|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 74) И бы́сть єгда́ вни́ти Єму́ въ до́мъ нѣ́коєго кня́зя фарісе́йска въ суббо́ту хлѣ́бъ я́сти, и ті́и бя́ху назира́юще Єго́.
|
Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним.
|
|
2
|
2
|
|
И се́ человѣ́къ нѣ́кій, имы́й водны́й тру́дъ, бѣ́ предъ Ни́мъ.
|
І ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу.
|
|
3
|
3
|
|
И отвѣща́въ Іису́съ рече́ къ зако́нникомъ и фарісе́омъ, глаго́ля: а́ще достои́тъ въ суббо́ту цѣли́ти?
|
Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу?
|
|
4
|
4
|
|
Они́ же умолча́ша. И пріє́мъ исцѣли́ єго́, и отпусти́.
|
Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив.
|
|
5
|
5
|
|
И отвѣща́въ къ ни́мъ рече́: кото́раго от ва́съ осе́лъ или́ во́лъ въ студене́цъ впаде́тъ, и не а́біє ли исто́ргнетъ єго́ въ де́нь суббо́тный?
|
При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній?
|
|
6
|
6
|
|
И не возмого́ша отвѣща́ти Єму́ къ си́мъ.
|
І не змогли відповісти Йому на це.
|
|
7
|
7
|
|
Глаго́лаше же къ зва́ннымъ при́тчу, обдержя́ [внима́я], ка́ко предсѣда́нія избира́ху, глаго́ля къ ни́мъ:
|
Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу:
|
|
8
|
8
|
|
єгда́ зва́нъ бу́деши ки́мъ на бра́къ, не ся́ди на пре́днемъ мѣ́стѣ: єда́ кто́ честнѣ́є тебе́ бу́детъ зва́нныхъ,
|
коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе,
|
|
9
|
9
|
|
и прише́дъ и́же тебе́ зва́вый и о́наго, рече́тъ ти́: да́ждь сему́ мѣ́сто: и тогда́ на́чнеши со студо́мъ послѣ́днеє мѣ́сто держа́ти.
|
і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце.
|
|
10
|
10
|
|
Но єгда́ зва́нъ бу́деши, ше́дъ ся́ди на послѣ́днемъ мѣ́стѣ, да єгда́ пріи́детъ зва́вый тя́, рече́тъ ти́: дру́же, пося́ди вы́ше: тогда́ бу́детъ ти́ сла́ва предъ зва́нными съ тобо́ю.
|
Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою.
|
|
11
|
11
|
|
Я́ко вся́къ вознося́йся смири́тся, и смиря́яйся вознесе́тся.
|
Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться.
|
|
12
|
12
|
|
(Зач. 75) Глаго́лаше же и ко зва́вшему Єго́: єгда́ сотвори́ши обѣ́дъ или́ ве́черю, не зови́ друго́въ твои́хъ, ни бра́тіи твоєя́, ни сро́дникъ твои́хъ, ни сосѣ́дъ бога́тыхъ: єда́ когда́ и ті́и тя́ та́кожде воззову́тъ, и бу́детъ ти́ воздая́ніє.
|
Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати.
|
|
13
|
13
|
|
Но єгда́ твори́ши пи́ръ, зови́ ни́щыя, маломо́щныя, хромы́я, слѣпы́я:
|
Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих,
|
|
14
|
14
|
|
и блаже́нъ бу́деши, я́ко не и́мутъ ти́ что́ возда́ти: возда́стъ же ти́ ся́ въ воскреше́ніє пра́ведныхъ.
|
і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних.
|
|
15
|
15
|
|
Слы́шавъ же нѣ́кій от возлежа́щихъ съ Ни́мъ сія́, рече́ Єму́: блаже́нъ, и́же снѣ́сть обѣ́дъ въ Ца́рствіи Бо́жіи.
|
Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому!
|
|
16
|
16
|
|
(Зач. 76) О́нъ же рече́ єму́: человѣ́къ нѣ́кій сотвори́ ве́черю ве́лію, и зва́ мно́ги:
|
Він же сказав йому: один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох.
|
|
17
|
17
|
|
и посла́ раба́ своєго́ въ го́дъ ве́чери рещи́ зва́ннымъ: гряди́те, я́ко уже́ гото́ва су́ть вся́.
|
І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове.
|
|
18
|
18
|
|
И нача́ша вку́пѣ отрица́тися вси́. Пе́рвый рече́ єму́: село́ купи́хъ, и и́мамъ нужду́ изы́ти и ви́дѣти є́. Молю́тися, имѣ́й мя́ отрече́на.
|
І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені.
|
|
19
|
19
|
|
И другі́й рече́: супру́гъ воло́въ купи́хъ пя́ть, и гряду́ искуси́ти и́хъ: молю́ тя, имѣ́й мя́ отрече́на.
|
Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені.
|
|
20
|
20
|
|
И другі́й рече́: жену́ поя́хъ, и сего́ ра́ди не могу́ пріити́.
|
Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти.
|
|
21
|
21
|
|
И прише́дъ ра́бъ то́й повѣ́да господи́ну своєму́ сія́. Тогда́ разгнѣ́вався до́му влады́ка, рече́ рабу́ своєму́: изы́ди ско́ро на распу́тія и сто́гны гра́да, и ни́щыя и бѣ́дныя и слѣпы́я и хромы́я введи́ сѣ́мо.
|
І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих.
|
|
22
|
22
|
|
И рече́ ра́бъ. Го́споди, бы́сть я́коже повелѣ́лъ єси́, и єще́ мѣ́сто є́сть.
|
І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце.
|
|
23
|
23
|
|
И рече́ господи́нъ къ рабу́: изы́ди на пути́ и халу́ги, и убѣди́ вни́ти, да напо́лнится до́мъ мо́й:
|
Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій.
|
|
24
|
24
|
|
глаго́лю бо ва́мъ, я́ко ни єди́нъ муже́й тѣ́хъ зва́нныхъ вку́ситъ моєя́ ве́чери: мно́зи бо су́ть зва́ни, ма́ло же избра́нныхъ.
|
Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних.
|
|
25
|
25
|
|
(Зач. 77) Идя́ху же съ Ни́мъ наро́ди мно́зи: и обра́щься рече́ къ ни́мъ:
|
З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм:
|
|
26
|
26
|
|
а́ще кто́ гряде́тъ ко Мнѣ́, и не возненави́дитъ отца́ своєго́ и ма́терь, и жену́, и ча́дъ, и бра́тію, и се́стръ, єще́ же и ду́шу свою́, не мо́жетъ Мо́й бы́ти учени́къ:
|
коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником.
|
|
27
|
27
|
|
и и́же не но́ситъ креста́ своєго́ и вслѣ́дъ Мене́ гряде́тъ, не мо́жетъ Мо́й бы́ти учени́къ.
|
І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником.
|
|
28
|
28
|
|
Кто́ бо от ва́съ, хотя́й сто́лпъ созда́ти, не пре́жде ли сѣ́дъ расчте́тъ имѣ́ніє, а́ще и́мать, є́же є́сть на соверше́ніє,
|
Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити?
|
|
29
|
29
|
|
да не, когда́ положи́тъ основа́ніє и не возмо́жетъ соверши́ти, вси́ ви́дящіи начну́тъ руга́тися єму́,
|
Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
|
|
30
|
30
|
|
глаго́люще, я́ко се́й человѣ́къ нача́тъ зда́ти и не мо́же соверши́ти.
|
кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити.
|
|
31
|
31
|
|
Или́ кі́й ца́рь иды́й ко ино́му царю́ сни́тися съ ни́мъ на бра́нь, не сѣ́дъ ли пре́жде совѣщава́єтъ, а́ще си́ленъ є́сть срѣ́сти съ десятію́ ты́сящъ гряду́щаго со двѣма́десятма ты́сящама на́нь?
|
Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
|
|
32
|
32
|
|
А́ще ли же ни́, єще́ дале́че єму́ су́щу, моле́ніє посла́въ мо́лится о смире́ніи.
|
Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир.
|
|
33
|
33
|
|
Та́ко у́бо вся́къ от ва́съ, и́же не отрече́тся всего́ своєго́ имѣ́нія, не мо́жетъ бы́ти Мо́й учени́къ.
|
Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником.
|
|
34
|
34
|
|
Добро́ є́сть со́ль: а́ще же со́ль обуя́єтъ, чи́мъ осоли́тся?
|
Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться?
|
|
35
|
35
|
|
Ни въ зе́млю, ни въ гно́й потре́бна є́сть: во́нъ изсы́плютъ ю́. Имѣ́яй у́шы слы́шати, да слы́шитъ.
|
Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
