|
Євангеліє від Марка
|
От Ма́рка
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого. | Зача́ло Єва́нгеліа Іису́са Христа́, Сы́на Бо́жія, |
|
2
|
2
|
| Як написано у пророків: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. | я́коже є́сть пи́сано во проро́цѣхъ: се́, А́зъ посыла́ю А́нгела Моєго́ предъ лице́мъ Твои́мъ, и́же угото́витъ пу́ть Тво́й предъ Тобо́ю. |
|
3
|
3
|
| Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. | Гла́съ вопію́щаго въ пусты́ни: угото́вайте пу́ть Госпо́день, пра́вы твори́те стези́ Єго́. |
|
4
|
4
|
| Явився Іоан, який хрестив у пустелі і проповідував хрещення на покаяння для відпущення гріхів. | Бы́сть Іоа́ннъ крестя́й въ пусты́ни и проповѣ́дая креще́ніє покая́нія во отпуще́ніє грѣхо́въ. |
|
5
|
5
|
| І виходили до нього з усієї країни Юдейської і єрусалимляни; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. | И исхожда́ше къ нему́ вся́ Іуде́йская страна́ и Ієрусали́мляне: и креща́хуся вси́ во Іорда́нѣ рѣцѣ́ от него́, исповѣ́дающе грѣхи́ своя́. |
|
6
|
6
|
| Іоан же носив одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх і їв акриди* та дикий мед. | Бѣ́ же Іоа́ннъ оболче́нъ власы́ велблу́жди, и по́ясъ усме́нъ о чреслѣ́хъ єго́, и яды́й акри́ды и ме́дъ ди́вій. |
|
7
|
7
|
| І проповідував, кажучи: гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його. | И проповѣ́даше, глаго́ля: гряде́тъ Крѣ́плій мене́ вслѣ́дъ мене́, Єму́же нѣ́смь досто́инъ прекло́нься разрѣши́ти реме́нь сапо́гъ Єго́: |
|
8
|
8
|
| Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим. | а́зъ у́бо крести́хъ вы́ водо́ю: То́й же крести́тъ вы́ Ду́хомъ Святы́мъ. |
|
9
|
9
|
| І сталось у ті дні, прийшов Ісус із Назарета галилейського і хрестився від Іоана в Йордані. | И бы́сть во о́нѣхъ дне́хъ, пріи́де Іису́съ от Назаре́та Галіле́йскаго и крести́ся от Іоа́нна во Іорда́нѣ. |
|
10
|
10
|
| І коли виходив з води, зараз же побачив Іоан небеса, що розкривалися, і Духа, Який, мов голуб, сходив на Нього. | И а́біє восходя́ от воды́, ви́дѣ разводя́щася небеса́ и Ду́ха я́ко го́лубя, сходя́ща На́нь. |
|
11
|
11
|
| І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління. | И гла́съ бы́сть съ небесе́: Ты́ єси́ Сы́нъ Мо́й возлю́бленный, о Не́мже благоволи́хъ. |
|
12
|
12
|
| Негайно після того Дух веде Його в пустелю. | И а́біє Ду́хъ изведе́ Єго́ въ пусты́ню. |
|
13
|
13
|
| І пробув Він там у пустелі сорок днів, спокушуваний сатаною, і був із звірами; і ангели служили Йому. | И бѣ́ ту́ въ пусты́ни дні́й четы́редесять, искуша́ємь сатано́ю, и бѣ́ со звѣрьми́: и А́нгели служа́ху Єму́. |
|
14
|
14
|
| Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого | По преда́ніи же Іоа́нновѣ, пріи́де Іису́съ въ Галіле́ю, проповѣ́дая Єва́нгеліє Ца́рствія Бо́жія |
|
15
|
15
|
| і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє. | и глаго́ля, я́ко испо́лнися вре́мя и прибли́жися Ца́рствіє Бо́жіє: пока́йтеся и вѣ́руйте во Єва́нгеліє. |
|
16
|
16
|
| Проходячи ж біля моря Галилейського, побачив Симона і Андрія, брата Симонового, що закидали неводи в море, бо вони були рибалками. | Ходя́ же при мо́ри Галіле́йстѣмъ, ви́дѣ Си́мона и Андре́а бра́та [того́] Си́мона, вмета́юща мре́жи въ мо́ре: бѣ́ста бо ры́баря. |
|
17
|
17
|
| І сказав їм Ісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей. | И рече́ и́ма Іису́съ: пріиди́та вслѣ́дъ Мене́, и сотворю́ ва́съ бы́ти ловца́ человѣ́комъ. |
|
18
|
18
|
| І вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним. | И а́біє оста́вльша мре́жи своя́, по Не́мъ идо́ста. |
|
19
|
19
|
| І, пройшовши звідтіля трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоана, брата його, які також були у човні, лагодили сіті; | И преше́дъ ма́ло отту́ду, узрѣ́ Іа́кова Зеведе́ова и Іоа́нна бра́та єго́, и та́ въ корабли́ стро́яща мре́жа: |
|
20
|
20
|
| і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пішли за Ним. | и а́біє воззва́ я́. И оста́вльша отца́ своєго́ Зеведе́а въ корабли́ съ нає́мники, по Не́мъ идо́ста. |
|
21
|
21
|
| І приходять до Капернаума; і незабаром у суботу увійшов Він у синагогу і навчав. | И внидо́ша въ Капернау́мъ: и а́біє въ суббо́ты вше́дъ въ со́нмище, уча́ше. |
|
22
|
22
|
| І дивувалися вченню Його; бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники. | И дивля́хуся о уче́ніи Єго́: бѣ́ бо учя́ и́хъ я́ко вла́сть имы́й, и не я́ко кни́жницы. |
|
23
|
23
|
| І був у синагозі їхній чоловік, який мав у собі духа нечистого, і закричав: | И бѣ́ въ со́нмищи и́хъ человѣ́къ въ ду́сѣ нечи́сте, и воззва́, |
|
24
|
24
|
| облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! Знаю Тебе, хто Ти, — Святий Божий. | глаго́ля: оста́ви, что́ на́мъ и Тебѣ́, Іису́се Назаряни́не? Прише́лъ єси́ погуби́ти на́съ: вѣ́мъ Тя́, кто́ єси́, Святы́й Бо́жій. |
|
25
|
25
|
| І заборонив йому Ісус, кажучи: замовкни і вийди з нього. | И запрети́ єму́ Іису́съ, глаго́ля: умолчи́ и изы́ди изъ него́. |
|
26
|
26
|
| І стряс його дух нечистий і, скрикнувши гучним голосом, вийшов з нього. | И стрясе́ єго́ ду́хъ нечи́стый, и возопи́ гла́сомъ вели́кимъ, и изы́де изъ него́. |
|
27
|
27
|
| І вжахнулися всі так, що один одного питали: що це, що це за нове вчення, що Він владно і духам нечистим наказує, і вони слухаються Його? | И ужасо́шася вси́, я́коже стяза́тися и́мъ къ себѣ́, глаго́лющымъ: что́ є́сть сіє́? [и] что́ уче́ніє но́воє сіє́, я́ко по о́бласти и духово́мъ нечи́стымъ вели́тъ, и послу́шаютъ Єго́? |
|
28
|
28
|
| І враз розійшлися про Нього чутки по всій країні Галилейській. | Изы́де же слу́хъ Єго́ а́біє во всю́ страну́ Галіле́йску. |
|
29
|
29
|
| Вийшовши невдовзі з синагоги, прийшли до господи Симона і Андрія, з Яковом та Іоаном. | И а́біє изъ со́нмища изше́дше, пріидо́ша въ до́мъ Си́моновъ и Андре́овъ, со Іа́ковомъ и Іоа́нномъ. |
|
30
|
30
|
| Теща ж Симонова лежала в гарячці; і зразу сказали Йому про неї. | Те́ща же Си́монова лежа́ше огне́мъ жего́ма: и а́біє глаго́лаша Єму́ о не́й. |
|
31
|
31
|
| І, підійшовши, Він підняв її, взявши її за руку; і гарячка зараз же залишила її, і вона почала слугувати їм. | И присту́пль воздви́же ю́, є́мь за ру́ку єя́: и оста́ви ю́ о́гнь а́біє, и служа́ше и́мъ. |
|
32
|
32
|
| Надвечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих. | По́здѣ же бы́вшу, єгда́ захожда́ше со́лнце, приноша́ху къ Нему́ вся́ неду́жныя и бѣсны́я. |
|
33
|
33
|
| І все місто зібралося біля дверей. | И бѣ́ ве́сь гра́дъ собра́лся къ две́ремъ. |
|
34
|
34
|
| І Він зцілив багатьох, що страждали всякими недугами; вигнав багатьох бісів, і не дозволяв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос. | И исцѣли́ мно́ги злѣ́ стра́ждущыя разли́чными неду́ги: и бѣ́сы мно́ги изгна́, и не оставля́ше глаго́лати бѣ́сы, я́ко вѣ́дяху Єго́ Христа́ су́ща. |
|
35
|
35
|
| А вранці, ще затемна, вставши, вийшов і пішов у безлюдне місце і там молився. | И у́тро, но́щи су́щей зѣло́, воста́въ изы́де, и и́де въ пу́сто мѣ́сто, и ту́ моли́тву дѣ́яше. |
|
36
|
36
|
| І поспішили за Ним Симон і ті, що були з Ним, | И гна́ша Єго́ Си́монъ и и́же съ ни́мъ: |
|
37
|
37
|
| і, знайшовши Його, кажуть Йому: всі Тебе шукають. | и обрѣ́тше Єго́, глаго́лаша Єму́, я́ко вси́ Тебе́ и́щутъ. |
|
38
|
38
|
| Він говорить їм: ходімо в найближчі села та міста, щоб Мені і там проповідувати; бо Я для того прийшов. | И глаго́ла и́мъ: и́демъ въ бли́жнія ве́си и гра́ды, да и та́мо проповѣ́мъ: на сіє́ бо изыдо́хъ. |
|
39
|
39
|
| І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галилеї і виганяв бісів. | И бѣ́ проповѣ́дая на со́нмищихъ и́хъ, во все́й Галіле́и, и бѣ́сы изгоня́. |
|
40
|
40
|
| Приходить до Нього прокажений і, благаючи Його та падаючи перед Ним на коліна, говорить Йому: якщо хочеш, можеш мене очистити. | И пріи́де къ Нему́ прокаже́нъ, моля́ Єго́ и на колѣ́ну припада́я предъ Ни́мъ, и глаго́ля Єму́, я́ко, а́ще хо́щеши, мо́жеши мя́ очи́стити. |
|
41
|
41
|
| Ісус, змилосердившись над ним, простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: хочу, очисться. | Іису́съ же милосе́рдовавъ, просте́ръ ру́ку, косну́ся єго́, и глаго́ла єму́: хощу́, очи́стися. |
|
42
|
42
|
| І як тільки сказав, зараз же зійшла з нього проказа, і він став чистим. | И ре́кшу єму́, а́біє отъи́де от него́ прокаже́ніє, и чи́стъ бы́сть. |
|
43
|
43
|
| І, заборонивши йому, негайно відіслав його. | И запре́щь єму́, а́біє изгна́ єго́: |
|
44
|
44
|
| І сказав йому: гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди покажись священикові і принеси за очищення твоє, що повелів Мойсей, — на свідчення їм. | и глаго́ла єму́: блюди́, никому́же ничесо́же рцы́: но ше́дъ покажи́ся ієре́єви и принеси́ за очище́ніє твоє́, я́же повелѣ́ Моисе́й, во свидѣ́телство и́мъ. |
|
45
|
45
|
| А він, вийшовши, почав розголошувати і розповідати про подію, яка сталася, так що Ісус не міг уже явно ввійти до міста, але перебував зовні, в безлюдних місцях. І приходили до Нього звідусіль. | О́нъ же изше́дъ нача́тъ проповѣ́дати мно́го и проноси́ти сло́во, я́коже ктому́ не мощи́ Єму́ я́вѣ во гра́дъ вни́ти: но внѣ́ въ пусты́хъ мѣ́стѣхъ бѣ́. И прихожда́ху къ Нему́ отвсю́ду. |
|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Коли через кілька днів знову прийшов до Капернаума, пішла чутка, що Він у домі. | И вни́де па́ки въ Капернау́мъ по дне́хъ: и слы́шано бы́сть, я́ко въ дому́ є́сть. |
|
2
|
2
|
| Зразу ж зібралося багато людей, так що вже не вміщалися біля дверей, і Він говорив їм слово. | И а́біє собра́шася мно́зи, я́коже ктому́ не вмеща́тися ни при две́рехъ: и глаго́лаше и́мъ сло́во. |
|
3
|
3
|
| І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо. | И пріидо́ша къ Нему́ нося́ще разсла́бленна [жи́лами], носи́ма четы́рьми: |
|
4
|
4
|
| І, не маючи можливости наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений. | и не могу́щымъ прибли́житися къ Нему́ наро́да ра́ди, откры́ша покро́въ, идѣ́же бѣ́, и прокопа́вше свѣ́сиша о́дръ, на не́мже разсла́бленный лежа́ше. |
|
5
|
5
|
| Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої. | Ви́дѣвъ же Іису́съ вѣ́ру и́хъ, глаго́ла разсла́бленному: ча́до, отпуща́ются тебѣ́ грѣси́ твои́. |
|
6
|
6
|
| Були там деякі з книжників, що сиділи і помишляли в серцях своїх: | Бя́ху же нѣ́цыи от кни́жникъ ту́ сѣдя́ще и помышля́юще въ сердца́хъ свои́хъ: |
|
7
|
7
|
| чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога? | что́ Се́й та́ко глаго́летъ хулы́? Кто́ мо́жетъ оставля́ти грѣхи́, то́кмо єди́нъ Бо́гъ? |
|
8
|
8
|
| Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших? | И а́біє разумѣ́въ Іису́съ ду́хомъ Свои́мъ, я́ко та́ко ті́и помышля́ютъ въ себѣ́, рече́ и́мъ: что́ сія́ помышля́ете въ сердца́хъ ва́шихъ? |
|
9
|
9
|
| Що легше — сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи? | Что́ є́сть удо́бѣе? Рещи́ разсла́бленному: отпуща́ются тебѣ́ грѣси́? Или́ рещи́: воста́ни, и возми́ о́дръ тво́й, и ходи́? |
|
10
|
10
|
| Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — говорить розслабленому: | Но да увѣ́сте, я́ко вла́сть и́мать Сы́нъ Человѣ́ческій на земли́ отпуща́ти грѣхи́: глаго́ла разсла́бленному: |
|
11
|
11
|
| тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого. | тебѣ́ глаго́лю: воста́ни, и возми́ о́дръ тво́й, и иди́ въ до́мъ тво́й. |
|
12
|
12
|
| Він зараз же встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили. | И воста́ а́біє, и взе́мъ о́дръ, изы́де предъ всѣ́ми: я́ко диви́тися всѣ́мъ и сла́вити Бо́га, глаго́лющымъ, я́ко николи́же та́ко ви́дѣхомъ. |
|
13
|
13
|
| І вийшов Ісус знову до моря; і весь народ пішов до Нього, і учив їх. | И изы́де па́ки къ мо́рю: и ве́сь наро́дъ идя́ше къ Нему́, и уча́ше и́хъ. |
|
14
|
14
|
| Проходячи, побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. І той, вставши, пішов за Ним. | И мимогря́дый ви́дѣ Леві́ю Алфе́ова, сѣдя́ща на мы́тницѣ, и глаго́ла єму́: по Мнѣ́ гряди́. И воста́въ вслѣ́дъ Єго́ и́де. |
|
15
|
15
|
| І коли Ісус возлежав у господі його, возлежали з Ним і ученики Його і багато митарів та грішників; бо багато їх було, і вони йшли за Ним. | И бы́сть возлежа́щу Єму́ въ дому́ єго́, и мно́зи мытари́ и грѣ́шницы возлежа́ху со Іису́сомъ и со ученики́ Єго́: бя́ху бо мно́зи, и по Не́мъ идо́ша. |
|
16
|
16
|
| Книжники й фарисеї, побачивши, що Він їсть з митарями і грішниками, говорили ученикам Його: як це Він їсть і п’є з митарями і грішниками? | И кни́жницы и фарісе́є, ви́дѣвше Єго́ яду́ща съ мытари́ и грѣ́шники, глаго́лаху ученико́мъ Єго́: что́ я́ко съ мытари́ и грѣ́шники я́стъ и піє́тъ? |
|
17
|
17
|
| Почувши це, Ісус говорить їм: не здорові потребують лікаря, але хворі; Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння. | И слы́шавъ Іису́съ глаго́ла и́мъ: не тре́буютъ здра́віи врача́, но боля́щіи: не пріидо́хъ призва́ти пра́ведники, но грѣ́шники на покая́ніє. |
|
18
|
18
|
| Учні Іоанові та фарисейські постили. Приходять до Нього і кажуть: чому учні Іоанові та фарисейські постять, а Твої ученики не постять? | И бя́ху ученицы́ Іоа́нновы и фарісе́йстіи постя́щеся. И пріидо́ша и глаго́лаша Єму́: почто́ ученицы́ Іоа́нновы и фарісе́йстіи постя́тся, а Твои́ ученицы́ не постя́тся? |
|
19
|
19
|
| І сказав їм Ісус: чи можуть постити гості весільні, коли з ними жених? Доки з ними жених, не можуть постити. | И рече́ и́мъ Іису́съ: єда́ мо́гутъ сы́нове бра́чніи, до́ндеже жени́хъ съ ни́ми є́сть, пости́тися? Єли́ко вре́мя съ собо́ю и́мутъ жениха́, не мо́гутъ пости́тися: |
|
20
|
20
|
| Прийдуть же дні, коли заберуть від них жениха, і тоді поститимуть у ті дні. | пріи́дутъ же дні́є, єгда́ отъи́мется от ни́хъ жени́хъ, и тогда́ постя́тся въ ты́я дни́: |
|
21
|
21
|
| І ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі: інакше нове відірветься від старого, і ще гірша дірка буде. | и никто́же приложе́нія пла́та небѣ́лена пришива́єтъ къ ри́зѣ ве́тсѣ: а́ще ли же ни́, во́зметъ коне́цъ єго́ но́воє от ве́тхаго, и го́рша дира́ бу́детъ: |
|
22
|
22
|
| І ніхто не вливає вина молодого в міхи старі: інакше молоде вино прорве міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вино молоде треба вливати в міхи нові. | и никто́же влива́єтъ вина́ но́ва въ мѣ́хи ве́тхи: а́ще ли же ни́, просади́тъ віно́ но́воє мѣ́хи, и віно́ проліє́тся, и мѣ́си поги́бнутъ: но віно́ но́воє въ мѣ́хи но́вы влія́ти [подоба́єтъ]. |
|
23
|
23
|
| І довелося Йому в суботу проходити через посіви, і ученики Його дорогою почали рвати колоски. | И бы́сть мимоходи́ти Єму́ въ суббо́ты сквозѣ́ сѣ́янія, и нача́ша ученицы́ Єго́ пу́ть твори́ти, востерза́юще кла́сы. |
|
24
|
24
|
| І фарисеї сказали Йому: дивись, що вони роблять у суботу, чого не слід робити. | И фарісе́є глаго́лаху Єму́: ви́ждь, что́ творя́тъ въ суббо́ты, єго́же не досто́итъ? |
|
25
|
25
|
| Він сказав їм: невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу, бо зголоднів сам і ті, що були з ним? | И То́й глаго́лаше и́мъ: нѣ́сте ли николи́же чли́, что́ сотвори́ Дави́дъ, єгда́ тре́бованіє имѣ́ и взалка́ са́мъ и и́же съ ни́мъ? |
|
26
|
26
|
| Як увійшов він у дім Божий за первосвященика Авиафара і їв хліби принесення, яких не повинен їсти ніхто, крім священиків, і дав тим, що були з ним? | Ка́ко вни́де въ до́мъ Бо́жій при Авіаѳа́рѣ архієре́и, и хлѣ́бы предложе́нія снѣде́, и́хже не достоя́ше я́сти то́кмо ієре́ємъ, и даде́ и су́щымъ съ ни́мъ? |
|
27
|
27
|
| І сказав їм: субота для людини, а не людина для суботи; | И глаго́лаше и́мъ: суббо́та человѣ́ка ра́ди бы́сть, а не человѣ́къ суббо́ты ра́ди: |
|
28
|
28
|
| тому Син Людський є господар і суботи. | тѣ́мже Госпо́дь є́сть Сы́нъ Человѣ́ческій и суббо́тѣ. |
|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| І знов увійшов до синагоги. І там був чоловік, який мав усохлу руку. | И вни́де па́ки въ со́нмище: и бѣ́ та́мо человѣ́къ, су́ху имы́й ру́ку. |
|
2
|
2
|
| І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його. | И назира́ху Єго́, а́ще въ суббо́ты исцѣли́тъ єго́, да На́нь возглаго́лютъ. |
|
3
|
3
|
| Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині. | И глаго́ла человѣ́ку су́ху иму́щему ру́ку: ста́ни посредѣ́. |
|
4
|
4
|
| А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити — душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали. | И глаго́ла и́мъ: досто́итъ ли въ суббо́ты добро́ твори́ти, или́ зло́ твори́ти? Ду́шу спасти́, или́ погуби́ти? Они́ же молча́ху. |
|
5
|
5
|
| І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга. | И воззрѣ́въ на ни́хъ со гнѣ́вомъ, скорбя́ о окамене́ніи серде́цъ и́хъ, глаго́ла человѣ́ку: простри́ ру́ку твою́. И простре́: и утверди́ся рука́ єго́ цѣла́ я́ко друга́я. |
|
6
|
6
|
| Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його. | И изше́дше фарісе́є, а́біє со иродіа́ны совѣ́тъ творя́ху На́нь, ка́ко Єго́ погубя́тъ. |
|
7
|
7
|
| Але Ісус з учениками Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галилеї, Юдеї, | Іису́съ же отъи́де со ученики́ Свои́ми къ мо́рю: и мно́гъ наро́дъ от Галіле́и по Не́мъ и́де, и от Іуде́и, |
|
8
|
8
|
| з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану; та з Тира й Сидона, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості. | и от Ієрусали́ма, и от Ідуме́и, и со о́наго по́лу Іорда́на. И от Ти́ра и Сидо́на мно́жество мно́гоє, слы́шавше, єли́ка творя́ше, [и] пріидо́ша къ Нему́. |
|
9
|
9
|
| І сказав ученикам Своїм, щоб приготували для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього. | И рече́ ученико́мъ Свои́мъ, да кора́бль бу́детъ у Него́ наро́да ра́ди, да не стужа́ютъ Єму́. |
|
10
|
10
|
| Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидалися до Нього, щоб торкнутися Його. | Мно́ги бо исцѣли́, я́коже напада́ти на Него́, да Єму́ прико́снутся, єли́цы имѣя́ху ра́ны. |
|
11
|
11
|
| І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий. | И ду́си нечи́стіи, єгда́ ви́дяху Єго́, припада́ху къ Нему́ и зва́ху, глаго́люще, я́ко Ты́ єси́ Сы́нъ Бо́жій. |
|
12
|
12
|
| Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим. | И мно́го преща́ше и́мъ, да не явле́на Єго́ сотворя́тъ. |
|
13
|
13
|
| Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього. | И взы́де на гору́ и призва́, и́хже хотя́ше Са́мъ: и пріидо́ша къ Нему́. |
|
14
|
14
|
| І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь, | И сотвори́ двана́десяте, да бу́дутъ съ Ни́мъ, и да посыла́єтъ и́хъ проповѣ́дати, |
|
15
|
15
|
| і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів. | и имѣ́ти вла́сть цѣли́ти неду́ги и изгони́ти бѣ́сы: |
|
16
|
16
|
| І поставив Симона, давши йому ім’я Петро, | и нарече́ Си́мону и́мя Пе́тръ: |
|
17
|
17
|
| Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові», | и Іа́кова Зеведе́ова и Іоа́нна бра́та Іа́ковля: и нарече́ и́ма имена́ Воанерге́съ, є́же є́сть сы́на гро́мова: |
|
18
|
18
|
| Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта | и Андре́а, и Фили́ппа, и Варѳоломе́а, и Матѳе́а, и Ѳому́, и Іа́кова Алфе́ова, и Ѳадде́а, и Си́мона Канани́та, |
|
19
|
19
|
| та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його. | и Іу́ду Іскаріо́тскаго, и́же и предаде́ Єго́. |
|
20
|
20
|
| Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти. | И пріидо́ша въ до́мъ: и собра́ся па́ки наро́дъ, я́ко не мощи́ и́мъ ни хлѣ́ба я́сти. |
|
21
|
21
|
| І, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі. | И слы́шавше и́же бя́ху у Него́, изыдо́ша, да и́мутъ Єго́: глаго́лаху бо, я́ко неи́стовъ є́сть. |
|
22
|
22
|
| А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів. | И кни́жницы, и́же от Ієрусали́ма низше́дшіи, глаго́лаху, я́ко веєльзеву́ла и́мать и я́ко о кня́зи бѣсо́встѣмъ изго́нитъ бѣ́сы. |
|
23
|
23
|
| І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану? | И призва́въ и́хъ, въ при́тчахъ глаго́лаше и́мъ: ка́ко мо́жетъ сатана́ сатану́ изгони́ти? |
|
24
|
24
|
| Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те. | И а́ще ца́рство на ся́ раздѣли́тся, не мо́жетъ ста́ти ца́рство то́: |
|
25
|
25
|
