|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| Є зло, яке бачив я під сонцем, і воно часто буває між людьми: | Е$сть лукaвствіе, є4же ви1дэхъ под8 с0лнцемъ, и3 мн0го є4сть над8 человёкомъ: |
|
2
|
2
|
| Бог дає людині багатство і майно і славу, і немає для душі її нестачі ні в чому, чого не побажала б вона; але не дає їй Бог користуватися цим, а користується тим чужа людина: це — суєта і тяжка недуга! | мyжъ, є3мyже дaстъ бGъ богaтство и3 и3мёніе и3 слaву, и3 нёсть лишazй души2 своeй t всёхъ, и4хже вожделёетъ, и3 не дaстъ є3мY бGъ влaсти t негw2 ћсти, ћкw чyждь мyжъ ћсти и4мать t негw2. И# сіE суетA и3 недyгъ ѕ0лъ є4сть. |
|
3
|
3
|
| Якби якийсь чоловік породив сто дітей, і прожив багато років, і ще примножилися дні життя його, але душа його не насолоджувалась би добром і не було б йому і погребіння, то я сказав би: викидень щасливіший за нього, | Ѓще роди1тъ мyжъ сто2 (ч†дъ) и3 лBта мнHга поживeтъ, и3 мн0зи бyдутъ днjе лётъ є3гw2, и3 душA є3гw2 не насhтитсz t благостhни, и3 погребeніz не бhсть є3мY, рёхъ: блaгъ пaче є3гw2 и4звергъ, |
|
4
|
4
|
| тому що він марно прийшов і відійшов у темряву, і його ім’я покрите мороком. | ћкw въ суетЁ пріи1де и3 во тмY и4детъ, и3 во тмЁ и4мz є3гw2 покрhетсz: |
|
5
|
5
|
| Він навіть не бачив і не знав сонця: йому спокійніше, ніж тому. | и3 с0лнца не ви1дэ, нижE разумЁ, пок0й семY пaче тогw2: |
|
6
|
6
|
| А той, хоча б прожив дві тисячі років і не насолоджувався добром, чи не усе піде в одне місце? | и3 поживE тhсzщу лётъ сугyбw, и3 благостhни не ви1дэ: є3дA не во є3ди1но мёсто вс‰ и4дутъ; |
|
7
|
7
|
| Усі труди людини — для рота її, а душа її не насичується. | Вeсь трyдъ человёчь во ўстA є3гw2, и3 душA є3гw2 не и3сп0лнитсz. |
|
8
|
8
|
| Яка ж перевага мудрого перед нерозумним, яка — у бідняка, що вміє ходити перед живими? | Ћкw к0е и3з8oби1ліе (человёку) мyдрому пaче безyмнагw; понeже ни1щь познA ходи1ти проти1ву животA. |
|
9
|
9
|
| Краще бачити очима, ніж бродити душею. І це — також суєта і томління духу! | Блaго видёніе џчію пaче ходsщагw душeю. И# сE сyетствіе и3 произволeніе дyха. |
|
10
|
10
|
| Що існує, тому вже наречене ім’я, і відомо, що це — людина, і що вона не може сперечатися з тим, хто сильніший за неї. | Ѓще что2 бhсть, ўжE и3меновaсz и4мz є3гw2, и3 познaсz, є4же є4сть человёкъ и3 не возм0жетъ суди1тисz съ крэпчaйшимъ пaче себє2: |
|
11
|
11
|
| Багато таких речей, які примножують суєту: що ж для людини краще? | ћкw сyть словесA мнHга ўмнож†ющаz суетY. |
|
12
|
|
| Бо хто знає, що добре для людини в житті, у всі дні суєтного життя її, які вона проводить, як тінь? І хто скаже людині, що буде після неї під сонцем? |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
