|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| Бы́сть же въ суббо́ту второпе́рвую ити́ Єму́ сквозѣ́ сѣ́янія: и восторга́ху ученицы́ Єго́ кла́сы, и ядя́ху, стира́юще рука́ми. | Сталося, що у суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому йти через посіви, і ученики Його зривали колоски і їли, розтираючи руками. |
|
2
|
2
|
| Нѣ́цыи же от фарісе́й рѣ́ша и́мъ: что́ творите́, єго́же не досто́итъ твори́ти въ суббо́ты? | Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботу? |
|
3
|
3
|
| И отвѣща́въ Іису́съ рече́ къ ни́мъ: ни ли́ сего́ чли́ єсте́, є́же сотвори́ Дави́дъ, єгда́ взалка́ся са́мъ и и́же съ ни́мъ бя́ху? | Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? |
|
4
|
4
|
| Ка́ко вни́де въ до́мъ Бо́жій, и хлѣ́бы предложе́нія взе́мъ, и яде́, и даде́ и су́щымъ съ ни́мъ, и́хже не досто́яше я́сти, то́кмо єди́нымъ ієре́ємъ? | Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби принесення*, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не можна було їсти нікому, тільки одним священикам. |
|
5
|
5
|
| И глаго́лаше и́мъ, я́ко госпо́дь є́сть Сы́нъ Человѣ́ческій и суббо́тѣ. | І сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи. |
|
6
|
6
|
| Бы́сть же и въ другу́ю суббо́ту вни́ти Єму́ въ со́нмище и учи́ти: и бѣ́ та́мо человѣ́къ, и рука́ єму́ десна́я бѣ́ суха́. | Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і навчати. Там був чоловік, у якого права рука була суха. |
|
7
|
7
|
| Назира́ху же кни́жницы и фарісе́и, а́ще въ суббо́ту исцѣли́тъ, да обря́щутъ рѣ́чь На́нь. | Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього. |
|
8
|
8
|
| О́нъ же вѣ́дяше помышле́нія и́хъ, и рече́ человѣ́ку иму́щему су́ху ру́ку: воста́ни и ста́ни посредѣ́. О́нъ же воста́въ ста́. | Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов. |
|
9
|
9
|
| Рече́ же Іису́съ къ ни́мъ: вопрошу́ вы́: что́ досто́итъ въ суббо́ты, добро́ твори́ти, или́ зло́ твори́ти? Ду́шу спасти́, или́ погуби́ти? Они́ же умолча́ша. | Тоді сказав їм Ісус: запитаю вас, що годиться робити в суботу — добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали. |
|
10
|
10
|
| И воззрѣ́въ на всѣ́хъ и́хъ, рече́ єму́: простри́ ру́ку твою́. О́нъ же сотвори́ та́ко: и утверди́ся рука́ єго́ здра́ва я́ко друга́я. | І, поглянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга. |
|
11
|
11
|
| Они́ же испо́лнишася безу́мія, и глаго́лаху дру́гъ ко дру́гу, что́ бы́ша сотвори́ли Іису́сови. | Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом. |
|
12
|
12
|
| Бы́сть же во дни́ ты́я, изы́де въ го́ру помоли́тися: и бѣ́ объ но́щь въ моли́твѣ Бо́жіи. | У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога. |
|
13
|
13
|
| И єгда́ бы́сть де́нь, призва́ ученики́ Своя́: и избра́ от ни́хъ двана́десяте, и́хже и апо́столы нарече́: | Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: |
|
14
|
14
|
| Си́мона, єго́же именова́ Петра́, и Андре́а бра́та єго́, Іа́кова и Іоа́нна, Фили́ппа и Варѳоломе́а, | Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія, |
|
15
|
15
|
| Матѳе́а и Ѳому́, Іа́кова Алфе́єва и Симо́на нарица́ємаго Зило́та, | Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та |
|
16
|
16
|
| Іу́ду Іа́ковля, и Іу́ду Іскаріо́тскаго, и́же и бы́сть преда́тель. | Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником. |
|
17
|
17
|
| Изше́дъ съ ни́ми, ста́ на мѣ́стѣ ра́внѣ: и наро́дъ учени́къ Єго́, и мно́жество мно́го люде́й от всея́ Іуде́и и Ієрусали́ма и помо́рія Ти́рска и Сідо́нска, | І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських, |
|
18
|
18
|
| и́же пріидо́ша послу́шати Єго́ и исцѣли́тися от неду́гъ свои́хъ, и стра́ждущіи от ду́хъ нечи́стыхъ: и исцѣля́хуся. | що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися. |
|
19
|
19
|
| И ве́сь наро́дъ иска́ше прикаса́тися Єму́: я́ко си́ла от Него́ исхожда́ше и исцѣля́ше вся́. | І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх. |
|
20
|
20
|
| И То́й возве́дъ о́чи Свои́ на ученики́ Своя́, глаго́лаше: блаже́ни ни́щіи ду́хомъ: я́ко ва́ше є́сть Ца́рствіє Бо́жіє. | І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже. |
|
21
|
21
|
| Блаже́ни, а́лчущіи ны́нѣ: я́ко насы́титеся. Блаже́ни, пла́чущіи ны́нѣ: я́ко возсмѣе́теся. | Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся. |
|
22
|
22
|
| Блаже́ни бу́дете, єгда́ возненави́дятъ ва́съ человѣ́цы, и єгда́ разлуча́тъ вы́, и поно́сятъ, и пронесу́тъ и́мя ва́ше я́ко зло́, Сы́на Человѣ́ческаго ра́ди. | Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського. |
|
23
|
23
|
| Возра́дуйтеся въ то́й де́нь и взыгра́йте: се́ бо мзда́ ва́ша мно́га на небеси́. По си́мъ бо творя́ху проро́комъ отцы́ и́хъ. | Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні. |
|
24
|
24
|
| Оба́че го́ре ва́мъ бога́тымъ: я́ко отстоите́ утѣше́нія ва́шего . | Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху. |
|
25
|
25
|
| Го́ре ва́мъ, насы́щенніи ны́нѣ: я́ко вза́лчете. Го́ре ва́мъ смѣю́щымся ны́нѣ: я́ко возрыда́єте и воспла́чете. | Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати! |
|
26
|
26
|
| Го́ре, єгда́ до́брѣ реку́тъ ва́мъ вси́ человѣ́цы: по си́мъ бо творя́ху лжепроро́комъ отцы́ и́хъ. | Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні. |
|
27
|
27
|
| Но ва́мъ глаго́лю слы́шащымъ: люби́те враги́ ва́шя, добро́ твори́те ненави́дящымъ ва́съ, | Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас; |
|
28
|
28
|
| благослови́те клену́щыя вы́, и моли́теся за творя́щихъ ва́мъ оби́ду. | благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. |
|
29
|
29
|
| Бію́щему тя́ въ лани́ту, пода́ждь и другу́ю: и от взима́ющаго ти́ ри́зу, и срачи́цу не возбрани́. | Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку. |
|
30
|
30
|
| Вся́кому же прося́щему у тебе́, да́й: и от взима́ющаго твоя́, не истязу́й. | Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай. |
|
31
|
31
|
| И я́коже хо́щете да творя́тъ ва́мъ человѣ́цы, и вы́ твори́те и́мъ та́кожде. | І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм. |
|
32
|
32
|
| И а́ще лю́бите лю́бящыя вы́, ка́я ва́мъ благода́ть є́сть? И́бо и грѣ́шницы лю́бящыя и́хъ лю́бятъ. | І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить. |
|
33
|
33
|
| И а́ще благотворите́ благотворя́щымъ ва́мъ, ка́я ва́мъ благода́ть є́сть? И́бо и грѣ́шницы то́жде творя́тъ. | І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять. |
|
34
|
34
|
| И а́ще взаи́мъ даєте́, от ни́хже ча́єте воспрія́ти, ка́я ва́мъ благода́ть є́сть, и́бо и грѣ́шницы грѣ́шникомъ взаи́мъ дава́ютъ, да воспріи́мутъ ра́вная. | І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати. |
|
35
|
35
|
| Оба́че люби́те враги́ ва́шя, и благотвори́те, и взаи́мъ да́йте, ничесо́же ча́юще: и бу́детъ мзда́ ва́ша мно́га, и бу́дете сы́нове Вы́шняго: я́ко То́й бла́гъ є́сть на безблагода́тныя и злы́я. | Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих. |
|
36
|
36
|
| Бу́дите у́бо милосе́рди, я́коже и Оте́цъ ва́шъ милосе́рдъ є́сть. | Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. |
|
37
|
37
|
| И не суди́те, и не су́дятъ ва́мъ: [и] не осужда́йте, да не осужде́ни бу́дете: отпуща́йте, и отпу́стятъ ва́мъ: | Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть; |
|
38
|
38
|
| да́йте, и да́стся ва́мъ: мѣ́ру добру́, натка́ну и потря́сну и прелива́ющуся дадя́тъ на ло́но ва́ше: то́ю бо мѣ́рою, є́юже мѣ́рите, возмѣ́рится ва́мъ. | давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам. |
|
39
|
39
|
| Рече́ же при́тчу и́мъ: єда́ мо́жетъ слѣпе́цъ слѣпца́ води́ти? Не о́ба ли въ я́му впаде́тася? | Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? |
|
40
|
40
|
| Нѣ́сть учени́къ надъ учи́теля своєго́: соверше́нъ же вся́къ бу́детъ, я́коже [и] учи́тель єго́. | Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його. |
|
41
|
41
|
| Что́ же ви́диши суче́цъ, и́же є́сть во очеси́ бра́та твоєго́, бревна́ же, є́же є́сть во очеси́ твоє́мъ, не чу́єши? | Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? |
|
42
|
42
|
| Или́ ка́ко мо́жеши рещи́ бра́ту твоєму́: бра́те, оста́ви, да изму́ суче́цъ, и́же є́сть во очеси́ твоє́мъ, са́мъ су́щаго во очеси́ твоє́мъ бревна́ не ви́дя? Лицемѣ́ре, изми́ пе́рвѣе бревно́ изъ очесе́ твоєго́, и тогда́ про́зриши изъя́ти суче́цъ изъ очесе́ бра́та твоєго́. | Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. |
|
43
|
43
|
| Нѣ́сть бо дре́во добро́, творя́ плода́ зла́: ниже́ дре́во зло́, творя́ плода́ добра́. | Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий. |
|
44
|
44
|
| Вся́ко бо дре́во от плода́ своєго́ познає́тся: не от те́рнія бо че́шутъ смо́квы, ни от купины́ є́млютъ гро́здія. | Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника. |
|
45
|
45
|
| Благі́й человѣ́къ от блага́го сокро́вища се́рдца своєго́ изно́ситъ благо́є: и злы́й человѣ́къ от зла́го сокро́вища се́рдца своєго́ изно́ситъ зло́є: от избы́тка бо се́рдца глаго́лютъ уста́ єго́. | Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її. |
|
46
|
46
|
| Что́ же Мя́ зовете́: Го́споди, Го́споди, и не творите́, я́же глаго́лю? | Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу? |
|
47
|
47
|
| Вся́къ гряды́й ко Мнѣ́ и слы́шай словеса́ Моя́ и творя́ я́, скажу́ ва́мъ, кому́ є́сть подо́бенъ: | Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний. |
|
48
|
48
|
| подо́бенъ є́сть человѣ́ку зи́ждущу хра́мину, и́же ископа́ и углуби́, и положи́ основа́ніє на ка́мени: наводне́нію же бы́вшу, припаде́ рѣка́ ко хра́минѣ то́й, и не мо́же поколеба́ти єя́: основана́ бо бѣ́ на ка́мени. | Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені. |
|
49
|
49
|
| Слы́шавый же и не сотвори́вый подо́бенъ є́сть человѣ́ку созда́вшему хра́мину на земли́ безъ основа́нія: къ не́йже припаде́ рѣка́, и а́біє паде́ся, и бы́сть разруше́ніє хра́мины тоя́ ве́ліє. | А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
