Глава 15
1
Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові.
2
Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
3
І первосвященики звинувачували Його багато в чому.
4
Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе?
5
Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався.
6
На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.
7
Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
8
І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них.
9
Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
10
Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики.
11
Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
12
Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським?
13
Вони знову закричали: розіпни Його.
14
Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його!
15
Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
16
Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,
17
і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
18
і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський!
19
І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому.
20
Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти.
21
І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.
22
І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце.
23
І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.
24
Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.
25
Була третя година, і розіп’яли Його.
26
І був напис провини Його: Цар Юдейський.
27
З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.
28
І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний.
29
Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш!
30
Спаси Себе Самого і зійди з хреста.
31
Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!
32
Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.
33
О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.
34
О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
35
Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе.
36
А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.
37
Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух.
38
І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.
39
Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.
40
Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,
41
які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима.
42
І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою].
43
Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове.
44
Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
45
І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.
46
Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.
47
Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.
