|
Глава 3
|
Глvа, г~”
|
|
1
|
1
|
|
Довідавшись про те, нечестивець дійшов такого шаленства, що не тільки озлобився проти юдеїв, які жили в Олександрії, але виявив жорстоку ворожість і проти тих, що жили у цілій країні, наказавши негайно зібрати всіх разом і віддати на найганебнішу смерть.
|
И$ же сраꙁђмњ ꙁлоби'выи цр~ь, и^ в# толи'ко раꙁгнᲇва'нїе прїиде. ја%ко не то'кмо на ја^же въ а^лећан#дрїи гнњвъ сво'и покаꙁа. н^о и^ на и^же вᲆ странњ то'и тя'жце раꙁгнњ'вася и^ съпротивися. повели'телем же потщав#шимся всXњ събра'ти в#кђпђ, и^ гор#ча'ишею смр~тїю живота` лиши'ти”
|
|
2
|
2
|
|
Коли готувалася ця справа, людьми, однодумними лиходійству, була розповсюджена зла чутка проти народу юдейського з приводу такого розпорядження, ніби вони ухиляються від виконання законних обов’язків.
|
Си'м же бы'вшимъ вњсть бњдна прои^зыиде на роD і^ё^де'искїи. и^ чл~комъ зл^омђдръствђ'ющимъ ѓ'бразъ и^ зда'нъ бы'сть вᲆ ꙁлотворенїа закоn. зане` мня'хђ и^хъ въꙁбраня'ти эT зако'нъ”
|
|
3
|
3
|
|
Тим часом юдеї зберігали добру прихильність і незмінну вірність до царів; але вони шанували Бога, жили за Його законом і тому в деяких випадках допускали відступлення і відмови: з цієї причини вони і здавалися деяким ворожими; у всіх же інших людей добрим виконанням усього справедливого вони здобували благовоління.
|
Но і^ё^де'и бњхђ съхраня'юще къ цр~емᲆ неразвра'тно бл~горазђмїе и^ вњрђ, чествђ'юще б~а и^ ꙁако'на е^го съдръжа'щеся. бесчи'ныя же эTлђча'хђ эT себе`, е^ја%же ради вины` в нњкои^хъ ја^вля'хђся съпроти'вны” ПравеDных# же бл~годња'нїемъ всњмъ чл~комъ съжи'тїе ё^краша'шеся, и^ бл~говолен#ны эT ни'хъ пребыва'хђ.
|
|
4
|
4
|
|
Незважаючи на те, відомий добрий спосіб життя цього народу іноплемінники вважали за ніщо. Вони помічали тільки розбіжності у богошанувані та їжі і говорили, що ці люди не допускають спілкування у трапезі ні з царем, ні з вельможами, що вони заздрісники і великі супротивники держави, і таким чином розголошували про них навмисну хулу.
|
и^ноплемен#ницы же ника'коже въменяхђ бл~годњанїя и^хъ похва'лнаго въ всXњ, растоя'ни ра'ди въ поклоненїи и^ пи'щи. и^ ё^ничижа'хђ гл~юще, ја%ко сїи чл~цы ниже цр~ю ниже воеM подобно жрътвђ творяT. зл^охитрены же быти нарицахђ, и^ великимъ ве'щемъ съпроти'вны, и^ несътерпи'мымъ ѓ^бъја%ша враждова'нїемъ”
|
|
5
|
5
|
|
Елліни, які жили у місті і не зазнали від них ніякої образи, бачачи несподіване обурення проти цих людей і раптове їхнє скупчення, хоч не могли допомогти їм, — тому що царське було розпорядження, — однак утішали їх, обурювалися, і сподівалися, що діло переміниться:
|
Є/л#лини же ничи'мже сђще ѓ^биди'ми эT них# по гра'дњ, ви'дњша смяте'нїе нечаан#но на ни'хъ, и^ съпоможенїя непот#кновена бы'ша иM. н^о помощи` не възмого'ша. мђчи'тел#ско б^о бњше повеле'нїе,
|
|
6
|
6
|
|
бо не можна було нехтувати такою великою кількістю народу, ні в чому невинного.
|
и^ ё^теша'хђ нђж'дђ и^мђщихъ и^ преити сїя въскорњ гл~ахђ. не преDста'ти б^о сицевомђ безђмномђ смятенїю вᲆчто`”
|
|
7
|
7
|
|
Утім, деякі сусіди і друзі й ті, що торгували з ними, таємно приймаючи деяких з них, обіцяли допомагати їм і робити все можливе для їх захисту.
|
Та'коy и^ нњцїи дрђѕи и^ сосњди съкђп#ствђю^щеи та'и нњ'кїя по'мощи вњрны подаа'хђ съи^стерзати и^хᲆ эTтђдђ. и^ е^ли'ко въꙁмо'жно къ ꙁастђпленїю ѓ^беща'хђ”
|
|
8
|
8
|
|
А він, звеличуючись тимчасовим благополуччям і не помишляючи про владу величного Бога, думав незмінно залишитися з тим же наміром і написав проти них такий лист:
|
ѓ^н# же ё^бо по настоа'щемђ бл~годеньствїю разгордева'яся, и^ не ꙁря вели'каго б~а дръжа'вы. неп#щђя вы'нђ въ сицевомъ пребы'ти ѕл^осъвњтїи. написа` на' ня посла'нїе”
|
|
9
|
9
|
|
«Цар Птоломей Филопатор жителям Єгипту і місцевим воєначальникам і воїнам — радуватися і бути здоровими. Я ж сам здоровий і справи наші благоуспішні.
|
Цр~ь п#толомњи филопаторъ сђщимъ въ е^гљ=пте, и^ по мњстахъ страти'гомъ и^ стратила'томъ радоватиs, и^ здрав#ствова'ти. здраvствђ'ю же и^ а'ꙁъ са'мъ и^ ве'щи на'ши.
|
|
10
|
10
|
|
Після походу, початого нами в Азію, який, як ви самі знаєте, несподіваною допомогою богів і нашою силою згідно з нашим наміром досяг щасливого закінчення, ми думали упорядкувати народи, які живуть у Келе-Сирії і Фінікії, не силою зброї, але поблажливістю і великим людинолюбством, охоче благодіючи їм.
|
ѓ^ и'же въ а^сїи бы'вшїя намъ ра'ти ю^же да вњсте и^ в^ы ја^ко бого'въ съпоборенїемъ и^ на'шею си'лою непобњди'ма бы'ша” тњмже м^ы хотя'щи на бл~года'тныи конецъ привести по да'рђ, не нђждею копњи. н^о смиренїем# и^ мно'гимъ чл~колю'бїемъ. и^ ё^строи^ти живђщая въ ё%доли сљ=рїи, и^ финикїи ја%зы'ки.
|
|
11
|
11
|
|
Даючи по містах багаті внески у храми, ми прийшли і в Єрусалим, маючи намір вшанувати святилище цих негідних людей, які ніколи не залишають свого безумства.
|
бл~готвори'ти же ра'достне і^ и'же по гра'дехъ жерцемъ раздњля'ющи и^мъ дары мно'ги” Провожделњхомъ и^ въ і^ерsлиM вни'ти, и почести` хра'мъ сђемђдреныхъ.
|
|
12
|
12
|
|
Вони ж, прийнявши наше прибуття — на словах охоче, а на ділі підступно, коли ми бажали ввійти у храм і вшанувати його належними і найкращими дарунками, пихаті своєю давньою гордістю, заборонили нам вхід, не потерпівши від нас насильства з людинолюбства, яке ми маємо до всіх людей.
|
ѓ^ни' же никогда` хотя'щи преста'ти свое^го неразђмїя. сло'вом# ё^бо прїа'ша на'ше прише'ствїе, дњтелїю же лестне. и^ провожделњвшимъ на'мᲆ внити въ храM и^хъ, и^ лњ'потными, и^ добрњ'ишими да'ры чествова'ти” ѓ^ни' же дре'вними го'рдосᲄьми носи'ми въꙁбрани'ша намъ вни'ти, и^ н^ивочтоже въмњни'ша на'шђ че'сть. и%мже и'мамы къ всњмъ чл~ком# чл~колю'бїе.
|
|
13
|
13
|
|
Явно виявивши свою ворожість до нас, вони одні тільки з усіх народів завзято противляться царям і своїм благодійникам і не хочуть виконувати нічого справедливого.
|
и^же і^ и^ꙁвњстно показа'ша к на'мъ злоразђмїе, точїю непщђ'ющи бы'ти са'ми роD бл~гъ, и^ цр~емъ і^ и'хъ добродњ'лателемъ съпротивля'ющеся ничто'же пови'ннаго хотя'ще носи'ти.
|
|
14
|
14
|
|
Ми ж, зглянувшись на їхнє безумство, і тоді, коли поверталися з перемогою, і в самому Єгипті, приймаючи людинолюбно всі народи, поводилися, як належало.
|
мы' же сихъ безђмїемъ ѓ^бъја%ти бы'вше съ побњ'дою възврати'хомся, и^ въ е^гљ=птњ всMњ ја^зы'комъ любочл~чне срњтившимъ ја%коже лњтъ б^њ сътвори'хомъ и^мᲆ.
|
|
15
|
15
|
|
Між іншим, оголошуючи усім про нашу непам’ятозлобність до їхніх одноплемінників, ми вирішили ввести зміни: оскільки вони служили нам на війні і займалися дуже багатьма справами, здавна з простоти наданими їм, то ми хотіли навіть надати їм права олександрійського громадянства і зробити учасниками споконвічного жрецтва.
|
та'ко и^ всњмъ и^же эT ро'да и^хъ сђщимъ непамятозло'бїе сказахом# вы'нђ. ра'ди съпоборенїя и^ древних# несчи'сленыхъ ве'щеи врђченыхъ иM, и^ дер#знђвшихъ съ простостїю. н^о и^змњнити въсхотњхомъ и^хъ эTтђ'дђ, и^ прича'стники гражан#ства а^лећа'ндрїискаго сподоби'ти. та'коy и^ съслђженїя вᲇчнаго жре'чества прїа'ти.
|
|
16
|
16
|
|
Вони ж, сприйнявши це як супротивне для себе і, за властивим їм злим норовом відкидаючи добре і схиляючись завжди до злого, не тільки знехтували неоціненне право громадянства, але й гласно і негласно гребують тими деякими з них, які щиро налаштовані до нас, постійно сподіваючись, що ми внаслідок безладного способу життя їхнього скоро скасуємо наші установлення.
|
ѓ^ни' же съпроти'вныа прїя'ша ра'змыслы, и^ сърасленымъ ѕл^онра'вїемъ до'брое эTринђша, и^же прsно въ ꙁло'е ё^клоняющеся. не то'кмо эTврати'ша нече'стно гражан#ство, н^о и^ гнђшаюTся словоM и^ дњ'ломъ і^ и'же в ни'хъ малыX к на'мъ нелестне прилежащихъ. и^ по вся'къ ча'съ ча'юще на'съ въско'ре нестро'инымъ жи'тїем# съврати'тися съ и^справленїи.
|
|
17
|
17
|
|
Тому ми, достатньо переконавшись дослідами, що вони за всякої нагоди виявляють неприязні проти нас задуми, і, передбачаючи, що коли-небудь, за несподівано виниклого проти нас збурювання, ми будемо мати за собою в особі цих нечестивців — зрадників і жорстоких ворогів,
|
тњм#же си'хъ ради ви'нъ и^ дња'нїи по всемђ ѓ%бразђ съпротивля'ются наM. и^ м^ы проразђмњва'ющи да не когда` вни'деT намъ нњ'кая внезапость посеM смятенїе, си'хъ ради нечести'вых# по хреб#тђ предатель” мы' же и^мамы варва'ри во'и.
|
|
18
|
18
|
|
повеліваємо, як тільки буде отриманий цей лист, негайно згаданих нами людей з їхніми дружинами і дітьми, з насиллями і катуваннями закувавши у залізні кайдани, звідусіль вислати до нас на смертну страту, нещадну і ганебну, гідну таких зловмисників.
|
тњм#же ё^бо повелњва'емъ внегда` прїидетъ к ва'мъ посла'нїе сїе, въскорњ въ е^ді'нъ дн~ь назнаменова'нныхъ събра'вши, съ жена'ми, и^ ча'ды хђлне и^ сра'мне посли'те к на'мъ въ ё%захъ желњзныX эT всюдђ ѓ^кова'нныхъ. въ смр~ть досто'инђю и^ страX ѕломысля'щиX. нестрое'нїа раd”
|
|
19
|
19
|
|
Якщо вони одного разу будуть покарані, то ми сподіваємося, що у майбутньому наші державні справи набудуть довершеного благоустрою і найкращого порядку.
|
По замђченїю же сиX вᲆ прочее время ё^строиM намъ ве'щи въ бл~гочи'нїе, и^ лђчшиM завᲇщанїеM и^спра'вятся”
|
|
20
|
20
|
|
Якщо ж хто сховає когось з юдеїв, від старого до дитини, не виключаючи немовлят, має бути знищеним з усім його домом найжорстокішим чином.
|
Но а^ще кт^о съкрыеT нњ'коего і^ё^деа'нина, эT ста'ра да'же до младе'нца с#сђщаго, прелютеишими мђ'ками ё^мђ'ченъ бђдетъ беZ ми'лости.
|
|
21
|
21
|
|
А хто викриє кого-небудь, той одержить маєток винного і ще дві тисячі драхм із царської скарбниці, одержить волю і буде вшанований.
|
а^ще же и^ꙁвњстиT кт^о хотимое, сїи прїиметъ бога'т#ство въпаDшаго. е^ще же и^ эT цр~ьска сребра` дра'хмъ дв^њ ты'сящи, и^ свобо'дою вњнчаеTся”
|
|
22
|
22
|
|
Усяке місце, де буде впійманий юдей, який ховається, має бути спустошене і випалене, так щоб нікому зі смертних ні на що не було придатне на вічні часи». Такий був зміст листа.
|
Вся'ко же мњсто и^дњже а^ще ѓ^бря'щется крыющи і^ё^де'а пђсто и^ ѓ^гнемъ съж#жено да бђдетъ, и^ всякаго мр~тваго е%стесᲄва, и^ всего неключи'маго прича'стно да бђдетъ вᲆ вњчное врњмя. и^ посла'нїя же ѓ%бразъ си'це напи'санъ бы'сть”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.