Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 1

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 1	Глава́ а҃

1	1
Друга книга Ездри пророка, сина Сераії, сина Азарії, сина Хелкії, сина Шаллума, сина Садока, сина Ахитува,	Кни́га є҆́здры прⷪ҇ро́ка втора́ѧ, сы́на сараі́ева, сы́на а҆зарі́ева, сы́на є҆лкі́ева, сы́на садані́ева, сы́на садѡ́кова, сы́на а҆хі́тѡва,
2	2
сина Ахії, сина Финеєса, сина Ілія, сина Амарії, сина Асиєла, сина Мерайофа, сина Арна, сина Уззія, сина Ворифа, сина Авишуя, сина Финеєса, сина Єлеазара,	сы́на а҆хі́ева, сы́на фїнее́сова, сы́на є҆лі́ева, сы́на а҆мері́ева, сы́на а҆сїе́лева, сы́на марїмѡ́ѳова, сы́на а҆рна́ева, сы́на ѻ҆зі́ева, сы́на ворі́ѳова, сы́на а҆вїсе́ева, сы́на фїнее́сова, сы́на є҆леаза́рова,
3	3
сина Аарона від коліна Левіїного, який був полоненим у країні Мідійській, у царювання Артаксеркса, царя Перського.	сы́на а҆арѡ́нова ѿ колѣ́на леѵі́ина, и҆́же бы́сть ю҆́зникомъ въ землѝ ми́дстѣй, въ ца́рство а҆ртаѯе́рѯа царѧ̀ пе́рсскагѡ.
4	4
Було слово Господнє до мене:	И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀, си́це гл҃ющее:
5	5
йди і звісти народу Моєму злі діла їхні і синам їхнім — беззаконня, які вони звершили проти Мене, щоб вони сповістили синам синів своїх;	и҆дѝ и҆ возвѣстѝ лю́демъ мои̑мъ ѕла̑ѧ дѣла̀ и҆́хъ и҆ сынѡ́мъ и҆́хъ лꙋка̑вствїѧ, ꙗ҆̀же проти́вꙋ менє̀ сотвори́ша, да возвѣстѧ́тъ сынѡ́мъ сынѡ́въ свои́хъ,
6	6
бо гріхи батьків їхніх зросли у них; забувши Мене, вони приносили жертви богам чужим.	ꙗ҆́кѡ грѣсѝ роди́телей и҆́хъ возрасто́ша въ ни́хъ, забы́вше бо менѐ, пожро́ша богѡ́мъ чꙋжди̑мъ:
7	7
Чи не Я вивів їх із землі Єгипетської, з дому рабства? а вони прогнівили Мене і поради Мої знехтували.	є҆да̀ не а҆́зъ и҆зведо́хъ и҆̀хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ и҆з̾ до́мꙋ рабо́ты; ті́и же прогнѣ́ваша мѧ̀ и҆ совѣ́ты моѧ̑ оу҆ничижи́ша:
8	8
Ти обстрижи волосся голови твоєї, і кинь на них усе зле, бо вони не слухалися закону Мого — народ неприборканий!	ты́ же ѡ҆стризѝ власы̀ главы̀ твоеѧ̀ и҆ ве́рзи на ни́хъ всѧ̑ ѕла̑ѧ, поне́же не послꙋ́шаша зако́на моегѡ̀, лю́дїе сꙋ́ть ненака́занни:
9	9
Доки Я буду терпіти їх, яким зробив стільки благодіянь?	доко́лѣ терплю̀ и҆̀мъ, и҆̀мже толи̑каѧ благодѣѧ̑нїѧ сотвори́хъ;
10	10
Заради них Я багатьох царів скинув; уразив фараона з рабами його і з усім військом його;	низложи́хъ ра́ди и҆́хъ мно́жество царе́й и҆ порази́хъ фараѡ́на съ людьмѝ є҆гѡ̀ и҆ со всѣ́ми вѡ́и є҆гѡ̀:
11	11
усіх язичників від лиця їх погубив, і на сході народ двох областей, Тира і Сидона, розсіяв і всіх ворогів їхніх знищив.	всѧ̑ ꙗ҆зы́ки ѿ лица̀ и҆́хъ погꙋби́хъ, и҆ на восто́цѣ двꙋ́хъ стра́нъ люді́й, тѵ́рскихъ и҆ сїдѡ́нскихъ, разсы́пахъ, и҆ поби́хъ всѣ́хъ врагѡ́въ и҆́хъ.
12	12
Ти ж так скажи їм: так говорить Господь:	Ты́ же глаго́ли къ ни̑мъ си́це: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь:
13	13
саме Я провів вас через море і по дну його проклав вам обгороджену вулицю, дав вам вождя Мойсея й Аарона священика,	а҆́зъ вы̀ преведо́хъ сквозѣ̀ мо́ре и҆ оу҆гото́вахъ ва́мъ пꙋ́ть бла́гъ и҆з̾ нача́ла, да́хъ ва́мъ мѡѷсе́а вожда̀ и҆ а҆арѡ́на во і҆ере́а,
14	14
дав вам світло у стовпі вогненному, і багато чудес створив серед вас; а ви Мене забули, — говорить Господь.	да́хъ ва́мъ свѣ́тъ во столпѣ̀ ѻ҆́гненѣ и҆ сотвори́хъ въ ва́съ чꙋдеса̀ вє́лїѧ: вы́ же менѐ забы́сте, речѐ гдⷭ҇ь.
15	15
Так говорить Господь Вседержитель: перепели були вам у знамення. Я дав вам стани для захисту, але ви і там нарікали	Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: кра́стелє бы́ша ва́мъ во зна́менїе, да́хъ ва́мъ полкѝ въ защище́нїе, вы́ же и҆ та́мѡ ропта́сте
16	16
і не раділи в ім’я Моє погибелі ворогів ваших, але навіть донині ще нарікаєте.	и҆ не ра́довастесѧ ѡ҆ и҆́мени мое́мъ, ѡ҆ побѣ́дѣ врагѡ́въ ва́шихъ, но ропта́сте да́же и҆ донн҃ѣ:
17	17
Де ті благодіяння, які Я зробив вам? Чи не у пустелі, коли ви, зголоднівши, волали до Мене,	гдѣ̀ сꙋ́ть благодѣѧ̑нїѧ, ꙗ҆̀же сотвори́хъ ва́мъ; не въ пꙋсты́ни ли, є҆гда̀ воз̾алка́сте, возопи́сте ко мнѣ̀
18	18
говорячи: «навіщо Ти привів нас у цю пустелю? уморити нас? краще нам було служити єгиптянам, ніж померти у цій пустелі»?	глаго́люще: чесѡ̀ ра́ди на́съ въ пꙋсты́ню сїю̀ приве́лъ є҆сѝ погꙋби́ти на́съ; лꙋ́чше на́мъ бѣ̀ рабо́тати є҆гѵ́птѧнѡмъ, не́жели оу҆мре́ти въ пꙋсты́ни се́й:
19	19
Я зглянувся на стогони ваші, і дав вам манну в їжу: ви їли хліб ангельський.	а҆́зъ оу҆жалѣ́хсѧ стена́нїй ва́шихъ и҆ да́хъ ва́мъ ма́ннꙋ въ пи́щꙋ, хлѣ́бъ а҆́гг҃лскїи ꙗ҆до́сте:
20	20
Коли ви відчували спрагу, чи не розсік Я камінь, і потекли води до ситости? від спеки покривав вас листями дерев.	є҆гда̀ возжажда́сте, не разсѣко́хъ ли ка́мене, и҆ потеко́ша во́ды въ сы́тости, зно́ѧ ра́ди ли́ствїемъ древе́съ ва́съ покрыва́хъ:
21	21
Розділив вам землі родючі; хананеїв, ферезеїв і филистимлян вигнав від лиця вашого. Що ще зроблю вам? — говорить Господь.	раздѣли́хъ ва́мъ зе́мли ѻ҆би̑лны, ханане́ѡвъ и҆ ферезе́ѡвъ и҆ фѷлїсті́млѧнъ ѿ лица̀ ва́шегѡ и҆зверго́хъ: что̀ сотворю̀ ва́мъ ктомꙋ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь;
22	22
Так говорить Господь Вседержитель: коли ви були у пустелі, на річці Мерри, і ті, що відчували спрагу, хулили ім’я Моє,	Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: є҆гда̀ въ пꙋсты́ни бѣ́сте на рѣцѣ̀ а҆морре́йстѣ жа́ждꙋще и҆ хꙋ́лѧще и҆́мѧ мое,
