Завантаження...
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:
⇄

Второзаконня
Пя'тые кни'ги мољ=сїѓвы вторы'и зако'нъ
Глава 1
Глvа, а~”
1
1
Це є слова, які говорив Мойсей усім ізраїльтянам за Йорданом у пустелі на рівнині навпроти Суфа, між Фараном і Тофелом, і Лаваном, і Асирофом, і Дизагавом,
Сїи словеса` и^хже гл~а мољ=сїи всемђ` і^и^л~ю, ѓ%бонђ странђ` і^ѓ^рда'на. въ пђсты'ни на за'пады, блиZ чрьмна'го мо'ря междђ` фара'номъ и^ тофо'ломъ, и^ лово'номъ и^ а^вло'номъ, и^ ꙁлаTникомъ”
2
2
на відстані одинадцяти днів путі від Хорива, по дорозі від гори Сеїр до Кадес-Варні.
Є$ді'нъна'десять дн~їи эT хори'ва пђть до горы` сеи'ра. да'ждь до кадисва'рни”
3
3
Сорокового року, одинадцятого місяця, у перший [день] місяця говорив Мойсей [усім] синам Ізраїлевим усе, що заповів йому Господь про них.
И$ бысть въ м~ е лњто, въ а~і мцsъ. въ а~ дн~ь мцsа. гл~а мољ=сїи къ всMњ сн~омъ і^и^л~евыM, по всемђ` е^ли'ко заповњда е^мђ г~ь к ниM”
4
4
Після вбивства ним Сигона, царя Аморрейського, який жив у Есевоні, і Ога, царя Васанського, який жив у Аштерофі в Едреї,
По ё^бїе'нїи сїѓ'на цр~я а^м#морре'иска, жи'вшаго въ а^сево'не. і^ и^ѓ'га цр~я васа'ньска, жи'вшаго въ а^старо'џњ, и^ во е^драи`”
5
5
за Йорданом, у землі Моавитській, почав Мойсей пояснювати закон цей і сказав:
Э$бо'нђ же странђ` і^ѓ^рда'на въ земли` моа^вли, нача` мољ=сїи проповњ'дати зако'нъ сїи гл~я”
6
6
Господь, Бог наш, говорив нам у Хориві і сказав: «досить вам жити на горі цій!
Гь~ б~ъ на'шъ гл~а на'мъ въ хори'вњ гл~я, довлње^тᲆ ваM жи'ти въ горњ се'й”
7
7
поверніться, вирушайте в путь і підіть на гору аморреїв і до всіх сусідів їх, на рівнину, на гору, на низькі місця і на південний край і до берегів моря, у землю Ханаанську і до Ливану, навіть до ріки великої, ріки Євфрату;
Э$брати'теся, и^ въздви'гнетеся в^ы, и^ внїидњте въ горђ а^м#морре'искђ. и^ къ всњмᲆ насе'лником#, а^ра'вы въ горђ` и^ поля'нђ, и^ на восто'къ, дђбра'вы, и^ подо'лгъ мо'ря земли` ханааnски. и^ сђпроти'вђ дђбравы до рњки` вели'кїя е^в#фра'тњ”
8
8
ось, Я даю вам землю цю, підіть, візьміть у спадщину землю, яку Господь із клятвою обіцяв дати батькам вашим, Аврааму, Ісааку і Якову, їм і нащадкам їхнім».
И$ с^е предаX преD ва'ми зе'млю вшеDше ѓ^дрьжите ю&, е^ю'же кля'хся эTц~емъ ва'шимъ, а^враа'мђ, і^саа'кђ, і^а'ковђ, да'ти ю& и^м# и^ сњмени иX по ниX”
9
9
І я сказав вам у той час: не можу один водити вас;
И$ реко'хъ къ ваM во' время ѓ%но гл~я. не могђ` а%зъ е^ді'нᲆ води' ти ваs”
10
10
Господь, Бог ваш, розмножив вас, і ось, ви нині численні, як зірки небесні;
Гь~ б~ъ ва'шъ ё^мно'жилъ ваs и^ с^е е^сте` днеs, ја^ко ѕвњ'зды нбsныа мно'жествоM”
11
11
Господь, Бог отців ваших, нехай розмножить вас у тисячу разів проти того, скільки вас тепер, і хай благословить вас, як Він говорив вам:
Гь~ б~ъ эTц~ъ ва'шихъ приложи` ва'мᲆ, ја%ко е^сте` ты'сђща кра'тъ ё^мно'жени и^ блsви васъ, ја%коже гл~алъ е^сть ваM”
12
12
як же мені одному носити тяготи ваші, тягарі ваші і суперечки ваші?
Ка'ко могђ` самъ носи'ти трђды` ваша, и^ тя'жести ваша и^ пря` ваша,
13
13
оберіть собі в колінах ваших мужів мудрих, розумних і випробуваних, і я поставлю їх начальниками вашими.
и^ꙁбери'те себᲇ мђжа мђ'дры и^ ё^мњтеля и^ смы'слены, въ племе'нехъ вашиX. и^ да поста'влю и^хъ наD ва'ми стрњ'ишины ва'мъ”
14
14
Ви відповіли мені і сказали: добру справу ти наказуєш зробити.
И$ эTвњща'сте ми и^ реко'сте добро` сло'во е^же гл~алъ е^си сътвори'ти”
15
15
І взяв я старійшин із колін ваших, мужів мудрих, [розумних] і випробуваних, і зробив їх начальниками над вами, тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками, десятиначальниками і наглядачами за колінами вашими.
И$ пояX эT ваs мђжи мђ'дры, и^ ё^мњтелны и^ смыслены. и^ поста'вихъ и^хъ владњти наD вами ты'сђщники, и^ со'тники и^ пятьдеся'тники, и^ десятники, и^ кни'гочїа, сђдїа'мъ вашиM”
16
16
І дав я повеління суддям вашим у той час, говорячи: вислуховуйте братів ваших і судіть справедливо, як брата з братом, так і прибулого його;
И$ заповњ'дахъ сђдїа'мъ вашим# в т^о вре'мя гл~я раZсђжда'иᲄе междђ бра'тїею свое`ю, и^ сђди'те по пра'вдњ межи` мђжемъ и^ ме'ждђ бра'томъ е^го, и^ междђ прише'лцемъ”
17
17
не розрізняйте осіб на суді, як малого, так і великого вислуховуйте: не бійтеся лиця людського, тому що суд — справа Божа.
Не зри'те лица` въ сђдњ`, по ма'лђ и^ по вели'кђ сђ'диши не сђмня'ся лица` чл~ча сђдъ б^о бж~їи е^сть” с^и рњчь и^же а%ще жестока бђдетъ ё^ васъ, принеси'те до мене` и^ да слы'шђ ю&”
18
18
І дав я вам у той час повеління про все, що слід вам робити.
И$ заповњ'дахъ ва'мъ вᲆ вре'мя ѓ%но вс^я словеса` ја%же сътвори'те”
19
19
І вирушили ми від Хорива, і йшли по всій цій великій і страшній пустелі, яку ви бачили, по шляху до гори Аморрейської, як повелів Господь, Бог наш, і прийшли в Кадес-Варні.
И$ воздви'гшеся эT хори'ва прои^до'хоM вс^ю пђсты'ню вели'кђю, и^ стра'шнђю ѓ%нђ, ю%же ви'дњсте. въ пђти` горы` а^м#морре'иски, ја%ко заповњда на'мъ г~ь б~ъ на'шъ, и^ прїидохо'м# до кадисва'рнїи”
20
20
І сказав я вам: ви прийшли до гори Аморрейської, яку Господь, Бог наш, дає нам;
И$ реко'хъ ваM, прїидњте до горы` а^м#морре'иски, ја%же г~ь б~ъ нашъ да'етъ ваM
21
21
ось, Господь, Бог твій, віддає тобі землю цю, йди, візьми її у володіння, як говорив тобі Господь, Бог батьків твоїх, не бійся і не жахайся.
ви'дите, предаl е^сть г~ь б~ъ вашᲆ, преD лице'мъ вашиM зе'млю, вше'дше прїимњте. ја^коже гл~а г~ь б~ъ эTц~ъ ва'шихъ и^ вамъ, не бо'итеся н^и ё^жаса'итеся”
22
22
Але ви усі підійшли до мене і сказали: пошлемо перед собою людей, щоб вони дослідили нам землю і принесли нам звістку про дорогу, по якій іти нам, і про міста, в які йти нам.
И$ прїидосте къ мнњ` вс^и и^ рекосте м^и. да по'слемᲆ мђжа преD на'ми да соглядяT зе'млю. и^ повњ'дятъ н^ы эTвњтъ и^ пђть и^мже дои'демъ ея`, и^ гра'ды в ня'же н^ы е^сть вни'ти”
23
23
Слово це мені сподобалося, і я взяв з вас дванадцять мужів, по одній людині від [кожного] коліна.
И$ ё^гоDно бысть слово с^е предо мно'ю. и^ поя'хъ эT ваs, в~і, мђжа. мђжа е^ді'наго эT кое^гождо племе'ни”
24
24
Вони пішли, зійшли на гору і дійшли до долини Есхол, і оглянули її;
И$ ѓ^браᲄившеся възы'доша на' горђ, и^ прїидоша до бе'ри греꙁно'вныа, и^ согляда'ша ю&”
25
25
і взяли в руки свої плоди землі і доставили нам, і принесли нам звістку і сказали: добра земля, яку Господь, Бог наш, дає нам.
И$ вꙁя'ша в рђцњ свои` эT плода` земли`, и^ принесо'ша к наM. и^ гл~ахђ бл~га'я земля` ю%же вда'етъ г~ь б~ъ наM”
26
26
Але ви не захотіли йти і стали проти веління Господа, Бога вашого,
И$ не въсхоᲄњ'сте внити, ни'же послђшасте гл~ъ г~а б~а ва'шего”
27
27
і нарікали в наметах ваших і говорили: Господь, з ненависти до нас, вивів нас із землі Єгипетської, щоб віддати нас у руки аморреїв і знищити нас;
И$ възропта'сте в кђщахъ свои^хъ и^ реко'сте, ненави'сти ради и^зведе` н^ы г~ь и^з ꙁемля` е^гљ=петскїа, преда' ти насъ в рђцњ а^м#море'истњ, потреби'ти наs”
28
28
куди ми підемо? брати наші розслабили серце наше, говорячи: народ той більший, [численніший] і вищій за нас, міста там великі і з укріпленнями до небес, та й синів Енакових бачили ми там.
Ка'мо м^ы възы'дем#, братїя же наша эTврати'ша срDца наша гл~юще. ја%ꙁыk мно'гъ и^ крњпча'иши насъ, и^ гра'ди вели'цњ ё^твръжDены до нб~си. н^о и^ сн~ы гига'нътовы ви'дњхоM та'мо.
29
29
І я сказав вам: не страшіться і не бійтеся їх;
и^ гл~ахᲆ кᲆ ваM не ё^жаса'иᲄеся и^ не бо'иᲄеся эT них#”
30
30
Господь, Бог ваш, іде перед вами; Він буде боротися за вас, як Він зробив з вами в Єгипті, перед очима вашими,
Гь~ б~ъ на'шъ преDходя'и преD лицемъ ва'шимъ то'й повою'етᲆ и^хъ с ва'ми, по всемђ` е^ли'ко сътвори` ва'мъ, въ ꙁемли` е^гљ=петᲆстњи преD ѓ%чима ва'шима”
31
31
і в пустелі цій, де, як ти бачив, Господь, Бог твій, носив тебе, як людина носить сина свого, на всьому шляху, яким ви проходили, до приходу вашого на це місце.
И$ вᲆ пђсты'ни се'й ю%же ви'дњсте ја%ко въспита` тебе` г~ь б~ъ тво'и, ја%коже нњ'кїи чл~къ пиᲄаеT сн~а свое^го, по всемђ` пђти` во'ньже ходи'сте. дон#деже прїидо'сте до мњста сего`,
32
32
Але і при цьому ви не вірили Господу, Богу вашому,
н^о въ словеси` се'мъ не вњ'ровасте гв~и б~ђ ва'шемђ.
33
33
Який ішов перед вами шляхом — шукати вам місце, де зупинитися вам, вночі у вогні, щоб указувати вам дорогу, по якій іти, а вдень у хмарі.
и^же преDходитъ преD ва'ми въ пђть, и^збра'ти вамъ мњсто. водя` васъ ѓ^гне'мъ но'щїю, показа'я ваM пђть и%мже и^ти` по немъ. и^ ѓ'блакомъ дн~їю”
34
34
І Господь [Бог] почув слова ваші, і розгнівався, і поклявся, говорячи:
И$ ё^слы'ша г~ь б~ъ глаs словесᲆ ва'шиX. и^ разгнњ'вася и^ кля'тся гл~я”
35
35
ніхто з людей цих, з цього злого роду, не побачить доброї землі, яку Я клявся дати батькам вашим;
А/ще ё%зритъ кт^о эT мђжᲆ си'хъ зе'млю бл~гђю сїю. е^ю'же а^ꙁъ кляхся эTц~еM и^хъ.
36
36
тільки Халев, син Ієфонніїн, побачить її; йому дам Я землю, по якій він проходив, і синам його, за те, що він підкорився Господу.
развњ хале'ва сн~а е^фџо'нина сїи ё%ꙁритᲆ ю&. семђ же даM зе'млю на нюже востђпи'лъ е^сть, и^ сн~омъ е^го, понеже прилежаT гв~и”
37
37
І на мене прогнівався Господь за вас, говорячи: і ти не ввійдеш туди;
И$ на' мя раZгнњ'вася г~ь ваs ра'ди рекїи, ни'же т^ы вни'деши та'мо”
38
38
Ісус, син Навина, який при тобі, він увійде туди; його утверди, тому що він введе Ізраїля у володіння нею;
Но^ і^сђсᲆ сн~ъ нављ=нъ и^же сᲄои'тᲆ преD тобо'ю, сїи вни'детъ та'мо в н^ю, сего` ё^крњпи` ја%ко сїи прича'стиT ю& і^и^л~ю”
39
39
діти ваші, про яких ви говорили, що вони дістануться у здобич ворогам, і сини ваші, які не знають нині ні добра ні зла, вони ввійдуть туди, їм дам її, і вони оволодіють нею;
И$ ѓ^троча'та ва'ши и^хже гл~асте въ плене'нїи бђ'дђтъ, и^ вся'ко ѓ^троча мла'до е^же не вњсть днеs добра` и^ ѕла`, сїи вни'дTђ та'мо, и^ си'мъ дамъ ю& и^ сїи причастя'тъ ю&”
40
40
а ви поверніться і рушайте в пустелю по дорозі до Червоного моря.
Вы' же ѓ^брати'вшися въполъчи'стеся въ пђсты'ню пђтеM къ чермно'мђ мо'рю”
41
41
І ви відповіли тоді і сказали мені: згрішили ми перед Господом, [Богом нашим,] підемо й будемо воювати, як повелів нам Господь, Бог наш. І підперезалися ви, кожен військовою зброєю своєю, і нерозсудливо зважилися зійти на гору.
И$ гл~асте ре'кђще къ мн^њ съгрњши'хомᲆ, преD гм~ъ бм~ъ на'шимъ м^ы. шеDше да ся сњче'мъ, по всемђ` е^ли'ко заповњ'да г~ь б~ъ на'шъ наM” И$ въземᲆ ко'ждо сосDђ сво'и ра'тныи, и^ собра'вшеся в#зыидо'сте на горђ`”
42
42
Але Господь сказав мені: скажи їм: не піднімайтесь і не воюйте, тому що немає Мене серед вас, щоб не уразили вас вороги ваші.
И$ рече г~ь кᲆ мн^њ рцы` иM да не выхо'дятъ ни'же секђтся, нњсмь б^о с ни'ми. и^ да не пробњгнђтъ прDе враги` ва'шими”
43
43
І я говорив вам, але ви не послухали і стали проти веління Господнього і з упертості своєї зійшли на гору.
И$ гл~ахъ къ ваM не послђш'асте мене`, и^ престђпи'сᲄе слово гн~е. и^ възнђди'вшеся възыидо'сте на горђ`”
44
44
І виступив проти вас Аморрей, який жив на горі тій, і переслідували вас так, як роблять бджоли, й уражали вас на Сеїрі до самої Хорми.
И$ сшеD а^м#морњи живы'и на горњ` то'й проти'вђ ва'мъ, и^ прогна` в^ы ја%ко пчелам# творя'тъ, і^ и^зби'ша в^ы эT сеи'ра до е'рмы,
45
45
І повернулися ви і плакали перед Господом: але Господь не почув волання вашого і не послухав вас.
тогда` възврати'стеся” И$ сњдше пла'касте преD гм~ъ и^ не послђша г~ь гла'са ва'шего, и^ не вняT ва'мъ”
46
46
І пробули ви в Кадесі багато часу, скільки часу ви там були.
И$ сњдњсте в кади'си дн~и мно'ги е^ли'ко дн~їи тогда` сњдњ'сте”
Глава 2
Глvа, в~”
1
1
І повернули ми і вирушили в пустелю до Червоного моря, як говорив мені Господь, і багато часу ходили навколо гори Сеїра.
И$ възврати'вшеся вᲆꙁдвиго'хомся въ пђсты'ню пђть моря чермна'го, ја%коже гл~а г~ь ко мнњ`. и^ ѓ^быходихом# го'рђ, сеи'ръ, дн~и многи.
2
2
І сказав мені Господь, говорячи:
И$ рече г~ь ко мнњ,
3
3
досить вам ходити навколо цієї гори, поверніть на північ;
довлњ'етъ ваM ѓ^бъхожда'ти го'рђ сїю, возврати'стеся ё^бо къ сњ'верђ”
4
4
і народу дай повеління і скажи: ви будете проходити межі братів ваших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, і вони убояться вас; але остерігайтеся
И$ лю'демъ заповњждь гл~я, в^ы прои'дњте по предњлоM бра'тїа вашея сн~овъ и^са'вовыхъ живђщихъ въ сеи'рњ. и^ ё^боя'тся ваs, ё^жа'снђтся ѕњло”
5
5
починати з ними війну, бо Я не дам вам землі їх ні на стопу ноги, тому що гору Сеїр Я дав у володіння Ісаву;
Не сътвори'те с ними ра'ти, не да'хъ б^о вамъ эT земля` и^хъ, ниже стопы` ноги`, ја^ко въ прича'стїе да'хъ сн~омъ і^са'вовыM го'рђ сеи'ръ”
6
6
їжу купуйте в них за срібло і їжте; і воду купуйте в них за срібло і пийте;
Сребро'мъ пи'щђ кђпи'те себњ ё^ ни'хъ и^ ја^ди'те, во'дђ въ мњрђ во'змете эT нихъ, на ценњ да пїете”
7
7
бо Господь, Бог твій, благословив тебе у всякій справі рук твоїх, був покровителем тобі під час подорожі твоєї по великій [і страшній] пустелі цій; ось, сорок років Господь, Бог твій, з тобою; ти ні в чому не терпів нестачі.
Гь~ б^о б~ъ ᲄвои блsвилᲆ е^сть тебе` въ всеM дњ'ло рђкђ твое^ю. раꙁђмᲇи ка'ко прои'де пђсты'ню вели'кђю и^ стра'шнђю сїю. с^е м~, лњтъ г~ь б~ъ твои с тобо'ю, и^ не проси` словеси`”
8
8
І йшли ми повз братів наших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, шляхом рівнини, від Елафа й Ецион-Гавера, і повернули, і йшли до пустелі Моава.
И$ минђ'хомъ бра'тїю свою` сн~ы і^са'вля, живђщ'ая в сеи'рњ ё^ пђти` а^раDскаго эT е^ло'на, и^ эT гасїѓ'на гаве'ра, и^ възвраᲄи'вшеся преидо'хомъ пђть въ пђсты'ню моа'влю”
9
9
І сказав мені Господь: не вступай у ворожнечу з Моавом і не починай з ними війни; бо Я не дам тобі нічого від землі його у володіння, тому що Ар віддав Я у володіння синам Лотовим;
И$ рече г~ь къ мнњ`, не совраждђ'итеся моа'витомъ, и^ не сътвори'те с ними ра'ти, не дахъ б^о ва'мъ эT земля` иX въ прича'стїе, сн~омъ б^о ло'товомъ да'лъ е^смь а^рои'ръ причасти'ти”
10
10
раніше жили там емими, народ великий, численний і високий, як сини Енакові,
И$ ѓ^ми'ны б^о пре'жDе сᲇдя'хђ в не'и и^ чадь вели'ка и^ мно'га и^ крњпка, ја^коже и^ е^наки'нъ
11
11
і вони вважалися між рефаїмами, як сини Енакові; моавитяни ж називають їх емимами;
рафа'инъ, гл~ются и^ сїи, ја%коже е^наки'ни и^ моа^ви'тᲇ прозываюT я& и^ ѓ^ми'ны”
12
12
а на Сеїрі жили колись хорреї; але сини Ісавові прогнали їх і знищили їх від лиця свого й оселилися замість них — так, як вчинив Ізраїль із землею спадщини своєї, яку дав їм Господь;
И$ въ сеи'рњ сᲇдя'ше хорњ'и прежде. н^о сн~ове і^са'вовы, потреби'ша я&, і^ и^скорени'ша я&, эT лица` и^ всели'шася въ и'хъ мњ'ста. и^м#же ѓ%бразомъ сътвори` і^и^л~ь на земли` прича'стїа е^го, ја^же далъ е^сть г~ь и^мъ”
13
13
отже, встаньте і пройдіть долину Заред. І пройшли ми долину Заред.
Нн~њ ё^бо в^ы вᲆста'ните и^ въꙁдви'гнитеся, и^ про'идете де'брь заре'фовђ”
14
14
З тих пір, як ми пішли в Кадес-Варні і як пройшли долину Заред, минуло тридцять вісім років, і в нас перевівся з середовища стану весь рід, що ходить на війну, як клявся їм Господь [Бог];
И$ ни ја%же эTи^до'хом# эT кадис ва'рнїи до'ндеже преи^до'хомъ де'брь ꙁаре'фовђ, л~ и^ и~, лњт#. до'н#деже паде` вс^е рожде'нїе мђжь во'искиX эT по'лка. ја%коже кля'тся и^мъ г~ь”
15
15
та й рука Господня була на них, щоб винищувати їх із середовища стану, поки не вимерли.
И$ рђка` бж~їа бя'ше на ни'хъ, погђби'ти я& эT поlка. до'ндеже падо'ша”
16
16
Коли ж перевелися всі, що ходять на війну, і вимерли із середовища народу,
И$ бысть вънегда` падо'ша вс^и мђжи во'истїи ё^мира'юще эT среди` людїи”
17
17
тоді сказав мені Господь, говорячи:
И$ рече г~ь къ мнњ` гл~я.
18
18
ти проходиш нині повз межі Моава, мимо Ара,
т^ы преи'деши дне'сь же предњ'лы моа'влими, и^ а^рои'ровыми”
19
19
і наблизився до аммонитян; не вступай з ними у ворожнечу, і не починай з ними війни, бо Я не дам тобі нічого від землі синів Аммонових у володіння, бо Я віддав її в володіння синам Лотовим;
ПришеDше блиZ сн~овᲆ а^м#ма'новыхᲆ не съвраждђ'итеся иM, и^ не сътвори'те с ними ра'ти, не даM б^отебе` эT земля` сн~овъ а^м#моновых# во прича'стїе. ја%ко сн~омъ ло'товымъ даX во прича'сᲄїе”
20
20
і вона вважалася землею рефаїмів; раніше жили на ній рефаїми; аммонитяни ж називають їх замзумимами;
Земля` рафаи'нъска и^менђется. рафаи%ны б^о на не'и прежде жи'вяхђ, а^мони'тяне же прозыва'ютъ и^хъ зоми'нъ.
21
21
народ великий, численний і високий, як сини Енакові, і знищив їх Господь перед лицем їх, і вигнали вони їх і оселилися на місці їхньому,
ја^зы'къ велиk мно'гъ и^ крњпок#. ја^коже и^ е^наки'мы, и^ погђби` я& г~ь эT лица` и^хъ, и^ прїа'ша прича'стїа и^ всели'шася въ и^хъ мњсто, и^ до сего` дн~я”
22
22
як Він зробив для синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, знищивши перед лицем їх хорреїв, і вони вигнали їх, і оселилися на місці їх, і живуть до цього дня;
ЈА/коже сътвори` сн~омᲆ і^са'вовыM живђщиM в сеи'рњ. иMже ѓ^браꙁоM поᲄреби'ша хоре'я эT лица` своеh. и^ причасти'шася в ниX и^ вселишася въ иX мᲇсто, и^ до сего` дн~е”
23
23
і аввеїв, які жили в селищах до самої Гази, Кафторими, що вийшли з Кафтора, знищили й оселилися на місці їх.
И$ е^ве'и живђщїа, въ а^ро'џњ до га'зы, кападокїи шеDше и^зъ кападокїи' потреби'ша я&, и^ всели'шася во и'хъ мᲇсто”
24
24
Встаньте, рушайте і перейдіть потік Арнон; ось, Я віддаю в руки твої Сигона, царя Есевонського, аморреянина, і землю його; починай оволодівати нею, і веди з ним війну;
Нн~њ ё^бо въста'нњте в^ы въꙁдви'гнњтеся и^ прои^дњте в^ы де'брь а^рно'ню, с^е предаX в рђцњ твои` сїѓ'на цр~я е^сево'ня, и^ а^м#морре'иска. и^ зеMлю е^го начни` причаща'ти. сᲆтвори` с ни'ми ра'ть дн~ешнїи дн~ь”
25
25
з цього дня Я почну поширювати страх і жах перед тобою на народи під усім небом; ті, які почують про тебе, затремтять і жахнуться тебе.
Нн~њ начнђ дати тре'петъ и^ страX тво'и преD лицеM всњмъ страна'м# ја^же сђть поD нб~сеM. ѓ^ни же слы'шавшеи и%мя твое` въꙁᲆмятђтся. и^ болњзнь прїимђтъ эT лица` твое^го”
26
26
І послав я послів з пустелі Кедемоф до Сигона, царя Есевонського, зі словами мирними, щоб сказати:
И$ послахъ послы` эT пђсты'ня кедемо'џъ къ сїѓ'нђ цр~ю а^сево'ню, словесы` ми'рны гл~я”
27
27
дозволь пройти мені землею твоєю; я піду дорогою, не зійду ні праворуч, ні ліворуч;
д^а прои'дђ сквоѕњ ꙁе'млю твою` по пђᲄи` прои^дђ и^ не съвращ'ђся н^и на' десно н^и на' лњво”
28
28
їжу продавай мені за срібло, і я буду їсти, і воду для пиття давай мені за срібло, і я буду пити, тільки ногами моїми пройду
Пи'щђ на ценњ` да ны` даси, и^ ја^мъ. и^ во'дђ на ценњ` даси` и^ пїю, ра'звњ то'чїю нога'ма мои^ма прои^дђ”
29
29
так, як зробили мені сини Ісава, які живуть на Сеїрі, і моавитяни, які живуть в Арі, доки не перейду через Йордан у землю, яку Господь, Бог наш, дає нам.
ЈА/коже сᲆтвори'ша м^и сн~ве і^са'вови живђщїи въ сеи'рњ, и^ моа'вити живђщїи въ и^ро'рњ. до'ндеже про'и^дђ і^ѓ^рда'нъ на' ꙁемлю ја%же г~ь б~ъ нашъ да'етъ наM”
30
30
Але Сигон, цар Есевонський, не погодився дозволити пройти нам через свою землю, тому що Господь, Бог твій, озлобив дух його і серце його зробив упертим, щоб віддати його в руку твою, як це видно нині.
И$ не въсхотњ` сїѓ'нъ цр~ь а^сево'нь да минеM сквоѕњ ю&, ја%ко ѓ^жесточи` г~ь б~ъ нашᲆ дх~ъ е^го, и^ ё^крњпи` срDце е^го да преда'стъ в рђцњ твои` въ дн~ешнїи дн~ь”
31
31
І сказав мені Господь: ось, Я починаю віддавати тобі Сигона [царя Есевонського, аморреянина,] і землю його; починай оволодівати землею його.
И$ рече г~ь къ мн^њ се нача'хᲆ, предая'ти преD лицемъ твои^мᲆ сїѓ'на цр~я а^сево'ня и^ а^м#море'иска и^ зе'млю е^го, и^ начина'и причаща'ти зе'млю е^го”
32
32
І Сигон [цар Есевонський] із усім народом своїм виступив проти нас на бій до Яаца;
И$ꙁы'де сїѓ'нъ цр~ь а^сево'нь проти'вђ наM самъ и^ вс^и лю'дїе е^го на' брань, въ и^а'сђ”
33
33
і віддав його Господь, Бог наш, [у руки наші,] і ми подолали його і синів його і весь народ його,
И$ предалъ и& г~ь б~ъ нашᲆ преD лицемъ нашимъ въ рђцњ наши, и^ ё^би'хоM е^го и^ сн~ы е^го, и^ вс^я лю'ди е^го”
34
34
і взяли в той час усі міста його, і віддали закляттю всі міста, чоловіків і жінок і дітей, не залишили нікого в живих;
И$ ѓ^дръжа'хомъ вс^я гра'ды е^го во ѓ%но вре'мя, и^ поби'хомъ вс^я грады и^ногда` и^ же'ны и^х# и^ дњти иX не ѓ^ста'вихомъ живы”
35
35
тільки взяли ми собі у здобич худобу їхню і захоплене у взятих нами містах.
Ра'ꙁвњ скотъ плᲇнихоM себњ і^ и^мњнїа граDны вꙁя'хоM”
36
36
Від Ароера, що на березі потоку Арнона, і від міста, що на долині, до [гори] Галаада не було міста, яке було б неприступним для нас: усе віддав Господь, Бог наш, [у руки наші].
эT а^ро'ира. и^же е^сть ё^стїе водотеча а^рно'ня и^ грDа и^же е^сть в де'бри, и^ до горы` гала'довы. и^ не бысть грDа ё^целњ'выи наs, вс^я предаl г~ь б~ъ нашъ в рђцњ` наши”
37
37
Тільки до землі аммонитян ти не підходив, ні до місць [що лежать] біля потоку Іавока, ні до міст [які] на горі, ні до усього, до чого не повелів [нам] Господь, Бог наш.
Ра'ꙁвњ въ земли` сн~овъ а^м#ма'нихъ, не пристђпа'хоM, и^ вс^я сᲆдръжа'щаася с# водоте'чею и^а^ва'ковою, и^ гра'ды и^же въ гораX. ја%коy повелњ` г~ь б~ъ на'шъ”
Глава 3
Глvа, г~”
1
1
І повернули ми звідти, і йшли до Васана, і виступив проти нас на війну Ог, цар Васанський, з усім народом своїм, при Едреї.
И$ ѓбрати'вшеся въꙁыидо'хоM пђте'мъ и^же къ васа'нђ. і^ и^ꙁы'де, и^ ѓ'гъ цр~ь васа'нь проти'вђ намᲆ, са'мъ и^ вс^и лю'дїе е^го с ни'мъ на' брань въ а^драи'нъ”
2
2
І сказав мені Господь: не бійся його, тому що Я віддам у руку твою його, і весь народ його, і всю землю його, і ти вчиниш з ним так, як вчинив із Сигоном, царем Аморрейським, який жив у Есевоні
И$ рече г~ь къ мн^њ не бо'ися е^го ја^ко въ рђцњ твои` предаX е^го и^ вс^я лю'дїе е^го и^ вс^ю ꙁе'млю е^го” И$ сътвори'ши е^мђ ја%коже сътвори` сїѓ'нђ цр~ю а^м#морре'искђ, и^же жиT въ а^сево'нњ”
3
3
І віддав Господь, Бог наш, у руки наші й Ога, царя Васанського, і весь народ його; і ми подолали його, так що нікого не залишилося в нього в живих;
И$ преда` и& г~ь б~ъ нш~ь въ рђцњ` на'ши, и^ ѓ'га цр~я васа'ня и^ вс^я лю'дїе е^го і^ и^ꙁби'хоM е^го до'ндеже не ѓ^ста` эT ниX племя”
4
4
і взяли ми в той час усі міста його; не було міста, яке ми не взяли б у них: шістдесят міст, усю область Аргов, царство Ога Васанського;
И$ вꙁя'хомъ вс^я гра'ды и^хᲆ въ' время ѓ%но. и^ не бы'сᲄь гра'да е^гоже не вꙁя'хомъ эT ни'хъ, ћ~, гра'дъ” и^ вс^я предњ'лы а%рговы цр~я ѓ%гова, въ а^са'нњ”
5
5
усі ці міста укріплені були високими стінами, воротами і запорами, крім міст неукріплених, дуже багатьох;
Вся` гра'ды тве'рды гражде'нїемъ высо'кимъ, вра'та и^ ꙁасо'вы, ра'звњ гра'ды ферꙁе'ски мно'ги ѕњ'ло”
6
6
і піддали ми їх закляттю, як вчинили із Сигоном, царем Есевонським, піддавши закляттю всяке місто з чоловіками, жінками і дітьми;
И$ потреби'хомъ и^х#, ја%коже сътвори'хомъ сїѓ'нђ цр~ю а^сево'ню. И$ потреби'хомъ вс^я гра'ды иX вᲆкђ'пњ и^ же'ны иX и^ ча'да”
7
7
але вся худоба і захоплене в містах взяли собі у здобич.
Вс^я же ско'ты иX, и^ коры'сти граDныя плњни'хоM себњ`”
8
8
І взяли ми в той час з руки двох царів аморрейських землю цю, яка по цю сторону Йордану, від потоку Арнона до гори Ермона, —
И$ взя'хомъ в то` вре'мя ꙁе'млю эT рђкђ двою` цр~ю а^м#морре'искђ. и^же бы'ша ѓb сю` странђ` и^ѓ^рда'на. эT водоте'ча а^рно'ня до горы` а^е^рмони”
9
9
сидоняни Ермон називають Сирионом, а аморреї називають його Сениром, —
финикњ'и же. проꙁыва'ютъ е^рмона санїи'ръ” А$м#моррњ'и же проꙁываюT и^ сани'ръ”
10
10
усі міста на рівнині, весь Галаад і весь Васан до Салхи та Едреї, міста? царства Ога Васанського;
Вс^и грады мисо'ровы и^ всего галаа'да, и^ всего васа'на, да'ждь до е^лхи” И$ до і^ѓ^рда'на вс^я гра'ды црsтвїа ѓ%гова вᲆ васа'нњ”
11
11
бо тільки Ог, цар Васанський, залишався з рефаїмів. Ось, одр його, одр залізний, і тепер у Равві, у синів Аммонових: довжина його дев’ять ліктів, а ширина його чотири лікті, ліктів чоловічих.
ЈА/коточїю и^ ѓ^гъ граD цр~ь васа'нь ѓ^ста` эT рафаи'ма. с^е ѓ%дрᲆ е^го ѓ%дръ желњ'зенᲆ, с^е то'и е^сть на краи сн~овъ а^м#мановыX, џ~, лако'тъ длъгота` е^го, и^ д~, ла'кти широта` е^го. ла'ктемъ мђж'ескимъ”
12
12
Землю цю взяли ми в той час, починаючи від Ароера, що біля потоку Арнона; і половину гори Галаада з містами її віддав я коліну Рувимовому і Гадовому;
И$ ꙁе'млю т^ђ прїа'хомъ вᲆ ѓ%но время эT а^рои'ра. и^же е^сть ё^ ё^стїа водоᲄе'чїа а^рноня, и^ полъ горы` галаа'довы, и^ грады и^хъ дахᲆ рђви'мђ, и^ га'дђ”
13
13
а залишок Галаада і весь Васан, царство Ога, віддав я половині коліна Манассіїного, всю область Аргов з усім Васаном. [Вона називається землею рефаїмів.]
И$ ѓ^ставшее галаа'дђ всего црsтва васа'ня и^ ѓ%гова дахъ полђ племе'ни манасїи'нђ. и^ вс^я се'ла ѓ%крsтъ а^рго'ва, ве'сь васа'нь и^хᲆ ꙁемли` рафаи'ни примњни'тся”
14
14
Яїр, син Манассіїн, узяв усю область Аргов, до меж Гесурських і Маахських, і назвав Васан, за іменем своїм, селищами Яїровими, що і донині;
И$а^и'ръ же сн~ъ манасїинᲆ вꙁ^я вс^я предњ'лы а^ргоговы, до предњлъ гаргасиnскихъ” И$ махеџей проꙁва` и&, и^а^и^ръ по и'мени свое^мђ васа'нъ и^ а^во'џᲆ, до сего дн~и”
15
15
Махиру дав я Галаад;
Махи'рови же дахъ галаа'дъ.
16
16
а коліну Рувимовому і Гадовому дав від Галаада до потоку Арнона, землю між потоком і межею, до потоку Іавока, межі синів Аммонових,
и^ рђви'мђ и^ гадови дахъ эT галаа'да даже до водоте'чи а^рно'ня, среd водоте'чи предњ'лъ. и^ до и^а^во'ка водоте'чи предњлъ сн~овъ а^м#ма'нихъ”
17
17
також рівнину і Йордан, який є і межа, від Киннерефа до моря рівнини, моря Солоного, біля підошви гори Фасги на схід.
И$ ра'ва же і^ и^ѓ^рда'нъ предњ'лъ эT махенере'џа до а^си'доха фаZги эT восто'ка”
18
18
І дав я вам у той час повеління, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам землю цю у володіння; усі здатні до війни, озброївшись, ідіть попереду братів ваших, синів Ізраїлевих;
И$ повелњ'хъ вамъ въ' время ѓ%но гл~я г~ь б~ъ ва'шъ далъ е^сть ва'мᲆ ꙁе'млю сїю въ прича'стїе. въѓ^рђже'ни по'идите преD лицемъ бра'тїя ва'шея сн~овъ і^и^л~ев#, вся'к# могїи на ра'ть”
19
19
тільки дружини ваші і діти ваші і худоба ваша [бо я знаю, що худоби у вас багато,] нехай залишаться в містах ваших, які я дав вам,
То'чїю же'ны ва'ша и^ дњти ва'ша и^ ско'ти ва'ша. вњ'де ја%ко ско'тъ мноh е^сть ва'мъ да пребђ'дђтъ въ гра'дех# ва'шихъ, ја%же да'хъ ва'мъ”
20
20
доки Господь [Бог] не дасть спокою братам вашим, як вам, і доки й вони не одержать у володіння землю, яку Господь, Бог ваш, дає їм за Йорданом; тоді поверніться кожен у своє володіння, яке я дав вам.
до'нъдеже ё^поко'итъ г~ь б~ъ нашᲆ браᲄїю ва'шђ. ја%ко и^ ва'съ. и^ да причастяT и^ сїи` ꙁе'млю, ю^же г~ь б~ъ ваш# да'сть и^мъ. ѓ^бо'нђ странђ` і^ѓ^рда'на. и^ ѓ^брати'теся ко'ждо ваs въ прича'стїе свое` е^же да'хъ ва'мъ”
21
21
І Ісусові заповів я в той час, говорячи: очі твої бачили усе, що зробив Господь, Бог ваш, із двома царями цими; те саме зробить Господь із усіма царствами, які ти будеш проходити;
І$сђсъ ꙁаповњ'дахъ въ время ѓ%но гл~я, ѓ%чи ва'ши ви'дњша вс^я е^ли'ко сътвори` г~ь б~ъ вашъ, ѓ^бњма цр~ема си'ма. та'ко сътвориT г~ь б~ъ нашъ всњ'мъ црsтвомъ сквоꙁњ` ня т^ы про'идеши та'мо.
22
22
не бійтеся їх, бо Господь, Бог ваш, Сам воює за вас.
да не ё^бо'итеся эT нихᲆ ја^ко г~ь б~ъ ва'шъ са'мъ побо'ретъ по ва'съ”
23
23
І молився я Господу в той час, говорячи:
И$ моли'хся гв~и въ ѓ%но вре'мя гл~я.
24
24
Владико Господи, Ти почав показувати рабові Твоєму велич Твою [і силу Твою, ] і міцну руку Твою [і могутність]; бо який бог є на небі, або на землі, який міг би робити такі справи, як Твої, і з могутністю такою, як Твоя?
г~и г~и т^ы нача` покаꙁа'ти твое^мђ рабђ` крњпость твою и^ си'лнђю ᲄвою. и^ рђкђ крњ'пкђ и^ мы'шцђ высо'кђю, кт^о б^о е^сть б~ъ на нб~си и^л^и на ꙁемли`, и^л^и кто` сътвори'тъ ја%коже съᲄвори` т^ы и^ крњ'пость твоя”
25
25
дай мені перейти і побачити ту добру землю, яка за Йорданом, і ту чудову гору і Ливан.
Минђвъ ё^бо да ви'жђ зе'млю бл~гђю сїю. ја%же ѓ^бонђ стра'нђ і^ѓ^рда'на горђ` сїю бл~гђ и^ кра'снђ дђбра'вђ”
26
26
Але Господь гнівався на мене за вас і не послухав мене, і сказав мені Господь: досить тобі, надалі не говори Мені більше про це;
И$ презрᲇ м^я г~ь васъ ра'ди и^ не послђш'а мене`. и^ рече г~ь ко мн^њ довлњ'етъ т^и, не приложи` к семђ` гл~ати словеси` сего`”
27
27
зійди на вершину Фасги і подивись очима твоїми до моря і на північ, і на південь і на схід, і подивися очима твоїми, тому що ти не перейдеш за Йордан цей;
Въꙁы'иди на ве'рхъ горы` сњченыя и^ възри` ѓ^чи'ма свои'ма кᲆ мо'рю и^ сњ'верђ и^ ю'гђ и^ на восто'ки” И$ ви'ждь ѓ^чи'ма свои'ма ја^ко нњ'сть т^и минђти і^ѓ^рда'на сего”
28
28
і дай настанови Ісусові, й укріпи його, й утверди його; тому що він буде передувати народу цьому і він розділить їм на наділи [усю] землю, на яку ти подивишся.
И$ заповњ'ждь і^сђ'сђ и^ ё^крњпи` е^го и^ ё^тњши' е^го ја%ко семђ е^сть минђти преD лицемъ людїи си'хъ. и^ се'и да раздњли'тъ и^мᲆ вс^ю зе'млю, ю%же е^си ви'дњлъ”
29
29
І зупинилися ми в долині, навпроти Беф-Фегора.
И$ пребы'хоM на де'бри близь до'мђ фого'рова”
Глава 4
Глvа, д~”
1
1
Отже, Ізраїлю: слухай постанови і закони, які Я [сьогодні] навчаю вас виконувати, щоб ви були живі [і розмножилися], і пішли й успадкували ту землю, яку Господь, Бог батьків ваших, дає вам [у спадок];
И$ нн~њ і^и^л~ю послђш'аи ѓ^правда'нїи и^ сђдовъ, ја%же а^ꙁъ ё^чю` ваs днесь дњ'лати да поживе'те. и^ вшеDше в^ы прїимњте ꙁе'млю ю%же г~ь эTц~ъ ва'шихъ дае'тъ ва'мъ, в наслњдїе”
2
2
не додавайте до того, що Я заповідаю вам, і не вкорочуйте від того; зберігайте заповіді Господа, Бога нашого, які Я вам [сьогодні] заповідаю.
да не приложи'те къ словесеM е^же а'ꙁъ ꙁповњдаю ваM. ниже да эTи'мњте эT ниX, снабди'те ꙁа'повњди г~а б~а нашего, ја^же ꙁаповњдаю вамъ а^ꙁъ дне'сь.
3
3
Очі ваші бачили [все], що зробив Господь [Бог наш] з Ваал-Фегором; усяку людину, яка пішла за Ваал-Фегором, знищив Господь, Бог твій, із середовища твого;
ѓ%чи ваши ви'дњста вс^я е^ли'ка сътвори` г~ь б~ъ нашъ въ е^льфего'рњ” ЈА/ко вся'къ чл~къ и^же послђжи` е^льфего'рђ, погђби` е^го г~ь б~ъ на'шъ эT васъ”
4
4
а ви, що приліпилися до Господа, Бога вашого, живі всі донині.
Выy прилежа'щїи гв~и б~ђ на'шемђ живете вс^и до дне'сь”
5
5
Ось, я навчив вас постанов і законів, як повелів мені Господь, Бог мій, щоб ви так чинили в тій землі, в яку ви вступаєте, щоб оволодіти нею;
Ви'дњсте ја%ко ё^каꙁаX вамъ ѓ^правле'нїя и^ сђды, ја%коже ꙁаповњ'да г~ь б~ъ мой твори'ти. си'це в^ы на ꙁемли` в ню'же в^ы и^дњте ᲄа'мо наслњдиᲄи е^я”
6
6
отже, зберігайте і виконуйте їх, бо в цьому мудрість ваша і розум ваш перед очима народів, які, почувши про всі ці настанови, скажуть: тільки цей великий народ розумний.
Снабди'те же и^ да сътвори'те. ја%ко сїя премђ'дрость ваша и^ смышле'ныя преD всњми страна'ми. е^ли'цы а^ще ё^слы'шатᲆ вс^я ѓ^правле'нїя сїя, и^ рекђтъ. сїи лю'дїе премђ'дри и^ ё^мњт'ели. племя` вели'кое с^е”
7
7
Бо чи є який великий народ, до якого боги його були б такими близькими, як близький до нас Господь, Бог наш, коли тільки прикличемо Його?
Кїи б^о ја%зы'къ та'къ ве'лїи е^мђже е^сть г~ь б~ъ, приближа'яся е^го. ја%ко г~ь б~ъ на'шъ, въ все'мъ ѓ^ немже а^ще помо'лимъ е^го сътвори'тъ.
8
8
і чи є який великий народ, у якого були б такі справедливі постанови і закони, як весь закон цей, який я пропоную вам сьогодні?
и^ кое` племя` вели'кое е^мђже сђть ё^правле'нїя и^ сђды`. пра'вы по всемђ` зако'нђ семђ. е^же аZ даю` преD вами дне'сь”
9
9
Тільки пильнуй і добре бережи душу твою, щоб тобі не забути тих діл, які бачили очі твої, і щоб вони не виходили з серця твого в усі дні життя твого; і передай це синам твоїм і синам синів твоїх, —
Во'нми себњ`, и^ снабди` дш~ђ свою` ѕњло, и^ не ꙁабђди всњхъ слове'съ ја%же ви'дњста ѓ%чи твои`” И$ да не эTстђпятъ эT срDца твое^го вс^я дн~и живота` твое^го. и^ да наста'виши сн~ы своя`. и^ внђки своя` да не ꙁабђ'деши”
10
10
про той день, коли ти стояв перед Господом, Богом твоїм, при Хориві, [в день зібрання,] і коли сказав Господь мені: збери до Мене народ, і Я сповіщу йому слова Мої, з яких вони навчаться боятися Мене в усі дні життя свого на землі і навчать синів своїх.
Въ дн~ь во'ньже стоя'сте преD гм~ъ бм~ъ вашимᲆ в хори'вњ, въ дн~ь ꙁва'нїя е^гда` рече г~ь къ мн^њ. събери` къ мн^њ лю'ди, и^ да слы'шатъ словеса` моя`. да наё^ча'тся боя'тися мене вс^я дн~и, ја^же сїи живђтъ на ꙁемли`” И$ сн~ы своя` да наё^ча'тъ”
11
11
Ви наблизилися і стали під горою, і гора горіла вогнем до самих небес, і були темрява, хмара і морок.
И$ прїидо'сте и^ ста'сте поD горо'ю, гора' же паля'ше ѓ^гнемъ до нб~си, тм^а, и^ м#гла`, и^ ды'мъ, и^ глsа вели'къ”
12
12
І говорив Господь Бог до вас [на горі] з середовища полум’я; глас слів [Його] ви чули, але образа не бачили, а тільки глас;
И$ гл~а г~ь къ ва'мъ на горњ` и^ с# средњ ѓ^гня`. глsа словесъ е^го в^ы слы'шасте, и^ ѓ%браза не ви'дњсте, н^о глаs”
13
13
і оголосив Він вам завіт Свій, який повелів вам виконувати, десятислів’я, і написав його на двох кам’яних скрижалях;
И$ ꙁаповњда ваM завњтъ е^го. е^же заповњда ва'мъ, творити, і~, словеs. и^ вᲆписа` я& на двою дъскђ ка'менђ”
14
14
і повелів мені Господь у той час навчити вас постанов і законів, щоб ви виконували їх у тій землі, в яку ви входите, щоб оволодіти нею.
И$ мн^њ ꙁаповњда г~ь въ время ѓ%но наё^чи'ти в^ы ѓ^правле'нїя и^ сђды` твори'ти вамъ я& на ꙁемли`, в ню'же в^ы и%дете, та'мо причасти'ти ея`”
15
15
Твердо дотримуйте в душах ваших, що ви не бачили ніякого образа в той день, коли промовляв до вас Господь на [горі] Хориві з середовища вогню,
И$ да снабди'те дш~а своя ѕњ'ло ја^ко не ви'дњсте вся'каго ѓ%браꙁа, въ дн~ь во'ньже гл~а г~ь къ ва'мъ, в горњ` хори'вњ и^ꙁъ среды` ѓ^гня`”
16
16
щоб ви не розбестилися і не зробили собі статуй, зображень якого-небудь кумира, що представляють чоловіка або жінку,
Не беꙁако'ннђите да не съᲄвори'те себњ са'ми ѓ%браꙁа вая'нна. вся'каго ѓ^бли'чїя` мђжеска полђ и^л^и женьска”
17
17
зображення якої-небудь худоби, що на землі, зображення якого-небудь птаха крилатого, який літає під небесами,
И$ ѓ'браꙁа вся'каго скоᲄа, и^же е^сть на ꙁемли`. ѓ%браꙁа вся'кїа птица и^же поD нб~семъ паря'щїя”
18
18
зображення якого-небудь [гада,] що плазує по землі, зображення якої-небудь риби, що у водах нижче землі;
ѓ%браꙁа вся'каго га'да и^же плњжетъ по ꙁемли`. ѓ%браꙁа всякїя ры'бы иy въ вода'хъ поD внђтрь ꙁемли`”
19
19
і щоб ти, глянувши на небо і побачивши сонце, місяць і зірки [й] усе воїнство небесне, не спокусився і не поклонився їм і не служив їм, оскільки Господь, Бог твій, віддав їх усім народам під усім небом.
И$ да не когда возрњвъ на нб~о и^ ви'дњвъ слн~це и^ мцsъ и^ ѕвњзды, и^ всю` тваr нбsнђю прельсти'в шися поклони'шися и^мъ и^ послђжи'ши и^мᲆ, ја^же сᲆтвори'лъ г~ь б~ъ тво'и всњмъ страна'мъ. ја^же поD нб~семъ”
20
20
А вас узяв Господь [Бог] і вивів вас із печі залізної, з Єгипту, щоб ви були народом Його наділу, як це нині видно.
Ваs же в#зя` г~ь б~ъ і^ и^зведе ва'съ эT пещи желњ'ꙁны и^ꙁъ е^гљ=пта да бђдете е^мђ лю'дїе и^ прича'стїе. ја%коже е^сть въ дн~ешнїи дн~ь”
21
21
І Господь [Бог] прогнівався на мене за вас, і клявся, що я не перейду за Йордан і не ввійду в ту добру землю, яку Господь, Бог твій, дає тобі в наділ;
И$ г~ь б~ъ ра'згнњвася на мя ѓ^ словесњхъ ва'шихъ, и^ кля'ся да не минђ` і^ѓ^рдана' сего, и^ да не преи^дђ до ꙁемли` ю%же г~ь б~ъ дае^т# вамъ въ причастїе”
22
22
я помру в цій землі, не перейшовши за Йордан, а ви перейдете й оволодієте тою доброю землею.
А/ꙁъ ё^бо ё^мрђ` в се'и земли`, а^ не переидђ і^ѓ^рдана сего`” А$ в^ы минђеᲄе и^ прїимњте ꙁемлю бл~гђю сїю”
23
23
Бережіться, щоб не забули ви завіту Господа, Бога вашого, який Він склав з вами, і щоб не робити собі ідолів, які зображають що-небудь, як повелів тобі Господь, Бог твій;
Воньмите в^ы да не ꙁабђ'дите ꙁавњта г~а б~а вашеh и^же ꙁавњща къ ва'мъ. и^ да не съᲄвори'те са'ми себњ ѓ%браꙁа и^звая'нна всњхъ ја%же заповњда г~ь б~ъ тво'и”
24
24
бо Господь, Бог твій, є вогонь, що поїдає, Бог ревнитель.
ЈА/ко г~ь б~ъ ᲄвой, ѓ%гнь потребля'а и& е^сть, б~ъ ревни'въ”
25
25
Якщо ж народяться у тебе сини і сини у синів [твоїх], і, довго живучи на землі, ви розбеститеся і зробите ідола, що зображає що-небудь, і зробите зло це перед очима Господа, Бога вашого, і роздратуєте Його,
А/ще же роди'ши сн~ы и^ внђ'ки, и^ ё^медли'те на ꙁемли`, и^ собеꙁако'н#нђете. и^ сътворите и^зва'янъ ѓ%бразъ всякъ, и^ сътвори'те ѕло'е прDе гм~ъ бм~ъ ва'шим# раздражни'те е^го”
26
26
то засвідчую вам сьогодні небом і землею, що незабаром втратите землю, для успадкування якої ви переходите за Йордан; не пробудете багато часу на ній, але загинете;
И$звњстђ'ю вам# днесь нб~семъ и^ ꙁемле'ю, ја%ко па'гђбою поги'бнете съ ꙁемля`. на ню'же вы` минђ'ете чрезъ і^ѓ^рда'нъ та'мо наслњдитї ю&, и^ не пребђ'дете мно'го дн~їи на не'и. н^о потребле'нїеM потреби'теся”
27
27
і розсіє вас Господь по [усіх] народах, і залишитеся в малому числі між народами, до яких відведе вас Господь;
И$ раꙁъсы'плетъ в^ы г~ь въ всXњ јаꙁы'цеX. и бђдете ма'ли числоM въ ја%ꙁы'цехъ. в ня'же въведеT в^ы гь та'мо”
28
28
і будете там служити [іншим] богам, зробленим руками людськими з дерева і каменю, які не бачать і не чують, і не їдять і не нюхають.
И$ послђж'ите та'мъ бого'мъ и%нњмъ, дњ'лђ рђкъ члчsекъ древђ, и^ ка'менїю и^же не ё%зрятъ, и^ не ё^слы'шатъ. н^и ја%дя'тъ, н^и ѓ^боня'ютъ”
29
29
Але коли ти шукатимеш там Господа, Бога твого, то знайдеш [Його], якщо будеш шукати Його всім серцем твоїм і всією душею твоєю.
И$ вꙁы'щете т^ђ г~а б~а ва'шего, и^ на'идете и&” Є$гда възы'щете е^го эT всего ва'шего срDца и^ эT всея дш~а ва'шея” И$ въ ско'рбь ᲄвою`
30
30
Коли ти будеш у скорботі, і коли все це осягне тебе впродовж часу, то звернешся до Господа, Бога твого, і послухаєш гласу Його.
пости'гнђтъ т^я вся` си` словеса` въ послњ'дняа дн~и, и^ ѓ^браᲄи'шися къ гв~и б~ђ твое^мђ, и^ ё^слы'шишъ глsа е^го”
31
31
Господь, Бог твій, є Бог [благий і] милосердий; Він не залишить тебе і не погубить тебе, і не забуде завіту з батьками твоїми, який Він клятвою утвердив їм.
ЈА/ко б~ъ ще'дръ и^ милосе'рдъ г~ь б~ъ твои” И$ не ѓ^ста'вит# тебе` и^ ниже потреби'тъ ᲄебе`, не ꙁабђ'дет# ꙁавњта эTц~ъ твои^хъ, и^мже кляTся и^мъ”
32
32
Бо запитай у часів минулих, що були раніше тебе, з того дня, в який створив Бог людину на землі, і від краю неба до краю неба: чи бувало що-небудь таке, як ця велика справа, або чи чули щось подібне до цього?
Въпраша'ите дн~їи пр'ьвыхъ бы'вшихъ пре'жде ваs, эT дн~е во'нже сътвори б~ъ чл~ка на ꙁемли`” И$ эT кра'я нб~ђ до кра'я нб~ђ, а^ще быs по словеси` вели'комђ семђ`. а^ще е^ст# слы'шано си'це”
33
33
чи чув [який] народ глас Бога [живого], Який говорить із середовища вогню, і залишився живим, як чув ти?
І$ а'ще кое` племя` слы'ша глsа б~а жи'ва гл~юща среди` ѓ^гня` и^мже ѓ%браꙁомъ слы'ша т^ы и^ жи'въ бы'сть.
34
34
або чи намагався який бог піти, взяти собі народ із середовища іншого народу покараннями, знаменнями і чудесами, і війною, і рукою міцною, і силою великою, і великими жахами, як зробив для вас Господь, Бог ваш, у Єгипті перед очима твоїми?
а^ще и^скђси` когда` в^ы б~ъ взя'ти себњ` ја%ꙁы'къ эT среды` страn и^скђ'сомъ, и^ ꙁна'менїи, и^ чюдесы`, и^ бра'нїю, и^ рђко'ю си'лною и^ мы'шцею высо'кою, и^ видњ'нїи вели'кими. по всемђ е^ли'ко сътвори` г~ь б~ъ на'шъ въ е^гљ=птњ преD тобою” Вњ'дђщђ тебњ.
35
35
Тобі дано бачити це, щоб ти знав, що тільки Господь [Бог твій] є Бог, [і] немає іншого, крім Нього;
ја%коже да разђмњ'еши ты ја%ко г~ь б~ъ тво'й се'и б~ъ тво'и е^сть и^ нњ'сть ра'звње сего`”
36
36
з неба дав Він чути тобі глас Свій, щоб навчити тебе, і на землі показав тобі великий вогонь Свій, і ти чув слова Його із середовища вогню;
эT нб~си слы'шанъ сътвори'ти тебњ глsа свой накаꙁаᲄи т^я и^ на ꙁемли` и^ покаꙁа'ти тебњ ѓ%гнь свои вели'кїи, и^ гл~анїя е^го слы'ша и^з# среды` ѓ^гня`”
37
37
і тому що Він полюбив батьків твоїх і обрав [вас,] нащадків їхніх після них, то і вивів тебе Сам великою силою Своєю з Єгипту,
Того ра'ди ја%ко въꙁлюби` эTц~ъ твоиX. и^ ваs и^ꙁбра` сњмя и^хъ послњ и^хъ ваs, и^ вы'велъ тебе` си'лою свое'ю, вели'кою и^ꙁъ е^гљ=п та”
38
38
щоб прогнати від лиця твого народи, які більші і сильніші за тебе, і ввести тебе і дати тобі землю їхню в наділ, як це нині видно.
И$ потреби` страны вели'кїя и^ крњпча'и шая` тебе` съ лица` твое^го, въвести` т^я, дати тебњ ꙁе'млю и^хъ прича'стїе ја%коже и%маши дне'сь”
39
39
Отже, знай нині і поклади на серце твоє, що Господь [Бог твій] є Бог на небі вгорі і на землі внизу, [і] немає ще [крім Нього];
И$ ё^вњси дне'сь и^ ѓ^брати'шися ё^мо'мъ, ја%ко г~ь б~ъ твои е^сть се'и б~ъ на' нб~си горњ` и^ на' земли` до'лњ и^ нњсть раꙁвњ е^го,
40
40
і зберігай постанови Його і заповіді Його, які я заповідаю тобі нині, щоб добре було тобі і синам твоїм після тебе, і щоб ти багато часу прожив на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі назавжди.
И$ д^а снабди'ши ѓ^правле'нїя и^ сђды` еh е^ли'коже т^и а^зъ заповњдаю дне'сь, да ти` бл~го бђ'детъ, и^ сн~омъ твоиM потебњ. да бђ'дете мно'ги дн~и на ꙁемли` ја%же г~ь б~ъ тво'и даеT тебᲇ вс^я дн~и”
41
41
Тоді відокремив Мойсей три міста по цей бік Йордану на схід сонця,
Тогда раꙁдњли` мољ=сїи тр^и гра'ды ѓ^бо'нђ странђ` і^ѓ^рда'на, на восто'къ сл~нца”
42
42
щоб тікав туди убивця, який уб’є ближнього свого без наміру, не бувши ворогом його ні вчора, ні третього дня, і щоб, утікши в одне з цих міст, залишився живим:
Въбњ'гати та'мо ё^бїицы. и^же а^ще ё^бїетъ по'дрђга не вњ'дыи. се же н^е ненави'дя е^го ни вчера` ни третїемъ дн~и. и^ да въбњгнетъ въ е^ді'нъ граD си'хъ и^ жи'въ бђдетъ”
43
43
Бецер у пустелі, на рівнині в коліні Рувимовому, і Рамоф у Галааді в коліні Гадовому, і Голан у Васані в коліні Манассіїному.
Въсо'рђ въ пђсты'ни въ ꙁемли` се'лнеи, рђви'мђ и^ рафомо'џъ въ галаа'дњ гады'ди, и^ гаё^ло'нъ въ васа'нњ манасїю”
44
44
Ось закон, який запропонував Мойсей синам Ізраїлевим;
Сїи зако'н# сказа` мољ=сїи преD сн~ы і^ил~ьтескими”
45
45
ось повеління, постанови й устави, які проголосив Мойсей синам Ізраїлевим [у пустелі], після виходу їх з Єгипту,
Сїя свњдњ'нїя и^ ѓ^правле'нїя, и^ сђды`, ја^же гл~а мољ=сїи сн~омъ і^и^л~евымъ вᲆ пђсты'ни, и^ꙁшеDшимъ иM и^з# земля` е^гљ=петъскїя”
46
46
за Йорданом, у долині навпроти Беф-Фегора, в землі Сигона, царя Аморрейського, що жив у Есевоні, якого подолав Мойсей із синами Ізраїлевими, після виходу їх з Єгипту.
ѓ^ сїю странђ` і^ѓ^рдана въ де'бри бли'зъ до'мђ фого'рова. в ꙁемли` сїѓ'на цр~я а^м#морре'иска. иy живе въ а^сїѓ'нњ. е^гоже и^ꙁби` мољ=сїи и^ сн~ове і^и^л~ви и^ꙁшеDшимъ иM и^з# зеMля` е^гљ=петъски,
47
47
І оволоділи вони землею його і землею Ога, царя Васанського, двох царів аморрейських, що за Йорданом на схід сонця,
и^ прїа'ша зе'млю е^го, и^ ꙁе'млю ѓ%говђ цр~я васа'ня дв^ою цр~ю а^м#морре'искђ ја^же бᲇста ѓ^ сїю странђ` і^ѓ^рда'на на восто'къ сл~нца”
48
48
починаючи від Ароера, що лежить на березі потоку Арнона, до гори Сиону, вона ж Ермон,
эT а^рои'ра е^же е^сть въ ё'стїи водоте'чи а^рно'ня” и^ ё^ горы` сїѓ'ня ја%же е^сть а^хермоn”
49
49
і всією рівниною по цей бік Йордану на схід, до самого моря рівнини біля підошви Фасги.
И$ вс^ю а^равїю ѓ^бо'нђ странђ` і^ѓ^рда'на. на въстоk сл~нца эT а^сидо'џа те'санаго”
Глава 5
Глvа, е~”
1
1
І скликав Мойсей увесь Ізраїль і сказав їм: слухай, Ізраїлю, постанови і закони, які я проголошу сьогодні у вуха ваші, і вивчіть їх і намагайтеся виконувати їх.
И$ гл~а мољ=сїи всемђ і^и^л~ю и^ рече къ ни'мъ. послђш'аи і^и^л~ю ѓ^правле'нїя и^ сђды`, е^ли'ко а^зъ гл~ю въ ё'ши ва'ши въ дн~ешнїи дн~ь, да ся наё^чи'те иX и^ снабди'те ᲄвори'тї я&.
2
2
Господь, Бог наш, уклав з нами завіт на Хориві;
Гь~ б~ъ вашъ ꙁавњща` вамъ ꙁавTњ въ хори'вњ,
3
3
не з батьками нашими уклав Господь завіт цей, але з нами, які тут сьогодні усі живі.
не ѓ^днымъ ѓTц~емъ ва'шимъ ꙁавњ ща` за'вњтъ сеи, н^о и^ ва'мъ, вы' же ё^бо здњ вс^и жи'ви дне'сь”
4
4
Лицем до лиця говорив Господь з вами на горі із середовища вогню;
Лицемъ къ лицђ` гл~а г~ь къ вамъ, на горњ` и^ꙁ# среды` ѓ^гня`,
5
5
я ж стояв між Господом і між вами в той час, щоб переказувати вам слово Господа, бо ви боялися вогню і не піднімалися на гору. Він тоді сказав:
аZ же стоя'хъ междђ гм~ъ и^ ва'ми. въ время ѓ%но и^звњсти'ти вамъ гл~ъ гн~ь ја^ко ё^боя'стеся эT лица` ѓ^гню`, и^ не възыидо'сте на горђ` гл~яи”
6
6
Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства;
АZ е^смь г~ь б~ъ твой и^зведы'и т^я и^з# ꙁемля` е^гљ=пет#ски эT до'мђ рабо'ты”
7
7
нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.
И$ да не бђ'дђтъ тебњ боѕи и%ни, преD лицемъ мои^мъ.
8
8
Не роби собі ідола і ніякого зображення того, що на небі вгорі і що на землі внизу, і що у водах нижче землі,
да не соᲄвори'ши себњ` ваа'нїя, и^ никое^гоже ѓ%браꙁа, е^ли'ко на' нб~си горњ` и^ е^ли'ко на ꙁемли` до'лђ, е^ли'ко въ водњ` поD ꙁемле'ю”
9
9
не поклоняйся їм і не служи їм; тому що Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, Той, що карає за провину батьків дітей до третього і четвертого роду, які ненавидять Мене,
да ся не покло'ниши и^мъ, и^ да не послђжи'ши и^мъ, ја%ко а%зъ е^смь г~ь б~ъ твой. б~ъ ревни'въ, эTдая'и грњхи` эTц~евы на дњти, дотре'тїяго и^ четве'ртаго ро'да, ненави'дящимъ мене`”
10
10
і Той, що творить милість до тисячі родів тих, що люблять Мене і дотримують заповідей Моїх.
И$ творя'и млsть в ты'сђщахъ ро'довъ любя'щимъ мене`, и^ снабдя'щимъ повелњ'нїе мое`”
11
11
Не вживай імені Господа, Бога твого, марно; тому що не залишить Господь [Бог твій] без покарання того, хто вживає ім’я Його марно.
да не прїимеши и^мени г~а б~а твое^го въсђе. не ѓ^чи'ститъ б^о г~ь б~ъ тво'и прилага'ющаh и%мя е^го къ сђ'емђ”
12
12
Пильнуй день суботній, щоб свято зберігати його, як заповів тобі Господь, Бог твій;
Снабди'те дн~ь сђбо'тныи ѓ^сщ~аите е^го, ја^коy ꙁаповњ'да тебњ г~ь б~ъ тво'и.
13
13
шість днів працюй і роби всякі діла твої,
ѕ~, дн~ь да дњ'лаеши и^ да сътвори'ши вс^я дњ'ла твоя”
14
14
а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму. Не роби [в ньому] ніякої справи, ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні раба твоя, ні віл твій, ні осел твій, ні всяка худоба твоя, ні прибулець твій, який у тебе, щоб відпочив раб твій, і раба твоя [і осел твій,] як і ти;
А$ дн~ь з~, сђбо'та г~ђ б~ђ твое^мђ. да не сътвори'ши во'нь всего дњ'ла, т^ы и^ сн~ъ ᲄвои, и^ дщеr твоя`, и^ рабъ тво'и и^ раба` твоя`, во'лъ твои и^ ѓ^се'лъ твой, и^ всякъ ско'тъ твои. и^ прише'лецъ и^же прDе вра'ты твои^ми” да почїетъ рабъ твои, и^ раба` твоя` и^ ѓ^се'лъ твои ја%коже и^ т^ы”
15
15
і пам’ятай, що [ти] був рабом у землі Єгипетській, але Господь, Бог твій, вивів тебе звідти рукою міцною і силою великою, тому і повелів тобі Господь, Бог твій, дотримувати дня суботнього [і свято зберігати його].
И$ да помяне'ши. ја^ко и^ т^ы ра'бъ бы'лъ в земли` е^гљ=пеTстеи. и^ꙁведе т^я г~ь б~ъ эTтђдђ. рђко'ю крњ'пкою и^ мы'шцею высо'кою, сего ра'ди повелњ` т^и г~ь б~ъ твои, ја^ко снабдњти тебњ` дн~ь сђбо'тныи и^ ѓ^сщ~ати е^го”
16
16
Шануй батька твого і матір твою, як повелів тобі Господь, Бог твій, щоб продовжилися дні твої, і щоб добре тобі було на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
Чт^и эTц~а твое^го и^ мт~рь твою`, ја^коже ё^каза` тебᲇ г~ь б~ъ твой да бл~гот^и бђ'детъ. сего ра'ди мно'га лњта` бђ'деши на ꙁемли`, ја%же г~ь б~ъ да'сть тебњ`”
17
17
Не вбивай.
Не ё^бїи”
18
18
Не перелюбствуй.
Не любодњ'и”
19
19
Не кради.
Не ё^краd”
20
20
Не лжесвідчи на ближнього твого.
Не послђшествђ'и на бли'жняго свое^го лжа`”
21
21
Не бажай дружини ближнього твого і не бажай дому ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] ні всього, що є у ближнього твого.
Не помы'сли на женђ` по'дрђга твое^го. не помы'сли на до'мъ по'дрђга твое^го, н^и на село` е^го, н^и на раба` е^го, н^и на рабђ е^го, н^и на воl е^го, н^и на ѓ^сля` е^го, н^и на вся'каго скота` е^го, н^и на вс^е е^ли'коже бли'жняh тебњ`”
22
22
Слова ці проголосив Господь до всього зібрання вашого на горі із середовища вогню, хмари і мороку [і бурі] гучноголосо, і більше не говорив, і написав їх на двох кам’яних скрижалях, і дав їх мені.
Сїи словеса` гл~а г~ь къ всемђ` со'нмђ ва'шемђ на горњ`, среди` ѓ^гня`, тм^а и^ м#гла` ды'мъ, гла'сᲆ вели'къ и^ не преста`” И$ въписа е& вᲆ дв^њ до'сцњ ка'мен#нњ, и^ даде` мн^њ”
23
23
І коли ви почули голос із середовища мороку, і гора горіла вогнем, то ви підійшли до мене, усі начальники колін ваших і старійшини ваші,
И$ бысть ја^ко слы'шасте, глsа и^з# среd ѓ^гня`. гора' же горя'ше ѓ^гнемъ, и^ прїидо'ста къ мн^њ вс^я старњ'ишины по племе'немъ ва'шиM и^ ста'рцы ва'ша”
24
24
і сказали: ось, показав нам Господь, Бог наш, славу Свою і велич Свою, і голос Його ми чули із середовища вогню; сьогодні бачили ми, що Бог говорить з людиною, і вона залишається живою;
И$ рњста с^е покаꙁа` намъ г~ь б~ъ нашъ сла'вђ свою`, и^ глsа е^гоy слы'шахомъ и^з# среды` ѓ^гня`. вᲆ дне'шнїи дн~ь ви'дњхомъ ја%ко гл~етᲆ б~ъ чл~кђ и^ жи'въ бђдетъ”
25
25
але тепер для чого нам помирати? бо цей великий вогонь спалить нас; якщо ми ще почуємо глас Господа, Бога нашого, то помремо,
И$ н~нњ да не и^з#мремъ, ја%ко потребиT наs ѓ%гнь вели'кїи се'и. а^ще приложи'мъ м^ы слы'шати глsа г~а б~а на'шего, к семђ` да и^з#мреM”
26
26
бо чи є яка плоть, яка чула б глас Бога живого, Який говорить із середовища вогню, як ми, і залишилася живою?
Ка'я пло'ть е^сть ја%же слы'ша глsа б~а жи'ва гл~юща и^з# среды` ѓ^гня` ја%коже м^ы и^ живеT”
27
27
приступи ти і слухай усе, що скаже [тобі] Господь, Бог наш, і ти переказуй нам усе, що буде говорити тобі Господь, Бог наш, і ми будемо слухати і виконувати.
Пристђпи` т^ы и^ послђш'аи вс^е е^ли'ко к тебњ` рече'тъ г~ь б~ъ нашъ. сътвори'мъ и^ послђш'аемъ”
28
28
І Господь почув слова ваші, як ви розмовляли зі мною, і сказав мені Господь: чув Я слова народу цього, які вони говорили тобі; усе, що говорили вони, добре;
И$ послђш'а г~ь глsа словесе` ва'шего, глющиM ваM къ мн^њ и^ рече г~ь ко мн^њ слы'шахъ глsа словеs людїй сихъ е^ли'ко гл~аша к тебњ` пра'во гл~аша вс^е”
29
29
о, якби серце їх було у них таке, щоб боятися Мене і дотримувати всіх заповідей Моїх у всі дні, щоб добре було їм і синам їхнім повік!
Кт^о дасть срDце и^хъ бы'ти в нихъ ја^коже боя'тися мене`, и^ снабдњти вс^я ꙁа'повњди моя`. и^ въ вс^я дн~и да бл~го бђ'детъ и^мъ, и^ сн~омъ иX въ вњки”
30
30
піди, скажи їм: «поверніться в намети свої»;
Гряди и^ рцы` и^мъ, ѓ^братитеся в^ы въ до'мы своя”
31
31
а ти залишся тут зі Мною, і Я проголошу тобі всі заповіді і постанови і закони, яких ти повинен навчити їх, щоб вони [так] чинили на тій землі, яку Я даю їм у володіння.
Ты же ста'ни со мно'ю, да гл~ю к тебњ` вс^я ꙁа'повњди и^ ѓ^правле'нїя и^ сђды`. е^ли'коже ꙁаповњ'си и^мъ и^ да сътворя'тъ си'це въ ꙁемли` ю%же а^ꙁъ даю` и^мъ въ прича'стїе”
32
32
Дивіться, чиніть так, як повелів вам Господь, Бог ваш; не ухиляйтеся ні праворуч, ні ліворуч;
И$ да снабди'те твори'ти, ја%коже ꙁаповњ'да г~ь б~ъ твой, и^ да не съврати'шися н^и на' десно н^и на' лњво”
33
33
ходіть тією дорогою, якою повелів вам Господь, Бог ваш, щоб ви були живими, і добре було вам, і прожили багато часу на тій землі, яку одержите у володіння.
По всемђ пђти` е^лико ꙁаповњ'да тебњ г~ь б~ъ твои ходиᲄи во'нь, да т^я поко'итъ и^ бл~готи бђдет#, и^ мно'ги дн~и бђдеᲄе на ꙁемли` ю%же прїи'мете”
Глава 6
Глvа, ѕ~”
1
1
Ось заповіді, постанови і закони, яких повелів Господь, Бог ваш, навчити вас, щоб ви чинили [так] у тій землі, в яку ви йдете, щоб оволодіти нею;
Сїа' же ꙁа'повᲇди і^ и^справле'нїа и^ сђды`, е^ли'ко заповњ'да г~ь б~ъ ва'шъ. наё^чи'ти ва'съ твори'ти та'ко. на ꙁемли` в ню'же в^ы вхо'дите та'мо причасти'ти е^я`”
2
2
щоб ти боявся Господа, Бога твого, і всіх постанов Його і заповідей Його, які [сьогодні] заповідаю тобі, дотримував ти і сини твої і сини синів твоїх в усі дні життя твого, щоб продовжилися дні твої.
да ся бо'ите г~а б~а свое^го, и^ снабди'те вс^я ѓ^правле'нїа еh и^ ꙁа'повњди е^го, ја%же а'ꙁъ ꙁаповњдаю тебњ` днsь. т^ы и^ сн~ове твои` и^ внђ'цы твои`, вс^я дн~и живота твое^го, да мно'ги дн~и пребђ'дете”
3
3
Отже, слухай, Ізраїлю, і намагайся виконати це, щоб тобі добре було, і щоб ви дуже розмножилися, як Господь, Бог батьків твоїх, говорив тобі, [що Він дасть тобі] землю, де тече молоко і мед. [Це є постанови і закони, які заповів Господь Бог синам Ізраїлевим у пустелі, після виходу їх із землі Єгипетської.]
И$ послђшаи і^и^л~ю, и^ снабди` твори'ти да бл~готи бђ'детъ. и^ да ё^мно'житеся ѕњ'ло ја%коже гл~а г~ь б~ъ эTц~ъ ва'шиX, да'ти тебњ` ꙁе'млю кипя'щђ мле'комъ и^ ме'домъ” Сїя' же ѓ^правле'нїя и^ сђды`, е^ли'ко ꙁаповњ'да г~ь б~ъ сн~омъ і^и^л~евымъ въ пђсты'ни. иZшеDшимᲆ и^мъ иZ земля` е^гљ=петски”
4
4
Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Господь єдиний є;
Слы'ши і^и^л~ю г~ь б~ъ твои г~ь е^ді'нъ е^сть”
5
5
і люби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю і всіма силами твоїми.
И$ да лю'биши г~а б~а твое^го, эT всего` срDца твое^го, и^ эT всея` дш~а свое^я, и^ эT всея` си'лы твое^я”
6
6
І нехай будуть слова ці, які Я заповідаю тобі сьогодні, у серці твоєму [і в душі твоїй];
И$ да бђ'дђтъ ти словеса` с^и, ја^же а'зъ ꙁаповњ'даю т^и днsь. въ срDцы твое^мъ, въ дш~и ᲄвое'й”
7
7
і навчай їх дітей твоїх і говори про них, сидячи в домі твоєму і йдучи дорогою, і лягаючи і встаючи;
И$ да нака'жеши и'ми сн~ы твоя`, и^ да гл~еши в ни'хъ сњдя'и въ домђ`, і^ и^ды'и пђте'мъ, и^ лежа`, и^ въста'я”
8
8
і нав’яжи їх в ознаку на руку твою, і нехай будуть вони пов’язкою над очима твоїми,
И$ въꙁложи` я& въ ꙁна'менїе на' рђкђ твою`. и^ да бђ'детъ невъсколњ'блема преD ѓ^чи'ма твои'ма”
9
9
і напиши їх на одвірках дому твого і на воротах твоїх.
И$ д^а въпи'шеши я& на пра'зњхъ хра'мины свое^я, и^ на вра'тњхъ своиX”
10
10
Коли ж введе тебе Господь, Бог твій, у ту землю, яку Він клявся батькам твоїм, Аврааму, Ісааку і Якову, дати тобі з великими і добрими містами, яких ти не будував,
И$ да бђ'детъ е^гда` въведе'тъ т^я г~ь б~ъ твои в ꙁе'млю е^ю'же кля'тся эTц~еM твои^мъ, а^враа'мђ, и^саа'кђ, і^а'ковђ да'ти тебњ` гра'ды вели'ки, и^ добры`, и^х#же нњ'си съгради'лъ т^ы”
11
11
і з домами, наповненими всяким добром, яких ти не наповнював, і з колодязями, висіченими з каменю, яких ти не висікав, з виноградниками і маслинами, яких ти не садив, і будеш їсти і насичуватися,
И$ до'мы по'лны всего` бл~га, иXже нњ'си напо'лнилъ. и^ пото'ки и^ско'паны, и^х#же нњ'си копа'лъ, и^ виногра'ды, и^ ма'слины и^х#же нњ'си насади'лъ, и^ ја^ды'и и^ насыти'в#ся”
12
12
тоді бережися, щоб [не спокусилося серце твоє і] не забув ти Господа, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства.
Вонми` себњ` да не раꙁ#шири'тся срDце твое`, и^ ꙁабђ'детъ г~а б~а твое^го, и^ꙁве'дшаготебе` и^ꙁ# земля` е^гљ=пет#ски, эT до'мђ рабо'тнаго”
13
13
Господа, Бога твого, бійся, і Йому [одному] служи, [і до Нього приліпись,] і Його ім’ям клянися.
Га~ б~а твое^го бо'ися, и^ томђ` е^ді'номђ да слђж'иши. и^ е^мђ` прилепи'шися, і^ и'менемъ е^го клене'шися”
14
14
Не йдіть за іншими богами, богами тих народів, які будуть навколо вас;
да не хо'диши въ слњ'дъ богоv и%ныхъ, къ богоM стра'нъ ја%же ѓ%крsтᲆ васъ”
15
15
тому що Господь, Бог твій, Який посеред тебе, є Бог ревнитель; щоб не запалав гнів Господа, Бога твого, на тебе, і не знищив Він тебе з лиця землі.
ЈА/ко б~ъ ревни'въ г~ь б~ъ твои посредњ тебе`. да не раꙁгнњ'вавъся ја^ростїю г~ь б~ъ твои на' тя, и^ потреби'тъ т^я сᲆ лица` всего` ꙁеMна'го”
16
16
Не спокушайте Господа, Бога вашого, як ви спокушали Його в Массі.
да не и^скђша'еши г~а б~а свое^го ја%коже и^скђша'сте въ и^скђше'нїи”
17
17
Твердо зберігайте заповіді Господа, Бога вашого, й устави Його і постанови, які Він заповів тобі;
Снабдя` да снабди'ши за'повњди г~а б~а свое^го, и^ свњдњ'нїя е^го, и^ ѓ^правле'нїя е^го, е^ли'ко ꙁаповњ'да тебњ`”
18
18
і роби справедливе і добре перед очима Господа [Бога твого], щоб добре тобі було, і щоб ти ввійшов і оволодів доброю землею, яку Господь з клятвою обіцяв батькам твоїм,
И$ да сътвори'ши ё^го'дное и^ бл~го'е преD гм~ъ бг~омᲆ твои^мъ, да бл~го бђ'детъ тебњ`” И$ вни'деши и^ прїимеши ꙁеMлю бл~гђю, е^ю'же кля'тся эTц~емъ на'шимъ”
19
19
і щоб Він прогнав усіх ворогів твоїх від лиця твого, як говорив Господь.
эTгна'ти вс^я сђпоста'ты твоя` съ лица` твое^го, ја%коже е^сть гл~а г~ь”
20
20
Якщо запитає в тебе син твій у майбутній час, говорячи: «що означають ці устави, постанови і закони, які заповів вам Господь, Бог ваш?»
И$ бђ'детъ е^гда` въпраша'ет# т^я сн~ъ твои ё%трњ гл~я. коя` сђть свњдњнїя и^ ѓ^правле'нїя и^ сђды` е^ли'ко ꙁаповњ'далъ е^сть г~ь б~ъ нашъ на'мᲆ”
21
21
то скажи синові твоєму: «рабами були ми у фараона в Єгипті, але Господь [Бог] вивів нас з Єгипту рукою міцною [і силою великою],
И$ рече'ши сн~ђ свое^мђ, рабы` бњ'хомъ фараѓ'нђ въ е^гљ=птњ и^ꙁведе` насъ г~ь б~ъ эTтђ'дњ. рђко'ю крњ'пкою, и^ мы'шцею высо'кою”
22
22
і показав Господь [Бог] знамення і чудеса великі і кари над Єгиптом, над фараоном і над усім домом його [і над військом його] перед очима нашими;
И$ да'стᲆ г~ь б~ъ зна'менїа и^ чюдеса` вели'ка и^ ѕла'я въ е^гљ=птњ ё^ фараѓ'на, и^ въ домђ е^го и^ въ си'лњ е^го преD на'ми”
23
23
а нас вивів звідти [Господь, Бог наш,] щоб ввести нас і дати нам землю, яку [Господь, Бог наш,] клявся батькам нашим [дати нам];
И$ наs и^зведе` г~ь б~ъ эTтђ'дњ, да въведе'тъ наs да'ти намъ ꙁе'млю сїю. е^ю'же кля'тся г~ь б~ъ нашъ эTц~емъ на'шимъ да'ти ю& намъ”
24
24
і заповів нам Господь виконувати всі постанови ці, щоб ми боялися Господа, Бога нашого, щоб добре було нам в усі дні, щоб зберегти наше життя, як і тепер;
И$ ꙁаповњ'да намᲆ г~ь твори'ти, вс^я ѓ^правле'нїя сїя боя'тися г~а б~а на'шего бл~го да бђ'детъ намъ, вс^я дн~и да живе'мъ, ја%коже и^ днеs”
25
25
і в цьому буде наша праведність, якщо ми будемо намагатися виконувати всі ці заповіді [закону] перед лицем Господа, Бога нашого, як Він заповів нам.
И$ милосе'рдїе да бђ'детъ намъ, а%ще снабдиM сътвори'ти вс^я ꙁа'повњди ꙁако'на сего`, преD гм~ъ б~мъ на'шиM, ја%коже ꙁаповњ'да намъ”
Глава 7
Глvа, з~”
1
1
Коли введе тебе Господь, Бог твій, у землю, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, і прожене від лиця твого численні народи, хеттеїв, гергесеїв, аморреїв, хананеїв, ферезеїв, евеїв та ієвусеїв, сім народів, які численніші і сильніші за тебе,
И$ бђ'детъ е^гда` въведе'тᲆ т^я г~ь б~ъ твои вᲆ ꙁе'млю в ню'же вхо'диши та'мо прїя'тї ю&. і и^ꙁгна'ти страны` вели'кїа и^ мно'гїа с# лица` твое^го. хеTџе'я, герьгесе'я, и^ а^м#морре'я, и^ ханане'я, и^ ферезе'я, и^ е^вђе^я, и^ е^ё^се'я. з~, стра'нъ вели'киX и^ мно'гиX, и^ крњпча'е ваs”
2
2
і видасть їх тобі Господь, Бог твій, і уразиш їх, тоді піддай їх закляттю, не вступай з ними в союз і не жалій їх;
И$ преда'стъ и^хъ г~ь б~ъ ᲄвои вᲆ рђцњ ᲄвои`, і^ и^ꙁбїе'ши я&. па'гђбою погђби'ши я&, да не ꙁавњща'еши к ни'мъ ꙁавњта, н^и поми'лђеши и^хъ”
3
3
і не вступай з ними у споріднення: дочки твоєї не віддавай за сина його, і дочки його не бери за сина твого;
Ниже сва'тьства сътвори'ши с ни'ми, дще'ри свое^а не да'си сн~ђ е^го. н^иже дще'ри е^го да не пое'млеши, сн~ђ свое^мђ”
4
4
тому що вони відвернуть синів твоїх від Мене, щоб служити іншим богам, і тоді запалає на вас гнів Господа, і Він незабаром знищить тебе.
эTврати'тъ б^о сн~а твое^го эT мене`. и^ послђ'житъ бого'мъ и%нњмъ, и^ раꙁгнњ'вается г~ь гнњ'вомъ на' вы, и^ потреби'тъ т^я въско'рњ”
5
5
Але вчиніть з ними так: жертовники їх зруйнуйте, стовпи їх розтрощіть, і діброви їх вирубайте, й ідолів [богів] їх спаліть вогнем;
Но^ си'це да сътвори'те иM. тре'бища иX рассы'плете, и^ столпы` и^хъ да съкрђши'те. и^ дђбра'вы и^хъ да посњче'те и^ ваја%нїа бо'гъ и^хъ да и^зож#же'те на ѓ^гни`”
6
6
бо ти народ святий у Господа, Бога твого: тебе обрав Господь, Бог твій, щоб ти був власним Його народом з усіх народів, які на землі.
ЈА/ко лю'ди ст~и в^ы е^сте гв~и б~ђ твое^мђ, и^ тебе` и^ꙁбра'л# е^сть г~ь б~ъ тво'и. и^ да бђ'дете е^мђ лю'ди и^ꙁбра'нни, па'че всњхъ стра'нᲆ е^ли'ко е^сть на все'и земли`”
7
7
Не тому, щоб ви були найчисленнішими за всі народи, прийняв вас Господь і обрав вас, — бо ви нечисленніші за всі народи, —
Не и'мже мно'ѕи е^сте па'че всњхъ странъ и^ꙁяT ваs г~ь, і^ и^ꙁбра` ваs г~ь” Вы^ б^о е^сте ме'ншњи эT всњхъ стра'нъ”
8
8
але тому, що любить вас Господь, і для того, щоб зберегти клятву, якою Він клявся батькам вашим, вивів вас Господь рукою міцною [і силою великою] і звільнив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя Єгипетського.
Но иMже вᲆꙁлюби` г~ь ваs, и^ снабдя` кля'твђ е^же кля'тся эTц~емъ ва'шимъ. і^ и^ꙁведе г~ь ваs рђко'ю крњ'пкою и^ мы'шцею высо'кою, і^ и^ꙁба'вилъ т^я эT до'мђ рабо'ты, и^ эT рђки` фараѓ'на цр~я е^гљ=пеTска”
9
9
Отже, знай, що Господь, Бог твій, є Бог, Бог вірний, Який зберігає завіт [Свій] і милість до тих, що люблять Його і зберігають заповіді Його до тисячі родів,
И$ да ё^вњ'си ја%ко г~ь б~ъ тво'и, се'и б~ъ. б~ъ вњ'рныи, снабдя'и ꙁавњтъ сво'и, и^ млsть любя'щиM е^го. и^ снабдя'щимъ ꙁавњтъ е^го въ ты'сящᲆ рожде'нїи”
10
10
і відплачує ненависникам Його в особі їх, погублюючи їх; Він не забариться, ненависнику Його самому особисто віддасть.
И$ эTда'я ненави'дящимъ е^го в лице` потреби'ти я&. и^ не ё^ме'длитъ ненави'дящимъ в лице` эTда'ти и^мъ”
11
11
Отже, дотримуй заповідей і постанов і законів, які сьогодні заповідаю тобі виконувати.
да снабди'ши за'повњди, и^ ѓ^правле'нїя и^ сђды` сїя. е^ли'ко а^ꙁъ ꙁаповњ'даю тебњ` сътвори'ти дне'сь”
12
12
І якщо ви будете слухати закони ці і зберігати і виконувати їх, то Господь, Бог твій, буде зберігати завіт і милість до тебе, як Він клявся батькам твоїм,
И$ бђ'детъ е^гда` послђшаете вс^я ѓ^правле'нїа с^и и^ снабди'те сътвори'ти я&” И$ снабди'тъ г~ь б~ъ ᲄвои и^ тебᲇ, ꙁавTњ и^ млsть ја%коже кля'ся эTц~емъ ва'шимᲆ”
13
13
і полюбить тебе, і благословить тебе, і розмножить тебе, і благословить плід утроби твоєї і плід землі твоєї, і хліб твій, і вино твоє, і єлей твій, народжуване від великої худоби твоєї і від отари овець твоїх, на тій землі, яку Він клявся батькам твоїм дати тобі;
И$ възлю'битъ т^я и^ блsвитъ т^я, и^ ё^мно'житъ т^я. и^ блsви'тъ пло'дъ чре'ва твое^го, и^ пло'дъ ꙁемля` твое^я. и^ пшени'цђ твою`, и^ вино` твое` и^ е^ле'и тво'и, и^ ста'до воло'въ твои^хъ” и^ па'ствђ ѓ^ве'цъ твои^хъ на ꙁемли` е^ю^ же кляTся эTц~емъ иX дати тебњ`”
14
14
благословенний ти будеш більше за всі народи; не буде ні неплідного, ні неплідної, ні в тебе, ні в худобі твоїй;
И$ блsвенъ бђ'деши па'че всњхъ ја%ꙁыk, и не бђ'детъ въ ва'съ бес племе'нни, ниже непло'ды въ ско'тњхъ твои^х#”
15
15
і віддалить від тебе Господь [Бог твій] усяку неміч, і ніяких лютих хвороб єгипетських, [які ти бачив і] які ти знаєш, не наведе на тебе, але наведе їх на всіх, що ненавидять тебе;
И$ эTи%метъ г~ь б~ъ твои эT тебе вс^е раслабле'нїе. и^ вс^ю ја%ꙁю е^гљ=петъскђю ѕлђю`, ю^же ви'дњсте И$ е^лико сᲆвњси не въꙁложиT на тя, н^о въꙁложиT я& на вс^я ненави'дящая ᲄебе`”
16
16
і знищиш усі народи, які Господь, Бог твій, дає тобі: нехай не пощадить їх око твоє; і не служи богам їх, бо це тенети для тебе.
И$ ја%сти бђ'дешъ весь плњнъ стра'нъ, и^же г~ь б~ъ дае'тъ тебњ` да не пощадяT ѓ%чи твои` эT нихъ, и^ да не послђж'иши бо'гомъ и^х#, ја%ко вредъ тебњ` е^сть с^е”
17
17
Якщо скажеш у серці твоєму: «народи ці численніші за мене; як я можу вигнати їх?»
А/ще л^и гл~еши вᲆ ё%мњ` с^и ја%ко страна` с^и множа'иши паче мене. ја^ко вᲆзмогђ` а%ꙁъ потребити я&,
18
18
Не бійся їх, згадай те, що зробив Господь, Бог твій, з фараоном і всім Єгиптом,
не въꙁбо'ися и^х#” Па'мятїю да помяне'ши е^лико сътвори` г~ь б~ъ твои` фараѓ'нђ и^ всMњ е^гљ=птяномъ”
19
19
ті великі випробування, які бачили очі твої, [великі] знамення, чудеса, і руку міцну і силу велику, з якими вивів тебе Господь, Бог твій; те саме зробить Господь, Бог твій, із усіма народами, яких ти боїшся;
Бњды` вели'кїа ја%же ви'дњста ѓ%чи твои`. зна'менїа ѓ%на и^ чюдеса` вели'кая. и^ рђко'ю крњ'пкою, и^ мы'шцею высо'кою, ја%ко и^ꙁведе` т^я г~ь б~ъ твои. та'ко сътвориT г~ь б~ъ вашъ, всњмъ страна'мᲆ и^хже т^ы бои'шися эT лица` и^хъ”
20
20
і шершнів нашле Господь, Бог твій, на них, доки не загинуть ті, що залишилися і сховалися від лиця твого;
И$ ше'ршни по'слетъ г~ь б~ъ твои на ни'хъ до'ндеy потребя'тся ѓ^ста'вленїи и^ съкрове'нїи эT тебе`”
21
21
не страшися їх, бо Господь, Бог твій, з тобою, Бог великий і страшний.
Не вреди'шися эT лица` и^хъ. ја%ко г~ь б~ъ твои в# тебњ, б~ъ вели'кїи и^ крњ'пкїи”
22
22
І буде Господь, Бог твій, виганяти перед тобою народи ці мало-помалу; не можеш ти знищити їх швидко, щоб [земля не стала пустою і] не примножилися проти тебе польові звірі;
И$ погђбиT г~ь б~ъ твои ја^ꙁы'ки сїя, с лица` твое^го по ма'лђ до ма'ла, не возмо'жеши погђби'ти и^хъ въско'рњ да не бђдет# ꙁемля` пђста`, да совокђпя'тся и^ роZмножаTся ѕвᲇрїе дивїи на' тя”
23
23
але видасть їх тобі Господь, Бог твій, і приведе їх у велике сум’яття, так що вони загинуть;
И$ предастъ е& г~ь б~ъ твои в рђцњ твои` и^ погђби` и^хъ, погђбле'нїемъ вели'киM, до'ндеже и^скорени'ши иX”
24
24
і видасть царів їх у руки твої, і ти знищиш ім’я їх з піднебесної: не устоїть ніхто проти тебе, доки не викоріниш їх.
И$ преда'сᲄъ цр~и и^хъ в рђцњ твои`. и^ погђби'те и%мя и^хъ эT мњста сего`. и^ не постоиT ни'же е^ді'нъ преD лицеM твоиM, до'ндеже погђби'ши и^хъ”
25
25
Ідолів богів їх спаліть вогнем; не побажай взяти собі срібла або золота, що на них, щоб це не було для тебе тенетами, тому що це мерзотність для Господа, Бога твого;
И$ вая'нїа боговᲆ иX и^ж#же'ши на ѓ^гни`, да не похо'щеши зла'та и^ сребра` взя'ти себњ` эT него, да не когда` сᲆгрњшиши того` ради. ја^ко хђ'лно е^сть гв~и б~ђ твое^мђ”
26
26
і не внось мерзотність у дім твій, щоб не підпасти під закляття, як вона; відвертайся від цього і гребуй цим, бо це закляте.
Не вноси` похђ'лы въ сво'и до'мъ, и^ прокляT бђ'деши ја%ко и^ т^о, н^о прокля'тїем# прокленеши ѓ%но, и^ похђленїеM похђ'лиши е& ја%ко проклята`”
Глава 8
Глvа, и~”
1
1
Усі заповіді, які я заповідаю вам сьогодні, намагайтеся виконувати, щоб ви були живими і розмножилися, і пішли і заволоділи [доброю] землею, яку з клятвою обіцяв Господь [Бог] батькам вашим.
Вс^я ꙁа'повњди ја%же ꙁаповњда ваM днsь, да снабди` твори'ти и& да живе'те, и^ ё^мно'житеся, и^ внїи'дњте и^ прїимњте зе'млю бл~гђю. е^ю'же кля'тся г~ь б~ъ эTц~емъ ва'шимъ”
2
2
І пам’ятай весь шлях, яким вів тебе Господь, Бог твій, по пустелі, ось уже сорок років, щоб смирити тебе, щоб випробувати тебе і дізнатися, що в серці твоєму, чи будеш зберігати заповіді Його, чи ні;
И$ да помяне'ши весь пђть, и%мже прове'лъ тебе` г~ь б~ъ твои, в# пђсты'ни. да и^скђси` т^я и^ зазлиT т^я, и^ ё^раꙁђмње^тся е^же въ срDцы твое^мъ, а%ще снабди'ши ꙁа'повᲇди е^го и^л^и ни`”
3
3
Він смиряв тебе, морив тебе голодом і годував тебе манною, якої не знав ти і не знали батьки твої, щоб показати тобі, що не єдиним хлібом живе людина, але всяким [словом], яке виходить з вуст Господа, живе людина;
И$ заѕли` тебњ`, и^ гла'домъ ꙁамори` т^я, и^ посеM пиᲄа т^я ма'нною, е^же т^ы не ё^вњдњ н^и эTц~ы твои`, и^ да ја^ви'тъ тебњ`. ја%ко не ѓ^ хлњбњ е^ді'неM жи'въ бђдетъ чл~къ н^о ѓ^ вся'комъ словеси` и^з#ходящиM и^зъ ё'стᲆ бж~ииX жи'въ бђдетъ чл~къ”
4
4
одяг твій не старів на тобі, і нога твоя не пухла, ось уже сорок років.
И ри'ꙁы твоа` не раꙁдра'шася на тебњ`. но'ѕи твои не ја^ꙁвитеся, с^е м~ лњтъ”
5
5
І знай у серці твоєму, що Господь, Бог твій, учить тебе, як людина учить сина свого.
И$ сего` ради раꙁђмњ'еши срDцемъ твои^мъ ја%ко кт^о чл~къ нака'жетъ сн~ъ свои. Тако г~ь б~ъ твои накаꙁђетᲆ т^я.
6
6
Отже, зберігай заповіді Господа, Бога твого, ходячи путями Його і бійся Його.
и^ да снабди'ши ꙁа'повњди г~а б~а твое^го, ходи'ти во пђти` е^го и^ боа'тися е^го”
7
7
Бо Господь, Бог твій, веде тебе в землю добру, у землю, де потоки вод, джерела й озера виходять з долин і гір,
Гь~ б^о б~ъ твой въведе` т^я въ ꙁе'млю бл~гђю и^ мно'гђ, и^дњже водоте'чи воDны'я і^ и^сто'чники глђбо'ки. и^сходящеи по по'лемᲆ и^ гораM”
8
8
у землю, [де] пшениця, ячмінь, виноградні лози, смоковниці і гранатові дерева, у землю, де оливкові дерева і мед,
Вᲆ зеMлю пшени'цы и^ ја%чме'ни, винограD и^ смо'кви и^ ши'пцы, вᲆ зе'млю ма'сличїю и^ е^ле'ю и^ ме'дђ.
9
9
у землю, у якій без убогости будеш їсти хліб твій і ні у чому не будеш мати нестачі, у землю, в якій камені — залізо, і з гір якої будеш висікати мідь.
въ ꙁе'млю на не'иже не с нището'ю и^ꙁъја%си хлњ'ба твое^го. и^ не про'сиши ничто'же на не'и. в# землю в# не'иже ка'менїе желњз'но, и^ эT горъ и^хъ и^сто'чиTся мњдь”
10
10
І коли будеш їсти і насичуватися, тоді благословляй Господа, Бога твого, за добру землю, яку Він дав тобі.
И$ ја%си и^ насыти'шися и^ блsви'ши г~а б~а твое^го, на ꙁемли` бла'ѕњи ю^же е^сть да'лъ тебњ`”
11
11
Бережися, щоб ти не забув Господа, Бога твого, не дотримуючи заповідей Його, і законів Його, і постанов Його, які сьогодні заповідаю тобі.
Во'ньми себњ` не забђди` г~а б~а свое^го, снабдњти за'повњди е^го, и^ сђдо'въ и^ ѓ^правле'нїи е^го. е^ли'ко а%зъ ꙁаповᲇдаю ᲄебњ днsь,
12
12
Коли будеш їсти і насичуватися, і побудуєш гарні доми і будеш жити [в них],
да не когда` ја^дыи насыти'в#ся и^ хра'мы добры съгради'въ, и^ всели'вся в н^я,
13
13
і коли буде в тебе багато великої і дрібної худоби, і буде багато срібла і золота, і всього в тебе буде багато, —
и^ волы твои` и^ ѓvцы твои` ё^мно'жатся тебњ`, и^ сребро` и^ ꙁла'то ё^мно'жиTся тебњ`. и^ вс^е е^ли'кот^и е^сть ё^мно'жит#ся ᲄебњ”
14
14
то дивися, щоб не стало гордовитим серце твоє і не забув ти Господа, Бога твого, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства;
И$ посеM възнесе'шися срDцем# твоиM и^ ꙁабђдеши г~а б~а твое^го. и^ꙁвеDшагот^я и^ꙁ# земля` е^гљ=пеTски эT до'мђ рабо'ты.
15
15
Який провів тебе по пустелі великій і страшній, де змії, василіски, скорпіони і місця сухі, на яких немає води; Який виточив для тебе [джерело] води зі скелі гранітної,
И$ прове'дшагот^я сквоѕњ пђсты'ню вели'кђю, и^ стра'шнђю ѓ%нђ. въ не'иy ѕмїя` хапа'ющїя и^ скорпїи, и^ жажDа в не'иже не бњя'ше воды`, и^же иZведе` ᲄебњ` и^с камы'ка несњко'ма и^сто'чниk водны'и”
16
16
насичував тебе в пустелі манною, якої [не знав ти і] не знали батьки твої, щоб смирити тебе і випробувати тебе, щоб з часом зробити тобі добро,
И$ пиᲄа'яи т^я ма'нною вᲆ пђсты'ни. е^гоже не вњ'де т^ы ниже вњ'дяхђ эTц~ы твои, да заѕли'тъ т^и да и^скђ'ситъ т^я и^ бл~гот^и сътвори'тъ напослњдокъ твои”
17
17
і щоб ти не сказав у серці твоєму: «моя сила і міць руки моєї придбали мені багатство це»,
да не рече'ши въ срDцы твое^мъ крњ'пость моя и^ си'ла рђки мое^я сътвори` мн^њ си'лђ вели'кђю сїю”
18
18
але щоб пам’ятав Господа, Бога твого, бо Він дає тобі силу здобувати багатство, щоб виконати, як нині, завіт Свій, який Він клятвою утвердив батькам твоїм.
да помяне'ши г~а б~а твое^го. ја%кото'и дасть тебᲇ крњпость и^ си'лђ твори'ти, и^ да ё^ста'витъ ꙁавTњ свои. и^мже кля'ся эTц~емъ твои^мъ до днесь”
19
19
Якщо ж ти забудеш Господа, Бога твого, і підеш услід богів інших, і будеш служити їм і поклонятися їм, то свідчу вам сьогодні [небом і землею], що ви загинете;
И$ бђдеT а^ще ли ꙁабве'нїемъ ꙁабђдеши г~а б~а твое^го, и^ по'идеши въ слњдъ бого'вᲆ и^ныхъ, и^ послђж'иши и^мъ и^ поклони'шися и^мᲆ, ꙁасвњдњтельс твђю вамъ днесь нб~семъ и^ земле'ю ја%ко па'гђбою поги'бнеᲄе”
20
20
як народи, які Господь [Бог] знищує від лиця вашого, так загинете і ви за те, що не послухаєте голосу Господа, Бога вашого.
ЈА/коже и^ про'чїи ја%ꙁы'цы, ја%же г~ь б~ъ погђбля'етъ эT лица` ва'шего” Та'коже поги'бнеᲄе и^хже ради не послђшасте гла'са г~а б~а ва'шего”
Глава 9
Глvа, џ~”
1
1
Слухай, Ізраїлю: ти тепер ідеш за Йордан, щоб піти оволодіти народами, більшими і сильнішими за тебе, містами великими, з укріпленнями до небес,
Послђш'аи і^и^л~ю т^ы минђе^ши і^ѓ^рда'нъ дне'сь. вниᲄи прїя'ти страны` вели'кїя, и^ крњпча'иша паче ва'съ. грады вели'ки и^ ё^гражде'ны до нб~се”
2
2
народом [великим,] численним і високорослим, синами Енаковими, про яких ти знаєш і чув: «хто устоїть проти синів Енакових?»
Лю'ди вели'ки и^ мно'ги и^ предо'лжены, сн~ы е^на'ковы ја%же т^ы вњси. и^ слы'шалъ е^си. кт^о проти'вђ ста'нетъ сн~омъ е^на'ковымъ”
3
3
Знай же нині, що Господь, Бог твій, іде перед тобою, як вогонь, що поїдає; Він буде знищувати їх і поборювати їх перед тобою, і ти проженеш їх, і погубиш їх скоро, як говорив тобі Господь.
И$ ё^вњ'си дне'сь ја%ко г~ь б~ъ твои се'и преди по'идетъ преD тобо'ю. ѓ%гнь б^о попаля'ай е^сть се'и потреби'т# я&, и^ сїи ё^клони'тъ и^хъ эT лица` ва'шего и^ потреби'тъ я& въско'ре, ја%коже ре'клъ е^сть ᲄебњ г~ь”
4
4
Коли буде виганяти їх Господь, Бог твій, від лиця твого, не говори в серці твоєму, що за праведність мою привів мене Господь оволодіти цією [доброю] землею, і що за нечестя народів цих Господь виганяє їх від лиця твого;
Не рцы` въ срDцы своеM е^гда потребиT г~ь б~ъ твой страны` сїя эT лица` твое^го гл~я пра'вдъ ра'ди мои^хъ въведе м^я г~ь причасти'ти зе'млю бл~гђю сїю, н^о беꙁче'стїя раd стра'нъ сихъ г~ь потреби` я& эT лица` твое^го”
5
5
не за праведність твою і не за правоту серця твого йдеш ти успадковувати землю їх, але за нечестя [і беззаконня] народів цих Господь, Бог твій, виганяє їх від лиця твого, і щоб виконати слово, яким клявся Господь батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову;
А$ не пра'вды ради твое^я, ниже преподо'бїя ради срDца твое^го, т^ы вхо'диши прїя'ти ꙁемлю иX, н^о нече'стїя ра'ди и^ беꙁако'нїя ради стра'нъ сихъ, г~ь эT лица` твое^го потребї я&. и^ да ё^ста'витъ ꙁавњтᲆ и^мже кля'тся г~ь эTц~емъ вашим#” а^враа'мђ и^саа'кђ і^а'ковђ”
6
6
тому знай [нині], що не за праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі оволодіти цією доброю землею, бо ти народ жорстокосердий.
И$ да вњси дне'сь ја%ко не пра'вды ради твоея, г~ь б~ъ дае'тъ тебњ` зе'млю бл~гђю сїю прїя'ти. ја%ко лю'дїе жесто'цы е^сте”
7
7
Пам’ятай, не забудь, скільки ти дратував Господа, Бога твого, у пустелі: від самого того дня, як вийшов ти з землі Єгипетської, і до самого приходу вашого на місце це ви противилися Господу.
помяни` не ꙁабђди коли'ко раZгнњ'васте г~а б~а свое^го в# пђсты'ни эT него'же дн~е и^ꙁыдо'сте и^з# ꙁемля` е^гљ=пет#ски, даже вънидо'сте в мњсто сїе” Непокоря'щеся съгрњши'сте преD гм~ъ.
8
8
І при Хориві ви дратували Господа, і прогнівався на вас Господь, так що хотів знищити вас,
и^ въ хори'вњ раꙁгнњвасте г~а, и^ раꙁгнњвася г~ь на' вы, потреби'ти ваs”
9
9
коли я зійшов на гору, щоб прийняти скрижалі кам’яні, скрижалі завіту, який уклав Господь з вами, і пробув на горі сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив,
Въсходя'щђ мн^њ на горђ`, взя'ти двою дъскђ ка'меnнђ и^ дъсцњ ка'меnнњ ꙁавњта, и^же ꙁавњща г~ь къ ва'мъ” И$ пребыX в горњ` м~, дн~їи, и^ м~, но'щїи хлњ'ба не ја^до'хъ ниже воды` пи'хᲆ”
10
10
і дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, написані перстом Божим, а на них [написані були] усі слова, які виголосив вам Господь на горі із середовища вогню в день зібрання.
И$ да'сть м^и г~ь дв^њ дᲆсцњ ка'менны напи'сано пр'ьстомъ бж~їимъ. в ни'хже бя'хђ напи'сана вс^я словеса` ја%же гл~а г~ь кᲆ ва'мъ въ горњ`. эT среды ѓ^гня` вᲆ дн~ь събра'нїя”
11
11
Після закінчення ж сорока днів і сорока ночей дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, скрижалі завіту,
И$ бысть по м~ дн~їи, и^ по м~ но'щїи. и^ дастᲆ м^и г~ь дв^њ дъсцњ ка'меннњ, дъсцњ ꙁавњта”
12
12
і сказав мені Господь: встань, піди скоріше звідси, бо розбестився народ твій, який ти вивів з Єгипту; швидко ухилилися вони від путі, яку Я заповів їм; вони зробили собі відлитого ідола.
И$ рече г~ь къ мн^њ въста'ни і^ и^ꙁы'ди ско'ро эTсю'дђ. ја%ко безако'нова'ша лю'ди твои`, ја%же и^зведе` и^ꙁ# земля` е^гљ=пет#ски, състђпи'ша ско'ро с пђти`. и^же ꙁаповњ'дахъ и^мъ. съ твори'ша себњ солїя'нїя”
13
13
І сказав мені Господь: [Я говорив тобі один і другий раз:] бачу Я народ цей, ось він народ жорстокосердий;
И$ рече г~ь къ мн^њ, гл~ахъ тебњ` е^ді'ною и^ дв^ажды, гл~я. ви'дњхъ лю'ди сїя, с^е лю'дїе жестоковыи сђть.
14
14
не утримуй Мене, і Я знищу їх, і зітру ім’я їх з піднебесної, а від тебе породжу народ, який буде [більшим,] сильнішим і численнішим за них.
ѓ^ста'ви м^я да я& потреблю` и^ погђблю`, і^ и^мя и^хъ поD нб~семᲆ, и^ сотворю` т^я въ ја^ꙁы'къ вели'къ и^ крњпок#, и^ мноh па'че сихъ”
15
15
Я обернувся і пішов з гори, гора ж горіла вогнем; дві скрижалі завіту були в обох руках моїх;
И$ ѓ^брати'вся снидо'хᲆ съ горы` и^ гора` кђря'шеся ѓ^гнеM и^ дв^њ дᲆсцњ свњдњ'нїа въ ѓ^бою` рђ'кђ мое'ю.
16
16
і бачив я, що ви згрішили проти Господа, Бога вашого, зробили собі відлитого тельця, швидко ухилилися від путі, якої [триматися] заповів вам Господь;
И$ ви'дњхъ ја%ко съгрњши'сте преD гм~ъ бм~ъ нашимъ, и^ сътвори'сте себњ` теле'цъ сълїја^нъ, и^ състђпи'сте с пђти` ско'ро, и^же ꙁаповњ'да г~ь ваM твори'ти.
17
17
і взяв я обидві скрижалі, і кинув їх з обох рук своїх, і розбив їх перед очима вашими.
и^ еM ѓ%бњ дъсцњ повергоX иZ рђкђ моею` и^ съкрђшиX и^х# прDе вами”
18
18
І [вдруге] упавши перед Господом, молився я, як раніше, сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив, за всі гріхи ваші, якими ви згрішили, зробивши зло в очах Господа [Бога вашого] і роздратувавши Його;
И$ моли'хся преD гм~ъ второ'е, ја^коже и^ пе'рвое, м~, дн~їи. и^ м~, но'щїи, хлњ'ба не ја^до'хъ и^ воды` не пи'хᲆ. всXњ ради грњхъ ва'шихᲆ, ја%же съгрњши'сте творя'ще ѕло'е преD гм~ъ бг~омъ ва'шимъ. раꙁгнњ'вающи е^го”
19
19
бо я страшився гніву і лютости, якими Господь прогнівався на вас і хотів погубити вас. І послухав мене Господь і цього разу.
И$ сᲆ боја%ꙁнїю бњхᲆ гнњ'ва ради и^ ја%рости, ја%ко раꙁгнњвася г~ь на' вы, да потреби'тъ васъ. и^ послђша мене` г~ь, и^ въ то вре'мя”
20
20
І на Аарона дуже прогнівався Господь і хотів погубити його; але я молився й за Аарона в той час.
И$ на а^ро'на раꙁгнњвася г~ь ѕњ'ло е^же погђби'ти е^го. и^ моли'хся за а^а^ро'на въ вре'мя ѓ%но”
21
21
Гріх же ваш, який ви зробили, — тельця я взяв, спалив його у вогні, розбив його і всього стер до того, що він став дрібним, як порох, і я кинув порох цей у потік, що тече з гори.
И$ грњх'ъ вашъ и^же сътвори'сте теле'цъ вꙁяX е^го и^ съжжего'хъ на ѓ^гни`, і^ и^ꙁби'хъ и& и^ сътро'хъ и& ѕњ'ло, дажDь бы'сть дро'бенъ, и^ бы'сть ја%ко пра'хъ и^ просы'пахъ пра'хъ въ водоте'чь сходя'щђю съ горы`”
22
22
І в Тавері, у Массі й у Киброт-Гаттааві ви роздратували Господа [Бога вашого].
И$ въ ꙁапале'нїи, и^скђше'нїи, и^ въ гро'бњхъ похотњнїа раZгнњ'вали бњсте г~а б~а ва'шего”И$
23
23
І коли посилав вас Господь з Кадес-Варні, говорячи: підіть, оволодійте землею, яку Я даю вам, — то ви стали проти повеління Господа Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухали голосу Його.
е^гда` в^ы, пђсти` г~ь эT кади'сварнїи` гл~я, въꙁыди'те, и^ прїимњте ꙁе'млю ю%же а^ꙁъ даю` вамᲆ и^ съпроти'вистеся гл~омъ г~а б~а ва'шего, и^ не вњровасте е^мђ, и^ не послђшасте словеs е^го”
24
24
Ви були непокірливі Господу з того самого дня, як я став знати вас.
И$ не покоря'щеся бњ'сте г~ђ эT дн~е в о'ньже ја%ви'ся вамᲆ”
25
25
І впавши перед Господом, благав я сорок днів і сорок ночей, в які я молився, бо Господь хотів погубити вас;
И$ молиXся преD гм~ъ, м~, дн~їи. и^ м~, но'щїи, ја%же моли'хся, рече б^о г~ь погђби'ти васъ”
26
26
і молився я Господу і сказав: Владико Господи, [Царю богів,] не погубляй народу Твого і наділу Твого, який Ти визволив величчю [могутности] Твоєї, який вивів Ти з Єгипту рукою сильною [і силою Твоєю великою];
И$ моли'хся гв~и и^ реко'хъ, г~и г~и, цр~ю стра'намъ не погђби` людїи свои^хъ и^ прича'стїа свое^го е^же и^ꙁба'ви крњ'постїю твое'ю вели'кою ја%же и^ꙁведе` и^ꙁ# земля` е^гљ=петъски крњ'постїю твое'ю вели'кою и^ рђко'ю си'лною и^ мы'шцею свое^ю высо'кою”
27
27
пом’яни рабів Твоїх, Авраама, Ісаака та Якова, [яким Ти клявся Собою]; не дивися на озлоблення народу цього і на нечестя його і на гріхи його,
Помяни` рабы` своя` а^враа'ма, і^саа'ка, і^а'кова, и^м#же ся кля` собо'ю. не призира'и на жесто'чество людїи сихъ, и^ на бесче'стїе и^хъ, и^ на грњхи` иX,
28
28
щоб [ті, що живуть] у тій землі, звідки Ти вивів нас, не сказали: «Господь не міг ввести їх у землю, яку обіцяв їм, і, ненавидячи їх, вивів Він їх, щоб умертвити їх у пустелі».
да не когда` рекTђ живђщ'їи на ꙁемли`, эTню'дђже и^ꙁведе` насъ гл~ющи. не могїи г~ь въвести` и^хъ въ ꙁе'млю ю%же и^мъ ѓ^бњща`, и^ ненави'дя и^хъ г~ь и^ꙁве'дъ и^ погђби` и^хᲆ въ пђстыни”
29
29
А вони Твій народ і Твій наділ, який Ти вивів [із землі Єгипетської] силою Твоєю великою і могутністю Твоєю високою.
Сїи же лю'дїе твои` и^ прича'стїе ᲄвое`. и^хже и^ꙁведе` и^ꙁ# земля` е^гљ=петъски крњ'постїю свое^ю вели'кою, и^ мыjцею высо'кою”
Глава 10
Глvа, і~”
1
1
У той час сказав мені Господь: витеши собі дві скрижалі кам’яні, подібні до перших, і піднімись до Мене на гору, і зроби собі дерев’яний ковчег;
Въ ѓно вре'мя рече г~ь кᲆ мн^њ. и^стеши` себњ дв^њ дᲆсцњ ка'меннњ ја%цњже и^ пе'рвїи, и^ въꙁы'ди къ мн^њ на горђ` и^ да сътвори'ши себњ` ковче'гᲆ дре'вянъ,
2
2
і Я напишу на скрижалях ті слова, які були на попередніх скрижалях, які ти розбив; і поклади їх у ковчег.
и^ въпишђ на дъсцњ словеса`. е^ликоже иX бњ на первыX дъсках#, и^хже съкрђши`, и^ да вложи'ши я& въ ковче'гъ”
3
3
І зробив я ковчег з дерева ситим, і витесав дві кам’яні скрижалі, як попередні, і пішов на гору; і дві ці скрижалі були в руках моїх.
И$ сътвори'хъ ковче'гъ эT дре'въ негнию'щᲆ. і^ и^стеса'хъ дв^њ дъсцњ ка'мен#нњ ја%цњ же и^ пе'рвїи. и^ въꙁыидо'хъ на горђ`, ѓ%бњ же дъсцњ въ ѓ^бою` рђ'кђ мою`”
4
4
І написав Він на скрижалях, як написано було раніше, ті десять слів, які оголосив вам Господь на горі із середовища вогню в день зібрання, і віддав їх Господь мені.
И$ въписа` на дъскђ по писа'нїю пе'рвомђ, і~, словеs, ја%же гл~а г~ь к ва'мъ, на горњ` эT среды` ѓ^гня`, и^ вда'сть я& г~ь мн^њ”
5
5
І повернувся я, і зійшов з гори, і поклав скрижалі в ковчег, який я зробив, щоб вони були там, як повелів мені Господь.
И$ ѓ^брати'в#ся снидо'хъ съ горы`, и^ вложи'хъ дъсцњ въ ковче'гъ и^же сътвори'хъ. и^ бњ'ста т^ђ ја%коже повелњ` м^и г~ь”
6
6
І сини Ізраїлеві рушили з Беероф-Бене-Яакана в Мозер; там помер Аарон і похований там, і став священиком замість нього син його Єлеазар.
Сн~ове же і^и^л~еви въꙁдвиго'шася эT виро'џа, сн~овъ и^а^ки'мль, мисадаиn” т^ђ ё^мре а^а^ро'нъ, и^ погребе'нъ быs т^ђ, и^ бы'сть жрецъ е^лїа^ꙁа'ръ сн~ъ а^а^ро'нь въ эTц~а мњсто”
7
7
Звідти рушили в Гудгод, з Гудгода в Іотвафу, у землю, де потоки вод.
эTтђдђ же въꙁдвигошася въ гаDгадъ, и^ эT гаDгада до и^е^таваџа ꙁемли` водотечь водᲆ”
8
8
У той час відокремив Господь коліно Левіїне, щоб носити ковчег завіту Господнього, стояти перед Господом, служити Йому [і молитися] і благословляти ім’ям Його, як це триває до цього дня;
Въ ѓ%но время, эTлђчи` г~ь племя` левљ=ино, носи'ти ковче'гъ ꙁавњта гн~я. и^ преDстоя'ти преD гм~ъ слђжи'ти, и^ моли'ти и^ блsви' ти и%мя е^го, до дн~ешняго дн~е”
9
9
тому у левита немає частини і наділу з братами його: Сам Господь є наділом його, як говорив йому Господь, Бог твій.
Сего` ради нњ'сть левљ=томᲆ ча'сти н^и жребїа въ братїи и^хъ, г~ь б^о са'мъ прича'стїе и^хъ, ја%коже е^сть ре'клъ иM”
10
10
І пробув я на горі, як і в попередні рази, сорок днів і сорок ночей; і послухав мене Господь і цього разу, [і] не побажав Господь погубити тебе;
А/зъ же стояX на горах#, м~, дн~їи. и^ м~, но'щїи, и^ послђша г~ь мене` вс^е вре'мя, и^ не въсхотњ` г~ь погђби'ти васᲆ”
11
11
і сказав мені Господь: встань, піди в путь перед народом [цим]; нехай вони підуть і оволодіють землею, яку Я клявся батькам їхнім дати їм.
И$ рече г~ь къ мнњ гряди` въꙁдви'гнися преD люDми` си'ми, и^ да вни'дђтᲆ и^ причастяT зе'млю е^ю'же кля'хся эTц~емъ иX да'ти ю& си'мъ”
12
12
Отже, Ізраїлю, чого вимагає від тебе Господь, Бог твій? Того тільки, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усіма путями Його, і любив Його, і служив Господу, Богу твоєму, від усього серця твого і від усієї душі твоєї,
И$ нн~њ і^и^л~ю чт^о про'ситъ г~ь б~ъ тво'и ё^ тебе`, то'чїю да с^я боја%ти г~а б~а твое^го, и^ ходити въ вся` пђти` е^го и^ люби'ти е^го, и^ слђжи'ти г~ђ б~ђ твое^мђ, эT всего` срDца твое^го, и^ эT всея` дш~а твое^я”
13
13
щоб дотримував заповідей Господа [Бога твого] і постанов Його, які сьогодні заповідаю тобі, щоб тобі було добре.
Снабдњти ꙁа'повњди г~а б~а ᲄвое^го, и^ ѓ^правле'нїа е^го, е^лико а^ꙁᲆ ꙁаповњ'даю днsе да т^и бл~го бђдеT
14
14
Ось у Господа Бога Твого, небо і небеса небес, земля й усе, що на ній;
Се^ г~а б~а твое^го нб~о, и^ нб~о нб~си, ꙁемля` и^ вс^я е^лико е^сть на не'и”
15
15
але тільки батьків твоїх прийняв Господь і полюбив їх, і обрав вас, сі?м’я їх після них, з усіх народів, як нині бачиш.
ѓ^баче эTц~а ва'ша поя` прежDе г~ь люби'ти я&. і^ и^ꙁбра` племя` и^хъ по ни'хъ ва'съ, па'че всњ'хъ стра'нъ до дн~ешняго дн~е”
16
16
Отже, обріжте крайню плоть серця вашого і не будьте надалі жорстокосердими,
И$ да пресњче'те жесто'чь срDцъ ва'шихъ, и^ вы'ю вашђ не жесточи'те по сеM”
17
17
бо Господь, Бог ваш, є Бог богів і Владика владик, Бог великий, сильний і страшний, Який не дивиться на особи і не бере дарів,
Гь~ б^о б~ъ ва'шъ сїи б~ъ бм~ъ, и^ г~ь гм~ъ” Бг~ъ вели'кїи и^ крњпкїи и^ стра'шныи и^же не ꙁриT лица`, н^и во'ꙁметъ да'ра”
18
18
Який дає суд сироті і вдові, і любить прибулого, і дає йому хліб і одяг.
Творяи сђдъ, прише'лцђ, и^ сиротњ` и^ вдови'це” и^ люби'ти прише'лца да'ти е^мђ хлњ'бъ, и^ ри'ꙁђ”
19
19
Любіть і ви прибульця, тому що самі були прибульцями в землі Єгипетській.
И$ люби'те прише'лца, прише'лцы б^о бњ'сте въ ꙁемли` е^гљ=пеTстњи”
20
20
Господа, Бога твого, бійся [і] Йому [одному] служи, і до Нього приліпись, і Його ім’ям клянися:
Га~ б~а твое^го бо'ися, и^ томђ` да слђж'иши, и^ к томђ` прилњпи'ся, и%менемъ е^го клени'ся”
21
21
Він хвала твоя і Він Бог твій, Який зробив із тобою ті великі і страшні діла, які бачили очі твої;
И$ то'и хвала` твоя`, и^ то'и б~ъ тво'и, и^же сътвори` тебњ ве'лїа и^ сла'вная сїя, ја%же ви'дњста ѓ%чи твои`
22
22
у сімдесяти [п’ятьох] душах прийшли батьки твої в Єгипет, а нині Господь Бог твій, зробив тебе численним, як зірки небесні.
о~, и^ е~ ю, дш~ъ внидо'ша эTц~ы твои` въ е^гљ=петъ, и^ нн~њ же сътвори` т^я е^сть г~ь б~ъ тво'и, ја^ко ѕвњ'зды нбsныя мно'жествомъ”
Глава 11
Глvа, а~і”
1
1
Отже, люби Господа, Бога твого, і дотримуй, що повелено Ним дотримувати, і постанови Його і закони Його і заповіді Його в усі дні.
И$ да лю'биши г~а б~а твое^го, и^ снабди'ши снабдњ'нїа е^го, и^ ѓ^правле'нїя е^го, и^ ꙁа'повњди е^го, и^ сђды` е^го вс^я дн~и”
2
2
І згадайте нині, — бо я говорю не з синами вашими, які не знають і не бачили покарання Господа Бога вашого, — Його велич [і] Його міцну руку і велику силу Його,
И$ да ё^вњ'сте дне'сь ја^ко не дњтемъ ва'шимъ гл~ю ја^же не свњ'дятъ ни ви'дњша накаꙁа'нїа г~а б~а твое^го, и^ вели'чества е^го, и^ рђ'кђ си'лнђю, и^ мы'шцђ высо'кђю”
3
3
знамення Його і діла Його, які Він зробив серед Єгипту з фараоном, царем Єгипетським, і з усією землею його,
Ни^ ꙁна'менїа е^го, н^и чюдеса` е^го, е^ли'ка сътвори` посредњ` е^гљ=пта фараѓ'нђ цр~ю е^гљ=петьскђ и^ все'и земли` е^го”
4
4
і що Він зробив з військом єгипетським, з конями його і колісницями його, яких Він потопив у водах Червоного моря, коли вони гналися за вами, — і погубив їх Господь [Бог] навіть до цього дня;
И е^ли'ко сътвори` си'ле е^гљ=петьстњи и^ ѓ^рђж'їя и^хъ, и^ ко'ни и^хъ. ка'ко потопи` вода чермна'го моря преD лицеM и^хъ женђщ'имъ и^мъ по ва'съ, и^ погђби` и^хъ г~ь б~ъ до дн~ешняго дн~е”
5
5
і що Він робив для вас у пустелі, доки ви не дійшли до місця цього,
И$ е^ли'ко сътвори` ва'мъ въ пђсты'ни до'ндеже прїидо'сте на мњ'сто сїе”
6
6
і що Він зробив з Дафаном і Авироном, синами Елиава, сина Рувимового, коли земля розверзла вуста свої і серед усього Ізраїля поглинула їх і сімейства їхні, і намети їхні, і все майно їхнє, що було в них;
И$ е^лико сътвори, дафа'нђ и^ а^виро'нђ сн~ома е^лїа'влема сн~а рђвиня. ја%же эTврьз#ши ꙁемля` ё^ста` своя` пожре` иX и^ домы и^хъ, и^ кђща и^хъ, и^ вс^е и^хᲆ и^мњ'нїе с ни'ми среди` всего` і^и^л~я.
7
7
бо очі ваші бачили усі великі діла Господа, які Він зробив.
ЈА/ко ѓ%чи ваши ви'дњста вс^я дњ'ла гн~я, вели'кая, е^ли'ко сътвори` ваM днесь”
8
8
Отже, дотримуйте всіх заповідей [Його], які я заповідаю вам сьогодні, щоб ви [були живі,] зміцнилися і пішли й оволоділи землею, в яку ви переходите [за Йордан], щоб оволодіти нею;
И$ да снабди'те вс^я ꙁа'повњди е^го е^ли'ко а%ꙁъ заповњ'даю вамᲆ днsе. да живе'те и^ ё^мно'житеся, и^ въни'дњте и^ прїимњте зе'млю, на ню'же в^ы минђ'ете чрез# і^ѓ^рда'нъ та'мо причасти'ти ю&”
9
9
і щоб ви жили багато часу на тій землі, яку клявся Господь батькам вашим дати їм і сімені їхньому на землі, в якій тече молоко і мед.
да мно'ги дн~и бђ'дете на земли`, е^ю'же кля'тся г~ь эTц~емъ вашимъ. да'ти и^мъ и^ сњ'мени иX по ниX. ꙁе'млю кипя'щђ мле'комъ и^ ме'доM”
10
10
Бо земля, у яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, не така, як земля Єгипетська, з якої вийшли ви, де ти, посіявши насіння твоє, поливав [її] за допомогою ніг твоїх, як оливковий сад;
Земля` б^о е^сть на ню'же в^ы и%дете та'мо причасти'ти е^я`” Не ја%ко ꙁемля` е^гљ=петъска е^сть, эTню'дђже эTхо'дите та'мо, е^гда` сњ'ютъ сњ'мя, и^ напая'ютъ и& пое'нїемъ, ја%ко ѓ^гра'дђ ѕе'льнђю”
11
11
але земля, у яку ви переходите, щоб оволодіти нею, є земля з горами і долинами, і від дощу небесного напоюється водою, —
Земля` же в ню'же т^ы вхо'диши та'мо причасти'ти ю&, ꙁемля` го'рна и^ ра'вна, эT дожда` нбsнаго напая'ется”
12
12
земля, про яку Господь, Бог твій, піклується: очі Господа, Бога твого, безперестанно на ній, від початку року і до кінця року.
Земля` ю%же г~ь б~ъ тво'и снабди'тъ всегда`. ѓ%чи г~а б~а твое^го на не'и въ нача'ло лњтђ, и^ до конца` лњтђ”
13
13
Якщо ви будете слухати заповіді Мої, які заповідаю вам сьогодні, любити Господа, Бога вашого, і служити Йому від усього серця вашого і від усієї душі вашої,
А/ще же слђхомъ послђш'аете всњ'хᲆ ꙁаповњдеи его, е^ли'ко аZ заповњ'даю тебњ` днsе” люби'ти г~а б~а твое^го, и^ слђжи'ти е^мђ эT всего` срDца твое^го, и^ эT всея` дш~а твое^я”
14
14
то дам землі вашій дощ у свій час, ранній і пізній; і ти збереш хліб твій і вино твоє і єлей твій;
И$ да'стᲆ до'ждь земли` твое'и по вре'мени ра'нныи и^ по'зDныи. и^ събере'ши жи'та твоя`. и^ вино` твое` и^ е^ле'и твои”
15
15
і дам траву на полі твоєму для худоби твоєї, і будеш їсти і насичуватися.
И$ да'си пищђ на се'лњх# ско'томъ твои^мъ,
16
16
Бережіться, щоб не спокусилося серце ваше, і ви не ухилилися і не стали служити іншим богам і не поклонилися їм;
ја%дъ же и^ насыти'шися” Блюди` себе`, да не развелича'ется срDце твое`. и^ пристђпи'вше послђ'жите бого'мъ и^нњмъ, и^ покло'нитеся и^мъ”
17
17
і тоді запалає гнів Господа на вас, і закриє Він небо, і не буде дощу, і земля не принесе плодів своїх, і ви швидко загинете на добрій землі, яку Господь дає вам.
И$ ја%ростїю раZгнњ'вается г~ь на' вы, и^ ꙁатвори'тъ нб~о. и^ не бђ'детъ дождя` и^ ꙁемля` не да'стъ плода` свое^го, и^ поги'бнете вᲆско'рњ съ ꙁемля` бл~гїа ю%же г~ь да'стъ ва'мъ”
18
18
Отже, покладіть ці слова Мої в серце ваше й у душу вашу, і нав’яжіть їх як ознаку на руку свою, і нехай будуть вони пов’язкою над очима вашими;
И$ да вложи'те словеса` с^и въ срDца ва'ша и^ въ дш~ђ ва'шђ. и^ да вᲆꙁложи'те я& вᲆ ꙁна'менїе на' рђкђ вашђ да бђ'дђтъ на челњ'хᲆ междђ` ѓ^чи'ма ва'шима”
19
19
і навчайте їх синів своїх, говорячи про них, коли ти сидиш у домі твоєму, і коли йдеш дорогою, і коли лягаєш, і коли встаєш;
И$ да наё^чи'те ча'да своя` гл~ати сиX сњдяще въ домђ`, і^ и^дђще въ пђть, и^ лежа'ще и^ въста'юще”
20
20
і напиши їх на одвірках дому твого і на воротах твоїх,
И$ въпиши'те я& на пра'ꙁњхъ хра'ма свое^го, и^ на вра'тњхъ своихъ”
21
21
щоб стільки ж багато було днів ваших і днів дітей ваших на тій землі, яку Господь клявся дати батькам вашим, скільки днів небо буде над землею.
да ё^мно'жатся дн~и ва'ши, и дн~и сн~овᲆ ва'шихъ. на ꙁемли` е^ю'же кля'тся г~ь эTц~емъ ва'шимъ да'ти ю& ја%ко дн~їе нб~ђ на ꙁемли`”
22
22
Бо якщо ви будете дотримувати всіх заповідей цих, які заповідаю вам виконувати, будете любити Господа, Бога вашого, ходити всіма путями Його і приліплюватися до Нього,
И$ бђ'детъ а^ще слђхомъ послђш'аете всњ'хᲆ ꙁа'повњдеи сихъ, ја%же я& ꙁаповњдаю ва'мъ днsе твори'ти. люби'ти г~а б~а ва'шего, ходи'ти въ вс^я за'повњди е^го и^ прилепля'тися къ немђ`”
23
23
то прожене Господь усі народи ці від лиця вашого, і ви оволодієте народами, які більші і сильніші за вас;
Тогда` эTженеT г~ь стра'ны сїа эT лица ва'шего, и^ ѓ^дрᲆжи'те стра'ны великїа и^ крњ'пкїа ѕᲇло па'че ва'съ”
24
24
усяке місце, на яке ступить нога ваша, буде ваше; від пустелі й Ливану, від ріки, ріки Євфрату, навіть до моря західного будуть межі ваші;
Вс^я мњ'ста на ни'хже ста'нетъ стопа` но'гъ ва'шихъ, ваM бђ'детъ, эT пђсты'ня, и^ эT дђбраv, и^ эT рњки` вели'кїа е^фра'т#, и^ до мо'ря, е^же на ꙁа'пади бђдTђ предњ'ли ва'ши”
25
25
ніхто не устоїть проти вас: Господь, Бог ваш, наведе страх і трепет перед вами на всяку землю, на яку ви ступите, як Він говорив вам.
Не ста'нетъ н^икто'же преD лицемъ ва'шимъ, и^ тре'петъ ва'шъ и^ стра'хъ ва'шъ въꙁложи'тъ г~ь б~ъ вашᲆ на лице` всея` земля` на ню'же а^ще в#ꙁы'идете ја%коже гл~а г~ь къ ва'мᲆ”
26
26
Ось, я пропоную вам сьогодні благословення і прокляття:
Се^ а'ꙁъ даю` преD ва'ми днsе, блsве'нїе и^ кля'твђ.
27
27
благословення, якщо послухаєте заповідей Господа, Бога вашого, які я заповідаю вам сьогодні,
блsве'нїе а^ще послђш'аете ꙁа'повњдїи г~а б~а ва'шего, е^ли'коже а^ꙁъ ꙁаповњдаю вамᲆ днsе”
28
28
а прокляття, якщо не послухаєте заповідей Господа, Бога вашого, і ухилитеся від путі, яку заповідаю вам сьогодні, і підете вслід богів інших, яких ви не знаєте.
Кля'твы же а^ще не послђш'аете ꙁа'повњди г~а б~а ва'шего, и^же ꙁаповњ'дахъ вамъ днsе” И$ съвратите'ся с пђти` и^же заповњ'дахᲆ вамъ, и^дђщ'е послђжи'ти бого'мъ и^нњмъ и%хже не вњ'сте”
29
29
Коли введе тебе Господь, Бог твій, у ту землю, у яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, тоді проголоси благословення на горі Гаризим, а прокляття на горі Гевал:
И$ бђ'детъ е^гда` въведетъ тебе` г~ь б~ъ твои, въ зе'млю въ ню'же минђ'ете та'мо причасти'ти е^я`” И$ да да'си блsве'нїе на горђ` гариꙁи'ню, а^ кля'твђ на горђ` гева'лю.
30
30
ось вони за Йорданом, по дорозі до заходу сонця, у землі хананеїв, що живуть на рівнині, навпроти Галгала, біля діброви Море?.
е^же е^сть ѓ^бо'нђ странђ` і^ѓ^рдана ꙁа пђтеM и^же на за'пади слн~ца въ ꙁемли` ханаа^н#стеи, ѓ^бита'ющиM на ꙁа'пади слн~ца бли'ꙁъ голго'ла высо'каго”
31
31
Бо ви переходите Йордан, щоб оволодіти землею, яку Господь, Бог ваш, дає вам [у наділ назавжди], й оволодієте нею і будете жити на ній.
Вы^ бо` минђе'те і^ѓ^рда'нъ въшеDше прїя'ти ꙁемля`, ю^же г~ь б~ъ ва'шъ дае'тъ ва'мъ въ прича'стїе вс^я дн~и, и^ прїимете ю& и^ всели'теся в н^ю”
32
32
Отже, намагайтеся дотримувати всіх постанов і законів [Його], які пропоную я вам сьогодні.
И$ да съхрани'те твори'ти вс^я ꙁа'повњди е^го, и^ сђды` е^го ја^же а'ꙁъ даю` ва'мъ днsь”
Глава 12
Глvа, в~і”
1
1
Ось постанови і закони, які ви повинні намагатися виконувати в землі, яку Господь, Бог батьків твоїх, дає тобі у володіння, в усі дні, в які ви будете жити на тій землі.
Сїи' же ꙁа'повњди и^ сђды` ја%же снабди'те твори'ти на ꙁеMли` ю^же г~ь б~ъ эTц~ъ ва'шихᲆ даеT вамъ вᲆ прича'стїе вся дн~и ја%же в^ы живе'те на ꙁемли`”
2
2
Знищіть усі місця, де народи, якими ви оволодієте, служили богам своїм, на високих горах і на пагорбах, і під усяким гіллястим деревом;
Па'гђбою погђби'те вс^я мњ'ста, вᲆ ни'х же слђжи'ша т^ђ стра'ны бого'мъ своимъ, ја%же в^ы прїимете на гора'хᲆ высо'кихъ и^ хо'лмехъ, и^ поD дре'вомъ сњ'нныM”
3
3
і зруйнуйте жертовники їх, і розтрощіть стовпи їх, і спаліть вогнем діброви їх, і розбийте статуї богів їх, і знищіть ім’я їх на місці тому.
И$ да раскопа'ете тре'бища и^хъ, и^ съкрђши'те столпы` и^хъ, и^ сады` и^хъ съсњче'те, и^ вая'нїа богоv и^хъ и^ꙁож#же'те на ѓ^гни`, и^ поги'бнеT и%мя и^хъ эT мњ'ста того`”
4
4
Не те повинні ви робити для Господа, Бога вашого;
да не сътвори'те та'ко г~ђ б~ђ вашемђ.
5
5
але до місця, яке обере Господь, Бог ваш, із усіх колін ваших щоб перебувати імені Його, там, звертайтеся і туди приходьте,
н^о на мњ'стњ и^дњже и^ꙁбере'тъ г~ь б~ъ нашъ. всњмъ племене'мъ вашемъ приꙁва'ти и%мя е^гот^ђ. и^ вꙁы'щете и^ въни'дете та'мо”
6
6
і туди приносьте всепалення ваші, і жертви ваші, і десятини ваші, і возношення рук ваших, і обітниці ваші, і добровільні приношення ваші, [і мирні жертви ваші,] і первістків великої худоби вашої і дрібної худоби вашої;
И$ принесе'те т^ђ вс^есъжже'нїа ваша и^ тре'бы ваша и^ приноше'нїа ваша. и^ мл~твы ваша и^ во'лнаа ваша. и^сповњ'данїа ваша, и^ первенца` воло'въ вашихъ, и^ ѓ^ве'цᲆ вашихъ”
7
7
і їжте там перед Господом, Богом вашим, і веселіться ви і родини ваші за все, що робилося руками вашими, чим благословив тебе Господь, Бог твій.
И$ да ја%сте та'мо преD гм~ъ бм~ъ вашимъ. и^ въꙁвесели'теся ѓ^ все'мъ, на не'же въꙁложи'те рђки` ваша в^ы и^ до'мове ваши, ја%кот^я блsви'лъ е^сть г~ь б~ъ тво'и”
8
8
Там ви не повинні робити всього, як ми тепер тут робимо, кожен, що йому здається правильним;
да не сътворите т^ђ по всемђ` е^ликоже творите зд^њ днsь, кожDо ё^гоDно преD собою”
9
9
бо ви нині ще не вступили в місце спокою і в наділ, який Господь, Бог твій, дає тобі.
Нњ'сте б^о пришли` до нн~њ въ поко'и. въ прича'стїе е^же г~ь б~ъ вашъ дае'тъ ва'мъ”
10
10
Але коли перейдете Йордан і оселитеся на землі, яку Господь, Бог ваш, дає вам у наділ, і коли Він заспокоїть вас від усіх ворогів ваших, які оточують вас, і будете жити безпечно,
Но^ е^гда` пре'идете і^ѓ^рда'нъ и^ всели'теся на ꙁемли` ю%же г~ь б~ъ ваш# причасти'тъ вамъ, и^ поко'итъ ваs эT всњ'хъ вра'гъ ва'шиX и^же ѓ%крsтᲆ ваs, и^ всели'теся беꙁ# събла'ꙁна”
11
11
тоді, яке місце обере Господь, Бог ваш, щоб перебувати імені Його там, туди приносьте все, що я заповідаю вам [сьогодні]: всепалення ваші і жертви ваші, десятини ваші і возношення рук ваших, і все, обране за обітницями вашими, що ви обіцяли Господу [Богу вашому];
И$ бђ'деT мњ'сто и^дњже и^ꙁбере'тъ г~ь б~ъ вашᲆ приꙁва'ти и^мя е^гот^ђ” Тђ принесе'те вс^е е^ли'ко а^зъ ꙁаповњ'даю вамъ днsе. вс^есъжже'нїя ваша, и^ тре'бы ваша. и^ десяти'ны ваша, и^ начаTки рђ'къ вашиX, и^ вся'къ и^ꙁбра'нъ даръ вашъ. е^ли'ко ѓ^бњща'ете гв~и б~ђ ва'шемђ”
12
12
і веселіться перед Господом, Богом вашим, ви і сини ваші, і дочки ваші, і раби ваші, і рабині ваші, і левит, який посеред осель ваших, бо немає йому частини і наділу з вами.
И$ въꙁвесели'теся преD гм~ъ бм~ъ ва'шимъ, в^ы и^ сн~ове ва'ши, и^ дще'ри ваши, и^ рабы`, и^ рабы'ня ваша, и^ левљ=ти и^же ё^ вратъ ва'шиX, ја%ко нњ'сть иM ча'сти н^и жре'бїа с ва'ми”
13
13
Бережися приносити всепалення твої на всякому місці, яке ти побачиш;
Блюди` себе` са'мъ не приноси` вс^есᲆжже'нїа свое^го въ вся'комъ мњ'стњ е^го'же а^ще въꙁлю'биши”
14
14
але на тому тільки місці, яке обере Господь [Бог твій] в одному з колін твоїх, принось всепалення твої і роби усе, що заповідаю тобі [сьогодні].
Но^ в мњ'сте е^же и^ꙁбере'тъ г~ь б~ъ твои въ е^ді'номъ грDа твоих#. т^ђ да принесе'ши вс^есъжже'нїе твое`, и^ т^ђ сᲆтвори'ши вс^е е^ли'ко а^ꙁъ заповњда'ю тебњ` днsь”
15
15
Втім, коли тільки побажає душа твоя, можеш заколоти і їсти, з благословення Господа, Бога твого, м’ясо, яке Він дав тобі, у всіх оселях твоїх: нечистий і чистий можуть їсти це, як сарну і як оленя;
Но^ всMњ хотњ'нїемъ дш~а твое^а. да же'ртвђеши и^ ја%жь мя'са, по блsвенїю г~а б~а твое^го и^же даде` тебњ` вᲆ всXњ гра'дњх# твои^хъ, нечи'сты и^ тебњ`, и^ чи'стыи въкђ'пњ да ја%стᲆ я&, ја%ко се'рнђ и^ е^ле'нь”
16
16
тільки крови не їжте: на землю виливайте її, як воду.
Ра'ꙁвњ кро'ви да не ја%сте, на' землю пролива'ите ю& а^ки во'дђ.
17
17
Не можна тобі їсти в оселях твоїх десятини хліба твого, і вина твого, і єлею твого, і первістків великої худоби твоєї і дрібної худоби твоєї, і всіх обітниць твоїх, які ти обіцяв, і добровільних приношень твоїх, і возношення рук твоїх;
Не въꙁмо'жеши ја%сти въ гра'дXњ свои^х# десяти'ны, пшени'ца твое^я и^ вина` твое^го, и^ е^ле'я твое^го. первенца` воло'въ свои^хъ, и^ ѓ^ве'цъ свои^хᲆ, и^ вс^я ѓ^бњты е^же ѓ^бњща'еши, і^ и^сповњ'данїа ваша, и^ прино'съ рђкъ ва'ших#”
18
18
але їж це [тільки] перед Господом, Богом твоїм, на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, — ти і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, [і прибулець,] який в оселях твоїх, і веселися перед Господом, Богом твоїм, за все, що робилося руками твоїми.
Но^ преD гм~ъ бм~ъ свои^мъ да ја%си я& въ мњ'сте и^дњже и^збереT г~ь б~ъ твои себњ`” Ты^ и^ сн~ъ твои и^ дще'ри твоа` и^ ра'бᲆ твои и^ раба` твоя`, и^ левљ=тиn, и^ прише'лецъ, и^же въ гра'дXњ твоиX, и^ въꙁвесели'шася преD гм~ъ бм~ъ ᲄвоиM ѓ^ всеM на не'же воꙁложи'ши рђкђ твою`”
19
19
Дивися, не залишай левита в усі дні, [в які будеш жити] на землі твоїй.
Блюди` себе` са'мъ да не ѓ^ставля'еши левљ=тинина въ вс^е вре'мя до'ндеже е^си жи'въ на ꙁемли`”
20
20
Коли розширить Господь, Бог твій, межі твої, як Він говорив тобі, і ти скажеш: «поїм я м’яса», тому що душа твоя побажає їсти м’яса, — тоді, за бажанням душі твоєї, їж м’ясо,
А/ще же раꙁ#шири'тъ г~ь б~ъ предњ'лы твоя`, ја^коже т^и е^сть гл~а и^ рече'ши да ја%мъ мя'са. а^ще въсхо'щетъ дш~а твоя` ја^ко ја%сᲄи мя'са. въ все'мъ похотњ'нїю дш~а твое^я да ја%си мя'са”
21
21
Якщо далеко буде від тебе те місце, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувати імені Його там, то заколюй з великої і дрібної худоби твоєї, яку дав тобі Господь [Бог твій], як я повелів тобі, і їж в оселях твоїх, за бажанням душі твоєї;
А/ще же пода'ле мњ'сто эT тебе` е^же и^збере'тъ г~ь б~ъ тво'и, приꙁыва'ти и%мя е^гот^ђ” и^ тре'бђ положи'ши эT воло'въ свои^хᲆ, и^ эT ѓ^ве'цъ свои^хъ ја%же да'стъ тебњ` б~ъ твои. ја%коже ꙁаповњ'даX тебњ`, да ја%си въ гра'дњхъ твоиX по похотњнїю дш~а твое^я”
22
22
але їж їх так, як їдять сарну й оленя; нечистий як і чистий [у тебе] можуть їсти це;
ЈА/коже ся ја%стъ серна` и^ е^ле'нь. такоже да ја^си я`, нечи'стыи тебњ` и^ чи'стыи та'кожде да ја^дя'тъ”
23
23
тільки суворо стеж, щоб не їсти крови, тому що кров є душа: не їж душі разом з м’ясом;
Во'ньми крњ'пце да не ја%си кро'ви, кро'вь б^о е^сть дш~а е^го. да не ја%ст#ся дш~а с мя'сы”
24
24
не їж її: виливай її на землю, як воду;
да не ја%сте еа`, н^о на' ꙁемлю пролива'ите я& а^ки во'дђ,
25
25
не їж її, щоб добре було тобі і дітям твоїм після тебе [повік], якщо будеш робити [добре і] справедливе перед очима Господа [Бога твого].
да не ја%си ю&. да бл~готебњ` бђ'детъ и^ сн~омъ твои^мъ потебњ` въ вњ'ки” А/ще сътвори'ши с^е, е^же добро` и^ ё^гDоно е^сть преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ”
26
26
Тільки святині твої, які будуть у тебе, і обітниці твої принось, і приходь на те місце, яке обере Господь [Бог твій, щоб прикликане було там ім’я Його];
Ра'ꙁвњ ст~ая твоя` и^же бђ'деT тебњ`, и^ ѓ^бњты твоя` въꙁе'мᲆ да прїи'деши на мњ'сто, и^дњже и^ꙁбере'тъ г~ь б~ъ твои ѓ'но себњ`, приꙁва'ти и^мя е^гот^ђ”
27
27
і звершуй всепалення твої, м’ясо і кров, на жертовнику Господа, Бога твого; але кров інших жертв твоїх повинна бути вилитою біля жертовника Господа, Бога твого, а м’ясо їж.
И$ да сътвори'ши вс^ясъжже'нїя твоя`, мя'са же и^ кровь въꙁнесе'ши на ѓ^лтарь г~а б~а твое^го. кровь же тре'бъ твои^х#. да пролїе'ши преD степе'ни ѓ^лта'ря б~а твое^го, а^ мя'са да ја%си”
28
28
Слухай і виконуй усі слова ці, які заповідаю тобі, щоб добре було тобі і дітям твоїм після тебе повік, якщо будеш робити добре й угодне перед очима Господа, Бога твого.
Снабди` и^ послђш'аи и^ да сътвори'ши вс^я словеса` ја%же а^ꙁъ заповњ'даю ᲄебњ` днsь. да бл~гот^и бђдеT и^ сн~омъ твоиM поᲄебњ` въ вњ'ки” А/ще сътвори'ши добро` и^ ё^го'дно прDе гм~ъ твои^мъ”
29
29
Коли Господь, Бог твій, знищить від лиця твого народи, до яких ти йдеш, щоб взяти їх у володіння, і ти, взявши їх, оселишся в землі їх;
А/ще же потребиT б~ъ страны`, в няже вхо'диши т^ы та'мо прїя'ти ꙁе'млю и^хъ эT лица твое^го, и^ прїимеши ю& и^ всели'шися въ ꙁе'млю и^хъ”
30
30
тоді стережися, щоб ти не потрапив у тенета, наслідуючи їх, після знищення їх від лиця твого, і не шукав богів їх, говорячи: «як служили народи ці богам своїм, так буду і я робити»;
Блюди` себњ` са'мъ не въꙁы'щи въ слњ'дъ и^т^и и^хъ, по потребле'нїю и^хъ эT лица` твое^го. не вᲆꙁыщи` богоv и^хъ гл~я. ка'котворя'тъ страны` сїа бого'мъ свои^мъ, сътворю` и^ аZ”
31
31
не роби так Господу, Богу твоєму, бо все, чим гребує Господь, що ненавидить Він, вони роблять богам своїм: вони і синів своїх і дочок своїх спалюють на вогні богам своїм.
да не сътвори'ши г~ђ б~ђ свое^мђ та'ко, похђ'лено бо е^сть е^го'же г~ь ненави'диT. сътвори'ша бого'мъ свои^мъ. ја^ко сн~ы своя и^ д#щери своя ж#гђтъ ѓ^гнеM бого'мъ и^мъ”
32
32
Усе, що я заповідаю вам, намагайтеся виконати; не додавай до того і не віднімай від того.
Вс^е сло'во е^же а'зъ заповњ'даю тебњ днsь, с^е снабди` твори'ти. да не приложи'ши к семђ` н^и ё%и^меши эT него`”
Глава 13
Глvа, г~і”
1
1
Якщо постане серед тебе пророк, або сновидець, і покаже тобі знамення або чудо,
Аще въста'неT вᲆ тебњ` прoркъ и^л^и видя` со'нъ, и^ да'стъ тебњ` ꙁна'менїя и^ чюдеса`”
2
2
і збудеться те знамення або чудо, про яке він говорив тобі, і скаже притому: «ходімо услід богів інших, яких ти не знаєш, і будемо служити їм», —
и^ прїиде ꙁна'менїе и^л^и чю'до е^же бђ'детъ гл~ати рекі'и, и%демъ да послђж'имъ бо'гоM и^нњмъ, и^хже не вњ'сте”
3
3
то не слухай слів пророка цього, або сновидця цього; тому що через це спокушає вас Господь, Бог ваш, щоб довідатися, чи любите ви Господа, Бога вашого, від усього серця вашого і від усієї душі вашої;
да не послђшаете гл~ъ пррoка того`, и^л^и ви'дящаго со'нъ то'и. ја^ко и^скђша'етъ г~ь б~ъ васъ ё^вњдњти а%ще лю'бите г~а б~а ва'шеh всњмъ срDцемъ ва'шимᲆ и^ все'ю дш~ею ва'шею”
4
4
За Господом, Богом вашим, ходіть і Його бійтеся, заповідей Його дотримуйте і голосу Його слухайте, і Йому служіть, і до Нього приліплюйтеся;
По г~њ бѕ~њ ва'шемъ, да хо'дите и^ того бои'теся, и^ за'повᲇди е^го снабдите. и^ гла'са е^го да послђшае^те и^ томђ послђж'ите, и^ к немђ` прилепи'теся”
5
5
а пророка того або сновидця того слід віддати на смерть за те, що він умовляв вас відступити від Господа, Бога вашого, Який вивів вас із землі Єгипетської і визволив тебе з дому рабства, бажаючи звести тебе з путі, якою заповів тобі йти Господь, Бог твій; і так знищ зло із середовища свого.
И$ прoркᲆ то'й и^л^и ви'дяи со'нъ да ё%мреT” Гл~алъ б^о е^сть прельсᲄи'ти т^я эT г~а б~а ᲄвое^го и^ꙁвеDшагоᲄя и^з# ꙁемля е^гљ=пеTскїа и^зба'вльшагоᲄя и^ꙁ рабо'ты” Хоᲄя'ще сᲆвраᲄи'ти т^я с пђти`, и^же ꙁаповњ'да тебᲇ г~ь б~ъ тво'и ходи'ти во'нь. сего` ра'ди погђби'те сами зло'е эT васъ”
6
6
Якщо буде умовляти тебе таємно брат твій, [син батька твого або] син матері твоєї, або син твій, або дочка твоя, або дружина на лоні твоєму, або друг твій, який для тебе, як душа твоя, говорячи: «ходімо і будемо служити богам іншим, яких не знав ти і батьки твої»,
А/ще же молиT т^я браT твои сн~ъ мт~ри твоея` и^л^и сн~ъ твои и^л^и дщи` твоа`, и^л^и жена` ло'на твое^го, и^л^и дрђгъ твой то'ченъ дш~и твое'й, ѓ^та'и гл~я. и%демъ и^ послђ'жимъ бо'гомъ и^нњм#, и^хже не ви'дњ т^ы н^и эTц~ы твои`”
7
7
богам тих народів, які навколо тебе, близьких до тебе або віддалених від тебе, від одного краю землі до іншого, —
эT бого'въ странъ ја^же ѓ%крsтъ насъ, приближа'ющиXся тебњ`, и^л^и да'лниX эT тебе`, эT конца земли` до конца` земли`”
8
8
то не погоджуйся з ним і не слухай його; і нехай не пощадить його око твоє, не шкодуй його і не прикривай його,
Не восхощи` и^ти` с ниM, ни'же послђш'аи е^го. и^ да не пощади'тᲆ ѓ%котвое на него, и^ не въꙁлюби` е^го и^ да не прикры'еши е^го”
9
9
але убий його; твоя рука раніше за всіх повинна бути на ньому, щоб убити його, а потім руки всього народу;
Возвњща'я воꙁвњстиши ѓ^ немъ. и^ рђка твоа` да бђдеT на не'мъ въ пр'ьвыхъ побитї и`, и^ рђки` всњхᲆ людїи послњждь”
10
10
побий його камінням до смерти, бо він мав намір відвернути тебе від Господа, Бога твого, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства;
И$ побїе'те е^го ка'менїемъ и^ ё%мретъ, ја%ко възыска'лъ е^сть ѓ^брати'ти тебе` эT г~а б~а твое^го, и^ꙁвеDшагот^я и^зъ ꙁемля` е^гљ=пеTски эT до'мђ рабо'ты”
11
11
весь Ізраїль почує це й убоїться, і не стануть надалі робити серед тебе такого зла.
И$ ве'сь і^и^л~ь ё^слы'шавъ ё^бои'тся и^ не приложи'тся посемᲆ сътвори'ти по словеси семђ` ѕло'мђ и^же въ ваs”
12
12
Якщо почуєш про яке-небудь з міст твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі для поселення,
А/ще л^и ё^слы'шиши вᲆ е^ді'номъ эT граD ја%же г~ь б~ъ да'етъ тебњ всели'тися т^ђ гл~ющихъ”
13
13
що з’явилися в ньому нечестиві люди із середовища твого і спокусили жителів міста їхнього, говорячи: «ходімо і будемо служити богам іншим, яких ви не знали», —
И$зыидо'ша мђжи` без#ꙁаконїи эT наs, и^ эTврати'ша живђщ'ая въ гра'дњхъ и^хъ гл~юще. и%демъ да послђж'им# бого'мъ и%нњмъ, и%хже не вњ'сте”
14
14
то ти розшукай, досліди і добре розпитай; і якщо це дійсно правда, що сталася мерзота ця серед тебе,
И$ да въꙁы'щеши и^ вопраша'еши и^ ѓ^бы'щеши ѕњло. и^ сеy л^и и%стинно сло'во бы'сть ја%вњ, и^ похђ'ленїе е^сть въ ваs”
15
15
урази жителів того міста вістрям меча, піддай прокляттю його й усе, що в ньому, і худобу його урази вістрям меча;
Се^ ё^бива'я ё^бїе'ши вс^я живђщ'аа въ гра'дњ ѓ%ноM ё^бо'емъ ме'чнымъ. и^ възложе'нїем# да въꙁложи'ши и^хъ и^ вс^я ја^же в ниM”
16
16
всю ж здобич його збери на середину площі його і спали вогнем місто і всю здобич його у всепалення Господу, Богу твоєму, і нехай буде він вічно в руїнах, не слід ніколи знову будувати його;
И$ ве'сь пл'њнь е^го събере'ши и^ в распђтїихъ е^го. и^ да запали'ши граD ѓ%гнеM и^ всю` коры'сть е^го вся'ческы преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ, и^ бђ'детъ пђстъ въ вњ'ки, не въз#гра'дится посе'мъ”
17
17
ніщо з заклятого нехай не прилипне до руки твоєї, щоб відвернув Господь лють гніву Свого, і дав тобі милість і помилував тебе, і розмножив тебе, [як Він говорив тобі,] коли клявся батькам твоїм,
да приложиTся ничто'же эT положенїя в рђцњ твои`. да эTвратиT б~ъ эT ја%рости гнњвъ сво'и, и^ да'сть т^и млsть и^ помилђет# т^я и^ ё^мно'жиT т^я ја%коy е^сть гл~а тебᲇ, и^ ја%коже ся е^сть кля` г~ь эTц~емъ ва'шимᲆ”
18
18
якщо будеш слухати голосу Господа, Бога твого, дотримуючи всіх заповідей Його, які нині заповідаю тобі, роблячи [добре і] угодне перед очима Господа, Бога твого.
А/ще послђша'е^ши гласа г~а б~а твое^го, и^ снабди'ши вс^я ꙁа'повњди е^го, ја%же а^ꙁъ ꙁаповњ'даю тебњ` дне'сь. твори'ти добро` и^ ё^гоDно преD гм~ъ бм~ъ твоиM”
Глава 14
Глvа, д~і”
1
1
Ви сини Господа Бога вашого; не робіть нарізів на тілі вашому і не вистригайте волосся над очима вашими за померлим;
Сн~ове б^о вы` г~а б~а ва'шего да не рњж'етеся, и^ не воꙁложи'те плњши межи` ѓ^чи'ма ва'шима на ме'ртвемᲆ”
2
2
бо ти народ святий у Господа Бога твого, і тебе обрав Господь, щоб ти був власним Його народом із усіх народів, які на землі.
ЈА/ко лю'дїе ст~и е^сте гв~и б~ђ ва'шемђ. тебе` б^о и^збра'лъ е^сть г~ь б~ъ твои бы'ти е^мђ себњ` лю'демъ преподобныM эT всњхъ стра'нъ ја^же на лицы` земли`.
3
3
Не їж ніякої мерзоти.
да не ја%сте всего` скверна'ва”
4
4
Ось худоба, яку вам можна їсти: воли, вівці, кози,
Се въ ско'тњхъ да ја%сте, теле'цъ эT говяD а^гнецъ эT ѓ^веw, и^ коꙁе'лъ эT коZ.
5
5
олень і сарна, і буйвіл, і лань, і зубр, і антилопа, і жирафа.
е^ле'ня и^ се'рнђ и^ бђ'иволицђ, и^ ла'ня, зђ'бръ, и^ ѓ^нагръ, саи^га'къ,
6
6
Усяка худоба, у якої роздвоєні копита і на обох копитах глибокий розріз, і яка худоба жує жуйку, ту їжте;
и^ всяk ско'тᲆ на' двое дњ'ля па'ꙁногти, и^ копы'то на' двое копы'тя. и^ възнося` жва'нїе во ско'тњ сїя` да ја%сте”
7
7
тільки цих не їжте з тих, що жують жуйку і мають роздвоєні копита з глибоким розрізом: верблюда, зайця і тушканчика, тому що, хоча вони жують жуйку, але копита в них не роздвоєні: нечисті вони для вас;
И$ сиX да не ја%сте эT въꙁнося'щихъ жва'нїе, и^ эT дњля'щихъ па'ꙁногти на' двое, н^о копы'та не копы'тящиX, велблю'да и^ ꙁа'яца ја%ко възносяT жва'нїа сїи н^о копы' та не копы'тятъ нечи'сто с^и вамъ”
8
8
і свині, тому що копита в неї роздвоєні, але не жує жуйки: нечиста вона для вас; не їжте м’яса їх, і до трупів їх не доторкайтеся.
И$ свинїа` ја%ко на' двое дњ'ляT па'ꙁногти, и^ копы'та копы'тиT сїя же жва'нїа не жђе'тъ нечи'ста с^и ва'мъ е^сть эT мя'са и^хъ да не ја%сте и^ мр~твечи'не и^хъ да не прикаса'етеся”
9
9
Із усіх тварин, що у воді, їжте усіх, у яких є пір’я і луска;
И$ сїяy да ја%сте эT всњх# и^же въ водњ`, е^мђже е^сть пе'рїе и^ чешђя` ты'и да ја%сте.
10
10
а всіх тих, у яких немає пір’я і луски, не їжте: нечисте це для вас.
и^ всемђ` е^мђже нњсᲄь пе'рїа ни чешђя` да не ја^сᲄе нечи'ста т^а ваM”
11
11
Всякого птаха чистого їжте;
И$ вс^ю пᲄи'цђ чи'сᲄђ да ја%сте”
12
12
але цих не слід вам їсти з них: орла, грифа і морського орла,
И$ сиXже да не ја%сте эT ниX
13
13
і шуліки, і сокола, і кречета з породою їх,
ѓ^рла`, и^ но'га, и^ ѓ^рла` мо'рскаго,
14
14
і всякого ворона з породою його,
и^ неја%сыти, и^кти'на и^ подо'бныа сиM”
15
15
і страуса, і сови, і чайки, і яструба з породою його,
И$ вра'на, и^ врабїя`. и^ вы'пелица. и^ сђхола'пля и^ ја%стреба и^ подо'бныа сиM,
16
16
і пугача, й ібіса, і лебедя,
и^ вра'на но'щнаго, и^ лилика, и^ подо'бная симъ”
17
17
і пелікана, і сипа, і рибалки,
И$ е^родїѓ'на, и^ ле'бедя і^ и'винъ, и^ катара'кта, и^ вдо'да”
18
18
і чаплі, і зуя з породою його, й удода, і нетопиря.
И$ но'щнаго нетопыря, и^ сыча`, и^ теслоно'са, и харадрїѓ'на и^ подо'бныа сиM, и^ порфирїѓ'на”
19
19
Усі крилаті плазуни нечисті для вас, не їжте [їх].
И$ вс^я га'ды пти'ческїа нечи'ста сїя ва'мъ, да не ја%сте эT нихъ”
20
20
Усякого птаха чистого їжте.
Вся'кђ пти'цђ чи'стђ да ја%сте.
21
21
Не їжте ніякої мертвечини; іноземцеві, який трапиться в оселях твоїх, віддай її, він нехай їсть її, або продай йому, тому що ти народ святий у Господа Бога твого. Не вари козеняти в молоці матері його.
все ја%же мр~твечины да не ја^сᲄе ѓ^битал#никђ и^же въ гра'дњ да да'сте и^ да ја%стъ, и^л^и да эTда'сте стра'н#никђ, ја%ко лю'дїе ст~и е^сте гв~и б~ђ ва'шемђ, да не свари'ши ја%гняᲄе вᲆ мле'цњ ма'тери е^го”
22
22
Відділяй десятину від усього врожаю насіння твого, що надходить з поля [твого] щорічно,
десяти'ны да ја%си эT всего` пло'да сњмени свое^го, плDо ниv твои^хъ эT го'да до го'да”
23
23
і їж перед Господом, Богом твоїм, на тім місці, яке обере Він, щоб перебувати імені Його там; [принось] десятину хліба твого, вина твого і єлею твого, і первістків великої худоби твоєї і дрібної худоби твоєї, щоб ти навчився боятися Господа, Бога твого, в усі дні.
да ја%си я& преD гм~ъ бм~ъ свои^мъ на мњ'стњ и^дњже и^ꙁбере'тъ г~ь б~ъ твои, призыва'ти и%мя е^гот^ђ. та'мо да принесе'ши десяти'нђ пшени'ца твое^я и^ вина` твое^го, і^ е^ле'а твое^го, и^ прьвене'цъ воло'въ твоиX и^ ѓ^ве'цъ твоиX, да ся наё^чи'ши боя'тися г~а б~а твое^го вс^я дн~и”
24
24
Якщо ж довгою буде для тебе дорога, так що ти не можеш нести цього, тому що далеко від тебе те місце, яке обере Господь, Бог твій, щоб покласти там ім’я Своє, і Господь, Бог твій, благословив тебе,
А/ще л^и дале'че бђ'деT пђтеM эT тебе` и^ не возмо'жеши донести` и^хъ, ја^ко дале'че мњ'сто эT тебе`, е^же и^ꙁбере'тъ г~ь б~ъ твои, призывати и^мя е^гот^ђ, ја^ко блsви т^я г~ь б~ъ твои”
25
25
то обміняй це на срібло і візьми срібло в руку твою і приходь на місце, яке обере Господь, Бог твій;
Тогда` эTдаси` сїе на ценњ` и^ во'змеши цњнђ` в рђ'кђ свою`, и^ да и'деши въ мњсто е^же и^ꙁбере'тъ г~ь б~ъ твои себњ`”
26
26
і купуй на срібло це все, чого бажає душа твоя: волів, овець, вино, сикер і все, чого зажадає від тебе душа твоя; і їж там перед Господом, Богом твоїм, і веселися ти і родина твоя.
И$ да'си цњнђ на всеM на не'же т^и помы'слиT дш~а твоя` на волы` и^ ѓ'вцы и^л^и на вино`, и^л^и на ѓ^ло'винђ и^л^и на вс^е на не'же помышляеT дш~а твоя, и^ да ја%си т^ђ преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ. да възвесели'шися т^ы и^ до'мъ твои”
27
27
І левита, який в оселях твоїх, не залиш, бо немає йому частини і наділу з тобою.
Левљ=тинъ же и^же въ гра'дњхъ твои^хъ, не ѓ^ста'виши е^го ја%ко нњ'сть е^мђ ча'сти, ни жре'бїа с тобо'ю”
28
28
Після того ж, як мине три роки, відділяй усі десятини здобутків твоїх у той рік і поклади [це] в оселях твоїх;
Потре'хъ лњтехᲆ да и^ꙁнесе'ши вс^ю десяти'нђ жи'тъ свои^хᲆ в т^о лњто ѓ%но да положи'шї ю& въ гра'дњхъ свои^хъ”
29
29
і нехай прийде левит, бо йому немає частини і наділу з тобою, і прибулець, і сирота, і вдова, які знаходяться в оселях твоїх, і нехай їдять і насичуються, щоб благословив тебе Господь, Бог твій, у всякому ділі рук твоїх, яке ти будеш робити.
И$ прїидетъ левљ=тинъ ја%ко нњсть е^мђ ча'сти, н^и жре'бїа с тобо'ю и^ прише'лецъ и^ сирота` и^ вдова`, ја^же вᲆ гра'дњхᲆ твоиX. да ја^дя'тъ и^ насы'тятся и^ блsвиT т^я г~ь б~ъ тво'и въ всњхъ дњлехъ твоиX ја%же а^ще сътвориши”
Глава 15
Глvа, е~і”
1
1
У сьомий рік роби прощення.
Въ сеDмо'е лᲇто да сотвори'ши эTпђще'нїе.
2
2
Прощення ж полягає в тому, щоб усякий позикодавець, який дав у борг ближньому своєму, простив борг і не стягував із ближнього свого або з брата свого, бо проголошено прощення заради Господа [Бога твого];
си' же ꙁа'повњдь эTпђще'нїа, да ѓ^ста'виши ве'сь до'лгъ свои иMже дл'ъжеn ближнїи ᲄебњ`. и^ бра'та своеh не стяжи` ја%ко нарече'ся эTпђще'нїе г~ђ б~ђ твое^мђ”
3
3
з іноземця стягуй, а що буде твоє у брата твого, прости.
эT стра'н#ника да стя'жеши, е^ли'коти е^сть ё^ него`. а^ бра'тђ свое^мђ эTпђще'нїе да сътвори'ши до'лга твое^го
4
4
Хіба тільки не буде в тебе жебрака: бо благословить тебе Господь на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі в наділ, щоб ти взяв її у спадщину,
ја%ко нњсть доста'точенъ” Сего` ради словеси` блsве'нїеM, блsви'тъ т^я г~ь б~ъ твои. въ земли` ю^же т^и г~ь б~ъ дае'тъ въ прича'стїе прїя'ти ю&”
5
5
якщо тільки будеш слухати голосу Господа, Бога твого, і намагатися виконувати всі заповіді ці, які я сьогодні заповідаю тобі;
А/ще же слђ'хомъ послђша'ете гла'са г~а б~а ва'шего, снабдњти и^ твори'ти вс^я ꙁа'повњди сїя, ја%же а%ꙁъ ꙁаповњ'даю тебњ` днесь” ЈА/ко г~ь б~ъ твои блsви'лᲆ т^я е^сть ја%коy ти е^сть гл~алъ.
6
6
бо Господь, Бог твій, благословить тебе, як Він говорив тобі, і ти будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг; і володарювати будеш над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати.
и^ въ ꙁаи'мъ да'си страна'мъ мно'гимъ, ты' же не за'имеши. и^ ѓ^блада'еши т^ы страна'ми мно'гами, тобо'ю же не ѓ^блада'ютъ ни^кто`”
7
7
Якщо ж буде в тебе убогий хто-небудь із братів твоїх, в одній із осель твоїх, на землі твоїй, яку Господь, Бог твій, дає тобі, то не озлоби серця твого і не стисни руки твоєї перед убогим братом твоїм,
А/ще л^и бра'тъ эT бра'тїа твоея` бђ'детъ тебњ` недоста'точеn, въ е^ді'номъ граD твоиX въ земли` ю^же г~ь б~ъ тво'и да'етъ тебњ`. да не эTврати'ши срDца твое^го, ни съж#ми` рђки` твое^я преD бра'томъ твои^мъ прося'щимъ”
8
8
але відкрий йому руку твою і дай йому в борг, дивлячись за його нестатком, у чому він має потребу;
Прострњнїемъ простри` рђ'кђ твою` е^мђ. и^ вза'имъ да да'си е^мђ е^ли'ко про'сиT. и^ е^ли'ко е^мђ недоста'нетᲆ”
9
9
бережися, щоб не ввійшла в серце твоє беззаконна думка: «наближається сьомий рік, рік прощення», і щоб від того око твоє не зробилося немилостивим до убогого брата твого, і ти не відмовив йому; бо він заволає проти тебе до Господа, і буде на тобі [великий] гріх;
Блюди` себе` саM да не бђ'детъ словота'ино въ срDцы твое^м# безако'нїа гл~я. приспње'тъ сеDмое лњто, эTпђще'нїа” И$ сᲆꙁло'бит# ѓ%котвое` бра'тђ твое^мђ прося'щемђ, и^ не да'си е^мђ, и^ възопїетъ на' тя къ гв~и, и^ бђ'детъ т^и грњхъ велиk”
10
10
дай йому [і в борг дай йому, скільки він просить і скільки йому потрібно], і коли будеш давати йому, не повинно сумувати серце твоє, бо за те благословить тебе Господь, Бог твій, у всіх ділах твоїх і в усьому, що буде робитися твоїми руками;
данїе^мъ да'си е^мђ, и^ заня'тїемъ за'имеши е^мђ, е^ли'коже а^ще про'сиT ё^ тебе`, не съжа'ли с^и въ срDцы своеM, даю'щђ т^и е^мђ” ЈА/ко сего` ради сло'ва блsви'тъ т^я г~ь б~ъ тво'и въ всњх# дњ'лехъ твои^хъ, и^ на вс^е на не'же въꙁложи'ши рђ'кђ твою`”
11
11
бо жебраки завжди будуть серед землі [твоєї]; тому я і повеліваю тобі: відкривай руку твою братові твоєму, бідному твоєму й убогому твоєму на землі твоїй.
И$б^о не ѓ^скђдњеT ндоста'точеn въ земли` твое'и, сего` ради аZ ꙁаповњ'даю слово с^е гл~я. эTвръза'я эTве'рꙁи рђцњ свои` бра'тђ твое^мђ ни'щемђ, и^ прося'щемђ на земли` твое'и”
12
12
Якщо продасться тобі брат твій, єврей, або єврейка, то шість років повинен він бути рабом твоїм, а в сьомий рік відпусти його від себе на волю;
А/ще л^и прода'сᲄъся к тебњ` браT тво'и е^врња'нинᲆ и^л^и е^вреа'ныня да т^и рабо'тае^тъ ѕ~ лњтᲆ. въ сеDмо'е же да эTпђс'тиши е^го свобоDна эT себе`”
13
13
коли ж будеш відпускати його від себе на волю, не відпусти його з порожніми руками,
А/ще же пђ'стиши е^го свобоDна эT себе`, да не эTпђсᲄиши е^готща`.
14
14
але дай йому від стад твоїх, від току твого і від точила твого: дай йому, чим благословив тебе Господь, Бог твій:
па'мятное е^мђ да ё^гото'виши эT ѓ^ве'цъ свои^хъ и^ эT пшени'ца свое^я и^ эT вина` твое^го, ја%коже т^я блsвиT г~ь б~ъ тво'и и^ да да'си е^мђ”
15
15
пам’ятай, що [і] ти був рабом у землі Єгипетській, і визволив тебе Господь, Бог твій, тому я сьогодні і заповідаю тобі це.
И$ помяни` ја%ко ра'бᲆ и^ ты` б^њ, въ земли` е^гљ=пеTстеи и^ свободи т^я г~ь б~ъ ᲄво'и эTтђдђ” Сего ра'ди и^ а^зᲆ заповњ'даю тебњ` ᲄвори'ти сло'во с^е”
16
16
Якщо ж він скаже тобі: «не піду я від тебе, тому що я люблю тебе і дім твій», тому що добре йому в тебе,
А/ще же гл~етᲆ к тебњ` не эTи^дђ эT тебе` ја^ко вᲆзлю'биX т^я и^ доM твои. и^ ја%ко лю'бо е^мђ е^сть ё^ тебе”
17
17
то візьми шило і проколи вухо його до дверей; і буде він рабом твоїм навіки. Так учини і з рабою твоєю.
да прїимеj ши'ло, и^ проврᲆти'ши е^мђ ё%хо преD две'рми ё^ сᲄепе'ни. и^ бђдеT ти раб# въ вᲇ'ки, и^ рабњ свое'и да соᲄвори'ши ᲄа'кожDе”
18
18
Не вважай цього для себе тяжким, що ти повинен відпустити його від себе на волю, тому що він за шість років заробив тобі вдвічі проти платні найманця; і благословить тебе Господь, Бог твій, в усьому, що будеш робити.
И$ да не бђдеT же'стока преD тобо'ю эTпђща'емыM эT тебе` свобоDно. ја%ко и^стя'женђю м#ꙁдђ рабо'таl т^и е^сть, ѕ~, лњтъ. и^ блsви'т# т^я г~ь б~ъ тво'и въ всеM е^же твори'ши”
19
19
Усе первородне чоловічої статі, що народиться від великої худоби твоєї і від дрібної худоби твоєї, присвячуй Господу, Богу твоєму: не працюй на первородному волі твоєму і не стрижи первородного з дрібної худоби твоєї;
И$ вся'къ первене'цъ роже'н#ныи эT волоv твои^хъ и^ ѓ^ве'цᲆ твоиX. мђжескъ поl да ѓ^ст~иши гв~и б~ђ твое^мђ, и^ да не дњ'лаеши первенце'мъ эT ю^нцевъ, и^ да не стриже'ши прьвенца` въ ѓ%вцахъ твои^хъ”
20
20
перед Господом, Богом твоїм, щорічно з’їдай це ти і родина твоя, на місці, яке обере Господь [Бог твій];
ПреD гм~ъ бм~ъ твои^мъ да ја%си я& эT лњта до лњта, въ мњсᲄе и^дњже и^збере'тъ г~ь б~ъ тво'и, т^ы и^ до'мъ тво'и”
21
21
якщо ж буде на ньому вада, кульгавість або сліпота [або] інша яка-небудь вада, то не принось його в жертву Господу, Богу твоєму,
А/ще л^и на не'мᲆ бђдеT порече'нїе, храмота`, и^л^и слњпота` и^ вс^е порече'нїе ѕло'е да не положи'ши и& тре'бы г~ђ б~ђ твое^мђ”
22
22
але в оселях твоїх їж його; нечистий, як і чистий, [можуть їсти,] як сарну і як оленя;
Въ гра'дњх# твоиX да ја%си я&, нечи'стыи и^ чи'стыи ё^ тебе`. та'кожде да ја%сте ја^ко и^ сернђ и^ е^ле'ня,
23
23
тільки крови його не їжте: на землю виливай її, як воду.
ра'ꙁвњ кро'ви да не ја%си, на' ꙁемлю пролива'и и& а^ки во'дђ”
Глава 16
Глvа, ѕ~і”
1
1
Додержуй місяця Авива, і звершуй Пасху Господу, Богу твоєму, тому що в місяці Авиві вивів тебе Господь, Бог твій, з Єгипту вночі.
Снабди` мsцъ но'выхъ, и^ да твори'ши. па'схђ гв~и б~ђ твое^мђ. ја^ко въ мsцъ но'выи и^зведы'и т^я и^ꙁъ е^гљ=п#та но'щїю”
2
2
І заколюй Пасху Господу, Богу твоєму, з дрібної і великої худоби на місці, яке обере Господь, щоб перебувало там ім’я Його.
И$ да жръᲄвђе^ши па'схђ гв~и б~ђ твое^мђ. ѓ%вца и^ говя'да, въ мњ'сте е^же и^ꙁбере'тъ г~ь б~ъ тво'и себњ` приꙁыва'ти и%мя е^гот^ђ”
3
3
Не їж з нею квасного; сім днів їж з нею опрісноки, хліби бідування, бо ти з поспіхом вийшов із землі Єгипетської, щоб ти пам’ятав день виходу свого з землі Єгипетської в усі дні життя твого;
да не ја%си` в н^ю ква'са. з~, дн~їи. да ја%си в н^я ѓ^прњ'сноки хлњб# ѕло'бныи ја%ко съ т#ща'нїемъ и^зыидо'сте и^ꙁъ е^гљ=пта да помина'ете дн~ь и^схо'да ва'шего. эT ꙁемля` е^гљ=петъски, вс^я дн~и жи'тїя ва'шего”
4
4
не повинне знаходитися у тебе ніщо квасне в усьому наділі твоєму впродовж семи днів, і з м’яса, яке ти приніс у жертву ввечері в перший день, ніщо не повинне залишатися до ранку.
да не ја%ви'тся тебњ` ква'сно въ всњхъ предњ'лњхъ твои^хъ. з~. дн~їи. и^ да не ѓ^бъвечерњ'етъ эT мя'съ ја%же пожрете къ ве'черђ. въ а~. дн~ь. до ё%трїя”
5
5
Не можеш ти заколоти Пасху в якій-небудь з осель твоїх, які Господь, Бог твій, дасть тобі;
Не возмо'жеши требова'ти па'схи н^и въ е^ді'номъ же гра'дᲆ твоиX ја^же г~ь б~ъ тво'и дае^тъ тебњ`”
6
6
але тільки на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувало там ім’я Його, заколюй Пасху увечері при заході сонця, у той самий час, в який ти вийшов з Єгипту;
Но^ въ мњ'сте е^же и^ꙁбере'т# г~ь б~ъ твои, приꙁыва'ти и%мя е^гот^ђ. т^ђ требђ'еши па'схђ въ ве'черъ до ꙁа'хода сл~нца, въ время в не'же и^ꙁыидо'сте и^ꙁ# земя` е^гљ=пет#ски,
7
7
і спечи і з’їж на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, а на другий день можеш повернутися і ввійти в намети твої.
и^ съва ри'ши і^ и^спече'ши и^ ја%си на мњ'сте и^дњже и^ꙁбере'тъ г~ь б~ъ твои себњ`, и^ въз#врати'шися заё%тра і^ и'деши въ доM сво'и”
8
8
Шість днів їж прісні хліби, а в сьомий день віддання свята Господу, Богу твоєму; не займайся працею.
ѕ~ дн~їи да ја%си ѓ^прњ'сноки, въ седмы'и же дн~ь и^схо'дныи пра'ꙁдниk гв~и б~ђ твое^мђ, да не сътвори'ши в н^я вся'каго дњ'ла”
9
9
Сім седмиць відрахуй собі; починай рахувати сім седмиць з того часу, як з’явиться серп на жнивах;
И$ з~, недњ'ль и^спо'лненых# да сочте'ши себњ`, а^ въ нача'ло же твое^го се'рпа на жи'та. начни че'сти ꙁ~. недњ'ль,
10
10
тоді звершуй свято седмиць Господу, Богу твоєму, за ревністю руки твоєї, скільки ти даси, дивлячись на те, чим благословить тебе Господь, Бог твій;
и^ да сᲆтвори'ши пра'ꙁ#дникъ недњ'лныи гв~и б~ђ твое^мђ. ја%коже т^и доспњ'ет# рђка`, и^ е^ли'ко же да'сᲄь т^и. ја%коже т^я блsви` г~ь б~ъ тво'и”
11
11
і веселися перед Господом, Богом твоїм, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, що в оселях твоїх, і прибулець, і сирота, і вдова, яка серед тебе, на місці, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувало там ім’я Його;
И$ въꙁвесели'шися преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ, т^ы и^ сн~ъ тво'и и^ д#щи` твоя, и^ ра'бъ тво'и и^ раба` твоя`, и^ левљ=тинъ и^же въ гра'дњхъ твои^хъ, и^ прише'лецъ и^ сирота`, и^ вдова` ја%же въ ва'съ, въ мњсте и^дњже и^ꙁбере'тъ г~ь б~ъ тво'и себњ`, приꙁыва'ти и%мя е^гот^ђ”
12
12
пам’ятай, що ти був рабом у Єгипті, і дотримуй і виконуй постанови ці.
И$ помяне'ши ја%ко раb б^њ и^ т^ы вᲆ земли е^гљ=пеTстеи, и^ снабди'ши и^ сътвори'ши за'повњди е^го”
13
13
Свято кущів звершуй у себе сім днів, коли збереш з току твого і з точила твого;
И$ пра'зд#ниk кђщ#ныи да сътвори'ши себњ`, з~ дн~їи, е^гда` събере'ши эT ни'вы твое^я и^ эT точи'ла твое^го.
14
14
і веселися у свято твоє ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, і прибулець, і сирота, і вдова, які в оселях твоїх;
и^ да' ся възвесели'ши ѓ^ пра'зднице твоеM, т^ы и^ сн~ъ ᲄвои. и^ д#щи` твоя`, и^ ра'бъ и^ раба` твоя` и^ левљ=т# и^ прише'лец# и^ сирота` и^ вдова`, и^же въ гра'дњхъ твои^хъ”
15
15
сім днів святкуй Господу, Богу твоєму, на місці, яке обере Господь, Бог твій, [щоб прикликане було там ім’я Його]; бо благословить тебе Господь, Бог твій, у всіх здобутках твоїх, і в усякому ділі рук твоїх, і ти будеш тільки веселитися.
з~ дн~їи да пра'зднђ'еши гв~и б~ђ твое^мђ, вᲆ мњсте и^дњж'е и^збе'ретъ г~ь б~ъ себᲇ приꙁыва'ти и%мя е^гот^ђ” А$ще же блsвит# т^я г~ь б~ъ ᲄвой въ всXњ жи'теX твои^хъ, и^ въ всеM дњ'ле рђкъ твоиX, и^ бђ'деши веселя'ся”
16
16
Тричі на рік уся чоловіча стать повинна з’являтися перед лице Господа, Бога твого, на місце, яке обере Він: у свято опрісноків, у свято седмиць і у свято кущів; і ніхто не повинен бути перед лицем Господа з порожніми руками,
И$ три'жды въ лњто да ја^вля'ется вся'кᲆ мђжескъ по'лъ преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ” На мњ'стњ е^же и^ꙁбра` г~ь б~ъ тво'и, въ пра'зд#никъ ѓ^прњ'сночныи, и^ въ пра'здникъ недњ'лныи, и^ въ пра'зDниk кђщныи. И$ да не ја%ви'шися преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ то'щъ.
17
17
але кожний з даром у руці своїй, дивлячись за благословенням Господа, Бога твого, яке Він дав тобі.
ко'ждо по постиже'нїю рђкы` свое^я, по блsвенїю г~а б~а свое^го и^же да'лъ е^сть тебњ`”
18
18
В усіх оселях твоїх, які Господь, Бог твій, дасть тобі, постав собі суддів і наглядачів за колінами твоїми, щоб вони судили народ судом праведним;
Сђдїя` и^ кни'гочїя поста'виши себњ` въ всњ'хъ гра'дњхъ твои^хъ ја%же г~ь б~ъ да'стъ тебњ` по племенемъ, да сђ'дятъ лю'демъ сђ'дъ пра'ведныи.
19
19
не викривляй закону, не дивися на особи і не бери дарунків, тому що дарунки засліплюють очі мудрих і перекручують справу правих;
да не ё^кло'нятъ сђда`. ниже да зря'тъ на лица` ниже да во'ꙁмђтъ м#зды`. м#зда` б^о ѓ^слепля'етъ ѓ%чи мђ'дрыхъ, и^ эTме'щетъ словеса пра'ведныхъ”
20
20
правди, правди шукай, щоб ти був живим і оволодів землею, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
Пра'веDне пра'веднаго вᲆꙁыщыте`, да поживете`. и^ шеDше прїимњте зе'млю, ю%же г~ь б~ъ ᲄвои дае'тъ ва'мъ”
21
21
Не сади собі діброву з яких-небудь дерев біля жертовника Господа, Бога твого, який ти зробиш собі,
да не насади'ши себњ` садо'въ ниже дре'ва подлњ` ѓ^лта'ря г~а б~а твое^го е^же сътвори'ши себњ`
22
22
і не став собі стовпа, що ненавидить Господь Бог твій.
и^ да не поста'виши себњ` ка'пища е^гоy въꙁненави'дњ г~ь б~ъ тво'и”
Глава 17
Глvа, з~і”
1
1
Не принось у жертву Господу, Богу твоєму, вола, або вівці, на якій буде вада, або що-небудь недобре, бо це мерзота для Господа, Бога твого.
И$ да не приведе'ши гв~и б~ђ твое^мђ телца` н^и ѓ^вча'те на не'мже е^сть порече'нїе, и^ вс^е сло'во ѕл^о, ја%ко хђ'лно гв~и б~ђ твое^мђ е^сть
2
2
Якщо знайдеться серед тебе в якій-небудь з осель твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі, чоловік або жінка, хто вчинить зло перед очима Господа, Бога твого, переступивши завіт Його,
с^е” А/ще же ся ѓ^бря'щетъ ё^ тебе` въ е^ді'номъ эT граD твои^хᲆ, ја%же г~ь б~ъ дае'тъ тебњ`. мђжъ и^л^и жена` иy сътвори'т# ѕл^о преD гм~ъ бм~ъ твоиM и^ престђпиT ꙁавњтъ е^го.
3
3
і піде і буде служити іншим богам, і поклониться їм, або сонцю, або місяцю, або усьому воїнству небесному, чого я не повелів,
и^ шеDше послђж'итъ богоM и%нњмъ, и^ покло'нится и^мъ. сл~нцђ и^л^и всемђ` эT нбsныX е^гоже нњ'сть. повелњлъ т^и г~ь”
4
4
і тобі сповіщено буде, і ти почуєш, то ти добре розвідай; і якщо це дійсно правда, якщо вчинена мерзота ця в Ізраїлі,
И$ повњдя'тъ т^и с^е е^же ё^слы'шиши, и^ да възы'щеши ѕњ'ло, и^ а^ще с^е и%стин#но бђ'дет# сло'во ја^ко хђле'нїе с^е бђдеT въ і^и^л~и.
5
5
то виведи чоловіка того, або жінку ту, які вчинили зло це, до воріт твоїх і побий їх камінням до смерти.
да и^зведе'ши чл~ка, того` и^л^и женђ` т^ђ ја%же сᲆтвори'ста дњ'ло ѕло'е с^е, при две'рех# и^ побїете и& ка'менїемъ, и^ да ё%мретъ.
6
6
За словами двох свідків, або трьох свідків, повинен померти засуджений на смерть: не слід віддавати на смерть за словом одного свідка;
преD двема` по'слђхома. и^л^и преD трима` да ё%мретъ ё^мира'яи да не ё^мира'етъ е^ді'нњмъ по'слђхоM”
7
7
рука свідків повинна бути на ньому раніше за всіх, щоб убити його, потім рука всього народу; і так знищи зло із середовища свого.
Рђка' же по'слђхᲆ бђ'детъ на немъ пр'ьвое ё^би'ти и&. и^ рђка' же всњ'хъ людїи послњж'дь. и^ да и^ꙁве'ржете ѕло'е эT ваs самњхъ”
8
8
Якщо з якої справи важко буде для тебе розсудити між кров’ю і кров’ю, між судом і судом, між побоями і побоями, і будуть незгодні думки біля воріт твоїх, то встань і піди на місце, яке обере Господь, Бог твій, [щоб прикликане було там ім’я Його,]
А/ще л^и и^знемо'жетъ сло'во ё^ тебе` въ сђдњ`, междђ кро'вїю и^ кро'вїю. и^ ме'ждђ сђдоM и^ сђ'дом#, и^ ме'ждђ вня'тїе^мъ вня'тїе, и^ ме'жди прњ'нїемъ прњ'нїя” Є$гда словеса` сђ'дная въ гра'дњхъ твои^хъ бђ'детъ, т^о въставъ възы'идеши на мњ'сто, е^же и^збереT г~ь б~ъ тво'и приꙁва'ти и%мя е^гот^ђ.
9
9
і прийди до священиків левитів і до судді, який буде в ті дні, і запитай їх, і вони скажуть тобі, як розсудити;
И$ да вшеDши къ жерце'мъ и^ левљ=томᲆ и^ къ сђдїи` и^же бђдетъ въ ты'и дн~и и^ въꙁыска'вше възвњстя'тъ тебњ` сђ'дъ”
10
10
і вчини за словом, яке вони скажуть тобі, на тім місці, яке обере Господь [Бог твій, щоб прикликане було там ім’я Його,] і постарайся виконати все, чого вони навчать тебе;
И$ сътвори'ши по словеси` е^же т^и въꙁвњстяT. и^ эT мњста и^же т^и и^ꙁбере'тъ г~ь б~ъ тво'и приꙁыва'ти и^мя е^гот^ђ” И$ да снабдиши ѕњлотвори'ти въ все'мъ е^ли'ко ꙁако'нъ положи'тся тебњ`”
11
11
за законом, якого навчать вони тебе, і за визначенням, яке вони скажуть тобі, вчини, і не ухиляйся ні праворуч, ні ліворуч від того, що вони скажуть тобі.
По ꙁако'нђ и^ по сђдђ` и^же рекђтъ тебњ` сътвори'ти да ся не ё^кло'ниши эT словеси` е^же и^ꙁвњсᲄяT ᲄебњ, н^и на' десно н^и на' лᲇво”
12
12
А хто вчинить так зухвало, що не послухає священика, який стоїть там на служінні перед Господом, Богом твоїм, або судді, [який буде в ті дні], той повинен умерти, — і так знищи зло від Ізраїля;
И$ чл~кᲆ и^же сътвори'тъ презрњнїе не послђшати жерца`, преDстоа'щаго слђжи'ти во и%мя г~а б~а твое^го и^л^и сђдїя и^же въ ты'и дн~и бђ'детᲆ. да ё%мреT чл~къ то'и. и^ да и^звержеши ѕло'е эT і^ил~я”
13
13
і весь народ почує й убоїться, і не будуть надалі чинити зухвало.
И$ вс^и лю'дїе ё^слы'шавше ё^боя'тся и^ не беществђ'ютᲆ посем#”
14
14
Коли ти прийдеш у землю, яку Господь, Бог твій, дає тобі, й оволодієш нею, і оселишся на ній, і скажеш: «поставлю я над собою царя, подібно до інших народів, що навколо мене»,
А$ще же вни'деши въ ꙁе'млю ю%же г~ь б~ъ дае'тᲆ тебњ` въ прича'стїе и^ прїимеши ю&, и^ всели'шися на не'и, и^ рече'ши посᲄа'влю кн~ѕя себњ` ја^ко и%ныи` страны`, ја%же ѓ%крsтъ на'съ”
15
15
то постав над собою царя, якого обере Господь, Бог твій; із середовища братів твоїх постав над собою царя; не можеш поставити над собою [царем] іноземця, який не брат тобі.
Поста'вя да поста'виши себњ` кн~ѕя е^гоже и^ꙁберетᲆ г~ь б~ъ ᲄвои эT бра'тїа твое^я да поста'виши себњ` кн~ѕя, да не възмо'жеши себњ` поста'вити кн~ѕя чл~ка чю'ждаго, е^же нњ'сть бра'тъ твои”
16
16
Тільки щоб він не примножував собі коней і не повертав народ в Єгипет для примноження собі коней, бо Господь сказав вам: «не повертайтеся більше дорогою цією»;
И$ да не ё^мно'житъ себњ` ко'нь и^ да не въꙁврати'тᲆ людїи въ е^гљ=петъ, ја%ко да не ё^мно'жиши себњ` ко'нь. г~ь б^о рече ва'мъ не приложи'те въꙁврати'тися въспя'ть посе'мъ”
17
17
і щоб не примножував собі дружин, щоб не розбестилося серце його, і щоб срібла і золота не множив собі надмірно.
И$ да не ё^мно'жит# себњ` жеn да не съврати'тся срDце е^го, и^ сребра` и^ ꙁла'та не ё^мно'житъ себњ` ѕњ'ло”
18
18
Але коли він сяде на престолі царства свого, повинен переписати для себе список закону цього з книги, що знаходиться у священиків левитів,
И$ бђдетъ е^гда` ся'детъ на столњ` вла'сти свое^я. да въпи'шетъ себњ` ꙁако'нъ сїи въ кни'ги эT жре'цъ и^ эT левљ=тъ”
19
19
і нехай він буде в нього, і нехай він читає його в усі дні життя свого, щоб навчався боятися Господа, Бога свого, і намагався виконувати всі слова закону цього і постанови ці;
И$ да бђдеT е^мђ и^ да чте'т# по вся дн~и жи'тїя свое^го да ся наё%читъ боја%тися г~а б~а свое^го, и^ да снабди'тъ вс^я ꙁа'повњди сїя и^ ѓ^правле'нїя сїя твори'ти я&”
20
20
щоб не гордувало серце його перед братами його, і щоб не ухилявся він від закону ні праворуч, ні ліворуч, щоб довгі дні перебував на царстві своєму він і сини його серед Ізраїля.
И$ да ся не въꙁвы'ситъ срDце е^го эT бра'тїя е^го да не престђ'питъ эT за'повњдеи н^и на' десно н^и на' лњво ја^ко да бђдетъ мно'ги лњта въ вла'сти свое'и той и^ сн~ы е^го с ни'мъ въ сн~њхъ і^и^л~евыX”
Глава 18
Глvа, и~і”
1
1
Священикам левитам, усьому коліну Левіїному, не буде частини і наділу з Ізраїлем: вони повинні годуватися жертвами Господа і Його частиною;
Да не бђ'детъ жерце'мᲆ и^ левљ=томъ всемђ` племе'ни, ча'сти ниже жре'бїа съ і^и^л~емᲆ. приноs б^о гн~ь ча'сть и^хъ, да ја%дя'тъ я&”
2
2
наділу ж не буде йому між братами його: Сам Господь наділ його, як говорив Він йому.
Жре'бїи же да не бђдеT е^мђ въ бра'тїи е^го. г~ь б^о саM наслњдїе е^го, ја%ко же гл~алъ иM”
3
3
Ось, що повинно бути покладено священикам від народу, від тих, що приносять у жертву волів або овець: слід віддавати священикові плече, щелепи і шлунок;
Сеже сђ'дъ жре'ческъ эT людїи эT кладђщихъ тре'бђ” А$ще теле'цъ, а^ще ѓ^вцђ` да даси` жерцђ`, ра'мо и^ че'люсти и^ ё%тро'бђ”
4
4
також початки від хліба твого, вина твого і єлею твого, і початки від вовни овець твоїх віддавай йому,
Нача'тки же пшени'ца твоея и^ вина` твое^го и^ е^ле'я твое^го, и^ нача'токъ стриже'нїя ѓ^ве'цъ твои^хъ да даси` е^мђ.
5
5
бо його обрав Господь Бог твій із усіх колін твоїх, щоб він стояв [перед Господом, Богом твоїм], служив [і благословляв] в ім’я Господа, сам і сини його в усі дні.
ја^котого` и^ꙁбра'лъ е^сть г~ь б~ъ твой, эT всего` племе'ни ᲄвое^го, преDстоя'ти преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ, слђжи'ти и^ блsвити во и%мя гн~е, то'и и^ сн~ове е^го въ вс^я дн~и”
6
6
І якщо левит прийде з однієї з осель твоїх, з усієї землі [синів] Ізраїлевих, де він жив, і прийде за бажанням душі своєї на місце, яке обере Господь,
А$ще же прїидеT левљ=тинъ эT е^ді'наго гра'дъ твои^хъ. эT всњхъ сн~овъ і^и^л~евᲆ, и^дњже е^сть ѓ^бита'лъ. ја^ко похо'щетъ дш~а е^го в мњсте е^же и^ꙁбере'тъ г~ь.
7
7
і буде служити в ім’я Господа Бога свого, як і всі брати його левити, які стоять там перед Господом, —
да слђжитъ и%мени г~а б~а вашего ја%коже и^ вс^я бра'тїя е^го левљ=ти предъстоја%щеи та'мо преD гм~ъ”
8
8
то нехай вони користуються одинаковою частиною, зверх отриманого від продажу батьківського майна.
Ча'сть раздњле'нђю да ја%стᲆ, ра'звњ прода'жа и^же въ эTч~ествњ”
9
9
Коли ти ввійдеш у землю, яку дає тобі Господь Бог твій, тоді не навчися робити мерзоти, які чинили народи ці:
А$ще же вни'деши въ ꙁе'млю ю^же г~ь б~ъ дае^тъ тебњ`” да не навы'кнеши твори'ти по похђле'нїемъ стра'нъ тњ'хъ.
10
10
не повинен знаходитись у тебе той, хто проводить сина свого або дочку свою через вогонь, віщун, знахар, ворожка, чаклун,
да не ѓ^бря'щется въ тебњ` ѓ%чища'я сн~а свое^го, и^ дщери свое^я ѓ^гне'мъ. въл#хвђя' вълъхвова'нїе, и^ чарђя'и чарова'нїе”
11
11
чорнокнижник, що викликає духів, чарівник і той, хто викликає померлих;
ѓ^бава'я ѓ^бава'нїя, и^ въ ё^тро'бњ волъхвђя'и и^ смотря'ай ко'би, и^ въпраша'яй мр~твыхъ”
12
12
бо мерзенний перед Господом усякий, хто робить це, і за ці ось мерзоти Господь Бог твій виганяє їх від лиця твого;
Є$сть б^о похђ'ленъ гв~и б~ђ твоемђ. всяk творяи похђле'нїя сїя, си'х# б^о ра'ди похђле'нїи, потребиT я& г~ь б~ъ твои эT лица` твое^го”
13
13
будь непорочним перед Господом Богом твоїм;
И$ да бђ'деши съверше'нъ преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ,
14
14
бо народи ці, яких ти виганяєш, слухають ворожбитів і віщунів, а тобі не те дав Господь Бог твій.
съ страна'ми же си'ми да не причасти'шися. сїи б^о чарова'нїи, и^ волъхвова'нїи послђшают#, а^ тебњ` не та'ко даl е^сть г~ь б~ъ ᲄвои”
15
15
Пророка із середовища твого, із братів твоїх, як мене, воздвигне тобі Господь Бог твій, — Його слухайте, —
Пррoка эT средњ бра'тїя твое'я въста'витъ тебњ` г~ь б~ъ тво'и. ја%ко мене` того` послђшаите”
16
16
оскільки ти просив у Господа Бога твого при Хориві в день зібрання, говорячи: нехай не почую надалі голосу Господа Бога мого і вогню цього великого нехай не побачу більше, щоб мені не вмерти.
По всемђ` е^ли'ко проси'л# е^си г~а б~а твое^го в хори'вњ, въ дн~ь ꙁва'нїя гл~юще. да не приложи'мъ посеM слы'шаᲄи глsа г~а б~а на'шего, и^ ѓ^гня` вели'каго сего` не ви'димы посе'мъ да не и^зъмре'мъ”
17
17
І сказав мені Господь: добре те, що вони говорили [тобі];
И$ рече г~ь къ мн^њ пря'мо вс^е е^ли'ко гл~ахђ”
18
18
Я воздвигну їм Пророка із середовища братів їхніх, такого як ти, і вкладу слова Мої у вуста Його, і Він буде говорити їм усе, що Я повелю Йому;
Прoрка въсᲄа'влю иM эT среды` бра'тїя и^хъ. ја%ко и^ тебе`, въда'мъ сло'во мое въ ё^ста` е^го, и^ гл~етъ и^мъ ја%коже ꙁаповњ'даю е^мђ”
19
19
а хто не послухає слів Моїх, які [Пророк той] буде говорити Моїм ім’ям, з того Я стягну;
Чл~къ же тои и^же не послђшаетъ словесъ е^го, е^ли'коже гл~етъ прoркъ въ и%мя мое`, а^ а'зъ м#щђ` эT него”
20
20
але пророка, який насмілиться говорити Моїм ім’ям те, чого Я не повелів йому говорити, і який буде говорити ім’ям богів інших, такого пророка віддайте на смерть.
Ра'ꙁвњ е^же прoркъ е^ли'ко, а^ще бесче'ствђетъ гл~ати въ и%мя мое` сло'во, е^гоже не повелњхъ е^мђ гл~ати, і^ и^же а^ще въꙁ#гл~етъ въ и^мя бо'гъ и%нњхъ, да ё%мретъ прoркъ то'и”
21
21
І якщо скажеш у серці твоєму: «як ми впізнаємо слово, яке не Господь говорив?»
А/ще же рече'ши въ срDцы свое^мъ, ка'ко поꙁна'емᲆ сло'во е^гоже нњсть гл~алъ г~ь”
22
22
Якщо пророк скаже ім’ям Господа, але слово те не збудеться і не сповниться, то не Господь говорив це слово, але говорив це пророк із зухвалости своєї, — не бійся його.
Є$ли'коже а^ще гл~еT прoркъ въ и^мя гн~е. и^ не ё^лђ'чится слово с^е е^гоже нњсть гл~алъ г~ь, вᲆ бесче'стїе гл~аl прoркᲆ той не попђсти'те живота` е^мђ, н^о да ё^бі'ете е^го”
Глава 19
Глvа, џ~і”
1
1
Коли Господь Бог твій знищить народи, землю яких дає тобі Господь Бог твій і ти вступиш у спадщину після них, і оселишся в містах їх і домах їх,
Внегда' же погђби'тъ г~ь б~ъ твои страны` ја%же г~ь б~ъ твои дае'тъ тебњ` ꙁе'млю и^хъ. и^ причасти'ши ю&, и^ всели'шися въ гра'ды и^хъ и^ въ домы` и^хъ”
2
2
тоді відокрем собі три міста серед землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі у володіння;
Тр^и гра'ды да эTлђчи'ши себњ` среди` ꙁемля` свое^я, юy г~ь б~ъ твои дае'тъ тебњ` въ прича'стїе,
3
3
влаштуй собі дорогу і розділи на три частини всю землю твою, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ; вони будуть служити притулком всякому вбивці.
ё^гото'ви себњ` пђть, и^ на' трое раꙁдњли` предњ'лы ꙁеMля` твое^а, ю^же раꙁдњля'етᲆ тебњ` г~ь б~ъ твои, и^ да бђдетъ ё^бњ'жище та'мо вся'комђ ё^бїицы”
4
4
І ось який убивця може тікати туди і залишитися живим: хто уб’є ближнього свого без наміру, не бувши ворогом йому вчора і третього дня;
Се' же да бђ'детъ ꙁаповњд'анїе ё^бїицы, и^же а'ще ё^бњжи'тъ та'мо и^ жи'въ бђ'детъ. и^же а'ще ё^бїеT бли'жняго свое^го не хотя`, си' же не ненави'дњ е^го пре'жDе вчера'шняh дн~и и^ тре'тїяго”
5
5
хто піде з ближнім своїм у ліс рубати дрова, і розмахнеться рука його із сокирою, щоб зрубати дерево, і зіскочить залізо із сокирища і попаде у ближнього, і він помре, — такий нехай утече в одне із міст тих, щоб залишитися живим,
І$ и^же а^ще по'идеT с по'дрђгомъ е^го въ лњ'съ събира'ти дрова`, и^ попо'лъꙁнетъ рђка` е^мђ съ секи'рою сњкђщи дрова`, и^ спаD секи'ра с топори'ща лђ'читъ по'дрђга е^го и^ ё'мрњтъ” И$ сїи да ё^бњжи'тъ въ е^ді'нъ эT граD сиX и^ да бђдетъ жи'въ”
6
6
щоб месник за кров у гарячковості серця свого не погнався за вбивцею і не наздогнав його, якщо далекою буде дорога, і не вбив його, в той час як він не підлягає засудженню на смерть, бо не був ворогом йому вчора і третього дня;
да не го'нитъ ё%жика кро'ви въ слDњ ё^би'вшаго, ја^ко раZгориTся срDце е^мђ и^ пости'гнетъ и&” А/ще бђ'детъ надолꙁњ пђть е^го и^ ё^бїеT дш~ђ и^ ё'мреT” Сїе же нњсᲄь сђ'дъ смр~тныи, поне'же не б^њ ненави'дя е^го пре'жDе вчера'шняго и^ тре'тїяго дн~и”
7
7
тому я і дав тобі повеління, говорячи: відокрем собі три міста.
Сего` ради ꙁаповњ'даю а^ꙁъ тебњ` сло'во с^е гл~я, тр^и гра'ды да эTлђ'чиши себњ`”
8
8
Коли ж Господь Бог твій розширить межі твої, як Він клявся батькам твоїм, і дасть тобі всю землю, яку Він обіцяв дати батькам твоїм,
А/ще л^и раꙁши'ритъ г~ь б~ъ предњ'лы твоя`, ја^коже кля'ся эTц~емъ твои^мъ, и^ да'стъ тебњ` г~ь вс^ю ꙁе'млю ю^же ре'клᲆ эTц~емъ твои^мᲆ да'ти”
9
9
якщо ти будеш намагатися виконувати всі ці заповіді, які я заповідаю тобі сьогодні, любити Господа Бога твого і ходити путями Його в усі дні, — тоді до цих трьох міст додай ще три міста,
А/ще послђшае^ши твори'ти вс^я ꙁа'повњди сїа, ја%же а%ꙁъ заповњ'даю тебњ` дне'сь. люби'ти г~а б~а свое^го, и^ ходи'ти въ вс^я пђти` е^го вс^я дн~и” И$ да приложи'ши себњ` е^ще` тр^и гра'ды к сиM трїеM гра'домъ.
10
10
щоб не проливалася кров невинного серед землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, і щоб не було на тобі [провини] крови.
и^ да не пролїе'тся кро'вь беZви'нна въ ꙁемли` твое^и. ю^же г~ь б~ъ тво'и дае^тъ тебњ` въ прича'стїе. и^ да не бђ'детъ на тебњ` кро'ви пови'н#ны”
11
11
Але якщо хто [в тебе] буде ворогом ближньому своєму і буде підстерігати його, і повстане на нього й уб’є його до смерти, і втече в одне з міст тих,
А/ще же бђ'детъ чл~къ ненави'дя по'дрђга свое^го. и^ поDса'дђ сътвори на'нь, и^ въста'нетъ на'нь и^ ё^бїеT дш~ђ е^го и^ ё'мретъ, и^ въбњ'гнетъ въ е^ді'нъ гра'дъ сихъ”
12
12
то старійшини міста його повинні послати, щоб узяти його звідти і віддати його в руки месника за кров, щоб він помер;
да по'слютъ ста'рцы гра'да того, и^ да пои^ма'ют# е^го и^ эTтђ'дњ, и^ да предадя'тъ е^го в рђцњ ё%жицы кро'ви, и^ да ё%мреT”
13
13
нехай не щадить його око твоє; змий з Ізраїля кров невинного, і буде тобі добре.
да не пощади'тъ ё^бо е^го ѓ%котвое`, и^ да ѓ^чи'стиши кровь без#грњшнђ эT і^и^л~я, и^ бл~го бђ'детъ тебњ`”
14
14
Не порушуй межі ближнього твого, яку поклали предки в наділі твоєму, що дістався тобі на землі, яку Господь Бог твій дає тобі у володіння.
И$ да не прелђчи'ши предњ'ла по'дрђга свое^го, ја%же поста'виша эTц~ы твои` въ прича'стїи твое^мъ. и%мже причасти'лся е^си въ ꙁемли` ю^же г~ь б~ъ дае'тъ тебњ` въ прича'стїе твое`”
15
15
Недостатньо одного свідка проти кого-небудь у якій-небудь провині й у якому-небудь злочині й у якому-небудь гріху, яким він згрішить: за словами двох свідків, або за словами трьох свідків відбудеться [усяка] справа.
И$ да не пребђдеT по'слђхъ е^ді'нъ въ послђшество` на чл~ка по вся'кои ѓ^би'де и^ по вся'комђ грњхђ`, и^же а'ще съгрњши'тъ. н^о при ё^стњхъ двою` свњдњтель и^л^и трїе^хъ, да ста'нетъ вся'ко сло'во.
16
16
Якщо виступить проти кого свідок несправедливий, звинувачуючи його в злочині,
А/ще л^и ста'нетъ по'слђхᲆ неправди'в# на чл~ка гл~я до него` беꙁче'стїе”
17
17
то нехай стануть обидва ці чоловіки, у яких тяжба, перед Господом, перед священиками і перед суддями, які будуть у ті дні;
да ста'нета ѓ%ба чл~ка и%ма же е^сть пря` преD гм~ъ, и^ прDе жерцы, и^ преD сђдїа'ми и^же бђ'дђтᲆ въ ты'и дн~и”
18
18
судді повинні добре дослідити, і якщо свідок той свідок неправдивий, неправдиво доніс на брата свого,
И$ да и^спыта'ютъ и^хъ сђдїя` прилњжно. сеже по'слђхъ непра'веденъ послђшествова'ше непра'вдђ и^ сђпротивля'ася на бра'та свое^го.
19
19
то зробіть йому те, що він замислив зробити братові своєму; і так знищи зло із середовища свого;
да сътворите е^мђ ја^коже и^ ѓ'нъ ё^мы'сли сђпроти'въ на бра'та свое^го, да эTвр'ьжете ѕло'е эT ваs самњ'хъ,
20
20
й інші почують, і убояться, і не стануть надалі чинити таке зло серед тебе;
да и^ про'чїи ё^слы'шавше ё^боятся, и^ не приложа'тъ кᲆ семђ` твори'ти словеси` ѕла'го сего` въ ваs”
21
21
нехай не пощадить [його] око твоє: душу за душу, око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу. [Яку хто зробить шкоду ближньому своєму, так слід відплатити йому.]
да не пощади'тъ и& ѓ%котвое`. н^о дш~а въ дш~и мњ'сто, ѓ%ко въ ѓ%ка мњ'сто, ꙁђ'бъ въ ꙁђ'ба мњ'сто, рђка` въ рђки` мњ'сто, нога` въ ноги` мњ'сто. по всемђ` и^же а'ще кт^о да'стъ поро'къ на по'дрђга своего, си'це въꙁда'ст#ся е^мђ”
Глава 20
Глvа, к~”
1
1
Коли ти вийдеш на війну проти ворога твого і побачиш коней і колісниці [і] народу більше, ніж у тебе, то не бійся їх, бо з тобою Господь Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської.
Аще л^и и^ꙁы'идеши на' брань къ враго'мъ твоиM, и^ ви'дvњ ко'ни и^ вса'дники и^ люди мно'жаиши тебе` да не ё^бои'шися и^хᲆ” ЈА/ко г~ь б~ъ твои с тобо'ю, и^зведы'и т^я и^з# ꙁемля` е^гљ=пет#ски”
2
2
Коли ж приступаєте до бою, тоді нехай підійде священик, і говорить народу,
И$ бђдетъ е^гда` прибли'жишися к ра'ти. и^ пристђпи'вᲆ жрецъ да гл~етъ к лю'демъ рекїи кᲆ ни'мъ”
3
3
і скаже йому: слухай, Ізраїлю! ви сьогодні вступаєте в бій з ворогами вашими, нехай не ослабне серце ваше, не бійтеся, не бентежтеся і не жахайтеся їх,
Послђшаи і^и^л~ю, в^ы въхо'дите днесь на ра'ть къ враго'мъ ва'шимъ. да не ѓ^слабњ'етъ срDце ва'ше н^и ё^бо'итеся, н^иже ё^страши'теся, и^ не ё^клони'теся эT лица и^хъ”
4
4
бо Господь Бог ваш іде з вами, щоб воювати за вас з ворогами вашими [і] спасти вас.
ЈА/ко г~ь б~ъ вашъ и^ды'и преD ва'ми способъствђе'тъ на враги` ва'ши и^ сп~сеT васъ”
5
5
Наглядачі ж нехай оголосять народу, говорячи: хто побудував новий дім і не оновив його, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб не помер у бою, й інший не оновив його;
И$ да гл~ютъ кни'гочїя къ лю'демъ рекђще, е^гда` кт^о е^сть чл~кᲆ съꙁда'выи хра'минђ но'вђ и^ нњсть ѓ^бнови'лъ е^я, да и'детъ и^ да въꙁврати'тся въ до'мᲆ свои, да не ё%мрет# на ра'ти, и^ чл~къ и'нъ да не ѓ^бнови'т# ея`”
6
6
і хто насадив виноградник і не користувався ним, той нехай йде і повернеться в дім свій, щоб не вмер в бою, й інший не скористався їм;
И$ егда` чл~къ и^же насади'лъ е^сть виногра'дъ и^ нњсть ся весели'л# эT него, да и'детъ и^ въꙁврати'тся въ до'мъ свои, да не ё%мретъ на ра'ти. и^ чл~къ и^нъ въꙁвесели'тся эT него”
7
7
і хто заручився з жінкою і не взяв її, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб не вмер у бою, й інший не взяв її.
И$ е^гда` чл~къ и^же ѓ^брђчи'лᲆ е^сᲄь женђ` и^ нњсть поня'лъ ея`, да и'детъ и^ въꙁврати'тся въ до'мъ свои и^ да не ё%мрет# на ра'ти” І$ и'нᲆ чл~кᲆ по'имеT ю&”
8
8
І ще оголосять наглядачі народу, і скажуть: хто боязкий і легкодухий, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб він не зробив боязкими серця братів його, як його серце.
И$ да приложа'тъ кни'гочїа гл~ати кᲆ лю'демъ и^ да рекђтъ” и^ егда` кт^о чл~къ страшли'въ и^ сла'бъ срDцемъ, да и'детъ и^ въꙁврати'тся въ до'мъ свои, да не ё^стра'шитъ срDца браᲄа свое^го а^ки срDце свое`”
9
9
Коли наглядачі скажуть усе це народу, тоді слід поставити військових начальників вождями народу.
И$ бђдетᲆ е^гда` ё^мо'лъкнђтъ кни'гочїя гл~юще къ лю'демъ, и^ да поста'вятъ вое^во'ды лю'демъ, и^ преDвожда во'емъ”
10
10
Коли підійдеш до міста, щоб завоювати його, запропонуй йому мир;
А$щеy прїидеши къ гра'дђ вое^ва'ти на'нь, и^ въꙁове'ши я& с ми'ром#”
11
11
якщо воно погодиться на мир з тобою і відчинить тобі ворота, то весь народ, що знаходиться в ньому, буде платити тобі данину і служити тобі;
А/ще ё^бо ми'рное эTвњща'ютъ т^и, и^ эTвр'ьꙁTђ тебњ` гра'дъ и^ вс^и лю'дїе ѓ^брTњшїися въ гра'дњ, да бђдђтъ т^и да'нь даю%щи, и^ послђшающїи ᲄебе`”
12
12
якщо ж воно не погодиться на мир з тобою і буде вести з тобою війну, то обложи його,
А$ще ли же не покоря'тъ ти ся, и^ сътворяT с тобо'ю ра'ть, и^ ѓ^бся'деши я&.
13
13
і коли Господь Бог твій віддасть його в руки твої, врази у ньому всю чоловічу стать вістрям меча;
и^ е^гда` преда'стᲆ я& г~ь б~ъ ᲄвои въ рђцњ твои`. да и^ꙁбїеши всякъ мђжескъ по'лъ и^хъ, в немъ ё^бїенїемъ ме'чнимъ.
14
14
тільки жінок і дітей і худобу й усе, що в місті, всю здобич його візьми собі і користуйся здобиччю ворогів твоїх, яких віддав тобі Господь Бог твій;
развњ же'нъ и^мњнеи всњхъ, и^ скотъ и^ всего' е^ликоже е^сᲄь въ гра'дњхъ иX, и^ все сᲄяжа'нїе да плњни'ши себњ, и^ да ја^си весь плњн# враh свои^хъ, ја%же г~ь б~ъ даеT тебњ`”
15
15
так чини з усіма містами, які від тебе дуже далеко, які не з числа міст народів цих.
Та'ко да соᲄвори'ши всњм# вра'гоM и^же сђть дале'че эT тебе` ѕњ'ло, и^же не сђть эT стра'нъ гра'дъ си'хъ” Но^ и^ эT сихъ гра'дъ, и^хже г~ь б~ъ дае'тъ тебњ прїя'ти ꙁе'млю и^хъ,
16
16
А в містах цих народів, які Господь Бог твій дає тобі у володіння, не залишай у живих жодної душі,
эT ниX б^о да не ѓ^живи'те вся'каго дыха'нїя,
17
17
але піддай їх прокляттю: хеттеїв і аморреїв, і хананеїв, і ферезеїв, і евеїв, і ієвусеїв, [і гергесеїв,] як повелів тобі Господь Бог твій,
н^о и^ прокля'тїем# проклени'те и^хъ хет#џе'я, и^ а^м#морре'я, и^ ханане'я, и^ џереꙁе'я. и^ е^ве'я, и^ её^се'я, и^ гергесе'а ја%коже т^и е^сть ꙁаповњ'да г~ь б~ъ ᲄвои.
18
18
щоб вони не навчили вас чинити такі самі мерзоти, які вони робили для богів своїх, і щоб ви не грішили перед Господом Богом вашим.
да не наё^чаT съᲄвори'ти ваs вся'кїя нечистоты` и^хъ, е^же твори'ша бого'мъ свои^мъ. и^ съгрњши'те преD гм~ъ бм~ъ своиM”
19
19
Якщо довгий час будеш тримати в облозі [яке-небудь] місто, щоб завоювати його і взяти його, то не пошкоджуй дерев його, від яких можна годуватися, і не спустошуй околиць, тому що дерево на полі не людина, щоб могло піти від тебе в укріплення;
А$ще же ѓ^бся'деши грDа дн~и мно'ги вое^ванїи въ приня'тїе е^го, да не посњче'ши садо'вїя е^го, въꙁложи'въ желњзо на'нь. н^о да ја%си пло'дъ эT нихъ, а^ самого да не посњче'ши. е^гда` чл~къ древо е^же въ дђбра'вњ сни'ти эT лица` твое^го вᲆ ꙁабра'ла.
20
20
тільки ті дерева, про які ти знаєш, що вони нічого не приносять для їжі, можеш псувати і рубати, і будувати укріплення проти міста, що веде з тобою війну, доки не підкориш його.
н^о дре'во вс^е и^же вњси ја%ко не ја%стъся плодъ е^го с^е потреби` и^ посᲇчи`. и^ сътвори` лњствица на' градъ. и^же сътворя'тъ на' тя ра'ть до'ндеy ти ся въдадя'тъ”
Глава 21
Глvа, к~а”
1
1
Якщо в землі, яку Господь Бог твій дає тобі у володіння, знайдений буде вбитий, що лежить на полі, і невідомо, хто вбив його,
Аще ли ся ѓ^бря'щетъ ё^бїеn лежа` на' поли. в зеMли` ю%же г~ь б~ъ дае'тъ тебњ` приня'ти и^ не вњ'дятъ и^же е^го ё^би'лᲆ”
2
2
то нехай вийдуть старійшини твої і судді твої і виміряють відстань до міст, які навколо вбитого;
И$ да прїидђт# ста'рцы и^ сђдїи` твои`. и^ да и^ꙁмњ'рятᲆ до гра'дъ ѓ%крsтъ ё^бїенаго.
3
3
і старійшини міста того, яке буде найближчим до вбитого, нехай візьмуть телицю, на якій не працювали, [і] яка не носила ярма,
и^ бђдеT гра'дъ приближа'яся ё^бїе'номђ. и^ да и^мђтъ ста'рцы гра'да того ю'ницђ эT говя'дъ, е^ю'же не дњ'лано н^и въ я^рмњ` не тежа`”
4
4
і нехай старійшини того міста відведуть цю телицу в дику долину, що не орана і не засіяна, і заколють там телицю в долині;
И$ да и^ꙁведђт# ста'рцы гра'да того` ю'ницђ в де'брь сђ'хђ. в не'иже нњ'сть ѓ%рано ниже насњя'но, и^ да пресњкђтъ жи'лы ю'ница в# дебри`.
5
5
і прийдуть священики, сини Левіїні [тому що їх обрав Господь Бог твій служити Йому і благословляти ім’ям Господа, і за словом їхнім слід вирішити всяку спірну справу і всяку заподіяну шкоду,]
и^ да пристђпятъ жерцы` и^ левљ=ти, ја%котїи и^збра` еs г~ь б~ъ тво'и преDстоя'ти е^мђ, и^ блsви'ти въ и%мя е^го, и^ въ ё^стњхᲆ и^хъ да бђдTђ вс^я гл~анїя, и^ вся'ка пря`”
6
6
й усі старійшини міста того, найближчі до вбитого, нехай обмиють руки свої над [головою] телиці, зарізаної в долині,
И$ вси' же ста'рцы гра'да того` и^же приближа'ются ё^бїе'номђ да ё^мыюT рђцњ въ кро'ви ю'ница е'иже пресњ'чены сђть жи'лы въ дебри`”
7
7
і оголосять і скажуть: руки наші не пролили крови цієї, і очі наші не бачили;
И$ эTвњща'вше да рекђтъ рђцњ на'ши не пролїя'ша кро'ви сея` и^ ѓ%чи на'ши не ви'дњли е^я`.
8
8
очисти народ Твій, Ізраїля, який Ти, Господи, визволив [із землі Єгипетської], і не постав народу Твоєму, Ізраїлю, невинної крови. І вони очистяться від крови.
млsтивъ бђ'ди лю'деM свои^мъ, і^и^л~ю, и^хже и^зведе` г~и иZ ꙁемля` е^гљ=петъски, и^ не воꙁложи` кро'ви непови'нны средњ люде'и твоиX і^и^л~я н^о и^ꙁба'ви и^хъ эT кро'ви тоя`
9
9
Так повинен ти змивати у себе кров невинного, якщо хочеш робити [добре і] справедливе перед очима Господа [Бога твого].
И$ та'ко эTи'меши кро'вь непови'ннђ эT среды себе`, а^ще сътвори'ши до'брое и^ ё^го'дное преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ”
10
10
Коли вийдеш на війну проти ворогів твоїх, і Господь Бог твій віддасть їх у руки твої, і візьмеш їх у полон,
А/ще и^ꙁы'идеши на' брань проти'вђ враго'мъ твои^мъ и^ преда'стъ я& г~ь б~ъ ᲄвои в# рђцᲇ твои`, и^ плњни'ши плњ'нъ эT ниX.
11
11
і побачиш між полоненими жінку, красиву на вигляд, і полюбиш її, і захочеш узяти її собі за дружину,
и^ ё^зри'ши вᲆ плњ'не женђ` до'брђ ѓ^бличїеM, и^ вᲆꙁлю'биши е^я`, и^ по'имеши ю& себњ` въ женђ`.
12
12
то приведи її в дім свій, і нехай вона обстриже голову свою й обріже нігті свої,
тогда въведе'ши ю& въ до'мᲆ свой, и^ да ѓ^бро'снеши главђ` ея` и^ да в#рњжеши но'гти ея`,
13
13
і зніме з себе полоненичий одяг свій, і живе в домі твоєму, й оплакує батька свого і матір свою впродовж місяця; і після того ти можеш увійти до неї і стати її чоловіком, і вона буде твоєю дружиною;
и^ да съвлече'ши ри'ꙁы плњнн'ыя е^я с нея`. и^ да ся'детъ в# домђ` твое^мᲆ и^ да ся пла'четъ эTц~а свое^го, и^ ма'тери своея`, мsцъ дн~їи. и^ посеM въни'деши к не'и и^ съвокђ'пишися с не'ю и^ бђ'дет# т^и жена`”
14
14
якщо ж вона потім не сподобається тобі, то відпусти її, куди вона захоче, але не продавай її за срібло і не повертай її в рабство, тому що ти смирив її.
И$ бђ'дет# а^ще не въсхо'щеши ея` да эTпђ'стиши ю& свобо'днђ, прода'жею же да не продаси` ея` на цњнњ`, и^ да не ѓ^ста'виши ея` поне'же ѓ^бидњлъ ю& е^си”
15
15
Якщо в кого будуть дві дружини — одна улюблена, а інша нелюба, і як улюблена, так і нелюба народять йому синів, і первістком буде син нелюбої, —
А/ще ли бђдеt мђжђ дв^њ женњ`, е^ді'на е^мђ люба` а^ дрђга'я не люба`, и^ породи'тъ е^мђ люба` и^ не люба`, и^ бђдетъ сн~ъ прьворожде'ныи эT не люби'мыя”
16
16
то, при розділі синам своїм майна свого, він не може синові дружини улюбленої дати першість перед первородним сином нелюбої;
И$ бђдетᲆ воньже дн~ь разде'лиT сн~омъ свои^мъ, и^мњнїе свое. и^ да не воZмо'жетᲆ прьвенцеM быти сн~ъ люби'мыя преꙁрњ'вши не люби'мыя прьвен#ца`”
17
17
але первістком повинен визнати сина нелюбої [і] дати йому подвійну частину з усього, що в нього знайдеться, тому що він є початок сили його; йому належить право первородства.
Но^ сн~а нелюби'мыя въ прьвенецъ прїимет#, и^ дастъ е^мђ сђгђ'бо эT всего` ја%же ѓ^бря'щется е^мђ, ја%ко се'й е^сᲄь нача'ло чаD е^го, и^ семђ` достои'тᲆ прьвен#ство`”
18
18
Якщо в кого буде син буйний і непокірливий, який не підкорюється голосу батька свого і голосу матері своєї, і вони карали його, але він не слухав їх, —
А/ще л^и комђ` бђ'детъ сн~ъ непокори'вᲆ, и^ гђби'тель непослђшаяи` гла'са эTц~а свое^го и^ гла'са мт~ре свое^я и^ нака'жђтᲆ е^го, и^ не послђша'етъ и^хъ”
19
19
то батько його і матір його нехай візьмуть його і приведуть його до старійшин міста свого і до воріт свого місцеперебування
да по'имеT е^го эTц~ъ е^го и^ мт~и е^го, и^ да и^ꙁведђтъ е^го преD сᲄа'рцы гра'да свое^го, и^ преD вра'та мњста свое^го”
20
20
і скажуть старійшинам міста свого: «цей син наш буйний і непокірливий, не слухає слів наших, марнотратник і п’яниця»;
И$ да рекђтъ къ мђжеM гра'да свое^го, сн~ъ на'шъ сїи непокори'въ е^сть и^ гђби'тель и^ непослђшаеT рњ'чи на'шея, вњтђя' пїа'нствђеT”
21
21
тоді всі жителі міста його нехай поб’ють його камінням до смерти; і так знищи зло із середовища свого, і всі ізраїльтяни почують і убояться.
И$ да побїю'тъ и& мђжи гра'да сего` ка'менїемᲆ и^ да ё%мретъ. да и^ꙁмњте ѕло'е эT себе` са'ми, да и^ дрђѕїи слы'шавше ё^боа'тся”
22
22
Якщо в кому знайдеться злочин, гідний смерти, і він буде умертвлений, і ти повісиш його на дереві,
А/ще л^и бђ'детъ в кои'мъ грњсњ` сђ'дъ смр~тныи и^ ё^ме'ртвїе и^ повњ'ситї е на' древњ.
23
23
то тіло його не повинно ночувати на дереві, але поховай його в той самий день, тому що проклятий перед Богом [усякий] повішений [на дереві], і не оскверняй землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ.
да не преме'длитъ тњло е^го на' древњ, н^о въ гро'бњ погреби'те и& въ то'иже дн~ь” ЈА/ко прокляT е^сть эT б~а вся'кᲆ вися'и на' древњ, да не ѓ^скверна'виш# ꙁе'мля ю%же г~ь б~ъ тво'и да'етъ тебњ` въ прича'стїе”
Глава 22
Глvа, к~в”
1
1
Коли побачиш вола брата твого або вівцю його заблукалих, не залишай їх, але поверни їх братові твоєму;
Аще ви'диши телца` бра'та свое^го, и^л^и ѓ^вцђ` е^го блђдя'щђ на пђти` не мини` и&, н^о ѓ^браще'нїемъ, ѓ^брати` и^хъ бра'тђ свое^мђ”
2
2
якщо ж не близько буде від тебе брат твій, або ти не знаєш його, то забери їх у дім свій, і нехай вони будуть у тебе, доки брат твій не буде шукати їх, і тоді поверни йому їх;
А/ще л^и нњ'сть бли'ꙁђ тебе` браT твои” и^ не ё^вњси е^го, заи^ми` е^го внђтрь до'мђ твое^го, и^ да бђ'детъ ё^ тебе` до'ндеже взы'щеᲄъ иX бра'тъ тво'и, и^ эTда'си иX е^мђ”
3
3
так чини і з ослом його, так чини з одягом його, так чини з усякою загубленою річчю брата твого, яка буде ним загублена і яку ти знайдеш; не можна тобі ухилятися від цього.
Та'кожде сᲆтвори'ши и^ ѓ^сляᲄи е^го, и^ ри'ꙁе е^го, и^ та'ко да сътвори'ши всемђ погђбле'номђ бра'та твое^го, е^ли'коже и^ꙁбњгнет# е^мђ. и^ ѓ^бря'щеши я&, да не возмо'жеши минђти я&” Ни'же
4
4
Коли побачиш осла брата твого або вола його, що впали на дорозі, не залишай їх, але підніми їх з ним разом.
пре'ꙁри ѓ^сля'ти бра'та свое^го. и^л^и телца` е^го паDшагося на пђти` да не мине'ши е^го, вᲆста'вя я& да въсᲄа'виши с ниM”
5
5
На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен вдягатися в жіноче вбрання, бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, що робить це.
И$ да не бђ'детᲆ ё^тварь мђжеска на женњ`. н^и да ѓ^блачи'тся мђжь в ри'зђ же'ньскђ, ја%ко гнђсенъ е^сть гв~и б~ђ твое^мђ, вся'къ творя'и сїя”
6
6
Якщо трапиться тобі на дорозі пташине гніздо на якому-небудь дереві або на землі, з пташенятами або яйцями, і мати сидить на пташенятах або на яйцях, то не бери матері разом з дітьми:
А/ще л^и гд^њ лђчи'ши гнњздо птичїе прDе ѓ^чи'ма свои^ма на пђти` и^л^и на дре'вᲇ нњкоеM, и^л^и на земли`, и^ в неM птеnца и^л^и ја%и^ца и^ мт~и ся'деT на птенцXњ и^ли ја%и^цњхъ, да не во'змеши ма'тере сᲆ п#тенцы`”
7
7
матір пусти, а дітей візьми собі, щоб тобі було добре, і щоб продовжилися дні твої.
Но^ эTпђ'стомъ эTпђс'тиши ма'терь, а^ птен#ца` во'ꙁмеши себњ`, да ти бл~го бђ'детъ. и^ мно'ги дн~и бђ'деши”
8
8
Якщо будеш будувати новий дім, то зроби поручні біля покрівлі твоєї, щоб не навести тобі крови на дім твій, коли хто-небудь упаде з нього.
А/ще л^и съгради'ши храM но'въ, да сътвори'ши и^ ѓ^гражденїе хра'мови свое^мђ. и^ да не сътвори'ши ё^бо'ю въ домђ` твое^мᲆ, а%ще паде'тᲆ пады'и эT него”
9
9
Не засівай виноградника свого двома родами насіння, щоб не зробити тобі заклятим збору насіння, яке ти посієш разом із плодами виноградника [свого].
И$ да не сњ'еши виногра'да твое^го раꙁли'чь, да ся не ѓст~итъ плоD. и^ сњмя е^же насње^ши съ плодо'мъ ви'н#номъ”
10
10
Не ори на волі й ослі разом.
И$ да не ѓ^ре'ши ю^нце'мъ и^ ѓ^сля'темъ въкђпњ.
11
11
Не вдягай одягу, зробленого з різних речовин, з вовни і льону разом.
и^ да ся не ѓ^блече'ши въ ри'ꙁђ раZноли'чнђ, солнђ` и^ во'лны в#кђпњ тка'нђ”
12
12
Зроби собі китиці на чотирьох кутах покривала твого, яким ти покриваєшся.
И$ повра'зки да сътвори'ши себᲇ на четы'рехъ кра'ехъ ѓ^дежа свое^я, в ню'же а%ще ѓ^блече'шися”
13
13
Якщо хто візьме дружину, і ввійде до неї, і зненавидить її,
И$ а'ще кт^о по'иметъ женђ` и^ бђ'детᲆ с не'ю, и^ възненави'дитъ е^я`”
14
14
і буде зводити на неї порочні справи, і пустить про неї недобру чутку, і скаже: «я взяв цю дружину, і ввійшов до неї, і не знайшов у неї дівоцтва»,
И$ приложиT е'й ви'нна словеса`, и^ воꙁложит# на' ню и%мя ѕло'е. и^ въз#г~летъ, женђ` сїю поя'хъ, и^ пришеD к не'и не ѓбрњтоX ю& дв~цею”
15
15
то батько дівчини і матір її нехай візьмуть і винесуть ознаки дівоцтва дівчини до старійшин міста, до воріт;
И$ възем#ши эTц~ъ дв~цы и^ мт~ри да и^ꙁнесђтъ деви'чьство ѓ^трокови'ца, преD стра'ца къ вратоM”
16
16
і батько дівчини скаже старійшинам: дочку мою я віддав за дружину цьому чоловіку, і [нині] він зненавидів її,
И$ речеT эTц~ъ ѓ^трокови'ца къ стра'рцеM, дще'рь мою` сїю да'хъ мђжђ семђ` въ женђ`. и^ нн~њ же възненави'дvњ е^я”
17
17
і ось, він зводить [на неї] порочні діла, говорячи: «я не знайшов у дочки твоєї дівоцтва»; але ось ознаки дівоцтва дочки моєї. І розстелять одяг перед старійшинами міста.
прилага'етъ е'й ви'н#на словеса` гл~я, не ѓ^брњто'хъ дще'ри твое^я дњ'вою. а^ с^е дњвъство дще'ри мое^я, и^ да раZгнTђ ри'ꙁы преD старцы гра'да ѓ%ного”
18
18
Тоді старійшини того міста нехай візьмуть чоловіка і покарають його,
И$ да по'имђтъ ста'рцы гра'да ѓ%ного мђжа того` и^ накажђтъ и&”
19
19
і накладуть на нього сто сиклів срібла пені і віддадуть батькові дівчини за те, що він пустив недобрі чутки про дівчину ізраїльську; вона ж нехай залишиться його дружиною, і він не може розлучитися з нею усе життя своє.
И$ да ѓ^бвиня'тъ и&, р~, си'кль, и^ дадяT эTц~ђ ѓ^трокови'ца, ја%ко проне'слъ еs и%мя ѕл^о на дв~цђ і^и^л~ьтескђ, и^ па'ки да бђ'детъ е^мђ жена`, и^ не возмо'жеT эTпђсти'ти е^я`, по вся` лњта”
20
20
Якщо ж сказане буде правдою, і не знайдеться дівоцтва у дівчини,
А/ще л^и бђ'детъ въи^сᲄиннђ сло'во с^е. и^ не ја%ви'тся дњв#ство ѓ^трокови'ца”
21
21
то дівчину нехай приведуть до дверей дому батька її, і жителі міста її поб’ють її камінням до смерти, бо вона зробила соромітну справу серед Ізраїля, блудодіючи у домі батька свого; і так знищи зло із середовища свого.
да и^зведђт# дњви'цђ преD вра'та хра'ма эTц~а е^я`, да побїюT ю& ка'менїем#, мђжи граDстїи, и^ да ё%мреT. ја^ко сътвори` безђмїе въ сн~њхъ і^и^л~евыX. проблђди` до'мᲆ эTц~а свое^го. і^ и'змите ѕло'е эT себе` са'ми”
22
22
Якщо буде знайдений хтось, що лежить з жінкою заміжньою, то слід віддати на смерть обох: і чоловіка, що лежав із жінкою, і жінку; і так знищи зло в Ізраїлі.
А/ще л^и мQђ допђстиTся лежа'ти съ женою мђжа'тою, да ё^бїютъ ѓ%ба, мђжа'тђю и^ лежа'щаго с не'ю, да эTи'мђтъ ѕло'е эT і^и^л~я”
23
23
Якщо буде молода дівчина заручена з чоловіком, і хто-небудь зустрінеться з нею в місті і ляже з нею,
А/ще же бђ'детъ дњ'ва съвњща'на мђ жђ и^ ё^ласкавъ ю& мђжь дрђгїи въ гра'де и^ бђдеT с не'ю”
24
24
то обох їх приведіть до воріт того міста, і побийте їх камінням до смерти: дівчину за те, що вона не кричала в місті, а чоловіка за те, що він осквернив дружину ближнього свого; і так знищи зло із середовища свого.
да и^зведе'те ѓ%ба преD вра'та граDная, и^ да побїе'те ѓ%ба ка'менїеM, и^ ё^мрTђ. ѓ^трокови'цђ, поне'же не въпи'ла въ гра'дњ а^ мђжа поне'же е^сть ѓ^би'дилъ женђ` по'дрђга свое^го, и^ эTи^мᲇте ѕло'е эT себе` са'ми”
25
25
Якщо ж хто в полі зустрінеться з дівчиною зарученою і, схопивши її, ляже з нею, то слід віддати на смерть тільки чоловіка, що лежав з нею,
А/ще на' поли понаси'лит# мђжь дв~ђ съвњща'нђю, и^ нђ'ждею ѓ^би'диT ю& да ёбїе'те мђжа бы'вшаго с не'ю”
26
26
а дівчині нічого не роби; на дівчині немає злочину смертного: бо це те саме, як якби хто повстав на ближнього свого й убив його;
А$ ѓ^трокови'цы не сᲆтвори'те ничто'же, нњсть б^о дњ'вњи грњха` смр~тнаго. а%ки кт^о вᲆста'нетъ на по'дрђга свое^го и^ ё^бїе'тᲆ дш~ђ е^го” Та'коже е^сть и^ с^е дњло,
27
27
бо він зустрівся з нею в полі, і хоча дівчина заручена кричала, але нікому було врятувати її.
и^ е^гда кт^о на' поли понасилиT ю&, въꙁопи` ѓ^трокови'ца съвњща'нная и^ не бы'сть кт^о помога'яй е'й”
28
28
Якщо хто-небудь зустрінеться з дівчиною незарученою, і схопить її і ляже з нею, і застануть їх,
А/ще л^и кт^о поси'лиT дв~ђ ја%же нњсть съвᲇща'на, и^ нђж'ею бђ'детъ с не'ю, и^ ѓ^бличиTся”
29
29
то той, що лежав з нею, повинен дати батькові дівчини п’ятдесят [сиклів] срібла, а вона нехай буде його дружиною, тому що він знечестив її; все життя своє він не може розлучитися з нею.
да даs мђжь то'й эTц~ђ эTрокови'ци, н~, дидра'гмъ сребра` и^ томђ` бђ'детᲆ жена`, поне'же ѓ^би'дилъ ю& е^сᲄь, и^ не возможеT эTпђсти'ти ю& въ вс^е вре'мя”
30
30
Ніхто не повинен брати дружини батька свого і відкривати край одягу батька свого.
И$ да не пое'млетъ чл~къ жены` эTц~а свое^го, и^ да не эTкры'етъ покрове'нїа эTц~а свое^го”
Глава 23
Глvа, к~г”
1
1
У кого роздавлені ятра або відрізаний дітородний член, той не може ввійти в громаду Господню.
Да не въхо'дитъ ка'женикъ. и^ скопе'цъ. въ со'нмъ гн~ь”
2
2
Син блудниці не може ввійти в громаду Господню, і десяте покоління його не може ввійти в громаду Господню.
Ни'же да въни'детъ блђдороDныи въ со'нмъ гн~ь до деся'таго племе'ни”
3
3
Аммонитянин і моавитянин не може ввійти в громаду Господню, і десяте покоління їхнє не може ввійти в громаду Господню повіки,
да не вни'детъ а^монити'нъ, и^ моа^ви'тиn въ со'нмᲆ гн~ь. и^ деся'таго племе'ни да не в#хо'диT въ храM гн~ь да'ждь и^ до вњка”
4
4
тому що вони не зустріли вас із хлібом і водою на шляху, коли ви йшли з Єгипту, і тому що вони найняли проти тебе Валаама, сина Веорового, з Пефора Месопотамського, щоб проклясти тебе;
Поне'же не срњто'ша ѓ^ни васъ съ хлњбы и^ водо'ю на пђти`, и^сходя'щимъ вамᲆ и^з# ꙁемля` е^гљ=пеTски” И$ к семђ` ная'ша на' тя валаа'ма сн~а веѓ%рова, эT средорњ'чїа да т^я проклене'тъ”
5
5
але Господь, Бог твій, не захотів слухати Валаама і обернув Господь Бог твій прокляття його на благословення тобі, бо Господь Бог твій любить тебе.
И$ не въсхотњ` г~ь б~ъ твои, слы'шаᲄи валаа'ма, и^ възврати` г~ь б~ъ тво'и кля'твы въ блsве'нїе, ја^ко въꙁлюби` т^я г~ь б~ъ твои”
6
6
Не бажай їм миру і благополуччя в усі дні твої, повіки.
да не съвњща'еши ми'ра къ ни'мъ и^ поспњшнаго и^мъ не да'и вс^я дн~и въ вњ'ки”
7
7
Не гребуй ідумеянином, бо він брат твій; не гребуй єгиптянином, бо ти був прибульцем у землі його;
да не гнђша'ешися и^дђмњ'аниномъ, ја%ко браT твой е^сть да не гнђша'ешися е^гљ=птя'нина, ја%ко ѓ^бита'лецъ бы'лъ е^си въ ꙁемли` и^хъ”
8
8
діти, які в них народяться, у третьому поколінні можуть увійти в громаду Господню.
Сн~ове а%ще родя'тся и^мъ племя` тре'тїе да въни'детъ въ со'нмъ гн~ь”
9
9
Коли підеш у похід проти ворогів твоїх, бережися всього злого.
А$ще же и^ꙁы'деши въполчи'тися на враги` ᲄвоа да ся снабди'ши эT всего` ѕл^а сло'ва”
10
10
Якщо в тебе буде хто нечистий від того, що трапилося [з ним] уночі, то він повинен вийти геть зі стану і не входити в стан,
И$ а'ще бђдетъ въ тебњ` чл~кᲆ нечи'сᲄъ эT и^ꙁлїя'нїя но'щїю, да и^ꙁы'детъ вн^њ по'лчища и^ да не въхо'дитъ въ по'лчище.
11
11
а коли настане вечір, повинен омити [тіло своє] водою, і після заходу сонця може ввійти у стан.
и е^гда` бђдетъ кᲆ ве'черђ, и^ да ѓ^мы'етъ ᲄњло свое` водо'ю, и^ ја^ко за'идетъ сл~нце да въни'детъ въ поlчище”
12
12
У тебе повинно бути місце поза станом, куди ти міг би виходити;
И$ мњстотебњ` да бђдетъ вн^њ по'лчища, и^ да и^ꙁы'деши та'мо во'нъ”
13
13
крім зброї твоєї, повинна бути у тебе лопатка; і коли будеш сідати поза станом, викопай нею [яму] і знову зарий [нею] випорожнення твоє;
Рыле'цъ же да бђ'детъ за' поя^сомъ твои^мъ, и^ бђдетъ е^гда` ся'деши вн^њ, да въскопа'еши и^мъ ја^мђ и^ посе'мъ наврати'въ да покры'е^ши стыдњнїе свое в не'и.
14
14
тому що Господь Бог твій ходить серед стану твого, щоб визволяти тебе і віддавати ворогів твоїх [у руки твої], а тому стан твій повинен бути святий, щоб Він не побачив у тебе чого соромітного і не відступив від тебе.
ја%ко г~ь б~ъ твои прехо'дитъ въ по'лчищи твоеM. и^ꙁбавля'ти т^я, и^ преда'ти враги` твоя`, въ рђцњ твои` преD лицемъ твои^мъ и^ да бђ'детъ по'лчище твое ст~о, и^ да не ја^ви'тся ё^ тебе стыдњ'нїя ве'щᲆ, и^ эTвраᲄи'тся эT тебе`.
15
15
Не видавай раба господареві його, коли він прибіжить до тебе від господаря свого;
да не предаси` раба` гн~ђ е^го, и^же прїидетъ къ тебњ эT гн~а свое^го”
16
16
нехай він у тебе живе, серед вас [нехай він живе] на місці, яке він обере в якій-небудь з осель твоїх, де йому сподобається; не пригноблюй його.
С тобо'ю да всели'тся въ всемъ мњстњ и^дњже го'дњ бђдет# е^мђ, да не стђжи'ши е^го.
17
17
Не повинно бути блудниці серед дочок Ізраїлевих і не повинно бути блудника серед синів Ізраїлевих.
и^ да не бђдеT блђ'дница эT дще'реи і^и^л~въ, и^ да не бђдет# блђдя'щихъ эT сн~овъ і^и^л~въ”
18
18
Не внось платні блудниці і ціни пса в дім Господа Бога твого ні за якою обітницею, тому що те й інше є мерзота перед Господом Богом твоїм.
да не даси` м#зды` блђдницы, ниже и^ꙁмене'нїя ўа` въ до'мъ г~а б~а твое^го въ вся'кђ мл~твђ ја%ко гнђше'нїе сђть гв~и б~ђ твое^мђ ѓ^боя`”
19
19
Не віддавай у ріст братові твоєму ні срібла, ні хліба, ні чого-небудь іншого, що можна віддавати в ріст;
да не расти'ши бра'тђ твое^мђ ли'хвы сребре'ныя и^ ли'хвы пи'щныя и^ ли'хвы вся'кїя ве'щи е^мђже а^ще в# ꙁаи'мъ даси`”
20
20
іноземцеві віддавай у ріст, а братові твоєму не віддавай у ріст, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усьому, що робиться руками твоїми, на землі, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею.
Чю'ждемђ да расти'ши ли'хвђ, братђ же твое^мђ да не расти'ши. да блsвиT тя` г~ь б~ъ тво'и въ всњхъ дњлехъ твоиX въ ꙁемли` в ню'же и%деши та'мо прия%ти ея`”
21
21
Якщо даси обітницю Господу Богу твоєму, негайно виконай її, бо Господь Бог твій стягне її з тебе, і на тобі буде гріх;
А/ще же ѓ^бњща'еши ѓ^беща'нїе гв~и б~ђ твое^мђ. да не ё^ме'длиши въꙁда'ти е^го, ја%ко въꙁыща` въꙁы'щетъ г~ь б~ъ тво'и эT тебе`, и^ бђдетъ на тебњ грњ'хъ”
22
22
якщо ж ти не дав обітниці, то не буде на тобі гріха.
А/ще л^и не хо'щеши ѓ^бњща'тися нњ'сть т^и грњха`”
23
23
Що вийшло з уст твоїх, дотримуй і виконуй так, як обіцяв ти Господу Богу твоєму добровільне приношення, про яке сказав ти вустами своїми.
И$сходя'щая и^ꙁъ ё'стъ твои^хъ снабди` и^ сътвори`. и^м#же ѓ%бразомъ ѓ^беща` гв~и б~ђ твое^мђ даr е^же е^си гл~алъ ё^стна'ми твои^ми”
24
24
Коли ввійдеш у виноградник ближнього твого, можеш їсти ягоди досита, скільки хоче душа твоя, а в посудину твою не клади.
А/ще вни'деши на ни'вђ по'дрђга свое^го и^ да събере'ши в рђцњ свои` кла'сы, а^ се'рпа не ꙁадњи на ни'вђ по'дрђга своего.
25
25
Коли прийдеш на жниво ближнього твого, зривай колосся руками твоїми, але серпа не занось на жниво ближнього твого.
а^ще въни'деши въ винограD по'дрђга свое^го да зо'блеши вино`, е^ли'ко насыти'ши дш~ђ свою, а^ въ сосђдᲆ не вложи'ши”
Глава 24
Глvа, к~д”
1
1
Якщо хто візьме дружину і стане її чоловіком, і вона не знайде благовоління в очах його, тому що він знаходить у ній що-небудь огидне, і напише їй розвідний лист, і дасть їй у руки, і відпустить її з дому свого,
Аще же кт^о по'иметъ женђ` и^ живе'тъ с не'ю. и^ бђдетъ а^ще не ѓ^бря'щетъ блгDть преD нимъ нњкое^го ра'ди срамна дњла да напи'шетъ е'й кни'ги эTпђще'нїя и^ вда'стъ в рђцњ е'й. и^ да эTпђстиT ю& и^ꙁ до'мђ свое^го.
2
2
і вона вийде з дому його, піде, і вийде за іншого чоловіка,
и^ эTше'дши да бђдетъ жена` мђжђ и^но'мђ”
3
3
але і цей останній чоловік зненавидить її і напише їй розвідний лист, і дасть їй у руки, і відпустить її з дому свого, або помре цей останній чоловік її, який взяв її собі за дружину, —
И$ е^гда` възненави'дитъ ю& мђжъ вторы'и, и^ въпи'шетъ е'й кни'гђ эTпђще'нїя и^ да'стъ е'й в рђцᲇ е^я`, и^ эT пђстит# ю& и^з до'мђ свое^го. И$л^и ё^мре'тъ мђжъ е^я` вторы'и иy б^њ ю& поя'лъ себњ` въ женђ`,
4
4
то не може перший її чоловік, який відпустив її, знову взяти її собі за дружину після того, як вона осквернена, тому що це є мерзота перед Господом [Богом твоїм], і не ганьби землі, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ.
и^ не възмо'жетъ мђжъ прь'выи эTпђсти'вый ю&. ѓ^брати'тися и^ поя'ти ю& себњ` въ женђ`, по ѓ^скверне'нїи е^я` ја^ко гнђсно е^сть преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ да не ѓ^скверна'виᲄе ꙁемля` ю%же г~ь б~ъ ва'шъ дае'тъ ва'мъ въ наслњдїе”
5
5
Якщо хто взяв дружину недавно, то нехай не йде на війну, і нічого не слід покладати на нього; нехай він залишається вільний у домі своєму впродовж одного року і звеселяє дружину свою, яку взяв.
И$ а'ще кт^о бђдетъ женђ` поя'лъ въ но'вњ да не и'детъ на' брань, и^ да не ꙁаде'жется е^мђ ника'я же ве'щь, и^ без вины` е^сть” И$ да бђ'детъ въ домђ` свое^мъ лњто е^ді'но, и^ да веселиT женђ` свою ю^же е^сть поя'лъ”
6
6
Ніхто не повинен брати в заставу верхнього і нижнього жорна, бо такий бере у заставу душу.
И$ да не въꙁе'млеши в залоh же'рнова и^ же'рновицы, ја%ко дш~ђ свою дае'тъ в ꙁалоh.
7
7
Якщо знайдуть кого, що він украв кого-небудь із братів своїх, із синів Ізраїлевих, і поневолив його, і продав його, то такого злодія слід віддати на смерть; і так знищи зло із середовища свого.
А/ще кт^о ја^виTся чл~къ кра'дыи дш~ђ эT бра'тїя свое'я сн~овъ і^и^л~евъ, и^ наси'лїемъ и^ продае'тъ ю&, да ё'мрет# та'ть таковы'и, и^ эTи'мњте ѕло'е эT себе` са'ми”
8
8
Дивись, у хворобі прокази ретельно дотримуй і виконуй весь [закон], якого навчать вас священики левити; ретельно виконуйте, що я повелів їм;
И$ блюди` себе` са'мъ, въ бле'скъ прокаже'нїя. и^ снабди` ѕњлотвори'ти по всемђ` ꙁако'нђ, и^же повеля'тъ тебњ` жерцы` и^ левљ=ты ја^коже е^смь ꙁаповњдаl и^м# снабдњти и^ твори'ти.
9
9
пам’ятай, що Господь Бог твій зробив з Маріам на шляху, коли ви йшли з Єгипту.
по'мниᲄе коли'ко соᲄвори` г~ь б~ъ твой марїа'ми въ и^схо'де и^сходя'щимъ ваM и^ꙁъ е^гљ=пта”
10
10
Якщо ти ближньому твоєму даси що-небудь у борг, то не ходи до нього в дім, щоб взяти в нього заставу,
А/ще до'лгъ е^сть како'въ лю'бо на по'дрђꙁњ твое'мъ, да не вни'деши въ храм# е^го взя'ти ꙁаложе'нїя
11
11
постій на вулиці, а той, якому ти дав у борг, винесе тобі заставу свою на вулицю;
н^о вн^њ ста'неши” Чл~къ же той на не'мже е^сть до'лгъ твои и^ꙁнесе'тъ са'мъ ꙁаложе'нїе воn”
12
12
якщо ж він буде людиною бідною, то ти не лягай спати, маючи [у себе] заставу його:
А$ще л^и чл~къ ё^бо'гъ е^сть, да не ѓ^блежи'ши в зало'ꙁњ е^го”
13
13
поверни йому заставу до заходу сонця, щоб він ліг спати в одязі своєму і благословив тебе, — і поставиться тобі це в праведність перед Господом Богом твоїм.
Но эTда'нїеM эTда'си ри'ꙁђ е^го до ꙁа'хода слн~ца, и^ да ля'жетъ въ ри'ꙁе свое'и, и^ блsвитᲆ т^я. и^ бђ'детъ т^и млsть преD гм~ъ бм~ъ твоиM”
14
14
Не кривдь наймита, бідного й убогого, із братів твоїх або з прибульців твоїх, які на землі твоїй, у оселях твоїх;
да не лиши'ши м#зды` ё^бо'гаго и^ прося'щаго въ бра'тїи ᲄвое'й, и^л^и эT пришелеw въ гра'де твоеM”
15
15
у той самий день віддай платню його, щоб сонце не зайшло раніше того, бо він бідний, і чекає на неї душа його; щоб він не заволав на тебе до Господа, і не було на тобі гріха.
Въ то'и дн~ь да эTда'си м#здђ` е^мђ, да не за'идеᲄъ сл~нце е^мђ ја%ко ё^боh е^сть и^ в то'мъ и^мать наде'ждђ” И$ да не възопїе'тъ на' тя къ гв~и и^ бђд'етъ тебњ` грњ'хъ”
16
16
Батьки не повинні бути карані смертю за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків; кожен повинен бути караним смертю за свій злочин.
И$ да не ё%мрђтъ эTц~ы за' сн~ы, и^ сн~ове да не ё'мрђтъ за эTц~ы. н^о ко'ждо ꙁа сво'и грњхъ да ё%мретъ”
17
17
Не суди несправедливо прибульця, сироту [і вдову], і у вдови не бери одяг у заставу;
И$ да не ё^кло'ниши сђда` прише'лцђ и^ сиротњ` и^ вдовњ`” И$ да не въꙁе'млеши въ ꙁало'гъ ри'ꙁы вдовича`”
18
18
пам’ятай, що і ти був рабом у Єгипті, і Господь [Бог твій] звільнив тебе звідти: тому я і повеліваю тобі робити це.
Но помяне'ши ја%ко рабᲆ и^ т^ы б^њ въ ꙁемли` е^гљ=петъстњи и^ свободи` т^я г~ь б~ъ твои эTтђ'дђ. сего ра'ди а^ꙁъ ᲄебњ` ꙁаповᲇ'даю твори'ти с^е сло'во”
19
19
Коли будеш жати на полі твоєму, і забудеш сніп на полі, то не повертайся взяти його; нехай він залишається прибульцеві, [убогому,] сироті і вдові, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усіх справах рук твоїх.
А/ще по'жнеши ни'вђ на селњ` свое^мъ, и^ ꙁаб'ђдеши снопы` на ни'вњ свое'и да не вᲆꙁврати'шися взя'ти и^хъ прише'лцђ, и^ ё^бо'гђ, и^ сиротњ`, и^ вдовњ` да бђ'детъ, да т^я блsвитъ г~ь б~ъ твои въ всњхᲆ дњлеX рђкђ твое^ю”
20
20
Коли будеш оббивати маслину твою, то не переглядай за собою гілок: нехай залишається прибульцеві, сироті і вдові. [І пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській: тому я і повеліваю тобі робити це.]
І$ а'ще же ма'сличїе бере'ши. да ся не въꙁврати'ши ѓ^би'роk твори'ти ꙁа собо'ю” Н$о прише'лцђ и^ сиротњ`, и^ вдовњ` да бђ'детъ” И$ въспомяне'ши ја%ко ра'бъ и^ т^ы бњ` въ земли` е^гљ=петъстњи” Сего ра'ди а^ꙁъ ᲄебњ` повелњва'ю твори'ти слово с^е”
21
21
Коли будеш знімати плоди у винограднику твоєму, не збирай залишків за собою: нехай залишаються прибульцеві, сироті і вдові;
А$ще же ѓ^бъе'млеши виногра'д# свои, да не събира'еши ѓ^би'рокъ ꙁа собо'ю. н^о прише'лцђ и^ сиротњ` и^ вдовњ` да бђ'детъ”
22
22
і пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській: тому я і повеліваю тобі робити це.
И$ помяне'ши ја%ко ра'бъ бы'лъ е^си въ ꙁемли` е^гљ=петъстњи” Сего ра'ди а%ꙁъ тебњ` заповњ'даю твори'ти с^е сло'во”
Глава 25
Глvа, к~е”
1
1
Якщо буде тяжба між людьми, то нехай приведуть їх на суд і розсудять їх, правого нехай виправдають, а винного засудять;
Аще же бђдетъ пря` междђ чл~кома, и^ прїидђтъ на сђд# и^ да сђдяT и& и^ да ѓ^правдят# пра'ваго. и^ да ѓ^сђдяT нечести'ваго”
2
2
і якщо винний буде заслуговувати на побої, то суддя нехай накаже покласти його і бити при собі, дивлячись за провиною його, за рахунком;
І$ е^гда` бђ'детъ досто'инъ ра'нъ нечести'выи, да поста'виши и& преD сђдїа'ми и^ да бїю'тъ е^го пред ни'ми по нече'стїю е^го
3
3
сорок ударів можна дати йому, але не більше, щоб від багатьох ударів брат твій не був спотворений перед очима твоїми.
въ число` да бїю'т# и&, м~ ра'н#, бесче'стїя е^го да не приложиT к семђ” А$ще л^и приложа'тъ паче ра'нъ сихᲆ. би'ти е^го мо'жае беꙁлњ'потно е^сть бра'тђ твое^мђ преD тобою”
4
4
Не закривай рота волові, коли він молотить.
И$ да не ѓ^борти'ши вола` верхђщ'аго житъ”
5
5
Якщо брати живуть разом і один з них помре, не маючи в себе сина, то дружина померлого не повинна виходити на сторону за чоловіка чужого, але дівер її повинен увійти до неї і взяти її собі за дружину, і жити з нею, —
І$ егда` живђтъ бра'тїя въкђпњ. и^ ё'мрет# е^ді'нъ эT ни'хъ, и^ пло'да не бђдетъ е^мђ да не бђдетъ жена` ё^ме'ршаго эT до'мђ и^но'мђ мђж'ђ, и^же нњсть ё%жика” Но бра'тъ мђжа е^я` да вни'детъ къ не'и да по'имет# ю& въ женђ` себњ`, и^ да живе'тъ с не'ю”
6
6
і первісток, якого вона народить, залишиться з ім’ям брата його померлого, щоб ім’я його не стерлося в Ізраїлі.
И$ бђ'детъ первене'цъ и^же ся роди'тъ да ё^ста'вится въ и'мя ё^мершаго и^ не поги'бнетъ и%мя е^го эT і^и^л~я”
7
7
Якщо ж він не захоче взяти невістку свою, то невістка його піде до воріт, до старійшин, і скаже: «дівер мій відмовляється відновити ім’я брата свого в Ізраїлі, не хоче одружитися зі мною»;
А$ще л^и не хо'щетъ чл~къ поя'ти жены` бра'та свое^го да прїидетъ жена` къ вра'томъ преD ста'рцы, и^ речетъ не хо'щетъ бра'тъ мђжа мое^го въставити и%мени бра'та свое^го въ і^и^л~и”
8
8
тоді старійшини міста його повинні покликати його й умовляти його, і якщо він стане і скаже: «не хочу взяти її»,
И$ да призовђт# и& ста'рцы гра'да того` и^ да гл~ютъ е^мђ. и^ а'ще ставъ рече'тъ не хощђ` поя'ти ея`”
9
9
тоді невістка його нехай підійде до нього на очах старійшин, і зніме чобіт його з ноги його, і плюне в лице його, і скаже: «так чинять з людиною, яка не творить дому братові своєму [в Ізраїля]»;
И$ пристђпи'вши жена` бра'та е^го къ немђ` преD стаrцы, и^ да и^з#ꙁђетᲆ сапогъ е^го е^дїнъ эT ноги` е^го, и^ да ꙁаплю'етъ на лице` е^го, и^ эTвњща'въ да речетъ, сице да сᲆтворяT чл~кђ, и^же не соꙁида'еT домђ бра'та свое^го”
10
10
і наречуть йому ім’я в Ізраїлі: дім роззутого.
И$ проꙁовется и%мя е^го вᲆ і^и^л~и домᲆ и^з#ꙁђвшаго сапогᲆ”
11
11
Коли б’ються між собою чоловіки, і дружина одного [з них] підійде, щоб відняти чоловіка свого з рук того, хто б’є його, і, простягнувши руку свою, схопить його за срамний член,
А/ще же бїюTся чл~ка дв^а вᲆкђпњ, мђжъ съ бра'тоM свои^мᲆ, и^ пришеDши жена` е^дїнаго ею` эTя%ти мђжа свое^го эT рђки` бию%щаго и^ просте'рши рђкђ свою` и%меT ꙁа лоно` е^го
12
12
то відсічи руку її: нехай не пощадить [її] око твоє.
да эTсњче'ши рђ'кђ ей, да не пощади'ши ѓ%ка твое^го на ню`”
13
13
У торбі твоїй не повинно бути подвійних гир, великих і менших;
И$ да не бђдетъ вᲆ вре'тищи твое^мъ мњ'рило, и^ мњрило вели'кое и^ малое”
14
14
у домі твоєму не повинно бути подвійної ефи, великої і меншої;
И$ да не бђдет# в домђ` твое^мᲆ мњ'ра, и^ мњ'ра вели'ка и^ ма'ла”
15
15
гиря в тебе повинна бути точна і правильна, і ефа в тебе повинна бути точна і правильна, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь Бог твій дає тобі [в наділ];
Но^ мњрило пра'во, и^ пра'ведно да бђ'детъ тебњ` и^ мњра ра'вна і^ и'стина бђдеT тебњ`” да мно'ги дн~и бђ'деши на земли` ю%же г~ь б~ъ твой дае'тъ тебњ` въ прича'стїе”
16
16
бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, хто робить неправду.
ЈА/ко гнђ'сенъ е^сть гв~и б~ђ твое^мђ, вся'къ творя'и сїя. всяk творя'и непра'вдђ”
17
17
Пам’ятай, як чинив з тобою Амалик на путі, коли ви вийшли з Єгипту:
Помяни` коли'кот^и сътвори` а^м#мали'къ на пђти`, и^сходя'щђ т^и и^ꙁъ е^гљ=пта”
18
18
як він зустрів тебе на путі, і побив позаду тебе всіх ослаблих, коли ти втомився і знесилився, і не побоявся він Бога;
Ка'ко съпроти'вися на пђти` ᲄебњ. і^ и^с#сњче` твою стражбђ` стрњгђщђю ꙁа ᲄобо'ю. ты' же а%лченъ бња'ше и^ трђдеn и^ не въꙁбоя'ся б~а”
19
19
отже, коли Господь Бог твій заспокоїть тебе від усіх ворогів твоїх з усіх боків, на землі, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, щоб оволодіти нею, згладь пам’ять Амалика з піднебесної; не забудь.
И$ бђ'детъ е^гда` поко'итъ т^я г~ь б~ъ тво'и эT всњхъ вра'гъ твои^хъ, и^же ѓ%колотебе` вᲆ ꙁемли` ю%же г~ь б~ъ дае'тъ тебњ` въ прича'стїе, всели'тися на не'и” да погђби'ши и%мя а^м#мали'ково и^же поD нб~семъ, и^ да не забђ'деши”
Глава 26
Глvа, к~ѕ”
1
1
Коли ти прийдеш у землю, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, і оволодієш нею, і оселишся на ній,
И$ бђ'детъ е^гда` вни'деши въ зе'млю ю%же г~ь б~ъ тво'и дае'тъ тебњ` въ прича'стїе, и^ всели'шися въ не'и”
2
2
то візьми початки усіх плодів землі, які ти одержиш від землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі, і поклади в кошик, і піди на те місце, яке Господь Бог твій обере, щоб перебувало там ім’я Його;
И$ да во'змеши нача'тки эT ꙁеMля твоея`, ја^же г~ь б~ъ тво'и даеT тебњ` въ ѓ^дръжа'нїе, да вложи'ши вᲆ ко'шницђ. и^ да и'деши въ мњсто и^дњже и^збереT тебњ` г~ь б~ъ тво'и приꙁыва'ти и%мя е^гот^ђ”
3
3
і прийди до священика, який буде в ті дні, і скажи йому: сьогодні сповідаю перед Господом Богом твоїм, що я ввійшов у ту землю, яку Господь клявся батькам нашим дати нам.
И$ да прїи'деши къ жерцђ` и^же бђдеT в ты дн~и, и^ рече'ши къ немђ`, и^сповњ'даюся днsе гв~и б~ђ свое^мђ. ја%ко внидо'хомъ въ ꙁе'млю, е^ю'же кля'тся г~ь эTц~емъ на'шимъ да'ти ю& намъ”
4
4
Священик візьме кошик з руки твоєї і поставить його перед жертовником Господа Бога твого.
И$ да во'змеT жреw эT рђ'кђ твое^ю ко'шницђ. и^ да положиT ю& пря'мо ѓ^лтарю` г~а б~а твое^го”
5
5
Ти ж відповідай і скажи перед Господом Богом твоїм: батько мій був подорожнім арамеянином, і пішов у Єгипет і оселився там з деякими людьми, і народився там від нього народ великий, сильний і численний;
И$ эTвеща'в# гл~еши преD гм~ъ бм~ъ твоиM. сирїю ѓ^ста'ви эTц~ъ мо'и, и^ сни'де въ е^гљ=петъ, и^ ѓ^бита` тђ` число'мъ ма'лыM и^ бы'сть т^ђ въ лю'ди мно'ги, и^ въ мно'жество вели'ко”
6
6
але єгиптяни зле поводилися з нами, і пригноблювали нас, і накладали на нас тяжкі роботи;
И$ ꙁаѕли'ша наM е^гљ=птяне и^ преѓ^би'дњша н^ы, и^ въꙁложи'ша на' ны дњла тя'жка”
7
7
і заволали ми до Господа Бога батьків наших, і почув Господь крик наш і побачив біду нашу, працю нашу і пригноблення наше;
И$ въꙁопи'хомъ къ г~ђ б~ђ эTц~ъ на'шихъ, и^ ё^слы'ша г~ь во'пль нашъ, и^ ви'дњ смире'нїе на'ше и^ трђдъ на'шъ, и^ ско'рбь на'шђ”
8
8
і вивів нас Господь з Єгипту [Сам кріпкістю Своєю великою і] рукою сильною і могутністю, великим жахом, знаменнями і чудесами,
И$зведе` н^ы г~ь и^ꙁъ е^гљ=пта са'мъ крњ'постїю свое'ю вели'кою, и^ рђко'ю си'лною и^ мы'шцею высо'кою. и^ въ ё^дивле'нїи велицMњ и^ въ зна'менїи и^ въ чюдесе'хъ”
9
9
і привів нас на місце це, і дав нам землю цю, землю, в якій тече молоко і мед;
И$ въведи` н^ы въ мњсто с^е, и^ да'сть наM ꙁе'млю сїю” ꙁе'млю кипя'щђ мле'комъ и^ ме'доM”
10
10
отже, ось, я приніс початки плодів від землі, яку Ти, Господи, дав мені, [від землі, де тече молоко і мед]. І постав це перед Господом Богом твоїм, і поклонися перед Господом Богом твоїм,
И$ нн~њ с^е принесо'х# нача'т#ки эT плода` ꙁемля` ю%же да'лъ е^си мн^њ г~и” И$ ѓ^ста'виши е& преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ, и^ поклони'шися т^ђ предъ гм~ъ бм~ъ твои^мъ”
11
11
і веселися за всі блага, що Господь Бог твій дав тобі і дому твоєму, ти і левит і прибулець, що буде в тебе.
И$ весели'шися ѓ^ всњхъ бл~гостехъ ја^же да'лъ е^сть тебњ` г~ь б~ъ твои, и^ домђ твое^мђ, и^ левљ=тинђ и^ прише'лцђ и^же ё^ тебе`”
12
12
Коли ти відокремиш усі десятини здобутків [землі] твоєї на третій рік, рік десятин, і віддаси левитові, прибульцеві, сироті і вдові, щоб вони їли в оселях твоїх і насичувалися,
Є$гда' же съверши'ши ѓ^десяти'ти вс^ю десяᲄи'нђ жи'тнђю ꙁемля` ᲄвоеа` въ лњтотре'тїе, въ лњто в неже десят#ствђ'ют# десяти'нђ. и^ да даси` левљ=тинђ и^ прише'лцђ и^ сиротњ` и^ вдовњ` да ја%дя'тъ въ градњхъ твои^хъ, и^ насы'тятся”
13
13
тоді скажи перед Господом Богом твоїм: я відібрав від дому [мого] святиню і віддав її левитові, прибульцеві, сироті і вдові, за всіма повеліннями Твоїми, які Ти заповів мені: я не переступив заповідей Твоїх і не забув;
И$ речеши преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ ѓ^чи'стиX ст~ая и^ꙁ до'мђ мое^го, и^ да'хъ я# левљ=тђ и^ прише'лцђ и^ сиротњ`, и^ вдовњ`, по всњм# ꙁа'повњдемъ твоиM и^хже заповњ'да мн^њ” Не престђпи'хъ за'повњди твое^я, и^ не ꙁабы'хъ”
14
14
я не їв від неї в печалі моїй, і не відокремлював її в нечистоті, і не давав з неї для мертвого; я корився гласу Господа Бога мого, виконав усе, що Ти заповів мені;
И$ не и^ꙁъја%х# въ болњ'ꙁнь мою эT ни'хъ, и^ не да'хъ эT ни'хъ въ нече'стїе, и^ не даX эT ни'хᲆ ё^ме'ршемђ” Послђша'хъ гла'са г~а б~а мое^го. сътвори'хъ ја^коже ꙁаповњ'да мн^њ”
15
15
споглянь від святої оселі Твоєї, з небес, і благослови народ Твій, Ізраїля, і землю, яку Ти дав нам — тому що Ти клявся батькам нашим [дати нам] землю, в якій тече молоко і мед.
При'зри же съ нб~си эT хра'ма ст~оготвое^го, и^ блsви лю'ди своя і^и^л~я, и^ ꙁе'млю ю%же е^си да'лъ иM, ја%коже ся е^си кля'лъ эTц~емъ на'шим# дати на'мъ ꙁе'млю кипя'щђ мле'коM и^ ме'домъ”
16
16
У день цей Господь Бог твій заповідає тобі виконувати [усі] постанови ці і закони: дотримуй і виконуй їх від усього серця твого і від усієї душі твоєї.
Въ то'и дн~ь ꙁаповњ'даеT тебњ` г~ь б~ъ твой, сътвори'ти вс^я ѓ^правле'нїя сїя, и^ сђды`” И$ да снабди'те и^ сътвори'те я& эT всего срDца вашего, и^ эT всея` дш~а ва'шея”
17
17
Господу сказав ти нині, що Він буде твоїм Богом, і що ти будеш ходити путями Його і зберігати постанови Його і заповіді Його і закони Його, і слухати голос Його;
Га~ и^ꙁбра'лъ е^си днесь бы'ти тебњ` б~ђ. и^ ходи'ти въ вс^я пђти` е^го, и^ снабдњт'и вс^я ѓ^правле'нїя е^го и^ повелᲇнїя и^ сђды` е^го и^ послђшати` гла'са е^го”
18
18
і Господь обіцяв тобі нині, що ти будеш власним Його народом, як Він говорив тобі, якщо ти будеш зберігати всі заповіді Його,
И$ г~ь и^збра` ва'съ днесь, да бђдете е^мђ лю'ди прпDбнїи, ја%коже ти е^сть реклъ снабдњти вс^я ꙁа'повњди е^го.
19
19
і що Він поставить тебе вище за всі народи, які Він створив, у честі, славі і красі, і що ти будеш святим народом у Господа Бога твого, як Він говорив.
и^ да бђ'деши вы'ше наD всњми страна'ми, и^мже сътвори'тъ т^я и^ме'н#на, и^ хва'лна, и^ сла'вна. быᲄи лю'деM ст~ыM г~ђ б~ђ ва'шемђ ја%коy гл~а”
Глава 27
Глvа, к~з”
1
1
І заповів Мойсей і старійшини [синів] Ізраїлевих народу, говорячи: виконуйте всі заповіді, які заповідаю вам нині.
И$ ꙁаповњ'да мољ=сїи ста'рцем# сн~овъ
2
2
І коли перейдете за Йордан, у землю, яку Господь Бог твій дає тобі, тоді постав собі великі камені й обмаж їх вапном;
да'етъ вамъ въ прича'стїе, да поста'виши себњ` ка'мыки вели'ки, и^ да ѓ^мњ'лиши я& мњ'ломъ”
3
3
і напиши на [каменях] цих усі слова закону цього, коли перейдеш [Йордан], щоб вступити в землю, яку Господь Бог твій дає тобі, в землю, де тече молоко і мед, як говорив тобі Господь Бог батьків твоїх.
И$ да вᲆпи'шеши на ка'мыцехъ вс^я словеса` зако'на сего. ја%коже пре'идете і^ѓ^рдаn и^ вни'дете вᲆ землю ю^же г~ь б~ъ тво'и да'етъ тебњ, зе'млю кипя'щђю ме'домъ и^ мле'комъ, ја%коже е^сть ре'клъ г~ь б~ъ эTц~ъ твоиX тебњ”
4
4
Коли перейдете Йордан, поставте камені ті, як я повеліваю вам сьогодні, на горі Гевал, і обмажте їх вапном;
И$ бђдетъ ја%ко преидете і^ѓ^рда'нъ, да поста'вите ка'мыки с^и иXже а^зъ повелњва'ю ва'мъ днеs въ горњ` а^е^ва'лњ. и^ помᲇ'лиши иX мᲇлоM”
5
5
і влаштуй там жертовник Господу Богу твоєму, жертовник з каменів, не піднімаючи на них заліза;
И$ да сᲆгради'ши т^ђ ѓ^лта'рь гв~и б~ђ твое^мђ. ѓ^лтаr эT ка'меня, да не въꙁложи' ши на'нь желњ'за”
6
6
з каменів цільних влаштуй жертовник Господа Бога твого, і принось на ньому всепалення Господу Богу твоєму,
Ка'менїеM цњ'лыM да сᲆгради'ши ѓlтарь г~ви б~ђ ᲄвоемђ” И$ да воZложи'ши на' ня вс^есъж#женїе гв~и б~ђ твое^мђ,
7
7
і принось жертви мирні, і їж [і насичуйся] там, і веселися перед Господом Богом твоїм;
и^ положи'ши ᲄре'бђ сп~сенїа, да ја%си насыᲄи'шися т^ђ, и^ воZвесели'шися преD гм~ь бм~ъ ᲄвоиM,
8
8
і напиши на каменях [цих] усі слова закону цього дуже виразно.
и^ вᲆпиши` на камыцXњ сиX ве'сь закоn сїи ѕњло ја%вњ”
9
9
І сказав Мойсей і священики левити всьому Ізраїлю, говорячи: будь уважним і слухай, Ізраїлю: у день цей ти став народом Господа Бога твого;
И$ гл~а мољ=сїи жерце'м# и^ левљ=томъ и^ вᲆсемђ` і^и^л~ю рекђщ'и молча` послђш'аи і^и^л~ю, въ дн~ь б^о сїи бы'сть въ лю'ди гв~и б~ђ твое^мђ”
10
10
отже, слухай голос Господа Бога твого і виконуй [усі] заповіді Його і постанови Його, які заповідаю тобі сьогодні.
И$ да послђш'аеши гла'са г~а б~а свое^го, и^ да сътвори'ши вс^я ꙁа'повњди е^го и^ ѓ^правле'нїа е^го, ја%же а^ꙁъ заповњ'даю тебњ` дне'сь”
11
11
І заповів Мойсей народу в день той, говорячи:
И$ заповњ'да мољ=сїи лю'демъ въ то'й дн~ь гл~я.
12
12
ці повинні стати на горі Гаризим, щоб благословляти народ, коли перейдете Йордан: Симеон, Левій, Іуда, Іссахар, Йосиф і Веніамін;
сїи да ста'нђтъ блsви'ти лю'ди на горњ` гариꙁи'нъ, прешеDши і^ѓ^рда'нъ симеѓ'нъ, левљ=и, і^ю'да, и^саха'ръ. і^ѓ^сифъ, и^ веньа'минъ”
13
13
а ці повинні стати на горі Гевал, щоб вимовляти прокляття: Рувим, Гад, Асир, Завулон, Дан і Неффалим.
Сїи же да ста'нђтᲆ ё^ кля'твы на горњ` гева'лњ, рђви'мъ, и^ гаD а^си'ръ, заё^ло'нъ, да'нъ, и^ неџали'мъ”
14
14
Левити виголосять і скажуть усім ізраїльтянам гучним голосом:
И$ эTвеща'вше да рекђтъ левљ=ти всемђ і^и^л~ю гла'сомъ вели'кимᲆ”
15
15
проклятий, хто зробить виліпленого або відлитого ідола, мерзоту перед Господом, творіння рук митця, і поставить його в таємному місці! Весь народ виголосить і скаже: амінь.
Прокля'тъ чл~къ и^же сътвориT и^ꙁва'янїа, и^л^и солїа'нїа скве'рно гв~и. дњло рђчное и^ хи'траго и^ положи'тъ я& въ покро'вњ. и^ да эTвњща'вше вс^и лю'дїе рекђтъ бђ'ди т^о”
16
16
Проклятий той, хто лихословить батька свого або матір свою! І весь народ скаже: амінь.
Про'кляT и^же ѕлорњ'читъ эTц~а свое^го и^л^и ма'тери свое'и, и^ рекђтъ вс^и лю'дїе бђди”
17
17
Проклятий той, хто порушує межі ближнього свого! І весь народ скаже: амінь.
Про'клятъ и^же претворя'етᲆ предњлы по'дрђга свое^го и^ да рекTђ вс^и лю'дїе бђ'ди”
18
18
Проклятий той, хто сліпого збиває з дороги! І весь народ скаже: амінь.
Про'кляT прельща'яи слᲇпаго въ пђти`, и^ рекTђ вс^и лю'дїе бђди”
19
19
Проклятий той, хто перекручено судить прибульця, сироту і вдову! І весь народ скаже: амінь.
Про'кляT и^же ё^клониT сђд# пришеlцђ и^ сироᲄњ и^ вдовњ` и^ рекTђ вс^и лю'дїе бђди”
20
20
Проклятий той, хто ляже з дружиною батька свого, бо він відкрив край одягу батька свого! І весь народ скаже: амінь.
Про'кляT лежа'и сᲆ жено'ю эTц~а своеh ја%ко эTкрыl е^сть эTкрове'нїе эTц~а свое^го, и^ рекTђ вс^и лю'дїе бђ'ди”
21
21
Проклятий той, хто ляже з якою-небудь худобою! І весь народ скаже: амінь.
Про'кляT лежа'и съ вся'киM ско'том#, и^ рекђтъ вс^и лю'дїе бђ'ди”
22
22
Проклятий той, хто ляже із сестрою своєю, з дочкою батька свого, або дочкою матері своєї! І весь народ скаже: амінь.
Про'кляT лежа'и съ сестро'ю свое^ю дще'рїю эTц~а свое^го, и^л^и дще'рїю ма'тери свое^я, и^ рекђт# вс^и лю'ди бђ'ди”
23
23
Проклятий той, хто ляже з тещею своєю! І весь народ скаже: амінь. [Проклятий той, хто ляже із сестрою дружини своєї! І весь народ скаже: амінь.]
Про'клятᲆ лежа'и с те'щїю свое^ю, и^ рекђтъ вс^и лю'дїе бђ'ди”
24
24
Проклятий той, хто таємно убиває ближнього свого! І весь народ скаже: амінь.
Про'клятъ и^же бїет# по'дрђга съ лестїю, и^ да рекђтъ вс^и лю'ди бђди”
25
25
Проклятий той, хто бере підкуп, щоб убити душу і пролити кров невинну! І весь народ скаже: амінь.
Про'клятъ и^же во'зметъ м#ꙁдђ`. на ё^бо'и дш~а кро'ви неви'нныа и^ рекђтᲆ вс^и лю'дїе бђ'ди”
26
26
Проклята [усяка людина], що не виконає [усіх] слів закону цього і не буде чинити за ними! І весь народ скаже: амінь.
Про'кляT вся'къ чл~къ и^же не пребђ'детъ въ всњ'хъ словесњ'хъ ꙁако'на сего` е^же твори'ти я&, и^ рекђтъ вс^и лю'ди бђ'ди” И$ бђ'детъ е^гда` пре'идете і^ѓ^рда'нъ, въ зе'млю ю%же г~ь б~ъ ваj даеT ваM”
Глава 28
Глvа, к~и”
1
1
Якщо ти, коли перейдете [за Йордан у землю, яку Господь Бог ваш дає вам], будеш слухати голос Господа Бога твого, старанно виконувати всі заповіді Його, які заповідаю тобі сьогодні, то Господь Бог твій поставить тебе вище за всі народи землі;
Аще слђхомъ послђша'ете гла'са г~а б~а ва'шего, и^ снабди'те ᲄвори'ти вс^я ꙁа'повᲇди е^го. ја^же аZ заповњ'даю т^и днsь, и^ дастᲆ т^и г~ь б~ъ тво'и наD всњми страна'ми ꙁемля`”
2
2
і прийдуть на тебе усі благословення ці і сповняться на тобі, якщо будеш слухати голос Господа, Бога твого.
И$ прїидTђ на' тя вс^я блsве'нїа сїя. и^ ѓ^бря'щђтъ т^я” А/ще слђхомᲆ послђшаеши слове'съ г~а б~а твое^го.
3
3
Благословенний ти в місті і благословенний на полі.
блsве'нъ т^ы въ гра'дњ блsве'нъ т^ы на селњ`”
4
4
Благословенний плід утроби твоєї, і плід землі твоєї, і плід худоби твоєї, і плід твоїх волів, і плід овець твоїх.
Блsве'на племена` ё^тро'бы твое^я и^ плоD земля` твое^а, и^ ста'да воловъ твои^хᲆ, и^ па'ствины ѓ^ве'цъ твоиX”
5
5
Благословенні житниці твої і комори твої.
Блsвены гђ'мна твои` и^ про'чая твоя” Блsве'на ко'шница твоа и^ ѓ^ста'нцы твои`.
6
6
Благословенний ти при вході твоєму і благословенний ти при виході твоєму.
блsве'нъ ты е^гда` въхо'диши, и^ блsве'нъ т^ы е^гда` и^схо'диши”
7
7
Уразить перед тобою Господь ворогів твоїх, які повстають на тебе; однією дорогою вони виступлять проти тебе, а сімома дорогами побіжать від тебе.
Преда'стъ б^о г~ь б~ъ враги` твоа` сђпротивя'щаася тебњ, съкрђше'ны преD лицеM твои^мᲆ пђтемᲆ е^ді'немъ прїидTђ к тебњ, и^ сеDмїю пђтїи пробњ'гнђт# эT лица` твое^го”
8
8
Пошле Господь тобі благословення в житницях твоїх і в усякій справі рук твоїх; і благословить тебе на землі, яку Господь Бог твій дає тобі.
По'слетъ г~ь на' тя блsве'нїе въ домXњ твои^хъ, и^ на вс^я на ня'же въꙁложи'ши рђ'кђ твою` за земли`, ю%же г~ь б~ъ твои да'етъ тебњ`”
9
9
Поставить тебе Господь [Бог твій] народом святим Своїм, як Він клявся тобі [і батькам твоїм], якщо ти будеш дотримувати заповідей Господа Бога твого і будеш ходити путями Його;
Въста'витъ т^я г~ь б~ъ тво'и себњ` люD ст~ъ, ја%коy ся е^сть кляl эTцем# твоиM. а%ще послђшае^ши гла'са г~а б~а твоеh, и^ хо'диши въ пђти` е^го”
10
10
і побачать усі народи землі, що ім’я Господа [Бога твого] нарікається на тобі, й убояться тебе.
И$ ё%ꙁряT тя вся` страны` земныа, ја%ко и%мя г~а б~а ᲄвое^го призва'ся на' тя, и^ ё^бояTся тебе`”
11
11
І дасть тобі Господь [Бог твій] достаток у всіх благах, у плоді утроби твоєї, і в плоді худоби твоєї, і в плоді полів твоїх на землі, яку Господь клявся батькам твоїм дати тобі.
И$ ё^мно'жиT т^я г~ь б~ъ тво'и въ бл~го. ѓ^ племене'хъ ё^тро'бы твое^я, и^ ѓ^ плодXњ скот# твоиX и^ ѓ^ плодXњ земли` твое^я на' ꙁемли. ја%же кляся г~ь эTц~еM твоиM дати ю& тебњ`”
12
12
Відкриє тобі Господь добру скарбницю Свою, небо, щоб воно давало дощ землі твоїй у свій час, і щоб благословляти всі діла рук твоїх: і будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг [і будеш панувати над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати].
эTкры'етъ тебњ` г~ь съкро'вище свое` бл~го'е. нб~о да'стъ до'ждь ꙁемли` твое'и вᲆ вре'мя свое, блsви'ти вс^я дњлеса` рђкђ твое^ю. и^ въда'си въ за'емъ стра'намъ мно'гимъ ты' же не ѓ^должи'шися” И$ ѓ^блада'еши т^ы мно'гими страна'ми, тобо'ю же не ѓ^блада'юT”
13
13
Зробить тебе Господь [Бог твій] головою, а не хвостом, і будеш тільки на висоті, а не будеш внизу, якщо будеш підкорюватися заповідям Господа Бога твого, які заповідаю тобі сьогодні зберігати і виконувати,
И$ поста'витъ т^я г~ь б~ъ твои въ нача'ле а^ не въ концы`, и^ бђ'деши тогда` вы'ше, и^ не ни'же” А/ще послђш'аеши ꙁа'повњди г~а б~а свое^го е^ли'ко а^зъ ꙁаповњ'даю тебњ` днsь снабдњти и^ твори'ти”
14
14
і не відступиш від усіх слів, які заповідую вам сьогодні, ні праворуч, ні ліворуч, щоб піти вслід іншим богам і служити їм.
И$ да не престђ'пиши эT всњх# словеs ја^же а^зъ ꙁаповњ'даю ᲄебњ днsь, на' десно ни'же на' лњво, да не хо'дите въ слDњ бо'гъ чюжди'хъ слђжити иM”
15
15
Якщо ж не будеш слухати голосу Господа Бога твого і не будеш намагатися виконувати всі заповіді Його і постанови Його, які я заповідую тобі сьогодні, то прийдуть на тебе всі прокляття ці й осягнуть тебе.
И$ бђдетъ а%ще не послђша'еши гла'са г~а б~а твое^го, снабдᲇти и^ твори'ти вс^я за'повњди е^го, е^ли'ко а^зъ ꙁаповњ'даю тебњ` днsь” Прїидђтъ на' тя вс^я кля'твы сїя, и^ пости'гнTђ т^я,
16
16
Проклятим ти [будеш] у місті і проклятим ти [будеш] на полі.
и^ про'кляT бђ'деши т^ы въ гра'де, и^ про'клятъ т^ы и^ на селњ”
17
17
Проклятими [будуть] житниці твої і комори твої.
Про'кляты гђмна ᲄвои`, и^ прочая ᲄвоа”
18
18
Проклятим [буде] плід утроби твоєї і плід землі твоєї, плід твоїх волів і плід овець твоїх.
Прокля'та племе'на ё^тро'бы твоея, и^ жи'та земля` твое^я, и^ ста'да волоv твоиX, и^ па'ствы ѓ^ве'цъ твоиX”
19
19
Проклятим ти [будеш] при вході твоєму і проклятим при виході твоєму.
И$ про'кляT т^ы е^гда` вᲆхо'диши, и^ про'кляT т^ы вънегда` иZхо'диши”
20
20
Пошле Господь на тебе прокляття, сум’яття і біди в усякій справі рук твоїх, яку станеш ти робити, доки не будеш знищений, — і ти швидко загинеш за злі справи твої, за те, що ти залишив Мене.
И$ послеT ᲄебњ г~ь недосᲄа'тоk, и^ а^л#кне'нїе, и^ поᲄребле'нїе, на вс^е на неMже воꙁложи'ши рђ'кђ свою, и^ е^ли'ко а%ще сътвори'ши доnдеже потреби'тъ т^я, и^ дон#деже погђбиT т^я въскорњ. ѕлыX ради дlњ твоиX, поне'же ѓ^ста'ви е^го”
21
21
Пошле Господь на тебе моровицю, доки не знищить Він тебе з землі, в яку ти йдеш, щоб володіти нею.
Прилњпи'тъ г~ь к тебњ` смр~ть до'н#деже потребиT т^я эT ꙁемля`, в ню'же т^ы въхо'диши та'мо прїа'ти ю&”
22
22
Вразить тебе Господь чахлістю, гарячкою, лихоманкою, запаленням, засухою, палючим вітром та іржею, і вони будуть переслідувати тебе, доки не загинеш.
ПобїеT т^я г~ь неи^мњ'нїемъ и^ мо'лнїею и^ ꙁимо'ю, и^ ва'ромъ, и^ ё^боемᲆ и^ вњтры тлњ'нными, и^ блњдостїю и^ поженеT ᲄя до'ндеже погђбиT т^я”
23
23
І небеса твої, які над головою твоєю, зробляться міддю, і земля під тобою залізом;
И$ бђдеT нб~о наD главо'ю твое^ю мњ'дяно. и^ ꙁемля` под тобо'ю желњ'зна”
24
24
замість дощу Господь дасть землі твоїй пил, і порох з неба буде падати, падати на тебе, [доки не погубить тебе і] доки не будеш знищений.
да'стъ г~ь до'ждь земли` твое^и праX. и^ пр'ьсть съ нб~си сни'деT на' тя, до'ндеже сᲆкрђшиT ᲄя, и^ дон#деже погђбиT т^я”
25
25
Віддасть тебе Господь на поразку ворогам твоїм; однією дорогою виступиш проти них, а сімома дорогами побіжиш від них; і будеш розсіяний по всіх царствах землі.
да'стъ тя г~ь на и^с#сњче'нїе преD враги твои'ми. пђтеM е^ді'неM и^ꙁы'идеши к ниM, а^ сеDмїю` да пробњ'гнеши эT лица` иX. и^ бђ'деши в рас#сы'панїе въ всXњ црsтвXњ земныX”
26
26
І будуть трупи твої їжею всім птахам небесним і звірам, і не буде того, хто відганятиме їх.
И$ бђдTђ мр~твецы ваши пи'ща птицаM нбsным, и^ ѕвњремъ земныM и^ не бђдеT эTгоня'щаго”
27
27
Уразить тебе Господь проказою єгипетською, почечуєм, коростою і сверблячкою, від яких ти не зможеш зцілитися;
ПобїеT т^я вре'доM е^гљ=пет#скимъ въ седа'лехᲆ, и^ кра'стами дивїими, и^ гноеM. ја%ко не мощи` тебњ` и^сцњлиᲄися”
28
28
вразить тебе Господь божевіллям, сліпотою й оціпенінням серця.
ПобїеT т^я г~ь неи^стов#ствомъ смятенїеM срDца, и^ невњдњнїемъ и^ ё^жасне'нїеM ра'зђма”
29
29
І ти будеш навпомацки ходити опівдні, як сліпий навпомацки ходить у пітьмі, і не будеш мати успіху в путях твоїх, і будуть тіснити і кривдити тебе кожного дня, і ніхто не захистить тебе.
И$ да бђ'деши ѓ^сеꙁа'яи вᲆ полђдн~и ја%коже ѓ^сяза'етъ слњпы'и въ тмњ`, и^ не ё^лђчи'ши пђтїи своиX. и^ бђ'деши тогда` ѓ^бидиM, и^ расхита'емъ въ вс^я дн~и. и^ не бђдетъ помага'я тебњ`”
30
30
З жінкою заручишся, й інший буде спати з нею; дім побудуєш, і не будеш жити в ньому; виноградник насадиш, і не будеш користуватися ним.
Женђ ѓ^брђчиши и%нᲆ мђжь по'имеT ю&. до'мъ съгради'ши и^ не поживе'ши вᲆ немъ. ВинограD насади'ши и^ не ѓ^бъе'млеши его”
31
31
Вола твого заколють на очах твоїх, і не будеш їсти його; осла твого поведуть від тебе і не повернуть тобі; вівці твої віддані будуть ворогам твоїм, і ніхто не захистить тебе.
Во'лᲆ тво'и закла'нъ преD тобо'ю, и^ не ја%си эT него и^ ѓ^сля` твое эTја%то эT тебе`, и^ не възврати'тся к тебњ`, ѓ^вца твоя` эTда'ны бђ'дђтъ врагоM твоиM. и^ не бђдетъ тебњ` помага'ющаго”
32
32
Сини твої і дочки твої будуть віддані іншому народу; очі твої будуть бачити і кожного дня вболівати за них, і не буде сили в руках твоїх.
Сн~ове твои` и^ дще'ри твоа` эTда'ны бђдђтъ ја^зы'кђ и^номђ и^ ѓ^чи твои` зря'ще и^ꙁы'дђтᲆ в н^я, и^ не воꙁмо'жеT рђка твоа”
33
33
Плоди землі твоєї і всю працю твою буде їсти народ, якого ти не знав; і ти будеш тільки пригнобленим і мучимим в усі дні.
Во'ꙁрасᲄъ земля` твое^а, и^ всякъ трDђ твои, и^ꙁъја%стъ страна` е^ја%же не вњ'си. и^ бђ'деши ѓ^би'диM и^ съкрђшеn въ вс^я дн~и”
34
34
І збожеволієш від того, що будуть бачити очі твої.
И$ бђдеши и^сполнеn печа'ли, видњнїа ради ѓ^чїю твое^ю, ја%же ё%зриши”
35
35
Вразить тебе Господь злою проказою на колінах і гомілках, від якої ти не зможеш зцілитися, від підошви ноги твоєї до самого тімені [голови] твоєї.
Побїе'тᲆ т^я г~ь вредоM злы'мъ на колњнохᲆ і^ на го'ленехъ, ја^ко не' мощно и^сцњлити тебњ`, эT стопы` но'гђ твое^ю даже до ве'рхђ главы` твое^я”
36
36
Відведе Господь тебе і царя твого, якого ти поставиш над собою, до народу, якого не знав ні ти, ні батьки твої, і там будеш служити іншим богам, дерев’яним і кам’яним;
И$ эTведеT т^я г~ь и^ кн~ѕя твоя` ја%же поста'виши себњ`. въ странђ` ю^же не вњ'дяше т^ы ниже эTц~ы твои`, и^ послђж'иши та'мо богоM и^нњмъ древђ и^ ка'менїю”
37
37
і будеш жахом, притчею і посміховищем у всіх народах, до яких відведе тебе Господь [Бог].
И$ бђ'деши та'мо въ позо'ръ и^ въ приTчю, и^ по'вњсть всњмъ страна'мъ, в ня'же въведе'т# т^я г~ь б~ъ та'мо”
38
38
Багато насіння винесеш у поле, а збереш мало, тому що поїсть його сарана.
Сњмя мно'го и^знесе'ши на по'ля, а^ ма'ло внесе'ши. ја%ко поја^дя'тъ я& прђѕи”
39
39
Виноградники будеш садити й обробляти, а вина не будеш пити, і не збереш плодів [їх], тому що поїсть їх черва.
И$ виногра'ды насади'ши, и^ воZдњла'еши, и^ вина` не пїе'ши, и^ не въꙁвесели'шися эT него, ја%ко поја%стъ я& че'рвь”
40
40
Маслини будуть у тебе у всіх межах твоїх, але єлеєм не помажешся, тому що обсипеться маслина твоя.
Ма'слины бђ'дђтъ тебњ` въ всњхъ предњ'лех# твои^хъ, е^лееM же не помажешися. ја%ко и^стече'тᲆ ма'сли'ца твоа”
41
41
Синів і дочок народиш, але їх не буде в тебе, тому що підуть у полон.
Сн~ы и^ дще'ри роди'ши и^ не бђ'дђтᲆ преD тобо'ю, эTи^дђтъ б^о въ плњ'нъ”
42
42
Усі дерева твої і плоди землі твоєї погубить іржа.
Вс^я дре'вяная твоа` и^ вс^я жи'та земля` твое^я, потребиT р#жа`”
43
43
Прибулець, який серед тебе, буде підніматися над тобою вище і вище, а ти опускатися будеш нижче і нижче;
И$ прише'лецъ и^же е^сть ё^ тебе`, въꙁы'детъ наD т^я вы'ше вы'ше, ты же състђ'пиши ни'ꙁђ ни'ꙁђ”
44
44
він буде давати тобі в борг, а ти не будеш давати йому в борг; він буде головою, а ти будеш хвостом.
То'й въ ꙁаи'мъ да'сᲄъ тебњ`, ты' же е^мђ не ꙁаи'м#ствђеши. и^ се'й бђдет# вᲆ нача'ло, а^ т^ы бђ'деши на концы`”
45
45
І прийдуть на тебе всі прокляття ці, і будуть переслідувати тебе й осягнуть тебе, доки не будеш знищений, за те, що ти не слухав голосу Господа Бога твого і не дотримував заповідей Його і постанов Його, які Він заповів тобі:
И$ прїидђт# на' тя вс^я кля'твы сїя. и^ поженђт# т^я, и^ пости'гнђт# т^я. до'ндеже потребяT т^я, и^ дондеже погђбяT т^я, ја%ко не послђша гла'са г~а б~а свое^го. снабдњти за'повᲇди е^го, и^ ѓ^правле'нїа е^го, е^ли'коже е^сть заповњ'да тебњ`”
46
46
вони будуть знаменням і вказівкою на тобі і на сімені твоєму повік.
И$ бђдђтъ тебњ` ꙁна'менїа и^ чюдеса`, и^ во племе'ни ᲄвоеM до' вњка”
47
47
За те, що ти не служив Господу Богу твоєму з веселістю і радістю серця, при достатку всього,
Поне'же не послђжи` гв~и б~ђ твое^мђ, съ весе'лїемъ и^ бл~гиM срDцем# мно'жества ра'ди всњхъ бл~гихъ
48
48
будеш служити ворогові твоєму, якого пошле на тебе Господь [Бог твій], у голоді, і спразі, і наготі й у всякій нестачі; він покладе на шию твою залізне ярмо, так що змучить тебе.
н^о послђ'жиши врагоM твоиM ја%же послетᲆ г~ь б~ъ твои на' тя, съ гла'домᲆ и^ жа'ждею и^ нагото'ю, и^ съ ѓ^скђ'дњнїемъ всњмъ. и^ въꙁложиT ја^ре'мъ желњꙁеn на вы'ю ᲄвою`, до'ндеже сᲆкрђшиT т^я”
49
49
Пошле на тебе Господь народ здалеку, від краю землі: як орел налетить народ, мови якого ти не розумієш,
И$ наведеT г~ь на' тя, странђ` и^здале'ча эT кра'я земля` а^ки воѓ^рђже'нїе ѓ%рле странђ` е^я'же не раꙁђмњ'еши гл~а.
50
50
народ нахабний, який не шанує старця і не пощадить юнака;
странђ` беZ сра'ма лицемъ, и^же не посрамиTся лица` ста'рча, и^ ю'на не помилђетъ”
51
51
і буде він їсти плід і худоби твоєї і плід землі твоєї, доки не розорить тебе, так що не залишить тобі ні хліба, ні вина, ні єлею, ні плоду волів твоїх, ні плоду овець твоїх, доки не погубить тебе;
И$ поја%сть плоD ско'тᲆ твои^хъ, и^ жита ꙁемля` твое^я. ја%же не ѓ^ста'виT тебњ пшени'ца, н^и вина` н^и е^ле'я. и^ ста'да воло'въ твоиX и^ па'ствины ѓ^ве'цъ твоиX, до'ндеже потребиT т^я”
52
52
і буде тіснити тебе в усіх оселях твоїх, доки у всій землі твоїй не зруйнує високих і міцних стін твоїх, на які ти надієшся; і буде тіснити тебе у всіх оселях твоїх, по всій землі твоїй, яку Господь Бог твій дав тобі.
И$ погђбиT т^я въ всXњ гра'дњхᲆ твоиX. до'ндеже и^скореняTся стњ'ны твои` вели'кїе и^ крњ'пкїе, въ ни'хже т^ы ё^пова'еши, въ все'и земли` твое'и. и^ ꙁазлиT т^я въ всњ'хъ гра'деX твои^хъ, ја%же е^сть далъ тебњ` г~ь б~ъ тво'и”
53
53
І ти будеш їсти плід утроби твоєї, плоть синів твоїх і дочок твоїх, яких Господь Бог твій дав тобі, в облозі й в утиску, в якому стисне тебе ворог твій.
І$ и^ꙁъја%си племя` ё^тро'бы свое^я, пло'ть сн~овъ и^ дще'реи твоиX. и^хже да'лъ тебњ` г~ь б~ъ тво'и въ тђзњ` твое'й, и^ въ скорбњнїи, иMже стђжаT тебᲇ вра'ѕи твои`”
54
54
Чоловік, зніжений, який жив між вами у великій розкоші, безжалісним оком буде дивитися на брата свого, на дружину надра свого і на інших дітей своїх, які залишаться в нього,
Ю/ныи въ ва'съ и^ млады'и ѕњ'ло, възрњвнђе'тᲆ ѓ%коM своиM бра'тђ свое^мђ, и^ женњ` ја^же во лонᲇ е^го, и^ ѓ^сᲄавшиM чадаM, ја%же а^ще ѓ^сᲄанTђ е^мђ”
55
55
і не дасть жодному з них плоті дітей своїх, яких він буде їсти, тому що в нього не залишиться нічого в облозі й в утиску, в якому стисне тебе ворог твій у всіх оселях твоїх.
ЈА/ко да'ᲄи е^ді'номђ иX эT пло'ти чаD своиX, иXже иZја%сти, поне'же нsњ ѓ^сᲄа'ло е^мђ ничтоy въ тђѕњ` и^ вᲆ скорбњ'нїи твоеM. иMже слђжаT тебњ` вра'ѕи ᲄвои`, въ всXњ гра'дXњ ᲄвоиX”
56
56
[Жінка] яка жила в тебе в достатку і розкошах, яка ніколи ноги своєї не ставила на землю через розкіш і зніженість, буде безжалісним оком дивитися на чоловіка надра свого і на сина свого і на дочку свою
Ю/ная же въ ваs жена` и^ млада ѕњ'ло. е^и^же нњсть ѓ^бы'кла нога` ея` стђпа'ти по земли` ю%ности ради и^ мла'досᲄи. ꙁа'зриT ѓ%коM своиM мђж'ђ свое^мђ и^же въ лонњ` е^я`, и^ сн~ђ и^ дщери свое^и”
57
57
і не дасть їм посліду, що виходить з-поміж ніг її, і дітей, яких вона родить; тому що вона, при нестачі в усьому, таємно буде їсти їх, в облозі й утиску, в якому стисне тебе ворог твій у оселях твоїх.
І$ и^ꙁвергᲆ сво'и съшеDшеи эT ло'на ея`, и^ ча'до ея` е^же породиT и^зъја%стъ я& ё^бо ѓ^та'и всего` недостаTка ра'ди свое^го. и^ въ тђѕњ` и^ въ скорбњнїи свое^мъ. и^ми'же стђжиT тебњ` враh тво'и, вᲆ всXњ гра'дXњ ᲄвоиX”
58
58
Якщо не будеш намагатися виконувати всі слова закону цього, написані в книзі цій, і не будеш боятися цього славного і страшного імені Господа Бога твого,
А/ще не послђш'ае^те творити всXњ словесᲆ зако'на сего`, напи'саннаго въ кни'гаX си'хъ, боя'тися и%мени ст~го и^ чюде'снаго г~а б~а твое^го”
59
59
то Господь уразить тебе і потомство твоє надзвичайними виразками, виразками великими і постійними, і хворобами злими і постійними;
То^ ё^мно'жиT г~ь ја%звы твоя`, и^ ја%ꙁвы племе'ни твое^го ја%звы вели'кїа и^ ди'вныа и^ болᲇꙁни ꙁлы'и и^ совᲇдены”
60
60
і наведе на тебе всі [злі] виразки єгипетські, яких ти боявся, і вони прилипнуть до тебе;
И$ въꙁвратиT на' тя вс^ю болњꙁнь е^гљ=пеTскђ ѕлђ'ю, е^я'же т^ы боа'шеся эT лица иX, и^ прилепи'тся к тебњ`”
61
61
і всяку хворобу і всяку виразку, не написану [і всяку написану] у книзі закону цього, Господь наведе на тебе, доки не будеш знищений;
И$ вс^е раслабле'нїе и^ вс^ю ја^ꙁвђ не напи'саннђю, и^ вс^ю пи'санђю въ кни'гаX ꙁако'на сего. напђстиT г~ь на' тя, до'ндеже поᲄребиT т^я”
62
62
і залишиться вас небагато, тоді як безліччю ви подібні були до зірок небесних, тому що ти не слухав голосу Господа Бога твого.
И$ ѓ^ста'нетъ васъ въ число` ма'ло. въ того` мњсто и^же бњсте ја^ко ѕвњꙁды нбsныя мно'жествоM, ја^ко не послђш'асте гла'са г~а б~а ва'шего”
63
63
І як радів Господь, роблячи вам добро і розмножуючи вас, так буде радіти Господь, гублячи вас і знищуючи вас, і вивержені будете з землі, в яку ти йдеш, щоб володіти нею.
И$ бђ'детъ ја%ко весели'ся г~ь ѓ^ ваs бл~готворя` ва'мъ. и^ мно'жа ваs. та'ко въꙁвеселиTся г~ь ѓ^ ва'съ, потребля'а ваs. і^ и^зги'бнете эT ꙁемля`, в ню'же в^ы въхо'дите та'мо приня'тї ея`”
64
64
І розсіє тебе Господь [Бог твій] по всіх народах, від краю землі до краю землі, і будеш там служити іншим богам, яких не знав ні ти, ні батьки твої, дереву і камінню.
и^ раZсы'плеT ва'съ г~ь б~ъ ва'шъ въ всњ страны`, эT кра'я земли` до кра'я е^я” И$ послђ'жите та'мо богоM и^нњмъ дре'вђ и^ ка'менїю. и^хже не вњ'си т^ы ни эTц~ы твои`”
65
65
Але і між цими народами не заспокоїшся, і не буде місця спокою для ноги твоєї, і Господь дасть тобі там тремтяче серце, болість очей і знемагання душі;
И$ во странаX тњ'хъ не поко'итъ тебе`. и^ не бђ'детъ ё^ставле'нїя пле'снома твои^ма. и^ даs тебњ` г~ь та'мо срDце горю'ще и^ ѓ'чи скђ'дни, і^ и^с#хнђщ'ђ дш~ђ”
66
66
життя твоє буде висіти перед тобою, і будеш тремтіти вночі і вдень, і не будеш впевнений у житті твоєму;
И$ бђдеT жи'тїе твое ја%ко ви'ся преD ѓчи'ма твои^ма. и^ ё^бои'шиса въ дн~и и^ в но'щи`, и^ не бђдетъ т^и и^ꙁвњ'сто жотїе твое`.
67
67
від тремтіння серця твого, яким ти будеш обійнятий, і від того, що ти будеш бачити очима твоїми, вранці ти скажеш: «о, якби прийшов вечір », а ввечері скажеш: «о, якби настав ранок!»
заё%тра рече'ши ка'ко бы'ти ве'черђ, и^ въ ве'черъ рече'ши ка'ко бы'ти ꙁаё'тра эT бо'яꙁни срDца твое^го боя' же ся ё^бои'шися. эT видњнїя ѓ%чїю твое^ю. и^хже зри'ши”
68
68
і поверне тебе Господь у Єгипет на кораблях тим шляхом, про який я сказав тобі: «ти більше не побачиш його»; і там будете продаватися ворогам вашим у рабів і в рабинь, і не буде того, хто купує.
И$ ѓ^брати т^я г~ь б~ъ въ е^гљ=петъ въ корабли` и^ въ пђти` е^гоже реко'хъ не приложи'те ксемђ` ви'дњти е^го” И$ преда'стеся та'мо враго'м# вашиM. въ рабы` и^ въ рабы'ня и^ не бђ'детᲆ притяжа'вшаго”
Глава 29
Глvа, к~џ”
1
1
Ось слова завіту, який Господь повелів Мойсеєві укласти із синами Ізраїлевими в землі Моавитській, крім завіту, який Господь поставив з ними на Хориві.
Сїи словеса` завњта и^же ꙁавњща` г~ь мољ=сїю поста'виᲄи сн~омъ і^и^л~евымъ въ ꙁемли` моа'вли. наD ꙁавњтъ и^же положи` и^мъ въ хори'вњ”
2
2
І скликав Мойсей усіх [синів] Ізраїлевих і сказав їм: ви бачили все, що зробив Господь перед очима вашими в землі Єгипетській з фараоном і всіма рабами його і всією землею його;
И$ приꙁва` мољ=сїи вс^я сн~ы и^ реq к нимъ. в^ы ви'дњсте вс^е е^ли'ко сътвори` г~ь въ ꙁемли` е^гљ=петъстей прDе вами, фараѓ'нђ и^ всњмъ слђгаM е^го, и^ все'и земли` е^го”
3
3
ті великі кари, які бачили очі твої, і ті великі знамення і чудеса, [руку міцну і могутню силу];
И$скsђтва вели'ка ја%же ви'дњсᲄа ѓ%чи твои`. и^ ꙁна'менїа и^ чюдеса` вели'каа ѓ%на, рђко'ю крᲇ'пкою и^ мы'шцею высо'кою”
4
4
але до цього дня не дав вам Господь [Бог] серця, щоб розуміти, очей, щоб бачити, і вух, щоб чути.
Но^ не да'стъ г~ь б~ъ вамъ срDца разђмњти, ниже ѓ%чїю проꙁрњти. н^и ё%шїю слы'шати, до дне'сь”
5
5
Сорок років водив вас по пустелі, і одяг ваш на вас не зітлів, і взуття твоє не зітліло на ногах твоїх;
И$ водихъ ваs, м~, лTњ сквоꙁњ пђсты'ня. и не ѓ^беTша'ша ри'ꙁы ва'ша, ниже споѕи` ва'ши състарњшася на но'гђ вашђ”
6
6
хліба ви не їли і вина і сикера не пили, щоб ви знали, що Я Господь Бог ваш.
Хлњ'ба не ја^до'сте, ниже вина` и^ сике'ра пи'сᲄе. да поꙁна'ете ја%ко се'и г~ь б~ъ ва'шъ”
7
7
І коли ви прийшли на місце це, виступив проти нас Сигон, цар Есевонський, і Ог, цар Васанський, щоб воювати з нами, і ми подолали їх;
И$ прїидо'сте до сего` мњ'ста. і^ и^ꙁы'иде сїѓ'нъ цр~ь е^сеѓ^ньскїи, и^ ѓ'гъ цр~ь васа'ньскїи, проти'вђ наM на ра'ть,
8
8
і взяли землю їхню і віддали її в наділ коліну Рувимовому і Гадовому і половині коліна Манассіїного.
і^ и^ꙁби'хомъ я& на ра'ти” И$ прїя'хоM ꙁе'млю и^хъ. и^ дахъ ю& въ прича'стїе рђви'мђ и га'дђ и^ полђ племе'ни манасїи'нђ”
9
9
Дотримуйте ж [усіх] слів завіту цього і виконуйте їх, щоб вам мати успіх у всьому, що будете робити.
Снабди'те же вс^я словеса` зако'на сего` твори'ти я&. да раꙁђмње^те вс^е е^ли'ко сътвори'те”
10
10
Усі ви сьогодні стоїте перед лицем Господа Бога вашого, начальники колін ваших, старійшини ваші, [судді ваші,] наглядачі ваші, всі ізраїльтяни,
Вы^ стои'те вс^и днsь преD гм~ъ бм~ъ вашиM, и^ старњ'ишины плњме'нъ ва'шихъ. и^ ста'рцы ва'ши, и^ сђдїя` ва'ша, и^ кни'гочїя ва'ша, и^ вся'къ мђжъ і^и^л~ьтескъ”
11
11
діти ваші, дружини ваші і прибульці твої, що знаходяться в стані твоєму, від того, хто коле дрова твої, до того, хто черпає воду твою,
И$ же'ны ва'ша и^ дњти ва'ша, и^ прише'лецъ и^же посредњ поlчища ва'шего, эT древосњ'чца ва'шего и^ до водоно'сца ва'шего”
12
12
щоб увійти тобі в завіт Господа Бога твого й у клятвений договір з Ним, який Господь Бог твій сьогодні укладає з тобою,
пре'деши въ ꙁавњтњ г~а б~а ва'шего, и^ въ кля'твњ е^го. е^ли'ко же завњща'етъ г~ь б~ъ тво'и къ тебњ` днsь”
13
13
щоб зробити тебе сьогодні Його народом, і Йому бути твоїм Богом, як Він говорив тобі і як клявся батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову.
да т^я ё^ста'витъ себњ` въ лю'ди. и^ то'и бђдеT тебњ` б~ъ, ја%коже т^и е^сть ре'клъ” И$ ја%коже ся е^сть кля'лъ эTц~емъ твоиM а^враа'мђ і^саа'кђ. і^а'ковђ”
14
14
Не тільки з вами одними я поставляю цей завіт і цей клятвений договір,
Не ваM же е^ді'нњмъ а^ꙁъ ꙁавњтъ сїи, и^ кля'твђ ꙁавњща'ю”
15
15
але як з тими, які сьогодні тут з нами стоять перед лицем Господа Бога нашого, так і з тими, яких немає тут з нами сьогодні.
Но^ и^ си'мъ и^же съ ва'ми сђть ꙁд^њ, преD гм~ъ бм~ъ ва'шимъ” И$ не сђщимъ с ва'ми зд^њ днsь.
16
16
Тому що ви знаєте, як ми жили в землі Єгипетській і як ми проходили посеред народів, через які ви пройшли,
вы` б^о вњ'сте ка'ко жи'хомᲆ въ ꙁемли` е^гљ=петъстњи, и^ како проидо'хомъ сквоѕњ страны`, и^хже преидо'сте”
17
17
і бачили мерзоти їхні й ідолів їхніх, дерев’яних і кам’яних, срібних і золотих, які у них.
И$ ви'дњсте гнђ'сы и^хъ, и^ кђми'ры и^хъ. дре'во и^ ка'менїе сребро` и^ ꙁла'то е^же е^сть ё^ ниX”
18
18
Нехай не буде між вами чоловіка або жінки, або роду, або коліна, серце яких ухилилося б нині від Господа Бога нашого, щоб ходити служити богам тих народів; нехай не буде між вами кореня, що вирощує отруту і полин,
Є$гда` кт^о еs въ ваs мђжъ и^л^и жена`, и^л^и эTч~ьсто и^л^и племя` нњ'кое. е^же срDце эTврати` эT г~а б~а ва'шего. и^ти` и^ слђжи'ти бого'мъ стра'нъ тњ'хъ” е^да` кт^о е^сть въ ва'съ ко'рень горњ` прораста'я же'лчь и^ го'ресть”
19
19
такої людини, яка, почувши слова прокляття цього, похвалялася б у серці своєму, говорячи: «я буду щасливий, незважаючи на те, що буду ходити за свавільністю серця мого»; і пропаде в такий спосіб ситий з голодним;
И$ бђ' детᲆ а^ще ё^слы'шиT словеса` кля'твы сея`. и^ раꙁмы'слит# въ срDцы свое^мъ гл~я” ПрпDбно мн^њ бђди. ја%ко въ прельще'нїи срDца мое^го поидђ. да не погђби'тъ грњшникъ не грњшника съ собо'ю”
20
20
не простить Господь такому, але негайно запалає гнів Господа і лють Його на таку людину, і впаде на нього все прокляття [завіту цього], написане в цій книзі [закону], і зітре Господь ім’я його з піднебесної;
Не въсхо'щеT б~ъ млsтивъ бы'ти е^мђ. н^отогда` разгори'тся гнњ'въ гн~ь и^ рве'нїе е^го на чл~ка того`” И$ прилњ'пнђтъ е^мђ вс^я кля'твы ꙁавњта сего`. въпи'саныя в# кни'ги ꙁако'на сего`” И$ потребиT г~ь и%мя е^го эT поDнбsныхъ”
21
21
і відокремить його Господь на погибель від усіх колін Ізраїлевих, згідно з усіма прокляттями завіту, написаними в цій книзі закону.
И$ эTлђ'читъ е^го г~ь на ѕло`, эT всњхъ сн~овᲆ і^и^л~въ. по всњмъ кля'твамъ ꙁавњта въпи'санаго въ кни'ги ꙁако'на сего`”
22
22
І скаже наступний рід, діти ваші, які будуть після вас, і чужинець, який прийде з землі далекої, побачивши поразку землі цієї і хвороби, якими виснажить її Господь:
И$ рече'тъ дрђгїи ро'дъ сн~ове ва'ши по ва'съ быва'ющїи. і^ и^ноплеме'нницы и^же прїидђтᲆ и^ꙁдале'ча и^ е^гда` ё%ꙁря'тъ вреD ꙁемля` твое^я. и^ ја%зя е^я, ю^же посла` г~ь на' ню”
23
23
сірка і сіль, пожарище — вся земля; не засівається і не вирощує вона, і не виходить на ній ніяка трава, як після знищення Содома, Гоморри, Адми і Севоїма, які знищив Господь у гніві Своєму й у люті Своїй.
Ка'мык#. жђ'пелъ и^ со'ль съж#же вс^ю ꙁемли` е^го, не насњ'ется н^и проꙁя'бнетъ, н^и возни'кнеT на не'и вся'къ ꙁла'къ, ја^коже исъпровр'ьже содо'ма и^ гомо'ра, и^ аDма и^ севои'ма, ја%же и^спровр'ьже г~ь въ ја%рости гнњ'ва свое^го”
24
24
І скажуть усі народи: за що Господь так учинив із цією землею? яка велика лють гніву Його!
И$ рекђт'ъ вся страны`, почто` сътвори` г~ь си'це, ꙁемли` се'и, ка'я ја%рость гнњ'ва вели'каго сего`”
25
25
І скажуть: за те, що вони залишили завіт Господа Бога батьків своїх, який Він уклав з ними, коли вивів їх із землі Єгипетської,
И$ рекђтъ ја^ко ѓ^ста'виша ꙁавњтъ г~а б~а эTц~ъ свои^х#, и^же завњща` эTц~емъ иX, е^гда` и^ꙁведе` я& эT земля` е^гљ=петъски”
26
26
і пішли і стали служити іншим богам і поклонятися їм, богам, яких вони не знали і яких Він не призначав їм:
И$ шеDше слђжи'ша бого'мъ и^нњмъ, и^ поклони'шася и^мъ, и%хже не вњ'дяхђ, и^ не да'стъ и^мъ ничто'же н^и е^дїнъ”
27
27
за те запалав гнів Господа на землю цю, і навів Він на неї всі прокляття [завіту], написані в цій книзі [закону],
И$ раꙁгнњ'вася г~ь на' ꙁемлю т^ђ. и^ наведе` на ню` по всњмъ кля'твамъ. завњта пи'санаго в# кни'гаX ꙁако'на сего`”
28
28
і вивергнув їх Господь із землі їх у гніві, люті й великому обуренні, і кинув їх на іншу землю, як нині бачимо.
И$ потреби` я& г~ь эT ꙁемля` иX ја%ростїю гнњ'ва, и^ прогнњ'ванїемъ вели'кимᲆ ѕњ'ло. і^ и^ꙁгна` иX въ ꙁе'млю и'нђ и^ до нн~њ”
29
29
Приховане належить Господу Богу нашому, а відкрите — нам і синам нашим довіку, щоб ми виконували всі слова закону цього.
Та'иная гв~и б~ђ на'шемђ, ја^вле'нна ја%же на'мъ и^ ча'домъ на'шиM въ вњ'ки. твори'ти вс^я словеса` ꙁако'на сего`”
Глава 30
Глvа, л~”
1
1
Коли прийдуть на тебе всі слова ці — благословення і прокляття, які виклав я тобі, і приймеш їх до серця свого серед усіх народів, у яких розсіє тебе Господь Бог твій,
И$ бђ'детъ ја^ко прїидTђ на' тя вс^я словеса` с^и блsве'нїе и^ кля'тва, ю%же да'хъ преD лицем# твои^мъ” И прїимеши е& въ срDцы свое^мъ въ всXњ страна'хъ. в ня'же т^я раꙁ#сы'плетъ г~ь б~ъ твои та'мо”
2
2
і звернешся до Господа Бога твого і послухаєш голосу Його, як я заповідаю тобі сьогодні, ти і сини твої від усього серця твого і від усієї душі твоєї, —
И$ ѓ^брати'шися къ г~ђ б~ђ твое^мђ и^ послђшаеши гласа е^го, по всемђ е^ли'ко а^ꙁъ ꙁаповњ'даю тебњ` днsь, т^ы и^ сн~ъ твои, эT всего` срDца твое^го, и^ эT всея` дш~а твое^я”
3
3
тоді Господь Бог твій поверне полонених твоїх і змилосердиться над тобою, і знову збере тебе від усіх народів, між якими розсіє тебе Господь Бог твій.
И$ ѓ^цы'стиT г~ь грњхи` твоя`, и^ поми'лђетъ т^я, и^ па'ки събере'тъ т^я. эT всXњ стра'нъ, в ня'же рас#сы'па т^я г~ь б~ъ та'мо”
4
4
Хоча б ти був розсіяний [від краю неба] до краю неба, і звідти збере тебе Господь Бог твій, і звідти візьме тебе,
А/ще бђ'детъ рас#сы'панїе твое`, эT кра'я нбsнаго до кра'я нб~си” И$ эTтђ'дњ съберетъ т^я г~ь б~ъ твои, и^ эTтђ'дђ вᲆспрїимеT т^я”
5
5
і [звідти] приведе тебе Господь Бог твій у землю, якою володіли батьки твої, і одержиш її у володіння, і облагодіє тебе і розмножить тебе більше за батьків твоїх;
И$ въведеT т^я на ꙁе'млю ю^же прїя'ша эTц~ы твои`. и^ прїимеши ю&, и^ бл~гот^и сътвори`тъ. и^ ё^мно'жиT т^я паq эTц~ъ твои^хъ”
6
6
і обріже Господь Бог твій серце твоє і серце нащадків твоїх, щоб ти любив Господа Бога твого від усього серця твого і від усієї душі твоєї, щоб жити тобі;
И$ ѓ^чистиT г~ь срDце твое` и^ срDце племе'ни твое^го. любиᲄи г~а б~а твое^го эT всего` срDца твое^го, и^ эT всея` дш~а ᲄвое^я, да живеши т^ы”
7
7
тоді Господь Бог твій усі прокляття ці оберне на ворогів твоїх і ненависників твоїх, які гнали тебе,
И$ дастъ г~ь б~ъ тво'и сїа кля'твы на враги` твоя`, и^ на ненави'дящая тебе`, и^же т^я эTгнаша”
8
8
а ти навернешся і будеш слухати голосу Господа [Бога твого] і виконувати всі заповіді Його, які заповідаю тобі сьогодні;
Ты же ѓ^брати'шися и^ послђш'аеши гласа г~а б~а твое^го. и^ сътвори'ши за'повњди е^го, е^лико аZ заповњ'даю тебњ` днsь”
9
9
з надлишком дасть тобі Господь Бог твій успіх у всякій справі рук твоїх, в плоді утроби твоєї, у плоді худоби твоєї, у плоді землі твоєї; бо знову буде радіти Господь [Бог твій] за тебе, благодіючи тобі, як Він радів за батьків твоїх,
И$ ё^мно'жиT т^я г~ь б~ъ твои, въ всеM дњле рђкђ твое^ю, и^ въ пло'дњхъ ё^тробы твое^я, и^ въ плодњхᲆ скотъ твоиX. и^ въ житехᲆ ꙁемля` твое^а” ЈА/ко ѓ^братится г~ь б~ъ твои, и^ въꙁвеселиTся ѓ^ тебњ` бл~гостїю, ја%коже въꙁвесели'ся ѓ^ эTц~њхъ твои^хъ”
10
10
якщо будеш слухати голосу Господа Бога твого, дотримуючи [і виконуючи всі] заповіді Його і постанови Його [і закони Його], написані в цій книзі закону, і якщо навернешся до Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю.
А/ще послђшаеши гласа г~а б~а ᲄвое^го. снабдњти и^ твори'ти вс^я ꙁа'повњди е^го, и^ ѓ^правленїя, и^ сђды` е^го, напи'саные въ книгаX зако'на сего`” А/ще ѓ^братишися къ г~ђ б~ђ твое^мђ и^зъ всего` срDца твое^го, и^ꙁъ всея` дш~а твое^я”
11
11
Бо заповідь ця, яку я заповідаю тобі сьогодні, не недоступна для тебе і не далека;
ЈА/ко ꙁа'повњди сїа ја%же а^ꙁᲆ ꙁаповњ'даю тебњ` днsе. не съкрыты сђть ни далече е^сть эT тебе`”
12
12
вона не на небі, щоб можна було говорити: «хто зійшов би для нас на небо і приніс би її нам, і дав би нам почути її, і ми виконали б її?»
Нњсᲄь на нб~си, да речеши кт^о вᲆꙁы'де эT наs на нб~о, и^ принесе'тъ ю& намъ. и^ слышавше ю& сътвори'мъ”
13
13
і не за морем вона, щоб можна було говорити: «хто сходив би для нас за море і приніс би її нам, і дав би нам почути її, і ми виконали б її?»
Ни^ ѓ^бонђ странђ` моря е^сть да гл~еши кт^о принесеT ю& намъ этTђдђ, и^ слы'шавше ю& сътвори'мъ”
14
14
але дуже близько до тебе слово це: воно в устах твоїх і в серці твоєму, щоб виконувати його.
БлиZ тебе` е^сть слово ѕњ'ло, въ ё^стњ'хъ твоиX и^ вᲆ срDцы твоеM, и^ въ рђкђ твое^ю твори'ти е&”
15
15
Ось, я сьогодні запропонував тобі життя і добро, смерть і зло.
Се^ дахъ преD лицемъ твои^мъ днесь, жизнь и^ смр~ть, бл~го и^ ѕл^о”
16
16
[Якщо будеш слухати заповіді Господа Бога твого,] які заповідаю тобі сьогодні, любити Господа Бога твого, ходити [усіма] путями Його і виконувати заповіді Його і постанови Його і закони Його, то будеш жити і розмножишся, і благословить тебе Господь Бог твій на землі, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею;
А/ще послђшаеши ꙁа'повњди г~а б~а твое^го. ю%же а^зъ заповњ'даю тебњ` днесь любити г~а б~а твое^го, и^ ходити вᲆ вс^я пђти` е^го, и^ хранити вс^я ѓ^правленїя и^ за'повњди е^го, и^ сђды` е^го” И$ ѓ^живеши и^ ё^мно'жишися, и^ блsвиT т^я г~ь б~ъ твои на земли`, в ню'же вᲆни'деши прїа'ти е^я` та'мо”
17
17
якщо ж відвернеться серце твоє, і не будеш слухати, і заблудиш, і станеш поклонятися іншим богам і будеш служити їм,
А/ще л^и ѓ^брати'тся срDце твое`, и^ не послђшае^ши, и^ блђдя'щи поклонишися бого'мъ чюждиM, и^ послђж'иши и^м#”
18
18
то я сповіщаю вам сьогодні, що ви загинете і не пробудете довго на землі, [яку Господь Бог дає тобі,] для оволодіння якою ти переходиш Йордан.
Заповњ'даю ва'мъ днsе, ја%ко поги'белїю поги'бнете. и^ не ё^мно'жиᲄе дн~їи на ꙁемли` ю%же г~ь б~ъ дае'тъ тебњ`, и^дњже и%деши чреZ і^ѓ^рда'нъ та'мо прїа'ти е^я`”
19
19
У свідки перед вами прикликаю сьогодні небо і землю: життя і смерть запропонував я тобі, благословення і прокляття. Обери життя, щоб жив ти і нащадки твої,
Свњдњтель поставля'ю на ваs дне'сь, нб~о и^ ꙁе'млю. живо'тъ и^ смр~ть, да'лъ е^сми преD лице'мъ ва'шимъ, блsве'нїе и^ кля'твђ” Прїими же себњ живо'тъ да живе'ши т^ы и^ племя` твое`,
20
20
любив Господа Бога твого, слухав голос Його і приліплювався до Нього; бо в цьому життя твоє і довгота днів твоїх, щоб перебувати тобі на землі, яку Господь [Бог] із клятвою обіцяв батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову дати їм.
люби'ти г~а б~а твое^го послђшати гла'са е^го, и^ прилњпи'тися къ немђ`” То'и б^о е^сть живоT твои, и^ долгота` дн~їи твоиX жи'ти на ꙁемли`, ю^же кля'ся г~ь б~ъ эTц~емъ твои^мъ а^враа'мђ і^саа'кђ і^а'ковђ да'ти и^мъ”
Глава 31
Глvа, л~а”
1
1
І пішов Мойсей, і говорив слова ці всім [синам] Ізраїля,
И$ шеD мољ=сїи гл~я, вс^я словеса` с^и къ всMњ сн~омъ і^и^л~евыM”
2
2
і сказав їм: тепер мені сто двадцять років, я не можу уже виходити і входити, і Господь сказав мені: «ти не перейдеш Йордан цей»;
И$ реq к нимъ, р~, и^ к~, лTњ, а^ꙁъ е^смь дне'сь, и^ не възмогђ ксемђ` вᲆходи'ти, і^ и^сходи'ти, г~ь же гл~а къ мнњ`, не пре'идеши і^ѓ^рда'на сего`”
3
3
Господь Бог твій Сам піде перед тобою; Він знищить народи ці від імені твого, і ти оволодієш ними; Ісус піде перед тобою, як говорив Господь;
Гь~ б~ъ твои и^же прDеи%детъ преD лице'мъ твоиM. то'и потребиT страны` сїа' эT лица` твое^го. и^ причасти'ши и^хъ. і^сђсъ же и^ды'и преD лице'мъ тво'имъ, ја%коже гл~алъ е^сть г~ь”
4
4
і вчинить Господь з ними так само, як Він зробив із Сигоном і Огом, царями аморрейськими, [які були по цей бік Йордану,] і з землею їх, яких Він знищив;
И$ сътвори'тъ и^мъ г~ь, ја%коже сътвори` сїѓ'нђ и^ ѓ'гђ двњма цр~ема а^м#моррњ'искима. ја%же бњ'ста ѓбо'нђ сᲄранђ` і^ѓ^рда'на. и^ земли иX” ЈА/ко потреби` и^хъ,
5
5
і видасть їх Господь вам, і ви зробите з ними за всіма заповідями, які заповів я вам;
и^ преда'стъ я& г~ь въ рђцњ ва'ши. и^ да сътвори'те и^мᲆ ја%коже ꙁаповњ'дахъ вамᲆ”
6
6
будьте тверді і мужні, не бійтеся, [не жахайтеся] і не страшіться їх, бо Господь Бог твій Сам піде з тобою [і] не відступить від тебе і не залишить тебе.
Възмђжа'и и^ ё^крњпи'ся, н^и бо'ися н^и ё^жаса'ися, н^и ё^клони'ся эT лица` и^хъ. ја%ко г~ь б~ъ тво'и се'и преDи'детъ вамъ, и^ не эTстђ'питᲆ эT тебе`, ниже ѓ^ста'вит# т^я”
7
7
І прикликав Мойсей Ісуса і перед очима всіх ізраїльтян сказав йому: будь твердим і мужнім, бо ти ввійдеш з народом цим у землю, яку Господь клявся батькам його дати йому, і ти розділиш її на наділи йому;
И$ приꙁва` мољ=сїи і^сђ'са, и^ реq е^мђ преD всњмъ і^и^л~емъ, въꙁмђжа'и и^ ё^крњпи'ся. т^ы бо вни'деши преD лицемъ людїи' сихъ, въ ꙁе'млю е^ю'же ся кл^я г~ь эTц~емъ ва'шиM да'ти ю& и^мъ. и^ ты` ю& причасти'ши и^мъ”
8
8
Господь Сам піде перед тобою, Сам буде з тобою, не відступить від тебе і не залишить тебе, не бійся і не жахайся.
Гь~ же са'мъ и^ды'и с тобо'ю не ѓ^ста'вит# т^я, и^ не эTстђ'питъ эT тебе`. не бо'и^ся н^и ё^жаса'ися”
9
9
І написав Мойсей закон цей, і віддав його священикам, синам Левіїним, які носять ковчег завіту Господнього, і всім старійшинам [синів] Ізраїлевих.
И$ въписа` мољ=сїи вс^я словеса` ꙁако'на сего` въ кни'ги, и^ въда'стъ и& жерцеM сн~омъ левљ=иноM, въꙁдви'жђщимъ ковче'гъ завњта гн~я. и^ ста'рцемъ сн~овъ і^и^л~евыX”
10
10
І заповів їм Мойсей і сказав: після закінчення семи років, у рік відпущення, у свято кущів,
И$ заповњ'да и^мъ мољ=сїи въ то'и дн~ь гл~я. по сеDми лњтъ въ' время лњта ѓ^ставле'нїа, въ праꙁDниk кђщныи”
11
11
коли весь Ізраїль прийде явитися перед лицем Господа Бога твого на місці, яке обере [Господь], читай цей закон перед усім Ізраїлем для слуху його;
Вънегда` съхо'дится ве'сь і^и^л~ь, ја^ви'тися преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ, въ мњ'стњ е^же и^ꙁбереT г~ь. почита'ите зако'нъ сїи, преD всњмъ і^и^л~емъ въ ё%ши иX”
12
12
збери народ, чоловіків і дружин, і дітей, і прибульців твоїх, які будуть в оселях твоїх, щоб вони слухали й училися, і щоб боялися Господа Бога вашого, і намагалися виконувати всі слова закону цього;
Съꙁови'те лю'ди, мђжа и^ же'ны и^ дњти и^ прише'лца твое^го, и^же въ гра'дњхъ ва'шихᲆ. да слы'шиT и^ наё^чи'тся боя'тися и%мени г~а б~а ва'шего, и^ послђш'аютъ твори'ти вс^я словеса` ꙁако'на сего`”
13
13
і сини їхні, які не знають цього, почують і навчаться боятися Господа Бога вашого в усі дні, доки ви будете жити на землі, в яку ви переходите за Йордан, щоб оволодіти нею.
И$ сн~ове иX и^же не вњ'дятъ ё^слы'шаT, и^ наё^чаTся боя'тися г~а б~а ва'шего, въ вс^я дн~и е^ли'коже сђть жи'ви на земли`, на ню'же в^ы минђ'ете і^ѓ^рда'нъ т^ђ причасти'ти ю&”
14
14
І сказав Господь Мойсеєві: ось, дні твої наблизилися до смерти; поклич Ісуса і станьте біля [входу] в скинію зібрання, і Я дам йому настанови. І прийшли Мойсей та Ісус, і стали біля [входу] в скинію зібрання.
И$ реq г~ь къ мољ=сїю с^е приспњша дн~їе смр~ти твое^я. приꙁови і^сђ'са и^ ста'нета преD две'рми хра'ма свњдњ'нїя, и^ ꙁаповMњ е^мђ” І$ и'де мољ=сїи і^ и^сђ'съ въ хра'мъ свњдњнїа. и^ ста'ста преD две'рми хра'ма свᲇдњ'нїа”
15
15
І явився Господь у скинії в стовпі хмарному, і став стовп хмарний біля входу до скинії [зібрання].
И$ сни'де г~ь въ столпњ` ѓ%блачнᲇ. и^ ста` сто'лпъ ѓ%блачныи ё^ две'рїи хра'ма свњдњ'нїа”
16
16
І сказав Господь Мойсеєві: ось, ти упокоїшся з батьками твоїми, і стане народ цей блудно ходити услід за чужими богами тієї землі, в яку він вступає, і залишить Мене, і порушить завіт Мій, який Я уклав з ним;
И$ реq г~ь къ мољ=сїю. с^е ты` почи'еши съ эTц~ы ᲄвои^ми. и^ въста'вше лю'дїе сїи съблђ'дятъ въ слњ'дъ бо'гъ чю'ждихъ, въ земли` в ню'же по'идђтъ сїи та'мо. и^ ѓ^ста'вятъ м^я, и^ рас#сы'плютъ ꙁавњтъ мо'и, и^же завњща'хъ и^мъ”
17
17
і запалає гнів Мій на нього в той день, і Я залишу їх і сховаю лице Моє від них, і він знищений буде, і спостигнуть його багато бід і скорбот, і скаже він у той день: «чи не тому спостигли мене ці біди, що немає [Господа] Бога мого серед мене?»
И$ раꙁ#гнњ'ваюся ја%ростїю на' ня в# то'и дн~ь, и^ ѓ^ста'влю я& и^ эTвращђ` лице` мое` эT ниX. и^ бђ'дђтъ въ иZја^де'нїе, и^ ѓ^бря'щTђ я& ѕл^а мно'га и^ ско'рби. и^ рече'тъ в# то'и дн~ь, не сего' ли ради и^же нњ'сть г~а б~а въ наs, пости'гнђша м^я ѕла'я сїа”
18
18
і Я сховаю лице Моє [від нього] у той день за всі беззаконня його, які він зробить, навернувшись до інших богів.
А/зъ же эTвраще'нїемъ эTвращђ` лице` мое` эT ни'хъ въ то'и дн~ь, ѕло'бъ ради всњх'ъ ја%же сътвори'ша. ја%ко ѓ^брати'шася къ бого'мъ чюждиM”
19
19
Отже, напишіть собі [слова] пісні цієї, і навчи її синів Ізраїлевих, і вклади її у вуста їхні, щоб пісня ця була Мені свідченням на синів Ізраїлевих;
И$ нн~њ въпиши'те словеса` пњ'сни сея`. и^ наё^чи'те е^я` сн~ы і^и^л~вы. и^ да въложи'те ю& въ ё^ста` и^хъ. да бђ'детъ м^и пњ'снь с^и въ послђшество` въ сн~њхъ і^и^л~евыхъ”
20
20
тому що Я введу їх у землю [добру], як Я клявся батькам їх, де тече молоко і мед, і вони будуть їсти і насичуватися, і потовстішають, і навернуться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене відкинуть і порушать завіт Мій, [який Я заповів їм];
Въведђ' бо я& въ ꙁе'млю бл~гђю, е^ю'же ся кля'хъ эTц~емъ иX, да'ти и^мъ ꙁе'млю кипя'щђ мле'комᲆ и^ ме'домъ. и^ ја^дя'тъ, и^ насыти'вшеся въꙁбђя'ютъ” И$ ѓ^братяTся къ бого'мъ чюждимъ, и^ послђж'аT и^мъ и^ раꙁгнњ'ваютъ м^я” и^ рас#сы'плютъ ꙁавњтъ мой, и^же ꙁавњщаX и^мъ”
21
21
і коли прийде на них багато бід і скорбот, тоді пісня ця буде проти них свідченням, бо вона не вийде [з вуст їхніх і] з вуст нащадків їхніх. Я знаю думки їхні, які вони мають нині, раніше ніж Я ввів їх у [добру] землю, про яку Я клявся [батькам їхнім].
Тогда' же на'идетъ на'нь ѕло'ба раꙁлична и^ ско'рбь, и^ сђпротивит#ся иM пњ'снь сїя противђ лица` и^хъ. въ свњдњтеlство и^ꙁвњствђющи ја%ко не ꙁабы'сться эT ё%стᲆ племе'ни и^х#. ꙁане' же б^о а^зъ вњде ѕло'бы и^хъ, ели'котворя'тъ дне'сь ꙁд^њ. пр'ьвње въведе'нїя и^хъ въ ꙁе'млю бл~гђю, е^ю'же ся кля эTц~емъ и^хъ.
22
22
І написав Мойсей пісню цю в той день і навчив її синів Ізраїлевих.
и^ вᲆписа мољ=сїи пњ'снь сїю въ то'и дн~ь, и^ наё^чи е^ю` сн~ы і^ил~евы” И$ ꙁаповњ'да г~ь і^сђ'сђ сн~ђ на'вљ=инђ. и^ реq е^мђ.
23
23
І заповів Господь Ісусові, синові Навина, і сказав [йому]: будь твердим і мужнім, бо ти введеш синів Ізраїлевих у землю, про яку Я клявся їм, і Я буду з тобою.
вᲆзмђжа'и ё^крњпи'ся, ты' бо въведе'ши сн~ы і^ил~евы въ ꙁе'млю е^ю^же кля'хъся и^мъ, и^ аZ бђ'дђ с тобо'ю”
24
24
Коли Мойсей вписав у книгу всі слова закону цього до кінця,
И$ е^гда` же сконча` мољ=сїи пиша`. вс^я словеса` ꙁако'на сего` въ кни'ги даже до конца`.
25
25
тоді Мойсей повелів левитам, які носять ковчег завіту Господнього, сказавши:
и^ ꙁаповњ'да левљ=томъ, вњꙁдвижђщимъ ковче'гъ завњта гн~я гл~я”
26
26
візьміть цю книгу закону і покладіть її праворуч ковчега завіту Господа Бога вашого, і вона буде там свідченням проти тебе;
Въꙁе'мше кни'ги зако'на сего`. положите я& въ странђ` ковче'га ꙁавњта г~а б~а ва'шего, и^ да бђ'детъ т^ђ вамᲆ въ свњдњ'нїе”
27
27
бо я знаю впертість твою і жорстокість твою: ось і тепер, коли я живу з вами нині, ви вперті перед Господом; чи не тим більше після смерти моєї?
ЈА$ко а^ꙁъ вњ'дњ раꙁᲆгнњ'ванїе твое, и^ выю твою` же'стокђю. е^ще б^о мн^њ жи'вђ сђщђ съ ва'ми дне'сь, раꙁгнᲇвали е^сте г~а и^ ја^ко па'че по смерти моей”
28
28
зберіть до мене усіх старійшин колін ваших [і суддів ваших] і наглядачів ваших, і я скажу їм уголос слова ці і закличу у свідчення на них небо і землю;
Приꙁови'те къ мн^њ старњ'ишины племен# вашихъ, и^ ста'рца ва'ша. и^ сђдїя` ваша. и^ книгочїя ва'ша да гл~ю въ ё%ши и^хъ вс^я словеса` сїя, и^ ꙁасвᲇдњтельствђю` ваM нб~семъ и^ зеMлею”
29
29
бо я знаю, що після смерти моєї ви розбеститеся й ухилитеся від путі, яку я заповів вам, і з часом прийдуть на вас біди за те, що ви будете робити зло перед очима Господа [Бога], дратуючи Його ділами рук своїх.
Вњдњ б^о ја%ко по скончанїи мое^мъ беꙁаконїемъ сᲆбезакон#ните. и^ скло'нитеся с пђти`, и^же а^ꙁъ ꙁаповњ'дах# вамъ” и^ ѓ^брящетъ в^ы ѕл^о въ послњдня'а дн~и, ја^ко сътвори'сте ѕл^о преD гм~ъ бм~ъ разгнњ'вати е^го въ всњ'хъ дњ'лехъ рђкђ ва'шею”
30
30
І виголосив Мойсей уголос, щоб почуло все зібрання ізраїльтян слова пісні цієї до кінця:
И$ гл~а мољ=сїи въ ё^ши всемђ сонмђ вс^я словеса` пњ'сни сеа` даy и^ до конца`”
Глава 32
Глvа, л~в”
1
1
Слухай, небо, я буду говорити; і слухай, земле, слова вуст моїх.
Во'нми нб#о, и^ въꙁ#гл~ю, и^ да слы'шитъ ꙁемля` гл~ы ё%стъ мои^хъ”
2
2
Поллється як дощ вчення моє, як роса мова моя, як дрібний дощ на зелень, як злива на траву.
да ча'етъ ја%ко до'ждь просвњще'нїе мое и^ сни'дTђ ја%ко рода` гл~и мои`” ЈА/котђ'ча на' троскотъ, ја%ко и'неи на сњно”
3
3
Ім’я Господа прославляю; віддайте славу Богу нашому.
ЈА/ко и'мя гн~е приꙁва'хᲆ, дади'те вели'чїе б~ђ на'шемђ”
4
4
Він твердиня; досконалі діла Його, і всі путі Його праведні; Бог вірний, і немає неправди [у Ньому]; Він праведний і істинний;
Бг~ъ и%стинна дњ'ла е^го, и^ вс^и пђтїе е^го сђдъ, б~ъ вњренъ, и^ нњсть непра'вды въ немъ. пра'веденъ и^ прпDбенъ г~ь”
5
5
але вони розбестилися перед Ним, вони не діти Його за своїми пороками, рід непокірливий і розбещений.
Съгрњши'ша не того ча'да поро'чная. ро'дъ стропти'въ и^ раꙁъвраще'нъ”
6
6
Чи цим відплачуєте ви Господу, народе безглуздий і нерозумний? чи не Він Отець твій, Який привласнив тебе, створив тебе і влаштував тебе?
Сїя л^и гв~и вњꙁдае'те сїи лю'дїе бђ'и, и^ немђдри. не саM л^и се'и эTц~ъ тво'и, стяжа` т^я и^ сътвори` т^я, и^ съꙁда` т^я”
7
7
Згадай дні давні, подумай про роки попередніх родів; запитай батька твого, і він розповість тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі.
Помяни'те дн~и вњчныя. разђмњ'ите же лњта ро'да родоv. вᲆпроси` эTц~а твое^го и^ въꙁвњсти'т# тебњ`, ста'рца ᲄвоя и^ рекђтъ тебњ`”
8
8
Коли Всевишній давав наділи народам і розселяв синів людських, тоді поставив межі народів за числом синів Ізраїлевих*;
Є$гда` раꙁдњляа'ше вы'шнїи ја^ꙁы'ки ја^коже раꙁ#сњ'я сн~ы а^да'мовы. положи` предњлы ја^ꙁы'комъ, по числђ` а%гг~лъ бж~їихъ”
9
9
бо частина Господа — народ Його, Яків спадкоємний наділ Його.
И$ бы'сть ча'сть гн~я, лю'дїе е^го, і^а'ковъ. ча'сть наслњ'дїя е^го і^и^л~ь”
10
10
Він знайшов його в пустелі, у степу сумному і дикому, оберігав його, дивився за ним, оберігав його, як зіницю ока Свого;
Оу^до'вли е^го въ пђсты'ни безво'днњ. въ жа'жди ꙁно'я ѓ^бы'иде е^го и^ накаꙁа` е^го. и^ съхрани` е^го ја%ко зњ'ницђ ѓ%ка”
11
11
як орел прикликає гніздо своє, носиться над пташенятами своїми, простягає крила свої, бере їх і носить на крилах своїх,
ЈА/ко ѓ^ре'лъ покры'ти гнњꙁдо` свое`, и^ на пте'нца своя` въжделњ. простеr крылњ` свои, и^ прїа'тъ иX, и^ поDя'тᲆ и^хъ на ра'мђ свое'ю”
12
12
так Господь один водив його, і не було з Ним чужого бога.
Гь~ е^ді'нъ въжда'ше и^хъ, и^ не бњ` с ни'ми б~ъ чю'ждь”
13
13
Він підніс його на висоту землі і годував плодами полів, і поїв його медом з каменю і єлеєм з твердої скелі,
Въꙁведе` я& на си'лђ ꙁемли`, насыти` и^хъ жи'тъ се'лныхъ. със#са'ша ме'дъ и^с ка'мене, и^ е^ле'и эT тве'рда ка'мене”
14
14
маслом коров’ячим і молоком овечим, і жиром агнців і баранів васанських і козлів, і повною пшеницею, і ти пив вино, кров виноградних ягід.
Ма'сло кра'вїе, и^ мле'ко ѓ%вчее, съ тђ'комъ а%гньчиM и^ ѓ'внимъ, сыно'въ ю%нчихъ и^ ко'ꙁлиX съ тђкомъ пшени'чномъ. и^ кро'вь гро'ꙁдовђ пїа'хђ вино`”
15
15
І [їв Яків, і] розповнішав Ізраїль, і став упертим; розповнішав, потовстішав і розжирів; і залишив він Бога, Який створив його, і знехтував твердиню спасіння свого.
И$ ја^де` і^а'ков# и^ насыти'ся. и^ эTве'ржеся въꙁлю'бленныи. ё^ты` ё^толъстњ`, и^ раZширњ`. и^ ѓ^ста'ви б~а сътвор#шаго и&, и^ эTстђпи` эT б~а сп~са свое^го”
16
16
Богами чужими вони роздратували Його і мерзотами [своїми] розгнівали Його:
Прогнњваша м^я ѓ^ чю'жди'х#, въ ме'рꙁостеX свои^хъ прегорчи'ша м^я”
17
17
приносили жертви бісам, а не Богу, богам, яких вони не знали, новим, які прийшли від сусідів і про яких не помишляли батьки ваші.
Пожро'ша бњ'совомъ а^ не б~ђ. бого'мъ, и^хже не вњ'даша. новїи с^екра'тъ, прїи до'ша, и^хже не вњ'даша эTц~ы и^х#”
18
18
А Заступника, Який породив тебе, ти забув, і не пам’ятав Бога, Який створив тебе.
Бг~а ро'ждьшагот^я ѓ^ста'ви, и^ ꙁабы` б~а пита'ющагот^я”
19
19
Господь побачив [і обурився], і в обуренні зневажив синів Своїх і дочок Своїх,
И$ ви'дњ г~ь и^ въꙁревнова`. и^ раꙁдражи'ся, за гнњ'въ сн~овъ иX и^ дщерїи”
20
20
і сказав: сховаю лице Моє від них [і] побачу, який буде кінець їх; бо вони рід розбещений; діти, у яких немає вірности;
И$ рече, эTвращђ` лице` мое` эT ни'хъ, и^ покажђ` чт^о бђ'детъ и^мъ на послњ'докъ ја%ко ро'дъ раꙁъвраще'нъ е^сть. сн~ве и%хже нњсть вњры въ ни'хъ”
21
21
вони роздратували Мене тим, що не є богом, марнотами своїми засмутили Мене: і Я роздратую їх тим, що не є народом, народом безглуздим засмучу їх;
Тїи раздражи'ша м^я не ѓ^ бѕ~њ, прогнњваша м^я въ и'долњхъ своихъ, а%ꙁ# раꙁдражђ` иX не ѓ^ ја^ꙁыцXњ ѓ^ ја^зыцXњ же нераꙁђмливыX прогнњ'ваю иX”
22
22
бо вогонь запалав у гніві Моєму, палить до пекла глибинного, і поглинає землю і плоди її, і спалює основи гір;
ЈА/ко ѓ%гнь въꙁгори'тся эT ја%рости моея`, раждьже'тся до а'да преи^спо'дняго. снњсть ꙁе'млю, и^ жита е^я, попа'литъ ѓ^снова'нїя гора'мъ”
23
23
зберу на них біди і випущу на них стріли Мої:
Съберђ` на нихъ ѕла'я, и^ стрњ'лы моя скон#чаю въ ни'хъ”
24
24
будуть виснажені голодом, знищені гарячкою і лютою заразою; і пошлю на них зуби звірів і отруту плазунів, що на землі;
Та'юща гла'домъ. и^ снњ'дь пти'цъ, и^ гръбъ неи^сцњлеn. ꙁђ'бы ѕвњ'рїи послю` в ня`, съ ја%росᲄїю пресмыка'ющимися по ꙁемли`”
25
25
ззовні буде губити їх меч, а в домах жах — і юнака, і дівчину, і немовля, і вкритого сивиною старця.
эT вн^њ беꙁча'дитъ и^хъ мечь, и^ эT храM и^хъ стра'хъ. ю%ноша съ дв~ою. със#сыи. съ ѓ%трокомъ старцемъ”
26
26
Я сказав би: розсію їх і зітру з середовища людей пам’ять про них;
Рњхъ, раꙁсњ'ю и^хъ, ё^ста'влю же эT чл~къ па'мять и^хъ”
27
27
але відклав це заради озлоблення ворогів, щоб вороги його не загордилися і не сказали: наша рука висока, і не Господь зробив усе це.
Токмо ꙁа гнњ'въ вра'гъ, ја%ко да не долголњтъствђ'ютъ, и^ да не наля'гђтъ сђпоста'ти. да не рекђтъ, рђка` на'ша высо'ка. и^ не г~ь сътвори` сїя вс^я”
28
28
Тому що вони народ, який утратив розум, і немає в них сенсу.
ЈА/ко ја^ꙁы'къ погђ'бль совњтъ е^сть и^ нњсть в ни'хъ хђдожьства. не смы'слиша раꙁђмњти,
29
29
О, якби вони розсудили, подумали про це, зрозуміли, що з ними буде!
сїя вс^я” да прїимђтъ въ грядђщее вре'мя.
30
30
Як би міг один переслідувати тисячу і двоє проганяти десять тисяч, якби Заступник їх не зрадив їх, і Господь не віддав їх!
ка'ко пожене'тъ е^ді'нъ ты'сящђ, и дв^а дви'гнета тм^ы. а%ще не б~ъ эTда'стъ и^хъ и^ г~ь преда'стъ и^хъ”
31
31
Бо заступник їх не такий, як наш Заступник; самі вороги наші судді в тім.
Нњ сђть б^о бо'ѕи и^хъ ја%ко б~ъ на'шъ вра'ѕи же на'ши нераꙁђ'мливи”
32
32
Бо виноград їх від виноградної лози содомської і з полів гоморрських; ягоди їх ягоди отруйні, грона їх гіркі;
эT виноградъ б^о содомъскихъ винограD и^хъ, и^ лоꙁа` и^хъ эT гоморы. гроꙁдᲆ и^хъ, гроꙁдъ желчи, гроꙁдъ горести ихъ”
33
33
вино їх отрута драконів і згубна отрута аспидів.
ЈА/рость ѕмїи, вино` иX и^ ја%рость а^спидъ неи^сцњ'лна”
34
34
Чи не приховано це в Мене? чи не запечатано в сховищах Моїх?
Не сїя л^и вс^я събрашася ё^ мене`, и^ запечатлњшася въ съкровищиX мои^х#
35
35
У Мене помста і нагорода, коли похитне нога їх; бо близько день загибелі їх, скоро настане приготоване для них.
въ дн~ь эTм#щенїя въꙁда'мъ, въ время вънегда` съблаꙁни'тся нога` их# ја%ко блиꙁь дн~ь поги'бели и^хъ, и^ преDсташа гото'вая ва'мъ”
36
36
Але Господь буде судити народ Свій і над рабами Своїми змилосердиться, коли Він побачить, що рука їх ослабла, і не стало ні ув’язнених, ні тих, що залишилися зовні.
ЈА/ко сђдиT г~ь люде'мъ свои^мъ, и^ ѓ^ рабњхъ свои^хъ ё^моле'нъ бђдетъ. видњ б^о иX раꙁ#слаблены, і^ и^ста'явша вᲆ время і^ и^ꙁнемогоша”
37
37
Тоді скаже [Господь]: де боги їх, твердиня, на яку вони надіялися,
И$ рече г~ь гд^њ сђть бо'ѕи и^хъ, и^же ё^поваша на ня”
38
38
які їли жир жертв їх [і] пили вино узливань їх? нехай вони повстануть і допоможуть вам, нехай будуть для вас покровом!
И$хже тђкъ жр'ътвъ иX ја^дя'сте, и пїја%сте вино` требᲆ ихX” да въскрsнTђ и^ помогTђ ваM и^ бђдTђ ваM покровиᲄеле”
39
39
Бачите нині, [бачите,] що це Я, Я — і немає Бога, крім Мене: Я умертвляю й оживляю, Я уражаю і Я зціляю, і ніхто не визволить від руки Моєї.
Ви'дите ви'дите, ја%ко а%зъ е^смь, и^ нњсть б~ъ ра'ꙁвᲇ мене`. а^ꙁъ ё^бїю` и^ жи'ти сътворю`. поражђ`, и^ а'ꙁъ и^сцњлю`. и^ нњсть и^же и^змеT эT рђкђ` мое^ю”
40
40
Я піднімаю до небес руку Мою і [клянуся правицею Моєю і] говорю: живу Я повік!
ЈА/ко вᲆꙁдви'гнђ на' нб~о рђ'кђ мою, и^ кленђ'ся десни'цею мое^ю. и^ рекђ`, жи'вђ а%ꙁъ въ вњкъ”
41
41
Коли загострю блискучий меч Мій, і рука Моя прийме суд, то відомщу ворогам Моїм і ненависникам Моїм воздам;
ЈА/ко поѓ^стрю` ја%ко мо'лнїю ме'чь мои, и^ прїиметъ сђ'дъ рђка моя`. и^ въꙁда'мъ ме'сть врагомᲆ, и^ ненави'дящиM м^я въꙁда'мъ”
42
42
напою стріли Мої кров’ю, і меч Мій насититься плоттю, кров’ю убитих і полонених, головами начальників ворога.
Оу^пою` стрњ'лы моа` эT кро'ви, и^ ме'чь мо'и снњсть мя'са. эT кро'ве ја%звеныхᲆ и^ плњне'нїа, эT глаv кн~ѕь ја^зы'ческих#”
43
43
[Веселіться, небеса, разом з Ним, і поклоніться Йому, всі ангели Божі.] Веселіться, язичники, з народом Його [і хай зміцняться всі сини Божі]! бо Він відомстить за кров рабів Своїх, і відплатить помстою ворогам Своїм, [і ненависникам Своїм воздасть,] і очистить [Господь] землю Свою і народ Свій!
Въꙁвесели'теся нб~са кђп'но с ниM, и^ да покло'нятся е^мђ вс^и а^гг~ли бж~їи” Въꙁвесели'теся ја^зы'цы съ люDми е^го, и^ да ё^крᲇпяTся е^мђ вс^и сн~ове бж~їи” ЈА/ко кро'вь сн~оv свои^хъ м#ща'етъ, и^ эTм#сти'тᲆ и^ воꙁда'стъ ме'сть враго'мъ, и^ ненави'дящиM е^го въꙁда'стᲆ. и^ ѓ^чи'ститᲆ г~ь зе'млю людїи свои^хъ”
44
44
[І написав Мойсей пісню цю в той день, і навчив її синів Ізраїлевих.] І прийшов Мойсей [до народу] й оголосив усі слова пісні цієї гучно народу, він і Ісус, син Навина.
И$ въписа` мољ=сїи пњ'снь сїю' въ то'й дн~ь, и^ наё^чи` е^ю сн~ы і^и~ля. и^ въни'де мољ=сїи къ лю'деM. и^ гл~а вс^я словеса` зако'на сего` въ ё%ши лю'демъ, саM і^ и'сђсъ нављ=нъ”
45
45
Коли Мойсей оголосив усі слова ці всьому Ізраїлю,
И$ сконча` мољ=сїи гл~я словеса` сїи в#семђ` і^и^л~ю”
46
46
тоді сказав їм: покладіть на серце ваше всі слова, які я оголосив вам сьогодні, і заповідайте їх дітям своїм, щоб вони намагалися виконувати всі слова закону цього;
И$ рече к ни'мъ въне'млите срDцемъ ва'шиM вс^я словеса` сїи. ја%же азъ и^ꙁвњсᲄђ'ю ваM днsе” ЈА/же да ꙁаповњ'сте сн~омъ своиM. снабдњти и^ твори'ти вс^я словеса` зако'на сего`”
47
47
бо це не пусте для вас, але це життя ваше, і через це ви довгий час пробудете на тій землі, в яку ви йдете через Йордан, щоб оволодіти нею.
ЈА/ко нњсть сло'во с^е сђ'е ваM н^о жи'ꙁнь ваша, и^ сего ра'ди сло'ва длᲆги дн~и бђ'дете на ꙁемли`. на ню'же в^ы минђе'те і^ѓ^рда'нъ та'мо причасᲄити ю&”
48
48
І говорив Господь Мойсеєві в той же самий день і сказав:
И$ рече г~ь кᲆ мољ=сїю въ дн~ь сїи гл~я.
49
49
зійди на цю гору Аварим, на гору Нево, що в землі Моавитській, навпроти Єрихона, і подивися на землю Ханаанську, яку Я даю у володіння синам Ізраїлевим;
възы'ди на горђ` а^вариM. гора наварїё& ја^же е^сть въ ꙁемли` моа'вли пря'мо е^ри'хђ. и^ виждь ꙁе'млю ханаа'ню, ю^же а'зъ да'ю сн~омъ і^и^л~евымъ въ ѓ^дръжа'нїе”
50
50
і помри на горі, на яку ти зійдеш, і прилучись до народу твого, як помер Аарон, брат твій, на горі Ор, і прилучився до народу свого,
И$ сконча'ися тамо на горњ` на нюже въсхо'диши, и^ приложися къ людемъ своиM. ја%коy ё%мре а^а^ро'нъ бра'тъ тво'и на горњ` ѓ%рњ, и^ приложи'ся к люде'мъ своиM”
51
51
за те, що ви згрішили проти Мене серед синів Ізраїлевих при водах Мериви в Кадесі, у пустелі Син, за те, що не явили святости Моєї серед синів Ізраїлевих;
Поне'же не покори'стеся сло'вђ мое^мђ въ сн~њхъ і^и^л~евњхъ ё^ воды` сђпротивныя кади'съ, въ пђсты'ни си'ни. и^ понеже не ѓ^ст~исте мене` въ сн~њхъ і^и^л~евых#”
52
52
перед собою ти побачиш землю, а не ввійдеш туди, у землю, яку Я даю синам Ізраїлевим.
ЈА/ко съпряма во'зриши зе'млю. н^отамо не въни'деши, е^ја%же даю` сн~омъ і^ил~евымъ”
Глава 33
Глvа, л~г”
1
1
Ось благословення, яким Мойсей, людина Божа, благословив синів Ізраїлевих перед смертю своєю.
Се же блsве'нїемъ и^же блsви мољ=сїи чл~къ бж~їи сн~ы і^ил~евы прежде скоnча'нїа свое^го”
2
2
Він сказав: Господь прийшов від Синая, відкрився їм від Сеїра, засяяв від гори Фарана і йшов з безліччю святих; праворуч Нього вогонь закону.
И$ рече, г~ь эT сїѓ'на прїиде, и јави'ся эT. їира намᲆ и приспњ` эT горы` фара'ня и^ прїиде сот#мами ст~ыхъ ѓ^деснђю е^го ѓ%гнь зако'нђ и^мъ”
3
3
Істинно Він любить народ [Свій]; усі святі його в руці Твоїй, і вони припали до ніг Твоїх, щоб слухати слова Твої.
И$ пощадњ` люди своа, и^ вс^и ст~їи въ рђкаX е^го сђть, и^ приставшїи ногам# е^го
4
4
Закон дав нам Мойсей, насліддя громади Якова.
прїа'ша эT словесᲆ е^го” Зако'нъ, и^же заповњ'да намᲆ мољ=сїи. и^ причасᲄїе со'нма і^а'ковля”
5
5
І він був царем Ізраїля, коли збиралися глави народу разом з колінами Ізраїлевими.
И$ бђдетᲆ правеDнаго цр~ь вънегда` собирахђся княѕи люDстїи въкђпе и^ племена сн~овъ і^ил~евыхъ”
6
6
Нехай живе Рувим і нехай не вмирає, і [Симеон] нехай не буде нечисленним!
да живет# рђви'мъ, да не ё%мретъ, и^ бђ'детъ вᲆ мало число`. и симеѓ'нъ да бђдетᲆ мно'гъ числоM”
7
7
Але про Іуду сказав це: почуй, Господи, голос Іуди і приведи його до народу його; руками своїми нехай захистить він себе, і Ти будь помічником проти ворогів його.
А$ с^е і^ю^дњ. и^ рече послђшай г~и гла'са і^ю^дина и^ въ люди е^го въведи`. рђка` е^го ѓ^би'лна е^мђ, и^ помо'щник# на враги е^го да бђдеши`”
8
8
І про Левія сказав: тумим Твій і урим Твій на святому мужі Твоєму, якого Ти випробував у Массі, з яким Ти сперечався при водах Мериви,
И$ левљ=и рече`, дадите левљ=и страшли'выя е^го, і^ и^стиннђ е^го мђжђ прпDбнђ, е^гоже и^скђси во и^скђшенїи и^ ѓ^блъгаше и& ё^ воды` сђпротивныа”
9
9
який говорить про батька свого і матір свою: «я на них не дивлюся», і братів своїх не визнає, і синів своїх не знає; бо вони, левити, слова Твої зберігають і завіту Твого дотримують,
Гл~яй эTц~ђ свое^мђ и^ мт~ри свое^и, не ви'дњхъ тебе`. и^ братїя свое^я не позна`. и^ сн~овъ свои^хъ не ё^видњ. снабдњ` словеса` твоя` и^ завTњ тво'и снабдњ`”
10
10
навчають законів Твоїх Якова і заповідей Твоїх Ізраїля, покладають куріння перед лицем Твоїм і всепалення на жертовник Твій;
Повњдятᲆ ѓ^правле'нїа твоя` і^а'ковђ и^ зако'нъ твои і^ил~ю. възложа'тъ џимїя'мъ въ гнњ'вњ твое^мъ прино'съ на ѓ%лтарь тво'и”
11
11
благослови, Господи, силу його і до діл рук його благоволи, врази стегна тих, що повстають на нього і ненавидять його, щоб вони не могли стояти.
Блsви г~и крњ'пость е^го, и^ дњ'ла рђкђ` е^го прїими. побїи чресла` въставшиX на'нь вра'гъ е^го, и^ ненави'дящиX е^го, да не въскрsнђтъ”
12
12
Про Веніаміна сказав: улюблений Господом живе у Нього безпечно, [Бог] покриває його кожного дня, і він спочиває між раменами Його.
И$ веньја^ми'нђ реq въꙁлю'бленныи гм~ъ ё^поваяй вселиTся в немъ и^ б~ъ ѓ^кри'литъ е^го, вс^я дн~и. и^ посредњ` ра'менъ е^го почїеT”
13
13
Про Йосифа сказав: нехай благословить Господь землю його жаданими дарами неба, росою і дарами безодні, яка лежить внизу,
І$ и^ѓ'сифови реq съ блsве'нїемъ гн~имъ земля` е^го, эT высоты` нбsныя росы`, и^ эT беꙁDнъ и^сто'чники ни'ꙁђ”
14
14
жаданими плодами від сонця і жаданими плодами місяця,
И$ въ время жи'та со'лнечныX премене'нїи, и^ эT сне'мъ мњ'сячныхъ”
15
15
чудовими плодами гір древніх і жаданими дарами пагорбів вічних,
И$ эT ве'рха горъ нача'ло. и^ эT ве'рха холмовъ а^е^наѓ'ньскихъ”
16
16
і жаданими дарами землі і того, що наповнює її; благословення Того, Хто явився у терновому кущі, нехай прийде на голову Йосифа і на тім’я найкращого з братів своїх;
И$ по времени земля` съверше'нїа” и^ прїа'тенᲆ ја^ви'вшемђся въ кђпи'нњ. да прїидђтъ на главђ` и^ѓ'сифђ. и^ на ве'рхъ, да просла'виTся въ бра'тїи е^го”
17
17
міцність його як первородного тельця, і роги його, як роги буйвола; ними колотиме він народи усі до країв землі: це десятки тисяч Єфремові, це тисячі Манассіїні.
ЈА/ко первороDнаготелца` доброта` е^го. и^ ја%ко рогᲆ и^норо'га ро'ꙁи е^го. тњ'ми страны` прободе'тъ въкђ'пњ до кра'я земля`. сїя тм^ы е^фрњмовы. и^ сїя ты'сђща манаси'и^на”
18
18
Про Завулона сказав: веселися, Завулоне, в путях твоїх, і Іссахаре, в наметах твоїх;
И$ ꙁаё^ло'нђ реq. въꙁвесели'ся ꙁаё^ло'нъ въ и^схо'дњ твое^мъ. и^саха'ръ въ домњ'хъ е^го”
19
19
скликають вони народ на гору, там заколюють законні жертви, бо вони годуються багатством моря і скарбами, прихованими в піску.
Страны` на горђ`, и^ приꙁовђтъ, и^ положаT т^ђ тре'бђ пра'вдњ. и^ богаTство морско'е въꙁдоя'т#. и^ прїимђтъ съкро'вища съкрове'нныя въ песцњ”
20
20
Про Гада сказав: благословенний, той, хто розповсюдив Гада, він спочиває як лев і розтрощує і м’язи і голову;
И$ га'дђ реq блsве'нъ раз#ширя'ася гаD. ја%ко ле'въ почи` съкрђши'выи мы'шцђ кн~ѕя”
21
21
він обрав собі початок землі, там ушанований наділом від законодавця, і прийшов із главами народу, і виконав правду Господа і суди з Ізраїлем.
И$ ё^ви'дњ нача'ткы своя` ја%кота'мо раꙁдњли'ся ꙁемля`, кн~ѕеи събра'ныX въкђ'пњ въ нача'ло ꙁмли` люDскїя. пра'вдђ сътвори'тъ г~ђ, и^ сђ'дъ сво'и съ і^и^л~емъ”
22
22
Про Дана сказав: Дан молодий лев, який вибігає з Васана.
И$ да'нђ реq да'нᲆ лви'чищ# ско'читᲆ эT васа'на”
23
23
Про Неффалима сказав: Неффалим насичений благоволінням і сповнений благословення Господа; море і південь у володінні його.
И$ неџали'мђ реq. неџали'мъ насыще'нїе прїа'тно. и^ насы'тится блsве'нїа эT г~а. мо'ре и^ ю'гъ наслњ'дитъ”
24
24
Про Асира сказав: благословенний між синами Асир, він буде любимим братами своїми, і занурить у єлей ногу свою;
И$ а^си'рђ реq, блsве'нъ эT ча'дъ а^си'ръ. и^ бђ'детъ прїя'тенъ бра'тїи свое'й. ѓ^мо'читъ въ е^ле'и но'гђ свою`”
25
25
залізо і мідь — запори твої; як дні твої, буде примножуватися багатство твоє.
Желњ'ꙁо и^ мњ'дь сапо'гъ е^го бђдетᲆ. и^ а^ки дн~ь твои крњпосᲄь твоя`”
26
26
Немає подібного до Бога Ізраїлевого, Який по небесах принісся на допомогу тобі й у славі Своїй на хмарах;
Нњсть б^о ја%ко б~ъ любеZнаго. въсходя'и на нб~о помощь тебњ. и^ великолњпыи вᲆ твердилњ”
27
27
притулок [твій] Бог превічний, і [ти] на раменах вічних; Він прожене ворогів від лиця твого і скаже: знищуй!
И$ покрыеT т^я бж~їе начало. и^ поD крњпостїю мыш#ца прsносђщныя, эTженеT эT лица` твое^го враги`. гл~я погђблю`”
28
28
Ізраїль живе безпечно, один; око Якова бачить перед собою землю, повну хліба і вина, і небеса його викраплюють росу.
И$ вселится і^и^л~ь ё^повая е^ді'нъ на ꙁемли` і^а'ковли. вино'мъ и^ пшени'цею. и^ нб~о е^мђ ѓ^бла'чно росо'ю”
29
29
Блаженний ти, Ізраїлю! хто подібний до тебе, народе, що охороняється Господом, Який є щитом, що охороняє тебе, і мечем слави твоєї? Вороги твої раболіпствують перед тобою, і ти зневажаєш гордість їх.
Бл~же'нъ е^си і^и^л~ю. кт^о подо'бенъ ва'мъ. лю'дїе спsнїи эT г~а. щи'тъ по'мощъ ᲄвоя. и^ ѓ^рђжїе хвала твоя`, и^ съ'лжютъ тебњ` враѕи твои`. ты' же на вы'ю иX настђ'пиши”
Глава 34
Глvа, л~д”
1
1
І зійшов Мойсей з рівнин моавитських на гору Нево, на вершину Фасги, яка навпроти Єрихона, і показав йому Господь усю землю Галаад до самого Дана,
И$ вꙁы'де мољ=сїи эT а^ровоџа моа'вля. на горђ` моа'влю, на ве'рхъ џаꙁга, е^же е^сть прямо е^рихђ. и^ покаꙁа` е^мђ г~ь вс^ю ꙁе'млю галааDскђ до да'на”
2
2
і всю [землю] Неффалимову, і [всю] землю Єфремову і Манассіїну, і всю землю Іудину, навіть до самого західного моря,
И$ вс^ю ꙁе'млю неџли'млю и^ е^фрњмовђ, и^ манасїинђ. и^ вс^ю ꙁемлю і^ю%динђ до мо'ря послњ'дняго”
3
3
і полуденну країну і рівнину долини Єрихона, місто Пальм, до Сигора.
И$ пђстыню и^ ѓ%крsтная села`. и^е^рихона гра'да фини'чьскаго, до сиго'ра”
4
4
І сказав йому Господь: ось земля, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку та Якову, говорячи: «сімені твоєму дам її»; Я дав тобі побачити її очима твоїми, але в неї ти не ввійдеш.
И$ реq г~ь къ мољ=сїю. сїя земля` е^ю'же кляXся, а^враа'мђ, і^саа'кђ, і^а^ковђ гл~я. племени ва'шемђ дамъ ю&. и^ покаꙁаX ю& ѓ^чи'ма твои^ма, н^ота'мо не внидеши”
5
5
І помер там Мойсей, раб Господній, на землі Моавитській, за словом Господнім;
И$ скончася т^ђ мољ=сїи рабъ гн~ь въ ꙁемли` моа'вли сло'воM гн~и”
6
6
і був похований у долині в землі Моавитській навпроти Беф-Фегора, і ніхто не знає місця поховання його навіть до цього дня.
И$ погребо'ша е^го въ ꙁемли` моа'вли, бли'ꙁъ до'мђ џого'рова. и^ не свњде н^иктоже погребенїа е^го, даже и^ до днsе”
7
7
Мойсеєві було сто двадцять років, коли він помер; але зір його не притупився, і міцність у ньому не виснажилася.
Мољ=сїю же б^њ, р~, и^ к~, лњтъ, вᲆнегда` сконча'ся. и^ не ѓ^темнњстњ ѓ%чи е^мђ н^и и^стлᲇ'ста вњжди е^го”
8
8
І оплакували Мойсея сини Ізраїлеві на рівнинах моавитських [навпроти Йордану біля Єрихона] тридцять днів. І минули дні плачу і ридання за Мойсеєм.
И$ плака'шеся сн~ове і^ил~еви мољ=сїа въ равоџњ моа'вли ё^ і^ѓ^рда'на блиꙁᲆ е^рихона. л~, дн~їи. и^ сконча'шася дн~їе пла'ча желњ'нїя мољ=сїина”
9
9
І Ісус, син Навина, сповнився духом премудрости, тому що Мойсей поклав на нього руки свої, і підкорювалися йому сини Ізраїлеві і робили так, як повелів Господь Мойсеєві.
І$ и^сђсъ сн~ъ нављ=инъ напо'лнися дх~а смыслена. въꙁложи б^о мољ=сїи рђцњ` свои` на'нь. и^ послђшаша е^го сн~ове і^и^л~ви, и^ сътвори'ша ја%коже ꙁаповњ'да г~ь мољ=сїю”
10
10
І не було більше в Ізраїля пророка такого, як Мойсей, якого Господь знав лицем до лиця,
И$ не въста` по семъ пррoкъ въ і^и^л~и ја%коже мољ=сїи. е^гоже поꙁна` г~ь лицемъ къ лицђ`”
11
11
за всіма знаменнями і чудесами, які послав його Господь зробити в землі Єгипетській над фараоном і над усіма рабами його і над усією землею його,
Въ всњ'хъ знаменїихъ и^ чюдесњ'хъ, и^же посла` е^го г~ь сътвори'ти я& все'и земли` е^гљ=пеTстеи. фараѓ%нђ и^ слђгаM е^го. и^ ꙁемли е^го
12
12
і за рукою сильною і за великими чудесами, які Мойсей звершив перед очима усього Ізраїля.
чюдеса` вели'ка. рђкою крњ'пкою и^ мы'шцею высо'кою, е^же сътвори` мољ=сїи преD всњмъ і^и^л~емъ”

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.