|
Глава 12
|
Глава́ в҃і
|
|
1
|
1
|
| І пам’ятай Творця твого в дні юности твоєї, доки не прийшли тяжкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити: «немає мені задоволення в них!» | И҆ помѧнѝ сотво́ршаго тѧ̀ во дне́хъ ю҆́ности твоеѧ̀, до́ндеже не прїи́дꙋтъ дні́е ѕло́бы твоеѧ̀, и҆ приспѣ́ютъ лѣ̑та, въ ни́хже рече́ши: нѣ́сть мѝ въ ни́хъ хотѣ́нїѧ: |
|
2
|
2
|
| доки не померкли сонце і світло і місяць і зірки, і не найшли нові хмари слідом за дощем. | до́ндеже не поме́ркнетъ со́лнце и҆ свѣ́тъ, и҆ лꙋна̀ и҆ ѕвѣ́зды, и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ ѡ҆́блацы созадѝ дождѧ̀: |
|
3
|
3
|
| У той день, коли затремтять ті, що охороняють дім, і зігнуться мужі сильні; і перестануть молоти ті, що мелють, тому що їх мало залишилося; і затьмаряться ті, що дивляться у вікно; | въ де́нь, въ ѻ҆́ньже подви́гнꙋтсѧ стра́жїе до́мꙋ, и҆ развратѧ́тсѧ мꙋ́жїе си́лы, и҆ оу҆празднѧ́тсѧ ме́лющїи, ꙗ҆́кѡ оу҆ма́лишасѧ, и҆ помрача́тсѧ зрѧ́щїи во сква́жнехъ: |
|
4
|
4
|
| і будуть зачинятися двері на вулицю; коли замовкне звук жорна, і буде вставати людина за криком півня і замовкнуть дочки співу; | и҆ затворѧ́тъ двє́ри на то́ржищи, въ не́мощи гла́са ме́лющїѧ, и҆ воста́нетъ на гла́съ пти́цы, и҆ смирѧ́тсѧ всѧ̑ дщє́ри пѣ́сни: |
|
5
|
5
|
| і висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль, і обважніє коник, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити його на вулиці плакальниці; — | и҆ на высотꙋ̀ оу҆́зрѧтъ, и҆ оу҆́жасъ на пꙋтѝ, и҆ процвѣте́тъ а҆мѷгда́лъ, и҆ ѡ҆толстѣ́ютъ прꙋ́зїе, и҆ разрꙋши́тсѧ каппарі́съ: ꙗ҆́кѡ ѿи́де человѣ́къ въ до́мъ вѣ́ка своегѡ̀, и҆ ѡ҆быдо́ша на то́ржищи пла́чꙋщїи: |
|
6
|
6
|
| доки не порвався срібний ланцюжок, і не розірвалася золота пов’язка, і не розбився глечик біля джерела, і не поламалося колесо над колодязем. | до́ндеже не преврати́тсѧ оу҆́же сре́брѧное, и҆ не сокрꙋши́тсѧ повѧ́зка злата́ѧ, и҆ сокрꙋши́тсѧ водоно́съ оу҆ и҆сто́чника, и҆ сло́митсѧ колесо̀ въ ко́лїи. |
|
7
|
7
|
| І повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його. | И҆ возврати́тсѧ пе́рсть въ зе́млю, ꙗ҆́коже бѣ̀, и҆ дꙋ́хъ возврати́тсѧ къ бг҃ꙋ, и҆́же дадѐ є҆го̀. |
|
8
|
8
|
| Суєта суєт, сказав Екклезіаст, усе — суєта! | Сꙋета̀ сꙋ́етствїй, речѐ є҆кклесїа́стъ, всѧ́чєскаѧ сꙋета̀. |
|
9
|
9
|
| Крім того, що Екклезіаст був мудрий, він учив ще народ знання. Він усе випробовував, досліджував, і склав багато притч. | И҆ ли́шшее, ꙗ҆́кѡ бы́сть є҆кклесїа́стъ мꙋ́дръ, и҆ ꙗ҆́кѡ наꙋчѝ ра́зꙋмꙋ человѣ́ка: и҆ оу҆́хо и҆зслѣ́дитъ красотꙋ̀ при́тчей. |
|
10
|
10
|
| Намагався Екклезіаст знаходити витончені висловлювання, і слова істини написані ним правильно. | Мно́гѡ взыска̀ є҆кклесїа́стъ, є҆́же ѡ҆брѣстѝ словеса̀ хотѣ́нїѧ, и҆ напи́саное пра́вости, словеса̀ и҆́стины. |
|
11
|
11
|
| Слова мудрих — як голки і як вбиті цвяхи, і укладачі їх — від єдиного пастиря. | Словеса̀ мꙋ́дрыхъ ꙗ҆́коже ѻ҆стны̀ воло́вїи и҆ ꙗ҆́коже гво́здїе вонзе́но, и҆̀же ѿ сложе́нїй да́ни бы́ша ѿ па́стырѧ є҆ди́нагѡ. |
|
12
|
12
|
| А що понад усе це, сину мій, того бережися: складати багато книг — кінця не буде, і багато читати — втомлює тіло. | И҆ мно́жае ѿ ни́хъ, сы́не мо́й, храни́сѧ: твори́ти кни̑ги мнѡ́ги нѣ́сть конца̀, и҆ оу҆че́нїе мно́гое трꙋ́дъ пло́ти. |
|
13
|
13
|
| Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини; | Коне́цъ сло́ва, всѐ слꙋ́шай: бг҃а бо́йсѧ и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ хранѝ, ꙗ҆́кѡ сїѐ всѧ́къ человѣ́къ: |
|
14
|
14
|
| бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле. | ꙗ҆́кѡ всѐ творе́нїе приведе́тъ бг҃ъ на сꙋ́дъ ѡ҆ всѧ́цѣмъ погрѣше́нїи, а҆́ще бла́го и҆ а҆́ще лꙋка́во. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.