Глава 15
1
Звіщаю вам, браття, благовістування, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися,
2
яким і спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували.
3
Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням,
4
і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням,
5
і що явився Кифі, потім одинадцятьом;
6
потім явився більш як п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли;
7
потім явився Якову, також усім апостолам;
8
а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові.
9
Бо я найменший з апостолів і недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу.
10
Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, та й потрудився я більше за них усіх: тільки не я, а благодать Божа, яка зі мною.
11
Проте чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.
12
Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес з мертвих, то як же деякі з вас говорять, що нема воскресіння мертвих?
13
Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.
14
А якщо і Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша.
15
Крім цього, ми були б лжесвідками Божими, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Якого Він не воскресив, якщо мертві не воскресають;
16
бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.
17
А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших.
18
Тому і ті, що вмерли у Христі, загинули,
19
і якщо ми в цьому тільки житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей.
20
Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих.
21
Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих.
22
Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть,
23
кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його.
24
А потому кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу,
25
бо Йому належить царствувати, доки покладе всіх ворогів під ноги Свої.
26
Останній же ворог знищиться — смерть,
27
бо все впокорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що, крім Того, Який підкорив Йому все.
28
Коли ж упокорить Йому все, тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все.
29
Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться заради мертвих?
30
Hавіщо і ми повсякчас наражаємося на небезпеки?
31
Я щодня вмираю: тому свідок ваша похвала мені, браття, яку я маю в Христі Ісусі, Господі нашому.
32
Коли я боровся із звірами в Ефесі, то, з людського погляду, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!
33
Hе обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї.
34
Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо‚ на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога.
35
Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? І в якому тілі прийдуть?
36
Hерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не умре.
37
І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь інше;
38
але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло.
39
Hе всяка плоть є така ж сама плоть; але інша плоть у людей, інша у тварин, інша у риб, інша у птахів.
40
Є тіла небесні і є тіла земнi; та інша слава небесних, інша земних.
41
Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі.
42
Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетліннi;
43
сіється у безчесті, встає у славi; сіється в немочі, встає у силi;
44
сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, і є тіло духовне.
45
Так і написано: перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам є дух животворчий.
46
Але не духовне перше, а душевне, потім духовне.
47
Перший чоловік — із землі, земний; другий чоловік — Господь з неба.
48
Який земний, такі й земнi; і який небесний, такі й небесні.
49
І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного.
50
Але скажу вам, браття, що плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління не успадкує нетління.
51
Ось кажу вам таїну: не всі ми помремо, але всі змінимось;
52
раптом, в одну мить, при останній сурмi; бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось.
53
Бо тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя.
54
Коли ж тлінне це вдягнеться в нетлінне і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою».
55
Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?
56
Жало ж смерти — гріх; а сила гріха — закон.
57
Дяка Богові, Який дав нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.
58
Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом.
