Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 6

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Глава 6	Глава́ ѕ҃

1	1
Угодно було Дарієві поставити над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були по всьому царству,	И҆ бы́сть оу҆го́дно пред̾ царе́мъ, и҆ поста́ви во ца́рствѣ кнѧзе́й сто̀ и҆ два́десѧть, є҆́же бы́ти и҆̀мъ во все́мъ ца́рствѣ є҆гѡ̀,
2	2
а над ними трьох князів, — з яких один був Даниїл, — щоб сатрапи давали їм звіт і щоб для царя не було ніякого обтяження.	над̾ ни́ми же трѝ чино́вники, ѿ ни́хже бѣ̀ данїи́лъ є҆ди́нъ, дабы̀ ѿдава́ли и҆̀мъ кнѧ̑зи сло́во, ꙗ҆́кѡ да царю̀ не стꙋжа́ютъ.
3	3
Даниїл перевершував інших князів і сатрапів, тому що у ньому був високий дух, і цар подумував уже поставити його над усім царством.	И҆ бѣ̀ данїи́лъ над̾ ни́ми, ꙗ҆́кѡ дꙋ́хъ бѧ́ше преиз̾ѻби́ленъ въ не́мъ, и҆ ца́рь поста́ви є҆го̀ над̾ всѣ́мъ ца́рствомъ свои́мъ.
4	4
Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу до звинувачення Даниїла щодо управління царством; але ніякого приводу і провин не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякого прогрішення або провини не виявлялося у ньому.	Чинѡ́вницы же и҆ кнѧ̑зи и҆ска́хꙋ вины̀ ѡ҆брѣстѝ на данїи́ла: и҆ всѧ́кїѧ вины̀ и҆ собла́зна и҆ грѣха̀ не ѡ҆брѣто́ша на него̀, ꙗ҆́кѡ вѣ́ренъ бѧ́ше.
5	5
І ці люди сказали: не знайти нам приводу проти Даниїла, якщо ми не знайдемо його проти нього у законі Бога його.	И҆ рѣ́ща чинѡ́вницы не ѡ҆брѧ́щемъ на данїи́ла вины̀, а҆́ще не въ зако́нѣхъ бг҃а є҆гѡ̀.
6	6
Тоді ці князі і сатрапи приступили до царя і так сказали йому: царю Дарію! повіки живи!	Тогда̀ чинѡ́вницы и҆ кнѧ̑зи предста́ша царю̀ и҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: да́рїе царю̀, во вѣ́ки живѝ:
7	7
Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і воєначальники погодилися між собою, щоб зроблена була царська постанова і видане повеління, щоб, хто протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, того кинути у лев’ячий рів.	совѣща́ша всѝ и҆̀же во ца́рствѣ твое́мъ воевѡ́ды и҆ кнѧ̑зи, ѷпа́ти и҆ ѡ҆блада́ющїи страна́ми, є҆́же оу҆ста́вити оу҆ста́въ ца́рскїй и҆ оу҆крѣпи́ти предѣ́лъ, ꙗ҆́кѡ а҆́ще кто̀ попро́ситъ проше́нїѧ ѿ всѧ́кагѡ бо́га и҆ человѣ́ка до дні́й три́десѧти, ра́звѣ то́чїю ѿ тебє̀, царю̀, да вве́рженъ бꙋ́детъ въ ро́въ ле́вскїй:
8	8
Отже, затвердь, царю, цю постанову і підпиши указ, щоб він був незмінний, як закон мідійський і перський, і щоб він не був порушений.	нн҃ѣ оу҆̀бо, царю̀, оу҆ста́ви предѣ́лъ и҆ положѝ писа́нїе, ꙗ҆́кѡ да не и҆змѣни́тсѧ за́повѣдь ми́дска и҆ пе́рсска, (да никто́же престꙋ́питъ є҆ѧ̀).
9	9
Цар Дарій підписав указ і це повеління.	Тогда̀ ца́рь да́рїй повелѣ̀ вписа́ти за́повѣдь.
10	10
Даниїл же, дізнавшись, що підписано такий указ, пішов у дім свій; вікна ж у світлиці його були відчинені навпроти Єрусалима, і він тричі на день схиляв коліна, і молився своєму Богу, і славословив Його, як це робив він і раніше того.	Данїи́лъ же є҆гда̀ оу҆вѣ́дѣ, ꙗ҆́кѡ за́повѣдь вчини́сѧ, вни́де въ до́мъ сво́й: двє́рцы же ѿвє́рсты є҆мꙋ̀ въ го́рницѣ є҆гѡ̀ проти́вꙋ і҆ерⷭ҇ли́ма, въ три́ же времена̀ днѐ бѧ́ше прекланѧ́ѧ кѡлѣ́на своѧ̑, молѧ́сѧ и҆ и҆сповѣ́даѧсѧ пред̾ бг҃омъ свои́мъ, ꙗ҆́коже бѣ̀ творѧ̀ пре́жде.
