|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| Отже, я вирішив сам у собі не приходити до вас знову у смутку. | |
|
2
|
|
| Бо коли я засмучую вас, то хто звеселить мене, як не той, хто засмучений мною? | |
|
3
|
|
| Те саме я і писав до вас, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, за яких мені належало радіти, бо за всіх вас певний, що моя радість є радість і для всіх вас. | |
|
4
|
|
| Від великої скорботи і туги серця я писав вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали мою надмірну любов до вас. | |
|
5
|
|
| Коли ж хто засмутив, то не мене засмутив, а почасти, — щоб не сказати багато, — і всіх вас. | |
|
6
|
|
| Для такого досить цього покарання від багатьох, | |
|
7
|
|
| тож вам краще вже простити його і втішити, щоб його не поглинула надмірна печаль. | |
|
8
|
|
| І тому прошу вас: виявіть до нього любов. | |
|
9
|
|
| Бо я для того і писав, щоб дізнатися на досвіді, чи в усьому ви слухняні. | |
|
10
|
|
| А кого ви в чому прощаєте, того і я; бо і я, коли простив кого в чому, простив для вас від лиця Христового, | |
|
11
|
|
| щоб не заподіяв шкоди нам сатана, бо нам відомі його наміри. | |
|
12
|
|
| Прийшовши до Троади благовістити про Христа, хоч Господь і відчинив мені двері, | |
|
13
|
|
| я не мав спокою духові моєму, бо не знайшов там брата мого Тита; але‚ попрощавшись із ними, я пішов до Македонії. | |
|
14
|
|
| Але дяка Богові, Який завжди дає нам торжествувати у Христі і пахощі пізнання про Себе розповсюджує через нас у всякому місці. | |
|
15
|
|
| Бо ми Христові пахощі Богові в тих, що спасаються‚ і в тих‚ що гинуть. | |
|
16
|
|
| Для одних запах смертоносний на смерть, а для інших запах животворчий на життя. І хто здатний до цього? | |
|
17
|
|
| Бо ми не спотворюємо слова Божого, як багато хто, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед Богом, у Христі. |
