Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 17

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29

Глава 17	Глава́ з҃і

1	1
Коли Давид жив у домі своєму, то сказав Давид Нафану пророку: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег завіту Господнього під наметом.	И҆ бы́сть є҆гда̀ ѡ҆бита́ше даві́дъ въ домꙋ̀ свое́мъ, и҆ речѐ даві́дъ къ наѳа́нꙋ прⷪ҇ро́кꙋ: сѐ, а҆́зъ живꙋ̀ въ домꙋ̀ ке́дровѣ, кївѡ́тъ же завѣ́та гдⷭ҇нѧ под̾ ко́жами.
2	2
І сказав Нафан Давиду: все, що в тебе на серці, роби, тому що з тобою Бог.	И҆ речѐ наѳа́нъ къ даві́дꙋ: всѐ є҆́же въ се́рдцы твое́мъ творѝ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ съ тобо́ю є҆́сть.
3	3
Але в ту ж ніч було слово Боже до Нафана:	И҆ бы́сть но́щи тоѧ̀, и҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не къ наѳа́нꙋ, гл҃ѧ:
4	4
піди і скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: не ти побудуєш Мені дім для перебування,	и҆дѝ и҆ рцы̀ даві́дꙋ рабꙋ̀ моемꙋ̀: сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь: не сози́ждеши ты̀ мнѣ̀ до́мꙋ, є҆́же ѡ҆бита́ти мѝ въ не́мъ:
5	5
бо Я не жив у домі з того дня, як вивів синів Ізраїля, і до цього дня, а ходив зі скинії у скинію і з житла в житло.	ꙗ҆́кѡ не ѡ҆бита́хъ въ домꙋ̀ ѿ днѐ, въ ѻ҆́ньже и҆зведо́хъ і҆и҃лѧ (ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ), да́же до днѐ сегѡ̀, но бы́хъ въ ски́нїи и҆ въ шатрѣ̀:
6	6
Де не ходив Я з усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово кому-небудь із суддів ізраїльських, яким Я повелів пасти народ Мій: чому ви не побудуєте Мені дому кедрового?	во всѣ́хъ а҆́може ходи́хъ со всѣ́мъ і҆и҃лемъ, а҆́ще гл҃ѧ гл҃ахъ ко́емꙋ колѣ́нꙋ і҆и҃левꙋ, и҆̀мже повелѣ́хъ да пасꙋ́тъ лю́ди моѧ̑, гл҃ѧ: чесѡ̀ ра́ди не созда́сте мнѣ̀ до́мꙋ ке́дрова;
7	7
І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого Ізраїля;	и҆ нн҃ѣ та́кѡ рцы̀ рабꙋ̀ моемꙋ̀ даві́дꙋ: сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь вседержи́тель: а҆́зъ и҆з̾ѧ́хъ тѧ̀ ѿ па́ствы, є҆гда̀ послѣ́довалъ є҆сѝ ста́дꙋ, є҆́же бы́ти тебѣ̀ вожде́мъ над̾ людьмѝ мои́ми і҆и҃лемъ,
8	8
і був з тобою скрізь, куди б ти не ходив, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє, як ім’я великих на землі;	и҆ бы́хъ съ тобо́ю во всѣ́хъ, и҆дѣ́же ходи́лъ є҆сѝ, и҆ потреби́хъ всѧ̑ врагѝ твоѧ̑ ѿ лица̀ твоегѡ̀, и҆ сотвори́хъ тебѣ̀ и҆́мѧ ꙗ҆́коже и҆́мѧ вели́кихъ, и҆̀же на землѝ:
9	9
і Я влаштував місце для народу Мого Ізраїля, й укорінив його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде більше потривожений, і нечестиві не стануть більше тіснити його, як раніше,	и҆ да́хъ мѣ́сто лю́демъ мои̑мъ і҆и҃лю, и҆ насади́хъ ѧ҆̀, и҆ ѡ҆бита́ютъ въ не́мъ, и҆ не возскорбѧ́тъ ктомꙋ̀: ни сы́нове беззако́нїѧ приложа́тъ смири́ти и҆̀хъ ꙗ҆́коже ѿ нача́ла
10	10
у ті дні, коли Я поставив суддів над народом Моїм Ізраїлем, і Я смирив усіх ворогів твоїх, і сповіщаю тобі, що Господь спорудить тобі дім.	и҆ ѿ дні́й, въ нѧ́же да́хъ сꙋдїи̑ лю́демъ мои̑мъ і҆и҃лю, и҆ смири́хъ всѧ̑ врагѝ твоѧ̑, и҆ возращꙋ́ тѧ, и҆ до́мъ сози́ждетъ тѝ гдⷭ҇ь:
11	11
Коли виповняться дні твої, і ти відійдеш до батьків твоїх, тоді Я восставлю сíм’я твоє після тебе, яке буде із синів твоїх, і зміцню царство його.	и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ и҆спо́лнѧтсѧ дні́е твоѝ и҆ почі́еши со ѻ҆тцы̑ твои́ми, и҆ воздви́гнꙋ сѣ́мѧ твоѐ по тебѣ̀, є҆́же бꙋ́детъ ѿ чре́ва твоегѡ̀, и҆ возста́влю ца́рство є҆гѡ̀:
12	12
Він побудує Мені дім, і утверджу престіл його повіки.	то́й сози́ждетъ мнѣ̀ до́мъ, и҆ оу҆крѣплю̀ престо́лъ є҆гѡ̀ да́же до вѣ́ка:
13	13
Я буду йому отцем, і він буде Мені сином, — і милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від того, який був раніше тебе.	а҆́зъ бꙋ́дꙋ є҆мꙋ̀ во ѻ҆тца̀, и҆ то́й бꙋ́детъ мнѣ̀ въ сы́на: и҆ млⷭ҇ть мою̀ не ѿимꙋ̀ ѿ негѡ̀, ꙗ҆́коже ѿѧ́хъ ѿ бы́вшихъ пре́жде тебє̀:
14	14
Я поставлю його в домі Моєму й у царстві Моєму повіки, і престіл його буде міцним вічно.	и҆ оу҆вѣ́рю є҆го̀ въ домꙋ̀ мое́мъ и҆ во ца́рствїи є҆гѡ̀ да́же до вѣ́ка, и҆ престо́лъ є҆гѡ̀ бꙋ́детъ и҆спра́вленъ до вѣ́ка.
15	15
Всі ці слова і все видіння точно переказав Нафан Давиду.	По всѣ̑мъ словесє́мъ си̑мъ и҆ по всемꙋ̀ видѣ́нїю семꙋ̀ та́кѡ глаго́лалъ є҆́сть наѳа́нъ къ даві́дꙋ.
16	16
І прийшов цар Давид, і став перед лицем Господнім, і сказав: хто я, Господи Боже, і що таке дім мій, що Ти так підніс мене?	И҆ прїи́де ца́рь даві́дъ, и҆ сѣ́де пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ речѐ: кто̀ є҆́смь а҆́зъ, гдⷭ҇и бж҃е мо́й; и҆ что̀ до́мъ мо́й, ꙗ҆́кѡ возлюби́лъ мѧ̀ є҆сѝ до вѣ́ка;
17	17
Але і цього ще мало здалося в очах Твоїх, Боже; Ти звіщаєш про дім раба Твого у майбутньому, і дивишся на мене, як на людину велику, Господи Боже!	и҆ сїѧ̑ ма̑ла сꙋ́ть пред̾ тобо́ю, бж҃е, и҆ гл҃алъ є҆сѝ на до́мъ раба̀ твоегѡ̀ (є҆щѐ) и҆здале́ча, и҆ призрѣ́лъ є҆сѝ на мѧ̀ ꙗ҆́кѡ видѣ́нїе человѣ́ка, и҆ возвы́силъ мѧ̀ є҆сѝ, гдⷭ҇и бж҃е:
18	18
Що ще може додати перед Тобою Давид для звеличення раба Твого? Ти знаєш раба Твого!	что̀ приложи́тъ є҆щѐ даві́дъ къ тебѣ̀ є҆́же просла́вити; и҆ ты̀ раба̀ твоего̀ вѣ́си:
19	19
Господи! для раба Твого, за серцем Твоїм, Ти робиш усе це велике, щоб явити усяку велич.	гдⷭ҇и, раба̀ твоегѡ̀ ра́ди сотвори́лъ є҆сѝ всѐ вели́чїе сїѐ и҆ по се́рдцꙋ твоемꙋ̀, є҆́же зна́єма сотвори́ти всѧ̑ вели̑чїѧ твоѧ̑:
20	20
Господи! Немає подібного до Тебе, і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами.	гдⷭ҇и, нѣ́сть подо́бенъ тебѣ̀, и҆ нѣ́сть бг҃а ра́звѣ тебє̀, по всѣ̑мъ є҆ли̑ка слы́шахомъ оу҆ши́ма на́шима,
21	21
І хто подібний до народу Твого Ізраїля, єдиного народу на землі, до якого приходив Бог, щоб викупити його Собі в народ, зробити Собі ім’я великим і страшним ділом — прогнанням народів від лиця народу Твого, який Ти визволив з Єгипту.	и҆ нѣ́сть, ꙗ҆́коже лю́дїе твоѝ і҆и҃ль, ꙗ҆зы́къ є҆щѐ на землѝ, ꙗ҆́кѡ по́йде бг҃ъ и҆зба́вити лю́ди себѣ̀, є҆́же положи́ти и҆́мѧ себѣ̀ ве́лїе и҆ сла́вное, є҆́же и҆згна́ти ѿ лица̀ люді́й твои́хъ, и҆̀хже и҆зба́вилъ є҆сѝ ѿ є҆гѵ́пта, ꙗ҆зы́ки:
22	22
Ти зробив народ Твій Ізраїля Своїм власним народом навік, і Ти, Господи, став Богом його.	и҆ да́лъ є҆сѝ лю́ди твоѧ̑ і҆и҃лѧ тебѣ̀ въ лю́ди да́же до вѣ́ка, и҆ ты̀, гдⷭ҇и, бы́лъ є҆сѝ и҆̀мъ въ бг҃а:
23	23
Отже, тепер, о, Господи, слово, яке Ти сказав про раба Твого і про дім його, утверди навік, і зроби, як Ти сказав.	и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, сло́во твоѐ, є҆́же гл҃алъ є҆сѝ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ и҆ на до́мъ є҆гѡ̀, да оу҆вѣ́ритсѧ до вѣ́ка: и҆ сотворѝ ꙗ҆́коже гл҃алъ є҆сѝ,
24	24
І нехай перебуває і звеличується ім’я Твоє повіки, щоб говорили: Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, є Бог над Ізраїлем, і дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм.	и҆ да оу҆вѣ́ритсѧ и҆ возвели́читсѧ и҆́мѧ твоѐ да́же до вѣ́ка, глаго́лющихъ: гдⷭ҇и, гдⷭ҇и вседержи́телю, бж҃е і҆и҃левъ, и҆ до́мъ даві́да раба̀ твоегѡ̀ да бꙋ́детъ и҆спра́вленъ пред̾ тобо́ю:
25	25
Бо Ти, Боже мій, відкрив рабові Твоєму, що Ти спорудиш йому дім, тому раб Твій і насмілився молитися перед Тобою.	ты́ бо, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, ѿве́рзлъ є҆сѝ оу҆́хо раба̀ твоегѡ̀ созда́ти є҆мꙋ̀ до́мъ, сегѡ̀ ра́ди ѡ҆брѣ́те ра́бъ тво́й (дерзнове́нїе) моли́тисѧ пред̾ лице́мъ твои́мъ:
26	26
І нині, Господи, Ти Бог, і Ти сказав про раба Твого таке благо.	и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, ты̀ є҆сѝ са́мъ бг҃ъ, и҆ гл҃алъ є҆сѝ къ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ бл҃га̑ѧ сїѧ̑:
27	27
Почни ж благословляти дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм. Бо якщо Ти, Господи, благословиш, то буде він благословенний повік.	и҆ нн҃ѣ начнѝ блгⷭ҇ви́ти до́мъ раба̀ твоегѡ̀, да бꙋ́детъ во вѣ́ки пред̾ тобо́ю: ꙗ҆́кѡ ты̀, гдⷭ҇и, блгⷭ҇ви́лъ є҆сѝ, и҆ блгⷭ҇вѝ во вѣ́ки.

← Глава 16

Глава 18 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт