|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| Авимелех, син Ієроваалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому племені батька матері своєї, і сказав: | И# п0йде ґвімелeхъ сhнъ їероваaловъ въ сmхeмъ ко брaтіи мaтере своеS и3 глаг0ла къ ни6мъ и3 ко всемY ср0дству д0му nтцA мaтере своеS, глаг0лz: |
|
2
|
2
|
| скажіть усім жителям сихемським: що краще для вас, щоб володіли вами всі сімдесят синів Ієроваалових, чи щоб володів один? і згадайте, що я кість ваша і плоть ваша. | глаг0лите во ќшы всёхъ мужeй сmхeмскихъ: что2 лyчше вaмъ, є4же владёти вaми седми1десzти мужє1мъ всBмъ сынHмъ їероваaлwвымъ, и3ли2 владёти вaми мyжу є3ди1ному; и3 помzни1те, ћкw к0сть вaша и3 пл0ть вaша є4смь ѓзъ. |
|
3
|
3
|
| Брати матері його сказали всі ці слова його жителям сихемським; і прихилилося серце їхнє до Авимелеха, бо говорили вони: він брат наш. | И# глаг0лаша брaтіz мaтере є3гw2 њ нeмъ во ќшы всёхъ мужeй сmхeмскихъ вс‰ словесA сі‰. И# ўклони1сz сeрдце и4хъ в8слёдъ ґвімелeха, рек0ша бо: брaтъ нaшъ є4сть. |
|
4
|
4
|
| І дали йому сімдесят сиклів срібла з дому Ваалверифа; Авимелех найняв за них бездільних і свавільних людей, які й пішли за ним. | И# дaша є3мY сeдмьдесzтъ срeбрєникъ t д0му ваалверjfа: и3 наS и4ми ґвімелeхъ мужeй прaздныхъ и3 скитaющихсz, и3 поид0ша в8слёдъ є3гw2. |
|
5
|
5
|
| І прийшов він у дім батька свого в Офру й убив братів своїх, сімдесят синів Ієроваалових, на одному камені. Залишився тільки Іофам, молодший син Ієроваалів, тому що сховався. | И# вни1де въ д0мъ nтцA своегw2 во є3фрafу, и3 и3зби2 брaтію свою2, сhны їероваaлwвы, сeдмьдесzтъ мужeй, на кaмени є3ди1нэмъ, и3 њстaсz їwаfaмъ сhнъ їероваaль ю3нёйшій, занE скрhсz. |
|
6
|
6
|
| І зібралися всі жителі сихемські і весь дім Милло, і пішли і поставили царем Авимелеха біля дуба, що поблизу Сихема. | И# собрaшасz вси2 мyжіе сmхeмстіи и3 вeсь д0мъ маaловъ, и3 поид0ша, и3 постaвиша ґвімелeха царeмъ ў дyба стaна, и4же въ сmхeмэхъ. |
|
7
|
7
|
| Коли розповіли про це Іофаму, він пішов і став на вершині гори Гаризим і, піднесши голос свій, кричав і говорив їм: послухайте мене, жителі Сихема, і послухає вас Бог! | И# повёдаша їwаfaму, и3 п0йде, и3 стA на версЁ горы2 гарізjнъ: и3 воздви1же глaсъ св0й, и3 воззвA, и3 речE и5мъ: послyшайте менE, мyжіе сmхeмстіи, и3 да ўслhшитъ вaсъ бGъ. |
|
8
|
8
|
| Пішли колись дерева помазати над собою царя і сказали маслиновому дереву: царюй над нами. | И#дyще и3д0ша древA помaзати себЁ царS и3 рёша мaсличинэ: бyди нaмъ цaрь. |
|
9
|
9
|
| Маслина сказала їм: чи залишу я жир мій, яким ушановують богів і людей і чи піду блукати по деревах? | И# речE и5мъ мaсличина: є3дA њстaвивши тyчность мою2, ю4же во мнЁ прослaви бGъ и3 человёцы, пойдY владёти древaми; |
|
10
|
10
|
| І сказали дерева смоковниці: йди ти, царюй над нами. | И# рек0ша древA смок0вницэ: пріиди2, цaрствуй над8 нaми. |
|
11
|
11
|
| Смоковниця сказала їм: чи залишу я солодкість мою і гарний плід мій і чи піду блукати по деревах? | И# речE и5мъ смок0вница: є3дA њстaвивши мою2 слaдость и3 пл0дъ м0й благjй, пойдY владёти древaми; |
|
12
|
12
|
| І сказали дерева виноградній лозі: йди ти, царюй над нами. | И# рек0ша древA къ лозЁ віногрaднэй: пріиди2, бyди нaмъ цaрь. |
|
13
|
13
|
| Виноградна лоза сказала їм: чи залишу я сік мій, який веселить богів і людей, і чи піду блукати по деревах? | И# речE и5мъ лозA віногрaднаz: є3дA њстaвивши віно2 моE, веселsщее бGа и3 человёки, пойдY владёти древaми; |
|
14
|
14
|
| Нарешті сказали всі дерева терну: йди ти, царюй над нами. | И# рек0ша вс‰ древA тeрнію: пріиди2, бyди нaмъ цaрь. |
|
15
|
15
|
| Терен сказав деревам: якщо ви дійсно поставляєте мене царем над собою, то йдіть, спочивайте під тінню моєю; якщо ж ні, то вийде вогонь з терну і спалить кедри ливанські. | И# речE тeрніе ко древaмъ: ѓще по и4стинэ помазyете себЁ царS менE над8 вaми, пріиди1те и3 вни1дите под8 сёнь мою2: ѓще ли же ни2, да и3зhдетъ џгнь и3з8 тeрніz и3 поsстъ кeдры лів†нскіz. |
|
16
|
16
|
| Отже, дивіться, чи істино і чи справедливо ви зробили, поставивши Авимелеха царем? І чи добре ви зробили з Ієроваалом і домом його, і чи відповідно до його благодіянь вчинили ви? | И# нн7э ѓще по и4стинэ и3 по совершeнству сотвори1сте, и3 постaвисте ґвімелeха царeмъ, и3 ѓще блaго сотвори1сте со їероваaломъ и3 съ д0момъ є3гw2, и3 ѓще по воздаsнію руки2 є3гw2 сотвори1сте є3мY, |
|
17
|
17
|
| За вас батько мій воював, не щадив життя свого і визволив вас від руки мадіанитян; | ћкоже воевA nтeцъ м0й по вaсъ, и3 повeрже дyшу свою2 въ странY, и3 и3збaви вaсъ t руки2 мадіaмли: |
|
18
|
18
|
| а ви тепер повстали проти дому батька мого, й убили сімдесят синів батька мого на одному камені, і поставили царем над жителями сихемськими Авимелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш. | и3 вы2 востaсте на д0мъ nтцA моегw2 днeсь и3 и3зби1сте сhны є3гw2, сeдмьдесzтъ мужeй, на є3ди1нэмъ кaмени, и3 постaвисте царeмъ ґвімелeха сhна рабhни є3гw2 над8 м{жи сікjмскими, ћкw брaтъ вaшъ є4сть: |
|
19
|
19
|
| Якщо ви нині за істиною і за правдою вчинили з Ієроваалом і домом його, то [нехай буде на вас благословення і] радуйтеся за Авимелеха, і він нехай радується за вас; | и3 ѓще по и4стинэ и3 по совершeнству сотвори1сте со їероваaломъ и3 д0момъ є3гw2 днeсь, благословeни вы2 бyдите, и3 возвесели1тесz њ ґвімелeсэ, и3 т0й њ вaсъ да возвесели1тсz: |
