|
Глава 15
|
Глава́ є҃і
|
|
1
|
1
|
|
Звіщаю вам, браття, благовістування, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися,
|
(Заⷱ҇ р҃н҃и҃.) Сказꙋ́ю же ва́мъ, бра́тїе, бл҃говѣствова́нїе, є҆́же благовѣсти́хъ ва́мъ, є҆́же и҆ прїѧ́сте, въ не́мже и҆ стоитѐ,
|
|
2
|
2
|
|
яким і спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували.
|
и҆́мже и҆ спаса́етесѧ, ка́цѣмъ сло́вомъ благовѣсти́хъ ва́мъ, а҆́ще содержитѐ: ра́звѣ а҆́ще не всꙋ́е вѣ́ровасте.
|
|
3
|
3
|
|
Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням,
|
Преда́хъ бо ва́мъ и҆спе́рва, є҆́же и҆ прїѧ́хъ, ꙗ҆́кѡ хрⷭ҇то́съ оу҆́мре грѣ̑хъ на́шихъ ра́ди, по писа́нїємъ,
|
|
4
|
4
|
|
і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням,
|
и҆ ꙗ҆́кѡ погребе́нъ бы́сть, и҆ ꙗ҆́кѡ воста̀ въ тре́тїй де́нь, по писа́нїємъ,
|
|
5
|
5
|
|
і що явився Кифі, потім одинадцятьом;
|
и҆ ꙗ҆́кѡ ꙗ҆ви́сѧ ки́фѣ, та́же є҆динона́десѧтимъ:
|
|
6
|
6
|
|
потім явився більш як п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли;
|
пото́мъ же ꙗ҆ви́сѧ бо́лѣ пѧтѝ сѡ́тъ бра́тїѧмъ є҆ди́ною, ѿ ни́хже мно́жайшїи пребыва́ютъ досе́лѣ, нѣ́цыи же и҆ почи́ша:
|
|
7
|
7
|
|
потім явився Якову, також усім апостолам;
|
пото́мъ же ꙗ҆ви́сѧ і҆а́кѡвꙋ, та́же а҆пⷭ҇лѡмъ всѣ́мъ:
|
|
8
|
8
|
|
а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові.
|
послѣди́ же всѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ нѣ́коемꙋ и҆́звергꙋ, ꙗ҆ви́сѧ и҆ мнѣ̀.
|
|
9
|
9
|
|
Бо я найменший з апостолів і недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу.
|
А҆́зъ бо є҆́смь мні́й а҆пⷭ҇лѡвъ, и҆́же нѣ́смь досто́инъ нарещи́сѧ а҆пⷭ҇лъ, занѐ гони́хъ цр҃ковь бж҃їю.
|
|
10
|
10
|
|
Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, та й потрудився я більше за них усіх: тільки не я, а благодать Божа, яка зі мною.
|
Блгⷣтїю же бж҃їею є҆́смь, є҆́же є҆́смь, и҆ блгⷣть є҆гѡ̀, ꙗ҆́же во мнѣ̀, не тща̀ бы́сть, но па́че всѣ́хъ и҆́хъ потрꙋди́хсѧ: не а҆́зъ же, но блгⷣть бж҃їѧ, ꙗ҆́же со мно́ю.
|
|
11
|
11
|
|
Проте чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.
|
А҆́ще оу҆̀бо а҆́зъ, а҆́ще ли ѻ҆нѝ, та́кѡ проповѣ́дꙋемъ, и҆ та́кѡ вѣ́ровасте.
|
|
12
|
12
|
|
Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес з мертвих, то як же деякі з вас говорять, що нема воскресіння мертвих?
|
(Заⷱ҇ р҃н҃ѳ҃.) А҆́ще же хрⷭ҇то́съ проповѣ́дꙋетсѧ, ꙗ҆́кѡ и҆з̾ ме́ртвыхъ воста̀, ка́кѡ глаго́лютъ нѣ́цыи въ ва́съ, ꙗ҆́кѡ воскрⷭ҇нїѧ ме́ртвыхъ нѣ́сть;
|
|
13
|
13
|
|
Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.
|
И҆ а҆́ще воскрⷭ҇нїѧ ме́ртвыхъ нѣ́сть, то̀ ни хрⷭ҇то́съ воста̀:
|
|
14
|
14
|
|
А якщо і Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша.
|
а҆́ще же хрⷭ҇то́съ не воста̀, тщѐ оу҆́бѡ проповѣ́данїе на́ше, тща́ же и҆ вѣ́ра ва́ша.
|
|
15
|
15
|
|
Крім цього, ми були б лжесвідками Божими, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Якого Він не воскресив, якщо мертві не воскресають;
|
Ѡ҆брѣта́емсѧ же и҆ лжесвидѣ́телє бж҃їи, ꙗ҆́кѡ послꙋ́шествовахомъ на бг҃а, ꙗ҆́кѡ воскр҃сѝ хрⷭ҇та̀, є҆гѡ́же не воскр҃сѝ, а҆́ще оу҆́бѡ ме́ртвїи не востаю́тъ:
|
|
16
|
16
|
|
бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.
|
а҆́ще бо ме́ртвїи не востаю́тъ, то̀ ни хрⷭ҇то́съ воста̀:
|
|
17
|
17
|
|
А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших.
|
а҆́ще же хрⷭ҇то́съ не воста̀, сꙋ́етна вѣ́ра ва́ша, є҆щѐ є҆стѐ во грѣсѣ́хъ ва́шихъ:
|
|
18
|
18
|
|
Тому і ті, що вмерли у Христі, загинули,
|
оу҆́бѡ и҆ оу҆ме́ршїи ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀, погибо́ша.
|
|
19
|
19
|
|
і якщо ми в цьому тільки житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей.
|
(И҆) а҆́ще въ животѣ̀ се́мъ то́чїю оу҆пова́юще є҆смы̀ во хрⷭ҇та̀, ѡ҆каѧ́ннѣйши всѣ́хъ человѣ̑къ є҆смы̀.
|
|
20
|
20
|
|
Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих.
|
(Заⷱ҇ р҃ѯ҃.) Нн҃ѣ же хрⷭ҇то́съ воста̀ ѿ ме́ртвыхъ, нача́токъ оу҆ме́ршымъ бы́сть.
|
|
21
|
21
|
|
Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих.
|
Поне́же бо человѣ́комъ сме́рть (бы́сть), и҆ чл҃вѣ́комъ воскрⷭ҇нїе ме́ртвыхъ.
|
|
22
|
22
|
|
Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть,
|
Ꙗ҆́коже бо ѡ҆ а҆да́мѣ всѝ оу҆мира́ютъ, та́кожде и҆ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ всѝ ѡ҆живꙋ́тъ,
|
|
23
|
23
|
|
кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його.
|
кі́йждо же во свое́мъ чинꙋ̀: нача́токъ хрⷭ҇то́съ, пото́мъ же хрⷭ҇тꙋ̀ вѣ́ровавшїи въ прише́ствїи є҆гѡ̀.
|
|
24
|
24
|
|
А потому кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу,
|
Та́же кончи́на, є҆гда̀ преда́стъ црⷭ҇тво бг҃ꙋ и҆ ѻ҆ц҃ꙋ̀, є҆гда̀ и҆спраздни́тъ всѧ́ко нача́лство и҆ всѧ́кꙋ вла́сть и҆ си́лꙋ:
|
|
25
|
25
|
|
бо Йому належить царствувати, доки покладе всіх ворогів під ноги Свої.
|
подоба́етъ бо є҆мꙋ̀ црⷭ҇твовати, до́ндеже положи́тъ всѧ̑ врагѝ под̾ нога́ма свои́ма.
|
|
26
|
26
|
|
Останній же ворог знищиться — смерть,
|
Послѣ́днїй же вра́гъ и҆спраздни́тсѧ сме́рть,
|
|
27
|
27
|
|
бо все впокорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що, крім Того, Який підкорив Йому все.
|
всѧ̑ бо покорѝ под̾ но́зѣ є҆гѡ̀: внегда́ же рещѝ, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ покорє́на сꙋ́ть є҆мꙋ̀, ꙗ҆́вѣ, ꙗ҆́кѡ ра́звѣ поко́ршагѡ є҆мꙋ̀ всѧ̑.
|
|
28
|
28
|
|
Коли ж упокорить Йому все, тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все.
|
Є҆гда́ же покори́тъ є҆мꙋ̀ всѧ́чєскаѧ, тогда̀ и҆ са́мъ сн҃ъ покори́тсѧ поко́ршемꙋ є҆мꙋ̀ всѧ́чєскаѧ, да бꙋ́детъ бг҃ъ всѧ́чєскаѧ во всѣ́хъ.
|
|
29
|
29
|
|
Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться заради мертвих?
|
(Заⷱ҇ р҃ѯ҃а҃.) Поне́же что̀ сотворѧ́тъ крестѧ́щїисѧ ме́ртвыхъ ра́ди; А҆́ще ѿню́дъ ме́ртвїи не востаю́тъ, что̀ и҆ креща́ютсѧ ме́ртвыхъ ра́ди;
|
|
30
|
30
|
|
Hавіщо і ми повсякчас наражаємося на небезпеки?
|
Почто́ (же) и҆ мы̀ бѣды̑ прїе́млемъ на всѧ́къ ча́съ;
|
|
31
|
31
|
|
Я щодня вмираю: тому свідок ваша похвала мені, браття, яку я маю в Христі Ісусі, Господі нашому.
|
По всѧ̑ дни̑ оу҆мира́ю: та́кѡ мѝ ва́ша похвала̀, бра́тїе, ю҆́же и҆́мамъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ гдⷭ҇ѣ на́шемъ.
|
|
32
|
32
|
|
Коли я боровся із звірами в Ефесі, то, з людського погляду, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!
|
А҆́ще (бо) по человѣ́кꙋ со ѕвѣ́ремъ борѧ́хсѧ въ є҆фе́сѣ, ка́ѧ мѝ по́льза, а҆́ще ме́ртвїи не востаю́тъ; Да ꙗ҆́мы и҆ пїе́мъ, оу҆́трѣ бо оу҆́мремъ.
|
|
33
|
33
|
|
Hе обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї.
|
Не льсти́тесѧ: тлѧ́тъ ѡ҆бы̑чаи бл҃ги бесѣ̑ды ѕлы̑.
|
|
34
|
34
|
|
Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо‚ на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога.
|
И҆стрезви́тесѧ првⷣнѡ и҆ не согрѣша́йте: невѣ́дѣнїе бо бж҃їе нѣ́цыи и҆́мꙋтъ, къ сра́мꙋ ва́мъ глаго́лю.
|
|
35
|
35
|
|
Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? І в якому тілі прийдуть?
|
Но рече́тъ нѣ́кто: ка́кѡ воста́нꙋтъ ме́ртвїи; ко́имъ же тѣ́ломъ прїи́дꙋтъ;
|
|
36
|
36
|
|
Hерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не умре.
|
Безꙋ́мне, ты̀ є҆́же сѣ́еши, не ѡ҆живе́тъ, а҆́ще не оу҆́мретъ:
|
|
37
|
37
|
|
І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь інше;
|
и҆ є҆́же сѣ́еши, не тѣ́ло бꙋ́дꙋщее сѣ́еши, но голо̀ зе́рно, а҆́ще слꙋчи́тсѧ, пшени́цы и҆лѝ и҆но́гѡ ѿ про́чихъ:
|
|
38
|
38
|
|
але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло.
|
бг҃ъ же дае́тъ є҆мꙋ̀ тѣ́ло, ꙗ҆́коже восхо́щетъ, и҆ коемꙋ́ждо сѣ́мени своѐ тѣ́ло.
|
|
39
|
39
|
|
Hе всяка плоть є така ж сама плоть; але інша плоть у людей, інша у тварин, інша у риб, інша у птахів.
|
(Заⷱ҇ р҃ѯ҃в҃.) Не всѧ́ка пло́ть та́же пло́ть: но и҆́на оу҆́бѡ пло́ть человѣ́кѡмъ, и҆́на же пло́ть скотѡ́мъ, и҆́на же ры́бамъ, и҆́на же пти́цамъ.
|
|
40
|
40
|
|
Є тіла небесні і є тіла земнi; та інша слава небесних, інша земних.
|
И҆ тѣлеса̀ небє́снаѧ, и҆ тѣлеса̀ земна̑ѧ: но и҆́на оу҆́бѡ небє́снымъ сла́ва, и҆ и҆́на земны̑мъ:
|
|
41
|
41
|
|
Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі.
|
и҆́на сла́ва со́лнцꙋ, и҆ и҆́на сла́ва лꙋнѣ̀, и҆ и҆́на сла́ва ѕвѣзда́мъ: ѕвѣзда́ бо ѿ ѕвѣзды̀ ра́знствꙋетъ во сла́вѣ.
|
|
42
|
42
|
|
Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетліннi;
|
Та́кожде и҆ воскрⷭ҇нїе ме́ртвыхъ: сѣ́етсѧ въ тлѣ́нїе, востае́тъ въ нетлѣ́нїи:
|
|
43
|
43
|
|
сіється у безчесті, встає у славi; сіється в немочі, встає у силi;
|
сѣ́етсѧ не въ че́сть, востае́тъ въ сла́вѣ: сѣ́етсѧ въ не́мощи, востае́тъ въ си́лѣ:
|
|
44
|
44
|
|
сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, і є тіло духовне.
|
сѣ́етсѧ тѣ́ло дꙋше́вное, востае́тъ тѣ́ло дꙋхо́вное. Є҆́сть тѣ́ло дꙋше́вное, и҆ є҆́сть тѣ́ло дꙋхо́вное.
