Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 14

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 14	Глава́ д҃і

1	1
Досягайте любови; дбайте про дари духовні, а особливо про те, щоб пророкувати.	Держи́тесѧ любвѐ: ревнꙋ́йте же дꙋхѡ́внымъ, па́че же да прⷪ҇ро́чествꙋете.
2	2
Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Боговi; тому що ніхто не розуміє його, він таємне говорить духом;	Глаго́лѧй бо ѧ҆зы̑ки, не человѣ́кѡмъ глаго́летъ, но бг҃ꙋ: никто́же бо слы́шитъ, дꙋ́хомъ же глаго́летъ та̑йны:
3	3
а хто пророкує, той говорить людям на повчання, на умовляння і на втішення.	прⷪ҇ро́чествꙋѧй же, человѣ́кѡмъ глаго́летъ созида́нїе и҆ оу҆тѣше́нїе и҆ оу҆твержде́нїе.
4	4
Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву.	Глаго́лѧй (бо) ѧ҆зы̑ки себѐ зи́ждетъ, а҆ прⷪ҇ро́чествꙋѧй цр҃ковь зи́ждетъ.
5	5
Бажаю, щоб усі ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він буде і тлумачити, щоб церква розбудовувалася.	Хощꙋ́ же всѣ́хъ ва́съ глаго́лати ѧ҆зы̑ки, па́че же да прорица́ете: бо́лїй бо прⷪ҇ро́чествꙋѧй, не́жели глаго́лѧй ѧ҆зы̑ки, ра́звѣ а҆́ще (кто̀) сказꙋ́етъ, да цр҃ковь созида́нїе прїе́млетъ.
6	6
Тепер же, браття, якщо я прийду до вас і буду говорити незнайомими мовами, то яку вам принесу користь, якщо не з’ясую вам чи одкровенням, чи пізнанням, чи пророцтвом, чи повчанням?	(Заⷱ҇ р҃н҃е҃.) Нн҃ѣ же, бра́тїе, а҆́ще прїидꙋ̀ къ ва́мъ ѧ҆зы̑ки глаго́лѧ, кꙋ́ю ва́мъ по́льзꙋ сотворю̀, а҆́ще ва́мъ не глаго́лю и҆лѝ во ѿкрове́нїи, и҆лѝ въ ра́зꙋмѣ, и҆лѝ въ прⷪ҇ро́чествїи, и҆лѝ въ наꙋче́нїи;
7	7
І бездушні речі, що дають звук, як сопілка чи гуслі, коли не видають різних тонів, то як зрозуміти те, що грають на сопілці чи на гуслях?	Ѻ҆ба́че бездꙋ̑шнаѧ гла́съ даю̑щаѧ, а҆́ще сопѣ́ль, а҆́ще гꙋ́сли, а҆́ще ра́знствїѧ писка́нїемъ не дадѧ́тъ, ка́кѡ разꙋ́мно бꙋ́детъ писка́нїе и҆лѝ гꙋде́нїе;
8	8
І коли сурма даватиме невиразний звук, то хто стане готуватися до бою?	И҆́бо а҆́ще безвѣ́стенъ гла́съ трꙋба̀ да́стъ, кто̀ оу҆гото́витсѧ на бра́нь;
9	9
Так і ви, якщо промовляєте язиком незрозумілі слова, то як зрозуміють, що ви говорите? Ви будете говорити на вітер.	Та́кѡ и҆ вы̀ а҆́ще не благоразꙋ́мно сло́во дадитѐ ѧ҆зы́комъ, ка́кѡ оу҆разꙋмѣ́етсѧ глаго́лемое; Бꙋ́дете бо на воздꙋ́хъ глаго́люще.
10	10
Скільки, наприклад, різних слів у світі, а жодного з них немає без значення.	Толи́цы оу҆́бѡ, а҆́ще ключи́тсѧ, ро́ди гласѡ́въ сꙋ́ть въ мі́рѣ, и҆ ни є҆ди́нъ и҆́хъ безгла́сенъ.
11	11
Але якщо я не розумію значення слів, то я для того, хто говорить, буду іноземець; і той, хто говорить, іноземець для мене.	А҆́ще оу҆̀бо не оу҆вѣ́мъ си́лы гла́са, бꙋ́дꙋ глаго́лющемꙋ и҆ноѧзы́чникъ, и҆ глаго́лющїй мнѣ̀ и҆ноѧзы́чникъ.
12	12
Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви.	Та́кѡ и҆ вы̀, поне́же ревни́телє є҆стѐ дꙋховѡ́мъ, (ꙗ҆̀же) къ созида́нїю цр҃кве проси́те [и҆щи́те], да и҆збы́точествꙋете.
13	13
А тому той, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення.	Тѣ́мже глаго́лѧй ѧ҆зы́комъ да мо́литсѧ, да сказꙋ́етъ.
14	14
Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч і дух мій молиться, але розум мій лишається безплідним.	А҆́ще бо молю́сѧ ѧ҆зы́комъ, дꙋ́хъ мо́й мо́литсѧ, а҆ оу҆́мъ мо́й без̾ плода̀ є҆́сть.
15	15
Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися і розумом; буду співати духом, буду співати і розумом.	Что̀ оу҆̀бо є҆́сть; Помолю́сѧ дꙋ́хомъ, помолю́сѧ же и҆ оу҆мо́мъ: воспою̀ дꙋ́хомъ, воспою́ же и҆ оу҆мо́мъ.
16	16
Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже «амінь» на твою подяку‚ якщо вона не розуміє, що ти говориш?	Поне́же а҆́ще благослови́ши дꙋ́хомъ, и҆сполнѧ́ѧй мѣ́сто невѣ́жды ка́кѡ рече́тъ а҆ми́нь, по твоемꙋ̀ благодаре́нїю; Поне́же не вѣ́сть, что̀ глаго́леши.
17	17
Ти добре дякуєш, та інший не повчається.	Ты̀ оу҆́бѡ до́брѣ благодари́ши, но дрꙋгі́й не созида́етсѧ.
18	18
Дякую Богові моєму: я більше за всіх вас говорю мовами;	Благодарю̀ бг҃а моего̀, па́че всѣ́хъ ва́съ ѧ҆зы̑ки глаго́лѧ:
19	19
але в церкві хочу краще п’ять слів сказати розумом моїм, щоб і інших наставити, ніж тисячі слів незнайомою мовою.	но въ цр҃кви хощꙋ̀ пѧ́ть слове́съ оу҆мо́мъ мои́мъ глаго́лати, да и҆ и҆́ны по́льзꙋю, не́жели тмы̑ слове́съ ѧ҆зы́комъ.
20	20
Браття! Не будьте дітьми розумом: на зле будьте, як діти, а розумом будьте повнолітні.	(Заⷱ҇ р҃н҃ѕ҃.) Бра́тїе, не дѣ́ти быва́йте оу҆мы̑: но ѕло́бою младе́нствꙋйте, оу҆мы̑ же соверше́ни быва́йте.
21	21
У законі написано: «Іншими мовами й іншими устами говоритиму народові цьому; та й тоді не послухають Мене, — говорить Господь».	Въ зако́нѣ пи́шетъ: ꙗ҆́кѡ и҆ны́ми ѧ҆зы̑ки и҆ оу҆стны̑ и҆ны́ми возгл҃ю лю́демъ си̑мъ, и҆ ни та́кѡ послꙋ́шаютъ менє̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
22	22
Отже, мови є знамення не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих.	Тѣ́мже ѧ҆зы́цы въ зна́менїе сꙋ́ть не вѣ́рꙋющымъ, но невѣ̑рнымъ: а҆ прⷪ҇ро́чество не невѣ̑рнымъ, но вѣ́рꙋющымъ.
23	23
Коли вся церква зійдеться разом‚ і всі почнуть говорити незнайомими мовами, і увійдуть до вас недосвідчені або невіруючі, то чи не скажуть, що ви біснуєтесь?	А҆́ще оу҆̀бо сни́детсѧ цр҃ковь всѧ̀ вкꙋ́пѣ, и҆ всѝ ѧ҆зы̑ки глаго́лютъ, вни́дꙋтъ же (и҆) неразꙋ́мивїи и҆лѝ невѣ́рнїи, не рекꙋ́тъ ли, ꙗ҆́кѡ бѣснꙋ́етесѧ;
24	24
Та коли всі пророкують і ввійде хтось невіруючий або недосвідчений, то його всі викривають і всі осуджують.	А҆́ще же всѝ прⷪ҇ро́чествꙋютъ, вни́детъ же нѣ́кїй невѣ́ренъ и҆лѝ невѣ́жда, ѡ҆блича́етсѧ всѣ́ми, (и҆) и҆стѧзꙋ́етсѧ ѿ всѣ́хъ,
25	25
І таким чином таємниці серця його виявляються, і він, упавши ниць, поклониться Богові і скаже: «Воістину з вами Бог».	и҆ си́це та̑йнаѧ се́рдца є҆гѡ̀ ꙗ҆влє́на быва́ютъ: и҆ та́кѡ па́дъ ни́цъ покло́нитсѧ бг҃ови, возвѣща́ѧ, ꙗ҆́кѡ вои́стиннꙋ бг҃ъ съ ва́ми є҆́сть.
26	26
Так що ж, браття? Коли ви сходитесь і у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення, — все це нехай буде на повчання.	(Заⷱ҇ р҃н҃з҃.) Что̀ оу҆̀бо є҆́сть, бра́тїе; Є҆гда̀ схо́дитесѧ, кі́йждо ва́съ ѱало́мъ и҆́мать, оу҆че́нїе и҆́мать, ѧ҆зы́къ и҆́мать ѿкрове́нїе и҆́мать, сказа́нїе и҆́мать: всѧ̑ (же) къ созида́нїю да быва́ютъ.
27	27
Якщо хто говорить незнайомою мовою, говоріть двоє, найбільше троє, і то по одному, а один нехай тлумачить.	А҆́ще ѧ҆зы́комъ кто̀ глаго́летъ, по двѣма̀, и҆лѝ мно́жае по трїе́мъ, и҆ по ча́сти: и҆ є҆ди́нъ да сказꙋ́етъ.
28	28
Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церкві, а говори собі та Богові.	А҆́ще ли не бꙋ́детъ сказа́тель, да молчи́тъ въ цр҃кви, себѣ́ же да глаго́летъ и҆ бг҃ови.
29	29
І пророки нехай говорять двоє чи троє, а інші нехай розмірковують.	Прⷪ҇ро́цы же два̀ и҆лѝ трїѐ да глаго́лютъ, и҆ дрꙋзі́и да разсꙋжда́ютъ:
30	30
Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший нехай мовчить.	а҆́ще ли и҆но́мꙋ ѿкры́етсѧ сѣдѧ́щꙋ, пе́рвый да молчи́тъ.
31	31
Бо всі один по одному можете пророкувати, щоб усі повчалися і всі втішалися.	Мо́жете бо всѝ по є҆ди́номꙋ прⷪ҇ро́чествовати, да всѝ оу҆ча́тсѧ и҆ всѝ оу҆тѣша́ютсѧ.
32	32
І духи пророчі покірні пророкам,	И҆ дꙋ́си прⷪ҇ро́честїи прⷪ҇ро́кѡмъ повинꙋ́ютсѧ:
33	33
тому що Бог не є Бог безладу, а миру. Так буває по всіх церквах у святих.	нѣ́сть бо нестрое́нїѧ бг҃ъ, но ми́ра, ꙗ҆́кѡ во всѣ́хъ цр҃квахъ ст҃ы́хъ.
34	34
Жінки ваші у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а коритися, як і закон говорить.	Жєны̀ ва́шѧ въ цр҃квахъ да молча́тъ: не повелѣ́сѧ бо и҆̀мъ глаго́лати, но повинова́тисѧ, ꙗ҆́коже и҆ зако́нъ глаго́летъ.
35	35
Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай спитають про те вдома у своїх чоловіків, бо непристойно жінці говорити в церкві.	А҆́ще ли чесомꙋ̀ наꙋчи́тисѧ хотѧ́тъ, въ домꙋ̀ свои́хъ мꙋже́й да вопроша́ютъ: сра́мно бо є҆́сть женѣ̀ въ цр҃кви глаго́лати.
36	36
Хіба від вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?	И҆лѝ ѿ ва́съ сло́во бж҃їе и҆зы́де; И҆лѝ ва́съ є҆ди́ныхъ дости́же;
37	37
Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, нехай той розуміє, що я пишу вам, бо це заповіді Господні.	А҆́ще кто̀ мни́тсѧ прⷪ҇ро́къ бы́ти и҆лѝ дꙋхо́венъ, да разꙋмѣ́етъ, ꙗ҆̀же пишꙋ̀ ва́мъ, занѐ гдⷭ҇ни сꙋ́ть за́пѡвѣди;
38	38
А хто не розуміє, нехай не розуміє.	а҆́ще ли кто̀ не разꙋмѣ́етъ, да не разꙋмѣва́етъ.
39	39
Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити й мовами;	Тѣ́мже, бра́тїе моѧ̑, ревнꙋ́йте є҆́же прⷪ҇ро́чествовати, и҆ є҆́же глаго́лати ѧ҆зы̑ки не возбранѧ́йте:
40	40
тільки все повинно бути благопристойно і статечно.	всѧ̑ же благоѡбра́знѡ и҆ по чи́нꙋ да быва́ютъ.

← Глава 13

Глава 15 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт