|
Книга Суддiв Ізраїльських
|
Сђде'и і^ил~евыX
|
|
Глава 1
|
Глvа, а~”
|
|
1
|
1
|
|
Після смерти Ісуса запитували сини Ізраїлеві Господа, говорячи: хто з нас першим піде на хананеян — воювати з ними?
|
И$ бы'сть по скоnча'нїи і^сђ'совњ, въпроша'хђ сн~ове і^и^л~еви е^гда` гл~юще. кт^о взы'идеT съ на'ми к ханане'ю въе^во'дою сњщ'ися с ни'ми”
|
|
2
|
2
|
|
І сказав Господь: Іуда піде; ось, Я віддаю землю в руки його.
|
И$ реq г~ь, і^ю%да взы'идетъ, с^е да'хъ зе'млю в рђ'цњ е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Іуда ж сказав Симеону, братові своєму: ввійди зі мною в жереб мій, і будемо воювати з хананеянами; і я ввійду з тобою у твій жереб. І пішов з ним Симеон.
|
И$ рече і^ю%да къ симеѓ^нђ бра'тђ свое^мђ. вꙁы'ди со мно'ю свобожда'ти жре'бїи мои, да сњче'мся съ ханане'ѓмъ” да и^ а'зъ поидђ` с тобо'ю свобожда'ти жре'бїи твой” І$ и^де` с нимъ симеѓ'н#”
|
|
4
|
4
|
|
І пішов Іуда, і віддав Господь хананеян і ферезеян у руки їх, і убили вони з них під Везеком десять тисяч чоловік.
|
И$ вꙁы'иде і^ю'да и^ да'сть г~ь ханаа'на, и^ ферезе'я в рђцњ е^го, і^ и^ꙁби'ша в# везе'цᲇ. і~, ты'сђщъ мђжъ”
|
|
5
|
5
|
|
У Везеку зустрілися вони з Адоні-Везеком, воювали з ним і розбили хананеян і ферезеян.
|
І$ ѓ^брњто'ша а^донивезе'ка в# веꙁе'цњ и^ сњко'шася с ни'ми. і^ и^ꙁби'ша ханане'я и^ ферезе'я”
|
|
6
|
6
|
|
Адоні-Везек побіг, але вони погналися за ним і впіймали його і відсікли великі пальці на руках його і на ногах його.
|
И$ эTбњж'е а^донивезе'къ. и^ гна'ша въ слDњ е^го и^ пости'гнђша и&. и^ эTсњко'ша пя'сти рђ'кђ е^го, и^ пле'снњ но'гђ е^го”
|
|
7
|
7
|
|
Тоді сказав Адоні-Везек: сімдесят царів з відсіченими на руках і на ногах їхніх великими пальцями збирали [крихти] під столом моїм; як робив я, так і мені відплатив Бог. І привели його в Єрусалим, і він помер там.
|
И$ рече а^донивезе'къ, сеDми деся'ти ц~ремъ ѓ^бсеко'хъ рђцњ и^ но'ѕњ” И$ бы'ша собира'юще эT крђпиw поD трапе'зою мое^ю ја%коже ё^бо соᲄвориX та'коy и^ эTда` ми б~ъ. и^ приведо'ша и& въ і^е^рsлимъ, и^ ё%мре т^ђ”
|
|
8
|
8
|
|
І воювали сини Іудині проти Єрусалима і взяли його, й уразили його мечем і місто віддали вогню.
|
И$ вое^ва'ша сн~ове і^ю%дини на і^ерsлиM, и^ взя'ша и&. и^ погђби'ша и& мече'мъ. и^ граD запали'ша ѓ^гне'мъ”
|
|
9
|
9
|
|
Потім пішли сини Іудині воювати з хананеянами, які жили на горах і на полуденній землі і на низинних місцях.
|
Посе'м же снидо'шася сн~ове і^ю'дини, вое^ва'ти на ханане'я, живђщ'аго в го'рстњи ко ю%гђ, и^ в ра'внњи”
|
|
10
|
10
|
|
І пішов Іуда на хананеян, які жили в Хевроні [ім’я ж Хеврону було раніше Кириаф-Арби], і розбив Шешая, Ахимана і Фалмая [з роду Єнакового].
|
І$ и'де і^ю'да на ханаа'на живђщ'аго в хевро'нњ. и^мя же б^њ хевро'нђ преже карїа^џа'ръвъсефе'ръ. и^ ё^би'ша сеси'на, и^ а^хима'на” И$ џоломїя. роD е^на'ков#”
|
|
11
|
11
|
|
Звідти пішов він проти жителів Давира; ім’я Давира було раніше Кириаф-Сефер.
|
И$ въꙁыидо'ша эTтђ'дђ къ живђщ'имъ в дави'рњ. и%мя же дави'рђ б^њ пре'же граD писмеnныи”
|
|
12
|
12
|
|
І сказав Халев: хто розіб’є Кириаф-Сефер і візьме його, тому віддам Ахсу, дочку мою, за дружину.
|
И$ рече хале'въ и^же кт^о и^збїеT гра'ды писме'нныи, и^ во'ꙁметъ е^го. да'мъ е^мђ а^сха'нь дще'рь мою въ женђ`”
|
|
13
|
13
|
|
І взяв його Гофониїл, син Кеназа, молодшого брата Халевового, і Халев віддав за дружину йому Ахсу, дочку свою.
|
И$ взя` е^го гоџоні'илъ сн~ъ кене'ћовъ бра'тъ хале'вовъ мнїи” И$ даs е^мђ хале'въ а^сха'нь дще'рь свою` въ женђ`”
|
|
14
|
14
|
|
Коли належало їй іти, Гофониїл навчив її просити у батька її поле, і вона зійшла з осла. Халев сказав їй: що тобі?
|
И$ бы'сть внегда` эTхожда'ше, и^ подви'же ю& гоџонїи'лъ, проси'ти ё^ эTц~а свое^го села`. и^ въздыха'ше сњдя'щи на ѓ^сля'ти. и^ възопи` на ѓ^сля'ти, на' землю ю%жескђ эTдаl м^я е^си. и^ рече е^й хале'вᲆ что` т^и е^сть”
|
|
15
|
15
|
|
[Ахса] сказала йому: дай мені благословення; ти дав мені землю полуденну, дай мені і джерела води. І дав їй [Халев за бажанням її] джерела верхні і джерела нижні.
|
И$ рече е^мђ а^сха'нь, да'ждь м^и блsвенїе ја%ко на' ꙁемлю ю%жескђ эTдае'ши м^я. да м^и даси` і^ и^схо'дища воDная. и^ даs е'й хале'въ по срDцђ ея`. и^схо'дища вы'шнихъ, і^ и^схо'дища нижнихъ”
|
|
16
|
16
|
|
І сини [Іофора] кенеянина, тестя Мойсеєвого, пішли з міста Пальм із синами Іудиними в пустелю Іудину, що на південь від Арада, і прийшли й оселилися серед народу.
|
Сн~ове же кине'вли зя'тя мољ=сїѓ^ва, вꙁыидо'ша эT гра'да фини'ческа, къ сн~омъ і^ю'диномъ въ пђсты'ню сђщђю на ю'гъ. къ и^схо'дђ а^ре'довђ. и^до'ша и^ всели'шася съ люDми”
|
|
17
|
17
|
|
І пішов Іуда із Симеоном, братом своїм, і розбили хананеян, які жили в Цефафі, і піддали його закляттю, і тому називається місто це Хорма.
|
І$ и'де і^ю%да съ сїмеѓ'номъ бра'томъ свои^мъ. і^ и^ꙁби` ханане'я живђщаго в сефе'џњ. и^ потреби'ша и&. и^ проꙁва'ша и%мя гра'дђ потребле'нїе”
|
|
18
|
18
|
|
Іуда взяв також Газу з передмістями її, Аскалон з передмістями його, і Екрон з передмістями його [і Азот з околицями його].
|
Посе'мъ взя` і^ю'да га'зђ и^ ѓ^крsтныя е^го. и^ а^скало'на. и^ ѓ'крsтныя е^го. и^ а^каро'нъ, и^ предњ'лы е^го. и^ а^ꙁато'нъ, и^ предњлы еh”
|
|
19
|
19
|
|
Господь був з Іудою, і він оволодів горою; але жителів долини не міг прогнати, тому що в них були залізні колісниці.
|
И$ бя'ше г~ь со і^ю%дою. и^ прїяT горђ`, н^о не въꙁмого'ша прїя'ти живђщихъ в раꙁдо'лїи, зане риха'въ раздњли` ю& колесни'цы желњ'ꙁны и^мњя'ше”
|
|
20
|
20
|
|
І віддали Халеву Хеврон, як говорив Мойсей, [і одержав він там у спадщину три міста синів Єнакових] і вигнав звідти трьох синів Єнакових.
|
И$ да'ша хале'вђ хевро'нъ, ја^коже гл~а мољ=сїи. и^ причасти` т^ђ тр^и гра'ды сн~овъ е^на'ковъ. і^ и^ꙁгна` эTтђдђ тр^и сн~ы е^на'ковы”
|
|
21
|
21
|
|
Але ієвусеїв, які жили в Єрусалимі, не вигнали сини Веніамінові, і живуть ієвусеями з синами Веніаміна в Єрусалимі до цього дня.
|
Но е^вђсе'я живђщаго въ і^ерsли'мњ, не иZгна'ша сн~ове венїа^ми'нови. и^ живя'хђ и^евђсе'и, съ сн~ъми венїа^ми'ни вᲆ і^ерsлі'мњ и^ до сего` дне”
|
|
22
|
22
|
|
І сини Йосифа пішли також на Вефиль, і Господь був з ними.
|
И$ взыидо'ша сн~ове і^ѓ'сифли, и^ сїи въ веџи'ль и^ г~ь бя'ше с ни'ми”
|
|
23
|
23
|
|
[І зупинилися] й оглядали сини Йосифові Вефиль [ім’я ж місту було раніше Луз].
|
И$ согляда'ли быша сн~ове і^ѓ'сифовы веџи'ль” И$мя же б^њ пре'же градђ лю'за”
|
|
24
|
24
|
|
І побачили вартові чоловіка, який йде з міста, [і взяли його] і сказали йому: покажи нам вхід у місто, і зробимо тобі милість.
|
И$ ви'дњша стрегђщїи мђжа сходя'щаго и^ꙁ гра'да. и^ я'ша и& и^ реко'ша е^мђ покажи` н^ы вхоD въ граD, и^ сътвориM с тобо'ю млsть”
|
|
25
|
25
|
|
Він показав їм вхід у місто, і розбили вони місто мечем, а чоловіка цього і всіх родичів його відпустили.
|
И$ покаꙁа` и^мъ вхоD гра'дныи, и^ посњко'ша граD и^хъ мече'мъ, а^ мђжа и^ сороDство е^го, эTпђсти'ша,
|
|
26
|
26
|
|
Чоловік цей пішов у землю хеттеян, і побудував [там] місто і нарік ім’я йому Луз. Це ім’я його по цей день.
|
и^ эTи%де мђжъ сїи въ ꙁе'млю геџии%м#скђ. и^ съꙁи'жде т^ђ граD, и^ проꙁва` и%мя е^мђ лю'ꙁа, с^е и%мя е^мђ до дн~е”
|
|
27
|
27
|
|
І Манассія не вигнав жителів Бефсана [який є Скифополь] і залежних від нього міст, Фаанаха і залежних від нього міст, жителів Дора і залежних від нього міст, жителів Івлеама і залежних від нього міст, жителів Мегиддона і залежних від нього міст; і залишилися хананеяни жити в землі цій.
|
Но не и^ꙁгна` манаси'съ. вефса'нь е^же е^сть скиџо'нскъ граD, н^и ѓ%крsтныхъ предњ'лъ е^го. ниже е^кџана'хъ, ни ѓ^крsтныX предlњ е^го. н^и живђщиX в# дорᲇ, ниже ѓ^крsтныX е^го. ни'же живђщаа вᲆ е^ла'мњ, н^и ѓ^крsтныX е^го. ни живђщая въ мее^до'нїи ни ѓ^крsтныX е^го, понеже вᲆзлюби` ханааn жиᲄи на ꙁемли` се'и”
|
|
28
|
28
|
|
Коли Ізраїль прийшов у силу, тоді зробив він хананеян данниками, але вигнати не вигнав їх.
|
И$ быs е^гда` ё^крепи'ся і^и^л~ь, и^ съᲄвори` ханане'а даnника и^згна'нїеM же не иZгна` е^го”
|
|
29
|
29
|
|
І Єфрем не вигнав хананеян, які живуть у Газері; і жили хананеяни серед них у Газері [і платили їм данину].
|
І$ е^фре'мъ не и^ꙁгна` ханане'а живђщаго въ газе'рњ. н^о живя'ше ханаа'нъ средњ иX въ газе'рњ. и^ бы'сᲄь емђ в# дан#ника`”
|
|
30
|
30
|
|
І Завулон не вигнав жителів Китрона і жителів Наглола, і жили хананеяни серед них і платили їм данину.
|
И$ ꙁаё^ло'нъ не и^ꙁᲆгна` живђщихъ въ хедронњ, и^ живђщихъ въ а^ма'нњ. и^ всели'ся ханааn средњ и^хъ, и^ бы'сть е^мђ да'нник#”
|
|
31
|
31
|
|
І Асир не вигнав жителів Акко [які платили йому данину, і жителів Дора] і жителів Сидона й Ахлава, Ахзива, Хелви, Афека і Рехова.
|
І$ а^си'ръ не и^ꙁгна` живђщая въ а^кхоре'и, ни живђщая въ до'рњ. ни живђщая в# сидо'нихъ, ни живђщая в дала'џњ. и^ въ а^хаꙁїи. и^ въ е%лве, и^ въ наџе'кђ. и^ въ роѓ%џњ”
|
|
32
|
32
|
|
І жив Асир серед хананеян, жителів землі тієї, бо не вигнав їх.
|
И$ всели'ся а^си'ръ средњ ханане'я живђщаго на ꙁемли` то'и. ꙁане` не въꙁмо'же и^згна'ти е^го”
|
|
33
|
33
|
|
І Неффалим не вигнав жителів Вефсамиса і жителів Бефанафа і жив серед хананеян, жителів землі тієї; жителі ж Вефсамиса і Бефанафа були його данниками.
|
И$ неџали'мъ не и^ꙁъгна` живђщихъ в# веџсамђ'сњ. ниже живђщиX в# веџана'хђ. и^ всели'ся нефџали'м#, средњ ханаа'на живђщ'аго на земли` се'и, живђщїи же въ е^џсамђ'сњ. и^ в# веџана'хђ, бы'ша е^мђ да'нницы”
|
|
34
|
34
|
|
І притисли аморреяни синів Данових у горах, бо не давали їм сходити в долину.
|
И$ въгна` а^м#море'и сн~ы да'новы в горђ`. ја%ко не попђсти` и^мᲆ сни'ти на равнинђ`”
|
|
35
|
35
|
|
І залишилися аморреяни жити на горі Херес [де ведмеді і лисиці], в Аїалоні і Шаалвимі; але рука синів Йосифових подолала [аморреян], і стали вони данниками їх.
|
И$ въꙁлюби` аMморре'и жи'ти в# горњ` в ка'менњ. в# мерсиѓ%нњ, и^ в салави'не, и^ ѓ^тяжча` рђка` до'мђ і^ѓ'сифля на аMморре'я. и^ бы'сть е^мђ да'нн#икъ”
|
|
36
|
36
|
|
Межі аморреян від узвишшя Акравим і від Сели простягалися і далі.
|
Предњ'ли же а^м#мор#реистїи и^дђме'ѓсъ свы'ше эT восхода а^кра'лина эT камы'ка вы'ше”
|
|
Глава 2
|
Глvа, в~”
|
|
1
|
1
|
|
І прийшов ангел Господній з Галгала в Бохим [і у Вефиль до дому Ізраїлевого] і сказав [їм: так говорить Господь]: Я вивів вас з Єгипту і ввів вас у землю, про яку клявся батькам вашим [дати вам], і сказав Я: «не порушу завіту Мого з вами повік;
|
И$ вꙁы'де а%гг~лъ гн~ь эT галгаl, къ веџи'лю. к домђ і^и^л~вђ. и^ рече к ни'мъ. си'це гл~етᲆ г~ь и^ꙁведы'и ва'съ и^ꙁъ е^гљ=п#та. и^ въведы'и въ ꙁе'млю е^ю%же кля'ся къ эTц~емъ ва'шимъ да'ти ва'мъ. и^ рече не рас#сы'плю ꙁавњта мое^го и^же с ва'ми въ вњ'ки”
|
|
2
|
2
|
|
і ви не вступайте в союз з жителями землі цієї; [богам їх не поклоняйтеся, ідолів їх розбийте,] жертовники їх зруйнуйте». Але ви не послухали голосу Мого. Що ви це зробили?
|
Вы' же не завњща'ите завњта к# сњдя'щимъ на ꙁемли` се'и, ниже богоM и^хъ да поклони'теся, н^о и^звая'ная и^хъ да съкрђши'те. ѓ%лтарь иX да раскопа'иᲄе, и^ не послђшасᲄе гла'са мое^го. и^ с^е съᲄвори'сте”
|
|
3
|
3
|
|
І тому говорю Я: [не стану вже переселяти людей цих, яких Я хотів вигнати,] не вижену їх від вас, і будуть вони вам петлею, і боги їх будуть для вас сіттю.
|
А$з же рXњ не приложђ` и^згна'ти и^хъ эT лица` ва'шего и^ бђ'дђтъ ва'мъ те'рнїемъ. и^ бози и^хъ бђ'дђтъ ваM въ собла'ꙁнь
|
|
4
|
4
|
|
Коли ангел Господній сказав слова ці всім синам Ізраїлевим, то народ підняв голосне волання і заплакав.
|
И$ бы'сть ја%ко гл~а агг~лъ гн~ь словеса` си къ всњмъ сн~омъ і^и^л~вымъ. и^ въз#дви'гше людїе глаs сво'и, и^ вᲆспла'каша”
|
|
5
|
5
|
|
Від цього і називають те місце Бохим*. Там принесли вони жертву Господу.
|
И$ сего ради проꙁва'ся и%мя мњ'стђ томђ` пла'чь. и^ положи'ша т^ђ требђ гв~и”
|
|
6
|
6
|
|
Коли Ісус розпустив народ, і пішли сини Ізраїлеві, [кожен у свій дім і] кожен у свій наділ, щоб одержати в спадщину землю,
|
И$ эTпђсти` і^сђ'съ лю'ди. и^ эTи^до'ша сн~ове і^и^л~еви кождо в домы` своя. и^ кождо въ прича'стїе свое, причасти'ти ꙁе'млю т^ђ”
|
|
7
|
7
|
|
тоді народ служив Господу в усі дні Ісуса і в усі дні старійшин, життя яких продовжилося після Ісуса і які бачили усі великі діла Господні, які Він зробив Ізраїлю.
|
И$ рабо'таша лю'дїе гв~и въ вся` дн~и і^сђсовы, и^ вᲆ вся` дн~и сᲄа'рчески, е^ли'коже и^хъ пожи'ша мно'ги дн~и по і^сђсњ. и^ ели'коже и^хъ раꙁђмњша дњ'ло гн~е вели'кое. е^же сътвори` і^и^л~ю”
|
|
8
|
8
|
|
Але коли помер Ісус, син Навина, раб Господній, будучи ста десяти років,
|
И$ сконча'ся і^сђсъ ра'бᲆ гн~ь сн~ъ нављ=и^нъ, жиv, р~. и^ і~. лњтъ”
|
|
9
|
9
|
|
і поховали його в межах наділу його у Фамнаф-Сараі, на горі Єфремовій, на північ від гори Гааша;
|
И$ погребо'ша и& въ предњлехъ прича'стїя е^го въ џа'мнњ џаре'сњ в горњ` е^фремли, эT сњвера горы` гаа'џа” ПосеM
|
|
10
|
10
|
|
і коли весь народ той відійшов до батьків своїх, і постав після них інший рід, який не знав Господа і діл Його, які Він чинив Ізраїлю, —
|
весь ро'д# ѓ%нъ приложи'шася къ эTц~емъ и^хъ. и^ въста` роD дрђгїи по си'хъ и^же не поꙁна` г~а, и^ дњ'ла ја%же сотвори` въ і^и^л~и.
|
|
11
|
11
|
|
тоді сини Ізраїлеві стали чинити зле перед очима Господа і стали служити Ваалу;
|
И$ сътвори'ша сн~ове і^и^л~еви ѕло'е преD гм~ъ. и^же послђжи'ша ваа'лђ”
|
|
12
|
12
|
|
залишили Господа Бога батьків своїх, Який вивів їх із землі Єгипетської, і звернулися до інших богів, богів народів, які оточували їх, і стали поклонятися їм, і роздратували Господа;
|
И$ ѓ^ста'виша г~а б~а эTц~ь свои^хъ. и^звеDшаго и^хъ и^з# ꙁемля` е^гљ=пет#ски. і^ и^до'ша въ слњдъ бо'гъ и%нњхъ. эT бо'гъ стра'н#скъ ја^же ѓ%крsтъ и^хъ. и^ поколишася и^м#. и^ раз#гнњ'ваша г~а”
|
|
13
|
13
|
|
залишили Господа і стали служити Ваалу й Астарті.
|
И$ ѓ^ста'виша г~а. и^ послђжи'ша ваа'лђ. и^ а^ста'ртови”
|
|
14
|
14
|
|
І запалав гнів Господа на Ізраїля, і віддав їх у руки грабіжників, і грабували їх; і віддав їх у руки ворогів, які оточували їх, і не могли вже устояти перед ворогами своїми.
|
И$ раZгнњвася ја%ростїю г~ь на і^и^л~я, и^ предаs и&, в рђкђ плњня'ющего я&. и^ плњни'ша я& и^ эTда'сть я& в рђцњ вра'гъ и^хъ и^же ѓ%крsтъ и^хъ. и^ не възмого'ша ста'ти преD лице'мъ вра'гъ свои^хъ” И$ въ всњхᲆ в ни'хже прохожда'хђ
|
|
15
|
15
|
|
Куди б вони не пішли, рука Господня скрізь була їм на зло, як говорив їм Господь і як клявся їм Господь. І їм було дуже скрутно.
|
рђка` гн~я бяше и^мъ на ѕло. ја^коже гл~а г~ь, и^ ја%ко кля'ся и^мъ г~ь ѕњ'ло”
|
|
16
|
16
|
|
І поставив [їм] Господь суддів, які рятували їх від рук грабіжників їхніх;
|
Посе'м же въста'ви и^мъ г~ь сђдїя, і^ и^ꙁбавля'хђ и^хъ, и^з рђки плњня'щихъ я&”
|
|
17
|
17
|
|
але і суддів вони не слухали, а ходили блудно вслід інших богів і поклонялися їм [і дратували Господа], швидко ухилилися від путі, якою ходили батьки їхні, підкорюючись заповідям Господнім. Вони так не робили.
|
ѓ^ба'че же и^ сђде'и не послђшаша н^о соблђди'ша въ слњд# бо'гъ и%нњхъ. и^ поклони'шася и^мъ и^ раз#гнњваша г~а. и^ склони'шася с пђти` ско'ро, во'нже ходи'ша эTц~ы и^хъ” послђш'ати ꙁа'повњдїи гн~ь не сътвори'ша ᲄа'ко”
|
|
18
|
18
|
|
Коли Господь поставляв їм суддів, то Сам Господь був із суддею і рятував їх від ворогів їхніх в усі дні судді: бо жалів їх Господь, коли чув стогін їхній від тих, що гнітили і пригноблювали їх.
|
І$ ја%ко въста'ви иM г~ь сђдїя. и^ бя'ше г~ь съ сђдїею. и^ сп~се я& эT рђки` вра'гъ и^хъ, въ вся` дн~и сђдїи, ја^ко ё^мили'ся г~ь въꙁдыха'нїа и^хъ, эT лица` вою'ющихъ на ня, и^ врежа'ющихъ я&”
|
|
19
|
19
|
|
Але як тільки помирав суддя, вони знову робили гірше за батьків своїх, ухиляючись до інших богів, слугуючи їм і поклоняючись їм. Не відставали від діл своїх і [не відступали] від непокірливої путі своєї.
|
И$ бы'сть ја%ко ё%мре сђдїи, и^ эTвраща'хђся. и^ па'ки рас#сы'пахђся па'че эTц~ъ свои^х# и^дђще въ слњдъ бо'гъ и%нњхъ. слђжи'ти и^мъ, и^ поклони'тися и^мъ. не ѓ^ста'виша тва'реи свои'хъ, и^ не эTстђпи'ша эT пђти свое^го жесᲄо'каго
|
|
20
|
20
|
|
І запалав гнів Господній на Ізраїля, і сказав Він: за те, що народ цей переступає завіт Мій, який Я уклав з батьками їх, і не слухає голосу Мого,
|
И$ раꙁгнњ'вася ја%ростїю г~ь на і^и^л~я. и^ рече, поне'же ѓ^ста'ви роD сїи ꙁавTњ мо'и. и^же ꙁаповњ'дахъ эTц~емъ иX, и^ не послђш'аша гла'са мое^го”
|
|
21
|
21
|
|
і Я не стану вже виганяти від них жодного з тих народів, яких залишив Ісус, [син Навина, на землі,] коли помирав, —
|
І$ а'ꙁъ не приложђ` эTгна'ти кого` эT лица` и^хъ эT сихъ ро'довъ ја^же ѓ^ста'ви і^сђсъ нављ=и^нъ на ꙁемли и^ ё%мрњтъ”
|
|
22
|
22
|
|
щоб спокушати ними Ізраїля: чи стануть вони триматися путі Господньої і ходити по ній, як додержували батьки їхні, чи ні?
|
да и^скђшђ` и^ми і^и^л~я. а%ще снабдя'т# пђть гн~ь ходи'ти во'нь ја%коже снабдњша эTц~ы и^хъ. и^л^и ни`”
|
|
23
|
23
|
|
І залишив Господь народи ці і не вигнав їх невдовзі і не віддав їх у руки Ісуса.
|
И$ ѓ^сᲄа'ви г~ь страны` сїя не съгна'ти и^хъ въско'рњ. и^ ниже преда'сть и^хъ в рђкђ і^сђ'совђ”
|
|
Глава 3
|
Глvа, г~”
|
|
1
|
1
|
|
Ось ті народи, яких залишив Господь, щоб спокушати ними ізраїльтян, усіх, які не знали про всі війни ханаанські, —
|
Сїя же страны` ја%же ѓ^ста'ви г~ь. да и^скђси'т# и^ми і^и^л~я вс^я невњ'дђщая ра'ти, ханаа'ньски”
|
|
2
|
2
|
|
для того тільки, щоб знали й училися війні наступні роди синів Ізраїлевих, які раніше не знали її:
|
ЈА/ко да ё^вњсть с^е наслњ'дникъ сн~овъ і^и^л~евъ, и^ да ё^чи'тъ я& ра'ти. ѓ^ба'че и^же прежде сего` не ё^вᲇ'дяше”
|
|
3
|
3
|
|
п’ять власників филистимських, усі хананеї і, сидоняни й евеї, які живуть на горі Ливан, від гори Ваал-Ермона до входу в Емаф.
|
пя'ть вое^во'дъ и^ноплеме'н#ническъ, князе'и и^ всего` ханане'я, и^ сидо'нина и^ е^ё^е'я живђщаго в лива'нњ, эT горы` ваа'лъ е^рмо'на. да ла'въвема'џа”
|
|
4
|
4
|
|
Вони були залишені, щоб спокушати ними ізраїльтян і довідатися, чи підкорюються вони заповідям Господнім, які Він заповів батькам їхнім через Мойсея.
|
И$ бы'сть ја^коже и^скђси` и%ми і^и^л~я. да ё^вњ'сться послђш'аютъ л^и ꙁа'повњдь гн~ю, ја%же заповњ'да эTц~ем# и^хъ рђко'ю мољ=сїи^ною”
|
|
5
|
5
|
|
І жили сини Ізраїлеві серед хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, евеїв, [гергесеїв] та ієвусеїв,
|
И$ вселишася сн~ове і^и^л~еви средњ ханане'я. и^ хет#џе'я. і^ а^м#морре'я. И$ ферезе'я. и е^в#ве'я. и^ гер#гесе'я, и^ е^о^у^се'я”
|
|
6
|
6
|
|
і брали дочок їхніх собі за дружин, і своїх дочок віддавали за синів їхніх, і служили богам їх.
|
И$ поја%ша дще'ри и^хъ себњ` въ жены`, и^ дще'ри своя да'ша сн~омъ и^хъ. и^ послђжи'ша бого'мъ и^хъ”
|
|
7
|
7
|
|
І зробили сини Ізраїлеві зле перед очима Господа, і забули Господа Бога свого, і служили Ваалу й Астарті.
|
И$ сътвори'ша сн~ове і^и^л~еви ѕл^о преD бм~ъ и^ ꙁабы'ша г~а б~а свое^го. и^ послђжи'ша ваа'лђ и^ а'л#сђ”
|
|
8
|
8
|
|
І запалав гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх у руки Хусарсафема, царя Месопотамського, і служили сини Ізраїлеві Хусарсафему вісім років.
|
И$ разгнњ'вася ја%ростїю г~ь на і^и^л~я, и^ преда'сть я& в рђкђ хђсарсаџе'мђ цр~ю сљ=рскђ в# междорњчїе и^ рабо'таша е^мђ, лњт# и~”
|
|
9
|
9
|
|
Тоді заволали сини Ізраїлеві до Господа, і поставив Господь спасителя синам Ізраїлевим, який спас їх, Гофониїла, сина Кеназа, молодшого брата Халевового.
|
И$ възопи'ша сн~ове і^и^л~еви къ г~ђ. и^ въста'ви г~ь сп~сенїе і^и^л~ю. и^ сп~се я& гоџонии%лъ, сн~ъ кене'ꙁовъ бра'тъ хале'воv мнїи,
|
|
10
|
10
|
|
На ньому був Дух Господній, і був він суддею Ізраїля. Він вийшов на війну [проти Хусарсафема], і віддав Господь у руки його Хусарсафема, царя Месопотамського, і перемогла рука його Хусарсафема.
|
и^ бы'сть на не'мъ дх~ъ гн~ь и^ сђди` і^и^л~я. і^ и^зы'де на рать къ хђсарсаџе'мђ цр~ю и^ преда` г~ь в рђ'цњ е^го цр~я сљ=рска, и^ ё^крњпи'ся рђка` е^го наD хђсарсаџемоM сљ=рскимъ”
|
|
11
|
11
|
|
І спочивала земля сорок років. І помер Гофониїл, син Кеназа.
|
И$ бысть въ поко'и ꙁемля`, м~, лњтъ. и^ посе'мъ ё%мре гоџонии%лъ сн~ъ кене'зоv.
|
|
12
|
12
|
|
Сини Ізраїлеві знову стали робити зле перед очима Господа, і укріпив Господь Еглона, царя Моавитського, проти ізраїльтян, за те, що вони робили лихе перед очима Господа.
|
И$ приложи'ша сн~ове і^и^л~еви сотвори'ти ѕл^о преD гм~ъ. и^ ё^крњпи` г~ь е^гло'ма цр~я моа'вля на і^и^л~я занеже сътвори` ѕло'е преD гм~ъ”
|
|
13
|
13
|
|
Він зібрав до себе [усіх] аммонитян і амаликитян, і пішов і уразив Ізраїля, й оволоділи вони містом Пальм.
|
И$ събра` к себњ вс^я сн~ы аMмо'ня. и^ а^мали'ковы, і^ и'де и^ поби` і^и^л~я, и^ прїя` гра'ды џини'чески”
|
|
14
|
14
|
|
І служили сини Ізраїлеві Еглону, царю Моавитському, вісімнадцять років.
|
И$ рабо'таша сн~ове і^и^л~ви е^гло'мђ цр~ю моа'влю, лњтъ, и~і”
|
|
15
|
15
|
|
Тоді воззвали сини Ізраїлеві до Господа, і Господь поставив їм спасителя Аода, сина Гери, сина Ієминиєвого, який був лівшою. І послали сини Ізраїлеві з ним дари Еглону, царю Моавитському.
|
И$ възопи'ша сн~ове і^и^л~еви къ г~ђ. и^ въста'ви и^мъ г~ь сп~сенїе а^ѓ'да сн~а гара'ня, сн~а е^мїина мђжа е^же не владњ` десни'цею. и^ посла'ша сн~ове і^и^л~еви дары рђко'ю е^го, е^гло'мђ цр~ю моа'влю”
|
|
16
|
16
|
|
Аод зробив собі меч із двома вістрями, довжиною в лікоть, і підперезав його під плащем своїм до правого стегна,
|
И$ сътвори` себњ а^ѓ'дъ ноQ ѓ^бою'дђ ѓ%стръ, на' пядь е^ди'нђ долгота` е^го. и^ пояса'ся и^мᲆ по бедрњ десно'и свое'и”
|
|
17
|
17
|
|
[і прийшов,] і підніс дари Еглону, царю Моавитському; Еглон же був чоловіком дуже повним.
|
І$ и'де и^ принесе` дары е^гло'мђ цр~ю моа'влю. е^гло'м же мђж# ѓ^сла'блеn б^њ ѕњ'ло”
|
|
18
|
18
|
|
Коли підніс Аод усі дари і випровадив людей, які принесли дари,
|
И$ бы'сть ја%ко сконча` а^ѓ'дъ принося` дары. и^ вы'слалᲆ нося'щая да'ры”
|
|
19
|
19
|
|
то сам повернувся від ідолів, що у Галгалі, і сказав: у мене є таємне слово до тебе, царю. Він сказав: тихіше! І вийшли від нього всі, хто стояв при ньому.
|
И$ е^гло'мъ ѓ^брати'ся эT і%долъ и^же въ галга'лњхъ. и^ реq а^ѓ'дъ слово мн^њ е^сть к ᲄебњ та'ино цр~ю, и^ рече е^гло'мъ всњмъ преDстоя%щимъ пред ни'мъ. да и^ꙁы'дђтъ во'нъ, і^ и^зыдо'ша вс^и преDстоя'щїи е^го”
|
|
20
|
20
|
|
Аод увійшов до нього: він сидів у прохолодній світлиці, що була в нього окремо. І сказав Аод: у мене є до тебе, [царю,] слово Боже. [Еглон] встав зі стільця [перед ним].
|
А$ѓ'д же внїиде к немђ`. се'и же сидя'ше на восхо'дницы лњтнїи е^ді'н# и^ рече а^ѓ'дъ слово бж~їе мн^њ кᲆ тебњ цр~ю. и^ въста` е^гло'мъ съ сᲄола` и^ прїиде к немђ`”
|
|
21
|
21
|
|
[Коли він встав,] Аод простяг ліву руку свою і взяв меч із правого стегна свого і встромив його в живіт його,
|
И$ бысть е^гда въста` а^гїе, простре` а^ѓ'дъ рђкђ лњвђю с^и і^ и^звлече` но'жъ и^же наD стегно'мᲆ е^го де'сным#, и^ вон#зе` во чре'во е^гло'мово”
|
|
22
|
22
|
|
так що ввійшло за вістрям і руків’я, і жир закрив вістря, тому що Аод не вийняв меча з живота його, і він пройшов до задньої частини.
|
И$ поDти'снђ и^ чреn поD ко'жђ, и^ ꙁатвори` ја%звђ тђ'къ, ја%ко не и^звлече` ножа` и^с чре'ва е^го н^о и^зы'де лаи^но`”
|
|
23
|
23
|
|
І вийшов Аод за поріг, і зачинив за собою двері світлиці, і замкнув.
|
І$ и^зы'де а^ѓ'дъ во па'пертъ. и^ затвори` двери вхо'дницы го'рнеи е^го, и^ ꙁаключи` е^го
|
|
24
|
24
|
|
Коли він вийшов, раби Еглона прийшли і бачать, ось, двері світлиці замкнуті, і говорять: мабуть, він з необхідности у прохолодній кімнаті.
|
І$ е^гда сїи и^ꙁы'де прїидо'ша раби` е^го ё^зрњша, и^ с^е две'ри въсхо'дницы затво'рены. и^ рњша, е^д^а в за'дњ сњдиT ё^го'дная себњ` творя` эTшедъ эT ло'жа”
|
|
25
|
25
|
|
Чекали досить довго, але бачачи, що ніхто не відмикає дверей світлиці, взяли ключ і відімкнули, і ось, господар їхній лежить на землі мертвий.
|
И$ прежда'ше ё^мо'л#кше” и^ се не бы'сᲄь эTврьза'яй две'ри вᲆсхоDницы, и^ взе'мше клю'чь эTврьзо'ша, и с^е господи'нъ и^хъ лежи'тъ на зеMли` мр~твъ”
|
|
26
|
26
|
|
Поки вони дивувалися, Аод тим часом пішов, [і ніхто про нього не думав,] пройшов повз ідолів і врятувався в Сеїраф.
|
А$ѓ'д же ё^бњжа` до'ндеже ѓ^бозрњша, и^ минђ'въ і%долы вни'де въ ро'џђ”
|
|
27
|
27
|
|
Прийшовши ж [у землю Ізраїлеву, Аод] засурмив трубою на горі Єфремовій, і зійшли з ним сини Ізраїлеві з гори, і він ішов перед ними.
|
И$ бы'сть е^гда прїиде а^ѓD въ зе'млю і^ил~евђ, и^ въстрђби` ро'гоM в горњ` ефре'мли, и^ снидо'ша с нимъ съ горы` сн~ове і^и^л~еви, се'и же преD ни'ми”
|
|
28
|
28
|
|
І сказав їм: ідіть за мною, бо віддав Господь [Бог] ворогів ваших моавитян у руки ваші. І пішли за ним, і захопили переправу через Йордан до Моаву, і не давали нікому переходити.
|
И$ рече к ни'мъ, и^дњте въ слDњ мене`, ја%ко преда'сть г~ь б~ъ врагы` на'ша моа'вляне в рђцњ на'ши” І$ и^до'ша въ слњ'дъ е^го, и^ преDвзя'ша прехо'ды ё^ і^ѓ^рда'на и^ моа'вля, и^ не да'ша никомђже минђт'и”
|
|
29
|
29
|
|
І вбили в той час моавитян близько десяти тисяч чоловік, усе здорових і сильних, і ніхто не втік.
|
І$ и^зби'ша моа'ва в т^о вре'мя ја%ко, і~, ты'сяu мђжъ вс^я во'ины, и^же в ни'хъ, и^ вся'къ мђжъ си'ленъ и^ не ё^бњже н^и е^ді'нъ”
|
|
30
|
30
|
|
Так підкорилися в той день моавитяни Ізраїлю, і спочивала земля вісімдесят років. [І був Аод суддею їх до самої смерти.]
|
И$ премњни'ся моа'въ в то'и дн~ь поD рђкђ і^и^л~евђ, и^ бысᲄь в поко'й земля`, п~, лњтъ и^ сђди` и^мъ а^ѓD до'ндеже ё%мре”
|
|
31
|
31
|
|
Після нього був Самегар, син Анафів, який шістсот чоловік филистимлян побив волячим рожном; і він також спас Ізраїля.
|
По не'м же въста` самега'ръ сн~ъ а^на'џовъ, се'и изби` и^ноплеме'н#никъ, х~, мђжᲆ, радлицею плђж'ною и^ сп~се и^ се'и і^и^л~я”
|
|
Глава 4
|
Глvа, д~”
|
|
1
|
1
|
|
Коли помер Аод, сини Ізраїлеві стали знову робити зле перед очима Господа.
|
И$ приложи'ша сн~ове і^и^л~еви сътвори'ти ѕл^о преD гм~ъ е^гда` а^ѓD ё%мре”
|
|
2
|
2
|
|
І віддав їх Господь у руки Іавина, царя Ханаанського, який царював у Асорі; воєначальником у нього був Сисара, який жив у Харошеф-Гоїмі.
|
И$ эTда'стъ я& г~ь в рђцњ и^а'винђ цр~ю ханаѓ'ню, и^же црsтвова вᲆ а^со'рњ” и^ вое^во'да е^го си'лныи бы'сть сиса'ра” Си^ живя'ше въ а^саро'џњ стра'н#стᲇ”
|
|
3
|
3
|
|
І воззвали сини Ізраїлеві до Господа, тому що в нього було дев’ятсот залізних колісниць, і він жорстоко гнітив синів Ізраїлевих двадцять років.
|
И$ възопи'ша сн~ове і^и^л~еви къ г~ђ. ја%ко џ~, со'т# колесни'цъ желњз'ныX бња'ше е^мђ, и^ сїи стђжи'мъ і^и^л~еви ѕњ'ло. лњтъ, к~”
|
|
4
|
4
|
|
У той час була суддею Ізраїля Девора пророчиця, дружина Лапидофова;
|
дњво'ра же проро'чица, жена` лафидо'џова. сїа сђди і^и^л~еви в т^о врњмя”
|
|
5
|
5
|
|
вона жила під Пальмою Девориною, між Рамою і Вефилем, на горі Єфремовій; і приходили до неї [туди] сини Ізраїлеві на суд.
|
И$ сїя живя'ше поD фђни'комъ дево'риномъ, междђ ра'моM. и^ ме'ждђ веџи'лемᲆ в горњ` е^фрњмовњ. и^ въсхожа'хђ сн~ове і^и^л~евы, к не'и та'мо на сђд#”
|
|
6
|
6
|
|
[Девора] послала і покликала Варака, сина Авиноамового, з Кедеса Неффалимового, і сказала йому: повеліває [тобі] Господь Бог Ізраїлів: піди, піднімись на гору Фавор і візьми з собою десять тисяч чоловік із синів Неффалимових і синів Завулонових;
|
И$ посла'вше дево'ра, приꙁва` вара'ка сн~а а^вине'мля, эT племе'ни неџали'мова. и^ реq к немђ не ꙁаповњ'да ли тебњ` г~ь б~ъ і^и^л~евъ, да и'деши въ горђ` фаво'ровђ. и^ да пои^ме'ши съ собо'ю, і~, ты'сящь мђжеи. эT сн~овъ неџали'мль и^ эT сн~овᲆ заё^ло'нь” А$ꙁъ
|
|
7
|
7
|
|
а Я приведу до тебе, до потоку Киссону, Сисару, воєначальника Іавинового, і колісниці його і багатолюдне [військо] його, і віддам його в руки твої.
|
же приведђ` к тебњ` в# водоте'чь, кисо'нъ, сиса'рђ вое^во'дђ си'лы а^ви'ня. и^ колесни'ца е^го и^ мно'жество во'и е^го, и^ преда'мъ и& в рђ'кђ твою”
|
|
8
|
8
|
|
Варак сказав їй: якщо ти підеш зі мною, піду; а якщо не підеш зі мною, не піду; [тому що я не знаю дня, в який пошле Господь ангела зі мною].
|
И$ реq к не'и вара'къ, а^ще и%деши со мно'ю, т^о и^дђ`, а^ще л^и не и%деши со мно'ю, т^о не и^дђ`”
|
|
9
|
9
|
|
Вона сказала [йому]: піти піду з тобою; тільки [знай, що] не тобі вже буде слава в цьому поході, в який ти йдеш; але в руки жінки віддасть Господь Сисару. І встала Девора і пішла з Вараком у Кедес.
|
И$ реq дево'ра к немђ`, и^дђщи и^дђ` с тобо'ю. ѓ^баq вњждъ ја%ко не бђ'детъ т^и съ сла'вою пђть сїи во'ньже и%деши. поне'же въ рђ'кђ же'ньскђ преда'стъ г~ь сиса'рђ. и^ въста'вши дево'ра і^ и'де с вара'комъ до кади'съ”
|
|
10
|
10
|
|
Варак скликав завулонян і неффалимлян у Кедес, і пішли слідом за ним десять тисяч чоловік, і Девора пішла з ним.
|
И$ въꙁва` вара'къ ꙁаё^ло'на, и^ неџали'ма. и^ повелњ` въ слDњ себе` и^ти`. і~ ти, ты'сящи мђжеM. і^ и'де с ни'ми дево'ра”
|
|
11
|
11
|
|
Хевер кенеянин відокремився тоді від кенеян, синів Ховава, родича Мойсеєвого, і розкинув намет свій біля діброви в Цааннимі біля Кедеса.
|
Бли'жнїи же кине'и. эTлђчи'лся бы'сть эT ке'ны и^же бы'сть эT сн~овъ и^ѓ^а^ваковыX ꙁя'тя мољ=сїѓ^ва. и^ потъкнђ` кђщђ свою`, поD дђ'бомъ почива'ющимъ, ја%же въ кади'сњ”
|
|
12
|
12
|
|
І донесли Сисарі, що Варак, син Авиноамів, піднявся на гору Фавор.
|
И$ въꙁвњсти'ша сиса'рњ ја%ко въꙁы'иде вара'къ сн~ъ а^виное'мль, на горђ` џаво'рᲆ”
|
|
13
|
13
|
|
Сисара скликав усі колісниці свої, дев’ятсот залізних колісниць, і весь народ, який у нього, з Харошеф-Гоїма до потоку Киссону.
|
И$ съꙁва` сиса'ра вс^я колесни'ца своя`. џ~, соT колесни'цъ желњ'ꙁнъ. и^ вся` лю'ди и^же с ни'мъ. эT а^рисо'џа стра'ньска. въ водоте'чь кисо'нь
|
|
14
|
14
|
|
І сказала Девора Вараку: встань, тому що це той день, в який Господь віддасть Сисару в руки твої; Сам Господь піде перед тобою. І зійшов Варак з гори Фавор, і за ним десять тисяч чоловік.
|
И$ реq дево'ра къ вара'кђ. въста'ни ја%ко сїи дн~ь. во'ньже преда'стᲆ г~ь сиса'рђ в рђ'кђ твою`. ꙁане` г~ь и^зы'иде преD тобо'ю. и^ сни'де вара'къ с горы` џаво'ръ. и^ і~, ты'сящъ мђжъ въ слњ'дъ е^го
|
|
15
|
15
|
|
Тоді Господь привів у замішання Сисару і всі колісниці його і все ополчення його від меча Варака, і зійшов Сисара з колісниці [своєї] і побіг пішки.
|
и^ сътре` г~ь сиса'рђ. и^ все` ѓ^рђж'їе е^го. и^ ве'сь по'лкъ е^го ѓ%стрїеM меча` преD вара'комъ. и^ сни'де сиса'ра съ колесни'цы свое^я, и^ пробњже пjњ”
|
|
16
|
16
|
|
Варак переслідував колісниці [його] і ополчення до Харошеф-Гоїма, і загинуло все ополчення Сисарине від меча, не залишилося нікого.
|
А$ вара'къ жены'и въ слњ'дъ колесни'цъ е^го, и^ въ слњ'дъ по'лка. да'же до дђбра'вы стра'ньски. и^ паде` ве'сь по'лкъ сиса'ринъ ѓ%стрїемъ меча`, не ѓ^ста` же н^и е^ді'нъ”
|
|
17
|
17
|
|
Сисара ж утік пішки у намет Іаїлі, дружини Хевіра кенеянина; тому що між Іавином, царем Асорським, і домом Хевера кенеянина був мир.
|
А$ сиса'ра ё^бњже пњш# въ кђщ'ђ и^а^ви'лю. хеве'ра кене'ина. ја%ко ми'ръ бња^ше межђ иа^винемъ цр~еM а^сровоM. и^ ме'ждђ домоM хаве'ровом#” кене'и^номъ”
|
|
18
|
18
|
|
І вийшла Іаїль назустріч Сисарі і сказала йому: зайди, господарю мій, зайди до мене, не бійся. Він зайшов до неї в намет, і вона покрила його килимом [своїм].
|
І$ и^ꙁы'иде и^а^и^ль проти'вђ сиса'рњ, и^ рече к# немђ`, съврати'ся господи'не мо'и съврати'ся ко мнњ` не бо'ися. и^ съврати'ся къ не'и в кђщђ. и^ покры` и& ѓ^де'ждею свое^ю”
|
|
19
|
19
|
|
[Сисара] сказав їй: дай мені трохи води напитися, я пити хочу. Вона розв’язала міх з молоком, і напоїла його і знову покрила його.
|
И$ реq сиса'ра к не'и. напо'и м^я ма'ло воды`, ја%коже вжадаXся. и^ эTрњши` мXњ мле'чныи и^ напо'и е^го, и^ па'ки покры` е^го”
|
|
20
|
20
|
|
[Сисара] сказав їй: стань біля дверей намету, і якщо хто прийде і запитає в тебе і скаже: «чи немає тут кого?», ти скажи: «ні».
|
И$ реq к не'и сиса'ра ста'ни в# две'ри кђща. и^ да бђ'детъ а^ще кт^о прїидеT к тебњ и^ въпраша'етъ т^я рекђщи. е^сᲄь ли зд^њ кт^о, и^ да рече'ши нᲇсть”
|
|
21
|
21
|
|
Іаїль, дружина Хеверова, взяла кіл від намету, і взяла молот у руку свою, і підійшла до нього тихенько, і встромила кіл у скроню його так, що приколола до землі; а він спав від утоми — і помер.
|
И$ взя и^а^и^ль жена` хеве'рова ко'лᲆ кђщ#ныи. и^ вꙁя` мла'тъ в рђ'кђ свою`. и^ вни'де к немђ ти'хо. и^ приложи` ко'лъ въ ѓ^бо'чье главы` е^го и^ ё^да'ри мла'тоM. и^ проби` даже до ꙁемля`. се'и же ё^трђждься спя'ше. і^ и^ꙁдъше”
|
|
22
|
22
|
|
І ось, Варак женеться за Сисарою. Іаїль вийшла назустріч йому і сказала йому: ввійди, я покажу тобі людину, яку ти шукаєш. Він увійшов до неї, і ось, Сисара лежить мертвим, і кіл у скроні його.
|
И$ с^е бара'къ жены'и сиса'рђ. і^ и^ꙁы'иде и^а^и'ль проти'вђ е^мђ, и^ реq е^мђ ходи` да покажђ ти мђжа е^го'же ты и%щеши. и^ въни'де к не'и, и^ с^е сиса'ра лежа'ше мр~тв#. а^ ко'лъ въ ѓ^бо'чьи главы` е^го”
|
|
23
|
23
|
|
І смирив [Господь] Бог у той день Іавина, царя Ханаанського, перед синами Ізраїлевими.
|
И$ покори` г~ь б~ъ в то'и дн~ь. и^ја^ви'на цр~я ханаа'ня, преD сн~ы і^и^л~евыми”
|
|
24
|
24
|
|
Рука синів Ізраїлевих посилювалася більше і більше над Іавином, царем Ханаанським, доки не знищили вони Іавина, царя Ханаанського.
|
И$ по'иде рђка` сн~овъ і^и^л~евъ. и^ ё^крњпи'ся стђжа'ющи. на и^а^ви'ня цр~я ханаѓ%ня. дон#деже и^стреби'ша и&”
|
|
Глава 5
|
Глvа, е~”
|
|
1
|
1
|
|
У той день заспівали Девора і Варак, син Авиноамів, цими словами:
|
И$ въꙁопи` дево'ра и^ вара'къ сн~ъ авинее'мовъ. в то'и дн~ь. и^ рњ'ста”
|
|
2
|
2
|
|
Ізраїль помстився, народ показав ревність; прославте Господа!
|
Внегда же эTдастъ эTмще'нїе ѓ^би'дящиM і^и^л~я, въ и^ꙁволе'нїе людеM. блsвите г~а”
|
|
3
|
3
|
|
Слухайте, царі, прислухайтеся, вельможі: я Господу, я співаю, воздаю хвалу Господу Богу Ізраїлевому.
|
Слы'шите цр~и и^ внђши'те кн~ѕи, а^ꙁъ гв~и въспою. и^ въсхва'лю б~а і^и^л~ева”
|
|
4
|
4
|
|
Коли виходив Ти, Господи, від Сеїра, коли йшов з поля Едомського, тоді земля тряслася, і небо капало, і хмари проливали воду;
|
Ги~ въ и^схо'дњ твое^мъ эT сїи^ра. вънегда въꙁдвижа'шеся эT села` е^до'мова. ꙁемля` ся потресе`, и^ нб~о въꙁмђти'ся. и^ ѓ%блаци прокапа'ша во'дђ,
|
|
5
|
5
|
|
гори танули від лиця Господа, навіть цей Синай від лиця Господа Бога Ізраїлевого.
|
го'ры подвиза'шася эT лица` гн~я. и^ гора` сїѓ'нъ эT лица` г~а б~а і^и^л~ева”
|
|
6
|
6
|
|
У дні Самегара, сина Анафового, у дні Іаїлі, були порожні дороги, і ті, що ходили раніше путями прямими, ходили тоді обхідними дорогами.
|
Въ' дн~и самега'ровы, сн~а е^на'џова, въ дн~и і^и^л~евы” ѓ^скђдњша пђтїе і^ и^до'ша беZ чинђ. и^до'ша в# пђти` кри'вы”
|
|
7
|
7
|
|
Не стало мешканців у селищах у Ізраїля, не стало, доки не повстала я, Девора, доки не повстала я, мати в Ізраїлі.
|
ѓ^скђдњша живђщїи въ і^и^л~и. ѓ^скђдњша до'ндеже въстаX а^ꙁъ дево'ра м~ти въ і^и^л~и”
|
|
8
|
8
|
|
Обрали нових богів, тому війна біля воріт. Чи видні були щит і спис у сорока тисяч Ізраїля?
|
Є$гда` и^ꙁво'лиша боги` но'вы, ја%ко хлbњ ја%ченъ. тогда` и^мња'ше враги` въ вра'тњхъ и^ въе^ва'ша гра'ды и^хъ, и^ не ја^вляшеся пра'ща, а^ни ко'пїе” въ м~. ты'сящахъ въ і^и^л~и”
|
|
9
|
9
|
|
Серце моє до вас, начальники Ізраїлеві, до ревнителів серед народу; прославте Господа!
|
СрDце мое` къ ꙁаповњ'данымъ і^и^л~евы. си'лнымъ в людеX блsвите г~а”
|
|
10
|
10
|
|
Ті, хто їздить на ослицях білих, ті, що сидять на килимах і ходять по дорозі, співайте пісню!
|
ѓO еꙁдя'щїи на ѓ^сля'тахъ бњ'лыхъ и^ на сђ'дъ и^дђщїи совњта. провњща'ите”
|
|
11
|
11
|
|
Серед голосів, що збирають стада, біля колодязів, нехай співають хвалу Господу, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до воріт народ Господній.
|
Глsа плетђщиX средњ веселя'щиXся” тамо да дадя'тъ пра'вдђ гв~и правеDнїи да ё^крњпиши въ і^и^л~и. нн~њ да раꙁыдTђся въ гра'ды своя` лю'дїе гн~и”
|
|
12
|
12
|
|
Піднесися, піднесися, Деворо! піднесися, піднесися! співай пісню! Постань, Вараку! і веди полонених твоїх, сину Авиноамів!
|
Въста'ни въста'ни дево'ра, въсᲄа'ни въста'ни гл~и съ пњ'снїю. въста'ни и^ вара'кђ. и^ плњни` плњ'нь тво'и сн~е а^винее'нь”
|
|
13
|
13
|
|
Тоді небагатьом із сильних підкорив Він народ; Господь підпорядкував мені хоробрих.
|
Нн~њ въꙁвели'чится ѓ^ста'вшїи въ вельмо'жаX людїи. г~ь сми'ри на'мъ крњ'пльшая наs.
|
|
14
|
14
|
|
Від Єфрема прийшли ті, хто вкорінився в Амалика; за тобою Веніамін, серед народу твого; від Махира йшли начальники, і від Завулона — ті, хто володіє тростиною писаря.
|
лю'ди е^фрњмля ё^томи'ша и^хъ в доли'не” Братъ тво'и венїами'нъ послњднїи в лю'дехъ свои^хъ. бы'сть эT мене` махи'ръ сни'де вꙁыска'ющїи тебе`. и^ эT ꙁаё^ло'на ё^крњпля'ющїися въ ски'петре ё^каꙁђ'юще писа'нїе”
|
|
15
|
15
|
|
І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар так само, як Варак, кинувся в долину пішки. В племенах Рувимових велика розбіжність.
|
Нача'лнїи въ и^саха'рњ съ дево'рою и^ варакоM” такоже и^ варакъ эTпђсти` пњшца своя` в# поли'нђ. простре` нога'ма свои^ма ё^ раздњленїа рђви'мова. вели'ка и^спытанїа срDца”
|
|
16
|
16
|
|
Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи бекання отар? В племенах Рувимових велика розбіжність.
|
И$ варакъ въскђю ми сњ'сти средњ мосџеџа'ма. послђшаᲄи ꙁвизда'нїе вᲆстава'ющиX проити въ рђвїю ве'лїя. и^спыта'нїа срDца”
|
|
17
|
17
|
|
Галаад живе спокійно за Йорданом, і Дану чого боятися з кораблями? Асир сидить на березі моря й біля пристаней своїх живе спокійно.
|
Галаа^дъ ѓ^бонђ странђ` і^ѓ^рдана, вселися и^ да'нъ. въскђю ѓ^бита'еши въ мно'гихъ. аси'ръ ѓ^бита` в помо'рїихъ мо'рскихъ. и^ в лђѕњхъ свои^х# вселися
|
|
18
|
18
|
|
Завулон — народ, який прирік душу свою на смерть, і Неффалим — на висотах поля.
|
ꙁаё^ло'нъ. лю'дїе ёкори'ша дш~ђ ег~о на смр~ть. и^ неџали'мъ на высотњ` села`”
|
|
19
|
19
|
|
Прийшли царі, зітнулися, тоді воювали царі ханаанські у Фанааху біля вод Мегиддонських, але не одержали ніякого срібла.
|
И$ прїидо'ша до него` цр~и, и^ въполчи'шася, тогда` вое^ва'ша цр~и ханаа'ни вᲆ џанаа'хђ, ё^ воды` маге'довы. и^ мно'жества сребра` не вꙁя'ша”
|
|
20
|
20
|
|
З неба воювали, зірки з путей своїх воювали із Сисарою.
|
эT нб~си вое^ва'ша ѕвњ'ꙁды эT чинђ и^хъ. вое^ва'ша съ сиса'рою”
|
|
21
|
21
|
|
Потік Киссон потягнув їх, потік Кедумим, потік Киссон. Зневажай, душе моя, силу!
|
Въ водоте'чїи ки'с#сооp. и^ꙁгна` я& водоте'чь, кадими'нъ, въ водоте'чь кис#со'нъ. попере'тъ я& дш~а моя` си'лно”
|
|
22
|
22
|
|
Тоді ламалися копита кінські від утечі, від утечі сильних його.
|
Тогда` эTсњко'ша копы'та ко'ньски, и^ ё^мякче'ны эT потопта'нїя си'лныхъ е^го”
|
|
23
|
23
|
|
Прокляніть Мероз, говорить ангел Господній, прокляніть, прокляніть жителів його за те, що не прийшли на допомогу Господу, на допомогу Господу з хоробрими.
|
Проклина'ите маꙁо'ра. и^ реq а^гг~лъ гн~ь, прокля'тїемъ клени'те живђщая в не'и. ја%ко не прїидо'ша вᲆ помо'щь гн~ю. въ помо'щь гн~ю на си'лᲆныхъ”
|
|
24
|
24
|
|
Нехай буде благословенна між жонами Іаїль, дружина Хевера кенеянина, між жонами в наметах нехай буде благословенна!
|
Блsвена в# женахъ і^и^л~евыX, жена` хаве'рова кинїина эT жеn в# кђщи, блsвена бђ'ди”
|
|
25
|
25
|
|
Води просив він: молока подала вона, у чаші коштовній принесла молока кращого.
|
Воды` проси ё^ нея, и^ да'стъ е^мђ мле'ко въ ча'ши си'лныX. принесе` ма'сло”
|
|
26
|
26
|
|
[Ліву] руку свою простягнула до кола, а праву свою до молота робітників; ударила Сисару, вразила голову його, розбила і проколола скроню його.
|
Рђ'кђ свою лњ'вђю до ко'ла. простре` десни'цђ свою до мла'та рабо'тающихъ. и^ ё^би` сиса'рђ. и^ раꙁби` главђ` е^го, и^ эTлђчи` че'люсть е^мђ, и^ ё^би`
|
|
27
|
27
|
|
До ніг її схилився, упав і лежав, до ніг її схилився, упав; де схилився, там і впав убитий.
|
ме'жђ нога'ма е^я`, преклони'въ, паде'ся ё^трђжде'нъ и^ ё'мре посредњ но'гъ е^ю` и^ т^ђ паде` нечести'вне.
|
|
28
|
28
|
|
У вікно виглядає і волає мати Сисарина крізь ґрати: чому довго не йде кіннота його, чому баряться колеса колісниць його?
|
ѓ^ко'нцоM приꙁира'ше ма'ти сиса'рина. ѓ^кно'мъ средњ решоTки. чт^о премедли` колесни'ца е^го прїити въскђ'ю ё^медлњша стопы` ѓ^рђж'їя е^го”
|
|
29
|
29
|
|
Розумні з її жінок відповідають їй, і сама вона відповідає на слова свої:
|
Мђ'дрыя нача'л#ства е^я`, эTвњща'ша е'й. и^ сама` эTвњщава'ше словеса своя` к себњ”
|
|
30
|
30
|
|
мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного воїна, у здобич отримано різнобарвний одяг Сисарі, отримано у здобич різнобарвний одяг, вишитий з обох боків, знятий з плечей полоненого.
|
Не ѓ^бря'щђтᲆ е^го раꙁдњля'юща кори'сть, дрђжа'я дрђ'ги на главђ` мђж'а си'лна кори'сᲄь, ри'ꙁы раꙁноли'чныя сиса'ръ кори'сть. раꙁли'чна ри'ꙁъ ё^краше'нныхъ. и^ раꙁли'чная шве'нїя на вы'и е^го”
|
|
31
|
31
|
|
Так нехай загинуть усі вороги Твої, Господи! Ті ж, що люблять Його, нехай будуть, як сонце, що сходить у всій силі своїй! — І спочивала земля сорок років.
|
Та'ко да поги'бнђтъ вс^и вра'ꙁи твои` г~и. и^ любя'щїи е^го ја%ко въсто'къ слн~ца въ си'лњ свое'й. и^ бы'сть въ поко'и ꙁемля`, м~, лњтъ”
|
|
Глава 6
|
Глvа, ѕ~”
|
|
1
|
1
|
|
Сини Ізраїлеві стали знову чинити зле перед очима Господа, і віддав їх Господь у руки мадіанитян на сім років.
|
И$ сътвори'ша сн~ове і^и^л~еви ѕло'е преD гм~ъ. и^ преда'стъ я& г~ь въ рђ'кђ мадїа'млю, з~, лњтъ”
|
|
2
|
2
|
|
Важка була рука мадіанитян над Ізраїлем, і сини Ізраїлеві зробили собі від мадіанитян ущелини в горах і печери й укріплення.
|
И$ ё^крњпи'ся рђка` мадїа'мля на і^и^л~я. и^ съᲄвори'ша себњ сн~ове і^и^л~еви эT лица` мадїа'мля ѓ^гра'ды в# гора'хъ в# пеще'раX и^ въ тве'рдехъ”
|
|
3
|
3
|
|
Коли посіє Ізраїль, прийдуть мадіанитяни й амаликитяни і жителі сходу і ходять у них;
|
И$ бы'сть е^гда` сњя'ше чл~къ і^и^л~евъ, и^ въсхожда'ше, мадїа'мъ, и^ а^мали'къ и^ сн~ове въсто'къ. и^ въсхожда'хђ на' ня”
|
|
4
|
4
|
|
і стоять у них наметами, і винищують плоди землі до самої Гази, і не залишають для прохарчування Ізраїлю ні вівці, ні вола, ні осла.
|
И$ въполча'хђся на' ня. и^ рас#сыпова'хђ пло'ды ꙁемныя, до'ндеже вни'ти въ гаꙁа'нђ. и^ не ѓ^ставля'хђ бы'тїа жи'зненаго въ і^и^л~и. н^и стадъ теле'цъ н^и ѓ^сля'тъ”
|
|
5
|
5
|
|
Тому що вони приходили з худобою своєю і з наметами своїми, приходили такою безліччю, як сарана; їм і верблюдам їхнім не було числа, і ходили по землі Ізраїлевій, щоб спустошувати її.
|
ЈА/ко са'ми и^ ско'тъ иX въсхожDаа'хђ. и^ кђщи иX принесо'ша, и^ прїидо'ша ја%ко прђꙁи мно'жествоM” самњмъ же и^ вельблю'домъ и^хъ не бя'ше числа`. и^ прихожда'хђ б^о на' ꙁемлю і^и^л~евђ рас#сы'пати ю&”
|
|
6
|
6
|
|
І дуже зубожів Ізраїль від мадіанитян, і воззвали сини Ізраїлеві до Господа.
|
И$ ѓ^ё^боꙁњ і^и^л~ь ѕњ'ло эT лица мадїа'мля”
|
|
7
|
7
|
|
І коли воззвали сини Ізраїлеві до Господа на мадіанитян,
|
И$ въꙁопи'ша сн~ове і^и^л~еви къ г~ђ” И бы'сть е^гда въꙁопи'ша сн~ове і^и^л~еви къ г~ђ. мадїа'ма ра'ди.
|
|
8
|
8
|
|
послав Господь пророка до синів Ізраїлевих, і сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я вивів вас з Єгипту, вивів вас з дому рабства;
|
и^ посла` г~ь мђж'а пррoка сн~омъ і^и^л~евомъ. и^ реq и^мъ с^е гл~етъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ. аZ е^смь и^зведы'и ваs иꙁъ е^гљ=пта. і^ и^ꙁведоX ва'сᲆ и^з до'мђ рабо'ты”
|
|
9
|
9
|
|
визволив вас з руки єгиптян і з руки всіх, що гнобили вас, прогнав їх від вас, і дав вам землю їх,
|
І$ изба'виX ваs эT рђки` е^гљ=пеTскїя. и^ эT рђки всњ'хъ стђжа'ющихъ ва'мъ, и^ прогнаX я& эT лица` ва'шего. и^ даX ва'мъ ꙁе'млю и^хъ”
|
|
10
|
10
|
|
і сказав вам: «Я — Господь Бог ваш; не шануйте богів аморрейських, у землі яких ви живете»; але ви не послухали голосу Мого.
|
И$ реко'хъ ва'мъ а%ꙁъ е^смь г~ь б~ъ ва'шъ. не ё^бо'итеся бо'гъ а^м#мор#ре'искъ. в# них#же живете` въ земли` ихᲆ. н^о не послђш'асте гла'са мое^го”
|
|
11
|
11
|
|
І прийшов ангел Господній і сів у Офрі під дубом, що належав Іоасу, нащадкові Авиазеровому; син його Гедеон вибивав тоді пшеницю в точилі, щоб сховати від мадіанитян.
|
И$ прїиде а^гг~лъ гн~ь, и^ сњ'де поD дђ'боM, ја%же е^сть въ е^џра'џе и^же бы'сть и^ѓ^а'са эTц~а е^сри'мова. и^ гедеѓ'нъ сн~ъ е^го млача'ше пшеницђ на гђмнњ` е^го. да бњжа'тᲆ с не'ю эT лица` мадїа'мля”
|
|
12
|
12
|
|
І явився йому ангел Господній і сказав йому: Господь з тобою, чоловіче сильний!
|
И$ ја^вися е^мђ а^гг~лъ гн~ь, и^ реq г~ь с тобо'ю мђж'ђ си'л#ныи”
|
|
13
|
13
|
|
Гедеон сказав йому: господарю мій! якщо Господь з нами, то чого сталася з нами уся ця [біда]? і де всі чудеса Його, про які розповідали нам батьки наші, говорячи: «з Єгипту вивів нас Господь»? Нині залишив нас Господь і віддав нас у руки мадіанитян.
|
И$ реq к немђ` гедеѓ'нъ. г~и мо'и, а^ще е^сть г~ь в на'съ. т^о въскђ'ю н^ы ѓ^брњто'ша вс^я ѕла'я с^и. и^ гд^њ сђть вс^я чюдеса` е^го. е^лико повњ'даша наM эTц~ы наши гл~юще. не и^ꙁъ е^гљ=пта л^и и^ꙁведе` насъ г~ь, и^ нн~њ эTвр'ьже наs г~ь. и^ преда'стъ наs в рђ'кђ мадїа'млю”
|
|
14
|
14
|
|
Господь, споглянувши на нього, сказав: іди з цією силою твоєю і спаси Ізраїля від руки мадіанитян; Я посилаю тебе.
|
И$ въꙁрњ'въ на'нь а^гг~лъ гн~ь и^ реq е^мђ. и^ди` въ крњ'пости свое'й се'и. и^ сп~се'ши і^и^л~я эT рђ'кђ мадїа'млю, и^ с^е пошлю` т^я”
|
|
15
|
15
|
|
[Гедеон] сказав йому: Господи! як спасу я Ізраїля? ось, і плем’я моє в коліні Манассіїному найбідніше, і я в домі батька мого молодший.
|
И$ реq къ немђ гедеѓ'нъ. г~и. чиM сп~сђ і^и^л~я. с^е ты'сяща м^я хђдњ'иша в# манасїи. и^ а'ꙁъ мнїи' в# домђ эTц~а мое^го”
|
|
16
|
16
|
|
І сказав йому Господь: Я буду з тобою, і ти подолаєш мадіанитян, як одну людину.
|
И$ реq к немђ г~ь поне'же а^ꙁъ бђ'дђ с тобо'ю. і^ и^збїе'ши мадїа'ма ја%ко е^ді'наго мђжа”
|
|
17
|
17
|
|
[Гедеон] сказав Йому: якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, то зроби мені знамення, що Ти говориш зі мною:
|
И$ реq к немђ гедеѓ'нъ. а%ще е^смь ѓ^брњ'лъ блгDть прDе ѓ^чи'ма твои'ма. да сътвори'ши м^и ꙁна'менїе, ја%кот^ы е^си и^же гл~еши со мно'ю”
|
|
18
|
18
|
|
не йди звідси, доки я не прийду до Тебе і не принесу дара мого і не запропоную Тобі. Він сказав: Я залишуся до повернення твого.
|
Не постђпи` эTсю'дђ до'н#деже прїидђ` к ᲄебњ`, и^ принесђ` тре'бђ свою и^ положђ` прDе тобо'ю, и^ реq а^ꙁᲆ премедлю` до'ндеже ѓ^брати'шися”
|
|
19
|
19
|
|
Гедеон пішов і приготував козеня й опрісноків з ефи борошна; м’ясо поклав у кошик, а юшку влив у горщик і приніс до Нього під дуб і запропонував.
|
Гедеѓ'нъ же, в#ни'де и^ сътвори` ко'ꙁлище эT ко'ꙁъ, и^ че'тверть е%фи мђки` ѓ^прњ'сноковᲆ, и^ вложи` с мя'сомъ въ кро'шницђ, и^ ю'хђ в#лїя` въ горне'цъ, і^ и^ꙁнесе` к немђ поD дђб#, и^ поста'ви”
|
|
20
|
20
|
|
І сказав йому ангел Божий: візьми м’ясо й опрісноки, і поклади на цей камінь, і вилий юшку. Він так і зробив.
|
И$ рече к немђ` а^гг~лъ гн~ь възми` мя'са и^ хлњ'бы прњ'сныя, и^ положи` ё^ ка'мене ѓ%ного, и^ ю'хђ блиZ пролїи', и^ сътвори` та'ко”
|
|
21
|
21
|
|
Ангел Господній простяг кінець жезла, який був у руці його, доторкнувся до м’яса й опрісноків; і вийшов вогонь з каменя і поїв м’ясо й опрісноки; і ангел Господній зник з очей його.
|
И$ простре` а^гг~лъ гн~ь коне'цъ жеꙁла` и^же въ рђцњ` е^го, и^ прикоснђ'ся мя'сњхъ и^ хлњ'бехъ прњ'сныхъ, и^ въꙁгорњ'ся ѓ%гнь эT ка'мене, и^ съж#же` мя'са и^ ѓ^прњ'сноки, а^гг~лᲆ же гн~ь эTи%де эT ѓ%чїю е^го”
|
|
22
|
22
|
|
І побачив Гедеон, що це ангел Господній, і сказав Гедеон: горе мені, Владико Господи! тому що я бачив ангела Господнього лицем до лиця.
|
И$ ви'дњ гедеѓ'нъ, ја%ко а^гг~лъ е^сть гн~ь, и^ рече гедеѓn, ЭO г~и г~и сего` ли ра'ди ви'дњхъ а^гг~ла гн~я лице'мъ къ лицђ`”
|
|
23
|
23
|
|
Господь сказав йому: мир тобі, не бійся, не помреш.
|
И$ рече е^мђ г~ь, ми'ръ ᲄебњ не бо'ися, не ё%мреши”
|
|
24
|
24
|
|
І влаштував там Гедеон жертовник Господу і назвав його: Ієгова Шалом*. Він ще до цього дня в Офрі Авиєзеровій.
|
И$ съгради` та'мо гедеѓ'нъ ѓ^л^тарь гв~и, и^ прозва` и& ми'рᲆ гн~ь до сего дн~е, и^ е^ще` сђщђ е^мђ въ е^џра'џњ эTц~а е^срїи'на”
|
|
25
|
25
|
|
У ту ніч сказав йому Господь: візьми тельця зі стада батька твого й другого тельця семирічного, і зруйнуй жертовник Ваала, який у батька твого, і зрубай священне дерево, яке при ньому,
|
И$ быs в т^ђ но'щь и^ реq е^мђ г~ь, поими` теле'ц# ё^пита'н#ныи эT ско'тъ эTц~а твое^го, теле'цъ и^ дрђгїи', въ ꙁ~, лњтъ, и^ раꙁори` ѓ^лтарь ваа'ль, и^же е^сть эTц~а твое^го, и^ са'дъ и^же ё^ него` да посњче'ши”
|
|
26
|
26
|
|
і постав жертовник Господу Богу твоєму, [який явився тобі] на вершині скелі цієї, у порядку, і візьми другого тельця і принеси у всепалення на дровах дерева, яке зрубаєш.
|
И$ да съгради'ши ѓ^л#тарь гв~и б~ђ твое^мђ, ја^ви'вшђ ти ся е^мђ на верхђ` горы` сея`, въ преDчинїю`, и^ да по'имеши теле'цъ вторы'и и^ въꙁнесе'ши въ все`съж#же'нїе, на' древXњ сада и^же посњче'ши”
|
|
27
|
27
|
|
Гедеон взяв десять чоловік з рабів своїх і зробив, як говорив йому Господь; але оскільки зробити це вдень він боявся через домашніх батька свого і жителів міста, то зробив уночі.
|
И$ поя` гедеѓ'нᲆ і~, мђ'жь эT ра'бъ свои^хᲆ, и^ сътвори` ја%коже ꙁаповњ'да е^мђ г~ь, и^ бы'сть ја%ко ся ё%боя` до'мђ эTц~а свое^го, и^ мQђ граDныхъ, сътвори'ти сего` въ дн~е, и^ сътвори` но'щїю”
|
|
28
|
28
|
|
Зранку встали жителі міста, і ось, жертовник Ваала зруйнований, і дерево при ньому зрубано, і другий телець принесений у всепалення на новоспорудженому жертовнику.
|
ѓ^бђтрњвше же мђж'и граDстїи ꙁаё%тра, ви'дњша и^ с^е раско'панъ ѓ^лтарь ваа'ль, и^ саD и^же ё^ него посњче'нъ, и^ теле'цъ ё^пита'ныи възнесе'нъ на вс^есъж#же'нїе на ѓ^л#тарь но'во съгражде'ныи”
|
|
29
|
29
|
|
І говорили одне одному: хто це зробив? Шукали, розпитували і сказали: Гедеон, син Іоасів, зробив це.
|
И$ реко'ша дрђ'гъ къ дрђгђ кт^о со'твори` ве'щъ сїю и^ въпраша'хђ і^ и^ска'хђ, и^ реко'ша ја%ко гедеѓ'нъ сн~ъ и^а'совъ сътвори'лъ е^сть ве'щъ сїю”
|
|
30
|
30
|
|
І сказали жителі міста Іоасу: виведи сина твого; він повинен померти за те, що зруйнував жертовник Ваала і зрубав дерево, яке було при ньому.
|
И$ реко'ша мђж'и грDастїи къ и^ѓ^а'сђ и^ꙁведи` сн~ъ тво'и, и^ да ё%мретъ, ја%ко раскопа` ѓ^лтарь ваа'ль, и^ ја%ко посњче` са'дъ и%же ё^ него`”
|
|
31
|
31
|
|
Іоас сказав усім, хто приступив до нього: чи вам заступатися за Ваала, чи вам захищати його? хто заступиться за нього, той буде відданий на смерть в цей самий ранок; якщо він бог, то нехай сам заступиться за себе, проти того, хто зруйнував його жертовник.
|
И$ реq и^ѓ^а'съ къ мђже'мъ въста'вшимъ на'нь, вы` л^и нн~њ прю` гл~ете эT ваа'ла, и^ вы` л^и е^го сп~сете`, н^о а%ще кт^о сътвори'лъ е^мђ е^сть кривинђ`, да ё%мретъ до ꙁаё%трїя, а%ще б~ъ е^сть да м#сти'тъ себе` кт^о раскопа` е^го ѓ^лтарь”
|
|
32
|
32
|
|
І став називати його з того дня Ієроваалом, тому що сказав: нехай Ваал сам судиться з ним за те, що він зруйнував жертовник його.
|
И$ проꙁва'ша и& в то'и дн~ь прњт'ели ваа'ла рекђще да эTм#сти'тъ на не'мъ ваа'ль. кт^о раскопа` ѓ^л#тарь е^го”
|
|
33
|
33
|
|
Тим часом усі мадіанитяни й амаликитяни і жителі сходу зібралися разом, перейшли [ріку] і стали станом у долині Ізреельській.
|
Тогда` ве'сь мадїа'мъ и^ а^мали'къ, и^ сн~ове въстоk снидо'шася вкђ'пњ, и^ преидо'ша рекђ` и^ ста'ша в доли'нњ і^ил~ь”
|
|
34
|
34
|
|
І Дух Господній надихнув Гедеона; він засурмив трубою, і скликане було плем’я Авиєзерове, щоб іти за ним.
|
дх~ъ же бж~їи бы'сть ё^крњпля'а гедеѓ'на и^ вᲆстрђби ро'гомъ, и^ въꙁпи` а^вїезе'ръ въ слњ'дъ е^го”
|
|
35
|
35
|
|
І послав послів по всьому коліну Манассіїному, і воно погодилося йти за ним; також послав послів до Асира, Завулона і Неффалима, і ці прийшли назустріч їм.
|
посла же послы` къ всемђ` манасїю, и^ съꙁва'ся и^ се'и вᲆ слњ'дъ е^го, посе'мъ посла` послы` въ а^си'ръ, и^ въ ꙁаё^ло'нъ, и^ въ нефџали'мъ, и^ взыидоша сђпроти'виᲄися и^мъ”
|
|
36
|
36
|
|
І сказав Гедеон Богу: якщо Ти спасеш Ізраїля рукою моєю, як говорив Ти,
|
И$ реq гедеѓ'нъ къ б~ђ, а%ще и%стинно сп~са'еши рђко'ю моею і^и^л~я, ја%коже гл~а”
|
|
37
|
37
|
|
то ось, я розстелю тут на току стрижену вовну: якщо роса буде тільки на вовні, а на усій землі сухо, то буду знати, що спасеш рукою моєю Ізраїля, як говорив Ти.
|
Се^ а%зъ положђ` рђ'но во'лняно на тоцњ`, и а%ще роса` бђ'дет# на' рђ'нњ то'чїю, а^ по всеи ꙁеMли` сђша, т^о ё^ви'дњ ја%ко сп~са'еши рђко'ю моею і^и^л~я, ја%коже гл~а”
|
|
38
|
38
|
|
Так і сталося: на другий день, вставши рано, він став віджимати вовну і віджав з вовни роси цілу чашу води.
|
И$ бы'сть та'ко, и^ ѓ^бђт'рњвъ гедеѓ'нъ наё%трїя, и^зби` рђ'но і^ и^ска'па и^ꙁ рђ'на роса`, и^ напо'лни ча'шђ воды`”
|
|
39
|
39
|
|
І сказав Гедеон Богові: не прогнівайся на мене, якщо ще раз скажу і ще тільки один раз зроблю випробування над вовною: нехай буде сухо на одній тільки вовні, а на всій землі нехай буде роса.
|
И$ реq гедеѓ'нъ къ б~ђ, да не раꙁгнњ'вается ја%рость твоя` на' мя, да гл~ю е'ще` е^ді'ною, і^ и^скђшђ е^ще` е^ді'ною, в рђ'нњ се'мъ, да бђ'детъ в рђ'нњ то'чїю сђша, а^ по все'и земли` роса` бђ'детъ”
|
|
40
|
40
|
|
Бог так і зробив у ту ніч: тільки на вовні було сухо, а на всій землі була роса.
|
И$ сътвори` б~ъ в# тђ но'щь та'ко, и^ бысть сђ'хо на рђ'нњ то'чїю, а^ по все'и ꙁемли` роса`”
|
|
Глава 7
|
Глvа, з~”
|
|
1
|
1
|
|
Ієроваал, він же і Гедеон, встав зранку і весь народ, який був з ним, і розташувалися станом біля джерела Харода; мадіамський же стан був від нього на північ біля пагорба Море? на долині.
|
И$ ѓ^бђтрњ` ровоа'ль. с^е е^сть гедеѓ'нъ. и^ вс^и люди и^же с ниM, вᲆполчи'шася ё^ и^сто'чника а^реD. полкъ же мадїа'мль и^ а^мали'ков# бња'ше е^мђ с сњ'вера на хо'лмњ мо'се гава'џовњ, а^м#мор#реѓ^вы в# доли'не”
|
|
2
|
2
|
|
І сказав Господь Гедеону: народу з тобою занадто багато, не можу Я віддати мадіанитян у руки їх, щоб не загордився Ізраїль переді Мною і не сказав: «моя рука спасла мене»;
|
И$ рече г~ь къ гедеѓ%нђ. мно'ѕи людїе и^же с тобо'ю. сего ра'ди не предаM мадїа'ма в рђкђ иX. да не когда` похва'лится і^и^л~ь на' мя гл~я, рђка моа сп~се мя”
|
|
3
|
3
|
|
отже, виголоси голосно до народу і скажи: «хто боязкий і несміливий, той нехай повернеться і йде назад з гори Галаада». І повернулося народу двадцять дві тисячі, а десять тисяч залишилося.
|
И$ нн~њ гл~и ё^бо въ ё^ши люде'мъ рекыи. кт^о боја^ꙁливъ, и^ ё^жастиv да ѓ^братиTся. и^ заё%тра и^ди` эT горы` галаа'довы. и^ ѓ^брати'шася эT людїи. Wк~в, а^ і~ тисяu ѓ^ста`”
|
|
4
|
4
|
|
І сказав Господь Гедеону: все ще багато народу; веди їх до води, там Я виберу з них тобі; про кого Я скажу: «нехай іде з тобою», той і нехай іде з тобою; а про кого скажу тобі: «не повинен іти з тобою», той нехай і не йде.
|
И$ реq г~ь кᲆ гедеѓ^нђ, е^ще` людїе мно'ѕи сђть съведи я& на' водђ да тїя& и^скђшђ` т^ђ. и^ да бђ'деT е^гоже а^ще нарекђ` тебњ`. се'й да и^деT с тобо'ю. а^ е^гоже а^ще не нарекђ` да не и%детъ с тобо'ю”
|
|
5
|
5
|
|
Він привів народ до води. І сказав Господь Гедеону: хто буде хлебтати воду язиком своїм, як хлебче пес, того постав окремо, також і тих усіх, які будуть схилятися на коліна свої і пити.
|
И$ сведе` люди` на' воводђ” И$ рече г~ь къ гедеѓ'нђ вс^я и^же ло'четъ ја^ꙁы'комъ свои^мъ эT воды`, ја^коже ло'четъ пе'съ. да посᲄа'виши и& ѓ^ е^ді'нђ. и^ весь и^же на колњ'нђ падеT и^ пїе^т# во'дђ эTлђчи и& ѓ^ е^ді'нђ
|
|
6
|
6
|
|
І було число тих, хто хлебтали ротом своїм з руки, триста чоловік; весь же інший народ схилявся на коліна свої пити воду.
|
И$ быs число` в го'рстехъ лока'вшиX ја^зы'коM. т~ мђж'ь, и^ вс^и же ѓ^ста'вшїи лю'дїе преклони'шася на колњ'нђ и^хъ пи'ти во'дђ”
|
|
7
|
7
|
|
І сказав Господь Гедеону: трьомастами тими, що хлебтали, Я спасу вас і віддам мадіанитян у руки ваші, а весь народ нехай іде, кожен у своє місце.
|
И$ рече г~ь къ гедеѓ%нђ, тре'ми ст^ы мђж'ь лока'вшими во'дђ сп~сђ в^ы, и^ предаM мадїа'ма в рђ'кђ твою. и^ вс^и лю'дїе да и^дTђ на мњ'ста своя`”
|
|
8
|
8
|
|
І взяли вони у народу запас їжі собі і труби їхні, і відпустив Гедеон усіх ізраїльтян по наметах і затримав у себе триста чоловік; стан же мадіамський був у нього внизу в долині.
|
И$ взя'ша себњ бра'шно эT людїи в рђкђ свое^ю. ро'гы своя` в#сего же і^и^л~я эTпђсти` въ хра'мы своя`. а^ т~, мQђ ё^дръжа. по'лкъ же мадїа'мль бњше ни'же е^го` в доли'не.
|
|
9
|
9
|
|
У ту ніч сказав йому Господь: встань, зійди в стан, Я віддаю його в руки твої;
|
бы'сть в т^ђ ноu. рече к немђ` г~ь. въста'въ и^ сниди` эTсђ'дњ ско'ро, в# пол#къ ја%ко предаX и^хъ в рђ'кђ твою”
|
|
10
|
10
|
|
якщо ж ти боїшся йти один, то піди в стан ти і Фура, слуга твій;
|
А/ще ли ся т^ы бои'ши сни'ти. т^о сниди` т^ы и^ џа'ра ра'бъ твои въ по'лкъ”
|
|
11
|
11
|
|
і почуєш, що говорять, і тоді укріпляться руки твої, і підеш у стан. І зійшов він і Фура, слуга його, до самого полку озброєних, які були в стані.
|
И$ послђ'шаи да чт^о възгл~ютъ, и посе'мᲆ ё^крњпњюT рђцњ твои` и^ сни'деши в# полкъ, и^ сни'де са'мъ, и^ џа'ра ра'бъ е^го в ча'сть. н~, тниковъ в# по'лкъ”
|
|
12
|
12
|
|
Мадіанитяни ж і амаликитяни і всі жителі сходу розташувалися на долині в такій безлічі, як сарана; верблюдам їх не було числа, багато було їх, як піску на березі моря.
|
Мадїа'м же и^ а^мали'къ и^ вс^и сн~ове, въсто'къ стоа'хђ в поли'нњ. ја%ко прђѕи мно'жествомъ. и^ вельблю'домъ иX не бња'ше чи'сла. н^о бња'хђ ја%ко пњсоk на кра'и мо'рстњмъ мно'жествомᲆ”
|
|
13
|
13
|
|
Гедеон прийшов. І ось, один розповідає іншому сон і говорить: снилося мені, начебто круглий ячмінний хліб котився по стану мадіамському і, прикотившись до намету, вдарив у нього так, що він упав, перекинув його, і намет розпався.
|
И$ вни'де та'мо гедеѓ'нъ. и^ с^е е^ді'нъ повњ'даше соn по'дрђгђ свое^мђ. и^ рече се'й со'нъ е^гоже ви'дњхᲆ. и^ с^е тњ'сто хлњ'ба ја%чна, валяја%ся вᲆ полкъ мадїа'мль. и^ привали'ся кᲆ кђщи мадїа^мъ. и^ побї ю&, и^ превратї ю&. и^ паде'ся кђща”
|
|
14
|
14
|
|
Інший сказав у відповідь йому: це не що інше, як меч Гедеона, сина Іоасового, ізраїльтянина; віддав Бог у руки його мадіанитян і весь стан.
|
И$ эTвњща по'дрђгъ е^го и^ рече. нњ'сть т^отњ'сто н^о ко'пїе гедеѓ'ново, сн~а и^ѓ'сова мђж'а і^и^л~ева. преда'стъ г~ь в рђкђ е^го мадїа'ма, и^ ве'сь по'лкᲆ”
|
|
15
|
15
|
|
Гедеон, почувши розповідь про сон і тлумачення його, вклонився [Господу] і повернувся в стан ізраїльський і сказав: вставайте! віддав Господь у руки ваші стан мадіамський.
|
И$ бы'сть ја%ко ё^слы'ша гедеѓ%нъ повњ'данїе сна` и^ разсђже'нїе е^го. поклони'ся гв~и и^ ѓ^брати'ся въ по'лкъ і^и^л~евъ. и^ рече въста'нњте ја%ко предаs г~ь в рђцњ на'ши пол#кᲆ мадїа'мль.
|
|
16
|
16
|
|
І розділив триста чоловік на три загони і дав у руки всім їм труби і порожні глечики і в глечики світильники.
|
И$ раздњли`, т~, мђж'ь на тр^и нача'ткы. и^ вда'сть ро'гы в рђцᲇ всњмᲆ. и^ водоно'сы скђде'лны т#щи`, и^ свњща средњ водоно'совъ”
|
|
17
|
17
|
|
І сказав їм: дивіться на мене і робіть те саме; ось, я підійду до стану, і що буду робити, те і ви робіть;
|
И рече и^мъ мене смотри'те ја^ко аZ творю`, та'коже и^ вы' сътвори'те, е^гда а%зъ внїидђ въ ча'сть по'лка. и^ да бђ'детᲆ ја%коже а%ще сътворю`, та'коже да сътвори'те”
|
|
18
|
18
|
|
коли я і ті, що знаходяться зі мною, засурмимо трубами, сурміть і ви трубами вашими навколо всього стану і кричіть: [меч] Господа і Гедеона!
|
И$ е^гда` а%зъ въстрђблю ро'гом#, и^ вс^и и^же со мно'ю да въстрђбите и^ в^ы в ро'гы ѓ%крsтᲆ по'лка. и^ да речете` ко'пїе б~ђ и^ гедеѓ%нђ”
|
|
19
|
19
|
|
І підійшов Гедеон і сто чоловік з ним до стану, на початку середньої сторожі, і розбудили вартових, і засурмили трубами і розбили глечики, що були в руках їхніх.
|
И$ вни'де гедеѓ%нъ, и^ р~, мђжъ и^же с ниM. в# ча'сть по'лка въ нача'стїе стра'жи сре'днее, и^ ё^бђже'нїемᲆ въста'виша стрежа'щихъ, и^ вᲆстрђ'биша ро'гы, и^ съкрђшиша водоно'сы и^же в рђкахᲆ и^хъ.
|
|
20
|
20
|
|
І засурмили всі три загони трубами, і розбили глечики, і тримали в лівій руці своїй світильники, а в правій руці труби, і сурмили, і кричали: меч Господа і Гедеона!
|
и^ вострђби'ша въ три начаTки в ро'ги сокрђша'юще водоно'сы, и^ възя'ша в лњ'вђю рђкђ свњщи, и^ вᲆ десне'и рђцњ и^хъ ро'гы в няже трђби'ша. и^ възопи'ша ко'пїе гв~и и^ гедеѓ%нђ”
|
|
21
|
21
|
|
І стояв кожен на своєму місці навколо стану; і стали бігати в усьому стані, і кричали, і кинулися втікати.
|
И$ ста'ша кои^ждо ѓ^ себњ ѓ%крестъ по'лка. и^ смяте'ся ве'сь полкъ и^ ё^жасо'шася и^ побњго'ша”
|
|
22
|
22
|
|
У той час як триста чоловік сурмили трубами, повернув Господь меч один на одного в усьому стані, і побігло ополчення до Бефшитти, до Царери, до межі Авелмехоли, поблизу Табафи.
|
Сїи же трђби'ша, въ, т~, роh. и^ положи` г~ь на' ня ме'чь ко'ждо по'дрђгъ свое^го въ все'мъ по'лъцњ, и^ пробњж'е полкъ до виџасе'пы. и^ даже до а^вельмаё^ла и^ к тави'џђ”
|
|
23
|
23
|
|
І скликали ізраїльтян з коліна Неффалимового, Асирового і всього коліна Манассіїного, і погналися за мадіанитянами.
|
И$ созва'шася мђжи і^и^л~ьстїи эT неџали'ма, и^ эT а^си'ра, и^ эT всего` мана'сїя. и^ погна'ша въ слDњ мадїа'ма”
|
|
24
|
24
|
|
Гедеон же послав послів на всю гору Єфремову сказати: вийдіть назустріч мадіанитянам і перехопіть у них переправу через воду до Бефвари і Йордан. І скликали всіх єфремлян, і перехопили вони переправи через воду до Бефвари і Йордан;
|
И$ посла` послы` гедеѓn въ ве'сь предњлъ е^фрњмль гл~я, сни'дњте въ срњте'нїе мадїа'мђ. и^ варите иM во'дђ до веџи'ра і^е^рда'на” И$ созва'шася вс^и мђ'жїе е^фрњмовы, и^ преDэTня'ли во'дђ, до веџи'ри, і^е^рда'на.
|
|
25
|
25
|
|
і впіймали двох князів мадіамських: Орива і Зива, і вбили Орива в Цур-Ориві, а Зива в Ієкев-Зиві і переслідували мадіанитян; голови ж Орива і Зива принесли до Гедеона за Йордан.
|
и я^ша, в~, кня'ѕя мадїа'мля. ѓ^ривђ, и^ зи'вђ, и^ ё^би'ша ѓ^рива в# сђрњ, а^ зивђ ё^би'ша въ е^кевᲇ. и^ погна'ша мадїа'ма. и^ главђ` ѓ^ри'вовђ, и^ зи'вовђ. принесо'ша къ гедеѓ%нђ эT ѓ^но'я страны` і^е^рда'на”
|
|
Глава 8
|
Глvа, и~”
|
|
1
|
1
|
|
І сказали йому єфремляни: навіщо ти це зробив, чому не покликав нас, коли йшов воювати з мадіанитянами? І сильно сварилися з ним.
|
И$ рекоша к немђ` мђ'жи е^фрњмли что` с^е сътвори` на'мъ ја%ко не поꙁва` наs е^гда по'иде вое^ва'ти на мадїа'ма. и^ пря'хђся с ни'мъ си'лно”
|
|
2
|
2
|
|
[Гедеон] відповів їм: чи зробив я щось таке, як ви нині? Чи не краще Єфрем добирав виноград, ніж Авиєзер збирав?
|
И$ рече к ниM гедеѓ'нъ, не та'ко ли съᲄвори'хъ нн~њ ја%коже и^ в^ы. не лђ'чшее л^и собра'нїе послDњнее е^фрњмле, нежели собранїе вина` а^вїезе'рова”
|
|
3
|
3
|
|
У ваші руки віддав Бог князів мадіамських Орива і Зива, і що міг зробити я такого, як ви? Тоді заспокоївся дух їх проти нього, коли сказав він їм такі слова.
|
В рђкђ ва'шђ, предаs г~ь кня'ѕя мадїа'мля. ѓ^ри'ва, и^ ꙁи'ва. и^ что'же а%зъ могоX сътвори'ти ја%коже в^ы. тогда` почи` дх~ъ иX эT него`, вᲆнегда` гл~а иM сло'во с^е”
|
|
4
|
4
|
|
І прийшов Гедеон до Йордану, і перейшов сам і триста чоловік, які були з ним. Вони були стомлені [і голодні], переслідуючи ворогів.
|
И$ прїиде гедеѓn къ і^ѓ^рᲆда'нђ. и^ пре'иде саM і^ и^же с ниM, т~, мQђ а^л#чни и^ ё^трђжде'ни гоня'ще”
|
|
5
|
5
|
|
І сказав він жителям Сокхофа: дайте хліба народу, який іде за мною; вони стомилися, а я переслідую Зевея і Салмана, царів мадіамських.
|
И$ реq мђ'жеM сокхо'џскыM. дадиᲄе ё%бо мђжеM хлњбы и^же со мно'ю ја%ко аlчни сTђ. аZ б^о женђ` вᲆ слDњ зеве'я, и^ салмона цр~я мадїаMля”
|
|
6
|
6
|
|
Князі Сокхофа сказали: хіба рука Зевея і Салмана вже у твоїй руці, щоб нам війську твоєму давати хліб?
|
И$ реко'ша кня'ѕи съкхоџе'иски е^гда` глава` зеве'а и^ салмо'на нн~њ въ рђцњ твое'и, ја%ко да дамы` вое^мъ твои^мᲆ хлњ'бы”
|
|
7
|
7
|
|
І сказав Гедеон: за це, коли віддасть Господь Зевея і Салмана в руки мої, я роздеру тіло ваше терням пустельним і молотильними зубчастими дошками.
|
И$ реq гедеѓ%нъ не та'ко н^о вᲆнегда` преда'стъ г~ь зеве'я и^ салмо'на въ рђ'кђ мою. а%зъ сотрђ` пло'ти ва'ша те'рнїемᲆ въ пђсᲄы'ни и^ побы'лью”
|
|
8
|
8
|
|
Звідти пішов він у Пенуел і те саме сказав жителям його, і жителі Пенуела відповіли йому те саме, що відповідали жителі Сокхофа.
|
И$ възы'де эTтђ'дђ въ ваџанђ'илъ, и^ гл~а к ниM по се'мђ же. и^ эTвᲇща'ша е^мђ мђ'жи џанђ'или, ја%коже эTвњща'ша е^мђ мђж'їе сокхо'џᲆстїи”
|
|
9
|
9
|
|
Він сказав жителям Пенуела: коли я повернуся у мирі, зруйную вежу цю.
|
И$ реq гедеѓ%нъ мђж'емъ џанђ'ильскиM рекђщ'е, внегда` ѓ^бря'щђся с ми'ромъ. раскопа'ю столпъ с'еи”
|
|
10
|
10
|
|
Зевей же і Салман були в Каркорі і з ними їхнє ополчення до п’ятнадцяти тисяч, усе, що залишилося з усього ополчення жителів сходу; загинуло ж сто двадцять тисяч чоловік, які оголюють меч.
|
Зеве'и же и^ салмоn, быша в# карка'рњ и^ по'лкъ иX с ни'ми, до е~і, тысящъ мђж'еи ѓ^ставшиX эT всего по'лка сн~овъ въсто'чныхъ. а^ ё^ме'ршиX бња'ше, р~, и^ к~ тысящᲆ мђж'ь дръжащиX ко'пїе”
|
|
11
|
11
|
|
Гедеон пішов до тих, що живуть у наметах на схід від Нови й Іогбеги й уразив стан, коли стан спочивав безтурботно.
|
И$ въꙁы'де гедеѓ%нъ пђте'мъ живђщ'ихъ въ кђщахъ. эT восто'къ а^нава'и пря'мо на'вы. і^ и^зби` по'лкъ. по'лкъ же бња'ше ё^пова'ющъ”
|
|
12
|
12
|
|
Зевей і Салман побігли; він погнався за ними і схопив обох царів мадіамських, Зевея і Салмана, і весь стан привів у замішання.
|
И$ пробњгнђ'ста зеве'и, и^ салмо'на. и^ гна` въ слDњ и^хъ и^ я& ѓ%ба` цр~я мадїа'мля. зеве'я, и^ салмо'на. и' весь по'лкъ е'ю рас#сыпа”
|
|
13
|
13
|
|
І повернувся Гедеон, син Іоаса, з війни з узвишшя Хереса.
|
И$ ѓ^брати'ся гедеѓ%нъ сн~ъ и^ѓ^а'совъ эT ра'ти, пре'жде въсхо'да сл~нца”
|
|
14
|
14
|
|
І захопив юнака з жителів Сокхофа і випитав у нього; і він написав йому князів і старійшин сокхофських сімдесят сім чоловік.
|
И$ я` ѓ^тро'чищъ эT мђже'и сък#хо'џъ, и^ въпраша е^го. и^ въписа` эT него` кня'ѕя сок#хо'џ#скы. и^ ста'рца и^хъ, ѓ~, и^ сеDмь мђ'жь”
|
|
15
|
15
|
|
І прийшов він до жителів сокхофських, і сказав: ось Зевей і Салман, за яких ви насміялися з мене, говорячи: хіба рука Зевея і Салмана вже у твоїй руці, щоб нам давати хліб людям твоїм, які стомилися?
|
И$ прїиде гедеѓ%нъ кᲆ мђже'мъ сокхо'џъ. и^ реq и^мᲆ с^е ꙁеве'и и^ салмо'нъ, и^хже ради ё^кори'сте м^я гл~юще. е^да` глава` зеве'а и^ салмо'на, И$ нн~њ вᲆ рђ'цњ твое'и. да дадиM мђжемъ твоиM” эT ё^трђж'дъшим#ся хлњ'бы”
|
|
16
|
16
|
|
І взяв старійшин міста і терен пустельний і зубчасті молотильні дошки і покарав ними жителів Сокхофа;
|
И$ поя` кня'ѕи и^ сᲄа'рца граDныя, и^ те'рнїе, эT пђсты'ни и^ наказа` и^мъ мђ'жа сокхо'џ#ски.
|
|
17
|
17
|
|
і вежу Пенуельську зруйнував, і перебив жителів міста.
|
и^ сто'лпъ џанђ'иль раскопа`. і^ и^зби` мђж'а граDныя”
|
|
18
|
18
|
|
І сказав Зевею і Салману: якими були ті, яких ви вбили на Фаворі? Вони сказали: вони були такі, як ти, кожен мав вигляд синів царських.
|
И$ реq къ зеве'ю и^ салмо'нђ. ја%ко в^ы мђж'и ја%же и^ꙁби'сте въ џаво'рњ. и^ рњша ја^коv т^ы ᲄаковїи ѓ^ни`. подо'бен# ты е^си и^мъ. ко'ждо б^о иX ѓ'бразомъ ја%ко сн~ове цр~ьски”
|
|
19
|
19
|
|
[Гедеон] сказав: це були брати мої, сини матері моєї. Живий Господь! якби ви залишили їх живими, я не убив би вас.
|
И$ реq гедеѓn бра'тїа моа и^ сн~ове мт~ре мое'я сTђ. жи'въ г~ь а%ще бы'сте живи'ли и^хъ. не ё^билъ бы'хъ ва'съ”
|
|
20
|
20
|
|
І сказав Ієферу, первісткові своєму: встань, убий їх. Але юнак не витяг меча свого, тому що боявся, оскільки був ще молодим.
|
И$ реq е^џе'рђ прьвенцђ` свое^мђ въста'въ ё^бїи иX, и^ не и^звлече` ѓ^тро'чищь меча` свое^го, ё^боя'ся млаD б^о бњаше”
|
|
21
|
21
|
|
І сказали Зевей і Салман: встань сам і убий нас, тому що за людиною і сила її. І встав Гедеон, і убив Зевея і Салмана, і взяв пряжки, що були на шиях верблюдів їхніх.
|
И$ реq зеве'а и^ салмо'на. въста'ни ё^бот^ы и^ съпротиви'ся на'ю, ја%ко'въ б^о мђжъ та'ко и^ си'ла е^го. и^ въста'въ гедеѓn ё^би` зеве'я и^ салмо'на. и^ взя` мо'хры ја^же на вы'яхъ вельблю'домъ и^хъ”
|
|
22
|
22
|
|
І сказали ізраїльтяни Гедеону: володій нами ти і син твій і син сина твого, тому що ти спас нас від руки мадіанитян.
|
И$ реко'ша мђж'и і^и^л~ьстїи кᲆ гедеѓ'нђ. владњ'и т^ы в наs и^ сн~ове сн~овᲆ твоиX, ја%кот^ы сп~се наs эT рђ'кђ мадїа'млю”
|
|
23
|
23
|
|
Гедеон сказав їм: ні я не буду володіти вами, ні мій син не буде володіти вами; Господь нехай володіє вами.
|
И$ реq к ни'м# гедеѓ'нъ не владњ'ю а%зъ ва'ми. н^и воз#владњ'етъ сн~ъ мо'и ва'ми. н^о г~ь да владње'тъ ва'ми”
|
|
24
|
24
|
|
І сказав їм Гедеон: прошу у вас одного, дайте мені кожен по серзі зі здобичі своєї. [Бо у ворогів багато було золотих серг, тому що вони були ізмаїльтяни.]
|
И$ реq к ниM гедеѓn прошђ ё^ васъ е^ді'ноя вещи. да ми` дасть мђж'ь ё^серя'ꙁь эT полона` свое^го, ја%ко ё^серя'зи зла'ты мно'ѕи бяхђ и^мъ. зане'же и^зᲆмалтяне бя'хђ”
|
|
25
|
25
|
|
Вони сказали: дамо. І розстелили одяг і кидали туди кожен по серзі зі здобичі своєї.
