Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 13

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 13	Глава́ г҃і

1	1
І було після семи днів, я бачив уночі сон:	И҆ бы́сть по дне́хъ седмѝ, и҆ ви́дѣхъ со́нъ но́щїю:
2	2
ось, піднявся вітер з моря, щоб збурити всі хвилі його.	и҆ сѐ, ѿ мо́рѧ вѣ́тръ востава́ше, да возмꙋти́тъ всѧ̑ вѡ́лны є҆гѡ̀.
3	3
Я дивився, і ось, вийшов кріпкий муж з воїнством небесним, і куди б він не повертав лице своє, щоб глянути, все тремтіло, що виднілося під ним;	И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, возмога́ше то́й человѣ́къ съ ты́сѧщьми небе́сными, и҆ а҆́може лицѐ своѐ ѡ҆браща́ше, да воззри́тъ, трепета́хꙋ всѧ̑, ꙗ҆̀же под̾ ни́мъ ви́дѧхꙋсѧ,
4	4
і куди б не виходив голос з уст його, загорялися всі, які чули голос його, подібно до того, як тане віск, коли відчує вогонь.	и҆ а҆́може и҆схожда́ше гла́съ ѿ оу҆́стъ є҆гѡ̀, возжиза́хꙋсѧ всѝ, и҆̀же слы́шахꙋ гла́съ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже поко́итсѧ землѧ̀, є҆гда̀ оу҆слы́шитъ ѻ҆́гнь.
5	5
І після цього бачив я: ось, зібралася безліч людей, яким не було числа, від чотирьох вітрів небесних, щоб перебороти цього мужа, який піднявся з моря.	И҆ ви́дѣхъ по се́мъ, и҆ сѐ, собира́шесѧ мно́жество люді́й, и҆́хже не бѣ̀ числа̀, ѿ четы́рехъ вѣ̑тръ небе́сныхъ, да побѣдѧ́тъ человѣ́ка, и҆́же и҆зы́де ѿ мо́рѧ.
6	6
Бачив я, і ось, він виліпив собі велику гору і злетів на неї.	И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, са́мъ себѣ̀ и҆зваѧ̀ го́рꙋ вели́кꙋ и҆ возлетѣ̀ на ню̀:
7	7
Я намагався побачити ту країну або місце, звідки виліплена була ця гора, але не міг.	а҆́зъ же и҆ска́хъ ви́дѣти странꙋ̀ и҆лѝ мѣ́сто, ѿкꙋ́дꙋ и҆зва́ѧна бы́сть гора̀, и҆ не мого́хъ.
8	8
Після цього бачив я, що всі, які зібралися перемогти його, дуже злякалися й, однак же, насмілилися воювати.	И҆ по се́мъ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, всѝ, и҆̀же со́брани сꙋ́ть на него̀, да побо́рютъ є҆го̀, боѧ́хꙋсѧ ѕѣлѡ̀, ѻ҆ба́че дерза́хꙋ ра́товати.
