Глава 5
1
І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську.
2
І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого;
3
він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами,
4
бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його.
5
Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння.
6
Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому.
7
І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8
Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка.
9
І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас.
10
І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї.
11
Паслось же там біля гори велике стадо свиней.
12
І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них.
13
Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі.
14
Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.
15
Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.
16
Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.
17
І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх.
18
І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним.
19
Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе.
20
І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися.
21
Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря.
22
І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його
23
і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива.
24
Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.
25
Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,
26
багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, —
27
почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його,
28
бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.
29
І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги.
30
І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?
31
Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?
32
Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це.
33
Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.
34
Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.
35
Коли він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?
36
Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.
37
І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова.
38
І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили.
39
І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить.
40
І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.
41
І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.
42
В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого.
43
І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти.
