|
Книга пророка Аввакума
|
Книга пророка Аввакума
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
|
| Пророче видіння, яке бачив пророк Аввакум. | |
|
2
|
|
| Доки, Господи, я буду взивати, і Ти не чуєш, буду волати до Тебе про насильство, і Ти не спасаєш? | |
|
3
|
|
| Для чого даєш мені бачити злодійство і дивитися на біди? Грабіжництво і насильство переді мною, і постає ворожнеча і піднімається розбрат. | |
|
4
|
|
| Від цього закон утратив силу, і суду правильного немає: оскільки нечестивий долає праведного, то і суд відбувається спотворений. | |
|
5
|
|
| Подивіться між народами й уважно вглядіться, і ви дуже здивуєтеся; бо Я зроблю у дні ваші таке діло, якому ви не повірили б, якби вам розповідали. | |
|
6
|
|
| Бо ось, Я підніму халдеїв, народ жорстокий і неприборканий, який ходить по широтах землі, щоб заволодіти селищами, які не належать йому. | |
|
7
|
|
| Страшний і грізний він; від нього самого походить суд його і влада його. | |
|
8
|
|
| Швидші за барсів коні його і прудкіші за вечірніх вовків; скаче у різні сторони кіннота його; здалеку приходять вершники його, прилітають, як орел, що кидається на здобич. | |
|
9
|
|
| Увесь він іде для грабунку; спрямувавши лице своє вперед, він забирає полонених, як пісок. | |
|
10
|
|
| І з царів він знущається, і князі служать йому посміховищем; з усякої фортеці він сміється: насипає облоговий вал і бере її. | |
|
11
|
|
| Тоді гордовитим стає дух його, і він ходить і буйствує; сила його — бог його. | |
|
12
|
|
| Але чи не Ти з давнини Господь Бог мій, Святий мій? ми не помремо! Ти, Господи, тільки для суду попустив його. Скеле моя! для покарання Ти призначив його. | |
|
13
|
|
| Чистим очам Твоїм невластиво дивитися на злодіяння, і дивитися на утиск Ти не можеш; для чого ж Ти дивишся на злодіїв і мовчиш, коли нечестивець поглинає того, хто праведніший за нього, | |
|
14
|
|
| і залишаєш людей, як рибу в морі, як плазунів, у яких немає володаря? | |
|
15
|
|
| Усіх їх тягає вудкою, захоплює у сіть свою і забирає їх у неводи свої, і від того радіє і торжествує. | |
|
16
|
|
| За те приносить жертви сіті своїй і кадить неводу своєму, тому що від них рясна частка його і розкішна їжа його. | |
|
17
|
|
| Невже для цього він повинен спорожняти свою сіть і безперестанно винищувати народи без пощади? | |
|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| На варту мою став я і, стоячи на вежі, спостерігав, щоб дізнатися, що скаже Він у мені, і що мені відповідати на скаргу мою? | |
|
2
|
|
| І відповів мені Господь і сказав: запиши видіння і накресли ясно на скрижалях, щоб той, хто читає, легко міг прочитати, | |
|
3
|
|
| бо видіння стосується ще визначеного часу і говорить про кінець і не обмане; і хоч би і сповільниться, чекай на нього, бо неодмінно збудеться, не відміниться. | |
|
4
|
|
| Ось, душа гордовита не заспокоїться, а праведний своєю вірою живий буде. | |
|
5
|
|
| Гордовита людина, як вино, що бродить, не заспокоюється, так що розширює душу свою, як пекло, і, як смерть, вона ненаситна, і збирає до себе всі народи, і захоплює собі всі племена. | |
|
6
|
|
| Але чи не всі вони будуть говорити про нього притчу і глузливу пісню: «горе тому, хто без міри збагачує себе не своїм, — чи надовго? — й обтяжує себе заставами!» | |
|
7
|
|
| Чи не постануть раптово ті, які будуть мучити тебе, і чи не піднімуться проти тебе грабіжники, і ти дістанешся їм на розкрадання? | |
|
8
|
|
| Оскільки ти пограбував багато народів, то й тебе пограбують усі інші народи за пролиття крови людської, за розорення країни, міста й усіх, що живуть у ньому. | |
|
9
|
|
| Горе тому, хто жадає несправедливих придбань для дому свого, щоб влаштувати гніздо своє на висоті і тим убезпечити себе від руки нещастя! | |
|
10
|
|
| Безславність вигадав ти для твого дому, знищуючи багато народів, і згрішив проти душі твоєї. | |
|
11
|
|
| Камені зі стін заволають і поперечини з дерева будуть відповідати їм: | |
|
12
|
|
| «горе тому, хто будує місто на крові і споруджує укріплення неправдою!» | |
|
13
|
|
| Ось, чи не від Господа Саваофа це, що народи трудяться для вогню і племена мучать себе марно? | |
|
14
|
|
| Бо земля наповниться пізнанням слави Господа, як води наповнюють море. | |
|
15
|
|
| Горе тобі, що подаєш ближньому своєму питво з домішкою злости своєї і робиш його п’яним, щоб бачити сором його! | |
|
16
|
|
| Ти переситився соромом замість слави; пий же і ти і показуй сором, — повернеться і до тебе чаша правиці Господньої і посоромлення на славу твою. | |
|
17
|
|
| Бо злодійство твоє на Ливані звалиться на тебе за знищення зляканих тварин, за пролиття крови людської, за спустошення країни, міста й усіх, що живуть у ньому. | |
|
18
|
|
| Що за користь від ідола, зробленого художником, цього відлитого лжеучителя, хоча скульптор, роблячи німих кумирів, покладається на свій витвір? | |
|
19
|
|
| Горе тому, хто говорить дереву: «встань!» і безсловесному каменю: «пробудися!» Чи навчить він чого-небудь? Ось, він обкладений золотом і сріблом, але дихання у ньому немає. | |
|
20
|
|
| А Господь — у святому храмі Своєму: нехай мовчить вся земля перед лицем Його! | |
|
Глава 3
|
|
|
1
|
|
| Молитва Аввакума пророка, для співу. | |
|
2
|
|
| Господи! почув я слух Твій й убоявся. Господи! зверши діло Твоє серед років, серед літ яви його; у гніві згадай про милість. | |
|
3
|
|
| Бог від Фемана гряде і Святий — від гори Фаран. Покрила небеса велич Його, і славою Його наповнилася земля. | |
|
4
|
|
| Блиск її — як сонячне світло; від руки Його промені, і тут тайник Його сили! | |
|
5
|
|
| Перед лицем Його йде моровиця, а за стопами Його — пекучий вітер. | |
|
6
|
|
| Він став і похитнув землю; споглянув, і в трепет привів народи; вікові гори розпалися, первісні пагорби обпали; путі Його вічні. | |
|
7
|
|
| Смутними бачив я намети ефіопські; затряслися намети землі Мадіамської. | |
|
8
|
|
| Хіба на ріки запалав, Господи, гнів Твій? хіба на ріки — обурення Твоє, чи на море — лють Твоя, що Ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої спасительні? | |
|
9
|
|
| Ти оголив лук Твій за клятвеною обітницею, даною колінам. Ти потоками розсік землю. | |
|
10
|
|
| Побачивши Тебе, затремтіли гори, ринули води; безодня подала голос свій, високо підняла руки свої; | |
|
11
|
|
| сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом летючих стріл Твоїх, перед сяйвом блискаючих списів Твоїх. | |
|
12
|
|
| У гніві прямуєш Ти по землі і в обуренні подавляєш народи. | |
|
13
|
|
| Ти виступаєш для спасіння народу Твого, для спасіння помазаного Твого. Ти знищуєш главу нечестивого дому, оголюючи його від основи до верху. | |
|
14
|
|
| Ти проколюєш списами його главу вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розбити мене, у радощах, ніби думаючи поглинути бідного потаємно. | |
|
15
|
|
| Ти з конями Твоїми проклав путь по морю, через безодню великих вод. | |
|
16
|
|
| Я почув, і затремтіли нутрощі мої; при звістці про це затремтіли губи мої, біль проник у кістки мої, і коливається місце піді мною; а я повинен бути спокійним у день нещастя, коли прийде на народ мій грабіжник його. | |
|
17
|
|
| Хоч би не розцвіла смоковниця і не було плоду на виноградних лозах, і маслина зрадила, і нива не дала плоду, хоч би не стало овець у загоні і рогатої худоби у стійлах, — | |
|
18
|
|
| але і тоді я буду радуватися у Господі і веселитися у Бозі за спасіння моє. | |
|
19
|
|
| Господь Бог — сила моя: Він зробить ноги мої, як у оленя, і на висоти мої зведе мене! [Начальникові хору.] |