23	23
не вогонь послав Я на вас за богохульства, але вклав дерево у воду і ріку зробив солодкою.	не ѻ҆́гнь ва́мъ за хꙋлє́нїѧ да́хъ, но вложи́въ дре́во въ во́дꙋ, сла́дкꙋ сотвори́хъ рѣ́кꙋ:
24	24
Що зроблю тобі, Якове? Не хотів ти коритися, Іудо. Переселюся до інших народів і дам їм ім’я Моє, щоб дотримувалися законів Моїх.	что̀ тебѣ̀ сотворю̀, і҆а́кѡве; не восхотѣ́лъ є҆сѝ послꙋ́шати, і҆ꙋ́до: преселю́сѧ ко и҆ны̑мъ ꙗ҆зы́кѡмъ и҆ да́мъ и҆̀мъ и҆́мѧ моѐ, да соблюда́ютъ зако́ны моѧ̑:
25	25
Оскільки ви Мене залишили, то і Я залишу вас; тих, що прохають у Мене милости, не помилую.	поне́же ѡ҆ста́висте мѧ̀, и҆ а҆́зъ ва́съ ѡ҆ста́влю: просѧ́щихъ ва́съ ѿ менє̀ млⷭ҇ти не поми́лꙋю:
26	26
Коли будете закликати Мене, Я не почую вас, бо ви осквернили руки ваші кров’ю, і ноги ваші швидкі на здійснення людиновбивства.	є҆гда̀ призове́те мѧ̀, а҆́зъ не оу҆слы́шꙋ вы̀, ѡ҆скверни́сте бо рꙋ́цѣ ва́ши кро́вїю, и҆ но́зѣ ва́ши скѡ́ры сꙋ́ть во є҆́же сотвори́ти человѣкоꙋбі̑йства:
27	27
Ви ніби не Мене залишили, а вас самих, — говорить Господь.	не ꙗ҆́кѡ менѐ ѡ҆ста́висте, но ва́съ сами́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
28	28
Так говорить Господь Вседержитель: чи не Я благав вас, як батько синів і як мати дочок і як годувальниця годованців своїх,	Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: є҆да̀ а҆́зъ ва́съ не моли́хъ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆те́цъ сы́ны и҆ ꙗ҆́кѡ ма́ти дще́рей и҆ ꙗ҆́кѡ дои́лица ѻ҆троча́тъ свои́хъ,
29	29
щоб ви були Мені народом і Я вам Богом, щоб ви були Мені синами і Я вам Отцем?	да бꙋ́дете мѝ въ лю́ди, и҆ а҆́зъ ва́мъ въ бг҃а, и҆ вы̀ мнѣ̀ въ сы́ны, и҆ а҆́зъ ва́мъ во ѻ҆тца̀:
30	30
Я зібрав вас, як курка пташенят своїх під крила свої. Що нині зроблю вам? Відкину вас від лиця Мого.	та́мѡ ва́съ собира́хъ, ꙗ҆́коже ко́кошъ птенцы̀ своѧ̑ под̾ крилѣ̑ своѝ: нн҃ѣ же что̀ сотворю̀ ва́мъ; ѿве́ргꙋ вы̀ ѿ лица̀ моегѡ̀:
31	31
Коли принесете Мені приношення, відверну лице Моє від вас; бо ваші дні святкові і новомісяччя й обрізання Я відкинув.	приноше́нїе є҆гда̀ мнѣ̀ принесе́те, ѿвращꙋ̀ лицѐ моѐ ѿ ва́съ: дни̑ бо пра̑здничныѧ ва́шѧ и҆ новомⷭ҇чїѧ и҆ ѡ҆брѣ̑занїѧ ѿверго́хъ:
32	32
Я послав до вас рабів Моїх, пророків; ви, схопивши їх, умертвили і розтерзали тіла їхні. Кров їхню Я стягну, — говорить Господь.	а҆́зъ посла́хъ ѻ҆́троки моѧ̑ прⷪ҇ро́ки къ ва́мъ, и҆̀хже є҆́мше оу҆би́сте, и҆ растни́сте тѣлеса̀ и҆́хъ, и҆́хже кро́ве взыщꙋ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь.
33	33
Так говорить Господь Вседержитель: дім ваш порожній. Розвію вас, як вітер полову,	Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: до́мъ ва́шъ пꙋ́стъ є҆́сть, помещꙋ̀ ва́съ ꙗ҆́кѡ вѣ́тръ пле́вы,
34	34
і сини не будуть мати потомства, бо заповідь Мою знехтували і робили те, що є злом переді Мною.	и҆ сы́нове порожде́нїѧ не сотворѧ́тъ, поне́же за́повѣдь мою̀ презрѣ́ша, и҆ є҆́же ѕло̀ є҆́сть предо мно́ю, сотвори́ша:
35	35
Віддам доми ваші людям грядущим, які, не чувши Мене, увірують, які, хоч Я не показував їм знамень, виконають те, що Я заповів,	преда́мъ до́мы ва́шѧ лю́демъ грѧдꙋ́щымъ, и҆̀же мѧ̀ не слы́шавше оу҆вѣ́рꙋютъ: и҆̀мже зна́менїй не ꙗ҆ви́хъ, сотворѧ́тъ, ꙗ҆́же повелѣ́хъ,
36	36
не бачивши пророків, згадають про свої беззаконня.	прⷪ҇ро́кѡвъ не ви́дѣша, а҆ воспомѧ́нꙋтъ беззакѡ́нїѧ своѧ̑:
37	37
Заповідаю благодать людям грядущим, діти яких, не бачивши Мене очима плотськими, але духом віруючи тому, що Я сказав, торжествують з веселощами.	засвидѣ́телствꙋю люді́й грѧдꙋ́щихъ блгⷣть, и҆́хже ѻ҆́троцы веселѧ́тсѧ съ ра́достїю, менѐ не ви́дѧще ѻ҆чесы̀ плотски́ми, но дꙋ́хомъ вѣ́рꙋюще, ꙗ҆̀же реко́хъ:
38	38
Отже, тепер дивися, брате, яка слава, — дивися на людей, що грядуть зі сходу,	и҆ нн҃ѣ, бра́те, смотрѝ, ка́ѧ сла́ва, и҆ ви́ждь лю́ди приходѧ́щыѧ ѿ восто́ка,
39	39
яким Я дам у вожді Авраама, Ісаака та Якова, й Осію, і Амоса, і Михея, й Іоїля, й Авдія, й Іону,	и҆̀мже да́мъ нача́лство а҆враа́мле, і҆саа́ково и҆ і҆а́кѡвле, и҆ ѡ҆сі́ино и҆ а҆мѡ́сово, и҆ мїхе́ино и҆ і҆ѡи́лево, и҆ а҆вді́ино и҆ і҆ѡ́нино,
40	40
і Наума, й Аввакума, Софонію, Аггея, Захарію і Малахію, який наречений і ангелом Господнім.	и҆ наꙋ́мово и҆ а҆ввакꙋ́мово, софо́нїино, а҆гге́ево, заха́рїино и҆ малахі́ино, и҆́же и҆ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень нарече́сѧ.

Глава 2 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт