Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 15

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 15	Глава́ є҃і

1	1
Звіщаю вам, браття, благовістування, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися,	(Заⷱ҇ р҃н҃и҃.) Сказꙋ́ю же ва́мъ, бра́тїе, бл҃говѣствова́нїе, є҆́же благовѣсти́хъ ва́мъ, є҆́же и҆ прїѧ́сте, въ не́мже и҆ стоитѐ,
2	2
яким і спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували.	и҆́мже и҆ спаса́етесѧ, ка́цѣмъ сло́вомъ благовѣсти́хъ ва́мъ, а҆́ще содержитѐ: ра́звѣ а҆́ще не всꙋ́е вѣ́ровасте.
3	3
Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням,	Преда́хъ бо ва́мъ и҆спе́рва, є҆́же и҆ прїѧ́хъ, ꙗ҆́кѡ хрⷭ҇то́съ оу҆́мре грѣ̑хъ на́шихъ ра́ди, по писа́нїємъ,
4	4
і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням,	и҆ ꙗ҆́кѡ погребе́нъ бы́сть, и҆ ꙗ҆́кѡ воста̀ въ тре́тїй де́нь, по писа́нїємъ,
5	5
і що явився Кифі, потім одинадцятьом;	и҆ ꙗ҆́кѡ ꙗ҆ви́сѧ ки́фѣ, та́же є҆динона́десѧтимъ:
6	6
потім явився більш як п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли;	пото́мъ же ꙗ҆ви́сѧ бо́лѣ пѧтѝ сѡ́тъ бра́тїѧмъ є҆ди́ною, ѿ ни́хже мно́жайшїи пребыва́ютъ досе́лѣ, нѣ́цыи же и҆ почи́ша:
7	7
потім явився Якову, також усім апостолам;	пото́мъ же ꙗ҆ви́сѧ і҆а́кѡвꙋ, та́же а҆пⷭ҇лѡмъ всѣ́мъ:
8	8
а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові.	послѣди́ же всѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ нѣ́коемꙋ и҆́звергꙋ, ꙗ҆ви́сѧ и҆ мнѣ̀.
9	9
Бо я найменший з апостолів і недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу.	А҆́зъ бо є҆́смь мні́й а҆пⷭ҇лѡвъ, и҆́же нѣ́смь досто́инъ нарещи́сѧ а҆пⷭ҇лъ, занѐ гони́хъ цр҃ковь бж҃їю.
10	10
Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, та й потрудився я більше за них усіх: тільки не я, а благодать Божа, яка зі мною.	Блгⷣтїю же бж҃їею є҆́смь, є҆́же є҆́смь, и҆ блгⷣть є҆гѡ̀, ꙗ҆́же во мнѣ̀, не тща̀ бы́сть, но па́че всѣ́хъ и҆́хъ потрꙋди́хсѧ: не а҆́зъ же, но блгⷣть бж҃їѧ, ꙗ҆́же со мно́ю.
11	11
Проте чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.	А҆́ще оу҆̀бо а҆́зъ, а҆́ще ли ѻ҆нѝ, та́кѡ проповѣ́дꙋемъ, и҆ та́кѡ вѣ́ровасте.
12	12
Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес з мертвих, то як же деякі з вас говорять, що нема воскресіння мертвих?	(Заⷱ҇ р҃н҃ѳ҃.) А҆́ще же хрⷭ҇то́съ проповѣ́дꙋетсѧ, ꙗ҆́кѡ и҆з̾ ме́ртвыхъ воста̀, ка́кѡ глаго́лютъ нѣ́цыи въ ва́съ, ꙗ҆́кѡ воскрⷭ҇нїѧ ме́ртвыхъ нѣ́сть;
13	13
Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.	И҆ а҆́ще воскрⷭ҇нїѧ ме́ртвыхъ нѣ́сть, то̀ ни хрⷭ҇то́съ воста̀:
14	14
А якщо і Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша.	а҆́ще же хрⷭ҇то́съ не воста̀, тщѐ оу҆́бѡ проповѣ́данїе на́ше, тща́ же и҆ вѣ́ра ва́ша.
15	15
Крім цього, ми були б лжесвідками Божими, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Якого Він не воскресив, якщо мертві не воскресають;	Ѡ҆брѣта́емсѧ же и҆ лжесвидѣ́телє бж҃їи, ꙗ҆́кѡ послꙋ́шествовахомъ на бг҃а, ꙗ҆́кѡ воскр҃сѝ хрⷭ҇та̀, є҆гѡ́же не воскр҃сѝ, а҆́ще оу҆́бѡ ме́ртвїи не востаю́тъ:
16	16
бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.	а҆́ще бо ме́ртвїи не востаю́тъ, то̀ ни хрⷭ҇то́съ воста̀:
17	17
А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших.	а҆́ще же хрⷭ҇то́съ не воста̀, сꙋ́етна вѣ́ра ва́ша, є҆щѐ є҆стѐ во грѣсѣ́хъ ва́шихъ:
18	18
Тому і ті, що вмерли у Христі, загинули,	оу҆́бѡ и҆ оу҆ме́ршїи ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀, погибо́ша.
19	19
і якщо ми в цьому тільки житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей.	(И҆) а҆́ще въ животѣ̀ се́мъ то́чїю оу҆пова́юще є҆смы̀ во хрⷭ҇та̀, ѡ҆каѧ́ннѣйши всѣ́хъ человѣ̑къ є҆смы̀.
20	20
Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих.	(Заⷱ҇ р҃ѯ҃.) Нн҃ѣ же хрⷭ҇то́съ воста̀ ѿ ме́ртвыхъ, нача́токъ оу҆ме́ршымъ бы́сть.
21	21
Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих.	Поне́же бо человѣ́комъ сме́рть (бы́сть), и҆ чл҃вѣ́комъ воскрⷭ҇нїе ме́ртвыхъ.
22	22
Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть,	Ꙗ҆́коже бо ѡ҆ а҆да́мѣ всѝ оу҆мира́ютъ, та́кожде и҆ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ всѝ ѡ҆живꙋ́тъ,
23	23
кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його.	кі́йждо же во свое́мъ чинꙋ̀: нача́токъ хрⷭ҇то́съ, пото́мъ же хрⷭ҇тꙋ̀ вѣ́ровавшїи въ прише́ствїи є҆гѡ̀.
24	24
А потому кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу,	Та́же кончи́на, є҆гда̀ преда́стъ црⷭ҇тво бг҃ꙋ и҆ ѻ҆ц҃ꙋ̀, є҆гда̀ и҆спраздни́тъ всѧ́ко нача́лство и҆ всѧ́кꙋ вла́сть и҆ си́лꙋ:
25	25
бо Йому належить царствувати, доки покладе всіх ворогів під ноги Свої.	подоба́етъ бо є҆мꙋ̀ црⷭ҇твовати, до́ндеже положи́тъ всѧ̑ врагѝ под̾ нога́ма свои́ма.
26	26
Останній же ворог знищиться — смерть,	Послѣ́днїй же вра́гъ и҆спраздни́тсѧ сме́рть,
27	27
бо все впокорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що, крім Того, Який підкорив Йому все.	всѧ̑ бо покорѝ под̾ но́зѣ є҆гѡ̀: внегда́ же рещѝ, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ покорє́на сꙋ́ть є҆мꙋ̀, ꙗ҆́вѣ, ꙗ҆́кѡ ра́звѣ поко́ршагѡ є҆мꙋ̀ всѧ̑.
28	28
Коли ж упокорить Йому все, тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все.	Є҆гда́ же покори́тъ є҆мꙋ̀ всѧ́чєскаѧ, тогда̀ и҆ са́мъ сн҃ъ покори́тсѧ поко́ршемꙋ є҆мꙋ̀ всѧ́чєскаѧ, да бꙋ́детъ бг҃ъ всѧ́чєскаѧ во всѣ́хъ.
29	29
Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться заради мертвих?	(Заⷱ҇ р҃ѯ҃а҃.) Поне́же что̀ сотворѧ́тъ крестѧ́щїисѧ ме́ртвыхъ ра́ди; А҆́ще ѿню́дъ ме́ртвїи не востаю́тъ, что̀ и҆ креща́ютсѧ ме́ртвыхъ ра́ди;
30	30
Hавіщо і ми повсякчас наражаємося на небезпеки?	Почто́ (же) и҆ мы̀ бѣды̑ прїе́млемъ на всѧ́къ ча́съ;
31	31
Я щодня вмираю: тому свідок ваша похвала мені, браття, яку я маю в Христі Ісусі, Господі нашому.	По всѧ̑ дни̑ оу҆мира́ю: та́кѡ мѝ ва́ша похвала̀, бра́тїе, ю҆́же и҆́мамъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ гдⷭ҇ѣ на́шемъ.
32	32
Коли я боровся із звірами в Ефесі, то, з людського погляду, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!	А҆́ще (бо) по человѣ́кꙋ со ѕвѣ́ремъ борѧ́хсѧ въ є҆фе́сѣ, ка́ѧ мѝ по́льза, а҆́ще ме́ртвїи не востаю́тъ; Да ꙗ҆́мы и҆ пїе́мъ, оу҆́трѣ бо оу҆́мремъ.
33	33
Hе обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї.	Не льсти́тесѧ: тлѧ́тъ ѡ҆бы̑чаи бл҃ги бесѣ̑ды ѕлы̑.
34	34
Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо‚ на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога.	И҆стрезви́тесѧ првⷣнѡ и҆ не согрѣша́йте: невѣ́дѣнїе бо бж҃їе нѣ́цыи и҆́мꙋтъ, къ сра́мꙋ ва́мъ глаго́лю.
35	35
Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? І в якому тілі прийдуть?	Но рече́тъ нѣ́кто: ка́кѡ воста́нꙋтъ ме́ртвїи; ко́имъ же тѣ́ломъ прїи́дꙋтъ;
36	36
Hерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не умре.	Безꙋ́мне, ты̀ є҆́же сѣ́еши, не ѡ҆живе́тъ, а҆́ще не оу҆́мретъ:
37	37
І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь інше;	и҆ є҆́же сѣ́еши, не тѣ́ло бꙋ́дꙋщее сѣ́еши, но голо̀ зе́рно, а҆́ще слꙋчи́тсѧ, пшени́цы и҆лѝ и҆но́гѡ ѿ про́чихъ:
38	38
але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло.	бг҃ъ же дае́тъ є҆мꙋ̀ тѣ́ло, ꙗ҆́коже восхо́щетъ, и҆ коемꙋ́ждо сѣ́мени своѐ тѣ́ло.
39	39
Hе всяка плоть є така ж сама плоть; але інша плоть у людей, інша у тварин, інша у риб, інша у птахів.	(Заⷱ҇ р҃ѯ҃в҃.) Не всѧ́ка пло́ть та́же пло́ть: но и҆́на оу҆́бѡ пло́ть человѣ́кѡмъ, и҆́на же пло́ть скотѡ́мъ, и҆́на же ры́бамъ, и҆́на же пти́цамъ.
40	40
Є тіла небесні і є тіла земнi; та інша слава небесних, інша земних.	И҆ тѣлеса̀ небє́снаѧ, и҆ тѣлеса̀ земна̑ѧ: но и҆́на оу҆́бѡ небє́снымъ сла́ва, и҆ и҆́на земны̑мъ:
41	41
Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі.	и҆́на сла́ва со́лнцꙋ, и҆ и҆́на сла́ва лꙋнѣ̀, и҆ и҆́на сла́ва ѕвѣзда́мъ: ѕвѣзда́ бо ѿ ѕвѣзды̀ ра́знствꙋетъ во сла́вѣ.
42	42
Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетліннi;	Та́кожде и҆ воскрⷭ҇нїе ме́ртвыхъ: сѣ́етсѧ въ тлѣ́нїе, востае́тъ въ нетлѣ́нїи:
43	43
сіється у безчесті, встає у славi; сіється в немочі, встає у силi;	сѣ́етсѧ не въ че́сть, востае́тъ въ сла́вѣ: сѣ́етсѧ въ не́мощи, востае́тъ въ си́лѣ:
44	44
сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, і є тіло духовне.	сѣ́етсѧ тѣ́ло дꙋше́вное, востае́тъ тѣ́ло дꙋхо́вное. Є҆́сть тѣ́ло дꙋше́вное, и҆ є҆́сть тѣ́ло дꙋхо́вное.
45	45
Так і написано: перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам є дух животворчий.	Та́кѡ и҆ пи́сано є҆́сть: бы́сть пе́рвый человѣ́къ а҆да́мъ въ дꙋ́шꙋ жи́вꙋ, послѣ́днїй а҆да́мъ въ дх҃ъ животворѧ́щь.
46	46
Але не духовне перше, а душевне, потім духовне.	Но не пре́жде дꙋхо́вное, но дꙋше́вное, пото́мъ же дꙋхо́вное.
47	47
Перший чоловік — із землі, земний; другий чоловік — Господь з неба.	(Заⷱ҇ р҃ѯ҃г҃.) Пе́рвый человѣ́къ ѿ землѝ, пе́рстенъ: вторы́й чл҃вѣ́къ гдⷭ҇ь съ нб҃сѐ.
48	48
Який земний, такі й земнi; і який небесний, такі й небесні.	Ꙗ҆ко́въ пе́рстный, таковѝ и҆ пе́рстнїи: и҆ ꙗ҆ко́въ нбⷭ҇ный, та́цы же и҆ нбⷭ҇нїи:
49	49
І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного.	и҆ ꙗ҆́коже ѡ҆блеко́хомсѧ во ѡ҆́бразъ пе́рстнагѡ, да ѡ҆блече́мсѧ и҆ во ѡ҆́бразъ нбⷭ҇нагѡ.
50	50
Але скажу вам, браття, що плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління не успадкує нетління.	Сїе́ же глаго́лю, бра́тїе, ꙗ҆́кѡ пло́ть и҆ кро́вь црⷭ҇твїѧ бж҃їѧ наслѣ́дити не мо́гꙋтъ, нижѐ тлѣ́нїе нетлѣ́нїѧ наслѣ́дствꙋетъ.
51	51
Ось кажу вам таїну: не всі ми помремо, але всі змінимось;	Сѐ, та́йнꙋ ва́мъ глаго́лю: вси́ бо не оу҆́спнемъ, вси́ же и҆змѣни́мсѧ
52	52
раптом, в одну мить, при останній сурмi; бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось.	вско́рѣ, во мгнове́нїи ѻ҆́ка, въ послѣ́дней трꙋбѣ̀: вострꙋ́битъ бо, и҆ ме́ртвїи воста́нꙋтъ нетлѣ́нни, и҆ мы̀ и҆змѣни́мсѧ:
53	53
Бо тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя.	подоба́етъ бо тлѣ́нномꙋ семꙋ̀ ѡ҆блещи́сѧ въ нетлѣ́нїе и҆ ме́ртвенномꙋ семꙋ̀ ѡ҆блещи́сѧ въ безсм҃ртїе.
54	54
Коли ж тлінне це вдягнеться в нетлінне і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою».	Є҆гда́ же тлѣ́нное сїѐ ѡ҆блече́тсѧ въ нетлѣ́нїе и҆ сме́ртное сїѐ ѡ҆блече́тсѧ въ безсм҃ртїе, тогда̀ бꙋ́детъ сло́во напи́санное: поже́рта бы́сть сме́рть побѣ́дою.
55	55
Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?	Гдѣ́ ти, сме́рте, жа́ло; гдѣ́ ти, а҆́де, побѣ́да;
56	56
Жало ж смерти — гріх; а сила гріха — закон.	Жа́ло же сме́рти грѣ́хъ: си́ла же грѣха̀ зако́нъ.
57	57
Дяка Богові, Який дав нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.	Бг҃ꙋ же бл҃годаре́нїе, да́вшемꙋ на́мъ побѣ́дꙋ гдⷭ҇емъ на́шимъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ.
58	58
Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом.	(Заⷱ҇ р҃ѯ҃д҃.) Тѣ́мже, бра́тїе моѧ̑ возлю́блєннаѧ, тве́рди быва́йте, непостꙋ́пни, и҆збы́точествꙋюще въ дѣ́лѣ гдⷭ҇ни всегда̀, вѣ́дѧще, ꙗ҆́кѡ трꙋ́дъ ва́шъ нѣ́сть то́щь пред̾ гдⷭ҇емъ.

← Глава 14

Глава 16 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт