|
Глава 4
|
Глава́ д҃
|
|
1
|
1
|
| Отже, кожен повинен розуміти нас як служителів Христових і будівничих таїн Божих. | (Заⷱ҇ р҃л҃.) Та́кѡ на́съ да непщꙋ́етъ человѣ́къ, ꙗ҆́кѡ слꙋ́гъ хрⷭ҇то́выхъ и҆ строи́телей та̑инъ бж҃їихъ: |
|
2
|
2
|
| Від будівничих же вимагається, щоб кожний був вірним. | а҆ є҆́же про́чее и҆́щетсѧ въ строи́телехъ, да вѣ́ренъ кто̀ ѡ҆брѧ́щетсѧ. |
|
3
|
3
|
| Для мене не важливо, як судите про мене ви або як судять інші люди; я і сам не суджу про себе. | Мнѣ́ же не вели́ко є҆́сть, да ѿ ва́съ и҆стѧжꙋ́сѧ, и҆лѝ ѿ человѣ́ческагѡ днѐ [сꙋда̀]: но ни са́мъ себѐ востѧзꙋ́ю. |
|
4
|
4
|
| Бо хоч я і нічого не знаю за собою, але тим не виправдовуюсь; суддя ж мені Господь. | Ничесѡ́же бо въ себѣ̀ свѣ́мъ, но ни ѡ҆ се́мъ ѡ҆правда́юсѧ: востѧзꙋ́ѧй же мѧ̀ гдⷭ҇ь є҆́сть. |
|
5
|
5
|
| Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога. | (Заⷱ҇.) Тѣ́мже пре́жде вре́мене ничто́же сꙋди́те, до́ндеже прїи́детъ гдⷭ҇ь, и҆́же во свѣ́тѣ приведе́тъ та̑йнаѧ тмы̀ и҆ ѡ҆б̾ѧви́тъ совѣ́ты сердє́чныѧ, и҆ тогда̀ похвала̀ бꙋ́детъ комꙋ́ждо ѿ бг҃а. |
|
6
|
6
|
| Це, браття, я прикликав до себе і Аполлоса заради вас, щоб ви навчилися від нас не мудрувати більше того, що написано, та не величалися один перед одним. | Сїѧ̑ же, бра́тїе (моѧ̑), преѡбрази́хъ на себѐ и҆ а҆поллѡ́са ва́съ ра́ди, да ѿ на́ю наꙋчите́сѧ не па́че напи́санныхъ мꙋ́дрствовати, да не є҆ди́нъ по є҆ди́номꙋ гордите́сѧ на дрꙋга́го. |
|
7
|
7
|
| Бо хто тебе відрізняє? Що ти маєш, чого б не одержав? А якщо одержав, чого хвалишся, ніби не одержав? | Кто́ бо тѧ̀ разсꙋжда́етъ; Что́ же и҆́маши, є҆гѡ́же нѣ́си прїѧ́лъ; А҆́ще же и҆ прїѧ́лъ є҆сѝ, что̀ хва́лишисѧ ꙗ҆́кѡ не прїе́мъ; |
|
8
|
8
|
| Ви вже наситилися, ви вже збагатилися, ви почали царювати без нас; коли б то ви справді царювали, щоб і нам з вами царювати! | Сѐ, сы́ти є҆стѐ, сѐ, ѡ҆богати́стесѧ, без̾ на́съ воцари́стесѧ: и҆ ѽ, дабы̀ воцари́лисѧ є҆стѐ, да и҆ мы̀ бы́хомъ съ ва́ми ца́рствовали. |
|
9
|
9
|
| Бо я думаю, що нам, посланцям останнім, Бог судив бути ніби засудженими на смерть, бо ми були видовищем світові, ангелам і людям. | (Заⷱ҇ р҃л҃а҃.) Мню́ бо, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ ны̀ посла́нники послѣ́днїѧ ꙗ҆вѝ, ꙗ҆́кѡ насме́ртники: занѐ позо́ръ бы́хомъ мі́рꙋ и҆ а҆́гг҃лѡмъ и҆ человѣ́кѡмъ. |
|
10
|
10
|
| Ми безумні Христа ради, а ви мудрі у Христi; ми немічні, а ви міцнi; ви у славі, а ми в безчесті. | Мы̀ (оу҆́бѡ) бꙋ́и хрⷭ҇та̀ ра́ди, вы́ же мꙋ́дри ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀: мы̀ не́мощни, вы́ же крѣ́пцы: вы̀ сла́вни, мы́ же безче́стни. |
|
11
|
11
|
| Hавіть донині терпимо голод‚ і спрагу, і наготу, і страждаємо, і поневіряємось, | До нн҃ѣшнѧгѡ часа̀ и҆ а҆́лчемъ, и҆ жа́ждемъ, и҆ наготꙋ́емъ, и҆ стра́ждемъ, и҆ скита́емсѧ, |
|
12
|
12
|
| і трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо; | и҆ трꙋжда́емсѧ, дѣ́лающе свои́ми рꙋка́ми. Оу҆корѧ́еми, благословлѧ́емъ: гони́ми, терпи́мъ: |
|
13
|
13
|
| ганьблять нас, ми благаємо: ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині. | хꙋ́лими, оу҆тѣша́емсѧ [мо́лимъ]: ꙗ҆́коже ѡ҆тре́би мі́рꙋ бы́хомъ, всѣ̑мъ попра́нїе досе́лѣ. |
|
14
|
14
|
| Це пишу не для того, щоб вас осоромити, а наставляю на розум вас, як дітей моїх улюблених, | Не срамлѧ́ѧ ва́съ сїѧ̑ пишꙋ̀, но ꙗ҆́коже ча̑да моѧ̑ возлю́блєннаѧ наказꙋ́ю. |
|
15
|
15
|
| бо хоч у вас тисячі наставників у Христі, та не багато отців; я родив вас у Христі Ісусі благовістям. | А҆́ще бо (и҆) мнѡ́ги пѣ́стꙋны и҆́мате ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀, но не мнѡ́ги ѻ҆тцы̀: ѡ҆ хрⷭ҇тѣ́ бо і҆и҃сѣ бл҃говѣствова́нїемъ а҆́зъ вы̀ роди́хъ. |
|
16
|
16
|
| Тому благаю вас: ставайте подібні мені, як я Христу. | Молю́ же ва́съ: подо́бни мнѣ̀ быва́йте, ꙗ҆́коже а҆́зъ хрⷭ҇тꙋ̀. |
|
17
|
17
|
| Для цього я послав до вас Тимофія, мого улюбленого і вірного в Господі сина, який нагадає вам про шляхи мої у Христі Ісусі, як я навчаю скрізь і в усякій церкві. | (Заⷱ҇ р҃л҃в҃.) Сегѡ̀ ра́ди посла́хъ къ ва́мъ тїмоѳе́а, и҆́же мѝ є҆́сть ча́до возлю́блено и҆ вѣ́рно ѡ҆ гдⷭ҇ѣ, и҆́же ва́мъ воспомѧ́нетъ пꙋти̑ моѧ̑, ꙗ҆̀же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, ꙗ҆́коже вездѣ̀ и҆ во всѧ́цѣй цр҃кви оу҆чꙋ̀. |
|
18
|
18
|
| Бо через те, що я не йду до вас, деякі у вас загордилися; | Ꙗ҆́кѡ не грѧдꙋ́щꙋ мѝ къ ва́мъ, разгордѣ́шасѧ нѣ́цыи: |
|
19
|
19
|
| але я скоро до вас прийду, якщо буде угодно Господеві, і пізнаю не слова тих, що загордилися, а силу, | прїидꙋ́ же ско́рѡ къ ва́мъ, а҆́ще гдⷭ҇ь восхо́щетъ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ю не сло́во разгордѣ́вшихсѧ, но си́лꙋ: |
|
20
|
20
|
| бо Царство Боже не в слові, а в силі. | не въ словеси́ бо црⷭ҇тво бж҃їе, но въ си́лѣ. |
|
21
|
21
|
| Чого ви хочете? З палицею прийти до вас чи з любов’ю і духом лагідности? | Что̀ хо́щете; съ па́лицею ли прїидꙋ̀ къ ва́мъ, и҆лѝ съ любо́вїю и҆ дꙋ́хомъ кро́тости; |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.