|
Книга Есфирі
|
Е$сџі'ръ
|
|
Глава 1
|
Глvа, а~”
|
|
0
|
0
|
|
[У другий рік царювання Артаксеркса великого, у перший день місяця Нісана, бачив сон Мардохей, син Іаїрів, Семеїв, Кисеїв, з коліна Веніамінового, юдеянин, що жив у місті Сузах, муж великий, який служив при царському палаці. Він був із полонених, яких Навуходоносор, цар Вавилонський, взяв у полон з Єрусалима з Ієхонією, царем Юдейським. Сон же його такий: ось жахливий шум, грім і землетрус і сум’яття на землі; і ось, вийшли два великих змії, готові битися один з одним; і великим було виття їх, і після виття їх усі народи приготувалися до війни, щоб уразити народ праведних; і ось – день темряви і мороку, скорбота і гноблення, страждання і сум’яття велике на землі; і збентежився весь народ праведних, побоюючись біди собі, й приготувалися вони до загибелі і стали взивати до Господа; від крику їхнього з’явилася, ніби від малого джерела, велика ріка з великою водою; і засяяло світло і сонце, і піднеслися смиренні і знищили марнославних. – Мардохей, пробудившись після цього сновидіння, яке зображало, що́ Бог хотів зробити, тримав цей сон у серці і бажав зрозуміти його у всіх частинах його, до ночі. І перебував Мардохей у палаці разом з Гавафою і Фаррою, двома царськими євнухами, які оберігали палац, і почув розмови їхні і розвідав наміри їхні і дізнався, що вони готуються накласти руки на царя Артаксеркса, і доніс про них царю; а цар катував цих двох євнухів, і, коли вони зізналися, були страчені. Цар записав цю подію в пам’яті, і Мардохей записав цю подію. І наказав цар Мардохею служити в палаці і дав йому подарунки за це. При царі ж був тоді вельможний Аман, син Амадафів, вугеянин, і намагався він заподіяти зло Мардохею і народу його за двох євнухів царських.]
|
Влњто второ'е црsтва а^ртаће'рћа вели'кого. въ прьвыи дн~ь мsца ниса'на, со'нъ ви'дᲇ мардохе'и сн~ъ и^а^ровъ семе'ие^въ, эT племени венїами'ня. чл~къ і^ё^деяни'нъ ѓ^бита'яи въ сђсњ гра'дњ. чл~къ вели'къ слђжа въ дворњ цр~евњ. бњ же эT плњне'нїя е^гоже плњни навходоносо'ръ цр~ь вављ=ло'ньскїи эT і^ерsлима, съ е^хонїемъ цр~еM и^ё^де'искимъ” И$ си'цево б^њ видњнїе сна` е^го и^же видњ, и^ се гла'съ ё^жасныи, и^ гро'мныи трђсъ, и^ смяте'нїе на ꙁемли`” И$ се дв^а ѕмїа вели'ки гото'ви прїидо'ша межDђ собо'ю борю'щеся” И$ бы'сть гла'съ и^хъ вели'къ, и^ гла'сомъ и^хъ ё^готовися вся'къ ја^ꙁы'къ на' брань, да и^стребя'тъ роD пра'веDныхъ” И$ се дн~ь тмы` и^ мра'ка, ско'рбь и^ тњснота и^ ѓ^ꙁлобле'нїе и^ смяте'нїе велїе на ꙁемли`, и^ въꙁмђти'ся вся'къ ја^ꙁы'къ пра'веденъ боя'щеся ꙁло'бы е^го, и^ ё^готови'шася на поги'бель и^ воꙁопи'ша къ г~ђ. эT во'пля же иX быs ꙁна'менїе, а^ки` эT ма'лаh и^стоqника рњка велїя вода мно'га, и^ свњтъ и^ сл~нце воZсїя, и^ смире'ннїи въꙁнесо'шася, и^ појадо'ша сла'вныхъ” И$ възбнђвъ мардохе'и видњвыи со'нїе сїе е^же б~ъ въсхотњ` сотвори'ти. и^ дрᲆжа'ше со'нїе сїе въ срDцы си, и^ въ вся'комъ словеси` хотяше раꙁђмњти е& даже до нощи, и^ ё^моlча` мардохе'и въ дворњ со гава'џомъ и^ џа'рром# двњма е^внђхома цр~евома, и^же стрежа'хђ дво'рь. и^ слы'ша помышле'нїя и^ совњты и^хъ и^спыта`, и^ разђмњ` ја%ко гото'вятъ рђцњ свои ё^би'ти цр~я а^ртаће'рћа. и^ сказа` цр~ю ја%же ѓ^на` помышля'ютъ, і^ и^спыта` я& цр~ь, і^ и^сповњда'шася, и^ повњшени бы'ша. и^ написа` цр~ь словеса` сїя на па'мять, и^ мардохе'я написа` ѓ^ словесе'хъ си'хъ. и^ повелњ` цр~ь мардохе'ю слђжити въ дворњ`, и^ да'сть е^мђ да'ры сего ради. и^ бњ` а^ма'нъ, а^мада'џовъ, вђге'ѓвъ сла'венъ преD цр~емъ, и^ въсхотњ` ѓ^ꙁлоби'ти мардохе'я и^ людїи е^го, двђхъ ради е^внђховъ цр~евыхъ”
|
|
1
|
1
|
|
І було [після цього] у дні Артаксеркса, — цей Артаксеркс царював над ста двадцятьма сімома областями від Індії і до Ефіопії, —
|
И$ бы'сть по словесе'хъ сихъ въ днеX а^ртаће'рћа. сїи а^ртаће'рћъ эT синдикїя, и^же ѓ^блада` рк~з, страна'ми и^ндњ'искими”
|
|
2
|
2
|
|
у той час, як цар Артаксеркс сів на царський престіл свій, що в Сузах, місті престольному,
|
Въ дни же ты'я е^гда сњде на столњ црsтва свое^го а^ртаће'рћъ, в сђса'нњ гра'дњ.
|
|
3
|
3
|
|
у третій рік свого царювання він зробив бенкет для всіх князів своїх і для службовців при ньому, для головних начальників війська перського і мідійського і для правителів областей своїх,
|
въ тре'тїе же лњто црsтва свое^го, сътвори` пи'ръ вельмо'жамъ свои^мъ, и^ прочимъ ја^ꙁы'коM, прьскимъ и^ ме'дъскимъ сла'внымъ и^ нача'лнымъ.
|
|
4
|
4
|
|
показуючи велике багатство царства свого і особливий блиск величі своєї протягом багатьох днів, ста вісімдесяти днів.
|
и посемъ е^гда` показA бога'т#ства и^ честь црsтва свое^го” По покаꙁа'нїи же бога'тества црsтва свое^го, и^ красоты` весе'лїя свое^го въ р~п днїи.
|
|
5
|
5
|
|
Після закінчення цих днів, зробив цар для народу свого, який знаходився у престольному місті Сузах, від великого до малого, бенкет семиденний у садовому дворі царського дому.
|
е^гда' же и^спол#ня'ше дни пи'рђ, сътвори` цр~ь всњмъ лю'демъ е^ли'коже и^хъ ѓ^брњте` в сђса'нњ, эT вели'ка даже и^ до ма'ла. бы'сть же пи'р# по седмь днїи въ дворњ` цр~евњ
|
|
6
|
6
|
|
Білі, бавовняні, і яхонтового кольору вовняні тканини, прикріплені висонними і пурпуровими шнурами, висіли на срібних кільцях і мармурових стовпах.
|
ё^краше'немъ вис#со'н#ными ꙁеле'ными ꙁавњсами ё^чине'ными на ё'жахъ си'нятныхъ и^ чрьвлени'чныхъ, въ крђꙁехъ зла'тыхъ и^ сре'бряныхъ. на столпњхъ
|
|
7
|
7
|
|
Золоті і срібні ложа були на помості, вистеленому каменями зеленого кольору і мармуром, і перламутром, і каменями чорного кольору.
|
ло'жа ꙁла'та и^ сребряна, и^ намо'щена ка'менїемъ ꙁмарагдовыM и^ пини'нъским# и^ мраморомъ бњлыM, и^ плащени'цы съ пестрота'ми разлиqными, и^ ја%ко и^ꙁрасᲄающая на ниX вњтвїа ши'пковъ”
|
|
8
|
8
|
|
Напої подавалися у золотих сосудах і сосудах різноманітних, ціною в тридцять тисяч талантів; і вина царського було безліч, за багатством царя. Пиття йшло чинно, ніхто не примушував, тому що цар дав такий наказ усім управителям у його домі, щоб робили з волі кожного.
|
И$ сосђды зла'ты и^ сре'бряны и^ ка'менїи а^н#џракїискими и^ киликїискими предᲆлежа'ща цњно'ю ꙁлата тала'нт#, Wл~. и^ вина` мно'го е^гоy са'мъ цр~ь пїя'ше. и^ пи'тїе с^е не по ё^ставле'нномђ ꙁако'нђ бы'сть” Та'ко б^о ё^ста'въ б^њ цр~евъ на всњх# старњ'ишинахъ до'мђ свое^го. и^ заповњда` и^кономомъ сотвори'ти во'лю мђжем#.
|
|
9
|
9
|
|
І цариця Астинь зробила також бенкет для жінок у царському домі царя Артаксеркса.
|
та'кожде и^ а^сти'нь цр~ца сътвори` пи'ръ жена'мъ в домђ` цр~вњ
|
|
10
|
10
|
|
У сьомий день, коли розвеселилося серце царя від вина, він сказав Мегуману, Бизфі, Харбоні, Бигфі й Авагфі, Зефару і Каркасу — семи євнухам, які прислуговували перед лицем царя Артаксеркса,
|
е^гда` цр~ь а^ртаће'ћъ въ дн~ь седмыи ё^добря'ше мысль свою во винњ`, и^ реq а^манђ, и^ ваза'нђ, и^ џа'рђ и^ вара'ꙁђ и^ ꙁаџал#џа'вђ, и^ а^ваᲄа'ꙁђ, и^ џара'вђ, седьми'мъ е^внђхомъ, и^же слђжа'хђ преD цр~емъ.
|
|
11
|
11
|
|
щоб вони привели царицю Астинь перед лице царя у вінці царському для того, щоб показати народам і князям красу її; тому що вона була дуже красива.
|
привести` а^сти'нь цр~цђ предъ него, е^же въцрsтви'ти е^я`, и^ въꙁложи'ти на ню` вњне'ць цр~ьскїи, и^ пока'ꙁати ея` всњмъ началъствђю^щимъ ја^ꙁы'комъ, ꙁане` прекра'сна бысть,
|
|
12
|
12
|
|
Але цариця Астинь не захотіла прийти за наказом царя, оголошеним через євнухів.
|
и^ не послђша е^го а^сти'нь цр~ца пои^ти` со е^внђхи.
|
|
13
|
13
|
|
І розгнівався цар сильно, і лють його запалала в ньому. І сказав цар мудрецям, які знають минулі часи, — бо справи царя робилися перед усіма, хто знає закон і права, —
|
и^ ѓ^печали'ся цр~ь и^ прогнњвася, и^ гнњвъ е^го раждеже'ся в немъ. и^ рече бли'жнимъ свои^мъ, си'це рече а^сти'нь, сего раd ё^бо сътвори'те ꙁако'нъ и^ сђдъ ѓ^ сеM
|
|
14
|
14
|
|
наближеними ж до нього тоді були: Каршена, Шефар, Адмафа, Фарсис, Мерес, Марсена, Мемухан — сім князів перських і мідійських, які могли бачити лице царя і сиділи першими в царстві:
|
и^ пристђпи'ша к немђ а^ркесе'и и^ сарсоџе'и и^ малисе'ар#, нача'лницы прь'скїи и^ ме'д#скїи, и^же видяхђ лице` цр~ево і^ и^же сњдя'хђ прьвње близъ цр~я.
|
|
15
|
15
|
|
як учинити за законом з царицею Астинь за те, що вона не зробила за словом царя Артаксеркса, оголошеним через євнухів?
|
и^ въꙁвњстиша е^мђ по ꙁако'нђ чт^о подоба'етъ сътвори'ти цр~ци а^сᲄи'ни и^же не сътвори` повеле'нїя цр~я а^ртаће'рћа, не прїиде б^о со е^внђхи.
|
|
16
|
16
|
|
І сказав Мемухан перед лицем царя і князів: не перед царем одним винна цариця Астинь, а перед усіма князями і перед усіма народами, які по всіх областях царя Артаксеркса;
|
и^ рече мђхеи преD цр~емъ и^ боляры, не цр~я е^ді'наго посрами` а^сти'нь цр~ца, н^о и^ вся` кня'ꙁя и^ нача'лники и^же предъ цр~емъ”
|
|
17
|
17
|
|
тому що вчинок цариці дійде до всіх дружин, і вони будуть зневажати чоловіків своїх і говорити: цар Артаксеркс повелів привести царицю Астинь перед лице своє, а вона не пішла.
|
І$ и^сповњсться гл~ъ цр~цы ја%ко съпроти'вися цр~ю.
|
|
18
|
18
|
|
Тепер княгині перські і мідійські, які почують про вчинок цариці, будуть те саме говорити всім князям царя; і зневаги і засмучення буде достатньо.
|
си'це и^ днесь мђчи'телницы же'ны про'чихъ кн~ѕеи прьскихъ и^ ме'д#скихъ, ё^слы'шатъ цр~ю реченная эT нея, дръꙁнђтъ та'коже бесчествовати мђжїи своиX
|
|
19
|
19
|
|
Якщо благоугодно царю, нехай вийде від нього царська постанова і впишеться у закони перські та мідійські і не скасовується, про те, що Астинь не буде входити перед лице царя Артаксеркса, а царське достоїнство її цар передасть іншій, яка краща за неї.
|
а^ще лю'бо е^сть цр~ю повели` црsкимъ повеле'нїемъ, и^ да напи'шетъ по ё^ста'вђ ме'дъскомђ и^ прьскомђ да не бђдетъ и%нако, ниже да внидетъ ктомђ цр~ца къ немђ. и^ црsтво ея` да предасть цр~ь лђ'чшеи ея`.
|
|
20
|
20
|
|
Коли почують про цю постанову царя, яка розійдеться по всьому царству його, яке воно не велике, тоді всі дружини будуть шанувати чоловіків своїх, від великого до малого.
|
и^ да бђдетъ послђшанъ ё^ста'въ эT цр~я, и^же сътвори'тъ въ всемъ црsтвїи е^го. и^ си'це вся` же'ны въꙁложатъ честь на мђжи своя`, эT вели'ка да'же и^ од ма'ла.
|
|
21
|
21
|
|
І вгодне було слово це в очах царя і князів; і зробив цар за словом Мемухана.
|
и^ годњ бысть сло'во предᲆ цр~емъ, и^ вла'стьми. и^ сътвори` цр~ь ја%коже рече е^мђ мђхе'и,
|
|
22
|
22
|
|
І послав у всі області царя листи, написані у кожну область письменами її і до кожного народу мовою його, щоб усякий чоловік був господарем у домі своєму, і щоб це було оголошено кожному його природною мовою.
|
и^ посла` кни'ги къ всњмъ вла'стелемъ своиM, къ вла'сти и^ власти по гл~ђ и^хъ. ја%ко да боя'тся иX же'ны, ё^твердиTся вся'комђ мђжђ вла'сть в домђ` е^го, ја%коже и^ ја^зыk людїи ко'ждо иX”
|
|
Глава 2
|
Глvа, в~”
|
|
1
|
1
|
|
Після цього, коли затих гнів царя Артаксеркса, він згадав про Астинь і про те, що вона зробила, і що було визначено про неї.
|
И$ по словесе'хъ сиX ё^ста'вися цр~ь эT гнњва. и^ не въспомянђ ктомђ` а^сти'ны, въспомина'яи е^ли'ко гл~а ја^ко ѓ^сђди` ея`.
|
|
2
|
2
|
|
І сказали слуги царя, які служили при ньому: нехай би пошукали царю молодих красивих дівчат,
|
и^ рᲇша цр~ви слђги е^го, да вꙁы'щђтъ цр~ю дв~цы нерастлњнны кра'сны ꙁракомъ.
|
|
3
|
3
|
|
і нехай би призначив цар спостерігачів у всіх областях свого царства, щоб зібрали усіх молодих дівчат, красивих на вигляд, у престольне місто Сузи, у дім дружин під нагляд Гегая, царського євнуха, сторожа дружин, і нехай би видавали їм притирання [та інше, що потрібно];
|
и^ да поста'витъ цр~ь в#зыска'теля, въ всњхъ сᲄрана'хъ црsтвїя свое^го. да съберђтъ дв~цы дњвъстве'нїи, доброꙁра'чны, къ сђса'нђ градђ в черто'гъ же'ньскїи. и^ да эTдадTђ е^внђхови цр~евђ е^же стреже'тъ, и^ да даs ѓде'жда и^ прочїи потре'бы,
|
|
4
|
4
|
|
і дівчина, яка сподобається очам царя, нехай буде царицею замість Астинь. І вгодне було слово це в очах царя, і він так і зробив.
|
и^же ю& въꙁлю'битъ цр~ь. да поста'витъ въ а^сти'ны мњсто, и^ годњ бы'сть цр~ю, и^ сътвори` та'ко.
|
|
5
|
5
|
|
Був у Сузах, місті престольному, один юдеянин, ім’я його Мардохей, син Іаїра, син Семея, син Киса, з коліна Веніамінового.
|
и^ мђжъ б^њ і^ё^де'искїи в сђса'нњ гра'дњ и'мя е^мђ мардохе'и, сн~ъ а^и'ровъ, сн~а симаи^на, сн~а ки'сова, эT пле'мени вениа^ми'ня,
|
|
6
|
6
|
|
Він був переселений з Єрусалима разом із полоненими, виведеними з Ієхонією, царем Юдейським, яких переселив Навуходоносор, цар Вавилонський.
|
и^же бя'ше плене'нᲆ эT і^ерsлі'ма навходосо'ромъ цр~емъ вављ=лонъскимъ.
|
|
7
|
7
|
|
І був він вихователем Гадасси, — вона ж Есфир, — дочки дядька його, тому що не було у неї ні батька, ні матері. Дівчина ця була красива станом і гарна лицем. І після смерти батька її і матері її, Мардохей узяв її до себе замість дочки.
|
и^ бя'ше е^мђ дв~ца эT племеня а^минода'вля бра'та эTц~а е^го, и%мя е'и е^сџи'ръ д#щи` ё'я е^го” и^ бя'ше дв~ца кра'сна и^ доброꙁра'чна. по преставле'нїи же роди'телеи ея`, прїяT ю& мардохе'и въ дщере мњсто.
|
|
8
|
8
|
|
Коли оголошене було повеління царя й указ його, і коли зібрано було багато дів у престольне місто Сузи під нагляд Гегая, тоді взята була й Есфир у царський дім під нагляд Гегая, стража дружин.
|
и^ вънегда ё^слы'шанъ бысть гл~ъ цр~евъ и^ ꙁако'нъ е^го. собра'ша же дв~ца мно'ги в сђса'нњ гра'дњ по рђкою га'ня. и^ бы'сть поя'та е^сџи'ръ в доM цр~евъ рђко'ю га'ня, и^же бя'ше храни'тель женьскїи.
|
|
9
|
9
|
|
І сподобалася ця дівчина очам його і здобула у нього благовоління, і він поспішив видати їй притирання і все, призначене для неї, і приставити до неї сім дів, гідних бути при ній, з дому царського, і перемістив її і дівчат її у краще відділення жіночого дому.
|
и^ ё^люби` цр~ь дв~цђ ѓ^чи'ма свои^ма, и^ ѓ^брњте млsть преD нимъ. и^ ё^бор#зи пристро'ю е'и да'ры дая'ти. и^ седмь дв~ць и^же стоя'хђ да'ти е'и и^ꙁ до'мђ цр~ева. и^ пристроя дв~цњ ея` ё^добрњла в домђ` же'ньстњмъ.
|
|
10
|
10
|
|
Не сказала Есфир ні про народ свій, ні про рідню свою, тому що Мардохей дав їй наказ, щоб вона не говорила про це.
|
и^ не повњда е^сџи'р# людїи свои^хъ и^ ро'дђ свое^го. мардохе'и б^о ꙁаповњда е'и не възвњща'ти,
|
|
11
|
11
|
|
І кожного дня Мардохей приходив до двору жіночого дому, щоб довідуватися про здоров’я Есфирі і про те, що робиться з нею.
|
и на вся'къ дн~ь мардохе'и въсхожа'ше противђ до'мђ же'ньскаго ё^вњдњти ми'ръ е^сџи'ри чт^о бы сътвори'ли е'и.
|
|
12
|
12
|
|
Коли наставав час кожній дівчині входити до царя Артаксеркса, після того, як протягом дванадцяти місяців виконано було над нею все, визначене жінкам, — тому що стільки часу тривали дні притирання їх: шість місяців мировою оливою і шість місяців пахощами та іншими притираннями жіночими, —
|
си'це б^о бњ` время дв~цъ и^же вни'ти къ цр~ю, е^гда и^спо'лниTся зако'нъ, в~і мsць, ја%кота'ко напол#ня'хђся днїе ѓ^чище'нїю, ѕ~ мsць, въ а^рома'таX, и^ въ пристро'яX женьскиX ѕ~ мsць нама'зђющися ми'ромъ ѓ^ле'ѓ^вымъ,
|
|
13
|
13
|
|
тоді дівчина входила до царя. Чого б вона не вимагала, їй давали все для виходу з жіночого дому у дім царя.
|
и^ тогда прихожда'ше къ цр~еви. и^ все и^же а^ще рече дадя'ше е^и. прїити` с не'ю и^ꙁ домђ же'ньскаго да'же и^ до до'мђ цр~ева.
|
|
14
|
14
|
|
Увечері вона входила і вранці поверталася в інший жіночий дім під нагляд Шаазгаза, царського євнуха, стража наложниць; і вже не входила до царя, хіба тільки цар побажав би її, і вона прикликалася б на ім’я.
|
и^ на вечеръ т^а бњ` приходя'щи. и^ заё'тра б^њ въꙁвраща'ющися к до'мђ же'ньскомђ къ дрђгомђ е^внђхђ цр~евђ по рђцњ храни'телю ло'жницњ, и^ не прихожда'ше па'ки къ цр~ю. н^о е^гда не бђдетъ поꙁва'на и%менемъ.
|
|
15
|
15
|
|
Коли прийшов час Есфирі, дочки Аминадава, дядька Мардохея, який узяв її до себе замість дочки,– йти до царя, тоді вона не просила нічого, крім того, про що сказав їй Гегай, євнух царський, страж дружин. І здобула Есфир прихильність до себе в очах усіх, хто бачив її.
|
и^ внегда достђпи` жре'бїи е^сџи'ринъ дщери а^минода'вли, бра'та эTц~а мардохе'ѓва и^же поя'лъ ю& себњ въ дщери мњсто, прїити` къ цр~еви ничто'же приложи` е^же ꙁаповњда е^и е^внђхъ храни'тель же'ньскїи. б^њ б^о е^сџи'ръ ѓ^брᲇта'ющи млsть преD всњми зря'щими ея”
|
|
16
|
16
|
|
І взята була Есфир до царя Артаксеркса, у царський дім його, в десятому місяці, тобто в місяці Тебефі, у сьомий рік його царювання.
|
И$ бысть поя'та е^сџи'ръ къ цр~ю а^ртаће'рћђ въ в~і мsць и^же е^сть а^да'ръ, в лњто седмо'е црsтва е^го.
|
|
17
|
17
|
|
І полюбив цар Есфир більше за всіх дружин, і вона здобула його благовоління і прихильність більше за всіх дів; і він поклав царський вінець на голову її і зробив її царицею замість Астині.
|
и^ ѓ^блюби` цр~ь е^сџи'ръ па'че всXњ дв~ць дв~сᲄвениw, и^ ѓ^брњте блгDть паq всXњ и^ воZложи` вњнецъ црsкїи на главђ` е^я.
|
|
18
|
18
|
|
І зробив цар великий бенкет для всіх князів своїх і для службовців при ньому, — бенкет заради Есфирі, і зробив пільги областям і роздав дарунки з царською щедрістю.
|
и^ сътвори` цр~ь пи'ръ вели'къ, всњм# вельмо'жамъ свои^мъ, и^ рабо'мᲆ своиM ꙁ~ днїи, и^ воZнесе браk е^сџи'риn и^ соᲄвори` ё^тњ'хђ зеMля'мᲆ е^го,
|
|
19
|
19
|
|
І коли вдруге зібрані були дівчата, і Мардохей сидів біля воріт царських,
|
мардохе'и же слђжаше въ дворњ цр~евњ.
|
|
20
|
20
|
|
Есфир усе ще не говорила про рідню свою і про народ свій, як наказав їй Мардохей; а слово Мардохея Есфир виконувала і тепер так само, як тоді, коли була у нього на вихованні.
|
и^ е^сџи'р же не повњда'ющи рода свое^го, н^и лю'дїи свои^хъ. сице б^о заповњ'да е'и мардохе'и боя'тися б~а и^ твори'ти ꙁа'повњди е^го. ја%коже бя'ше ё^тврᲆди'лася с ни'мъ во' дн~и т^ы, е^сџи'р же не и^змᲇни ѓ^бы'чаа свое^го.
|
|
21
|
21
|
|
У цей час, коли Мардохей сидів біля воріт царських, два царських євнухи, Гавафа і Фарра, які оберігали поріг, озлобилися [за те, що перевагу одержав Мардохей], і замислили накласти руку на царя Артаксеркса.
|
начаlнњишїи сᲄра'жи ло'жа е^го, і^ ѓ^скорблени бы'ша дв^а е^внђха, ја%ко преDпочтенᲆ бы'сᲄь мар#дохе'и, и^ска'хђ ё^би'ти а^ртаћерћа цр~я.
|
|
22
|
22
|
|
Довідавшись про це, Мардохей повідомив царицю Есфир, а Есфир сказала цареві від імені Мардохея.
|
и^ въꙁвњсти'ша сло'во мардохею, и^ сказа е^сџи'ри, ѓ^на' же повᲇда цр~ю ја^же навњтђ'ютъ.
|
|
23
|
23
|
|
Справа була досліджена і знайдена вірною, і їх обох повісили на дереві. І було вписано про благодіяння Мардохея в книгу денних записів царя.
|
цр~ь же и^спыта дв^ђ е^внђхов#, і^ и^сповњда'шася. и^ сего ради ѓ^бњси иX” И$ повелњ цр~ь положи'ти на па'мятъ въ цр~ьстеи кни'гохрани'телницы. ѓ^ бл~гоё^мїи мардохеѓ'вᲇ въ похва'лђ”
|
|
Глава 3
|
Глvа, г~”
|
|
1
|
1
|
|
Після цього звеличив цар Артаксеркс Амана, сина Амадафа, вугеянина, і підніс його, і поставив сідалище його вище за усіх князів, які були у нього;
|
И$ по си'хъ прослави цр~ь а^ртаћерћъ а^мана сн~а а^мадаџђина вђсе'искаго, и^ въꙁнесе е^го и^ преDпочиташеся всXњ дрђговъ е^го,
|
|
2
|
2
|
|
і усі службовці при царі, які були біля царських воріт, кланялися і падали ниць перед Аманом, бо так наказав цар. А Мардохей не кланявся і не падав ниць.
|
и^ вс^и и^же въ дворњ цр~я поклоня'хђся е^мђ, си'це б^о повелњ цр~ь твори'ти” Мар#дохеи же не кла'няшеся е^мђ,
|
|
3
|
3
|
|
І говорили службовці царя, які біля царських воріт, Мардохею: навіщо ти переступаєш повеління царське?
|
и^ гл~аша вс^и раби` и^же въ дворњ цр~евњ мардохе'ю. мардохе'ю чт^о ради пресᲄђпа'еши за'повњдь цр~евђ,
|
|
4
|
4
|
|
І оскільки вони говорили йому щодня, а він не слухав їх, то вони донесли Аману, щоб подивитися, чи устоїть у слові своєму Мардохей, бо він повідомив їх, що він юдеянин.
|
по вся же дн~и гл~ахђ е^мђ и^ не послђшаше и^хъ” И$ въꙁвњстиша а^ма'нђ, ја%ко мардохе'и съпротивля'ется повелњнїю цр~вђ” И$ повњда и^мъ мардохе'и ја%ко і^ё^де'янинъ е^сть.
|
|
5
|
5
|
|
І коли побачив Аман, що Мардохей не кланяється і не падає ниць перед ним, то сповнився гніву Аман.
|
и^ ви'дњ а^манъ ја%ко не покланя'ется е^мђ мардохе'и, и^ раз#гнњ'вася ѕᲇло”
|
|
6
|
6
|
|
І здалося йому незначним накласти руку тільки на одного Мардохея; але оскільки сказали йому, з якого народу Мардохей, то задумав Аман знищити всіх юдеїв, які були в усьому царстві Артаксеркса, як народ Мардохеїв.
|
И$ въсхоᲄњ погђбиᲄи вс^я і^ё^де'я, и^же въ всемъ цр~ьствњ а^ртаћер#ћовᲇ,
|
|
7
|
7
|
|
[І зробив раду] у перший місяць, який є місяць Нисан, у дванадцятий рік царя Артаксеркса, і кидали пур, тобто жереб, перед лицем Амана з дня у день і з місяця у місяць, [щоб в один день погубити народ Мардохеїв, і упав жереб] на дванадцятий місяць, тобто на місяць Адар.
|
и^ сътвори'ти совњтъ” В лњто же, в~і, црsтва а^ртаћер#ћова меташа жребїи дн~ь эT дн~я, и мsць эT мsца” ЈА/ко погђби'ти въ е^ді'нъ дн~ь роD мардохе'ѓвъ. и^ паде жре'бїи въ д~і дн~ь мsца, и^же е^сть а^даръ.
|
|
8
|
8
|
|
І сказав Аман царю Артаксерксу: є один народ, розкиданий і розсіяний між народами по всіх областях царства твого; і закони їх відмінні від законів усіх народів, і законів царя вони не виконують; і царю не слід так залишати їх.
|
и^ гл~а а^манъ къ цр~ю а^ртаћерћђ гл~я, е^сть лю'ди раꙁ#сїаны въ всњхᲆ ја%зы'цњхъ, по все'и земли црsтва твое^го. и^ зако'нъ иX и^ноэTбраZныи и^ стра'нныи, паче всXњ ја^зы'къ. и^ зако'на цр~ьска не слђша'ютъ, не наё^стихъ цр~ю ѓ^ставити и^хъ.
|
|
9
|
9
|
|
Якщо царю благоугодно, то нехай буде приписано знищити їх, і десять тисяч талантів срібла я відважу на руки приставників, щоб внести у скарбницю царську.
|
и^ а'ще годњ е^сть цр~ви да повелитъ погђби'ти я&” А/з же запишђ въ сокровище цр~ево, Wі~, тала'нтъ сребра`.
|
|
10
|
10
|
|
Тоді зняв цар перстень свій з руки своєї і віддав його Аману, синові Амадафа, вугеянину, щоб скріпити указ проти юдеїв.
|
и^ снемъ цр~ь прьстеn сво'и съ рђки свое'я и^ да` а^манђ, да запечатлњ'етъ писа'нїе, е^же напи'санно на і^ё^деи`”
|
|
11
|
11
|
|
І сказав цар Аману: віддаю тобі це срібло і народ; зроби з ним, як тобі завгодно.
|
И$ ре'че цр~ь а^ма'нђ, сребро` ё^бо и^мњи ты себњ, людеM же сътвори` ја%ко хощеши.
|
|
12
|
12
|
|
І покликані були писарі царські у перший місяць, у тринадцятий день його, і написано було, як наказав Аман, до сатрапів царських і до начальників над кожною областю [від області Індійської до Ефіопії, над ста двадцятьма сімома областями], і до князів кожного народу, у кожну область письменами її і до кожного народу його мовою: усе було написано від імені царя Артаксеркса і скріплено царським перснем.
|
и^ приꙁва'ни бы'ша писцы` цр~еви, въ г~і дн~ь, мsца пр'ьваго. и^ написа'ша ја%коже повелњ и^мъ а^ма'нъ. вое^водамъ и^ нача'лникомъ по всњхъ стра'нахъ, эT и^ндїискїя ѓ%бласти, да'же и^ до е^фїѓ^пїи`, рк~з, стра'намъ начал#ствђю^щимъ наD ја^зыки по и^хъ ја^зы'кђ, по повелњнїю а^ртаћерћа цр~я”
|
|
13
|
13
|
|
І послані були листи через гінців в усі області царя, щоб убити, погубити і знищити всіх юдеїв, малих і старих, дітей і жінок в один день, у тринадцятий день дванадцятого місяця, тобто місяця Адара, і майно їхнє розграбувати. [Ось список з цього листа: великий цар Артаксеркс начальникам від Індії до Ефіопії над ста двадцятьма сімома областями і підлеглим їм намісникам. Царюючи над багатьма народами і володіючи всією вселенною, я хотів, не підносячись гордістю влади, але керуючи завжди лагідно і тихо, зробити життя підданих постійно спокійним і, дотримуючи царство своє мирним і легкопрохідним до країв його, відновити бажаний для усіх людей мир. Коли ж я запитав радників, яким би способом привести це до виконання, то відомий у нас своєю мудрістю і який користується незмінним благоволінням, і довів тверду вірність і отримав другу шану після царя, Аман пояснив нам, що серед усіх племен вселенної замішався один ворожий народ, за законами своїми противний усякому народу, який постійно зневажає царські повеління, щоб не благовлаштовувалося бездоганно здійснюване нами соуправління. Отже, дізнавшись, що один тільки цей народ завжди противиться усякій людині, веде спосіб життя, чужий законам, і, противлячись нашим діям, звершує найбільші злодіяння, щоб царство наше не досягло добробуту, ми повеліли зазначених вам у грамотах Амана, поставленого над справами і другого батька нашого, усіх із дружинами і дітьми цілком знищити ворожими мечами, без усякого жалю і пощади, у тринадцятий день дванадцятого місяця Адара цього року, щоб ці і раніше і тепер ворожі люди, будучи в один день насильно скинуті у пекло, не перешкоджали нам у майбутній час провадити життя мирне і спокійне до кінця.]
|
И$ посла` послы` съ писанїемъ а^ма'нъ, въ все` црsтво а^ртаћерћово, да побїюT роD жидовъскїи въ дн~ь е^ді'нъ. мsца в~і, и^же е^сть а^даръ, и^ да въсхитяT и^мњнїя и^хъ. писа'нїе же е^пистолїи сицево б^њ” Цр~ь вели'кїи а^ртаћерћъ, начал#ствђющиM, рк~з, стра'намъ, и^ поDѓ^бла'стнымъ вла'стелеM и^же эT и^ндїискїя земли`, да'же и^ до е^фїѓ^пїи сїя пи'шеT. наD мно'гими цр~ьствова ја^зы'ки, и^ вс^ю ѓ^бᲆдръжа` вселеннђю. и^ въсхотXњ не дръзосᲄїю възносиM ѓ%бласти, н^о кроᲄостїю и^ тихосᲄїю всегда` правя. беZмяᲄе'жна жи'тїя ё^сᲄро'ити поDрђчникоv на'шиX, и^ црsтвїе свое беZмол#вно и^ неволнђ'емо даy до конецъ соблюда'я” и^ ѓ^бновити жела'емыи всњмъ чл~комъ ми'ръ. и^ въспроси'вшђ м^и совњтники моа`, ка'ко ё^бо мо'щно е^сть сїе съвръшити. и^же ё^ насъ цњломђ'дрїемᲆ пресловђтыи, и^ въ бл~говоленїи неи^змњнны и^ твердњи вњрњ ё^твержDенᲆ, и^ вто'рђю часть въ црsкихъ полђчиv, а^манъ, сказа наM въ всњхъ по вселеннњи колњнахᲆ смњша'емыхъ вражебныхъ лю'дехъ нњ'кихъ, зако'нђ съпроти'вныхᲆ къ вся'комђ ја^ꙁы'кђ” И$ повелњнїя црsкая всегда` небрегђщих#, кое^ же не ᲄверди'тися е^же эT ваs непоро'чне прави'мо сънача'лне” И$ раꙁђмᲇвше ја%ко се'и ја^ꙁыk е^ді'нъ, съпротивля'ется всегда всякомђ чл~кђ раꙁвращенїемъ. ё^ставленїемъ же законовъ стра'нныхъ і^ и^ꙁмњне'нїеM. и^ вражебнњ ё^строяемъ къ на'шимᲆ повеленїемъ, и^ ѕлњиша ѕл^а съвръша'я, дабы` црsтвїе на'ше не полђчилотихость и^ смиренїе” ПовелњхоM ё^бо сказоваемыхъ вамъ, въ гра'мотахᲆ эT а^ма'на, ё^чиненаго на вещехъ црsкихъ, и^ втораго эT цр~я на'шего” Всњхъ враговъ со жена'ми и^ чады ме'чи погђбити вс^еко'ренне, беZ вся'кїя ми'лости и^ пощадњнїа, въ д~і дн~и, в~і мsца и^же е^сть а^дарᲆ, настоя'щего лњта. да бы'вши дре'вле и^ нн~њ враѕи въ е^ді'номъ дн~и гор#ко въ а'дъ шеDше” и^ въ про'чее время ти'хо и^ безъмол#вно жи'тїе до конца намъ прохо'диT.
|
|
14
|
14
|
|
Список з указу послати в кожну область як закон, що оголошується для всіх народів, щоб вони були готові до того дня.
|
е^пистолїи же посла'нїемъ и^ꙁлагахђся по странамъ, и^ повелњно бы'сть всњмъ гото'вомᲆ быти вᲆ ё^реченныи дн~ь.
|
|
15
|
15
|
|
Гінці вирушили швидко з царським повелінням. Оголошений був указ і в Сузах, престольному місті; і цар і Аман сиділи і пили, а місто Сузи було у сум’ятті.
|
цр~ь же и^ а^манъ, пирђюще наслажа'хђся, граD же сђса смятя'шеся”
|
|
Глава 4
|
Глvа, д~”
|
|
1
|
1
|
|
Коли Мардохей дізнався про все, що робилося, роздер одяг свій і надяг на себе веретище і посипав попіл, і вийшов на середину міста і взивав із воланням великим і гірким: [знищується народ ні в чому не винний!]
|
Мардђхе'и же раꙁђмᲇвъ ꙁамышля'емое, и^ вс^е е^же творя'ше цр~ь. раꙁдра` ры'ꙁы своа и^ ѓ^блечеся въ врњтище, и^ посыпася пепелоM, скочив# вᲆ простран#нђю ё%лицђ гра'да, и^ возопиv во'плеM вели'кимᲆ и горкиM” ВозимаеTся ро'дъ ничто'же престђпи'выи.
|
|
2
|
2
|
|
І дійшов до царських воріт [і зупинився,] тому що не можна було входити в царські ворота у веретищі [і з попелом].
|
и^ прїи^де да'же до вратъ цр~евыхъ, не лњть б^о бњ` е^мђ внити въ дво'ръ, въ врњтище ѓ^блеченђ, и^ пепеломъ ѓ^сы'панђ сђщђ.
|
|
3
|
3
|
|
Також і в усякій області і місці, куди тільки доходило повеління царя й указ його, було велике нарікання серед юдеїв, і піст, і плач, і волання; веретище і попіл служили постіллю для багатьох.
|
и^ вᲆ вся'кои странњ и^дњже показа'хђся писа'нїя цр~ева, во'пль б^њ и^ плачъ и^ рыда'нїе преве'лїе і^ё^деѓ'мъ, и^ врњтище и^ пепелъ постила'хђ себњ`”
|
|
4
|
4
|
|
І прийшли служниці Есфирі та євнухи її і розповіли їй, і сильно стривожилася цариця. І послала одяг, щоб Мардохей надяг його і зняв з себе веретище своє. Але він не прийняв.
|
И$ внидо'ша дв~ы къ е^сџи'ри цр~цы и^ е^внђхи и^ въꙁвњсти'ша е'и, и^ ё^жасе'ся цр~ица ѕњло бы'вшемђ. и^ посла` ры'зы ѓблещи маrдохе'я и^ сняти вре'тище е^го, и^ не въсхотњ прїяти”
|
|
5
|
5
|
|
Тоді покликала Есфир Гафаха, одного з євнухів царя, якого він приставив до неї, і послала його до Мардохея довідатися: що це і від чого це?
|
Є$сџи'ръ же призва а^храџе'я скопца свое^го предъстоа'щего е'и, и^ посла` е^го ё^вњ'дњти эT мардђхе'я и^стенђ, чт^о е^сᲄь слђчьшееся”
|
|
6
|
6
|
|
І пішов Гафах до Мардохея на міську площу, що перед царськими воротами.
|
|
|
7
|
7
|
|
І розповів йому Мардохей про усе, що з ним трапилося, і про визначене число срібла, яке обіцяв Аман відважити у скарбницю царську за юдеїв, щоб знищити їх;
|
Мардохе'и же сказа е'и бы'вшее, і^ ѓ^бњща'нїе е^же ѓ^бњща` а^маn цр~ю въ съкровищныи до'мъ положи'ᲄи, Wі~, тала'нтъ сребра`, да погђби'тъ і^ё^де'и”
|
|
8
|
8
|
|
і вручив йому список з указу, оприлюдненого в Сузах, про знищення їх, щоб показати Есфирі і дати їй знати про все; притім наказав їй, щоб вона пішла до царя і благала його про помилування і просила його за народ свій, [згадавши дні смирення свого, коли вона виховувалася під рукою моєю, тому що Аман, другий після царя, засудив нас на смерть, і щоб воззвала до Господа і сказала про нас царю, нехай визволить нас від смерти].
|
И$ писа'нїе сложеное въ сђса'нњ гра'дњ на погђбле'нїе и^хъ, и^ даде е& скопцђ показа'ти е^сџири. и^ рече е^мђ заповњ'дати е'и, и^ти` къ цр~ю и^ моли'ти е^го, да ё^млsръди'тъ е^го ѓ^ лю'дехъ свои^хъ” помина'ющи дн~ь смире'нїя свое^го, ја%ко въспитана быs въ рђцњ мое'и” зане` а^ма'нъ вто'рыи эT цр~я, гл~а проти'вђ на'мъ на смр~ть. призови г~а и^ гл~и цр~ю ѓ^ насъ, і^ и^зметъ на'съ эT го'ркїя смр~ти”
|
|
9
|
9
|
|
І прийшов Гафах і переказав Есфирі слова Мардохея.
|
Прїиде же а^храџе'и, и^ повњда е^сџи'ри вс^я гл~ы мар#дохе'ѓ^вы”
|
|
10
|
10
|
|
І сказала Есфир Гафаху і послала його сказати Мардохею:
|
И$ рече е^сџи'рь къ а^храџе'ю и^ди к мардохею, и^ рцы е^мђ
|
|
11
|
11
|
|
усі службовці при царі і народи в областях царських знають, що всякому, і чоловіку і жінці, хто увійде до царя у внутрішній двір, не будучи покликаним, один суд — смерть; тільки той, до кого простягне цар свій золотий скіпетр, залишиться живий. А мене не кличе цар ось уже тридцять днів.
|
ја^ко ѓ^бы'чая цр~евы вс^я вњси, ја%ко вся'кᲆ мQђ и^ли жена`, а%ще прїидетъ къ цр~еви въ внђтрьнїи доM не приꙁва'нъ, нњсᲄь е^мђ сп~се'нїя. точїю к немђже а^ще простретъ ꙁла'тыи же'ꙁлъ, се'и спасенъ бђ'детъ. а^ а'зᲆ нњсмь звана внити къ цр~ю, с^е ё^же л~ дн~їи.
|
|
12
|
12
|
|
І переказали Мардохею слова Есфирі.
|
и^ възвњсти а^храџе'и мардохе'ю вс^я гл~ы е^сџи'рины”
|
|
13
|
13
|
|
І сказав Мардохей у відповідь Есфирі: не думай, що ти одна з усіх юдеїв врятуєшся у домі царському.
|
И$ рече мардохе'и кᲆ а^храџе'ю, і^ди и^ рцы е'и не мни` с^и е^сџиr въ мы`сли свое'и, ја%кот^ы е^ді'на сп~сешися въ црsтвїи па'че всXњ і^ё^де'и.
|
|
14
|
14
|
|
Якщо ти промовчиш у цей час, то свобода і визволення прийде для юдеїв з іншого місця, а ти і дім батька твого загинете. І хто знає, чи не для такого часу ти і досягла достоїнства царського?
|
зане а%ще преслђшае^ши в# сїе вре'мя эT и'нюде сп~се'нїе и^ покро'въ бђдеT і^ё^де'ѓM, тыy и^ до'мъ эTц~а твое^го погибнеᲄе. и^ кт^о вњсть а^ще въ время сїе црsтвова'ла е^си.
|
|
15
|
15
|
|
І сказала Есфир у відповідь Мардохею:
|
и^ посла` е^сџи'ръ а^храџе'я къ мардохе'ю гл~ющи е^мђ.
|
|
16
|
16
|
|
піди, збери всіх юдеїв, які знаходяться у Сузах, і постіться заради мене, і не їжте і не пийте три дні, ні вдень, ні вночі, і я зі служницями моїми буду також поститися і потім піду до царя, хоча це проти закону, і якщо загинути — загину.
|
и^ди` и^ събери вс^я і^ё^де'я, и^хже ѓ^бря'щеши в сђса'нњ гра'дњ, и^ пости'теся мене ра'ди, и^ не ја^сте а^ни пїете потри` дн~и, дн~ь и^ но'щь. а'зъ и^ слђжебницы моя` такоже не и'мамы ја%сти” И тогда` вни'дђ къ цр~ю кро'мᲇ за'кона да а'ще и^ поги'бнђти бђ'детъ м^и”
|
|
17
|
17
|
|
І пішов Мардохей і зробив, як наказала йому Есфир. [І молився він Господу, згадуючи всі діла Господні, і говорив: Господи, Господи, Царю, Вседержителю! Все у Твоїй владі, і немає того, хто противився б Тобі, коли Ти захочеш спасти Ізраїля; Ти створив небо і землю і усе дивне у піднебесній; Ти — Господь усіх, і немає такого, хто противився б Тобі, Господу. Ти знаєш усе; Ти знаєш, Господи, що не для образи і не з гордощів і не з марнославства я робив це, що не поклонявся марнославному Аману, бо я охоче став би цілувати сліди ніг його для спасіння Ізраїля; але я робив це для того, щоб не віддавати слави людині вище слави Божої і не поклонятися нікому, крім Тебе, Господа мого, і я не стану робити цього з гордости. І нині, Господи Боже, Царю, Боже Авраамів, пощади народ Твій; бо замишляють нам загибель і хочуть знищити одвічне насліддя Твоє; не знехтуй надбання Твого, яке Ти визволив для Себе з землі Єгипетської; почуй молитву мою й змилосердься над насліддям Твоїм і зміни нарікання наше на радість, щоб ми, живучи, оспівували ім’я Твоє, Господи, і не погуби вуст, які прославляють Тебе, Господи. І всі ізраїльтяни взивали всіма силами своїми, тому що смерть їхня була перед очима їхніми. І цариця Есфир прибігла до Господа, обійнята смертним горем, і, знявши одяг слави своєї, одягнулася в одяг скорботи і нарікання, і, замість багатокоштовних мастей, попелом і порохом посипала голову свою, і дуже виснажила тіло своє, і всяке місце, що прикрашається у веселощах її, покрила розпущеним волоссям своїм, і молилася Господу Богу Ізраїлевому, говорячи: Господи мій! Ти один Цар наш; допоможи мені, самотній, що не маю помічника, крім Тебе; бо біда моя біля мене. Я чула, Господи, від батька мого, у рідному коліні моєму, що Ти, Господи, обрав Собі Ізраїля з усіх народів і батьків наших з усіх предків їх у насліддя вічне, і зробив для них те, про що говорив їм. І нині ми згрішили перед Тобою, і Ти віддав нас у руки ворогів наших за те, що ми славили богів їхніх: праведний Ти, Господи! А нині вони не задовольнилися гірким рабством нашим, але поклали руки свої в руки ідолів своїх, щоб відкинути заповідь уст Твоїх, і знищити насліддя Твоє, і закрити вуста тих, що оспівують Тебе, і погасити славу храму Твого і жертовника Твого, і відкрити вуста народів для прославляння марних богів, і царю плотському величатися повік. Не віддай, Господи, скіпетра Твого богам неіснуючим, і нехай не радіють падінню нашому, але оберни задум їх на них самих: наклепника проти нас віддай на ганьбу. Пом’яни, Господи, яви Себе нам у час скорботи нашої і дай мені мужність. Царю богів і Владико усякого начальства! даруй устам моїм слово благоприємне перед цим левом і наповни серце його ненавистю до того, хто переслідує нас, на загибель йому й однодумцям його; нас же визволи рукою Твоєю і допоможи мені, самотній, що не маю помічника, крім Тебе, Господи. Ти маєш відання всього і знаєш, що я ненавиджу славу беззаконних і гребую постіллю необрізаних і всякого іноплемінника; Ти знаєш необхідність мою, що я гребую знаком гордости моєї, який буває на голові моїй у дні появи моєї, гребую ним, як одягом, оскверненим кров’ю, і не ношу його у дні самотности моєї. І не споживала раба Твоя від трапези Амана і не дорожила бенкетом царським, і не пила вина ідоложертовного, і не веселилася раба Твоя з дня переміни долі моєї донині, крім як щодо Тебе, Господи Боже Авраамів. Боже, що маєш силу над усіма! почуй голос безнадійних, і спаси нас від руки зловмисників, і визволи мене від страху мого.]
|
И$ шеD мардохе'и и^ сътвори' ја%коже заповњ'да е^мђ е^сџи'ръ. и^ моли'ся гв~и помина'юще дњ'ла гн~я” И$ реq г~и г~и цр~ю вседръжи'телю, ја%ко въ вла'сти твое'и сїе вс^е е^сть, и^ нњсть противля'яися тебњ никто'же сла'вою свое^ю, вънегда` въсхо'щеши спасти` і^и^л~я” ЈА/кот^ы сътвори` нб~о и^ ꙁе'млю, и^ вс^е ё^дивля'ющее чл~ка по'дъ нб~сем#. и^ г~ь е^си всXњ, и^ нsњ и^же проᲄи'виTся тебњ г~и, т^ы вся` вᲇси и^ ты вся` знае^ши г~и. ја%ко не въ кляᲄвњ, ни' в гордости, ни'же въ тщесла'вїи сътвориX с^е, е^же не поклонитися прегордомђ а^ма'нђ” и^ ја%ко бл~говоляX бы` лобза'ти и^ плеснњ но'гъ е^го, сп~сенїя ради і^и^л~ева. н^о сїя сътворихъ, да не воздаM сла'вы чл~кђ, паче сла'вы бж~їя. и^ не поклоню'ся никомђж'е, ра'звњ г~ђ мое^мђ, и^ не сътворю сїя въ гордости” И$ нн~њ г~и б~е цр~ю пощади лю'ди твоя, ја^ко ꙁазираютъ на'мъ вᲆ поги'бель. и^ вожделњша погђби'ти, е^же и^ꙁнача'ла наслњдїе твое. и^ не презри достоа'нїе твое, е^же и^зба'вилъ е^си себњ эT е^гљ=пта. ё^слы'ши мл~твђ мою, и^ ё^млsрди'ся наD наслњдїемъ своимъ. ѓ^брати рыда'нїе на'ше въ веселїе, да живђще въсхва'лимᲆ и'мя твое г~и” и^ не погђби ёстъ въсхваля'ющихъ тя г~и” И$ весь і^и^л~ь вопїа'ше съ воꙁдыха'нїемᲆ крњпким#, ја%ко смр~ть преD ѓ^чима и^хъ е^сть” И$ е^сџи'ръ же цр~ца ё^страшена смр~ти ради родителеи, прїиде къ г~ђ” И$ сне'мъши ры'ꙁы сла'вы свое'я, и^ ѓ^блечеся в ры'ꙁы тњсноᲄы и^ пла'ча. и^ в мњсᲄо мноhцњныхъ ма'стеи и^ бл~гово'нных#, пепеломъ и^ гно'емъ посы'па главђ свою и^ пло'ть свою смири` ѕњло`. и^ кождо мњсто веселїя свое^го, и^сполни` сплетеныX власъ свои^хъ. и^ моли'ся г~ђ б~ђ і^и^л~евђ” И$ рече г~и мои цр~ю на'шъ, т^ы са'мъ е^ді'нъ помоѕи м^и е^ді'нои. не и^мњ'ющеи по'мощи ра'ꙁвᲇ тебе, ја%ко бњда моя на рђкђ мою`. а%ꙁъ слы'шахъ эT роженїя мое^го, въ племени эTч~ества мое^го. ја%кот^ы г~и прїя і^и^л~я эT всXњ ја^зы'кᲆ, и^ эTц~ъ на'шихъ эT всњхᲆ праэTц~ъ иX в наслњдїе вњчное, и^ сътвори'лъ е^си иM е^ли'ка гл~а” И$ нн~њ съгрњшихомъ преD тобо'ю, и преда'лъ е^си наs в рђцњ вра'гъ на'шихъ, ꙁане' же сла'вихомъ бо'ги и^хъ. пра'веденъ е^си г~и, и^ нн~њ не довлњюT л^и вᲆ горести рабо'ты на'шея. н^о положи'лъ е^си рђцњ иX на рђки и%доl и^хъ, и^зяти ꙁаповњдь ё^сᲄъ твоиX и^ погђби'ти наслњдїе твое, и^ ꙁапечатлњти ё^ста хваля'щиX т^я, и^ ё^гасити сла'вђ хра'ма твое^го, и^ ѓ^лта'рь твои. и^ ѓ^твори'ти ё^ста` ја^ꙁыкомъ, въ ё^гожденїя сђе'тная и^ ё^диви'ти цр~я плотнаго вᲆ вњки. не преда'и г~и скљ=петра твое^го и^же не сђть. и^ да не посмњ'ются въ паде'нїи на'шемъ” Но ѓ^брати совњтъ и^хъ на' ня, наченшаго на на'съ эTм#сти, и^ въ притчю положи`” Помяни г~и и^ поꙁна'и въ время скорби на'шея, и^ мене сподоби дръꙁновенїя” Цр~ю и^ б~е всякоя блгsти дръжиᲄелю, да'жDь сло'во ё%мно въ ё^стнахъ моиX преD львомъ, и^ премњни срDце е^го в ненавиденїе, вою'ющихь на ны въ и^сᲄребленїе е^го, и^ с ни'мъ совњтђ'ющиX” На'съ же и^ꙁми` рђко'ю твое'ю, и помоѕи м^и е^ді'нои не и^мњющеи никогоy, ᲄокмотебе г~и” Всњхᲆ ра'зђмъ и'маши и^ вњси, ја%ко възненави'дњхᲆ сла'вђ безако'нных#, и^ гнђша'юся ложа неѓ^брњзан#ныхъ, и^ вся'кого и^ноплеменника” Ты вњси нђж'ђ мою` ја%ко възгнђшася зна'менїя го'рдости мое'а. и^же е^сть на главњ мое'и во дн~еX виденїя мое^го, въꙁгнђша'юся е^го ја%ко рђ'бищъ поскверненыхъ, и^ не ношђ е^го въ дн~ь молча'нїя мое^го. и^ не ја%сть раба` твоя ё^ трапе'ѕы а^ма'новы, и^ не просла'вяXся въ пирњ цр~евᲇ, ни'же пїяX винотреби'щъ и%дольскиX, и^ не въꙁвесели'ся раба` твоя во дн~ь премњненїя да'же до нн~њ” Точїю ѓ^ тебњ на тя б~е а^враа'мовᲆ, б~е могїи на всњхъ ё^слы'ши гла'съ безнадежныX і^ и^збави на'съ эT рђки лђкавнђю^щиX. і^ и^зми мя эT стра'ха мое^го”
|
|
Глава 5
|
Глvа, е~”
|
|
1
|
1
|
|
На третій день Есфир [припинивши молитися, зняла одяг нарікання і] одяглася по-царськи, [і зробившись прекрасною, закликаючи всевидця Бога і Спасителя, узяла двох служниць, і на одну спиралася, ніби віддавшись насолоді, а друга йшла за нею, підтримуючи одіяння її. Вона була прекрасна в квітучості краси своєї, і лице її радісне, ніби сповнене любов’ю, але серце її було стиснуте страхом]. І стала вона на внутрішньому дворі царського дому, перед домом царя; цар же сидів тоді на царському престолі своєму, в царському домі, прямо навпроти входу у дім, [убраний в усі одіяння величі своєї, увесь у золоті і коштовних каменях, і був дуже страшний]. Коли цар побачив царицю Есфир, яка стоїть надворі, вона знайшла милість в очах його. [Звернувши лице своє, що полум’яніло славою, він глянув із сильним гнівом; і цариця впала духом і змінилася у лиці своєму від ослаблення і схилилася на голову служниці, яка супроводжувала її. І змінив Бог дух царя на лагідність, і поспішно встав він із престолу свого і прийняв її в обійми свої, поки вона не отямилася. Потім він утішив її ласкавими словами, сказавши їй: що тобі, Есфир? Я — брат твій; підбадьорься, не помреш, тому що наше володарювання спільне; підійди.]
|
И$ бысть потрехъ дн~ехъ е^гDа преста` моли'тися, съвлечеся съ ри'ꙁъ скорбныхъ, и^ ѓ^блечеся в ри'ꙁы свᲇтлыа. и^ бысть добро`зрачна призыва'ющи все`виDца б~а и^ сп~сителя” И$ вꙁя` двњ` дв~цњ съ собою` да и^дет# преDзря'щи е^ді'на, дрђга'я же послњдђю^щи да ѓ^блегчаеT ри'ꙁы ея`. и^ сїя и^мђщи мла'досᲄь красоты свое'я, и^ лице ея` ѓ^съсклабля'ющися ја%ко прелюбивњиша, н^о срDце ея` стеня'ше эT стра'ха, и^ прошеDше вс^я двери ста` преD цр~емъ” Цр~ь же седя'ше на прsтолњ црsтва свое^го, ѓ^болченъ вᲆ ри'зы зла'ты съ ка'менїем# мно'гоцњнныM, и^ бя'ше стра'шенъ ѕњло`. и^ въꙁведᲆ лице свое ѓ^гневиDно, и^ ѕњлною ја%ростїю въꙁрњ. и^ паде цр~ца і^ и^ꙁмњни'ся лице ея` съ ѓ^слабленїемъ, и^ преклони'ся на главђ` двцы предъи^дђщеи. і^ и^ꙁмњни б~ъ дх~ъ цр~евъ въ смиренїе, и^ потща'вся сни'де съ престола свое^го, и^ въспрїя'тъ ея` любе'зно рђкама свои'ма, дондеже ста` и^ ё^тњши ю& гл~ы мирными” И$ реq е'и чт^оти е^сть е^сџи'ръ, а^зъ е^смь ја%ко бра'тъ твои, дръꙁа'и не ё%мреши, ја%ко ѓ^б#ще повеленїе на'ше е^сᲄь. пристђпи
|
|
2
|
2
|
|
І простягнув цар до Есфирі золотий скіпетр, що був у руці його, і підійшла Есфир і торкнулася кінця скіпетра, [і поклав цар скіпетр на шию її і поцілував її і сказав: говори мені. І сказала вона: я бачила в тобі, господарю, ніби ангела Божого, і збентежилося серце моє від страху перед славою твоєю, бо дивний ти, господарю, і лице твоє сповнене благодаті. — Але під час бесіди вона впала від ослаблення; і цар збентежився, і всі слуги його втішали її].
|
и^ взя` ꙁла'тыи жезлᲆ цр~ь въꙁложи на вы'ю ея`, и^ ѓ^блобыза жезлъ е^сџи'ръ, и^ рече гл~и м^и” И$ реq е^мђ вижђ т^я господи'не мои ја^ко агг~ла бж~їя, и^ смяте'ся срDце мое эT стра'ха сла'вы твое'я, ја%ко ди'венъ е^си господи'не, и^ лице` твое блгDть ве'лїю и%мать” И$ е^гда` бесњ'довати е'и к немђ, паде эT ѓ^слабле'нїя е^я`” И$ цр~ь смяте'ся, и^ вси рабы` е^го ё^тњшахђ е^я”
|
|
3
|
3
|
|
І сказав їй цар: що тобі, царице Есфир, і яке прохання твоє? Навіть до половини царства дам тобі.
|
И$ рече цр~ь, чт^о хо'щеши е^сџиръ, и^ чт^о проше'нїе твое, бђдеT т^и да'же и^ до по'лђ црsтва мое^го”
|
|
4
|
4
|
|
І сказала Есфир: [нині в мене день святковий;] якщо царю благоугодно, нехай прийде цар з Аманом сьогодні на бенкет, який я приготувала йому.
|
И$ рече е^сџи'рь дн~ь мое^го праꙁнова'нїя, а^ще ё^бо го'дњ е^сть да прїидеши цр~ю съ а^ма'номъ на пи'ръ, е^же творю` дне'сь”
|
|
5
|
5
|
|
І сказав цар: сходіть швидше за Аманом, щоб зробити за словом Есфирі. І прийшов цар з Аманом на бенкет, який приготувала Есфир.
|
И$ рече цр~ь ё^борꙁи'те и^ти` по а^ма'на, да сътво'римъ сло'во е^сџи'рино” И$ прїидо'ста ѓ%ба на пи'ръ е^же сътвори е^сџи'рь”
|
|
6
|
6
|
|
І сказав цар Есфирі під час пиття вина: яке бажання твоє? воно буде задоволене; і яке прохання твоє? хоча б до половини царства, воно буде виконане.
|
На пирђ же реq цр~ь къ е^сџи'ри чт^оти е^сть е^сџи'рь цр~це, и^ чт^о е^сть мы'сль проше'нїя твое^го. дамъ т^и и^ до по'лђ црsтва мое^го, и^ сътво'римъ тебњ е^лико хо'щеши”
|
|
7
|
7
|
|
І відповіла Есфир, і сказала: ось моє бажання і моє прохання:
|
И$ реq е^сџи'рь проше'нїе мое и мы'сль моя`,
|
|
8
|
8
|
|
якщо я знайшла благовоління в очах царя, і якщо царю благоугодно задовольнити бажання моє і виконати прохання моє, те нехай цар з Аманом прийде [ще завтра] на бенкет, який я приготую для них, і завтра я виконаю слово царя.
|
а^ще ѓ^брњто'хъ блгDть преD цр~емъ. да прїидетъ цр~ь и^ а^ма'нъ ꙁаё%тра на пи'ръ, е^гоже сътворю` па'ки има”
|
|
9
|
9
|
|
І вийшов Аман у той день веселий і добродушний. Але коли побачив Аман Мардохея біля воріт царських, і той не встав і з місця не рушив перед ним, тоді наповнився Аман гнівом на Мардохея.
|
И$ꙁы'иде а^ма'нъ эT цр~я ѕњ'ло ра'досᲄен# и веселъ” Ви'дњв же мардохея і^ё^деяни'на на дворњ цр~евњ не подвигнђвшася, и^ не кла'няющася преD ниM и^ въꙁ#ја^ри'ся ѕњ'ло,
|
|
10
|
10
|
|
Однак же стримався Аман. А коли прийшов у дім свій, то послав покликати друзів своїх і Зереш, дружину свою.
|
и^ прїиде въ домъ свои. посла` и^ приꙁва` дрђги своя`, и^ ꙁосарђ женђ` свою.
|
|
11
|
11
|
|
І розповів їм Аман про велике багатство своє і про численних синів своїх і про все те, як звеличив його цар і як підніс його над князями і слугами царськими.
|
и^ показа и%ма богатьсᲄво свое, и^ сла'вђ е^ю'же въꙁвели'чи е^го цр~ь. и^ ја%ко сотвори е^го пе'рвомђ бы'ти ё^ него, и^ правити црsтвїе”
|
|
12
|
12
|
|
І сказав Аман: та й цариця Есфир нікого не покликала з царем на бенкет, який вона приготувала, крім мене; так і на завтра я покликаний до неї з царем.
|
И$ рече а^ма'нъ, не ꙁва` цр~ца ни е^ді'наго на пи'ръ съ цр~емъ н^ото'чїю мене, и^ па'ки наё%трїя възва м^я.
|
|
13
|
13
|
|
Але всього цього не достатньо для мене, доки я бачу Мардохея юдеянина, що сидить біля воріт царських.
|
н^о сїя нњ'сть м^и ё^гоDна, е^гда` ви'жђ мардое'хя і^ё^деяни'на сњдя'ща на дворњ цр~евњ”
|
|
14
|
14
|
|
І сказала йому Зереш, дружина його, і всі друзі його: нехай приготують дерево висотою в п’ятдесят ліктів, і вранці скажи цареві, щоб повісили Мардохея на ньому, і тоді весело йди на бенкет з царем. І сподобалося це слово Аману, і він приготував дерево.
|
И$ рече е^мђ зосара жена` е^го и^ дрђ'зи е^го, пригото'ви дре'во лакоT н~, и^ ꙁаё%тра рече'ши цр~еви да повњсится мардохе'и на не'мъ. ты же вᲆни'ди съ цр~емъ на пи'ръ и^ весели'ся” И$ го'дњ бысть е^мђ гл~ъ се'и, и^ пригото'ви дре'во”
|
|
Глава 6
|
Глvа, ѕ~”
|
|
1
|
1
|
|
У ту ніч Господь забрав сон у царя, і він звелів [слузі] принести пам’ятну книгу денних записів; і читали їх перед царем,
|
Бь~ же эTя` со'нъ эT цр~я в но'щи ѓ%нои, и^ повелњ` рабђ` принести кни'ги па'мяTныя дн~їи, и^ прочита'ти е^мђ.
|
|
2
|
2
|
|
і знайдено було записане там, як доніс Мардохей на Гавафу і Фарру, двох євнухів царських, що оберігали поріг, які замишляли накласти руку на царя Артаксеркса.
|
и^ ѓ^брњте в ни'хъ пи'сано, и^же повњ'да мардохе'и цр~ю ѓ^ двђ е^внђ'хђ цр~ьскихъ” Вънегда` стрегђщимъ и^мъ и^же ё^мы'слиша ё^би'ти цр~я а^ртаће'рћа.
|
|
3
|
3
|
|
І сказав цар: яка дана пошана і відзнака за це Мардохею? І сказали слуги царя, які служили при ньому: нічого не зроблено йому.
|
и^ рече цр~ь кђю сла'вђ и^ли блгDть сътвори'хомъ мардохе'ю” И$ реко'ша ѓ%троцы е^го нњси сътвори'лᲆ е^мђ ничто'же”
|
|
4
|
4
|
|
[Коли цар розпитував про благодіяння Мардохея, прийшов на двір Аман,] і сказав цар: хто надворі? Аман же прийшов тоді на зовнішній двір царського дому поговорити з царем, щоб повісили Мардохея на дереві, яке він приготував для нього.
|
Вънегда цр~ю въпроша'ющђ ѓ^ бл~годњя'нїи мардохе'еви, и^ се а^манъ прїиде на дво'ръ” И$ рече цр~ь кт^о е^сть на дворњ, а^манъ же прїиде рещи цр~еви, да повњситъ мардохе'я на древњ е^го'же пригото'ва.
|
|
5
|
5
|
|
І сказали слуги царю: ось, Аман стоїть надворі. І сказав цар: нехай увійде.
|
и^ реко'ша ѓ%троцы цр~евњ” Се а^ма'нъ стои^тъ на дворњ, и^ рече цр~ь да прїидетъ сњ'мо”
|
|
6
|
6
|
|
І ввійшов Аман. І сказав йому цар: що зробити б тому чоловікові, якого цар хоче відзначити пошаною? Аман подумав у серці своєму: кому іншому захоче цар зробити пошану, крім мене?
|
И$ рече цр~ь а^ма'нђ чт^о сътворю` мђ'жђ е^гоже а^ꙁъ хощђ просла'вити” И$ помы'сли а^ма'нъ въ мы'сли свое'и, комђ` хо'щетъ цр~ь сътвори'ти че'сть ра'ꙁвњ мене`”
|
|
7
|
7
|
|
І сказав Аман царю: тому чоловікові, якого цар хоче відзначити пошаною,
|
Реq же цр~ю мђж'а е^го'же хощетъ цр~ь просла'вити,
|
|
8
|
8
|
|
нехай принесуть одіяння царське, в яке одягається цар, і приведуть коня, на якому їздить цар, покладуть царський вінець на голову його,
|
да принесђтъ ѓ%троцы цр~евы ѓ^дежDђ цр~ьскђ, е^ю'же цр~ь ѓ^блачиTся и^ ко'нь на не'м#же цр~ь е^ꙁдитъ”
|
|
9
|
9
|
|
і нехай подадуть одіяння і коня в руки одному з перших князів царських, — і одягнуть того чоловіка, якого цар хоче відзначити пошаною, і виведуть його на коні на міську площу, і проголосять перед ним: так робиться тому чоловікові, якого цар хоче відзначити пошаною!
|
И$ да да'сться е^мђ эT преславныхъ дрђгъ цр~евых#. и^ да ѓ^блече'тᲆ мђж'а е^гоже цр~ь любитъ, и^ да посадя'тъ е^го на конь, и^ проповњсться на ё%лицахъ гра'да гл~я” Та'ко да бђ'детъ всякомђ чл~кђ е^гоже цр~ь въꙁвели'чиT”
|
|
10
|
10
|
|
І сказав цар Аману: [добре ти сказав;] негайно ж візьми одіяння і коня, як ти сказав, і зроби це Мардохею юдеянину, який сидить біля царських воріт; нічого не опусти з усього, що ти говорив.
|
И$ рече цр~ь а^манђ до'бре гл~еши, та'ко сътвори мардехе'ю і^ё^деяни'нђ, ё^го'дне слђжащемђ въ дворњ на'шеM, да не и^зменится гл~ъ е^же ре'клъ е^си”
|
|
11
|
11
|
|
І взяв Аман одіяння і коня і одягнув Мардохея, і вивів його на коні на міську площу і проголосив перед ним: так робиться тому чоловікові, якого цар хоче відзначити пошаною!
|
И$ вꙁя` а^ма'нъ ѓ^де'ждђ и^ ко'нь, и^ ѓ^блече мардохе'я, и^ въꙁведе е^го на ко'нь е%здити е^мђ по ё^лицахъ гра'да” И$ проповњдаше преD ни'мъ гл~я, си'це бђ'детъ вся'комђ чл~кђ, е^гоже хо'щеT цр~ь просла'вити”
|
|
12
|
12
|
|
І повернувся Мардохей до царських воріт. Аман же поспішив у дім свій, сумний і закривши голову.
|
И$ въꙁврати же ся мардохе'и въ дво'ръ цр~евъ, и^ а^манъ и^де в до'мъ свои скорбя` ско'рбїю ве'лїею
|
|
13
|
13
|
|
І переказав Аман Зереші, дружині своїй, і всім друзям своїм усе, що трапилося з ним. І сказали йому мудреці його і Зереш, дружина його: якщо з племені юдеїв Мардохей, через якого ти почав падати, то не пересилиш його, а, напевно, впадеш перед ним, [тому що з ним Бог живий].
|
и^ скаꙁа слђча'щаяся е^мђ ꙁосарњ женᲇ свое'и и^ всњ'мъ дрђгомъ свои^мъ” И$ рњша е^мђ дрђзи е^го и^ жена`, а^ще есть племене і^ё^де'искаго мардохе'и, и^ нача'лъ е^си смиря'тися преD ниM, падя` паDнеши не мо'жеши проти'витися е^мђ, ја%ко б~ъ жи'въ е^сть с ниM”
|
|
14
|
14
|
|
Вони ще розмовляли з ним, як прийшли євнухи царя і стали підганяти Амана йти на бенкет, який приготувала Есфир.
|
И$ е^ще же гл~ющимъ и^мъ, и^ се прїидо'ша е^внђхи, спњшно ꙁва'хђ а^ма'на на пи'ръ е^гоже пригото'ва е^сџи'рь”
|
|
Глава 7
|
Глvа, з~”
|
|
1
|
1
|
|
І прийшов цар з Аманом бенкетувати в Есфирі цариці.
|
Вни'де же цр~ь и^ а^манъ пирова'ти съ цр~цею”
|
|
2
|
2
|
|
І сказав цар Есфирі також і в цей другий день під час бенкету: яке бажання твоє, царице Есфир? воно буде задоволене; і яке прохання твоє? хоча б до половини царства, воно буде виконане.
|
И$ рече цр~ь е^сџи'ри, въ вторы'и дн~ь на пи'рђ, чт^о е^сть е^сџи'рь цр~це проше'нїе и^ моле'нїе твое, и^ да'м# т^и до по'лђ црsтва мое^го”
|
|
3
|
3
|
|
І відповіла цариця Есфир і сказала: якщо я знайшла благовоління в очах твоїх, царю, і якщо царю благоугодно, то нехай будуть даровані мені життя моє, за бажанням моїм, і народ мій, на прохання моє!
|
эTвњща е^сџи'ръ цр~ца и^ рече, а^ще ѓ^брњто'хъ блгDть преD ѓчи'ма твои^ма цр~ю. да да'сᲄься дш~а моа` проше'нїю мое^мђ и^ лю'дїе мои` моле'нїю мое^мђ”
|
|
4
|
4
|
|
Бо продані ми, я і народ мій, на знищення, вбивство і загибель. Якби ми продані були у раби і рабині, я мовчала б, хоча ворог не винагородив би збитку царя.
|
Прода'ны бо е^смы`, а%з же и^ лю'дїе мои` на поги'бель и^ расхище'нїе и^ во работђ`. мы' же и^ ча'да наши въ рабы` и^ рабы'ня, ја%ко нњсть досто'инъ дїя'воl до'мђ цр~вђ.
|
|
5
|
5
|
|
І відповів цар Артаксеркс і сказав цариці Есфирі: хто це такий, і де той, який наважився у серці своєму зробити так?
|
И$ рече цр~ь кт^о е^сть се'и, и^же дерзнђ сътвори'ти ве'щъ сїю”
|
|
6
|
6
|
|
І сказала Есфир: ворог і супротивник — цей злобний Аман! І Аман затремтів перед царем і царицею.
|
И$ реq е^сџи'рь, чл~къ вра'гᲆ а^манᲆ лђка'въ се'и, и^ а'бїе а^ма'нъ смяте'ся преD цр~емᲆ и^ цр~цею”
|
|
7
|
7
|
|
І цар встав у гніві своєму з бенкету і пішов у сад при палаці; Аман же залишився благати за життя своє царицю Есфир, бо бачив, що визначена йому зла доля від царя.
|
Цр~ь же въста съ гнњ'вомъ эT пи'ра, і^ и'де кᲆ ѓ^гра'дђ” И$ а^ма'нᲆ же моля'ше цр~цђ, и^ млsти проша'ше, видяше б^о себе въ бњдахъ сђща”
|
|
8
|
8
|
|
Коли цар повернувся із саду при палаці у дім бенкету, Аман припадав до ложа, на якому знаходилася Есфир. І сказав цар: навіть і ґвалтувати царицю хоче в домі у мене! Слово вийшло з уст царя, — і накрили лице Аману.
|
Въꙁвраᲄи' же ся цр~ь эT ѓ^гра'да, а^ма'нъ же припаде къ нога'ма цр~цы моля'ся сњдя'ще е'и на посте'ли, ви'дњв# же цр~ь смяте'ся и^ рече, ја%ко и^ женђ` понђждаеT в домђ` мое^мъ” А$ма'н# же слы'шавъ и^змњни'ся лице е^го,
|
|
9
|
9
|
|
І сказав Харбона, один з євнухів при царі: ось і дерево, яке приготував Аман для Мардохея, який говорив добре для царя, стоїть біля дому Амана, висотою у п’ятдесят ліктів. І сказав цар: повісьте його на ньому.
|
рече же вђгаџаn е^ді'нъ эT скопцевъ сеи же вњдя'ше, ви'дњвъ дре'во преD до'момъ а^мановыM, е^гда` призыва'ше е^го на ѓ^бDњ црsкїи” И$ ѓ^ се'мᲆ и^спыта е^ді'наго эT ѓ%трокъ и^ раꙁђмњвъ ꙁамышля'емое” И$ рече къ цр~ю, се и^ дре'во ё^гото'ва ама'нъ мардохе'ю, гл~авшемђ ѓ^ животњ цр~евњ” И$ стои^тъ в домђ а^ма'новњ въꙁвыше'но лако'тъ н~” И$ рече цр~ь да повњсиTся а^ма'нᲆ на не'мъ.
|
|
10
|
10
|
|
І повісили Амана на дереві, яке він приготував для Мардохея. І гнів царя втих.
|
и^ повњше'нъ бы'сть а^ма'нъ на дре'вњ е^го'же ё^гото'ва на мардохе'я” и^ тогда` цр~ь ё^тњшися эT ја%рости”
|
|
Глава 8
|
Глvа, и~”
|
|
1
|
1
|
|
У той день цар Артаксеркс віддав цариці Есфирі дім Амана, ворога юдеїв; а Мардохей увійшов перед лице царя, тому що Есфир оголосила, хто він для неї.
|
И$ въ то'и дн~ь цр~ь а^ртаће'рћъ дарова е^сџи'ри, е^ли'ка бяхђ а^манова вра'га і^ё^де'иска” и^ мардохе'и призва'нᲆ быs къ цр~ю. повњ'да б^о е^сџи'ръ ја%ко сро'дникъ е^сᲄь е'и.
|
|
2
|
2
|
|
І зняв цар перстень свій, який він відібрав у Амана, і передав його Мардохею; Есфир же поставила Мардохея наглядачем над домом Амана.
|
и^ сня` цр~ь прьстень свои е^гоже эTя` ё^ а^мана и^ да'сть мардохе'еви. и^ поста'ви е^сџи'ръ мардохе'я надъ до'момъ и^ надᲆ всњмъ и^мњнїемъ а^ма'новымъ.
|
|
3
|
3
|
|
І продовжувала Есфир говорити перед царем і впала до ніг його, і плакала і благала його відвернути злість Амана вугеянина і задум його, який він замислив проти юдеїв.
|
и^ гл~а къ цр~ю и^ припаде` преD нога'ма е^го, и^ въспла'ка моля'щи е^го, преврати'ти зло'бђ а^ма'новђ. и^ мы'сль е^го и^же бя'ше помы'слилъ на и^ё^де'и.
|
|
4
|
4
|
|
І простяг цар до Есфирі золотий скіпетр; і піднялася Есфир, і стала перед лицем царя,
|
и^ простре` цр~ь е^сџи'ри же'злъ зла'тъ. въста' же е^сџи'ръ и^ ста` преD цр~емъ
|
|
5
|
5
|
|
і сказала: якщо царю благоугодно, і якщо я знайшла благовоління перед лицем його, і справедлива ця справа перед лицем царя, і подобаюся я очам його, то нехай було б написано, щоб були повернуті листи із задумом Амана, сина Амадафа, вугеянина, написані ним про знищення юдеїв у всіх областях царя;
|
и^ реq, а^ще го'дњ ти е^сть и^ ѓ^брњто'хъ л^и блгdть преD тобо'ю. повели` да въꙁвратя'тъ писа'нїя посла'ная эT а'мана, и^миже повелњлъ погђби'тп і^ё^де'а и^же ѓ^бита'ютъ въ всемъ црsтвїи твое^мъ.
|
|
6
|
6
|
|
бо, як я можу бачити біду, яка осягне народ мій, і як я можу бачити загибель рідних моїх?
|
ка'ко б^о могђ` ви'дњти ѓ^злобле'нїе людїи мои^хъ, и^ ка'ко сп~стися въ поги'бели эTч~ества мое^го”
|
|
7
|
7
|
|
І сказав цар Артаксеркс цариці Есфирі і Мардохею юдеянину: ось, я дім Амана віддав Есфирі, і його самого повісили на дереві за те, що він накладав руку свою на юдеїв;
|
И$ рече цр~ь къ е^сџи'ри, а^ще вс^я и^мњнїя а%манова далъ е^сми тебњ и^ дарова'хъ тя, е^гоже повњсиша на' древњ, ја%ко рђцњ въꙁложи` на і^ё^де'я. чт^о е^ще про'сиши,
|
|
8
|
8
|
|
напишіть і ви про юдеїв, що вам угодно, від імені царя і скріпіть царським перснем, тому що лист, написаний від імені царя і скріплений перснем царським, не можна змінити.
|
напиши'те и^ вы` и%менемъ мои^мъ, ја%коже годњ е^сть вамъ. и^ ꙁапечатлњ'ите пр'ьстьнеM печа'тїю мое'ю, и^ нњсть проти'витися и^мъ”
|
|
9
|
9
|
|
І покликані були тоді царські писарі в третій місяць, тобто в місяць Сиван, у двадцять третій день його, і написано було усе так, як наказав Мардохей, до юдеїв, і до сатрапів, і областеначальникам, і правителям областей від Індії до Ефіопії, ста двадцяти семи областей, у кожну область письменами її і до кожного народу мовою його, і до юдеїв письменами їх і мовою їх.
|
И$ возва'ни бы'ша пњсцы` цр~евы въ а~, мsць, и^же е^сть нисанъ к~г, дн~ь, того'жъ лњта. и^ написа'ша ѓ^ і^ё^де'ехъ ја%коже ꙁаповњда мардохе'и, къ нача'лникомъ и^ къ вельмо'жамъ зе'мнымъ, эT и^нъдїискїя страны` даже до е^фїѓ'пїи. рк~ꙁ, вое^во'дамъ по ꙁемли` и^ по страна'мъ по иX ја^ꙁы'кђ.
|
|
10
|
10
|
|
І написав він від імені царя Артаксеркса, і скріпив царським перснем, і послав листи з гінцями на конях, на дромадерах і мулах царських,
|
напи'сана же бы'ша веле'нїемъ цр~евыM и^ ꙁапечатлњшася прьстьнемъ е^го, и^ посла'ша писа'нїя въско'рњ, а^бїе же ноша'ше и^хъ.
|
|
11
|
11
|
|
про те, що цар дозволяє юдеям, які знаходяться в усякому місті, зібратися і стати на захист свого життя, знищити, убити і погубити усіх сильних у народі і в області, які ворогують з ними, — дітей і дружин, і майно їх розграбувати,
|
и^ повелњ` и^мъ жи'ти по зако'номъ и^хъ въ вся'ком# граде, да помага'ютъ и^мъ да м#стятся сђперникомъ и^хъ, ја^коже хотя'т#,
|
|
12
|
12
|
|
в один день по всіх областях царя Артаксеркса, у тринадцятий день дванадцятого місяця, тобто місяця Адара. [Список з цього указу такий: великий цар Артаксеркс начальникам від Індії до Ефіопії над ста двадцятьма сімома областями і володарям, доброзичливцям нашим, радуватися. Багато хто, за надзвичайною добротою благодійників щедро нагороджені пошаною, надмірно загордилися і не тільки підданим нашим шукають, як заподіяти зло, але, не мігши наситити гордість, намагаються чинити підступи самим благодійникам своїм, не тільки втрачають почуття людської вдячності, але, чванячись пихатістю безумних, злочинно думають уникнути суду Бога, що все і завжди бачить. Але часто і багато хто, будучи наділеними владою, щоб влаштовувати справи друзів, які довірили їм, своїм переконанням роблять їх винуватцями пролиття невинної крови і піддають непоправним бідам, хитромудрістю підступної неправди обманюючи непорочну благодумність державних мужів. Це можна бачити не стільки з древніх історій, як ми сказали, скільки за ділами, злочинно звершеними перед вами тими, хто злобою негідно володарює. Тому потрібно турбуватися на майбутній час, щоб нам влаштувати царство спокійним для всіх людей у світі, не допускаючи змін, але справи, що виникають, обговорювати з належною передбачливістю. Так Аман Амадафів, македонянин, воістину чужий для перської крови і дуже далекий від нашої благости, був прийнятий у нас гостем, удостоївся прихильности, яку ми маємо до всякого народу, настільки, що був проголошений нашим батьком і шанований усіма, представляючи другу особу при царському престолі; але, не стримавши гордости, замислив позбавити нас влади і душі, а нашого спасителя і постійного благодійника Мардохея і непорочну спільницю царства Есфир, з усім народом їх, домагався різноманітними підступними діями погубити. У такий спосіб він думав зробити нас безлюдними, а державу Перську передати македонянам. Ми ж вважаємо юдеїв, засуджених цим лиходієм на знищення, не злошкідливими, а такими, що живуть за найсправедливішими законами, синами Вишнього, найвеличнішого живого Бога, Який дарував нам і предкам нашим царство у найкращому стані. Тому ви добре зробите, якщо не приведете до виконання грамот, надісланих Аманом Амадафовим; бо він, зробивши це, біля воріт Сузи повішений із усім домом, з волі Бога, що володіє усім, Який учинив йому негайно гідний суд. Список же з цього указу, виставивши на кожному місці відкрито, залиште юдеїв користуватися своїми законами і сприяйте їм, щоб тим, хто повставав на них під час скорботи, вони могли помститися у тринадцятий день дванадцятого місяця Адара, в самий той день. Бо Бог, Який володіє всім, замість загибелі обраного роду, влаштував їм таку радість. І ви, в числі шанованих свят ваших, проводьте цей знаменитий день з усіма веселощами, щоб і нині і після було пам’ятним спасіння для нас і для прихильних до нас персів і загибель тих, хто чинив нам підступи. Всяке місто або область взагалі, які не виконають цього, нещадно спустошаться мечем і вогнем і зробляться не тільки пустелею для людей, але і для звірів і птахів назавжди огидною].
|
въ дн~ь е^ді'нъ по всемђ` црsтвђ а^ртаће'рћовђ, въ г~і дн~ь, в~і мsца, е'же е^сть а^да'ръ” Писа'нїе е^пистолїи си'це б^њ” Цр~ь вели'кїи а^ртаћерксᲆ, эT и^ндїя даже до е^фіѓ'пїи, рк~з, страна'мъ вое^во'дамъ и^ кня'ѕемъ, и^ послђша'ющимъ и^хъ цњлова'нїе. мно'ги чл~цы мно'гїя ради блгsти, и^ ѕњлно честїа бл~гихъ дњлъ, скоро въꙁнесшеся мирђ не воꙁмого'ша носи'ти. и^ не точїю и^справле'нымъ вамъ възыскђюT зл^отвори'ти, н^о и^ бл~годњ'ющимъ и^мъ начина'ютъ въ престђпленїе въпадати. не то'кмо эT чл~къ воꙁвыша'ются блгDтїю, н^о и^ на сою'ꙁъ пребл~гаго вњчнаh б~а и^ всевиDца, въꙁнося'щеся нена'вистїю лђкавою, мняT ѓ^клевета'ти правдђ. ради власте'и множицею мно'гихᲆ, над нимиy поставля'ются. и ё^вњре'н#ныхъ дрђ'говъ совњты мы` почина'ти начина'емъ. ја%коже и^ сие поста'вихъ ради прича'сᲄїя кро'ви невин#ныX. Поне'же ѓ^клевета винами несъᲄрᲆпи'мыми, со лжею лђка'вства ѕла'го возлаганїя, ја%ко презира'ющиX показа` наM, и^же дръжа'тъ непоколњби'мо бл~горазђмїе. и^ лњть ва'мъ е^сть зрњти, толи'ко въ древнихъ, ја^коже и^ въ настоа'щихъ възыска'ющиX непрпDбно, црsтвїя ради тщеты и^ властелсᲄвђю^щихъ. ја^ко сътворена по' чинђ, писанїем# пода'хоM. тако и^ в^ы внимаᲄи по сиX зрите. понеy м^ы преложи'вшеся сътвори'хоMся премњнными. сего ради да црsтвїе непоколњби'мо и^ съ ми'ром# пребђдеT. находя'щая же проти'вђ м^ы съ ја%ростїю ѕњлною расђжаеM. ја%коже и^ сего а^ма'на сн~а а^мадаџђева македонянина, и^стин#ны чюжDаго, и^ кро'ви перьскїа мно'го не съгла'снаго. на'шея ради бл~гости ю%же и^мње^мъ кᲆ вся'комђ ја^зы'кђ чл~колю'бїа. лђчися е^мђ страньсᲄвђя, приложи'тися к наM вᲆ толи'ко, ја%ко и^ проꙁва'нђ быᲄи эT наs эTц~емъ, и^ покланя'емђ быти эT всњхъ чл~къ, и^ вто'рое лице црsкого престола поста'вленђ быти. го'рдости же дњльма е^го мнњ'лъ насᲆ нача'ла лишити, и^ эT дх~а на'шего сп~са” ЈА/коже и^ бл~говоля'щаго всњмъ мардохе'я, и^ неѓ'скверненыя е^сџи'ри цр~ьствїя ѓ^бщителницы съ всњмъ племенеM си'хъ, ѕњло ё^хищре'ннымъ вожделњнїемъ ја^ко престђпниковᲆ, и^спроси'лъ е^сть въ потребленїе. и^ симъ побїенымъ са'мъ ѓ%нъ мнњлᲆ е^сть вла'сть перьскђю въ македо'нїю пренести, и^ насъ пђ'сты сътвори'ти” Мы' же не ѓ^брњта'емъ съгрњшенїя і^ё^деѓ'въ пра'веDныхᲆ въ поги'бель. и^же не сђть ѕл^одњла'тели. н^о е^ще` паче правеDными ꙁако'нами ё^строе'ни, и^же сђть вели'каго вышняго б~а жива'го, сн~ъми. и^справля'ющаго прародителеи на'шиX црsтвїе въ ё^строе^нїи бл~жа'ишемᲆ наM” И$ сего ради ё^бо бл~готвори'те иM. не възлагающеся на ниX писаными е^пистолїя'ми эT а^ма'на сн~а а^мадаџђева” Понеже е^го сего ради лђка'въства повелњхоM при вра'техъ сђсаньскиX повњсити, съ всњми дома'шними е^го. по чинђ вседръжи'теля б~а, спњшно възда'вшаго е^мђ сђдъ” Си'цева писа'нїа е^пистолїи посла'ни быша, в коюждо стран'ђ, съ прпDбїемъ дарова'ти і^ё^де'ѓмъ ꙁако'ны и^хᲆ своиственыя поDё^крњпля'ти. јако да и^ съпроти'вльшїися въ время печа'ли и^хъ, не пребђдђтъ ё^ ни'хъ, до дня, г~і, мsца, в~і, и^же е^сть а^даръ, в# самы'и дн~ь, е^го прежде ѓ^писа` ва'мъ а^маn. ё^твръжа'яи же всяческая б~ъ, въ мњсᲄо погђбленїа правеDнаго ја%зыка, сътвори и^мъ веселїе” Сего ради и^ в^ы въ па'мятехъ ва'шихъ празнованїи, назнаменова'нныи дн~ь и^сто'выи всяческою радостїю тво'рите” да'же и^ нн~њ и^ по си'хъ, въ г~і дн~ь, по всемђ црsтвђ артаћерћовђ, мsца в~і, е^же е^сᲄь а^да'ръ.
|
|
13
|
13
|
|
Список з цього указу надіслати в кожну область, як закон, проголошений для всіх народів, щоб юдеї готові були до того дня мститися ворогам своїм.
|
|
|
14
|
14
|
|
Гінці, які поїхали верхи на швидких конях царських, погнали швидко і поспішно, з царським повелінням. Указ був оголошений і в Сузах, престольному місті.
|
|
|
15
|
15
|
|
І Мардохей вийшов від царя в царському одіянні яхонтового і білого кольору й у великому золотому вінці, і в мантії висонній і пурпуровій. І місто Сузи звеселилося і зраділо.
|
видњвше сђще въ сђсњ и^ё^дее възра'довашася”
|
|
16
|
16
|
|
А в юдеїв було тоді просвітлення і радість, і веселощі, і торжество.
|
И$ быs и^мъ просвњщенїе и^ веселїе
|
|
17
|
17
|
|
І в усякій області й у всякому місті, у всякому місці, куди тільки доходило повеління царя й указ його, була радість в юдеїв і веселощі, бенкет і святковий день. І багато з народів країни зробилися юдеями, тому що напав на них страх перед юдеями.
|
по градоM и^ по странаM, и^дњже а^ще преDложено быs повелњнїе цр~ево. ра'досᲄь и^ весе'лїе и^ пирова'нїе і^ё^де'ѓM, и^ мно'ѕи эT ја^зы'къ ѓ^брњꙁа'хђся і^ и^ё^де'ствова'хђ стра'ха ради і^ё^де'иска”
|
|
Глава 9
|
Глvа, џ~”
|
|
1
|
1
|
|
У дванадцятий місяць, тобто в місяць Адар, у тринадцятий день його, в який припав час виконати повеління царя й указ його, у той день, коли вороги юдеїв сподівалися взяти владу над ними, а вийшло навпаки, що самі юдеї взяли владу над ворогами своїми, —
|
Въ в~і мsцъ и^же еs а^да'ръ въ г~і дн~ь, прїидо'ша писа'нїа эT цр~я”
|
|
2
|
2
|
|
зібралися юдеї в містах своїх по всіх областях царя Артаксеркса, щоб накласти руку на лиходіїв своїх; і ніхто не міг встояти перед лицем їх, тому що страх перед ними напав на всі народи.
|
И$ въ то'и же дн~ь погибо'ша сђпоста'ти і^ё^дееM ни е^ді'нъ б^о противя'ся и^м# боя'ся иX”
|
|
3
|
3
|
|
І всі князі в областях і сатрапи, й областеначальники, і виконавці справ царських підтримували юдеїв, тому що напав на них страх перед Мардохеєм.
|
Нача'лсᲄвђ'ющи б^о странаM и^ власте'лїе црsтїи и^ книгочїа почита'хђ и^ё^деа, стра'хъ б^о мардђхе'евъ належа'ше на' ня”
|
|
4
|
4
|
|
Бо великим був Мардохей у домі в царя, і слава про нього ходила по всіх областях, тому що цей чоловік, Мардохей, піднімався вище і вище.
|
Приложи бо ся повелњ'нїе цр~ево и^менова'тися по всемђ црsтвїю.
|
|
5
|
5
|
|
І нищили юдеї всіх ворогів своїх, вбиваючи мечем, умертвлюючи і знищуючи, і чинили з ворогами своїми за своєю волею.
|
|
|
6
|
6
|
|
У Сузах, місті престольному, умертвили юдеї і погубили п’ятсот чоловік;
|
и^ въ сђсанњ гра'ди* поби'ша і^ё^де'и пятьсо'т# мђжїи,
|
|
7
|
7
|
|
і Паршандафу і Далфона й Асфафу,
|
фарса'на, неста'ина, и^ дельфо'на, и^ фасга'на,
|
|
8
|
8
|
|
і Порафу й Адалью й Аридафу,
|
и^ фардаџа'на, и^ вареа, и^ сарвака'на,
|
|
9
|
9
|
|
і Пармашфу й Арисая й Аридая і Ваієзафу, —
|
и^ мармаси'ма, и^ а^рђфе'я, и^ а^рсея, и^ ꙁавђџеџа'ма,
|
|
10
|
10
|
|
десятьох синів Амана, сина Амадафа, ворога юдеїв, умертвили вони, а на грабунок не простягли руки своєї.
|
и^ і~, сн~овъ а^мановыхъ а^мадаџђева вра'га і^ё^деѓM, и^же эT џармаџе'я, и^ раꙁграби'ша въ то'и дн~ь и^мњ'нїя и^хъ.
|
|
11
|
11
|
|
У той же день донесли цареві про кількість умертвлених у Сузах, престольному місті.
|
и^ скаꙁа'ша число` и^збїеныхъ цр~ю въ сђсњ гради.
|
|
12
|
12
|
|
І сказав цар цариці Есфирі: у Сузах, місті престольному, умертвили юдеї і погубили п’ятсот чоловік і десятьох синів Амана; що ж зробили вони в інших областях царя? Яке бажання твоє? і воно буде задовільнене. І яке ще прохання твоє? воно буде виконане.
|
И рече цр~ь къ е^сџири и^збиша і^ё^деи въ сђсњ гради пять соT мђже'и, и^ по ѓ%крsтныхъ стра'нахъ коли'ко мни'ши погђби'ша, и^ чт^о е^ще про'сиши и^ бђдетъ т^и”
|
|
13
|
13
|
|
І сказала Есфир: якщо царю благоугодно, то нехай було б дозволено юдеям, які у Сузах, робити те саме і завтра, що сьогодні, і десятьох синів Аманових нехай би повісили на дереві.
|
И$ рече е^сџиръ къ цр~ю, да да'сться такожде і^ё^де'ѓмъ твори'ти заё%тра, ја%ко да повњсят# і~ сн~овъ а^мановыX.
|
|
14
|
14
|
|
І наказав цар зробити так; і даний на це указ у Сузах, і десятьох синів Аманових повісили.
|
и^ повелњ цр~ь та'ко быᲄи, і^ и^ꙁложи і^ё^деѓмъ внњ гра'да повњсити телеса сн~ов# а^мановыX”
|
|
15
|
15
|
|
І зібралися юдеї, що у Сузах, також і в чотирнадцятий день місяця Адара й умертвили у Сузах триста чоловік, а на грабунок не простягли руки своєї.
|
И$ събра'шаs і^ё^деи и^же в# сђсᲇ гра'ди вᲆ д~і дн~ь а^да'ра мsца, і^ иZби'ша мђжїи т~, и^ ничтоy раꙁграби'ша,
|
|
16
|
16
|
|
Й інші юдеї, які знаходилися в царських областях, зібралися, щоб стати на захист життя свого і бути спокійними від ворогів своїх, і умертвили з ворогів своїх сімдесят п’ять тисяч, а на грабунок не простягли руки своєї.
|
про'чїи же і^ё^де'и и^же по всемђ црsтвїю събра'шася и^ себњ пособля'хђ и^ почи'ша эT бра'неи, и^зби'ша эT ниX Wе~і, ничтоy расхити'ша
|
|
17
|
17
|
|
Це було у тринадцятий день місяця Адара; а в чотирнадцятий день цього ж місяця вони заспокоїлися і зробили його днем бенкету і веселощів.
|
и^ почи'ша”
|
|
18
|
18
|
|
Юдеї ж, які у Сузах, збиралися в тринадцятий день його й у чотирнадцятий день його, а у п’ятнадцятий день його заспокоїлися і зробили його днем бенкету і веселощів.
|
|
|
19
|
19
|
|
Тому юдеї сільські, які живуть у селищах відкритих, проводять чотирнадцятий день місяця Адара у веселощах і бенкеті, як день святковий, роблячи подарунки одне одному; [ті ж, що живуть у митрополіях, і п’ятнадцятий день Адара проводять у добрих веселощах, посилаючи подарунки ближнім].
|
|
|
20
|
20
|
|
І описав Мардохей ці події і послав листи до всіх юдеїв, які в областях царя Артаксеркса, до близьких і до далеких,
|
|
|
21
|
21
|
|
про те, щоб вони встановили щорічно святкування у себе чотирнадцятого дня місяця Адара і п’ятнадцятого дня його,
|
|
|
22
|
22
|
|
як таких днів, у які юдеї зробилися спокійними від ворогів своїх, і як такого місяця, в який перетворився їх сум на радість, і нарікання — на день святковий, — щоб зробили їх днями бенкету і веселощів, посилаючи подарунки одне одному і милостині бідним.
|
|
|
23
|
23
|
|
І прийняли юдеї те, що вже самі почали робити, і про що Мардохей написав до них,
|
|
|
24
|
24
|
|
як Аман, син Амадафа, вугеянин, ворог усіх юдеїв, думав погубити юдеїв і кидав пур, жереб, про знищення і погублення їх,
|
|
|
25
|
25
|
|
і як Есфир дійшла до царя, і як цар наказав новим листом, щоб злий намір Амана, який він задумав на юдеїв, обернувся на голову його, і щоб повісили його і синів його на дереві.
|
|
|
26
|
26
|
|
Тому і назвали ці дні Пурим, від імені: пур [*жереб, бо мовою їх жереби називаються пурим]. Тому, згідно з усіма словами цього листа і з тим, що самі бачили і до чого доходило в них,
|
|
|
27
|
27
|
|
ухвалили юдеї і прийняли на себе і на дітей своїх і на всіх, хто приєднується до них, неодмінно, щоб святкувати ці два дні, за написаним про них і у свій для них час, кожного року;
|
|
|
28
|
28
|
|
і щоб дні ці були пам’ятні і святкувалися в усі роди у кожнім племені, у кожній області й у кожному місті; і щоб дні ці Пурим не скасовувалися в юдеїв, і пам’ять про них не зникла у дітей їхніх.
|
|
|
29
|
29
|
|
Написала також цариця Есфир, дочка Абихаїла, і Мардохей юдеянин, з усією наполегливістю, щоб виконували цей новий лист про Пурим;
|
|
|
30
|
30
|
|
і послали листи до усіх юдеїв у сто двадцять сім областей царства Артаксерксового зі словами миру і правди,
|
|
|
31
|
31
|
|
щоб вони твердо зберігали ці дні Пурим у свій час, який встановив про них Мардохей юдеянин і цариця Есфир, і як вони самі призначали їх для себе і для дітей своїх у дні посту і волання.
|
|
|
32
|
|
|
Так повеління Есфирі підтвердило це слово про Пурим, і воно вписане у книгу.
|
|
|
Глава 10
|
Глvа, і~”
|
|
1
|
1
|
|
Потім наклав цар Артаксеркс податки на землю і на острови морські.
|
Написа же цр~ь по всемђ црsтвїю свое^мђ, е^же на' мори и^ на ꙁемли`.
|
|
2
|
2
|
|
Утім, усі діла сили його і могутности його і докладне свідчення про велич Мардохея, якою звеличив його цар, записані в книзі денних записів царів мідійських і перських,
|
и^ си'лђ свою и^ мђжестве'на и^справле'нїа бога'тество же и^ сла'вђ црsтвїа свое^го. се пи'сано е^сᲄь въ кни'ѕњ перся'номъ и^ мњдяномъ на па'мять”
|
|
3
|
3
|
|
так само як і те, що Мардохей юдеянин був другим після царя Артаксеркса і великим у Юдеї і улюбленим у безлічі братів своїх, бо шукав добра народу своєму й говорив про благо всього племені свого. [І сказав Мардохей: від Бога було це, бо я згадав сон, який я бачив про ці події; не залишилося у ньому нічого несповненим. Мале джерело зробилося рікою, і було світло і сонце і безліч води: ця ріка є Есфир, яку взяв собі за дружину цар і зробив царицею. А два змії – це я й Аман; народи – це ті, що зібралися знищити ім’я юдеїв; а народ мій – це ізраїльтяни, які взивали до Бога і спасені. І спас Господь народ Свій, і визволив нас Господь від усього цього лиха, і звершив Бог знамення і чудеса великі, яких не бувало між язичниками. Так влаштував Бог два жереби: один для народу Божого, а другий для усіх язичників, і вийшли ці два жереби у годину і час і в день суду перед Богом і всіма язичниками. І згадав Господь про народ Свій і виправдав насліддя Своє. І будуть святкуватися ці дні місяця Адара, у чотирнадцятий і п’ятнадцятий день цього місяця, з торжеством і радістю і веселощами перед Богом, у роди вічні, у народі Його Ізраїлі. У четвертий рік царювання Птоломея і Клеопатри Досифей, який, кажуть, був священиком і левитом, і Птоломей, син його, принесли у Олександрію це послання про Пурим, яке, кажуть, витлумачив Лисимах, син Птоломея, який був у Єрусалимі.]
|
ја%ко мардохе'и вторыи б^њ по цр~и а^ртаћерћњ, и^ вели'къ б^њ въ црsтвїи, и^ преславенъ и^ люби'мъ ѓ^ і^ё^дее^хъ. и^ повњда'ша съдњя'нъная всемђ ја^ꙁы'кђ и^хъ” И$ рече мар#дохе'и эT б~а бы'ша сїя. помянXђ бо ѓ^ сонїи е^гоже ви'дXњ ѓ^ словесеX сихъ. ниже б^о преминђ эT си'хъ рњчь” Малыи и^сточникъ и^же бысть рњка и^ свTњ и^ слн~це, и^ вода` мно'га. е^сџи'ръ еs рњка ю%же възлюби цр~ь, и^ сътвори цр~цю, и^ в~ ѕмїи аZ е^смь и^ а^маn” ЈА/ꙁы'цы же събра'вшеся и^стреби'ти имя і^ё^деѓM, и^ ја^зы'къ мои се'и е^сть і^и^л~ь въпїю'ще къ б~ђ и^ сп~сошася” И$ сп~се г~ь лю'ди своя` і^ и^ꙁба'ви наs г~ь эT всњ'хъ ѕолъ сихъ” И$ сътвори б~ъ ꙁна'менїя и чюдеса ве'лїя ја%же не быша въ ја^зы'цехъ” И$ сего ради сътвори в~ жребїи, е^динаго лю'демъ бж~їимъ, и^ е^ді'наго всњмъ ја^зы'коM. і^ и^ꙁыидо'ша в~ жре'бїи сїи в# чаs и^ вре'мя и^ въ дн~ь сђда преD гм~ъ въ всњхъ ја^ꙁы'цехъ” И$ помянђ г~ь б~ъ лю'ди своя, и^ ѓ^правда достоя'нїе свое, и^ бђдђтᲆ и^мъ дн~и сїя въ мsцъ а^да'ръ въ д~і, и^ е~і мsца сего съ собо'ромъ и^ ра'достїю и^ съ веселїемъ преD бм~ъ въ роD вᲆ вњ'къ въ лю'деX свои^хъ”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.