|
20
|
20
|
| якщо ж ні, то нехай вийде вогонь від Авимелеха і нехай спалить жителів сихемських і весь дім Милло і нехай вийде вогонь від жителів сихемських і від дому Милло, і нехай попалить Авимелеха. | ѓще же ни2, да и3зhдетъ џгнь t ґвімелeха и3 поsстъ мyжы сік‡мски и3 д0мъ мааллHнь: и3 да и3зhдетъ џгнь t мужeй сікjмскихъ и3 t д0му мааллHнz и3 да поsстъ ґвімелeха. |
|
21
|
21
|
| І побіг Іофам, і втік і пішов у Беер, і жив там, ховаючись від брата свого Авимелеха. | И# и3збэжE їwаfaмъ, и3 побэжE, и3 п0йде въ ви1ру, и3 всели1сz тaмw t лицA ґвімелeха брaта своегw2. |
|
22
|
22
|
| Авимелех же царював над Ізраїлем три роки. | И# њбладA ґвімелeхъ во ї}ли три2 лBта. |
|
23
|
23
|
| І послав Бог злого духа на Авимелеха і на жителів Сихема, і не стали підкорятися жителі сихемські Авимелеху, | И# послA бGъ дyхъ ѕ0лъ междY ґвімелeхомъ и3 междY м{жи сікjмскими: и3 возгнушaшасz мyжіе сікjмстіи д0момъ ґвімелeховымъ, |
|
24
|
24
|
| щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Ієроваалових, і кров їхня повернулася на Авимелеха, брата їхнього, який убив їх, і на жителів сихемських, які укріпили руки його, щоб убити братів своїх. | є4же навести2 непрaвду седми1десzти сынHвъ їероваaлихъ и3 крHви и4хъ возложи1ти на ґвімелeха брaта и4хъ, и4же ўби2 и5хъ, и3 на мyжы сік‡мски, ћкw ўкрэпи1ша рyцэ є3гw2 и3зби1ти брaтію свою2: |
|
25
|
25
|
| Жителі сихемські посадили проти нього в засідку людей на вершинах гір, які грабували кожного, хто проходив мимо них по дорозі. Про це донесено було Авимелеху. | и3 постaвиша нaнь мyжіе сікjмстіи подс†ды на версёхъ г0ръ, и3 разграблsху всёхъ и3дyщихъ къ ни6мъ на пути2. И# возвэсти1сz сіE ґвімелeху. |
|
26
|
26
|
| Прийшов же і Гаал, син Еведів, з братами своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, і жителі сихемські поклалися на нього. | И# пріи1де гаaлъ сhнъ ґвeдовъ и3 брaтіz є3гw2, и3 преид0ша въ сікjму, и3 ўповaша на него2 мyжіе сікjмстіи: |
|
27
|
27
|
| І вийшли в поле, і збирали виноград свій, і давили в точилах, і справляли свята, ходили в дім бога свого, і їли і пили, і проклинали Авимелеха. | и3 и3зыд0ша на село2, и3 њбрaша віногрaды сво‰, и3 и3згнет0ша, и3 сотвори1ша ли1ки: и3 ходи1ша во хрaмъ богHвъ свои1хъ, и3 kд0ша и3 пи1ша, кленyще ґвімелeха. |
|
28
|
28
|
| Гаал, син Еведів, говорив: хто Авимелех і що Сихем, щоб ми служили йому? Чи не син він Ієроваалів, і чи не Зевул головначальник його? Служіть краще нащадкам Еммора, батька Сихемового, а йому чому ми повинні служити? | И# речE гаaлъ сhнъ ґвeдовъ: кто2 є4сть ґвімелeхъ, и3 кто2 є4сть сhнъ сmхeмль, ћкw да пораб0таемъ є3мY; не сhнъ ли їероваaль, и3 зевyлъ стрaжъ є3гw2 рaбъ є3гw2 съ м{жи є3ммHра nтцA сmхeмлz; и3 почто2 и4мамы раб0тати є3мY; |
|
29
|
29
|
| Якби хто дав народ цей у руки мої, я прогнав би Авимелеха. І сказано було Авимелеху: примнож військо твоє і виходь. | и3 кто2 дaстъ лю1ди сі‰ въ рyку мою2; и3 престaвлю ґвімелeха, и3 рекY ко ґвімелeху: ўмн0жи си1лу твою2, и3 и3зhди. |
|
30
|
30
|
| Зевул, начальник міста, почув слова Гаала, сина Еведового, і запалав гнів його. | И# ўслhша зевyлъ кнsзь грaда словесA гаaла сhна ґвeдова, и3 разгнёвасz ћростію: |
|
31
|
31
|
| Він хитрим способом відправляє послів до Авимелеха, щоб сказати: ось, Гаал, син Еведів, і брати його прийшли в Сихем, і ось, вони підбурюють проти тебе місто; | и3 послA послы2 ко ґвімелeху w4тай, глаг0лz: сE, гаaлъ сhнъ ґвeдовъ и3 брaтіz є3гw2 пріид0ша въ сmхeму, и3 сE, сjи њбсэдsтъ на тS грaдъ: |
|
32
|
32
|
| отже, встань уночі, ти і народ, який знаходиться з тобою, і постав засідку в полі; | и3 нн7э востaни н0щію ты2 и3 лю1діе и5же съ тоб0ю, и3 засsди до заyтріz на селЁ: |
|
33
|
33
|
| вранці ж, при сходженні сонця, встань рано і підійди до міста; і коли він і народ, який з ним, вийдуть до тебе, тоді роби з ними, що може рука твоя. | и3 бyдетъ рaнw, є3гдA взhдетъ с0лнце, њбyтрэеши и3 протsгнешисz ко грaду: и3 сE, т0й и3 лю1діе и5же съ ни1мъ и3зhдутъ къ тебЁ, и3 сотвори1ши є3мY, є3ли1кw возм0жетъ рукA твоS. |
|
34
|
34
|
| І встав уночі Авимелех і весь народ, який знаходився з ним, і поставили в засідку біля Сихема чотири загони. | И# востA ґвімелeхъ и3 вси2 лю1діе, и5же съ ни1мъ, н0щію, и3 засэд0ша на сmхeмъ на четhри ч†сти. |
|
35
|
35
|
| [Вранці] Гаал, син Еведів, вийшов і став біля воріт міських; і встав Авимелех і народ, який був з ним, із засідки. | И# бhсть заyтра, и3 и3зhде гаaлъ сhнъ ґвeдовъ и3 стA пред8 двeрію врaтъ грaдскихъ. И# востA ґвімелeхъ и3 лю1діе, и5же съ ни1мъ, t засaды. |
|
36
|
36
|
| Гаал, побачивши народ, говорить Зевулу: ось, народ спускається з вершини гір. А Зевул сказав йому: тінь гір тобі здається людьми. | И# ви1дэ гаaлъ сhнъ ґвeдовъ лю1ди и3 речE къ зевyлу: сE, нар0дъ людjй и3сх0дитъ съ верхHвъ г0ръ. И# речE къ немY зевyлъ: стёнь г0ръ ты2 ви1диши ћкw мyжы. |
|
37
|
37
|
| Гаал знову говорив і сказав: ось, народ спускається з узвишшя, і один загін іде від дуба Меонним. | И# приложи2 є3щE гаaлъ глаг0лати и3 речE: сE, лю1діе и3сх0дzтъ при м0ри t высоты2 земли2, и3 п0лкъ є3ди1нъ и4детъ путeмъ дубрaвы маwненjмъ. |
|
38
|
38
|
| І сказав йому Зевул: де вуста твої, які говорили: «хто Авимелех, щоб ми служили йому?» Це той народ, який ти зневажав; виходь тепер і воюй з ним. | И# речE къ немY зевyлъ: и3 гдЁ сyть нн7э ўстA тво‰ глагHлющаz: кто2 є4сть ґвімелeхъ, ћкw пораб0таемъ є3мY; не сjи ли сyть лю1діе, ±же ты2 ўничт0жилъ є3си2; и3зhди u5бо нн7э, и3 њполчи1сz проти1ву и4хъ. |
|
39
|
39
|
| І пішов Гаал попереду жителів сихемських і воював з Авимелехом. | И# и3зhде гаaлъ пред8 мyжы сmхє1мски, и3 њполчи1сz проти1ву ґвімелeху: |
|
40
|
40
|
| І погнався за ним Авимелех, і побіг він від нього, і багато впало убитих до самих воріт міста. | и3 погнA є3го2 ґвімелeхъ, и3 побэжE t лицA є3гw2: и3 пад0ша ћзвенніи мн0зи дaже до врaтъ грaдскихъ. |
|
41
|
41
|
| І залишився Авимелех в Арумі, а Гаала і братів його Зевул вигнав, щоб вони не жили в Сихемі. | И# вни1де ґвімелeхъ во ґрjму: и3 зевyлъ и3згнA гаaла и3 брaтію є3гw2, да не живyтъ въ сmхeмэ. |
|
42
|
42
|
| На другий день вийшов народ у поле, і донесли про це Авимелеху. | И# бhсть наyтріе, и3 и3зыд0ша лю1діе на п0ле, и3 повёдаша ґвімелeху: |
|
43
|
43
|
| Він узяв свій народ і розділив його на три загони і поставив у засідку в полі. І, побачивши, що народ вийшов з міста, повстав на них і побив їх. | и3 взS людjй, и3 раздэли2 и5хъ на три2 ч†сти, и3 засsде на селЁ: и3 ви1дэ, и3 сE, лю1діе и3зыд0ша и3з8 грaда, и3 востA на нS, и3 и3зби2 и5хъ. |
|
44
|
44
|
| Тим часом як Авимелех і загони, які були з ним, підійшли і стали біля воріт міських, інші два загони напали на всіх, хто був у полі, й убивали їх. | И# ґвімелeхъ и3 нач†лницы, и5же съ ни1мъ, протzг0шасz и3 стaша ў двeрій врaтъ грaдскихъ: и3 двЁ ч†сти проліsшасz на вс‰, ±же на селЁ, и3 и3зби1ша |. |
|
45
|
45
|
| І бився Авимелех з містом увесь той день, і взяв місто, і перебив людей, які були в ньому, і зруйнував місто і засіяв його сіллю. | Ґвімелeхъ же добывaше грaда вeсь дeнь т0й, и3 взS грaдъ, и3 лю1ди и5же въ нeмъ и3зби2, и3 разори2 грaдъ, и3 посёz въ нeмъ с0ль. |
|
46
|
46
|
| Почувши про це, всі, хто був у вежі сихемській, пішли у вежу капища Ваал-Верифа. | И# ўслhшаша сіE вси2 мyжіе столпA сmхeмлz и3 внид0ша въ твeрдь д0му (б0га) веfилверjfъ. |
|
47
|
47
|
| Авимелеху донесли, що зібралися там усі, хто був раніше у вежі сихемській. | И# возвэсти1сz ґвімелeху, ћкw собрaшасz вси2 мyжіе столпA сmхeмска. |
|
48
|
48
|
| І пішов Авимелех на гору Селмон, сам і весь народ, який був з ним, і взяв Авимелех сокири із собою і нарубав сучків з дерев, і поклав на плечі свої, і сказав людям, які були з ним: ви бачили, що я робив; скоріше робіть і ви те саме, що я. | И# взhде ґвімелeхъ на г0ру селмHнъ сaмъ и3 вси2 лю1діе, и5же съ ни1мъ: и3 взS ґвімелeхъ сэки1ру въ рyку свою2, и3 ўсэчE вётвь t дрeва, и3 воздви1же ю5, и3 возложи2 на рaму свою2: и3 речE лю1демъ и5же съ ни1мъ: є4же ви1дэсте мS творsща, сотвори1те ск0рw ћкоже и3 ѓзъ. |
|
49
|
49
|
| І нарубав кожен з усього народу сучків, і пішли за Авимелехом, і поклали до вежі, і спалили за допомогою їх вежу вогнем, і померли всі, хто був у вежі сихемській, близько тисячі чоловіків і жінок. | И# ўсэк0ша вси2 лю1діе вBтвіz и3 взsша, и3 поид0ша в8слёдъ ґвімелeха, и3 возложи1ша на твердhню, и3 запали1ша на ни1хъ твердhню nгнeмъ: и3 и3зомр0ша вси2 лю1діе столпA сmхeмска до тhсzщи мужeй и3 жeнъ. |
|
50
|
50
|
| Потім пішов Авимелех у Тевец і обложив Тевец і взяв його. | И# и4де ґвімелeхъ въ fиви1съ и3 њбсsде є3го2, и3 взS є3го2: |
|
51
|
51
|
| Посеред міста була міцна вежа, і втекли туди всі чоловіки і жінки і всі жителі міста, і замкнулися і зійшли на покрівлю вежі. | и3 ст0лпъ бЁ твeрдъ средЁ грaда, и3 вбэг0ша тY вси2 мyжіе и3 жєны2 и3 вси2 старBйшины грaда, и3 заключи1шасz, и3 взыд0ша на кр0въ столпA: |
|
52
|
52
|
| Авимелех прийшов до вежі й оточив її і підійшов до дверей вежі, щоб спалити її вогнем. | и3 пріи1де ґвімелeхъ до столпA, и3 супроти1вишасz є3мY: и3 приступи2 ґвімелeхъ ко вратHмъ столпA, є4же запали1ти є3го2 nгнeмъ: |
|
53
|
53
|
| Тоді одна жінка кинула уламок жорна на голову Авимелеху і проломила йому череп. | и3 свeрже женA є3ди1на ўл0мокъ жерн0вный на главY ґвімелeха, и3 сокруши2 є3мY тeмz: |
|
54
|
54
|
| [Авимелех] негайно покликав отрока, зброєносця свого, і сказав йому: оголи меч твій і умертви мене, щоб не сказали про мене: жінка убила його. І проколов його отрок його, і він помер. | и3 возопи2 ск0рw ґвімелeхъ ко џтроку носsщему сосyды є3гw2 и3 речE є3мY: и3звлецы2 мeчь тв0й и3 ўбjй мS, да не рекyтъ, ћкw женA ўби2 є3го2. И# прободE є3го2 џтрокъ є3гw2, и3 ќмре. |
|
55
|
55
|
| Ізраїльтяни, бачачи, що помер Авимелех, пішли кожен у своє місце. | И# ви1дэша мyжіе ї}лстіи, ћкw ќмре ґвімелeхъ: и3 tид0ша кjйждо на своE мёсто. |
|
56
|
56
|
| Так воздав Бог Авимелеху за злодіяння, які він зробив батькові своєму, убивши сімдесят братів своїх. | И# воздадE бGъ ѕло2 ґвімелeху, є4же сотвори2 nтцY своемY, ўби1въ сeдмьдесzтъ брaтій свои1хъ: |
|
57
|
57
|
| І всі злодіяння жителів сихемських повернув Бог на голову їх; і спостигло їх прокляття Іофама, сина Ієроваалового. | и3 всsку ѕл0бу мужeй сmхeмлихъ њбрати2 бGъ на главы6 и4хъ: и3 взhде на нS клsтва їwаfaма сhна їероваaлz. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