|
|
45
|
45
|
|
Так і написано: перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам є дух животворчий.
|
Та́кѡ и҆ пи́сано є҆́сть: бы́сть пе́рвый человѣ́къ а҆да́мъ въ дꙋ́шꙋ жи́вꙋ, послѣ́днїй а҆да́мъ въ дх҃ъ животворѧ́щь.
|
|
46
|
46
|
|
Але не духовне перше, а душевне, потім духовне.
|
Но не пре́жде дꙋхо́вное, но дꙋше́вное, пото́мъ же дꙋхо́вное.
|
|
47
|
47
|
|
Перший чоловік — із землі, земний; другий чоловік — Господь з неба.
|
(Заⷱ҇ р҃ѯ҃г҃.) Пе́рвый человѣ́къ ѿ землѝ, пе́рстенъ: вторы́й чл҃вѣ́къ гдⷭ҇ь съ нб҃сѐ.
|
|
48
|
48
|
|
Який земний, такі й земнi; і який небесний, такі й небесні.
|
Ꙗ҆ко́въ пе́рстный, таковѝ и҆ пе́рстнїи: и҆ ꙗ҆ко́въ нбⷭ҇ный, та́цы же и҆ нбⷭ҇нїи:
|
|
49
|
49
|
|
І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного.
|
и҆ ꙗ҆́коже ѡ҆блеко́хомсѧ во ѡ҆́бразъ пе́рстнагѡ, да ѡ҆блече́мсѧ и҆ во ѡ҆́бразъ нбⷭ҇нагѡ.
|
|
50
|
50
|
|
Але скажу вам, браття, що плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління не успадкує нетління.
|
Сїе́ же глаго́лю, бра́тїе, ꙗ҆́кѡ пло́ть и҆ кро́вь црⷭ҇твїѧ бж҃їѧ наслѣ́дити не мо́гꙋтъ, нижѐ тлѣ́нїе нетлѣ́нїѧ наслѣ́дствꙋетъ.
|
|
51
|
51
|
|
Ось кажу вам таїну: не всі ми помремо, але всі змінимось;
|
Сѐ, та́йнꙋ ва́мъ глаго́лю: вси́ бо не оу҆́спнемъ, вси́ же и҆змѣни́мсѧ
|
|
52
|
52
|
|
раптом, в одну мить, при останній сурмi; бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось.
|
вско́рѣ, во мгнове́нїи ѻ҆́ка, въ послѣ́дней трꙋбѣ̀: вострꙋ́битъ бо, и҆ ме́ртвїи воста́нꙋтъ нетлѣ́нни, и҆ мы̀ и҆змѣни́мсѧ:
|
|
53
|
53
|
|
Бо тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя.
|
подоба́етъ бо тлѣ́нномꙋ семꙋ̀ ѡ҆блещи́сѧ въ нетлѣ́нїе и҆ ме́ртвенномꙋ семꙋ̀ ѡ҆блещи́сѧ въ безсм҃ртїе.
|
|
54
|
54
|
|
Коли ж тлінне це вдягнеться в нетлінне і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою».
|
Є҆гда́ же тлѣ́нное сїѐ ѡ҆блече́тсѧ въ нетлѣ́нїе и҆ сме́ртное сїѐ ѡ҆блече́тсѧ въ безсм҃ртїе, тогда̀ бꙋ́детъ сло́во напи́санное: поже́рта бы́сть сме́рть побѣ́дою.
|
|
55
|
55
|
|
Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?
|
Гдѣ́ ти, сме́рте, жа́ло; гдѣ́ ти, а҆́де, побѣ́да;
|
|
56
|
56
|
|
Жало ж смерти — гріх; а сила гріха — закон.
|
Жа́ло же сме́рти грѣ́хъ: си́ла же грѣха̀ зако́нъ.
|
|
57
|
57
|
|
Дяка Богові, Який дав нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.
|
Бг҃ꙋ же бл҃годаре́нїе, да́вшемꙋ на́мъ побѣ́дꙋ гдⷭ҇емъ на́шимъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ.
|
|
58
|
58
|
|
Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом.
|
(Заⷱ҇ р҃ѯ҃д҃.) Тѣ́мже, бра́тїе моѧ̑ возлю́блєннаѧ, тве́рди быва́йте, непостꙋ́пни, и҆збы́точествꙋюще въ дѣ́лѣ гдⷭ҇ни всегда̀, вѣ́дѧще, ꙗ҆́кѡ трꙋ́дъ ва́шъ нѣ́сть то́щь пред̾ гдⷭ҇емъ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.