|
Глава 7
|
|
|
1
|
|
| Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божому. | |
|
2
|
|
| Дайте нам місце. Ми нікого не скривдили, нікому не зашкодили, ні від кого не шукали користи. | |
|
3
|
|
| Hе на осуд кажу: бо я раніше казав, що ви в серцях наших, так щоб разом і вмерти, і жити. | |
|
4
|
|
| Я дуже надіюся на вас, багато хвалюся вами; я повен утіхи, маю радість велику, при всій скорботі нашій. | |
|
5
|
|
| Бо, коли прийшли ми до Македонії, тіло наше не мало ніякого спокою, але ми пригнічені були звідусіль: назовні — боротьба, всередині — страхи. | |
|
6
|
|
| Але Бог, Який утішає смиренних, утішив нас прибуттям Тита, | |
|
7
|
|
| і не тільки прибуттям його, але й утіхою, якою він утішався за вас, розповідаючи нам про вашу старанність, про ваш плач, про вашу прихильність до мене, так що я зрадів ще більше. | |
|
8
|
|
| Отже, якщо я засмутив вас посланням, не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що послання те засмутило вас, але на деякий час. | |
|
9
|
|
| Тепер я радію не тому, що ви засумували, але що ви засумували до покаяння; бо сумували заради Бога, так що ніскільки не зазнали від нас шкоди. | |
|
10
|
|
| Бо печаль заради Бога породжує незмінне покаяння на спасіння, а печаль мирська викликає смерть. | |
|
11
|
|
| Бо те саме, що ви засмутилися заради Бога, глядіть, яку спричинило у вас старанність, яке виправдання, яке обурення на винного, який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими у цій справі. | |
|
12
|
|
| Отже, якщо я писав до вас, то не заради того‚ хто образив‚ і не заради ображеного, але щоб вам відкрилося піклування наше про вас перед Богом. | |
|
13
|
|
| Тому ми втішились утіхою вашою, і ще більше зраділи радістю Тита, що ви всі заспокоїли дух його. | |
|
14
|
|
| Отже, я не осоромився, коли чим-небудь про вас похвалився перед ним, але як вам ми говорили всю істину, так і перед Титом похвала наша виявилася правдивою. | |
|
15
|
|
| І серце його дуже прихильне до вас, при спомині про послух усіх вас, як ви прийняли його зі страхом і трепетом. | |
|
16
|
|
| Отже, радію, що в усьому можу покластися на вас. |
