Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 14

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Глава 14	Глава́ д҃і

1	1
Одного дня сказав Іонафан, син Саулів, слузі зброєносцеві своєму: ходімо, перейдемо до загону филистимського, що на тому боці. А батькові своєму не сказав про це.	И҆ бы́сть во є҆ди́нъ де́нь, и҆ речѐ і҆ѡнаѳа́нъ сы́нъ саꙋ́ловъ ѻ҆́трочищꙋ носѧ́щемꙋ ѻ҆рꙋ́жїе є҆гѡ̀: грѧдѝ, и҆ пре́йдемъ въ месса́вꙋ и҆ноплеме́нникѡвъ и҆̀же на ѻ҆́нѣй странѣ̀. И҆ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀ не возвѣстѝ сегѡ̀.
2	2
Саул же знаходився на околиці Гиви, під гранатовим деревом, що в Мигроні. З ним було близько шестисот чоловік народу	И҆ саꙋ́лъ сѣдѧ́ше на верхꙋ̀ холма̀ под̾ дре́вомъ ꙗ҆́блоннымъ є҆́же въ магдѡ́нѣ, и҆ бѧ́ше съ ни́мъ ꙗ҆́кѡ ше́сть сѡ́тъ мꙋже́й.
3	3
і Ахия, син Ахитува, брата Іохаведа, сина Финеєса, сина Ілія, священик Господа в Силомі, який носив ефод. Народ же не знав, що Іонафан пішов.	И҆ а҆хі́а сы́нъ а҆хі́товъ, бра́та і҆ѡхаве́дова, сы́на фїнее́сова, сы́на и҆лі́и, і҆ере́й бж҃їй въ силѡ́мѣ носѧ̀ є҆фꙋ́дъ: и҆ лю́дїе не вѣ́дѧхꙋ, ꙗ҆́кѡ ѿи́де і҆ѡнаѳа́нъ.
4	4
Між переходами, якими Іонафан шукав, як пробратися до загону филистимського, була гостра скеля з одного боку і гостра скеля з другого: ім’я однієї Боцец, а ім’я другій Сене;	Посредѣ́ же прехо́да, и҆дѣ́же хотѧ́ше і҆ѡнаѳа́нъ прейтѝ въ ста́нъ и҆ноплеме́нничь, бы́сть ка́мень ѻ҆́стрый ѿсю́дꙋ и҆ ка́мень ѻ҆́стрый ѿѻнꙋ́дꙋ: и҆́мѧ є҆ди́номꙋ васе́съ и҆ дрꙋго́мꙋ сенна̀:
5	5
одна скеля видавалася з півночі до Михмаса, друга з півдня до Гиви.	ка́мень є҆ди́нъ стоѧ́ше ѿ сѣ́вера проти́вꙋ махма́са, и҆ ка́мень вторы́й ѿ ю҆́га проти́вꙋ гаваѝ.
6	6
І сказав Іонафан слузі зброєносцеві своєму: ходімо, перейдемо до загону цих необрізаних; можливо, Господь допоможе нам, бо для Господа неважко врятувати через багатьох, або небагатьох.	И҆ речѐ і҆ѡнаѳа́нъ ко ѻ҆́трочищꙋ носѧ́щемꙋ ѻ҆рꙋ́жїе є҆гѡ̀: грѧдѝ, пре́йдемъ въ месса́вꙋ неѡбрѣ́занныхъ си́хъ, не́гли что̀ сотвори́тъ на́мъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть гдⷭ҇ꙋ не оу҆до́бно спⷭ҇тѝ во мно́гихъ и҆лѝ въ ма́лыхъ.
7	7
І відповів зброєносець: роби все, що на серці у тебе; йди, ось я з тобою, куди тобі завгодно.	И҆ речѐ є҆мꙋ̀ носѧ́й ѻ҆рꙋ́жїе є҆гѡ̀: творѝ всѐ, на не́же се́рдце твоѐ склонѧ́етсѧ: сѐ, а҆́зъ съ тобо́ю є҆́смь, ꙗ҆́коже се́рдце твоѐ се́рдце моѐ.