9	9
Він же, коли побачив поривання безлічі, яка йшла, не підняв руки своєї, ні списа не тримав, і ніякої зброї військової;	И҆ сѐ, є҆гда̀ оу҆ви́дѣ стремле́нїе мно́жества грѧдꙋ́щагѡ, не воздви́же рꙋкѝ своеѧ̀, ни ѻ҆рꙋ́жїѧ держа́ше и҆ ни кото́рагѡ ѻ҆рꙋ́дїѧ бра́ннагѡ, то́кмѡ ꙗ҆́коже ви́дѣхъ:
10	10
але тільки, як я бачив, він випускав з уст своїх ніби подув вогню і з губ своїх — ніби подих полум’я і з язика свого пускав іскри і бурі, і все це змішалося разом: і подув вогню і подих полум’я і сильна буря.	поне́же и҆спꙋстѝ и҆з̾ оу҆́стъ свои́хъ а҆́ки дохнове́нїе ѻ҆гнѧ̀, и҆ ѿ оу҆сте́нъ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ дꙋ́хъ пла́мене, и҆ ѿ ѧ҆зы́ка своегѡ̀ и҆спꙋска́ше и҆́скры и҆ бꙋ̑ри, и҆ соединє́на сꙋ́ть всѧ̑ вкꙋ́пѣ сїѧ̑, дохнове́нїе ѻ҆гнѧ̀ и҆ дꙋ́хъ пла́мене и҆ мно́жество бꙋ́ри:
11	11
І стрімко напав він на цю безліч, яка приготувалася воювати, і спалив усіх, так що нічого не видно було з незліченної безлічі, крім пороху, і тільки був запах від диму; побачив я це, і настрашився.	и҆ нападѐ на мно́жество во оу҆стремле́нїи, є҆́же оу҆гото́вано бы́сть ѡ҆полча́тисѧ, и҆ пожжѐ всѣ́хъ (и҆ и҆скоренѝ), ꙗ҆́кѡ а҆́бїе ничто́же ви́дѣно бѧ́ше ѿ безчи́сленна мно́жества, ра́звѣ то́кмѡ пра́хъ и҆ ды́ма вонѧ̀. И҆ ви́дѣхъ и҆ оу҆страши́хсѧ.
12	12
Після цього я бачив того мужа, що сходив з гори і закликав до себе іншу безліч, мирну.	И҆ по си́хъ ви́дѣхъ того̀ человѣ́ка сходѧ́щаго съ горы̀ и҆ зовꙋ́ща къ себѣ̀ мно́жество и҆но́е ми́рное:
13	13
І багато хто приступав до нього, деякі з лицями веселими, а деякі із сумними, деякі були зв’язані, деяких приносили, — і я знеміг від великого страху, прокинувся і сказав:	и҆ пристꙋпа́хꙋ къ немꙋ̀ ли́ца человѣ́кѡвъ мно́гихъ, нѣ́кїихъ ра́дꙋющихсѧ и҆ нѣ́кїихъ скорбѧ́щихъ, нѣ́цыи же привѧ́зани, нѣ́цыи приводѧ́ще ѿ тѣ́хъ, и҆̀же приноша́хꙋсѧ. И҆ и҆знемого́хъ ѿ мно́жества стра́ха, и҆ возбꙋди́хсѧ и҆ реко́хъ:
14	14
Ти від початку показав рабові Твоєму чудеса ці і судив мене достойним, щоб прийняти молитву мою;	ты̀ ѿ нача́ла показа́лъ є҆сѝ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ чꙋдеса̀ сїѧ̑, и҆ досто́йна мѧ̀ и҆мѣ́лъ є҆сѝ, да прїи́меши моли́твꙋ мою̀:
15	15
покажи ж мені і значення сну цього,	и҆ нн҃ѣ покажѝ мнѣ̀ є҆щѐ толкова́нїе сна̀ сегѡ̀,
16	16
