|
Глава 5
|
Глава́ є҃
|
|
1
|
1
|
|
Згадай, Господи, що над нами звершилося; споглянь і подивися на наругу нашу.
|
Мл҃тва і҆еремі́и прⷪ҇ро́ка. Помѧнѝ, гдⷭ҇и, что̀ бы́сть на́мъ: при́зри и҆ ви́ждь оу҆кори́знꙋ на́шꙋ:
|
|
2
|
2
|
|
Спадщина наша перейшла до чужих, доми наші — до іноплемінників;
|
достоѧ́нїе на́ше ѡ҆брати́сѧ къ чꙋжди̑мъ и҆ до́мы на́шѧ ко и҆ноплеме́нникѡмъ:
|
|
3
|
3
|
|
ми зробилися сиротами, без батька; матері наші — як удови.
|
си́ри бы́хомъ, нѣ́сть ѻ҆тца̀, ма́тєри на́шѧ ꙗ҆́кѡ вдѡвы̀.
|
|
4
|
4
|
|
Воду свою п’ємо за срібло, дрова наші дістаються нам за гроші.
|
Во́дꙋ на́шꙋ за сребро̀ пи́хомъ, дрова̀ на̑ша за цѣ́нꙋ кꙋпова́хомъ:
|
|
5
|
5
|
|
Нас гонять у шию, ми працюємо, і не маємо відпочинку.
|
на вы̑ѧ на́шѧ гони́ми бы́хомъ, трꙋди́хомсѧ, не почи́хомъ.
|
|
6
|
6
|
|
Простягаємо руку до єгиптян, до ассиріян, щоб насититися хлібом.
|
Є҆гѵ́петъ дадѐ рꙋ́кꙋ, а҆ссꙋ́ръ въ насыще́нїе и҆́хъ.
|
|
7
|
7
|
|
Батьки наші грішили: їх уже немає, а ми несемо покарання за беззаконня їхні.
|
Ѻ҆тцы̀ на́ши согрѣши́ша, и҆ нѣ́сть и҆́хъ, мы́ же беззакѡ́нїѧ и҆́хъ под̾ѧ́хомъ.
|
|
8
|
8
|
|
Раби господарюють над нами, і нема кому визволити від рук їхніх.
|
Рабѝ ѡ҆блада́ша на́ми, и҆збавлѧ́ющагѡ нѣ́сть ѿ рꙋкꙋ̀ и҆́хъ.
|
|
9
|
9
|
|
З небезпекою для життя від меча, у пустелі дістаємо хліб собі.
|
Въ дꙋша́хъ на́шихъ носи́хомъ хлѣ́бъ на́шъ, ѿ лица̀ меча̀ въ пꙋсты́ни.
|
|
10
|
10
|
|
Шкіра наша почорніла, як піч, від пекучого голоду.
|
Ко́жа на́ша а҆́ки пе́щь ѡ҆бгорѣ̀, разсѣдо́шасѧ ѿ лица̀ бꙋ́рей гла́да.
|
|
11
|
11
|
|
Дружин безчестять на Сионі, дівиць — у містах юдейських.
|
Же́нъ въ сїѡ́нѣ смири́ша, дѣви́цъ во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ.
|
|
12
|
12
|
|
Князі повішені руками їхніми, лиця старців не поважаються.
|
Кнѧ̑зи въ рꙋка́хъ и҆́хъ повѣ́шени бы́ша, старѣ̑йшины не просла́вишасѧ.
|
|
13
|
13
|
|
Юнаків беруть до жорнів, і діти падають під ношами дров.
|
И҆збра́ннїи пла́чь под̾ѧ́ша, и҆ ю҆́нѡши въ кла́дѣ и҆знемого́ша.
|
|
14
|
14
|
|
Старці вже не сидять біля воріт; юнаки не співають.
|
И҆ ста́рцы ѿ вра́тъ ѡ҆скꙋдѣ́ша, и҆збра́ннїи ѿ пѣ́сней свои́хъ оу҆молко́ша.
|
|
15
|
15
|
|
Припинилася радість серця нашого; хороводи наші перетворилися на нарікання.
|
Разсы́пасѧ ра́дость серде́цъ на́шихъ, ѡ҆брати́сѧ въ пла́чь ли́къ на́шъ,
|
|
16
|
16
|
|
Упав вінець з голови нашої; горе нам, що ми згрішили!
|
спадѐ вѣне́цъ со главы̀ на́шеѧ: го́ре на́мъ, ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ.
|
|
17
|
17
|
|
Від цього й ниє серце наше; від цього затьмарилися очі наші.
|
Ѡ҆ се́мъ смꙋти́сѧ се́рдце на́ше, ѡ҆ се́мъ поме́ркнꙋша ѻ҆́чи на́ши.
|
|
18
|
18
|
|
Від того, що запустіла гора Сион, лисиці ходять по ній.
|
На горѣ̀ сїѡ́нѣ, ꙗ҆́кѡ поги́бе, лиси̑цы ходи́ша.
|
|
19
|
19
|
|
Ти, Господи, перебуваєш повіки; престіл Твій — у рід і рід.
|
Ты́ же, гдⷭ҇и, во вѣ́ки всели́шисѧ, прⷭ҇то́лъ тво́й въ ро́дъ и҆ ро́дъ.
|
|
20
|
20
|
|
Для чого зовсім забуваєш нас, залишаєш нас на тривалий час?
|
Вскꙋ́ю во вѣ́ки забыва́еши на́съ, ѡ҆ста́виши ли на́съ въ продолже́нїе дні́й;
|
|
21
|
21
|
|
Наверни нас до Тебе, Господи, і ми навернемося; онови дні наші, як у давнину.
|
Ѡ҆брати́ ны, гдⷭ҇и, къ тебѣ̀, и҆ ѡ҆брати́мсѧ, и҆ возновѝ дни̑ на́шѧ ꙗ҆́коже пре́жде.
|
|
22
|
22
|
|
Невже Ти зовсім відкинув нас, прогнівався на нас безмірно?
|
Ꙗ҆́кѡ ѿрѣва́ѧ ѿри́нꙋлъ є҆сѝ на́съ, разгнѣ́валсѧ є҆сѝ на ны̀ ѕѣлѡ̀.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.