|
Глава 19
|
Главa f7i
|
|
1
|
1
|
| У ті дні, коли не було царя в Ізраїля, жив один левит на схилі гори Єфремової. Він узяв собі наложницю з Вифлеєма Юдейського. | И# бhсть въ ты6z дни6 не бsше царS во ї}ли: и3 бhсть мyжъ леvjтинъ живhй во странЁ горы2 є3фрeмовы, и3 поS себЁ женY подл0жницу t виfлеeма їyдина: |
|
2
|
2
|
| Наложниця його посварилася з ним і пішла від нього в дім батька свого у Вифлеєм Юдейський і була там чотири місяці. | и3 разгнёвасz нaнь подл0жница є3гw2, и3 tи1де t негw2 въ д0мъ nтцA своегw2 въ виfлеeмъ їyдинъ, и3 бЁ тaмw четhри мцcы: |
|
3
|
3
|
| Чоловік її встав і пішов за нею, щоб поговорити до серця її і повернути її до себе. З ним був слуга його і пара ослів. Вона ввела його в дім батька свого. | и3 востA мyжъ є3S и3 и4де в8слёдъ є3S глаг0лати въ сeрдце є3S, њбрати1ти ю5 къ себЁ и3 привести2 пaки къ себЁ: и3 џтрокъ є3гw2 съ ни1мъ, и3 дв0е nслsтъ: nнa же введE є3го2 въ д0мъ nтцA своегw2: |
|
4
|
4
|
| Батько цієї молодої жінки, побачивши його, з радістю зустрів його, і затримав його тесть його, батько молодої жінки. І пробув він у нього три дні; вони їли і пили і ночували там. | и3 ви1дэ є3го2 nтeцъ nтрокови1цы и3 и3зhде съ весeліемъ во срётеніе є3гw2, и3 ўдержA є3го2 тeсть є3гw2 nтeцъ nтрокови1цы, и3 пребhсть съ ни1мъ три2 дни6, и3 kд0ша и3 пи1ша, и3 спaша тaмw. |
|
5
|
5
|
| На четвертий день встали вони рано, і він встав, щоб іти. І сказав батько молодої жінки зятеві своєму: підкріпи серце твоє шматком хліба, і потім підете. | И# бhсть въ дeнь четвeртый, и3 њб8yтрэша заyтра, и3 востA поити2. И# речE nтeцъ nтрокови1цы къ зsтю своемY: ўкрэпи2 сeрдце твоE ўкрyхомъ хлёба, и3 по сeмъ п0йдете. |
|
6
|
6
|
| Вони залишилися, і обоє разом їли і пили. І сказав батько молодої жінки чоловікові тому: залишися ще на ніч, і нехай повеселиться серце твоє. | И# сэд0ша, и3 kд0ша џба вкyпэ и3 пи1ша. И# речE nтeцъ nтрокови1цы къ мyжу: и3ди2 нн7э и3 преспи2, и3 возблажaетъ сeрдце твоE. |
|
7
|
7
|
| Чоловік той устав, було, щоб іти, але тесть його ублагав його, і він знову ночував там. | И# востA мyжъ поити2: и3 понyди є3го2 тeсть є3гw2, и3 сёде, и3 пребhсть тaмw. |
|
8
|
8
|
| На п’ятий день устав він вранці, щоб іти. І сказав батько молодої жінки тієї: підкріпи серце твоє [хлібом], і забаріться, доки схилиться день. І їли обоє вони [і пили]. | И# востA рaнw въ пsтый дeнь да и4детъ. И# речE nтeцъ nтрокови1цы: ўкрэпи2 u5бо сeрдце твоE хлёбомъ, и3 пребyди д0ндеже преклони1тсz дeнь. И# kд0ша и3 пи1ша џба. |
|
9
|
9
|
| І встав той чоловік, щоб іти, сам він, наложниця його і слуга його. І сказав йому тесть його, батько молодої жінки: ось, день схилився до вечора, ночуйте, будь ласка; ось, день незабаром закінчиться, ночуй тут, нехай повеселиться серце твоє; завтра рано встанете в дорогу вашу, і підеш у дім твій. | И# востA мyжъ да и4детъ сaмъ и3 подл0жница є3гw2 и3 џтрокъ є3гw2. И# речE є3мY тeсть є3гw2 nтeцъ nтрокови1цы: сE, ўжE преклони1сz дeнь къ вeчеру, пребyди здЁ, и3 возблажaетъ сeрдце твоE, и3 њб8yтрэете ќтрw въ пyть вaшъ, и3 tи1деши въ селeніе своE. |
|
10
|
10
|
| Але чоловік не погодився ночувати, встав і пішов; і прийшов до Ієвуса, що нині Єрусалим; з ним пара нав’ючених ослів і наложниця його з ним. | И# не и3зв0ли мyжъ пребhти, и3 востA и3 tи1де: и3 пріи1де дaже прsмw їевyсу, сeй є4сть їеrли1мъ, и3 съ ни1мъ дв0е nслsтъ съ бремены2, и3 подл0жница є3гw2 съ ни1мъ. |
|
11
|
11
|
| Коли вони були біля Ієвуса, день уже дуже схилився. І сказав слуга господарю своєму: зайдемо в це місто ієвусеїв і заночуємо в ньому. | И# пріид0ша до їевyса, и3 дeнь преклони1сz къ вeчеру ѕэлw2: и3 речE џтрокъ ко господи1ну своемY: грzди2 u5бо, да ўклони1мсz во грaдъ сeй їевyсъ и3 пребyдемъ въ нeмъ. |
|
12
|
12
|
| Господар його сказав йому: ні, не підемо в місто іноплемінників, які не з синів Ізраїлевих, але дійдемо до Гиви. | И# речE къ немY господи1нъ є3гw2: не ўклони1мсz во грaдъ чyждь, въ нeмже нёсть t сынHвъ ї}левыхъ, но прeйдемъ до гаваHна. |
|
13
|
13
|
| І сказав слузі своєму: дійдемо до одного з цих місць і заночуємо в Гиві або в Рамі. | И# речE ко џтроку своемY: грzди2, да пристyпимъ ко є3ди1ному t мёстъ гаваHнскихъ и3 пребyдемъ въ гаваHнэ и3ли2 въ рaмэ. |
|
14
|
14
|
| І пішли, і йшли, і зайшло сонце біля Гиви Веніамінової. | И# минyша, и3 и3д0ша, и3 зaйде и5мъ с0лнце бли1з8 гаваHна, и4же є4сть веніамjнь: |
|
15
|
15
|
| І повернули вони туди, щоб піти заночувати в Гиві. І прийшов він і сів на вулиці в місті; але ніхто не запрошував їх у дім для ночівлі. | и3 ўклони1шасz тaмw вни1ти превитaти въ гаваHнэ, и3 внид0ша и3 сэд0ша на ст0гнахъ грaда: и3 не бЁ мyжъ вводsй и5хъ въ д0мъ превитaти. |
|
16
|
16
|
| І ось, іде один старий з роботи своєї з поля ввечері; він був родом з гори Єфремової і жив у Гиві. Жителі ж місця цього були синами Веніаміновими. | И# сE, мyжъ стaръ и3дsше съ дёла своегw2 и3з8 п0лz въ вeчеръ, и3 сeй мyжъ t горы2 є3фрeмли, и3 т0й њбитaше въ гаваHнэ: и3 мyжіе мёста сhнове веніам‡ни. |
|
17
|
17
|
| Він, піднявши очі свої, побачив перехожого на вулиці міській. І сказав старий: куди йдеш? і звідки ти прийшов? | И# возвeдъ џчи свои2, ви1дэ мyжа пyтника на ст0гнахъ грaдныхъ, и3 речE мyжъ стaрецъ: кaмw и4деши и3 tкyду грzдeши; |
|
18
|
18
|
| Він сказав йому: ми йдемо з Вифлеєма Юдейського на гору Єфремову, звідки я; я ходив у Вифлеєм Юдейський, а тепер іду до дому Господа; і ніхто не запрошує мене в дім; | И# речE къ немY: грzдeмъ мы2 t виfлеeма їyдина дaже до стрaнъ горы2 є3фрeмли, toнyдуже ѓзъ є4смь: и3 ходи1хъ до виfлеeма їyдина, и3 и3дY ѓзъ въ д0мъ м0й: и3 нёсть мyжа вводsщагw мS въ д0мъ: |
|
19
|
19
|
| у нас є і солома і корм для ослів наших; також хліб і вино для мене і для раби твоєї і для цього слуги є в рабів твоїх; ні у чому немає нестатку. | ґ плeвы и3 пи1ща nслsтwмъ нaшымъ є4сть, и3 мнЁ хлёбъ и3 віно2 є4сть, и3 nтрокови1цэ и3 џтроку: рабHмъ твои6мъ нёсть скyдно ни коеS вeщи. |
|
20
|
20
|
| Старий сказав йому: будь спокійним: весь нестаток твій на мені, тільки не ночуй на вулиці. | И# речE мyжъ стaръ: ми1ръ тебЁ: и3 вeсь недостaтокъ тв0й на мнЁ, nбaче на ст0гнахъ не лsзи. |
|
21
|
21
|
| І ввів його в дім свій і дав корм ослам [його], а самі вони обмили ноги свої і їли і пили. | И# введE є3го2 въ д0мъ св0й, и3 дадE мёсто nслsтwмъ є3гw2: и3 њмhша н0ги сво‰, и3 kд0ша и3 пи1ша. |
|
22
|
22
|
| Тоді як вони розвеселили серця свої, ось, жителі міста, люди розпусні, оточили дім, стукали в двері і говорили старому, господареві дому: виведи чоловіка, який увійшов у дім твій, ми пізнаємо його. | Е#гдa же возвесели1сz сeрдце и4хъ, и3 сE, мyжіе грaдстіи сhнове беззак0нникwвъ њбыд0ша д0мъ бію1ще въ двє1ри, и3 рёша мyжу господи1ну д0му стaрцу, глаг0люще: и3зведи2 мyжа и4же вни1де въ д0мъ тв0й, да познaемъ є3го2. |
|
23
|
23
|
| Господар дому вийшов до них і сказав їм: ні, брати мої, не чиніть зла, коли чоловік цей ввійшов у дім мій, не робіть цього безумства; | И# и3зhде къ ни6мъ мyжъ господи1нъ д0му и3 речE: ни2, брaтіz, не сотвори1те ѕлA мyжу семY повнегдA вни1ти є3мY въ д0мъ м0й, и3 не сотвори1те безyміz сегw2: |
|
24
|
24
|
| ось у мене дочка дівчина, і в нього наложниця, виведу я їх, смиріть їх і робіть з ними, що вам завгодно; а з чоловіком цим не робіть цього безумства. | сE, дщeрь моS дёва, и3 подл0жница є3гw2: и3зведY и5хъ, и3 смири1те и5хъ, и3 сотвори1те и5мъ є4же блaго пред8 nчи1ма вaшима: ґ мyжу семY не сотвори1те словесE безyміz сегw2. |
|
25
|
25
|
| Але вони не хотіли слухати його. Тоді чоловік узяв свою наложницю і вивів до них на вулицю. Вони пізнали її, і глумилися над нею всю ніч до ранку. І відпустили її з появою зорі. | И# не и3зв0лиша мyжіе послyшати є3гw2. И# взS мyжъ подл0жницу є3гw2 и3 и3зведE ю5 къ ни6мъ в0нъ: и3 познaша ю5 и3 ругaшасz над8 нeю всю2 н0щь дaже до ќтра, и3 tпусти1ша ю5, є3гдA взhде денни1ца. |
|
26
|
26
|
| І прийшла жінка перед появою зорі, і впала біля дверей дому тієї людини, у якої був господар її, і лежала до світла. | И# пріи1де женA къ заyтрію, и3 падE ў двeрій д0му, и3дёже бsше мyжъ є3S, до разсвэтaніz. |
|
27
|
27
|
| Господар її встав зранку, відчинив двері дому і вийшов, щоб іти в дорогу свою: і ось, наложниця його лежить біля дверей дому, і руки її на порозі. | И# востA мyжъ є3S заyтра, и3 tвeрзе двє1ри д0му и3 и3зhде поити2 въ пyть св0й: и3 сE, женA є3гw2 подл0жница лежaше при двeрехъ д0му, и3 рyцэ є3S на преддвeріи. |
|
28
|
28
|
| Він сказав їй: вставай, підемо. Але відповіді не було, [тому що вона померла]. Він поклав її на осла, встав і пішов у своє місце. | И# речE къ нeй: востaни, да и4демъ. И# не tвэщA є3мY, бsше бо мертвA. И# возложи2 ю5 на nслS, и3 востA мyжъ и3 п0йде на мёсто своE. |
|
29
|
29
|
| Прийшовши в дім свій, він узяв ніж і, взявши наложницю свою, розрізав її за членами її на дванадцять частин і послав в усі краї Ізраїлеві. | И# пріи1де въ д0мъ св0й, и3 взS н0жъ, и3 взS подл0жницу свою2, и3 раздроби2 ю5 по ўдесeмъ є3S на дванaдесzть частeй, и3 послA | во вс‰ племенA ї}лєва. |
|
30
|
30
|
| Всякий, хто бачив це, говорив: не бувало і не бачено було подібного до цього від дня виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської до цього дня. [Посланим же від себе людям він дав наказ і сказав: так говоріть усьому Ізраїлю: чи бувало коли подібне до цього?] Зверніть увагу на це, порадьтеся і скажіть. | И# бhсть всsкъ ви1дzщій глаг0лаше: не бhсть, ни ви1дэно бЁ си1це t днE и3зшeствіz сынHвъ ї}левыхъ t земли2 є3гЂпетскіz дaже до днE сегw2. И# заповёда мужє1мъ, и5хже послA, глаг0лz: си1це глаг0лите ко всемY ї}лю: ѓще бhсть по словеси2 семY; ўстaвите сaми себЁ њ нeй совётъ и3 глаг0лите. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