8	8
І сказав Іонафан: ось, ми перейдемо до цих людей і станемо на очах у них;	И҆ речѐ і҆ѡнаѳа́нъ: сѐ, мы̀ пре́йдемъ къ мꙋжє́мъ и҆ ꙗ҆ви́мсѧ къ ни̑мъ:
9	9
якщо вони так скажуть нам: «зупиніться, поки ми підійдемо до вас», то ми зупинимося на своїх місцях і не піднімемося до них;	а҆́ще сїѧ̑ рекꙋ́тъ къ на́мъ: поме́длите та́мѡ, до́ндеже возвѣсти́мъ ва́мъ: то̀ постои́мъ са́ми на мѣ́стѣ свое́мъ и҆ не по́йдемъ къ ни̑мъ:
10	10
а якщо так скажуть: «підніміться до нас», то ми піднімемось, тому що Господь віддав їх у руки наші; і це буде знаком для нас.	а҆́ще же къ на́мъ си́це рекꙋ́тъ: взы́дите къ на́мъ: то̀ взы́демъ, ꙗ҆́кѡ предадѐ и҆̀хъ гдⷭ҇ь въ рꙋ́ки на́шѧ: сїѐ на́мъ зна́менїе (да бꙋ́детъ).
11	11
Коли обидва вони стали на виду у загону филистимського, то филистимляни сказали: ось, євреї виходять з ущелин, в яких сховалися вони.	И҆ внидо́ста ѻ҆́ба въ месса́вꙋ и҆ноплеме́нникѡвъ. И҆ глаго́лаша и҆ноплемє́нницы: сѐ, є҆вре́є и҆схо́дѧтъ и҆з̾ разсѣ́линъ свои́хъ, и҆дѣ́же скры́шасѧ.
12	12
І закричали люди, які складали загін, до Іонафана і зброєносця його, говорячи: підніміться до нас, і ми вам скажемо щось. Тоді Іонафан сказав зброєносцеві своєму: йди за мною, тому що Господь віддав їх у руки Ізраїля.	И҆ ѿвѣща́ша мꙋ́жїе месса̑вли ко і҆ѡнаѳа́нꙋ и҆ къ носѧ́щемꙋ ѻ҆рꙋ́жїе є҆гѡ̀, и҆ рѣ́ша: взы́дите къ на́мъ, и҆ ꙗ҆ви́мъ ва́мъ глаго́лъ. И҆ речѐ і҆ѡнаѳа́нъ къ носѧ́щемꙋ ѻ҆рꙋ́жїе є҆гѡ̀: грѧдѝ по мнѣ̀, ꙗ҆́кѡ предадѐ и҆̀хъ гдⷭ҇ь въ рꙋ́ки і҆и҃лєвы.
13	13
І почав підніматися Іонафан, чіпляючись руками і ногами, і зброєносець його за ним. І падали филистимляни перед Іонафаном, а зброєносець добивав їх за ним.	И҆ взы́де і҆ѡнаѳа́нъ (ползꙋ́щь) на рꙋка́хъ и҆ на нога́хъ свои́хъ, и҆ носѧ́й ѻ҆рꙋ́жїе є҆гѡ̀ за ни́мъ. И҆ оу҆зрѣ́ша и҆ноплемє́нницы лицѐ і҆ѡнаѳа́не, и҆ поразѝ и҆̀хъ: и҆ носѧ́й ѻ҆рꙋ́жїе є҆гѡ̀ и҆дѧ́ше в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀.
14	14
І загинуло від цієї першої поразки, яку нанесли Іонафан і зброєносець його, близько двадцяти чоловік, на половині поля, яке обробляли парою волів за день.	И҆ бы́сть ꙗ҆́зва пе́рваѧ, є҆́юже поразѝ і҆ѡнаѳа́нъ и҆ носѧ́й ѻ҆рꙋ́жїе є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ два́десѧть мꙋже́й копі́йцами и҆ каменоверже́нїемъ и҆ креме́нїемъ полевы́мъ.
15	15
І стався жах у стані і на полі й у всьому народі; передові загони й ті, що спустошували землю, прийшли в тремтіння [і не хотіли воювати]; здригнулася вся земля, і був жах великий від Господа.	И҆ бы́сть оу҆́жасъ въ полцѣ̀ и҆ на селѣ̀: и҆ всѝ лю́дїе и҆̀же въ месса́вѣ и҆ гꙋбѧ́щїи оу҆жаснꙋ́шасѧ, и҆ ті́и не хотѧ́хꙋ бра́тисѧ: и҆ вострепета̀ землѧ̀, и҆ бы́сть оу҆́жасъ ѿ гдⷭ҇а.
