|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 12) Іису́съ же испо́лнь Ду́ха Свя́та возврати́ся от Іорда́на: и ведя́шеся Ду́хомъ въ пусты́ню,
|
Ісус же, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану і поведений був Духом у пустелю.
|
|
2
|
2
|
|
дні́й четы́ридесять искуша́ємь от діа́вола: и не я́стъ ничесо́же во дни́ ты́я: и сконча́вшымся и́мъ, послѣди́ взалка́.
|
Там сорок днів Він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ті дні, і по їх закінченні наостанку зголоднів.
|
|
3
|
3
|
|
И рече́ Єму́ діа́волъ: а́ще Сы́нъ єси́ Бо́жій, рцы́ ка́меневи сему́, да бу́детъ хлѣ́бъ.
|
І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.
|
|
4
|
4
|
|
И отвѣща́ Іису́съ къ нему́, глаго́ля: пи́сано є́сть, я́ко не о хлѣ́бѣ єди́номъ жи́въ бу́детъ человѣ́къ, но о вся́комъ глаго́лѣ Бо́жіи.
|
Ісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим.
|
|
5
|
5
|
|
И возве́дъ Єго́ діа́волъ на гору́ высоку́, показа́ Єму́ вся́ ца́рствія вселе́нныя въ ча́сѣ [чертѣ́] вре́меннѣ.
|
І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить.
|
|
6
|
6
|
|
И рече́ Єму́ діа́волъ: Тебѣ́ да́мъ вла́сть сію́ всю́ и сла́ву и́хъ: я́ко мнѣ́ предана́ є́сть, и, єму́же а́ще хощу́, да́мъ ю́:
|
І сказав Йому диявол: Тобі дам усю оцю владу над усіми цими царствами і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її.
|
|
7
|
7
|
|
Ты́ у́бо а́ще поклони́шися пре́до мно́ю, бу́дутъ Тебѣ́ вся́.
|
Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє.
|
|
8
|
8
|
|
И отвѣща́въ рече́ єму́ Іису́съ: иди́ за Мно́ю, сатано́ пи́сано є́сть: поклони́шися Го́споду Бо́гу твоєму́, и Тому́ єди́ному послу́жиши.
|
Ісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатано; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи.
|
|
9
|
9
|
|
И веде́ Єго́ во Ієрусали́мъ, и поста́ви Єго́ на крилѣ́ церко́внѣмъ, и рече́ Єму́: а́ще Сы́нъ єси́ Бо́жій, ве́рзися отсю́ду до́лу:
|
І повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз.
|
|
10
|
10
|
|
пи́сано бо є́сть, я́ко А́нгеломъ Свои́мъ заповѣ́сть о Тебѣ́ сохрани́ти Тя́:
|
Бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе;
|
|
11
|
11
|
|
и на рука́хъ во́змутъ Тя́, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́.
|
і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
|
|
12
|
12
|
|
И отвѣща́въ рече́ єму́ Іису́съ, я́ко рече́но є́сть: не иску́сиши Го́спода Бо́га твоєго́.
|
Ісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого.
|
|
13
|
13
|
|
И сконча́въ все́ искуше́ніє діа́волъ, отъи́де от Него́ до вре́мене.
|
І, закінчивши всі спокушання, диявол відійшов від Нього до часу.
|
|
14
|
14
|
|
И возврати́ся Іису́съ въ си́лѣ духо́внѣй въ Галіле́ю: и вѣ́сть изы́де по все́й странѣ́ о Не́мъ.
|
І повернувся Ісус в силі духу до Галилеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю.
|
|
15
|
15
|
|
И То́й уча́ше на со́нмищихъ и́хъ, сла́вимъ всѣ́ми.
|
Він навчав у синагогах їхніх, і всі Його славили.
|
|
16
|
16
|
|
(Зач. 13) И пріи́де въ Назаре́тъ, идѣ́же бѣ́ воспита́нъ: и вни́де, по обы́чаю Своєму́, въ де́нь суббо́тный въ со́нмище, и воста́ чести́.
|
І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу і став, щоб читати.
|
|
17
|
17
|
|
И да́ша Єму́ кни́гу Иса́іи проро́ка: и разгну́въ кни́гу, обрѣ́те мѣ́сто, идѣ́же бѣ́ напи́сано:
|
Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:
|
|
18
|
18
|
|
Ду́хъ Госпо́день на Мнѣ́: Єго́же ра́ди пома́за Мя́ благовѣсти́ти ни́щымъ, посла́ Мя исцѣли́ти сокруше́нныя се́рдцемъ, проповѣ́дати плѣне́ннымъ отпуще́ніє и слѣпы́мъ прозрѣ́ніє, отпусти́ти сокруше́нныя во отра́ду,
|
Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю,
|
|
19
|
19
|
|
проповѣ́дати лѣ́то Госпо́дне прія́тно.
|
проповідувати літо Господнє сприятливе.
|
|
20
|
20
|
|
И согну́въ кни́гу, отда́въ слузѣ́, сѣ́де: и всѣ́мъ въ со́нмищи о́чи бѣ́ху зря́ще На́нь.
|
І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх у синагозі були звернені до Нього.
|
|
21
|
21
|
|
И нача́тъ глаго́лати къ ни́мъ, я́ко дне́сь сбы́стся писа́ніє сіє́ во у́шію ва́шею.
|
І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви почули.
|
|
22
|
22
|
|
И вси́ свидѣ́телствоваху Єму́, (Зач. 14) и дивля́хуся о словесѣ́хъ благода́ти, исходя́щихъ изъ у́стъ Єго́, и глаго́лаху: не Се́й ли є́сть Сы́нъ Іо́сифовъ?
|
І всі свідчили Йому. І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син?
|
|
23
|
23
|
|
И рече́ къ ни́мъ: вся́ко рече́те Ми́ при́тчу сію́: врачу́, исцѣли́ся Са́мъ: єли́ка слы́шахомъ бы́вшая въ Капернау́мѣ, сотвори́ и здѣ́ во оте́чествіи Своє́мъ.
|
Він сказав їм: напевно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зцілися Сам, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.
|
|
24
|
24
|
|
Рече́ же: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко ни кото́рый проро́къ прія́тенъ є́сть во оте́чествіи своє́мъ:
|
І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй.
|
|
25
|
25
|
|
пои́стиннѣ же глаго́лю ва́мъ: мно́ги вдови́цы бѣ́ша во дни́ Иліины́ во Ізра́или, єгда́ заключи́ся не́бо три́ лѣ́та и ме́сяцъ ше́сть, я́ко бы́сть гла́дъ вели́къ по все́й земли́:
|
По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,
|
|
26
|
26
|
|
и ни ко єди́ной и́хъ по́сланъ бы́сть Иліа́, то́кмо въ Саре́пту Сідо́нскую къ женѣ́ вдови́цѣ.
|
і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови.
|
|
27
|
27
|
|
И мно́зи прокаже́ни бѣ́ху при Єліссе́и проро́цѣ во Ізра́или: и ни єди́нъ же от ни́хъ очи́стися, то́кмо Неєма́нъ Сиріани́нъ.
|
І багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць.
|
|
28
|
28
|
|
И испо́лнишася вси́ я́рости въ со́нмищи, слы́шавшіи сія́:
|
І сповнились усі гнівом у синагозі, почувши це.
|
|
29
|
29
|
|
и воста́вше изгна́ша Єго́ во́нъ изъ гра́да, и ведо́ша Єго́ до верху́ горы́, на не́йже гра́дъ и́хъ со́зданъ бя́ше, да бы́ша Єго́ низри́нули:
|
І, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його.
|
|
30
|
30
|
|
О́нъ же проше́дъ посредѣ́ и́хъ, идя́ше.
|
Він же, пройшовши серед них, відійшов.
|
|
31
|
31
|
|
(Зач. 15) И сни́де въ Капернау́мъ гра́дъ Галіле́йскій: и бѣ́ учя́ и́хъ въ суббо́ты.
|
І прийшов у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх по суботах.
|
|
32
|
32
|
|
И ужаса́хуся о уче́ніи Єго́: я́ко со вла́стію бѣ́ сло́во Єго́.
|
І дивувалися вченню Його, бо слово Його мало владу.
|
|
33
|
33
|
|
И въ со́нмищи бѣ́ человѣ́къ имы́й ду́ха бѣ́са нечи́ста, и возопи́ гла́сомъ ве́ліимъ,
|
Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом:
|
|
34
|
34
|
|
глаго́ля: оста́ви, что́ на́мъ и Тебѣ́, Іису́се Назаря́нине, прише́лъ єси́ погуби́ти на́съ: вѣ́мъ Тя́, кто́ єси́, Святы́й Бо́жій.
|
облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
|
|
35
|
35
|
|
И запрети́ єму́ Іису́съ, глаго́ля: премолчи́ и изы́ди изъ него́. И пове́ргъ єго́ бѣ́съ посредѣ́, изы́де изъ него́, ника́коже вреди́въ єго́.
|
Ісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посередині синагоги, вийшов з нього, нітрохи не зашкодивши йому.
|
|
36
|
36
|
|
И бы́сть у́жасъ на всѣ́хъ, и стяза́хуся, дру́гъ ко дру́гу глаго́люще: что́ сло́во сіє́, я́ко вла́стію и си́лою вели́тъ нечи́стымъ духово́мъ, и исхо́дятъ?
|
І усіх охопив жах, і питали один одного, кажучи: що це за слово, що з владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять?
|
|
37
|
37
|
|
(Зач. 16) И исхожда́ше гла́съ о Не́мъ во вся́ко мѣ́сто страны́.
|
І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.
|
|
38
|
38
|
|
Воста́въ же изъ со́нмища, вни́де въ до́мъ Сі́моновъ: те́ща же Сі́монова бѣ́ одержи́ма огне́мъ ве́ліимъ: и моли́ша Єго́ о не́й.
|
Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симонів; теща ж Симонова була в сильній гарячці; і благали Його за неї.
|
|
39
|
39
|
|
И ста́въ надъ не́ю, запрети́ огню́, и оста́ви ю́: а́біє же воста́вши служа́ше и́мъ.
|
Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу ж встала і слугувала їм.
|
|
40
|
40
|
|
Заходя́щу же со́лнцу, вси́, єли́цы имѣ́яху боля́щыя неду́ги разли́чными, привожда́ху и́хъ къ Нему́: О́нъ же на єди́наго коєго́ждо и́хъ ру́цѣ возло́жь, исцѣля́ше и́хъ.
|
Коли ж заходило сонце, всі, хто тільки мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх.
|
|
41
|
41
|
|
Исхожда́ху же и бѣ́си от мно́гихъ, вопію́ще и глаго́люще, я́ко Ты́ єси́ Христо́съ Сы́нъ Бо́жій. И запреща́я не дая́ше и́мъ глаго́лати, я́ко вѣ́дяху Христа́ Самаго́ су́ща.
|
Виходили також і біси з багатьох, викрикуючи і кажучи: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.
|
|
42
|
42
|
|
Бы́вшу же дни́, изше́дъ иде́ въ пу́сто мѣ́сто: и наро́ди иска́ху Єго́, и пріидо́ша къ Нему́, и удержава́ху Єго́, да бы́ не отше́лъ от ни́хъ.
|
А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а люди шукали Його і, прийшовши до Нього, затримували Його, щоб не йшов від них.
|
|
43
|
43
|
|
О́нъ же рече́ къ ни́мъ, я́ко и други́мъ градово́мъ благовѣсти́ти Ми́ подоба́єтъ Ца́рствіє Бо́жіє: я́ко на се́ по́сланъ є́смь.
|
Він же сказав їм: і іншим містам Мені належить благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий.
|
|
44
|
44
|
|
И бѣ́ проповѣ́дая на со́нмищихъ Галіле́йскихъ.
|
І проповідував у синагогах галилейських.
|
