Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 7

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7

Глава 7	Глава́ з҃

1	1
«Цар Птоломей Филопатор начальникам єгипетським і всім поставленим на посади — радуватися і бути здоровими. Здорові і ми і діти наші, бо великий Бог благодіє нам у справах за нашим бажанням.	Ца́рь птоломе́й фїлопа́тѡръ, сꙋ́щымъ во є҆гѵ́птѣ страти́гѡмъ и҆ всѣ̑мъ вчинє́ннымъ над̾ дѣла́ми, ра́доватисѧ и҆ здра́вствовати: здра́вствꙋемъ же и҆ мы̀ и҆ ча̑да на̑ша, оу҆правлѧ́ющꙋ на́мъ вели́комꙋ бг҃ꙋ ве́щы, ꙗ҆́коже жела́емъ:
2	2
Деякі з друзів наших за зловмисництвом своїм часто представляли нам і переконували нас зібрати всіх юдеїв, які знаходяться у царстві, і замучити надзвичайними стратами, як зрадників,	нѣ́цыи дрꙋ́зи на́ши ѕлонра́вїемъ свои́мъ ча́стѣе на́мъ прилѣжа́ще, поꙋсти́ша на́съ на сїѐ, є҆́же бы во ца́рствїи на́шемъ собра́ти всѣ́хъ і҆ꙋде́ѡвъ во є҆ди́но мѣ́сто а҆́ки ѿстꙋ́пникѡвъ и҆ оу҆мꙋ́чити стра́нными мꙋ́ками,
3	3
додаючи, що доки не буде цього зроблено, справи нашого царства ніколи не будуть благовпорядковані через ненависть, яку вони мають до всіх народів.	сказꙋ́юще, ꙗ҆́кѡ никогда́же во благостоѧ́нїи ца́рства на́шегѡ ве́щы бꙋ́дꙋтъ, вражды̀ ра́ди, ю҆́же и҆́мꙋтъ сі́и ко всѣ̑мъ ꙗ҆зы́кѡмъ, доне́лѣже не соверши́тсѧ сїѐ:
4	4
Вони-то привели їх у кайданах насильно, як невільників, або краще, як наклепників, і без усякого розгляду і дослідження намагалися погубити їх, винаходячи жорстокості, лютіші навіть за скіфські звичаї.	и҆̀же и҆ свѧ́заныхъ и҆̀хъ приведо́ша къ на́мъ со ѡ҆ѕлобле́нїемъ ꙗ҆́кѡ плѣ́нникѡвъ, па́че же ꙗ҆́кѡ преда́телей, без̾ всѧ́кагѡ разсꙋжде́нїѧ и҆ и҆спыта́нїѧ хотѣ́ша и҆̀хъ погꙋби́ти, свирѣ́пѣйшею лю́тостїю па́че зако́на скѵ́ѳска воѡрꙋже́ни:
5	5
Ми суворо заборонили це і з благовоління, яке маємо до всіх людей, негайно дарували їм життя; а коли довідалися, що небесний Бог є вірний покров юдеїв і завжди захищає їх, як батько синів, ще ж взявши до уваги відому їхню доброзичливість до нас і до предків наших, ми справедливо звільнили їх від усякого звинувачення у чому б то не було,	мы́ же ѡ҆ си́хъ жесточа́е запрети́вше по смиренномꙋ́дрїю, є҆́же и҆́мамы ко всѣ̑мъ человѣ́кѡмъ, є҆два̀ живо́тъ и҆̀мъ дарова́вше, и҆ нбⷭ҇наго бг҃а позна́вше крѣ́пкѡ застꙋпа́ющаго і҆ꙋде́євъ и҆ ꙗ҆́кѡ ѻ҆ц҃а̀ за сы́ны вы́нꙋ спобо́рствꙋюща, ксемꙋ́ же и҆ любо́вь, ю҆́же и҆́мꙋтъ къ на́мъ и҆звѣ́стнꙋ, и҆ ко прароди́телємъ на́шымъ благопрїѧ́тство разсꙋди́вше, пра́веднѡ ѿпꙋсти́хомъ, по всѧ́комꙋ коеѧ́ либо вины̀ ѡ҆́бразꙋ:
6	6
і наказали всім і кожному повернутися у свої доми, так щоб ніде ніхто ні в чому не ображав їх і не докоряв у тім, що відбулося без їхньої провини.	и҆ повелѣ́хомъ комꙋ́ждо всѣ̑мъ во своѧ̑ и҆̀мъ возврати́тисѧ, дабы̀ на всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ никто̀ и҆́хъ ѿню́дъ ѡ҆ѕлоблѧ́лъ, нижѐ оу҆карѧ́лъ ѡ҆ содѣ́ѧнныхъ и҆̀мъ без̾ вины̀:
7	7
Знайте, що коли ми почнемо проти них що-небудь лихе або взагалі образимо їх, то будемо мати проти себе не людину, але володаря над усякою владою всевишнього Бога месником за діла наші в усьому і завжди неминуче. Будьте здорові».	вѣ́домо бо да бꙋ́детъ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ а҆́ще что̀ ѕлоꙋхи́тримъ на ни́хъ лꙋка́вое, и҆лѝ въ че́мъ ѡ҆скорби́мъ и҆̀хъ весьма̀, то̀ не человѣ́ка, но всѣ́хъ си́лъ влⷣкꙋ и҆ бг҃а вы́шнѧго проти́вѧщасѧ на́мъ во ѿмще́нїе веще́й по всемꙋ̀ неизбѣ́жнѣ всегда̀ и҆мѣ́ти бꙋ́демъ. Здра́вствꙋйте.
8	8
Одержавши це послання, юдеї не поспішали негайно вирушити, але просили царя, щоб ті з роду юдейського, які самовільно залишили святого Бога і закон Божий, одержали через них належне покарання,	Прїи́мше же (і҆ꙋде́є ѿ царѧ̀) посла́нїе сїѐ, не потща́шасѧ вско́рѣ ѿитѝ, но моли́ша царѧ̀, дабы̀ сꙋ́щїи ѿ ро́да і҆ꙋде́йска, ѿ ст҃а́гѡ бг҃а и҆ ѿ зако́на бж҃їѧ самово́льнѣ ѿстꙋпи́вшїи полꙋчи́ли и҆́ми до́лжное мꙋче́нїе,
9	9
додаючи, що ті, які переступили заради черева постанови Божественні, ніколи не будуть мати доброї прихильности і до правління царя.	приглаго́лавше, ꙗ҆́кѡ чре́ва ра́ди своегѡ̀ бжⷭ҇твєннаѧ повєлѣ́нїѧ престꙋпи́вшїи нижѐ ца̑рскимъ повелѣ́нїємъ благопослꙋ́шни бꙋ́дꙋтъ.
10	10
Цар визнав, що вони говорять правду, схвалив їх, і дав їм повноваження на все, щоб вони тих, що переступили закон Божий, знищили в усякому місці царства його безперешкодно, без особливого дозволу або нагляду царя.	Ѻ҆́нъ же пои́стиннѣ сїѧ̑ глаго́ла та́кѡ бы́ти, и҆ похвали́въ дадѐ и҆̀мъ вла́сть над̾ всѣ́ми, є҆́же бы престꙋ́пникѡвъ зако́на бж҃їѧ во всѣ́хъ мѣ́стѣхъ ца́рствїѧ є҆гѡ̀ со дерзнове́нїемъ, без̾ всѧ́кїѧ ца́рскїѧ вла́сти и҆лѝ разсмотре́нїѧ, оу҆бива́ти и҆ и҆скоренѧ́ти.
11	11
Тоді, подякувавши йому, як належало, священики і вся безліч народу заспівали «алилуя» і з радістю вирушили.	Тогда̀ (і҆ꙋде́є) возблагодари́вше (царѧ̀) ꙗ҆́коже подоба́ше, і҆ере́є же и҆́хъ и҆ всѐ мно́жество вкꙋ́пѣ возгласи́вше а҆ллилꙋ́їа, съ ра́достїю ѿидо́ша.
12	12
Усякого одноплемінника з тих, що осквернилися, якого зустрічали на шляху, вони карали й убивали у приклад іншим.	Тогда̀ приклю́чшагосѧ на пꙋтѝ престꙋ́пника, и҆́же бѧ́ше ѿ ро́да и҆́хъ, мꙋ́чахꙋ и҆ во ѡ҆́бразъ и҆ны̑мъ оу҆бива́хꙋ.
13	13
У цей день вони умертвили понад триста мужів, і торжествували з веселощами, умертвляючи нечистих.	И҆ въ де́нь то́й оу҆би́ша бо́лѣе трїе́хъ сѡ́тъ мꙋже́й, оу҆бива́юще же скве́рныхъ съ ра́достїю веселѧ́хꙋсѧ.
14	14
Самі ж, бувши з Богом до смерти й одержавши повну радість спасіння, піднялися з міста, увінчані всякими запашними квітами, з веселощами і вигуками, хвалами і благозвучними піснями, дякуючи Богу батьків, вічному Спасителю Ізраїля.	Са́ми же и҆̀же да́же до сме́рти со гдⷭ҇емъ бг҃омъ пребы́ша, полꙋчи́вше соверше́нное сп҃се́нїе, оу҆вѣнча́вше себѐ разли́чными благово́ннѣйшими цвѣта́ми, ѿидо́ша ѿ гра́да со весе́лїемъ и҆ восклица́нїемъ, во хвале́нїихъ и҆ всеблагогла́сныхъ пѣ́нїихъ благодарѧ́ще бг҃ꙋ ѻ҆тцє́въ и҆́хъ вѣ́чномꙋ, сп҃сꙋ і҆и҃левꙋ.
15	15
Прийшовши до Птолемаїди, названої за властивістю місця Родофором [трояндоносною], в якій за загальною їхньою домовленістю очікували їх кораблі сім днів,	Прише́дше же во птолемаі́дꙋ, нарица́емꙋю за сво́йство мѣ́ста родофо́ръ, и҆дѣ́же ѡ҆жида́хꙋ и҆̀хъ корабли̑ мно́зи, по ѻ҆́бщемꙋ и҆́хъ совѣ́тꙋ дні́й се́дмь,
16	16
вони влаштували там бенкет спасіння, бо цар щедро забезпечив їх усім, що потрібно було кожному до прибуття у свій дім.	та́мѡ сотвори́ша пи́ръ сп҃сенїѧ: ца́рь бо дарова̀ благодꙋ́шнѡ коемꙋ́ждо и҆́хъ всѧ̑ потрє́бнаѧ на пꙋ́ть да́же до жили́ща и҆́хъ.
17	17
Оскільки вони добулися сюди у мирі, із пристойними подяками, то і тут також установили весело святкувати ці дні під час перебування свого.	Дости́гше же ми́рнѡ въ подоба́ющихъ и҆сповѣ́данїихъ, та́кожде и҆ та́мѡ оу҆ста́виша сїѧ̑ дни̑ пра́здновати со весе́лїемъ во вре́мѧ прише́лствїѧ и҆́хъ.
18	18
Освятивши ці дні й затвердивши свою обітницю поставленням стовпа на місці бенкету, вони вирушили далі суходолом і морем і рікою, кожен у своє житло, неушкоджені, вільні, у повній радості, маючи охороною царське повеління. Тоді-то придбали вони більшу, ніж раніше, силу і славу і зробилися страшними для ворогів, ні від кого ніскільки не пригноблювані у своєму володінні,	И҆̀хже и҆ ѡ҆свѧти́вше на столпѣ̀ при мѣ́стѣ пи́ршества ѡ҆бѣ́томъ оу҆тверди́вше, ѿидо́ша невре́дни, свобо́дни, прера́достни, земле́ю и҆ мо́ремъ и҆ рѣко́ю, ѡ҆хранѧ́еми ца́рскимъ повелѣ́нїемъ, кі́йждо во своѧ̑ си, и҆ ѡ҆держа́вше вла́сть над̾ враги̑ бо́лшꙋю не́же пре́жде, со сла́вою и҆ стра́хомъ, весьма̀ ни ѿ когѡ̀ лиша́еми и҆мѣ́нїѧ.
19	19
й усі одержали своє за описом, так що, хто мав що-небудь у себе, з величезним страхом віддавали їм, бо найбільші благодіяння явив їм найвеличніший Бог на спасіння їх.	И҆ всѧ̑ своѧ̑ всѝ воспрїѧ́ша ѿ ѡ҆писа́нїѧ, ꙗ҆́кѡ и҆мꙋ́щїи что̀ со стра́хомъ ве́лїимъ ѿдаѧ́хꙋ и҆̀мъ, вели̑чїѧ превели́комꙋ бг҃ꙋ сотво́ршꙋ соверше́ннѡ во спⷭ҇нїе и҆хъ.
20	20
Благословенний Спаситель Ізраїля на вічні часи! Амінь.	Блгⷭ҇венъ и҆зба́витель і҆и҃левъ во вѣ̑чнаѧ времена̀. А҆ми́нь.

← Глава 6

Книга Іова →

1 2 3 4 5 6 7

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт