Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 5

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Глава 5	Глава́ є҃

1	1
Валтасар цар зробив великий бенкет для тисячі вельмож своїх і перед очима тисячі пив вино.	Валтаса́ръ ца́рь сотворѝ ве́черю ве́лїю вельмо́жамъ свои̑мъ ты́сѧщи мꙋжє́мъ,
2	2
Скуштувавши вина, Валтасар наказав принести золоті і срібні сосуди, які Навуходоносор, батько його, виніс із храму Єрусалимського, щоб пити з них царю, вельможам його, дружинам його і наложницям його.	пред̾ ты́сѧщею же вїно̀, и҆ пїѧ̀ валтаса́ръ речѐ при вкꙋше́нїи вїна̀, є҆́же принестѝ сосꙋ́ды зла̑ты и҆ срє́брѧны, ꙗ҆̀же и҆знесѐ навꙋходоно́соръ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ и҆з̾ хра́ма (гдⷭ҇а бг҃а), и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ да пїю́тъ въ ни́хъ ца́рь и҆ вельмѡ́жи є҆гѡ̀, и҆ налѡ́жницы є҆гѡ̀ и҆ возлежа́щыѧ (ѡ҆́крестъ) є҆гѡ̀.
3	3
Тоді принесли золоті сосуди, які взяті були зі святилища дому Божого в Єрусалимі; і пили з них цар і вельможі його, дружини його і наложниці його.	И҆ принесо́ша сосꙋ́ды златы̑ѧ и҆ срє́брѧныѧ, ꙗ҆̀же и҆знесѐ (навꙋходоно́соръ ца́рь) и҆з̾ хра́ма гдⷭ҇а бг҃а, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: и҆ пїѧ́хꙋ и҆́ми ца́рь и҆ вельмѡ́жи є҆гѡ̀, и҆ налѡ́жницы є҆гѡ̀ и҆ возлежа́щыѧ (ѡ҆́крестъ) є҆гѡ̀:
4	4
Пили вино, і славили богів золотих і срібних, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних.	пїѧ́хꙋ вїно̀ и҆ похвали́ша бо́ги златы̑ѧ и҆ срє́брѧныѧ, и҆ мѣ̑дѧныѧ и҆ желѣ̑зныѧ, и҆ дрєвѧ́ныѧ и҆ ка́мєнныѧ, а҆ бг҃а вѣ́чнаго не благослови́ша, и҆мꙋ́щаго вла́сть дꙋ́ха и҆́хъ.
5	5
У ту саму годину вийшли пальці руки людської і писали навпроти лампади на вапні стіни чертогу царського, і цар бачив кисть руки, яка писала.	Въ то́й ча́съ и҆зыдо́ша пе́рсты рꙋкѝ человѣ́чи и҆ писа́хꙋ проти́вꙋ лампа́ды на повапле́нїи стѣны̀ до́мꙋ царе́ва, и҆ ца́рь ви́дѧше пе́рсты рꙋкѝ пи́шꙋщїѧ.
6	6
Тоді цар змінився у лиці своєму; думки його збентежили його, зв’язки стегон його ослабли, і коліна його стали битися одне об одне.	Тогда̀ царю̀ зра́къ и҆змѣни́сѧ, и҆ размышлє́нїѧ є҆гѡ̀ смꙋща́хꙋ є҆го̀, и҆ соꙋ́зы чре́слъ є҆гѡ̀ разслаблѧ́хꙋсѧ, и҆ кѡлѣ́на є҆гѡ̀ сража́стасѧ:
7	7
Сильно закричав цар, щоб привели чаклунів, халдеїв і ворожбитів. Цар почав говорити, і сказав мудрецям вавилонським: хто прочитає це написане і пояснить мені значення його, той буде вбраний у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї у нього, і третім володарем буде у царстві.	и҆ возопѝ ца́рь си́лою, є҆́же ввестѝ волхвѡ́въ, халде́євъ, газари́нѡвъ: и҆ речѐ ца́рь мꙋ̑дрымъ вавѷлѡ́нскимъ: и҆́же прочте́тъ писа́нїе сїѐ и҆ ра́зꙋмъ є҆гѡ̀ возвѣсти́тъ мнѣ̀, то́й въ багрѧни́цꙋ ѡ҆блече́тсѧ, и҆ гри́вна злата́ѧ на вы́ю є҆гѡ̀, и҆ тре́тїй во ца́рствѣ мое́мъ ѡ҆блада́ти на́чнетъ.
