Глава 14
1
Досягайте любови; дбайте про дари духовні, а особливо про те, щоб пророкувати.
2
Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Боговi; тому що ніхто не розуміє його, він таємне говорить духом;
3
а хто пророкує, той говорить людям на повчання, на умовляння і на втішення.
4
Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву.
5
Бажаю, щоб усі ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він буде і тлумачити, щоб церква розбудовувалася.
6
Тепер же, браття, якщо я прийду до вас і буду говорити незнайомими мовами, то яку вам принесу користь, якщо не з’ясую вам чи одкровенням, чи пізнанням, чи пророцтвом, чи повчанням?
7
І бездушні речі, що дають звук, як сопілка чи гуслі, коли не видають різних тонів, то як зрозуміти те, що грають на сопілці чи на гуслях?
8
І коли сурма даватиме невиразний звук, то хто стане готуватися до бою?
9
Так і ви, якщо промовляєте язиком незрозумілі слова, то як зрозуміють, що ви говорите? Ви будете говорити на вітер.
10
Скільки, наприклад, різних слів у світі, а жодного з них немає без значення.
11
Але якщо я не розумію значення слів, то я для того, хто говорить, буду іноземець; і той, хто говорить, іноземець для мене.
12
Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви.
13
А тому той, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення.
14
Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч і дух мій молиться, але розум мій лишається безплідним.
15
Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися і розумом; буду співати духом, буду співати і розумом.
16
Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже «амінь» на твою подяку‚ якщо вона не розуміє, що ти говориш?
17
Ти добре дякуєш, та інший не повчається.
18
Дякую Богові моєму: я більше за всіх вас говорю мовами;
19
але в церкві хочу краще п’ять слів сказати розумом моїм, щоб і інших наставити, ніж тисячі слів незнайомою мовою.
20
Браття! Не будьте дітьми розумом: на зле будьте, як діти, а розумом будьте повнолітні.
21
У законі написано: «Іншими мовами й іншими устами говоритиму народові цьому; та й тоді не послухають Мене, — говорить Господь».
22
Отже, мови є знамення не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих.
23
Коли вся церква зійдеться разом‚ і всі почнуть говорити незнайомими мовами, і увійдуть до вас недосвідчені або невіруючі, то чи не скажуть, що ви біснуєтесь?
24
Та коли всі пророкують і ввійде хтось невіруючий або недосвідчений, то його всі викривають і всі осуджують.
25
І таким чином таємниці серця його виявляються, і він, упавши ниць, поклониться Богові і скаже: «Воістину з вами Бог».
26
Так що ж, браття? Коли ви сходитесь і у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення, — все це нехай буде на повчання.
27
Якщо хто говорить незнайомою мовою, говоріть двоє, найбільше троє, і то по одному, а один нехай тлумачить.
28
Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церкві, а говори собі та Богові.
29
І пророки нехай говорять двоє чи троє, а інші нехай розмірковують.
30
Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший нехай мовчить.
31
Бо всі один по одному можете пророкувати, щоб усі повчалися і всі втішалися.
32
І духи пророчі покірні пророкам,
33
тому що Бог не є Бог безладу, а миру. Так буває по всіх церквах у святих.
34
Жінки ваші у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а коритися, як і закон говорить.
35
Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай спитають про те вдома у своїх чоловіків, бо непристойно жінці говорити в церкві.
36
Хіба від вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?
37
Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, нехай той розуміє, що я пишу вам, бо це заповіді Господні.
38
А хто не розуміє, нехай не розуміє.
39
Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити й мовами;
40
тільки все повинно бути благопристойно і статечно.
