Завантаження...
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:
⇄

Книга Суддiв Ізраїльських
Сђде'и і^ил~евыX
Глава 1
Глvа, а~”
1
1
Після смерти Ісуса запитували сини Ізраїлеві Господа, говорячи: хто з нас першим піде на хананеян — воювати з ними?
И$ бы'сть по скоnча'нїи і^сђ'совњ, въпроша'хђ сн~ове і^и^л~еви е^гда` гл~юще. кт^о взы'идеT съ на'ми к ханане'ю въе^во'дою сњщ'ися с ни'ми”
2
2
І сказав Господь: Іуда піде; ось, Я віддаю землю в руки його.
И$ реq г~ь, і^ю%да взы'идетъ, с^е да'хъ зе'млю в рђ'цњ е^го”
3
3
Іуда ж сказав Симеону, братові своєму: ввійди зі мною в жереб мій, і будемо воювати з хананеянами; і я ввійду з тобою у твій жереб. І пішов з ним Симеон.
И$ рече і^ю%да къ симеѓ^нђ бра'тђ свое^мђ. вꙁы'ди со мно'ю свобожда'ти жре'бїи мои, да сњче'мся съ ханане'ѓмъ” да и^ а'зъ поидђ` с тобо'ю свобожда'ти жре'бїи твой” І$ и^де` с нимъ симеѓ'н#”
4
4
І пішов Іуда, і віддав Господь хананеян і ферезеян у руки їх, і убили вони з них під Везеком десять тисяч чоловік.
И$ вꙁы'иде і^ю'да и^ да'сть г~ь ханаа'на, и^ ферезе'я в рђцњ е^го, і^ и^ꙁби'ша в# везе'цᲇ. і~, ты'сђщъ мђжъ”
5
5
У Везеку зустрілися вони з Адоні-Везеком, воювали з ним і розбили хананеян і ферезеян.
І$ ѓ^брњто'ша а^донивезе'ка в# веꙁе'цњ и^ сњко'шася с ни'ми. і^ и^ꙁби'ша ханане'я и^ ферезе'я”
6
6
Адоні-Везек побіг, але вони погналися за ним і впіймали його і відсікли великі пальці на руках його і на ногах його.
И$ эTбњж'е а^донивезе'къ. и^ гна'ша въ слDњ е^го и^ пости'гнђша и&. и^ эTсњко'ша пя'сти рђ'кђ е^го, и^ пле'снњ но'гђ е^го”
7
7
Тоді сказав Адоні-Везек: сімдесят царів з відсіченими на руках і на ногах їхніх великими пальцями збирали [крихти] під столом моїм; як робив я, так і мені відплатив Бог. І привели його в Єрусалим, і він помер там.
И$ рече а^донивезе'къ, сеDми деся'ти ц~ремъ ѓ^бсеко'хъ рђцњ и^ но'ѕњ” И$ бы'ша собира'юще эT крђпиw поD трапе'зою мое^ю ја%коже ё^бо соᲄвориX та'коy и^ эTда` ми б~ъ. и^ приведо'ша и& въ і^е^рsлимъ, и^ ё%мре т^ђ”
8
8
І воювали сини Іудині проти Єрусалима і взяли його, й уразили його мечем і місто віддали вогню.
И$ вое^ва'ша сн~ове і^ю%дини на і^ерsлиM, и^ взя'ша и&. и^ погђби'ша и& мече'мъ. и^ граD запали'ша ѓ^гне'мъ”
9
9
Потім пішли сини Іудині воювати з хананеянами, які жили на горах і на полуденній землі і на низинних місцях.
Посе'м же снидо'шася сн~ове і^ю'дини, вое^ва'ти на ханане'я, живђщ'аго в го'рстњи ко ю%гђ, и^ в ра'внњи”
10
10
І пішов Іуда на хананеян, які жили в Хевроні [ім’я ж Хеврону було раніше Кириаф-Арби], і розбив Шешая, Ахимана і Фалмая [з роду Єнакового].
І$ и'де і^ю'да на ханаа'на живђщ'аго в хевро'нњ. и^мя же б^њ хевро'нђ преже карїа^џа'ръвъсефе'ръ. и^ ё^би'ша сеси'на, и^ а^хима'на” И$ џоломїя. роD е^на'ков#”
11
11
Звідти пішов він проти жителів Давира; ім’я Давира було раніше Кириаф-Сефер.
И$ въꙁыидо'ша эTтђ'дђ къ живђщ'имъ в дави'рњ. и%мя же дави'рђ б^њ пре'же граD писмеnныи”
12
12
І сказав Халев: хто розіб’є Кириаф-Сефер і візьме його, тому віддам Ахсу, дочку мою, за дружину.
И$ рече хале'въ и^же кт^о и^збїеT гра'ды писме'нныи, и^ во'ꙁметъ е^го. да'мъ е^мђ а^сха'нь дще'рь мою въ женђ`”
13
13
І взяв його Гофониїл, син Кеназа, молодшого брата Халевового, і Халев віддав за дружину йому Ахсу, дочку свою.
И$ взя` е^го гоџоні'илъ сн~ъ кене'ћовъ бра'тъ хале'вовъ мнїи” И$ даs е^мђ хале'въ а^сха'нь дще'рь свою` въ женђ`”
14
14
Коли належало їй іти, Гофониїл навчив її просити у батька її поле, і вона зійшла з осла. Халев сказав їй: що тобі?
И$ бы'сть внегда` эTхожда'ше, и^ подви'же ю& гоџонїи'лъ, проси'ти ё^ эTц~а свое^го села`. и^ въздыха'ше сњдя'щи на ѓ^сля'ти. и^ възопи` на ѓ^сля'ти, на' землю ю%жескђ эTдаl м^я е^си. и^ рече е^й хале'вᲆ что` т^и е^сть”
15
15
[Ахса] сказала йому: дай мені благословення; ти дав мені землю полуденну, дай мені і джерела води. І дав їй [Халев за бажанням її] джерела верхні і джерела нижні.
И$ рече е^мђ а^сха'нь, да'ждь м^и блsвенїе ја%ко на' ꙁемлю ю%жескђ эTдае'ши м^я. да м^и даси` і^ и^схо'дища воDная. и^ даs е'й хале'въ по срDцђ ея`. и^схо'дища вы'шнихъ, і^ и^схо'дища нижнихъ”
16
16
І сини [Іофора] кенеянина, тестя Мойсеєвого, пішли з міста Пальм із синами Іудиними в пустелю Іудину, що на південь від Арада, і прийшли й оселилися серед народу.
Сн~ове же кине'вли зя'тя мољ=сїѓ^ва, вꙁыидо'ша эT гра'да фини'ческа, къ сн~омъ і^ю'диномъ въ пђсты'ню сђщђю на ю'гъ. къ и^схо'дђ а^ре'довђ. и^до'ша и^ всели'шася съ люDми”
17
17
І пішов Іуда із Симеоном, братом своїм, і розбили хананеян, які жили в Цефафі, і піддали його закляттю, і тому називається місто це Хорма.
І$ и'де і^ю%да съ сїмеѓ'номъ бра'томъ свои^мъ. і^ и^ꙁби` ханане'я живђщаго в сефе'џњ. и^ потреби'ша и&. и^ проꙁва'ша и%мя гра'дђ потребле'нїе”
18
18
Іуда взяв також Газу з передмістями її, Аскалон з передмістями його, і Екрон з передмістями його [і Азот з околицями його].
Посе'мъ взя` і^ю'да га'зђ и^ ѓ^крsтныя е^го. и^ а^скало'на. и^ ѓ'крsтныя е^го. и^ а^каро'нъ, и^ предњ'лы е^го. и^ а^ꙁато'нъ, и^ предњлы еh”
19
19
Господь був з Іудою, і він оволодів горою; але жителів долини не міг прогнати, тому що в них були залізні колісниці.
И$ бя'ше г~ь со і^ю%дою. и^ прїяT горђ`, н^о не въꙁмого'ша прїя'ти живђщихъ в раꙁдо'лїи, зане риха'въ раздњли` ю& колесни'цы желњ'ꙁны и^мњя'ше”
20
20
І віддали Халеву Хеврон, як говорив Мойсей, [і одержав він там у спадщину три міста синів Єнакових] і вигнав звідти трьох синів Єнакових.
И$ да'ша хале'вђ хевро'нъ, ја^коже гл~а мољ=сїи. и^ причасти` т^ђ тр^и гра'ды сн~овъ е^на'ковъ. і^ и^ꙁгна` эTтђдђ тр^и сн~ы е^на'ковы”
21
21
Але ієвусеїв, які жили в Єрусалимі, не вигнали сини Веніамінові, і живуть ієвусеями з синами Веніаміна в Єрусалимі до цього дня.
Но е^вђсе'я живђщаго въ і^ерsли'мњ, не иZгна'ша сн~ове венїа^ми'нови. и^ живя'хђ и^евђсе'и, съ сн~ъми венїа^ми'ни вᲆ і^ерsлі'мњ и^ до сего` дне”
22
22
І сини Йосифа пішли також на Вефиль, і Господь був з ними.
И$ взыидо'ша сн~ове і^ѓ'сифли, и^ сїи въ веџи'ль и^ г~ь бя'ше с ни'ми”
23
23
[І зупинилися] й оглядали сини Йосифові Вефиль [ім’я ж місту було раніше Луз].
И$ согляда'ли быша сн~ове і^ѓ'сифовы веџи'ль” И$мя же б^њ пре'же градђ лю'за”
24
24
І побачили вартові чоловіка, який йде з міста, [і взяли його] і сказали йому: покажи нам вхід у місто, і зробимо тобі милість.
И$ ви'дњша стрегђщїи мђжа сходя'щаго и^ꙁ гра'да. и^ я'ша и& и^ реко'ша е^мђ покажи` н^ы вхоD въ граD, и^ сътвориM с тобо'ю млsть”
25
25
Він показав їм вхід у місто, і розбили вони місто мечем, а чоловіка цього і всіх родичів його відпустили.
И$ покаꙁа` и^мъ вхоD гра'дныи, и^ посњко'ша граD и^хъ мече'мъ, а^ мђжа и^ сороDство е^го, эTпђсти'ша,
26
26
Чоловік цей пішов у землю хеттеян, і побудував [там] місто і нарік ім’я йому Луз. Це ім’я його по цей день.
и^ эTи%де мђжъ сїи въ ꙁе'млю геџии%м#скђ. и^ съꙁи'жде т^ђ граD, и^ проꙁва` и%мя е^мђ лю'ꙁа, с^е и%мя е^мђ до дн~е”
27
27
І Манассія не вигнав жителів Бефсана [який є Скифополь] і залежних від нього міст, Фаанаха і залежних від нього міст, жителів Дора і залежних від нього міст, жителів Івлеама і залежних від нього міст, жителів Мегиддона і залежних від нього міст; і залишилися хананеяни жити в землі цій.
Но не и^ꙁгна` манаси'съ. вефса'нь е^же е^сть скиџо'нскъ граD, н^и ѓ%крsтныхъ предњ'лъ е^го. ниже е^кџана'хъ, ни ѓ^крsтныX предlњ е^го. н^и живђщиX в# дорᲇ, ниже ѓ^крsтныX е^го. ни'же живђщаа вᲆ е^ла'мњ, н^и ѓ^крsтныX е^го. ни живђщая въ мее^до'нїи ни ѓ^крsтныX е^го, понеже вᲆзлюби` ханааn жиᲄи на ꙁемли` се'и”
28
28
Коли Ізраїль прийшов у силу, тоді зробив він хананеян данниками, але вигнати не вигнав їх.
И$ быs е^гда` ё^крепи'ся і^и^л~ь, и^ съᲄвори` ханане'а даnника и^згна'нїеM же не иZгна` е^го”
29
29
І Єфрем не вигнав хананеян, які живуть у Газері; і жили хананеяни серед них у Газері [і платили їм данину].
І$ е^фре'мъ не и^ꙁгна` ханане'а живђщаго въ газе'рњ. н^о живя'ше ханаа'нъ средњ иX въ газе'рњ. и^ бы'сᲄь емђ в# дан#ника`”
30
30
І Завулон не вигнав жителів Китрона і жителів Наглола, і жили хананеяни серед них і платили їм данину.
И$ ꙁаё^ло'нъ не и^ꙁᲆгна` живђщихъ въ хедронњ, и^ живђщихъ въ а^ма'нњ. и^ всели'ся ханааn средњ и^хъ, и^ бы'сть е^мђ да'нник#”
31
31
І Асир не вигнав жителів Акко [які платили йому данину, і жителів Дора] і жителів Сидона й Ахлава, Ахзива, Хелви, Афека і Рехова.
І$ а^си'ръ не и^ꙁгна` живђщая въ а^кхоре'и, ни живђщая въ до'рњ. ни живђщая в# сидо'нихъ, ни живђщая в дала'џњ. и^ въ а^хаꙁїи. и^ въ е%лве, и^ въ наџе'кђ. и^ въ роѓ%џњ”
32
32
І жив Асир серед хананеян, жителів землі тієї, бо не вигнав їх.
И$ всели'ся а^си'ръ средњ ханане'я живђщаго на ꙁемли` то'и. ꙁане` не въꙁмо'же и^згна'ти е^го”
33
33
І Неффалим не вигнав жителів Вефсамиса і жителів Бефанафа і жив серед хананеян, жителів землі тієї; жителі ж Вефсамиса і Бефанафа були його данниками.
И$ неџали'мъ не и^ꙁъгна` живђщихъ в# веџсамђ'сњ. ниже живђщиX в# веџана'хђ. и^ всели'ся нефџали'м#, средњ ханаа'на живђщ'аго на земли` се'и, живђщїи же въ е^џсамђ'сњ. и^ в# веџана'хђ, бы'ша е^мђ да'нницы”
34
34
І притисли аморреяни синів Данових у горах, бо не давали їм сходити в долину.
И$ въгна` а^м#море'и сн~ы да'новы в горђ`. ја%ко не попђсти` и^мᲆ сни'ти на равнинђ`”
35
35
І залишилися аморреяни жити на горі Херес [де ведмеді і лисиці], в Аїалоні і Шаалвимі; але рука синів Йосифових подолала [аморреян], і стали вони данниками їх.
И$ въꙁлюби` аMморре'и жи'ти в# горњ` в ка'менњ. в# мерсиѓ%нњ, и^ в салави'не, и^ ѓ^тяжча` рђка` до'мђ і^ѓ'сифля на аMморре'я. и^ бы'сть е^мђ да'нн#икъ”
36
36
Межі аморреян від узвишшя Акравим і від Сели простягалися і далі.
Предњ'ли же а^м#мор#реистїи и^дђме'ѓсъ свы'ше эT восхода а^кра'лина эT камы'ка вы'ше”
Глава 2
Глvа, в~”
1
1
І прийшов ангел Господній з Галгала в Бохим [і у Вефиль до дому Ізраїлевого] і сказав [їм: так говорить Господь]: Я вивів вас з Єгипту і ввів вас у землю, про яку клявся батькам вашим [дати вам], і сказав Я: «не порушу завіту Мого з вами повік;
И$ вꙁы'де а%гг~лъ гн~ь эT галгаl, къ веџи'лю. к домђ і^и^л~вђ. и^ рече к ни'мъ. си'це гл~етᲆ г~ь и^ꙁведы'и ва'съ и^ꙁъ е^гљ=п#та. и^ въведы'и въ ꙁе'млю е^ю%же кля'ся къ эTц~емъ ва'шимъ да'ти ва'мъ. и^ рече не рас#сы'плю ꙁавњта мое^го и^же с ва'ми въ вњ'ки”
2
2
і ви не вступайте в союз з жителями землі цієї; [богам їх не поклоняйтеся, ідолів їх розбийте,] жертовники їх зруйнуйте». Але ви не послухали голосу Мого. Що ви це зробили?
Вы' же не завњща'ите завњта к# сњдя'щимъ на ꙁемли` се'и, ниже богоM и^хъ да поклони'теся, н^о и^звая'ная и^хъ да съкрђши'те. ѓ%лтарь иX да раскопа'иᲄе, и^ не послђшасᲄе гла'са мое^го. и^ с^е съᲄвори'сте”
3
3
І тому говорю Я: [не стану вже переселяти людей цих, яких Я хотів вигнати,] не вижену їх від вас, і будуть вони вам петлею, і боги їх будуть для вас сіттю.
А$з же рXњ не приложђ` и^згна'ти и^хъ эT лица` ва'шего и^ бђ'дђтъ ва'мъ те'рнїемъ. и^ бози и^хъ бђ'дђтъ ваM въ собла'ꙁнь
4
4
Коли ангел Господній сказав слова ці всім синам Ізраїлевим, то народ підняв голосне волання і заплакав.
И$ бы'сть ја%ко гл~а агг~лъ гн~ь словеса` си къ всњмъ сн~омъ і^и^л~вымъ. и^ въз#дви'гше людїе глаs сво'и, и^ вᲆспла'каша”
5
5
Від цього і називають те місце Бохим*. Там принесли вони жертву Господу.
И$ сего ради проꙁва'ся и%мя мњ'стђ томђ` пла'чь. и^ положи'ша т^ђ требђ гв~и”
6
6
Коли Ісус розпустив народ, і пішли сини Ізраїлеві, [кожен у свій дім і] кожен у свій наділ, щоб одержати в спадщину землю,
И$ эTпђсти` і^сђ'съ лю'ди. и^ эTи^до'ша сн~ове і^и^л~еви кождо в домы` своя. и^ кождо въ прича'стїе свое, причасти'ти ꙁе'млю т^ђ”
7
7
тоді народ служив Господу в усі дні Ісуса і в усі дні старійшин, життя яких продовжилося після Ісуса і які бачили усі великі діла Господні, які Він зробив Ізраїлю.
И$ рабо'таша лю'дїе гв~и въ вся` дн~и і^сђсовы, и^ вᲆ вся` дн~и сᲄа'рчески, е^ли'коже и^хъ пожи'ша мно'ги дн~и по і^сђсњ. и^ ели'коже и^хъ раꙁђмњша дњ'ло гн~е вели'кое. е^же сътвори` і^и^л~ю”
8
8
Але коли помер Ісус, син Навина, раб Господній, будучи ста десяти років,
И$ сконча'ся і^сђсъ ра'бᲆ гн~ь сн~ъ нављ=и^нъ, жиv, р~. и^ і~. лњтъ”
9
9
і поховали його в межах наділу його у Фамнаф-Сараі, на горі Єфремовій, на північ від гори Гааша;
И$ погребо'ша и& въ предњлехъ прича'стїя е^го въ џа'мнњ џаре'сњ в горњ` е^фремли, эT сњвера горы` гаа'џа” ПосеM
10
10
і коли весь народ той відійшов до батьків своїх, і постав після них інший рід, який не знав Господа і діл Його, які Він чинив Ізраїлю, —
весь ро'д# ѓ%нъ приложи'шася къ эTц~емъ и^хъ. и^ въста` роD дрђгїи по си'хъ и^же не поꙁна` г~а, и^ дњ'ла ја%же сотвори` въ і^и^л~и.
11
11
тоді сини Ізраїлеві стали чинити зле перед очима Господа і стали служити Ваалу;
И$ сътвори'ша сн~ове і^и^л~еви ѕло'е преD гм~ъ. и^же послђжи'ша ваа'лђ”
12
12
залишили Господа Бога батьків своїх, Який вивів їх із землі Єгипетської, і звернулися до інших богів, богів народів, які оточували їх, і стали поклонятися їм, і роздратували Господа;
И$ ѓ^ста'виша г~а б~а эTц~ь свои^хъ. и^звеDшаго и^хъ и^з# ꙁемля` е^гљ=пет#ски. і^ и^до'ша въ слњдъ бо'гъ и%нњхъ. эT бо'гъ стра'н#скъ ја^же ѓ%крsтъ и^хъ. и^ поколишася и^м#. и^ раз#гнњ'ваша г~а”
13
13
залишили Господа і стали служити Ваалу й Астарті.
И$ ѓ^ста'виша г~а. и^ послђжи'ша ваа'лђ. и^ а^ста'ртови”
14
14
І запалав гнів Господа на Ізраїля, і віддав їх у руки грабіжників, і грабували їх; і віддав їх у руки ворогів, які оточували їх, і не могли вже устояти перед ворогами своїми.
И$ раZгнњвася ја%ростїю г~ь на і^и^л~я, и^ предаs и&, в рђкђ плњня'ющего я&. и^ плњни'ша я& и^ эTда'сть я& в рђцњ вра'гъ и^хъ и^же ѓ%крsтъ и^хъ. и^ не възмого'ша ста'ти преD лице'мъ вра'гъ свои^хъ” И$ въ всњхᲆ в ни'хже прохожда'хђ
15
15
Куди б вони не пішли, рука Господня скрізь була їм на зло, як говорив їм Господь і як клявся їм Господь. І їм було дуже скрутно.
рђка` гн~я бяше и^мъ на ѕло. ја^коже гл~а г~ь, и^ ја%ко кля'ся и^мъ г~ь ѕњ'ло”
16
16
І поставив [їм] Господь суддів, які рятували їх від рук грабіжників їхніх;
Посе'м же въста'ви и^мъ г~ь сђдїя, і^ и^ꙁбавля'хђ и^хъ, и^з рђки плњня'щихъ я&”
17
17
але і суддів вони не слухали, а ходили блудно вслід інших богів і поклонялися їм [і дратували Господа], швидко ухилилися від путі, якою ходили батьки їхні, підкорюючись заповідям Господнім. Вони так не робили.
ѓ^ба'че же и^ сђде'и не послђшаша н^о соблђди'ша въ слњд# бо'гъ и%нњхъ. и^ поклони'шася и^мъ и^ раз#гнњваша г~а. и^ склони'шася с пђти` ско'ро, во'нже ходи'ша эTц~ы и^хъ” послђш'ати ꙁа'повњдїи гн~ь не сътвори'ша ᲄа'ко”
18
18
Коли Господь поставляв їм суддів, то Сам Господь був із суддею і рятував їх від ворогів їхніх в усі дні судді: бо жалів їх Господь, коли чув стогін їхній від тих, що гнітили і пригноблювали їх.
І$ ја%ко въста'ви иM г~ь сђдїя. и^ бя'ше г~ь съ сђдїею. и^ сп~се я& эT рђки` вра'гъ и^хъ, въ вся` дн~и сђдїи, ја^ко ё^мили'ся г~ь въꙁдыха'нїа и^хъ, эT лица` вою'ющихъ на ня, и^ врежа'ющихъ я&”
19
19
Але як тільки помирав суддя, вони знову робили гірше за батьків своїх, ухиляючись до інших богів, слугуючи їм і поклоняючись їм. Не відставали від діл своїх і [не відступали] від непокірливої путі своєї.
И$ бы'сть ја%ко ё%мре сђдїи, и^ эTвраща'хђся. и^ па'ки рас#сы'пахђся па'че эTц~ъ свои^х# и^дђще въ слњдъ бо'гъ и%нњхъ. слђжи'ти и^мъ, и^ поклони'тися и^мъ. не ѓ^ста'виша тва'реи свои'хъ, и^ не эTстђпи'ша эT пђти свое^го жесᲄо'каго
20
20
І запалав гнів Господній на Ізраїля, і сказав Він: за те, що народ цей переступає завіт Мій, який Я уклав з батьками їх, і не слухає голосу Мого,
И$ раꙁгнњ'вася ја%ростїю г~ь на і^и^л~я. и^ рече, поне'же ѓ^ста'ви роD сїи ꙁавTњ мо'и. и^же ꙁаповњ'дахъ эTц~емъ иX, и^ не послђш'аша гла'са мое^го”
21
21
і Я не стану вже виганяти від них жодного з тих народів, яких залишив Ісус, [син Навина, на землі,] коли помирав, —
І$ а'ꙁъ не приложђ` эTгна'ти кого` эT лица` и^хъ эT сихъ ро'довъ ја^же ѓ^ста'ви і^сђсъ нављ=и^нъ на ꙁемли и^ ё%мрњтъ”
22
22
щоб спокушати ними Ізраїля: чи стануть вони триматися путі Господньої і ходити по ній, як додержували батьки їхні, чи ні?
да и^скђшђ` и^ми і^и^л~я. а%ще снабдя'т# пђть гн~ь ходи'ти во'нь ја%коже снабдњша эTц~ы и^хъ. и^л^и ни`”
23
23
І залишив Господь народи ці і не вигнав їх невдовзі і не віддав їх у руки Ісуса.
И$ ѓ^сᲄа'ви г~ь страны` сїя не съгна'ти и^хъ въско'рњ. и^ ниже преда'сть и^хъ в рђкђ і^сђ'совђ”
Глава 3
Глvа, г~”
1
1
Ось ті народи, яких залишив Господь, щоб спокушати ними ізраїльтян, усіх, які не знали про всі війни ханаанські, —
Сїя же страны` ја%же ѓ^ста'ви г~ь. да и^скђси'т# и^ми і^и^л~я вс^я невњ'дђщая ра'ти, ханаа'ньски”
2
2
для того тільки, щоб знали й училися війні наступні роди синів Ізраїлевих, які раніше не знали її:
ЈА/ко да ё^вњсть с^е наслњ'дникъ сн~овъ і^и^л~евъ, и^ да ё^чи'тъ я& ра'ти. ѓ^ба'че и^же прежде сего` не ё^вᲇ'дяше”
3
3
п’ять власників филистимських, усі хананеї і, сидоняни й евеї, які живуть на горі Ливан, від гори Ваал-Ермона до входу в Емаф.
пя'ть вое^во'дъ и^ноплеме'н#ническъ, князе'и и^ всего` ханане'я, и^ сидо'нина и^ е^ё^е'я живђщаго в лива'нњ, эT горы` ваа'лъ е^рмо'на. да ла'въвема'џа”
4
4
Вони були залишені, щоб спокушати ними ізраїльтян і довідатися, чи підкорюються вони заповідям Господнім, які Він заповів батькам їхнім через Мойсея.
И$ бы'сть ја^коже и^скђси` и%ми і^и^л~я. да ё^вњ'сться послђш'аютъ л^и ꙁа'повњдь гн~ю, ја%же заповњ'да эTц~ем# и^хъ рђко'ю мољ=сїи^ною”
5
5
І жили сини Ізраїлеві серед хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, евеїв, [гергесеїв] та ієвусеїв,
И$ вселишася сн~ове і^и^л~еви средњ ханане'я. и^ хет#џе'я. і^ а^м#морре'я. И$ ферезе'я. и е^в#ве'я. и^ гер#гесе'я, и^ е^о^у^се'я”
6
6
і брали дочок їхніх собі за дружин, і своїх дочок віддавали за синів їхніх, і служили богам їх.
И$ поја%ша дще'ри и^хъ себњ` въ жены`, и^ дще'ри своя да'ша сн~омъ и^хъ. и^ послђжи'ша бого'мъ и^хъ”
7
7
І зробили сини Ізраїлеві зле перед очима Господа, і забули Господа Бога свого, і служили Ваалу й Астарті.
И$ сътвори'ша сн~ове і^и^л~еви ѕл^о преD бм~ъ и^ ꙁабы'ша г~а б~а свое^го. и^ послђжи'ша ваа'лђ и^ а'л#сђ”
8
8
І запалав гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх у руки Хусарсафема, царя Месопотамського, і служили сини Ізраїлеві Хусарсафему вісім років.
И$ разгнњ'вася ја%ростїю г~ь на і^и^л~я, и^ преда'сть я& в рђкђ хђсарсаџе'мђ цр~ю сљ=рскђ в# междорњчїе и^ рабо'таша е^мђ, лњт# и~”
9
9
Тоді заволали сини Ізраїлеві до Господа, і поставив Господь спасителя синам Ізраїлевим, який спас їх, Гофониїла, сина Кеназа, молодшого брата Халевового.
И$ възопи'ша сн~ове і^и^л~еви къ г~ђ. и^ въста'ви г~ь сп~сенїе і^и^л~ю. и^ сп~се я& гоџонии%лъ, сн~ъ кене'ꙁовъ бра'тъ хале'воv мнїи,
10
10
На ньому був Дух Господній, і був він суддею Ізраїля. Він вийшов на війну [проти Хусарсафема], і віддав Господь у руки його Хусарсафема, царя Месопотамського, і перемогла рука його Хусарсафема.
и^ бы'сть на не'мъ дх~ъ гн~ь и^ сђди` і^и^л~я. і^ и^зы'де на рать къ хђсарсаџе'мђ цр~ю и^ преда` г~ь в рђ'цњ е^го цр~я сљ=рска, и^ ё^крњпи'ся рђка` е^го наD хђсарсаџемоM сљ=рскимъ”
11
11
І спочивала земля сорок років. І помер Гофониїл, син Кеназа.
И$ бысть въ поко'и ꙁемля`, м~, лњтъ. и^ посе'мъ ё%мре гоџонии%лъ сн~ъ кене'зоv.
12
12
Сини Ізраїлеві знову стали робити зле перед очима Господа, і укріпив Господь Еглона, царя Моавитського, проти ізраїльтян, за те, що вони робили лихе перед очима Господа.
И$ приложи'ша сн~ове і^и^л~еви сотвори'ти ѕл^о преD гм~ъ. и^ ё^крњпи` г~ь е^гло'ма цр~я моа'вля на і^и^л~я занеже сътвори` ѕло'е преD гм~ъ”
13
13
Він зібрав до себе [усіх] аммонитян і амаликитян, і пішов і уразив Ізраїля, й оволоділи вони містом Пальм.
И$ събра` к себњ вс^я сн~ы аMмо'ня. и^ а^мали'ковы, і^ и'де и^ поби` і^и^л~я, и^ прїя` гра'ды џини'чески”
14
14
І служили сини Ізраїлеві Еглону, царю Моавитському, вісімнадцять років.
И$ рабо'таша сн~ове і^и^л~ви е^гло'мђ цр~ю моа'влю, лњтъ, и~і”
15
15
Тоді воззвали сини Ізраїлеві до Господа, і Господь поставив їм спасителя Аода, сина Гери, сина Ієминиєвого, який був лівшою. І послали сини Ізраїлеві з ним дари Еглону, царю Моавитському.
И$ възопи'ша сн~ове і^и^л~еви къ г~ђ. и^ въста'ви и^мъ г~ь сп~сенїе а^ѓ'да сн~а гара'ня, сн~а е^мїина мђжа е^же не владњ` десни'цею. и^ посла'ша сн~ове і^и^л~еви дары рђко'ю е^го, е^гло'мђ цр~ю моа'влю”
16
16
Аод зробив собі меч із двома вістрями, довжиною в лікоть, і підперезав його під плащем своїм до правого стегна,
И$ сътвори` себњ а^ѓ'дъ ноQ ѓ^бою'дђ ѓ%стръ, на' пядь е^ди'нђ долгота` е^го. и^ пояса'ся и^мᲆ по бедрњ десно'и свое'и”
17
17
[і прийшов,] і підніс дари Еглону, царю Моавитському; Еглон же був чоловіком дуже повним.
І$ и'де и^ принесе` дары е^гло'мђ цр~ю моа'влю. е^гло'м же мђж# ѓ^сла'блеn б^њ ѕњ'ло”
18
18
Коли підніс Аод усі дари і випровадив людей, які принесли дари,
И$ бы'сть ја%ко сконча` а^ѓ'дъ принося` дары. и^ вы'слалᲆ нося'щая да'ры”
19
19
то сам повернувся від ідолів, що у Галгалі, і сказав: у мене є таємне слово до тебе, царю. Він сказав: тихіше! І вийшли від нього всі, хто стояв при ньому.
И$ е^гло'мъ ѓ^брати'ся эT і%долъ и^же въ галга'лњхъ. и^ реq а^ѓ'дъ слово мн^њ е^сть к ᲄебњ та'ино цр~ю, и^ рече е^гло'мъ всњмъ преDстоя%щимъ пред ни'мъ. да и^ꙁы'дђтъ во'нъ, і^ и^зыдо'ша вс^и преDстоя'щїи е^го”
20
20
Аод увійшов до нього: він сидів у прохолодній світлиці, що була в нього окремо. І сказав Аод: у мене є до тебе, [царю,] слово Боже. [Еглон] встав зі стільця [перед ним].
А$ѓ'д же внїиде к немђ`. се'и же сидя'ше на восхо'дницы лњтнїи е^ді'н# и^ рече а^ѓ'дъ слово бж~їе мн^њ кᲆ тебњ цр~ю. и^ въста` е^гло'мъ съ сᲄола` и^ прїиде к немђ`”
21
21
[Коли він встав,] Аод простяг ліву руку свою і взяв меч із правого стегна свого і встромив його в живіт його,
И$ бысть е^гда въста` а^гїе, простре` а^ѓ'дъ рђкђ лњвђю с^и і^ и^звлече` но'жъ и^же наD стегно'мᲆ е^го де'сным#, и^ вон#зе` во чре'во е^гло'мово”
22
22
так що ввійшло за вістрям і руків’я, і жир закрив вістря, тому що Аод не вийняв меча з живота його, і він пройшов до задньої частини.
И$ поDти'снђ и^ чреn поD ко'жђ, и^ ꙁатвори` ја%звђ тђ'къ, ја%ко не и^звлече` ножа` и^с чре'ва е^го н^о и^зы'де лаи^но`”
23
23
І вийшов Аод за поріг, і зачинив за собою двері світлиці, і замкнув.
І$ и^зы'де а^ѓ'дъ во па'пертъ. и^ затвори` двери вхо'дницы го'рнеи е^го, и^ ꙁаключи` е^го
24
24
Коли він вийшов, раби Еглона прийшли і бачать, ось, двері світлиці замкнуті, і говорять: мабуть, він з необхідности у прохолодній кімнаті.
І$ е^гда сїи и^ꙁы'де прїидо'ша раби` е^го ё^зрњша, и^ с^е две'ри въсхо'дницы затво'рены. и^ рњша, е^д^а в за'дњ сњдиT ё^го'дная себњ` творя` эTшедъ эT ло'жа”
25
25
Чекали досить довго, але бачачи, що ніхто не відмикає дверей світлиці, взяли ключ і відімкнули, і ось, господар їхній лежить на землі мертвий.
И$ прежда'ше ё^мо'л#кше” и^ се не бы'сᲄь эTврьза'яй две'ри вᲆсхоDницы, и^ взе'мше клю'чь эTврьзо'ша, и с^е господи'нъ и^хъ лежи'тъ на зеMли` мр~твъ”
26
26
Поки вони дивувалися, Аод тим часом пішов, [і ніхто про нього не думав,] пройшов повз ідолів і врятувався в Сеїраф.
А$ѓ'д же ё^бњжа` до'ндеже ѓ^бозрњша, и^ минђ'въ і%долы вни'де въ ро'џђ”
27
27
Прийшовши ж [у землю Ізраїлеву, Аод] засурмив трубою на горі Єфремовій, і зійшли з ним сини Ізраїлеві з гори, і він ішов перед ними.
И$ бы'сть е^гда прїиде а^ѓD въ зе'млю і^ил~евђ, и^ въстрђби` ро'гоM в горњ` ефре'мли, и^ снидо'ша с нимъ съ горы` сн~ове і^и^л~еви, се'и же преD ни'ми”
28
28
І сказав їм: ідіть за мною, бо віддав Господь [Бог] ворогів ваших моавитян у руки ваші. І пішли за ним, і захопили переправу через Йордан до Моаву, і не давали нікому переходити.
И$ рече к ни'мъ, и^дњте въ слDњ мене`, ја%ко преда'сть г~ь б~ъ врагы` на'ша моа'вляне в рђцњ на'ши” І$ и^до'ша въ слњ'дъ е^го, и^ преDвзя'ша прехо'ды ё^ і^ѓ^рда'на и^ моа'вля, и^ не да'ша никомђже минђт'и”
29
29
І вбили в той час моавитян близько десяти тисяч чоловік, усе здорових і сильних, і ніхто не втік.
І$ и^зби'ша моа'ва в т^о вре'мя ја%ко, і~, ты'сяu мђжъ вс^я во'ины, и^же в ни'хъ, и^ вся'къ мђжъ си'ленъ и^ не ё^бњже н^и е^ді'нъ”
30
30
Так підкорилися в той день моавитяни Ізраїлю, і спочивала земля вісімдесят років. [І був Аод суддею їх до самої смерти.]
И$ премњни'ся моа'въ в то'и дн~ь поD рђкђ і^и^л~евђ, и^ бысᲄь в поко'й земля`, п~, лњтъ и^ сђди` и^мъ а^ѓD до'ндеже ё%мре”
31
31
Після нього був Самегар, син Анафів, який шістсот чоловік филистимлян побив волячим рожном; і він також спас Ізраїля.
По не'м же въста` самега'ръ сн~ъ а^на'џовъ, се'и изби` и^ноплеме'н#никъ, х~, мђжᲆ, радлицею плђж'ною и^ сп~се и^ се'и і^и^л~я”
Глава 4
Глvа, д~”
1
1
Коли помер Аод, сини Ізраїлеві стали знову робити зле перед очима Господа.
И$ приложи'ша сн~ове і^и^л~еви сътвори'ти ѕл^о преD гм~ъ е^гда` а^ѓD ё%мре”
2
2
І віддав їх Господь у руки Іавина, царя Ханаанського, який царював у Асорі; воєначальником у нього був Сисара, який жив у Харошеф-Гоїмі.
И$ эTда'стъ я& г~ь в рђцњ и^а'винђ цр~ю ханаѓ'ню, и^же црsтвова вᲆ а^со'рњ” и^ вое^во'да е^го си'лныи бы'сть сиса'ра” Си^ живя'ше въ а^саро'џњ стра'н#стᲇ”
3
3
І воззвали сини Ізраїлеві до Господа, тому що в нього було дев’ятсот залізних колісниць, і він жорстоко гнітив синів Ізраїлевих двадцять років.
И$ възопи'ша сн~ове і^и^л~еви къ г~ђ. ја%ко џ~, со'т# колесни'цъ желњз'ныX бња'ше е^мђ, и^ сїи стђжи'мъ і^и^л~еви ѕњ'ло. лњтъ, к~”
4
4
У той час була суддею Ізраїля Девора пророчиця, дружина Лапидофова;
дњво'ра же проро'чица, жена` лафидо'џова. сїа сђди і^и^л~еви в т^о врњмя”
5
5
вона жила під Пальмою Девориною, між Рамою і Вефилем, на горі Єфремовій; і приходили до неї [туди] сини Ізраїлеві на суд.
И$ сїя живя'ше поD фђни'комъ дево'риномъ, междђ ра'моM. и^ ме'ждђ веџи'лемᲆ в горњ` е^фрњмовњ. и^ въсхожа'хђ сн~ове і^и^л~евы, к не'и та'мо на сђд#”
6
6
[Девора] послала і покликала Варака, сина Авиноамового, з Кедеса Неффалимового, і сказала йому: повеліває [тобі] Господь Бог Ізраїлів: піди, піднімись на гору Фавор і візьми з собою десять тисяч чоловік із синів Неффалимових і синів Завулонових;
И$ посла'вше дево'ра, приꙁва` вара'ка сн~а а^вине'мля, эT племе'ни неџали'мова. и^ реq к немђ не ꙁаповњ'да ли тебњ` г~ь б~ъ і^и^л~евъ, да и'деши въ горђ` фаво'ровђ. и^ да пои^ме'ши съ собо'ю, і~, ты'сящь мђжеи. эT сн~овъ неџали'мль и^ эT сн~овᲆ заё^ло'нь” А$ꙁъ
7
7
а Я приведу до тебе, до потоку Киссону, Сисару, воєначальника Іавинового, і колісниці його і багатолюдне [військо] його, і віддам його в руки твої.
же приведђ` к тебњ` в# водоте'чь, кисо'нъ, сиса'рђ вое^во'дђ си'лы а^ви'ня. и^ колесни'ца е^го и^ мно'жество во'и е^го, и^ преда'мъ и& в рђ'кђ твою”
8
8
Варак сказав їй: якщо ти підеш зі мною, піду; а якщо не підеш зі мною, не піду; [тому що я не знаю дня, в який пошле Господь ангела зі мною].
И$ реq к не'и вара'къ, а^ще и%деши со мно'ю, т^о и^дђ`, а^ще л^и не и%деши со мно'ю, т^о не и^дђ`”
9
9
Вона сказала [йому]: піти піду з тобою; тільки [знай, що] не тобі вже буде слава в цьому поході, в який ти йдеш; але в руки жінки віддасть Господь Сисару. І встала Девора і пішла з Вараком у Кедес.
И$ реq дево'ра к немђ`, и^дђщи и^дђ` с тобо'ю. ѓ^баq вњждъ ја%ко не бђ'детъ т^и съ сла'вою пђть сїи во'ньже и%деши. поне'же въ рђ'кђ же'ньскђ преда'стъ г~ь сиса'рђ. и^ въста'вши дево'ра і^ и'де с вара'комъ до кади'съ”
10
10
Варак скликав завулонян і неффалимлян у Кедес, і пішли слідом за ним десять тисяч чоловік, і Девора пішла з ним.
И$ въꙁва` вара'къ ꙁаё^ло'на, и^ неџали'ма. и^ повелњ` въ слDњ себе` и^ти`. і~ ти, ты'сящи мђжеM. і^ и'де с ни'ми дево'ра”
11
11
Хевер кенеянин відокремився тоді від кенеян, синів Ховава, родича Мойсеєвого, і розкинув намет свій біля діброви в Цааннимі біля Кедеса.
Бли'жнїи же кине'и. эTлђчи'лся бы'сть эT ке'ны и^же бы'сть эT сн~овъ и^ѓ^а^ваковыX ꙁя'тя мољ=сїѓ^ва. и^ потъкнђ` кђщђ свою`, поD дђ'бомъ почива'ющимъ, ја%же въ кади'сњ”
12
12
І донесли Сисарі, що Варак, син Авиноамів, піднявся на гору Фавор.
И$ въꙁвњсти'ша сиса'рњ ја%ко въꙁы'иде вара'къ сн~ъ а^виное'мль, на горђ` џаво'рᲆ”
13
13
Сисара скликав усі колісниці свої, дев’ятсот залізних колісниць, і весь народ, який у нього, з Харошеф-Гоїма до потоку Киссону.
И$ съꙁва` сиса'ра вс^я колесни'ца своя`. џ~, соT колесни'цъ желњ'ꙁнъ. и^ вся` лю'ди и^же с ни'мъ. эT а^рисо'џа стра'ньска. въ водоте'чь кисо'нь
14
14
І сказала Девора Вараку: встань, тому що це той день, в який Господь віддасть Сисару в руки твої; Сам Господь піде перед тобою. І зійшов Варак з гори Фавор, і за ним десять тисяч чоловік.
И$ реq дево'ра къ вара'кђ. въста'ни ја%ко сїи дн~ь. во'ньже преда'стᲆ г~ь сиса'рђ в рђ'кђ твою`. ꙁане` г~ь и^зы'иде преD тобо'ю. и^ сни'де вара'къ с горы` џаво'ръ. и^ і~, ты'сящъ мђжъ въ слњ'дъ е^го
15
15
Тоді Господь привів у замішання Сисару і всі колісниці його і все ополчення його від меча Варака, і зійшов Сисара з колісниці [своєї] і побіг пішки.
и^ сътре` г~ь сиса'рђ. и^ все` ѓ^рђж'їе е^го. и^ ве'сь по'лкъ е^го ѓ%стрїеM меча` преD вара'комъ. и^ сни'де сиса'ра съ колесни'цы свое^я, и^ пробњже пjњ”
16
16
Варак переслідував колісниці [його] і ополчення до Харошеф-Гоїма, і загинуло все ополчення Сисарине від меча, не залишилося нікого.
А$ вара'къ жены'и въ слњ'дъ колесни'цъ е^го, и^ въ слњ'дъ по'лка. да'же до дђбра'вы стра'ньски. и^ паде` ве'сь по'лкъ сиса'ринъ ѓ%стрїемъ меча`, не ѓ^ста` же н^и е^ді'нъ”
17
17
Сисара ж утік пішки у намет Іаїлі, дружини Хевіра кенеянина; тому що між Іавином, царем Асорським, і домом Хевера кенеянина був мир.
А$ сиса'ра ё^бњже пњш# въ кђщ'ђ и^а^ви'лю. хеве'ра кене'ина. ја%ко ми'ръ бња^ше межђ иа^винемъ цр~еM а^сровоM. и^ ме'ждђ домоM хаве'ровом#” кене'и^номъ”
18
18
І вийшла Іаїль назустріч Сисарі і сказала йому: зайди, господарю мій, зайди до мене, не бійся. Він зайшов до неї в намет, і вона покрила його килимом [своїм].
І$ и^ꙁы'иде и^а^и^ль проти'вђ сиса'рњ, и^ рече к# немђ`, съврати'ся господи'не мо'и съврати'ся ко мнњ` не бо'ися. и^ съврати'ся къ не'и в кђщђ. и^ покры` и& ѓ^де'ждею свое^ю”
19
19
[Сисара] сказав їй: дай мені трохи води напитися, я пити хочу. Вона розв’язала міх з молоком, і напоїла його і знову покрила його.
И$ реq сиса'ра к не'и. напо'и м^я ма'ло воды`, ја%коже вжадаXся. и^ эTрњши` мXњ мле'чныи и^ напо'и е^го, и^ па'ки покры` е^го”
20
20
[Сисара] сказав їй: стань біля дверей намету, і якщо хто прийде і запитає в тебе і скаже: «чи немає тут кого?», ти скажи: «ні».
И$ реq к не'и сиса'ра ста'ни в# две'ри кђща. и^ да бђ'детъ а^ще кт^о прїидеT к тебњ и^ въпраша'етъ т^я рекђщи. е^сᲄь ли зд^њ кт^о, и^ да рече'ши нᲇсть”
21
21
Іаїль, дружина Хеверова, взяла кіл від намету, і взяла молот у руку свою, і підійшла до нього тихенько, і встромила кіл у скроню його так, що приколола до землі; а він спав від утоми — і помер.
И$ взя и^а^и^ль жена` хеве'рова ко'лᲆ кђщ#ныи. и^ вꙁя` мла'тъ в рђ'кђ свою`. и^ вни'де к немђ ти'хо. и^ приложи` ко'лъ въ ѓ^бо'чье главы` е^го и^ ё^да'ри мла'тоM. и^ проби` даже до ꙁемля`. се'и же ё^трђждься спя'ше. і^ и^ꙁдъше”
22
22
І ось, Варак женеться за Сисарою. Іаїль вийшла назустріч йому і сказала йому: ввійди, я покажу тобі людину, яку ти шукаєш. Він увійшов до неї, і ось, Сисара лежить мертвим, і кіл у скроні його.
И$ с^е бара'къ жены'и сиса'рђ. і^ и^ꙁы'иде и^а^и'ль проти'вђ е^мђ, и^ реq е^мђ ходи` да покажђ ти мђжа е^го'же ты и%щеши. и^ въни'де к не'и, и^ с^е сиса'ра лежа'ше мр~тв#. а^ ко'лъ въ ѓ^бо'чьи главы` е^го”
23
23
І смирив [Господь] Бог у той день Іавина, царя Ханаанського, перед синами Ізраїлевими.
И$ покори` г~ь б~ъ в то'и дн~ь. и^ја^ви'на цр~я ханаа'ня, преD сн~ы і^и^л~евыми”
24
24
Рука синів Ізраїлевих посилювалася більше і більше над Іавином, царем Ханаанським, доки не знищили вони Іавина, царя Ханаанського.
И$ по'иде рђка` сн~овъ і^и^л~евъ. и^ ё^крњпи'ся стђжа'ющи. на и^а^ви'ня цр~я ханаѓ%ня. дон#деже и^стреби'ша и&”
Глава 5
Глvа, е~”
1
1
У той день заспівали Девора і Варак, син Авиноамів, цими словами:
И$ въꙁопи` дево'ра и^ вара'къ сн~ъ авинее'мовъ. в то'и дн~ь. и^ рњ'ста”
2
2
Ізраїль помстився, народ показав ревність; прославте Господа!
Внегда же эTдастъ эTмще'нїе ѓ^би'дящиM і^и^л~я, въ и^ꙁволе'нїе людеM. блsвите г~а”
3
3
Слухайте, царі, прислухайтеся, вельможі: я Господу, я співаю, воздаю хвалу Господу Богу Ізраїлевому.
Слы'шите цр~и и^ внђши'те кн~ѕи, а^ꙁъ гв~и въспою. и^ въсхва'лю б~а і^и^л~ева”
4
4
Коли виходив Ти, Господи, від Сеїра, коли йшов з поля Едомського, тоді земля тряслася, і небо капало, і хмари проливали воду;
Ги~ въ и^схо'дњ твое^мъ эT сїи^ра. вънегда въꙁдвижа'шеся эT села` е^до'мова. ꙁемля` ся потресе`, и^ нб~о въꙁмђти'ся. и^ ѓ%блаци прокапа'ша во'дђ,
5
5
гори танули від лиця Господа, навіть цей Синай від лиця Господа Бога Ізраїлевого.
го'ры подвиза'шася эT лица` гн~я. и^ гора` сїѓ'нъ эT лица` г~а б~а і^и^л~ева”
6
6
У дні Самегара, сина Анафового, у дні Іаїлі, були порожні дороги, і ті, що ходили раніше путями прямими, ходили тоді обхідними дорогами.
Въ' дн~и самега'ровы, сн~а е^на'џова, въ дн~и і^и^л~евы” ѓ^скђдњша пђтїе і^ и^до'ша беZ чинђ. и^до'ша в# пђти` кри'вы”
7
7
Не стало мешканців у селищах у Ізраїля, не стало, доки не повстала я, Девора, доки не повстала я, мати в Ізраїлі.
ѓ^скђдњша живђщїи въ і^и^л~и. ѓ^скђдњша до'ндеже въстаX а^ꙁъ дево'ра м~ти въ і^и^л~и”
8
8
Обрали нових богів, тому війна біля воріт. Чи видні були щит і спис у сорока тисяч Ізраїля?
Є$гда` и^ꙁво'лиша боги` но'вы, ја%ко хлbњ ја%ченъ. тогда` и^мња'ше враги` въ вра'тњхъ и^ въе^ва'ша гра'ды и^хъ, и^ не ја^вляшеся пра'ща, а^ни ко'пїе” въ м~. ты'сящахъ въ і^и^л~и”
9
9
Серце моє до вас, начальники Ізраїлеві, до ревнителів серед народу; прославте Господа!
СрDце мое` къ ꙁаповњ'данымъ і^и^л~евы. си'лнымъ в людеX блsвите г~а”
10
10
Ті, хто їздить на ослицях білих, ті, що сидять на килимах і ходять по дорозі, співайте пісню!
ѓO еꙁдя'щїи на ѓ^сля'тахъ бњ'лыхъ и^ на сђ'дъ и^дђщїи совњта. провњща'ите”
11
11
Серед голосів, що збирають стада, біля колодязів, нехай співають хвалу Господу, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до воріт народ Господній.
Глsа плетђщиX средњ веселя'щиXся” тамо да дадя'тъ пра'вдђ гв~и правеDнїи да ё^крњпиши въ і^и^л~и. нн~њ да раꙁыдTђся въ гра'ды своя` лю'дїе гн~и”
12
12
Піднесися, піднесися, Деворо! піднесися, піднесися! співай пісню! Постань, Вараку! і веди полонених твоїх, сину Авиноамів!
Въста'ни въста'ни дево'ра, въсᲄа'ни въста'ни гл~и съ пњ'снїю. въста'ни и^ вара'кђ. и^ плњни` плњ'нь тво'и сн~е а^винее'нь”
13
13
Тоді небагатьом із сильних підкорив Він народ; Господь підпорядкував мені хоробрих.
Нн~њ въꙁвели'чится ѓ^ста'вшїи въ вельмо'жаX людїи. г~ь сми'ри на'мъ крњ'пльшая наs.
14
14
Від Єфрема прийшли ті, хто вкорінився в Амалика; за тобою Веніамін, серед народу твого; від Махира йшли начальники, і від Завулона — ті, хто володіє тростиною писаря.
лю'ди е^фрњмля ё^томи'ша и^хъ в доли'не” Братъ тво'и венїами'нъ послњднїи в лю'дехъ свои^хъ. бы'сть эT мене` махи'ръ сни'де вꙁыска'ющїи тебе`. и^ эT ꙁаё^ло'на ё^крњпля'ющїися въ ски'петре ё^каꙁђ'юще писа'нїе”
15
15
І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар так само, як Варак, кинувся в долину пішки. В племенах Рувимових велика розбіжність.
Нача'лнїи въ и^саха'рњ съ дево'рою и^ варакоM” такоже и^ варакъ эTпђсти` пњшца своя` в# поли'нђ. простре` нога'ма свои^ма ё^ раздњленїа рђви'мова. вели'ка и^спытанїа срDца”
16
16
Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи бекання отар? В племенах Рувимових велика розбіжність.
И$ варакъ въскђю ми сњ'сти средњ мосџеџа'ма. послђшаᲄи ꙁвизда'нїе вᲆстава'ющиX проити въ рђвїю ве'лїя. и^спыта'нїа срDца”
17
17
Галаад живе спокійно за Йорданом, і Дану чого боятися з кораблями? Асир сидить на березі моря й біля пристаней своїх живе спокійно.
Галаа^дъ ѓ^бонђ странђ` і^ѓ^рдана, вселися и^ да'нъ. въскђю ѓ^бита'еши въ мно'гихъ. аси'ръ ѓ^бита` в помо'рїихъ мо'рскихъ. и^ в лђѕњхъ свои^х# вселися
18
18
Завулон — народ, який прирік душу свою на смерть, і Неффалим — на висотах поля.
ꙁаё^ло'нъ. лю'дїе ёкори'ша дш~ђ ег~о на смр~ть. и^ неџали'мъ на высотњ` села`”
19
19
Прийшли царі, зітнулися, тоді воювали царі ханаанські у Фанааху біля вод Мегиддонських, але не одержали ніякого срібла.
И$ прїидо'ша до него` цр~и, и^ въполчи'шася, тогда` вое^ва'ша цр~и ханаа'ни вᲆ џанаа'хђ, ё^ воды` маге'довы. и^ мно'жества сребра` не вꙁя'ша”
20
20
З неба воювали, зірки з путей своїх воювали із Сисарою.
эT нб~си вое^ва'ша ѕвњ'ꙁды эT чинђ и^хъ. вое^ва'ша съ сиса'рою”
21
21
Потік Киссон потягнув їх, потік Кедумим, потік Киссон. Зневажай, душе моя, силу!
Въ водоте'чїи ки'с#сооp. и^ꙁгна` я& водоте'чь, кадими'нъ, въ водоте'чь кис#со'нъ. попере'тъ я& дш~а моя` си'лно”
22
22
Тоді ламалися копита кінські від утечі, від утечі сильних його.
Тогда` эTсњко'ша копы'та ко'ньски, и^ ё^мякче'ны эT потопта'нїя си'лныхъ е^го”
23
23
Прокляніть Мероз, говорить ангел Господній, прокляніть, прокляніть жителів його за те, що не прийшли на допомогу Господу, на допомогу Господу з хоробрими.
Проклина'ите маꙁо'ра. и^ реq а^гг~лъ гн~ь, прокля'тїемъ клени'те живђщая в не'и. ја%ко не прїидо'ша вᲆ помо'щь гн~ю. въ помо'щь гн~ю на си'лᲆныхъ”
24
24
Нехай буде благословенна між жонами Іаїль, дружина Хевера кенеянина, між жонами в наметах нехай буде благословенна!
Блsвена в# женахъ і^и^л~евыX, жена` хаве'рова кинїина эT жеn в# кђщи, блsвена бђ'ди”
25
25
Води просив він: молока подала вона, у чаші коштовній принесла молока кращого.
Воды` проси ё^ нея, и^ да'стъ е^мђ мле'ко въ ча'ши си'лныX. принесе` ма'сло”
26
26
[Ліву] руку свою простягнула до кола, а праву свою до молота робітників; ударила Сисару, вразила голову його, розбила і проколола скроню його.
Рђ'кђ свою лњ'вђю до ко'ла. простре` десни'цђ свою до мла'та рабо'тающихъ. и^ ё^би` сиса'рђ. и^ раꙁби` главђ` е^го, и^ эTлђчи` че'люсть е^мђ, и^ ё^би`
27
27
До ніг її схилився, упав і лежав, до ніг її схилився, упав; де схилився, там і впав убитий.
ме'жђ нога'ма е^я`, преклони'въ, паде'ся ё^трђжде'нъ и^ ё'мре посредњ но'гъ е^ю` и^ т^ђ паде` нечести'вне.
28
28
У вікно виглядає і волає мати Сисарина крізь ґрати: чому довго не йде кіннота його, чому баряться колеса колісниць його?
ѓ^ко'нцоM приꙁира'ше ма'ти сиса'рина. ѓ^кно'мъ средњ решоTки. чт^о премедли` колесни'ца е^го прїити въскђ'ю ё^медлњша стопы` ѓ^рђж'їя е^го”
29
29
Розумні з її жінок відповідають їй, і сама вона відповідає на слова свої:
Мђ'дрыя нача'л#ства е^я`, эTвњща'ша е'й. и^ сама` эTвњщава'ше словеса своя` к себњ”
30
30
мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного воїна, у здобич отримано різнобарвний одяг Сисарі, отримано у здобич різнобарвний одяг, вишитий з обох боків, знятий з плечей полоненого.
Не ѓ^бря'щђтᲆ е^го раꙁдњля'юща кори'сть, дрђжа'я дрђ'ги на главђ` мђж'а си'лна кори'сᲄь, ри'ꙁы раꙁноли'чныя сиса'ръ кори'сть. раꙁли'чна ри'ꙁъ ё^краше'нныхъ. и^ раꙁли'чная шве'нїя на вы'и е^го”
31
31
Так нехай загинуть усі вороги Твої, Господи! Ті ж, що люблять Його, нехай будуть, як сонце, що сходить у всій силі своїй! — І спочивала земля сорок років.
Та'ко да поги'бнђтъ вс^и вра'ꙁи твои` г~и. и^ любя'щїи е^го ја%ко въсто'къ слн~ца въ си'лњ свое'й. и^ бы'сть въ поко'и ꙁемля`, м~, лњтъ”
Глава 6
Глvа, ѕ~”
1
1
Сини Ізраїлеві стали знову чинити зле перед очима Господа, і віддав їх Господь у руки мадіанитян на сім років.
И$ сътвори'ша сн~ове і^и^л~еви ѕло'е преD гм~ъ. и^ преда'стъ я& г~ь въ рђ'кђ мадїа'млю, з~, лњтъ”
2
2
Важка була рука мадіанитян над Ізраїлем, і сини Ізраїлеві зробили собі від мадіанитян ущелини в горах і печери й укріплення.
И$ ё^крњпи'ся рђка` мадїа'мля на і^и^л~я. и^ съᲄвори'ша себњ сн~ове і^и^л~еви эT лица` мадїа'мля ѓ^гра'ды в# гора'хъ в# пеще'раX и^ въ тве'рдехъ”
3
3
Коли посіє Ізраїль, прийдуть мадіанитяни й амаликитяни і жителі сходу і ходять у них;
И$ бы'сть е^гда` сњя'ше чл~къ і^и^л~евъ, и^ въсхожда'ше, мадїа'мъ, и^ а^мали'къ и^ сн~ове въсто'къ. и^ въсхожда'хђ на' ня”
4
4
і стоять у них наметами, і винищують плоди землі до самої Гази, і не залишають для прохарчування Ізраїлю ні вівці, ні вола, ні осла.
И$ въполча'хђся на' ня. и^ рас#сыпова'хђ пло'ды ꙁемныя, до'ндеже вни'ти въ гаꙁа'нђ. и^ не ѓ^ставля'хђ бы'тїа жи'зненаго въ і^и^л~и. н^и стадъ теле'цъ н^и ѓ^сля'тъ”
5
5
Тому що вони приходили з худобою своєю і з наметами своїми, приходили такою безліччю, як сарана; їм і верблюдам їхнім не було числа, і ходили по землі Ізраїлевій, щоб спустошувати її.
ЈА/ко са'ми и^ ско'тъ иX въсхожDаа'хђ. и^ кђщи иX принесо'ша, и^ прїидо'ша ја%ко прђꙁи мно'жествоM” самњмъ же и^ вельблю'домъ и^хъ не бя'ше числа`. и^ прихожда'хђ б^о на' ꙁемлю і^и^л~евђ рас#сы'пати ю&”
6
6
І дуже зубожів Ізраїль від мадіанитян, і воззвали сини Ізраїлеві до Господа.
И$ ѓ^ё^боꙁњ і^и^л~ь ѕњ'ло эT лица мадїа'мля”
7
7
І коли воззвали сини Ізраїлеві до Господа на мадіанитян,
И$ въꙁопи'ша сн~ове і^и^л~еви къ г~ђ” И бы'сть е^гда въꙁопи'ша сн~ове і^и^л~еви къ г~ђ. мадїа'ма ра'ди.
8
8
послав Господь пророка до синів Ізраїлевих, і сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я вивів вас з Єгипту, вивів вас з дому рабства;
и^ посла` г~ь мђж'а пррoка сн~омъ і^и^л~евомъ. и^ реq и^мъ с^е гл~етъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ. аZ е^смь и^зведы'и ваs иꙁъ е^гљ=пта. і^ и^ꙁведоX ва'сᲆ и^з до'мђ рабо'ты”
9
9
визволив вас з руки єгиптян і з руки всіх, що гнобили вас, прогнав їх від вас, і дав вам землю їх,
І$ изба'виX ваs эT рђки` е^гљ=пеTскїя. и^ эT рђки всњ'хъ стђжа'ющихъ ва'мъ, и^ прогнаX я& эT лица` ва'шего. и^ даX ва'мъ ꙁе'млю и^хъ”
10
10
і сказав вам: «Я — Господь Бог ваш; не шануйте богів аморрейських, у землі яких ви живете»; але ви не послухали голосу Мого.
И$ реко'хъ ва'мъ а%ꙁъ е^смь г~ь б~ъ ва'шъ. не ё^бо'итеся бо'гъ а^м#мор#ре'искъ. в# них#же живете` въ земли` ихᲆ. н^о не послђш'асте гла'са мое^го”
11
11
І прийшов ангел Господній і сів у Офрі під дубом, що належав Іоасу, нащадкові Авиазеровому; син його Гедеон вибивав тоді пшеницю в точилі, щоб сховати від мадіанитян.
И$ прїиде а^гг~лъ гн~ь, и^ сњ'де поD дђ'боM, ја%же е^сть въ е^џра'џе и^же бы'сть и^ѓ^а'са эTц~а е^сри'мова. и^ гедеѓ'нъ сн~ъ е^го млача'ше пшеницђ на гђмнњ` е^го. да бњжа'тᲆ с не'ю эT лица` мадїа'мля”
12
12
І явився йому ангел Господній і сказав йому: Господь з тобою, чоловіче сильний!
И$ ја^вися е^мђ а^гг~лъ гн~ь, и^ реq г~ь с тобо'ю мђж'ђ си'л#ныи”
13
13
Гедеон сказав йому: господарю мій! якщо Господь з нами, то чого сталася з нами уся ця [біда]? і де всі чудеса Його, про які розповідали нам батьки наші, говорячи: «з Єгипту вивів нас Господь»? Нині залишив нас Господь і віддав нас у руки мадіанитян.
И$ реq к немђ` гедеѓ'нъ. г~и мо'и, а^ще е^сть г~ь в на'съ. т^о въскђ'ю н^ы ѓ^брњто'ша вс^я ѕла'я с^и. и^ гд^њ сђть вс^я чюдеса` е^го. е^лико повњ'даша наM эTц~ы наши гл~юще. не и^ꙁъ е^гљ=пта л^и и^ꙁведе` насъ г~ь, и^ нн~њ эTвр'ьже наs г~ь. и^ преда'стъ наs в рђ'кђ мадїа'млю”
14
14
Господь, споглянувши на нього, сказав: іди з цією силою твоєю і спаси Ізраїля від руки мадіанитян; Я посилаю тебе.
И$ въꙁрњ'въ на'нь а^гг~лъ гн~ь и^ реq е^мђ. и^ди` въ крњ'пости свое'й се'и. и^ сп~се'ши і^и^л~я эT рђ'кђ мадїа'млю, и^ с^е пошлю` т^я”
15
15
[Гедеон] сказав йому: Господи! як спасу я Ізраїля? ось, і плем’я моє в коліні Манассіїному найбідніше, і я в домі батька мого молодший.
И$ реq къ немђ гедеѓ'нъ. г~и. чиM сп~сђ і^и^л~я. с^е ты'сяща м^я хђдњ'иша в# манасїи. и^ а'ꙁъ мнїи' в# домђ эTц~а мое^го”
16
16
І сказав йому Господь: Я буду з тобою, і ти подолаєш мадіанитян, як одну людину.
И$ реq к немђ г~ь поне'же а^ꙁъ бђ'дђ с тобо'ю. і^ и^збїе'ши мадїа'ма ја%ко е^ді'наго мђжа”
17
17
[Гедеон] сказав Йому: якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, то зроби мені знамення, що Ти говориш зі мною:
И$ реq к немђ гедеѓ'нъ. а%ще е^смь ѓ^брњ'лъ блгDть прDе ѓ^чи'ма твои'ма. да сътвори'ши м^и ꙁна'менїе, ја%кот^ы е^си и^же гл~еши со мно'ю”
18
18
не йди звідси, доки я не прийду до Тебе і не принесу дара мого і не запропоную Тобі. Він сказав: Я залишуся до повернення твого.
Не постђпи` эTсю'дђ до'н#деже прїидђ` к ᲄебњ`, и^ принесђ` тре'бђ свою и^ положђ` прDе тобо'ю, и^ реq а^ꙁᲆ премедлю` до'ндеже ѓ^брати'шися”
19
19
Гедеон пішов і приготував козеня й опрісноків з ефи борошна; м’ясо поклав у кошик, а юшку влив у горщик і приніс до Нього під дуб і запропонував.
Гедеѓ'нъ же, в#ни'де и^ сътвори` ко'ꙁлище эT ко'ꙁъ, и^ че'тверть е%фи мђки` ѓ^прњ'сноковᲆ, и^ вложи` с мя'сомъ въ кро'шницђ, и^ ю'хђ в#лїя` въ горне'цъ, і^ и^ꙁнесе` к немђ поD дђб#, и^ поста'ви”
20
20
І сказав йому ангел Божий: візьми м’ясо й опрісноки, і поклади на цей камінь, і вилий юшку. Він так і зробив.
И$ рече к немђ` а^гг~лъ гн~ь възми` мя'са и^ хлњ'бы прњ'сныя, и^ положи` ё^ ка'мене ѓ%ного, и^ ю'хђ блиZ пролїи', и^ сътвори` та'ко”
21
21
Ангел Господній простяг кінець жезла, який був у руці його, доторкнувся до м’яса й опрісноків; і вийшов вогонь з каменя і поїв м’ясо й опрісноки; і ангел Господній зник з очей його.
И$ простре` а^гг~лъ гн~ь коне'цъ жеꙁла` и^же въ рђцњ` е^го, и^ прикоснђ'ся мя'сњхъ и^ хлњ'бехъ прњ'сныхъ, и^ въꙁгорњ'ся ѓ%гнь эT ка'мене, и^ съж#же` мя'са и^ ѓ^прњ'сноки, а^гг~лᲆ же гн~ь эTи%де эT ѓ%чїю е^го”
22
22
І побачив Гедеон, що це ангел Господній, і сказав Гедеон: горе мені, Владико Господи! тому що я бачив ангела Господнього лицем до лиця.
И$ ви'дњ гедеѓ'нъ, ја%ко а^гг~лъ е^сть гн~ь, и^ рече гедеѓn, ЭO г~и г~и сего` ли ра'ди ви'дњхъ а^гг~ла гн~я лице'мъ къ лицђ`”
23
23
Господь сказав йому: мир тобі, не бійся, не помреш.
И$ рече е^мђ г~ь, ми'ръ ᲄебњ не бо'ися, не ё%мреши”
24
24
І влаштував там Гедеон жертовник Господу і назвав його: Ієгова Шалом*. Він ще до цього дня в Офрі Авиєзеровій.
И$ съгради` та'мо гедеѓ'нъ ѓ^л^тарь гв~и, и^ прозва` и& ми'рᲆ гн~ь до сего дн~е, и^ е^ще` сђщђ е^мђ въ е^џра'џњ эTц~а е^срїи'на”
25
25
У ту ніч сказав йому Господь: візьми тельця зі стада батька твого й другого тельця семирічного, і зруйнуй жертовник Ваала, який у батька твого, і зрубай священне дерево, яке при ньому,
И$ быs в т^ђ но'щь и^ реq е^мђ г~ь, поими` теле'ц# ё^пита'н#ныи эT ско'тъ эTц~а твое^го, теле'цъ и^ дрђгїи', въ ꙁ~, лњтъ, и^ раꙁори` ѓ^лтарь ваа'ль, и^же е^сть эTц~а твое^го, и^ са'дъ и^же ё^ него` да посњче'ши”
26
26
і постав жертовник Господу Богу твоєму, [який явився тобі] на вершині скелі цієї, у порядку, і візьми другого тельця і принеси у всепалення на дровах дерева, яке зрубаєш.
И$ да съгради'ши ѓ^л#тарь гв~и б~ђ твое^мђ, ја^ви'вшђ ти ся е^мђ на верхђ` горы` сея`, въ преDчинїю`, и^ да по'имеши теле'цъ вторы'и и^ въꙁнесе'ши въ все`съж#же'нїе, на' древXњ сада и^же посњче'ши”
27
27
Гедеон взяв десять чоловік з рабів своїх і зробив, як говорив йому Господь; але оскільки зробити це вдень він боявся через домашніх батька свого і жителів міста, то зробив уночі.
И$ поя` гедеѓ'нᲆ і~, мђ'жь эT ра'бъ свои^хᲆ, и^ сътвори` ја%коже ꙁаповњ'да е^мђ г~ь, и^ бы'сть ја%ко ся ё%боя` до'мђ эTц~а свое^го, и^ мQђ граDныхъ, сътвори'ти сего` въ дн~е, и^ сътвори` но'щїю”
28
28
Зранку встали жителі міста, і ось, жертовник Ваала зруйнований, і дерево при ньому зрубано, і другий телець принесений у всепалення на новоспорудженому жертовнику.
ѓ^бђтрњвше же мђж'и граDстїи ꙁаё%тра, ви'дњша и^ с^е раско'панъ ѓ^лтарь ваа'ль, и^ саD и^же ё^ него посњче'нъ, и^ теле'цъ ё^пита'ныи възнесе'нъ на вс^есъж#же'нїе на ѓ^л#тарь но'во съгражде'ныи”
29
29
І говорили одне одному: хто це зробив? Шукали, розпитували і сказали: Гедеон, син Іоасів, зробив це.
И$ реко'ша дрђ'гъ къ дрђгђ кт^о со'твори` ве'щъ сїю и^ въпраша'хђ і^ и^ска'хђ, и^ реко'ша ја%ко гедеѓ'нъ сн~ъ и^а'совъ сътвори'лъ е^сть ве'щъ сїю”
30
30
І сказали жителі міста Іоасу: виведи сина твого; він повинен померти за те, що зруйнував жертовник Ваала і зрубав дерево, яке було при ньому.
И$ реко'ша мђж'и грDастїи къ и^ѓ^а'сђ и^ꙁведи` сн~ъ тво'и, и^ да ё%мретъ, ја%ко раскопа` ѓ^лтарь ваа'ль, и^ ја%ко посњче` са'дъ и%же ё^ него`”
31
31
Іоас сказав усім, хто приступив до нього: чи вам заступатися за Ваала, чи вам захищати його? хто заступиться за нього, той буде відданий на смерть в цей самий ранок; якщо він бог, то нехай сам заступиться за себе, проти того, хто зруйнував його жертовник.
И$ реq и^ѓ^а'съ къ мђже'мъ въста'вшимъ на'нь, вы` л^и нн~њ прю` гл~ете эT ваа'ла, и^ вы` л^и е^го сп~сете`, н^о а%ще кт^о сътвори'лъ е^мђ е^сть кривинђ`, да ё%мретъ до ꙁаё%трїя, а%ще б~ъ е^сть да м#сти'тъ себе` кт^о раскопа` е^го ѓ^лтарь”
32
32
І став називати його з того дня Ієроваалом, тому що сказав: нехай Ваал сам судиться з ним за те, що він зруйнував жертовник його.
И$ проꙁва'ша и& в то'и дн~ь прњт'ели ваа'ла рекђще да эTм#сти'тъ на не'мъ ваа'ль. кт^о раскопа` ѓ^л#тарь е^го”
33
33
Тим часом усі мадіанитяни й амаликитяни і жителі сходу зібралися разом, перейшли [ріку] і стали станом у долині Ізреельській.
Тогда` ве'сь мадїа'мъ и^ а^мали'къ, и^ сн~ове въстоk снидо'шася вкђ'пњ, и^ преидо'ша рекђ` и^ ста'ша в доли'нњ і^ил~ь”
34
34
І Дух Господній надихнув Гедеона; він засурмив трубою, і скликане було плем’я Авиєзерове, щоб іти за ним.
дх~ъ же бж~їи бы'сть ё^крњпля'а гедеѓ'на и^ вᲆстрђби ро'гомъ, и^ въꙁпи` а^вїезе'ръ въ слњ'дъ е^го”
35
35
І послав послів по всьому коліну Манассіїному, і воно погодилося йти за ним; також послав послів до Асира, Завулона і Неффалима, і ці прийшли назустріч їм.
посла же послы` къ всемђ` манасїю, и^ съꙁва'ся и^ се'и вᲆ слњ'дъ е^го, посе'мъ посла` послы` въ а^си'ръ, и^ въ ꙁаё^ло'нъ, и^ въ нефџали'мъ, и^ взыидоша сђпроти'виᲄися и^мъ”
36
36
І сказав Гедеон Богу: якщо Ти спасеш Ізраїля рукою моєю, як говорив Ти,
И$ реq гедеѓ'нъ къ б~ђ, а%ще и%стинно сп~са'еши рђко'ю моею і^и^л~я, ја%коже гл~а”
37
37
то ось, я розстелю тут на току стрижену вовну: якщо роса буде тільки на вовні, а на усій землі сухо, то буду знати, що спасеш рукою моєю Ізраїля, як говорив Ти.
Се^ а%зъ положђ` рђ'но во'лняно на тоцњ`, и а%ще роса` бђ'дет# на' рђ'нњ то'чїю, а^ по всеи ꙁеMли` сђша, т^о ё^ви'дњ ја%ко сп~са'еши рђко'ю моею і^и^л~я, ја%коже гл~а”
38
38
Так і сталося: на другий день, вставши рано, він став віджимати вовну і віджав з вовни роси цілу чашу води.
И$ бы'сть та'ко, и^ ѓ^бђт'рњвъ гедеѓ'нъ наё%трїя, и^зби` рђ'но і^ и^ска'па и^ꙁ рђ'на роса`, и^ напо'лни ча'шђ воды`”
39
39
І сказав Гедеон Богові: не прогнівайся на мене, якщо ще раз скажу і ще тільки один раз зроблю випробування над вовною: нехай буде сухо на одній тільки вовні, а на всій землі нехай буде роса.
И$ реq гедеѓ'нъ къ б~ђ, да не раꙁгнњ'вается ја%рость твоя` на' мя, да гл~ю е'ще` е^ді'ною, і^ и^скђшђ е^ще` е^ді'ною, в рђ'нњ се'мъ, да бђ'детъ в рђ'нњ то'чїю сђша, а^ по все'и земли` роса` бђ'детъ”
40
40
Бог так і зробив у ту ніч: тільки на вовні було сухо, а на всій землі була роса.
И$ сътвори` б~ъ в# тђ но'щь та'ко, и^ бысть сђ'хо на рђ'нњ то'чїю, а^ по все'и ꙁемли` роса`”
Глава 7
Глvа, з~”
1
1
Ієроваал, він же і Гедеон, встав зранку і весь народ, який був з ним, і розташувалися станом біля джерела Харода; мадіамський же стан був від нього на північ біля пагорба Море? на долині.
И$ ѓ^бђтрњ` ровоа'ль. с^е е^сть гедеѓ'нъ. и^ вс^и люди и^же с ниM, вᲆполчи'шася ё^ и^сто'чника а^реD. полкъ же мадїа'мль и^ а^мали'ков# бња'ше е^мђ с сњ'вера на хо'лмњ мо'се гава'џовњ, а^м#мор#реѓ^вы в# доли'не”
2
2
І сказав Господь Гедеону: народу з тобою занадто багато, не можу Я віддати мадіанитян у руки їх, щоб не загордився Ізраїль переді Мною і не сказав: «моя рука спасла мене»;
И$ рече г~ь къ гедеѓ%нђ. мно'ѕи людїе и^же с тобо'ю. сего ра'ди не предаM мадїа'ма в рђкђ иX. да не когда` похва'лится і^и^л~ь на' мя гл~я, рђка моа сп~се мя”
3
3
отже, виголоси голосно до народу і скажи: «хто боязкий і несміливий, той нехай повернеться і йде назад з гори Галаада». І повернулося народу двадцять дві тисячі, а десять тисяч залишилося.
И$ нн~њ гл~и ё^бо въ ё^ши люде'мъ рекыи. кт^о боја^ꙁливъ, и^ ё^жастиv да ѓ^братиTся. и^ заё%тра и^ди` эT горы` галаа'довы. и^ ѓ^брати'шася эT людїи. Wк~в, а^ і~ тисяu ѓ^ста`”
4
4
І сказав Господь Гедеону: все ще багато народу; веди їх до води, там Я виберу з них тобі; про кого Я скажу: «нехай іде з тобою», той і нехай іде з тобою; а про кого скажу тобі: «не повинен іти з тобою», той нехай і не йде.
И$ реq г~ь кᲆ гедеѓ^нђ, е^ще` людїе мно'ѕи сђть съведи я& на' водђ да тїя& и^скђшђ` т^ђ. и^ да бђ'деT е^гоже а^ще нарекђ` тебњ`. се'й да и^деT с тобо'ю. а^ е^гоже а^ще не нарекђ` да не и%детъ с тобо'ю”
5
5
Він привів народ до води. І сказав Господь Гедеону: хто буде хлебтати воду язиком своїм, як хлебче пес, того постав окремо, також і тих усіх, які будуть схилятися на коліна свої і пити.
И$ сведе` люди` на' воводђ” И$ рече г~ь къ гедеѓ'нђ вс^я и^же ло'четъ ја^ꙁы'комъ свои^мъ эT воды`, ја^коже ло'четъ пе'съ. да посᲄа'виши и& ѓ^ е^ді'нђ. и^ весь и^же на колњ'нђ падеT и^ пїе^т# во'дђ эTлђчи и& ѓ^ е^ді'нђ
6
6
І було число тих, хто хлебтали ротом своїм з руки, триста чоловік; весь же інший народ схилявся на коліна свої пити воду.
И$ быs число` в го'рстехъ лока'вшиX ја^зы'коM. т~ мђж'ь, и^ вс^и же ѓ^ста'вшїи лю'дїе преклони'шася на колњ'нђ и^хъ пи'ти во'дђ”
7
7
І сказав Господь Гедеону: трьомастами тими, що хлебтали, Я спасу вас і віддам мадіанитян у руки ваші, а весь народ нехай іде, кожен у своє місце.
И$ рече г~ь къ гедеѓ%нђ, тре'ми ст^ы мђж'ь лока'вшими во'дђ сп~сђ в^ы, и^ предаM мадїа'ма в рђ'кђ твою. и^ вс^и лю'дїе да и^дTђ на мњ'ста своя`”
8
8
І взяли вони у народу запас їжі собі і труби їхні, і відпустив Гедеон усіх ізраїльтян по наметах і затримав у себе триста чоловік; стан же мадіамський був у нього внизу в долині.
И$ взя'ша себњ бра'шно эT людїи в рђкђ свое^ю. ро'гы своя` в#сего же і^и^л~я эTпђсти` въ хра'мы своя`. а^ т~, мQђ ё^дръжа. по'лкъ же мадїа'мль бњше ни'же е^го` в доли'не.
9
9
У ту ніч сказав йому Господь: встань, зійди в стан, Я віддаю його в руки твої;
бы'сть в т^ђ ноu. рече к немђ` г~ь. въста'въ и^ сниди` эTсђ'дњ ско'ро, в# пол#къ ја%ко предаX и^хъ в рђ'кђ твою”
10
10
якщо ж ти боїшся йти один, то піди в стан ти і Фура, слуга твій;
А/ще ли ся т^ы бои'ши сни'ти. т^о сниди` т^ы и^ џа'ра ра'бъ твои въ по'лкъ”
11
11
і почуєш, що говорять, і тоді укріпляться руки твої, і підеш у стан. І зійшов він і Фура, слуга його, до самого полку озброєних, які були в стані.
И$ послђ'шаи да чт^о възгл~ютъ, и посе'мᲆ ё^крњпњюT рђцњ твои` и^ сни'деши в# полкъ, и^ сни'де са'мъ, и^ џа'ра ра'бъ е^го в ча'сть. н~, тниковъ в# по'лкъ”
12
12
Мадіанитяни ж і амаликитяни і всі жителі сходу розташувалися на долині в такій безлічі, як сарана; верблюдам їх не було числа, багато було їх, як піску на березі моря.
Мадїа'м же и^ а^мали'къ и^ вс^и сн~ове, въсто'къ стоа'хђ в поли'нњ. ја%ко прђѕи мно'жествомъ. и^ вельблю'домъ иX не бња'ше чи'сла. н^о бња'хђ ја%ко пњсоk на кра'и мо'рстњмъ мно'жествомᲆ”
13
13
Гедеон прийшов. І ось, один розповідає іншому сон і говорить: снилося мені, начебто круглий ячмінний хліб котився по стану мадіамському і, прикотившись до намету, вдарив у нього так, що він упав, перекинув його, і намет розпався.
И$ вни'де та'мо гедеѓ'нъ. и^ с^е е^ді'нъ повњ'даше соn по'дрђгђ свое^мђ. и^ рече се'й со'нъ е^гоже ви'дњхᲆ. и^ с^е тњ'сто хлњ'ба ја%чна, валяја%ся вᲆ полкъ мадїа'мль. и^ привали'ся кᲆ кђщи мадїа^мъ. и^ побї ю&, и^ превратї ю&. и^ паде'ся кђща”
14
14
Інший сказав у відповідь йому: це не що інше, як меч Гедеона, сина Іоасового, ізраїльтянина; віддав Бог у руки його мадіанитян і весь стан.
И$ эTвњща по'дрђгъ е^го и^ рече. нњ'сть т^отњ'сто н^о ко'пїе гедеѓ'ново, сн~а и^ѓ'сова мђж'а і^и^л~ева. преда'стъ г~ь в рђкђ е^го мадїа'ма, и^ ве'сь по'лкᲆ”
15
15
Гедеон, почувши розповідь про сон і тлумачення його, вклонився [Господу] і повернувся в стан ізраїльський і сказав: вставайте! віддав Господь у руки ваші стан мадіамський.
И$ бы'сть ја%ко ё^слы'ша гедеѓ%нъ повњ'данїе сна` и^ разсђже'нїе е^го. поклони'ся гв~и и^ ѓ^брати'ся въ по'лкъ і^и^л~евъ. и^ рече въста'нњте ја%ко предаs г~ь в рђцњ на'ши пол#кᲆ мадїа'мль.
16
16
І розділив триста чоловік на три загони і дав у руки всім їм труби і порожні глечики і в глечики світильники.
И$ раздњли`, т~, мђж'ь на тр^и нача'ткы. и^ вда'сть ро'гы в рђцᲇ всњмᲆ. и^ водоно'сы скђде'лны т#щи`, и^ свњща средњ водоно'совъ”
17
17
І сказав їм: дивіться на мене і робіть те саме; ось, я підійду до стану, і що буду робити, те і ви робіть;
И рече и^мъ мене смотри'те ја^ко аZ творю`, та'коже и^ вы' сътвори'те, е^гда а%зъ внїидђ въ ча'сть по'лка. и^ да бђ'детᲆ ја%коже а%ще сътворю`, та'коже да сътвори'те”
18
18
коли я і ті, що знаходяться зі мною, засурмимо трубами, сурміть і ви трубами вашими навколо всього стану і кричіть: [меч] Господа і Гедеона!
И$ е^гда` а%зъ въстрђблю ро'гом#, и^ вс^и и^же со мно'ю да въстрђбите и^ в^ы в ро'гы ѓ%крsтᲆ по'лка. и^ да речете` ко'пїе б~ђ и^ гедеѓ%нђ”
19
19
І підійшов Гедеон і сто чоловік з ним до стану, на початку середньої сторожі, і розбудили вартових, і засурмили трубами і розбили глечики, що були в руках їхніх.
И$ вни'де гедеѓ%нъ, и^ р~, мђжъ и^же с ниM. в# ча'сть по'лка въ нача'стїе стра'жи сре'днее, и^ ё^бђже'нїемᲆ въста'виша стрежа'щихъ, и^ вᲆстрђ'биша ро'гы, и^ съкрђшиша водоно'сы и^же в рђкахᲆ и^хъ.
20
20
І засурмили всі три загони трубами, і розбили глечики, і тримали в лівій руці своїй світильники, а в правій руці труби, і сурмили, і кричали: меч Господа і Гедеона!
и^ вострђби'ша въ три начаTки в ро'ги сокрђша'юще водоно'сы, и^ възя'ша в лњ'вђю рђкђ свњщи, и^ вᲆ десне'и рђцњ и^хъ ро'гы в няже трђби'ша. и^ възопи'ша ко'пїе гв~и и^ гедеѓ%нђ”
21
21
І стояв кожен на своєму місці навколо стану; і стали бігати в усьому стані, і кричали, і кинулися втікати.
И$ ста'ша кои^ждо ѓ^ себњ ѓ%крестъ по'лка. и^ смяте'ся ве'сь полкъ и^ ё^жасо'шася и^ побњго'ша”
22
22
У той час як триста чоловік сурмили трубами, повернув Господь меч один на одного в усьому стані, і побігло ополчення до Бефшитти, до Царери, до межі Авелмехоли, поблизу Табафи.
Сїи же трђби'ша, въ, т~, роh. и^ положи` г~ь на' ня ме'чь ко'ждо по'дрђгъ свое^го въ все'мъ по'лъцњ, и^ пробњж'е полкъ до виџасе'пы. и^ даже до а^вельмаё^ла и^ к тави'џђ”
23
23
І скликали ізраїльтян з коліна Неффалимового, Асирового і всього коліна Манассіїного, і погналися за мадіанитянами.
И$ созва'шася мђжи і^и^л~ьстїи эT неџали'ма, и^ эT а^си'ра, и^ эT всего` мана'сїя. и^ погна'ша въ слDњ мадїа'ма”
24
24
Гедеон же послав послів на всю гору Єфремову сказати: вийдіть назустріч мадіанитянам і перехопіть у них переправу через воду до Бефвари і Йордан. І скликали всіх єфремлян, і перехопили вони переправи через воду до Бефвари і Йордан;
И$ посла` послы` гедеѓn въ ве'сь предњлъ е^фрњмль гл~я, сни'дњте въ срњте'нїе мадїа'мђ. и^ варите иM во'дђ до веџи'ра і^е^рда'на” И$ созва'шася вс^и мђ'жїе е^фрњмовы, и^ преDэTня'ли во'дђ, до веџи'ри, і^е^рда'на.
25
25
і впіймали двох князів мадіамських: Орива і Зива, і вбили Орива в Цур-Ориві, а Зива в Ієкев-Зиві і переслідували мадіанитян; голови ж Орива і Зива принесли до Гедеона за Йордан.
и я^ша, в~, кня'ѕя мадїа'мля. ѓ^ривђ, и^ зи'вђ, и^ ё^би'ша ѓ^рива в# сђрњ, а^ зивђ ё^би'ша въ е^кевᲇ. и^ погна'ша мадїа'ма. и^ главђ` ѓ^ри'вовђ, и^ зи'вовђ. принесо'ша къ гедеѓ%нђ эT ѓ^но'я страны` і^е^рда'на”
Глава 8
Глvа, и~”
1
1
І сказали йому єфремляни: навіщо ти це зробив, чому не покликав нас, коли йшов воювати з мадіанитянами? І сильно сварилися з ним.
И$ рекоша к немђ` мђ'жи е^фрњмли что` с^е сътвори` на'мъ ја%ко не поꙁва` наs е^гда по'иде вое^ва'ти на мадїа'ма. и^ пря'хђся с ни'мъ си'лно”
2
2
[Гедеон] відповів їм: чи зробив я щось таке, як ви нині? Чи не краще Єфрем добирав виноград, ніж Авиєзер збирав?
И$ рече к ниM гедеѓ'нъ, не та'ко ли съᲄвори'хъ нн~њ ја%коже и^ в^ы. не лђ'чшее л^и собра'нїе послDњнее е^фрњмле, нежели собранїе вина` а^вїезе'рова”
3
3
У ваші руки віддав Бог князів мадіамських Орива і Зива, і що міг зробити я такого, як ви? Тоді заспокоївся дух їх проти нього, коли сказав він їм такі слова.
В рђкђ ва'шђ, предаs г~ь кня'ѕя мадїа'мля. ѓ^ри'ва, и^ ꙁи'ва. и^ что'же а%зъ могоX сътвори'ти ја%коже в^ы. тогда` почи` дх~ъ иX эT него`, вᲆнегда` гл~а иM сло'во с^е”
4
4
І прийшов Гедеон до Йордану, і перейшов сам і триста чоловік, які були з ним. Вони були стомлені [і голодні], переслідуючи ворогів.
И$ прїиде гедеѓn къ і^ѓ^рᲆда'нђ. и^ пре'иде саM і^ и^же с ниM, т~, мQђ а^л#чни и^ ё^трђжде'ни гоня'ще”
5
5
І сказав він жителям Сокхофа: дайте хліба народу, який іде за мною; вони стомилися, а я переслідую Зевея і Салмана, царів мадіамських.
И$ реq мђ'жеM сокхо'џскыM. дадиᲄе ё%бо мђжеM хлњбы и^же со мно'ю ја%ко аlчни сTђ. аZ б^о женђ` вᲆ слDњ зеве'я, и^ салмона цр~я мадїаMля”
6
6
Князі Сокхофа сказали: хіба рука Зевея і Салмана вже у твоїй руці, щоб нам війську твоєму давати хліб?
И$ реко'ша кня'ѕи съкхоџе'иски е^гда` глава` зеве'а и^ салмо'на нн~њ въ рђцњ твое'и, ја%ко да дамы` вое^мъ твои^мᲆ хлњ'бы”
7
7
І сказав Гедеон: за це, коли віддасть Господь Зевея і Салмана в руки мої, я роздеру тіло ваше терням пустельним і молотильними зубчастими дошками.
И$ реq гедеѓ%нъ не та'ко н^о вᲆнегда` преда'стъ г~ь зеве'я и^ салмо'на въ рђ'кђ мою. а%зъ сотрђ` пло'ти ва'ша те'рнїемᲆ въ пђсᲄы'ни и^ побы'лью”
8
8
Звідти пішов він у Пенуел і те саме сказав жителям його, і жителі Пенуела відповіли йому те саме, що відповідали жителі Сокхофа.
И$ възы'де эTтђ'дђ въ ваџанђ'илъ, и^ гл~а к ниM по се'мђ же. и^ эTвᲇща'ша е^мђ мђ'жи џанђ'или, ја%коже эTвњща'ша е^мђ мђж'їе сокхо'џᲆстїи”
9
9
Він сказав жителям Пенуела: коли я повернуся у мирі, зруйную вежу цю.
И$ реq гедеѓ%нъ мђж'емъ џанђ'ильскиM рекђщ'е, внегда` ѓ^бря'щђся с ми'ромъ. раскопа'ю столпъ с'еи”
10
10
Зевей же і Салман були в Каркорі і з ними їхнє ополчення до п’ятнадцяти тисяч, усе, що залишилося з усього ополчення жителів сходу; загинуло ж сто двадцять тисяч чоловік, які оголюють меч.
Зеве'и же и^ салмоn, быша в# карка'рњ и^ по'лкъ иX с ни'ми, до е~і, тысящъ мђж'еи ѓ^ставшиX эT всего по'лка сн~овъ въсто'чныхъ. а^ ё^ме'ршиX бња'ше, р~, и^ к~ тысящᲆ мђж'ь дръжащиX ко'пїе”
11
11
Гедеон пішов до тих, що живуть у наметах на схід від Нови й Іогбеги й уразив стан, коли стан спочивав безтурботно.
И$ въꙁы'де гедеѓ%нъ пђте'мъ живђщ'ихъ въ кђщахъ. эT восто'къ а^нава'и пря'мо на'вы. і^ и^зби` по'лкъ. по'лкъ же бња'ше ё^пова'ющъ”
12
12
Зевей і Салман побігли; він погнався за ними і схопив обох царів мадіамських, Зевея і Салмана, і весь стан привів у замішання.
И$ пробњгнђ'ста зеве'и, и^ салмо'на. и^ гна` въ слDњ и^хъ и^ я& ѓ%ба` цр~я мадїа'мля. зеве'я, и^ салмо'на. и' весь по'лкъ е'ю рас#сыпа”
13
13
І повернувся Гедеон, син Іоаса, з війни з узвишшя Хереса.
И$ ѓ^брати'ся гедеѓ%нъ сн~ъ и^ѓ^а'совъ эT ра'ти, пре'жде въсхо'да сл~нца”
14
14
І захопив юнака з жителів Сокхофа і випитав у нього; і він написав йому князів і старійшин сокхофських сімдесят сім чоловік.
И$ я` ѓ^тро'чищъ эT мђже'и сък#хо'џъ, и^ въпраша е^го. и^ въписа` эT него` кня'ѕя сок#хо'џ#скы. и^ ста'рца и^хъ, ѓ~, и^ сеDмь мђ'жь”
15
15
І прийшов він до жителів сокхофських, і сказав: ось Зевей і Салман, за яких ви насміялися з мене, говорячи: хіба рука Зевея і Салмана вже у твоїй руці, щоб нам давати хліб людям твоїм, які стомилися?
И$ прїиде гедеѓ%нъ кᲆ мђже'мъ сокхо'џъ. и^ реq и^мᲆ с^е ꙁеве'и и^ салмо'нъ, и^хже ради ё^кори'сте м^я гл~юще. е^да` глава` зеве'а и^ салмо'на, И$ нн~њ вᲆ рђ'цњ твое'и. да дадиM мђжемъ твоиM” эT ё^трђж'дъшим#ся хлњ'бы”
16
16
І взяв старійшин міста і терен пустельний і зубчасті молотильні дошки і покарав ними жителів Сокхофа;
И$ поя` кня'ѕи и^ сᲄа'рца граDныя, и^ те'рнїе, эT пђсты'ни и^ наказа` и^мъ мђ'жа сокхо'џ#ски.
17
17
і вежу Пенуельську зруйнував, і перебив жителів міста.
и^ сто'лпъ џанђ'иль раскопа`. і^ и^зби` мђж'а граDныя”
18
18
І сказав Зевею і Салману: якими були ті, яких ви вбили на Фаворі? Вони сказали: вони були такі, як ти, кожен мав вигляд синів царських.
И$ реq къ зеве'ю и^ салмо'нђ. ја%ко в^ы мђж'и ја%же и^ꙁби'сте въ џаво'рњ. и^ рњша ја^коv т^ы ᲄаковїи ѓ^ни`. подо'бен# ты е^си и^мъ. ко'ждо б^о иX ѓ'бразомъ ја%ко сн~ове цр~ьски”
19
19
[Гедеон] сказав: це були брати мої, сини матері моєї. Живий Господь! якби ви залишили їх живими, я не убив би вас.
И$ реq гедеѓn бра'тїа моа и^ сн~ове мт~ре мое'я сTђ. жи'въ г~ь а%ще бы'сте живи'ли и^хъ. не ё^билъ бы'хъ ва'съ”
20
20
І сказав Ієферу, первісткові своєму: встань, убий їх. Але юнак не витяг меча свого, тому що боявся, оскільки був ще молодим.
И$ реq е^џе'рђ прьвенцђ` свое^мђ въста'въ ё^бїи иX, и^ не и^звлече` ѓ^тро'чищь меча` свое^го, ё^боя'ся млаD б^о бњаше”
21
21
І сказали Зевей і Салман: встань сам і убий нас, тому що за людиною і сила її. І встав Гедеон, і убив Зевея і Салмана, і взяв пряжки, що були на шиях верблюдів їхніх.
И$ реq зеве'а и^ салмо'на. въста'ни ё^бот^ы и^ съпротиви'ся на'ю, ја%ко'въ б^о мђжъ та'ко и^ си'ла е^го. и^ въста'въ гедеѓn ё^би` зеве'я и^ салмо'на. и^ взя` мо'хры ја^же на вы'яхъ вельблю'домъ и^хъ”
22
22
І сказали ізраїльтяни Гедеону: володій нами ти і син твій і син сина твого, тому що ти спас нас від руки мадіанитян.
И$ реко'ша мђж'и і^и^л~ьстїи кᲆ гедеѓ'нђ. владњ'и т^ы в наs и^ сн~ове сн~овᲆ твоиX, ја%кот^ы сп~се наs эT рђ'кђ мадїа'млю”
23
23
Гедеон сказав їм: ні я не буду володіти вами, ні мій син не буде володіти вами; Господь нехай володіє вами.
И$ реq к ни'м# гедеѓ'нъ не владњ'ю а%зъ ва'ми. н^и воз#владњ'етъ сн~ъ мо'и ва'ми. н^о г~ь да владње'тъ ва'ми”
24
24
І сказав їм Гедеон: прошу у вас одного, дайте мені кожен по серзі зі здобичі своєї. [Бо у ворогів багато було золотих серг, тому що вони були ізмаїльтяни.]
И$ реq к ниM гедеѓn прошђ ё^ васъ е^ді'ноя вещи. да ми` дасть мђж'ь ё^серя'ꙁь эT полона` свое^го, ја%ко ё^серя'зи зла'ты мно'ѕи бяхђ и^мъ. зане'же и^зᲆмалтяне бя'хђ”
25
25
Вони сказали: дамо. І розстелили одяг і кидали туди кожен по серзі зі здобичі своєї.
И$ реко'ша даю'ще да'мы и^ простроша ри'зђ. и^ вᲆꙁверго'ша т^ђ мђж'и ё^серя'зь ꙁлаT полона` свое^го”
26
26
Ваги у золотих сергах, які він випросив, було тисяча сімсот золотих [сиклів], крім пряжок, ґудзиків і пурпурового одягу, що були на царях мадіамських, і крім [золотих] ланцюжків, що були на шиї у верблюдів їхніх.
И$ бы'сть мњра ё^серя'зь зла'тыхъ, и^хже ё^проси` ты'сђща, и^ з~ соT, сикль зла'та ра'звње плениw, и^ ѓ^дњнїи е^м#џоџовыX. и^ ри'зъ багря'ныхъ ја^же на цр~ихъ мадїа'млихъ” ра'звње гри'венъ ꙁлатыхъ, ја%же на вы'яхъ вельблюD и^хъ”
27
27
З цього зробив Гедеон ефод і поклав його у своєму місті, в Офрі, і стали всі ізраїльтяни блудно ходити туди за ним, і був він сіттю Гедеону і всьому дому його.
И$ сътвори эT нихъ гедеѓ'нᲆ ја%ко ри'зђ жре'ческђ, и^ постави и& въ гра'дњ свое^мъ е^фраџа и^ съблђди` ве'сь і^и^л~ь въ слDњ е^гота'мо и^ бы'сть гедеѓ'нђ и^ всемђ` е^го до'мђ въ собла'знь”
28
28
Так підкорилися мадіанитяни синам Ізраїля і не стали вже піднімати голови своєї, і спочивала земля сорок років у дні Гедеона.
И$ премњни'ся мадїа'мъ преD сн~ы і^и^л~евы. и^ не приложи'ша въздви'гнђти гла'вы свое^я, и^ бы'сть въ покои` земля`, м~, лTњ. въ дн~и гедеѓ'новы”
29
29
І пішов Ієроваал, син Іоасів, і жив у домі своєму.
І$ и^де е^рова'ль сн~ъ и^ѓа'соv и^ сњ'де в домђ` свое^мъ”
30
30
У Гедеона було сімдесят синів, які народилися від стегон його, тому що в нього багато було дружин.
Гедеѓ'нђ же бњше, ѓ~, сн~овъ, и^зшеDшїи эT чре'слъ е^го. ја%ко же'ны бᲇхђ мно'гы е^мђ”
31
31
Також і наложниця, яка жила в Сихемі, народила йому сина, і він дав йому ім’я Авимелех.
И$ подло'жница е^го ја%же в сики'мњ и^ с^и роди` е^мђ сн~ъ. и^ нарече и%мя е^мђ а^вимеле'хъ”
32
32
І помер Гедеон, син Іоаса, у глибокій старості, і похований був у гробі батька свого Іоаса, в Офрі Авиєзеровій.
И$ ё'мре гедеѓ'нъ сн~ъ и^ѓ^а^с#со'въ. въ ста'рости бла'зњ. и^ погребе'ся въ горњ` і^ѓ^а'сса эTц~а е^го вᲆ веџра'џе. эTц~а е^здрые^ва”
33
33
Коли помер Гедеон, сини Ізраїлеві знову стали блудно ходити вслід Ваалу і поставили собі богом Ваалверифа;
И$ бы'сть ја^ко ё%мре гедеѓ'нъ, съврати'шася сн~ове і^и^л~еви, и^ съблђди'ша въ слњ'дᲆ ваали'ма. и^ сътвори'ша себњ` ваа'львери'џа въ за'вњтъ, да и^мъ бђ'дет# бhо”
34
34
і не згадували сини Ізраїлеві Господа Бога свого, Який спас їх від руки всіх ворогів, які оточували їх;
И$ не вᲆспомянђша сн~о і^и^л~еви г~а б~а свое^го, и^збавльшаго я& и^ꙁ рђкы всњ'хъ вра'гъ и^хъ ѓ%крsтныхъ”
35
35
і дому Ієровааловому, або Гедеоновому, не зробили милости за всі благодіяння, які він зробив Ізраїлю.
И$ не сътвори'ша милости съ домо'мᲆ і^е^роа'ловыM, сїи е^сть гедеѓ'нᲆ по все'и млти е^го и^же сътвори` съ і^ил~емъ”
Глава 9
Глvа, џ~”
1
1
Авимелех, син Ієроваалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому племені батька матері своєї, і сказав:
И$ і'де а^вимеле'хъ сн~ъ і^е^ровоа'мль въ сикемъ, къ бра'тїи мт~ре свое'я. и^ рече к ни'мъ и^ къ всемђ` племе'ни до'мђ эTц~а мтр~и свое^я гл~юще”
2
2
скажіть усім жителям сихемським: що краще для вас, щоб володіли вами всі сімдесят синів Ієроваалових, чи щоб володів один? і згадайте, що я кість ваша і плоть ваша.
Гл~ите с^е вᲆ ё%ши всᲇм# мђжеM сикиMскимъ, чт^о бл~жїе вамъ с^е ли` и^же владњти ва'ми, ѓ~, мђж'ь вс^и сн~ове і^е^роваа'мли, и^л^и владњти ваM мђж'ђ е^ді'номђ, и^ помяни'те ја%ко ко'сть ва'ша и^ пло'ть ва'ша е^смь а%зᲆ”
3
3
Брати матері його сказали всі ці слова його жителям сихемським; і прихилилося серце їхнє до Авимелеха, бо говорили вони: він брат наш.
И$ гл~аша бра'тїа мт~ри е^го ѓ^ немъ, въ ё%ши всњ'хъ мђжь сике'м#скъ, вс^я словеса` с^и. и^ ё^клони'ся срDце и^х# въ слDњ а^вимеле'ха, реко'ша б^о ја^ко бра'тъ на'шъ е^сть”
4
4
І дали йому сімдесят сиклів срібла з дому Ваалверифа; Авимелех найняв за них бездільних і свавільних людей, які й пішли за ним.
И$ даша е^мђ ѓ~, сребре'никъ эT до'мђ ваа'ла, фериџа. и^ ная` и%ми а^вимеле'хъ мђже'вᲆ млады'хъ и^ лњ'пыхъ. и^ хожда'хђ въ слDњ е^го”
5
5
І прийшов він у дім батька свого в Офру й убив братів своїх, сімдесят синів Ієроваалових, на одному камені. Залишився тільки Іофам, молодший син Ієроваалів, тому що сховався.
И$ прїиде в доM эTц~а свое^го въ е^џра'џђ, і^ изби` бра'тїю свою сн~ы е^ровоа'левы, ѓ~, мђжъ на ка'мени е^ді'номъ. толико ѓ^ста` і^ѓ^а^џа'мъ сн~ъ і^ѓ^ровоа'ль мнїи съкры' бо ся”
6
6
І зібралися всі жителі сихемські і весь дім Милло, і пішли і поставили царем Авимелеха біля дуба, що поблизу Сихема.
И$ собра'шася вс^и мђж'и сике'м#стїи. и весь до'мъ маа'ловъ. и^ шеDше и^ поста'виша а^вимеле'ха цр~емъ, ё^ вала'ня ста'нђ и^же в сики'мехъ”
7
7
Коли розповіли про це Іофаму, він пішов і став на вершині гори Гаризим і, піднесши голос свій, кричав і говорив їм: послухайте мене, жителі Сихема, і послухає вас Бог!
И$ повњ'даша с^е и^ѓ^а'џамђ. и^ шеD ст^а на вр'ъхъ горы` газири'н#. и^ въздви'же гла'съ свои и^ възва` рече и^мъ. послђша'ите мене` мђж'и сики'м#стїи, да и^ васъ ё^слы'шитъ б~ъ”
8
8
Пішли колись дерева помазати над собою царя і сказали маслиновому дереву: царюй над нами.
И$дђщ'и и^до'ша дре'ва і^и^ꙁбра'ти себњ` цр~я. и^ рњша масли'чинњ бђ'ди наM цр~ь”
9
9
Маслина сказала їм: чи залишу я жир мій, яким ушановують богів і людей і чи піду блукати по деревах?
И$ рече и^мъ масли'чина. и^л^и ѓ^ста'вивши сы'тость свою`, е^же въ мнњ` просла'ви б~ъ и^ чл~цы. да и^дђ` владњти древа'ми”
10
10
І сказали дерева смоковниці: йди ти, царюй над нами.
И$ реко'ша древа` смо'кви, прїиди и^ црsтвђи наD на'ми”
11
11
Смоковниця сказала їм: чи залишу я солодкість мою і гарний плід мій і чи піду блукати по деревах?
И$ рече иM смо'кви, ѓ^ста'вивши свою сладость и^ плоD сво'и бл~гыи, да и^дђ` владњти древа'ми”
12
12
І сказали дерева виноградній лозі: йди ти, царюй над нами.
И$ реко'ша древа` к виногра' дђ. прїиди и^ бђ'ди наM цр~ь”
13
13
Виноградна лоза сказала їм: чи залишу я сік мій, який веселить богів і людей, і чи піду блукати по деревах?
И$ рече иM винограD ѓ^ста'вивши л^и вино` свое и^ весе'лїе члчsко. да и^дђ` владњти древа'ми”
14
14
Нарешті сказали всі дерева терну: йди ти, царюй над нами.
И$ посеM реко'ша вс^и древа` те'рьнїю. прїиди и^ бђ'ди намᲆ цр~ь”
15
15
Терен сказав деревам: якщо ви дійсно поставляєте мене царем над собою, то йдіть, спочивайте під тінню моєю; якщо ж ні, то вийде вогонь з терну і спалить кедри ливанські.
И$ реq те'рнїе къ древаM. а^ще по и%стиннњ и^ꙁбира'ете себњ` цр~я мене`. т^о прїидњте и^ внїи'дњте поD сњ'нь мою`. а^ще ли же н^и т^о и^ꙁы'де ѓ%гнь и^зъ те'рнїа и^ попалиT вс^я ке'дры лива'нъскыя”
16
16
Отже, дивіться, чи істино і чи справедливо ви зробили, поставивши Авимелеха царем? І чи добре ви зробили з Ієроваалом і домом його, і чи відповідно до його благодіянь вчинили ви?
И$ нн~њ а%ще по и%стин#нњ и^ по съвръше'нїю творите`, поставля'юще а^вимеле'ха цр~емъ. и^ а'ще е^сте добро` сътвори'ли съ і^ѓ^ровоа'моM и^ з до'момъ е^го. и^ а'ще по эTда'нїи рђкы` е^го сътвори'сᲄе е^мђ”
17
17
За вас батько мій воював, не щадив життя свого і визволив вас від руки мадіанитян;
Поне'же вое^ва` эTц~ъ мо'и по ваs и^ дава'ше дш~ђ свою проти'вђ. і^ и^ꙁба'ви ваs эT рђкы` мадїа'мля”
18
18
а ви тепер повстали проти дому батька мого, й убили сімдесят синів батька мого на одному камені, і поставили царем над жителями сихемськими Авимелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш.
Вы же вᲆста'сте на до'мъ эTц~а мое^го дне'сь, и^зби'сте сн~ове е^го. ѓ~, мђжъ на е^ді'номъ ка'мени, и^ поста'висте цр~ем# а^вимеле'ха, сн~а рабы` е^го наD мђжи сики'мски ја%ко бра'тъ ва'шъ е^сть”
19
19
Якщо ви нині за істиною і за правдою вчинили з Ієроваалом і домом його, то [нехай буде на вас благословення і] радуйтеся за Авимелеха, і він нехай радується за вас;
І$ а'ще по и%стин#нњ с^е и^ по соверше'нїи сътвори'сте, съ и^е^ровоа'ломъ и^ до'моM е^го дне'сь, блsвени в^ы бђ'дете и^ весе'ли, ѓ^ а^вимеле'сњ и^ тои ѓ^ ва'съ”
20
20
якщо ж ні, то нехай вийде вогонь від Авимелеха і нехай спалить жителів сихемських і весь дім Милло і нехай вийде вогонь від жителів сихемських і від дому Милло, і нехай попалить Авимелеха.
А$ще ли же н^и да и^ꙁы'иде ѓ%гнь и^з# а^вимеле'ха и^ попали'тъ мђжа сикиMски, и^ до'мъ маа^ло'нь и^ посе'м# да и^зы'иде ѓ%гнь эT мђжъ сики'мскиX, и^ эT до'мђ моа^ло'ня, и^ попали` а^вимеле'ха”
21
21
І побіг Іофам, і втік і пішов у Беер, і жив там, ховаючись від брата свого Авимелеха.
И$ эTи%де и^ѓ^а^џа'мъ и^ пробњже, і^ и'де въ ви'рђ, и^ всели'ся т^ђ, эT лица` а^вимеле'ха бра'та свое^го”
22
22
Авимелех же царював над Ізраїлем три роки.
И$ ѓ^блада` а^вимеле'хъ въ і^и^л~и, г~ лњта”
23
23
І послав Бог злого духа на Авимелеха і на жителів Сихема, і не стали підкорятися жителі сихемські Авимелеху,
И$ посла` б~ъ дх~ъ ѕоl межDђ а^вимеле'хоM, и^ междђ` мђжи сики'м#скими. и^ погордњш'а мђжи` сики'мъстїи а^вемеле'хомъ”
24
24
щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Ієроваалових, і кров їхня повернулася на Авимелеха, брата їхнього, який убив їх, і на жителів сихемських, які укріпили руки його, щоб убити братів своїх.
ЈА/ко да възы'детъ эTмще'нїе. о~, сн~овъ и^е^ровоа^и'ль. и^ кро'ви иX да възло'жатъ на а^вимеле'ха бра'та и^хъ, и^же ё^би'въ и^хъ. и^ на мђжа сики'м#ски и^же ё^крњпи'ша рђцњ е^го. ё^би'ти бра'тїю свою”
25
25
Жителі сихемські посадили проти нього в засідку людей на вершинах гір, які грабували кожного, хто проходив мимо них по дорозі. Про це донесено було Авимелеху.
И$ поста'виша на'нь мђжи сики'мстїи поDса'ды. на връсњ'хъ го'рскиX. и^ разграбля'хђ вс^я и^дђщая к ни'мъ на пђти`. и^ повњ'дахђ с^е а^вимеле'хђ”
26
26
Прийшов же і Гаал, син Еведів, з братами своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, і жителі сихемські поклалися на нього.
И$ по се'мъ прїиде гаа'лъ сн~ъ а^ве'довъ и^ бра'тїа е^го. и^ прїидо'ша в# сики'мђ. и^ ё^пова'ша на'нь мђжи` сики'мстїи”
27
27
І вийшли в поле, і збирали виноград свій, і давили в точилах, і справляли свята, ходили в дім бога свого, і їли і пили, і проклинали Авимелеха.
І$ и^зыдо'ша на село`. и^ ѓ^бъи^ма'ша виногра'ды своя`. і^ и^згнета'хђ и^ съᲄвори'ша ли'ки. и^ ходи'ша въ хра'мъ бого'въ свои^хъ. и^ ја%ша и^ пи'ша, кленђще а^вимеле'ха”
28
28
Гаал, син Еведів, говорив: хто Авимелех і що Сихем, щоб ми служили йому? Чи не син він Ієроваалів, і чи не Зевул головначальник його? Служіть краще нащадкам Еммора, батька Сихемового, а йому чому ми повинні служити?
И$ рече гаа'дъ сн~ъ а^ве'довъ. чт^о е^сть а^вимеле'хъ. и^л^и чт^о е^сᲄь сн~ъ сђхе'мовъ, ја%ко да рабо'тае^мъ е^мђ. нњ'сть л^и се'и сн~ъ и^е^рова'ль, и^ зеё%ль. и^же е^сᲄь страQ е^го да слђжиM лђ'чше мђжеM е^мо'ра эTц~а сђхе'мля. и^ почᲄо и^ма'мы рабо'таᲄи е^мђ”
29
29
Якби хто дав народ цей у руки мої, я прогнав би Авимелеха. І сказано було Авимелеху: примнож військо твоє і виходь.
И$ ктоже с^е да'сть да бђ'дђтъ лю'дїе сїи въ рђ'кђ мое^ю. и^ преставлю` а^вимеле'ха, и^ рече`, къ а^вимеле'хђ ё^мно'жи си'лђ твою`, і^ и^зы'иди”
30
30
Зевул, начальник міста, почув слова Гаала, сина Еведового, і запалав гнів його.
И$ ё^слы'ша с^е зеё%ль кня'ѕь гра'да, словеса` гаа^ла сн~а а^ве'дова. и^ разгнњ'вася ја%ростїю”
31
31
Він хитрим способом відправляє послів до Авимелеха, щоб сказати: ось, Гаал, син Еведів, і брати його прийшли в Сихем, і ось, вони підбурюють проти тебе місто;
И$ посла` послы` къ а^вимеле'хђ съ ле'сᲄїю гл~я. с^е гаа^дъ сн~ъ а^ве'довъ, и^ бра'тїа е^го прїидо'ша в# сики'мђ. и^ сїи въставля'ютъ на' тя граD”
32
32
отже, встань уночі, ти і народ, який знаходиться з тобою, і постав засідку в полі;
И$ нн~њ въста'ни но'щїю т^ы, и^ вс^и лю'дїе тво'и с тобо'ю. и^ поDсњди` до заё%трїя ё^ селе`”
33
33
вранці ж, при сходженні сонця, встань рано і підійди до міста; і коли він і народ, який з ним, вийдуть до тебе, тоді роби з ними, що може рука твоя.
И$ е^гда` бђ'дет# да'но, ја%ко вᲆзы'деT слн~це, ѓ^бђтрњ'и и^ протягни'ся къ гра'дђ. и^ а^ще то'й са'мъ и^ лю'дїе и^же с ниM и^зы'дђтъ к тебњ. т^о сътвори'ши е^мђ ја^коже а%ще возмо'же рђка` твоя”
34
34
І встав уночі Авимелех і весь народ, який знаходився з ним, і поставили в засідку біля Сихема чотири загони.
И$ вᲆста` а^вимелеX и^ вс^и лю'дїе и^же с ни'мъ но'щїю. и^ поDсњдоша в сики'мᲇ, на д~, ча'сᲄи”
35
35
[Вранці] Гаал, син Еведів, вийшов і став біля воріт міських; і встав Авимелех і народ, який був з ним, із засідки.
И$ бы'сть заё%тра і^ и^зы'де гаа'лᲆ сн~ъ а^ве'довъ. и^ ст^а преD вра'ты гра'дђ. и^ въста` а^вимеле'хъ и^ лю'дїе и^же с ниM эT поDса'ды”
36
36
Гаал, побачивши народ, говорить Зевулу: ось, народ спускається з вершини гір. А Зевул сказав йому: тінь гір тобі здається людьми.
И$ видњ` гаа^л# сн~ъ а^ве'доv лю'ди. и^ рече к# зеё%лю. с^е нароD людїи и^схо'дитъ съ ве'рхъ го'рских^. и^ рече к немђ зеё%ль, стњ'ню дђбра'вы ᲄы` ви'диши ја^ко мђжа”
37
37
Гаал знову говорив і сказав: ось, народ спускається з узвишшя, і один загін іде від дуба Меонним.
И$ приложи` е^ще` гаа'лъ гл~ати. и^ рече се лю'ди и^схо'дятъ эT высоты` земля`. и^ поlкᲆ е^ді'нъ и^де'тъ эT пђти` дђбра'в#ска ви'дящимъ”
38
38
І сказав йому Зевул: де вуста твої, які говорили: «хто Авимелех, щоб ми служили йому?» Це той народ, який ти зневажав; виходь тепер і воюй з ним.
И$ рече к немђ зеё%ль гдњ сђтъ нн~њ ё^ста` твоя` гл~щаа чт^о е^сть а^вимеле'хъ да рабо'тае^мъ е^мђ. не се л^и сђть лю'дїе ја%же ты` ё^кори`. и^зы'ди ё^бо нн~њ и^ въполчи'ся проти'вђ е^мђ”
39
39
І пішов Гаал попереду жителів сихемських і воював з Авимелехом.
І$ и^зы'де гаа'дъ преD мђжи сикиMски, и^ ста` проти'вђ а^вимеле'хђ”
40
40
І погнався за ним Авимелех, і побіг він від нього, і багато впало убитих до самих воріт міста.
И$ прогна` и& а^вимеле'х#, ѓ%н#же пробњгнђ эT лица` е^го. и^ падо'ша ја^зве'нїи мно'ѕи до вра'тъ граDныX”
41
41
І залишився Авимелех в Арумі, а Гаала і братів його Зевул вигнав, щоб вони не жили в Сихемі.
И$ ѓ^бита` а^вимеле'хъ въ а^ри'мњ. ꙁеё%ль же и^згна` гаа'ла и^ бра'тїю е^го да не живђтъ в# сихе'мђ”
42
42
На другий день вийшов народ у поле, і донесли про це Авимелеху.
И$ бы'сть наё%трїя и^зыдо'ша лю'дїе на' поле. и^ повњ'даша а^вимеле'хђ”
43
43
Він узяв свій народ і розділив його на три загони і поставив у засідку в полі. І, побачивши, що народ вийшов з міста, повстав на них і побив їх.
И$ поя` лю'дїе и^ раздњли` на тр^и ча'сти и^ заста'ви поDсадђ на селњ` и^ ви'дњ. и^ с^е лю'дїе и^схожда'хђ и^з гра'да. и^ въста` на' ня і^ и^зби` и^хъ”
44
44
Тим часом як Авимелех і загони, які були з ним, підійшли і стали біля воріт міських, інші два загони напали на всіх, хто був у полі, й убивали їх.
А$вимелеX же и^ старњ'ишины ја%же с ни'мъ протяго'шася, и^ ста'ша ё^ вра'тъ гра'да. а^ дв^њ ча'сти пролїа'шася на вс^я ја^же на селњ` і^ и^зби` я&”
45
45
І бився Авимелех з містом увесь той день, і взяв місто, і перебив людей, які були в ньому, і зруйнував місто і засіяв його сіллю.
А$вимеле'х же добыва'ше гра'да ве'сь дн~ь то'и, и^ взя` гра'дъ и^ лю'ди и^же в не'мᲆ. и^зби` и^ разори'ша гра'дъ и^ посњ'я в# не'мъ со'ль”
46
46
Почувши про це, всі, хто був у вежі сихемській, пішли у вежу капища Ваал-Верифа.
И$ ё^слы'шаша с^е вс^и мђжи столпа` сихе'мля и^ внидо'ша въ тве'рдь до'мђ бога веџи'ль вери'џъ”
47
47
Авимелеху донесли, що зібралися там усі, хто був раніше у вежі сихемській.
И$ повњда'ша а^вимеле'хђ, ја%ко събра'шася та'мо вс^и мђжи столпа` сики'мска”
48
48
І пішов Авимелех на гору Селмон, сам і весь народ, який був з ним, і взяв Авимелех сокири із собою і нарубав сучків з дерев, і поклав на плечі свої, і сказав людям, які були з ним: ви бачили, що я робив; скоріше робіть і ви те саме, що я.
И$ взы'де а^вимеле'хъ в горђ` е^л#моновђ. са'мъ и^ вси лю'дїе и^же с ни'мъ. и^ взя` а^вимеле'хъ секи'рђ в рђкђ свою и^ ё^сњче сно'пъ вњтвїя эT дре'ва. и^ воздви'же и& и^ положи` на ра'мђ свою. и^ рече лю'деM и^же с ни'мъ. чт^о ви'дњсте м^я творя'ща. сътвори'те и^ вы` ско'ро ја%коже і^ а'зъ”
49
49
І нарубав кожен з усього народу сучків, і пішли за Авимелехом, і поклали до вежі, і спалили за допомогою їх вежу вогнем, і померли всі, хто був у вежі сихемській, близько тисячі чоловіків і жінок.
И$ ё^сњко'ша вс^и лю'дїе вњтвїя, и^ взя'ша и^ пои^до'ша въ слњ'дъ а^вимеле'ха. и^ вᲆзложи'ша на тверди'ль. и^ запали'ша ѓ%нњхъ тверди'ль ѓ^гне'мъ. і^ и^змро'ша вс^и лю'дїе столпа` сики'м#ска до, Wа~. мђже'и и^ женъ”
50
50
Потім пішов Авимелех у Тевец і обложив Тевец і взяв його.
И$ посе'мъ и%де а^вимеле'хъ въ џиви'с#, и^ ѓ^бся'де е^го и^ взя` е^го”
51
51
Посеред міста була міцна вежа, і втекли туди всі чоловіки і жінки і всі жителі міста, і замкнулися і зійшли на покрівлю вежі.
Сто'лпъ же б^њ тве'рдъ средњ града и^ вбњгнђша т^ђ вс^и мђжа и^ же'ны, и^ вс^я старњ'ишины гра'да. и^ ꙁаключи'шася сами же и^ в#зыидо'ша на възгражде'нїе столпа`”
52
52
Авимелех прийшов до вежі й оточив її і підійшов до дверей вежі, щоб спалити її вогнем.
И$ прїиде а^вимелехъ до столпа`. и^ сђпротиви'стася е^мђ. и^ пристђпи` а^вимеле'хᲆ до вра'тъ столпђ`, ꙁапали'ти е^го хотя` ѓ^гнемъ”
53
53
Тоді одна жінка кинула уламок жорна на голову Авимелеху і проломила йому череп.
И$ све'рже жена` е^ді'на и^зло'моk жерно'вныи, на главђ` а^вимеле'хђ. и^ съкрђши` е^мђ тњмя”
54
54
[Авимелех] негайно покликав отрока, зброєносця свого, і сказав йому: оголи меч твій і умертви мене, щоб не сказали про мене: жінка убила його. І проколов його отрок його, і він помер.
И$ въꙁопи` ско'ро а^вимеле'хъ къ ѓ%трокђ нося'щемђ сосђды е^го. и^ рече е^мђ и^звлеци` ме'чъ ᲄвои и^ ё^бїи мя. да не рекђт# ја%ко жена` ё^би` е^го. и^ прободе` и& ѓ%трокъ е^го, и^ ё'мре т^ђ”
55
55
Ізраїльтяни, бачачи, що помер Авимелех, пішли кожен у своє місце.
И$ ви'дњша мђжи і^и^л~ьсти ја%ко ё^же ё%мре а^вимелеX. и^ эTи'де ко'иждо на свое мњ'сто”
56
56
Так воздав Бог Авимелеху за злодіяння, які він зробив батькові своєму, убивши сімдесят братів своїх.
И$ эTда` б~ъ ѕл^о а^вимеле'хђ ја%же сътвори` эTцђ свое^мђ. и^же ё^би'въ, ѓ~. бра'тїя свое^я”
57
57
І всі злодіяння жителів сихемських повернув Бог на голову їх; і спостигло їх прокляття Іофама, сина Ієроваалового.
Та'коже и^ вс^я ѕло'бы мђжїи сихе'мль, и эTда` б~ъ на главђ` и^хъ. и^ вꙁы'иде на' ня кля'тва. и^ѓ^а^џе'ма, сн~а і^е^рова'ля”
Глава 10
Глvа, і~”
1
1
Після Авимелеха постав для спасіння Ізраїля Фола, син Фуї, сина Додового, з коліна Іссахарового. Він жив у Шамирі на горі Єфремовій.
И$ въста` по а^вимеле'сњ спsти сн~ы і^и^л~я. џо'ла сн~ъ џђ'а сн~ъ бра'та эTч~а е^мђ, мђж# эT и^саха'ра. се'и же живя'ше в семарњ в горњ` е^фре'мовњ”
2
2
Він був суддею Ізраїля двадцять три роки, і помер, і похований у Шамирі.
И$ сђди` і^и^л~еви. лTњ, к~г. и^ ё^мре, и^ погребе'нъ бы'сть в сема'рњ”
3
3
Після нього постав Іаїр з Галаада і був суддею Ізраїля двадцять два роки.
И$ въста` по не'мъ и^а^и'ръ галаа^ди'тинъ. и^ сђди і^и^л~еви. лTњ, к~в”
4
4
У нього було тридцять [два] сини, які їздили на тридцятьох [двох] молодих ослах, і тридцять [два] міста було в них; до цього дня їх називають селищами Іаїра, що в землі Галаадській.
И$ бы'сть е^мђ сн~овъ, л~, е^здя'щихъ. на. л~ ѓ^слехъ. гра'ди же и^мъ. л~, и^же прозыва'хђ я& и^а^и'ровы да'же до дн~е, и^же сђть в# земли` галаа'довњ”
5
5
І помер Іаїр і був похований у Камоні.
И$ ё'мре и^а^и'ръ. и^ погребе'нъ бысть въ и^камо'нᲇ”
6
6
Сини Ізраїлеві продовжували чинити зле перед очима Господа і служили Ваалу й Астарті, і богам арамейським, і богам сидонським, і богам моавитським, і богам аммонитським, і богам филистимським; а Господа залишили і не служили Йому.
И$ приложи'ша сн~ве і^и^л~ви твори'ти ѕло'е преD гм~ъ. и^ послђжи'ша ваа'лимђ и^ а^старо'џђ и^ бого'мъ сљ=р#скимъ. и^ бого'мъ сидо'ньскимъ. и^ бого'мъ моа'вльскимъ. и^ бого'мъ сн~овъ а^м#монь, и^ богоM и^ноплемеnниk. и^ ѓ^сᲄа'виша г~а, и^ не рабо'таша е^мђ”
7
7
І запалав гнів Господа на Ізраїля, і Він віддав їх у руки филистимлян і в руки аммонитян;
И$ раꙁгнњвася г~ь ја%ростїю на і^и^л~я. и^ въда'сть я& в# рђкђ џилисти'мђ. и^ в# рђкђ сн~овъ а^м#мо'нь”
8
8
вони утискували і мучили синів Ізраїлевих з того року вісімнадцять років, усіх синів Ізраїлевих по той бік Йордану в землі Аморрейській, що у Галааді.
И$ заѕлиша. и^ ѓ^печали'ша сн~ы і^и^л~евы в т^о вре'мя. и~і, лњтъ. всњхъ сн~овъ і^и^л~евыхъ и^же ѓ^бонђ странђ і^ѓ^рда'на в# земли` аMмор#ре'истеи, и^же в галаа'дњ”
9
9
Нарешті аммонитяни перейшли Йордан, щоб вести війну з Іудою і Веніаміном і з домом Єфремовим. І дуже тісно було синам Ізраїля.
И$ посеM проидо'ша сн~ове а^мъмо'ни і^е^рда'нъ, вое^ва'ти на і^ю'дђ и^ венїа^ми'на. и^ на до'мъ е^фре'моv. и^ въскорбњша сн~ове і^и^л~еви ѕњло”
10
10
І воззвали сини Ізраїлеві до Господа, і говорили: згрішили ми перед Тобою, тому що залишили Бога нашого і служили Ваалу.
И$ вᲆзопи'ша сн~ове і^и^л~еви къ г~ђ гл~юще. съгрњши'хомъ к тебњ, ја%ко ѓ^ста'вихомъ б~а нашего, и^ рабо'тахомъ ваа^ли'мђ”
11
11
І сказав Господь синам Ізраїлевим: чи не пригнічували вас єгиптяни, й аморреяни, й аммонитяни, і филистимляни,
И$ рече г~ь къ сн~омъ і^и^л~выM не эT е^гљ=пта л^и. и^ эT аMмор#ре'я и^ эT сн~ов# а^м#мо'нь. и^ эT џилисти'ма”
12
12
і сидоняни, й амаликитяни, і моавитяни, і коли ви взивали до Мене, чи не спасав Я вас від рук їх?
И$ эT сидо'нянᲆ. и^ эT а^мали'ка, и^ эT мадїа^ма и^же стђжи'ша ва'мъ. и^ ја^ко възопи'сте къ мн^њ, и^ сп~сохъ вы` эT рђки` иX.
13
13
А ви залишили Мене і стали служити іншим богам; за те Я вже не буду спасати вас:
Вы' же ѓ^ста'висте мене` и^ рабо'тасте бого'мъ и^нњм#. сего` ради не приложђ` спsти ва'съ”
14
14
підіть, взивайте до богів, яких ви обрали, нехай вони спасають вас у скрутний для вас час.
И$дњте и^ възопїите къ бого'мъ ја%же и^збра'сте себњ`. и^ т^и да сп~сђтъ в^ы въ вре'мя ско'рби ва'шея”
15
15
І сказали сини Ізраїлеві Господу: згрішили ми; роби з нами все, що Тобі завгодно, тільки визволи нас нині.
И$ рњша сн~ове і^и^л~еви къ г~ђ. съгрњши'хомъ сътвори` т^ы наM по всемђ` е^ли'ко го'дњ бы'сᲄь преD ѓ^чи'ма твои^ма. то'чїю и^ꙁба'ви насъ в# сїи дн~ь”
16
16
І відкинули від себе чужих богів і стали служити [тільки] Господу. І не потерпіла душа Його страждання Ізраїлевого.
І$ и^звергоша боги` чю'ждая эT средњ себе` и^ послђжи'ша гв~и е^ді'номђ и^ съжалњ'ся дш~а е^го. трђжде'нїя і^и^л~ева и^ поми'лова иX”
17
17
Аммонитяни зібралися і розташувалися станом біля Галаада; зібралися також сини Ізраїлеві і стали станом у Массифі.
И$ събра'шася сн~ове а^м#мо'ни, и^ ста'ша в# галаа'дњ събра'шася та'кожде и^ сн~ове і^и^л~еви и^ въполчи'шася въ стра'жбњ”
18
18
Народ і князі галаадські сказали одне одному: хто почне війну проти аммонитян, той буде начальником над усіма жителями галаадськими.
И$ рᲇша кн~ѕи людїи гала'дъскихъ, ко'ждо дрђгъ дрђгђ. кождо мђжᲆ и^же начне'тъ би'тися съ сн~ъми а^м#моновыми. то'и бђдетъ кн~ѕь всњмъ живђщимъ в# галаа'дњ”
Глава 11
Глvа, а~і”
1
1
Ієффай галаадитянин був людиною хороброю. Він був сином блудниці; від Галаада народився Ієффай.
И$ бы'сть е%џа галаа'д#скїи мQђ во'ин#. и^ си'лныи крњп'осᲄїю, се'и же быs сн~ъ жены` блђ'дница, и^же роди` галаа'дђ, і^е^џа'я.
2
2
І дружина Галаадова народила йому синів. Коли змужніли сини дружини, прогнали вони Ієффая, сказавши йому: ти не спадкоємець у домі батька нашого, тому що ти син іншої жінки.
и^ роди' же и^ жена галаа'дова сн~овъ е^мђ. и^ е^гда` въꙁмђжа'ша сн~ове жены`. и^згна'ша е^џа'я. и^ реко'ша е^мђ не причасᲄи'шися в# домђ` эTц~а на'шего. јако жены` блђ'дныя е^си т^ы”
3
3
І втік Ієффай від братів своїх і жив у землі Тов; і зібралися до Ієффая бездільні люди і виходили з ним.
И$ эTи'де і^е^џа'и эT лица` братїя свое^я. и^ всели'ся въ земли` то'вовњ. и^ събира'хђся къ е^џа'ю мђжи про'сти, и^ хожда'хђ с ни'мъ”
4
4
Через деякий час аммонитяни пішли війною на Ізраїля.
И$ быs по днехъ сихъ вое^ва'ша сн~ове а^ммо'ни на і^и^л~я”
5
5
Під час війни аммонитян з ізраїльтянами прийшли старійшини галаадські взяти Ієффая із землі Тов
И$ внегда` вое^ва'ша сн~ве а^м#мо'ни на і^и^л~я. и^до'ша ста'рцы галаа'дови поя'ти е^џа'я эT земля` то'вовы”
6
6
і сказали Ієффаю: прийди, будь у нас вождем, і ми будемо воювати з аммонитянами.
И$ реко'ша къ е^џа'еви. прїиди` да н^ы бђдеши старњ'ишина. да ся вополчи'мъ на сн~ы а^м#мо'ня”
7
7
Ієффай сказав старійшинам галаадським: чи не ви зненавиділи мене і вигнали з дому батька мого? навіщо ж прийшли до мене нині, коли ви в біді?
И$ рече е^џа'и ста'рцемъ галаа'дъским#. не вы' л^и ё^бо възненави'дњсте м^я. і^ и^згна'сте мя и^з до'мђ эTц~а мое^го, и^ эTпђсти'сте мя эT себе`. т^о почто` прїидо'сте къ мн^њ нн~њ, в#негда` печа'лни е^сте”
8
8
Старійшини галаадські сказали Ієффаю: для того ми тепер прийшли до тебе, щоб ти пішов з нами й воював з аммонитянами і був у нас начальником усіх жителів галаадських.
И$ реко'ша ста'рцы галаа'д#стїи къ е^џа'еви. сего` ради н~нњ прїидо'хомъ к тебњ`. да и%деши с на'ми и^ да въполчи'мся на сн~ы а^м#мо'ни и^ бђ'деши на'мъ кн~ѕь всњмъ живђщимъ в галаа'дњ”
9
9
І сказав Ієффай старійшинам галаадським: якщо ви повернете мене, щоб воювати з аммонитянами, і Господь віддасть їх мені, то чи залишуся я у вас начальником?
И$ рече е^џа'и къ ста'рцеM галаа'довымъ а^ще ѓ^браща'е^те мя въпол#чи'тися на сн~ы аMмо'ня и^ преда'сᲄь я& г~ь предо мно'ю, бђдђ л^и а^ꙁъ вамᲆ кн~ѕь”
10
10
Старійшини галаадські сказали Ієффаю: Господь нехай буде свідком між нами, що ми зробимо за словом твоїм!
И$ реко'ша ста'рцы галаа'дъски къ е^џа'еви. г~ь да бђдеT по'слђхᲆ междђ тобо'ю и^ на'ми. а^ще по сло'вђ твое^мђ та'ко не сътвориM”
11
11
І пішов Ієффай зі старійшинами галаадськими, і народ поставив його над собою начальником і вождем, і Ієффай виголосив усі слова свої перед лицем Господа в Массифі.
І$ и'де е^џа'и съ ста'рцы галаа'дъскими и^ поста'виша и& лю'дїе старњ'ишинђ наD собо'ю во'жда и^ кн~ѕя. и^ гл~а е^џа'и вся словеса` своя` преD бм~ъ в# маси'џᲇ”
12
12
І послав Ієффай послів до царя Аммонитського сказати: що тобі до мене, чому ти прийшов до мене воювати на землі моїй?
По сеM посла` е^џа'и послы` къ цр~ю сн~овъ а^м#мо'нь, гл~я чт^о мн^њ и^ тебњ`, ја%ко прїиде къ мн^њ въполчи'тися на земли` мое'й”
13
13
Цар Аммонитський сказав послам Ієффая: Ізраїль, коли йшов з Єгипту, взяв землю мою від Арнона до Іавока і Йордану; отже, поверни мені її з миром [і я відступлю].
И$ реq цр~ь сн~ов# а^м#монь къ посло'мъ е^џа'емъ. чт^о ради взя` і^и^л~ь зе'млю мою, внегда` и^зы'де иZ е^ги'пта эT а^рно'ня, даже до иаа^во'ка и^ до е^рда'на, и^ н~нњ възврати` ю& с ми'ромъ и^ эTи'дђ,
14
14
[І повернулися посли до Ієффая.] Ієффай удруге послав послів до царя Аммонитського,
и^ възврати'шася послы` къ е^џа'ю” И$ приложи` е^ще е^џа'и и^ посла` послы` къ цр~ю сн~овъ а^м#мо'нь” И$ рекоша е^мђ
15
15
сказати йому: так говорить Ієффай: Ізраїль не забирав землі Моавитської і землі Аммонитської;
та'ко гл~етъ е^џа'и. не взя'лъ і^и^л~ь зе'млю моа'влю, ниже зе'млю сн~овъ а^м#мо'нь.
16
16
бо коли йшли з Єгипту, Ізраїль пішов у пустелю до Червоного моря і прийшов у Кадес;
Но е^гда` и^схожа'хђ и^зъ ꙁемля` е^гљ=петъскїя і^ и'де і^ил~ь по пђсты'ни до мо'ря чрьмнаh и^ прїиде до кади'съ”
17
17
звідти послав Ізраїль послів до царя Едомського сказати: «дозволь мені пройти землею твоєю»; але цар Едомський не послухав; і до царя Моавитського він посилав, але і той не погодився; тому Ізраїль залишався в Кадесі.
И$ посла` і^и^л~ь послы` къ цр~ю е^до'мъскђ гл~я да'и м^и и^ти` сквоѕњ зе'млю твою`, и^ не послђша цр~ь е^до'м#скъ. такоже посыла'лъ и^ къ цр~ю моа'вскђ и^ не въсхотњ`. и^ сњде і^и^л~ь в кади'сњ”
18
18
І пішов пустелею, й оминув землю Едомську і землю Моавитську, і, прийшовши до східної межі землі Моавитської, розташувався станом за Арноном; але не входив у межі Моавитські, тому що Арнон є межа Моава.
По семъ и%де пђсты'нею. и^ ѓ^бы'иде зе'млю е^до'млю и^ зе'млю моа'влю. и^ прїиде на восто'к# сл~нцђ, до земли` моа'вли. и^ въполъчи'ся ѓ^бо'нђ странђ` а^рно'нь. н^о не вни'де в# предᲇлы моаvля. ја%ко а^рно'нь бя'ше предњ'лъ моа'вль”
19
19
І послав Ізраїль послів до Сигона, царя Аморрейського, царя Есевонського, і сказав йому Ізраїль: дозволь нам пройти землею твоєю в своє місце.
И$ посла` і^и^л~ь послы` къ сиѓ%нђ цр~ю аMмор#рњ'искђ и^ цр~ю е^сево'ньскђ и^ рече к немђ і^и^л~ь, да мине'мᲆ по земли` твое'и до мњ'ста мое^го”
20
20
Але Сигон не погодився пропустити Ізраїля через межі свої, і зібрав Сигон весь народ свій, і розташувався станом у Іааці, і воював з Ізраїлем.
И$ не въсхотњ сїѓ'нъ і^и^л~я пропђсти'ти по предњ'лђ свое^мђ. н^о собра` сїѓn вс^я лю'ди своя, и^ въпоlчи'ся кᲆ і^и^л~ю до и^а'сы и^ вое^ва` на і^и^л~я”
21
21
І віддав Господь Бог Ізраїлів Сигона і весь народ його в руки Ізраїля, і він розбив їх; і одержав Ізраїль у спадщину всю землю Аморрея, що жив у землі тій;
И$ преда'сть г~ь б~ъ в рђцњ і^и^л~ю сїѓ'на, и^ вс^я лю'ди е^го, і^ и^зби` я&.
22
22
і одержали вони у спадщину всі землі Аморрея від Арнона до Іавока і від пустелі до Йордану.
и^ прїя` і^и^л~ь вс^ю зе'млю, аMморре'я живђщаго на земли` то'и и^ взя'ша весᲆ предњлᲆ а^м#море'искъ” эT а^рно'на, да'же до а^во'ка. и^ эT пђсты'ня до і^ѓ^рда'на”
23
23
Отже, Господь Бог Ізраїлів прогнав Аморрея від імені народу Свого Ізраїля, а ти хочеш узяти його спадщину?
И$ н~нњ г~ь б~ъ і^и^л~евъ и^згна` аMморре'я эT лица людїи своиX і^и^л~я. Ты же хо'щеши причасти'ти ю& себњ`”
24
24
Чи не володієш ти тим, що дав тобі Хамос, бог твій? І ми володіємо всім тим, що дав нам у спадщину Господь Бог наш.
Ни^, н^о е^ли'ко причасти` тебњ` хамо'съ бо'гᲆ твой. сїя да причасти'ши, и^ вс^я ја^же и^згна` г~ь б~ъ на'шъ эT лица` нашего, т^о мы` причасти'мъ”
25
25
Хіба ти кращий за Валака, сина Сепфорового, царя Моавитського? Чи сварився він з Ізраїлем, або воював з ними?
Но н~нњ лђ'чшїи ли` е^си т^ы валаа'ка сн~а сепџо'рова цр~я моа'вля. не препира' ли ся съ і^и^л~емъ. и^л^и не вою'я вое^ва` на' ня”
26
26
Ізраїль уже живе триста років у Есевоні й у залежних від нього містах, у Ароері і залежних від нього містах, і в усіх містах, що біля Арнона; чому ви в той час не віднімали [їх]?
Внегда` всели'ся і^и^л~ь въ е^сево'нњ, и^ въ предњ'лехъ е^го и^ въ а^рои'ре и^ въ предњ'лехъ е^го и^ въ всњхъ гра'деX и^же въ предњ'лехъ а^рно'ни. т~. лTњ, почто` не и^зба'висте и^хъ въ вре'мя т^о”
27
27
А я не винен перед тобою, і ти робиш мені зло, виступивши проти мене війною. Господь Суддя нехай буде нині суддею між синами Ізраїля і між аммонитянами!
А$з же не съгрњши'хъ тебњ`. а^ ты` твори'ши со мно'ю ѕл^о вою'юще на' мя. да сђ'дитъ г~ь и^же сђди` днесь ме'ждђ сн~ы і^и^л~евыми, и^ междђ сн~ы а^м#мо'ни”
28
28
Але цар Аммонитський не послухав слів Ієффая, з якими він посилав до нього.
И$ не послђша цр~ь сн~овъ а^м#мо'нь слове'съ е^џа'евыхъ и^хже посыла` к немђ`”
29
29
І був на Ієффаєві Дух Господній, і пройшов він Галаад і Манассію, і пройшов Массифу галаадську, і з Массифи галаадської пішов до аммонитян.
И$ бы'сть на е^џаи` дх~ъ гн~ь. и^ минђ` галаа'да и^ манасїю, и^ стражбђ` галаа'довђ. и^ эT стражбы` галаа'довы и%де на ѓ%нђ странђ` сн~овъ а^м#мо'нь”
30
30
І дав Ієффай обітницю Господу і сказав: якщо Ти віддаси аммонитян у руки мої,
И$ молися и^е^џа'и мл~твою къ гв~и и^ рече. г~и а^ще преда'нїемъ предаси` сн~ы а^м#мо'ня в рђ'кђ мою.
31
31
то після повернення мого з миром від аммонитян, що вийде з воріт дому мого назустріч мені, буде Господу, і принесу це у всепалення.
То чт^о и^ꙁы'идетъ и^ꙁ вра'тъ до'мђ мое^го, проти'вђ мн^њ, е^гда` ѓ^бращђся с ми'ромъ эT сн~овъ а^м#мо'нь. да бђ'детъ с^е гв~и. и^ли възнесђ и& въ вс^есъж#же'нїе”
32
32
І прийшов Ієффай до аммонитян — воювати з ними, і віддав їх Господь у руки його;
И$ прїиде е^џа'и кᲆ сн~омъ а^м#мо'немъ въполчи'тися на' ня. и^ преда'сть я& г~ь в рђцњ е^го”
33
33
і вразив їх поразкою дуже великою, від Ароера до Минифа двадцять міст, і до Авель-Керамима, і підкорилися аммонитяни синам Ізраїлевим.
І$ и^ꙁби` я& эT а^рои'ра, до'ндеже прїити` въ семинђџъ. к~, гра'дъ да'же и^ до а^ве'я. и^ виногра'домъ вре'домᲆ вели'кимъ ѕњ'ло. и^ покоре'ни сђть сн~ове а^м#мо'ни преD лицемъ сн~овъ і^и^л~евъ”
34
34
І прийшов Ієффай у Массифу в дім свій, і ось, дочка його виходить назустріч йому з тимпанами і бубнами: вона була в нього тільки одна, і не було в нього ще ні сина, ні дочки.
И$ прїиде и^е^џа'и въ маси'џђ в до'мъ сво'и. и^ с^е дщи` е^го и^схожда'ше проти'вђ е^го съ тим#па'ны и^ ли'ки. си же е^ді'ночаDна сђщи е^мђ и^ въꙁлю'блена. и^ не бњ е^мђ сн~а н^и дрђгїя дще'ре, ра'ꙁвњ ея`”
35
35
Коли він побачив її, роздер одяг свій і сказав: ох, дочко моя! ти вбила мене; і ти серед порушників спокою мого! я відкрив [про тебе] вуста мої перед Господом і не можу відректися.
И$ бы'сть е^гда` ви'дњ ю& са'мъ, растерꙁа` ри'ꙁы своя` на себњ`. и^ рече ЭO дщи` моя` смђща'юще смђти` м^я. и^ ты` нн~њ въ жесто'тᲇ бы'сть преD ѓ^чи'ма мои^ма. а^ꙁъ б^о эTврьꙁо'х# ё^ста` моя къ г~ђ, и^ не въꙁмогђ` въспя'ть ѓ^брати'ти”
36
36
Вона сказала йому: батьку мій! ти відкрив вуста твої перед Господом — і роби зі мною те, що вимовили вуста твої, коли Господь звершив через тебе помсту ворогам твоїм аммонитянам.
И$ рече к немђ дщи` эTч~е а^ще эTврьзлъ е^си ё^ста` своя` къ г~ђ. сътвори` мн^њ ја%коже и^ꙁы'иде, и^ꙁъ ё'стъ твоиX. ꙁане же сътвори` г~ь месть враго'мъ твоиM, эT сн~овъ а^м#монь”
37
37
І сказала батькові своєму: зроби мені тільки ось що: відпусти мене на два місяці; я піду, зійду на гори й оплачу дівоцтво моє з подругами моїми.
И$ рече къ эTц~ђ с^и сътвори` эTч~е мой с^е сло'во. ѓ^ста'ви м^я дв^а мцsа, да и%дђ и^ взы'идђ на го'ры. и^ да пла'чђся дв~ъства мое^го а^зъ и^ дрђги'ня моя`”
38
38
Він сказав: піди. І відпустив її на два місяці. Вона пішла з подругами своїми й оплакувала дівоцтво своє в горах.
И$ рече е'й и^ди` и^ эTпђсти` ю& на, в~ мцsа, і^ и'де сама` и^ дрђги'ня е^я`. и^ пла'кася дв~ъства свое^го на гораX”
39
39
Коли минуло два місяці вона повернулася до батька свого, і він звершив над нею обітницю свою, яку дав, і вона не пізнала чоловіка. І ввійшло у звичай у Ізраїля,
И$ бы'сть на коне'цъ дво'ю мцsђ, въꙁврати'ся къ эTц~ђ свое^мђ. и^ сътвори` е'й е^џа'и по ѓ^беща'нїю свое^мђ, е^ю'же ся ѓ^беща`. си' же та'ко бы'сᲄь не ꙁна'ющи мђж'а. И$ бы'сть с^е в ꙁако'нъ въ і^и^л~и
40
40
що щорічно дочки Ізраїлеві ходили оплакувати дочку Ієффая галаадянина, чотири дні на рік.
эT го'да до го'да. и^ съхожда'хђ дще'ри і^и^л~евы да пла'чђтъ дще'ри ради е^џа'евы галаа^ди'тина. д~, дн~и въ лњте”
Глава 12
Глvа, в~і”
1
1
Єфремляни зібралися і перейшли в Севину і сказали Ієффаю: для чого ти ходив воювати з аммонитянами, а нас не покликав із собою? ми спалимо дім твій вогнем і з тобою разом.
И$ събра'шася мђж'и е^фре'мли и^ прїидо'ша въ сефи'нђ. и^ рњша къ е^џа'е^ви, почт^о ходи` въпол#чи'тися на сн~ы а^м#моня. и^ наs не позва` и^ти съ собо'ю. до'мъ твой с тобо'ю съж#жем# ѓ^гнемъ”
2
2
Ієффай сказав їм: я і народ мій мали з аммонитянами велику сварку; я кликав вас, але ви не спасли мене від рук їх;
И$ рече к ни'мъ е^џа'и и^мXњ прю` ве'лїю, и^ лю'дїе мои` съ сн~ъми а^м#мо'новыми и^ ѓ^скорби'ша мене` и^ лю'дїе мои` ѕњ'ло, а^з же възва'хъ ва'съ и^ не и^зба'висте мене` эT рђкђ и^хъ”
3
3
бачачи, що ви не спасаєте мене, я піддав небезпеці життя моє і пішов на аммонитян, і віддав їх Господь у руки мої; навіщо ж ви прийшли нині воювати зі мною?
И$ ви'дњхᲆ ја^ко не бя'ше сп~саю^щаго. и^ положи'хъ дш~ђ свою въ рђ'кђ мою`. і^ и^до'хъ къ сн~омъ а^м#мо'нимъ. и^ предастъ я& г~ь в рђ'кђ мою`. въскђ'ю же прїидо'сте къ мнњ` днsе, въполчи'ти ли ся на' мя”
4
4
І зібрав Ієффай усіх жителів галаадських і воював з єфремлянами, і розбили жителі галаадські єфремлян, говорячи: ви утікачі Єфремові, Галаад же серед Єфрема і серед Манассії.
І$ и^ꙁбра` и^е^џа'и вс^и мђжа галаа'дъски, и^ в#полчи'ся на е^фре'ма. і^ и^ꙁби'ша мђж'и галаа'дъстїи е^фре'ма. поне'же гл~ахђ ја%ко бегђны` с^е е^фре'мови, в^ы галааD средњ е^фре'ма и^ средњ манасїя”
5
5
І перехопили галаадитяни переправу через Йордан від єфремлян, і коли хто з уцілілих єфремлян говорив: «дозвольте мені переправитися», то жителі галаадські говорили йому: чи не єфремлянин ти? Він говорив: ні.
И$ зася'де галаа'дъ прохо'ды с^и ё^ і^е^рда'на е^фре'мови, и^ бы'сть е^гда` рњша ё^цњлᲇвшїи эT е^фре'ма да мине'мъ. и^ реко'ша и^мᲆ мђж'и галаа'дъстїи. е^да л^и эT е^фре'ма вы`. и^ рњша нњсмы”
6
6
Вони говорили йому: «скажи: шибболет», а він говорив: «сибболет», і не міг інакше вимовити. Тоді вони, узявши його, заколювали біля переправи через Йордан. І загинуло в той час єфремлян сорок дві тисячі.
И$ рњша иM рцњте ꙁавTњ и^ не ё^пра'виша гл~ати си'це, ѓ^ни'же и^ма'хђ и^хъ и^ ꙁакала'хђ ё^ прехо'дъ і^е^рда'нихъ” И$ падо'ша в т^о вре'мя эT е^фре'ма. Wм~, и^ двњ ты'сящи”
7
7
Ієффай був суддею Ізраїля шість років, і помер Ієффай галаадитянин і похований в одному з міст галаадських.
И$ сђди` і^е^џаи і^ил~еви, лTњ, ѕ~. и^ по се'мъ ё%мре и^е^џа'и галаа^ди'тинъ. и^ погребе'нъ быs въ гра'дњ свое^мᲆ в# галаа'дњ”
8
8
Після нього був суддею Ізраїля Есевон з Вифлеєма.
И$ сђди` по не'мᲆ і^и^л~еви, е^севоn эT виџлеѓ'ма”
9
9
У нього було тридцять синів, і тридцять дочок відпустив він з дому [заміж], а тридцять дочок узяв зі сторони за синів своїх, і був суддею Ізраїля сім років.
Се'и и^мя'ше, л~, сн~овъ, и^ л~, дще'рїи ја%же эTда'лъ эT себе` мђже'мъ, а^ л~, же'нъ. и^ приведе` сн~омъ свои^мъ и^ꙁвнђ`. и^ сђди` і^и^л~еви, з~, лTњ” Посе'мъ
10
10
І помер Есевон і похований у Вифлеємі.
ё'мре е^сево'нь, и^ погребе'нъ бы'сть въ виџлеѓ'мњ”
11
11
Після нього був суддею Ізраїля Елон завулонянин і судив Ізраїль десять років.
И$ сђди` по неM і^и^л~еви е^лло'нъ ꙁаё^ло'нъскїи. і~, лTњ
12
12
І помер Елон завулонянин і похований в Аїалоні, в землі Завулоновій.
и^ ё'мре е^лло'нъ ꙁаё^ло'нъскїи и^ погребе'нъ въ е^ли'ме въ земли` ꙁаё^ло'ни”
13
13
Після нього був суддею Ізраїля Авдон, син Гиллела, пирафонянин.
И$ сђди` по не'мъ і^и^л~еви, авдо'нъ сн~ъ е^лїе'ховъ фараџони'тинъ”
14
14
У нього було сорок синів і тридцять онуків, які їздили на сімдесяти молодих ослах; він судив Ізраїль вісім років.
Се'и и^мяше, м~, сн~овъ. а^ л~, внђковъ и^же ја^ꙁдя'ше. на о~, ѓ^се'лᲆ. и^ сђди` і^и^л~еви. и~, лњтъ”
15
15
І помер Авдон, син Гиллела, пирафонянин, і похований у Пирафоні в землі Єфремовій, на горі Амаликовій.
По сеM ё%мре а^вдо'нъ сн~ъ е^лие'ховᲆ, фараџони'тиn и^ погребе'нъ бы'сть въ џараво'нњ в# ꙁемли` е^фре'мли, в# горњ а^мали'ковњ”
Глава 13
Глvа, г~і”
1
1
Сини Ізраїлеві продовжували чинити зле перед очима Господа, і віддав їх Господь у руки филистимлян на сорок років.
И$ приложи'ша е^ще` сн~ове і^и^л~ви твориᲄи ѕл^о преD гм~ъ, и^ преда' я& в рђ'кђ филистиMскђ, м~, лTњ”
2
2
У той час був чоловік з Цори, із племені Данового, на ім’я Маной; дружина його була неплідна і не народжувала.
И$ бя'ше мђж'ъ въ а^ўа'рᲇ эT племе'ни да'нова и^мя' же е^мђ мано'е. и^ жена` е^мђ бя'ше непло'ды и^ не ражDаа'ше”
3
3
І явився ангел Господній дружині і сказав їй: ось, ти неплідна і не народжуєш; але зачнеш, і народиш сина;
И$ ја^ви'ся а^гг~лъ гн~ь къ женњ`, и^ рече к не'и. с^е ё^бот^ы непло'ды и^ не ро'ди, с^е б^о зачне'ши и^ роди'ши сн~ъ”
4
4
отже, бережися, не пий вина і сикера, і не їж нічого нечистого;
И$ нн~њ снабди` ё^бо. не пїи вина` н^и сике'ра, и^ не ја%жъ нечи'ста ничто'же”
5
5
бо ось, ти зачнеш і народиш сина, і бритва не торкнеться голови його, тому що від самої утроби немовля це буде назореєм Божим, і він почне спасати Ізраїля від руки филистимлян.
ЈА/ко с^е ты` въ ё^тро'бњ прїи'меши и^ породи'ши сн~ъ, и^ желњ'ꙁо на гла'вђ е^го не вᲆзы'идетъ, ја%ко наꙁире'и бв~и бђдеT с^е, ѓ^тро'ча эT чре'ва. и^ се'и начне'тᲆ спsти і^и^л~я и^ꙁ рђки` и^ноплеме'н#ник#”
6
6
Дружина прийшла і сказала чоловіку своєму: чоловік Божий приходив до мене, вигляд якого, як вигляд ангела Божого, дуже величний; я не запитала його, звідки він, і він не сказав мені імені свого;
И$ вни'де жена` и^ рече мђж'еви свое^мђ гл~юще, чл~къ бж~їи прїиде къ мнњ` и ѓ'браꙁъ е^го ја%ко ѓ%браꙁъ а^гг~ла бж~їа стра'шенъ ѕњ'ло, и^ въпраша'хъ е^го эTкђ'дђ е^си, і^ и'мени свое^го не повњ'да м^и”
7
7
він сказав мені: «ось, ти зачнеш і народиш сина; отже, не пий вина і сикера і не їж нічого нечистого, бо немовля від самої утроби до смерти своєї буде назореєм Божим».
И$ рече` м^и с^е ты` въ ё^тро'бњ зачне'ши, и^ роди'ши сн~ъ. и^ нн~њ не пїи вина` ни ѓ^лови'ны и^ не ја%жъ н^ичто'же нечи'ста. ја%ко назире'ѓ^нъ б~ђ бђ'детъ ѓ^тро'чищъ, эT ё^тро'бы до дн~е смр~ти е^го”
8
8
Маной помолився Господу і сказав: Господи! нехай прийде знову до нас чоловік Божий, якого посилав Ти, і навчить нас, що нам робити з дитиною, яка має народитися.
И$ помоли'ся мано'е къ гв~и. и^ рече ЭO г~и. чл~къ бж~їи е^го'же посла`
9
9
І почув Бог голос Маноя, і ангел Божий знову прийшов до дружини, коли вона була на полі, і Маноя, чоловіка її, не було з нею.
мано'евы, и^ прїиде па'ки а^гг~лъ бж~їи к# женњ`. сїа же сњдя'ще на селњ`, мано'е же мђж'ъ е^я` не бя'ше с не'ю”
10
10
Дружина негайно побігла і сповістила чоловіка свого і сказала йому: ось, явився мені чоловік, який приходив до мене тоді.
И$ пот#ща'ся жена` и^ те'кши ско'ро повњда` мђж'ђ свое^мђ, и^ рече к немђ. с^е ја^ви'ся м^и мђжъ, и^же приходи` въ дн~ь ѓ%нъ къ мнњ`”
11
11
Маной встав і пішов з дружиною своєю, і прийшов до того чоловіка і сказав йому: чи ти той чоловік, який говорив із цією жінкою? [Ангел] сказав: я.
И$ въставъ и%де мано'е въ слDњ жены` свое^я и^ прїиде к мђж'ђ, и^ рече е^мђ. ты л^и е^си мђж'ъ гл~авыи къ женњ` мое'и, и^ рече а^гг~лъ а%ꙁъ е^смь”
12
12
І сказав Маной: отже, якщо сповниться слово твоє, як нам поводитися з дитиною цією і що робити з нею?
И$ рече мано'е нн~њ ё^бо да прїидетъ сло'вотвое чт^о е^сть сђ'дъ ѓ^троча'те, и^ чт^о е^сть творе'нїе е^го”
13
13
Ангел Господній сказав Маною: нехай він остерігається усього, про що я сказав дружині;
И$ рече а^гг~лъ гн~ь к# мано'еви. эT сего` е^же гл~аX женњ` да съхрани'тся эT всего`”
14
14
нехай не їсть нічого, що вирощує виноградна лоза; нехай не п’є вина і сикера і не їсть нічого нечистого і дотримує всього, що я наказав їй.
И$ эT всего` и^же и^схо'дитъ и^ꙁ виногра'да да не ја%сть и^ вина` и^ сике'ра да не пїе'тъ, и^ всего` нечи'ста да не ја%сть, и^ вс^е е^ли'ко заповњ'дахъ сїе да снабди'тъ”
15
15
І сказав Маной ангелу Господньому: дозволь затримати тебе, доки ми приготуємо для тебе козеня.
И$ рече мано'е къ а^гг~лђ бж~їю, да т^я понђди'мъ, и^ сътвори'мъ преD тобо'ю ко'злище эT ко'зъ”
16
16
Ангел Господній сказав Маною: хоча б ти й затримав мене, але я не буду їсти хліба твого; якщо ж хочеш звершити всепалення Господу, то принеси його. Маной же не знав, що це ангел Господній.
И$ рече а^гг~лъ бж~їи к# мано'еви, а%ще м^я нђ'диши и^ не ја%м# хлњ'ба твое^го, н^о а%ще сътвори'ши вс^есъж#же'нїе гв~и, т^о възнеси е&. не вᲇ'дяше б^о мано'е ја%ко а^гг~лъ гн~ь еs”
17
17
І сказав Маной ангелу Господньому: як твоє ім’я? щоб нам прославити тебе, коли сповниться слово твоє.
И$ реq мано'е къ а^гг~лђ гн~ю чт^оти е^сть имя ᲄвое да е^гда` събђдеTся сло'вотвое` просла'виM тя”
18
18
Ангел Господній сказав йому: для чого ти запитуєш про ім’я моє? воно чудне.
И$ реq е^мђ а^гг~лъ гн~ь почто` с^е въпраша'еши и%мени мое^го с^е же е^сть чю'дно”
19
19
І взяв Маной козеня і хлібне приношення і приніс Господу на камені. І зробив Він чудо, яке бачили Маной і дружина його.
И$ вꙁя` мано'е ко'ꙁлищъ эT ко'ꙁъ и^ тре'бђ, и^ въꙁнесе` на ка'мень гв~и. и^ сътвори чю'дно” Мано'и же и^ жена` е^го гледњ'ста”
20
20
Коли полум’я стало підніматися від жертовника до неба, ангел Господній піднявся в полум’ї жертовника. Бачачи це, Маной і дружина його впали лицем на землю.
И$ быs е^гда` пла'мы взы'иде вы'ше ѓ^лтаря` до нб~се. и^ вꙁы'иде а^гг~лъ гн~ь въ пла'мени ѓ^лтаря` мано'е же и^ жена` е^го смоᲄря'сᲄа, и^ падо'сᲄа ни'цъ на зеMли`”
21
21
І невидимим став ангел Господній Маною і дружині його. Тоді Маной зрозумів, що це ангел Господній.
И$ не приложи` к# семђ а^гг~лъ гн~ь ја^ви'тиs мано'еви и^ женњ` е^го, тогда` ё^вњ'дњ мано'и ја%ко а^гг~лъ гн~ь е^сть”
22
22
І сказав Маной дружині своїй: мабуть, ми помремо, тому що бачили ми Бога.
И$ рече мано'и къ женњ` свое'и, смр~тїю ё^мревњ, ја%ко б~а видњховњ”
23
23
Дружина його сказала йому: якби Господь хотів умертвити нас, то не прийняв би від наших рук всепалення і хлібне приношення, і не показав би нам усього того, і тепер не відкрив би нам цього.
И$ рече е^мђ жена` е^го, а%ще бы хотњ'лъ б~ъ ёмр~твити на'ю т^о не бы` вꙁя'лъ эT рђ'ки на'ю вс^есъж#же'нїя и^ тре'бы. и^ не бы` покаꙁа'лъ на'ма сего` всего`” И$ не бы` слы'шано с^е сътвори'лъ на'мъ и ꙁача жена`
24
24
І народила дружина сина, і нарекла ім’я йому: Самсон. І росла дитина, і благословляв її Господь.
и^ роди` сн~ъ и^ нарече и%мя е^мђ самўо'нъ, и^ въꙁмо'же ѓ^тро'ча и^ блsви е& б~ъ”
25
25
І почав Дух Господній діяти в ній у стані Дановому, між Цорою й Естаолом.
И$ нача'тъ дх~ъ гн~ь ходи'ти с ни'мъ, и^ въ по'лцњ да'новњ средњ сараа'ка, и^ сре'дњ е^сџеѓ%ла”
Глава 14
Глvа, д~і”
1
1
І пішов Самсон у Фимнафу і побачив у Фимнафі жінку з дочок филистимських [і вона сподобалася йому].
По се'мъ и%де сам#ўо'нъ въ џаMнаџа, и^ ви'дњ женђ` въ џамнаџњ эT дще'рїи филистиMскиX, и^ годњ бы'сть преD ниM”
2
2
Він пішов і оголосив батькові своєму і матері своїй і сказав: я бачив у Фимнафі жінку з дочок филистимських; візьміть її мені за дружину.
И$ вꙁы'иде повњ'да эTц~ђ свое^мђ и мтри свое'и, и^ рече, женђ ви'дњхъ въ џамна'џњ эT дще'рїи филисти'мль, и^ нн~њ пои^мњте ю& мн^њ вᲆ женђ`”
3
3
Батько і мати його сказали йому: хіба немає жінок між дочками братів твоїх і в усьому народі моєму, що ти йдеш узяти дружину у филистимлян необрізаних? І сказав Самсон батькові своєму: її візьми мені, тому що вона мені сподобалася.
И$ рече е^мђ эTц~ъ е^го и^ мт~и е^го е^да нњсть дще'ри эT бра'тїя ᲄвое'а и^ эT всњхъ людїи мои^хъ же ны`, ја^кот^ы хощеши поя'ти женђ` эT дще'рїи и^ноплеме'н#никъ неѓ^брњзаныхъ. и^ рече саMўо'нъ къ эTц~ђ свое^мђ, т^ђ м^и пои^ми`. ја%кота` м^и ё^го'дна е^сть преD ѓ^чи'ма мои^ма”
4
4
Батько його і мати його не знали, що це від Господа, і що він шукає випадку помститися филистимлянам. А в той час филистимляни панували над Ізраїлем.
эTц~ъ же е^го и^ ма'ти е^го не раꙁђмњша ја^ко с^е эT г~а е^сть, ја%ко вины` вꙁы'щетъ эT џилисти'млянᲆ. в т^о бо вре'мя владя'хђ џилисти'ни сн~ы і^и^л~евыми”
5
5
І пішов Самсон з батьком своїм і з матір’ю своєю у Фимнафу, і коли підходили до виноградників фимнафських, ось, молодий лев, рикаючи, йде назустріч йому.
И$ сни'де самўо'н# и^ эTц~ъ е^го и^ ма'ти е^го вᲆ џамна'џа. и^ прїидо'ша до виногра'да џамна'џы, и^ с^е льви'чищъ ревы'и проти'вђ е^мђ”
6
6
І зійшов на нього Дух Господній, і він роздер лева, як козеня; а в руці в нього нічого не було. І не сказав батькові своєму і матері своїй, що він зробив.
И$ сни'де нань дх~ъ гн~ь и^ въсхити` льва` и^ растерза` и&, ја%ко ко'злищъ. и^ ничто'же не и^мња'ше в рђкђ свое'ю. и^ не повњда` эTц~ђ с^и и^ мт~ри свое'й е^же сътвори`”
7
7
І прийшов і поговорив з жінкою, і вона сподобалася Самсону.
И$ посе'м# и%де и^ гл~а съ жено'ю. и^ ё^го'дно преD ѓ^чи'ма самўо'нђ”
8
8
Через кілька днів знову пішов він, щоб узяти її, і зайшов подивитися на труп лева, і ось, рій бджіл у трупі лев’ячому і мед.
И$ въꙁврати'ся по дн~ехъ поја%ти ю&. и^ съврати'ся ви'дњти трђпъ льво'въ. и^ с^е ро'и пче'лᲆ въ ё^стњхъ льво'выхъ и^ ме'дъ”
9
9
Він узяв його в руки свої і пішов, і їв дорогою; і коли прийшов до батька свого і матері своєї, дав і їм, і вони їли; але не сказав їм, що з лев’ячого трупа взяв мед цей.
І$ и^зя` и& эT ё^стъ льво'въ на' рђкђ свою, і^ и^ды'и и^дя'ше и^ ја%ды'и. і^ и'де къ эTц~ђ свое^мђ и^ мт~ри свое'и. и^ да'сть и%ма и^ ја%ста. н^о не повњда и%ма ја%ко эT трђ'па льво'ва в#зя` сїи ме'дъ”
10
10
І прийшов батько його до жінки, і зробив там Самсон [семиденний] бенкет, як зазвичай роблять наречені.
И$ сни'де эTц~ъ е^го к невњ'сте, и^ сътвори` самўо'нъ та'мо пи'ръ. з~. дн~їи. ја^кота'котво'рятъ ю%ноты”
11
11
І коли побачили його там, вибрали тридцять шлюбних друзів, які були б при ньому.
И$ быs е^гда нача'ша боја%тися е^го, приста'виша к немђ`. л~, дрђговъ. и^ бя'хђ с ни'мъ”
12
12
І сказав їм Самсон: загадаю я вам загадку; якщо ви відгадаєте мені її за сім днів бенкету і відгадаєте правильно, то я дам вам тридцять синдонів* і тридцять змін одягу;
И$ рече иM самўо'нъ, да вы` преDложђ нн~њ гада'нїе. и^ а^ще эTгада'ю^ще сповњ'дите мн^њ. въ з~. дн~їи пирђ сего. т^о да'мᲆ вы`, л~. по'няв# и^, л~, ри'ꙁъ и^ꙁмњн#ны”
13
13
якщо ж не зможете відгадати мені, то ви дайте мені тридцять синдонів і тридцять змін одягу. Вони сказали йому: загадай загадку твою, послухаємо.
И$ а^ще л^и не мо'жете и^сповњ'даᲄи мн^њ. т^о дасте вы` мн^њ, л~, по'нявъ. и^ л~, ри'ꙁъ и^змњн#ны” И$ реко'ша е^мђ преDложи` гада'нїе твое да слы'шимъ и&.
14
14
І сказав їм: з того, що поїдає, вийшло те, що їдять, і з сильного вийшло солодке. І не могли відгадати загадки за три дні.
и^ гл~а и^мъ эT ја^дђщаго ја^до'мое и^зы'иде. и^ эT крњпкаго и^зы'иде слаDкость, и^ не мого'ша и^сповњдати гада'нїя, дотрехъ дн~їи”
15
15
В сьомий день сказали вони дружині Самсоновій: умов чоловіка твого, щоб він розгадав нам загадку; інакше спалимо вогнем тебе і дім батька твого; хіба ви покликали нас, щоб обібрати нас?
И$ бы'сть въ дн~ь четве'ртыи и^ бы'сть е^гда приближа'шеся дн~ь се'дмыи, реко'ша женњ` саMўо'новњ. прельсти` ё^бо мђжа свое^го да ᲄи повњсть гада'нїе с^е хо'щеши л^и да не съж#жемъ т^я и^ до'мъ эTц~а твое^го. ѓ^ё^бо'жати л^и съзва'сте ны` зде`”
16
16
І плакала дружина Самсонова перед ним і говорила: ти ненавидиш мене і не любиш; ти загадав загадку синам народу мого, а мені не розгадаєш її. Він сказав їй: батькові моєму і матері моїй не розгадав її; і чи тобі розгадаю?
И$ пла'кася жена` сам#ўо'нова к сам#ўо'нђ мђжђ свое^мђ. и^ рече почᲄо ненави'диши мене`. и^ не възлюби'лъ е^си мене ја%ко гада'нїе е^же е^си преDложиl сн~омъ людїи мои^хъ. и^ не повњда е^го мн^њ. и^ рече е'й сам#ўо'нъ с^е эTц~ђ свое^мђ и^ мт~ри свое'и не повњ'дахъ сего. а^ тебњ л^и и%мамъ повњдити”
17
17
І плакала вона перед ним сім днів, у які продовжувався в них бенкет. Нарешті в сьомий день розгадав їй, бо вона наполегливо просила його. А вона розгадала загадку синам народу свого.
И$ пла'кася к немђ`, з~, дн~їи в ня'же б^њ и^мъ пи'ръ. и^ бы'сть въ дн~ь з~, и^ повњда е'и ја%ко стђжи` е^мђ вельми`. си' же скоро повњда сн~омъ людїи своиX
18
18
І в сьомий день до заходу сонця сказали йому громадяни: що солодше за мед, і що сильніше за лева! Він сказав їм: якби ви не орали на моїй телиці, то не відгадали б моєї загадки.
И$ реко'ша е^мђ мђжи граDстїи въ дн~ь се'дмыи. прежде зашествїя сл~нцђ чт^о слаDше ме'дђ, чт^о л^и крњплњи льва`. и^ рече и^мъ самўо'нъ. а^ще не бысте принђ'дили ю%ница мое'я. т^о не бы'сте ё^вњ'дали гада'нїя мое^го”
19
19
І зійшов на нього Дух Господній, і пішов він в Аскалон, і, убивши там тридцять чоловік, зняв з них одяг, і віддав зміну одягу їхнього тим, що розгадали загадку. І запалав гнів його, і пішов він у дім батька свого.
И$ паде` нань дх~ъ гн~ь. и^ сни'де въ а^сколо'нђ. і^ и^зби` тамо. л~, мђжъ и^ взя` ри'зы и^хъ. и^ дасть и& повњдавшимъ гада'нїе. и^ разгнњвася ја%ростїю сам#ўо'нъ, и^ вꙁы'де в доM эTц~а свое^го”
20
20
А дружина Самсонова вийшла за шлюбного друга його, який був при ньому другом.
Жена' же самўо'нова и%де за и^ныи мђжъ и^же бы'сть е^ді'нъ эT дрhђ е^го пи'рныхъ”
Глава 15
Глvа, е~і”
1
1
Через кілька днів, під час жнив пшениці, прийшов Самсон побачитися з дружиною своєю, принісши з собою козеня; і коли сказав: «увійду до дружини моєї в спальню», батько її не дав йому ввійти.
И$ бы'сть по дн~ехъ въ дн~и жа'твы пшени'ца. и^ присњти` самўо'нъ женђ` свою, несы'и ко'злище эT ко'ꙁъ. и^ рече да вни'дђ кᲆ женњ` мое'и въ храM и^ не да` е^мђ эTц~ъ е^я` внїити”
2
2
І сказав батько її: я подумав, що ти зненавидів її, і я віддав її другові твоєму; ось, менша сестра красивіша за неї; нехай вона буде тобі замість неї.
И$ рече эTц~ъ е^я` гл~я рњ'хъ ја%ко ненави'дяи ненави'диши е^я. и^ эTда'хъ ю& е^ді'номђ эT дрђгъ твои^хъ. не се л^и сестра` е^я` ме'ншая добрњиши е^я е^сть да бђ'детъ тебњ нн~њ в# тоя` мњ'сто”
3
3
Але Самсон сказав їм: тепер я буду правим перед филистимлянами, якщо зроблю їм зло.
И$ рече е^мђ самўо'нᲆ чи'стᲆ бђдђ н~нњ эT џилисти'млянъ. а^ще и^ сътворю` а^зъ с ни'ми ѕл^о”
4
4
І пішов Самсон, і впіймав триста лисиць, і взяв смолоскипи, і зв’язав хвіст із хвостом, і прив’язав по смолоскипу між двома хвостами;
І$ и'де самўо'нъ и^ я` т~, лиси'ць. и^ вꙁя`, т~, свњщъ и^ свяꙁа` всњ'хъ вкђпе за ѓ^шиби. ё^стро'и е^ді'нђ свњщђ ме'ждђ двњма ѓ%шибома.
5
5
і запалив смолоскипи, і пустив їх на жниво филистимське, і випалив і копиці і нежатий хліб, і виноградні сади й оливкові.
и^ раж#же` ѓ%гнь въ свњщаX и^ пђсти` и& в ни'вы џилисти'мъски. и^ ꙁапали` ни'вы до гђме'нᲆ и^ до винограD и^ масли'чїа”
6
6
І говорили филистимляни: хто це зробив? І сказали: Самсон, зять фимнафянина, бо цей узяв дружину його і віддав другові його. І пішли филистимляни і спалили вогнем її і [дім] батька її.
И$ реко'ша и^ноплеме'нницы, кт^о ли` сътвори` сїя и^ реко'ша самўо'нъ ꙁя'ть џамнаџїе'въ, ја^ко эTда` женђ` е^го е^ді'номђ эT дрhђ е^го. и^ в#ꙁыидо'ша и^ноплеме'н#ницы и^ спали'ша женђ` и^ эTц~а е^и` ѓ^гне'мъ”
7
7
Самсон сказав їм: хоча ви зробили це, але я помщуся вам самим і тоді тільки заспокоюсь.
И$ реq иM самўо'нъ, а^ще и^ сътвори'сте в^ы тако е'й, т^о с^е а%зъ не бл~гои^зво'лю н^о эTм#ще'нїе мое` е^ді'номђ комђж'до васъ сътворю`. и^ посе'мъ почїю”
8
8
І перебив він їм гомілки і стегна, і пішов і засів в ущелині скелі Етама.
І$ и^ꙁби` я& мы'шцею на стегноX ја%ꙁвою ве'лїею. и^ сни'де и^ всели'ся ё^ водоте'чи в# пеще'рњ ка'мене и^та'мъ”
9
9
І пішли филистимляни, і розташувалися станом в Іудеї, і розтягнулися до Лехи.
І$ и^ꙁыидо'ша филисти'ни, и^ въполчи'шася въ і^ю^де'и. і^ и^ꙁверго'шася въ лахи'съ”
10
10
І сказали жителі Іудеї: за що ви вийшли проти нас? Вони сказали: ми прийшли зв’язати Самсона, щоб учинити з ним, як він учинив з нами.
И$ рече и^мъ ве'сь мђж'ъ і^ю'динъ. почто` прїидо'сте на' ны. и^ реко'ша сїи свяꙁа'ти самўо'на прїидо'хомъ, и^ сътвори'ти е^мђ ја%коже сътвори` на'мъ”
11
11
І пішли три тисячі чоловік з Іудеї до ущелини скелі Етама і сказали Самсону: хіба ти не знаєш, що филистимляни панують над нами? що це ти зробив нам? Він сказав їм: Як вони зі мною вчинили, так і я вчинив з ними.
И$ снидо'ша тр^и ты'сящи мђж'ъ эT і^ю'ды къ пеще'рњ ка'мени и^та'мля. и^ реко'ша къ саMўо'нђ. не вњ'си л^и ја%ко владњюT на'ми филисти'ни. въскђ'ю сїя сътвори` намъ. и^ рече и^мъ самўонъ ја%коже м^и сътвори'ша та'ко и^ а'ꙁъ сътвори'хъ и^мъ”
12
12
І сказали йому: ми прийшли зв’язати тебе, щоб віддати тебе в руки филистимлянам. І сказав їм Самсон: покляніться мені, що ви не уб’єте мене.
И$ реко'ша е^мђ свяꙁа'ти тебе` прїидохомъ, и^ преда'ти т^я в рђцњ и^ноплеме'нникомъ” И$ реq и^мъ самўо'нᲆ клени'те ми ся да не ё^бїете м^я вы`”
13
13
І сказали йому: ні, ми тільки зв’яжемо тебе і віддамо тебе в руки їхні, а умертвити не умертвимо. І зв’язали його двома новими мотузками і повели його з ущелини.
И$ реко'ша е^мђ гл~юще не ё^бїемъ т^я. н^о съё'ꙁоM свя'жемъ т^я. и^ предади'мъ в рђцњ и^хъ. смр~тїю же не ё^мо'римъ тебе` и^ свяꙁа'ша и& двема ё%жи но'вы і^ и^ꙁведо'ша и& эT ка'мени того`”
14
14
Коли він підійшов до Леха, филистимляни з криком зустріли його. І зійшов на нього Дух Господній, і мотузки, що були на руках його, зробилися, як перегорілий льон, і упали пута з рук його.
И$ приведо'ша и& до че'люсти. и^ноплеме'н#ницы же кли'кнђша и^ стеко'ша проти'вђ е^мђ. и^ в#зы'иде на'нь дх~ъ гн~ь. и^ бы'ша ё'жа на рђ'кђ е^го ја%ко и^згре'би, е^гда` прежига'етъ ѓ%гнь, и^ рас#сы'пашася ё%зы эT рђ'кђ е^го.
15
15
Знайшов він свіжу ослячу щелепу і, простягнувши руку свою, взяв її, і вбив нею тисячу чоловік.
И$ ѓ^брњте` че'люсть ѓ%слю повр'ьженђ. и^ просте'р# рђ'кђ и^ взя` ю&. і^ и^зби` е^ю` ты'сящђ мђж'ъ.
16
16
І сказав Самсон: щелепою ослячою юрбу, дві юрби, щелепою ослячою убив я тисячу чоловік.
и^ рече самўо'нъ че'люстїю ѓ%слею потребя'я потреби'хъ и^хъ, и^ че'люстїю ѓ%слею и^зби'хъ ты'сящђ мђж'ъ”
17
17
Сказавши це, кинув щелепу з рук своїх і назвав те місце: Рамаф-Лехи*.
И$ бы'сть ја%ко преста` гл~я, повр'ьже че%люсть эT рђки` свое^я. и^ прозва` мњ'сᲄот^о и^збо'и че'люсᲄныи”
18
18
І відчув сильну спрагу і воззвав до Господа і сказав: Ти зробив рукою раба Твого велике спасіння це; а тепер помру я від спраги, і потраплю в руки необрізаних.
И$ вжажда'ся ѕњ'ло. и^ възопи` къ гв~и и^ реq. т^ы бл~говоли` в# рђцњ раба` твое^го сп~се'нїе вели'кое сїе. и^ нн~њ ё^мира'ю жа'жDею и^ впадђ` в рђки неѓ^брᲇз'аныX”
19
19
І розверз Бог щілину в Леху, і потекла з неї вода. Він напився, і повернувся дух його, і він ожив; від того і наречено ім’я місцю цьому: «Джерело того, хто взиває», яке у Леху до цього дня.
И$ эTвр'ьже б~ъ ја%звђ на че'люсти і^ и^зы'иде и^з нея` вода` и^ пи`. и^ възврати'ся дх~ъ е^го и^ эTдыха`. сего ра'ди прозва'ся и%мя е'й и^сто'чниk призыва'ющаго и^же е^сть в# че'люсти и^ до сего дн~е”
20
20
І був він суддею Ізраїля в дні филистимлян двадцять років.
И$ сђди` і^и^л~еви въ дн~и филисти'млян# к~, лњтъ”
Глава 16
Глvа, ѕ~і”
1
1
Прийшов одного разу Самсон у Газу і, побачивши там блудницю, увійшов до неї.
И$ і'де саMўо'нъ в# га'зђ, и^ ви'дњ т^ђ женђ` блDђницђ, и^ прїиде к не'и”
2
2
Жителям Гази сказали: Самсон прийшов сюди. І ходили вони навкруги, і підстерігали його всю ніч біля воріт міста, і ховалися всю ніч, говорячи: до світла ранкового почекаємо, і вб’ємо його.
И$ повњ'даша га'зоM гл~юще прїиде самўо'н сњмо. и^ ѓ^быидо'ша и&, и^ поDсњдо'ша е^мђ вс^ю но'щь ё^ враT граDныX. и^ потаи'шася вс^ю но'щь гл~юще, до'н#деже ѓ^свитя` ё%тро ё^бїемъ е^го”
3
3
А Самсон спав до півночі; опівночі ж, уставши, схопив двері міських воріт з обома одвірками, підняв їх разом із запором, поклав на плечі свої і відніс їх на вершину гори, яка на шляху до Хеврона, [і поклав їх там].
И$ спа` самўо'н# до полђно'щи. и^ въстаv полђно'щи и^ захити две'ри ё^ вра'тъ гра'да съ ѓ^бњи^ма поDбо'ема. и^ възвDиже я& съ заво'рою и^ възложи` я& на ра'мᲇ свои`. и^ възнесе` я& на вр'ьхᲆ горы` ја%же преD лице'мъ хевро'немъ, и^ положи` я& т^ђ”
4
4
Після того полюбив він одну жінку, яка жила в долині Сорек; ім’я їй Даліда.
И$ бысть посе'мъ и^ възлюби` женђ` эT водоте'чи сори'ховы, и^мя же е'й дали'да”
5
5
До неї прийшли власники филистимські і говорять їй: умов його, і вивідай, у чому велика сила його і як нам здолати його, щоб зв’язати його й упокорити його; а ми дамо тобі за те кожен тисячу сто сиклів срібла.
И$ вᲆзыидо'ша к не'и кня'ѕи и^ноплеме'нникᲆ. и^ реко'ша е'й прельсти и^ ви'жDь, в че'мъ е^мђ е^сть крњпость е^гота'ко вели'кая. и^ чи'мъ вᲆзмо'жемъ на'нь, и^ свя'жемъ е^го ја%ко смири'ти е^го. и^ м^ы тебњ` дадиM, Wа~, и^ р~, сребра`.
6
6
І сказала Даліда Самсону: скажи мені, в чому велика сила твоя і чим зв’язати тебе, щоб упокорити тебе?
И$ рече дали'да къ самᲆўо'нђ. повњж'ъ м^и ё^бо в# че'мъ т^и крњ'пость сїя та'ко вели'кая. и^ чиM свя'жешися и^ смири'шися”
7
7
Самсон сказав їй: якщо зв’яжуть мене сімома сирими тятивами, які не висушені, то я зроблюся безсилим і буду як і інші люди.
И$ реq е'й самўо'нъ. а%ще свя'жђтъ м^я сеDмїю тяти'въ мо'крыми и^ не и^стлњ'вшими, і^ и^знемо'гђ, и^ бђ'дђ ја%ко е^ді'нъ эT чл~къ”
8
8
І принесли їй власники филистимські сім сирих тятив, які не висохли, і вона зв’язала його ними.
И$ възнесоша е'й кня'ѕи эT и^нопле'менникъ сеDмь тяти'въ мо'крыхъ и^ не и^стлњв'шихъ. и^ связа` е^го ими,
9
9
[Тим часом один таємно сидів у неї в спальні.] І сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе. Він розірвав тятиви, як розривають нитку з клоччя, коли перепалить її вогонь. І не пізнана сила його.
присњдя'хђ же поDса#женїи въ хра'мњ” И реq е^мђ. с^е и^ноплеме'н#ницы на' тя самъўо'не. и^ рас#сы'па тяти'вы, ја%ко кт^о прето'ргнетъ соска'нїе и^згребїи, в#негда` прежигаеT ѓ%гнь, и^ не ё^вњ'деся крњ'пость е^го”
10
10
І сказала Даліда Самсону: ось, ти обманув мене і говорив мені неправду; скажи ж тепер мені, чим зв’язати тебе?
И$ рече дали'да къ самўо'нђ. с^е прельсти м^я, гл~я къ мн^њ л#жђ`, нн~њ ё^бо повњж# м^и чи'мъ свя'жешися”
11
11
Він сказав їй: якщо зв’яжуть мене новими мотузками, що не були в ділі, то я зроблюся безсилим і буду, як інші люди.
И$ рече к не'и саMўо'нъ. а^ще ё^вя'жђт# м^я ё%жи но'выми. и^же не дњлано и%ми. и^ꙁнемогђ и^ бђдђ ја%ко е^ді'нъ эT чл~къ”
12
12
Даліда взяла нові мотузки і зв’язала його і сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе. [Тим часом один таємно сидів у спальні.] І зірвав він їх з рук своїх, як нитки.
И$ вꙁя` дали'да ё'жа но'ва и^ связа` и^ми самўо'на, и^ реq е^мђ. с^е и^ноплеме'н#ницы на' тя самўо'не. поDса'да же сидя'ше въ хра'мᲇ. и^ роꙁорвася эT рђкђ е^го ја%ко връ'вь”
13
13
І сказала Даліда Самсону: все ти обманюєш мене і говориш мені неправду; скажи мені, чим би зв’язати тебе? Він сказав їй: якщо ти увіткнеш сім кіс голови моєї в тканину і приб’єш її цвяхом до ткальної колоди, [то я буду безсилим, як і інші люди].
И$ реq дали'да къ самўо'нђ даже до нн~њ прельсти` м^я и^ гл~а къ мн^њ лжђ. повњжъ м^и ё^бо чи'м# свя'жешися. и^ реq е'и а^ще съплете'ши, з~. плени'цъ влsа глаы` мое'я съпря'денїеM и вᲆбїеши на колњ въ стњнђ, и^ бђдђ не'мощенъ ја%ко е^ді'нъ эT чл~къ”
14
14
[І приспала його Даліда на колінах своїх. І коли він заснув, узяла Даліда сім кіс голови його,] і прикріпила їх до колоди, і сказала йому: филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився від сну свого і висмикнув ткальну колоду разом із тканиною; [і не пізнана сила його].
И$ бы'сть внегда` ё^спи` дали'да е^го среди колᲇнђ е^я. и^ по заспанїю в#зя` дали'да, ꙁ~, плени'ц# влаs главы` е^го, и^ сплете` съпря'денїеM и^ воnꙁе на колђ в# стњнђ, и^ реq. с^е и^ноплеме'нницы на ᲄя саMўо'не. и^ вᲆз#бнђ эT сна` свое^го. і^ и^сто'рже коl съ плете'нїеM сᲆ стњны`, и^ не ё^вњ'деся крњпосᲄь е^го”
15
15
І сказала йому [Даліда]: як же ти говориш: «люблю тебе», а серце твоє не зі мною? ось, ти тричі обманув мене, і не сказав мені, в чому велика сила твоя.
И$ рече к немђ` дали'да. ка'ко гл~еши въꙁлюби'хᲆ т^я, а^ срDце твое` нњ'сть со мно'ю. с^е тре'тїе прельсти` м^я, и^ не повњда м^и в че'мъ крњпосᲄь твоя` вели'кая”
16
16
І оскільки вона словами своїми тяготила його кожного дня і мучила його, то душі його стало важко до смерти.
И$ бы'сть внегда` сᲄђжи` е^мђ словесы` свои%ми во вся дн~и и^ състђже'нїемъ е^я` ве'лїим# ё^мо'жеся до ё^мр~твїя”
17
17
І він відкрив їй усе серце своє, і сказав їй: бритва не торкалася голови моєї, тому що я назорей Божий від утроби матері моєї; якщо ж обстригти мене, то відступить від мене сила моя; я зроблюся слабким і буду, як інші люди.
И$ повњда е'и вс^е срDце свое, и^ рече к не'и нњсᲄь в#зышла` бры'тва на главђ` мою. ја%ко назире'и е^смь а%з# г~ђ, эT ё^тро'бы мт~ри свое^а а^ще ё^бо ѓ^броснђся эTстђпи'тъ эT мене` крњпость моя`, і^ и^ꙁнемо'гђ, и^ бђдђ ја%коже и^ вс^и чл~цы”
18
18
Даліда, бачачи, що він відкрив їй усе серце своє, послала і покликала власників филистимських, сказавши їм: йдіть тепер; він відкрив мені все серце своє. І прийшли до неї власники филистимські і принесли срібло в руках своїх.
И$ ви'дњ дали'да ја%ко повњда е'и вс^е срDце свое. посла` и^ вᲆꙁва` кн~ѕя и^ноплемеnниk гл~юще. възы'дњте е^ді'ною, с^е ја%ко повњда м^и вс^е срDце свое. и^ в#ꙁыидо'ша к не'и вс^и кня'ѕи и^ноплеме'нникъ, и^ принесо'ша сребро` в рђкђ свое'ю”
19
19
І приспала його [Даліда] на колінах своїх, і покликала чоловіка, і веліла йому обстригти сім кіс голови його. І почав він слабнути, і відступила від нього сила його.
И$ ё^спи` дали'да самўо'на на ло'нњ своеM, и^ възва` стри'гача. и^ ѓ^броснђ, з~, плени'цъ власъ главы` е^го. и^ нача` смњря'тися. и^ эTстђпи` крњпость е^го эT него”
20
20
Вона сказала: филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився від сну свого, і сказав: піду, як і раніше, і визволюся. А не знав, що Господь відступив від нього.
И$ реq дали'да къ сам#ўо'нђ с^е и^ноплеме'нницы на' тя сам#ўо'не, и^ ё^бђди'ся эT сна` свое^го. и^ реq да и^ꙁы'дђ ја%ко і^ и^ногда и^стръгнђся, и^ не раꙁђмњ. ја%ко г~ь эTстђпи` эT него”
21
21
Филистимляни взяли його і викололи йому очі, привели його в Газу й скували його двома мідними ланцюгами, і він молов у в’язниці.
І$ ја^ша е^го и^ноплеме'н#ницы і^ и^ꙁбодо'ша е^мђ ѓ%чи. и^ въведо'ша и& в га'зђ, и^ ѓ^кова'ша и& пђты мњ'дяны. и^ бњше меля` в# хра'мњ темни'ца”
22
22
Тим часом волосся на голові його почало рости, де воно було обстрижене.
И$ нача'ша вла'сы главы` е^го расти`, ја%коy ѓ^броснђли”
23
23
Власники филистимські зібралися, щоб принести велику жертву Дагону, богу своєму, і повеселитися, і сказали: бог наш віддав Самсона, ворога нашого, в руки наші.
Кня'ѕи же и^ноплеме'нᲆник# сᲆбра'шася положи'ти требђ вели'кђ, даго'нђ богђ иX и^ весели'тися. и^ реко'ша преда'лъ е^сть бо'гъ на'шъ в рђкђ нашђ саMўо'на вра'га на'шего”
24
24
Також і народ, бачачи його, прославляв бога свого, говорячи: бог наш видав у руки наші ворога нашого, і спустошувача землі нашої, який убив багатьох з нас.
И$ ви'дњша е^го лю'дїе и^ похвали'ша бо'га и^хъ ја%ко рњша предасть бо'гъ наj в рђкђ на'шђ вра'га на'шего, и^скаꙁи'вшаго ꙁе'млю на'шђ, и^же ё^мно'жи ја%ꙁве'ныа на'ша.
25
25
І коли розвеселилося серце їхнє, сказали: покличте Самсона [з в’язниці], нехай він забавляє нас. І покликали Самсона з в’язниці, і він забавляв їх, [і били його по обличчю] і поставили його між стовпами.
и^ бы'сть е^гда` въз#блажа` срDце иX. и^ реко'ша приведи'те самўо'на и^з хра'ма темни'чнаго. да и^гра'етъ преD на'ми. и^ приꙁва'ша саMўо'на и^з# хра'ма темни'чнаго, і^ и^гра'ша с ниM. и^ поста'виша и& межи стол#пы`”
26
26
І сказав Самсон юнакові, який водив його за руку: підведи мене, щоб обмацати мені стовпи, на яких утверджений дім, і притулитися до них. [Юнак так і зробив.]
И$ рече саMўо'нъ кᲆ ю%ноши дръжа'щемђ е^го ꙁа' рђкђ и^ не дњи мене` да ѓ^ся'жђ столпы` дв^а, на ниXже храM се'и ё^тверже'нъ е^сть, да ся прислоню` на' ня, ю%ноша же сътвори` та'ко”
27
27
Дім же був повен чоловіків і жінок; там були всі власники филистимські, і на покрівлі було до трьох тисяч чоловіків і жінок, які дивилися на Самсона, що забавляв їх.
Хра'мъ же бя'ше по'лнъ мђжїи и^ же'н#. тђ же и^ вс^и кня'ѕи и^ноплеме'н#никъ. въ хра'мњ же то'мъ дотр^и ты'сящь мђжъ и^ жеn. и^ позорђ'ющеся и^ рђга'ю^щеся самўо'нђ.
28
28
І воззвав Самсон до Господа і сказав: Господи Боже! згадай мене і зміцни мене тільки тепер, о Боже! щоб мені за один раз помститися филистимлянам за два ока мої.
и^ възва` самўо'нᲆ къ б~ђ, и^ рече” А$дона'и г~и г~и си'лъ помяни` м^я нн~њ и^ ё^крњпи` м^я, и^ е^ще с^е е^ді'ною б~е, да эTда'м# м#ще'нїе е^ді'ною в# мњсто дв^ђ эT ѓ'чїю мое^ю наD филисти'ны”
29
29
І зрушив Самсон з місця два середніх стовпи, на яких був утверджений дім, упершись у них, в один правою рукою своєю, а в другий лівою.
І$ ѓ^бъя` саMўо'нъ ѓ%ба столпа` среDнњя, на нею' же хра'мина бя'ше ё^тверже'на. и^ стоа'ше дръжа` е^ді'нъ рђко'ю десно'ю, и^ дрђгїи лњвою”
30
30
І сказав Самсон: помри, душе моя, з филистимлянами! Й уперся з усією силою, й обвалився дім на власників і на весь народ, що був у ньому. І було померлих, яких умертвив [Самсон] у смерті своїй, більше, ніж він умертвив за життя своє.
И$ реq самўо'нъ да ё'мретъ дш~а моя съ и^ноплеме'нники сими`. и^ преклони'ся крњпостїю и^ падеся хра'мина, на кня'ѕи и^ на вс^и лю'ди и^же с ни'ми. и^ бы'ша мрт~выхъ иXже и^ ё^мори` самўо'н# въ см~рти свое'и, мно'жаише ја%же ё^мори` в# живоᲄњ своеM”
31
31
І прийшли брати його і весь дім батька його, і взяли його, і пішли і поховали його між Цорою й Естаолом, у гробі Маноя, батька його. Він був суддею Ізраїля двадцять років. [Після Самсона постав Емегар, син Енана, й убив з іноплемінників шістсот чоловік, крім худоби. І він спас Ізраїля.]
И$ снидо'ша бра'тїя е^го и^ весь доM эTц~а е^го. и^ взя'ша и& и^ взыдо'ша и^ погребо'ша и& междђ сара'я и^ междђ ѓ^џаѓ%ля въ гробњ мано'я эTц~а е^го. с^е же сђди` і^и^л~еви, лњтъ, к~” И$ воста` по саMўо'не е^мега'ръ сн~ъ е^на'нь. и^ ё^би` эT и^ноплеме'нникъ мђжїи вн^њ скота` и^ сп~се и^ ѓ'нъ і^и^л~я”
Глава 17
Глvа, з~і”
1
1
Був хтось на горі Єфремовій, на ім’я Миха.
И$ бы'сть мђжъ эT горы` е^фрњмля и^мя е^мђ ми'ха”
2
2
Він сказав матері своїй: тисяча сто сиклів срібла, які в тебе взяті і за які ти при мені проголосила прокляття, це срібло в мене, я взяв його. Мати його сказала: благословенний син мій у Господа!
И$ реq мт~ри свое'й. Ты'сящђ ёбо и^ р~, сребреникᲆ и^же и^ꙁги'бе ё^ тебе и^ проклина'еши, и^ слы'шаX то. и^ реq въ ё%ши мои`. и^ с^е сребро` ё^ мене` аZ взяX и&. и^ реq мати е^го блsвен# сн~ъ мои гв~и”
3
3
І повернув він матері своїй тисячу сто сиклів срібла. І сказала мати його: це срібло я від себе присвятила Господу для [тебе,] сина мого, щоб зробити з нього ідола і відлитого кумира; отже, віддаю це тобі.
И$ эTда'сть ты'сящђ и^ р~, сребре'никовъ мт~ри свое'и. и^ реq мт~и е^го ѓ^сщ~а'юще ѓ^ст~ихъ сребро` гв~и эT рђкы` мое^я тебе` сн~ови мое^мђ сътвори'ти ѓ^браꙁъ и^ꙁвая'нъ и^ слия'нъ, и^ нн~њ эTдамъ е& тебњ`”
4
4
Але він повернув срібло матері своїй. Мати його взяла двісті сиклів срібла і віддала їх плавильникові. Він зробив з них ідола і відлитого кумира, який і знаходився в домі Михи.
И$ эTда'сть сребро` мт~ри свое'и. и^ взя` мт~и е^го, с~, сребрениковъ и^ дасть и& ꙁла'тарю. и^ сътвори` и^мъ ѓ%бразъ и^звя'анъ и^ слїя'нъ. и^ бысть с^е в# домђ` ми'хи”
5
5
І був у Михи дім Божий. І зробив він ефод і терафим і посвятив одного із синів своїх, щоб він був у нього священиком.
И$ до'мъ михїинъ е^мђ домъ б~а. и^ сътвори` ри'ꙁђ жре'ческђ и^ џераџи'ма. и^ наполни рђкђ е^ді'номђ эT сн~овъ свои^хъ, и^ бы'сть е^мђ въ жре'чество”
6
6
У ті дні не було царя в Ізраїля; кожен робив те, що йому здавалося справедливим.
И$ в т^ы дн~и не бња'ше цр~я въ і^и^л~и. н^о е^мђже ся видᲇ правое преD ѓ^чи'ма е^готворя'ше”
7
7
Один юнак з Вифлеєма Юдейського, з коліна Іудиного, левит, тоді жив там;
И$ быs ю%ноша эT виџлеѓ%ма і^ю'дина, и^ эT ро'да и^ племени і^ю'дина. се'и же ю%ноша быs левљ=тинъ и^ ѓ^бита'ше т^ђ”
8
8
цей чоловік пішов з міста Вифлеєма Юдейського, щоб пожити, де трапиться, і йдучи дорогою, прийшов на гору Єфремову до дому Михи.
И$ посеM и%де се'и мђжъ эT гра'да виџлеѓ%ма і^ю'дина. ѓ^бита'ти и^деже ѓ^бря'щет# мњ'сто. и^ прїиде до горы` е^фрњмля и^ до'мђ михїина сходя'ще въ пђть свой”
9
9
І сказав йому Миха: звідки ти йдеш? Він сказав йому: я левит з Вифлеєма Юдейського і йду пожити, де трапиться.
И$ реq е^мђ ми'ха эTкђдђ и%деши. и^ реq е^мђ левљ=тинъ а%зъ е^смь эT виџлеѓ%ма і^ю'дина и^дђ же ѓ^бита'ти и^дњже ѓ^брящђ мњ'сто”
10
10
І сказав йому Миха: залишся у мене і будь у мене отцем і священиком; я буду давати тобі по десять сиклів срібла на рік, потрібний одяг і їжу.
И$ реq е^мђ ми'ха ся'ди со мно'ю. и^ бђ'ди м^и эTц~ъ и^ жре'цъ, а^ꙁъ т^и да'мъ сребре'никовъ, і~, в# гоD, и^ дво'е ри'зы і^ и^же на жи'тїе тебњ.
11
11
Левит пішов до нього і погодився левит залишитися у цієї людини, і був юнак у нього, як один із синів його.
і^ и^де левгљ= въ слDњ е^го” И$ нача` ѓ^битаᲄи ё^ мђжа и^ бы'сть ю%ноша ја^ко е^ді'нъ эT сн~овъ е^го”
12
12
Миха посвятив левита, і цей юнак був у нього священиком і жив у домі Михи.
И$ напо'лни ми'ха рђкђ левљ=тинђ. и^ бысть е^мђ ю%ноша жрецъ в# домђ е^го”
13
13
І сказав Миха: тепер я знаю, що Господь буде мені благодіяти, тому що левит у мене священиком.
И$ рече ми'ха нн~њ ё^вњдњ ја%ко бл~го сотвори'тъ б~ъ мн^њ. ја%ко бы'сть мн^њ левљ=тинъ жре'цъ”
Глава 18
Глvа, и~і”
1
1
У ті дні не було царя в Ізраїля; і в ті дні коліно Данове шукало собі наділ, де б оселитися, тому що до того часу не випало йому повного наділу між колінами Ізраїлевими.
Въ ты` дн~и не бя'ше цр~я въ і^и^л~и. и^ в ты` дн~и племя да'ново проша'ше себњ ё^ча'стїа всели'тися. ја^ко не паде` е^мђ прича'стїе доты'хъ дн~їи, средњ племе'не сн~овъ і^и^л~ь”
2
2
І послали сини Дана від племені свого п’ять чоловік, мужів сильних, з Цори й Естаола, щоб оглянути землю й дізнатися про неї, і сказали їм: підіть, узнайте землю. Вони прийшли на гору Єфремову до дому Михи і ночували там.
И$ посла'ша сн~ове да'новы эT сн~овъ своиX е~, мђжъ эT ча'сти мђжїе си'лны эT сара'ка и^ е^џ#џаѓ%ля. съгляда'ти зе'млю і^ и^сходи'ти ю&. и^ реко'ша к ниM, и^дете і^ и^сходи'те зе'млю. и^ прїидо'ша до горы` е^фрњмля до до'мђ михі'ина и^ ста'ша т^ђ”
3
3
Перебуваючи біля дому Михи, впізнали вони голос молодого левита і зайшли туди і запитали його: хто тебе привів сюди? що ти тут робиш і навіщо ти тут?
Є$гда же бя'хђ не дале'че до'мђ михїи'на. и^ позна'ша гла'сᲆ ю%ноши левљ=тина. и^ съврати'шася та'мо и^ реко'ша е^мђ. кт^отя` приведе сњмо, чт^о же ᲄвори'ши в# мњсте се'мъ и^ чт^о ли т^и е^сть зд^њ”
4
4
Він сказав їм: те і те зробив для мене Миха, найняв мене, і я в нього священиком.
И$ рече и^мъ си'це и^ си'це, сътвори` м^и ми'ха, и^ ная` м^я, и^ бы'хъ е^мђ жреw
5
5
Вони сказали йому: запитай Бога, щоб знати нам, чи успішною буде путь наша, в яку ми йдемо.
И$ реко'ша е^мђ въпраша'и ё%бо ѓ% бѕ~њ и да ё^вњмы. а^ще бл~го годи'тся пђть на'шъ, воньже м^ы и%демъ”
6
6
Священик сказав їм: ідіть з миром; перед Господом путь ваша, в яку ви йдете.
И$ рече и^мᲆ жрецᲆ и^дњте с ми'роM, преD гм~ъ пђть ва'шъ во'ньже и^дњте”
7
7
І пішли ті п’ять чоловіків, і прийшли в Лаїс, і побачили народ, який у ньому, що він живе спокійно, за звичаєм сидонян, тихий і безтурботний, і що не було в землі тій, щоб хто кривдив у чому або мав би владу: від сидонян вони жили далеко, і ні з ким не було у них ніякої справи.
І$ и^до'ша в пђть, е~, мђжи. и^ прїидо'ша в лаи'съ. и^ ви'дњша лю'ди живђщая въ не'и, и^ сидя'ща сᲆ ё^пова'ніеM и^ по разсђже'нїю, съ молча'нїемъ и^ наде'жею, и^ не могђще гл~ати сло'ва. зане` дале'ко бњ'хђ эT сидо'нянъ, и^ ксемђ` не и^мњя'хђ словеси з никои%мᲆждо чл~комъ”
8
8
І повернулися [ті п’ять чоловік] до братів своїх у Цору й Естаол, і сказали їм брати їхні: з чим ви?
И$ прїидо'ша, е~, мђжъ къ бра'тїи свое'и въ џара'ё” и^ е^съсоџаѓ'лъ. и^ реко'ша и^мᲆ бра'тїа и^хъ, чт^о вы`”
9
9
Вони сказали: встанемо і підемо на них; ми бачили землю, вона дуже добра; а ви задумалися: не баріться йти і взяти в спадщину ту землю;
Въста'нњте і^ и'деM на ня занеже ви'дњхомъ зе'млю” и^ с^е бл~га ѕњ'ло, а^ вы` праꙁнђ'ете, не лени'теся и^ти` причасти'ти земля`”
10
10
коли підете ви, прийдете до народу безтурботного, і земля та велика; Бог віддає її в руки ваші; це таке місце, де немає ні в чому нестатку, що виникає від землі.
І$ е^гда прїидете и^ вни'дњте в лю'ди живђщая съ ё^пова'нїем. а^ земля` престра'нна на дњла'нїе ја%ко преда'сть ю& г~ь б~ъ в рђки наша мњсто на не'мже нњсть скђдость въ всеM и^же на ꙁемли`”
11
11
І вирушили звідти з коліна Данового, з Цори й Естаола, шістсот чоловіків, оперезавшись військовою зброєю.
И$ въꙁдвиго'шася эTтђ'дђ съ племе'ни да'нова, эT сара'я и^ е^сџаѓ'ла, х~, мђж'ъ. ѓ^поја^са'ни въ ѓ^рђжїе въполче'н#ное”
12
12
Вони пішли і стали станом у Кириаф-Іаримі, в Юдеї. Тому і називають те місце станом Дановим до цього дня. Він позаду Кириаф-Іарима.
Въꙁыидо'ша и^ въполчи'шася. въ карїа^џери'ме въ і^ю'дњ. сего ра'ди проꙁва'ся мњ'стот^о по'лкъ да'новъ. и^ до сего дн~е. с^е ꙁа'ди карїа^џери'ма”
13
13
Звідти вирушили вони на гору Єфремову і прийшли до дому Михи.
И$ минђша эTтђ'дђ в горђ` е^фре'млю. и^ прїидо'ша до до'мђ михїина”
14
14
І сказали ті п’ять чоловіків, що ходили оглядати землю Лаїс, братам своїм: чи знаєте, що в одному з домів цих є ефод, терафим, ідол і відлитий кумир? отже, подумайте, що зробити.
И$ эTвњща'ша, е~, мђже'и ходи'вшїи съгляда'ти ꙁемля`. и^ реко'ша къ бра'тїи свое'й. раꙁђмњ'сте л^и, ја%ко е^сᲄь в домђ` семъ ри'за жре'ческа и^ џерафи'мъ. і^ и^ꙁвая'но и^ сълїя'но. т^о нн~њ ё^вњдите чт^о сътвори'те”
15
15
І зайшли туди, і ввійшли в дім молодого левита, у дім Михи, і вітали його.
И$ съврати'шася та'мо. и^ внидо'ша в до'мъ ю%ноши левљ=тина в до'мъ михїинъ. и^ въпраша'ша е^го в# ми'ре”
16
16
А шістсот чоловік із синів Данових, оперезані військовою зброєю, стояли біля воріт.
И$ х~, мђ'жъ препоја^са'ни въ ѓ^рђжїе полченое. сїи` стоя'хђ ё^ две'рїи вра'тныX и^же эT сн~овъ да'новъ”
17
17
П’ять же чоловік, які ходили оглядати землю, пішли, увійшли туди, взяли ідола й ефод і терафим і відлитого кумира. Священик стояв біля воріт з тими шістьмастами людьми, оперезаними військовою зброєю.
И$ вꙁыдо'ша е~, мђж'ъ ходи'вшїи съгляда'ти ꙁемля` и^ вшеDше та'мо и^ взя'ша и^ꙁвая'но и^ ри'ꙁђ жре'ческђ, и^ џерафи'мъ и^ сълїя'но. жре'цъ же стоя` ё^ две'рїи вра'тныX, и^ х~, мђж'ъ препоя'сани въ ѓ^рђ'жїе во'инъско.
18
18
Коли вони ввійшли в дім Михи і взяли ідола, ефод, терафим і відлитого кумира, священик сказав їм: що ви робите?
и^ сїи` внидо'ша в до'мъ михїинᲆ. и^ взя'ша ри'ꙁђ жре'ческђ и^ џерафиM солїа'но і^ и^ꙁваа'но” И$ рече к ни'мъ жре'цъ чт^о вы` сътвори'сте”
19
19
Вони сказали йому: мовчи, поклади руку твою на вуста твої й іди з нами і будь у нас отцем і священиком; чи краще тобі бути священиком у домі однієї людини, ніж бути священиком у коліні або в племені Ізраїлевому?
И$ рњша е^мђ ё^молчи`, и^ положи` рђ'кђ на ё^стњхъ с^и. пои^ди` с на'ми и^ бђ'ди на'мъ эTц~ъ и^ жре'цъ. е^да` ё'не е^сть тебњ` бы'ти жерцђ`, е^ді'наго мђ'жа до'мђ. нежели бы'ти жръцђ племе'ни и^ до'мђ и^ со'ньма і^и^л~ева”
20
20
Священик зрадів, взяв ефод, терафим і ідола [і відлитого кумира], і пішов з народом.
И$ въꙁблажњ` срDце жре'ческо. и^ вꙁя` ри'ꙁђ жре'ческђю и^ џерафи'ма і^ и^ꙁвая'но и^ солїя'но. и^ вни'де посредњ люде'и”
21
21
Вони обернулися і пішли, і відпустили дітей, худобу і майно вперед.
И$ въꙁврати'шася и^ эTи^до'ша и^ пђсти'ша преD собо'ю ча'да и^ ско'т# и^ притяжа'нїе е^го чsтное”
22
22
Коли вони віддалилися від дому Михи, [Миха і] мешканці домів, сусідніх з домом Михи, зібралися і погналися за синами Дана,
Є$гда' же ё^дали'вшимся и^мъ эT до'мђ михїина. мђж'и и^же ꙁ до'момъ михїином# бы'ша съꙁва'шася и^ постиго'ша сн~ы да'новы”
23
23
і кричали синам Дана. [Сини Данові] обернулися і сказали Миху: чого тобі, що ти так кричиш?
И$ въпи'ша къ сн~омъ да'новымъ. си же ѓ^брати'ша лица` своя` к ни'мъ, и^ рњша къ миха'еви чт^о еs тебњ` и^же събра'ся та'ко”
24
24
[Миха] сказав: ви взяли богів моїх, яких я зробив, і священика, і пішли; чого ще більше? як же ви говорите: чого тобі?
И$ рече ми'ха ја%ко и^ꙁвая'ное мое е^же сътвори'хъ вꙁя'сте и^ жръца` эTведо'сте и^ чт^о ми с^е е^ще гл~ете. и^ что` с^е реко'сте къ мнњ` чт^оти е^сть”
25
25
Сини Данові сказали йому: мовчи, щоб ми не чули голосу твого; інакше деякі з нас, розгнівавшись, нападуть на вас, і ти погубиш себе і родину твою.
И$ реко'ша е^мђ сн~ове да'нови да ся не слы'шитъ глsа тво'и въ слDњ на'съ. да не въста'нђтъ на' вы мђж'и лю'тою дш~ею. и^ преDложи'ши дш~ђ свою. и^ дш~ђ до'мђ свое^го”
26
26
І пішли сини Данові шляхом своїм; Миха ж, бачачи, що вони сильніші за нього, пішов назад і повернувся в дім свій.
І$ и^до'ша сн~ове да'нови въ пђть свой. и^ ви'дњ ми'ха ја%ко силне'иши сђть па'че и^хъ, и^ ѓ^брати'ся в до'мъ свой”
27
27
А [сини Данові] узяли те, що зробив Миха, і священика, який був у нього, і пішли в Лаїс, проти народу спокійного і безтурботного, і знищили його мечем, а місто спалили вогнем.
Сн~ове же да'нови вꙁя'ша, е^ли'коже сътвори` ми'ха, и^ жръца` и^же бы'сть в него, и^ прїидо'ша в лђ'сђ к лю'деM молча'щиM, и^ ё^пова'ющимъ наде'ждею. і^ и^ꙁби'ша и& ѓ^рђж'їемъ, и^ гра'дъ спали'ша ѓ^гне'мъ”
28
28
Нікому було допомогти, тому що він був віддалений від Сидона і ні з ким не мав справи. [Місто це] знаходилося в долині, що поблизу Беф-Рехова. І побудували знову місто й оселилися в ньому,
И$ не бы'сть и^хъ эTи^мы'и кт^о. ја%ко дале'че бњхђ эT сидо'нян#. рњ'чи б^о не бя'ше и^мъ съ чл~ки. с^е же граD бы'сть въ ё^до'лїи и^же е^сть недале'че до'мђ роа'вля. и^ съгради'ша т^ђ граD и^ всели'шася в немъ”
29
29
і нарекли ім’я місту: Дан, за ім’ям батька свого Дана, сина Ізраїлевого; а раніше ім’я місту тому було: Лаїс.
И$ проꙁва'ша гра'дђ и^мя да'нъ въ и^мя да'ново эTц~а и^хъ, и^же ся роди` і^и^л~еви. бя'ше же пре'же и^мя гра'дђ лаи'съ”
30
30
І поставили в себе сини Данові ідола; Іонафан же, син Гирсона, сина Манассії, сам і сини його були священиками в коліні Дановім до дня переселення жителів тієї землі;
И$ поста'виша себњ` сн~ове да'нови и^ꙁвая'но. и^ѓ^наџа'нъ же и^ сн~ове е^го бя'хђ жръцы`, племе'ни да'новђ до дн~е преселе'нїя ꙁемля`”
31
31
і мали у себе ідола, зробленого Михою, весь той час, коли дім Божий знаходився в Силомі.
И$ поста'виша себњ` и^ꙁвая'но и^же сътвори` ми'ха и^ ста` въ вся` дн~и е^ли'ко бя'ше до'мъ бж~їи в сило'мњ”
Глава 19
Глvа, џ~і”
1
1
У ті дні, коли не було царя в Ізраїля, жив один левит на схилі гори Єфремової. Він узяв собі наложницю з Вифлеєма Юдейського.
И$ бы'сть въ ты` дн~и не бња'ше цр~я въ і^и^л~и, и^ бы'сть мђж# левљ=тинъ живы'и въ стра'не горы` е^фрњмовы, и^ поя` себњ` женђ` поDло'жницђ эT виџлеѓ'ма і^ю'дина”
2
2
Наложниця його посварилася з ним і пішла від нього в дім батька свого у Вифлеєм Юдейський і була там чотири місяці.
И$ раꙁгнњ'вася на'нь подло'жница е^го. и^ эTи^де эT не'го въ до'мъ эTц~а свое^го. и^ въ виџлеѓ'мᲆ і^ю'динъ. и^ б^њ та'мо, д~, мцsы”
3
3
Чоловік її встав і пішов за нею, щоб поговорити до серця її і повернути її до себе. З ним був слуга його і пара ослів. Вона ввела його в дім батька свого.
И$ въста` мђж'ъ е^я`, і^ и'де въ слњ'дъ е^я`, гл~ати въ срDце е^я`. да намо'виT ее` себњ`, и^ да приведе'тъ е^я` па'ки къ себњ`. и^ ѓ^тро'къ е^го с ни'мъ бы'сть, и^ дво'е ѓ^сля'тъ. си же въведе и& в доM эTц~а свое^го.
4
4
Батько цієї молодої жінки, побачивши його, з радістю зустрів його, і затримав його тесть його, батько молодої жінки. І пробув він у нього три дні; вони їли і пили і ночували там.
и^ ви'дњ е^го эTц~ъ ѓ^трокови'цы и^ꙁы'иде ꙁ весе'лїемᲆ въ срᲇте'нїе е^го” И$ ё^дръжа` и& те'сть е^го эTц~ъ ѓ^трокови'ца, пребы'сть с ни'мᲆ, г~, дн~и и^ ја%ша и^ пи'ша. и^ прележа т^ђ”
5
5
На четвертий день встали вони рано, і він встав, щоб іти. І сказав батько молодої жінки зятеві своєму: підкріпи серце твоє шматком хліба, і потім підете.
И$ бы'сть въ дн~ь, д~, ѓ^бђтрњ'вши ꙁаё'тра и^ въста`, и^ сїи поити`. и^ реq эTц~ъ ѓ^трокови'ца к ꙁяᲄю свое^мђ, ё^твръди` срDце твое` ё^ло'мъками хлњ'ба. и^ посе'мъ и%дете”
6
6
Вони залишилися, і обоє разом їли і пили. І сказав батько молодої жінки чоловікові тому: залишися ще на ніч, і нехай повеселиться серце твоє.
И сDњше ѓ%ба и^ ја%ста в#кђ'пњ и^ пи'ста. и^ рече эTц~ъ ѓ^трокови'ца к мђж'ђ. и^ди` нн~њ и^ преспи`, и^ воZбл~жа'етъ срDце твое`”
7
7
Чоловік той устав, було, щоб іти, але тесть його ублагав його, і він знову ночував там.
И$ въста` мђ'жъ пои^ти` и^ ꙁадрᲆжа` е^готе'сть е^го, и^ прележа` та'мо”
8
8
На п’ятий день устав він вранці, щоб іти. І сказав батько молодої жінки тієї: підкріпи серце твоє [хлібом], і забаріться, доки схилиться день. І їли обоє вони [і пили].
И$ въста'лъ ра'но. въ, е~, дн~ь, да идетъ. и^ ре'клъ эTц~ъ ѓ^трокови'ца ё^моцни` ё^б^о срDце твое` хлњ'бомъ, и^ пото'мъ да и%дешъ. и^ та'ко задръжа е^го до'н#деже преклони'ся дн~ь и^ ја%ли и^ пи'ли ѓ%ба”
9
9
І встав той чоловік, щоб іти, сам він, наложниця його і слуга його. І сказав йому тесть його, батько молодої жінки: ось, день схилився до вечора, ночуйте, будь ласка; ось, день незабаром закінчиться, ночуй тут, нехай повеселиться серце твоє; завтра рано встанете в дорогу вашу, і підеш у дім твій.
И$ ё^ста'лъ мђжъ да и%детъ са'мъ и^ жени'ма е^го с ни'мъ и^ ѓ'трокъ е^го. и^ реq е^мђ те'сть е^го эTц~ъ ѓ^троковица. с^е нн~њ скончава'ется дн~ь на' вечеръ и^ прележи зд^њ. и^ въꙁ#бл~жа'етъ срDце твое`. и^ ѓ^бђтрњ'ете ё%тро въ пђть ва'шъ, и^ эTи'деши въ хра'мъ сво'и”
10
10
Але чоловік не погодився ночувати, встав і пішов; і прийшов до Ієвуса, що нині Єрусалим; з ним пара нав’ючених ослів і наложниця його з ним.
И$ не и^ꙁво'ли мђж'ъ прележа'ти. и^ въста'въ эTи'де. и^ прїиде да'ждь пря'мо е^вђ'сђ, и^ се'и еs і^ерsли'мъ. и^ с ни'мъ дво'е ѓ^сля'тъ съ бре'мены. и^ жени'ма е^го с ни'мъ”
11
11
Коли вони були біля Ієвуса, день уже дуже схилився. І сказав слуга господарю своєму: зайдемо в це місто ієвусеїв і заночуємо в ньому.
И$ е^гда` прїидо'ша и^ до е^вђ'съ дн~ь же преклони'ся къ ве'черђ ѕњло, и^ реq ѓ%трок# к господи'нђ свое^мђ. ходи` ё^бо да ся съврати'мъ въ граD се'и и^е^вђ'съ да прележи'мъ т^ђ”
12
12
Господар його сказав йому: ні, не підемо в місто іноплемінників, які не з синів Ізраїлевих, але дійдемо до Гиви.
И$ реq к немђ` господи'нᲆ е^го. не съврати'мся въ граD чю'жь, и^же нњ'сть эT сн~овъ і^и^л~евъ. н^о да мине'мъ до гаваѓ'на”
13
13
І сказав слузі своєму: дійдемо до одного з цих місць і заночуємо в Гиві або в Рамі.
И$ реq къ ѓ%трокђ си. ходи` да пристђ'пимъ къ е^ді'номђ эT мњ'ста гаваѓ'ньскаго. да прележи'мъ в# гаваѓ'нњ и^л^и в ра'мњ”
14
14
І пішли, і йшли, і зайшло сонце біля Гиви Веніамінової.
И$ минђша и& прїидо'ша, и^ ꙁа'иде слн~це бли'ꙁъ гаваѓ'на, и^же е^сть венїами'нь”
15
15
І повернули вони туди, щоб піти заночувати в Гиві. І прийшов він і сів на вулиці в місті; але ніхто не запрошував їх у дім для ночівлі.
И$ съврати'шася та'мо вънисти` прележа'ти въ гаваѓ'нъ. и^ въшеDше сњ'де на сте'гнаX. и^ не бы'сᲄь мђж'а въводя'щаго и^хъ в до'мъ прележа'ти”
16
16
І ось, іде один старий з роботи своєї з поля ввечері; він був родом з гори Єфремової і жив у Гиві. Жителі ж місця цього були синами Веніаміновими.
И$ с^е мђж'ъ ста'рь и^ꙁы'иде съ дњ'ла свое^го эT по'ля въ ве'черъ, и^ се'и мђ'жъ эT горы` е^фрњ'мля. ѓ^бᲇтова'ше же въ гаваѓ'нњ. мђж'и же граDстїи сн~ове венїами'ни”
17
17
Він, піднявши очі свої, побачив перехожого на вулиці міській. І сказав старий: куди йдеш? і звідки ти прийшов?
И$ въꙁвеD ѓ%чи свои` видњ` мђж'а пђт'ника на сте'гнахъ граDныX, и^ реq мђж'ђ ста'рецъ ка'мо и%деши эTкђ'дђ л^и гряде'ши”
18
18
Він сказав йому: ми йдемо з Вифлеєма Юдейського на гору Єфремову, звідки я; я ходив у Вифлеєм Юдейський, а тепер іду до дому Господа; і ніхто не запрошує мене в дім;
И$ реq к немђ` прїидо'хомъ эT виџлеѓ'ма і^ю'дина і^ и'демъ даже до коне'цъ горы е^фрњмля эTкђ'дђ а%ꙁъ е^смь. и^ ходиX до виџлеѓ'ма і^ю'дина. и^ нн~њ и^дђ` в доM сво'и, и^ нњ'сть никто'же в#веды'и м^я в до'мъ”
19
19
у нас є і солома і корм для ослів наших; також хліб і вино для мене і для раби твоєї і для цього слуги є в рабів твоїх; ні у чому немає нестатку.
А$ пле'вы и^ пи'ща ѓ^сля'тоM на'шимъ е^сть. и^ мн^њ хлњ'бъ и^ вино` е^сть. и^ ѓ^трокови'цы и^ ѓ'трокђ, и^ рабо'мъ нњ'сть скDђно никое^я ве'щи”
20
20
Старий сказав йому: будь спокійним: весь нестаток твій на мені, тільки не ночуй на вулиці.
И$ реq сїи мђ'жђ ста'ръ ми'ръ тебњ`. и^ недоста'токъ тво'и на мнњ`. ѓ^баq на сте'гнахъ не ля'ꙁи.
21
21
І ввів його в дім свій і дав корм ослам [його], а самі вони обмили ноги свої і їли і пили.
и^ в#веде и& в доM сво'и и^ преDложи ѓ^сля'томъ е^го пи'щђ. и^ сиM ё^мы` но'ѕњ. и^ ја^до'ша и^ пи'ша”
22
22
Тоді як вони розвеселили серця свої, ось, жителі міста, люди розпусні, оточили дім, стукали в двері і говорили старому, господареві дому: виведи чоловіка, який увійшов у дім твій, ми пізнаємо його.
И$ е^гда въꙁвесели'ся срDце и^хъ. и^ с^е мђ'жи граDстїи сн~ове беꙁако'н#никъ. ѓ^быидо'ша дво'ръ и^ бїюще въ две'ри. и^ рњша господи'нђ до'ма сᲄа'рцђ гл~ющи и^ꙁведи` мђ'жа и^же вни'де в доM тво'и. да поꙁна'емъ е^го”
23
23
Господар дому вийшов до них і сказав їм: ні, брати мої, не чиніть зла, коли чоловік цей ввійшов у дім мій, не робіть цього безумства;
И$ꙁы'иде к ни'мъ господи'нъ до'мђ и^ реq и^мᲆ. н^и бра'тїа мои` не сътвори'те ѕл^а. въшеDшђ мђж'ђ семђ` в до'мъ мо'и. и^ не сътвори'те беꙁђ'мїя сего`”
24
24
ось у мене дочка дівчина, і в нього наложниця, виведу я їх, смиріть їх і робіть з ними, що вам завгодно; а з чоловіком цим не робіть цього безумства.
Се^ дщи моя` дв~ою, и^ жени'ма е^го да и^ꙁведђ` ѓ%бњ и^ ѓ^би'дњте я&. и^ сътвори'те и%ма по блгsти ѓ%чїю ва'шею. а^ мђж'ђ не сᲆтвори'те ника'коже беꙁђ'мїя сего`”
25
25
Але вони не хотіли слухати його. Тоді чоловік узяв свою наложницю і вивів до них на вулицю. Вони пізнали її, і глумилися над нею всю ніч до ранку. І відпустили її з появою зорі.
И$ не и^зво'лиша мђж'и послђш'ати е^го. и^ е'мъ мђж'ᲆ жени'мђю е^го і^ и^ꙁведе ю& к ниM и^ поꙁна'ли ю&. и^ бы'ша с нею вс^ю но'щь до' свњта. и^ эTпђсти'ша ю& е^гда` въсходи ден#ни'ца”
26
26
І прийшла жінка перед появою зорі, і впала біля дверей дому тієї людини, у якої був господар її, і лежала до світла.
И$ прїиде жени'ма къ ꙁаё%трїю. и^ паде ё^ две'рїи вра'тныхъ, дворђ мђж'а и^деже бя'ше мђж'ъ е^я`.
27
27
Господар її встав зранку, відчинив двері дому і вийшов, щоб іти в дорогу свою: і ось, наложниця його лежить біля дверей дому, і руки її на порозі.
и^ въста` господи'н# е^я` ꙁаё%тра эTвръꙁе две'ри хра'мђ, і^ и^ꙁы'иде поити` въ пђть свои, и^ с^е жени'ма е^го лежа'ше, и^ рђ'цњ е^я` на преDдве'рїю”
28
28
Він сказав їй: вставай, підемо. Але відповіді не було, [тому що вона померла]. Він поклав її на осла, встав і пішов у своє місце.
И$ реq к не'и въста'ни да и%демъ, и^ не эTвњща` е^мђ бя'ше б^о ја%ко мр~тва, и^ въꙁложи` ю& на ѓ^сля`, и^ въста` мQђ и^ по'иде на мњ'сто свое`”
29
29
Прийшовши в дім свій, він узяв ніж і, взявши наложницю свою, розрізав її за членами її на дванадцять частин і послав в усі краї Ізраїлеві.
И$ прїиде в# доM сво'и, и^ вꙁя` но'жᲆ и^ е'мъ жени'мђ свою, и^ раꙁдроби ю& по ко'стеM е^я` на, в~і, ча'стїи, и^ посла` ю& въ вся` племе'на і^и^л~я”
30
30
Всякий, хто бачив це, говорив: не бувало і не бачено було подібного до цього від дня виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської до цього дня. [Посланим же від себе людям він дав наказ і сказав: так говоріть усьому Ізраїлю: чи бувало коли подібне до цього?] Зверніть увагу на це, порадьтеся і скажіть.
И$ бы'ша вс^и ви'дяще ю&, и^ реко'ша, ја%ко нњ'сть бы'ло н^и ви'дњно си'це, эT дн~е ше'ствїа сн~ов# і^и^л~ь эT ꙁемля` е^гљ=пеTски, да'же до дне'сь, и^ ꙁаповњ'да мђже'мъ иXже посла` гл~ющи си'це гл~ите къ всемђ` і^и^л~ю вон#ми'те себњ` с^е ё^ста'вите в^ы са'ми ѓ^ се'мъ совњтъ и^ гл~ите”
Глава 20
Глvа, к~”
1
1
І вийшли всі сини Ізраїлеві, і зібралася вся громада, як одна людина, від Дана до Вирсавії, і земля Галаадська перед Господом у Массифу.
И$ іꙁыидо'ша вс^и сн~ве і^и^л~еви, и^ събра'шася ве'сь со'ньмъ ја%ко е^ді'нъ мђж'ъ. эT да'на и^ до вирса'вїа, и^ земля` галааDска къ гв~и ё^ маси'џе”
2
2
І зібралися [перед Господом] начальники всього народу, всі коліна Ізраїлеві, на зібрання народу Божого, чотириста тисяч піших, що оголюють меч.
И ста'ша старњ'ишины всњ'хъ людїи и^ вся` племе'на і^и^л~ева в со'нмњ людїи бж~їиX. у~, ты'сящь мђж'ъ пњшиX въздви'гнђщихъ ѓ^рђжїа”
3
3
І сини Веніамінові почули, що сини Ізраїлеві прийшли в Массифу. І сказали сини Ізраїлеві: скажіть, як відбувалося це зло?
И$ слы'шаша сн~ове венїами'ни, ја%ко и^ꙁыидо'ша сн~ове і^и^л~евы въ маси'џъ, и^ реко'ша сн~ове і^и^л~евы гл~ите гд^њ бы'сть ѕло'ба сїя”
4
4
Левит, чоловік тієї убитої жінки, відповів і сказав: я з наложницею моєю прийшов ночувати в Гиву Веніамінову;
И$ эTвњща` мђж'ъ левљ=тинᲆ, мђж'ъ жены` ё^мо'реныя гл~я, въ гаваѓ'нњ венїами'нњ. прїидо'хъ а%зъ и^ жени'ма моя` прележа'ти”
5
5
і повстали на мене жителі Гиви й оточили через мене дім уночі; мене мали намір убити, і наложницю мою замучили, [наглумившись над нею,] так, що вона померла;
И$ въста'ша на' мя мђ'жи гаваѓDстїи. и^ ѓ^быидо'ша м^я въ дворњ` но'щїю. и^ хотњш'а м^я ё^би'ти и^ жени'мђю мою ѓ^би'дᲇша, и^ ѓ^брђга'ша и^ ё%мре.
6
6
я взяв наложницю мою, розрізав її і послав її в усі області володіння Ізраїлевого, тому що вони зробили беззаконня і соромітну справу в Ізраїлі;
И$ вꙁяX женђ` свою и^ раздроби'хъ ю&. и^ послаX ю& въ вся` предњ'лы прича'стїа і^и^л~ева, ја%ко сътвори'ша безђ'мїе въ і^и^л~и”
7
7
ось усі ви, сини Ізраїлеві, розгляньте цю справу і вирішіть тут.
Се^ вс^и вы` сн~ове і^и^л~евы дадњте и^мъ сло'во и^ совњт'ъ”
8
8
І повстав весь народ, як одна людина, і сказав: не підемо ніхто в намет свій і не повернемося ніхто в дім свій;
И$ въста'ша вс^и лю'дїе ја%ко е^ді'нъ мђ'жъ гл~юще. не эTи%детъ мђж'ᲆ въ хра'мъ сво'и. и^ не ё^кло'нимся въ доM на'шь”
9
9
і ось що ми зробимо нині з Гивою: [підемо] на неї за жеребом;
И$ нн~њ сло'во с^е сътвори'мъ гаваѓ'нђ. да вꙁы'идемъ на ню` по жре'бїю,
10
10
і візьмемо по десять чоловік зі ста від усіх колін Ізраїлевих, по сто від тисячі і по тисячі від десяти тисяч, щоб вони принесли харчові припаси для народу, який піде проти Гиви Веніамінової, покарати її за соромітну справу, яку вона зробила в Ізраїлі.
и^ да по'имемъ по, і~, мђж'ъ, эT р~, въ всњ'хъ племе'нехъ і^и^л~евыX, и^ р~, эT ты'сящи. и^ Wа. эT тмы`” И$ ти` да и^дђтъ в#ꙁяти бра'шно лю'демъ на съвръше'нїе и^сходя'щимъ. въ гава'ю венїами'ню. и^ сътворя'тъ е^мђ по всемђ` съгрњше'нїю и^же сътвори` въ і^и^л~и”
11
11
І зібралися всі ізраїльтяни проти міста одностайно, як одна людина.
И$ събра'шася вс^и мђж'и і^и^л~евы къ гра'дђ, ја%ко е^ді'нъ мђж'ъ эT граD и^сходя'ще”
12
12
І послали коліна Ізраїлеві в усе коліно Веніамінове сказати: яка це мерзенна справа зроблена у вас!
И$ распђсти'ша племе'на і^и^л~евы, мђж'и въ вс^е племя` венїами'не. гл~юще чт^о е^сть ѕло'ба с^и бы'в#шая въ ва'съ”
13
13
Видайте розбещених тих людей, що у Гиві; ми умертвимо їх і викорінимо зло з Ізраїля. Але сини Веніамінові не хотіли послухати голосу братів своїх, синів Ізраїлевих;
И$ нн~њ дади'те мђж'и беꙁако'нни и^же въ гава'и сн~овъ велїа'ловыхъ, и^ да ё^мо'риM и^хъ, и^ ѓ^чи'стимъ ѕл^о эT і^и^л~я. и^ не и^ꙁво'лиша сн~ове венїами'ни послђшати гла'са бра'тїи свое^я сн~овъ і^и^л~евъ”
14
14
а зібралися сини Веніамінові з міст у Гиву, щоб піти війною проти синів Ізраїлевих.
Но^ събра'шася сн~ове венїами'ни эT гра'довъ и^хъ в гава'ю, и^зы'ити на по'лкъ сн~овъ і^и^л~евъ”
15
15
І налічилося у той день синів Веніамінових, тих, що зібралися з міст, двадцять шість тисяч чоловік, що оголюють меч; крім того, з жителів Гиви нараховано сімсот добірних;
И$ съчто'шася сн~ове венїами'ни эT гра'да в то'и дн~ь. к~, и^ е~, ты'сящь мђж'ъ въꙁдви'гнђщихъ ѓ^рђж'їа кро'мњ живђщихъ в гава'ле.
16
16
з усього народу цього було сімсот чоловік добірних, які були лівші, і всі ці, кидаючи з пращ камені у волосину, не кидали мимо.
и^же съчте'ся, з~, соT, и^ к~, мђж'ъ и^збра'нныX эT всXњ люде'и. ѓ^бое^мђ хђдо'жни сїи вс^и пра'щницы ме'щђще ка'менїе къ вла'сђ и^ не грњша'юще”
17
17
Ізраїльтян же, крім синів Веніамінових, нарахували чотириста тисяч чоловік, які оголюють меч; усі вони були здатні до війни.
И$ всXњ мђже'и і^и^л~евъ съчте'ся ра'ꙁвњ сн~овъ венїами'новыX. у~, ты'сящь мђж'ъ вᲆꙁвDиꙁа'ющихъ ѓ^рђж'їе, и^ вс^и сїи мђ'жи во'ини”
18
18
І встали і пішли в дім Божий, і запитали Бога і сказали сини Ізраїлеві: хто з нас першим піде на війну із синами Веніаміна? І сказав Господь: Іуда [піде] попереду.
И$ въста'ша възыидо'ша в# веџи'ль и^ въпраша'ша ё^ б~а. и^ реко'ша сн~ове і^и^л~еви, кт^о эT наs въꙁы'идеT въже'мъ пр'ьвое, въе^ва'ти съ сн~ьми венїами'новыми. и^ реq г~ь і^ю'да да въꙁы'идетъ въ нача'токъ”
19
19
І встали сини Ізраїлеві вранці і розташувалися станом біля Гиви;
И$ въста'ша сн~ове і^и^л~еви ꙁаё%тра, и^ въпоlчи'шася в гаваѓ'на”
20
20
і виступили ізраїльтяни на війну проти Веніаміна, і стали сини Ізраїлеві в бойовий порядок біля Гиви.
І$ и^ꙁы'иде ве'сь мQђ. і^и^л~евъ на' брань съ венїами'номъ. и^ ѓ^полчи'шася на венїами'на мђж'и і^и^л~евы на' брань въ гава'ю”
21
21
І вийшли сини Веніамінові з Гиви і поклали в той день двадцять дві тисячі ізраїльтян на землю.
И$ꙁыидо'ша сн~ове венїами'нови, иZ гаваѓ'на. і^ и^ꙁби'ша въ і^и^л~и в то'и дн~ь. Wк~в, мђж'ъ на земли`”
22
22
Але народ Ізраїльський підбадьорився, і знову стали в бойовий порядок на тім місці, де стояли минулого дня.
И$ ё^крњпи'ся ве'сь мђж'ъ і^и^л~евъ. и^ приложи'ша сни'тися в поlкъ на мњ'сто и^де'же снидо'шася въ дн~ь пр'ьвыи”
23
23
І пішли сини Ізраїлеві, і плакали перед Господом до вечора, і запитували Господа: чи вступати мені ще у війну з синами Веніаміна, брата мого? Господь сказав: ідіть проти нього.
И$ въꙁыидо'ша сн~ове і^и^л~еви, и^ пла'кашася преD гм~ъ до' вечера. и^ въпраша'ша г~а гл~юще. а^ще прило'жимъ е^ще` пристђпи'ти в поlкъ къ сн~омъ венїами'ниM бра'та на'шего. и^ реq г~ь въꙁы'идете к ни'мъ”
24
24
І підступили сини Ізраїлеві до синів Веніаміна на другий день.
И$ прїидо'ша сн~ове і^и^л~еви къ сн~омъ венїами'немъ, въ дн~ь, в~.
25
25
Веніамін вийшов проти них з Гиви на другий день, і ще поклали на землю із синів Ізраїлевих вісімнадцять тисяч чоловік, що оголюють меч.
і^ и^ꙁыидо'ша сн~ове венїами'ни проти'вђ и^мъ, эT гаваѓ'на въ дн~ь, в~. і^ и^зби'ша е^ще` эT сн~овъ і^и^л~евъ. Wи~і, мQђ на зеMли`. сїи вс^и въꙁдвизающе ѓ^рђж'їе”
26
26
Тоді всі сини Ізраїлеві і весь народ пішли і прийшли в дім Божий і, сидячи там, плакали перед Господом, і постились у той день до вечора, і принесли всепалення і мирні жертви перед Господом.
И$ в#ꙁыидо'ша в#си сн~ове і^и^л~еви и^ вс^и лю'дїе въ веџи'ль и^ пла'кашася, и^ сњдоша преD гм~ъ, и^ пости'шася в# то'и дн~ь даже кᲆ ве'черђ.
27
27
І запитували сини Ізраїлеві Господа [у той час ковчег завіту Божого знаходився там,
и^ възнесо'ша вс^есъж#же'нїе сп~сенїя в то'и дн~ь преD гм~ъ и^ т^ђ ковче'гъ завњта гн~я. в т^ы дн~и,
28
28
і Финеєс, син Єлеазара, сина Ааронового, стояв перед ним]: чи виходити мені ще на війну із синами Веніаміна, брата мого, чи ні? Господь сказав: ідіть; Я завтра віддам його в руки ваші.
и^ џинее'съ сн~ъ е^лїа^за'ровъ, сн~а а^а^ро'ня, преDстоя` преD нимъ в ты дн~и” И$ въпраша'ше сн~ове і^и^л~евы гл~юще. а^ще прило'жимъ в#зыити` е^ще на по'лкъ къ сн~омъ венїа^ми'неM. брата на'шего. и^л^и ѓ^ста'вимъ” И$ рече г~ь в#зыидњте, ја%ко ё'тро даM я& в рђки ваша”
29
29
І поставив Ізраїль засідку навколо Гиви.
И$ поDста'виша сн~ове і^и^л~евы поDса'дђ ѓ%крsтъ гаваѓ'на”
30
30
І пішли сини Ізраїлеві на синів Веніаміна на третій день і стали в бойовий порядок перед Гивою, як раніше.
И$ взыидо'ша сн~ове і^и^л~еви къ сн~омъ венїа^ми'немъ въ дн~ь тре'тїи и^ въпоlчи'шася на гаваѓ'на ја%ко е^ді'ною, и^ е^ді'ною”
31
31
Сини Веніамінові виступили проти народу і віддалилися від міста, і почали, як раніше, вбивати з народу на дорогах, з яких одна йде до Вефиля, а друга до Гиви полем, і вбили до тридцяти чоловік з ізраїльтян.
И$зыидо'ша сн~ове венїа^ми'ни проти'вђ людеM, и^ протяго'шася и^з гра'да. и^ нача'ша ё^бива'ти людїи ё^ја%звле'ныхъ. ја^ко прь'вое и^ вᲄоро'е на пђти`, и^же е^сть е^ді'н# сходя'и въ веџи'ль, а^ дрђгїи въ гава'и. ја%ко л~, мђжъ въ і^и^л~и”
32
32
І сказали сини Веніамінові: вони падають перед нами, як і раніше. А сини Ізраїлеві сказали: побіжимо від них і відволічемо їх від міста на дороги. [І зробили так.]
И$ реко'ша сн~ве венїа^ми'ни, па'даютъ преD нами ја%ко и^ пре'жде. сн~ове же і^и^л~еви реко'ша. побњ'гнемъ д^а я& и^зведемъ и^з гра'да на пђти” И$ сътвори'ша та'ко
33
33
І всі ізраїльтяни встали зі свого місця і вишикувалися у Ваал-Фамарі. І засідка Ізраїлева кинулася зі свого місця із західного боку Гиви.
и^ вс^и мђжи і^и^л~еви въста'ша эT мњста свое^го. и^ снидо'шася въ валаџама'рњ. поDса'да же і^и^л~ева и^зы'иде эT мњста свое^го. эT за'пада гава'и”
34
34
І прийшли до Гиви десять тисяч чоловік добірних з усього Ізраїлю, і почався жорстокий бій; але сини Веніаміна не знали, що має бути їм біда.
И$ прїиде проти'вђ гаваеM, і~, ты'сящъ мђжъ и^збра'нныхъ эT всего і^и^л~я, и^ по'лкъ ё^силенъ. сиy не разђмњша ја%ко постиза'етъ я& ѕл^о”
35
35
І вразив Господь Веніаміна перед ізраїльтянами, і поклали в той день ізраїльтяни з синів Веніаміна двадцять п’ять тисяч сто чоловік, які оголювали меч.
И$ поби` г~ь венїа^ми'на преD сн~ы і^и^л~евыми, и^ рас#сы'паша сн~ве і^и^л~ви эT венїа^ми'на в то'и дн~ь Wк~е, и^ р~, мђж# и^ сїи вс^и воZдвиза'юще ѓ^рђжїе”
36
36
Коли сини Веніаміна побачили, що вони розбиті, тоді ізраїльтяни поступилися місцем синам Веніаміна, бо сподівалися на засідку, яку вони поставили біля Гиви.
И$ ви'дњша сн~ове венїа^ми'ни, ја^ко и^зби'ша и^хъ. и^ да'ша мњ'сто сн~ове і^и^л~еви венїа^ми'нђ. ја%ко ё^пова'ша поDса'дамъ и^же поDсади'ша ё^ гава'и”
37
37
Засідка ж поспішила і кинулася до Гиви, і вступила і вразила все місто мечем.
И$ подви'жеся поDсњд# і^ и^зыиде в гава'ю и^ начаша трђби'ти і^ и^зби'ша весь граD ѓ%стрїемъ меча`”
38
38
Ізраїльтяни поставили із засідкою умовним знаком до нападу дим, що піднімається з міста.
І$и^л~ьтяне же и^мњхђ зна'менїе со поDсњдомъ е^гда` за'жгђтъ граD мђж# же принесъ ме'чь къ поDса'де. на зна'менїе, да запа'ляT и ды'мъ да ё^мно'жится и^з гра'да”
39
39
Отже, коли ізраїльтяни відступили з місця бою, і Веніамін почав уражати й убив ізраїльтян до тридцяти чоловік і говорив: «знову падають вони перед нами, як і в попередньому бою»,
Є$гда б^о въꙁврати'ся і^и^л~ь въ ра'ть. венїа^ми'н же нача` ё^бива'ти ја%звенныX въ і^и^л~и, до, л~, мђж# ја%ко реко'ша, пакы паде'нїемъ падђтъ преD на'ми. ја%коже и^ прь'выи по'лкъ”
40
40
тоді почав підніматися з міста дим стовпом. Веніамін озирнувся назад, і ось, дим від усього міста піднімається до неба.
Є$гда' же ја%ви'ся ѓ%гнь и^сходя` эT гра'да и^ сто'лпъ ды'менъ, и^ ѓ^зрњся вениа^миn за ся, и^ с^е в#зы'иде скоnча'нїе гра'дђ до нб~си”
41
41
Ізраїльтяни повернулися, а Веніамін злякався, тому що побачив, що прийшла його загибель.
Мђж# же і^и^л~евъ возврати'ся. и^ разбего'шася сн~ве венїа^ми'ни. ви'дњша б^о ја%ко возвраща'шеся на него ѕл^о”
42
42
І побігли вони від ізраїльтян по дорозі до пустелі; але військо переслідувало їх, і ті, що виходили з міст, убивали їх там;
И$ эTбњго'ша преD сн~ы і^и^л~евыми на пђти` пђсᲄы'ня, поlк же подви'гнђлъся на' ня. і^ и^же эT гра'да бїя'хђ я& средњ себе`”
43
43
оточили Веніаміна, і переслідували його до Менухи й уражали до самого східного боку Гиви.
И$ побива'хђ венїа^ми'на, и^ гна'ша ꙁа пя'тъ е^мђ до гава'я, безъ эTпочива'нїа, и^ потопта'ша и^хᲆ даже проти'вђ гаваѓ'на на восто'къ сл~нцђ”
44
44
І упало з синів Веніаміна вісімнадцять тисяч чоловік, людей сильних.
И$ падо'ша эT венїа^ми'на, Wи~і, мђж#. и^ си вс^и и^ мђжи си'лни”
45
45
[Ті, що залишилися,] повернулися і побігли до пустелі, до скелі Риммона, й убили ще [ізраїльтяни] на дорогах п’ять тисяч чоловік; і гналися за ними до Гидома і ще вбили з них дві тисячі чоловік.
И ѓ^зрњ'вшеся ѓ^ста'вшеи% и^ пробњго'ша въ пђсты'ню къ камы'кђ рем#мо'ню. и^ собира'хђ и^хъ ја%ко ѓ^ставшее эT вина` по стеѕяM, Wе~, мQђ и^ гна'ша въ слDњ и^хъ до гаваа'да. і^ и^зби'ша эT ниX, Wв~, мђж#”
46
46
Усіх же синів Веніамінових, які упали в той день, було двадцять п’ять тисяч чоловік, які оголювали меч, і всі вони були людьми сильними.
И$ бысть всњхъ мђжъ паDшихъ эT венїа'ми'на въ то'и дн~ь, Wк~е, мђжеи въздвиꙁа'ю^щиX ѓ^рђжїе, всиy с^и мђжи си'лнїи”
47
47
І повернулися [ті, що залишилися,] і втекли в пустелю, до скелі Риммона, шістсот чоловік, і залишалися там у кам’яній горі Риммоні чотири місяці.
И$ ѓ^зрњшася ѓ^ста'вшїи, и^ въбњго'ша вᲆ пђсᲄы'ню къ камы'кђ рем#мо'ню, х~, мQђ. и^ сњдњша въ камы'цњ реMмо'ни, д~, мsцњ”
48
48
Ізраїльтяни ж знову пішли до синів Веніамінових і вразили їх мечем, і людей у місті, і худобу, й усе, що тільки зустрічалося [у всіх містах], і все, що знаходилося на дорозі міста, спалили вогнем.
Сн~ове же і^и^л~еви воZврати'шася къ сн~омъ венїа^ми'неM” і^ и^зби'ша я& ѓ^рђжїемъ эT града вн^е. и^ скотъ и^ вс^е е^же ѓ^брњте'ся въ всXњ гра'дехъ, и^ гра'ды вс^я ѓ^брTњшаја%ся и^ꙁожго'ша ѓ^гнемъ”
Глава 21
Глvа, к~а”
1
1
І поклялися ізраїльтяни в Массифі, говорячи: ніхто з нас не віддасть дочки своєї синам Веніаміна заміж.
Сн~ове же і^и^л~еви кля'шася въ маси'џњ гл~юще, мђжъ эT наs да не да'сть венїа^ми'нђ дще'ре свое^а в# женђ`”
2
2
І прийшов народ у дім Божий, і сиділи там до вечора перед Богом, і підняли голосне волання, і сильно плакали,
И$ прїидоша лю'ди вᲆ веџи'ль. и сњдњша тђ до' вечера преD гм~ъ. и^ въз#двиго'ша глsа свои, и^ пла'кашеся пла'чемъ ве'лїимъ” И$ реко'ша
3
3
і сказали: Господи, Боже Ізраїлів! для чого трапилося це в Ізраїлі, що не стало тепер у Ізраїля одного коліна?
въскђю г~и б~е і^и^л~евъ, бы'сть си'це дне'сь въ і^и^л~и. е^же эTлђчи'ся эT і^и^л~я племя` е^ді'но”
4
4
На другий день устав народ вранці, і спорудили там жертовник, і принесли всепалення і мирні жертви.
И$ бы'сть наё%трїя ѓ^бђт'рњша лю'дїе. и^ съгради'ша т^ђ ѓ^лта'рь. и^ възнесо'ша вс^есъж#же'нїе сп~сенїя” И$ реко'ша сн~ове і^и^л~ви
5
5
І сказали сини Ізраїлеві: хто не приходив на зібрання перед Господом з усіх колін Ізраїлевих? Бо велике прокляття було проголошено на тих, які не прийшли перед Господом у Массифу, і було сказано, що ті віддані будуть на смерть.
кт^о е^сть и^же не възше'лъ въ собо'ръ эT всњхъ племе'нъ і^и^л~ь къ г~ђ. ја^ко вели'ка кля'тва бя'ше, не вшеDшим# къ г~ђ въ маси'џъ, гл~юще да и^змрTђ смр~тїю”
6
6
І зласкавилися сини Ізраїлеві над Веніаміном, братом своїм, і сказали: нині відсічене одне коліно від Ізраїля;
И$ жалњша сн~ове і^и^л~еви ѓ^ венїа^ми'нњ бра'те своеM. и^ реко'ша и^ ѓ^сњ'чено днsе е^ді'но племя` эT і^и^л~я”
7
7
як вчинити нам з тими, що залишилися з них, стосовно дружин, коли ми поклялися Господом не давати їм дружин з дочок наших?
Чт^о сътво'римъ ѓ^ста'вшихъ ѓ^ жена'хъ. а^ мы` кля'хомся гм~ъ, не да'ти и^мъ эT дще'рїи на'шихᲆ в жены`”
8
8
І сказали: чи немає кого з колін Ізраїлевих, хто не приходив перед Господом у Массифу? І виявилося, що з Іависа галаадського ніхто не приходив перед Господом у стан на зібрання.
И$ реко'ша кт^о е^сть е^ді'нъ эT племе'ни і^и^л~евъ, и^же не взы'и^де къ гв~и въ маси'џъ. и^ с^е не прїиде нї е^ді'нъ в полкᲆ эT а^ви'съ галаа'довыхъ в со'ньмъ”
9
9
І оглянули народ, і ось, не було там жодного з жителів Іависа галаадського.
И$ съгляда'ша людїи и^ с^е не бя'ше т^ђ мђжа, эT живђщихъ въ а^ви'сњ галаа'довњ”
10
10
І послала туди громада дванадцять тисяч чоловік, чоловіків сильних, і дали їм наказ, говорячи: йдіть і знищіть жителів Іависа галаадського мечем, і жінок і дітей;
И$ посла'ша та'мо со'ньмъ Wв~і мђжъ си'лы. и^ заповњ'даша и^мᲆ гл~юще, и^дњте і^ и^збїиᲄе живђщая въ а^ви'сњ галаа'довњ, ѓ^рђжїемъ же'ны и^ наро'ди”
11
11
і ось що зробіть: усякого чоловіка і всяку жінку, що пізнала ложе чоловікове, піддайте закляттю, [а дівчат залишайте живими. І зробили так].
Се же сътвори'те всемђ` мђжескђ по'лђ, и^ все'и женњ` позна'вшеи ло'же мђжеско, побїиᲄе. А$ дв~цњ живи'те и^ сътвори'ша ᲄа'ко”
12
12
І знайшли вони між жителями Іависа галаадського чотириста дівчат, які не пізнали ложа чоловікового, і привели їх у стан у Силом, що в землі Ханаанській.
И$ ѓ^брњто'ша эT живђщихᲆ въ и^а^ви'се галаа'довњ. у~, дв~ць дв~ою, ја%же не позна'ша ложа мђжеска. и^ приведо'ша я& в по'лчище в сило'мъ, и^же е^сть в земли` ханаа'нњ”
13
13
І послала вся громада переговорити із синами Веніаміна, які були в скелі Риммоні, і оголосила їм мир.
И$ посла` весь со'нмъ. и^ гл~аша къ сн~омᲆ вениа^ми'новыM. и^же в камы'цњ рем#мо'ни. и^ призва'ша и& съ ми'ромъ”
14
14
Тоді повернулися сини Веніаміна [до ізраїльтян], і дали їм [ізраїльтяни] дружин, яких залишили в живих з жінок Іависа галаадського; але виявилося, що цього було недостатньо.
И$ ѓ^брати'ся венїа^ми'нъ къ сн~омъ і^и^л~евыM в т^о вре'мя, и^ да'ша иM сн~ове і^и^л~еви же'ны ја^же жи'во съхра'нше эT дще'реи а^ви'с#съ галаа'дова. и^ ё^годи'ша и^мъ та'ко,
15
15
Народ же жалкував за Веніаміном, що Господь не зберіг цілости колін Ізраїлевих.
и^ лю'дїе же ё^мили'шася ѓ^ венїа^ми'нњ. ја^ко сътвори` г~ь разлђче'нїе в племе'нехъ і^и^л~евыхъ”
16
16
І сказали старійшини громади: що нам робити з тими, що залишилися, стосовно дружин, бо знищені жінки у Веніаміна?
И$ реко'ша ста'рцы со'нма чт^о сътво'римъ ѓ^ста'вшимᲆ ѓ^ жена'хъ. ја%ко поги'бе эT венїа^ми'на жена`”
17
17
І сказали: спадкоємна земля нехай залишається синам Веніаміна, які вціліли, щоб не зникло коліно від Ізраїля;
И$ ка'ко бђ'детᲆ прича'стїе ё^цњлњвшихъ эT вениа^ми'на. да не поги'бнетъ племя` эT і^и^л~я”
18
18
але ми не можемо дати їм дружин з дочок наших; тому що сини Ізраїлеві поклялися, говорячи: проклятий, хто дасть дружину Веніаміну.
А$ м^ы не воꙁмо'жемᲆ да'ти иM же'нъ эT дще'рїи нашиX ја%ко кля'шася сн~ове і^и^л~еви гл~юще, про'клятъ дая` женђ` венїа^ми'нђ”
19
19
І сказали: ось, щороку буває свято Господнє у Силомі, що на північ від Вефиля і на схід від дороги, яка веде від Вефиля в Сихем, і на південь від Левони.
И$ реко'ша с^е пра'ꙁдникъ г~ђ в сило'мњ эT дн~їи въ дн~ь. и^же е^сть эT сњвера къ веџи'лю, на въсто'къ сл~нцђ ё^ пђти` въсходя'щаго, эT веџи'ля в сихе'мъ, и^ эT юга лево'ны”
20
20
І наказали синам Веніаміна і сказали: підіть і засядьте у виноградниках,
И$ заповњ'даша сн~омᲆ вениа^ми'немъ гл~юще. и^дњте и^ пресњди'те въ виногра'дњхъ”
21
21
і дивіться, коли вийдуть дівчата силомські танцювати в хороводах, тоді вийдіть з виноградників і захопіть собі кожен дружину з дівчат силомських і йдіть у землю Веніамінову;
И$ смотри'те а^ще и^зы'дђтъ дще'ри живђщихъ в сило'мњ, пляса'ти въ ли'ки да и^ꙁы'дете и^з виногра'да и^ да въсхи'тите мђжъ женђ` себњ эT дще'рїи сило'мль. да эTи'дете на' ꙁемлю венїа^ми'ню”
22
22
і коли прийдуть батьки їхні, або брати їхні зі скаргою до нас, ми скажемо їм: простіть нас за них, бо ми не взяли для кожного з них дружини на війні, і ви не дали їм; тепер ви винні.
И$ е^гда` бђдетъ прїидђтъ эTц~ы и^хъ и^ бра'тїя и^хъ прњтися к на'мъ. и^ речемъ иM поми'лђите я&. ја^ко нњсть мђжъ поја%лъ жены` своея в# по'лце, ја%ко м^ы нњ'смы дали` и^мъ же'нъ. ја%ко не съгрњши'сте”
23
23
Сини Веніаміна так і зробили, і взяли дружин за числом своїм з тих, що були у хороводі, яких вони викрали, і пішли і повернулися в наділ свій, і побудували міста і стали жити в них.
И$ сътвори'ша та'ко сн~ове венїа^ми'ни. и^ поя'ша же'ны по числђ иX эT пля'шђщиX ја%же въсхити'ша эTи^до'ша, и^ възврати'шася въ прича'стїе свое. и^ съграdша гра'ды, и^ всели'шася в ни'хъ”
24
24
У той же час ізраїльтяни розійшлися звідти кожен у коліно своє й у плем’я своє, і пішли звідти кожен у наділ свій.
И$ эTи^до'ша эTтђдђ сн~ове і^и^л~еви в т^о вре'мя, и^ мђжъ въ племя` свое и^ в роD свои і^ и^зы'де эTтђдђ мђж# въ прича'стїе свое”
25
25
У ті дні не було царя в Ізраїлі; кожен робив те, що йому здавалося справедливим.
И$ в ты` дн~и не бя'ше цр~я въ і^и^л~и, и^ мђжъ е^же ё^го'дно преD ѓ^чи'ма творя'ше”

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.