|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
Бы́сть же во дни́ ты́я, изы́де повелѣ́ніє от ке́саря А́вгуста написа́ти всю́ вселе́нную.
|
У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі.
|
|
2
|
2
|
|
Сіє́ написа́ніє пе́рвоє бы́сть владя́щу Сирі́єю Кирині́ю.
|
Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією.
|
|
3
|
3
|
|
И идя́ху вси́ написа́тися, ко́ждо во сво́й гра́дъ.
|
І всі йшли записатися, кожен до свого міста.
|
|
4
|
4
|
|
Взы́де же и Іо́сифъ от Галіле́и, изъ гра́да Назаре́та, во Іуде́ю, во гра́дъ Дави́довъ, и́же нарица́єтся Виѳлеє́мъ, зане́ бы́ти єму́ от до́му и оте́чества Дави́дова,
|
Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового,
|
|
5
|
5
|
|
написа́тися съ Марі́єю обруче́ною єму́ жено́ю, су́щею непра́здною.
|
записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна.
|
|
6
|
6
|
|
Бы́сть же, єгда́ бы́ста та́мо, испо́лнишася дні́є роди́ти Є́й:
|
Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй;
|
|
7
|
7
|
|
и роди́ Сы́на Своєго́ Пе́рвенца, и пови́тъ Єго́, и положи́ Єго́ въ я́слехъ: зане́ не бѣ́ и́мъ мѣ́ста во оби́тели.
|
І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.
|
|
8
|
8
|
|
И па́стыріє бѣ́ху въ то́йже странѣ́, бдя́ще и стрегу́ще стра́жу нощну́ю о ста́дѣ своє́мъ.
|
У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою.
|
|
9
|
9
|
|
И се́ А́нгелъ Госпо́день ста́ въ ни́хъ, и сла́ва Госпо́дня осія́ и́хъ: и убоя́шася стра́хомъ ве́ліимъ.
|
Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим.
|
|
10
|
10
|
|
И рече́ и́мъ А́нгелъ: не бо́йтеся: се́ бо благовѣству́ю ва́мъ ра́дость ве́лію, я́же бу́детъ всѣ́мъ лю́демъ:
|
І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям.
|
|
11
|
11
|
|
я́ко роди́ся ва́мъ дне́сь Спа́съ, И́же є́сть Христо́съ Госпо́дь, во гра́дѣ Дави́довѣ:
|
Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
|
|
12
|
12
|
|
и се́ ва́мъ зна́меніє: обря́щете Младе́нца пови́та, лежа́ща въ я́слехъ.
|
І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах.
|
|
13
|
13
|
|
И внеза́пу бы́сть со А́нгеломъ мно́жество во́й небе́сныхъ, хва́лящихъ Бо́га и глаго́лющихъ:
|
І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало:
|
|
14
|
14
|
|
сла́ва въ вы́шнихъ Бо́гу, и на земли́ ми́ръ, во человѣ́цѣхъ благоволе́ніє.
|
слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!
|
|
15
|
15
|
|
И бы́сть, я́ко отидо́ша от ни́хъ на не́бо А́нгели, и человѣ́цы па́стыріє рѣ́ша дру́гъ ко дру́гу: пре́йдемъ до Виѳлеє́ма и ви́димъ глаго́лъ се́й бы́вшій, єго́же Госпо́дь сказа́ на́мъ.
|
І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь.
|
|
16
|
16
|
|
И пріидо́ша поспѣ́шшеся, и обрѣто́ша Маріа́мь же и Іо́сифа, и Младе́нца лежа́ща во я́слехъ.
|
І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах.
|
|
17
|
17
|
|
Ви́дѣвше же сказа́ша о глаго́лѣ глаго́ланнѣмъ и́мъ о Отроча́ти Се́мъ.
|
Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це.
|
|
18
|
18
|
|
И вси́ слы́шавшіи диви́шася о глаго́ланныхъ от па́стырей къ ни́мъ.
|
І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи.
|
|
19
|
19
|
|
Маріа́мь же соблюда́ше вся́ глаго́лы сія́, слага́ющи въ се́рдцы Своє́мъ.
|
А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм.
|
|
20
|
20
|
|
И возврати́шася па́стыріє, сла́вяще и хва́ляще Бо́га о всѣ́хъ, я́же слы́шаша и ви́дѣша, я́коже глаго́лано бы́сть къ ни́мъ.
|
Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.
|
|
21
|
21
|
|
И єгда́ испо́лнишася о́смь дні́й, да обрѣ́жутъ Єго́, и нареко́ша и́мя Єму́ Іису́съ, нарече́нноє А́нгеломъ пре́жде да́же не зача́тся во чре́вѣ.
|
А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі.
|
|
22
|
22
|
|
И єгда́ испо́лнишася дні́є очище́нія єю́, по зако́ну Моисе́ову, вознесо́ста Єго́ во Ієрусали́мъ, поста́вити Єго́ предъ Го́сподемъ,
|
І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом,
|
|
23
|
23
|
|
я́коже є́сть пи́сано въ зако́нѣ Госпо́дни: я́ко вся́къ младе́нецъ му́жеска по́лу, разверза́я ложесна́, свя́то Го́сподеви нарече́тся:
|
як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві.
|
|
24
|
24
|
|
и є́же да́ти же́ртву, по рече́нному въ зако́нѣ Госпо́дни, два́ го́рличища или́ два́ птенца́ голуби́на.
|
І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят.
|
|
25
|
25
|
|
И се́, бѣ́ человѣ́къ во Ієрусали́мѣ, єму́же и́мя Симео́нъ: и человѣ́къ се́й пра́веденъ и благочести́въ, ча́я утѣ́хи Ізра́илевы: и Ду́хъ бѣ́ Свя́тъ въ не́мъ.
|
Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.
|
|
26
|
26
|
|
И бѣ́ єму́ обѣ́щано Ду́хомъ Святы́мъ, не ви́дѣти сме́рти, пре́жде да́же не ви́дитъ Христа́ Госпо́дня.
|
Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього.
|
|
27
|
27
|
|
И пріи́де Ду́хомъ въ це́рковь. И єгда́ введо́ста роди́теля Отроча́ Іису́са, сотвори́ти и́ма по обы́чаю зако́нному о Не́мъ,
|
І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм,
|
|
28
|
28
|
|
и то́й пріє́мъ Єго́ на руку́ своє́ю, и благослови́ Бо́га, и рече́:
|
він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:
|
|
29
|
29
|
|
ны́нѣ отпуща́єши раба́ Твоєго́, Влады́ко, по глаго́лу Твоєму́, съ ми́ромъ:
|
нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,
|
|
30
|
30
|
|
я́ко ви́дѣстѣ о́чи мои́ спасе́ніє Твоє́,
|
бо бачили очі мої спасіння Твоє,
|
|
31
|
31
|
|
є́же єси́ уго́товалъ предъ лице́мъ всѣ́хъ люде́й:
|
яке Ти приготував перед лицем усіх народів,
|
|
32
|
32
|
|
свѣ́тъ во открове́ніє язы́комъ, и сла́ву люде́й Твои́хъ Ізра́иля.
|
світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.
|
|
33
|
33
|
|
И бѣ́ Іо́сифъ и Ма́ти Єго́ чудя́щася о глаго́лемыхъ о Не́мъ.
|
Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього.
|
|
34
|
34
|
|
И благослови́ я́ Симео́нъ, и рече́ къ Марі́и Ма́тери Єго́: се́ лежи́тъ Се́й на паде́ніє и на воста́ніє мно́гимъ во Ізра́или, и въ зна́меніє пререка́ємо:
|
І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, —
|
|
35
|
35
|
|
и Тебѣ́ же Само́й ду́шу про́йдетъ ору́жіє: я́ко да откры́ются от мно́гихъ серде́цъ помышле́нія.
|
і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець.
|
|
36
|
36
|
|
И бѣ́ А́нна проро́чица, дщи́ Фану́илева, от колѣ́на Аси́рова: сія́ заматорѣ́вши во дне́хъ мно́зѣхъ, жи́вши съ му́жемъ се́дмь лѣ́тъ от дѣ́вства своєго́:
|
Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого;
|
|
37
|
37
|
|
и та́ вдова́ я́ко лѣ́тъ о́смьдесятъ и четы́ре, я́же не отхожда́ше от це́ркве, посто́мъ и моли́твами служа́щи де́нь и но́щь.
|
вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч.
|
|
38
|
38
|
|
И та́ въ то́й ча́съ приста́вши исповѣ́дашеся Го́сподеви, и глаго́лаше о Не́мъ всѣ́мъ ча́ющымъ избавле́нія во Ієрусали́мѣ.
|
Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі.
|
|
39
|
39
|
|
И я́ко сконча́шася вся́ по зако́ну Госпо́дню, возврати́шася въ Галіле́ю, во гра́дъ сво́й Назаре́тъ.
|
І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета.
|
|
40
|
40
|
|
Отроча́ же растя́ше и крѣпля́шеся ду́хомъ, исполня́яся прему́дрости: и благода́ть Бо́жія бѣ́ на Не́мъ.
|
Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому.
|
|
41
|
41
|
|
И хожда́ста роди́теля Єго́ на вся́ко лѣ́то во Ієрусали́мъ въ пра́здникъ Па́схи.
|
Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи.
|
|
42
|
42
|
|
И єгда́ бы́сть двоюна́десяти лѣ́ту, восходя́щымъ и́мъ во Ієрусали́мъ по обы́чаю пра́здника,
|
І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято.
|
|
43
|
43
|
|
и сконча́вшымъ дни́, и возвраща́ющымся и́мъ, оста́ О́трокъ Іису́съ во Ієрусали́мѣ: и не разумѣ́ Іо́сифъ и Ма́ти Єго́:
|
Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його.
|
|
44
|
44
|
|
мнѣ́вша же Єго́ въ дружи́нѣ су́ща, преидо́ста дне́ пу́ть, и иска́ста Єго́ во сро́дницѣхъ и въ зна́ємыхъ:
|
Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих.
|
|
45
|
45
|
|
и не обрѣ́тша Єго́, возврати́стася во Ієрусали́мъ, взыска́юща Єго́.
|
І, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його.
|
|
46
|
46
|
|
И бы́сть по тріє́хъ дне́хъ, обрѣто́ста Єго́ въ це́ркви, сѣдя́щаго посредѣ́ учи́телей, и послу́шающаго и́хъ, и вопроша́ющаго и́хъ:
|
Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував;
|
|
47
|
47
|
|
ужаса́хуся же вси́ послу́шающіи Єго́ о ра́зумѣ и о отвѣ́тѣхъ Єго́.
|
усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його.
|
|
48
|
48
|
|
И ви́дѣвша Єго́, диви́стася: и къ Нему́ Ма́ти Єго́ рече́: Ча́до, что́ сотвори́ на́ма та́ко? Се́ оте́цъ Тво́й и А́зъ боля́ща иска́хома Тебе́.
|
І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе.
|
|
49
|
49
|
|
И рече́ къ ни́ма: что́ я́ко иска́ста Мене́? Не вѣ́ста ли, я́ко въ тѣ́хъ, я́же Отца́ Моєго́, досто́итъ бы́ти Ми́?
|
Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму?
|
|
50
|
50
|
|
И та́ не разумѣ́ста глаго́ла, єго́же глаго́ла и́ма.
|
Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.
|
|
51
|
51
|
|
И сни́де съ ни́ма, и пріи́де въ Назаре́тъ: и бѣ́ повину́яся и́ма. И Ма́ти Єго́ соблюда́ше вся́ глаго́лы сія́ въ се́рдцы Своє́мъ.
|
І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму.
|
|
52
|
52
|
|
И Іису́съ преспѣва́ше прему́дростію и во́зрастомъ и благода́тію у Бо́га и человѣ́къ.
|
Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.
|
