|
Глава 14
|
Глvа, д~і”
|
|
1
|
1
|
|
Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити.
|
Бњ же па'сха и^ ѓ^прњсноцы по двою дн~їю” И$ і^ска'хђ а^рхїере'е и^ кни'жницы, ка'ко е^го лестїю е%м#ше оу^бїютъ.
|
|
2
|
2
|
|
Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
|
гл~ахђ же, н^о не в# праꙁDник#, е^да како млъва бђдетъ людъска”
|
|
3
|
3
|
|
І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
|
І$ сђщђ е^мђ въ виџанїи, в домђ си'мона прокаженаго, въꙁлежащђ е^мђ” Пр#їиде жена` и^мђщи а^лава'стръ мљ=ра нар#днаго пистикїа мно'гоцњнны. и^ съкрђши а^лава'стръ, възливаше е^мђ на главђ”
|
|
4
|
4
|
|
Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
|
Бњхђ же нњцїи негодђ'юще в# себњ, и^ гл~юще. въ что` ги'бель сїа мљ=рнаа бысть;
|
|
5
|
5
|
|
Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
|
можа'ше бо с^е продано` бы'ти вя'ще трїи сотъ пњняѕь, и^ да'тися ни'щимъ. и^ прњща'хђ е'й”
|
|
6
|
6
|
|
Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
|
І$с~ же рече, ѓ^ста'вите еа`, что` е'й трђды` даете`; добро` дњло съдњла ѓ^ мнњ.
|
|
7
|
7
|
|
Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте.
|
всегда б^о ни'щая и%мате с# собою, и^ е^гда хо'щеᲄе, мо'жете и^мъ добротворити. мене же не всегда и%мате.
|
|
8
|
8
|
|
Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння.
|
е^же и^мњ сїа, сътвори`. преDвари пома'ꙁати м^и тᲇло на погребе'нїе”
|
|
9
|
9
|
|
Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила.
|
А$ми'нь гл~ю вамᲆ. и^деже а^ще проповњсться е^љhлїе с^е въ всемъ ми'рњ, и^ е^же сътвори' сїа, гл~ано бђ'детъ в# па'мять еа`”
|
|
10
|
10
|
|
І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм.
|
И$ іоу'да и^скарїѓ'т#скїи е^ді'нъ эT ѓ^боюна'десяте, и%де къ а^рхїер'еѓмᲆ да предасть е^го и^мᲆ”
|
|
11
|
11
|
|
Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його.
|
Э$ни же слы'шавше вᲆзра'довашася, и^ ѓ^бњща'шя е^мђ сре'бреникы дати, и^ и^ска'ше ка'ко е^го в# подо'бно вре'мя предастᲆ”
|
|
12
|
12
|
|
У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо.
|
И$ в# пр'ъвы дн~ь ѓ^прњ'снокъ, е^гда па'схђ жря'хђ, гл~аша е%мђ оу^чн~цы е^го” Гд^њ хо'щеши, шеDше оу^гото'вае^мᲆ да ја%си па'схђ;
|
|
13
|
13
|
|
І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
|
и^ посла` дв^а эT оу^чн~къ своиX, и^ гл~а и^мъ. и^дњта въ' граD, и^ сря'щеT в^ы чл~къ в# скђделницњ во'дђ нося, по немъ и^дњта.
|
|
14
|
14
|
|
і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками?
|
и^ и^дњже а'ще вни'деT, рцњта господи'нђ до'мђ, ја%ко оу^чт~ль гл~етъ, гдњ е^сть вита'лница, и^деже пасхђ съ оу^чн~кы мои'ми снњм'ъ;
|
|
15
|
15
|
|
І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.
|
и^ то'и ва'ма пока'жетъ го'рницђ ве'лїю по'стланђ гото'вђ. т^ђ оу^гото'ваиᲄа намъ”
|
|
16
|
16
|
|
І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску.
|
І$ и^зыдоста оу^чн~ка е^го, и^ прїдо'ста въ' градъ, и^ ѓ^брњто'ста ја%коже рече и'ма. и^ оу^гото'васта па'схђ”
|
|
17
|
17
|
|
Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
|
И$ вече'рђ бывшђ, прїиде съ ѓ^бњманадесяте”
|
|
18
|
18
|
|
І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене.
|
и^ възлежа'щемъ и#мъ и^ ја%дђщ'емъ, рече і^с~, а^ми'нь гл~ю вамъ, ја^ко е^ді'нъ эT васъ предастъ м^я ја%дыи` съ мною”
|
|
19
|
19
|
|
Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я?
|
ѓ^ни же нача'шя скорбњти, и^ гл~ати е^мђ е^ді'нъ по е^ді'номђ. е^да а^зъ; и^ дрђги'и, е^да а^ꙁъ;
|
|
20
|
20
|
|
Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо.
|
ѓ%н же эTвњщавъ, рече иM. е^ді'нъ эT ѓ^боюнадесяте, ѓ^мочеи` со мною в соли'ло.
|
|
21
|
21
|
|
Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
|
сн~ъ оу^бо члчsкыи и'деT ја%коже е^сть пи'сано ѓ^ немъ. горе же чл~кђ томђ, и^мже сн~ъ члчsкыи предасться. добрње бы'ло бы^ е^мђ, а^ще не бы` родилъся чл~къ то'и”
|
|
22
|
22
|
|
І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
|
И$ ја%дђщ'емᲆ и^мъ, прїе'мъ і^с~ хлњбъ, и^ блsвивъ преломи`, и^ дастъ и^мъ, рече, прїимњте ја^ди'те. с^е еs тњл'о мое”
|
|
23
|
23
|
|
І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі.
|
И$ прїимъ ча'шђ, хвалђ въздавъ, дастъ и^мъ. и^ пи'ша эT неа` вс^и.
|
|
24
|
24
|
|
І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.
|
и^ реq и^мъ. с^е е^сть кро'въ моа` но'ваго ꙁавњта, за мно'гы и^злива'ема”
|
|
25
|
25
|
|
Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
|
А$ми'нь же гл~ю вамъ, ја^ко ктомђ не и^мамъ пи'ти эT плода ло'знаго до' дн~е того, е^гда е& пїю но'во в# црsтвїи бж~їи”
|
|
26
|
26
|
|
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
|
и^ въспњ'вше и^зыдо'шя в горђ е^леѓ'нскђю”
|
|
27
|
27
|
|
І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці.
|
И гл~а и^мъ і^с~, ја%ко вс^и съблазнитеся ѓ^ мнњ в но'щъ сїю. пи'сано бо е^сть, поражђ па'стыря, и^ разы'дђтся ѓ^вца.
|
|
28
|
28
|
|
По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї.
|
но потомᲆ е^гда въскрsнђ варя'ю в^ы в# галиле'и`”
|
|
29
|
29
|
|
Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.
|
Петръ же рече е^мђ. и^ а^ще вс^и събла'зняTся, н^о не а'ꙁъ”
|
|
30
|
30
|
|
І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
|
И$ гл~а е^мђ і^с~, а^ми'нь гл~ю тебњ, ја^кот^ы днsе в нощъ сїю, прежде даже втори'цею пњтель не въз#гласиT, тр^и кра'ты эTвр'ьжешися мене`.
|
|
31
|
31
|
|
Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
|
ѓ^н же мно'жае гл~аше паче. а^ще м^и е^сть с тобою оу^мрети, не эTвр'ьгђся тебе. тако же и^ вс^и гл~ахђ”
|
|
32
|
32
|
|
Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.
|
И$ прїид^оша в# весь, е^йже и^мя геџсїманїи” И$ гл~а оу^чн~коM свои'мъ. сњди'те здњ до'ндеже помолюся”
|
|
33
|
33
|
|
І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати.
|
и^ поя'тъ петра, і^ и^а'кова, и^ і^ѓ^а'нна с# собою. и^ начатъ оу^жаса'тися и^ тђжи'ти.
|
|
34
|
34
|
|
І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте.
|
и^ гл~а и^мъ, приско'рбна е^сть дш~а моа до смр~ти. бђд'њте зд^њ и^ бди'те.
|
|
35
|
35
|
|
І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця.
|
и^ прешедъ ма'ло, паде на земли, и^ моля'шеся, да а'ще възможно е^сть, да ми'мои^дет# эT него часъ”
|
|
36
|
36
|
|
І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти.
|
и^ гл~аше, а%вва эTч~е, вс^я възмо'жна тебњ, ми'монеси` эT мене чашђ сїю. н^о не е^же а^зъ хощђ, н^о е^же т^ы.
|
|
37
|
37
|
|
Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години?
|
и^ прїиде и^ ѓ^брњте иX спя'ща. и^ гл~а петрови, си'моне спи'ши ли; не въꙁможе е^ді'ного часа побдњти;
|
|
38
|
38
|
|
Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
|
бди'те и^ моли'теся, да не вни'дете в# напасть” дх~ъ бо бо'дръ, пло'ть же немощна”
|
|
39
|
39
|
|
І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово.
|
И$ па'кы шеD помоли'ся, тоже сло'во рекъ.
|
|
40
|
40
|
|
І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
|
и^ въз#вра'щся, ѓ^брњте и^хъ па'кы спя'щя” Бњхђ б^о ѓ^чеса' и^мъ тя'готна. и^ не и^мња'хђ что бышя эTвᲇщали е^мђ”
|
|
41
|
41
|
|
І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.
|
И$ прїиде трети'цею, и^ гл~а и^мᲆ. спи'те про'чее и^ почиваиᲄе. приспњ к'онеw, прїиде часъ. с^е преда'ется сн~ъ чл~ческїи в# рђкы грњшникомъ.
|
|
42
|
42
|
|
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене.
|
в#ста'нњте и'демъ, с^е предааи` м^я прибли'жися”
|
|
43
|
43
|
|
І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин.
|
И/ абїе е^ще е^мђ гл~ющђ, прїиде і^оу'да е^ді'нъ сыи эT ѓ^боюна'десяте, и^ с ниM нароD многъ, съ ѓ^рђжїемъ и^ дреко'льми, эT а^рхїере'и и^ кни'жникъ и^ ста'рецъ”
|
|
44
|
44
|
|
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.
|
да'сть же предааи` е^го ꙁна'менїе и^мъ, гл~я. е^гоже а^ще лобжђ, то'и е^сть, и^мњте е^го, и^ ведњте е^го съхра'нно”
|
|
45
|
45
|
|
І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його.
|
И$ пришеD, а^бїе пристђ'пль к немђ гл~а е^мђ. ра'вви ра'вви, и^ ѓ^блобыза е^го”
|
|
46
|
46
|
|
А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.
|
ѓ^ни' же възложи'ша рђцᲇ свои` на'нь и^ ја%ша е^го”
|
|
47
|
47
|
|
Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо.
|
Є$ді'н же нњкᲄо эT стоя'щихъ и^звлекъ ножъ, оу^да'ри раба` а^рхїере'ѓва, и^ оу^рњз'а е^мђ оу^хо”
|
|
48
|
48
|
|
Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.
|
И$ эTвњща'въ і^с~, рече и^мъ. ја%ко на разбо'иника ли и^зыдосте съ ѓ^рђжїемъ и^ дреколми ја%ти м^я;
|
|
49
|
49
|
|
Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання.
|
по вся` дн~и бњхъ при васъ в# цр~кви оу^ча`, и^ не я'сте мене. н^о да сбђдђтся писа'нїа.
|
|
50
|
50
|
|
Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
|
и^ ѓ^ста'вльше е^го, вс^и бњжа'шя”
|
|
51
|
51
|
|
Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його.
|
И$ е^ді'нъ нњ'кто ю%ноша и'де по не'мъ, ѓ^дњ'ан# в# плаща'ницђ по' нагђ, и^ я'ша того ю'ношђ”
|
|
52
|
52
|
|
Але він, покинувши покривало, голим утік від них.
|
ѓ^н же ѓ^ста'вль плащаницђ, нагъ бњжа` эT них#.
|
|
53
|
53
|
|
І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини.
|
И ведошя і^с~а къ а^рхїере'ѓмᲆ. и^ снидошася к немђ вс^и а^рхїере'е, и^ кни'жницы и^ старцы”
|
|
54
|
54
|
|
Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
|
И$ петръ и^здале'че вᲆ слњдъ е^го и^де до внђтръ въ дво'рᲆ а^рхїе^ре'ѓвъ, и^ б^њ сњдя съ слђгами и^ грњяся при свњщи”
|
|
55
|
55
|
|
Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.
|
А$рхїере'е же и^ весь со'нмъ, и^ска'хђ на і^с~а свњдительства, да оу^мрьᲄвятъ е^го, и^ не ѓ^брњтахђ.
|
|
56
|
56
|
|
Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились.
|
мноѕи б^о лжесвDњтельсᲄвовахђ нань, и^ равна свDњтельствїа не бᲇхђ”
|
|
57
|
57
|
|
І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили:
|
И$ нњцїи в#ста'вше лже свњдњтельствовахђ нань, гл~юще.
|
|
58
|
58
|
|
ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.
|
ја%ко м^ы слы'шахоM е^го гл~юща, ја%ко а^зъ разорю` цр~ков# сїю рђкотворе'нђю, и^ трими дн~ьми и%нђ нерђкотворе'нђ съзи'ждђ,
|
|
59
|
59
|
|
Але й таке свідчення їхнє не сходилось.
|
и^ ни та'ко равно б^њ свDњтельство иX”
|
|
60
|
60
|
|
Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
|
и^ въстаv а^рхїере'и посредњ, въпроси` і^с~а гл~я. не эTвњщава'еши л^и ничесоже, чт^о сїи на тя свњдњтельствђютъ;
|
|
61
|
61
|
|
Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?
|
ѓ^н же млъча'ше, и^ ничесоже эTвᲇщава'ше” пакы а^рхїере'и въпроси` е^го, и^ гл~а е^мђ. ты ли е^си х~с, сн~ь блsве'наго;
|
|
62
|
62
|
|
Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними.
|
і^с~ же реq, а^зъ е^смь. и^ оу%зрите сн~а чкчsкаго ѓ^деснђ'ю сњдяща си'лы, и^ грядђщ'а съ ѓ^блакы нбsными”
|
|
63
|
63
|
|
Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки?
|
А$рхїерей же расᲄръѕа ри'зы своя гл~я, что` е^ще требђемъ свDњтелїи;
|
|
64
|
64
|
|
Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти.
|
слы'шясте хђлђ. чт^о вам ся мнитъ; ѓ^ни же вс^и ѓ^сђди'шя е^го, быти пови'нна смр~ти”
|
|
65
|
65
|
|
І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
|
И$ нача'шя нњ'цїи плювати на'нь, и^ прикрывати лице` е^го, и^ мђ'чити е^го, и^ гл~ати е^мђ, прорци`, и^ слђгы` по лани'тома е^го бїа'хђ”
|
|
66
|
66
|
|
Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика
|
И$ сђщђ петрови вᲆ дворњ низђ, прїиде е^ді'на эT рабы'нь а^рхїере'ѓвњхъ,
|
|
67
|
67
|
|
і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином.
|
и^ видњвши петра грњющася, възрњ'вши нань гл~а. и^ т^ы с# назаряниноM і^с~омъ б^њ;
|
|
68
|
68
|
|
Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.
|
ѓ^н же эTвр'ьжеся гл~я. не вњ'дњ ни свMњ чт^от^ы гл~еши. і^ и^зы'де вон'ъ на преDдво'рїе, и^ а^лекто'ръ въз#гласи`.
|
|
69
|
69
|
|
Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.
|
и^ рабы'ни ви'дњвши е^го па'ки, начатъ гл~ати преDстоя'щимъ, ја%ко се'и эT ниX е^сть.
|
|
70
|
70
|
|
Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа.
|
ѓ^н же па'кы эTмњта'шеся. и^ по ма'лњ пакы стоя'щїи` гл~ахђ пеᲄро'ви, въис'тинђ эT нихъ е^си. иб^о галиле'анинъ е^си, и^ бесњда твоа` подо'бится”
|
|
71
|
71
|
|
Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.
|
ѓ^н же начатъ роти'тися и^ кляти'ся, ја%ко не вњм'ъ чл~ка сего`, е^гоже в^ы гл~ете.
|
|
72
|
72
|
|
Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати.
|
и^ второ'е алекто'ръ въз#гласи`” И$ помянђв# петръ гл~ъ е^же рече е^мђ і^с~, ја%ко преже даже пњтель не въз#гласитъ два краты, эTврьжешися мене тр^и кра'ты. и^ наченъ пла'кашеся”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.