|
И$ реко'ша даю'ще да'мы и^ простроша ри'зђ. и^ вᲆꙁверго'ша т^ђ мђж'и ё^серя'зь ꙁлаT полона` свое^го”
|
|
26
|
26
|
|
Ваги у золотих сергах, які він випросив, було тисяча сімсот золотих [сиклів], крім пряжок, ґудзиків і пурпурового одягу, що були на царях мадіамських, і крім [золотих] ланцюжків, що були на шиї у верблюдів їхніх.
|
И$ бы'сть мњра ё^серя'зь зла'тыхъ, и^хже ё^проси` ты'сђща, и^ з~ соT, сикль зла'та ра'звње плениw, и^ ѓ^дњнїи е^м#џоџовыX. и^ ри'зъ багря'ныхъ ја^же на цр~ихъ мадїа'млихъ” ра'звње гри'венъ ꙁлатыхъ, ја%же на вы'яхъ вельблюD и^хъ”
|
|
27
|
27
|
|
З цього зробив Гедеон ефод і поклав його у своєму місті, в Офрі, і стали всі ізраїльтяни блудно ходити туди за ним, і був він сіттю Гедеону і всьому дому його.
|
И$ сътвори эT нихъ гедеѓ'нᲆ ја%ко ри'зђ жре'ческђ, и^ постави и& въ гра'дњ свое^мъ е^фраџа и^ съблђди` ве'сь і^и^л~ь въ слDњ е^гота'мо и^ бы'сть гедеѓ'нђ и^ всемђ` е^го до'мђ въ собла'знь”
|
|
28
|
28
|
|
Так підкорилися мадіанитяни синам Ізраїля і не стали вже піднімати голови своєї, і спочивала земля сорок років у дні Гедеона.
|
И$ премњни'ся мадїа'мъ преD сн~ы і^и^л~евы. и^ не приложи'ша въздви'гнђти гла'вы свое^я, и^ бы'сть въ покои` земля`, м~, лTњ. въ дн~и гедеѓ'новы”
|
|
29
|
29
|
|
І пішов Ієроваал, син Іоасів, і жив у домі своєму.
|
І$ и^де е^рова'ль сн~ъ и^ѓа'соv и^ сњ'де в домђ` свое^мъ”
|
|
30
|
30
|
|
У Гедеона було сімдесят синів, які народилися від стегон його, тому що в нього багато було дружин.
|
Гедеѓ'нђ же бњше, ѓ~, сн~овъ, и^зшеDшїи эT чре'слъ е^го. ја%ко же'ны бᲇхђ мно'гы е^мђ”
|
|
31
|
31
|
|
Також і наложниця, яка жила в Сихемі, народила йому сина, і він дав йому ім’я Авимелех.
|
И$ подло'жница е^го ја%же в сики'мњ и^ с^и роди` е^мђ сн~ъ. и^ нарече и%мя е^мђ а^вимеле'хъ”
|
|
32
|
32
|
|
І помер Гедеон, син Іоаса, у глибокій старості, і похований був у гробі батька свого Іоаса, в Офрі Авиєзеровій.
|
И$ ё'мре гедеѓ'нъ сн~ъ и^ѓ^а^с#со'въ. въ ста'рости бла'зњ. и^ погребе'ся въ горњ` і^ѓ^а'сса эTц~а е^го вᲆ веџра'џе. эTц~а е^здрые^ва”
|
|
33
|
33
|
|
Коли помер Гедеон, сини Ізраїлеві знову стали блудно ходити вслід Ваалу і поставили собі богом Ваалверифа;
|
И$ бы'сть ја^ко ё%мре гедеѓ'нъ, съврати'шася сн~ове і^и^л~еви, и^ съблђди'ша въ слњ'дᲆ ваали'ма. и^ сътвори'ша себњ` ваа'львери'џа въ за'вњтъ, да и^мъ бђ'дет# бhо”
|
|
34
|
34
|
|
і не згадували сини Ізраїлеві Господа Бога свого, Який спас їх від руки всіх ворогів, які оточували їх;
|
И$ не вᲆспомянђша сн~о і^и^л~еви г~а б~а свое^го, и^збавльшаго я& и^ꙁ рђкы всњ'хъ вра'гъ и^хъ ѓ%крsтныхъ”
|
|
35
|
35
|
|
і дому Ієровааловому, або Гедеоновому, не зробили милости за всі благодіяння, які він зробив Ізраїлю.
|
И$ не сътвори'ша милости съ домо'мᲆ і^е^роа'ловыM, сїи е^сть гедеѓ'нᲆ по все'и млти е^го и^же сътвори` съ і^ил~емъ”
|
|
Глава 9
|
Глvа, џ~”
|
|
1
|
1
|
|
Авимелех, син Ієроваалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому племені батька матері своєї, і сказав:
|
И$ і'де а^вимеле'хъ сн~ъ і^е^ровоа'мль въ сикемъ, къ бра'тїи мт~ре свое'я. и^ рече к ни'мъ и^ къ всемђ` племе'ни до'мђ эTц~а мтр~и свое^я гл~юще”
|
|
2
|
2
|
|
скажіть усім жителям сихемським: що краще для вас, щоб володіли вами всі сімдесят синів Ієроваалових, чи щоб володів один? і згадайте, що я кість ваша і плоть ваша.
|
Гл~ите с^е вᲆ ё%ши всᲇм# мђжеM сикиMскимъ, чт^о бл~жїе вамъ с^е ли` и^же владњти ва'ми, ѓ~, мђж'ь вс^и сн~ове і^е^роваа'мли, и^л^и владњти ваM мђж'ђ е^ді'номђ, и^ помяни'те ја%ко ко'сть ва'ша и^ пло'ть ва'ша е^смь а%зᲆ”
|
|
3
|
3
|
|
Брати матері його сказали всі ці слова його жителям сихемським; і прихилилося серце їхнє до Авимелеха, бо говорили вони: він брат наш.
|
И$ гл~аша бра'тїа мт~ри е^го ѓ^ немъ, въ ё%ши всњ'хъ мђжь сике'м#скъ, вс^я словеса` с^и. и^ ё^клони'ся срDце и^х# въ слDњ а^вимеле'ха, реко'ша б^о ја^ко бра'тъ на'шъ е^сть”
|
|
4
|
4
|
|
І дали йому сімдесят сиклів срібла з дому Ваалверифа; Авимелех найняв за них бездільних і свавільних людей, які й пішли за ним.
|
И$ даша е^мђ ѓ~, сребре'никъ эT до'мђ ваа'ла, фериџа. и^ ная` и%ми а^вимеле'хъ мђже'вᲆ млады'хъ и^ лњ'пыхъ. и^ хожда'хђ въ слDњ е^го”
|
|
5
|
5
|
|
І прийшов він у дім батька свого в Офру й убив братів своїх, сімдесят синів Ієроваалових, на одному камені. Залишився тільки Іофам, молодший син Ієроваалів, тому що сховався.
|
И$ прїиде в доM эTц~а свое^го въ е^џра'џђ, і^ изби` бра'тїю свою сн~ы е^ровоа'левы, ѓ~, мђжъ на ка'мени е^ді'номъ. толико ѓ^ста` і^ѓ^а^џа'мъ сн~ъ і^ѓ^ровоа'ль мнїи съкры' бо ся”
|
|
6
|
6
|
|
І зібралися всі жителі сихемські і весь дім Милло, і пішли і поставили царем Авимелеха біля дуба, що поблизу Сихема.
|
И$ собра'шася вс^и мђж'и сике'м#стїи. и весь до'мъ маа'ловъ. и^ шеDше и^ поста'виша а^вимеле'ха цр~емъ, ё^ вала'ня ста'нђ и^же в сики'мехъ”
|
|
7
|
7
|
|
Коли розповіли про це Іофаму, він пішов і став на вершині гори Гаризим і, піднесши голос свій, кричав і говорив їм: послухайте мене, жителі Сихема, і послухає вас Бог!
|
И$ повњ'даша с^е и^ѓ^а'џамђ. и^ шеD ст^а на вр'ъхъ горы` газири'н#. и^ въздви'же гла'съ свои и^ възва` рече и^мъ. послђша'ите мене` мђж'и сики'м#стїи, да и^ васъ ё^слы'шитъ б~ъ”
|
|
8
|
8
|
|
Пішли колись дерева помазати над собою царя і сказали маслиновому дереву: царюй над нами.
|
И$дђщ'и и^до'ша дре'ва і^и^ꙁбра'ти себњ` цр~я. и^ рњша масли'чинњ бђ'ди наM цр~ь”
|
|
9
|
9
|
|
Маслина сказала їм: чи залишу я жир мій, яким ушановують богів і людей і чи піду блукати по деревах?
|
И$ рече и^мъ масли'чина. и^л^и ѓ^ста'вивши сы'тость свою`, е^же въ мнњ` просла'ви б~ъ и^ чл~цы. да и^дђ` владњти древа'ми”
|
|
10
|
10
|
|
І сказали дерева смоковниці: йди ти, царюй над нами.
|
И$ реко'ша древа` смо'кви, прїиди и^ црsтвђи наD на'ми”
|
|
11
|
11
|
|
Смоковниця сказала їм: чи залишу я солодкість мою і гарний плід мій і чи піду блукати по деревах?
|
И$ рече иM смо'кви, ѓ^ста'вивши свою сладость и^ плоD сво'и бл~гыи, да и^дђ` владњти древа'ми”
|
|
12
|
12
|
|
І сказали дерева виноградній лозі: йди ти, царюй над нами.
|
И$ реко'ша древа` к виногра' дђ. прїиди и^ бђ'ди наM цр~ь”
|
|
13
|
13
|
|
Виноградна лоза сказала їм: чи залишу я сік мій, який веселить богів і людей, і чи піду блукати по деревах?
|
И$ рече иM винограD ѓ^ста'вивши л^и вино` свое и^ весе'лїе члчsко. да и^дђ` владњти древа'ми”
|
|
14
|
14
|
|
Нарешті сказали всі дерева терну: йди ти, царюй над нами.
|
И$ посеM реко'ша вс^и древа` те'рьнїю. прїиди и^ бђ'ди намᲆ цр~ь”
|
|
15
|
15
|
|
Терен сказав деревам: якщо ви дійсно поставляєте мене царем над собою, то йдіть, спочивайте під тінню моєю; якщо ж ні, то вийде вогонь з терну і спалить кедри ливанські.
|
И$ реq те'рнїе къ древаM. а^ще по и%стиннњ и^ꙁбира'ете себњ` цр~я мене`. т^о прїидњте и^ внїи'дњте поD сњ'нь мою`. а^ще ли же н^и т^о и^ꙁы'де ѓ%гнь и^зъ те'рнїа и^ попалиT вс^я ке'дры лива'нъскыя”
|
|
16
|
16
|
|
Отже, дивіться, чи істино і чи справедливо ви зробили, поставивши Авимелеха царем? І чи добре ви зробили з Ієроваалом і домом його, і чи відповідно до його благодіянь вчинили ви?
|
И$ нн~њ а%ще по и%стин#нњ и^ по съвръше'нїю творите`, поставля'юще а^вимеле'ха цр~емъ. и^ а'ще е^сте добро` сътвори'ли съ і^ѓ^ровоа'моM и^ з до'момъ е^го. и^ а'ще по эTда'нїи рђкы` е^го сътвори'сᲄе е^мђ”
|
|
17
|
17
|
|
За вас батько мій воював, не щадив життя свого і визволив вас від руки мадіанитян;
|
Поне'же вое^ва` эTц~ъ мо'и по ваs и^ дава'ше дш~ђ свою проти'вђ. і^ и^ꙁба'ви ваs эT рђкы` мадїа'мля”
|
|
18
|
18
|
|
а ви тепер повстали проти дому батька мого, й убили сімдесят синів батька мого на одному камені, і поставили царем над жителями сихемськими Авимелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш.
|
Вы же вᲆста'сте на до'мъ эTц~а мое^го дне'сь, и^зби'сте сн~ове е^го. ѓ~, мђжъ на е^ді'номъ ка'мени, и^ поста'висте цр~ем# а^вимеле'ха, сн~а рабы` е^го наD мђжи сики'мски ја%ко бра'тъ ва'шъ е^сть”
|
|
19
|
19
|
|
Якщо ви нині за істиною і за правдою вчинили з Ієроваалом і домом його, то [нехай буде на вас благословення і] радуйтеся за Авимелеха, і він нехай радується за вас;
|
І$ а'ще по и%стин#нњ с^е и^ по соверше'нїи сътвори'сте, съ и^е^ровоа'ломъ и^ до'моM е^го дне'сь, блsвени в^ы бђ'дете и^ весе'ли, ѓ^ а^вимеле'сњ и^ тои ѓ^ ва'съ”
|
|
20
|
20
|
|
якщо ж ні, то нехай вийде вогонь від Авимелеха і нехай спалить жителів сихемських і весь дім Милло і нехай вийде вогонь від жителів сихемських і від дому Милло, і нехай попалить Авимелеха.
|
А$ще ли же н^и да и^ꙁы'иде ѓ%гнь и^з# а^вимеле'ха и^ попали'тъ мђжа сикиMски, и^ до'мъ маа^ло'нь и^ посе'м# да и^зы'иде ѓ%гнь эT мђжъ сики'мскиX, и^ эT до'мђ моа^ло'ня, и^ попали` а^вимеле'ха”
|
|
21
|
21
|
|
І побіг Іофам, і втік і пішов у Беер, і жив там, ховаючись від брата свого Авимелеха.
|
И$ эTи%де и^ѓ^а^џа'мъ и^ пробњже, і^ и'де въ ви'рђ, и^ всели'ся т^ђ, эT лица` а^вимеле'ха бра'та свое^го”
|
|
22
|
22
|
|
Авимелех же царював над Ізраїлем три роки.
|
И$ ѓ^блада` а^вимеле'хъ въ і^и^л~и, г~ лњта”
|
|
23
|
23
|
|
І послав Бог злого духа на Авимелеха і на жителів Сихема, і не стали підкорятися жителі сихемські Авимелеху,
|
И$ посла` б~ъ дх~ъ ѕоl межDђ а^вимеле'хоM, и^ междђ` мђжи сики'м#скими. и^ погордњш'а мђжи` сики'мъстїи а^вемеле'хомъ”
|
|
24
|
24
|
|
щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Ієроваалових, і кров їхня повернулася на Авимелеха, брата їхнього, який убив їх, і на жителів сихемських, які укріпили руки його, щоб убити братів своїх.
|
ЈА/ко да възы'детъ эTмще'нїе. о~, сн~овъ и^е^ровоа^и'ль. и^ кро'ви иX да възло'жатъ на а^вимеле'ха бра'та и^хъ, и^же ё^би'въ и^хъ. и^ на мђжа сики'м#ски и^же ё^крњпи'ша рђцњ е^го. ё^би'ти бра'тїю свою”
|
|
25
|
25
|
|
Жителі сихемські посадили проти нього в засідку людей на вершинах гір, які грабували кожного, хто проходив мимо них по дорозі. Про це донесено було Авимелеху.
|
И$ поста'виша на'нь мђжи сики'мстїи поDса'ды. на връсњ'хъ го'рскиX. и^ разграбля'хђ вс^я и^дђщая к ни'мъ на пђти`. и^ повњ'дахђ с^е а^вимеле'хђ”
|
|
26
|
26
|
|
Прийшов же і Гаал, син Еведів, з братами своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, і жителі сихемські поклалися на нього.
|
И$ по се'мъ прїиде гаа'лъ сн~ъ а^ве'довъ и^ бра'тїа е^го. и^ прїидо'ша в# сики'мђ. и^ ё^пова'ша на'нь мђжи` сики'мстїи”
|
|
27
|
27
|
|
І вийшли в поле, і збирали виноград свій, і давили в точилах, і справляли свята, ходили в дім бога свого, і їли і пили, і проклинали Авимелеха.
|
І$ и^зыдо'ша на село`. и^ ѓ^бъи^ма'ша виногра'ды своя`. і^ и^згнета'хђ и^ съᲄвори'ша ли'ки. и^ ходи'ша въ хра'мъ бого'въ свои^хъ. и^ ја%ша и^ пи'ша, кленђще а^вимеле'ха”
|
|
28
|
28
|
|
Гаал, син Еведів, говорив: хто Авимелех і що Сихем, щоб ми служили йому? Чи не син він Ієроваалів, і чи не Зевул головначальник його? Служіть краще нащадкам Еммора, батька Сихемового, а йому чому ми повинні служити?
|
И$ рече гаа'дъ сн~ъ а^ве'довъ. чт^о е^сть а^вимеле'хъ. и^л^и чт^о е^сᲄь сн~ъ сђхе'мовъ, ја%ко да рабо'тае^мъ е^мђ. нњ'сть л^и се'и сн~ъ и^е^рова'ль, и^ зеё%ль. и^же е^сᲄь страQ е^го да слђжиM лђ'чше мђжеM е^мо'ра эTц~а сђхе'мля. и^ почᲄо и^ма'мы рабо'таᲄи е^мђ”
|
|
29
|
29
|
|
Якби хто дав народ цей у руки мої, я прогнав би Авимелеха. І сказано було Авимелеху: примнож військо твоє і виходь.
|
И$ ктоже с^е да'сть да бђ'дђтъ лю'дїе сїи въ рђ'кђ мое^ю. и^ преставлю` а^вимеле'ха, и^ рече`, къ а^вимеле'хђ ё^мно'жи си'лђ твою`, і^ и^зы'иди”
|
|
30
|
30
|
|
Зевул, начальник міста, почув слова Гаала, сина Еведового, і запалав гнів його.
|
И$ ё^слы'ша с^е зеё%ль кня'ѕь гра'да, словеса` гаа^ла сн~а а^ве'дова. и^ разгнњ'вася ја%ростїю”
|
|
31
|
31
|
|
Він хитрим способом відправляє послів до Авимелеха, щоб сказати: ось, Гаал, син Еведів, і брати його прийшли в Сихем, і ось, вони підбурюють проти тебе місто;
|
И$ посла` послы` къ а^вимеле'хђ съ ле'сᲄїю гл~я. с^е гаа^дъ сн~ъ а^ве'довъ, и^ бра'тїа е^го прїидо'ша в# сики'мђ. и^ сїи въставля'ютъ на' тя граD”
|
|
32
|
32
|
|
отже, встань уночі, ти і народ, який знаходиться з тобою, і постав засідку в полі;
|
И$ нн~њ въста'ни но'щїю т^ы, и^ вс^и лю'дїе тво'и с тобо'ю. и^ поDсњди` до заё%трїя ё^ селе`”
|
|
33
|
33
|
|
вранці ж, при сходженні сонця, встань рано і підійди до міста; і коли він і народ, який з ним, вийдуть до тебе, тоді роби з ними, що може рука твоя.
|
И$ е^гда` бђ'дет# да'но, ја%ко вᲆзы'деT слн~це, ѓ^бђтрњ'и и^ протягни'ся къ гра'дђ. и^ а^ще то'й са'мъ и^ лю'дїе и^же с ниM и^зы'дђтъ к тебњ. т^о сътвори'ши е^мђ ја^коже а%ще возмо'же рђка` твоя”
|
|
34
|
34
|
|
І встав уночі Авимелех і весь народ, який знаходився з ним, і поставили в засідку біля Сихема чотири загони.
|
И$ вᲆста` а^вимелеX и^ вс^и лю'дїе и^же с ни'мъ но'щїю. и^ поDсњдоша в сики'мᲇ, на д~, ча'сᲄи”
|
|
35
|
35
|
|
[Вранці] Гаал, син Еведів, вийшов і став біля воріт міських; і встав Авимелех і народ, який був з ним, із засідки.
|
И$ бы'сть заё%тра і^ и^зы'де гаа'лᲆ сн~ъ а^ве'довъ. и^ ст^а преD вра'ты гра'дђ. и^ въста` а^вимеле'хъ и^ лю'дїе и^же с ниM эT поDса'ды”
|
|
36
|
36
|
|
Гаал, побачивши народ, говорить Зевулу: ось, народ спускається з вершини гір. А Зевул сказав йому: тінь гір тобі здається людьми.
|
И$ видњ` гаа^л# сн~ъ а^ве'доv лю'ди. и^ рече к# зеё%лю. с^е нароD людїи и^схо'дитъ съ ве'рхъ го'рских^. и^ рече к немђ зеё%ль, стњ'ню дђбра'вы ᲄы` ви'диши ја^ко мђжа”
|
|
37
|
37
|
|
Гаал знову говорив і сказав: ось, народ спускається з узвишшя, і один загін іде від дуба Меонним.
|
И$ приложи` е^ще` гаа'лъ гл~ати. и^ рече се лю'ди и^схо'дятъ эT высоты` земля`. и^ поlкᲆ е^ді'нъ и^де'тъ эT пђти` дђбра'в#ска ви'дящимъ”
|
|
38
|
38
|
|
І сказав йому Зевул: де вуста твої, які говорили: «хто Авимелех, щоб ми служили йому?» Це той народ, який ти зневажав; виходь тепер і воюй з ним.
|
И$ рече к немђ зеё%ль гдњ сђтъ нн~њ ё^ста` твоя` гл~щаа чт^о е^сть а^вимеле'хъ да рабо'тае^мъ е^мђ. не се л^и сђть лю'дїе ја%же ты` ё^кори`. и^зы'ди ё^бо нн~њ и^ въполчи'ся проти'вђ е^мђ”
|
|
39
|
39
|
|
І пішов Гаал попереду жителів сихемських і воював з Авимелехом.
|
І$ и^зы'де гаа'дъ преD мђжи сикиMски, и^ ста` проти'вђ а^вимеле'хђ”
|
|
40
|
40
|
|
І погнався за ним Авимелех, і побіг він від нього, і багато впало убитих до самих воріт міста.
|
И$ прогна` и& а^вимеле'х#, ѓ%н#же пробњгнђ эT лица` е^го. и^ падо'ша ја^зве'нїи мно'ѕи до вра'тъ граDныX”
|
|
41
|
41
|
|
І залишився Авимелех в Арумі, а Гаала і братів його Зевул вигнав, щоб вони не жили в Сихемі.
|
И$ ѓ^бита` а^вимеле'хъ въ а^ри'мњ. ꙁеё%ль же и^згна` гаа'ла и^ бра'тїю е^го да не живђтъ в# сихе'мђ”
|
|
42
|
42
|
|
На другий день вийшов народ у поле, і донесли про це Авимелеху.
|
И$ бы'сть наё%трїя и^зыдо'ша лю'дїе на' поле. и^ повњ'даша а^вимеле'хђ”
|
|
43
|
43
|
|
Він узяв свій народ і розділив його на три загони і поставив у засідку в полі. І, побачивши, що народ вийшов з міста, повстав на них і побив їх.
|
И$ поя` лю'дїе и^ раздњли` на тр^и ча'сти и^ заста'ви поDсадђ на селњ` и^ ви'дњ. и^ с^е лю'дїе и^схожда'хђ и^з гра'да. и^ въста` на' ня і^ и^зби` и^хъ”
|
|
44
|
44
|
|
Тим часом як Авимелех і загони, які були з ним, підійшли і стали біля воріт міських, інші два загони напали на всіх, хто був у полі, й убивали їх.
|
А$вимелеX же и^ старњ'ишины ја%же с ни'мъ протяго'шася, и^ ста'ша ё^ вра'тъ гра'да. а^ дв^њ ча'сти пролїа'шася на вс^я ја^же на селњ` і^ и^зби` я&”
|
|
45
|
45
|
|
І бився Авимелех з містом увесь той день, і взяв місто, і перебив людей, які були в ньому, і зруйнував місто і засіяв його сіллю.
|
А$вимеле'х же добыва'ше гра'да ве'сь дн~ь то'и, и^ взя` гра'дъ и^ лю'ди и^же в не'мᲆ. и^зби` и^ разори'ша гра'дъ и^ посњ'я в# не'мъ со'ль”
|
|
46
|
46
|
|
Почувши про це, всі, хто був у вежі сихемській, пішли у вежу капища Ваал-Верифа.
|
И$ ё^слы'шаша с^е вс^и мђжи столпа` сихе'мля и^ внидо'ша въ тве'рдь до'мђ бога веџи'ль вери'џъ”
|
|
47
|
47
|
|
Авимелеху донесли, що зібралися там усі, хто був раніше у вежі сихемській.
|
И$ повњда'ша а^вимеле'хђ, ја%ко събра'шася та'мо вс^и мђжи столпа` сики'мска”
|
|
48
|
48
|
|
І пішов Авимелех на гору Селмон, сам і весь народ, який був з ним, і взяв Авимелех сокири із собою і нарубав сучків з дерев, і поклав на плечі свої, і сказав людям, які були з ним: ви бачили, що я робив; скоріше робіть і ви те саме, що я.
|
И$ взы'де а^вимеле'хъ в горђ` е^л#моновђ. са'мъ и^ вси лю'дїе и^же с ни'мъ. и^ взя` а^вимеле'хъ секи'рђ в рђкђ свою и^ ё^сњче сно'пъ вњтвїя эT дре'ва. и^ воздви'же и& и^ положи` на ра'мђ свою. и^ рече лю'деM и^же с ни'мъ. чт^о ви'дњсте м^я творя'ща. сътвори'те и^ вы` ско'ро ја%коже і^ а'зъ”
|
|
49
|
49
|
|
І нарубав кожен з усього народу сучків, і пішли за Авимелехом, і поклали до вежі, і спалили за допомогою їх вежу вогнем, і померли всі, хто був у вежі сихемській, близько тисячі чоловіків і жінок.
|
И$ ё^сњко'ша вс^и лю'дїе вњтвїя, и^ взя'ша и^ пои^до'ша въ слњ'дъ а^вимеле'ха. и^ вᲆзложи'ша на тверди'ль. и^ запали'ша ѓ%нњхъ тверди'ль ѓ^гне'мъ. і^ и^змро'ша вс^и лю'дїе столпа` сики'м#ска до, Wа~. мђже'и и^ женъ”
|
|
50
|
50
|
|
Потім пішов Авимелех у Тевец і обложив Тевец і взяв його.
|
И$ посе'мъ и%де а^вимеле'хъ въ џиви'с#, и^ ѓ^бся'де е^го и^ взя` е^го”
|
|
51
|
51
|
|
Посеред міста була міцна вежа, і втекли туди всі чоловіки і жінки і всі жителі міста, і замкнулися і зійшли на покрівлю вежі.
|
Сто'лпъ же б^њ тве'рдъ средњ града и^ вбњгнђша т^ђ вс^и мђжа и^ же'ны, и^ вс^я старњ'ишины гра'да. и^ ꙁаключи'шася сами же и^ в#зыидо'ша на възгражде'нїе столпа`”
|
|
52
|
52
|
|
Авимелех прийшов до вежі й оточив її і підійшов до дверей вежі, щоб спалити її вогнем.
|
И$ прїиде а^вимелехъ до столпа`. и^ сђпротиви'стася е^мђ. и^ пристђпи` а^вимеле'хᲆ до вра'тъ столпђ`, ꙁапали'ти е^го хотя` ѓ^гнемъ”
|
|
53
|
53
|
|
Тоді одна жінка кинула уламок жорна на голову Авимелеху і проломила йому череп.
|
И$ све'рже жена` е^ді'на и^зло'моk жерно'вныи, на главђ` а^вимеле'хђ. и^ съкрђши` е^мђ тњмя”
|
|
54
|
54
|
|
[Авимелех] негайно покликав отрока, зброєносця свого, і сказав йому: оголи меч твій і умертви мене, щоб не сказали про мене: жінка убила його. І проколов його отрок його, і він помер.
|
И$ въꙁопи` ско'ро а^вимеле'хъ къ ѓ%трокђ нося'щемђ сосђды е^го. и^ рече е^мђ и^звлеци` ме'чъ ᲄвои и^ ё^бїи мя. да не рекђт# ја%ко жена` ё^би` е^го. и^ прободе` и& ѓ%трокъ е^го, и^ ё'мре т^ђ”
|
|
55
|
55
|
|
Ізраїльтяни, бачачи, що помер Авимелех, пішли кожен у своє місце.
|
И$ ви'дњша мђжи і^и^л~ьсти ја%ко ё^же ё%мре а^вимелеX. и^ эTи'де ко'иждо на свое мњ'сто”
|
|
56
|
56
|
|
Так воздав Бог Авимелеху за злодіяння, які він зробив батькові своєму, убивши сімдесят братів своїх.
|
И$ эTда` б~ъ ѕл^о а^вимеле'хђ ја%же сътвори` эTцђ свое^мђ. и^же ё^би'въ, ѓ~. бра'тїя свое^я”
|
|
57
|
57
|
|
І всі злодіяння жителів сихемських повернув Бог на голову їх; і спостигло їх прокляття Іофама, сина Ієроваалового.
|
Та'коже и^ вс^я ѕло'бы мђжїи сихе'мль, и эTда` б~ъ на главђ` и^хъ. и^ вꙁы'иде на' ня кля'тва. и^ѓ^а^џе'ма, сн~а і^е^рова'ля”
|
|
Глава 10
|
Глvа, і~”
|
|
1
|
1
|
|
Після Авимелеха постав для спасіння Ізраїля Фола, син Фуї, сина Додового, з коліна Іссахарового. Він жив у Шамирі на горі Єфремовій.
|
И$ въста` по а^вимеле'сњ спsти сн~ы і^и^л~я. џо'ла сн~ъ џђ'а сн~ъ бра'та эTч~а е^мђ, мђж# эT и^саха'ра. се'и же живя'ше в семарњ в горњ` е^фре'мовњ”
|
|
2
|
2
|
|
Він був суддею Ізраїля двадцять три роки, і помер, і похований у Шамирі.
|
И$ сђди` і^и^л~еви. лTњ, к~г. и^ ё^мре, и^ погребе'нъ бы'сть в сема'рњ”
|
|
3
|
3
|
|
Після нього постав Іаїр з Галаада і був суддею Ізраїля двадцять два роки.
|
И$ въста` по не'мъ и^а^и'ръ галаа^ди'тинъ. и^ сђди і^и^л~еви. лTњ, к~в”
|
|
4
|
4
|
|
У нього було тридцять [два] сини, які їздили на тридцятьох [двох] молодих ослах, і тридцять [два] міста було в них; до цього дня їх називають селищами Іаїра, що в землі Галаадській.
|
И$ бы'сть е^мђ сн~овъ, л~, е^здя'щихъ. на. л~ ѓ^слехъ. гра'ди же и^мъ. л~, и^же прозыва'хђ я& и^а^и'ровы да'же до дн~е, и^же сђть в# земли` галаа'довњ”
|
|
5
|
5
|
|
І помер Іаїр і був похований у Камоні.
|
И$ ё'мре и^а^и'ръ. и^ погребе'нъ бысть въ и^камо'нᲇ”
|
|
6
|
6
|
|
Сини Ізраїлеві продовжували чинити зле перед очима Господа і служили Ваалу й Астарті, і богам арамейським, і богам сидонським, і богам моавитським, і богам аммонитським, і богам филистимським; а Господа залишили і не служили Йому.
|
И$ приложи'ша сн~ве і^и^л~ви твори'ти ѕло'е преD гм~ъ. и^ послђжи'ша ваа'лимђ и^ а^старо'џђ и^ бого'мъ сљ=р#скимъ. и^ бого'мъ сидо'ньскимъ. и^ бого'мъ моа'вльскимъ. и^ бого'мъ сн~овъ а^м#монь, и^ богоM и^ноплемеnниk. и^ ѓ^сᲄа'виша г~а, и^ не рабо'таша е^мђ”
|
|
7
|
7
|
|
І запалав гнів Господа на Ізраїля, і Він віддав їх у руки филистимлян і в руки аммонитян;
|
И$ раꙁгнњвася г~ь ја%ростїю на і^и^л~я. и^ въда'сть я& в# рђкђ џилисти'мђ. и^ в# рђкђ сн~овъ а^м#мо'нь”
|
|
8
|
8
|
|
вони утискували і мучили синів Ізраїлевих з того року вісімнадцять років, усіх синів Ізраїлевих по той бік Йордану в землі Аморрейській, що у Галааді.
|
И$ заѕлиша. и^ ѓ^печали'ша сн~ы і^и^л~евы в т^о вре'мя. и~і, лњтъ. всњхъ сн~овъ і^и^л~евыхъ и^же ѓ^бонђ странђ і^ѓ^рда'на в# земли` аMмор#ре'истеи, и^же в галаа'дњ”
|
|
9
|
9
|
|
Нарешті аммонитяни перейшли Йордан, щоб вести війну з Іудою і Веніаміном і з домом Єфремовим. І дуже тісно було синам Ізраїля.
|
И$ посеM проидо'ша сн~ове а^мъмо'ни і^е^рда'нъ, вое^ва'ти на і^ю'дђ и^ венїа^ми'на. и^ на до'мъ е^фре'моv. и^ въскорбњша сн~ове і^и^л~еви ѕњло”
|
|
10
|
10
|
|
І воззвали сини Ізраїлеві до Господа, і говорили: згрішили ми перед Тобою, тому що залишили Бога нашого і служили Ваалу.
|
И$ вᲆзопи'ша сн~ове і^и^л~еви къ г~ђ гл~юще. съгрњши'хомъ к тебњ, ја%ко ѓ^ста'вихомъ б~а нашего, и^ рабо'тахомъ ваа^ли'мђ”
|
|
11
|
11
|
|
І сказав Господь синам Ізраїлевим: чи не пригнічували вас єгиптяни, й аморреяни, й аммонитяни, і филистимляни,
|
И$ рече г~ь къ сн~омъ і^и^л~выM не эT е^гљ=пта л^и. и^ эT аMмор#ре'я и^ эT сн~ов# а^м#мо'нь. и^ эT џилисти'ма”
|
|
12
|
12
|
|
і сидоняни, й амаликитяни, і моавитяни, і коли ви взивали до Мене, чи не спасав Я вас від рук їх?
|
И$ эT сидо'нянᲆ. и^ эT а^мали'ка, и^ эT мадїа^ма и^же стђжи'ша ва'мъ. и^ ја^ко възопи'сте къ мн^њ, и^ сп~сохъ вы` эT рђки` иX.
|
|
13
|
13
|
|
А ви залишили Мене і стали служити іншим богам; за те Я вже не буду спасати вас:
|
Вы' же ѓ^ста'висте мене` и^ рабо'тасте бого'мъ и^нњм#. сего` ради не приложђ` спsти ва'съ”
|
|
14
|
14
|
|
підіть, взивайте до богів, яких ви обрали, нехай вони спасають вас у скрутний для вас час.
|
И$дњте и^ възопїите къ бого'мъ ја%же и^збра'сте себњ`. и^ т^и да сп~сђтъ в^ы въ вре'мя ско'рби ва'шея”
|
|
15
|
15
|
|
І сказали сини Ізраїлеві Господу: згрішили ми; роби з нами все, що Тобі завгодно, тільки визволи нас нині.
|
И$ рњша сн~ове і^и^л~еви къ г~ђ. съгрњши'хомъ сътвори` т^ы наM по всемђ` е^ли'ко го'дњ бы'сᲄь преD ѓ^чи'ма твои^ма. то'чїю и^ꙁба'ви насъ в# сїи дн~ь”
|
|
16
|
16
|
|
І відкинули від себе чужих богів і стали служити [тільки] Господу. І не потерпіла душа Його страждання Ізраїлевого.
|
І$ и^звергоша боги` чю'ждая эT средњ себе` и^ послђжи'ша гв~и е^ді'номђ и^ съжалњ'ся дш~а е^го. трђжде'нїя і^и^л~ева и^ поми'лова иX”
|
|
17
|
17
|
|
Аммонитяни зібралися і розташувалися станом біля Галаада; зібралися також сини Ізраїлеві і стали станом у Массифі.
|
И$ събра'шася сн~ове а^м#мо'ни, и^ ста'ша в# галаа'дњ събра'шася та'кожде и^ сн~ове і^и^л~еви и^ въполчи'шася въ стра'жбњ”
|
|
18
|
18
|
|
Народ і князі галаадські сказали одне одному: хто почне війну проти аммонитян, той буде начальником над усіма жителями галаадськими.
|
И$ рᲇша кн~ѕи людїи гала'дъскихъ, ко'ждо дрђгъ дрђгђ. кождо мђжᲆ и^же начне'тъ би'тися съ сн~ъми а^м#моновыми. то'и бђдетъ кн~ѕь всњмъ живђщимъ в# галаа'дњ”
|
|
Глава 11
|
Глvа, а~і”
|
|
1
|
1
|
|
Ієффай галаадитянин був людиною хороброю. Він був сином блудниці; від Галаада народився Ієффай.
|
И$ бы'сть е%џа галаа'д#скїи мQђ во'ин#. и^ си'лныи крњп'осᲄїю, се'и же быs сн~ъ жены` блђ'дница, и^же роди` галаа'дђ, і^е^џа'я.
|
|
2
|
2
|
|
І дружина Галаадова народила йому синів. Коли змужніли сини дружини, прогнали вони Ієффая, сказавши йому: ти не спадкоємець у домі батька нашого, тому що ти син іншої жінки.
|
и^ роди' же и^ жена галаа'дова сн~овъ е^мђ. и^ е^гда` въꙁмђжа'ша сн~ове жены`. и^згна'ша е^џа'я. и^ реко'ша е^мђ не причасᲄи'шися в# домђ` эTц~а на'шего. јако жены` блђ'дныя е^си т^ы”
|
|
3
|
3
|
|
І втік Ієффай від братів своїх і жив у землі Тов; і зібралися до Ієффая бездільні люди і виходили з ним.
|
И$ эTи'де і^е^џа'и эT лица` братїя свое^я. и^ всели'ся въ земли` то'вовњ. и^ събира'хђся къ е^џа'ю мђжи про'сти, и^ хожда'хђ с ни'мъ”
|
|
4
|
4
|
|
Через деякий час аммонитяни пішли війною на Ізраїля.
|
И$ быs по днехъ сихъ вое^ва'ша сн~ове а^ммо'ни на і^и^л~я”
|
|
5
|
5
|
|
Під час війни аммонитян з ізраїльтянами прийшли старійшини галаадські взяти Ієффая із землі Тов
|
И$ внегда` вое^ва'ша сн~ве а^м#мо'ни на і^и^л~я. и^до'ша ста'рцы галаа'дови поя'ти е^џа'я эT земля` то'вовы”
|
|
6
|
6
|
|
і сказали Ієффаю: прийди, будь у нас вождем, і ми будемо воювати з аммонитянами.
|
И$ реко'ша къ е^џа'еви. прїиди` да н^ы бђдеши старњ'ишина. да ся вополчи'мъ на сн~ы а^м#мо'ня”
|
|
7
|
7
|
|
Ієффай сказав старійшинам галаадським: чи не ви зненавиділи мене і вигнали з дому батька мого? навіщо ж прийшли до мене нині, коли ви в біді?
|
И$ рече е^џа'и ста'рцемъ галаа'дъским#. не вы' л^и ё^бо възненави'дњсте м^я. і^ и^згна'сте мя и^з до'мђ эTц~а мое^го, и^ эTпђсти'сте мя эT себе`. т^о почто` прїидо'сте къ мн^њ нн~њ, в#негда` печа'лни е^сте”
|
|
8
|
8
|
|
Старійшини галаадські сказали Ієффаю: для того ми тепер прийшли до тебе, щоб ти пішов з нами й воював з аммонитянами і був у нас начальником усіх жителів галаадських.
|
И$ реко'ша ста'рцы галаа'д#стїи къ е^џа'еви. сего` ради н~нњ прїидо'хомъ к тебњ`. да и%деши с на'ми и^ да въполчи'мся на сн~ы а^м#мо'ни и^ бђ'деши на'мъ кн~ѕь всњмъ живђщимъ в галаа'дњ”
|
|
9
|
9
|
|
І сказав Ієффай старійшинам галаадським: якщо ви повернете мене, щоб воювати з аммонитянами, і Господь віддасть їх мені, то чи залишуся я у вас начальником?
|
И$ рече е^џа'и къ ста'рцеM галаа'довымъ а^ще ѓ^браща'е^те мя въпол#чи'тися на сн~ы аMмо'ня и^ преда'сᲄь я& г~ь предо мно'ю, бђдђ л^и а^ꙁъ вамᲆ кн~ѕь”
|
|
10
|
10
|
|
Старійшини галаадські сказали Ієффаю: Господь нехай буде свідком між нами, що ми зробимо за словом твоїм!
|
И$ реко'ша ста'рцы галаа'дъски къ е^џа'еви. г~ь да бђдеT по'слђхᲆ междђ тобо'ю и^ на'ми. а^ще по сло'вђ твое^мђ та'ко не сътвориM”
|
|
11
|
11
|
|
І пішов Ієффай зі старійшинами галаадськими, і народ поставив його над собою начальником і вождем, і Ієффай виголосив усі слова свої перед лицем Господа в Массифі.
|
І$ и'де е^џа'и съ ста'рцы галаа'дъскими и^ поста'виша и& лю'дїе старњ'ишинђ наD собо'ю во'жда и^ кн~ѕя. и^ гл~а е^џа'и вся словеса` своя` преD бм~ъ в# маси'џᲇ”
|
|
12
|
12
|
|
І послав Ієффай послів до царя Аммонитського сказати: що тобі до мене, чому ти прийшов до мене воювати на землі моїй?
|
По сеM посла` е^џа'и послы` къ цр~ю сн~овъ а^м#мо'нь, гл~я чт^о мн^њ и^ тебњ`, ја%ко прїиде къ мн^њ въполчи'тися на земли` мое'й”
|
|
13
|
13
|
|
Цар Аммонитський сказав послам Ієффая: Ізраїль, коли йшов з Єгипту, взяв землю мою від Арнона до Іавока і Йордану; отже, поверни мені її з миром [і я відступлю].
|
И$ реq цр~ь сн~ов# а^м#монь къ посло'мъ е^џа'емъ. чт^о ради взя` і^и^л~ь зе'млю мою, внегда` и^зы'де иZ е^ги'пта эT а^рно'ня, даже до иаа^во'ка и^ до е^рда'на, и^ н~нњ възврати` ю& с ми'ромъ и^ эTи'дђ,
|
|
14
|
14
|
|
[І повернулися посли до Ієффая.] Ієффай удруге послав послів до царя Аммонитського,
|
и^ възврати'шася послы` къ е^џа'ю” И$ приложи` е^ще е^џа'и и^ посла` послы` къ цр~ю сн~овъ а^м#мо'нь” И$ рекоша е^мђ
|
|
15
|
15
|
|
сказати йому: так говорить Ієффай: Ізраїль не забирав землі Моавитської і землі Аммонитської;
|
та'ко гл~етъ е^џа'и. не взя'лъ і^и^л~ь зе'млю моа'влю, ниже зе'млю сн~овъ а^м#мо'нь.
|
|
16
|
16
|
|
бо коли йшли з Єгипту, Ізраїль пішов у пустелю до Червоного моря і прийшов у Кадес;
|
Но е^гда` и^схожа'хђ и^зъ ꙁемля` е^гљ=петъскїя і^ и'де і^ил~ь по пђсты'ни до мо'ря чрьмнаh и^ прїиде до кади'съ”
|
|
17
|
17
|
|
звідти послав Ізраїль послів до царя Едомського сказати: «дозволь мені пройти землею твоєю»; але цар Едомський не послухав; і до царя Моавитського він посилав, але і той не погодився; тому Ізраїль залишався в Кадесі.
|
И$ посла` і^и^л~ь послы` къ цр~ю е^до'мъскђ гл~я да'и м^и и^ти` сквоѕњ зе'млю твою`, и^ не послђша цр~ь е^до'м#скъ. такоже посыла'лъ и^ къ цр~ю моа'вскђ и^ не въсхотњ`. и^ сњде і^и^л~ь в кади'сњ”
|
|
18
|
18
|
|
І пішов пустелею, й оминув землю Едомську і землю Моавитську, і, прийшовши до східної межі землі Моавитської, розташувався станом за Арноном; але не входив у межі Моавитські, тому що Арнон є межа Моава.
|
По семъ и%де пђсты'нею. и^ ѓ^бы'иде зе'млю е^до'млю и^ зе'млю моа'влю. и^ прїиде на восто'к# сл~нцђ, до земли` моа'вли. и^ въполъчи'ся ѓ^бо'нђ странђ` а^рно'нь. н^о не вни'де в# предᲇлы моаvля. ја%ко а^рно'нь бя'ше предњ'лъ моа'вль”
|
|
19
|
19
|
|
І послав Ізраїль послів до Сигона, царя Аморрейського, царя Есевонського, і сказав йому Ізраїль: дозволь нам пройти землею твоєю в своє місце.
|
И$ посла` і^и^л~ь послы` къ сиѓ%нђ цр~ю аMмор#рњ'искђ и^ цр~ю е^сево'ньскђ и^ рече к немђ і^и^л~ь, да мине'мᲆ по земли` твое'и до мњ'ста мое^го”
|
|
20
|
20
|
|
Але Сигон не погодився пропустити Ізраїля через межі свої, і зібрав Сигон весь народ свій, і розташувався станом у Іааці, і воював з Ізраїлем.
|
И$ не въсхотњ сїѓ'нъ і^и^л~я пропђсти'ти по предњ'лђ свое^мђ. н^о собра` сїѓn вс^я лю'ди своя, и^ въпоlчи'ся кᲆ і^и^л~ю до и^а'сы и^ вое^ва` на і^и^л~я”
|
|
21
|
21
|
|
І віддав Господь Бог Ізраїлів Сигона і весь народ його в руки Ізраїля, і він розбив їх; і одержав Ізраїль у спадщину всю землю Аморрея, що жив у землі тій;
|
И$ преда'сть г~ь б~ъ в рђцњ і^и^л~ю сїѓ'на, и^ вс^я лю'ди е^го, і^ и^зби` я&.
|
|
22
|
22
|
|
і одержали вони у спадщину всі землі Аморрея від Арнона до Іавока і від пустелі до Йордану.
|
и^ прїя` і^и^л~ь вс^ю зе'млю, аMморре'я живђщаго на земли` то'и и^ взя'ша весᲆ предњлᲆ а^м#море'искъ” эT а^рно'на, да'же до а^во'ка. и^ эT пђсты'ня до і^ѓ^рда'на”
|
|
23
|
23
|
|
Отже, Господь Бог Ізраїлів прогнав Аморрея від імені народу Свого Ізраїля, а ти хочеш узяти його спадщину?
|
И$ н~нњ г~ь б~ъ і^и^л~евъ и^згна` аMморре'я эT лица людїи своиX і^и^л~я. Ты же хо'щеши причасти'ти ю& себњ`”
|
|
24
|
24
|
|
Чи не володієш ти тим, що дав тобі Хамос, бог твій? І ми володіємо всім тим, що дав нам у спадщину Господь Бог наш.
|
Ни^, н^о е^ли'ко причасти` тебњ` хамо'съ бо'гᲆ твой. сїя да причасти'ши, и^ вс^я ја^же и^згна` г~ь б~ъ на'шъ эT лица` нашего, т^о мы` причасти'мъ”
|
|
25
|
25
|
|
Хіба ти кращий за Валака, сина Сепфорового, царя Моавитського? Чи сварився він з Ізраїлем, або воював з ними?
|
Но н~нњ лђ'чшїи ли` е^си т^ы валаа'ка сн~а сепџо'рова цр~я моа'вля. не препира' ли ся съ і^и^л~емъ. и^л^и не вою'я вое^ва` на' ня”
|
|
26
|
26
|
|
Ізраїль уже живе триста років у Есевоні й у залежних від нього містах, у Ароері і залежних від нього містах, і в усіх містах, що біля Арнона; чому ви в той час не віднімали [їх]?
|
Внегда` всели'ся і^и^л~ь въ е^сево'нњ, и^ въ предњ'лехъ е^го и^ въ а^рои'ре и^ въ предњ'лехъ е^го и^ въ всњхъ гра'деX и^же въ предњ'лехъ а^рно'ни. т~. лTњ, почто` не и^зба'висте и^хъ въ вре'мя т^о”
|
|
27
|
27
|
|
А я не винен перед тобою, і ти робиш мені зло, виступивши проти мене війною. Господь Суддя нехай буде нині суддею між синами Ізраїля і між аммонитянами!
|
А$з же не съгрњши'хъ тебњ`. а^ ты` твори'ши со мно'ю ѕл^о вою'юще на' мя. да сђ'дитъ г~ь и^же сђди` днесь ме'ждђ сн~ы і^и^л~евыми, и^ междђ сн~ы а^м#мо'ни”
|
|
28
|
28
|
|
Але цар Аммонитський не послухав слів Ієффая, з якими він посилав до нього.
|
И$ не послђша цр~ь сн~овъ а^м#мо'нь слове'съ е^џа'евыхъ и^хже посыла` к немђ`”
|
|
29
|
29
|
|
І був на Ієффаєві Дух Господній, і пройшов він Галаад і Манассію, і пройшов Массифу галаадську, і з Массифи галаадської пішов до аммонитян.
|
И$ бы'сть на е^џаи` дх~ъ гн~ь. и^ минђ` галаа'да и^ манасїю, и^ стражбђ` галаа'довђ. и^ эT стражбы` галаа'довы и%де на ѓ%нђ странђ` сн~овъ а^м#мо'нь”
|
|
30
|
30
|
|
І дав Ієффай обітницю Господу і сказав: якщо Ти віддаси аммонитян у руки мої,
|
И$ молися и^е^џа'и мл~твою къ гв~и и^ рече. г~и а^ще преда'нїемъ предаси` сн~ы а^м#мо'ня в рђ'кђ мою.
|
|
31
|
31
|
|
то після повернення мого з миром від аммонитян, що вийде з воріт дому мого назустріч мені, буде Господу, і принесу це у всепалення.
|
То чт^о и^ꙁы'идетъ и^ꙁ вра'тъ до'мђ мое^го, проти'вђ мн^њ, е^гда` ѓ^бращђся с ми'ромъ эT сн~овъ а^м#мо'нь. да бђ'детъ с^е гв~и. и^ли възнесђ и& въ вс^есъж#же'нїе”
|
|
32
|
32
|
|
І прийшов Ієффай до аммонитян — воювати з ними, і віддав їх Господь у руки його;
|
И$ прїиде е^џа'и кᲆ сн~омъ а^м#мо'немъ въполчи'тися на' ня. и^ преда'сть я& г~ь в рђцњ е^го”
|
|
33
|
33
|
|
і вразив їх поразкою дуже великою, від Ароера до Минифа двадцять міст, і до Авель-Керамима, і підкорилися аммонитяни синам Ізраїлевим.
|
І$ и^ꙁби` я& эT а^рои'ра, до'ндеже прїити` въ семинђџъ. к~, гра'дъ да'же и^ до а^ве'я. и^ виногра'домъ вре'домᲆ вели'кимъ ѕњ'ло. и^ покоре'ни сђть сн~ове а^м#мо'ни преD лицемъ сн~овъ і^и^л~евъ”
|
|
34
|
34
|
|
І прийшов Ієффай у Массифу в дім свій, і ось, дочка його виходить назустріч йому з тимпанами і бубнами: вона була в нього тільки одна, і не було в нього ще ні сина, ні дочки.
|
И$ прїиде и^е^џа'и въ маси'џђ в до'мъ сво'и. и^ с^е дщи` е^го и^схожда'ше проти'вђ е^го съ тим#па'ны и^ ли'ки. си же е^ді'ночаDна сђщи е^мђ и^ въꙁлю'блена. и^ не бњ е^мђ сн~а н^и дрђгїя дще'ре, ра'ꙁвњ ея`”
|
|
35
|
35
|
|
Коли він побачив її, роздер одяг свій і сказав: ох, дочко моя! ти вбила мене; і ти серед порушників спокою мого! я відкрив [про тебе] вуста мої перед Господом і не можу відректися.
|
И$ бы'сть е^гда` ви'дњ ю& са'мъ, растерꙁа` ри'ꙁы своя` на себњ`. и^ рече ЭO дщи` моя` смђща'юще смђти` м^я. и^ ты` нн~њ въ жесто'тᲇ бы'сть преD ѓ^чи'ма мои^ма. а^ꙁъ б^о эTврьꙁо'х# ё^ста` моя къ г~ђ, и^ не въꙁмогђ` въспя'ть ѓ^брати'ти”
|
|
36
|
36
|
|
Вона сказала йому: батьку мій! ти відкрив вуста твої перед Господом — і роби зі мною те, що вимовили вуста твої, коли Господь звершив через тебе помсту ворогам твоїм аммонитянам.
|
И$ рече к немђ дщи` эTч~е а^ще эTврьзлъ е^си ё^ста` своя` къ г~ђ. сътвори` мн^њ ја%коже и^ꙁы'иде, и^ꙁъ ё'стъ твоиX. ꙁане же сътвори` г~ь месть враго'мъ твоиM, эT сн~овъ а^м#монь”
|
|
37
|
37
|
|
І сказала батькові своєму: зроби мені тільки ось що: відпусти мене на два місяці; я піду, зійду на гори й оплачу дівоцтво моє з подругами моїми.
|
И$ рече къ эTц~ђ с^и сътвори` эTч~е мой с^е сло'во. ѓ^ста'ви м^я дв^а мцsа, да и%дђ и^ взы'идђ на го'ры. и^ да пла'чђся дв~ъства мое^го а^зъ и^ дрђги'ня моя`”
|
|
38
|
38
|
|
Він сказав: піди. І відпустив її на два місяці. Вона пішла з подругами своїми й оплакувала дівоцтво своє в горах.
|
И$ рече е'й и^ди` и^ эTпђсти` ю& на, в~ мцsа, і^ и'де сама` и^ дрђги'ня е^я`. и^ пла'кася дв~ъства свое^го на гораX”
|
|
39
|
39
|
|
Коли минуло два місяці вона повернулася до батька свого, і він звершив над нею обітницю свою, яку дав, і вона не пізнала чоловіка. І ввійшло у звичай у Ізраїля,
|
И$ бы'сть на коне'цъ дво'ю мцsђ, въꙁврати'ся къ эTц~ђ свое^мђ. и^ сътвори` е'й е^џа'и по ѓ^беща'нїю свое^мђ, е^ю'же ся ѓ^беща`. си' же та'ко бы'сᲄь не ꙁна'ющи мђж'а. И$ бы'сть с^е в ꙁако'нъ въ і^и^л~и
|
|
40
|
40
|
|
що щорічно дочки Ізраїлеві ходили оплакувати дочку Ієффая галаадянина, чотири дні на рік.
|
эT го'да до го'да. и^ съхожда'хђ дще'ри і^и^л~евы да пла'чђтъ дще'ри ради е^џа'евы галаа^ди'тина. д~, дн~и въ лњте”
|
|
Глава 12
|
Глvа, в~і”
|
|
1
|
1
|
|
Єфремляни зібралися і перейшли в Севину і сказали Ієффаю: для чого ти ходив воювати з аммонитянами, а нас не покликав із собою? ми спалимо дім твій вогнем і з тобою разом.
|
И$ събра'шася мђж'и е^фре'мли и^ прїидо'ша въ сефи'нђ. и^ рњша къ е^џа'е^ви, почт^о ходи` въпол#чи'тися на сн~ы а^м#моня. и^ наs не позва` и^ти съ собо'ю. до'мъ твой с тобо'ю съж#жем# ѓ^гнемъ”
|
|
2
|
2
|
|
Ієффай сказав їм: я і народ мій мали з аммонитянами велику сварку; я кликав вас, але ви не спасли мене від рук їх;
|
И$ рече к ни'мъ е^џа'и и^мXњ прю` ве'лїю, и^ лю'дїе мои` съ сн~ъми а^м#мо'новыми и^ ѓ^скорби'ша мене` и^ лю'дїе мои` ѕњ'ло, а^з же възва'хъ ва'съ и^ не и^зба'висте мене` эT рђкђ и^хъ”
|
|
3
|
3
|
|
бачачи, що ви не спасаєте мене, я піддав небезпеці життя моє і пішов на аммонитян, і віддав їх Господь у руки мої; навіщо ж ви прийшли нині воювати зі мною?
|
И$ ви'дњхᲆ ја^ко не бя'ше сп~саю^щаго. и^ положи'хъ дш~ђ свою въ рђ'кђ мою`. і^ и^до'хъ къ сн~омъ а^м#мо'нимъ. и^ предастъ я& г~ь в рђ'кђ мою`. въскђ'ю же прїидо'сте къ мнњ` днsе, въполчи'ти ли ся на' мя”
|
|
4
|
4
|
|
І зібрав Ієффай усіх жителів галаадських і воював з єфремлянами, і розбили жителі галаадські єфремлян, говорячи: ви утікачі Єфремові, Галаад же серед Єфрема і серед Манассії.
|
І$ и^ꙁбра` и^е^џа'и вс^и мђжа галаа'дъски, и^ в#полчи'ся на е^фре'ма. і^ и^ꙁби'ша мђж'и галаа'дъстїи е^фре'ма. поне'же гл~ахђ ја%ко бегђны` с^е е^фре'мови, в^ы галааD средњ е^фре'ма и^ средњ манасїя”
|
|
5
|
5
|
|
І перехопили галаадитяни переправу через Йордан від єфремлян, і коли хто з уцілілих єфремлян говорив: «дозвольте мені переправитися», то жителі галаадські говорили йому: чи не єфремлянин ти? Він говорив: ні.
|
И$ зася'де галаа'дъ прохо'ды с^и ё^ і^е^рда'на е^фре'мови, и^ бы'сть е^гда` рњша ё^цњлᲇвшїи эT е^фре'ма да мине'мъ. и^ реко'ша и^мᲆ мђж'и галаа'дъстїи. е^да л^и эT е^фре'ма вы`. и^ рњша нњсмы”
|
|
6
|
6
|
|
Вони говорили йому: «скажи: шибболет», а він говорив: «сибболет», і не міг інакше вимовити. Тоді вони, узявши його, заколювали біля переправи через Йордан. І загинуло в той час єфремлян сорок дві тисячі.
|
И$ рњша иM рцњте ꙁавTњ и^ не ё^пра'виша гл~ати си'це, ѓ^ни'же и^ма'хђ и^хъ и^ ꙁакала'хђ ё^ прехо'дъ і^е^рда'нихъ” И$ падо'ша в т^о вре'мя эT е^фре'ма. Wм~, и^ двњ ты'сящи”
|
|
7
|
7
|
|
Ієффай був суддею Ізраїля шість років, і помер Ієффай галаадитянин і похований в одному з міст галаадських.
|
И$ сђди` і^е^џаи і^ил~еви, лTњ, ѕ~. и^ по се'мъ ё%мре и^е^џа'и галаа^ди'тинъ. и^ погребе'нъ быs въ гра'дњ свое^мᲆ в# галаа'дњ”
|
|
8
|
8
|
|
Після нього був суддею Ізраїля Есевон з Вифлеєма.
|
И$ сђди` по не'мᲆ і^и^л~еви, е^севоn эT виџлеѓ'ма”
|
|
9
|
9
|
|
У нього було тридцять синів, і тридцять дочок відпустив він з дому [заміж], а тридцять дочок узяв зі сторони за синів своїх, і був суддею Ізраїля сім років.
|
Се'и и^мя'ше, л~, сн~овъ, и^ л~, дще'рїи ја%же эTда'лъ эT себе` мђже'мъ, а^ л~, же'нъ. и^ приведе` сн~омъ свои^мъ и^ꙁвнђ`. и^ сђди` і^и^л~еви, з~, лTњ” Посе'мъ
|
|
10
|
10
|
|
І помер Есевон і похований у Вифлеємі.
|
ё'мре е^сево'нь, и^ погребе'нъ бы'сть въ виџлеѓ'мњ”
|
|
11
|
11
|
|
Після нього був суддею Ізраїля Елон завулонянин і судив Ізраїль десять років.
|
И$ сђди` по неM і^и^л~еви е^лло'нъ ꙁаё^ло'нъскїи. і~, лTњ
|
|
12
|
12
|
|
І помер Елон завулонянин і похований в Аїалоні, в землі Завулоновій.
|
и^ ё'мре е^лло'нъ ꙁаё^ло'нъскїи и^ погребе'нъ въ е^ли'ме въ земли` ꙁаё^ло'ни”
|
|
13
|
13
|
|
Після нього був суддею Ізраїля Авдон, син Гиллела, пирафонянин.
|
И$ сђди` по не'мъ і^и^л~еви, авдо'нъ сн~ъ е^лїе'ховъ фараџони'тинъ”
|
|
14
|
14
|
|
У нього було сорок синів і тридцять онуків, які їздили на сімдесяти молодих ослах; він судив Ізраїль вісім років.
|
Се'и и^мяше, м~, сн~овъ. а^ л~, внђковъ и^же ја^ꙁдя'ше. на о~, ѓ^се'лᲆ. и^ сђди` і^и^л~еви. и~, лњтъ”
|
|
15
|
15
|
|
І помер Авдон, син Гиллела, пирафонянин, і похований у Пирафоні в землі Єфремовій, на горі Амаликовій.
|
По сеM ё%мре а^вдо'нъ сн~ъ е^лие'ховᲆ, фараџони'тиn и^ погребе'нъ бы'сть въ џараво'нњ в# ꙁемли` е^фре'мли, в# горњ а^мали'ковњ”
|
|
Глава 13
|
Глvа, г~і”
|
|
1
|
1
|
|
Сини Ізраїлеві продовжували чинити зле перед очима Господа, і віддав їх Господь у руки филистимлян на сорок років.
|
И$ приложи'ша е^ще` сн~ове і^и^л~ви твориᲄи ѕл^о преD гм~ъ, и^ преда' я& в рђ'кђ филистиMскђ, м~, лTњ”
|
|
2
|
2
|
|
У той час був чоловік з Цори, із племені Данового, на ім’я Маной; дружина його була неплідна і не народжувала.
|
И$ бя'ше мђж'ъ въ а^ўа'рᲇ эT племе'ни да'нова и^мя' же е^мђ мано'е. и^ жена` е^мђ бя'ше непло'ды и^ не ражDаа'ше”
|
|
3
|
3
|
|
І явився ангел Господній дружині і сказав їй: ось, ти неплідна і не народжуєш; але зачнеш, і народиш сина;
|
И$ ја^ви'ся а^гг~лъ гн~ь къ женњ`, и^ рече к не'и. с^е ё^бот^ы непло'ды и^ не ро'ди, с^е б^о зачне'ши и^ роди'ши сн~ъ”
|
|
4
|
4
|
|
отже, бережися, не пий вина і сикера, і не їж нічого нечистого;
|
И$ нн~њ снабди` ё^бо. не пїи вина` н^и сике'ра, и^ не ја%жъ нечи'ста ничто'же”
|
|
5
|
5
|
|
бо ось, ти зачнеш і народиш сина, і бритва не торкнеться голови його, тому що від самої утроби немовля це буде назореєм Божим, і він почне спасати Ізраїля від руки филистимлян.
|
ЈА/ко с^е ты` въ ё^тро'бњ прїи'меши и^ породи'ши сн~ъ, и^ желњ'ꙁо на гла'вђ е^го не вᲆзы'идетъ, ја%ко наꙁире'и бв~и бђдеT с^е, ѓ^тро'ча эT чре'ва. и^ се'и начне'тᲆ спsти і^и^л~я и^ꙁ рђки` и^ноплеме'н#ник#”
|
|
6
|
6
|
|
Дружина прийшла і сказала чоловіку своєму: чоловік Божий приходив до мене, вигляд якого, як вигляд ангела Божого, дуже величний; я не запитала його, звідки він, і він не сказав мені імені свого;
|
И$ вни'де жена` и^ рече мђж'еви свое^мђ гл~юще, чл~къ бж~їи прїиде къ мнњ` и ѓ'браꙁъ е^го ја%ко ѓ%браꙁъ а^гг~ла бж~їа стра'шенъ ѕњ'ло, и^ въпраша'хъ е^го эTкђ'дђ е^си, і^ и'мени свое^го не повњ'да м^и”
|
|
7
|
7
|
|
він сказав мені: «ось, ти зачнеш і народиш сина; отже, не пий вина і сикера і не їж нічого нечистого, бо немовля від самої утроби до смерти своєї буде назореєм Божим».
|
И$ рече` м^и с^е ты` въ ё^тро'бњ зачне'ши, и^ роди'ши сн~ъ. и^ нн~њ не пїи вина` ни ѓ^лови'ны и^ не ја%жъ н^ичто'же нечи'ста. ја%ко назире'ѓ^нъ б~ђ бђ'детъ ѓ^тро'чищъ, эT ё^тро'бы до дн~е смр~ти е^го”
|
|
8
|
8
|
|
Маной помолився Господу і сказав: Господи! нехай прийде знову до нас чоловік Божий, якого посилав Ти, і навчить нас, що нам робити з дитиною, яка має народитися.
|
И$ помоли'ся мано'е къ гв~и. и^ рече ЭO г~и. чл~къ бж~їи е^го'же посла`
|
|
9
|
9
|
|
І почув Бог голос Маноя, і ангел Божий знову прийшов до дружини, коли вона була на полі, і Маноя, чоловіка її, не було з нею.
|
мано'евы, и^ прїиде па'ки а^гг~лъ бж~їи к# женњ`. сїа же сњдя'ще на селњ`, мано'е же мђж'ъ е^я` не бя'ше с не'ю”
|
|
10
|
10
|
|
Дружина негайно побігла і сповістила чоловіка свого і сказала йому: ось, явився мені чоловік, який приходив до мене тоді.
|
И$ пот#ща'ся жена` и^ те'кши ско'ро повњда` мђж'ђ свое^мђ, и^ рече к немђ. с^е ја^ви'ся м^и мђжъ, и^же приходи` въ дн~ь ѓ%нъ къ мнњ`”
|
|
11
|
11
|
|
Маной встав і пішов з дружиною своєю, і прийшов до того чоловіка і сказав йому: чи ти той чоловік, який говорив із цією жінкою? [Ангел] сказав: я.
|
И$ въставъ и%де мано'е въ слDњ жены` свое^я и^ прїиде к мђж'ђ, и^ рече е^мђ. ты л^и е^си мђж'ъ гл~авыи къ женњ` мое'и, и^ рече а^гг~лъ а%ꙁъ е^смь”
|
|
12
|
12
|
|
І сказав Маной: отже, якщо сповниться слово твоє, як нам поводитися з дитиною цією і що робити з нею?
|
И$ рече мано'е нн~њ ё^бо да прїидетъ сло'вотвое чт^о е^сть сђ'дъ ѓ^троча'те, и^ чт^о е^сть творе'нїе е^го”
|
|
13
|
13
|
|
Ангел Господній сказав Маною: нехай він остерігається усього, про що я сказав дружині;
|
И$ рече а^гг~лъ гн~ь к# мано'еви. эT сего` е^же гл~аX женњ` да съхрани'тся эT всего`”
|
|
14
|
14
|
|
нехай не їсть нічого, що вирощує виноградна лоза; нехай не п’є вина і сикера і не їсть нічого нечистого і дотримує всього, що я наказав їй.
|
И$ эT всего` и^же и^схо'дитъ и^ꙁ виногра'да да не ја%сть и^ вина` и^ сике'ра да не пїе'тъ, и^ всего` нечи'ста да не ја%сть, и^ вс^е е^ли'ко заповњ'дахъ сїе да снабди'тъ”
|
|
15
|
15
|
|
І сказав Маной ангелу Господньому: дозволь затримати тебе, доки ми приготуємо для тебе козеня.
|
И$ рече мано'е къ а^гг~лђ бж~їю, да т^я понђди'мъ, и^ сътвори'мъ преD тобо'ю ко'злище эT ко'зъ”
|
|
16
|
16
|
|
Ангел Господній сказав Маною: хоча б ти й затримав мене, але я не буду їсти хліба твого; якщо ж хочеш звершити всепалення Господу, то принеси його. Маной же не знав, що це ангел Господній.
|
И$ рече а^гг~лъ бж~їи к# мано'еви, а%ще м^я нђ'диши и^ не ја%м# хлњ'ба твое^го, н^о а%ще сътвори'ши вс^есъж#же'нїе гв~и, т^о възнеси е&. не вᲇ'дяше б^о мано'е ја%ко а^гг~лъ гн~ь еs”
|
|
17
|
17
|
|
І сказав Маной ангелу Господньому: як твоє ім’я? щоб нам прославити тебе, коли сповниться слово твоє.
|
И$ реq мано'е къ а^гг~лђ гн~ю чт^оти е^сть имя ᲄвое да е^гда` събђдеTся сло'вотвое` просла'виM тя”
|
|
18
|
18
|
|
Ангел Господній сказав йому: для чого ти запитуєш про ім’я моє? воно чудне.
|
И$ реq е^мђ а^гг~лъ гн~ь почто` с^е въпраша'еши и%мени мое^го с^е же е^сть чю'дно”
|
|
19
|
19
|
|
І взяв Маной козеня і хлібне приношення і приніс Господу на камені. І зробив Він чудо, яке бачили Маной і дружина його.
|
И$ вꙁя` мано'е ко'ꙁлищъ эT ко'ꙁъ и^ тре'бђ, и^ въꙁнесе` на ка'мень гв~и. и^ сътвори чю'дно” Мано'и же и^ жена` е^го гледњ'ста”
|
|
20
|
20
|
|
Коли полум’я стало підніматися від жертовника до неба, ангел Господній піднявся в полум’ї жертовника. Бачачи це, Маной і дружина його впали лицем на землю.
|
И$ быs е^гда` пла'мы взы'иде вы'ше ѓ^лтаря` до нб~се. и^ вꙁы'иде а^гг~лъ гн~ь въ пла'мени ѓ^лтаря` мано'е же и^ жена` е^го смоᲄря'сᲄа, и^ падо'сᲄа ни'цъ на зеMли`”
|
|
21
|
21
|
|
І невидимим став ангел Господній Маною і дружині його. Тоді Маной зрозумів, що це ангел Господній.
|
И$ не приложи` к# семђ а^гг~лъ гн~ь ја^ви'тиs мано'еви и^ женњ` е^го, тогда` ё^вњ'дњ мано'и ја%ко а^гг~лъ гн~ь е^сть”
|
|
22
|
22
|
|
І сказав Маной дружині своїй: мабуть, ми помремо, тому що бачили ми Бога.
|
И$ рече мано'и къ женњ` свое'и, смр~тїю ё^мревњ, ја%ко б~а видњховњ”
|
|
23
|
23
|
|
Дружина його сказала йому: якби Господь хотів умертвити нас, то не прийняв би від наших рук всепалення і хлібне приношення, і не показав би нам усього того, і тепер не відкрив би нам цього.
|
И$ рече е^мђ жена` е^го, а%ще бы хотњ'лъ б~ъ ёмр~твити на'ю т^о не бы` вꙁя'лъ эT рђ'ки на'ю вс^есъж#же'нїя и^ тре'бы. и^ не бы` покаꙁа'лъ на'ма сего` всего`” И$ не бы` слы'шано с^е сътвори'лъ на'мъ и ꙁача жена`
|
|
24
|
24
|
|
І народила дружина сина, і нарекла ім’я йому: Самсон. І росла дитина, і благословляв її Господь.
|
и^ роди` сн~ъ и^ нарече и%мя е^мђ самўо'нъ, и^ въꙁмо'же ѓ^тро'ча и^ блsви е& б~ъ”
|
|
25
|
25
|
|
І почав Дух Господній діяти в ній у стані Дановому, між Цорою й Естаолом.
|
И$ нача'тъ дх~ъ гн~ь ходи'ти с ни'мъ, и^ въ по'лцњ да'новњ средњ сараа'ка, и^ сре'дњ е^сџеѓ%ла”
|
|
Глава 14
|
Глvа, д~і”
|
|
1
|
1
|
|
І пішов Самсон у Фимнафу і побачив у Фимнафі жінку з дочок филистимських [і вона сподобалася йому].
|
По се'мъ и%де сам#ўо'нъ въ џаMнаџа, и^ ви'дњ женђ` въ џамнаџњ эT дще'рїи филистиMскиX, и^ годњ бы'сть преD ниM”
|
|
2
|
2
|
|
Він пішов і оголосив батькові своєму і матері своїй і сказав: я бачив у Фимнафі жінку з дочок филистимських; візьміть її мені за дружину.
|
И$ вꙁы'иде повњ'да эTц~ђ свое^мђ и мтри свое'и, и^ рече, женђ ви'дњхъ въ џамна'џњ эT дще'рїи филисти'мль, и^ нн~њ пои^мњте ю& мн^њ вᲆ женђ`”
|
|
3
|
3
|
|
Батько і мати його сказали йому: хіба немає жінок між дочками братів твоїх і в усьому народі моєму, що ти йдеш узяти дружину у филистимлян необрізаних? І сказав Самсон батькові своєму: її візьми мені, тому що вона мені сподобалася.
|
И$ рече е^мђ эTц~ъ е^го и^ мт~и е^го е^да нњсть дще'ри эT бра'тїя ᲄвое'а и^ эT всњхъ людїи мои^хъ же ны`, ја^кот^ы хощеши поя'ти женђ` эT дще'рїи и^ноплеме'н#никъ неѓ^брњзаныхъ. и^ рече саMўо'нъ къ эTц~ђ свое^мђ, т^ђ м^и пои^ми`. ја%кота` м^и ё^го'дна е^сть преD ѓ^чи'ма мои^ма”
|
|
4
|
4
|
|
Батько його і мати його не знали, що це від Господа, і що він шукає випадку помститися филистимлянам. А в той час филистимляни панували над Ізраїлем.
|
эTц~ъ же е^го и^ ма'ти е^го не раꙁђмњша ја^ко с^е эT г~а е^сть, ја%ко вины` вꙁы'щетъ эT џилисти'млянᲆ. в т^о бо вре'мя владя'хђ џилисти'ни сн~ы і^и^л~евыми”
|
|
5
|
5
|
|
І пішов Самсон з батьком своїм і з матір’ю своєю у Фимнафу, і коли підходили до виноградників фимнафських, ось, молодий лев, рикаючи, йде назустріч йому.
|
И$ сни'де самўо'н# и^ эTц~ъ е^го и^ ма'ти е^го вᲆ џамна'џа. и^ прїидо'ша до виногра'да џамна'џы, и^ с^е льви'чищъ ревы'и проти'вђ е^мђ”
|
|
6
|
6
|
|
І зійшов на нього Дух Господній, і він роздер лева, як козеня; а в руці в нього нічого не було. І не сказав батькові своєму і матері своїй, що він зробив.
|
И$ сни'де нань дх~ъ гн~ь и^ въсхити` льва` и^ растерза` и&, ја%ко ко'злищъ. и^ ничто'же не и^мња'ше в рђкђ свое'ю. и^ не повњда` эTц~ђ с^и и^ мт~ри свое'й е^же сътвори`”
|
|
7
|
7
|
|
І прийшов і поговорив з жінкою, і вона сподобалася Самсону.
|
И$ посе'м# и%де и^ гл~а съ жено'ю. и^ ё^го'дно преD ѓ^чи'ма самўо'нђ”
|
|
8
|
8
|
|
Через кілька днів знову пішов він, щоб узяти її, і зайшов подивитися на труп лева, і ось, рій бджіл у трупі лев’ячому і мед.
|
И$ въꙁврати'ся по дн~ехъ поја%ти ю&. и^ съврати'ся ви'дњти трђпъ льво'въ. и^ с^е ро'и пче'лᲆ въ ё^стњхъ льво'выхъ и^ ме'дъ”
|
|
9
|
9
|
|
Він узяв його в руки свої і пішов, і їв дорогою; і коли прийшов до батька свого і матері своєї, дав і їм, і вони їли; але не сказав їм, що з лев’ячого трупа взяв мед цей.
|
І$ и^зя` и& эT ё^стъ льво'въ на' рђкђ свою, і^ и^ды'и и^дя'ше и^ ја%ды'и. і^ и'де къ эTц~ђ свое^мђ и^ мт~ри свое'и. и^ да'сть и%ма и^ ја%ста. н^о не повњда и%ма ја%ко эT трђ'па льво'ва в#зя` сїи ме'дъ”
|
|
10
|
10
|
|
І прийшов батько його до жінки, і зробив там Самсон [семиденний] бенкет, як зазвичай роблять наречені.
|
И$ сни'де эTц~ъ е^го к невњ'сте, и^ сътвори` самўо'нъ та'мо пи'ръ. з~. дн~їи. ја^кота'котво'рятъ ю%ноты”
|
|
11
|
11
|
|
І коли побачили його там, вибрали тридцять шлюбних друзів, які були б при ньому.
|
И$ быs е^гда нача'ша боја%тися е^го, приста'виша к немђ`. л~, дрђговъ. и^ бя'хђ с ни'мъ”
|
|
12
|
12
|
|
І сказав їм Самсон: загадаю я вам загадку; якщо ви відгадаєте мені її за сім днів бенкету і відгадаєте правильно, то я дам вам тридцять синдонів* і тридцять змін одягу;
|
И$ рече иM самўо'нъ, да вы` преDложђ нн~њ гада'нїе. и^ а^ще эTгада'ю^ще сповњ'дите мн^њ. въ з~. дн~їи пирђ сего. т^о да'мᲆ вы`, л~. по'няв# и^, л~, ри'ꙁъ и^ꙁмњн#ны”
|
|
13
|
13
|
|
якщо ж не зможете відгадати мені, то ви дайте мені тридцять синдонів і тридцять змін одягу. Вони сказали йому: загадай загадку твою, послухаємо.
|
И$ а^ще л^и не мо'жете и^сповњ'даᲄи мн^њ. т^о дасте вы` мн^њ, л~, по'нявъ. и^ л~, ри'ꙁъ и^змњн#ны” И$ реко'ша е^мђ преDложи` гада'нїе твое да слы'шимъ и&.
|
|
14
|
14
|
|
І сказав їм: з того, що поїдає, вийшло те, що їдять, і з сильного вийшло солодке. І не могли відгадати загадки за три дні.
|
и^ гл~а и^мъ эT ја^дђщаго ја^до'мое и^зы'иде. и^ эT крњпкаго и^зы'иде слаDкость, и^ не мого'ша и^сповњдати гада'нїя, дотрехъ дн~їи”
|
|
15
|
15
|
|
В сьомий день сказали вони дружині Самсоновій: умов чоловіка твого, щоб він розгадав нам загадку; інакше спалимо вогнем тебе і дім батька твого; хіба ви покликали нас, щоб обібрати нас?
|
И$ бы'сть въ дн~ь четве'ртыи и^ бы'сть е^гда приближа'шеся дн~ь се'дмыи, реко'ша женњ` саMўо'новњ. прельсти` ё^бо мђжа свое^го да ᲄи повњсть гада'нїе с^е хо'щеши л^и да не съж#жемъ т^я и^ до'мъ эTц~а твое^го. ѓ^ё^бо'жати л^и съзва'сте ны` зде`”
|
|
16
|
16
|
|
І плакала дружина Самсонова перед ним і говорила: ти ненавидиш мене і не любиш; ти загадав загадку синам народу мого, а мені не розгадаєш її. Він сказав їй: батькові моєму і матері моїй не розгадав її; і чи тобі розгадаю?
|
И$ пла'кася жена` сам#ўо'нова к сам#ўо'нђ мђжђ свое^мђ. и^ рече почᲄо ненави'диши мене`. и^ не възлюби'лъ е^си мене ја%ко гада'нїе е^же е^си преDложиl сн~омъ людїи мои^хъ. и^ не повњда е^го мн^њ. и^ рече е'й сам#ўо'нъ с^е эTц~ђ свое^мђ и^ мт~ри свое'и не повњ'дахъ сего. а^ тебњ л^и и%мамъ повњдити”
|
|
17
|
17
|
|
І плакала вона перед ним сім днів, у які продовжувався в них бенкет. Нарешті в сьомий день розгадав їй, бо вона наполегливо просила його. А вона розгадала загадку синам народу свого.
|
И$ пла'кася к немђ`, з~, дн~їи в ня'же б^њ и^мъ пи'ръ. и^ бы'сть въ дн~ь з~, и^ повњда е'и ја%ко стђжи` е^мђ вельми`. си' же скоро повњда сн~омъ людїи своиX
|
|
18
|
18
|
|
І в сьомий день до заходу сонця сказали йому громадяни: що солодше за мед, і що сильніше за лева! Він сказав їм: якби ви не орали на моїй телиці, то не відгадали б моєї загадки.
|
И$ реко'ша е^мђ мђжи граDстїи въ дн~ь се'дмыи. прежде зашествїя сл~нцђ чт^о слаDше ме'дђ, чт^о л^и крњплњи льва`. и^ рече и^мъ самўо'нъ. а^ще не бысте принђ'дили ю%ница мое'я. т^о не бы'сте ё^вњ'дали гада'нїя мое^го”
|
|
19
|
19
|
|
І зійшов на нього Дух Господній, і пішов він в Аскалон, і, убивши там тридцять чоловік, зняв з них одяг, і віддав зміну одягу їхнього тим, що розгадали загадку. І запалав гнів його, і пішов він у дім батька свого.
|
И$ паде` нань дх~ъ гн~ь. и^ сни'де въ а^сколо'нђ. і^ и^зби` тамо. л~, мђжъ и^ взя` ри'зы и^хъ. и^ дасть и& повњдавшимъ гада'нїе. и^ разгнњвася ја%ростїю сам#ўо'нъ, и^ вꙁы'де в доM эTц~а свое^го”
|
|
20
|
20
|
|
А дружина Самсонова вийшла за шлюбного друга його, який був при ньому другом.
|
Жена' же самўо'нова и%де за и^ныи мђжъ и^же бы'сть е^ді'нъ эT дрhђ е^го пи'рныхъ”
|
|
Глава 15
|
Глvа, е~і”
|
|
1
|
1
|
|
Через кілька днів, під час жнив пшениці, прийшов Самсон побачитися з дружиною своєю, принісши з собою козеня; і коли сказав: «увійду до дружини моєї в спальню», батько її не дав йому ввійти.
|
И$ бы'сть по дн~ехъ въ дн~и жа'твы пшени'ца. и^ присњти` самўо'нъ женђ` свою, несы'и ко'злище эT ко'ꙁъ. и^ рече да вни'дђ кᲆ женњ` мое'и въ храM и^ не да` е^мђ эTц~ъ е^я` внїити”
|
|
2
|
2
|
|
І сказав батько її: я подумав, що ти зненавидів її, і я віддав її другові твоєму; ось, менша сестра красивіша за неї; нехай вона буде тобі замість неї.
|
И$ рече эTц~ъ е^я` гл~я рњ'хъ ја%ко ненави'дяи ненави'диши е^я. и^ эTда'хъ ю& е^ді'номђ эT дрђгъ твои^хъ. не се л^и сестра` е^я` ме'ншая добрњиши е^я е^сть да бђ'детъ тебњ нн~њ в# тоя` мњ'сто”
|
|
3
|
3
|
|
Але Самсон сказав їм: тепер я буду правим перед филистимлянами, якщо зроблю їм зло.
|
И$ рече е^мђ самўо'нᲆ чи'стᲆ бђдђ н~нњ эT џилисти'млянъ. а^ще и^ сътворю` а^зъ с ни'ми ѕл^о”
|
|
4
|
4
|
|
І пішов Самсон, і впіймав триста лисиць, і взяв смолоскипи, і зв’язав хвіст із хвостом, і прив’язав по смолоскипу між двома хвостами;
|
І$ и'де самўо'нъ и^ я` т~, лиси'ць. и^ вꙁя`, т~, свњщъ и^ свяꙁа` всњ'хъ вкђпе за ѓ^шиби. ё^стро'и е^ді'нђ свњщђ ме'ждђ двњма ѓ%шибома.
|
|
5
|
5
|
|
і запалив смолоскипи, і пустив їх на жниво филистимське, і випалив і копиці і нежатий хліб, і виноградні сади й оливкові.
|
и^ раж#же` ѓ%гнь въ свњщаX и^ пђсти` и& в ни'вы џилисти'мъски. и^ ꙁапали` ни'вы до гђме'нᲆ и^ до винограD и^ масли'чїа”
|
|
6
|
6
|
|
І говорили филистимляни: хто це зробив? І сказали: Самсон, зять фимнафянина, бо цей узяв дружину його і віддав другові його. І пішли филистимляни і спалили вогнем її і [дім] батька її.
|
И$ реко'ша и^ноплеме'нницы, кт^о ли` сътвори` сїя и^ реко'ша самўо'нъ ꙁя'ть џамнаџїе'въ, ја^ко эTда` женђ` е^го е^ді'номђ эT дрhђ е^го. и^ в#ꙁыидо'ша и^ноплеме'н#ницы и^ спали'ша женђ` и^ эTц~а е^и` ѓ^гне'мъ”
|
|
7
|
7
|
|
Самсон сказав їм: хоча ви зробили це, але я помщуся вам самим і тоді тільки заспокоюсь.
|
И$ реq иM самўо'нъ, а^ще и^ сътвори'сте в^ы тако е'й, т^о с^е а%зъ не бл~гои^зво'лю н^о эTм#ще'нїе мое` е^ді'номђ комђж'до васъ сътворю`. и^ посе'мъ почїю”
|
|
8
|
8
|
|
І перебив він їм гомілки і стегна, і пішов і засів в ущелині скелі Етама.
|
І$ и^ꙁби` я& мы'шцею на стегноX ја%ꙁвою ве'лїею. и^ сни'де и^ всели'ся ё^ водоте'чи в# пеще'рњ ка'мене и^та'мъ”
|
|
9
|
9
|
|
І пішли филистимляни, і розташувалися станом в Іудеї, і розтягнулися до Лехи.
|
І$ и^ꙁыидо'ша филисти'ни, и^ въполчи'шася въ і^ю^де'и. і^ и^ꙁверго'шася въ лахи'съ”
|
|
10
|
10
|
|
І сказали жителі Іудеї: за що ви вийшли проти нас? Вони сказали: ми прийшли зв’язати Самсона, щоб учинити з ним, як він учинив з нами.
|
И$ рече и^мъ ве'сь мђж'ъ і^ю'динъ. почто` прїидо'сте на' ны. и^ реко'ша сїи свяꙁа'ти самўо'на прїидо'хомъ, и^ сътвори'ти е^мђ ја%коже сътвори` на'мъ”
|
|
11
|
11
|
|
І пішли три тисячі чоловік з Іудеї до ущелини скелі Етама і сказали Самсону: хіба ти не знаєш, що филистимляни панують над нами? що це ти зробив нам? Він сказав їм: Як вони зі мною вчинили, так і я вчинив з ними.
|
И$ снидо'ша тр^и ты'сящи мђж'ъ эT і^ю'ды къ пеще'рњ ка'мени и^та'мля. и^ реко'ша къ саMўо'нђ. не вњ'си л^и ја%ко владњюT на'ми филисти'ни. въскђ'ю сїя сътвори` намъ. и^ рече и^мъ самўонъ ја%коже м^и сътвори'ша та'ко и^ а'ꙁъ сътвори'хъ и^мъ”
|
|
12
|
12
|
|
І сказали йому: ми прийшли зв’язати тебе, щоб віддати тебе в руки филистимлянам. І сказав їм Самсон: покляніться мені, що ви не уб’єте мене.
|
И$ реко'ша е^мђ свяꙁа'ти тебе` прїидохомъ, и^ преда'ти т^я в рђцњ и^ноплеме'нникомъ” И$ реq и^мъ самўо'нᲆ клени'те ми ся да не ё^бїете м^я вы`”
|
|
13
|
13
|
|
І сказали йому: ні, ми тільки зв’яжемо тебе і віддамо тебе в руки їхні, а умертвити не умертвимо. І зв’язали його двома новими мотузками і повели його з ущелини.
|
И$ реко'ша е^мђ гл~юще не ё^бїемъ т^я. н^о съё'ꙁоM свя'жемъ т^я. и^ предади'мъ в рђцњ и^хъ. смр~тїю же не ё^мо'римъ тебе` и^ свяꙁа'ша и& двема ё%жи но'вы і^ и^ꙁведо'ша и& эT ка'мени того`”
|
|
14
|
14
|
|
Коли він підійшов до Леха, филистимляни з криком зустріли його. І зійшов на нього Дух Господній, і мотузки, що були на руках його, зробилися, як перегорілий льон, і упали пута з рук його.
|
И$ приведо'ша и& до че'люсти. и^ноплеме'н#ницы же кли'кнђша и^ стеко'ша проти'вђ е^мђ. и^ в#зы'иде на'нь дх~ъ гн~ь. и^ бы'ша ё'жа на рђ'кђ е^го ја%ко и^згре'би, е^гда` прежига'етъ ѓ%гнь, и^ рас#сы'пашася ё%зы эT рђ'кђ е^го.
|
|
15
|
15
|
|
Знайшов він свіжу ослячу щелепу і, простягнувши руку свою, взяв її, і вбив нею тисячу чоловік.
|
И$ ѓ^брњте` че'люсть ѓ%слю повр'ьженђ. и^ просте'р# рђ'кђ и^ взя` ю&. і^ и^зби` е^ю` ты'сящђ мђж'ъ.
|
|
16
|
16
|
|
І сказав Самсон: щелепою ослячою юрбу, дві юрби, щелепою ослячою убив я тисячу чоловік.
|
и^ рече самўо'нъ че'люстїю ѓ%слею потребя'я потреби'хъ и^хъ, и^ че'люстїю ѓ%слею и^зби'хъ ты'сящђ мђж'ъ”
|
|
17
|
17
|
|
Сказавши це, кинув щелепу з рук своїх і назвав те місце: Рамаф-Лехи*.
|
И$ бы'сть ја%ко преста` гл~я, повр'ьже че%люсть эT рђки` свое^я. и^ прозва` мњ'сᲄот^о и^збо'и че'люсᲄныи”
|
|
18
|
18
|
|
І відчув сильну спрагу і воззвав до Господа і сказав: Ти зробив рукою раба Твого велике спасіння це; а тепер помру я від спраги, і потраплю в руки необрізаних.
|
И$ вжажда'ся ѕњ'ло. и^ възопи` къ гв~и и^ реq. т^ы бл~говоли` в# рђцњ раба` твое^го сп~се'нїе вели'кое сїе. и^ нн~њ ё^мира'ю жа'жDею и^ впадђ` в рђки неѓ^брᲇз'аныX”
|
|
19
|
19
|
|
І розверз Бог щілину в Леху, і потекла з неї вода. Він напився, і повернувся дух його, і він ожив; від того і наречено ім’я місцю цьому: «Джерело того, хто взиває», яке у Леху до цього дня.
|
И$ эTвр'ьже б~ъ ја%звђ на че'люсти і^ и^зы'иде и^з нея` вода` и^ пи`. и^ възврати'ся дх~ъ е^го и^ эTдыха`. сего ра'ди прозва'ся и%мя е'й и^сто'чниk призыва'ющаго и^же е^сть в# че'люсти и^ до сего дн~е”
|
|
20
|
20
|
|
І був він суддею Ізраїля в дні филистимлян двадцять років.
|
И$ сђди` і^и^л~еви въ дн~и филисти'млян# к~, лњтъ”
|
|
Глава 16
|
Глvа, ѕ~і”
|
|
1
|
1
|
|
Прийшов одного разу Самсон у Газу і, побачивши там блудницю, увійшов до неї.
|
И$ і'де саMўо'нъ в# га'зђ, и^ ви'дњ т^ђ женђ` блDђницђ, и^ прїиде к не'и”
|
|
2
|
2
|
|
Жителям Гази сказали: Самсон прийшов сюди. І ходили вони навкруги, і підстерігали його всю ніч біля воріт міста, і ховалися всю ніч, говорячи: до світла ранкового почекаємо, і вб’ємо його.
|
И$ повњ'даша га'зоM гл~юще прїиде самўо'н сњмо. и^ ѓ^быидо'ша и&, и^ поDсњдо'ша е^мђ вс^ю но'щь ё^ враT граDныX. и^ потаи'шася вс^ю но'щь гл~юще, до'н#деже ѓ^свитя` ё%тро ё^бїемъ е^го”
|
|
3
|
3
|
|
А Самсон спав до півночі; опівночі ж, уставши, схопив двері міських воріт з обома одвірками, підняв їх разом із запором, поклав на плечі свої і відніс їх на вершину гори, яка на шляху до Хеврона, [і поклав їх там].
|
И$ спа` самўо'н# до полђно'щи. и^ въстаv полђно'щи и^ захити две'ри ё^ вра'тъ гра'да съ ѓ^бњи^ма поDбо'ема. и^ възвDиже я& съ заво'рою и^ възложи` я& на ра'мᲇ свои`. и^ възнесе` я& на вр'ьхᲆ горы` ја%же преD лице'мъ хевро'немъ, и^ положи` я& т^ђ”
|
|
4
|
4
|
|
Після того полюбив він одну жінку, яка жила в долині Сорек; ім’я їй Даліда.
|
И$ бысть посе'мъ и^ възлюби` женђ` эT водоте'чи сори'ховы, и^мя же е'й дали'да”
|
|
5
|
5
|
|
До неї прийшли власники филистимські і говорять їй: умов його, і вивідай, у чому велика сила його і як нам здолати його, щоб зв’язати його й упокорити його; а ми дамо тобі за те кожен тисячу сто сиклів срібла.
|
И$ вᲆзыидо'ша к не'и кня'ѕи и^ноплеме'нникᲆ. и^ реко'ша е'й прельсти и^ ви'жDь, в че'мъ е^мђ е^сть крњпость е^гота'ко вели'кая. и^ чи'мъ вᲆзмо'жемъ на'нь, и^ свя'жемъ е^го ја%ко смири'ти е^го. и^ м^ы тебњ` дадиM, Wа~, и^ р~, сребра`.
|
|
6
|
6
|
|
І сказала Даліда Самсону: скажи мені, в чому велика сила твоя і чим зв’язати тебе, щоб упокорити тебе?
|
И$ рече дали'да къ самᲆўо'нђ. повњж'ъ м^и ё^бо в# че'мъ т^и крњ'пость сїя та'ко вели'кая. и^ чиM свя'жешися и^ смири'шися”
|
|
7
|
7
|
|
Самсон сказав їй: якщо зв’яжуть мене сімома сирими тятивами, які не висушені, то я зроблюся безсилим і буду як і інші люди.
|
И$ реq е'й самўо'нъ. а%ще свя'жђтъ м^я сеDмїю тяти'въ мо'крыми и^ не и^стлњ'вшими, і^ и^знемо'гђ, и^ бђ'дђ ја%ко е^ді'нъ эT чл~къ”
|
|
8
|
8
|
|
І принесли їй власники филистимські сім сирих тятив, які не висохли, і вона зв’язала його ними.
|
И$ възнесоша е'й кня'ѕи эT и^нопле'менникъ сеDмь тяти'въ мо'крыхъ и^ не и^стлњв'шихъ. и^ связа` е^го ими,
|
|
9
|
9
|
|
[Тим часом один таємно сидів у неї в спальні.] І сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе. Він розірвав тятиви, як розривають нитку з клоччя, коли перепалить її вогонь. І не пізнана сила його.
|
присњдя'хђ же поDса#женїи въ хра'мњ” И реq е^мђ. с^е и^ноплеме'н#ницы на' тя самъўо'не. и^ рас#сы'па тяти'вы, ја%ко кт^о прето'ргнетъ соска'нїе и^згребїи, в#негда` прежигаеT ѓ%гнь, и^ не ё^вњ'деся крњ'пость е^го”
|
|
10
|
10
|
|
І сказала Даліда Самсону: ось, ти обманув мене і говорив мені неправду; скажи ж тепер мені, чим зв’язати тебе?
|
И$ рече дали'да къ самўо'нђ. с^е прельсти м^я, гл~я къ мн^њ л#жђ`, нн~њ ё^бо повњж# м^и чи'мъ свя'жешися”
|
|
11
|
11
|
|
Він сказав їй: якщо зв’яжуть мене новими мотузками, що не були в ділі, то я зроблюся безсилим і буду, як інші люди.
|
И$ рече к не'и саMўо'нъ. а^ще ё^вя'жђт# м^я ё%жи но'выми. и^же не дњлано и%ми. и^ꙁнемогђ и^ бђдђ ја%ко е^ді'нъ эT чл~къ”
|
|
12
|
12
|
|
Даліда взяла нові мотузки і зв’язала його і сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе. [Тим часом один таємно сидів у спальні.] І зірвав він їх з рук своїх, як нитки.
|
И$ вꙁя` дали'да ё'жа но'ва и^ связа` и^ми самўо'на, и^ реq е^мђ. с^е и^ноплеме'н#ницы на' тя самўо'не. поDса'да же сидя'ше въ хра'мᲇ. и^ роꙁорвася эT рђкђ е^го ја%ко връ'вь”
|
|
13
|
13
|
|
І сказала Даліда Самсону: все ти обманюєш мене і говориш мені неправду; скажи мені, чим би зв’язати тебе? Він сказав їй: якщо ти увіткнеш сім кіс голови моєї в тканину і приб’єш її цвяхом до ткальної колоди, [то я буду безсилим, як і інші люди].
|
И$ реq дали'да къ самўо'нђ даже до нн~њ прельсти` м^я и^ гл~а къ мн^њ лжђ. повњжъ м^и ё^бо чи'м# свя'жешися. и^ реq е'и а^ще съплете'ши, з~. плени'цъ влsа глаы` мое'я съпря'денїеM и вᲆбїеши на колњ въ стњнђ, и^ бђдђ не'мощенъ ја%ко е^ді'нъ эT чл~къ”
|
|
14
|
14
|
|
[І приспала його Даліда на колінах своїх. І коли він заснув, узяла Даліда сім кіс голови його,] і прикріпила їх до колоди, і сказала йому: филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився від сну свого і висмикнув ткальну колоду разом із тканиною; [і не пізнана сила його].
|
И$ бы'сть внегда` ё^спи` дали'да е^го среди колᲇнђ е^я. и^ по заспанїю в#зя` дали'да, ꙁ~, плени'ц# влаs главы` е^го, и^ сплете` съпря'денїеM и^ воnꙁе на колђ в# стњнђ, и^ реq. с^е и^ноплеме'нницы на ᲄя саMўо'не. и^ вᲆз#бнђ эT сна` свое^го. і^ и^сто'рже коl съ плете'нїеM сᲆ стњны`, и^ не ё^вњ'деся крњпосᲄь е^го”
|
|
15
|
15
|
|
І сказала йому [Даліда]: як же ти говориш: «люблю тебе», а серце твоє не зі мною? ось, ти тричі обманув мене, і не сказав мені, в чому велика сила твоя.
|
И$ рече к немђ` дали'да. ка'ко гл~еши въꙁлюби'хᲆ т^я, а^ срDце твое` нњ'сть со мно'ю. с^е тре'тїе прельсти` м^я, и^ не повњда м^и в че'мъ крњпосᲄь твоя` вели'кая”
|
|
16
|
16
|
|
І оскільки вона словами своїми тяготила його кожного дня і мучила його, то душі його стало важко до смерти.
|
И$ бы'сть внегда` сᲄђжи` е^мђ словесы` свои%ми во вся дн~и и^ състђже'нїемъ е^я` ве'лїим# ё^мо'жеся до ё^мр~твїя”
|
|
17
|
17
|
|
І він відкрив їй усе серце своє, і сказав їй: бритва не торкалася голови моєї, тому що я назорей Божий від утроби матері моєї; якщо ж обстригти мене, то відступить від мене сила моя; я зроблюся слабким і буду, як інші люди.
|
И$ повњда е'и вс^е срDце свое, и^ рече к не'и нњсᲄь в#зышла` бры'тва на главђ` мою. ја%ко назире'и е^смь а%з# г~ђ, эT ё^тро'бы мт~ри свое^а а^ще ё^бо ѓ^броснђся эTстђпи'тъ эT мене` крњпость моя`, і^ и^ꙁнемо'гђ, и^ бђдђ ја%коже и^ вс^и чл~цы”
|
|
18
|
18
|
|
Даліда, бачачи, що він відкрив їй усе серце своє, послала і покликала власників филистимських, сказавши їм: йдіть тепер; він відкрив мені все серце своє. І прийшли до неї власники филистимські і принесли срібло в руках своїх.
|
И$ ви'дњ дали'да ја%ко повњда е'и вс^е срDце свое. посла` и^ вᲆꙁва` кн~ѕя и^ноплемеnниk гл~юще. възы'дњте е^ді'ною, с^е ја%ко повњда м^и вс^е срDце свое. и^ в#ꙁыидо'ша к не'и вс^и кня'ѕи и^ноплеме'нникъ, и^ принесо'ша сребро` в рђкђ свое'ю”
|
|
19
|
19
|
|
І приспала його [Даліда] на колінах своїх, і покликала чоловіка, і веліла йому обстригти сім кіс голови його. І почав він слабнути, і відступила від нього сила його.
|
И$ ё^спи` дали'да самўо'на на ло'нњ своеM, и^ възва` стри'гача. и^ ѓ^броснђ, з~, плени'цъ власъ главы` е^го. и^ нача` смњря'тися. и^ эTстђпи` крњпость е^го эT него”
|
|
20
|
20
|
|
Вона сказала: филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився від сну свого, і сказав: піду, як і раніше, і визволюся. А не знав, що Господь відступив від нього.
|
И$ реq дали'да къ сам#ўо'нђ с^е и^ноплеме'нницы на' тя сам#ўо'не, и^ ё^бђди'ся эT сна` свое^го. и^ реq да и^ꙁы'дђ ја%ко і^ и^ногда и^стръгнђся, и^ не раꙁђмњ. ја%ко г~ь эTстђпи` эT него”
|
|
21
|
21
|
|
Филистимляни взяли його і викололи йому очі, привели його в Газу й скували його двома мідними ланцюгами, і він молов у в’язниці.
|
І$ ја^ша е^го и^ноплеме'н#ницы і^ и^ꙁбодо'ша е^мђ ѓ%чи. и^ въведо'ша и& в га'зђ, и^ ѓ^кова'ша и& пђты мњ'дяны. и^ бњше меля` в# хра'мњ темни'ца”
|
|
22
|
22
|
|
Тим часом волосся на голові його почало рости, де воно було обстрижене.
|
И$ нача'ша вла'сы главы` е^го расти`, ја%коy ѓ^броснђли”
|
|
23
|
23
|
|
Власники филистимські зібралися, щоб принести велику жертву Дагону, богу своєму, і повеселитися, і сказали: бог наш віддав Самсона, ворога нашого, в руки наші.
|
Кня'ѕи же и^ноплеме'нᲆник# сᲆбра'шася положи'ти требђ вели'кђ, даго'нђ богђ иX и^ весели'тися. и^ реко'ша преда'лъ е^сть бо'гъ на'шъ в рђкђ нашђ саMўо'на вра'га на'шего”
|
|
24
|
24
|
|
Також і народ, бачачи його, прославляв бога свого, говорячи: бог наш видав у руки наші ворога нашого, і спустошувача землі нашої, який убив багатьох з нас.
|
И$ ви'дњша е^го лю'дїе и^ похвали'ша бо'га и^хъ ја%ко рњша предасть бо'гъ наj в рђкђ на'шђ вра'га на'шего, и^скаꙁи'вшаго ꙁе'млю на'шђ, и^же ё^мно'жи ја%ꙁве'ныа на'ша.
|
|
25
|
25
|
|
І коли розвеселилося серце їхнє, сказали: покличте Самсона [з в’язниці], нехай він забавляє нас. І покликали Самсона з в’язниці, і він забавляв їх, [і били його по обличчю] і поставили його між стовпами.
|
и^ бы'сть е^гда` въз#блажа` срDце иX. и^ реко'ша приведи'те самўо'на и^з хра'ма темни'чнаго. да и^гра'етъ преD на'ми. и^ приꙁва'ша саMўо'на и^з# хра'ма темни'чнаго, і^ и^гра'ша с ниM. и^ поста'виша и& межи стол#пы`”
|
|
26
|
26
|
|
І сказав Самсон юнакові, який водив його за руку: підведи мене, щоб обмацати мені стовпи, на яких утверджений дім, і притулитися до них. [Юнак так і зробив.]
|
И$ рече саMўо'нъ кᲆ ю%ноши дръжа'щемђ е^го ꙁа' рђкђ и^ не дњи мене` да ѓ^ся'жђ столпы` дв^а, на ниXже храM се'и ё^тверже'нъ е^сть, да ся прислоню` на' ня, ю%ноша же сътвори` та'ко”
|
|
27
|
27
|
|
Дім же був повен чоловіків і жінок; там були всі власники филистимські, і на покрівлі було до трьох тисяч чоловіків і жінок, які дивилися на Самсона, що забавляв їх.
|
Хра'мъ же бя'ше по'лнъ мђжїи и^ же'н#. тђ же и^ вс^и кня'ѕи и^ноплеме'н#никъ. въ хра'мњ же то'мъ дотр^и ты'сящь мђжъ и^ жеn. и^ позорђ'ющеся и^ рђга'ю^щеся самўо'нђ.
|
|
28
|
28
|
|
І воззвав Самсон до Господа і сказав: Господи Боже! згадай мене і зміцни мене тільки тепер, о Боже! щоб мені за один раз помститися филистимлянам за два ока мої.
|
и^ възва` самўо'нᲆ къ б~ђ, и^ рече” А$дона'и г~и г~и си'лъ помяни` м^я нн~њ и^ ё^крњпи` м^я, и^ е^ще с^е е^ді'ною б~е, да эTда'м# м#ще'нїе е^ді'ною в# мњсто дв^ђ эT ѓ'чїю мое^ю наD филисти'ны”
|
|
29
|
29
|
|
І зрушив Самсон з місця два середніх стовпи, на яких був утверджений дім, упершись у них, в один правою рукою своєю, а в другий лівою.
|
І$ ѓ^бъя` саMўо'нъ ѓ%ба столпа` среDнњя, на нею' же хра'мина бя'ше ё^тверже'на. и^ стоа'ше дръжа` е^ді'нъ рђко'ю десно'ю, и^ дрђгїи лњвою”
|
|
30
|
30
|
|
І сказав Самсон: помри, душе моя, з филистимлянами! Й уперся з усією силою, й обвалився дім на власників і на весь народ, що був у ньому. І було померлих, яких умертвив [Самсон] у смерті своїй, більше, ніж він умертвив за життя своє.
|
И$ реq самўо'нъ да ё'мретъ дш~а моя съ и^ноплеме'нники сими`. и^ преклони'ся крњпостїю и^ падеся хра'мина, на кня'ѕи и^ на вс^и лю'ди и^же с ни'ми. и^ бы'ша мрт~выхъ иXже и^ ё^мори` самўо'н# въ см~рти свое'и, мно'жаише ја%же ё^мори` в# живоᲄњ своеM”
|
|
31
|
31
|
|
І прийшли брати його і весь дім батька його, і взяли його, і пішли і поховали його між Цорою й Естаолом, у гробі Маноя, батька його. Він був суддею Ізраїля двадцять років. [Після Самсона постав Емегар, син Енана, й убив з іноплемінників шістсот чоловік, крім худоби. І він спас Ізраїля.]
|
И$ снидо'ша бра'тїя е^го и^ весь доM эTц~а е^го. и^ взя'ша и& и^ взыдо'ша и^ погребо'ша и& междђ сара'я и^ междђ ѓ^џаѓ%ля въ гробњ мано'я эTц~а е^го. с^е же сђди` і^и^л~еви, лњтъ, к~” И$ воста` по саMўо'не е^мега'ръ сн~ъ е^на'нь. и^ ё^би` эT и^ноплеме'нникъ мђжїи вн^њ скота` и^ сп~се и^ ѓ'нъ і^и^л~я”
|
|
Глава 17
|
Глvа, з~і”
|
|
1
|
1
|
|
Був хтось на горі Єфремовій, на ім’я Миха.
|
И$ бы'сть мђжъ эT горы` е^фрњмля и^мя е^мђ ми'ха”
|
|
2
|
2
|
|
Він сказав матері своїй: тисяча сто сиклів срібла, які в тебе взяті і за які ти при мені проголосила прокляття, це срібло в мене, я взяв його. Мати його сказала: благословенний син мій у Господа!
|
И$ реq мт~ри свое'й. Ты'сящђ ёбо и^ р~, сребреникᲆ и^же и^ꙁги'бе ё^ тебе и^ проклина'еши, и^ слы'шаX то. и^ реq въ ё%ши мои`. и^ с^е сребро` ё^ мене` аZ взяX и&. и^ реq мати е^го блsвен# сн~ъ мои гв~и”
|
|
3
|
3
|
|
І повернув він матері своїй тисячу сто сиклів срібла. І сказала мати його: це срібло я від себе присвятила Господу для [тебе,] сина мого, щоб зробити з нього ідола і відлитого кумира; отже, віддаю це тобі.
|
И$ эTда'сть ты'сящђ и^ р~, сребре'никовъ мт~ри свое'и. и^ реq мт~и е^го ѓ^сщ~а'юще ѓ^ст~ихъ сребро` гв~и эT рђкы` мое^я тебе` сн~ови мое^мђ сътвори'ти ѓ^браꙁъ и^ꙁвая'нъ и^ слия'нъ, и^ нн~њ эTдамъ е& тебњ`”
|
|
4
|
4
|
|
Але він повернув срібло матері своїй. Мати його взяла двісті сиклів срібла і віддала їх плавильникові. Він зробив з них ідола і відлитого кумира, який і знаходився в домі Михи.
|
И$ эTда'сть сребро` мт~ри свое'и. и^ взя` мт~и е^го, с~, сребрениковъ и^ дасть и& ꙁла'тарю. и^ сътвори` и^мъ ѓ%бразъ и^звя'анъ и^ слїя'нъ. и^ бысть с^е в# домђ` ми'хи”
|
|
5
|
5
|
|
І був у Михи дім Божий. І зробив він ефод і терафим і посвятив одного із синів своїх, щоб він був у нього священиком.
|
И$ до'мъ михїинъ е^мђ домъ б~а. и^ сътвори` ри'ꙁђ жре'ческђ и^ џераџи'ма. и^ наполни рђкђ е^ді'номђ эT сн~овъ свои^хъ, и^ бы'сть е^мђ въ жре'чество”
|
|
6
|
6
|
|
У ті дні не було царя в Ізраїля; кожен робив те, що йому здавалося справедливим.
|
И$ в т^ы дн~и не бња'ше цр~я въ і^и^л~и. н^о е^мђже ся видᲇ правое преD ѓ^чи'ма е^готворя'ше”
|
|
7
|
7
|
|
Один юнак з Вифлеєма Юдейського, з коліна Іудиного, левит, тоді жив там;
|
И$ быs ю%ноша эT виџлеѓ%ма і^ю'дина, и^ эT ро'да и^ племени і^ю'дина. се'и же ю%ноша быs левљ=тинъ и^ ѓ^бита'ше т^ђ”
|
|
8
|
8
|
|
цей чоловік пішов з міста Вифлеєма Юдейського, щоб пожити, де трапиться, і йдучи дорогою, прийшов на гору Єфремову до дому Михи.
|
И$ посеM и%де се'и мђжъ эT гра'да виџлеѓ%ма і^ю'дина. ѓ^бита'ти и^деже ѓ^бря'щет# мњ'сто. и^ прїиде до горы` е^фрњмля и^ до'мђ михїина сходя'ще въ пђть свой”
|
|
9
|
9
|
|
І сказав йому Миха: звідки ти йдеш? Він сказав йому: я левит з Вифлеєма Юдейського і йду пожити, де трапиться.
|
И$ реq е^мђ ми'ха эTкђдђ и%деши. и^ реq е^мђ левљ=тинъ а%зъ е^смь эT виџлеѓ%ма і^ю'дина и^дђ же ѓ^бита'ти и^дњже ѓ^брящђ мњ'сто”
|
|
10
|
10
|
|
І сказав йому Миха: залишся у мене і будь у мене отцем і священиком; я буду давати тобі по десять сиклів срібла на рік, потрібний одяг і їжу.
|
И$ реq е^мђ ми'ха ся'ди со мно'ю. и^ бђ'ди м^и эTц~ъ и^ жре'цъ, а^ꙁъ т^и да'мъ сребре'никовъ, і~, в# гоD, и^ дво'е ри'зы і^ и^же на жи'тїе тебњ.
|
|
11
|
11
|
|
Левит пішов до нього і погодився левит залишитися у цієї людини, і був юнак у нього, як один із синів його.
|
і^ и^де левгљ= въ слDњ е^го” И$ нача` ѓ^битаᲄи ё^ мђжа и^ бы'сть ю%ноша ја^ко е^ді'нъ эT сн~овъ е^го”
|
|
12
|
12
|
|
Миха посвятив левита, і цей юнак був у нього священиком і жив у домі Михи.
|
И$ напо'лни ми'ха рђкђ левљ=тинђ. и^ бысть е^мђ ю%ноша жрецъ в# домђ е^го”
|
|
13
|
13
|
|
І сказав Миха: тепер я знаю, що Господь буде мені благодіяти, тому що левит у мене священиком.
|
И$ рече ми'ха нн~њ ё^вњдњ ја%ко бл~го сотвори'тъ б~ъ мн^њ. ја%ко бы'сть мн^њ левљ=тинъ жре'цъ”
|
|
Глава 18
|
Глvа, и~і”
|
|
1
|
1
|
|
У ті дні не було царя в Ізраїля; і в ті дні коліно Данове шукало собі наділ, де б оселитися, тому що до того часу не випало йому повного наділу між колінами Ізраїлевими.
|
Въ ты` дн~и не бя'ше цр~я въ і^и^л~и. и^ в ты` дн~и племя да'ново проша'ше себњ ё^ча'стїа всели'тися. ја^ко не паде` е^мђ прича'стїе доты'хъ дн~їи, средњ племе'не сн~овъ і^и^л~ь”
|
|
2
|
2
|
|
І послали сини Дана від племені свого п’ять чоловік, мужів сильних, з Цори й Естаола, щоб оглянути землю й дізнатися про неї, і сказали їм: підіть, узнайте землю. Вони прийшли на гору Єфремову до дому Михи і ночували там.
|
И$ посла'ша сн~ове да'новы эT сн~овъ своиX е~, мђжъ эT ча'сти мђжїе си'лны эT сара'ка и^ е^џ#џаѓ%ля. съгляда'ти зе'млю і^ и^сходи'ти ю&. и^ реко'ша к ниM, и^дете і^ и^сходи'те зе'млю. и^ прїидо'ша до горы` е^фрњмля до до'мђ михі'ина и^ ста'ша т^ђ”
|
|
3
|
3
|
|
Перебуваючи біля дому Михи, впізнали вони голос молодого левита і зайшли туди і запитали його: хто тебе привів сюди? що ти тут робиш і навіщо ти тут?
|
Є$гда же бя'хђ не дале'че до'мђ михїи'на. и^ позна'ша гла'сᲆ ю%ноши левљ=тина. и^ съврати'шася та'мо и^ реко'ша е^мђ. кт^отя` приведе сњмо, чт^о же ᲄвори'ши в# мњсте се'мъ и^ чт^о ли т^и е^сть зд^њ”
|
|
4
|
4
|
|
Він сказав їм: те і те зробив для мене Миха, найняв мене, і я в нього священиком.
|
И$ рече и^мъ си'це и^ си'це, сътвори` м^и ми'ха, и^ ная` м^я, и^ бы'хъ е^мђ жреw
|
|
5
|
5
|
|
Вони сказали йому: запитай Бога, щоб знати нам, чи успішною буде путь наша, в яку ми йдемо.
|
И$ реко'ша е^мђ въпраша'и ё%бо ѓ% бѕ~њ и да ё^вњмы. а^ще бл~го годи'тся пђть на'шъ, воньже м^ы и%демъ”
|
|
6
|
6
|
|
Священик сказав їм: ідіть з миром; перед Господом путь ваша, в яку ви йдете.
|
И$ рече и^мᲆ жрецᲆ и^дњте с ми'роM, преD гм~ъ пђть ва'шъ во'ньже и^дњте”
|
|
7
|
7
|
|
І пішли ті п’ять чоловіків, і прийшли в Лаїс, і побачили народ, який у ньому, що він живе спокійно, за звичаєм сидонян, тихий і безтурботний, і що не було в землі тій, щоб хто кривдив у чому або мав би владу: від сидонян вони жили далеко, і ні з ким не було у них ніякої справи.
|
І$ и^до'ша в пђть, е~, мђжи. и^ прїидо'ша в лаи'съ. и^ ви'дњша лю'ди живђщая въ не'и, и^ сидя'ща сᲆ ё^пова'ніеM и^ по разсђже'нїю, съ молча'нїемъ и^ наде'жею, и^ не могђще гл~ати сло'ва. зане` дале'ко бњ'хђ эT сидо'нянъ, и^ ксемђ` не и^мњя'хђ словеси з никои%мᲆждо чл~комъ”
|
|
8
|
8
|
|
І повернулися [ті п’ять чоловік] до братів своїх у Цору й Естаол, і сказали їм брати їхні: з чим ви?
|
И$ прїидо'ша, е~, мђжъ къ бра'тїи свое'и въ џара'ё” и^ е^съсоџаѓ'лъ. и^ реко'ша и^мᲆ бра'тїа и^хъ, чт^о вы`”
|
|
9
|
9
|
|
Вони сказали: встанемо і підемо на них; ми бачили землю, вона дуже добра; а ви задумалися: не баріться йти і взяти в спадщину ту землю;
|
Въста'нњте і^ и'деM на ня занеже ви'дњхомъ зе'млю” и^ с^е бл~га ѕњ'ло, а^ вы` праꙁнђ'ете, не лени'теся и^ти` причасти'ти земля`”
|
|
10
|
10
|
|
коли підете ви, прийдете до народу безтурботного, і земля та велика; Бог віддає її в руки ваші; це таке місце, де немає ні в чому нестатку, що виникає від землі.
|
І$ е^гда прїидете и^ вни'дњте в лю'ди живђщая съ ё^пова'нїем. а^ земля` престра'нна на дњла'нїе ја%ко преда'сть ю& г~ь б~ъ в рђки наша мњсто на не'мже нњсть скђдость въ всеM и^же на ꙁемли`”
|
|
11
|
11
|
|
І вирушили звідти з коліна Данового, з Цори й Естаола, шістсот чоловіків, оперезавшись військовою зброєю.
|
И$ въꙁдвиго'шася эTтђ'дђ съ племе'ни да'нова, эT сара'я и^ е^сџаѓ'ла, х~, мђж'ъ. ѓ^поја^са'ни въ ѓ^рђжїе въполче'н#ное”
|
|
12
|
12
|
|
Вони пішли і стали станом у Кириаф-Іаримі, в Юдеї. Тому і називають те місце станом Дановим до цього дня. Він позаду Кириаф-Іарима.
|
Въꙁыидо'ша и^ въполчи'шася. въ карїа^џери'ме въ і^ю'дњ. сего ра'ди проꙁва'ся мњ'стот^о по'лкъ да'новъ. и^ до сего дн~е. с^е ꙁа'ди карїа^џери'ма”
|
|
13
|
13
|
|
Звідти вирушили вони на гору Єфремову і прийшли до дому Михи.
|
И$ минђша эTтђ'дђ в горђ` е^фре'млю. и^ прїидо'ша до до'мђ михїина”
|
|
14
|
14
|
|
І сказали ті п’ять чоловіків, що ходили оглядати землю Лаїс, братам своїм: чи знаєте, що в одному з домів цих є ефод, терафим, ідол і відлитий кумир? отже, подумайте, що зробити.
|
И$ эTвњща'ша, е~, мђже'и ходи'вшїи съгляда'ти ꙁемля`. и^ реко'ша къ бра'тїи свое'й. раꙁђмњ'сте л^и, ја%ко е^сᲄь в домђ` семъ ри'за жре'ческа и^ џерафи'мъ. і^ и^ꙁвая'но и^ сълїя'но. т^о нн~њ ё^вњдите чт^о сътвори'те”
|
|
15
|
15
|
|
І зайшли туди, і ввійшли в дім молодого левита, у дім Михи, і вітали його.
|
И$ съврати'шася та'мо. и^ внидо'ша в до'мъ ю%ноши левљ=тина в до'мъ михїинъ. и^ въпраша'ша е^го в# ми'ре”
|
|
16
|
16
|
|
А шістсот чоловік із синів Данових, оперезані військовою зброєю, стояли біля воріт.
|
И$ х~, мђ'жъ препоја^са'ни въ ѓ^рђжїе полченое. сїи` стоя'хђ ё^ две'рїи вра'тныX и^же эT сн~овъ да'новъ”
|
|
17
|
17
|
|
П’ять же чоловік, які ходили оглядати землю, пішли, увійшли туди, взяли ідола й ефод і терафим і відлитого кумира. Священик стояв біля воріт з тими шістьмастами людьми, оперезаними військовою зброєю.
|
И$ вꙁыдо'ша е~, мђж'ъ ходи'вшїи съгляда'ти ꙁемля` и^ вшеDше та'мо и^ взя'ша и^ꙁвая'но и^ ри'ꙁђ жре'ческђ, и^ џерафи'мъ и^ сълїя'но. жре'цъ же стоя` ё^ две'рїи вра'тныX, и^ х~, мђж'ъ препоя'сани въ ѓ^рђ'жїе во'инъско.
|
|
18
|
18
|
|
Коли вони ввійшли в дім Михи і взяли ідола, ефод, терафим і відлитого кумира, священик сказав їм: що ви робите?
|
и^ сїи` внидо'ша в до'мъ михїинᲆ. и^ взя'ша ри'ꙁђ жре'ческђ и^ џерафиM солїа'но і^ и^ꙁваа'но” И$ рече к ни'мъ жре'цъ чт^о вы` сътвори'сте”
|
|
19
|
19
|
|
Вони сказали йому: мовчи, поклади руку твою на вуста твої й іди з нами і будь у нас отцем і священиком; чи краще тобі бути священиком у домі однієї людини, ніж бути священиком у коліні або в племені Ізраїлевому?
|
И$ рњша е^мђ ё^молчи`, и^ положи` рђ'кђ на ё^стњхъ с^и. пои^ди` с на'ми и^ бђ'ди на'мъ эTц~ъ и^ жре'цъ. е^да` ё'не е^сть тебњ` бы'ти жерцђ`, е^ді'наго мђ'жа до'мђ. нежели бы'ти жръцђ племе'ни и^ до'мђ и^ со'ньма і^и^л~ева”
|
|
20
|
20
|
|
Священик зрадів, взяв ефод, терафим і ідола [і відлитого кумира], і пішов з народом.
|
И$ въꙁблажњ` срDце жре'ческо. и^ вꙁя` ри'ꙁђ жре'ческђю и^ џерафи'ма і^ и^ꙁвая'но и^ солїя'но. и^ вни'де посредњ люде'и”
|
|
21
|
21
|
|
Вони обернулися і пішли, і відпустили дітей, худобу і майно вперед.
|
И$ въꙁврати'шася и^ эTи^до'ша и^ пђсти'ша преD собо'ю ча'да и^ ско'т# и^ притяжа'нїе е^го чsтное”
|
|
22
|
22
|
|
Коли вони віддалилися від дому Михи, [Миха і] мешканці домів, сусідніх з домом Михи, зібралися і погналися за синами Дана,
|
Є$гда' же ё^дали'вшимся и^мъ эT до'мђ михїина. мђж'и и^же ꙁ до'момъ михїином# бы'ша съꙁва'шася и^ постиго'ша сн~ы да'новы”
|
|
23
|
23
|
|
і кричали синам Дана. [Сини Данові] обернулися і сказали Миху: чого тобі, що ти так кричиш?
|
И$ въпи'ша къ сн~омъ да'новымъ. си же ѓ^брати'ша лица` своя` к ни'мъ, и^ рњша къ миха'еви чт^о еs тебњ` и^же събра'ся та'ко”
|
|
24
|
24
|
|
[Миха] сказав: ви взяли богів моїх, яких я зробив, і священика, і пішли; чого ще більше? як же ви говорите: чого тобі?
|
И$ рече ми'ха ја%ко и^ꙁвая'ное мое е^же сътвори'хъ вꙁя'сте и^ жръца` эTведо'сте и^ чт^о ми с^е е^ще гл~ете. и^ что` с^е реко'сте къ мнњ` чт^оти е^сть”
|
|
25
|
25
|
|
Сини Данові сказали йому: мовчи, щоб ми не чули голосу твого; інакше деякі з нас, розгнівавшись, нападуть на вас, і ти погубиш себе і родину твою.
|
И$ реко'ша е^мђ сн~ове да'нови да ся не слы'шитъ глsа тво'и въ слDњ на'съ. да не въста'нђтъ на' вы мђж'и лю'тою дш~ею. и^ преDложи'ши дш~ђ свою. и^ дш~ђ до'мђ свое^го”
|
|
26
|
26
|
|
І пішли сини Данові шляхом своїм; Миха ж, бачачи, що вони сильніші за нього, пішов назад і повернувся в дім свій.
|
І$ и^до'ша сн~ове да'нови въ пђть свой. и^ ви'дњ ми'ха ја%ко силне'иши сђть па'че и^хъ, и^ ѓ^брати'ся в до'мъ свой”
|
|
27
|
27
|
|
А [сини Данові] узяли те, що зробив Миха, і священика, який був у нього, і пішли в Лаїс, проти народу спокійного і безтурботного, і знищили його мечем, а місто спалили вогнем.
|
Сн~ове же да'нови вꙁя'ша, е^ли'коже сътвори` ми'ха, и^ жръца` и^же бы'сть в него, и^ прїидо'ша в лђ'сђ к лю'деM молча'щиM, и^ ё^пова'ющимъ наде'ждею. і^ и^ꙁби'ша и& ѓ^рђж'їемъ, и^ гра'дъ спали'ша ѓ^гне'мъ”
|
|
28
|
28
|
|
Нікому було допомогти, тому що він був віддалений від Сидона і ні з ким не мав справи. [Місто це] знаходилося в долині, що поблизу Беф-Рехова. І побудували знову місто й оселилися в ньому,
|
И$ не бы'сть и^хъ эTи^мы'и кт^о. ја%ко дале'че бњхђ эT сидо'нян#. рњ'чи б^о не бя'ше и^мъ съ чл~ки. с^е же граD бы'сть въ ё^до'лїи и^же е^сть недале'че до'мђ роа'вля. и^ съгради'ша т^ђ граD и^ всели'шася в немъ”
|
|
29
|
29
|
|
і нарекли ім’я місту: Дан, за ім’ям батька свого Дана, сина Ізраїлевого; а раніше ім’я місту тому було: Лаїс.
|
И$ проꙁва'ша гра'дђ и^мя да'нъ въ и^мя да'ново эTц~а и^хъ, и^же ся роди` і^и^л~еви. бя'ше же пре'же и^мя гра'дђ лаи'съ”
|
|
30
|
30
|
|
І поставили в себе сини Данові ідола; Іонафан же, син Гирсона, сина Манассії, сам і сини його були священиками в коліні Дановім до дня переселення жителів тієї землі;
|
И$ поста'виша себњ` сн~ове да'нови и^ꙁвая'но. и^ѓ^наџа'нъ же и^ сн~ове е^го бя'хђ жръцы`, племе'ни да'новђ до дн~е преселе'нїя ꙁемля`”
|
|
31
|
31
|
|
і мали у себе ідола, зробленого Михою, весь той час, коли дім Божий знаходився в Силомі.
|
И$ поста'виша себњ` и^ꙁвая'но и^же сътвори` ми'ха и^ ста` въ вся` дн~и е^ли'ко бя'ше до'мъ бж~їи в сило'мњ”
|
|
Глава 19
|
Глvа, џ~і”
|
|
1
|
1
|
|
У ті дні, коли не було царя в Ізраїля, жив один левит на схилі гори Єфремової. Він узяв собі наложницю з Вифлеєма Юдейського.
|
И$ бы'сть въ ты` дн~и не бња'ше цр~я въ і^и^л~и, и^ бы'сть мђж# левљ=тинъ живы'и въ стра'не горы` е^фрњмовы, и^ поя` себњ` женђ` поDло'жницђ эT виџлеѓ'ма і^ю'дина”
|
|
2
|
2
|
|
Наложниця його посварилася з ним і пішла від нього в дім батька свого у Вифлеєм Юдейський і була там чотири місяці.
|
И$ раꙁгнњ'вася на'нь подло'жница е^го. и^ эTи^де эT не'го въ до'мъ эTц~а свое^го. и^ въ виџлеѓ'мᲆ і^ю'динъ. и^ б^њ та'мо, д~, мцsы”
|
|
3
|
3
|
|
Чоловік її встав і пішов за нею, щоб поговорити до серця її і повернути її до себе. З ним був слуга його і пара ослів. Вона ввела його в дім батька свого.
|
И$ въста` мђж'ъ е^я`, і^ и'де въ слњ'дъ е^я`, гл~ати въ срDце е^я`. да намо'виT ее` себњ`, и^ да приведе'тъ е^я` па'ки къ себњ`. и^ ѓ^тро'къ е^го с ни'мъ бы'сть, и^ дво'е ѓ^сля'тъ. си же въведе и& в доM эTц~а свое^го.
|
|
4
|
4
|
|
Батько цієї молодої жінки, побачивши його, з радістю зустрів його, і затримав його тесть його, батько молодої жінки. І пробув він у нього три дні; вони їли і пили і ночували там.
|
и^ ви'дњ е^го эTц~ъ ѓ^трокови'цы и^ꙁы'иде ꙁ весе'лїемᲆ въ срᲇте'нїе е^го” И$ ё^дръжа` и& те'сть е^го эTц~ъ ѓ^трокови'ца, пребы'сть с ни'мᲆ, г~, дн~и и^ ја%ша и^ пи'ша. и^ прележа т^ђ”
|
|
5
|
5
|
|
На четвертий день встали вони рано, і він встав, щоб іти. І сказав батько молодої жінки зятеві своєму: підкріпи серце твоє шматком хліба, і потім підете.
|
И$ бы'сть въ дн~ь, д~, ѓ^бђтрњ'вши ꙁаё'тра и^ въста`, и^ сїи поити`. и^ реq эTц~ъ ѓ^трокови'ца к ꙁяᲄю свое^мђ, ё^твръди` срDце твое` ё^ло'мъками хлњ'ба. и^ посе'мъ и%дете”
|
|
6
|
6
|
|
Вони залишилися, і обоє разом їли і пили. І сказав батько молодої жінки чоловікові тому: залишися ще на ніч, і нехай повеселиться серце твоє.
|
И сDњше ѓ%ба и^ ја%ста в#кђ'пњ и^ пи'ста. и^ рече эTц~ъ ѓ^трокови'ца к мђж'ђ. и^ди` нн~њ и^ преспи`, и^ воZбл~жа'етъ срDце твое`”
|
|
7
|
7
|
|
Чоловік той устав, було, щоб іти, але тесть його ублагав його, і він знову ночував там.
|
И$ въста` мђ'жъ пои^ти` и^ ꙁадрᲆжа` е^готе'сть е^го, и^ прележа` та'мо”
|
|
8
|
8
|
|
На п’ятий день устав він вранці, щоб іти. І сказав батько молодої жінки тієї: підкріпи серце твоє [хлібом], і забаріться, доки схилиться день. І їли обоє вони [і пили].
|
И$ въста'лъ ра'но. въ, е~, дн~ь, да идетъ. и^ ре'клъ эTц~ъ ѓ^трокови'ца ё^моцни` ё^б^о срDце твое` хлњ'бомъ, и^ пото'мъ да и%дешъ. и^ та'ко задръжа е^го до'н#деже преклони'ся дн~ь и^ ја%ли и^ пи'ли ѓ%ба”
|
|
9
|
9
|
|
І встав той чоловік, щоб іти, сам він, наложниця його і слуга його. І сказав йому тесть його, батько молодої жінки: ось, день схилився до вечора, ночуйте, будь ласка; ось, день незабаром закінчиться, ночуй тут, нехай повеселиться серце твоє; завтра рано встанете в дорогу вашу, і підеш у дім твій.
|
И$ ё^ста'лъ мђжъ да и%детъ са'мъ и^ жени'ма е^го с ни'мъ и^ ѓ'трокъ е^го. и^ реq е^мђ те'сть е^го эTц~ъ ѓ^троковица. с^е нн~њ скончава'ется дн~ь на' вечеръ и^ прележи зд^њ. и^ въꙁ#бл~жа'етъ срDце твое`. и^ ѓ^бђтрњ'ете ё%тро въ пђть ва'шъ, и^ эTи'деши въ хра'мъ сво'и”
|
|
10
|
10
|
|
Але чоловік не погодився ночувати, встав і пішов; і прийшов до Ієвуса, що нині Єрусалим; з ним пара нав’ючених ослів і наложниця його з ним.
|
И$ не и^ꙁво'ли мђж'ъ прележа'ти. и^ въста'въ эTи'де. и^ прїиде да'ждь пря'мо е^вђ'сђ, и^ се'и еs і^ерsли'мъ. и^ с ни'мъ дво'е ѓ^сля'тъ съ бре'мены. и^ жени'ма е^го с ни'мъ”
|
|
11
|
11
|
|
Коли вони були біля Ієвуса, день уже дуже схилився. І сказав слуга господарю своєму: зайдемо в це місто ієвусеїв і заночуємо в ньому.
|
И$ е^гда` прїидо'ша и^ до е^вђ'съ дн~ь же преклони'ся къ ве'черђ ѕњло, и^ реq ѓ%трок# к господи'нђ свое^мђ. ходи` ё^бо да ся съврати'мъ въ граD се'и и^е^вђ'съ да прележи'мъ т^ђ”
|
|
12
|
12
|
|
Господар його сказав йому: ні, не підемо в місто іноплемінників, які не з синів Ізраїлевих, але дійдемо до Гиви.
|
И$ реq к немђ` господи'нᲆ е^го. не съврати'мся въ граD чю'жь, и^же нњ'сть эT сн~овъ і^и^л~евъ. н^о да мине'мъ до гаваѓ'на”
|
|
13
|
13
|
|
І сказав слузі своєму: дійдемо до одного з цих місць і заночуємо в Гиві або в Рамі.
|
И$ реq къ ѓ%трокђ си. ходи` да пристђ'пимъ къ е^ді'номђ эT мњ'ста гаваѓ'ньскаго. да прележи'мъ в# гаваѓ'нњ и^л^и в ра'мњ”
|
|
14
|
14
|
|
І пішли, і йшли, і зайшло сонце біля Гиви Веніамінової.
|
И$ минђша и& прїидо'ша, и^ ꙁа'иде слн~це бли'ꙁъ гаваѓ'на, и^же е^сть венїами'нь”
|
|
15
|
15
|
|
І повернули вони туди, щоб піти заночувати в Гиві. І прийшов він і сів на вулиці в місті; але ніхто не запрошував їх у дім для ночівлі.
|
И$ съврати'шася та'мо вънисти` прележа'ти въ гаваѓ'нъ. и^ въшеDше сњ'де на сте'гнаX. и^ не бы'сᲄь мђж'а въводя'щаго и^хъ в до'мъ прележа'ти”
|
|
16
|
16
|
|
І ось, іде один старий з роботи своєї з поля ввечері; він був родом з гори Єфремової і жив у Гиві. Жителі ж місця цього були синами Веніаміновими.
|
И$ с^е мђж'ъ ста'рь и^ꙁы'иде съ дњ'ла свое^го эT по'ля въ ве'черъ, и^ се'и мђ'жъ эT горы` е^фрњ'мля. ѓ^бᲇтова'ше же въ гаваѓ'нњ. мђж'и же граDстїи сн~ове венїами'ни”
|
|
17
|
17
|
|
Він, піднявши очі свої, побачив перехожого на вулиці міській. І сказав старий: куди йдеш? і звідки ти прийшов?
|
И$ въꙁвеD ѓ%чи свои` видњ` мђж'а пђт'ника на сте'гнахъ граDныX, и^ реq мђж'ђ ста'рецъ ка'мо и%деши эTкђ'дђ л^и гряде'ши”
|
|
18
|
18
|
|
Він сказав йому: ми йдемо з Вифлеєма Юдейського на гору Єфремову, звідки я; я ходив у Вифлеєм Юдейський, а тепер іду до дому Господа; і ніхто не запрошує мене в дім;
|
И$ реq к немђ` прїидо'хомъ эT виџлеѓ'ма і^ю'дина і^ и'демъ даже до коне'цъ горы е^фрњмля эTкђ'дђ а%ꙁъ е^смь. и^ ходиX до виџлеѓ'ма і^ю'дина. и^ нн~њ и^дђ` в доM сво'и, и^ нњ'сть никто'же в#веды'и м^я в до'мъ”
|
|
19
|
19
|
|
у нас є і солома і корм для ослів наших; також хліб і вино для мене і для раби твоєї і для цього слуги є в рабів твоїх; ні у чому немає нестатку.
|
А$ пле'вы и^ пи'ща ѓ^сля'тоM на'шимъ е^сть. и^ мн^њ хлњ'бъ и^ вино` е^сть. и^ ѓ^трокови'цы и^ ѓ'трокђ, и^ рабо'мъ нњ'сть скDђно никое^я ве'щи”
|
|
20
|
20
|
|
Старий сказав йому: будь спокійним: весь нестаток твій на мені, тільки не ночуй на вулиці.
|
И$ реq сїи мђ'жђ ста'ръ ми'ръ тебњ`. и^ недоста'токъ тво'и на мнњ`. ѓ^баq на сте'гнахъ не ля'ꙁи.
|
|
21
|
21
|
|
І ввів його в дім свій і дав корм ослам [його], а самі вони обмили ноги свої і їли і пили.
|
и^ в#веде и& в доM сво'и и^ преDложи ѓ^сля'томъ е^го пи'щђ. и^ сиM ё^мы` но'ѕњ. и^ ја^до'ша и^ пи'ша”
|
|
22
|
22
|
|
Тоді як вони розвеселили серця свої, ось, жителі міста, люди розпусні, оточили дім, стукали в двері і говорили старому, господареві дому: виведи чоловіка, який увійшов у дім твій, ми пізнаємо його.
|
И$ е^гда въꙁвесели'ся срDце и^хъ. и^ с^е мђ'жи граDстїи сн~ове беꙁако'н#никъ. ѓ^быидо'ша дво'ръ и^ бїюще въ две'ри. и^ рњша господи'нђ до'ма сᲄа'рцђ гл~ющи и^ꙁведи` мђ'жа и^же вни'де в доM тво'и. да поꙁна'емъ е^го”
|
|
23
|
23
|
|
Господар дому вийшов до них і сказав їм: ні, брати мої, не чиніть зла, коли чоловік цей ввійшов у дім мій, не робіть цього безумства;
|
И$ꙁы'иде к ни'мъ господи'нъ до'мђ и^ реq и^мᲆ. н^и бра'тїа мои` не сътвори'те ѕл^а. въшеDшђ мђж'ђ семђ` в до'мъ мо'и. и^ не сътвори'те беꙁђ'мїя сего`”
|
|
24
|
24
|
|
ось у мене дочка дівчина, і в нього наложниця, виведу я їх, смиріть їх і робіть з ними, що вам завгодно; а з чоловіком цим не робіть цього безумства.
|
Се^ дщи моя` дв~ою, и^ жени'ма е^го да и^ꙁведђ` ѓ%бњ и^ ѓ^би'дњте я&. и^ сътвори'те и%ма по блгsти ѓ%чїю ва'шею. а^ мђж'ђ не сᲆтвори'те ника'коже беꙁђ'мїя сего`”
|
|
25
|
25
|
|
Але вони не хотіли слухати його. Тоді чоловік узяв свою наложницю і вивів до них на вулицю. Вони пізнали її, і глумилися над нею всю ніч до ранку. І відпустили її з появою зорі.
|
И$ не и^зво'лиша мђж'и послђш'ати е^го. и^ е'мъ мђж'ᲆ жени'мђю е^го і^ и^ꙁведе ю& к ниM и^ поꙁна'ли ю&. и^ бы'ша с нею вс^ю но'щь до' свњта. и^ эTпђсти'ша ю& е^гда` въсходи ден#ни'ца”
|
|
26
|
26
|
|
І прийшла жінка перед появою зорі, і впала біля дверей дому тієї людини, у якої був господар її, і лежала до світла.
|
И$ прїиде жени'ма къ ꙁаё%трїю. и^ паде ё^ две'рїи вра'тныхъ, дворђ мђж'а и^деже бя'ше мђж'ъ е^я`.
|
|
27
|
27
|
|
Господар її встав зранку, відчинив двері дому і вийшов, щоб іти в дорогу свою: і ось, наложниця його лежить біля дверей дому, і руки її на порозі.
|
и^ въста` господи'н# е^я` ꙁаё%тра эTвръꙁе две'ри хра'мђ, і^ и^ꙁы'иде поити` въ пђть свои, и^ с^е жени'ма е^го лежа'ше, и^ рђ'цњ е^я` на преDдве'рїю”
|
|
28
|
28
|
|
Він сказав їй: вставай, підемо. Але відповіді не було, [тому що вона померла]. Він поклав її на осла, встав і пішов у своє місце.
|
И$ реq к не'и въста'ни да и%демъ, и^ не эTвњща` е^мђ бя'ше б^о ја%ко мр~тва, и^ въꙁложи` ю& на ѓ^сля`, и^ въста` мQђ и^ по'иде на мњ'сто свое`”
|
|
29
|
29
|
|
Прийшовши в дім свій, він узяв ніж і, взявши наложницю свою, розрізав її за членами її на дванадцять частин і послав в усі краї Ізраїлеві.
|
И$ прїиде в# доM сво'и, и^ вꙁя` но'жᲆ и^ е'мъ жени'мђ свою, и^ раꙁдроби ю& по ко'стеM е^я` на, в~і, ча'стїи, и^ посла` ю& въ вся` племе'на і^и^л~я”
|
|
30
|
30
|
|
Всякий, хто бачив це, говорив: не бувало і не бачено було подібного до цього від дня виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської до цього дня. [Посланим же від себе людям він дав наказ і сказав: так говоріть усьому Ізраїлю: чи бувало коли подібне до цього?] Зверніть увагу на це, порадьтеся і скажіть.
|
И$ бы'ша вс^и ви'дяще ю&, и^ реко'ша, ја%ко нњ'сть бы'ло н^и ви'дњно си'це, эT дн~е ше'ствїа сн~ов# і^и^л~ь эT ꙁемля` е^гљ=пеTски, да'же до дне'сь, и^ ꙁаповњ'да мђже'мъ иXже посла` гл~ющи си'це гл~ите къ всемђ` і^и^л~ю вон#ми'те себњ` с^е ё^ста'вите в^ы са'ми ѓ^ се'мъ совњтъ и^ гл~ите”
|
|
Глава 20
|
Глvа, к~”
|
|
1
|
1
|
|
І вийшли всі сини Ізраїлеві, і зібралася вся громада, як одна людина, від Дана до Вирсавії, і земля Галаадська перед Господом у Массифу.
|
И$ іꙁыидо'ша вс^и сн~ве і^и^л~еви, и^ събра'шася ве'сь со'ньмъ ја%ко е^ді'нъ мђж'ъ. эT да'на и^ до вирса'вїа, и^ земля` галааDска къ гв~и ё^ маси'џе”
|
|
2
|
2
|
|
І зібралися [перед Господом] начальники всього народу, всі коліна Ізраїлеві, на зібрання народу Божого, чотириста тисяч піших, що оголюють меч.
|
И ста'ша старњ'ишины всњ'хъ людїи и^ вся` племе'на і^и^л~ева в со'нмњ людїи бж~їиX. у~, ты'сящь мђж'ъ пњшиX въздви'гнђщихъ ѓ^рђжїа”
|
|
3
|
3
|
|
І сини Веніамінові почули, що сини Ізраїлеві прийшли в Массифу. І сказали сини Ізраїлеві: скажіть, як відбувалося це зло?
|
И$ слы'шаша сн~ове венїами'ни, ја%ко и^ꙁыидо'ша сн~ове і^и^л~евы въ маси'џъ, и^ реко'ша сн~ове і^и^л~евы гл~ите гд^њ бы'сть ѕло'ба сїя”
|
|
4
|
4
|
|
Левит, чоловік тієї убитої жінки, відповів і сказав: я з наложницею моєю прийшов ночувати в Гиву Веніамінову;
|
И$ эTвњща` мђж'ъ левљ=тинᲆ, мђж'ъ жены` ё^мо'реныя гл~я, въ гаваѓ'нњ венїами'нњ. прїидо'хъ а%зъ и^ жени'ма моя` прележа'ти”
|
|
5
|
5
|
|
і повстали на мене жителі Гиви й оточили через мене дім уночі; мене мали намір убити, і наложницю мою замучили, [наглумившись над нею,] так, що вона померла;
|
И$ въста'ша на' мя мђ'жи гаваѓDстїи. и^ ѓ^быидо'ша м^я въ дворњ` но'щїю. и^ хотњш'а м^я ё^би'ти и^ жени'мђю мою ѓ^би'дᲇша, и^ ѓ^брђга'ша и^ ё%мре.
|
|
6
|
6
|
|
я взяв наложницю мою, розрізав її і послав її в усі області володіння Ізраїлевого, тому що вони зробили беззаконня і соромітну справу в Ізраїлі;
|
И$ вꙁяX женђ` свою и^ раздроби'хъ ю&. и^ послаX ю& въ вся` предњ'лы прича'стїа і^и^л~ева, ја%ко сътвори'ша безђ'мїе въ і^и^л~и”
|
|
7
|
7
|
|
ось усі ви, сини Ізраїлеві, розгляньте цю справу і вирішіть тут.
|
Се^ вс^и вы` сн~ове і^и^л~евы дадњте и^мъ сло'во и^ совњт'ъ”
|
|
8
|
8
|
|
І повстав весь народ, як одна людина, і сказав: не підемо ніхто в намет свій і не повернемося ніхто в дім свій;
|
И$ въста'ша вс^и лю'дїе ја%ко е^ді'нъ мђ'жъ гл~юще. не эTи%детъ мђж'ᲆ въ хра'мъ сво'и. и^ не ё^кло'нимся въ доM на'шь”
|
|
9
|
9
|
|
і ось що ми зробимо нині з Гивою: [підемо] на неї за жеребом;
|
И$ нн~њ сло'во с^е сътвори'мъ гаваѓ'нђ. да вꙁы'идемъ на ню` по жре'бїю,
|
|
10
|
10
|
|
і візьмемо по десять чоловік зі ста від усіх колін Ізраїлевих, по сто від тисячі і по тисячі від десяти тисяч, щоб вони принесли харчові припаси для народу, який піде проти Гиви Веніамінової, покарати її за соромітну справу, яку вона зробила в Ізраїлі.
|
и^ да по'имемъ по, і~, мђж'ъ, эT р~, въ всњ'хъ племе'нехъ і^и^л~евыX, и^ р~, эT ты'сящи. и^ Wа. эT тмы`” И$ ти` да и^дђтъ в#ꙁяти бра'шно лю'демъ на съвръше'нїе и^сходя'щимъ. въ гава'ю венїами'ню. и^ сътворя'тъ е^мђ по всемђ` съгрњше'нїю и^же сътвори` въ і^и^л~и”
|
|
11
|
11
|
|
І зібралися всі ізраїльтяни проти міста одностайно, як одна людина.
|
И$ събра'шася вс^и мђж'и і^и^л~евы къ гра'дђ, ја%ко е^ді'нъ мђж'ъ эT граD и^сходя'ще”
|
|
12
|
12
|
|
І послали коліна Ізраїлеві в усе коліно Веніамінове сказати: яка це мерзенна справа зроблена у вас!
|
И$ распђсти'ша племе'на і^и^л~евы, мђж'и въ вс^е племя` венїами'не. гл~юще чт^о е^сть ѕло'ба с^и бы'в#шая въ ва'съ”
|
|
13
|
13
|
|
Видайте розбещених тих людей, що у Гиві; ми умертвимо їх і викорінимо зло з Ізраїля. Але сини Веніамінові не хотіли послухати голосу братів своїх, синів Ізраїлевих;
|
И$ нн~њ дади'те мђж'и беꙁако'нни и^же въ гава'и сн~овъ велїа'ловыхъ, и^ да ё^мо'риM и^хъ, и^ ѓ^чи'стимъ ѕл^о эT і^и^л~я. и^ не и^ꙁво'лиша сн~ове венїами'ни послђшати гла'са бра'тїи свое^я сн~овъ і^и^л~евъ”
|
|
14
|
14
|
|
а зібралися сини Веніамінові з міст у Гиву, щоб піти війною проти синів Ізраїлевих.
|
Но^ събра'шася сн~ове венїами'ни эT гра'довъ и^хъ в гава'ю, и^зы'ити на по'лкъ сн~овъ і^и^л~евъ”
|
|
15
|
15
|
|
І налічилося у той день синів Веніамінових, тих, що зібралися з міст, двадцять шість тисяч чоловік, що оголюють меч; крім того, з жителів Гиви нараховано сімсот добірних;
|
И$ съчто'шася сн~ове венїами'ни эT гра'да в то'и дн~ь. к~, и^ е~, ты'сящь мђж'ъ въꙁдви'гнђщихъ ѓ^рђж'їа кро'мњ живђщихъ в гава'ле.
|
|
16
|
16
|
|
з усього народу цього було сімсот чоловік добірних, які були лівші, і всі ці, кидаючи з пращ камені у волосину, не кидали мимо.
|
и^же съчте'ся, з~, соT, и^ к~, мђж'ъ и^збра'нныX эT всXњ люде'и. ѓ^бое^мђ хђдо'жни сїи вс^и пра'щницы ме'щђще ка'менїе къ вла'сђ и^ не грњша'юще”
|
|
17
|
17
|
|
Ізраїльтян же, крім синів Веніамінових, нарахували чотириста тисяч чоловік, які оголюють меч; усі вони були здатні до війни.
|
И$ всXњ мђже'и і^и^л~евъ съчте'ся ра'ꙁвњ сн~овъ венїами'новыX. у~, ты'сящь мђж'ъ вᲆꙁвDиꙁа'ющихъ ѓ^рђж'їе, и^ вс^и сїи мђ'жи во'ини”
|
|
18
|
18
|
|
І встали і пішли в дім Божий, і запитали Бога і сказали сини Ізраїлеві: хто з нас першим піде на війну із синами Веніаміна? І сказав Господь: Іуда [піде] попереду.
|
И$ въста'ша възыидо'ша в# веџи'ль и^ въпраша'ша ё^ б~а. и^ реко'ша сн~ове і^и^л~еви, кт^о эT наs въꙁы'идеT въже'мъ пр'ьвое, въе^ва'ти съ сн~ьми венїами'новыми. и^ реq г~ь і^ю'да да въꙁы'идетъ въ нача'токъ”
|
|
19
|
19
|
|
І встали сини Ізраїлеві вранці і розташувалися станом біля Гиви;
|
И$ въста'ша сн~ове і^и^л~еви ꙁаё%тра, и^ въпоlчи'шася в гаваѓ'на”
|
|
20
|
20
|
|
і виступили ізраїльтяни на війну проти Веніаміна, і стали сини Ізраїлеві в бойовий порядок біля Гиви.
|
І$ и^ꙁы'иде ве'сь мQђ. і^и^л~евъ на' брань съ венїами'номъ. и^ ѓ^полчи'шася на венїами'на мђж'и і^и^л~евы на' брань въ гава'ю”
|
|
21
|
21
|
|
І вийшли сини Веніамінові з Гиви і поклали в той день двадцять дві тисячі ізраїльтян на землю.
|
И$ꙁыидо'ша сн~ове венїами'нови, иZ гаваѓ'на. і^ и^ꙁби'ша въ і^и^л~и в то'и дн~ь. Wк~в, мђж'ъ на земли`”
|
|
22
|
22
|
|
Але народ Ізраїльський підбадьорився, і знову стали в бойовий порядок на тім місці, де стояли минулого дня.
|
И$ ё^крњпи'ся ве'сь мђж'ъ і^и^л~евъ. и^ приложи'ша сни'тися в поlкъ на мњ'сто и^де'же снидо'шася въ дн~ь пр'ьвыи”
|
|
23
|
23
|
|
І пішли сини Ізраїлеві, і плакали перед Господом до вечора, і запитували Господа: чи вступати мені ще у війну з синами Веніаміна, брата мого? Господь сказав: ідіть проти нього.
|
И$ въꙁыидо'ша сн~ове і^и^л~еви, и^ пла'кашася преD гм~ъ до' вечера. и^ въпраша'ша г~а гл~юще. а^ще прило'жимъ е^ще` пристђпи'ти в поlкъ къ сн~омъ венїами'ниM бра'та на'шего. и^ реq г~ь въꙁы'идете к ни'мъ”
|
|
24
|
24
|
|
І підступили сини Ізраїлеві до синів Веніаміна на другий день.
|
И$ прїидо'ша сн~ове і^и^л~еви къ сн~омъ венїами'немъ, въ дн~ь, в~.
|
|
25
|
25
|
|
Веніамін вийшов проти них з Гиви на другий день, і ще поклали на землю із синів Ізраїлевих вісімнадцять тисяч чоловік, що оголюють меч.
|
і^ и^ꙁыидо'ша сн~ове венїами'ни проти'вђ и^мъ, эT гаваѓ'на въ дн~ь, в~. і^ и^зби'ша е^ще` эT сн~овъ і^и^л~евъ. Wи~і, мQђ на зеMли`. сїи вс^и въꙁдвизающе ѓ^рђж'їе”
|
|
26
|
26
|
|
Тоді всі сини Ізраїлеві і весь народ пішли і прийшли в дім Божий і, сидячи там, плакали перед Господом, і постились у той день до вечора, і принесли всепалення і мирні жертви перед Господом.
|
И$ в#ꙁыидо'ша в#си сн~ове і^и^л~еви и^ вс^и лю'дїе въ веџи'ль и^ пла'кашася, и^ сњдоша преD гм~ъ, и^ пости'шася в# то'и дн~ь даже кᲆ ве'черђ.
|
|
27
|
27
|
|
І запитували сини Ізраїлеві Господа [у той час ковчег завіту Божого знаходився там,
|
и^ възнесо'ша вс^есъж#же'нїе сп~сенїя в то'и дн~ь преD гм~ъ и^ т^ђ ковче'гъ завњта гн~я. в т^ы дн~и,
|
|
28
|
28
|
|
і Финеєс, син Єлеазара, сина Ааронового, стояв перед ним]: чи виходити мені ще на війну із синами Веніаміна, брата мого, чи ні? Господь сказав: ідіть; Я завтра віддам його в руки ваші.
|
и^ џинее'съ сн~ъ е^лїа^за'ровъ, сн~а а^а^ро'ня, преDстоя` преD нимъ в ты дн~и” И$ въпраша'ше сн~ове і^и^л~евы гл~юще. а^ще прило'жимъ в#зыити` е^ще на по'лкъ къ сн~омъ венїа^ми'неM. брата на'шего. и^л^и ѓ^ста'вимъ” И$ рече г~ь в#зыидњте, ја%ко ё'тро даM я& в рђки ваша”
|
|
29
|
29
|
|
І поставив Ізраїль засідку навколо Гиви.
|
И$ поDста'виша сн~ове і^и^л~евы поDса'дђ ѓ%крsтъ гаваѓ'на”
|
|
30
|
30
|
|
І пішли сини Ізраїлеві на синів Веніаміна на третій день і стали в бойовий порядок перед Гивою, як раніше.
|
И$ взыидо'ша сн~ове і^и^л~еви къ сн~омъ венїа^ми'немъ въ дн~ь тре'тїи и^ въпоlчи'шася на гаваѓ'на ја%ко е^ді'ною, и^ е^ді'ною”
|
|
31
|
31
|
|
Сини Веніамінові виступили проти народу і віддалилися від міста, і почали, як раніше, вбивати з народу на дорогах, з яких одна йде до Вефиля, а друга до Гиви полем, і вбили до тридцяти чоловік з ізраїльтян.
|
И$зыидо'ша сн~ове венїа^ми'ни проти'вђ людеM, и^ протяго'шася и^з гра'да. и^ нача'ша ё^бива'ти людїи ё^ја%звле'ныхъ. ја^ко прь'вое и^ вᲄоро'е на пђти`, и^же е^сть е^ді'н# сходя'и въ веџи'ль, а^ дрђгїи въ гава'и. ја%ко л~, мђжъ въ і^и^л~и”
|
|
32
|
32
|
|
І сказали сини Веніамінові: вони падають перед нами, як і раніше. А сини Ізраїлеві сказали: побіжимо від них і відволічемо їх від міста на дороги. [І зробили так.]
|
И$ реко'ша сн~ве венїа^ми'ни, па'даютъ преD нами ја%ко и^ пре'жде. сн~ове же і^и^л~еви реко'ша. побњ'гнемъ д^а я& и^зведемъ и^з гра'да на пђти” И$ сътвори'ша та'ко
|
|
33
|
33
|
|
І всі ізраїльтяни встали зі свого місця і вишикувалися у Ваал-Фамарі. І засідка Ізраїлева кинулася зі свого місця із західного боку Гиви.
|
и^ вс^и мђжи і^и^л~еви въста'ша эT мњста свое^го. и^ снидо'шася въ валаџама'рњ. поDса'да же і^и^л~ева и^зы'иде эT мњста свое^го. эT за'пада гава'и”
|
|
34
|
34
|
|
І прийшли до Гиви десять тисяч чоловік добірних з усього Ізраїлю, і почався жорстокий бій; але сини Веніаміна не знали, що має бути їм біда.
|
И$ прїиде проти'вђ гаваеM, і~, ты'сящъ мђжъ и^збра'нныхъ эT всего і^и^л~я, и^ по'лкъ ё^силенъ. сиy не разђмњша ја%ко постиза'етъ я& ѕл^о”
|
|
35
|
35
|
|
І вразив Господь Веніаміна перед ізраїльтянами, і поклали в той день ізраїльтяни з синів Веніаміна двадцять п’ять тисяч сто чоловік, які оголювали меч.
|
И$ поби` г~ь венїа^ми'на преD сн~ы і^и^л~евыми, и^ рас#сы'паша сн~ве і^и^л~ви эT венїа^ми'на в то'и дн~ь Wк~е, и^ р~, мђж# и^ сїи вс^и воZдвиза'юще ѓ^рђжїе”
|
|
36
|
36
|
|
Коли сини Веніаміна побачили, що вони розбиті, тоді ізраїльтяни поступилися місцем синам Веніаміна, бо сподівалися на засідку, яку вони поставили біля Гиви.
|
И$ ви'дњша сн~ове венїа^ми'ни, ја^ко и^зби'ша и^хъ. и^ да'ша мњ'сто сн~ове і^и^л~еви венїа^ми'нђ. ја%ко ё^пова'ша поDса'дамъ и^же поDсади'ша ё^ гава'и”
|
|
37
|
37
|
|
Засідка ж поспішила і кинулася до Гиви, і вступила і вразила все місто мечем.
|
И$ подви'жеся поDсњд# і^ и^зыиде в гава'ю и^ начаша трђби'ти і^ и^зби'ша весь граD ѓ%стрїемъ меча`”
|
|
38
|
38
|
|
Ізраїльтяни поставили із засідкою умовним знаком до нападу дим, що піднімається з міста.
|
І$и^л~ьтяне же и^мњхђ зна'менїе со поDсњдомъ е^гда` за'жгђтъ граD мђж# же принесъ ме'чь къ поDса'де. на зна'менїе, да запа'ляT и ды'мъ да ё^мно'жится и^з гра'да”
|
|
39
|
39
|
|
Отже, коли ізраїльтяни відступили з місця бою, і Веніамін почав уражати й убив ізраїльтян до тридцяти чоловік і говорив: «знову падають вони перед нами, як і в попередньому бою»,
|
Є$гда б^о въꙁврати'ся і^и^л~ь въ ра'ть. венїа^ми'н же нача` ё^бива'ти ја%звенныX въ і^и^л~и, до, л~, мђж# ја%ко реко'ша, пакы паде'нїемъ падђтъ преD на'ми. ја%коже и^ прь'выи по'лкъ”
|
|
40
|
40
|
|
тоді почав підніматися з міста дим стовпом. Веніамін озирнувся назад, і ось, дим від усього міста піднімається до неба.
|
Є$гда' же ја%ви'ся ѓ%гнь и^сходя` эT гра'да и^ сто'лпъ ды'менъ, и^ ѓ^зрњся вениа^миn за ся, и^ с^е в#зы'иде скоnча'нїе гра'дђ до нб~си”
|
|
41
|
41
|
|
Ізраїльтяни повернулися, а Веніамін злякався, тому що побачив, що прийшла його загибель.
|
Мђж# же і^и^л~евъ возврати'ся. и^ разбего'шася сн~ве венїа^ми'ни. ви'дњша б^о ја%ко возвраща'шеся на него ѕл^о”
|
|
42
|
42
|
|
І побігли вони від ізраїльтян по дорозі до пустелі; але військо переслідувало їх, і ті, що виходили з міст, убивали їх там;
|
И$ эTбњго'ша преD сн~ы і^и^л~евыми на пђти` пђсᲄы'ня, поlк же подви'гнђлъся на' ня. і^ и^же эT гра'да бїя'хђ я& средњ себе`”
|
|
43
|
43
|
|
оточили Веніаміна, і переслідували його до Менухи й уражали до самого східного боку Гиви.
|
И$ побива'хђ венїа^ми'на, и^ гна'ша ꙁа пя'тъ е^мђ до гава'я, безъ эTпочива'нїа, и^ потопта'ша и^хᲆ даже проти'вђ гаваѓ'на на восто'къ сл~нцђ”
|
|
44
|
44
|
|
І упало з синів Веніаміна вісімнадцять тисяч чоловік, людей сильних.
|
И$ падо'ша эT венїа^ми'на, Wи~і, мђж#. и^ си вс^и и^ мђжи си'лни”
|
|
45
|
45
|
|
[Ті, що залишилися,] повернулися і побігли до пустелі, до скелі Риммона, й убили ще [ізраїльтяни] на дорогах п’ять тисяч чоловік; і гналися за ними до Гидома і ще вбили з них дві тисячі чоловік.
|
И ѓ^зрњ'вшеся ѓ^ста'вшеи% и^ пробњго'ша въ пђсты'ню къ камы'кђ рем#мо'ню. и^ собира'хђ и^хъ ја%ко ѓ^ставшее эT вина` по стеѕяM, Wе~, мQђ и^ гна'ша въ слDњ и^хъ до гаваа'да. і^ и^зби'ша эT ниX, Wв~, мђж#”
|
|
46
|
46
|
|
Усіх же синів Веніамінових, які упали в той день, було двадцять п’ять тисяч чоловік, які оголювали меч, і всі вони були людьми сильними.
|
И$ бысть всњхъ мђжъ паDшихъ эT венїа'ми'на въ то'и дн~ь, Wк~е, мђжеи въздвиꙁа'ю^щиX ѓ^рђжїе, всиy с^и мђжи си'лнїи”
|
|
47
|
47
|
|
І повернулися [ті, що залишилися,] і втекли в пустелю, до скелі Риммона, шістсот чоловік, і залишалися там у кам’яній горі Риммоні чотири місяці.
|
И$ ѓ^зрњшася ѓ^ста'вшїи, и^ въбњго'ша вᲆ пђсᲄы'ню къ камы'кђ рем#мо'ню, х~, мQђ. и^ сњдњша въ камы'цњ реMмо'ни, д~, мsцњ”
|
|
48
|
48
|
|
Ізраїльтяни ж знову пішли до синів Веніамінових і вразили їх мечем, і людей у місті, і худобу, й усе, що тільки зустрічалося [у всіх містах], і все, що знаходилося на дорозі міста, спалили вогнем.
|
Сн~ове же і^и^л~еви воZврати'шася къ сн~омъ венїа^ми'неM” і^ и^зби'ша я& ѓ^рђжїемъ эT града вн^е. и^ скотъ и^ вс^е е^же ѓ^брњте'ся въ всXњ гра'дехъ, и^ гра'ды вс^я ѓ^брTњшаја%ся и^ꙁожго'ша ѓ^гнемъ”
|
|
Глава 21
|
Глvа, к~а”
|
|
1
|
1
|
|
І поклялися ізраїльтяни в Массифі, говорячи: ніхто з нас не віддасть дочки своєї синам Веніаміна заміж.
|
Сн~ове же і^и^л~еви кля'шася въ маси'џњ гл~юще, мђжъ эT наs да не да'сть венїа^ми'нђ дще'ре свое^а в# женђ`”
|
|
2
|
2
|
|
І прийшов народ у дім Божий, і сиділи там до вечора перед Богом, і підняли голосне волання, і сильно плакали,
|
И$ прїидоша лю'ди вᲆ веџи'ль. и сњдњша тђ до' вечера преD гм~ъ. и^ въз#двиго'ша глsа свои, и^ пла'кашеся пла'чемъ ве'лїимъ” И$ реко'ша
|
|
3
|
3
|
|
і сказали: Господи, Боже Ізраїлів! для чого трапилося це в Ізраїлі, що не стало тепер у Ізраїля одного коліна?
|
въскђю г~и б~е і^и^л~евъ, бы'сть си'це дне'сь въ і^и^л~и. е^же эTлђчи'ся эT і^и^л~я племя` е^ді'но”
|
|
4
|
4
|
|
На другий день устав народ вранці, і спорудили там жертовник, і принесли всепалення і мирні жертви.
|
И$ бы'сть наё%трїя ѓ^бђт'рњша лю'дїе. и^ съгради'ша т^ђ ѓ^лта'рь. и^ възнесо'ша вс^есъж#же'нїе сп~сенїя” И$ реко'ша сн~ове і^и^л~ви
|
|
5
|
5
|
|
І сказали сини Ізраїлеві: хто не приходив на зібрання перед Господом з усіх колін Ізраїлевих? Бо велике прокляття було проголошено на тих, які не прийшли перед Господом у Массифу, і було сказано, що ті віддані будуть на смерть.
|
кт^о е^сть и^же не възше'лъ въ собо'ръ эT всњхъ племе'нъ і^и^л~ь къ г~ђ. ја^ко вели'ка кля'тва бя'ше, не вшеDшим# къ г~ђ въ маси'џъ, гл~юще да и^змрTђ смр~тїю”
|
|
6
|
6
|
|
І зласкавилися сини Ізраїлеві над Веніаміном, братом своїм, і сказали: нині відсічене одне коліно від Ізраїля;
|
И$ жалњша сн~ове і^и^л~еви ѓ^ венїа^ми'нњ бра'те своеM. и^ реко'ша и^ ѓ^сњ'чено днsе е^ді'но племя` эT і^и^л~я”
|
|
7
|
7
|
|
як вчинити нам з тими, що залишилися з них, стосовно дружин, коли ми поклялися Господом не давати їм дружин з дочок наших?
|
Чт^о сътво'римъ ѓ^ста'вшихъ ѓ^ жена'хъ. а^ мы` кля'хомся гм~ъ, не да'ти и^мъ эT дще'рїи на'шихᲆ в жены`”
|
|
8
|
8
|
|
І сказали: чи немає кого з колін Ізраїлевих, хто не приходив перед Господом у Массифу? І виявилося, що з Іависа галаадського ніхто не приходив перед Господом у стан на зібрання.
|
И$ реко'ша кт^о е^сть е^ді'нъ эT племе'ни і^и^л~евъ, и^же не взы'и^де къ гв~и въ маси'џъ. и^ с^е не прїиде нї е^ді'нъ в полкᲆ эT а^ви'съ галаа'довыхъ в со'ньмъ”
|
|
9
|
9
|
|
І оглянули народ, і ось, не було там жодного з жителів Іависа галаадського.
|
И$ съгляда'ша людїи и^ с^е не бя'ше т^ђ мђжа, эT живђщихъ въ а^ви'сњ галаа'довњ”
|
|
10
|
10
|
|
І послала туди громада дванадцять тисяч чоловік, чоловіків сильних, і дали їм наказ, говорячи: йдіть і знищіть жителів Іависа галаадського мечем, і жінок і дітей;
|
И$ посла'ша та'мо со'ньмъ Wв~і мђжъ си'лы. и^ заповњ'даша и^мᲆ гл~юще, и^дњте і^ и^збїиᲄе живђщая въ а^ви'сњ галаа'довњ, ѓ^рђжїемъ же'ны и^ наро'ди”
|
|
11
|
11
|
|
і ось що зробіть: усякого чоловіка і всяку жінку, що пізнала ложе чоловікове, піддайте закляттю, [а дівчат залишайте живими. І зробили так].
|
Се же сътвори'те всемђ` мђжескђ по'лђ, и^ все'и женњ` позна'вшеи ло'же мђжеско, побїиᲄе. А$ дв~цњ живи'те и^ сътвори'ша ᲄа'ко”
|
|
12
|
12
|
|
І знайшли вони між жителями Іависа галаадського чотириста дівчат, які не пізнали ложа чоловікового, і привели їх у стан у Силом, що в землі Ханаанській.
|
И$ ѓ^брњто'ша эT живђщихᲆ въ и^а^ви'се галаа'довњ. у~, дв~ць дв~ою, ја%же не позна'ша ложа мђжеска. и^ приведо'ша я& в по'лчище в сило'мъ, и^же е^сть в земли` ханаа'нњ”
|
|
13
|
13
|
|
І послала вся громада переговорити із синами Веніаміна, які були в скелі Риммоні, і оголосила їм мир.
|
И$ посла` весь со'нмъ. и^ гл~аша къ сн~омᲆ вениа^ми'новыM. и^же в камы'цњ рем#мо'ни. и^ призва'ша и& съ ми'ромъ”
|
|
14
|
14
|
|
Тоді повернулися сини Веніаміна [до ізраїльтян], і дали їм [ізраїльтяни] дружин, яких залишили в живих з жінок Іависа галаадського; але виявилося, що цього було недостатньо.
|
И$ ѓ^брати'ся венїа^ми'нъ къ сн~омъ і^и^л~евыM в т^о вре'мя, и^ да'ша иM сн~ове і^и^л~еви же'ны ја^же жи'во съхра'нше эT дще'реи а^ви'с#съ галаа'дова. и^ ё^годи'ша и^мъ та'ко,
|
|
15
|
15
|
|
Народ же жалкував за Веніаміном, що Господь не зберіг цілости колін Ізраїлевих.
|
и^ лю'дїе же ё^мили'шася ѓ^ венїа^ми'нњ. ја^ко сътвори` г~ь разлђче'нїе в племе'нехъ і^и^л~евыхъ”
|
|
16
|
16
|
|
І сказали старійшини громади: що нам робити з тими, що залишилися, стосовно дружин, бо знищені жінки у Веніаміна?
|
И$ реко'ша ста'рцы со'нма чт^о сътво'римъ ѓ^ста'вшимᲆ ѓ^ жена'хъ. ја%ко поги'бе эT венїа^ми'на жена`”
|
|
17
|
17
|
|
І сказали: спадкоємна земля нехай залишається синам Веніаміна, які вціліли, щоб не зникло коліно від Ізраїля;
|
И$ ка'ко бђ'детᲆ прича'стїе ё^цњлњвшихъ эT вениа^ми'на. да не поги'бнетъ племя` эT і^и^л~я”
|
|
18
|
18
|
|
але ми не можемо дати їм дружин з дочок наших; тому що сини Ізраїлеві поклялися, говорячи: проклятий, хто дасть дружину Веніаміну.
|
А$ м^ы не воꙁмо'жемᲆ да'ти иM же'нъ эT дще'рїи нашиX ја%ко кля'шася сн~ове і^и^л~еви гл~юще, про'клятъ дая` женђ` венїа^ми'нђ”
|
|
19
|
19
|
|
І сказали: ось, щороку буває свято Господнє у Силомі, що на північ від Вефиля і на схід від дороги, яка веде від Вефиля в Сихем, і на південь від Левони.
|
И$ реко'ша с^е пра'ꙁдникъ г~ђ в сило'мњ эT дн~їи въ дн~ь. и^же е^сть эT сњвера къ веџи'лю, на въсто'къ сл~нцђ ё^ пђти` въсходя'щаго, эT веџи'ля в сихе'мъ, и^ эT юга лево'ны”
|
|
20
|
20
|
|
І наказали синам Веніаміна і сказали: підіть і засядьте у виноградниках,
|
И$ заповњ'даша сн~омᲆ вениа^ми'немъ гл~юще. и^дњте и^ пресњди'те въ виногра'дњхъ”
|
|
21
|
21
|
|
і дивіться, коли вийдуть дівчата силомські танцювати в хороводах, тоді вийдіть з виноградників і захопіть собі кожен дружину з дівчат силомських і йдіть у землю Веніамінову;
|
И$ смотри'те а^ще и^зы'дђтъ дще'ри живђщихъ в сило'мњ, пляса'ти въ ли'ки да и^ꙁы'дете и^з виногра'да и^ да въсхи'тите мђжъ женђ` себњ эT дще'рїи сило'мль. да эTи'дете на' ꙁемлю венїа^ми'ню”
|
|
22
|
22
|
|
і коли прийдуть батьки їхні, або брати їхні зі скаргою до нас, ми скажемо їм: простіть нас за них, бо ми не взяли для кожного з них дружини на війні, і ви не дали їм; тепер ви винні.
|
И$ е^гда` бђдетъ прїидђтъ эTц~ы и^хъ и^ бра'тїя и^хъ прњтися к на'мъ. и^ речемъ иM поми'лђите я&. ја^ко нњсть мђжъ поја%лъ жены` своея в# по'лце, ја%ко м^ы нњ'смы дали` и^мъ же'нъ. ја%ко не съгрњши'сте”
|
|
23
|
23
|
|
Сини Веніаміна так і зробили, і взяли дружин за числом своїм з тих, що були у хороводі, яких вони викрали, і пішли і повернулися в наділ свій, і побудували міста і стали жити в них.
|
И$ сътвори'ша та'ко сн~ове венїа^ми'ни. и^ поя'ша же'ны по числђ иX эT пля'шђщиX ја%же въсхити'ша эTи^до'ша, и^ възврати'шася въ прича'стїе свое. и^ съграdша гра'ды, и^ всели'шася в ни'хъ”
|
|
24
|
24
|
|
У той же час ізраїльтяни розійшлися звідти кожен у коліно своє й у плем’я своє, і пішли звідти кожен у наділ свій.
|
И$ эTи^до'ша эTтђдђ сн~ове і^и^л~еви в т^о вре'мя, и^ мђжъ въ племя` свое и^ в роD свои і^ и^зы'де эTтђдђ мђж# въ прича'стїе свое”
|
|
25
|
25
|
|
У ті дні не було царя в Ізраїлі; кожен робив те, що йому здавалося справедливим.
|
И$ в ты` дн~и не бя'ше цр~я въ і^и^л~и, и^ мђжъ е^же ё^го'дно преD ѓ^чи'ма творя'ше”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.