тому що, як я розумію розумом моїм, горе тим, які залишені будуть до тих днів, а ще більше горе тим, які не залишені.	ꙗ҆́коже бо мню̀ въ чꙋ́вствѣ мое́мъ, го́ре и҆̀же ѡ҆ста́влени бꙋ́дꙋтъ во дни̑ ты̑ѧ, и҆ наипа́че го́ре си̑мъ, и҆̀же не сꙋ́ть ѡ҆ста́влени,
17	17
Бо ті, які не залишені, були сумні.	и҆̀же бо не сꙋ́ть ѡ҆ста́влени, ско́рбни бѧ́хꙋ:
18	18
Тепер я розумію, що те, що відкладено на останні дні, зустріне їх, але і тих, які залишені.	разꙋмѣ́ю нн҃ѣ, ꙗ҆̀же сꙋ́ть ѿложє́на на послѣ̑днїѧ дни̑, и҆ оу҆срѧ́щꙋтъ и҆̀хъ, но и҆ тѣ́хъ, и҆̀же ѡ҆ста́влени сꙋ́ть:
19	19
Тому вони прийшли у великі небезпеки і великі утруднення, як показують ці сни.	сегѡ́ бо ра́ди прїидо́ша въ бѣды̑ вєли́кїѧ и҆ въ нꙋ̑жды мнѡ́гїѧ, ꙗ҆́коже показꙋ́ютъ сѡ́нїѧ сїѧ̑:
20	20
Але легше тому, хто знаходиться у небезпеці, перетерпіти це, ніж перейти, подібно до хмари, із світу цього і не бачити того, що буде в останні часи. Він відповів мені і сказав:	ѻ҆ба́че легча́е є҆́сть бѣ́дствꙋющемꙋ прїитѝ на сїѐ, не́же прейтѝ ꙗ҆́кѡ ѡ҆́блакꙋ ѿ вѣ́ка и҆ нн҃ѣ ви́дѣти, ꙗ҆̀же слꙋча́тсѧ въ послѣ̑днѧѧ времена̀. И҆ ѿвѣша̀ ко мнѣ̀ и҆ речѐ:
21	21
І значення видіння Я скажу тобі, і про що ти говорив, відкрию тобі.	и҆ видѣ́нїѧ толкова́нїе рекꙋ̀ тебѣ̀, и҆ ѡ҆ ни́хже глаго́лалъ є҆сѝ, ѿве́рзꙋ тѝ.
22	22
Оскільки ти говорив про тих, які залишені, то ось пояснення:	Поне́же ѡ҆ си́хъ ре́клъ є҆сѝ, и҆̀же ѡ҆ста́влени сꙋ́ть, сїѐ є҆́сть толкова́нїе:
23	23
хто витримає небезпеку у той час, той зберіг себе, а ті, які впадуть у небезпеку, це ті, які мають діла і віру у Всемогутнього.	и҆́же ѿи́метъ бѣдꙋ̀ въ то̀ вре́мѧ, то́й сохрани́сѧ: и҆̀же въ бѣдꙋ̀ впадо́ша, сі́и сꙋ́ть, и҆̀же и҆мѣ́ютъ дѣла̀ и҆ вѣ́рꙋ къ крѣпча́йшемꙋ:
24	24
Отже, знай, що ті, які залишені, блаженніші за померлих.	вѣ́ждь оу҆̀бо, ꙗ҆́кѡ бо́лши оу҆блаже́ни сꙋ́ть и҆̀же ѡ҆ста́влени, па́че тѣ́хъ, и҆̀же ме́ртви сꙋ́ть.
25	25
Ось пояснення видіння: оскільки ти бачив мужа, який виходив із середини моря,	Сїѧ̑ толкѡва́нїѧ видѣ́нїю: ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ мꙋ́жа восходѧ́ща ѿ се́рдца морска́гѡ,
26	26
це той, якого Всевишній зберігає багато часів, який самим собою визволить творіння Своє й управить тих, які залишені.	то́й є҆́сть, є҆го́же храни́тъ вы́шнїй мнѡ́га времена̀, и҆́же сами́мъ собо́ю и҆зба́витъ сотворе́нїе своѐ и҆ то́й разсмо́тритъ, и҆̀же ѡ҆ста́влени сꙋ́ть.
27	27
А що ти бачив ніби вітер, вогонь і бурю, які виходили із уст його,	А҆ ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ ѿ оу҆́стъ є҆гѡ̀ и҆сходи́ти а҆́ки дꙋ́хъ и҆ ѻ҆́гнь и҆ бꙋ́рю,
28	28
і що він не тримав ні списа і ніякої військової зброї, але спрямування його уразило безліч, яка прийшла, щоб перемогти його, то ось пояснення:	и҆ ꙗ҆́кѡ не держа́ше меча̀ и҆ ни ѻ҆рꙋ́дїѧ бра́ннагѡ, порази́ бо стремле́нїе є҆гѡ̀ мно́жество, є҆́же прїи́де ра́товати є҆го̀, сїѐ є҆́сть толкова́нїе:
29	29
ось, настають дні, коли Всевишній почне спасати тих, які на землі,	сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, є҆гда̀ начне́тъ вы́шнїй и҆збавлѧ́ти си́хъ, и҆̀же на землѝ сꙋ́ть,
30	30
і приведе у здивування тих, що живуть на землі.	и҆ прїи́детъ оу҆́жасъ оу҆ма̀ на тѣ́хъ, и҆̀же ѡ҆бита́ютъ на землѝ,
31	31
І будуть починати війни одні проти одних, місто проти міста, одне місце проти іншого, народ проти народу, царство проти царства.	и҆ и҆ні́и и҆ны́хъ помы́слѧтъ воева́ти, гра́дъ на гра́дъ и҆ мѣ́сто на мѣ́сто, и҆ ꙗ҆зы́къ на ꙗ҆зы́къ и҆ ца́рство на ца́рство:
32	32
Коли це буде і з’являться знамення, які Я показав тобі раніше, тоді відкриється Син Мій, Якого ти бачив, як мужа, який сходить.	и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ бꙋ́дꙋтъ сїѧ̑, и҆ слꙋча́тсѧ зна́мєнїѧ, ꙗ҆̀же пре́жде показа́хъ тѝ, и҆ тогда̀ ѿкры́етсѧ сн҃ъ мо́й, є҆го́же ви́дѣлъ є҆сѝ ꙗ҆́кѡ мꙋ́жа восходѧ́ща:
33	33
І коли всі народи почують голос Його, кожен облишить війну у своїй власній країні, яку вони мають між собою.	и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ оу҆слы́шатъ всѝ ꙗ҆зы́цы гла́съ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆ста́витъ є҆ди́нъ кі́йждо во странѣ̀ свое́й бра́нь свою̀, ю҆́же и҆́мꙋтъ дрꙋ́гъ на дрꙋ́га,
34	34
І збереться в одне зібрання безліч незліченна, ніби бажаючи йти і перемогти Його.	и҆ собере́тсѧ во є҆ди́но собра́нїе мно́жество безчи́сленно, ꙗ҆́кѡ хотѧ́ще прїитѝ и҆ ѡ҆полчи́тисѧ на него̀:
35	35
Він же стане на верху гори Сион.	то́й же ста́нетъ на верхꙋ̀ горы̀ сїѡ́на:
36	36
І Сион прийде і покажеться усім приготований і влаштований, як ти бачив гору, виліплену без рук.	сїѡ́нъ же прїи́детъ и҆ ꙗ҆ви́тсѧ всѣ̑мъ оу҆гото́ванъ и҆ созда́нъ, ꙗ҆́коже ви́дѣлъ є҆сѝ го́рꙋ и҆зва́ѧнꙋ без̾ рꙋ́къ:
37	37
Син же Мій викриє нечестя, винайдені цими народами, які своїми злими помислами наблизили бурю і муки, якими вони почнуть мучитися,	то́й же сн҃ъ мо́й ѡ҆бличи́тъ, ꙗ҆̀же и҆з̾ѡбрѣто́ша ꙗ҆зы́цы, нечє́стїѧ и҆́хъ та̑, ꙗ҆̀же къ бꙋ́ри прибли́жишасѧ ра́ди лꙋка́выхъ помышле́нїй и҆́хъ и҆ мꙋче́нїй, и҆́миже начнꙋ́тъ мꙋ́читисѧ,
38	38
і які подібні до вогню; і Він знищить їх без великих зусиль законом, який подібний до вогню.	ꙗ҆̀же подѡ́бна сꙋ́ть пла́мени: и҆ погꙋби́тъ и҆̀хъ без̾ трꙋ́дности, по зако́нꙋ, и҆́же ѻ҆гню̀ подо́бенъ є҆́сть.
39	39
А що ти бачив, що Він збирав до себе іншу, мирну громаду:	А҆ ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ є҆го̀ собира́ющаго къ себѣ̀ и҆но́е мно́жество ми́рное:
40	40
це десять колін, які відведені були полоненими з землі своєї у дні царя Осії, якого відвів у полон Салманассар, цар Ассирійський, і перевів їх за ріку, і переведені були у землю іншу.	сі́и сꙋ́ть де́сѧть колѣ́нъ, и҆̀же плѣне́ни бы́ша ѿ землѝ своеѧ̀ во дни̑ ѡ҆сі́и царѧ̀, є҆го́же плѣнѝ салманаса́ръ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй и҆ преведѐ и҆̀хъ за рѣкꙋ̀, и҆ преведе́ни сꙋ́ть въ зе́млю и҆нꙋ́ю,
41	41
Вони ж поклали у раді своїй, щоб залишити безліч язичників і вирушити у далеку країну, де ніколи не жив рід людський,	ті́и же себѣ̀ да́ша совѣ́тъ то́й, да ѡ҆ста́вѧтъ мно́жество ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆ дабы̀ прошлѝ въ да́льнꙋю странꙋ̀, и҆дѣ́же никогда̀ ѡ҆бита́ше ро́дъ человѣ́ческїй,
42	42
щоб там дотримуватися законів своїх, яких вони не дотримувалися у країні своїй.	и҆лѝ та́мѡ храни́ти закѡ́ннаѧ своѧ̑, и҆́хже не хранѧ́хꙋ во странѣ̀ свое́й:
43	43
Тісними входами підійшли вони до ріки Євфрату;	вхо́дами же тѣ́сными рѣкѝ є҆ѵфра́та внидо́ша:
44	44
бо Всевишній створив тоді для них чудеса і зупинив жили ріки, доки вони проходили;	сотвори́лъ бо и҆̀мъ тогда̀ вы́шнїй зна́мєнїѧ и҆ оу҆ста́вилъ жи̑лы рѣчны̑ѧ, до́ндеже про́йдꙋтъ:
45	45
бо через цю країну йшли вони довго, півтора року; ця країна називається Арсареф.	ѻ҆́ною бо страно́ю бѧ́ше пꙋ́ть мно́гъ, пꙋ́тьствовати лѣ́то є҆ди́но и҆ по́лъ, и҆́бо страна̀ та̀ зове́тсѧ а҆рсаре́ѳъ:
46	46
Там жили вони до останнього часу. І нині, коли вони почнуть приходити,	тогда̀ ѡ҆бита́ша та́мѡ да́же до послѣ́днѧгѡ вре́мене: и҆ нн҃ѣ па́ки є҆гда̀ начнꙋ́тъ приходи́ти,
47	47
Всевишній знову зупинить жили ріки, щоб вони могли пройти; тому ти бачив безліч мирну.	па́ки вы́шнїй оу҆ста́витъ жи̑лы рѣчны̑ѧ, да возмо́гꙋтъ пройтѝ: си́хъ ра́ди ви́дѣлъ є҆сѝ мно́жество съ ми́ромъ:
48	48
Але ті, які залишені від народу твого, це ті, які знаходяться всередині меж Моїх.	но и҆ и҆̀же ѡ҆ста́влени сꙋ́ть ѿ люді́й твои́хъ, сі́и сꙋ́ть, и҆̀же ѡ҆брѧ́щꙋтсѧ внꙋ́трь предѣ̑лъ мои́хъ:
49	49
Бо, коли Він почне знищувати безліч народів, які зібралися разом, Він захистить народ Свій, який залишиться.	бꙋ́детъ оу҆̀бо, є҆гда̀ начне́тъ погꙋблѧ́ти мно́жество тѣ́хъ, и҆̀же со́брани сꙋ́ть ꙗ҆зы́цы, защи́титъ и҆̀хъ, и҆̀же премого́ша люді́й,
50	50
І тоді покаже їм безліч чудес.	и҆ тогда̀ пока́жетъ и҆̀мъ ве́лїе мно́жество чꙋде́съ.
51	51
Я сказав: Владико Господи! Поясни мені це, для чого бачив я мужа, який виходив із середини моря?	И҆ реко́хъ а҆́зъ: влⷣко гдⷭ҇и, сїе́ ми покажѝ, чесѡ̀ ра́ди ви́дѣхъ мꙋ́жа восходѧ́ща ѿ се́рдца морска́гѡ; И҆ речѐ мнѣ̀:
52	52
І Він сказав мені: як не можеш ти дослідити і пізнати того, що у глибині моря, так ніхто не може на землі бачити Сина Мого, ні тих, які з Ним, хіба тільки під час дня Його.	ꙗ҆́коже не мо́жеши сїѧ̑ и҆спыта́ти, и҆лѝ зна́ти, ꙗ҆̀же сꙋ́ть во глꙋбинѣ̀ морстѣ́й, та́кѡ не мо́жетъ кі́йждо ви́дѣти на землѝ сн҃а моего̀, и҆лѝ тѣ́хъ, и҆̀же съ ни́мъ сꙋ́ть, то́кмѡ во вре́мѧ днѐ.
53	53
Ось тлумачення сну, який ти бачив і яким ти один тут просвічений.	Сїѐ є҆́сть толкова́нїе со́нїѧ, є҆́же ви́дѣлъ є҆сѝ и҆ є҆гѡ́же ра́ди просвѣще́нъ є҆сѝ здѣ̀ є҆ди́нъ:
54	54
Ти залишив діла твої і вправлявся у законі Моєму, і знайшов його,	ѡ҆ста́вилъ бо є҆сѝ тво́й и҆ ѡ҆́крестъ моегѡ̀ оу҆пражднѧ́лсѧ є҆сѝ зако́на и҆ и҆ска́лъ є҆сѝ:
55	55
бо життя твоє ти влаштував у мудрості і розсудливість назвав твоєю матір’ю.	житїе́ бо твоѐ оу҆стро́илъ є҆сѝ въ премꙋ́дрости и҆ чꙋ́вство твоѐ назва́лъ є҆сѝ ма́терїю:
56	56
Тому Я показав тобі винагороди у Всевишнього: після трьох днів Я покажу тобі інше і відкрию тобі важливе і дивне.	и҆ тогѡ̀ ра́ди показа́хъ тебѣ̀ мзды̑ оу҆ вы́шнѧгѡ: бꙋ́детъ бо по и҆нѣ́хъ трїе́хъ дне́хъ, и҆на̑ѧ къ тебѣ̀ возгл҃ю и҆ и҆з̾ѧвлю̀ тебѣ̀ тѧ̑жкаѧ и҆ ди̑внаѧ.
57	57
Тоді я пішов і вийшов у поле, багато славлячи і дякуючи Всевишньому за чудеса, які Він звершував часами,	И҆ и҆до́хъ и҆ прїидо́хъ на по́ле, мно́гѡ сла́вѧ и҆ хвалѧ̀ вы́шнѧго ѡ҆ ди́вныхъ, ꙗ҆̀же по вре́мени творѧ́ше,
58	58
і що Він управляє теперішнім і тим, що відбудеться в часі, — і там я сидів три дні.	и҆ ꙗ҆́кѡ оу҆правлѧ́етъ сїѐ, и҆ ꙗ҆̀же сꙋ́ть во временѣ́хъ сотворє́на: и҆ сѣдо́хъ тꙋ̀ трѝ дни̑.

← Глава 12

Глава 14 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт