|
Глава 24
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
| Во єди́ну же от суббо́тъ зѣло́ ра́но пріидо́ша на гро́бъ, нося́щя я́же угото́ваша арома́ты: и другі́я съ ни́ми: | Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші. |
|
2
|
2
|
| обрѣто́ша же ка́мень отвале́нъ от гро́ба, | Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу. |
|
3
|
3
|
| и вше́дшя не обрѣто́ша тѣлесе́ Го́спода Іису́са. | І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. |
|
4
|
4
|
| И бы́сть не домышля́ющымся и́мъ о се́мъ, и се́ му́жа два́ ста́ста предъ ни́ми въ ри́захъ блеща́щихся. | Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих. |
|
5
|
5
|
| Пристра́шнымъ же бы́вшымъ и́мъ и покло́ншымъ ли́ца на зе́млю, реко́ста къ ни́мъ: что́ и́щете жива́го съ ме́ртвыми? | Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими? |
|
6
|
6
|
| Нѣ́сть здѣ́, но воста́: помяни́те, я́коже глаго́ла ва́мъ, єще́ сы́й въ Галіле́и, | Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї, |
|
7
|
7
|
| глаго́ля, я́ко подоба́єтъ Сы́ну Человѣ́ческому пре́дану бы́ти въ ру́цѣ человѣ́къ грѣ́шникъ, и пропя́ту бы́ти, и въ тре́тій де́нь воскре́снути. | кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути. |
|
8
|
8
|
| И помяну́ша глаго́лы Єго́: | І згадали слова Його. |
|
9
|
9
|
| и возвра́щшяся от гро́ба, возвѣсти́ша вся́ сія́ єдиномуна́десяте и всѣ́мъ про́чымъ. | І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших. |
|
10
|
10
|
| Бя́ше же Магдали́на Марі́а и Іоа́нна и Марі́а Іа́ковля, и про́чыя съ ни́ми, я́же глаго́лаху ко апо́столомъ сія́. | То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам. |
|
11
|
11
|
| И яви́шася предъ ни́ми я́ко лжа́ глаго́лы и́хъ, и не вѣ́роваху и́мъ. | І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм. |
|
12
|
12
|
| Пе́тръ же воста́въ тече́ ко гро́бу, и прини́къ ви́дѣ ри́зы єди́ны лежа́щя: и отъи́де, въ себѣ́ дивя́ся бы́вшему. | Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося. |
|
13
|
13
|
| И се́ два́ от ни́хъ бѣ́ста иду́ща въ то́йже де́нь въ ве́сь, отстоя́щу ста́дій шестьдеся́тъ от Ієрусали́ма, є́йже и́мя Єммау́съ: | Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус. |
|
14
|
14
|
| и та́ бесѣ́доваста къ себѣ́ о всѣ́хъ си́хъ приклю́чшихся. | І розмовляли між собою про всі ці події. |
|
15
|
15
|
| И бы́сть бесѣ́дующема и́ма и совопроша́ющемася, и Са́мъ Іису́съ прибли́жився идя́ше съ ни́ма: | І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними. |
|
16
|
16
|
| о́чи же єю́ держа́стѣся, да Єго́ не позна́єта. | Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його. |
|
17
|
17
|
| Рече́ же къ ни́ма: что́ су́ть словеса́ сія́, о ни́хже стяза́єтася къ себѣ́ иду́ща, и єста́ дря́хла? | Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені? |
|
18
|
18
|
| Отвѣща́въ же єди́нъ, єму́же и́мя Клео́па, рече́ къ Нему́: Ты́ ли єди́нъ пришле́цъ єси́ во Ієрусали́мъ, и не увѣ́дѣлъ єси́ бы́вшихъ въ не́мъ во дни́ сія́? | Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями? |
|
19
|
19
|
| И рече́ и́ма: кі́ихъ? О́на же рѣ́ста Єму́: я́же о Іису́сѣ Назаряни́нѣ, И́же бы́сть му́жъ проро́къ, си́ленъ дѣ́ломъ и сло́вомъ предъ Бо́гомъ и всѣ́ми людьми́: | І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми. |
|
20
|
20
|
| ка́ко преда́ша Єго́ архієре́и и кня́зи на́ши на осужде́ніє сме́рти, и распя́ша Єго́: | Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його. |
|
21
|
21
|
| мы́ же надѣ́яхомся, я́ко Се́й є́сть хотя́ изба́вити Ізра́иля: но и надъ всѣ́ми си́ми, тре́тій се́й де́нь є́сть дне́сь, отне́лиже сія́ бы́ша. | Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося. |
|
22
|
22
|
| Но и жены́ нѣ́кія от на́съ ужаси́ша ны́, бы́вшыя ра́но у гро́ба: | Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу, |
|
23
|
23
|
| и не обрѣ́тшя тѣлесе́ Єго́, пріидо́ша, глаго́лющя, я́ко и явле́ніє А́нгелъ ви́дѣша, и́же глаго́лютъ Єго́ жи́ва. | і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий. |
|
24
|
24
|
| И идо́ша нѣ́цыи от на́съ ко гро́бу, и обрѣто́ша та́ко, я́коже и жены́ рѣ́ша: Самаго́ же не ви́дѣша. | І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили. |
|
25
|
25
|
| И То́й рече́ къ ни́ма: о несмы́сленная и ко́сная се́рдцемъ, є́же вѣ́ровати о всѣ́хъ, я́же глаго́лаша проро́цы: | Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки! |
|
26
|
26
|
| не сія́ ли подоба́ше пострада́ти Христу́ и вни́ти въ сла́ву Свою́? | Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою? |
|
27
|
27
|
| И наче́нъ от Моисе́а и от всѣ́хъ проро́къ, сказа́ше и́ма от всѣ́хъ Писа́ній я́же о Не́мъ. | І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні. |
|
28
|
28
|
| И прибли́жишася въ ве́сь, въ ню́же идя́ста: и То́й творя́шеся далеча́йше ити́. | І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі. |
|
29
|
29
|
| И ну́ждаста Єго́, глаго́люща: обля́зи съ на́ма, я́ко къ ве́черу є́сть, и приклони́лся є́сть де́нь. И вни́де съ ни́ма облещи́. | А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними. |
|
30
|
30
|
| И бы́сть я́ко возлеже́ съ ни́ма, и пріи́мъ хлѣ́бъ благослови́, и преломи́въ дая́ше и́ма: | І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм. |
|
31
|
31
|
| о́нѣма же отверзо́стѣся о́чи, и позна́ста Єго́: и То́й неви́димь бы́сть и́ма. | У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них. |
|
32
|
32
|
| И реко́ста къ себѣ́: не се́рдце ли на́ю горя́ бѣ́ въ на́ю, єгда́ глаго́лаше на́ма на пути́ и єгда́ ска́зоваше на́ма Писа́нія? | І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання? |
|
33
|
33
|
| И воста́вша въ то́й ча́съ, возврати́стася во Ієрусали́мъ, и обрѣто́ста совоку́пленныхъ єдинона́десяте и и́же бя́ху съ ни́ми, | І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними, |
|
34
|
34
|
| глаго́лющихъ, я́ко вои́стинну воста́ Госпо́дь и яви́ся Си́мону. | які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові. |
|
35
|
35
|
| И та́ повѣ́даста, я́же бы́ша на пути́, и я́ко позна́ся и́ма въ преломле́ніи хлѣ́ба. | І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба. |
|
36
|
36
|
| Сія́ же и́мъ глаго́лющымъ, [и] Са́мъ Іису́съ ста́ посредѣ́ и́хъ, и глаго́ла и́мъ: ми́ръ ва́мъ. | Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам. |
|
37
|
37
|
| Убоя́вшеся же и пристра́шни бы́вше, мня́ху ду́хъ ви́дѣти: | Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа. |
|
38
|
38
|
| и рече́ и́мъ: что́ смуще́ни єсте́? И почто́ помышле́нія вхо́дятъ въ сердца́ ва́ша? | Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших? |
|
39
|
39
|
| Ви́дите ру́цѣ Мои́ и но́зѣ Мои́, я́ко са́мъ А́зъ є́смь: осяжи́те Мя́ и ви́дите: я́ко ду́хъ пло́ти и ко́сти не и́мать, я́коже Мене́ ви́дите иму́ща. | Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене. |
|
40
|
40
|
| И сіє́ ре́къ, показа́ и́мъ ру́цѣ и но́зѣ. | І, сказавши це, показав їм руки і ноги. |
|
41
|
41
|
| Єще́ же невѣ́рующымъ и́мъ от ра́дости и чудя́щымся, рече́ и́мъ: и́мате ли что́ снѣ́дно здѣ́? | Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу? |
|
42
|
42
|
| Они́ же да́ша Єму́ ры́бы пече́ны ча́сть и от пче́лъ со́тъ. | Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед. |
|
43
|
43
|
| И взе́мъ предъ ни́ми яде́, | І, взявши, їв перед ними. |
|
44
|
44
|
| рече́ же и́мъ: сія́ су́ть словеса́, я́же глаго́лахъ къ ва́мъ єще́ сы́й съ ва́ми, я́ко подоба́єтъ сконча́тися всѣ́мъ напи́саннымъ въ зако́нѣ Моисе́овѣ и проро́цѣхъ и псалмѣ́хъ о Мнѣ́. | І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах. |
|
45
|
45
|
| Тогда́ отве́рзе и́мъ у́мъ разумѣ́ти Писа́нія | Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання. |
|
46
|
46
|
| и рече́ и́мъ, я́ко та́ко пи́сано є́сть, и та́ко подоба́ше пострада́ти Христу́ и воскре́снути от ме́ртвыхъ въ тре́тій де́нь, | І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день, |
|
47
|
47
|
| и проповѣ́датися во и́мя Єго́ покая́нію и отпуще́нію грѣхо́въ во всѣ́хъ язы́цѣхъ, наче́нше от Ієрусали́ма: | і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима. |
|
48
|
48
|
| вы́ же єсте́ свидѣ́теліє си́мъ: | Ви ж є свідками цього. |
|
49
|
49
|
| и се́, А́зъ послю́ обѣтова́ніє Отца́ Моєго́ на вы́: вы́ же сѣди́те во гра́дѣ Ієрусали́мстѣ, до́ндеже облече́теся си́лою свы́ше. | І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба. |
|
50
|
50
|
| Изве́дъ же и́хъ во́нъ до Виѳа́ніи и воздви́гъ ру́цѣ Свои́, [и] благослови́ и́хъ. | І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх. |
|
51
|
51
|
| И бы́сть єгда́ благословля́ше и́хъ, отступи́ от ни́хъ и возноша́шеся на не́бо. | І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо. |
|
52
|
52
|
| И ті́и поклони́шася Єму́ и возврати́шася во Ієрусали́мъ съ ра́достію вели́кою: | Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю. |
|
53
|
53
|
| и бя́ху вы́ну въ це́ркви, хва́ляще и благословя́ще Бо́га. Ами́нь. Коне́цъ є́же от Луки́ свята́го Єва́нгеліа: и́мать въ себѣ́ главы́ 24, зача́лъ же церко́вныхъ 114. | І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
