1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 24
|
|
|
1
|
|
| І було до мене слово Господнє у дев’ятому році, у десятому місяці, у десятий день місяця: | |
|
2
|
|
| сину людський! запиши собі ім’я цього дня, цього самого дня: у цей самий день цар Вавилонський підступить до Єрусалима. | |
|
3
|
|
| І промов на бунтівний дім притчу, і скажи їм: так говорить Господь Бог: постав казан, постав і налий у нього води; | |
|
4
|
|
| склади у нього шматки м’яса, всі кращі шматки, стегна і плечі, і наповни добірними кістками; | |
|
5
|
|
| добірних овець візьми, і розпали під ним кістки, і кип’яти до того, щоб і кістки розварилися у ньому. | |
|
6
|
|
| Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! горе казану, в якому є накип і з якого накип його не сходить! шматок за шматком його викидайте з нього, не вибираючи за жеребом. | |
|
7
|
|
| Бо кров його посеред нього; він залишив її на голій скелі; не на землю проливав її, де вона могла б вкритися пилом. | |
|
8
|
|
| Щоб збудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не сховалася. | |
|
9
|
|
| Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! і Я розкладу велике багаття. | |
|
10
|
|
| Додай дров, розведи вогонь, вивари м’ясо; нехай усе загусне, і кістки перегорять. | |
|
11
|
|
| І коли казан буде порожній, постав його на вугілля, щоб він розгорівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася у ньому нечистота його, і весь накип його зник. | |
|
12
|
|
| Праця буде важкою; але великий накип його не зійде з нього; й у вогні залишиться на ньому накип його. | |
|
13
|
|
| У нечистоті твоїй така мерзота, що, скільки Я не чищу тебе, ти все нечистий; від нечистоти твоєї ти і надалі не очистишся, доки люті Моєї Я не вгамую на тобі. | |
|
14
|
|
| Я Господь, Я говорю: це прийде і Я зроблю; не скасую і не пощаджу, і не помилую. За путями твоїми і за ділами твоїми будуть судити тебе, — говорить Господь Бог. | |
|
15
|
|
| І було до мене слово Господнє: | |
|
16
|
|
| сину людський! ось, Я візьму в тебе виразкою утіху очей твоїх; але ти не ремствуй і не плач, і сльози нехай не виступають у тебе; | |
|
17
|
|
| зітхай у безмовності, плачу за померлим не звершуй; але обв’язуй себе пов’язкою і взувай ноги твої у взуття твоє, і бороди́ не закривай, і хліба від чужих не їж. | |
|
18
|
|
| І після того, як говорив я зранку слово до народу, ввечері померла дружина моя, і наступного дня я зробив так, як наказано було мені. | |
|
19
|
|
| І сказав мені народ: чи не скажеш нам, яке для нас значення у тому, що ти робиш? | |
|
20
|
|
| І сказав я їм: до мене було слово Господнє: | |
|
21
|
|
| скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: ось, Я віддам на наругу святилище Моє, опору сили вашої, утіху очей ваших і розраду душі вашої, а сини ваші і дочки ваші, яких ви залишили, упадуть від меча. | |
|
22
|
|
| І ви будете робити те саме, що робив я; бороди́ не будете закривати, і хліба від чужих не будете їсти; | |
|
23
|
|
| і пов’язки ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах ваших; не будете ремствувати і плакати, але будете танути від гріхів ваших і зітхати одне перед одним. | |
|
24
|
|
| І буде для вас Єзекиїль знаменням: усе, що він робив, і ви будете робити; і коли це збудеться, пізнаєте, що Я Господь Бог. | |
|
25
|
|
| А що до тебе, сину людський, то у той день, коли Я візьму у них прикрасу слави їх, утіху очей їх і розраду душі їх, синів їх і дочок їх, — | |
|
26
|
|
| у той день прийде до тебе той, хто спасся звідти, щоб подати звістку у вуха твої. | |
|
27
|
|
| У той день при цьому, який спасся, відкриються вуста твої, і ти будеш говорити, і не залишишся вже безмовним, і будеш знаменням для них, і пізнають, що Я Господь. |