8	8
І ввійшли всі мудреці царя, але не могли прочитати написаного і пояснити цареві значення його.	И҆ вхожда́хꙋ всѝ мꙋ́дрїи ко царю̀ и҆ не можа́хꙋ писа́нїѧ прочестѝ, ни ра́зꙋма царю̀ возвѣсти́ти.
9	9
Цар Валтасар надзвичайно стривожився, і вигляд лиця його змінився на ньому, і вельможі його збентежилися.	Ца́рь же валтаса́ръ возмѧте́сѧ, и҆ зра́къ є҆гѡ̀ и҆змѣни́сѧ на не́мъ, и҆ вельмѡ́жи є҆гѡ̀ смꙋща́хꙋсѧ.
10	10
Цариця ж, з приводу слів царя і вельмож його, ввійшла у палату бенкету; почала говорити цариця і сказала: царю, повіки живи! нехай не бентежать тебе думки твої, і нехай не змінюється вигляд лиця твого!	И҆ вни́де цари́ца въ до́мъ пи́рный, и҆ речѐ цари́ца: царю̀ во вѣ́ки живѝ: да не смꙋща́ютъ тебѐ размышлє́нїѧ твоѧ̑, и҆ зра́къ тво́й да не и҆змѣнѧ́етсѧ:
11	11
Є в царстві твоєму муж, в якому дух святого Бога; у дні батька твого виявлені були у ньому світло, розум і мудрість, подібна до мудрости богів, і цар Навуходоносор, батько твій, поставив його главою тайновідців, чаклунів, халдеїв і ворожбитів, — сам батько твій, цар,	є҆́сть мꙋ́жъ во ца́рствѣ твое́мъ, въ не́мже дх҃ъ бж҃їй: и҆ во дни̑ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ бо́дрость и҆ смы́слъ ѡ҆брѣ́тесѧ въ не́мъ, и҆ ца́рь навꙋходоно́соръ ѻ҆те́цъ тво́й кнѧ́зѧ поста́ви є҆го̀ волхвѡ́мъ, ѡ҆баѧ́телємъ, халде́ємъ, газари́нѡмъ,
12	12
тому що у ньому, у Даниїлі, якого цар перейменував Валтасаром, виявилися високий дух, відання і розум, здатний пояснювати сни, тлумачити загадкове і розв’язувати вузли. Отже, нехай прикличуть Даниїла, і він пояснить значення.	ꙗ҆́кѡ дꙋ́хъ преиз̾ѻби́лный (бѧ́ше) въ не́мъ, и҆ премꙋ́дрость и҆ смы́слъ (ѡ҆брѣ́тесѧ) въ не́мъ, сказꙋ́ѧ сны̀ и҆ возвѣща́ѧ сокровє́ннаѧ и҆ разрѣша́ѧ соꙋ́зы, данїи́лъ, и҆ ца́рь наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ валтаса́ръ: нн҃ѣ оу҆́бо да призове́тсѧ, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́тъ тебѣ̀.
13	13
Тоді введений був Даниїл до царя, і цар почав розмову і сказав Даниїлові: чи ти Даниїл, один з полонених синів юдейських, яких батько мій, цар, привів з Юдеї?	Тогда̀ данїи́лъ введе́нъ бы́сть пред̾ царѧ̀. И҆ речѐ ца́рь данїи́лꙋ: ты̀ лиє҆сѝ данїи́лъ, ѿ сынѡ́въ плѣ̑нникъ і҆ꙋде́йскихъ, и҆̀хже приведѐ навꙋходоно́соръ ца́рь ѻ҆те́цъ мо́й;
14	14
Я чув про тебе, що дух Божий у тобі і світло, і розум, і висока мудрість знайдена у тобі.	слы́шахъ ѡ҆ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ дх҃ъ бж҃їй въ тебѣ̀, и҆ бо́дрость и҆ смы́слъ и҆ премꙋ́дрость и҆з̾ѻби́лна ѡ҆брѣ́тесѧ въ тебѣ̀:
15	15
Ось, приведені були до мене мудреці й чаклуни, щоб прочитати це написане і пояснити мені значення його; але вони не могли пояснити мені цього.	и҆ нн҃ѣ внидо́ша пред̾ мѧ̀ мꙋ́дрїи, волсвѝ, газари́ни, да писа́нїе сїѐ прочтꙋ́тъ и҆ сказа̑нїѧ є҆гѡ̀ возвѣстѧ́тъ мѝ, и҆ не мого́ша возвѣсти́ти мнѣ̀:
16	16
А про тебе я чув, що ти можеш пояснювати значення і розв’язувати вузли; отже, якщо можеш прочитати це написане і пояснити мені значення його, то вбраний будеш у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї твоїй, і третім володарем будеш у царстві.	а҆́зъ же слы́шахъ ѡ҆ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ мо́жеши сꙋды̀ сказа́ти: нн҃ѣ оу҆̀бо а҆́ще возмо́жеши ппса́нїе сїѐ прочестѝ и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́ти мнѣ̀, въ багрѧни́цꙋ ѡ҆блече́шисѧ, и҆ гри́вна злата́ѧ на вы́и твое́й бꙋ́детъ, и҆ тре́тїй во ца́рствѣ мое́мъ ѡ҆блада́ти бꙋ́деши.
17	17
Тоді відповів Даниїл, і сказав цареві: дари твої нехай залишаться у тебе, і почесті віддай іншому; а написане я прочитаю цареві і значення поясню йому.	Тогда̀ ѿвѣща̀ данїи́лъ и҆ речѐ пред̾ царе́мъ: даѧ̑нїѧ: твоѧ̑ съ тобо́ю да бꙋ́дꙋтъ, и҆ да́ръ до́мꙋ твоегѡ̀ и҆но́мꙋ да́ждь, а҆́зъ же писа́нїе прочтꙋ̀ царю̀ и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣщꙋ̀ тебѣ̀.
18	18
Царю! Всевишній Бог дарував батькові твоєму Навуходоносору царство, велич, честь і славу.	Царю̀! бг҃ъ вы́шнїй ца́рство и҆ вели́чество, и҆ че́сть и҆ сла́вꙋ дадѐ навꙋходоно́сорꙋ ѻ҆тцꙋ̀ твоемꙋ̀,
19	19
Перед величчю, яку Він дав йому, всі народи, племена і мови тремтіли і страшилися його: кого хотів, він убивав, і кого хотів, залишав у живих; кого хотів, підносив, і кого хотів, принижував.	и҆ ѿ вели́чества, є҆́же є҆мꙋ̀ дадѐ, всѝ лю́дїе, племена̀, ꙗ҆зы́цы бѧ́хꙋ трепе́щꙋще и҆ боѧ́щесѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀: и҆̀хже хотѧ́ше оу҆бива́ше, и҆ и҆̀хже хотѧ́ше бїѧ́ше, и҆ и҆̀хже хотѧ́ше возвыша́ше, и҆ и҆̀хже хотѧ́ше, то́й смирѧ́ше:
20	20
Але коли серце його загордилося і дух його озлобився до зухвалости, він був скинутий з царського престолу свого і позбавлений слави своєї,	и҆ є҆гда̀ вознесе́сѧ се́рдце є҆гѡ̀ и҆ оу҆тверди́сѧ дꙋ́хъ є҆гѡ̀ є҆́же презо́рствовати, сведе́сѧ ѿ престо́ла ца́рства, и҆ сла́ва и҆ че́сть ѿѧ́сѧ ѿ негѡ̀,
21	21
і відлучений був від синів людських, і серце його уподібнилося до звіриного, і жив він з дикими ослами; годували його травою, як вола, і тіло його зрошувалося небесною росою, доки він пізнав, що над царством людським володарює Всевишній Бог і поставляє над ним, кого хоче.	и҆ ѿ человѣ̑къ ѿгна́сѧ, и҆ се́рдце є҆гѡ̀ со ѕвѣрьмѝ ѿда́сѧ, и҆ житїѐ є҆гѡ̀ со ди́вїими ѻ҆слы̑, и҆ траво́ю а҆́ки вола̀ пита́хꙋ є҆го̀, и҆ ѿ росы̀ небе́сныѧ ѡ҆роси́сѧ тѣ́ло є҆гѡ̀, до́ндеже оу҆разꙋмѣ̀, ꙗ҆́кѡ владѣ́етъ бг҃ъ вы́шнїй ца́рствомъ человѣ́ческимъ, и҆ є҆мꙋ́же хо́щетъ, да́стъ є҆̀.
22	22
І ти, син його Валтасар, не смирив серця твого, хоч знав усе це,	И҆ ты̀ оу҆̀бо, сы́не є҆гѡ̀ валтаса́ре, не смири́лъ є҆сѝ се́рдца твоегѡ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ: не всѧ̑ ли сїѧ̑ вѣ́далъ є҆сѝ;
23	23
але піднісся проти Господа небес, і сосуди дому Його принесли до тебе, і ти і вельможі твої, дружини твої і наложниці твої пили з них вино, і ти славив богів срібних і золотих, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних, які не бачать, не чують, не розуміють; а Бога, у руці Якого дихання твоє і в Якого всі путі твої, ти не прославив.	но на гдⷭ҇а бг҃а нбⷭ҇наго возне́слсѧ є҆сѝ, и҆ сосꙋ́ды хра́ма є҆гѡ̀ принесо́ша пред̾ тебѐ, ты́ же и҆ вельмѡ́жи твоѝ, и҆ налѡ́жницы твоѧ̑ и҆ возлежа́щыѧ (ѡ҆́крестъ) тебє̀, вїно̀ пїѧ́сте и҆́ми: и҆ бо́ги златы̑ѧ и҆ срє́брѧныѧ, и҆ мѣ̑дѧныѧ и҆ желѣ̑зныѧ, и҆ ка́мєнныѧ и҆ древѧ̑ныѧ, и҆̀же ни ви́дѧтъ, ни слы́шатъ, ни разꙋмѣ́ютъ, похвали́лъ є҆сѝ, а҆ бг҃а, оу҆ негѡ́же дыха́нїе твоѐ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ всѝ пꙋтїѐ твоѝ, того̀ не просла́вилъ є҆сѝ.
24	24
За це і послана від Нього кисть руки, і накреслено це писання.	Сегѡ̀ ра́ди ѿ лица̀ є҆гѡ̀ по́слани бы́ша пе́рсты рꙋчні́и и҆ писа́нїе сїѐ вчини́ша.
25	25
І ось що накреслено: мене, мене, текел, упарсин.	Се́ же є҆́сть писа́нїе вчине́ное: манѝ, ѳеке́л, фа́рес.
26	26
Ось і значення слів: мене — обчислив Бог царство твоє і поклав кінець йому;	Сѐ сказа́нїе глаго́ла: манѝ, и҆змѣ́ри бг҃ъ ца́рство твоѐ и҆ сконча̀ є҆̀:
27	27
текел — ти зважений на терезах і знайдений дуже легким;	ѳеке́л, поста́висѧ въ мѣ́рилѣхъ и҆ ѡ҆брѣ́тесѧ лиша́емо:
28	28
перес — розділене царство твоє і дане мидянам і персам.	фа́рес, раздѣли́сѧ ца́рство твоѐ и҆ даде́сѧ ми́дѡмъ и҆ пе́рсѡмъ.
29	29
Тоді за повелінням Валтасара одягли Даниїла у багряницю і поклали золотий ланцюг на шию його, і проголосили його третім володарем у царстві.	И҆ речѐ валтаса́ръ: (ѡ҆блецы́те и҆̀). И҆ ѡ҆блеко́ша данїи́ла въ багрѧни́цꙋ, и҆ гри́внꙋ златꙋ́ю возложи́ша на вы́ю є҆гѡ̀, и҆ проповѣ́да ѡ҆ не́мъ, є҆́же бы́ти є҆мꙋ̀ кнѧ́зю тре́тїемꙋ во ца́рствѣ є҆гѡ̀.
30	30
У ту ж саму ніч Валтасар, цар Халдейський, був убитий,	Валтаса́ра царѧ̀ халде́йска оу҆би́ша въ тꙋ̀ но́щь,
31	31
і Дарій мидянин прийняв царство, будучи шістдесяти двох років.	да́рїй же ми́дѧнинъ прїѧ̀ ца́рство, сы́й шести́десѧти и҆ двою̀ лѣ́тъ.

← Глава 4

Глава 6 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт