Глава 2
1
Так були створені небо і земля і все воїнство їх.
2
І звершив Бог до сьомого дня діла Свої, які Він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які чинив.
3
І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо спочив від усіх діл Своїх, які Бог чинив і створював.
4
Ось походження неба і землі, при створенні їх, у той час, коли Господь Бог створив землю і небо,
5
і всякий польовий чагарник, якого ще не було на землі, і всяку польову траву, що ще не росла, тому що Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини для обробки землі,
6
але пара піднімалася з землі й зрошувала усе лице землі.
7
І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою.
8
І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і примістив там людину, яку створив.
9
І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла.
10
З Едему витікала ріка для зрошення раю; і потім розділялася на чотири ріки.
11
Ім’я однієї Фисон: вона обтікає всю землю Хавила, ту, де золото;
12
і золото тієї землі добре; там бдолах і камень онікс.
13
Ім’я другої ріки Гихон [Геон]: вона обтікає всю землю Куш.
14
Ім’я третьої ріки Хиддекель [Тигр]: вона протікає перед Ассирією. Четверта ріка Євфрат.
15
І взяв Господь Бог людину, [яку створив,] і оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його й оберігати його.
16
І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти,
17
а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш.
18
І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою.
19
Господь Бог створив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів [їх] до людини, щоб бачити, як вона назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, так і було ім’я їй.
20
І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до нього.
21
І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю.
22
І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка.
23
І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого].
24
Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть [два] однією плоттю.
25
І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися.