|
Глава 1
|
Глvа, а~”
|
|
1
|
1
|
|
Филопатор, довідавшись від прибулих до нього, що Антиох відняв місцевості, що були в його володінні, віддав наказ усім військам своїм, пішим і кінним, і, взявши із собою сестру свою Арсиною, вирушив у країну Рафію, де розташовані були станом війська Антиоха.
|
Филопатор же внегда ёвњдеv эT възвращ#шихся бы'вшее эTня'тїе дръжи'мыX эT него мњстъ а^нтїѓ'хомъ, и^ заповњда` всњмъ во'емъ своиM пњшцемъ и^ кон#никомъ събра'тися. взя'т# же и^ сестрђ` свою а^рсино'ю, і^ и^зы'иде въско'рњ до рафїискихъ мњстъ. и^дњже ѓ^полчи'шася во'и и^же эT а^нтїѓ'ха”
|
|
2
|
2
|
|
Тоді такий собі Феодот наважився виконати свій задум, узяв із собою кращих з довірених йому Птоломеєм озброєних людей, і вночі проник у намет Птоломея, щоб наодинці убити його і тим запобігти війні.
|
Џеѓ^до'тъ же нњкто и^сполнити преда'тельсᲄво ё^мы'сли, поја%тъ преDврђчен#ныя е^мђ крњпча'ишїя ѓ^рђжники, и^ прїиде но'щїю къ птоломњ'евђ станђ. ја%ко да самъ ё^бїетъ е^го, и^ в си'цевыхъ разрешиT бра'нь”
|
|
3
|
3
|
|
Але його обманув Досифей, син Дримила, родом юдей, який згодом зрадив закон і відступив від батьківської віри: він помістив у наметі одного незначного чоловіка, якому і довелося прийняти призначену Птоломею смерть.
|
Но^ сего и^зведе` досиџе'и нарица'емыи сн~ъ дрими'ловъ, и^же бњше эT ро'да і^ё^де'иска” ПослњдQе и^ꙁмњни ꙁако'ны эTч~ескїя, и^ догмаT и^хъ эTчюжди'ся. и^ в него мњсто неꙁна'ема нњ'коего заключи` въ ста'не томъ. е^мђже слђчи'ся поDја%ти ѓ^наh болњꙁньнђю смр~ть”
|
|
4
|
4
|
|
Коли ж відбулася завзята битва, і діло Антиоха перемагало, то Арсиноя, розпустивши волосся, з плачем і сльозами ходила по військах, старанно переконуючи, щоб хоробріше воювали за себе, за дітей і дружин, і обіцяючи, якщо переможуть, дати кожному по дві мини золота.
|
Съста'вленњ же бы'вши бра'ни и^ во'емъ а^нтиѓ'ховымъ па'че мђжа'ющимся” А$рсино'а же беспреста'ни проходя'щи вои, съ ё^миле'нїемъ и^ слеꙁа'ми плете'нїе влsа разрњши'вши моли` помощи` себњ мђжестве'нне, и^ ча'да и^ же'ны своя свободи'ти. ксемђ же ѓ^бњща` да'ти побњди'вшимъ комђждо дв^њ мна'сњ зла'та”
|
|
5
|
5
|
|
Отже, сталося, що супротивники уражені були у рукопашній битві, і багато хто був узятий у полон.
|
И$ та'ко сђпоста'томъ слђчи'ся, рђкосњче'нїемъ побњжде'номъ бы'ти, и^ мно'гимъ копїедръжцемъ ја%тоM бы'ти.
|
|
6
|
6
|
|
Досягши своєї мети, Филопатор вирішив пройти по ближніх містах, щоб підбадьорити їх.
|
Оу^дръжавши же побњдђ ѕл^о совњтїя, сђди бли'жняя страны` пришеD наё^че'нїемъ ё^тњшити”
|
|
7
|
7
|
|
Виконавши це і забезпечивши капища дарами, він надихнув мужністю підвладних йому.
|
сътвор же сїя, и^ хра'мы и^хъ да'ры ё^краси`, и^ дарова, и^ сего ради мђжествены поDрђчныя поста'ви”
|
|
8
|
8
|
|
Коли потім юдеї відправили до нього від ради і старійшин послів поздоровити його, піднести дари і виявити радість за те, що трапилося, то він побажав якомога швидше прийти до них.
|
И$ внегда же ё^слы'шаша і^ё^де'и ѓ^ си'хъ посла'ша эT прозви'теръ, и^ старецъ кᲆ филопато'рђ поꙁдравля'ющиX е^го, и^ дары принося'щиX, и^ ѓ^ слђчившиXся бл~гополђче'нїяхъ съпраща'ющи” слђчися е^мђ паче провожделњти да скорње к нимъ прїидет. е^же и^ бы'сть.
|
|
9
|
9
|
|
Прибувши ж у Єрусалим, він приніс жертву великому Богу, воздав подяку, й інше виконав, що личить священному місцю;
|
и^ пришеD въ і^ерsли'мъ, и^ великомђ б~ђ пожре`, и^ блгDти възда`, и^ ја%же лњтъ б^њ мњстђ сътвори`,
|
|
10
|
10
|
|
і коли увійшов туди, то зачудований був величчю і красою і, дивуючись благоустрою храму, побажав увійти у святилище.
|
и^ вшеD вне и^ хђдожествђ и^ бл~голњпїю е^го ё^сђмнися. та'кожDе и^ бл~гочи'нїю храма ё^диви'ся. и^ съ вожделњнїемъ ѕњлным# въсхотњ вни'ти въ ст~ыню.
|
|
11
|
11
|
|
Йому сказали, що не слід цього робити, бо нікому і зі свого народу не дозволено входити туди, і навіть священикам, але тільки одному начальнику над усіма первосвященику, і притім один раз на рік: але він ніяк не хотів слухати.
|
ѓ^ни же съпроти'вльшеся е^мђ и^ рњша, ника'коже подоба'етъ бы'ти семђ. ꙁане` ниже эT рода на'шего лњтъ е^сть вни'ти та'мо, ниже всњмъ і^ере'ѓмъ, н^о е^ді'номђ прои^гђменђ, и^ всњхъ а^рхїере'ѓви, и^ сїе е^ді'ною лњта. ѓ^н# же ника'коже вњсхотњ гл~ъ и^хъ послђшати
|
|
12
|
12
|
|
Прочитали йому закон, але і тоді не залишив він свого наміру, говорячи, що він повинен увійти: нехай вони будуть позбавлені цієї чести, але не я. І запитував, чому, коли він входив у храм, ніхто з присутніх не заборонив йому?
|
к#семђ же и^ ꙁако'нъ прочто'ша е^мђ и^ не ѓ^ста'вися похотњнїя свое^го. н^о гл~аше, подоба'етъ рече вни'ти м^и. а^ще же ѓ^ни лиша'ются си'цевыя че'сти, мнњ же не подоба'етъ рече. и^ въпроша'ше чт^о ради приходя'щемђ е^мђ въ всякъ хра'мъ ни е^ді'нъ възбрани` сђщихъ”
|
|
13
|
13
|
|
І коли хтось необачно сказав, що це зле було зроблено, він відповів: але коли це вже зроблено, з якої б то не було причини, то чи не слід йому в усякому разі ввійти, хочуть вони того, чи не хочуть.
|
Нњкто же непрозори'телно рече ѕл^њ сїе сътворим е^мђ. бы'вшђ же рече'нїю ѓ^ семъ коея ради вины` не подоба'етъ сїе, ѓ^н# же рече ника'коже бђди сего`” Но подоба'етъ м^и вни'ти и^ хотя'щимъ иM и^ не`”
|
|
14
|
14
|
|
Тоді священики у священних одежах упали ниць і молилися великому Богу, щоб Він допоміг їм у теперішній крайності й стримав прагнення того, хто насильно вторгається; храм наповнився криком і сльозами, а ті, що залишалися у місті, збіглися у зніченні, думаючи, що трапилося щось надзвичайне.
|
І$ереѓ'м же всњми чю'вствы припаDшимъ, и^ моля'щиM вели'каго б~а помощи` и^мъ в настоя'щеи и^хъ нђжди, и^ ё^стремле'нїе ѕл^њ нашеDшее премњнити. и^ внегда во'плю съ слеꙁа'ми хра'мъ наплъниша” Тогда и^же по гра'де ѓ^ста'вшїи ѓ^ семᲆ смђти'шася, і^ и^скочиша вн^њ, беZвњстно сїе полага'юще быти.
|
|
15
|
15
|
|
І замкнені у своїх покоях діви вибігали з матерями і, посипаючи попелом і порохом голови, наповнювали вулиці риданнями і стогонами.
|
та'кожDе и^ заключе'ныя дњвы въ черто'ꙁеX съ ражда'ющими и^збњгша, и^ пе'пеломъ и^ пра'хомъ гла'вы посы'пахђ” рида'нїя и стена'нїя стогны и^сполниша.
|
|
16
|
16
|
|
Інші ж у всьому вбранні, залишивши приготований для зустрічі шлюбний палац і належний сором, безладно бігали по місту.
|
и^ проё^готова'нныя въ срњтенїе хорђгви` възима'хђ и^ стђды покрыва'хђ. и'нїи же ꙁабы'вши сїя, рыска'нїе бесчи'нно въ' градњ съста'виша.
|
|
17
|
17
|
|
А матері і годувальниці, залишаючи і тут і там новонароджених немовлят, одні в домах, інші — на вулицях, нестримно збігалися у всесвятійший храм.
|
и^ новорожде'ныя младе'нцы, к#оим же и^ матере и^ пита'телницы ѓ^ставля'ющи сњмо и^ ѓ^ва'мо, е^ді'ны по доме'хъ, дрђꙁїи же по ст~ыняхъ безъѓ^бра'ꙁне въ превы'шнїи хра'мъ събира'хђся.
|
|
18
|
18
|
|
Така різноманітна була молитва тих, що зібралися з нагоди святотатського замаху.
|
бњше же разли'чна моли'тва събра'нныхъ въ сїе непреподо'бное начина'нїе е^го”
|
|
19
|
19
|
|
Разом з тим деякі з громадян набралися сміливости не допускати того, хто домагався вторгнутися і виконати свій намір. Вони закликали, що потрібно взятися за зброю і мужньо померти за закон отецький, і вчинили у храмі велике сум’яття:
|
К си'мъ же и^ гражда'номъ дръзнђвшимᲆ не ѓ^ста'вити е^го съвръше'нне вни'ти т^ђ. е^мђже прои^зволе'нїе свое и^сполнити помышля'ющђ. и^ пригласи'ша въѓ^рђжи'тися комђждо, и^ мђжестве'нне наё^ча'хђ по эTч~ескомъ зако'нњ ё^мрњти. и^ сего ради ве'лїе смяте'нїе сътвори'ша въ граде.
|
|
20
|
20
|
|
насилу бувши утриманими старійшинами і священиками, вони залишилися у тому ж молитовному стані.
|
е^два же эT і^ере'и и^ презви'теръ нњцыи премњни'ша и^хъ на сїе моле'нїе пришеDше ста'ти.
|
|
21
|
21
|
|
Народ, як і раніше, продовжував молитися. Навіть старійшини, які були з царем, багаторазово намагалися відволікти гордовитий його розум від початого наміру.
|
мно'жество же людїи ја%ко и^ пре'жде в си'хъ пребыва'ше моля'щися. і^ и^же ѓ^ цр~и презви'тери мно'го покђша'хђся прегръдыи е^го ё'мъ премᲇни'ти, эT вожделњнїя е^го.
|
|
22
|
22
|
|
Але, сповнений зухвалости і все зневажаючи, він уже робив крок вперед, щоб зовсім виконати сказане раніше.
|
ѓ'н# же ё^бо дръзостне всњхъ эTсла`, и^ къ вхожDенїю творя'ше ѓ^пасе'нїе, съврᲆшити непщђя преDрече'ное.
|
|
23
|
23
|
|
Бачачи це, і ті, що були з ним, почали взивати разом з нашими до Вседержителя, щоб Він допоміг у теперішній ситуації і не попустив такого беззаконного і пихатого вчинку.
|
сїя же ё^бо и^же ѓ^ немъ сђщїи зря'хђ. і^ и^змњни'шаs е^же съ нашими призыва'ти вс^я съдръжа'щаго. и^ нашед#шемђ беꙁако'нїю прегръдаго не преда'ти”
|
|
24
|
24
|
|
Від сукупного, напруженого і тяжкого народного волання зчинився невимовний гомін.
|
Тогда эT разли'чныхъ гла'совъ, и^ бо'лњꙁни наро'да быs во'пль, и^ непостоя'ненъ кли'чь.
|
|
25
|
25
|
|
Здавалося, що не тільки люди, але і самі стіни і всі основи волали, ніби помираючи вже за осквернення священного місця.
|
ја%ко непщева'ти и^мъ, и^же не то'кмо бњше чл~комъ, н^о и^ стњна'мъ, и^ всемђ по'ждђ шђмњнїе” и^ прои^зволя'хђ тогда вс^и ё^н#ше ё^мрњти, неже на мњсто сїе ѓ^скверне'нїе ви'дњти”
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.