|
Глава 6
|
Глава́ ѕ҃
|
|
1
|
1
|
|
Є зло, яке бачив я під сонцем, і воно часто буває між людьми:
|
Є҆́сть лꙋка́вствїе, є҆́же ви́дѣхъ под̾ со́лнцемъ, и҆ мно́го є҆́сть над̾ человѣ́комъ:
|
|
2
|
2
|
|
Бог дає людині багатство і майно і славу, і немає для душі її нестачі ні в чому, чого не побажала б вона; але не дає їй Бог користуватися цим, а користується тим чужа людина: це — суєта і тяжка недуга!
|
мꙋ́жъ, є҆мꙋ́же да́стъ бг҃ъ бога́тство и҆ и҆мѣ́нїе и҆ сла́вꙋ, и҆ нѣ́сть лиша́ѧй дꙋшѝ свое́й ѿ всѣ́хъ, и҆́хже вожделѣ́етъ, и҆ не да́стъ є҆мꙋ̀ бг҃ъ вла́сти ѿ негѡ̀ ꙗ҆́сти, ꙗ҆́кѡ чꙋ́ждь мꙋ́жъ ꙗ҆́сти и҆́мать ѿ негѡ̀. И҆ сїѐ сꙋета̀ и҆ недꙋ́гъ ѕо́лъ є҆́сть.
|
|
3
|
3
|
|
Якби якийсь чоловік породив сто дітей, і прожив багато років, і ще примножилися дні життя його, але душа його не насолоджувалась би добром і не було б йому і погребіння, то я сказав би: викидень щасливіший за нього,
|
А҆́ще роди́тъ мꙋ́жъ сто̀ (ча̑дъ) и҆ лѣ̑та мнѡ́га поживе́тъ, и҆ мно́зи бꙋ́дꙋтъ дні́е лѣ́тъ є҆гѡ̀, и҆ дꙋша̀ є҆гѡ̀ не насы́титсѧ ѿ благосты́ни, и҆ погребе́нїѧ не бы́сть є҆мꙋ̀, рѣ́хъ: бла́гъ па́че є҆гѡ̀ и҆́звергъ,
|
|
4
|
4
|
|
тому що він марно прийшов і відійшов у темряву, і його ім’я покрите мороком.
|
ꙗ҆́кѡ въ сꙋетѣ̀ прїи́де и҆ во тмꙋ̀ и҆́детъ, и҆ во тмѣ̀ и҆́мѧ є҆гѡ̀ покры́етсѧ:
|
|
5
|
5
|
|
Він навіть не бачив і не знав сонця: йому спокійніше, ніж тому.
|
и҆ со́лнца не ви́дѣ, нижѐ разꙋмѣ̀, поко́й семꙋ̀ па́че тогѡ̀:
|
|
6
|
6
|
|
А той, хоча б прожив дві тисячі років і не насолоджувався добром, чи не усе піде в одне місце?
|
и҆ поживѐ ты́сѧщꙋ лѣ́тъ сꙋгꙋ́бѡ, и҆ благосты́ни не ви́дѣ: є҆да̀ не во є҆ди́но мѣ́сто всѧ̑ и҆́дꙋтъ;
|
|
7
|
7
|
|
Усі труди людини — для рота її, а душа її не насичується.
|
Ве́сь трꙋ́дъ человѣ́чь во оу҆ста̀ є҆гѡ̀, и҆ дꙋша̀ є҆гѡ̀ не и҆спо́лнитсѧ.
|
|
8
|
8
|
|
Яка ж перевага мудрого перед нерозумним, яка — у бідняка, що вміє ходити перед живими?
|
Ꙗ҆́кѡ ко́е и҆з̾ѻби́лїе (человѣ́кꙋ) мꙋ́дромꙋ па́че безꙋ́мнагѡ; поне́же ни́щь позна̀ ходи́ти проти́вꙋ живота̀.
|
|
9
|
9
|
|
Краще бачити очима, ніж бродити душею. І це — також суєта і томління духу!
|
Бла́го видѣ́нїе ѻ҆́чїю па́че ходѧ́щагѡ дꙋше́ю. И҆ сѐ сꙋ́етствїе и҆ произволе́нїе дꙋ́ха.
|
|
10
|
10
|
|
Що існує, тому вже наречене ім’я, і відомо, що це — людина, і що вона не може сперечатися з тим, хто сильніший за неї.
|
А҆́ще что̀ бы́сть, оу҆жѐ и҆менова́сѧ и҆́мѧ є҆гѡ̀, и҆ позна́сѧ, є҆́же є҆́сть человѣ́къ и҆ не возмо́жетъ сꙋди́тисѧ съ крѣпча́йшимъ па́че себє̀:
|
|
11
|
11
|
|
Багато таких речей, які примножують суєту: що ж для людини краще?
|
ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть словеса̀ мнѡ́га оу҆множа̑ющаѧ сꙋетꙋ̀.
|
|
12
|
|
|
Бо хто знає, що добре для людини в житті, у всі дні суєтного життя її, які вона проводить, як тінь? І хто скаже людині, що буде після неї під сонцем?
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.