Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською - Глава 8

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Глава 8	Главa }

1	1
Тоді скликав Соломон старійшин Ізраїлевих і всіх начальників колін, глав поколінь синів Ізраїлевих, до царя Соломона в Єрусалим, щоб перенести ковчег завіту Господнього з міста Давидового, тобто Сиона.	И# собрA цaрь соломHнъ вс‰ старBйшины ї}лєвы, вс‰ нач†ла колёнъ, старBйшины nтeчествъ сынHвъ ї}левыхъ къ себЁ во сіHнъ, є4же пренести2 ківHтъ завёта гDнz t грaда давjдова: т0й є4сть сіHнъ.
2	2
І зібралися до царя Соломона на свято всі ізраїльтяни в місяці Афанимі, який є сьомий місяць.	И# собрaшасz ко царю2 соломHну вси2 лю1діе ї}лєвы въ мцcъ ґfанjмъ въ прaздникъ: сeй є4сть мцcъ седмhй.
3	3
І прийшли усі старійшини Ізраїлеві; і підняли священики ковчег,	И# пріид0ша вси2 старBйшины ї}лєвы, и3 взsша їерeє ківHтъ,
4	4
і понесли ковчег Господній і скинію зібрання і всі священні речі, що були в скинії; і несли їх священики і левити.	и3 вознес0ша ківHтъ гDень, и3 ски1нію свидёніz, и3 вс‰ сосyды с™ы6z ±же во ски1ніи свидёніz: и3 вознес0ша \| їерeє и3 леvjти.
5	5
А цар Соломон і з ним уся громада Ізраїлева, яка зібралася до нього, йшли перед ковчегом, приносячи жертви з дрібної і великої худоби, яких неможливо порахувати і визначити, через велику кількість їх.	Цaрь же соломHнъ и3 вeсь соб0ръ ї}лскій, собрaвшесz къ немY, съ ни1мъ пред8 ківHтомъ жрsху волы2 и3 џвцы несочтє1нны, безчи1слєнны t мн0жества.
6	6
І внесли священики ковчег завіту Господнього на місце його, у давир храму, у Святе Святих, під крила херувимів.	И# внес0ша їерeє ківHтъ завёта гDнz на мёсто є3гw2 во давjръ хрaма, во с™†z с™hхъ, под8 кри1ла херувjмwвъ.
7	7
Бо херувими простягали крила над місцем ковчега, і покривали херувими зверху ковчег і жердини його.	Херувjми бо бёша распростeрше крилB над8 мёстомъ ківHта: и3 њкрывaху херувjми над8 ківHтомъ и3 над8 с™hми є3гw2 сверхY.
8	8
І висунулися жердини так, що головки жердини видні були зі святилища перед давиром, але не виходили назовні; вони там і до цього дня.	И# њбдержaста њсвzщє1наz: и3 зрsхусz главы6 њсвzщeнныхъ t с™hхъ къ лицY давjра, и3 не kвлsхусz внЁ.
9	9
В ковчезі нічого не було, крім двох кам’яних скрижалей, які поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь уклав завіт із синами Ізраїлевими, після виходу їх із землі Єгипетської.	Не бЁ въ ківHтэ т0кмw двЁ скриж†ли кaмєнны, скриж†ли завёта, и5хже положи2 мwmсeй въ хwри1вэ, ±же завэщA гDь со сынaми ї}левыми, внегдA и3сходи1ти и5мъ t земли2 є3гЂпетскіz.
10	10
Коли священики вийшли зі святилища, хмара наповнила дім Господній;	И# бhсть є3гдA и3зыд0ша їерeє и3з8 свzти1лища, и3 w4блакъ и3сп0лни хрaмъ гDень,
11	11
і не могли священики стояти на служінні, через хмару, бо слава Господня наповнила храм Господній.	и3 не можaху їерeє стaти служи1ти t лицA w4блака, ћкw и3сп0лни слaва гDнz хрaмъ.