11	11
Тоді ці люди підглянули і знайшли Даниїла, що він молиться і просить милости перед Богом своїм,	Тогда̀ мꙋ́жїе ѻ҆́нїи наблюдо́ша и҆ ѡ҆брѣто́ша данїи́ла просѧ́ща и҆ молѧ́щасѧ бг҃ꙋ своемꙋ̀,
12	12
потім прийшли і сказали цареві про царське повеління: чи не ти підписав указ, щоб усяка людина, яка протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, кидати у лев’ячий рів? Цар відповів і сказав: це слово тверде, як закон мидян і персів, який не допускає зміни.	и҆ прише́дше рѣ́ша пред̾ царе́мъ: царю̀, не вчини́лъ ли є҆сѝ ты̀ предѣ́ла, ꙗ҆́кѡ да всѧ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще попро́ситъ оу҆ всѧ́кагѡ бо́га и҆ человѣ́ка проше́нїѧ до три́десѧти дні́й, но то́чїю оу҆ тебє̀, царю̀, да вве́ржетсѧ въ ро́въ ле́вскъ; И҆ речѐ ца́рь: и҆́стинно сло́во, и҆ за́повѣдь ми́дска и҆ пе́рсска не мимои́детъ.
13	13
Тоді відповіли, вони і сказали цареві, що Даниїл, який з полонених синів Юдеї, не звертає уваги ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але тричі у день молиться своїми молитвами.	Тогда̀ ѿвѣща́ша пред̾ царе́мъ и҆ глаго́лаша: данїи́лъ, и҆́же ѿ сынѡ́въ плѣ́на і҆ꙋде́йска, не покори́сѧ за́повѣди твое́й (и҆ не радѣ̀) ѡ҆ предѣ́лѣ, є҆го́же вчини́лъ є҆сѝ: въ три́ бо времена̀ днѐ про́ситъ оу҆ бг҃а своегѡ̀ проше́нїй свои́хъ.
14	14
Цар, почувши це, сильно засмутився і поклав у серці своєму врятувати Даниїла, і навіть до заходу сонця посилено намагався визволити його.	Тогда̀ ца́рь, ꙗ҆́кѡ слы́шавъ сло́во сїѐ, ѕѣлѡ̀ ѡ҆печа́лисѧ ѡ҆ не́мъ, и҆ ѡ҆ данїи́лѣ прѧ́шесѧ є҆́же и҆зба́вити є҆го̀, и҆ бѣ̀ да́же до ве́чера прѧ́сѧ є҆́же и҆зба́вити є҆го̀.
15	15
Але ті люди приступили до царя і сказали йому: знай, царю, що за законом мидян і персів ніяке визначення або постанова, затверджені царем, не можуть бути змінені.	Тогда̀ мꙋ́жїе ѻ҆́нїи глаго́лаша царю̀: вѣ́ждь, царю̀ ꙗ҆́кѡ ми́дѡмъ и҆ пе́рсѡмъ не лѣ́ть є҆́сть премѣни́ти всѧ́кагѡ предѣ́ла и҆ оу҆ста́ва, є҆го́же ца́рь оу҆ста́витъ.
16	16
Тоді цар повелів, і привели Даниїла, і кинули у рів лев’ячий; при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Якому ти незмінно служиш, Він спасе тебе!	Тогда̀ ца́рь речѐ, и҆ приведо́ша данїи́ла и҆ вверго́ша є҆го̀ въ ро́въ ле́вскъ. И҆ речѐ ца́рь данїи́лꙋ: бг҃ъ тво́й, є҆мꙋ́же ты̀ слꙋ́жиши прⷭ҇нѡ, то́й и҆зба́витъ тѧ̀.
17	17
І принесений був камінь і покладений на отвір рову, і цар запечатав його перснем своїм, і перснями вельмож своїх, щоб ніщо не перемінилося у розпорядженні про Даниїла.	И҆ принесо́ша ка́мень є҆ди́нъ и҆ возложи́ша на оу҆́стїе рва̀, и҆ запеча́та ца́рь пе́рстнемъ свои́мъ и҆ пе́рстнемъ вельмо́жъ свои́хъ, да не и҆змѣни́тсѧ дѣѧ́нїе ѡ҆ данїі́лѣ.
18	18
Потім цар пішов у свій палац, ліг спати без вечері, і навіть не велів вносити до нього їжі, і сон біг від нього.	И҆ ѿи́де ца́рь въ до́мъ сво́й и҆ лѧ́же без̾ ве́чери, и҆ ꙗ҆́ди не внесо́ша къ немꙋ̀: и҆ со́нъ ѿстꙋпѝ ѿ негѡ̀. И҆ заключѝ бг҃ъ оу҆ста̀ львѡ́мъ, и҆ не стꙋжи́ша данїи́лꙋ.
19	19
Вранці ж цар устав на світанку і поспішно пішов до рову лев’ячого,	Тогда̀ ца́рь воста̀ заꙋ́тра на свѣ́тѣ и҆ со тща́нїемъ прїи́де ко рвꙋ̀ ле́вскꙋ.
20	20
і, підійшовши до рову, жалібним голосом гукнув Даниїла, і сказав цар Даниїлові: Даниїле, рабе Бога живого! Бог твій, Якому ти незмінно служиш, чи міг спасти тебе від левів?	И҆ є҆гда̀ прибли́жисѧ ко рвꙋ̀, возопѝ гла́сомъ крѣ́пкимъ: данїи́ле, ра́бе бг҃а жива́гѡ! бг҃ъ тво́й, є҆мꙋ́же ты̀ слꙋ́жиши прⷭ҇нѡ, возмо́же ли и҆зба́вити тѧ̀ и҆з̾ оу҆́стъ льво́выхъ;
21	21
Тоді Даниїл сказав цареві: царю! повіки живи!	И҆ речѐ данїи́лъ царе́ви: царю̀, во вѣ́ки живѝ:
22	22
Бог мій послав ангела Свого і загородив пащі левів, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився перед Ним чистим, та й перед тобою, царю, я не зробив злочину.	бг҃ъ мо́й посла̀ а҆́гг҃ла своего̀ и҆ затворѝ оу҆ста̀ львѡ́въ, и҆ не вреди́ша менѐ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣ́тесѧ пред̾ ни́мъ пра́вда моѧ̀, и҆ пред̾ тобо́ю, царю̀, согрѣше́нїѧ не сотвори́хъ.
23	23
Тоді цар надзвичайно зрадів за нього і повелів підняти Даниїла з рову; і піднятий був Даниїл з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого.	Тогда̀ ца́рь вельмѝ возвесели́сѧ ѡ҆ не́мъ и҆ речѐ данїи́ла и҆звестѝ и҆з̾ рва̀. И҆ и҆зведе́нъ бы́сть данїи́лъ и҆з̾ рва̀, и҆ всѧ́кагѡ тлѣ́нїѧ не ѡ҆брѣ́тесѧ на не́мъ ꙗ҆́кѡ вѣ́рова въ бг҃а своего̀.
24	24
І наказав цар, і приведені були ті люди, які звинувачували Даниїла, і кинуті у лев’ячий рів, як вони самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не досягли дна рову, як леви оволоділи ними і розтрощили всі кістки їхні.	И҆ речѐ ца́рь, и҆ приведо́ша мꙋ́жы ѡ҆клевета́вшыѧ данїи́ла и҆ въ ро́въ ле́вскъ вверго́ша ѧ҆̀ и҆ сы́ны и҆́хъ и҆ жєны̀ и҆́хъ: и҆ не доидо́ша дна̀ рва̀, да́же соѡдолѣ́ша и҆̀мъ львы̀ и҆ всѧ̑ кѡ́сти и҆́хъ и҆стончи́ша.
25	25
Після того цар Дарій написав усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: «Мир вам нехай примножиться!	Тогда̀ да́рїй ца́рь написа̀ всѣ̑мъ лю́демъ, племенѡ́мъ, ꙗ҆́зы́кѡмъ, живꙋ́щымъ во все́й землѝ: ми́ръ ва́мъ да оу҆мно́житсѧ:
26	26
Мною дається повеління, щоб у всякій області царства мого трепетали і благоговіли перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і присносущий, і царство Його незламне, і царювання Його нескінченне.	ѿ лица̀ моегѡ̀ заповѣ́дасѧ за́повѣдь сїѧ̀ во все́й землѝ ца́рства моегѡ̀, да бꙋ́дꙋтъ трепе́щꙋще и҆ боѧ́щесѧ ѿ лица̀ бг҃а данїи́лова, ꙗ҆́кѡ то́й є҆́сть бг҃ъ живы́й и҆ пребыва́ѧй во вѣ́ки, и҆ црⷭ҇тво є҆гѡ̀ не разсы́плетсѧ, и҆ вла́сть є҆гѡ̀ до конца̀:
27	27
Він визволяє і спасає, і звершує чудеса і знамення на небі й на землі; Він визволив Даниїла від сили левів».	под̾е́млетъ и҆ и҆збавлѧ́етъ, и҆ твори́тъ зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀ на небесѝ и҆ на землѝ, и҆́же и҆зба́ви данїи́ла ѿ оу҆́стъ льво́выхъ.
28	28
І Даниїл благоденствував і в царювання Дарія, і в царювання Кира перського.	Данїи́лъ же оу҆правлѧ́ше во ца́рствѣ да́рїевѣ и҆ во ца́рствѣ кѵ́ра пе́рсѧнина.

← Глава 5

Глава 7 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт