Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 11

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 11	Глава́ а҃і

1	1
І бачив я сон, і ось, піднявся з моря орел, у якого було дванадцять крил пернатих і три голови.	И҆ ви́дѣхъ со́нъ, и҆ сѐ, восхожда́ше ѿ мо́рѧ ѻ҆ре́лъ, є҆мꙋ́же бѧ́хꙋ двана́десѧть кри́лъ перна́тыхъ и҆ главы̑ трѝ.
2	2
І бачив я: ось, він розпростирав крила свої над усією землею, й усі вітри небесні дули на нього і збиралися хмари.	И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, простира́ше крилѣ̑ своѝ по все́й землѝ, и҆ всѝ вѣ́три небе́снїи надыха́хꙋ въ него̀ и҆ собира́хꙋсѧ.
3	3
І бачив я, що з пір’я його виходили інші малі пера і з тих виходили ще менші і короткі.	И҆ ви́дѣхъ, и҆ ѿ пе́рїѧ є҆гѡ̀ ражда́хꙋсѧ сопроти̑внаѧ пє́рїѧ, и҆ та̑ѧ творѧ́хꙋсѧ въ пе́рїйцахъ дро́бныхъ и҆ ма́лыхъ:
4	4
Голови його спочивали, і середня голова була більша за інші голови, але також спочивала з ними.	и҆́бо главы̑ є҆гѡ̀ бѧ́хꙋ покѡ́йны, и҆ сре́днѧѧ глава̀ бѣ̀ бо́лши и҆нѣ́хъ гла́въ, но та̀ поко́ѧшесѧ съ ни́ми.
5	5
І бачив я: ось орел літав на крилах своїх і царював над землею і над усіма жителями її.	И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, ѻ҆ре́лъ летѧ́ще кри́лами свои́ми и҆ воцари́сѧ на землѝ и҆ над̾ живꙋ́щими на не́й.
6	6
І бачив я, що все піднебесне було покірне йому, і ніхто не чинив спротиву йому, жодна з тварин, що існують на землі.	И҆ ви́дѣхъ, ꙗ҆́кѡ повиновє́на бѧ́хꙋ є҆мꙋ̀ всѧ̑ поднебє́снаѧ, и҆ никто́же є҆мꙋ̀ противлѧ́шесѧ ни є҆ди́нъ ѿ тва́ри, ꙗ҆́же є҆́сть на землѝ.
7	7
І ось, орел став на пазурі свої і випустив голос до пір’я свого і сказав:	И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, воста̀ ѻ҆ре́лъ на нѡ́гти своѧ̑ и҆ и҆спꙋстѝ гла́съ пе́рїємъ свои̑мъ, глаго́лѧ:
8	8
не пильнуйте всі разом; спіть кожне на своєму місці, і пильнуйте по черзі,	не бди́те всѝ вкꙋ́пѣ, спи́те є҆ди́нъ кі́йждо въ мѣ́стѣ свое́мъ и҆ по вре́мени бди́те,
9	9
а голови нехай зберігаються на останній час.	главы̑ же на послѣ́докъ да сохранѧ́тсѧ.
10	10
Бачив я, що голос його виходив не з голів його, але зсередини тіла його.	И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, гла́съ не и҆схожда́ше ѿ гла́въ є҆гѡ̀, но ѿ среды̀ тѣ́ла є҆гѡ̀.
11	11
Я порахував малі пера його; їх було вісім.	И҆ и҆счи́слихъ проти̑внаѧ пє́рїѧ є҆гѡ̀, и҆ сѐ, си́хъ бѧ́ше ѻ҆́смь.
12	12
І ось, із правого боку піднялося одне перо і зацарювало над усією землею,	И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, ѡ҆ деснꙋ́ю странꙋ̀ воста̀ є҆ди́но перо̀ и҆ воцари́сѧ над̾ все́ю земле́ю.
13	13
і коли зацарювало, прийшов кінець його, і не видно стало місця його; потім піднялося інше перо і царювало; це володарювало довгий час.	И҆ бы́сть, є҆гда̀ ца́рствоваше, прїи́де є҆мꙋ̀ коне́цъ, и҆ не ꙗ҆ви́сѧ мѣ́сто є҆гѡ̀, и҆ и҆́но воста̀ и҆ ца́рствоваше: то́е мно́го держа̀ вре́мѧ.
14	14
Коли воно царювало і наблизився кінець його, щоб воно так само зникло, як і перше,	И҆ бы́сть, є҆гда̀ ца́рствоваше, и҆ грѧдѧ́ше коне́цъ є҆гѡ̀, да не ꙗ҆ви́тсѧ ꙗ҆́коже пре́жднее,
15	15
і ось, чутно було голос, що говорить йому:	и҆ сѐ, гла́съ и҆спꙋще́нъ бы́сть томꙋ̀, глаго́лѧ:
16	16
слухай ти, яке стільки часу володіло землею! ось що я сповіщаю тобі, перш ніж почнеш зникати:	слы́ши ты̀, є҆́же толи́ко вре́мѧ держа́ло є҆сѝ зе́млю, сїѧ̑ возвѣща́ю тебѣ̀, пре́жде не́же начне́ши не ꙗ҆влѧ́тисѧ:
17	17
ніхто після тебе не буде володарювати стільки часу, як ти, і навіть половини того.	никто́же послѣдѝ тебє̀ ѡ҆держи́тъ вре́мѧ твоѐ, но ни по́лъ є҆гѡ̀.
18	18
І піднялося третє перо і володарювало, як і попередні, але зникло і воно.	И҆ воздви́жесѧ тре́тїе и҆ ѡ҆держа̀ нача́лство, ꙗ҆́коже и҆ прє́жднѧѧ, и҆ не ꙗ҆ви́сѧ и҆ то́е.
19	19
Так було і з усіма іншими: вони володарювали і потім зникали назавжди.	И҆ та́кѡ слꙋча́шесѧ всѣ̑мъ и҆ны̑мъ, коемꙋ́ждо ѡ҆со́бно нача́лство содержа́ти и҆ па́ки никогда̀ ꙗ҆ви́тисѧ.
20	20
Я бачив, що за часом із правого боку піднімалися наступні пера, щоб і їм мати начальство, і деякі з них начальствували, але негайно зникали;	И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, во вре́мѧ послѣ́дствꙋющее пе́рїе воздвиза́хꙋсѧ ѡ҆ деснꙋ́ю странꙋ̀, да ѡ҆держа́тъ и҆ ті́и нача́лство, и҆ ѿ тѣ́хъ бы́ша, и҆̀же содержа́хꙋ, но ѻ҆ба́че а҆́бїе не ꙗ҆влѧ́хꙋсѧ:
21	21
деякі ж з них піднімалися, але не одержували начальства.	и҆́бо и҆ нѣ́цыи ѿ ни́хъ воздвиза́хꙋсѧ, но не содержа́хꙋ нача́лства.
22	22
Після цього не являлися більше дванадцять пер, ні два малих пера;	И҆ ви́дѣхъ по си́хъ, и҆ сѐ, не ꙗ҆ви́шасѧ двана́десѧть пе́рїй и҆ два̀ пє́рїйца.
23	23
і не залишилося у тілі орла нічого, крім двох голів, які спочивали, і шести малих пер.	И҆ ничто́же бѧ́ше ѡ҆ста́ло въ тѣ́лѣ ѻ҆́рли, то́кмѡ двѣ̀ главы̑ поко́ѧщыѧсѧ и҆ ше́сть пе́рїйцъ.
24	24
Я бачив, і ось, із шести малих пер відокремилися два і залишилися під головою, яка була з правого боку, а чотири залишалися на своєму місці.	И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, шести́мъ пе́рїйцамъ раздѣлє́на сꙋ́ть два̀ и҆ пребы́ста под̾ главо́ю, ꙗ҆́же є҆́сть на деснѣ́й странѣ̀, и҆́бо четы́ри пребы́ша въ мѣ́стѣ свое́мъ.
25	25
Потім підкрильні пера намагалися піднятися і начальствувати;	И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, подкри̑лїѧ мы́шлѧхꙋ себѐ воздви́гнꙋти и҆ ѡ҆держа́ти нача́лство.
