|
Глава 24
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 112) Во єди́ну же от суббо́тъ зѣло́ ра́но пріидо́ша на гро́бъ, нося́щя я́же угото́ваша арома́ты: и другі́я съ ни́ми:
|
Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші.
|
|
2
|
2
|
|
обрѣто́ша же ка́мень отвале́нъ от гро́ба,
|
Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу.
|
|
3
|
3
|
|
и вше́дшя не обрѣто́ша тѣлесе́ Го́спода Іису́са.
|
І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
|
|
4
|
4
|
|
И бы́сть не домышля́ющымся и́мъ о се́мъ, и се́ му́жа два́ ста́ста предъ ни́ми въ ри́захъ блеща́щихся.
|
Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих.
|
|
5
|
5
|
|
Пристра́шнымъ же бы́вшымъ и́мъ и покло́ншымъ ли́ца на зе́млю, реко́ста къ ни́мъ: что́ и́щете Жива́го съ ме́ртвыми?
|
Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими?
|
|
6
|
6
|
|
Нѣ́сть здѣ́, но воста́: помяни́те, я́коже глаго́ла ва́мъ, єще́ сы́й въ Галіле́и,
|
Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї,
|
|
7
|
7
|
|
глаго́ля, я́ко подоба́єтъ Сы́ну Человѣ́ческому пре́дану бы́ти въ ру́цѣ человѣ́къ грѣ́шникъ, и пропя́ту бы́ти, и въ тре́тій де́нь воскре́снути.
|
кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути.
|
|
8
|
8
|
|
И помяну́ша глаго́лы Єго́:
|
І згадали слова Його.
|
|
9
|
9
|
|
и возвра́щшяся от гро́ба, возвѣсти́ша вся́ сія́ єдиномуна́десяте и всѣ́мъ про́чымъ.
|
І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших.
|
|
10
|
10
|
|
Бя́ше же Магдали́на Марі́а и Іоа́нна и Марі́а Іа́ковля, и про́чыя съ ни́ми, я́же глаго́лаху ко апо́столомъ сія́.
|
То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам.
|
|
11
|
11
|
|
И яви́шася предъ ни́ми я́ко лжа́ глаго́лы и́хъ, и не вѣ́роваху и́мъ.
|
І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм.
|
|
12
|
12
|
|
(Зач. 113) Пе́тръ же воста́въ тече́ ко гро́бу, и прини́къ ви́дѣ ри́зы єди́ны лежа́щя: и отъи́де, въ себѣ́ дивя́ся бы́вшему.
|
Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося.
|
|
13
|
13
|
|
И се́ два́ от ни́хъ бѣ́ста иду́ща въ то́йже де́нь въ ве́сь, отстоя́щу ста́дій шестьдеся́тъ от Ієрусали́ма, є́йже и́мя Єммау́съ:
|
Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус.
|
|
14
|
14
|
|
и та́ бесѣ́доваста къ себѣ́ о всѣ́хъ си́хъ приклю́чшихся.
|
І розмовляли між собою про всі ці події.
|
|
15
|
15
|
|
И бы́сть бесѣ́дующема и́ма и совопроша́ющемася, и Са́мъ Іису́съ прибли́жився идя́ше съ ни́ма:
|
І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними.
|
|
16
|
16
|
|
о́чи же єю́ держа́стѣся, да Єго́ не позна́єта.
|
Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його.
|
|
17
|
17
|
|
Рече́ же къ ни́ма: что́ су́ть словеса́ сія́, о ни́хже стяза́єтася къ себѣ́ иду́ща, и єста́ дря́хла?
|
Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені?
|
|
18
|
18
|
|
Отвѣща́въ же єди́нъ, єму́же и́мя Клео́па, рече́ къ Нему́: Ты́ ли єди́нъ пришле́цъ єси́ во Ієрусали́мъ, и не увѣ́дѣлъ єси́ бы́вшихъ въ не́мъ во дни́ сія́?
|
Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями?
|
|
19
|
19
|
|
И рече́ и́ма: кі́ихъ? О́на же рѣ́ста Єму́: я́же о Іису́сѣ Назаряни́нѣ, И́же бы́сть му́жъ проро́къ, си́ленъ дѣ́ломъ и сло́вомъ предъ Бо́гомъ и всѣ́ми людьми́:
|
І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми.
|
|
20
|
20
|
|
ка́ко преда́ша Єго́ архієре́и и кня́зи на́ши на осужде́ніє сме́рти, и распя́ша Єго́:
|
Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його.
|
|
21
|
21
|
|
мы́ же надѣ́яхомся, я́ко Се́й є́сть хотя́ изба́вити Ізра́иля: но и надъ всѣ́ми си́ми, тре́тій се́й де́нь є́сть дне́сь, отне́лиже сія́ бы́ша.
|
Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося.
|
|
22
|
22
|
|
Но и жены́ нѣ́кія от на́съ ужаси́ша ны́, бы́вшыя ра́но у гро́ба:
|
Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу,
|
|
23
|
23
|
|
и не обрѣ́тшя тѣлесе́ Єго́, пріидо́ша, глаго́лющя, я́ко и явле́ніє А́нгелъ ви́дѣша, и́же глаго́лютъ Єго́ жи́ва.
|
і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий.
|
|
24
|
24
|
|
И идо́ша нѣ́цыи от на́съ ко гро́бу, и обрѣто́ша та́ко, я́коже и жены́ рѣ́ша: Самаго́ же не ви́дѣша.
|
І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили.
|
|
25
|
25
|
|
И То́й рече́ къ ни́ма: о несмы́сленная и ко́сная се́рдцемъ, є́же вѣ́ровати о всѣ́хъ, я́же глаго́лаша проро́цы:
|
Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки!
|
|
26
|
26
|
|
не сія́ ли подоба́ше пострада́ти Христу́ и вни́ти въ сла́ву Свою́?
|
Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?
|
|
27
|
27
|
|
И наче́нъ от Моисе́а и от всѣ́хъ проро́къ, сказа́ше и́ма от всѣ́хъ Писа́ній я́же о Не́мъ.
|
І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні.
|
|
28
|
28
|
|
И прибли́жишася въ ве́сь, въ ню́же идя́ста: и То́й творя́шеся далеча́йше ити́.
|
І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі.
|
|
29
|
29
|
|
И ну́ждаста Єго́, глаго́люща: обля́зи съ на́ма, я́ко къ ве́черу є́сть, и приклони́лся є́сть де́нь. И вни́де съ ни́ма облещи́.
|
А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними.
|
|
30
|
30
|
|
И бы́сть я́ко возлеже́ съ ни́ма, и пріи́мъ хлѣ́бъ благослови́, и преломи́въ дая́ше и́ма:
|
І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм.
|
|
31
|
31
|
|
о́нѣма же отверзо́стѣся о́чи, и позна́ста Єго́: и То́й неви́димь бы́сть и́ма.
|
У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них.
|
|
32
|
32
|
|
И реко́ста къ себѣ́: не се́рдце ли на́ю горя́ бѣ́ въ на́ю, єгда́ глаго́лаше на́ма на пути́ и єгда́ ска́зоваше на́ма Писа́нія?
|
І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання?
|
|
33
|
33
|
|
И воста́вша въ то́й ча́съ, возврати́стася во Ієрусали́мъ, и обрѣто́ста совоку́пленныхъ єдинона́десяте и и́же бя́ху съ ни́ми,
|
І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
|
|
34
|
34
|
|
глаго́лющихъ, я́ко вои́стинну воста́ Госпо́дь и яви́ся Сі́мону.
|
які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові.
|
|
35
|
35
|
|
И та́ повѣ́даста, я́же бы́ша на пути́, и я́ко позна́ся и́ма въ преломле́ніи хлѣ́ба.
|
І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба.
|
|
36
|
36
|
|
(Зач. 114) Сія́ же и́мъ глаго́лющымъ, (и) Са́мъ Іису́съ ста́ посредѣ́ и́хъ, и глаго́ла и́мъ: ми́ръ ва́мъ.
|
Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам.
|
|
37
|
37
|
|
Убоя́вшеся же и пристра́шни бы́вше, мня́ху ду́хъ ви́дѣти:
|
Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа.
|
|
38
|
38
|
|
и рече́ и́мъ: что́ смуще́ни єсте́? И почто́ помышле́нія вхо́дятъ въ сердца́ ва́ша?
|
Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших?
|
|
39
|
39
|
|
Ви́дите ру́цѣ Мои́ и но́зѣ Мои́, я́ко Са́мъ А́зъ є́смь: осяжи́те Мя́ и ви́дите: я́ко ду́хъ пло́ти и ко́сти не и́мать, я́коже Мене́ ви́дите иму́ща.
|
Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.
|
|
40
|
40
|
|
И сіє́ ре́къ, показа́ и́мъ ру́цѣ и но́зѣ.
|
І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
|
|
41
|
41
|
|
Єще́ же невѣ́рующымъ и́мъ от ра́дости и чудя́щымся, рече́ и́мъ: и́мате ли что́ снѣ́дно здѣ́?
|
Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу?
|
|
42
|
42
|
|
Они́ же да́ша Єму́ ры́бы пече́ны ча́сть и от пче́лъ со́тъ.
|
Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед.
|
|
43
|
43
|
|
И взе́мъ предъ ни́ми яде́,
|
І, взявши, їв перед ними.
|
|
44
|
44
|
|
рече́ же и́мъ: сія́ су́ть словеса́, я́же глаго́лахъ къ ва́мъ єще́ сы́й съ ва́ми, я́ко подоба́єтъ сконча́тися всѣ́мъ напи́саннымъ въ зако́нѣ Моисе́овѣ и проро́цѣхъ и псалмѣ́хъ о Мнѣ́.
|
І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах.
|
|
45
|
45
|
|
Тогда́ отве́рзе и́мъ у́мъ разумѣ́ти Писа́нія
|
Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання.
|
|
46
|
46
|
|
и рече́ и́мъ, я́ко та́ко пи́сано є́сть, и та́ко подоба́ше пострада́ти Христу́ и воскре́снути от ме́ртвыхъ въ тре́тій де́нь,
|
І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день,
|
|
47
|
47
|
|
и проповѣ́датися во и́мя Єго́ покая́нію и отпуще́нію грѣхо́въ во всѣ́хъ язы́цѣхъ, наче́нше от Ієрусали́ма:
|
і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима.
|
|
48
|
48
|
|
вы́ же єсте́ свидѣ́теліє си́мъ:
|
Ви ж є свідками цього.
|
|
49
|
49
|
|
и се́, А́зъ послю́ обѣтова́ніє Отца́ Моєго́ на вы́: вы́ же сѣди́те во гра́дѣ Ієрусали́мстѣ, до́ндеже облече́теся си́лою свы́ше.
|
І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.
|
|
50
|
50
|
|
Изве́дъ же и́хъ во́нъ до Виѳа́ніи и воздви́гъ ру́цѣ Свои́, [и] благослови́ и́хъ.
|
І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх.
|
|
51
|
51
|
|
И бы́сть єгда́ благословля́ше и́хъ, отступи́ от ни́хъ и возноша́шеся на не́бо.
|
І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо.
|
|
52
|
52
|
|
И ті́и поклони́шася Єму́ и возврати́шася во Ієрусали́мъ съ ра́достію вели́кою:
|
Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю.
|
|
53
|
53
|
|
и бя́ху вы́ну въ це́ркви, хва́ляще и благословя́ще Бо́га. Ами́нь. Коне́цъ є́же от Луки́ свята́го Єва́нгеліа: и́мать въ себѣ́ главы́ 24, зача́лъ же церко́вныхъ 114. |
І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.
|
