|
Глава 5
|
Глава́ є҃
|
|
1
|
1
|
| Згадай, Господи, що над нами звершилося; споглянь і подивися на наругу нашу. | Мл҃тва і҆еремі́и прⷪ҇ро́ка. Помѧнѝ, гдⷭ҇и, что̀ бы́сть на́мъ: при́зри и҆ ви́ждь оу҆кори́знꙋ на́шꙋ: |
|
2
|
2
|
| Спадщина наша перейшла до чужих, доми наші — до іноплемінників; | достоѧ́нїе на́ше ѡ҆брати́сѧ къ чꙋжди̑мъ и҆ до́мы на́шѧ ко и҆ноплеме́нникѡмъ: |
|
3
|
3
|
| ми зробилися сиротами, без батька; матері наші — як удови. | си́ри бы́хомъ, нѣ́сть ѻ҆тца̀, ма́тєри на́шѧ ꙗ҆́кѡ вдѡвы̀. |
|
4
|
4
|
| Воду свою п’ємо за срібло, дрова наші дістаються нам за гроші. | Во́дꙋ на́шꙋ за сребро̀ пи́хомъ, дрова̀ на̑ша за цѣ́нꙋ кꙋпова́хомъ: |
|
5
|
5
|
| Нас гонять у шию, ми працюємо, і не маємо відпочинку. | на вы̑ѧ на́шѧ гони́ми бы́хомъ, трꙋди́хомсѧ, не почи́хомъ. |
|
6
|
6
|
| Простягаємо руку до єгиптян, до ассиріян, щоб насититися хлібом. | Є҆гѵ́петъ дадѐ рꙋ́кꙋ, а҆ссꙋ́ръ въ насыще́нїе и҆́хъ. |
|
7
|
7
|
| Батьки наші грішили: їх уже немає, а ми несемо покарання за беззаконня їхні. | Ѻ҆тцы̀ на́ши согрѣши́ша, и҆ нѣ́сть и҆́хъ, мы́ же беззакѡ́нїѧ и҆́хъ под̾ѧ́хомъ. |
|
8
|
8
|
| Раби господарюють над нами, і нема кому визволити від рук їхніх. | Рабѝ ѡ҆блада́ша на́ми, и҆збавлѧ́ющагѡ нѣ́сть ѿ рꙋкꙋ̀ и҆́хъ. |
|
9
|
9
|
| З небезпекою для життя від меча, у пустелі дістаємо хліб собі. | Въ дꙋша́хъ на́шихъ носи́хомъ хлѣ́бъ на́шъ, ѿ лица̀ меча̀ въ пꙋсты́ни. |
|
10
|
10
|
| Шкіра наша почорніла, як піч, від пекучого голоду. | Ко́жа на́ша а҆́ки пе́щь ѡ҆бгорѣ̀, разсѣдо́шасѧ ѿ лица̀ бꙋ́рей гла́да. |
|
11
|
11
|
| Дружин безчестять на Сионі, дівиць — у містах юдейських. | Же́нъ въ сїѡ́нѣ смири́ша, дѣви́цъ во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ. |
|
12
|
12
|
| Князі повішені руками їхніми, лиця старців не поважаються. | Кнѧ̑зи въ рꙋка́хъ и҆́хъ повѣ́шени бы́ша, старѣ̑йшины не просла́вишасѧ. |
|
13
|
13
|
| Юнаків беруть до жорнів, і діти падають під ношами дров. | И҆збра́ннїи пла́чь под̾ѧ́ша, и҆ ю҆́нѡши въ кла́дѣ и҆знемого́ша. |
|
14
|
14
|
| Старці вже не сидять біля воріт; юнаки не співають. | И҆ ста́рцы ѿ вра́тъ ѡ҆скꙋдѣ́ша, и҆збра́ннїи ѿ пѣ́сней свои́хъ оу҆молко́ша. |
|
15
|
15
|
| Припинилася радість серця нашого; хороводи наші перетворилися на нарікання. | Разсы́пасѧ ра́дость серде́цъ на́шихъ, ѡ҆брати́сѧ въ пла́чь ли́къ на́шъ, |
|
16
|
16
|
| Упав вінець з голови нашої; горе нам, що ми згрішили! | спадѐ вѣне́цъ со главы̀ на́шеѧ: го́ре на́мъ, ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ. |
|
17
|
17
|
| Від цього й ниє серце наше; від цього затьмарилися очі наші. | Ѡ҆ се́мъ смꙋти́сѧ се́рдце на́ше, ѡ҆ се́мъ поме́ркнꙋша ѻ҆́чи на́ши. |
|
18
|
18
|
| Від того, що запустіла гора Сион, лисиці ходять по ній. | На горѣ̀ сїѡ́нѣ, ꙗ҆́кѡ поги́бе, лиси̑цы ходи́ша. |
|
19
|
19
|
| Ти, Господи, перебуваєш повіки; престіл Твій — у рід і рід. | Ты́ же, гдⷭ҇и, во вѣ́ки всели́шисѧ, прⷭ҇то́лъ тво́й въ ро́дъ и҆ ро́дъ. |
|
20
|
20
|
| Для чого зовсім забуваєш нас, залишаєш нас на тривалий час? | Вскꙋ́ю во вѣ́ки забыва́еши на́съ, ѡ҆ста́виши ли на́съ въ продолже́нїе дні́й; |
|
21
|
21
|
| Наверни нас до Тебе, Господи, і ми навернемося; онови дні наші, як у давнину. | Ѡ҆брати́ ны, гдⷭ҇и, къ тебѣ̀, и҆ ѡ҆брати́мсѧ, и҆ возновѝ дни̑ на́шѧ ꙗ҆́коже пре́жде. |
|
22
|
22
|
| Невже Ти зовсім відкинув нас, прогнівався на нас безмірно? | Ꙗ҆́кѡ ѿрѣва́ѧ ѿри́нꙋлъ є҆сѝ на́съ, разгнѣ́валсѧ є҆сѝ на ны̀ ѕѣлѡ̀. |
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.