16	16
І побачили вартові Саула в Гиві Веніаміновій, що натовп розсіюється і біжить туди і сюди.	И҆ ви́дѣша соглѧда́тає саꙋ́лѡвы въ гаваѝ венїамі́ни, и҆ сѐ, по́лкъ смѧте́сѧ сѣ́мѡ и҆ ѻ҆на́мѡ.
17	17
І сказав Саул людям, які були з ним; перегляньте і дізнайтеся, хто з наших вийшов. І переглянули, і ось немає Іонафана і зброєносця його.	И҆ речѐ саꙋ́лъ лю́демъ сꙋ́щымъ съ ни́мъ: разсмотри́те нн҃ѣ и҆ ви́дите, кто̀ ѿи́де ѿ ва́съ. И҆ разсмотри́ша, и҆ сѐ, не ѡ҆брѣ́тесѧ і҆ѡнаѳа́нъ и҆ носѧ́й ѻ҆рꙋ́жїе є҆гѡ̀.
18	18
І сказав Саул Ахиї: «принеси кивот^* Божий», тому що кивот Божий у той час був із синами Ізраїльськими.	И҆ речѐ саꙋ́лъ ко а҆хі́и: принесѝ є҆фꙋ́дъ, ꙗ҆́кѡ бѣ̀ кївѡ́тъ бж҃їй въ то́й де́нь съ сынмѝ і҆и҃левыми.
19	19
Саул ще говорив до священика, а сум’яття в стані филистимському більше і більше [поширювалося і] збільшувалося. Тоді сказав Саул священикові: склади руки твої.	И҆ бы́сть є҆гда̀ глаго́лаше саꙋ́лъ ко і҆ере́ю, и҆ шꙋ́мъ въ полцѣ̀ и҆ноплеме́нничи ходѧ̀ и҆дѧ́ше и҆ мно́жашесѧ. И҆ речѐ саꙋ́лъ ко і҆ере́ю: пригнѝ рꙋ́ки твоѧ̑.
20	20
І вигукнув Саул і весь народ, який був з ним, і прийшли до місця битви, і ось, там меч кожного був спрямований проти ближнього свого; сум’яття було дуже велике.	И҆ и҆зы́де саꙋ́лъ и҆ всѝ лю́дїе и҆̀же съ ни́мъ, и҆ и҆зыдо́ша до сѣ́чи. И҆ сѐ, бы́сть ѻ҆рꙋ́жїе коегѡ́ждо на бли́жнѧго своего̀, (и҆ бы́сть) мѧте́жъ вели́къ ѕѣлѡ̀.
21	21
Тоді і євреї, які вчора і третього дня були у филистимлян і які повсюди ходили з ними в стані, пристали до ізраїльтян, які були із Саулом та Іонафаном;	Но и҆ рабѝ, и҆̀же бы́ша со и҆ноплемє́нники вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ, вше́дшїи въ по́лкъ, ѡ҆брати́шасѧ и҆ ті́и є҆́же бы́ти и҆̀мъ со і҆и҃лтѧны сꙋ́щими съ саꙋ́ломъ и҆ со і҆ѡнаѳа́номъ.
22	22
і всі ізраїльтяни, які ховалися в горі Єфремовій, почувши, що филистимляни побігли, також пристали до своїх у битві.	И҆ всѝ і҆и҃лтѧне скры́вшїисѧ въ горѣ̀ є҆фре́мли оу҆слы́шаша, ꙗ҆́кѡ ѿбѣго́ша и҆ноплемє́нницы: приложи́шасѧ и҆ ті́и в̾слѣ́дъ и҆́хъ на бра́нь.
23	23
І спас Господь у той день Ізраїля; битва ж простяглася навіть до Беф-Авена. [Усіх людей у Саула було до десяти тисяч, і битва відбувалася в усьому місті на горі Єфремовій.]	И҆ сп҃сѐ гдⷭ҇ь въ то́й де́нь і҆и҃лѧ: бра́нь же про́йде да́же до вамѡ́ѳа: и҆ всѝ лю́дїе бѧ́хꙋ съ саꙋ́ломъ, ꙗ҆́кѡ де́сѧть ты́сѧщъ мꙋже́й, и҆ бѣ̀ бра́нь разсы́пана во ве́сь гра́дъ на горѣ̀ є҆фре́мли.
24	24
Люди Ізраїльські були стомлені в той день; а Саул [дуже нерозважливо] закляв народ, сказавши: проклятий, хто спожив хліба до вечора, доки я не помщуся ворогам моїм. І ніхто з народу не вкусив їжі.	И҆ саꙋ́лъ сотворѝ безꙋ́мїе ве́лїе въ де́нь то́й, и҆ заклѧ̀ лю́ди, глаго́лѧ: про́клѧтъ человѣ́къ, и҆́же ꙗ҆́сти бꙋ́детъ хлѣ́бъ да́же до ве́чера, до́ндеже ѿмщꙋ̀ врагѡ́мъ мои̑мъ. И҆ не вкꙋси́ша лю́дїе всѝ хлѣ́ба:
25	25
І пішов весь народ у ліс, і був там на галявині мед.	и҆ всѧ̀ землѧ̀ ѡ҆бѣ́даше: и҆ сѐ, бѧ́ше дꙋбра́ва пче́лнаѧ пред̾ лице́мъ села̀:
26	26
І ввійшов народ у ліс, говорячи: ось, тече мед. Але ніхто не простягнув руки своєї до рота свого, тому що народ боявся закляття.	и҆ внидо́ша лю́дїе во пче́лникъ, и҆ сѐ, и҆схожда́хꙋ глаго́люще: (ꙗ҆́кѡ и҆стечѐ ме́дъ,) и҆ не бѣ̀ возвраща́ющагѡ рꙋкѝ своеѧ̀ ко оу҆стѡ́мъ свои̑мъ, ꙗ҆́кѡ оу҆боѧ́шасѧ лю́дїе клѧ́твы гдⷭ҇ни.
27	27
Іонафан же не чув, коли батько його заклинав народ, і, простягнувши кінець палки, що була в руці його, умочив її в стільник медовий і підніс рукою до вуст своїх, і просвітліли очі його.	І҆ѡнаѳа́нъ же не слы́шаше, є҆гда̀ заклина́ше ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ лю́ди: и҆ прострѐ коне́цъ жезла̀ своегѡ̀, и҆́же въ рꙋкꙋ̀ є҆мꙋ̀, и҆ ѡ҆мочѝ є҆го̀ въ со́тѣ ме́двенѣ, и҆ ѡ҆братѝ рꙋ́кꙋ свою̀ во оу҆ста̀ своѧ̑, и҆ прозрѣ́ша ѻ҆́чи є҆гѡ̀.
28	28
І сказав йому один з народу, говорячи: батько твій закляв народ, сказавши: «проклятий, хто сьогодні споживе їжу»; від цього народ знемагає.	И҆ речѐ є҆ди́нъ ѿ люді́й, глаго́лѧ: клены́й проклѧ̀ ѻ҆те́цъ тво́й лю́ди, глаго́лѧ: про́клѧтъ человѣ́къ, и҆́же ꙗ҆́сти бꙋ́детъ хлѣ́бъ въ де́нь се́й: и҆ и҆знемого́ша лю́дїе.
29	29
І сказав Іонафан: засмутив батько мій землю; дивіться, у мене просвітліли очі, коли я спожив трохи цього меду;	И҆ оу҆разꙋмѣ̀ і҆ѡнаѳа́нъ и҆ речѐ: смꙋтѝ ѻ҆те́цъ мо́й зе́млю: ви́ждь, ꙗ҆́кѡ прозрѣ́ша ѻ҆́чи моѝ, є҆гда̀ вкꙋси́хъ ма́лѡ ѿ ме́да сегѡ̀:
30	30
якби поїв сьогодні народ із здобичі, яку знайшов у ворогів своїх, то чи не більшою була б поразка филистимлян?	ѽ, дабы̀ ꙗ҆́ли ꙗ҆дꙋ́ще дне́сь лю́дїе ѿ коры́стей врагѡ́въ свои́хъ, и҆̀хже ѡ҆брѣто́ша, мно́жайшаѧ бы дне́сь ꙗ҆́зва была̀ во и҆ноплеме́нницѣхъ.
31	31
І нищили филистимлян у той день від Михмаса до Аїалона, і народ дуже втомився.	И҆ порази́ша въ де́нь то́й ѿ и҆ноплеме́нникѡвъ мно́жае не́жели въ махма́сѣ: и҆ оу҆трꙋди́шасѧ лю́дїе ѕѣлѡ̀.
32	32
І кинувся народ на здобич, і брали овець, волів і телят, і заколювали на землі, і їв народ із кров’ю.	И҆ оу҆стреми́шасѧ лю́дїе на кѡры́сти, и҆ поѧ́ша лю́дїе стада̀ и҆ бꙋ́йволы и҆ говѧ̑да: и҆ закала́хꙋ на землѝ, и҆ ꙗ҆до́ша лю́дїе съ кро́вїю.
33	33
І сповістили Саула, говорячи: ось, народ грішить перед Господом, їсть з кров’ю. І сказав Саул: ви згрішили; приваліть тепер до мене великий камінь.	И҆ возвѣсти́ша саꙋ́лꙋ, глаго́люще: согрѣши́ша лю́дїе ко гдⷭ҇ꙋ, ꙗ҆дꙋ́ще съ кро́вїю. И҆ речѐ саꙋ́лъ: ѿ геѳе́ма привали́те мнѣ̀ сѣ́мѡ ка́мень ве́лїй.
34	34
Потім сказав Саул: пройдіть між народом і скажіть йому: нехай кожен приводить до мене свого вола і кожен свою вівцю, і заколюйте тут і їжте, і не грішіть перед Господом, не їжте з кров’ю. І приводили всі з народу, кожен своєю рукою, вола свого [і свою вівцю] вночі, і заколювали там.	И҆ речѐ саꙋ́лъ: ше́дше къ лю́демъ рцы́те и҆̀мъ: да принесе́тъ кі́йждо сѣ́мѡ телца̀ своего̀ и҆ кі́йждо ѻ҆́вцꙋ свою̀, и҆ да зако́лютъ на ка́мени се́мъ, и҆ ꙗ҆ди́те ѧ҆̀, и҆ не согрѣша́йте гдⷭ҇ꙋ ꙗ҆дꙋ́ще съ кро́вїю. И҆ приведо́ша но́щїю всѝ лю́дїе своѐ кі́йждо, є҆́же и҆мѧ́ше въ рꙋцѣ̀ свое́й, и҆ закала́хꙋ та́мѡ.
35	35
І спорудив Саул жертовник Господу: то був перший жертовник, поставлений ним Господу.	И҆ созда̀ саꙋ́лъ та́мѡ ѻ҆лта́рь гдⷭ҇ꙋ: се́й нача̀ саꙋ́лъ созида́ти ѻ҆лта́рь гдⷭ҇ꙋ.
36	36
І сказав Саул: підемо в погоню за филистимлянами вночі й обберемо їх до світанку і не залишимо в них жодної людини. І сказали: роби все, що добре в очах твоїх. Священик же сказав: приступімо тут до Бога.	И҆ речѐ саꙋ́лъ: сни́демъ в̾слѣ́дъ и҆ноплемє́нникъ но́щїю, и҆ расхи́тимъ и҆̀хъ, до́ндеже зарѧ̀ бꙋ́детъ, и҆ не ѡ҆ста́вимъ ѿ ни́хъ мꙋ́жа. И҆ рѣ́ша: всѐ є҆́же бла́го пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, творѝ. И҆ речѐ і҆ере́й: пристꙋ́пимъ сѣ́мѡ къ бг҃ꙋ.
37	37
І запитав Саул Бога: чи йти мені в погоню за филистимлянами? чи віддаси їх у руки Ізраїля? Але Він не відповів йому в той день.	И҆ вопросѝ саꙋ́лъ бг҃а: сни́дꙋ ли в̾слѣ́дъ и҆ноплеме́нникѡвъ; преда́си ли и҆̀хъ въ рꙋ́ки і҆и҃лтѧнѡмъ; И҆ не ѿвѣща̀ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь въ де́нь то́й.
38	38
Тоді сказав Саул: нехай підійдуть сюди всі начальники народу і розвідають і дізнаються, на кому гріх нині?	И҆ речѐ саꙋ́лъ: приведи́те сѣ́мѡ всѧ̑ кѡлѣ́на і҆и҃лєва, и҆ оу҆разꙋмѣ́йте и҆ оу҆вѣ́ждьте, на ко́мъ бы́сть грѣ́хъ се́й дне́сь,
39	39
тому що, — живий Господь, Який спас Ізраїля, — якщо виявиться і на Іонафані, синові моєму, то і він помре неодмінно. Але ніхто із усього народу не відповів йому.	ꙗ҆́кѡ жи́въ гдⷭ҇ь сп҃сы́й і҆и҃лѧ, ꙗ҆́кѡ а҆́ще ѿвѣ́тъ бꙋ́детъ на і҆ѡнаѳа́на сы́на моего̀, сме́ртїю да оу҆́мретъ. И҆ не бѣ̀ ѿвѣща́ющагѡ ѿ всѣ́хъ люді́й.
40	40
І сказав Саул усім ізраїльтянам: ви станьте по один бік, а я і син мій Іонафан станемо по інший бік. І відповів народ Саулу: роби, що добре в очах твоїх.	И҆ речѐ саꙋ́лъ всемꙋ̀ і҆и҃лю: вы̀ ста́ните на є҆ди́нꙋ странꙋ̀, а҆́зъ же и҆ і҆ѡнаѳа́нъ сы́нъ мо́й ста́немъ на дрꙋгꙋ́ю странꙋ̀. И҆ рѣ́ша лю́дїе къ саꙋ́лꙋ: є҆́же бла́го пред̾ тобо́ю, творѝ.
41	41
І сказав Саул: Господи, Боже Ізраїлів! [чого Ти нині не відповів рабу Твоєму? чи моя в тім провина, чи сина мого Іонафана? Господи, Боже Ізраїлів!] дай знамення. [Якщо ж вона в народі Твоєму Ізраїлі, дай йому освячення.] І викриті були Іонафан і Саул, а народ вийшов правим.	И҆ речѐ саꙋ́лъ: гдⷭ҇и бж҃е і҆и҃левъ, что̀ ꙗ҆́кѡ не ѿвѣща́лъ є҆сѝ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ дне́сь; и҆лѝ моѧ̀ є҆́сть, и҆лѝ сы́на моегѡ̀ і҆ѡнаѳа́на непра́вда; гдⷭ҇и бж҃е і҆и҃левъ, да́ждь зна́менїе: и҆ а҆́ще рече́ши сїѧ̑, да́ждь нн҃ѣ лю́демъ твои̑мъ і҆и҃лю, да́ждь нн҃ѣ прпⷣбїе. И҆ падѐ жре́бїй на і҆ѡнаѳа́на и҆ саꙋ́ла, и҆ лю́дїе и҆зыдо́ша.
42	42
Тоді сказав Саул: киньте жереб між мною і між Іонафаном, сином моїм, [і кого оголосить Господь, той нехай помре. І сказав народ Саулу: нехай не буде так! Але Саул наполіг. І кинули жереб між ним та Іонафаном, сином його,] й упав жереб на Іонафана.	И҆ речѐ саꙋ́лъ: ве́рзите жре́бїй на мѧ̀ и҆ на і҆ѡнаѳа́на сы́на моего̀: є҆го́же ѡ҆б̾ѧви́тъ гдⷭ҇ь, сме́ртїю да оу҆́мретъ. И҆ рѣ́ша лю́дїе къ саꙋ́лꙋ: нѣ́сть се́й глаго́лъ. И҆ премо́же саꙋ́лъ лю́ди, и҆ верго́ша ѡ҆ не́мъ и҆ і҆ѡнаѳа́нѣ сы́нѣ є҆гѡ̀, и҆ падѐ на і҆ѡнаѳа́на жре́бїй.
43	43
І сказав Саул Іонафану: розкажи мені, що зробив ти? І розповів йому Іонафан і сказав: я покуштував кінцем палки, що у руці моїй, трохи меду; і ось, я повинен умерти.	И҆ речѐ саꙋ́лъ ко і҆ѡнаѳа́нꙋ: возвѣсти́ ми, что̀ сотвори́лъ є҆сѝ; И҆ возвѣстѝ є҆мꙋ̀ і҆ѡнаѳа́нъ и҆ речѐ: вкꙋша́ѧ вкꙋси́хъ ма́лѡ ме́дꙋ ѡ҆мочи́въ коне́цъ жезла̀, и҆́же въ рꙋкꙋ̀ моє́ю, и҆ сѐ, а҆́зъ оу҆мира́ю.
44	44
І сказав Саул: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить; ти, Іонафане, повинен сьогодні вмерти!	И҆ речѐ є҆мꙋ̀ саꙋ́лъ: сїѧ̑ да сотвори́тъ мѝ бг҃ъ, и҆ сїѧ̑ да приложи́тъ мѝ, ꙗ҆́кѡ сме́ртїю оу҆́мреши дне́сь.
45	45
Але народ сказав Саулу: чи Іонафану вмерти, який здобув таке велике спасіння Ізраїлю? Нехай не буде цього! Живий Господь, і волосина не впаде з голови його на землю, тому що він діяв нині з Богом. І звільнив народ Іонафана, і не вмер він.	И҆ рѣ́ша лю́дїе къ саꙋ́лꙋ: є҆да̀ дне́сь оу҆́мретъ сотвори́вый спасе́нїе сїѐ ве́лїе во і҆и҃ли; не бꙋ́ди то̀, жи́въ гдⷭ҇ь, а҆́ще паде́тъ вла́съ главы̀ є҆гѡ̀ на зе́млю, ꙗ҆́кѡ млⷭ҇ть бж҃їю сотворѝ въ де́нь се́й. И҆ помоли́шасѧ лю́дїе ѡ҆ і҆ѡнаѳа́нѣ въ де́нь то́й, и҆ не оу҆́мре.
46	46
І повернувся Саул від переслідування филистимлян; филистимляни ж пішли у своє місце.	И҆ не и҆́де саꙋ́лъ в̾слѣ́дъ и҆ноплеме́нникѡвъ: и҆ноплемє́нницы же ѿидо́ша въ мѣ́сто своѐ.
47	47
І утвердив Саул своє царювання над Ізраїлем, і воював із усіма навколишніми ворогами своїми, з Моавом і з аммонитянами, і з Едомом [і з Вефором] і з царями Сови і з филистимлянами, і скрізь, проти кого виступав, мав успіх.	И҆ саꙋ́лъ оу҆крѣпи́сѧ ца́рствовати во і҆и҃ли, и҆ побѣжда́ше ѡ҆́крестъ всѧ̑ врагѝ своѧ̑ въ мѡа́вѣ и҆ въ сынѣ́хъ а҆ммѡ́нихъ и҆ въ сынѣ́хъ є҆дѡ́млихъ и҆ въ веѳѡ́рѣ и҆ въ ца́рствїи сꙋва́ни и҆ во и҆ноплеме́нницѣхъ: и҆ а҆́може а҆́ще ѡ҆браща́шесѧ, спаса́шесѧ.
48	48
І зібрав військо, і вразив Амалика, і звільнив Ізраїля від руки грабіжників його.	И҆ сотворѝ си́лꙋ, и҆ побѣдѝ а҆мали́ка, и҆ и҆зба́ви і҆и҃лѧ и҆з̾ рꙋкѝ попира́ющихъ є҆го̀.
49	49
Сини у Саула були: Іонафан, Ієссуй і Мелхисуа; а імена двох дочок його: ім’я старшої — Мерова, а ім’я молодшої — Мелхола.	И҆ бѣ́ша сы́нове саꙋ́лѡвы і҆ѡнаѳа́нъ и҆ і҆исꙋ́й и҆ мелхїсꙋѐ: и҆мена́ же двою̀ дщє́рїю є҆гѡ̀, и҆́мѧ перворо́днѣй меро́ва и҆ и҆́мѧ вторѣ́й мелхо́ла:
50	50
Ім’я ж дружини Саулової — Ахиноам, дочка Ахимааца; а ім’я начальника війська його — Авенир, син Нира, дядька Саулового.	и҆́мѧ же женѣ̀ є҆гѡ̀ а҆хїноо́ма, дще́рь а҆хїмаа́сова: и҆ и҆́мѧ старѣ́йшинѣ вѡ́й є҆гѡ̀ а҆вени́ръ сы́нъ ни́ра сы́на оу҆́жика саꙋ́лова:
51	51
Кис, батько Саулів, і Нир, батько Авенира, були синами Авиїла.	кі́съ же ѻ҆те́цъ саꙋ́ловъ, и҆ ни́ръ ѻ҆те́цъ а҆вени́ровъ сы́нъ і҆амі́на сы́на а҆вїи́лева.
52	52
І була запекла війна проти филистимлян у всі часи Саула. І коли Саул бачив яку-небудь людину сильну і войовничу, брав її до себе.	И҆ бѣ̀ бра́нь крѣпка̀ на и҆ноплеме́нники во всѧ̑ дни̑ саꙋ́лѡвы: и҆ ви́дѣвъ саꙋ́лъ всѧ́ка мꙋ́жа си́льна и҆ всѧ́ка мꙋ́жа сы́на си́лы, собира́ше и҆̀хъ къ себѣ̀.

← Глава 13

Глава 15 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт