|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| Приближа́шеся же пра́здникъ опрѣсно́къ, глаго́лемый Па́сха: | Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою. |
|
2
|
2
|
| и иска́ху архієре́є и кни́жницы, ка́ко бы уби́ли Єго́: боя́хуся бо люде́й. | І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу. |
|
3
|
3
|
| Вни́де же сатана́ во Іу́ду нарица́ємаго Іскаріо́тъ, су́ща от числа́ обоюна́десяте. | Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох, |
|
4
|
4
|
| И ше́дъ глаго́ла архієре́омъ и воєво́дамъ, ка́ко Єго́ преда́стъ и́мъ. | і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм. |
|
5
|
5
|
| И возра́довашася, и совѣща́ша єму́ сре́бреники да́ти: | Вони зраділи і згодилися дати йому срібників. |
|
6
|
6
|
| и исповѣ́да , и иска́ше удо́бна вре́мене, да преда́стъ Єго́ и́мъ безъ наро́да. | І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу. |
|
7
|
7
|
| Пріи́де же де́нь опрѣсно́ковъ, въ о́нъ же подоба́ше жре́ти па́сху: | Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня. |
|
8
|
8
|
| и посла́ Петра́ и Іоа́нна, ре́къ: ше́дша угото́вайта на́мъ па́сху, да я́мы. | І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску. |
|
9
|
9
|
| О́на же реко́ста Єму́: гдѣ́ хо́щеши угото́ваємъ? | Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували? |
|
10
|
10
|
| О́нъ же рече́ и́ма: се́ восходя́щема ва́ма во гра́дъ, сря́щетъ вы́ человѣ́къ въ скуде́льницѣ во́ду нося́: по не́мъ идѣ́та въ до́мъ, въ о́нъ же вхо́дитъ, | Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде. |
|
11
|
11
|
| и рцѣ́та до́му влады́цѣ: глаго́летъ тебѣ́ Учи́тель: гдѣ́ є́сть оби́тель, идѣ́же па́сху со ученики́ Мои́ми снѣ́мъ? | І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми? |
|
12
|
12
|
| И то́й ва́ма пока́жетъ го́рницу ве́лію по́стлану: ту́ угото́вайта. | І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте. |
|
13
|
13
|
| Ше́дша же обрѣто́ста, я́коже рече́ и́ма: и угото́васта па́сху. | Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску. |
|
14
|
14
|
| И єгда́ бы́сть ча́съ, возлеже́, и обана́десяте апо́стола съ Ни́мъ. | І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним, |
|
15
|
15
|
| И рече́ къ ни́мъ: жела́ніємъ возжелѣ́хъ сію́ па́сху я́сти съ ва́ми, пре́жде да́же не пріиму́ му́къ: | і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань. |
|
16
|
16
|
| глаго́лю бо ва́мъ, я́ко отсе́лѣ не и́мамъ я́сти от нея́, до́ндеже сконча́ются во Ца́рствіи Бо́жіи. | Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому. |
|
17
|
17
|
| И пріи́мъ ча́шу, хвалу́ возда́въ, рече́: пріими́те сію́, и раздѣли́те себѣ́: | І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою. |
|
18
|
18
|
| глаго́лю бо ва́мъ, я́ко не и́мамъ пи́ти от плода́ ло́знаго, до́ндеже Ца́рствіє Бо́жіє пріи́детъ. | Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже. |
|
19
|
19
|
| И пріи́мъ хлѣ́бъ, хвалу́ возда́въ преломи́, и даде́ и́мъ, глаго́ля: сіє́ є́сть Тѣ́ло Моє́, є́же за вы́ дає́мо: сіє́ твори́те въ Моє́ воспомина́ніє. | І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене. |
|
20
|
20
|
| Та́кожде же и ча́шу по ве́чери, глаго́ля: сія́ ча́ша Но́вый Завѣ́тъ Моє́ю Кро́вію, я́же за вы́ пролива́єтся: | Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається. |
|
21
|
21
|
| оба́че се́, рука́ предаю́щаго Мя́ со Мно́ю [е́сть] на трапе́зѣ, | І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі. |
|
22
|
22
|
| и Сы́нъ у́бо Человѣ́ческій и́детъ по рече́нному : оба́че го́ре человѣ́ку тому́, и́мже предає́тся. | Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає. |
|
23
|
23
|
| И ті́и нача́ша иска́ти въ себѣ́, кото́рый у́бо от ни́хъ хо́щетъ сіє́ сотвори́ти. | І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити. |
|
24
|
24
|
| Бы́сть же и пря́ въ ни́хъ, кі́й мни́тся и́хъ бы́ти бо́лій. | Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого. |
|
25
|
25
|
| О́нъ же рече́ и́мъ: ца́ріє язы́къ госпо́дствуютъ и́ми, и облада́ющіи и́ми благода́теле нарица́ются. | Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться. |
|
26
|
26
|
| Вы́ же не та́ко: но бо́лій въ ва́съ, да бу́детъ я́ко мні́й: и ста́рѣй, я́ко служа́й. | Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга. |
|
27
|
27
|
| Кто́ бо бо́лій, возлежа́й ли, или́ служа́й? Не возлежа́й ли? А́зъ же посредѣ́ ва́съ є́смь я́ко служа́й. | Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга. |
|
28
|
28
|
| Вы́ же єсте́ пребы́вше со Мно́ю въ напа́стехъ Мои́хъ: | Але ви були зі Мною в напастях Моїх, |
|
29
|
29
|
| и А́зъ завѣщава́ю ва́мъ, я́коже завѣща́ Мнѣ́ Оте́цъ Мо́й, Ца́рство, | і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство, |
|
30
|
30
|
| да я́сте и піє́те на трапе́зѣ Моє́й во Ца́рствіи Моє́мъ: и ся́дете на престо́лѣхъ, судя́ще обѣмана́десяте колѣ́нома Ізра́илевома. | щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. |
|
31
|
31
|
| Рече́ же Госпо́дь: Си́моне, Си́моне, се́ сатана́ про́ситъ ва́съ, да бы́ сѣ́ялъ, я́ко пшени́цу: | Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю, |
|
32
|
32
|
| А́зъ же моли́хся о тебѣ́, да не оскудѣ́етъ вѣ́ра твоя́: и ты́ нѣ́когда обра́щься утверди́ бра́тію твою́. | але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх. |
|
33
|
33
|
| О́нъ же рече́ Єму́: Го́споди, съ Тобо́ю гото́въ є́смь и въ темни́цу и на сме́рть ити́. | Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти. |
|
34
|
34
|
| О́нъ же рече́: глаго́лю ти́, Пе́тре, не возгласи́тъ пѣ́тель дне́сь, до́ндеже трикра́ты отве́ржешися Мене́ не вѣ́дѣти. | Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене. |
|
35
|
35
|
| И рече́ и́мъ: єгда́ посла́хъ вы́ безъ влага́лища и безъ мѣ́ха и безъ сапо́гъ, єда́ чесого́ лише́ни бы́сте? Они́ же рѣ́ша: ничесо́же. | І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому. |
|
36
|
36
|
| Рече́ же и́мъ: но ны́нѣ и́же и́мать влага́лище, да во́зметъ, та́кожде и мѣ́хъ: а и́же не и́мать, да прода́стъ ри́зу свою́, и ку́питъ но́жъ. | Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч. |
|
37
|
37
|
| Глаго́лю бо ва́мъ, я́ко єще́ пи́саноє се́, подоба́єтъ, да сконча́єтся о Мнѣ́, є́же: и со беззако́нными вмѣни́ся. И́бо є́же о Мнѣ́, кончи́ну и́мать. | Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця. |
|
38
|
38
|
| Они́ же рѣ́ша: Го́споди, се́ ножа́ здѣ́ два́. О́нъ же рече́ и́мъ: дово́лно є́сть. | Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить! |
|
39
|
39
|
| И изше́дъ и́де по обы́чаю въ го́ру Єлео́нскую: по Не́мъ же идо́ша ученицы́ Єго́. | І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його. |
|
40
|
40
|
| Бы́въ же на мѣ́стѣ, рече́ и́мъ: моли́теся, да не вни́дете въ напа́сть. | Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу. |
|
41
|
41
|
| И Са́мъ отступи́ от ни́хъ я́ко верже́ніємъ ка́мене, и покло́нь колѣ́на моля́шеся, | А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився, |
|
42
|
42
|
| глаго́ля: О́тче, а́ще во́лиши мимонести́ ча́шу сію́ от Мене́: оба́че не Моя́ во́ля, но Твоя́ да бу́детъ. | говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде! |
|
43
|
43
|
| Яви́ся же Єму́ А́нгелъ съ небесе́, укрѣпля́я Єго́. | Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його. |
|
44
|
44
|
| И бы́въ въ по́двизѣ, прилѣ́жнѣе моля́шеся: бы́сть же по́тъ Єго́ я́ко ка́пли кро́ве ка́плющыя на зе́млю. | І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю. |
|
45
|
45
|
| И воста́въ от моли́твы [и] прише́дъ ко ученико́мъ, обрѣ́те и́хъ спя́щихъ от печа́ли | Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку, |
|
46
|
46
|
| и рече́ и́мъ: что́ спите́? Воста́вше моли́теся, да не вни́дете въ напа́сть. | і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу. |
|
47
|
47
|
| Єще́ же Єму́ глаго́лющу, се́ наро́дъ, и нарица́ємый Іу́да, єди́нъ от обоюна́десяте, идя́ше предъ ни́ми, и приступи́ ко Іису́сови цѣлова́ти Єго́. Сіє́ бо бѣ́ зна́меніє да́лъ и́мъ: Єго́же а́ще лобжу́, То́й є́сть. | Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є. |
|
48
|
48
|
| Іису́съ же рече́ єму́: Іу́до, лобза́ніємъ ли Сы́на Человѣ́ческаго предає́ши? | Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?! |
|
49
|
49
|
| Ви́дѣвше же, и́же бѣ́ху съ Ни́мъ, быва́ємоє, рѣ́ша Єму́: Го́споди, а́ще уда́римъ ноже́мъ? | Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем? |
|
50
|
50
|
| И уда́ри єди́нъ нѣ́кій от ни́хъ архієре́ова раба́, и урѣ́за єму́ у́хо десно́є. | І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо. |
|
51
|
51
|
| Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: оста́вите до сего́. И косну́вся у́ха єго́, исцѣли́ єго́. | Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його. |
|
52
|
52
|
| Рече́ же Іису́съ ко прише́дшымъ На́нь архієре́омъ и воєво́дамъ церко́внымъ и ста́рцемъ: я́ко на разбо́йника ли изыдо́сте со ору́жіємъ и дреко́льми я́ти Мя́? | Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене! |
|
53
|
53
|
| По вся́ дни́ су́щу Ми́ съ ва́ми въ це́ркви, не простро́сте руки́ на Мя́: но се́ є́сть ва́ша годи́на и о́бласть те́мная. | Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви. |
|
54
|
54
|
| Є́мше же Єго́ ведо́ша, и введо́ша Єго́ во дво́ръ архієре́овъ. Пе́тръ же вослѣ́дъ идя́ше издале́ча. | Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік. |
|
55
|
55
|
| Возгнѣ́щшымъ же о́гнь посредѣ́ двора́ и вку́пѣ сѣдя́щымъ и́мъ, сѣдя́ше Пе́тръ посредѣ́ и́хъ. | Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними. |
|
56
|
56
|
| Узрѣ́вши же єго́ рабы́ня нѣ́кая сѣдя́ща при свѣ́тѣ , и воззрѣ́вши на́нь, рече́: и се́й съ Ни́мъ бѣ́. | Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним. |
|
57
|
57
|
| О́нъ же отве́ржеся Єго́, глаго́ля: же́но, не зна́ю Єго́. | Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його! |
|
58
|
58
|
| И пома́лѣ другі́й ви́дѣвъ єго́, рече́: и ты́ от ни́хъ єси́. Пе́тръ же рече́: человѣ́че, нѣ́смь. | Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні! |
|
59
|
59
|
| И мимоше́дшу я́ко часу́ єди́ному, и́нъ нѣ́кій крѣпля́шеся глаго́ля: вои́стинну и се́й съ Ни́мъ бѣ́: и́бо Галіле́анинъ є́сть. | Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин. |
|
60
|
60
|
| Рече́ же Пе́тръ: человѣ́че, не вѣ́мъ, є́же глаго́леши. И а́біє, єще́ глаго́лющу єму́, возгласи́ пѣ́тель. | Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень. |
|
61
|
61
|
| И обра́щься Госпо́дь воззрѣ́ на Петра́: и помяну́ Пе́тръ сло́во Госпо́дне, я́коже рече́ єму́, я́ко пре́жде да́же пѣ́тель не возгласи́тъ, отве́ржешися Мене́ трикра́ты. | І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене. |
|
62
|
62
|
| И изше́дъ во́нъ, пла́кася го́рько. | І, вийшовши геть, плакав гірко. |
|
63
|
63
|
| И му́жіє держа́щіи Іису́са руга́хуся Єму́, бію́ще: | Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його. |
|
64
|
64
|
| и закры́вше Єго́, бія́ху Єго́ по лицу́, и вопроша́ху Єго́, глаго́люще: прорцы́, кто́ є́сть ударе́й Тя́? | І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив? |
|
65
|
65
|
| И и́на мно́га ху́ляще глаго́лаху На́нь. | І багато іншої хули говорили на Нього. |
|
66
|
66
|
| И я́ко бы́сть де́нь, собра́шася ста́рцы людсті́и и архієре́є и кни́жницы, и ведо́ша Єго́ на со́нмъ сво́й, | А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон |
|
67
|
67
|
| глаго́люще: а́ще Ты́ єси́ Христо́съ? Рцы́ на́мъ. Рече́ же и́мъ: а́ще ва́мъ реку́, не и́мете вѣ́ры: | і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите. |
|
68
|
68
|
| а́ще же и вопрошу́ [вы́], не отвѣща́єте Ми́, ни отпустите́: | Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите. |
|
69
|
69
|
| отсе́лѣ бу́детъ Сы́нъ Человѣ́ческій сѣдя́й одесну́ю си́лы Бо́жія. | Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої. |
|
70
|
70
|
| Рѣ́ша же вси́: Ты́ ли у́бо єси́ Сы́нъ Бо́жій? О́нъ же къ ни́мъ рече́: вы́ глаго́лете, я́ко А́зъ є́смь. | І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я. |
|
71
|
71
|
| Они́ же рѣ́ша: что́ єще́ тре́буємъ свидѣ́телства? Са́ми бо слы́шахомъ от у́стъ Єго́. | Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
