1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
Глава 8
1
І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всю худобу, [і про всіх птахів, і про всіх плазунів, що плазують,] що були з ним у ковчезі; і навів Бог вітер на землю, і води зупинилися.
2
І закрилися джерела безодні і вікна небесні, і припинився дощ з неба.
3
Вода ж поступово поверталася з землі, і стала спадати вода після закінчення ста п’ятдесяти днів.
4
І зупинився ковчег у сьомому місяці, у сімнадцятий день місяця, на горах Араратських.
5
Вода постійно спадала до десятого місяця; у перший день десятого місяця показалися верхівки гір.
6
Після сорока днів Ной відчинив зроблене ним вікно ковчега
7
і випустив ворона, [щоб бачити, чи спала вода з землі,] який, вилетівши, відлітав і прилітав, доки не осушилася земля від води.
8
Потім випустив від себе голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі,
9
але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, тому що вода була ще на поверхні всієї землі; і він простягнув руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег.
10
І почекав ще сім днів інших і знову випустив голуба з ковчега.
11
Голуб повернувся до нього у вечірній час, і ось, свіжий оливковий листок у дзьобі в нього, і Ной дізнався, що вода зійшла з землі.
12
Він почекав ще сім днів інших і [знову] випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.
13
Шістсот першого року [життя Ноя] до першого [дня] першого місяця припинилася вода на землі; і відкрив Ной покрівлю ковчега і подивився, і ось, обсохла поверхня землі.
14
Й у другому місяці, до двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.
15
І сказав [Господь] Бог Ною:
16
вийди з ковчега ти і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою;
17
виведи із собою всіх тварин, що з тобою, від усякої плоті, з птахів, і худоби, і всіх плазунів, що плазують по землі: нехай розійдуться вони по землі, й нехай плодяться і розмножуються на землі.
18
І вийшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним;
19
усі звірі, й [уся худоба, й] усі плазуни, й усі птахи, все, що рухається по землі, за родами своїми, вийшли з ковчега.
20
І влаштував Ной жертовник Господу; і взяв із усякої худоби чистої і з усіх птахів чистих і приніс у всепалення на жертовнику.
21
І відчув Господь приємні пахощі, і сказав Господь [Бог] у серці Своєму: не буду більше проклинати землю за людину, тому що помисли серця людського — зло від юности його; і не буду більше знищувати усе живе, як Я зробив:
22
надалі в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться.
