|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
О ни́хже собра́вшымся тма́мъ наро́да, я́ко попира́ти дру́гъ дру́га, нача́тъ глаго́лати ученико́мъ Свои́мъ пе́рвѣє: внемли́те себѣ́ от ква́са фарісе́йска, є́же є́сть лицемѣ́ріє.
|
Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити, передусім ученикам Своїм: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство.
|
|
2
|
2
|
|
(Зач. 63) Ничто́же бо покрове́но є́сть, є́же не откры́єтся, и та́йно, є́же не уразумѣ́єтся:
|
Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, про що б не дізналися.
|
|
3
|
3
|
|
зане́, єли́ка во тмѣ́ рѣ́сте, во свѣ́тѣ услы́шатся: и є́же ко у́ху глаго́ласте во хра́мѣхъ, проповѣ́стся на кро́вѣхъ.
|
Тому те, що ви сказали у пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в домах, те буде проголошене на покрівлях.
|
|
4
|
4
|
|
Глаго́лю же ва́мъ друго́мъ Свои́мъ: не убо́йтеся от убива́ющихъ тѣ́ло и пото́мъ не мо́гущихъ ли́шше что́ сотвори́ти:
|
Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть,
|
|
5
|
5
|
|
сказу́ю же ва́мъ, кого́ убо́йтеся: убо́йтеся иму́щаго вла́сть по убіє́ніи воврещи́ въ де́брь о́гненную: є́й, глаго́лю ва́мъ, того́ убо́йтеся.
|
але скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу після вбиття вкинути в геєну вогненну; так, кажу вам, того бійтеся.
|
|
6
|
6
|
|
Не пя́ть ли пти́цъ цѣни́тся пѣ́нязема двѣма́, и ни єди́на от ни́хъ нѣ́сть забве́на предъ Бо́гомъ.
|
Чи не п’ять малих птахів продаються за два асарія? І жоден з них не забутий Богом.
|
|
7
|
7
|
|
Но и вла́си главы́ ва́шея вси́ изочте́ни су́ть. Не убо́йтеся у́бо: мно́зѣхъ пти́цъ у́нши єсте́ вы́.
|
А у вас і волосся на голові все перелічене. Отже, не бійтеся; ви дорожчі за багатьох малих птахів.
|
|
8
|
8
|
|
(Зач. 64) Глаго́лю же ва́мъ: вся́къ, и́же а́ще исповѣ́сть Мя́ предъ человѣ́ки, и Сы́нъ Человѣ́ческій исповѣ́сть єго́ предъ А́нгелы Бо́жіими:
|
Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Божими;
|
|
9
|
9
|
|
а отвергі́йся Мене́ предъ человѣ́ки, отве́рженъ бу́детъ предъ А́нгелы Бо́жіими.
|
а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед ангелами Божими.
|
|
10
|
10
|
|
И вся́къ и́же рече́тъ сло́во на Сы́на Человѣ́ческаго, оста́вится єму́: а на Свята́го Ду́ха хули́вшему не оста́вится.
|
І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто Святого Духа хулитиме, тому не проститься.
|
|
11
|
11
|
|
Єгда́ же приведу́тъ вы́ на собо́рища и вла́сти и влады́чества, не пецы́теся, ка́ко или́ что́ отвѣща́єте, или́ что́ рече́те:
|
Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати або що говорити,
|
|
12
|
12
|
|
Святы́й бо Ду́хъ научи́тъ вы́ въ то́й ча́съ, я́же подоба́єтъ рещи́.
|
бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити.
|
|
13
|
13
|
|
(Зач. 65) Рече́ же Єму́ нѣ́кій от наро́да: Учи́телю, рцы́ бра́ту моєму́ раздѣли́ти со мно́ю достоя́ніє.
|
Хтось з народу сказав Йому: Учителю, скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною!
|
|
14
|
14
|
|
О́нъ же рече́ єму́: человѣ́че, кто́ Мя́ поста́ви судію́ или́ дѣли́теля надъ ва́ми?
|
Він же сказав чоловікові тому: хто настановив Мене судити чи ділити вас?
|
|
15
|
15
|
|
Рече́ же къ ни́мъ: блюди́те и храни́теся от лихои́мства: я́ко не от избы́тка [внегда́ избы́точествовати] кому́ живо́тъ єго́ є́сть от имѣ́нія єго́.
|
При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку.
|
|
16
|
16
|
|
(Зач. 66) Рече́ же при́тчу къ ни́мъ, глаго́ля: человѣ́ку нѣ́коєму бога́ту угобзи́ся ни́ва:
|
І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива.
|
|
17
|
17
|
|
и мы́сляше въ себѣ́, глаго́ля: что́ сотворю́, я́ко не и́мамъ гдѣ́ собра́ти плодо́въ мои́хъ?
|
І міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх.
|
|
18
|
18
|
|
И рече́: се́ сотворю́: разорю́ жи́тницы моя́, и бо́лшыя сози́жду, и соберу́ ту́ вся́ жи́та моя́ и блага́я моя́:
|
І сказав: ось що зроблю — зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє.
|
|
19
|
19
|
|
и реку́ души́ моє́й: душе́, и́маши мно́га бла́га, лежа́ща на лѣ́та мно́га: почива́й, я́ждь, пі́й, весели́ся.
|
І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись.
|
|
20
|
20
|
|
Рече́ же єму́ Бо́гъ: безу́мне, въ сію́ но́щь ду́шу твою́ истя́жутъ от тебе́: а я́же угото́валъ єси́, кому́ бу́дутъ?
|
Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував?
|
|
21
|
21
|
|
Та́ко собира́яй себѣ́, а не въ Бо́га богатѣ́я.
|
Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.
|
|
22
|
22
|
|
Рече́ же ко ученико́мъ Свои́мъ: сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ: не пецы́теся душе́ю ва́шею, что́ я́сте: ни тѣ́ломъ, во что́ облече́теся:
|
Сказав же ученикам Своїм: тому кажу вам, — не піклуйтесь про душу вашу, що вам їсти, ні про тіло ваше, — у що вдягнетеся.
|
|
23
|
23
|
|
душа́ бо́лши є́сть пи́щи, и тѣ́ло оде́жды.
|
Душа більша за їжу, і тіло — за одяг.
|
|
24
|
24
|
|
Смотри́те вра́нъ, я́ко не сѣ́ютъ, ни жну́тъ: и́мже нѣ́сть сокро́вища, ни жи́тницы, и Бо́гъ пита́єтъ и́хъ: ко́льми па́че вы́ єсте́ лу́чши пти́цъ?
|
Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них немає ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів!
|
|
25
|
25
|
|
Кто́ же от ва́съ пекі́йся мо́жетъ приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́нъ?
|
Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
|
|
26
|
26
|
|
А́ще у́бо ни ма́ла чесо́ мо́жете, что́ о про́чихъ пече́теся?
|
Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого піклуєтесь про інше?
|
|
27
|
27
|
|
Смотри́те крі́ны, ка́ко расту́тъ: не тружда́ются, ни пряду́тъ: глаго́лю же ва́мъ, я́ко ни Соломо́нъ во все́й сла́вѣ своє́й облече́ся, я́ко єди́нъ от си́хъ.
|
Погляньте на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть. Кажу ж вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як одна з них.
|
|
28
|
28
|
|
А́ще же траву́, на селѣ́ дне́сь су́щу и у́трѣ въ пе́щь вме́щему, Бо́гъ та́ко одѣва́єтъ: ко́льми па́че ва́съ, маловѣ́ри?
|
Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри!
|
|
29
|
29
|
|
И вы́ не ищи́те, что́ я́сте, или́ что́ піє́те: и не возноси́теся:
|
Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не турбуйтесь,
|
|
30
|
30
|
|
всѣ́хъ бо си́хъ язы́цы мі́ра сего́ и́щутъ: ва́шъ же Оте́цъ вѣ́сть, я́ко тре́буєте си́хъ.
|
бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, чого потребуєте.
|
|
31
|
31
|
|
Оба́че ищи́те Ца́рствія Бо́жія, и сія́ вся́ приложа́тся ва́мъ.
|
Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам.
|
|
32
|
32
|
|
(Зач. 67) Не бо́йся, ма́лоє ста́до: я́ко благоизво́ли Оте́цъ ва́шъ да́ти ва́мъ Ца́рство.
|
Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство.
|
|
33
|
33
|
|
Продади́те имѣ́нія ва́ша и дади́те ми́лостыню. Сотвори́те себѣ́ влага́лища неветша́юща, сокро́вище неоскудѣ́ємо на небесѣ́хъ, идѣ́же та́ть не приближа́єтся, ни мо́ль растлѣва́єтъ.
|
Продайте майно ваше і роздайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіють, і скарб, що не зменшується на небесах, куди злодій не наближається і де міль не точить.
|
|
34
|
34
|
|
Идѣ́же бо сокро́вище ва́ше, ту́ и се́рдце ва́ше бу́детъ.
|
Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.
|
|
35
|
35
|
|
Да бу́дутъ чре́сла ва́ша препоя́сана, и свѣти́лницы горя́щіи:
|
Нехай будуть стегна ваші підперезані і світильники засвічені.
|
|
36
|
36
|
|
и вы́ подо́бни человѣ́комъ ча́ющымъ го́спода своєго́, когда́ возврати́тся от бра́ка, да прише́дшу и толкну́вшу, а́біє отве́рзутъ єму́.
|
І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому.
|
|
37
|
37
|
|
Блаже́ни раби́ ті́и, и́хже прише́дъ госпо́дь обря́щетъ бдя́щихъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко препоя́шется и поса́дитъ и́хъ, и мину́въ [приступи́въ] послу́житъ и́мъ.
|
Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що пильнують вони. Істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх та, підійшовши, послужить їм.
|
|
38
|
38
|
|
И а́ще пріи́детъ во втору́ю стра́жу, и въ тре́тію стра́жу пріи́детъ, и обря́щетъ [и́хъ] та́ко, блаже́ни су́ть раби́ ті́и.
|
І якщо прийде у другу сторожу, і в третю сторожу прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби.
|
|
39
|
39
|
|
Се́ же вѣ́дите, я́ко а́ще бы вѣ́далъ господи́нъ хра́мины, въ кі́й ча́съ та́ть пріи́детъ, бдѣ́лъ у́бо бы, и не бы́ да́лъ подкопа́ти до́му своєго́.
|
Знайте, що, коли б відав господар дому о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
|
|
40
|
40
|
|
И вы́ у́бо бу́дите гото́ви: я́ко, во́ньже ча́съ не мни́те, Сы́нъ Человѣ́ческій пріи́детъ.
|
Будьте ж і ви готові, бо в яку годину і не гадаєте, прийде Син Людський.
|
|
41
|
41
|
|
Рече́ же Єму́ Пе́тръ: Го́споди, къ на́мъ ли при́тчу сію́ глаго́леши, или́ ко всѣ́мъ?
|
Тоді сказав Йому Петро: Господи, нам притчу цю говориш чи всім?
|
|
42
|
42
|
|
Рече́ же Госпо́дь: (Зач. 68) кто́ у́бо є́сть вѣ́рный строи́тель и му́дрый, єго́же поста́витъ госпо́дь надъ че́лядію своє́ю, дая́ти во вре́мя житомѣ́ріє?
|
Господь же сказав: хто вірний і мудрий управитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба?
|
|
43
|
43
|
|
Блаже́нъ ра́бъ то́й, єго́же прише́дъ госпо́дь єго́ обря́щетъ творя́ща та́ко:
|
Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він чинить так.
|
|
44
|
44
|
|
вои́стинну глаго́лю ва́мъ, я́ко надъ всѣ́мъ имѣ́ніємъ свои́мъ поста́витъ єго́.
|
Істинно кажу вам: над усім маєтком своїм поставить його.
|
|
45
|
45
|
|
А́ще же рече́тъ ра́бъ то́й въ се́рдцы своє́мъ: косни́тъ господи́нъ мо́й пріити́: и начне́тъ би́ти рабы́ и рабы́ни, я́сти же и пи́ти и упива́тися:
|
Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та упиватися, —
|
|
46
|
46
|
|
пріи́детъ господи́нъ раба́ того́ въ де́нь, во́ньже не ча́єтъ, и въ ча́съ, во́ньже не вѣ́сть: и расте́шетъ єго́, и ча́сть єго́ съ невѣ́рными положи́тъ.
|
то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не відає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними.
|
|
47
|
47
|
|
То́й же ра́бъ вѣ́дѣвый во́лю господи́на своєго́, и не угото́вавъ, ни сотвори́въ по во́ли єго́, біє́нъ бу́детъ мно́го:
|
Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий.
|
|
48
|
48
|
|
невѣ́дѣвый же, сотвори́въ же досто́йная ра́намъ, біє́нъ бу́детъ ма́ло. (Зач. 69) Вся́кому же, єму́же дано́ бу́детъ мно́го, мно́го взы́щется от него́: и єму́же преда́ша мно́жайше, мно́жайше про́сятъ [истя́жутъ] от него́.
|
А той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають.
|
|
49
|
49
|
|
Огня́ пріидо́хъ воврещи́ на зе́млю, и что́ хощу́, а́ще уже́ возгорѣ́ся?
|
Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав!
|
|
50
|
50
|
|
Креще́ніємъ же и́мамъ крести́тися, и ка́ко удержу́ся, до́ндеже сконча́ются?
|
Хрещенням маю Я хреститися; і як Я втримаюся, поки це здійсниться!
|
|
51
|
51
|
|
Мните́ ли, я́ко ми́ръ пріидо́хъ да́ти на зе́млю? Ни́, глаго́лю ва́мъ, но раздѣле́ніє.
|
Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення.
|
|
52
|
52
|
|
Бу́дутъ бо отсе́лѣ пя́ть во єди́номъ дому́ раздѣле́ни, тріє́ на два́, и два́ на три́:
|
Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох.
|
|
53
|
53
|
|
раздѣли́тся оте́цъ на сы́на, и сы́нъ на отца́: ма́ти на дще́рь, и дщи́ на ма́терь: свекры́ на невѣ́сту свою́, и невѣ́ста на свекро́вь свою́.
|
Розділиться батько з сином, і син з батьком; мати з дочкою, і дочка з матір’ю; свекруха з невісткою своєю, і невістка з свекрухою своєю.
|
|
54
|
54
|
|
Глаго́лаше же и наро́домъ: єгда́ у́зрите о́блакъ восходя́щь от за́пада, а́біє глаго́лете: ту́ча гряде́тъ: и быва́єтъ та́ко.
|
Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так.
|
|
55
|
55
|
|
И єгда́ ю́гъ вѣ́ющь, глаго́лете: зно́й бу́детъ: и быва́єтъ.
|
І коли віє південний вітер, говорите: спека буде, і буває.
|
|
56
|
56
|
|
Лицемѣ́ри, лице́ не́бу и земли́ вѣ́сте искуша́ти: вре́мене же сего́ ка́ко не искуша́єте?
|
Лицеміри! Лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте?
|
|
57
|
57
|
|
Что́ же и о себѣ́ не су́дите пра́ведноє?
|
Чому ж ви і по собі не судите, що є справедливе?
|
|
58
|
58
|
|
Єгда́ бо гряде́ши съ сопе́рникомъ твои́мъ ко кня́зю, на пути́ да́ждь дѣ́ланіє [потщи́ся] избы́ти от него́: да не ка́ко привлече́тъ тебе́ къ судіи́, и судія́ тя́ преда́стъ слузѣ́, и слуга́ всади́тъ тя́ въ темни́цу:
|
Коли ти йдеш з супротивником своїм до правителя, то дорогою подбай, щоб звільнитися від нього, щоб він не притяг тебе до судді, а суддя не віддав тебе слузі, а слуга не посадив би тебе до в’язниці.
|
|
59
|
59
|
|
глаго́лю тебѣ́: не изы́деши отту́ду, до́ндеже и послѣ́днюю мѣ́дницу возда́си.
|
Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси й останнього гроша.
|