26	26
і ось, одне піднялося, але негайно зникло;	И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, є҆ди́но воздви́жено є҆́сть, но а҆́бїе не ꙗ҆ви́сѧ,
27	27
а наступні зникали ще швидше, ніж попередні.	и҆ втора̑ѧ скорѣ́е, не́же прє́жнѧѧ, не ꙗ҆ви́шасѧ.
28	28
І бачив я: ось, два пера, які залишилися, намагалися також царювати.	И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, два̀, ꙗ҆̀же ѡ҆ста́стасѧ въ себѣ̀ са́ми, помышлѧ́ста и҆ та̑ѧ ца́рствовати.
29	29
Коли вони намагалися, одна з голів, що спочивали, яка була середньою, пробудилася, і вона була більшою за інші дві голови.	И҆ въ то́мъ є҆гда̀ помышлѧ́ста, и҆ сѐ, є҆ди́на ѿ поко́ѧщихсѧ гла́въ, ꙗ҆́же бѧ́ше сре́днѧѧ, возбꙋжда́шесѧ: сїѧ́ бо бѧ́ше ѿ двꙋ̀ главꙋ̑ бо́лшаѧ.
30	30
І бачив я, що дві інші голови з’єдналися з нею.	И҆ ви́дѣхъ, ꙗ҆́кѡ соединє́ны сꙋ́ть двѣ̀ главы̑ съ собо́ю,
31	31
І ця голова, повернувшись з тими, які були з’єднані з нею, пожерла два підкрильних пера, які намагалися царювати.	и҆ сѐ, ѡ҆браще́на є҆́сть глава̀ съ тѣ́ми, ꙗ҆̀же съ не́ю бѧ́хꙋ, и҆ снѣдѐ два̀ подкрылѧ̑та, ꙗ҆̀же помышлѧ́ста ца́рствовати.
32	32
Ця голова настрашила всю землю і володарювала над жителями землі з великим гнобленням, і утримувала владу на земній кулі більше всіх крил, які були.	Сїѧ́ же глава̀ оу҆страшѝ всю̀ зе́млю и҆ ѡ҆блада́ше на не́й тѣ́ми, и҆̀же ѡ҆бита́ютъ на землѝ, съ трꙋ́дностїю мно́гою, и҆ вла́сть ѡ҆бдержа̀ над̾ крꙋ́гомъ земны́мъ па́че всѣ́хъ кри́лъ, ꙗ҆̀же бы́ша.
33	33
Після того я бачив, що і середня голова несподівано зникла, як і крила;	И҆ ви́дѣхъ по си́хъ, и҆ сѐ, сре́днѧѧ глава̀ внеза́пꙋ не ꙗ҆ви́сѧ, и҆ сїѧ̀ ꙗ҆́коже крилѣ̑.
34	34
залишалися дві голови, які подібним чином царювали на землі і над її жителями.	Ѡ҆ста́стѣсѧ же двѣ̀ главы̑, ꙗ҆̀же и҆ тѣ̀ та́кожде ца́рствовастѣ на землѝ и҆ над̾ ѡ҆бита́ющими на не́й.
35	35
І ось, голова з правого боку пожерла ту, яка була з лівого.	И҆ ви́дѣхъ. и҆ сѐ, пожрѐ глава̀, сꙋ́щаѧ ѡ҆ деснꙋ́ю странꙋ̀, ѻ҆́нꙋю, ꙗ҆́же ѡ҆ шꙋ́юю.
36	36
І чув я голос, який говорить мені: дивися перед собою, і розмірковуй про те, що бачиш.	И҆ слы́шахъ гла́съ глаго́лющь мѝ: зрѝ проти́вꙋ тебє̀ и҆ разсмотрѧ́й є҆́же ви́диши.
37	37
І бачив я: ось, ніби лев, який вибіг з лісу і рикає, випустив людський голос до орла і сказав:	И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, ꙗ҆́коже ле́въ разгнѣ́ванъ ѿ лѣ́са рыка́ющь, и҆ ви́дѣхъ, ꙗ҆́кѡ и҆спꙋска́ше гла́съ человѣ́ческїи ко ѻ҆рлꙋ̀, и҆ речѐ глаго́лѧ:
38	38
слухай, що я буду говорити тобі і що скаже тобі Всевишній:	слы́ши ты̀, и҆ возглаго́лю тебѣ̀, и҆ рече́тъ вы́шнїй тебѣ̀:
39	39
чи не ти той, що залишився з числа чотирьох тварин, яких Я поставив царювати у віці Моєму, щоб через них прийшов кінець часів тих?	не ты́ ли є҆сѝ, и҆́же ѡ҆ста́лсѧ ѿ четы́рехъ живо́тныхъ, ꙗ҆̀же сотвори́хъ ца́рствовати въ вѣ́цѣ мое́мъ, и҆ да чрез̾ ни́хъ прїи́детъ коне́цъ вѣ́ка и҆́хъ;
40	40
І четверта з них прийшла, перемогла всіх тварин, які були раніше, і тримала вік у великому трепеті і всю вселенну у лютому гнобленні, і з найтяжчим утиском підвладних, і дуже довгий час жила на землі з підступництвом.	и҆ четве́ртый грѧды́й побѣдѝ всѧ̑ живѡ́тнаѧ, ꙗ҆̀же преидо́ша, и҆ вла́стїю ѡ҆держа̀ вѣ́къ со тре́петомъ мно́гимъ и҆ всю̀ вселеннꙋю съ трꙋ́дностїю лю́тою, и҆ ѡ҆бита́ше толи́кѡ време́нъ на крꙋ́зѣ земнѣ́мъ съ ле́стїю:
41	41
Ти судив землю не за правдою;	и҆ сꙋди́лъ є҆сѝ зе́млю не со и҆́стиною,
42	42
ти утискував лагідних, кривдив миролюбних, любив неправдомовців, розоряв житла тих, які приносили користь, і руйнував стіни тих, які не робили тобі шкоди.	сокрꙋши́лъ бо є҆сѝ кро́ткихъ и҆ повреди́лъ є҆сѝ миролюби́выхъ, и҆ возлюби́лъ ло́жныхъ, и҆ разори́лъ є҆сѝ жили̑ща и҆́хъ, и҆̀же пло́дъ творѧ́хꙋ, и҆ смири́лъ є҆сѝ стѣ́ны и҆́хъ, и҆̀же тебѐ не повреди́ша:
43	43
І зійшла до Всевишнього образа твоя, і гординя твоя — до Кріпкого.	и҆ взы́де оу҆коре́нїе твоѐ къ вы́шнемꙋ и҆ горды́нѧ твоѧ̀ ко крѣ́пкомꙋ,
44	44
І споглянув Всевишній на часи гордині, і ось, вони закінчилися, і виповнилася міра злодійств її.	и҆ оу҆зрѣ̀ вы́шнїй гѡ́рдаѧ времена̀, и҆ сѐ, сконча̑на сꙋ́ть, и҆ беззакѡ́нїѧ є҆гѡ̀ и҆спо́лнишасѧ:
45	45
Тому зникни ти, орле, зі страшними крилами твоїми, з мерзотними перами твоїми, зі злими головами твоїми, з жорстокими пазурами твоїми і з усім негідним тілом твоїм,	сегѡ̀ ра́ди не ꙗ҆влѧ́йсѧ ты̀, ѻ҆́рле, и҆ крилѣ̑ твоѝ грѡ́зныѧ и҆ пє́рїйца твоѧ̑ стропти̑ваѧ, и҆ главы̑ твоѧ̑ лꙋка̑выѧ, и҆ нѡ́гти твоѝ ѕлѣ́йшїи, и҆ всѐ тѣ́ло твоѐ сꙋ́етное,
46	46
щоб відпочила вся земля і звільнилася від твого насильства, і надіялася на суд і милосердя свого Творця.	ꙗ҆́кѡ да прохлади́тсѧ всѧ̀ землѧ̀ и҆ ѡ҆брати́тсѧ свобо́дна ѿ твоеѧ̀ си́лы, и҆ оу҆пова́етъ на сꙋ́дъ и҆ млⷭ҇рдїе тогѡ̀, и҆́же сотворѝ ю҆̀.

← Глава 10

Глава 12 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт