Глава 13
1
Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я — мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить.
2
Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, — то я ніщо.
3
І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи.
4
Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається,
5
не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла,
6
не радіє з неправди, а радіє істинi;
7
усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить.
8
Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне.
9
Бо ми частинно знаємо і частинно пророкуємо;
10
коли ж настане досконале, тоді частинне припиниться.
11
Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина міркував, як дитина розумів; а коли став мужем, тоді відкинув дитяче.
12
Тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, тоді ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний.
13
Нині ж перебувають ці три: віра, надія, любов; але більша з них любов.
