Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 4

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7

Глава 4	Глава́ д҃

1	1
Скрізь, куди приходило це повеління, у язичників відбувалися народні бенкети з радісними вигуками, нібито закореніла здавна у душі ворожнеча тепер виявилася сміливо.	И҆ вездѣ̀, и҆дѣ́же прїи́де сїѐ повелѣ́нїе, наро́днѣ составлѧ́шесѧ ꙗ҆зы́кѡмъ оу҆́бѡ пи́ръ съ восклица́ньми и҆ ра́достїю, а҆́ки бы заматерѣ́лаѧ и҆здре́вле въ мы́сли и҆́хъ, нн҃ѣ съ де́рзостїю ꙗ҆влѧ́ласѧ вражда̀:
2	2
А в юдеїв почалися безутішна скорбота, гіркий плач і ридання; бо обпалювали серце стогони, що долинали з усіх боків від тих, які оплакували несподівану, раптово визначену їм загибель.	і҆ꙋде́ѡмъ же бѧ́ше непрестаю́щь пла́чь и҆ ѕѣлѡ̀ рыда́теленъ со слеза́ми во́пль, стена́ньми сожже́ннꙋ сꙋ́щꙋ се́рдцꙋ и҆́хъ ѿвсю́дꙋ, рыда́ющихъ ѡ҆ неча́ѧннѣй внеза́пꙋ оу҆ста́вленнѣй на ни́хъ поги́бели.
3	3
Яка область або місто, чи яке населене місце, чи які дороги не наповнювалися їхнім плачем і воланням?	Ка́ѧ страна̀ и҆лѝ гра́дъ, и҆лѝ ко́е весьма̀ ѡ҆бита́емое мѣ́сто, и҆лѝ кі̑ѧ стѡ́гны пла́ча и҆ рыда́нїѧ ѡ҆ ни́хъ не наполнѧ́хꙋсѧ;
4	4
Жорстоко і без усякого жалю влада виселяла їх усіх разом з кожного міста, так що, бачачи цю незвичайну кару, і деякі з ворогів, дивлячись на загальне страждання і думаючи про невідому мінливість життя, оплакували найзлополучніше їхнє вигнання.	Си́це бо съ го́рькою и҆ немилосе́рдою дꙋше́ю ѿ страти́гѡвъ сꙋ́щихъ по градѡ́мъ є҆динодꙋ́шнѡ и҆зсыла́еми бѧ́хꙋ (ко царю̀), ꙗ҆́кѡ ѡ҆ неѡбы́чныхъ мꙋче́нїихъ, и҆ нѣ́цыи ѿ врагѡ́въ взе́млюще пред̾ ѻ҆чеса̀ ѻ҆́бщꙋю бѣ́дность и҆ помышлѧ́юще неизвѣ́стнꙋю житїѧ̀ и҆змѣ́нꙋ, (да не когда̀ и҆ и҆̀мъ слꙋчи́тсѧ сїѐ,) пла́кахꙋ ѡ҆ пребѣ́дственнѣмъ и҆́хъ и҆зсла́нїи.
5	5
Гнали натовпами старих, вкритих сивинами, згорблених від старечої слабкости у ногах, і за вимогою насильницького вигнання безсоромно примушували їх до найшвидшого руху.	Ведо́мо бо бѧ́ше престарѣ́лыхъ мно́жество сѣди́нами оу҆кра́шенныхъ, ра́ди бы́вшагѡ ѿ ста́рости косне́нїѧ но́гъ слѧ́ченыхъ, за наси́льное и҆згна́нїе стремле́нїѧ, без̾ всѧ́кагѡ стꙋда̀ ѕлоꙋпотреблѧ́ющихъ ко ско́ромꙋ ше́ствїю.
6	6
Дівчата, які тільки-но з’єдналися подружнім союзом і ввійшли у шлюбний чертог, замість радости почали плакати, посипали попелом запашне від мастей волосся, були ведені непокритими, і замість шлюбних пісень здіймали загальне волання, будучи мучимими катуваннями іноплемінних. У кайданах їх відкрито з насильством тягли, щоб кинути у корабель.	Та́кожде и҆ неда́внѡ сочета́вшыѧсѧ къ житїѧ̀ соѡбще́нїю, въ бра́чный вше́дшыѧ черто́гъ ѻ҆трокови̑цы, вмѣ́стѡ весе́лїѧ взе́мшѧ пла́чь, и҆ пра́хомъ мѷроꙋха̑нныѧ власы̀ посы́павшѧ, непокровє́ны же ведѡ́мы, рыда́нїе вмѣ́стѡ пѣ́сней бра́чныхъ є҆динодꙋ́шнѡ начина́хꙋ, а҆́ки растє́рзаны и҆ноꙗзы́чныхъ мꙋче́нїемъ, и҆ свѧ̑заны наро́днѣ влекѡ́мы бы́ша съ нꙋ́ждею да́же до вверже́нїѧ въ кора́бль.
7	7
А їхні чоловіки, замість вінків перев’язані по шиях мотузками, у квітучому юнацькому віці, замість бенкету і насолоди молодости, проводили останні дні шлюбу у плачу, бо під ногами в себе бачили відкрите пекло.	Сꙋпрꙋ́зи же си́хъ въ цвѣтꙋ́щемъ ю҆́ношестѣмъ во́зрастѣ, оу҆́жами вмѣ́стѡ вѣнцє́въ на ші́ѧхъ ѡ҆плете́ни, вмѣ́стѡ пи́ршества и҆ ю҆́ношескагѡ оу҆покое́нїѧ про́чыѧ дни̑ бра́ка въ рыда́нїихъ провожда́хꙋ, при нога́хъ оу҆жѐ ви́дѧще а҆́дъ лежа́щь.
8	8
Їх везли за подобою звірів у ярмі залізних кайданів; одні прикуті були за шиї до корабельних лав, інші міцними ланцюгами прив’язані були за ноги. Крім того, накриті щільним помостом, вони відокремлені були від світла, так що з усіх боків їх оточувала темрява, весь час плавання їх утримували подібно до зловмисників.	Веде́ни же бы́ша ѕвѣри́нымъ ѡ҆́бразомъ, влеко́ми во оу҆́захъ желѣ́зныхъ нꙋ́ждныхъ: и҆ ѻ҆́ви оу҆́бѡ къ сѣда́лищємъ кора́блєнымъ пригвожде́ни бы́ша ші́ѧми, и҆ні́и же за но́ги нерасте́рзными пꙋ́тами оу҆крѣпле́ни, є҆ще́ же и҆ све́рхꙋ ча́стыми дщи́цами ѡ҆бложе́нными ѿ свѣ́та заключе́ни, ꙗ҆́кѡ да ѿвсю́дꙋ помраче́ни ѻ҆чесы̀, поведе́нїе а҆́ки навѣ̑тницы во все́мъ пла́ванїи и҆мѣ́ютъ.
9	9
Коли ж їх привезли на місце, називане Схедія, і плавання було скінчене, як призначено було царем, тоді він наказав поставити їх перед містом на кінській арені, яка мала велику окружність і дуже зручною була для відкритої наруги на виду у всіх, хто йшов у місто і назад, вирушав усередину країни, так щоб вони ні з військом не мали спілкування, ні взагалі не були удостоєні будь-якого даху.	Си̑мъ же на глаго́лемꙋю ладїю̀ приведє́нымъ бы́вшымъ, и҆ пла́ванїю соверши́вшꙋсѧ, ꙗ҆́коже бѣ̀ повелѣ́но ѿ царѧ̀, повелѣ̀ и҆̀хъ пред̾ гра́домъ на конориста́телнѣмъ мѣ́стѣ поста́вити, на вели́цѣмъ простра́нствѣ, и҆ на порꙋга́нїе вельмѝ оу҆го́днѣмъ всѣ̑мъ входѧ́щымъ во гра́дъ, та́кожде и҆ ѿтꙋ́дꙋ во странꙋ̀ посыла́ємымъ ко и҆зше́ствїю: да нижѐ съ во́ѧми є҆гѡ̀ соѡбща́ютсѧ, нижѐ ѿню́дъ сподо́бѧтсѧ ко́егѡ покро́ва.
10	10
Коли це було виконано і цар почув, що одноплемінники їхні часто виходять таємно з міста оплакувати ганебну біду братів, то дуже розгнівався, і наказав і з цими вчинити точно так само, як і з тими, щоб вони ніяк не менше отримали покарання.	Є҆гда́ же бы́сть сїѐ, оу҆слы́шавъ (ца́рь), ꙗ҆́кѡ нѣ́цыи ѿ ро́да и҆́хъ и҆з̾ гра́да та́йнѡ и҆схожда́хꙋ ча́стѡ ѡ҆пла́кивати безче́стнꙋю бра́тїи бѣ́дность, разгнѣ́вавсѧ ѕѣ́лѡ, повелѣ̀ со прилѣжа́нїемъ и҆ си̑мъ та́кожде ꙗ҆́коже и҆ ѻ҆́нѣмъ сотвори́ти, да ника́коже ме́ншꙋю ѻ҆́нѣхъ воз̾имѣ́ютъ мꙋ́кꙋ, и҆ написа́ти всѧ́ко колѣ́но по и҆́мени:
11	11
Він наказав переписати весь народ за іменами, не для тяжкого рабського служіння, незадовго перед цим звіщеного, а для того, щоб, змучивши їх оголошеними стратами, остаточно погубити в один день.	не къ ма́лѡ преждеѡб̾ѧ́вленнѣй многотрꙋ́днѣй рабо́тѣ, но оу҆мꙋ́ченныхъ повелѣ́нными ка́зньми, въ коне́цъ и҆стреби́ти во вре́мѧ є҆ди́нагѡ днѐ.
12	12
І хоч цей перепис звершувався з крайнім поспіхом і ревним старанням від сходу до заходження сонця, але зовсім закінчити його не могли протягом сорока днів.	Бы́сть же оу҆̀бо си́хъ написа́нїе съ го́рькимъ тща́нїемъ и҆ любоче́стнымъ присѣдѣ́нїемъ ѿ восхо́да со́лнечнагѡ да́же до захожде́нїѧ, и҆ не возмого́ша конца̀ сотвори́ти во дне́хъ четы́редесѧтихъ.
13	13
Цар же, надмірно і безперестанно віддаючись насолодам, перед усіма ідолами влаштовував бенкети, і розумом, який далеко ухилився від істини, і нечистими вустами славословив тих, які глухі і не можуть говорити або надати допомогу, а на найвеличнішого Бога вимовляв непристойне.	Ца́рь же непреста́ннѡ ра́достїю вельмѝ и҆сполнѧ́ѧсѧ, пи́ршєства оу҆ всѣ́хъ і҆́дѡлѡвъ составлѧ́ѧ, заблꙋжде́нымъ дале́че ѿ и҆́стины ра́зꙋмомъ и҆ скве́рными оу҆сты̑, нѣма̑ѧ оу҆́бѡ и҆ не могꙋ̑щаѧ глаго́лати и҆̀мъ и҆лѝ помощѝ похвалѧ́ѧ, на превели́каго же бг҃а неподоба̑ющаѧ глаго́лѧ.
14	14
Після сказаного проміжку часу писарі донесли цареві, що вони не в змозі зробити перепис юдеїв, з причини незліченної їхньої безлічі; притому ще більша кількість їх знаходиться в областях; одні залишаються у домах, інші розсіяні по різних місцях, так що зробити це неможливо навіть усім властям у Єгипті.	По предрѣче́ннѣмъ же вре́мене разстоѧ́нїи, возвѣсти́ша кни́жницы царю̀, ꙗ҆́кѡ ника́коже ктомꙋ̀ мо́гꙋтъ ѡ҆писа́нїе і҆ꙋдє́й сотвори́ти, безчи́сленнагѡ ра́ди и҆́хъ мно́жества, и҆ поне́же сꙋ́ть є҆щѐ премно́зи по страна́мъ, и҆ні́и же по домѡ́мъ ѡ҆брѣта́ютсѧ, а҆ и҆ні́и по мѣстѡ́мъ, ꙗ҆́кѡ не возмощѝ ѿню́дъ всѣ̑мъ, и҆̀же во є҆гѵ́птѣ, страти́гѡмъ сотвори́ти сегѡ̀.
15	15
Коли ж цар ще суворіше погрожував їм, припускаючи, що вони підкуплені дарами і підступно уникали покарання, тоді довелося реально переконати його у тім. Вони довели, що бракує у них і хартій, і необхідних для того письмових тростин.	Є҆гда́ же ца́рь запретѝ и҆̀мъ жесточа́е, а҆́ки дара́ми подкꙋ́плєнымъ на кова́рство и҆збѣжа́нїѧ, слꙋчи́сѧ и҆̀мъ и҆звѣ́стнѣ є҆го̀ ѡ҆ се́мъ оу҆вѣ́рити, глаго́лющымъ съ показа́нїемъ, ꙗ҆́кѡ и҆ хартїи̑ оу҆жѐ и҆ писа́тєлныѧ трѡ́сти, и҆̀хже оу҆потреблѧ́хꙋ, ѡ҆скꙋдѣ́ша.
16	16
Це була дія непереможного небесного Промислу, який допомагав юдеям.	Сїе́ же бѣ̀ дѣ́йство помога́ющагѡ і҆ꙋде́ємъ съ нб҃сѐ про́мысла непобѣди́магѡ (бж҃їѧ).

← Глава 3

Глава 5 →

1 2 3 4 5 6 7

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт