|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Єгда́ же сконча́ вся́ глаго́лы Своя́ въ слу́хи лю́демъ, вни́де въ Капернау́мъ. | Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума. |
|
2
|
2
|
| Со́тнику же нѣ́коєму ра́бъ боля́ злѣ́, хотя́ше умре́ти, и́же бѣ́ єму́ че́стенъ. | У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив. |
|
3
|
3
|
| Слы́шавъ же о Іису́сѣ, посла́ къ Нему́ ста́рцы Іуде́йскія, моля́ Єго́, я́ко да прише́дъ спасе́тъ раба́ єго́. | Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його. |
|
4
|
4
|
| Они́ же прише́дше ко Іису́сови, моля́ху Єго́ то́щно, глаго́люще, я́ко досто́инъ є́сть, єму́же да́си сіє́: | І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це, |
|
5
|
5
|
| лю́битъ бо язы́къ на́шъ, и со́нмище то́й созда́ на́мъ. | бо любить народ наш і збудував нам синагогу. |
|
6
|
6
|
| Іису́съ же идя́ше съ ни́ми. И уже́ Єму́ не дале́че су́щу от хра́мины, посла́ къ Нему́ со́тникъ дру́ги, глаго́ля Єму́: Го́споди, не дви́жися: нѣ́смь бо досто́инъ, да подъ кро́въ мо́й вни́деши: | Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов. |
|
7
|
7
|
| тѣ́мже ни себе́ досто́йна сотвори́хъ пріити́ къ Тебѣ́: но рцы́ сло́во, и исцѣлѣ́етъ о́трокъ мо́й: | Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій. |
|
8
|
8
|
| и́бо и а́зъ человѣ́къ є́смь подъ влады́кою учине́нъ, имѣ́я подъ собо́ю во́ины: и глаго́лю сему́: иди́, и иде́тъ: и друго́му: пріиди́, и пріи́детъ: и рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, и сотвори́тъ. | Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить. |
|
9
|
9
|
| Слы́шавъ же сія́ Іису́съ, чуди́ся єму́, и обра́щься иду́щему по Не́мъ наро́ду рече́: глаго́лю ва́мъ, ни во Ізра́или толи́ки вѣ́ры обрѣто́хъ. | Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри. |
|
10
|
10
|
| И возвра́щшеся по́сланіи обрѣто́ша боля́щаго раба́ исцѣлѣ́вша. | Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим. |
|
11
|
11
|
| И бы́сть посе́мъ, идя́ше во гра́дъ, нарица́ємый Наи́нъ: и съ Ни́мъ идя́ху ученицы́ Єго́ мно́зи и наро́дъ мно́гъ. | Після цього Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу. |
|
12
|
12
|
| Я́коже прибли́жися ко врато́мъ гра́да, и се́ изноша́ху уме́рша, сы́на єдиноро́дна ма́тери своє́й, и та́ бѣ́ вдова́: и наро́дъ от гра́да мно́гъ съ не́ю. | Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста. |
|
13
|
13
|
| И ви́дѣвъ ю́ Госпо́дь, милосе́рдова о не́й, и рече́ є́й: не пла́чи. | Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач. |
|
14
|
14
|
| И присту́пль косну́ся во о́дръ: нося́щіи же ста́ша: и рече́: ю́ноше, тебѣ́ глаго́лю, воста́ни. | І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань! |
|
15
|
15
|
| И сѣ́де ме́ртвый, и нача́тъ глаго́лати: и даде́ єго́ ма́тери єго́. | І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його. |
|
16
|
16
|
| Прія́тъ же стра́хъ всѣ́хъ, и сла́вляху Бо́га, глаго́люще: я́ко проро́къ ве́лій воста́ въ на́съ, и я́ко посѣти́ Бо́гъ люде́й Свои́хъ. | І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій. |
|
17
|
17
|
| И изы́де сло́во сіє́ по все́й Іуде́и о Не́мъ, и по все́й странѣ́. | Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю. |
|
18
|
18
|
| И возвѣсти́ша Іоа́нну ученицы́ єго́ о всѣ́хъ си́хъ. | І сповістили про все те Іоана учні його. |
|
19
|
19
|
| И призва́въ два́ нѣ́кая от учени́къ свои́хъ Іоа́ннъ, посла́ ко Іису́су, глаго́ля: Ты́ ли єси́ Гряды́й, или́ ино́го ча́ємъ? | Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісуса спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? |
|
20
|
20
|
| Прише́дша же къ Нему́ му́жа рѣ́ста: Іоа́ннъ Крести́тель посла́ на́съ къ Тебѣ́, глаго́ля: Ты́ ли єси́ Гряды́й, или́ ино́го ча́ємъ? | Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати — чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? |
|
21
|
21
|
| Въ то́й же ча́съ исцѣли́ мно́ги от неду́гъ и ра́нъ и ду́хъ злы́хъ, и мно́гимъ слѣпы́мъ дарова́ прозрѣ́ніє. | А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння. |
|
22
|
22
|
| И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́ма: ше́дша возвѣсти́та Іоа́нну, я́же ви́дѣста и слы́шаста: я́ко слѣпі́и прозира́ютъ, хро́міи хо́дятъ, прокаже́нніи очища́ются, глусі́и слы́шатъ, ме́ртвіи востаю́тъ, ни́щіи благовѣству́ютъ: | І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять. |
|
23
|
23
|
| и блаже́нъ є́сть, и́же а́ще не соблазни́тся о Мнѣ́. | І блаженний той, хто не спокуситься через Мене! |
|
24
|
24
|
| Отше́дшема же ученико́ма Іоа́нновома, нача́тъ глаго́лати къ наро́домъ о Іоа́ннѣ: чесо́ изыдо́сте въ пусты́ню ви́дѣти, тро́сть ли вѣ́тромъ коле́блему? | А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? |
|
25
|
25
|
| Но чесо́ изыдо́сте ви́дѣти? Человѣ́ка ли въ мя́гки ри́зы одѣ́яна? Се́, и́же во оде́жди сла́внѣй и пи́щи су́щіи, во ца́рствіи су́ть. | На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах. |
|
26
|
26
|
| Но чесо́ изыдо́сте ви́дѣти? Проро́ка ли? Є́й, глаго́лю ва́мъ, и ли́шше проро́ка. | На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка. |
|
27
|
27
|
| Се́й [бо] є́сть, о не́мже пи́сано є́сть: се́ А́зъ послю́ А́нгела Моєго́ предъ лице́мъ Твои́мъ, и́же устро́итъ пу́ть Тво́й предъ Тобо́ю. | Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. |
|
28
|
28
|
| Глаго́лю бо ва́мъ: бо́лій въ рожде́нныхъ жена́ми проро́ка Іоа́нна Крести́теля никто́же є́сть: мні́й же во Ца́рствіи Бо́жіи, бо́ліи єго́ є́сть. | Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому більший за нього. |
|
29
|
29
|
| И вси́ лю́діє слы́шавше и мы́таріє, оправди́ша Бо́га, кре́щшеся креще́ніємъ Іоа́нновымъ: | І всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрестилися хрещенням Іоановим. |
|
30
|
30
|
| фарісе́є же и зако́нницы совѣ́тъ Бо́жій отверго́ша о себѣ́, не кре́щшеся от него́. | Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього. |
|
31
|
31
|
| Рече́ же Госпо́дь: кому́ у́бо уподо́блю человѣ́ки ро́да сего́, и кому́ су́ть подо́бни? | Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні? |
|
32
|
32
|
| Подо́бни су́ть о́трочищемъ сѣдя́щымъ на то́ржищихъ и приглаша́ющымъ дру́гъ дру́га, и глаго́лющымъ: писка́хомъ ва́мъ, и не пляса́сте: рыда́хомъ ва́мъ, и не пла́касте. | Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали. |
|
33
|
33
|
| Пріи́де бо Іоа́ннъ Крести́тель ни хлѣ́ба яды́й, ни віна́ пія́, и глаго́лете: бѣ́ся и́мать. | Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має. |
|
34
|
34
|
| Пріи́де Сы́нъ Человѣ́ческій яды́й и пія́, и глаго́лете: се́й человѣ́къ я́дца и вінопі́йца, дру́гъ мытаре́мъ и грѣ́шникомъ. | Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам. |
|
35
|
35
|
| И оправди́ся прему́дрость от ча́дъ свои́хъ всѣ́хъ. | І виправдалася премудрість всіма дітьми своїми*. |
|
36
|
36
|
| Моля́ше же Єго́ нѣ́кій от фарісе́й, да бы я́лъ съ ни́мъ: и вше́дъ въ до́мъ фарісе́овъ, возлеже́. | Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг. |
|
37
|
37
|
| И се́ жена́ во гра́дѣ, я́же бѣ́ грѣ́шница, и увѣ́дѣвши, я́ко возлежи́тъ во хра́минѣ фарісе́овѣ, прине́сши алава́стръ ми́ра, | І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром |
|
38
|
38
|
| и ста́вши при ногу́ Єго́ созади́, пла́чущися, нача́тъ умыва́ти но́зѣ Єго́ слеза́ми, и власы́ главы́ своєя́ отира́ше, и облобыза́ше но́зѣ Єго́, и ма́заше ми́ромъ. | і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром. |
|
39
|
39
|
| Ви́дѣвъ же фарісе́й воззва́вый Єго́, рече́ въ себѣ́, глаго́ля Се́й а́ще бы бы́лъ проро́къ, вѣ́дѣлъ бы кто́ и какова́ жена́ прикаса́єтся Єму́: я́ко грѣ́шница є́сть. | Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця. |
|
40
|
40
|
| И отвѣща́въ Іису́съ рече́ къ нему́: Си́моне, и́мамъ ти́ нѣ́что рещи́. О́нъ же рече́: Учи́телю, рцы́. | Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю. |
|
41
|
41
|
| Іису́съ же рече́: два́ должника́ бѣ́ста заимода́вцу нѣ́коєму: єди́нъ бѣ́ до́лженъ пятію́сотъ дина́ріи, другі́й же пятію́десятъ: | Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. |
|
42
|
42
|
| не иму́щема же и́ма возда́ти, обѣ́ма отда́ . Кото́рый у́бо єю́, рцы́, па́че возлю́битъ єго́? | Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його? |
|
43
|
43
|
| Отвѣща́въ же Си́монъ рече́: мню́, я́ко єму́же вя́щше отда́ . О́нъ же рече́ єму́: пра́во суди́лъ єси́. | У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив. |
|
44
|
44
|
| И обра́щься къ женѣ́, Си́монови рече́: ви́диши ли сію́ жену́? Внидо́хъ въ до́мъ тво́й, воды́ на но́зѣ Мои́ не да́лъ єси́: сія́ же слеза́ми облія́ Ми́ но́зѣ и власы́ главы́ своєя́ отре́. | І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла. |
|
45
|
45
|
| Лобза́нія Ми́ не да́лъ єси́: сія́ же, отне́лиже внидо́хъ, не преста́ облобыза́ющи Ми́ но́зѣ. | Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої. |
|
46
|
46
|
| Ма́сломъ главы́ Моєя́ не пома́залъ єси́: сія́ же ми́ромъ пома́за Ми́ но́зѣ. | Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої. |
|
47
|
47
|
| Єго́же ра́ди, глаго́лю ти́: отпуща́ются грѣси́ єя́ мно́зи, я́ко возлюби́ мно́го: а єму́же ма́ло оставля́ется, ме́нше лю́битъ. | Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить. |
|
48
|
48
|
| Рече́ же є́й: отпуща́ются тебѣ́ грѣси́. | Їй же сказав: прощаються тобі гріхи. |
|
49
|
49
|
| И нача́ша возлежа́щіи съ Ни́мъ глаго́лати въ себѣ́: кто́ Се́й є́сть, и́же и грѣхи́ отпуща́єтъ? | Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає? |
|
50
|
50
|
| Рече́ же къ женѣ́: вѣ́ра твоя́ спасе́ тя: иди́ въ ми́рѣ. | Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