12	12
Тоді сказав Соломон: Господь сказав, що Він благоволить жити в імлі;	ТогдA речE соломHнъ: гDь речE є4же њбитaти во мглЁ,
13	13
я побудував храм на оселю Твою, місце, щоб перебувати Тобі повіки.	ѓзъ же создaхъ д0мъ и4мени твоемY с™ъ тебЁ и3 гот0въ, и3 пrт0лу твоемY, є4же њбитaти тебЁ въ нeмъ во вёки.
14	14
І повернувся цар лицем своїм, і благословив усе зібрання ізраїльтян; все зібрання ізраїльтян стояло, —	И# њбрати2 цaрь лицE своE и3 благослови2 цaрь всего2 ї}лz: вeсь же соб0ръ ї}левъ стоsше.
15	15
і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сказав Своїми вустами Давиду, батькові моєму, і нині виконав рукою Своєю! Він говорив:	И# речE (цaрь): блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ днeсь, и4же гlа ўсты6 свои1ми њ давjдэ nтцЁ моeмъ и3 рукaма свои1ма и3сп0лни, гlz:
16	16
«з того дня, як Я вивів народ Мій Ізраїля з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін Ізраїлевих, щоб побудований був дім, у якому перебувало б ім’я Моє; [але обрав Єрусалим для перебування в ньому імені Мого] й обрав Давида, щоб бути йому над народом Моїм Ізраїлем».	t днE въ џньже и3звед0хъ лю1ди мо‰ ї}лz и3з8 є3гЂпта, не и3збрaхъ грaда t всёхъ племeнъ ї}левыхъ на создaніе хрaму, є4же бhти и4мени моемY тaмw: но и3збрaхъ во їеrли1мэ бhти и4мени моемY тaмw: и3 и3збрaхъ давjда бhти є3мY властели1ну над8 людьми2 мои1ми ї}лемъ:
17	17
У Давида, батька мого, було на серці побудувати храм імені Господа Бога Ізраїлевого;	и3 бhсть на сeрдцы nтцY моемY давjду, є4же создaти хрaмъ и4мени гDа бGа ї}лева,
18	18
але Господь сказав Давиду, батькові моєму: «у тебе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це в тебе лежить на серці;	и3 речE гDь къ давjду nтцY моемY: понeже взhде на сeрдце твоE є4же создaти хрaмъ и4мени моемY, д0брэ сотвори1лъ є3си2, ћкw бhсть на сeрдцы твоeмъ:
19	19
однак не ти побудуєш храм, а син твій, який вийшов із стегон твоїх, він побудує храм імені Моєму».	nбaче ты2 не сози1ждеши хрaма, но рaзвэ сhнъ тв0й, и4же и3зhде и3з8 чрeслъ твои1хъ, т0й сози1ждетъ хрaмъ и4мени моемY:
20	20
І виконав Господь слово Своє, яке промовив. Я вступив на місце батька мого Давида і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував храм імені Господа Бога Ізраїлевого;	и3 возстaви гDь гlг0лъ св0й є3г0же гlа: и3 востaхъ вмёстw давjда nтцA моегw2, и3 сэд0хъ на прест0лэ ї}левэ, ћкоже гlа гDь, и3 создaхъ хрaмъ и4мени гDа бGа ї}лева,
21	21
і приготував там місце для ковчега, в якому завіт Господа, укладений Ним з батьками нашими, коли Він вивів їх із землі Єгипетської.	и3 постaвихъ тaмw мёсто ківHту, въ нeмже є4сть тaмw завётъ гDень, є3г0же завэщA гDь со nтцы6 нaшими во и3звождeніи и4хъ и3з8 земли2 є3гЂпетскіz.
22	22
І став Соломон перед жертовником Господнім перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба,	И# стA соломHнъ пред8 лицeмъ nлтарS гDнz пред8 всёмъ соб0ромъ ї}левымъ и3 воздви1же рyцэ свои2 на нeбо,
23	23
і сказав: Господи Боже Ізраїлів! немає подібного до Тебе Бога на небесах вгорі і на землі внизу; Ти зберігаєш завіт і милість до рабів Твоїх, які ходять перед Тобою всім серцем своїм.	и3 речE: гDи б9е ї}левъ, нёсть ћкоже ты2 бGъ на нб7си2 горЁ и3 на земли2 ни1зу, хранsй завётъ и3 млcть рабY твоемY ходsщему пред8 тоб0ю всёмъ сeрдцемъ свои1мъ,
24	24
Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив йому; що промовив Ти вустами Твоїми, те в цей день звершив рукою Твоєю.	±же сохрани1лъ є3си2 рабY твоемY давjду nтцY моемY: и4бо гlалъ є3си2 ўсты6 твои1ми и3 рукaма твои1ма соверши1лъ є3си2, ћкоже дeнь сeй:
25	25
І нині, Господи Боже Ізраїлів, виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив Ти йому, сказавши: «не припиниться у тебе перед лицем Моїм той, хто сидить на престолі Ізраїлевім, якщо тільки сини твої будуть триматися путі своєї, ходячи переді Мною так, як ти ходив переді Мною».	и3 нн7э, гDи б9е ї}левъ, сохрани2 рабY твоемY давjду nтцY моемY, ±же рeклъ є3си2 є3мY, гlz: не њскудёетъ мyжъ t лицA моегw2 сэдsй на прест0лэ ї}левэ, т0кмw ѓще сохранsтъ ч†да тво‰ пути6 сво‰, є4же ходи1ти предо мн0ю, ћкоже ходи1лъ є3си2 предо мн0ю:
26	26
І нині, Боже Ізраїлів, нехай буде вірне слово Твоє, яке Ти промовив рабу Твоєму Давиду, батькові моєму!	и3 нн7э, гDи б9е ї}левъ, да ўвёритсz гlг0лъ тв0й, є3г0же рeклъ є3си2 давjду nтцY моемY:
27	27
Воістину, чи Богові жити на землі? Небо і небо небес не вміщають Тебе, тим менше цей храм, який я побудував [імені Твоєму];	ћкw ѓще и4стиннw всели1тсz бGъ съ челwвёки на земли2; ѓще нб7о и3 нб7о нб7сE не довлёютъ ти2, кольми2 пaче хрaмъ сeй, є3г0же создaхъ и4мени твоемY;
28	28
але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій; почуй благання і молитву, якою раб Твій благає Тебе нині.	и3 да при1зриши на моли1тву мою2, гDи б9е ї}левъ, послyшати моли1твы, є4юже м0литсz рaбъ тв0й пред8 тоб0ю къ тебЁ днeсь,
29	29
Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей день і ніч, на це місце, про яке Ти сказав: «Моє ім’я буде там»; почуй молитву, якою буде молитися раб Твій на місці цім.	да бyдутъ џчи твои2 tвє1рсты на хрaмъ сeй дeнь и3 н0щь, на мёсто њ нeмже рeклъ є3си2: бyдетъ и4мz моE тaмw на ўслhшаніе моли1твы, є4юже м0литсz рaбъ тв0й на мёстэ сeмъ дeнь и3 н0щь:
30	30
Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, коли вони будуть молитися на місці цьому; почуй на місці перебування Твого, на небесах, почуй і помилуй.	и3 ўслhшиши моли1тву рабA твоегw2 и3 людjй твои1хъ ї}лz, њ ни1хже пом0лzтсz на мёстэ сeмъ: и3 ты2 ўслhшиши на мёстэ њбитaлища твоегw2 на нб7си2, и3 сотвори1ши и3 поми1луеши:
31	31
Коли хто згрішить проти ближнього свого, і вимагатиме від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть до жертовника Твого у храм цей,	є3ли6ка ѓще согрэши1тъ кjйждо ко и4скреннему своемY, и3 ѓще пріи1метъ на него2 клsтву є4же клsти є3го2, и3 пріи1детъ, и3 и3сповёсть пред8 лицeмъ nлтарS твоегw2 въ хрaмэ сeмъ:
32	32
тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, звинувать винного, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воздавши йому за правдою його.	и3 ты2 ўслhшиши t нб7сE, и3 сотвори1ши сyдъ лю1демъ твои6мъ ї}лю: њсуди1ти беззак0ннаго, дaти пyть є3гw2 на главY є3гw2, и3 њправди1ти првdнаго, дaти є3мY по прaвдэ є3гw2:
33	33
Коли народ Твій Ізраїль буде вражений ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і коли вони звернуться до Тебе, і сповíдають ім’я Твоє, і будуть просити і благати Тебе в цьому храмі,	є3гдA падyтъ лю1діе твои2 ї}ль пред8 враги6, ћкw согрэшaтъ ти2, и3 њбратsтсz къ тебЁ, и3 и3сповёдzтсz и4мени твоемY, и3 пом0лzтсz и3 возглаг0лютъ моли1тву къ тебЁ въ хрaмэ сeмъ:
34	34
тоді Ти почуй з неба і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав батькам їхнім.	и3 ты2 ўслhшиши съ нб7сE, и3 млcтивъ бyдеши њ согрэшeніихъ людjй свои1хъ ї}лz, и3 возврати1ши \| въ зeмлю, ю4же дaлъ є3си2 nтцє1мъ и4хъ:
35	35
Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і коли помоляться на місці цьому і сповідають ім’я Твоє і навернуться від гріха свого, бо Ти смирив їх,	внегдA заключи1тисz небеси2 и3 не бhти дождю2, ћкw согрэшaтъ ти2, и3 пом0лzтсz на мёстэ сeмъ, и3 и3сповёдzтсz и4мени твоемY, и3 t грBхъ свои1хъ њбратsтсz, є3гдA смири1ши и5хъ:
36	36
тоді почуй з неба і прости гріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, указавши їм добру путь, по якій іти, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину.	и3 ўслhшиши съ нб7сE, и3 млcтивъ бyдеши њ грэсёхъ рабA твоегw2 и3 людjй твои1хъ ї}лz: ћкw kви1ши и5мъ пyть благjй ходи1ти по немY, и3 дaси д0ждь на зeмлю, ю4же дaлъ є3си2 лю1демъ твои6мъ въ достоsніе:
37	37
Чи буде на землі голод, чи буде моровиця, чи буде палючий вітер, іржа, сарана, черва, чи ворог буде тіснити його на землі його, чи буде яка біда, яка хвороба, —	глaдъ ѓще бyдетъ, смeрть ѓще бyдетъ, є3гдA бyдетъ возжжeніе, гyсєницы, ржA ѓще бyдетъ, и3 ѓще њскорбsтъ \| врази2 и4хъ въ є3ди1нэмъ t градHвъ и4хъ: всE проти1вное, всsка болёзнь,
38	38
всяку молитву, всяке прохання, яке буде від якої-небудь людини у всьому народі Твоєму Ізраїлі, коли вони відчують біду в серці своєму і простягнуть руки свої до храму цього,	всsка моли1тва, всsко молeніе ѓще бyдетъ всsкому человёку t людjй ї}левыхъ, є3гдA познaетъ кjйждо болёзнь сeрдца своегw2, и3 воздви1гнетъ рyцэ свои2 въ хрaмэ сeмъ:
39	39
Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і помилуй; сотвори і воздай кожному за путями його, бо Ти знаєш серце його, тому що Ти один знаєш серця всіх синів людських:	и3 ты2 ўслhшиши t нб7сE, t гот0вагw жили1ща твоегw2, и3 млcтивъ бyдеши, и3 сотвори1ши, и3 дaси коемyждо по путє1мъ є3гw2, ћкоже ўвёси сeрдце є3гw2, ћкw ты2 є3ди1нъ т0кмw вёси всёхъ сердцA сынHвъ человёческихъ:
40	40
щоб вони боялися Тебе в усі дні, доки живуть на землі, яку Ти дав батькам нашим.	да боsтсz тебє2 вс‰ дни6, въ нsже поживyтъ на земли2, ю4же дaлъ є3си2 nтцє1мъ нaшымъ:
41	41
Якщо й іноплемінник, що не від Твого народу Ізраїля, прийде з землі далекої заради імені Твого, —	и3 чуждeму, и4же нёсть t людjй твои1хъ ї}лz, т0й ѓще пріи1детъ t земли2 и3здалeча рaди и4мене твоегw2, занE ўслhшатъ и4мz твоE вели1ко, и3 рyку твою2 крёпкую, и3 мhшцу твою2 выс0кую,
42	42
бо і вони почують про Твоє ім’я велике і про Твою руку кріпку і про Твою силу простерту, — і прийде він і помолиться біля храму цього,	и3 пріи1детъ, и3 пом0литсz на мёстэ сeмъ:
43	43
почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і зроби все, про що буде взивати до Тебе іноплемінник, щоб усі народи землі знали ім’я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, щоб знали, що ім’ям Твоїм називається храм цей, який я побудував.	и3 ты2 ўслhшиши съ нб7сE t гот0вагw жили1ща твоегw2, и3 сотвори1ши по всёмъ, въ є3ли1кихъ ѓще призовeтъ тS чуждjй, ћкw да ўразумёютъ вси2 лю1діе земнjи и4мz твоE и3 ўбоsтсz тебє2, ћкоже лю1діе твои2 ї}ль, и3 разумёютъ, ћкw и4мz твоE наречeсz на хрaмэ сeмъ, є3г0же создaхъ:
44	44
Коли вийде народ Твій на війну проти ворога свого дорогою, якою Ти пошлеш його, і буде молитися Господу, обернувшись до міста, яке Ти обрав, і до храму, який я побудував імені Твоєму,	є3гдA и3зhдутъ лю1діе твои2 на брaнь на враги2 сво‰, путeмъ и4мже возврати1ши \|, и3 пом0лzтсz и4менемъ гDнимъ путeмъ грaда, є3г0же и3збрaлъ є3си2 себЁ, и3 ко хрaму, є3г0же ѓзъ создaхъ и4мени твоемY:
45	45
тоді почуй з неба молитву їхню і прохання їхнє і зроби, що потрібно для них.	и3 ты2 ўслhшиши съ нб7сE моли1тву и4хъ и3 молє1ніz и4хъ, и3 сотвори1ши њправдaніе и5мъ:
46	46
Коли вони згрішать перед Тобою, — бо немає людини, яка не грішила б, — і Ти прогніваєшся на них і віддаси їх ворогам, і ті, що полонили їх, відведуть їх у ворожу землю, далеку або близьку;	ћкw согрэшaтъ ти2, ћкw нёсть человёкъ, и4же не согрэши1тъ, и3 разгнёваешисz на нS, и3 предaси \| пред8 враги2, и3 поплэнsтъ и5хъ плэнsщіи въ зeмлю далeче, и3ли2 бли1з8,
47	47
і коли вони в землі, в якій будуть знаходитися в полоні, ввійдуть у себе і звернуться і будуть молитися Тобі в землі тих, хто полонив їх, промовляючи: «ми згрішили, вчинили беззаконня, ми винні»;	и3 њбратsтъ сердцA сво‰ въ земли2, ѓможе пресели1шасz, и3 њбратsтсz, и3 пом0лzтсz тебЁ въ земли2 преселeніz своегw2, глаг0люще: согрэши1хомъ, беззак0нновахомъ, непрaвдовахомъ:
48	48
і коли звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в землі ворогів, які полонили їх, і будуть молитися Тобі, звернувшись до землі своєї, яку Ти дав батькам їхнім, до міста, яке Ти обрав, і до храму, який я побудував імені Твоєму,	и3 њбратsтсz ко тебЁ всёмъ сeрдцемъ свои1мъ и3 всeю душeю своeю въ земли2 вр†гъ свои1хъ, ѓможе превeлъ є3си2 и5хъ, и3 пом0лzтсz къ тебЁ по пути2 земли2 своеS, ю4же дaлъ є3си2 nтцє1мъ и4хъ, и3 ко грaду, є3г0же и3збрaлъ є3си2, и3 ко хрaму, є3г0же создaхъ и4мени твоемY:
49	49
тоді почуй з неба, з місця оселі Твоєї, молитву і прохання їхні і вчини, що потрібно для них;	и3 ўслhшиши t нб7сE, t гот0вагw жили1ща твоегw2 моли1тву и4хъ и3 молeніе и4хъ, и3 сотвори1ши њправдaніе и5мъ,
50	50
і прости народу Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою, і всі провини його, які він зробив перед Тобою, і пробуди співстраждання до них у тих, хто полонив їх, щоб вони були милостиві до них:	и3 млcтивъ бyдеши непрaвдамъ и4хъ, и4миже согрэши1ша ти2, и3 по всBмъ tметaніємъ и4хъ, и4миже tверг0шасz тебє2, да дaси и5хъ въ щедрHты пред8 плэни1вшими и4хъ, и3 ўщeдрzтъ \|:
51	51
бо вони Твій народ і Твій наділ, який Ти вивів з Єгипту, із залізної печі.	ћкw лю1діе твои2 и3 наслёдіе твоE сyть, и5хже и3звeлъ є3си2 и3з8 земли2 є3гЂпетскіz t среды2 пeщи желёзныz:
52	52
Нехай будуть [вуха Твої і] очі Твої відкриті на молитву раба Твого і на молитву народу Твого Ізраїля, щоб чути їх завжди, коли вони будуть закликати Тебе,	и3 да бyдутъ ќши твои2 и3 џчи твои2 tвє1рсты на моли1тву рабA твоегw2 и3 къ молeнію людjй твои1хъ ї}лz, послyшати и5хъ њ всёхъ, њ ни1хже призовyтъ тS,
53	53
бо Ти відокремив їх Собі в наділ з усіх народів землі, як Ти вирік через Мойсея, раба Твого, коли вивів батьків наших з Єгипту, Владико Господи!	ћкw ты2 и3збрaлъ є3си2 \| себЁ въ наслёдіе t всёхъ людjй земли2, ћкоже гlалъ є3си2 рук0ю рабA твоегw2 мwmсeа, внегдA и3звести2 тебЁ nтцы2 нaшz и3з8 земли2 є3гЂпетскіz, гDи гDи. ТогдA глаг0ла соломHнъ њ хрaмэ, є3гдA соверши2 созидaти є3го2: с0лнце познaно сотвори2 на нб7си2: гDь речE пребывaти во мглЁ: сози1жди хрaмъ м0й, хрaмъ благолёпный себЁ, є4же пребывaти въ н0вости: не сіe ли пи1сано въ кни1гахъ пёсни;
54	54
Коли Соломон промовив усі ці моління і прохання до Господа, тоді встав з колін від жертовника Господнього, руки ж його були підняті до неба.	И# бhсть є3гдA скончA соломHнъ молsсz ко гDу всeю моли1твою и3 молeніемъ си1мъ, и3 востA t лицA nлтарS гDнz припaдъ на кwлёна сво‰, и3 рyцэ свои2 воздЁ на нeбо,
55	55
І стоячи благословив усе зібрання ізраїльтян, гучним голосом промовляючи:	и3 стA, и3 благослови2 вeсь соб0ръ ї}левъ, глaсомъ вeліимъ глаг0лz:
56	56
благословенний Господь [Бог], Який дав спокій народу Своєму Ізраїлю, як говорив! не залишилося невиконаним жодне слово з усіх благих слів Його, які Він вирік через раба Свого Мойсея;	блгcвeнъ гDь (бGъ) днeсь, и4же дадE пок0й лю1демъ свои6мъ ї}лю, по всBмъ є3ли6ка гlа: не премэни1сz сл0во ни є3ди1но во всёхъ словесёхъ є3гw2 бlги1хъ, и4миже гlа рук0ю мwmсeа рабA своегw2:
57	57
нехай буде з нами Господь Бог наш, як був Він з батьками нашими, нехай не залишить нас, нехай не покине нас,	да бyдетъ гDь бGъ нaшъ съ нaми, ћкоже бЁ со nтцы6 нaшими: да не њстaвитъ нaсъ, нижE да tврати1тъ нaсъ,
58	58
схиляючи до Себе серця наші, щоб ми ходили всіма путями Його і дотримувалися заповідей Його й уставів Його і законів Його, які Він заповів батькам нашим;	преклони1ти сердцA н†ша къ немY, є4же ходи1ти во всёхъ путeхъ є3гw2 и3 храни1ти вс‰ зaпwвэди є3гw2 и3 повелBніz є3гw2 и3 њправд†ніz є3гw2, ±же заповёда nтцє1мъ нaшымъ:
59	59
і нехай будуть слова ці, якими я молився [нині] перед Господом, близькі до Господа Бога нашого день і ніч, щоб Він робив, що потрібно для раба Свого, і що потрібно для народу Свого Ізраїля, з дня у день,	и3 да бyдутъ словесA сі‰, и4миже моли1хсz пред8 гDемъ бGомъ нaшимъ днeсь, приближaющесz гDу бGу нaшему дeнь и3 н0щь, є4же твори1ти њправд†ніz рабY твоемY и3 њправд†ніz лю1демъ твои6мъ ї}лю во вс‰ дни6:
60	60
щоб усі народи пізнали, що Господь є Бог і немає, крім Нього;	ћкw да разумёютъ вси2 лю1діе земли2, ћкw гDь бGъ т0й сaмъ бGъ, и3 нёсть и3нaгw,
61	61
нехай буде серце ваше цілком віддане Господу Богу нашому, щоб ходити за уставами Його і дотримуватися заповідей Його, як нині.	и3 да бyдутъ сердцA н†ша совершє1нна ко гDу бGу нaшему препод0бнw ходи1ти въ повелёніихъ є3гw2 и3 храни1ти зaпwвэди є3гw2, ћкоже дeнь сeй.
62	62
І цар і всі ізраїльтяни з ним принесли жертву Господу.	И# цaрь и3 вси2 сhнове ї}лєвы пожр0ша жeртву пред8 гDемъ.
63	63
І приніс Соломон у мирну жертву, яку приніс він Господу, двадцять дві тисячі великої худоби і сто двадцять тисяч дрібної худоби. Так освятили храм Господу цар і всі сини Ізраїлеві.	И# пожрE цaрь соломHнъ жє1ртвы ми6рныz, ±же пожрE гDу, волHвъ двaдесzть двЁ тhсzщы и3 nвeцъ сто2 и3 двaдесzть тhсzщъ. И# њбнови2 цaрь хрaмъ гDень и3 вси2 сhнове ї}лєвы.
64	64
У той же день освятив цар середню частину двору, що перед храмом Господнім, зробивши там всепалення і хлібне приношення і вознісши жир мирних жертв, тому що мідний жертовник, який перед Господом, був малий для розміщення всепалення і хлібного приношення і жиру мирних жертв.	Въ т0й дeнь њсвzти2 цaрь (соломHнъ) среди1ну дворA, ћже пред8 лицeмъ хрaма гDнz: ћкw сотвори2 тaмw всесожжeніе и3 дaры, и3 жє1ртвы и3 т{чнаz ми1рныхъ, ћкw nлтaрь мёдzный, и4же пред8 гDемъ, мaлъ бЁ, є4же не возмощи2 вмэсти1ти всесожжє1ніz дарHвъ и3 жє1ртвы ми1рныхъ.
65	65
І зробив Соломон у цей час свято, і весь Ізраїль з ним, — велике зібрання, яке зійшлося від входу в Емаф до ріки Єгипетської перед Господом Богом нашим; [і їли, і пили, і молилися перед Господом Богом нашим біля побудованого храму] — сім днів і ще сім днів, чотирнадцять днів.	И# сотвори2 соломHнъ прaздникъ въ т0й дeнь, и3 вeсь ї}ль съ ни1мъ, соб0ръ вeлій, t вх0да є3мafа дaже до рэки2 є3гЂпта, пред8 гDемъ бGомъ нaшимъ, ў хрaма, є3г0же создA, kдhй и3 піS и3 веселsсz пред8 гDемъ бGомъ нaшимъ сeдмь днjй,
66	66
У восьмий день Соломон відпустив народ. І благословили царя і пішли в намети свої, радіючи і веселячись у серці за все добро, яке зробив Господь рабові Своєму Давиду і народові Своєму Ізраїлю.	и3 во nсмhй дeнь распусти2 лю1ди. И# благослови1ша царS, и3 и3д0ша кjйждо въ д0мы сво‰, рaдующесz весeлымъ сeрдцемъ њ благи1хъ, ±же сотвори2 гDь давjду рабY своемY и3 ї}лю лю1демъ свои6мъ.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт