|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
|
| Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, і Тимофій брат, церкві Божій, що в Коринфі, з усіма святими по всій Ахайї: | |
|
2
|
|
| благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. | |
|
3
|
|
| Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог усякої втіхи, | |
|
4
|
|
| Який втішає у всякій скорботі нашій, щоб і ми могли втішати тих‚ хто перебуває у всякій скорботi‚ тією втіхою, якою Бог утішає нас самих. | |
|
5
|
|
| Бо в міру, як примножуються в нас страждання Христові, примножує Христос і втіху нашу. | |
|
6
|
|
| Чи терпимо скорботи, ми терпимо скорботи для вашої втіхи і спасіння, що здійснюється перенесенням тих самих страждань, які й ми терпимо. | |
|
7
|
|
| І надія наша на вас тверда. Чи втішаємося ми, втішаємося для вашої втіхи й спасіння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так і в утішенні. | |
|
8
|
|
| Бо не хочемо ми, браття, щоб вам було невідомо про скорботу нашу, що трапилася з нами в Асії, де було нам тяжко надміру і над силу, так що не сподівалися залишитися живими, | |
|
9
|
|
| але самі в собі мали вирок до смерти для того, щоб надіятися не на самих себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих, | |
|
10
|
|
| Який і врятував нас від такої близької смерти‚ і визволяє, і на Якого надіємось, що і ще визволить, | |
|
11
|
|
| при сприянні й вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, завдяки заступництву багатьох, багато хто дякував за нас. | |
|
12
|
|
| Бо похвала ця наша — є свідченням совісти нашої, що ми в простоті і боговгодній щирості, не за тілесною мудрістю, але за благодаттю Божою, жили на світі, особливо ж у вас. | |
|
13
|
|
| І ми пишемо вам не інше, як те, що ви читаєте або розумієте і що, сподіваюсь, до кінця зрозумієте. | |
|
14
|
|
| Бо ви частково і зрозуміли вже, що ми будемо вашою похвалою, а рівно й ви нашою, в день Господа нашого Ісуса Христа. | |
|
15
|
|
| І з цією певністю я мав намір прийти до вас раніше, щоб ви вдруге одержали благодать, | |
|
16
|
|
| і через вас пройти до Македонії, з Македонії знову прийти до вас, а ви провели б мене до Юдеї. | |
|
17
|
|
| Маючи такий намір, хіба легковажно я вчинив? Або те, що я роблю, за плоттю роблю, так що в мене і «так, так», і «ні, нi»? | |
|
18
|
|
| Вірний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «нi». | |
|
19
|
|
| Бо Син Божий, Ісус Христос, проповіданий у вас нами, мною та Силуаном і Тимофієм, не був «так» і «нi»; але в Hьому Самому було «так», — | |
|
20
|
|
| бо всі обітниці в Hьому «так»‚ і в Hьому «амінь» — Богові на славу, через нас. | |
|
21
|
|
| А Той‚ Хто утверджує нас із вами у Христі і Який помазав нас‚ є Бог, | |
|
22
|
|
| Він і поклав печать на нас‚ і дав запоруку Духа в серця наші. | |
|
23
|
|
| Бога кличу в свідки на душу мою, що, жаліючи вас, я досі не приходив до Коринфа, | |
|
24
|
|
| не тому, ніби ми беремо владу над вірою вашою; але ми сприяємо радості вашій: бо вірою ви тверді. |
