Глава 21
|
|
1
|
|
І було до мене слово Господнє: | |
2
|
|
сину людський! поверни лице твоє до Єрусалима і промов слово на святилища, і виречи пророцтво на землю Ізраїлеву, | |
3
|
|
і скажи землі Ізраїлевій: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, і витягну меч Мій з піхов його і знищу в тебе праведного і нечестивого. | |
4
|
|
А для того, щоб знищити у тебе праведного і нечестивого, меч Мій з піхов своїх піде на всяку плоть від півдня до півночі. | |
5
|
|
І пізнає всяка плоть, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхов його, і він уже не повернеться. | |
6
|
|
Ти ж, сину людський, стогни, скрушуючи стегна твої, і у го́рі стогни перед очима їхніми. | |
7
|
|
І коли скажуть тобі: «чого ти стогнеш?», скажи: «від чутки, що йде», — і розтане всяке серце, і всі руки опустяться, і всякий дух знеможе, й усі коліна затремтять, як вода. Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог. | |
8
|
|
І було до мене слово Господнє: | |
9
|
|
сину людський! виречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: скажи: меч, меч нагострений і вичищений; | |
10
|
|
нагострений для того, щоб більше заколоти; вичищений, щоб блищав, як блискавка. Чи радіти нам, що жезл сина Мого зневажає всяке дерево? | |
11
|
|
Я дав його вичистити, щоб узяти у руку; уже нагострений цей меч і вичищений, щоб віддати його у руку вбивці. | |
12
|
|
Стогни і ридай, сину людський, бо він — на народ Мій, на всіх князів Ізраїля; вони віддані будуть під меч з народом Моїм; тому вдаряй себе по стегнах. | |
13
|
|
Бо він уже випробуваний. І що, коли він зневажає і жезл? цей не встоїть, — говорить Господь Бог. | |
14
|
|
Ти ж, сину людський, пророкуй і вдаряй рукою об руку; і подвоїться меч і потроїться, меч на тих, яких уражають, меч на поразку великого, який проникає в нутрощі осель їх. | |
15
|
|
Щоб розтанули серця і щоб полеглих було більше, Я біля всіх воріт їх поставлю грізний меч, о, горе! блискучий, як блискавка, нагострений для заколення. | |
16
|
|
Зберися і йди праворуч або йди ліворуч, куди б не обернулося лице твоє. | |
17
|
|
І Я буду плескати у долоні й угамую гнів Мій; Я, Господь, сказав. | |
18
|
|
І було до мене слово Господнє: | |
19
|
|
і ти, сину людський, уяви собі дві дороги, по яких слід іти мечу царя Вавилонського, — обидві вони повинні виходити з однієї землі; і накресли руку, накресли на початку доріг до міст. | |
20
|
|
Уяви дорогу, по якій меч ішов би у Равву синів Аммонових і в Юдею, в укріплений Єрусалим; | |
21
|
|
тому що цар Вавилонський зупинився на роздоріжжі, на початку двох доріг, для ворожіння: трясе стріли, запитує терафимів, розглядає печінку. | |
22
|
|
У правій руці у нього жереб: «у Єрусалим», де слід поставити тарани, відкрити для побоїща вуста, піднести голос для воєнного крику, підвести тарани до воріт, насипати вал, побудувати облогові вежі. | |
23
|
|
Це ворожіння здалося в очах їх неправдивим; але оскільки вони клялися клятвою, то він, згадавши про таке їхнє віроломство, вирішив узяти його. | |
24
|
|
Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви самі приводите на пам’ять беззаконня ваше, роблячи явними злочини ваші, виставляючи на вид гріхи ваші в усіх ділах ваших, і самі приводите це на пам’ять, то ви будете взяті руками. | |
25
|
|
І ти, недостойний, злочинний вождь Ізраїля, день якого настав нині, коли нечестю його буде покладено кінець! | |
26
|
|
Так говорить Господь Бог: зніми із себе діадему і поклади вінець; цього вже не буде; принижене піднесеться і високе принизиться. | |
27
|
|
Скину, скину, скину і його не буде, доки не прийде Той, Кому належить він, і Я дам Йому. | |
28
|
|
І ти, сину людський, проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог про синів Аммона і про ганьбу їх; і скажи: меч, меч оголений для заколення, вичищений для знищення, щоб блищав, як блискавка, | |
29
|
|
щоб, тоді як представляють тобі пусті видіння і неправдиво ворожать тобі, і тебе доклав до обезголовлених нечестивців, день яких настав, коли нечестю їх буде покладений кінець. | |
30
|
|
Чи повернути його у піхви його? — на місці, де ти створений, на землі походження твого буду судити тебе: | |
31
|
|
і виллю на тебе обурення Моє, дихну на тебе вогнем люті Моєї і віддам тебе до рук людей лютих, досвідчених у вбивстві. | |
32
|
|
Ти будеш поживою вогню, кров твоя залишиться на землі; не будуть і згадувати про тебе; бо Я, Господь, сказав це. |