| І якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той. | и а́ще до́мъ на ся́ раздѣли́тся, не мо́жетъ ста́ти до́мъ то́й: |
|
26
|
26
|
| І якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його. | и а́ще сата́на воста́ на ся́ са́мъ и раздѣли́ся, не мо́жетъ ста́ти, но коне́цъ и́мать. |
|
27
|
27
|
| Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його. | Никто́же мо́жетъ сосу́ды крѣ́пкаго, вше́дъ въ до́мъ єго́, расхи́тити, а́ще не пе́рвѣе крѣ́пкаго свя́жетъ: и тогда́ до́мъ єго́ расхи́титъ. |
|
28
|
28
|
| Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили; | Ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́ отпу́стятся согрѣше́нія сыно́мъ человѣ́ческимъ, и хуле́нія, єли́ка а́ще восхуля́тъ: |
|
29
|
29
|
| хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду. | а и́же восху́литъ на Ду́ха Свята́го, не и́мать отпуще́нія во вѣ́ки, но пови́ненъ є́сть вѣ́чному суду́. |
|
30
|
30
|
| Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух. | Зане́ глаго́лаху: ду́ха нечи́стаго и́мать. |
|
31
|
31
|
| Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його. | Пріидо́ша у́бо Ма́ти и бра́тія Єго́, и внѣ́ стоя́ще посла́ша къ Нему́, зову́ще Єго́. |
|
32
|
32
|
| Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе. | И сѣдя́ше наро́дъ о́крестъ Єго́. Рѣ́ша же Єму́: се́, Ма́ти Твоя́ и бра́тія Твоя́ [и сестры́ Твоя́] внѣ́ и́щутъ Тебе́. |
|
33
|
33
|
| І відповів їм: хто мати Моя і брати Мої? | И отвѣща́ и́мъ, глаго́ля: кто́ є́сть ма́ти Моя́, или́ бра́тія Моя́? |
|
34
|
34
|
| І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої; | И согля́давъ о́крестъ Себе́ сѣдя́щыя, глаго́ла: се́, ма́ти Моя́ и бра́тія Моя́: |
|
35
|
35
|
| бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя. | и́же бо а́ще сотвори́тъ во́лю Бо́жію, се́й бра́тъ Мо́й и сестра́ Моя́ и ма́ти [Ми́] є́сть. |
|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі. | И па́ки нача́тъ учи́ти при мо́ри: и собра́ся къ Нему́ наро́дъ мно́гъ, я́коже Самому́ влѣ́зшу въ кора́бль, сѣдѣ́ти въ мо́ри: и ве́сь наро́дъ при́ мо́ри на земли́ бя́ше. |
|
2
|
2
|
| І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм: | И уча́ше и́хъ при́тчами мно́го и глаго́лаше и́мъ во уче́ніи Своє́мъ: |
|
3
|
3
|
| слухайте, ось вийшов сівач сіяти; | слы́шите: се́, изы́де сѣ́яй сѣ́яти: |
|
4
|
4
|
| і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його. | и бы́сть єгда́ сѣ́яше, о́во паде́ при пути́, и пріидо́ша пти́цы, и позоба́ша є́: |
|
5
|
5
|
| Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока. | друго́є же паде́ при ка́мени, идѣ́же не имя́ше земли́ мно́ги, и а́біє прозябе́, зане́ не имя́ше глубины́ земны́я: |
|
6
|
6
|
| Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло. | со́лнцу же возсія́вшу присвя́де, и зане́ не имя́ше ко́рене, и́зсше: |
|
7
|
7
|
| Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду. | и друго́є паде́ въ те́рніи, и взы́де те́рніє, и подави́ є́: и плода́ не даде́: |
|
8
|
8
|
| А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ. | и друго́є паде́ на земли́ до́брѣй, и дая́ше пло́дъ восходя́щь и расту́щь, и припло́доваше на три́десять, и на шестьдеся́тъ, и на сто́. |
|
9
|
9
|
| І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає! | И глаго́лаше: имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ. |
|
10
|
10
|
| Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу. | Єгда́ же бы́сть єди́нъ, вопроси́ша Єго́, и́же бя́ху съ Ни́мъ, со обѣмана́десяте о при́тчи. |
|
11
|
11
|
| І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах, | И глаго́лаше и́мъ: ва́мъ є́сть дано́ вѣ́дати та́йны Ца́рствія Бо́жія: о́нѣмъ же внѣ́шнимъ въ при́тчахъ вся́ быва́ютъ, |
|
12
|
12
|
| так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи. | да ви́дяще ви́дятъ, и не у́зрятъ: и слы́шаще слы́шатъ, и не разумѣ́ютъ: да не когда́ обратя́тся, и оста́вятся и́мъ грѣси́. |
|
13
|
13
|
| І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі? | И глаго́ла и́мъ: не вѣ́сте ли при́тчи сея́? И ка́ко вся́ при́тчи уразумѣ́ете? |
|
14
|
14
|
| Сівач слово сіє. | Сѣ́яй, сло́во сѣ́етъ. |
|
15
|
15
|
| Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх. | Сі́и же су́ть, и́же при пути́, идѣ́же сѣ́ется сло́во, и єгда́ услы́шатъ, а́біє прихо́дитъ сатана́ и отъе́млетъ сло́во сѣ́янноє въ сердца́хъ и́хъ. |
|
16
|
16
|
| Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його, | И сі́и су́ть та́кожде и́же на ка́менныхъ сѣ́еміи, и́же єгда́ услы́шатъ сло́во, а́біє съ ра́достію пріє́млютъ є́: |
|
17
|
17
|
| але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються. | и не и́мутъ коре́нія въ себѣ́, но привре́менни су́ть: та́же бы́вшей печа́ли или́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ются. |
|
18
|
18
|
| Посіяне між терням означає тих, що слухають слово, | А сі́и су́ть, и́же въ те́рніи сѣ́еміи, слы́шащіи сло́во: |
|
19
|
19
|
| але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває. | и печа́ли вѣ́ка сего́, и ле́сть бога́тства, и о про́чихъ по́хоти входя́щыя подавля́ютъ сло́во, и безпло́дно быва́єтъ. |
|
20
|
20
|
| А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ. | И сі́и су́ть, и́же на земли́ до́брѣй сѣ́янніи, и́же слы́шатъ сло́во и пріє́млютъ, и пло́дствуютъ на три́десять, и на шестьдеся́тъ, и на сто́. |
|
21
|
21
|
| І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику? | И глаго́лаше и́мъ: єда́ свѣти́лникъ прихо́дитъ , да подъ спу́домъ положа́тъ єго́ или́ подъ одро́мъ? Не да ли на свѣ́щницѣ положе́нъ бу́детъ? |
|
22
|
22
|
| Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б. | нѣ́сть бо та́йно, є́же не яви́тся, ниже́ бы́сть потає́но, но да пріи́детъ въ явле́ніє: |
|
23
|
23
|
| Коли хто має вуха слухати, нехай слухає! | а́ще кто́ и́мать у́шы слы́шати, да слы́шитъ. |
|
24
|
24
|
| І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають. | И глаго́лаше и́мъ: блюди́те что́ слы́шите: въ ню́же мѣ́ру мѣ́рите, возмѣ́рится ва́мъ, и приложи́тся ва́мъ слы́шащымъ: |
|
25
|
25
|
| Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має. | и́же бо а́ще и́мать, да́стся єму́: а и́же не и́мать, и є́же и́мать, отъи́мется от него́. |
|
26
|
26
|
| І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю; | И глаго́лаше: та́ко є́сть [и] Ца́рствіє Бо́жіє, я́коже человѣ́къ вмета́єтъ сѣ́мя въ зе́млю, |
|
27
|
27
|
| і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він. | и спи́тъ, и востає́тъ но́щію и дні́ю: и сѣ́мя прозяба́єтъ и расте́тъ, я́коже не вѣ́сть о́нъ: |
|
28
|
28
|
| Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі. | от себе́ бо земля́ плоди́тъ пре́жде траву́, пото́мъ кла́съ, та́же исполня́етъ пшени́цу въ кла́сѣ: |
|
29
|
29
|
| Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива. | егда́ же созрѣ́етъ пло́дъ, а́біє по́слетъ се́рпъ, я́ко наста́ жа́тва. |
|
30
|
30
|
| І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його? | И глаго́лаше: чесому́ уподо́бимъ Ца́рствіє Бо́жіє? Или́ ко́єй при́тчи приложи́мъ є́? |
|
31
|
31
|
| Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі. | я́ко зе́рно гору́шично, є́же єгда́ всѣ́яно бу́детъ въ земли́, мнѣ́е всѣ́хъ сѣ́менъ є́сть земны́хъ: |
|
32
|
32
|
| А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні. | и єгда́ всѣ́яно бу́детъ, возраста́єтъ, и быва́єтъ бо́лѣе всѣ́хъ зе́лій, и твори́тъ вѣ́тви ве́лія, я́ко мощи́ подъ сѣ́нію єго́ пти́цамъ небе́снымъ вита́ти. |
|
33
|
33
|
| І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати. | И таковы́ми при́тчами мно́гими глаго́лаше и́мъ сло́во, я́коже можа́ху слы́шати. |
|
34
|
34
|
| Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе. | Безъ при́тчи же не глаго́лаше и́мъ словесе́: осо́бь же ученико́мъ Свои́мъ сказа́ше вся́. |
|
35
|
35
|
| І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік. | И глаго́ла и́мъ въ то́й де́нь, ве́черу бы́вшу: пре́йдемъ на о́нъ по́лъ. |
|
36
|
36
|
| І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни. | И отпу́щше наро́ды, поя́ша Єго́ я́коже бѣ́ въ корабли́: и ині́и же корабли́ бя́ху съ Ни́мъ. |
|
37
|
37
|
| І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою. | И бы́сть бу́ря вѣ́трена вели́ка: во́лны же влива́хуся въ кора́бль, я́ко уже́ погружа́тися єму́. |
|
38
|
38
|
| А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо? | И бѣ́ Са́мъ на кормѣ́ на возгла́вницѣ спя́. И возбуди́ша Єго́ и глаго́лаша Єму́: Учи́телю, не ради́ши ли, я́ко погиба́ємъ? |
|
39
|
39
|
| І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша. | И воста́въ запрети́ вѣ́тру и рече́ мо́рю: молчи́, преста́ни. И уле́же вѣ́тръ, и бы́сть тишина́ ве́лія. |
|
40
|
40
|
| І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри? | И рече́ и́мъ: что́ та́ко страшли́ви єсте́? Ка́ко не и́мате вѣ́ры? |
|
41
|
41
|
| І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його? | И убоя́шася стра́хомъ ве́ліимъ и глаго́лаху дру́гъ ко дру́гу: кто́ у́бо Се́й є́сть, я́ко и вѣ́тръ и мо́ре послу́шаютъ Єго́? |
|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську. | И пріидо́ша на о́нъ по́лъ мо́ря, во страну́ Гадари́нскую. |
|
2
|
2
|
| І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого; | И излѣ́зшу Єму́ изъ корабля́, а́біє срѣ́те Єго́ от гробо́въ человѣ́къ въ ду́сѣ нечи́стѣ, |
|
3
|
3
|
| він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами, | и́же жили́ще имя́ше во гробѣ́хъ, и ни вери́гами никто́же можа́ше єго́ связа́ти: |
|
4
|
4
|
| бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його. | зане́ єму́ мно́гажды пу́ты и у́жы [желѣ́зны] свя́зану су́щу, и растерза́тися от него́ у́жемъ [желѣ́знымъ] и пу́томъ сокруша́тися: и никто́же можа́ше єго́ уму́чити : |
|
5
|
5
|
| Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння. | и вы́ну но́щь и де́нь во гробѣ́хъ и въ гора́хъ бѣ́, вопія́ и толкі́йся ка́меніємъ. |
|
6
|
6
|
| Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому. | Узрѣ́въ же Іису́са издале́ча, тече́ и поклони́ся Єму́, |
|
7
|
7
|
| І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене! | и возопи́въ гла́сомъ ве́ліимъ, рече́: что́ мнѣ́ и Тебѣ́, Іису́се, Сы́не Бо́га Вы́шняго? Заклина́ю Тя́ Бо́гомъ, не му́чи мене́. |
|
8
|
8
|
| Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка. | Глаго́лаше бо єму́: изы́ди, ду́ше нечи́стый, от человѣ́ка. |
|
9
|
9
|
| І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас. | И вопроша́ше єго́: что́ ти є́сть и́мя? И отвѣща́ глаго́ля: легео́нъ и́мя мнѣ́, я́ко мно́зи єсмы́. |
|
10
|
10
|
| І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї. | И моли́ша Єго́ мно́го, да не по́слетъ и́хъ внѣ́ страны́. |
|
11
|
11
|
| Паслось же там біля гори велике стадо свиней. | Бѣ́ же ту́ при горѣ́ ста́до свино́є ве́ліє пасо́мо. |
|
12
|
12
|
| І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них. | И моли́ша Єго́ вси́ бѣ́си, глаго́люще: посли́ ны во свинія́, да въ ня́ вни́демъ. |
|
13
|
13
|
| Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі. | И повелѣ́ и́мъ а́біє Іису́съ. И изше́дше ду́си нечи́стіи, внидо́ша во свинія́: и устреми́ся ста́до по бре́гу въ мо́ре, бя́ху же я́ко двѣ́ ты́сящы, и утопа́ху въ мо́ри. |
|
14
|
14
|
| Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося. | Пасу́щіи же свинія́ бѣжа́ша и возвѣсти́ша во гра́дѣ и въ се́лѣхъ. И изыдо́ша ви́дѣти, что́ є́сть бы́вшеє. |
|
15
|
15
|
| Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися. | И пріидо́ша ко Іису́сови, и ви́дѣша бѣснова́вшагося сѣдя́ща и оболче́на и смы́сляща, имѣ́вшаго легео́нъ: и убоя́шася. |
|
16
|
16
|
| Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней. | Повѣ́даша же и́мъ ви́дѣвшіи, ка́ко бы́сть бѣсно́му, и о свинія́хъ. |
|
17
|
17
|
| І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх. | И нача́ша моли́ти Єго́ отити́ от предѣ́лъ и́хъ. |
|
18
|
18
|
| І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним. | И влѣ́зшу Єму́ въ кора́бль, моля́ше Єго́ бѣснова́выйся, дабы́ бы́лъ съ Ни́мъ. |
|
19
|
19
|
| Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе. | Іису́съ же не даде́ єму́, но рече́ єму́: иди́ въ до́мъ тво́й ко твои́мъ и возвѣсти́ и́мъ, єли́ка ти́ Госпо́дь сотвори́ и поми́лова тя́. |
|
20
|
20
|
| І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися. | И и́де и нача́ проповѣ́дати въ десяти́ гра́дѣхъ, єли́ка сотвори́ єму́ Іису́съ. И вси́ дивля́хуся. |
|
21
|
21
|
| Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря. | И преше́дшу Іису́су въ корабли́ па́ки на о́нъ по́лъ, собра́ся наро́дъ мно́гъ о Не́мъ . И бѣ́ при мо́ри. |
|
22
|
22
|
| І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його | И се́, пріи́де єди́нъ от архисинаго́гъ, и́менемъ Іаи́ръ, и ви́дѣвъ Єго́, паде́ при ногу́ Єго́ |
|
23
|
23
|
| і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива. | и моля́ше єго́ мно́го, глаго́ля, я́ко дщи́ моя́ на кончи́нѣ є́сть: да прише́дъ возложи́ши на ню́ ру́цѣ, я́ко да спасе́тся и жива́ бу́детъ. |
|
24
|
24
|
| Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього. | И и́де съ ни́мъ: и по Не́мъ идя́ху наро́ди мно́зи и угнета́ху Єго́. |
|
25
|
25
|
| Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років, | И жена́ нѣ́кая су́щи въ точе́ніи кро́ве лѣ́тъ двана́десяте, |
|
26
|
26
|
| багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, — | и мно́го пострада́вши от мно́гъ враче́въ, и изда́вши своя́ вся́, и ни єди́ныя по́льзы обрѣ́тши, но па́че въ го́ршеє прише́дши: |
|
27
|
27
|
| почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його, | слы́шавши о Іису́сѣ, прише́дши въ наро́дѣ созади́, прикосну́ся ри́зѣ Єго́: |
|
28
|
28
|
| бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю. | глаго́лаше бо, я́ко, а́ще прикосну́ся ри́замъ Єго́, спасе́на бу́ду. |
|
29
|
29
|
| І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги. | И а́біє изся́кну исто́чникъ кро́ве єя́: и разумѣ́ тѣ́ломъ, я́ко исцѣлѣ́ от ра́ны. |
|
30
|
30
|
| І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї? | И а́біє Іису́съ разумѣ́ въ Себѣ́ си́лу изше́дшую от Него́, [и] обра́щься въ наро́дѣ, глаго́лаше: кто́ прикосну́ся ри́замъ Мои́мъ? |
|
31
|
31
|
| Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене? | И глаго́лаху Єму́ ученицы́ Єго́: ви́диши наро́дъ угнета́ющь Тя́, и глаго́леши: кто́ прикосну́ся Мнѣ́? |
|
32
|
32
|
| Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це. | И обгля́даше ви́дѣти сотво́ршую сіє́. |
|
33
|
33
|
| Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду. | Жена́ же убоя́вшися и трепе́щущи, вѣ́дящи, є́же бы́сть є́й, пріи́де и припаде́ къ Нему́ и рече́ Єму́ всю́ и́стину. |
|
34
|
34
|
| Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї. | О́нъ же рече́ є́й: дщи́, вѣ́ра твоя́ спасе́ тя: иди́ въ ми́рѣ и бу́ди цѣла́ от ра́ны твоєя́. |
|
35
|
35
|
| Коли він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя? | Єще́ Єму́ глаго́лющу, [и] пріидо́ша от архисинаго́га, глаго́люще, я́ко дщи́ твоя́ у́мре: что́ єще́ дви́жеши Учи́теля? |
|
36
|
36
|
| Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй. | Іису́съ же а́біє слы́шавъ сло́во глаго́лемоє, глаго́ла архисинаго́гови: не бо́йся, то́кмо вѣ́руй. |
|
37
|
37
|
| І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова. | И не оста́ви по Себѣ́ ни єди́наго ити́, то́кмо Петра́ и Іа́кова и Іоа́нна бра́та Іа́ковля. |
|
38
|
38
|
| І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили. | И пріи́де въ до́мъ архисинаго́говъ и ви́дѣ молву́, пла́чущыяся и крича́щыя мно́го. |
|
39
|
39
|
| І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить. | И вше́дъ глаго́ла и́мъ: что́ мо́лвите и пла́четеся? Отрокови́ца нѣ́сть умерла́, но спи́тъ. |
|
40
|
40
|
| І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина. | И руга́хуся Єму́. О́нъ же изгна́въ вся́, поя́тъ отца́ отрокови́цы и ма́терь, и и́же [бѣ́ху] съ Ни́мъ, и вни́де, идѣ́же бѣ́ отрокови́ца лежа́щи. |
|
41
|
41
|
| І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань. | И є́мь за ру́ку отрокови́цу, глаго́ла є́й: талиѳа́ куми́: є́же є́сть сказа́ємо: дѣви́це, тебѣ́ глаго́лю, воста́ни. |
|
42
|
42
|
| В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого. | И а́біє воста́ дѣви́ца и хожда́ше: бѣ́ бо лѣ́тъ двоюна́десяте. И ужасо́шася у́жасомъ ве́ліимъ. |
|
43
|
43
|
| І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти. | И запрети́ и́мъ мно́го, да никто́же увѣ́сть сего́, и рече́: дади́те є́й я́сти. |
|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| І вийшов звідти Він, і прийшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його. | И изы́де отту́ду и пріи́де во оте́чествіє Своє́: и по Не́мъ идо́ша ученицы́ Єго́. |
|
2
|
2
|
| Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його? | И бы́вшей суббо́тѣ, нача́тъ на со́нмищи учи́ти. И мно́зи слы́шащіи дивля́хуся, глаго́люще: отку́ду Сему́ сія́? И что́ прему́дрость да́нная Єму́, и си́лы таковы́ рука́ма Єго́ быва́ютъ? |
|
3
|
3
|
| Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього. | Не Се́й ли є́сть текто́нъ, сы́нъ Марі́инъ, бра́тъ же Іа́кову и Іосі́и и Іу́дѣ и Си́мону? И не сестры́ ли Єго́ здѣ́ [су́ть] въ на́съ? И блажня́хуся о Не́мъ. |
|
4
|
4
|
| Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм. | Глаго́лаше же и́мъ Іису́съ, я́ко нѣ́сть проро́къ безъ че́сти, то́кмо во оте́чествіи своє́мъ, и въ сро́дствѣ и въ дому́ своє́мъ. |
|
5
|
5
|
| І не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки. | И не можа́ше ту́ ни єди́ныя си́лы сотвори́ти, то́кмо ма́ло неду́жныхъ, возло́жь ру́цѣ, исцѣли́. |
|
6
|
6
|
| І дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав. | И дивля́шеся за невѣ́рствіє и́хъ: и обхожда́ше ве́си о́крестъ учя́. |
|
7
|
7
|
| І покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами. | И призва́ обана́десяте, и нача́тъ и́хъ посыла́ти два́ два́, и дая́ше и́мъ вла́сть надъ ду́хи нечи́стыми. |
|
8
|
8
|
| І заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі, | И заповѣ́да и́мъ, да ничесо́же во́змутъ на пу́ть, то́кмо же́злъ єди́нъ: ни пи́ры, ни хлѣ́ба, ни при по́ясѣ мѣ́ди: |
|
9
|
9
|
| щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі. | но обуве́ни въ санда́лія: и не облачи́тися въ двѣ́ ри́зѣ. |
|
10
|
10
|
| І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця. | И глаго́лаше и́мъ: идѣ́же а́ще вни́дете въ до́мъ, ту́ пребыва́йте, до́ндеже изы́дете отту́ду: |
|
11
|
11
|
| І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому. | и єли́цы а́ще не пріи́мутъ вы́, ниже́ послу́шаютъ ва́съ, исходя́ще отту́ду, оттряси́те пра́хъ, и́же подъ нога́ми ва́шими, во свидѣ́телство и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, отра́днѣе бу́детъ Cодо́момъ и Гомо́рромъ въ де́нь су́дный, не́же гра́ду тому́. |
|
12
|
12
|
| Вони пішли і проповідували, щоб покаялися; | И изше́дше проповѣ́даху, да пока́ются: |
|
13
|
13
|
| виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли. | и бѣ́сы мно́ги изгоня́ху: и ма́заху ма́сломъ мно́ги неду́жныя, и исцѣлѣва́ху. |
|
14
|
14
|
| Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним. | И услы́ша ца́рь И́родъ: я́вѣ бо бы́сть и́мя Єго́: и глаго́лаше, я́ко Іоа́ннъ Крести́тель от ме́ртвыхъ воста́, и сего́ ра́ди си́лы дѣ́ются о не́мъ. |
|
15
|
15
|
| Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один з пророків. | Ині́и глаго́лаху, я́ко Иліа́ є́сть: ині́и же глаго́лаху, я́ко проро́къ є́сть, или́ я́ко єди́нъ от проро́къ. |
|
16
|
16
|
| Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих. | Слы́шавъ же И́родъ рече́, я́ко, єго́же а́зъ усѣ́кнухъ Іоа́нна, то́й є́сть: то́й воста́ от ме́ртвыхъ. |
|
17
|
17
|
| Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився. | То́й бо И́родъ посла́въ, я́тъ Іоа́нна и связа́ єго́ въ темни́цѣ, Иродіа́ды ра́ди жены́ Фили́ппа бра́та своєго́, я́ко ожени́ся є́ю. |
|
18
|
18
|
| Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого. | Глаго́лаше бо Іоа́ннъ И́родови: не достои́тъ тебѣ́ имѣ́ти жену́ [Фили́ппа] бра́та твоєго́. |
|
19
|
19
|
| Іродіада ж, гніваючись на нього, бажала вбити його, та не могла. | Ироді́а же гнѣ́вашеся на него́ и хотя́ше єго́ уби́ти: и не можа́ше. |
|
20
|
20
|
| Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його. | И́родъ бо боя́шеся Іоа́нна, вѣ́дый єго́ му́жа пра́ведна и свя́та, и соблюда́ше єго́: и послу́шавъ єго́, мно́га творя́ше, и въ сла́дость єго́ послу́шаше. |
|
21
|
21
|
| І настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських; | И приклю́чшуся дню́ потре́бну [удо́бну], єгда́ И́родъ рождеству́ своєму́ ве́черю творя́ше князе́мъ свои́мъ и ты́сящникомъ и старѣ́йшинамъ Галіле́йскимъ: |
|
22
|
22
|
| і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі. | и вше́дши дще́рь тоя́ Иродіа́ды, и пляса́вши, и уго́ждши И́родови и возлежа́щымъ съ ни́мъ, рече́ ца́рь дѣви́цѣ: проси́ у мене́ єго́же а́ще хо́щеши, и да́мъ ти́. |
|
23
|
23
|
| І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства. | И кля́тся є́й: я́ко єго́же а́ще попроси́ши у мене́, да́мъ ти́, и до по́лъ ца́рствія моєго́. |
|
24
|
24
|
| Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя. | Она́ же изше́дши рече́ ма́тери своє́й: чесо́ прошу́? Она́ же рече́: главы́ Іоа́нна Крести́теля. |
|
25
|
25
|
| Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя. | И вше́дши а́біє со тща́ніємъ къ царю́, прося́ше, глаго́лющи: хощу́, да ми́ да́си от него́ [а́біє] на блю́дѣ главу́ Іоа́нна Крести́теля. |
|
26
|
26
|
| Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй. | И приско́рбенъ бы́въ ца́рь, кля́твы [же] ра́ди и за возлежа́щихъ съ ни́мъ не восхотѣ́ отрѣщи́ є́й. |
|
27
|
27
|
| І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його. | И а́біє посла́въ ца́рь спекула́тора, повелѣ́ принести́ главу́ єго́. |
|
28
|
28
|
| Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй. | О́нъ же ше́дъ усѣ́кну єго́ въ темни́цѣ, и принесе́ главу́ єго́ на блю́дѣ, и даде́ ю́ дѣви́цѣ: и дѣви́ца даде́ ю́ ма́тери своє́й. |
|
29
|
29
|
| Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі. | И слы́шавше ученицы́ єго́, пріидо́ша и взя́ша тру́пъ єго́, и положи́ша єго́ во гро́бѣ. |
|
30
|
30
|
| І зібрались апостоли до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили. | И собраша́ся апо́столи ко Іису́су и возвѣсти́ша Єму́ вся́, и єли́ка сотвори́ша, и єли́ка научи́ша. |
|
31
|
31
|
| Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти. | И рече́ и́мъ: пріиди́те вы́ са́ми въ пу́сто мѣ́сто єди́ни [осо́бъ] и почі́йте ма́ло. Бя́ху бо приходя́щіи и отходя́щіи мно́зи, и ни я́сти и́мъ бѣ́ когда́. |
|
32
|
32
|
| І вирушили в безлюдне місце в човні одні. | И идо́ша въ пу́сто мѣ́сто корабле́мъ єди́ни. |
|
33
|
33
|
| І побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього. | И ви́дѣша и́хъ иду́щихъ наро́ди, и позна́ша и́хъ мно́зи: и пѣ́ши от всѣ́хъ градо́въ стица́хуся та́мо, и предвари́ша и́хъ, и снидо́шася къ Нему́. |
|
34
|
34
|
| Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато. | И изше́дъ ви́дѣ Іису́съ наро́дъ мно́гъ и милосе́рдова о ни́хъ, зане́ бя́ху я́ко о́вцы не иму́щыя па́стыря: и нача́тъ и́хъ учи́ти мно́го. |
|
35
|
35
|
| І вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут людне, а час уже пізній, — | И уже́ часу́ мно́гу бы́вшу, присту́пльше къ Нему́ ученицы́ Єго́, глаго́лаша, я́ко пу́сто є́сть мѣ́сто, и уже́ ча́съ мно́гъ: |
|
36
|
36
|
| відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти. | отпусти́ и́хъ, да ше́дше во окре́стныхъ се́лѣхъ и ве́сехъ ку́пятъ себѣ́ хлѣ́бы: не и́мутъ бо чесо́ я́сти. |
|
37
|
37
|
| Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти? | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: дади́те и́мъ вы́ я́сти. И глаго́лаша Єму́: да ше́дше ку́пимъ двѣма́ сто́ма пѣ́нязь хлѣ́бы и да́мы и́мъ я́сти? |
|
38
|
38
|
| Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини. | О́нъ же рече́ и́мъ: коли́ко хлѣ́бы и́мате? Иди́те и ви́дите. И увѣ́дѣвше глаго́лаша: пя́ть [хлѣ́бъ], и двѣ́ ры́бѣ. |
|
39
|
39
|
| Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві. | И повелѣ́ и́мъ посади́ти вся́ на спо́ды на спо́ды [во окру́гъ] на травѣ́ зеленѣ́. |
|
40
|
40
|
| І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят. | И возлего́ша на лѣ́хи на лѣ́хи [на ку́чы] по сту́ и по пяти́десятъ. |
|
41
|
41
|
| Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх. | И пріє́мь пя́ть хлѣ́бъ и двѣ́ ры́бѣ, воззрѣ́въ на не́бо, благослови́ и преломи́ хлѣ́бы, и дая́ше ученико́мъ Свои́мъ, да предлага́ютъ предъ ни́ми: и о́бѣ ры́бѣ раздѣли́ всѣ́мъ. |
|
42
|
42
|
| І всі їли, і наситились. | И ядо́ша вси́ и насы́тишася: |
|
43
|
43
|
| І набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків. | и взя́ша укру́хи, двана́десяте ко́шя испо́лнь, и от ры́бу. |
|
44
|
44
|
| Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів. | Бя́ше же я́дшихъ хлѣ́бы я́ко пя́ть ты́сящъ муже́й. |
|
45
|
45
|
| І зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ. | И а́біє пону́ди ученики́ Своя́ вни́ти въ кора́бль и вари́ти [предвари́ти] Єго́ на о́нъ по́лъ къ Виѳсаи́дѣ, до́ндеже Са́мъ отпу́ститъ наро́ды. |
|
46
|
46
|
| І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись. | И отре́кся и́мъ [і отпути́въ я], и́де въ го́ру помоли́тися. |
|
47
|
47
|
| Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі. | И ве́черу бы́вшу, бѣ́ кора́бль посредѣ́ мо́ря, и Са́мъ єди́нъ на земли́. |
|
48
|
48
|
| І побачив, як вони знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх. | И ви́дѣ и́хъ стра́ждущихъ въ пла́ваніи: бѣ́ бо вѣ́тръ проти́венъ и́мъ: и о четве́ртѣй стра́жи нощнѣ́й пріи́де къ ни́мъ, по мо́рю ходя́й, и хотя́ше мину́ти и́хъ. |
|
49
|
49
|
| Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали. | Они́ же ви́дѣвше Єго́ ходя́ща по мо́рю, мня́ху призра́къ бы́ти и возопи́ша. |
|
50
|
50
|
| Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся! | Вси́ бо Єго́ ви́дѣша и смути́шася. И а́біє глаго́ла съ ни́ми и рече́ и́мъ: дерза́йте: А́зъ є́смь, не бо́йтеся. |
|
51
|
51
|
| І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися, | И вни́де къ ни́мъ въ кора́бль: и уле́же вѣ́тръ. И зѣло́ и́злиха въ себѣ́ ужаса́хуся и дивля́хуся. |
|
52
|
52
|
| бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле. | Не разумѣ́ша бо о хлѣ́бѣхъ: бѣ́ бо се́рдце и́хъ окамене́но. |
|
53
|
53
|
| І, переправившись, були в землю Генісаретську і причалили до берега. | И преше́дше пріидо́ша въ зе́млю Геннисаре́тску и приста́ша. |
|
54
|
54
|
| Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його, | И изше́дшымъ и́мъ изъ корабля́, а́біє позна́ша Єго́, |
|
55
|
55
|
| оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є. | обте́кше всю́ страну́ ту́, нача́ша на одрѣ́хъ приноси́ти боля́щыя, идѣ́же слы́шаху, я́ко ту́ є́сть. |
|
56
|
56
|
| І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись. | И а́може а́ще вхожда́ше въ ве́си, или́ во гра́ды, или́ се́ла, на распу́тіихъ полага́ху неду́жныя и моля́ху Єго́, да поне́ воскри́лію ри́зы Єго́ прико́снутся: и єли́цы а́ще прикаса́хуся Єму́, спаса́хуся. |
|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима, | И собра́шася къ Нему́ фарісе́є и нѣ́цыи от кни́жникъ, прише́дшіи от Ієрусали́ма: |
|
2
|
2
|
| І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм. | и ви́дѣвше нѣ́кіихъ от учени́къ Єго́ нечи́стыми рука́ми, си́рѣчь неумове́ными, яду́щихъ хлѣ́бы, руга́хуся. |
|
3
|
3
|
| Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків. | Фарисе́є бо и вси́ Іуде́є, а́ще не тры́юще умы́ютъ ру́къ, не ядя́тъ, держа́ще преда́нія ста́рецъ: |
|
4
|
4
|
| І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок. | и от то́ржища, а́ще не поку́плются, не ядя́тъ. И и́на мно́га су́ть, я́же прія́ша держа́ти: погруже́нія сткля́ницамъ и чва́номъ и котло́мъ и одро́мъ. |
|
5
|
5
|
| Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками? | Пото́мъ же вопроша́ху Єго́ фарісе́є и кни́жницы: почто́ ученицы́ Твои́ не хо́дятъ по преда́нію ста́рецъ, но неумове́ными рука́ми ядя́тъ хлѣ́бъ? |
|
6
|
6
|
| Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене. | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ, я́ко до́брѣ проро́чествова Іса́іа о ва́съ лицемѣ́рѣхъ, я́коже є́сть пи́сано: сі́и лю́діє устна́ми Мя́ чту́тъ, се́рдце же и́хъ дале́че отстои́тъ от Мене́, |
|
7
|
7
|
| Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських. | всу́є же чту́тъ Мя́, уча́ще уче́ніємъ, за́повѣдемъ человѣ́ческимъ: |
|
8
|
8
|
| Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного. | оста́вльше бо за́повѣдь Бо́жію, держите́ преда́нія человѣ́ческая, креще́нія чва́номъ и сткля́ницамъ, и и́на подо́бна такова́ мно́га творите́. |
|
9
|
9
|
| І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання? | И глаго́лаше и́мъ: до́брѣ отмета́єте за́повѣдь Бо́жію, да преда́ніє ва́ше соблюдете́: |
|
10
|
10
|
| Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре. | Моисе́й бо рече́: чти́ отца́ твоєго́ и ма́терь твою́: и и́же злосло́витъ отца́ или́ ма́терь, сме́ртію да у́мретъ: |
|
11
|
11
|
| А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене, | вы́ же глаго́лете: а́ще рече́тъ человѣ́къ отцу́ или́ ма́тери: корва́нъ, є́же є́сть да́ръ, и́же а́ще по́льзовался єси́ от мене́: |
|
12
|
12
|
| то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї. | и не ктому́ оставля́ете єго́ что́ сотвори́ти отцу́ своєму́ или́ ма́тери своє́й, |
|
13
|
13
|
| Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного. | преступа́юще сло́во Бо́жіє преда́ніємъ ва́шимъ, є́же преда́сте: и подо́бна такова́ мно́га творите́. |
|
14
|
14
|
| І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте: | И призва́въ ве́сь наро́дъ, глаго́лаше и́мъ: послу́шайте Мене́ вси́ и разумѣ́йте: |
|
15
|
15
|
| нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину. | ничто́же є́сть внѣу́ду человѣ́ка входи́мо въ о́нь, є́же мо́жетъ оскверни́ти єго́: но исходя́щая от него́, та́ су́ть скверня́щая человѣ́ка: |
|
16
|
16
|
| Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає! | а́ще кто́ и́мать у́шы слы́шати, да слы́шитъ. |
|
17
|
17
|
| І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу. | И єгда́ вни́де въ до́мъ от наро́да, вопроша́ху Єго́ ученицы́ Єго́ о при́тчи. |
|
18
|
18
|
| Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її? | И глаго́ла и́мъ: та́ко ли и вы́ неразу́мливи єсте́? Не разумѣ́ете ли, я́ко все́, є́же извнѣ́ входи́моє въ человѣ́ка, не мо́жетъ оскверни́ти єго́? |
|
19
|
19
|
| Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа. | я́ко не вхо́дитъ єму́ въ се́рдце, но во чре́во: и афедро́номъ исхо́дитъ, истребля́я вся́ бра́шна. |
|
20
|
20
|
| Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину. | Глаго́лаше же, я́ко исходя́щеє от человѣ́ка, то́ скверни́тъ человѣ́ка: |
|
21
|
21
|
| Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, | извну́трь бо от се́рдца человѣ́ческа помышле́нія зла́я исхо́дятъ, прелюбодѣя́нія, любодѣя́нія, уби́йства, |
|
22
|
22
|
| злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, — | татьбы́, лихои́мства, [оби́ды,] лука́вствія, ле́сть, студодѣя́нія, о́ко лука́во, хула́, горды́ня, безу́мство: |
|
23
|
23
|
| все це зло зсередини виходить і оскверняє людину. | вся́ сія́ зла́я извну́трь исхо́дятъ и скверня́тъ человѣ́ка. |
|
24
|
24
|
| І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися. | И отту́ду воста́въ, и́де въ предѣ́лы Ти́рски и Сідо́нски: и вше́дъ въ до́мъ, ни кого́же хотя́ше, дабы́ єго́ чу́лъ: и не мо́же утаи́тися. |
|
25
|
25
|
| Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його; | Слы́шавши бо жена́ о Не́мъ, єя́же дщи́ имя́ше ду́ха нечи́ста, прише́дши припаде́ къ нога́ма Єго́: |
|
26
|
26
|
| а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. | жена́ же бѣ́ є́ллинска, сирофиники́сса ро́домъ: и моля́ше Єго́, да бѣ́са изжене́тъ изъ дще́ре єя́. |
|
27
|
27
|
| Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. | Іису́съ же рече́ є́й: оста́ви, да пе́рвѣе насы́тятся ча́да: нѣ́сть бо добро́ отъя́ти хлѣ́бъ ча́домъ и поврещи́ псо́мъ. |
|
28
|
28
|
| Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей. | Она́ же отвѣща́вши глаго́ла Єму́: є́й, Го́споди: и́бо и пси́ подъ трапе́зою ядя́тъ от крупи́цъ дѣте́й. |
|
29
|
29
|
| І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї. | И рече́ є́й: за сіє́ сло́во, иди́: изы́де бѣ́съ изъ дще́ре твоєя́. |
|
30
|
30
|
| І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі. | И ше́дши въ до́мъ сво́й, обрѣ́те бѣ́са изше́дша и дще́рь лежа́щу на одрѣ́. |
|
31
|
31
|
| Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя. | И па́ки изше́дъ Іису́съ от предѣ́лъ Ти́рскихъ и Сідо́нскихъ, пріи́де на мо́ре Галіле́йско, между́ предѣ́лы Декапо́льски. |
|
32
|
32
|
| І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку. | И приведо́ша къ Нему́ глу́ха и гугни́ва, и моля́ху Єго́, да возложи́тъ на́нь ру́ку. |
|
33
|
33
|
| Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика. | И поє́мь єго́ от наро́да єди́наго [осо́бь], вложи́ пе́рсты Своя́ во у́шы єго́ и плю́нувъ косну́ся язы́ка єго́: |
|
34
|
34
|
| І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся. | и воззрѣ́въ на не́бо, воздохну́ и глаго́ла єму́: єффаѳа́, є́же є́сть разве́рзися. |
|
35
|
35
|
| І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно. | И а́біє разверзо́стася слу́ха єго́, и разрѣши́ся у́за язы́ка єго́, и глаго́лаше пра́во. |
|
36
|
36
|
| І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували. | И запрети́ и́мъ, да ни кому́же повѣ́дятъ: єли́ко же и́мъ То́й запреща́ше, па́че и́злиха проповѣ́даху. |
|
37
|
37
|
| І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити. | И преи́злиха дивля́хуся, глаго́люще: до́брѣ все́ твори́тъ: и глухі́я твори́тъ слы́шати, и нѣмы́я глаго́лати. |
|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм: | Въ ты́я дни́, зѣло́ мно́гу наро́ду су́щу, и не иму́щымъ чесо́ я́сти, призва́въ Іису́съ ученики́ Своя́, глаго́ла и́мъ: |
|
2
|
2
|
| жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти. | милосе́рдую о наро́дѣ, я́ко уже́ три́ дни́ присѣдя́тъ Мнѣ́ и не и́мутъ чесо́ я́сти: |
|
3
|
3
|
| Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека. | и а́ще отпущу́ и́хъ не я́дшихъ въ до́мы своя́, ослабѣ́ютъ на пути́: мно́зи бо от ни́хъ издале́ча пришли́ су́ть. |
|
4
|
4
|
| Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі? | И отвѣща́ша Єму́ ученицы́ Єго́: отку́ду си́хъ возмо́жетъ кто́ здѣ́ насы́тити хлѣ́бы въ пусты́ни? |
|
5
|
5
|
| І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім. | И вопроси́ и́хъ: коли́ко и́мате хлѣ́бовъ? Они́ же рѣ́ша: се́дмь. |
|
6
|
6
|
| Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям. | И повелѣ́ наро́ду возлещи́ на земли́: и пріє́мь се́дмь хлѣ́бовъ, хвалу́ возда́въ, преломи́ и дая́ше ученико́мъ Свои́мъ, да предлага́ютъ: и предложи́ша предъ наро́домъ. |
|
7
|
7
|
| Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її. | И имя́ху ры́бицъ ма́ло: и [сія́] благослови́въ, рече́ предложи́ти и ты́я. |
|
8
|
8
|
| І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків. | Ядо́ша же и насы́тишася: и взя́ша избы́тки укру́хъ, се́дмь ко́шницъ. |
|
9
|
9
|
| А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх. | Бя́ху же я́дшихъ я́ко четы́ре ты́сящы. И отпусти́ и́хъ. |
|
10
|
10
|
| І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські. | И а́біє влѣ́зъ въ кора́бль со ученики́ Свои́ми, пріи́де во страны́ Далмануѳа́нски. |
|
11
|
11
|
| Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його. | И изыдо́ша фарісе́є и нача́ша стяза́тися съ Ни́мъ, и́щуще от Него́ зна́менія съ небесе́, искуша́юще Єго́. |
|
12
|
12
|
| І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення. | И воздохну́въ ду́хомъ Свои́мъ, глаго́ла: что́ ро́дъ се́й зна́менія и́щетъ? Ами́нь глаго́лю ва́мъ, а́ще да́стся ро́ду сему́ зна́меніє. |
|
13
|
13
|
| І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік. | И оста́вль и́хъ, влѣ́зъ па́ки въ кора́бль, [и] и́де на о́нъ по́лъ. |
|
14
|
14
|
| При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого. | И забы́ша ученицы́ Єго́ взя́ти хлѣ́бы и ра́звѣ єди́наго хлѣ́ба не имя́ху съ собо́ю въ корабли́. |
|
15
|
15
|
| А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової. | И преща́ше и́мъ, глаго́ля: зри́те, блюди́теся от ква́са фарісе́йска и от ква́са И́родова. |
|
16
|
16
|
| І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них. | И помышля́ху, дру́гъ ко дру́гу глаго́люще, я́ко хлѣ́бы не и́мамы. |
|
17
|
17
|
| Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце? | И разумѣ́въ Іису́съ, глаго́ла и́мъ: что́ помышля́ете, я́ко хлѣ́бы не и́мате? Не у́ ли чу́вствуєте, ниже́ разумѣ́ете? Єще́ ли окамене́но се́рдце ва́ше и́мате? |
|
18
|
18
|
| Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? | О́чи иму́ще не ви́дите? И у́шы иму́ще не слы́шите? И не по́мните ли, |
|
19
|
19
|
| Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять. | егда́ пя́ть хлѣ́бы преломи́хъ въ пя́ть ты́сящъ, коли́ко ко́шъ испо́лнь укру́хъ прія́сте? Глаго́лаша Єму́: двана́десять. |
|
20
|
20
|
| А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім. | Єгда́ же се́дмь въ четы́ре ты́сящы, коли́ко ко́шницъ исполне́нія укру́хъ взя́сте? Они́ же рѣ́ша: се́дмь. |
|
21
|
21
|
| І сказав їм: як же не розумієте? | И глаго́ла и́мъ: ка́ко не разумѣ́ете? |
|
22
|
22
|
| Приходить до Вифсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього. | И пріи́де въ Виѳсаи́ду: и приведо́ша къ Нему́ слѣ́па, и моля́ху Єго́, да єго́ ко́снется. |
|
23
|
23
|
| Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що. | И є́мь за ру́ку слѣпа́го, изведе́ єго́ во́нъ изъ ве́си: и плю́нувъ на о́чи єго́, [и] возло́жь ру́цѣ на́нь, вопроша́ше єго́, а́ще что́ ви́дитъ? |
|
24
|
24
|
| Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять. | И воззрѣ́въ глаго́лаше: ви́жу человѣ́ки я́ко дре́віє ходя́щя. |
|
25
|
25
|
| Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно. | Пото́мъ [же] па́ки возложи́ ру́цѣ на о́чи єго́ и сотвори́ єго́ прозрѣ́ти: и утвори́ся и узрѣ́ свѣ́тло все́. |
|
26
|
26
|
| І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай. | И посла́ єго́ въ до́мъ єго́, глаго́ля: ни въ ве́сь вни́ди, ни повѣ́ждь кому́ въ ве́си. |
|
27
|
27
|
| І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди? | И изы́де Іису́съ и ученицы́ Єго́ въ ве́си Кесарі́и Фили́пповы: и на пути́ вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля и́мъ: кого́ Мя глаго́лютъ человѣ́цы бы́ти? |
|
28
|
28
|
| Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж — за Іллю, а деякі — за одного з пророків. | Они́ же отвѣща́ша: Іоа́нна Крести́теля: и ині́и Илію́: друзі́и же єди́наго от проро́къ. |
|
29
|
29
|
| Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти є Христос. | И То́й глаго́ла и́мъ: вы́ же кого́ Мя глаго́лете бы́ти? Отвѣща́въ же Пе́тръ глаго́ла Єму́: Ты́ єси́ Христо́съ. |
|
30
|
30
|
| І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього. | И запрети́ и́мъ, да ни кому́же глаго́лютъ о Не́мъ. |
|
31
|
31
|
| І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне. | И нача́тъ учи́ти и́хъ, я́ко подоба́єтъ Сы́ну Человѣ́ческому мно́го пострада́ти, и искуше́ну бы́ти от ста́рецъ и архієре́й и кни́жникъ, и убіє́ну бы́ти, и въ тре́тій де́нь воскре́снути. |
|
32
|
32
|
| І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому. | И не обину́яся сло́во глаго́лаше. И пріє́мь Єго́ Пе́тръ, нача́тъ прети́ти Єму́. |
|
33
|
33
|
| Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське. | О́нъ же обра́щься и воззрѣ́въ на ученики́ Своя́, запрети́ Петро́ви, глаго́ля: иди́ за Мно́ю, сатано́: я́ко не мы́слиши, я́же [су́ть] Бо́жія, но я́же человѣ́ческа. |
|
34
|
34
|
| І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. | И призва́въ наро́ды со ученики́ Свои́ми, рече́ и́мъ: и́же хо́щетъ по Мнѣ́ ити́, да отве́ржется себе́, и во́зметъ кре́стъ сво́й, и по Мнѣ́ гряде́тъ: |
|
35
|
35
|
| Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її. | и́же бо а́ще хо́щетъ ду́шу свою́ спасти́, погуби́тъ ю́: а и́же погуби́тъ ду́шу свою́ Мене́ ра́ди и Єва́нгеліа, то́й спасе́тъ ю́: |
|
36
|
36
|
| Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить? | ка́я бо по́льза человѣ́ку, а́ще пріобря́щетъ мі́ръ ве́сь, и отщети́тъ ду́шу свою́? |
|
37
|
37
|
| Або що дасть людина взамін за душу свою? | или́ что́ да́стъ человѣ́къ измѣ́ну на души́ своє́й? |
|
38
|
38
|
| Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими. | И́же бо а́ще постыди́тся Мене́ и Мои́хъ слове́съ въ ро́дѣ се́мъ прелюбодѣ́йнѣмъ и грѣ́шнѣмъ, и Сы́нъ Человѣ́ческій постыди́тся єго́, єгда́ пріи́детъ во сла́вѣ Отца́ Своєго́ со А́нгелы святы́ми. |
|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі. | И глаго́лаше и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко су́ть нѣ́цыи от здѣ́ стоя́щихъ, и́же не и́мутъ вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дятъ Ца́рствіє Бо́жіє прише́дшеє въ си́лѣ. |
|
2
|
2
|
| І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними. | И по шести́ дне́хъ поя́тъ Іису́съ Петра́ и Іа́кова и Іоа́нна, и возведе́ и́хъ на гору́ высоку́ осо́бь єди́ны: и преобрази́ся предъ ни́ми. |
|
3
|
3
|
| Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі. | И ри́зы Єго́ бы́ша блеща́щяся, бѣлы́ зѣло́ я́ко снѣ́гъ, яцѣ́хже не мо́жетъ бѣли́лникъ убѣли́ти на земли́. |
|
4
|
4
|
| І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом. | И яви́ся и́мъ Иліа́ съ Моисе́ємъ: и бѣ́ста со Іису́сомъ глаго́люща. |
|
5
|
5
|
| При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один. | И отвѣща́въ Пе́тръ глаго́ла Іису́сови: Равви́, добро́ є́сть на́мъ здѣ́ бы́ти: и сотвори́мъ кро́вы три́, Тебѣ́ єди́нъ, и Моисе́єви єди́нъ, и Иліи́ єди́нъ. |
|
6
|
6
|
| Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх. | Не вѣ́дяше бо, что́ рѣщи́: бя́ху бо пристра́шни. |
|
7
|
7
|
| І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте! | И бы́сть о́блакъ осѣня́я и́хъ: и пріи́де гла́съ изъ о́блака, глаго́ля: Се́й є́сть Сы́нъ Мо́й возлю́бленный, Того́ послу́шайте. |
|
8
|
8
|
| І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою. | И внеза́пу воззрѣ́вше, ктому́ ни кого́же ви́дѣша, то́кмо Іису́са єди́наго съ собо́ю. |
|
9
|
9
|
| Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих. | Сходя́щымъ же и́мъ съ горы́, запрети́ и́мъ, да ни кому́же повѣ́дятъ, я́же ви́дѣша, то́кмо єгда́ Сы́нъ Человѣ́ческій изъ ме́ртвыхъ воскре́снетъ. |
|
10
|
10
|
| І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих. | И сло́во удержа́ша въ себѣ́, стяза́ющеся, что́ є́сть, є́же изъ ме́ртвыхъ воскре́снути. |
|
11
|
11
|
| І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі? | И вопроша́ху Єго́ глаго́люще: ка́ко глаго́лютъ кни́жницы, я́ко Иліи́ подоба́єтъ пріити́ пре́жде? |
|
12
|
12
|
| Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим. | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: Иліа́ у́бо прише́дъ пре́жде, устро́итъ вся́: и ка́ко є́сть пи́сано о Сы́нѣ Человѣ́честѣмъ, да мно́го постра́ждетъ и уничиже́нъ бу́детъ: |
|
13
|
13
|
| Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього. | но глаго́лю ва́мъ, я́ко и Иліа́ пріи́де, и сотвори́ша єму́, єли́ка хотѣ́ша, я́коже є́сть пи́сано о не́мъ. |
|
14
|
14
|
| Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними. | И прише́дъ ко ученико́мъ, ви́дѣ наро́дъ мно́гъ о ни́хъ и кни́жники стяза́ющяся съ ни́ми. |
|
15
|
15
|
| І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його. | И а́біє ве́сь наро́дъ ви́дѣвъ Єго́ ужасе́ся, и прири́щуще цѣлова́ху Єго́. |
|
16
|
16
|
| Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою? | И вопроси́ кни́жники: что́ стяза́єтеся къ себѣ́ ? |
|
17
|
17
|
| Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого. | И отвѣща́въ єди́нъ от наро́да рече́: Учи́телю, приведо́хъ сы́на моєго́ къ Тебѣ́, иму́ща ду́ха нѣ́ма: |
|
18
|
18
|
| Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли. | и идѣ́же коли́ждо и́метъ єго́, разбива́єтъ єго́, и пѣ́ны тещи́тъ, и скреже́щетъ зубы́ свои́ми, и оцѣпенѣва́єтъ: и рѣ́хъ ученико́мъ Твои́мъ, да изжену́тъ єго́, и не возмого́ша. |
|
19
|
19
|
| Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене. | О́нъ же отвѣща́въ єму́ глаго́ла: о, ро́де невѣ́ренъ, доко́лѣ въ ва́съ бу́ду? Доко́лѣ терплю́ вы? Приведи́те єго́ ко Мнѣ́. |
|
20
|
20
|
| І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну. | И привѣдо́ша єго́ къ Нему́. И ви́дѣвъ Єго́, а́біє ду́хъ стрясе́ єго́: и па́дъ на земли́, валя́шеся, пѣ́ны тещя́. |
|
21
|
21
|
| Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства; | И вопроси́ отца́ єго́: коли́ко лѣ́тъ є́сть, отне́лѣже сіє́ бы́сть єму́? О́нъ же рече́: издѣ́тска: |
|
22
|
22
|
| багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами. | и мно́гажды во о́гнь вве́рже єго́ и въ во́ды, да погуби́тъ єго́: но а́ще что́ мо́жеши, помози́ на́мъ, милосе́рдовавъ о на́съ. |
|
23
|
23
|
| Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому. | Іису́съ же рече́ єму́: є́же а́ще что́ мо́жеши вѣ́ровати, вся́ возмо́жна вѣ́рующему. |
|
24
|
24
|
| І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству. | И а́біє возопи́въ оте́цъ отроча́те, со слеза́ми глаго́лаше: вѣ́рую, Го́споди: помози́ моєму́ невѣ́рію. |
|
25
|
25
|
| Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього. | Ви́дѣвъ же Іису́съ, я́ко сри́щется наро́дъ, запрети́ ду́ху нечи́стому, глаго́ля єму́: ду́ше нѣмы́й и глухі́й, А́зъ ти́ повѣлева́ю: изы́ди изъ него́ и ктому́ не вни́ди въ него́. |
|
26
|
26
|
| І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. | И возопи́въ и мно́го пружа́вся, изы́де: и бы́сть я́ко ме́ртвъ, я́коже мно́зѣмъ глаго́лати, я́ко у́мре. |
|
27
|
27
|
| Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав. | Іису́съ же є́мь єго́ за ру́ку, воздви́же єго́: и воста́. |
|
28
|
28
|
| Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його? | И вше́дшу Єму́ въ до́мъ, ученицы́ Єго́ вопроша́ху Єго́ єди́наго: я́ко мы́ не возмого́хомъ изгна́ти єго́? |
|
29
|
29
|
| І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту. | И рече́ и́мъ: се́й ро́дъ ничи́мже мо́жетъ изы́ти, то́кмо моли́твою и посто́мъ. |
|
30
|
30
|
| Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався. | И отту́ду изше́дше, идя́ху сквозѣ́ Галіле́ю: и не хотя́ше, да кто́ увѣ́сть. |
|
31
|
31
|
| Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне. | Уча́ше бо ученики́ Своя́ и глаго́лаше и́мъ, я́ко Сы́нъ Человѣ́ческій пре́данъ бу́детъ въ ру́цѣ человѣ́честѣ, и убію́тъ Єго́: и убіє́нъ бы́въ, въ тре́тій де́нь воскре́снетъ. |
|
32
|
32
|
| Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися. | Они́ же не разумѣва́ху глаго́ла и боя́хуся Єго́ вопроси́ти. |
|
33
|
33
|
| Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою? | И пріи́де въ Капернау́мъ: и въ дому́ бы́въ, вопроша́ше и́хъ: что́ на пути́ въ себѣ́ помышля́сте? |
|
34
|
34
|
| Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший. | Они́ же молча́ху: дру́гъ ко дру́гу бо стяза́шася на пути́, кто́ [е́сть] бо́лій. |
|
35
|
35
|
| І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою. | И сѣ́дъ пригласи́ обана́десяте и глаго́ла и́мъ: а́ще кто́ хо́щетъ ста́рѣй бы́ти, да бу́детъ всѣ́хъ ме́ншій и всѣ́мъ слуга́. |
|
36
|
36
|
| І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм: | И пріи́мь отроча́, поста́ви є́ посредѣ́ и́хъ: и объе́мь є́, рече́ и́мъ: |
|
37
|
37
|
| хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене. | и́же а́ще єди́но таковы́хъ отроча́тъ пріи́метъ во и́мя Моє́, Мене́ пріє́млетъ: и и́же Мене́ пріє́млетъ, не Мене́ пріє́млетъ, но Посла́вшаго Мя́. |
|
38
|
38
|
| Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами. | Отвѣща́ єму́ Іоа́ннъ, глаго́ля: Учи́телю, ви́дѣхомъ нѣ́коєго и́менемъ Твои́мъ изгоня́ща бѣ́сы, и́же не хо́дитъ по на́съ: и возбрани́хомъ єму́, я́ко не послѣ́дуєтъ на́мъ. |
|
39
|
39
|
| Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене. | Іису́съ же рече́: не брани́те єму́: никто́же бо є́сть, и́же сотвори́тъ си́лу о и́мени Моє́мъ, и возмо́жетъ вско́рѣ злосло́вити Мя́. |
|
40
|
40
|
| Бо хто не проти вас, той за вас. | И́же бо нѣ́сть на вы́, по ва́съ є́сть. |
|
41
|
41
|
| І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди. | И́же бо а́ще напои́тъ вы́ ча́шею воды́ во и́мя Моє́, я́ко Христо́вы єсте́, ами́нь глаго́лю ва́мъ, не погуби́тъ мзды́ своєя́. |
|
42
|
42
|
| А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море. | И и́же а́ще соблазни́тъ єди́наго от ма́лыхъ си́хъ вѣ́рующихъ въ Мя́, до́брѣе є́сть єму́ па́че, а́ще облѣжи́тъ ка́мень же́рновный о вы́и єго́, и вве́рженъ бу́детъ въ мо́ре. |
|
43
|
43
|
| І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий, | И а́ще соблажня́етъ тя́ рука́ твоя́, отсѣцы́ ю́: до́брѣе ти́ є́сть бѣ́днику [бе́з руки́] въ живо́тъ вни́ти, не́же о́бѣ ру́цѣ иму́щу вни́ти въ геє́нну, во о́гнь неугаса́ющій, |
|
44
|
44
|
| де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. | идѣ́же че́рвь и́хъ не умира́єтъ, и о́гнь не угаса́єтъ. |
|
45
|
45
|
| І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий, | И а́ще нога́ твоя́ соблажня́етъ тя́, отсѣцы́ ю́: до́брѣе ти́ є́сть вни́ти въ живо́тъ хро́му, не́же двѣ́ но́зѣ иму́щу вве́ржену бы́ти въ геє́нну, во о́гнь неугаса́ющій, |
|
46
|
46
|
| де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. | идѣ́же че́рвь и́хъ не умира́єтъ, и о́гнь не угаса́єтъ. |
|
47
|
47
|
| І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну, | И а́ще о́ко твоє́ соблажня́етъ тя́, исткни́ є́: до́брѣе ти́ є́сть со єди́нѣмъ о́комъ вни́ти въ Ца́рствіє Бо́жіє, не́же двѣ́ о́цѣ иму́щу вве́ржену бы́ти въ геє́нну о́гненную, |
|
48
|
48
|
| де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. | идѣ́же че́рвь и́хъ не умира́єтъ, и о́гнь не угаса́єтъ. |
|
49
|
49
|
| Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться. | Вся́къ бо огне́мъ осоли́тся, и вся́ка же́ртва со́лію осоли́тся. |
|
50
|
50
|
| Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою. | Добро́ со́ль: а́ще же со́ль не слана́ бу́детъ, чи́мъ осоли́тся? Имѣ́йте со́ль въ себѣ́, и ми́ръ имѣ́йте между́ собо́ю. |
|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх. | И отту́ду воста́въ пре́йде въ предѣ́лы Іуде́йскія, [чре́зъ страну́ я́же] объ о́нъ по́лъ Іорда́на. И снидо́шася па́ки наро́ди къ Нему́: и я́ко обы́чай имѣ́, па́ки уча́ше и́хъ. |
|
2
|
2
|
| Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою? | И присту́пльше фарісе́є вопроси́ша Єго́: а́ще досто́итъ му́жу жену́ пусти́ти? Искуша́юще Єго́. |
|
3
|
3
|
| Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей? | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: что́ ва́мъ заповѣ́да Моисе́й? |
|
4
|
4
|
| Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись. | Они́ же рѣ́ша: Моисе́й повелѣ́ кни́гу распу́стную написа́ти, и пусти́ти. |
|
5
|
5
|
| Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю. | И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: по жестосе́рдію ва́шему написа́ ва́мъ за́повѣдь сію́: |
|
6
|
6
|
| На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог. | от нача́ла же созда́нія, му́жа и жену́ сотвори́лъ я́ є́сть Бо́гъ: |
|
7
|
7
|
| Ось чому залишить чоловік батька свого і матір | сего́ ра́ди оста́витъ человѣ́къ отца́ своєго́ и ма́терь |
|
8
|
8
|
| і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть. | и прилѣпи́тся къ женѣ́ своє́й, и бу́дета о́ба въ пло́ть єди́ну: тѣ́мже уже́ нѣ́ста два́, но пло́ть єди́на: |
|
9
|
9
|
| Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. | е́же у́бо Бо́гъ сочета́, человѣ́къ да не разлуча́єтъ. |
|
10
|
10
|
| У домі ученики Його знову запитали Його про те саме. | И въ дому́ па́ки ученицы́ Єго́ о се́мъ вопроси́ша Єго́. |
|
11
|
11
|
| Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею. | И глаго́ла и́мъ: и́же а́ще пу́ститъ жену́ свою́ и оже́нится ино́ю, прелюбы́ твори́тъ на ню́: |
|
12
|
12
|
| І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить. | и а́ще жена́ пу́ститъ му́жа [му́жа своєго́] и пося́гнетъ за ино́го, прелюбы́ твори́тъ. |
|
13
|
13
|
| Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили. | И приноша́ху къ Нему́ дѣ́ти, да ко́снется и́хъ: ученицы́ же преща́ху принося́щымъ. |
|
14
|
14
|
| Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. | Ви́дѣвъ же Іису́съ негодова́ и рече́ и́мъ: оста́вите дѣте́й приходи́ти ко Мнѣ́ и не брани́те и́мъ, тацѣ́хъ бо є́сть Ца́рствіє Бо́жіє: |
|
15
|
15
|
| Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього. | ами́нь глаго́лю ва́мъ: и́же а́ще не пріи́метъ Ца́рствія Бо́жія я́ко отроча́, не и́мать вни́ти въ не́. |
|
16
|
16
|
| І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх. | И объе́мь и́хъ, возло́жь ру́цѣ на ни́хъ, благословля́ше и́хъ. |
|
17
|
17
|
| Коли виходив Він у дорогу, підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати? | И исходя́щу Єму́ на пу́ть, прите́къ нѣ́кій и покло́нься на колѣ́ну Єму́, вопроша́ше Єго́: Учи́телю благі́й, что́ сотворю́, да живо́тъ вѣ́чный наслѣ́дствую? |
|
18
|
18
|
| Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. | Іису́съ же рече́ єму́: что́ Мя́ глаго́леши бла́га? Никто́же бла́гъ, то́кмо єди́нъ Бо́гъ. |
|
19
|
19
|
| Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір. | За́повѣди вѣ́си: не прелюбы́ сотвори́ши: не убі́й: не укра́ди: не лжесвидѣ́телствуй: не оби́ди: чти́ отца́ твоєго́ и ма́терь. |
|
20
|
20
|
| Той же сказав Йому у відповідь: Учителю, всього цього я дотримувався від юности моєї. | О́нъ же отвѣща́въ рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ вся́ сохрани́хъ от ю́ности моєя́. |
|
21
|
21
|
| Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест. | Іису́съ же воззрѣ́въ на́нь, возлюби́ єго́ и рече́ єму́: єди́наго єси́ не доконча́лъ: иди́, єли́ка и́маши, прода́ждь и да́ждь ни́щымъ, и имѣ́ти и́маши сокро́вище на небеси́: и пріиди́ [и] ходи́ вслѣ́дъ Мене́, взе́мъ кре́стъ. |
|
22
|
22
|
| Він же, засмутившись від цього слова, відійшов зі скорботою, бо мав велике багатство. | О́нъ же дря́хлъ бы́въ о словеси́ [о словесі́ се́мъ], отъи́де скорбя́: бѣ́ бо имѣ́я стяжа́нія мно́га. |
|
23
|
23
|
| І, поглянувши довкола, Ісус сказав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже. | И воззрѣ́въ Іису́съ глаго́ла ученико́мъ Свои́мъ: ка́ко неудо́бь иму́щіи бога́тство въ Ца́рствіє Бо́жіє вни́дутъ. |
|
24
|
24
|
| Ученики вжахнулись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже! | Ученицы́ же ужаса́хуся о словесѣ́хъ Єго́. Іису́съ же па́ки отвѣща́въ глаго́ла и́мъ: ча́да, ка́ко неудо́бь упова́ющымъ на бога́тство въ Ца́рствіє Бо́жіє вни́ти: |
|
25
|
25
|
| Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. | удо́бѣе бо є́сть велбу́ду сквозѣ́ иглинѣ́ у́шы проити́, не́же бога́ту въ Ца́рствіє Бо́жіє вни́ти. |
|
26
|
26
|
| Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись? | Они́ же и́злиха дивля́хуся, глаго́люще къ себѣ́: то́ кто́ мо́жетъ спасе́нъ бы́ти? |
|
27
|
27
|
| Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові. | Воззрѣ́въ же на ни́хъ Іису́съ глаго́ла: у человѣ́къ невозмо́жно, но не у Бо́га: вся́ бо возмо́жна су́ть у Бо́га. |
|
28
|
28
|
| І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою. | Нача́тъ же Пе́тръ глаго́лати Єму́: се́, мы́ оста́вихомъ вся́ и вслѣ́дъ Тебе́ идо́хомъ. |
|
29
|
29
|
| Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія | Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: ами́нь глаго́лю ва́мъ: никто́же є́сть, и́же оста́вилъ є́сть до́мъ, или́ бра́тію, или́ сестры́, или́ отца́, или́ ма́терь, или́ жену́, или́ ча́да, или́ се́ла, Мене́ ра́ди и Єва́нгеліа ра́ди: |
|
30
|
30
|
| і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, — домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці — життя вічне. | а́ще не пріи́метъ стори́цею ны́нѣ во вре́мя сіє́, домо́въ, и бра́тій, и се́стръ, и отца́, и ма́тере, и ча́дъ, и се́лъ, во изгна́ніи, и въ вѣ́къ гряду́щій живо́тъ вѣ́чный: |
|
31
|
31
|
| І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими. | мно́зи же бу́дутъ пе́рвіи послѣ́дни, и послѣ́дніи пе́рви. |
|
32
|
32
|
| Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися. | Бя́ху же на пути́, восходя́ще во Ієрусали́мъ: и бѣ́ варя́я и́хъ Іису́съ, и ужаса́хуся, и вслѣ́дъ иду́ще, боя́хуся. И поє́мь па́ки обана́десять, нача́тъ и́мъ глаго́лати, я́же хотя́ху Єму́ бы́ти: |
|
33
|
33
|
| Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; | я́ко, се́, восхо́димъ во Ієрусали́мъ, и Сы́нъ Человѣ́ческій пре́данъ бу́детъ архієре́омъ и кни́жникомъ, и осу́дятъ Єго́ на сме́рть, и предадя́тъ Єго́ язы́комъ: |
|
34
|
34
|
| і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне. | и поруга́ются Єму́, и уя́звятъ Єго́, и оплю́ютъ Єго́, и убію́тъ Єго́: и въ тре́тій де́нь воскре́снетъ. |
|
35
|
35
|
| Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо. | И предъ Него́ пріидо́ста Іа́ковъ и Іоа́ннъ, сы́на Зеведе́єва, глаго́люща: Учи́телю, хо́щева, да, є́же а́ще про́сива, сотвори́ши на́ма. |
|
36
|
36
|
| Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам? | О́нъ же рече́ и́ма: что́ хо́щета, да сотворю́ ва́ма? |
|
37
|
37
|
| Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй. | О́на же рѣ́ста Єму́: да́ждь на́мъ, да єди́нъ о десну́ю Тебе́ и єди́нъ о шу́юю Тебе́ ся́дева во сла́вѣ Твоє́й. |
|
38
|
38
|
| Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися? | Іису́съ же рече́ и́ма: не вѣ́ста, чесо́ про́сита: мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же А́зъ пію́, и креще́ніємъ, и́мже А́зъ креща́юся, крести́тися? |
|
39
|
39
|
| Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся; | О́на же рѣ́ста Єму́: мо́жева. Іису́съ же рече́ и́ма: ча́шу у́бо, ю́же А́зъ пію́, испіє́та, и креще́ніємъ, и́мже А́зъ креща́юся, крести́тася: |
|
40
|
40
|
| але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому уготовано. | а є́же сѣ́сти о десну́ю Мене́ и о шу́юю, нѣ́сть Мнѣ́ да́ти, но и́мже угото́вано є́сть. |
|
41
|
41
|
| І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана. | И слы́шавше де́сять, нача́ша негодова́ти о Іа́ковѣ и Іоа́ннѣ. |
|
42
|
42
|
| Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними. | Іису́съ же призва́въ и́хъ, глаго́ла и́мъ: вѣ́сте, я́ко мня́щіися владѣ́ти язы́ки, соодолѣва́ютъ и́мъ, и вели́цыи и́хъ облада́ютъ и́ми: |
|
43
|
43
|
| Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою. | не та́ко же бу́детъ въ ва́съ: но и́же а́ще хо́щетъ въ ва́съ вя́щшій бы́ти, да бу́детъ ва́мъ слуга́: |
|
44
|
44
|
| І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом. | и и́же а́ще хо́щетъ въ ва́съ бы́ти ста́рѣй, да бу́детъ всѣ́мъ ра́бъ: |
|
45
|
45
|
| Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох. | и́бо Сы́нъ Человѣ́чь не пріи́де, да послу́жатъ Єму́, но да послу́житъ и да́стъ ду́шу Свою́ избавле́ніє за мно́ги. |
|
46
|
46
|
| Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню. | И пріидо́ша во Ієрихо́нъ. И исходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, и ученико́мъ Єго́, и наро́ду мно́гу, сы́нъ Тіме́овъ Варті́мей слѣпы́й сѣдя́ше при пути́, прося́. |
|
47
|
47
|
| Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене. | И слы́шавъ, я́ко Іису́съ Назоряни́нъ є́сть, нача́тъ зва́ти и глаго́лати: Сы́не Дави́довъ Іису́се, поми́луй мя́. |
|
48
|
48
|
| І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! | И преща́ху єму́ мно́зи, да умолчи́тъ: о́нъ же мно́жає па́че зва́ше: Сы́не Дави́довъ, поми́луй мя́. |
|
49
|
49
|
| Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе. | И ста́въ Іису́съ, рече́ єго́ возгласи́ти. И возгласи́ша слѣпца́, глаго́люще єму́: дерза́й, воста́ни, зове́тъ тя́. |
|
50
|
50
|
| Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса. | О́нъ же отве́ргъ ри́зы своя́, воста́въ пріи́де ко Іису́сови. |
|
51
|
51
|
| Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів. | И отвѣща́въ глаго́ла єму́ Іису́съ: что́ хо́щеши, да сотворю́ тебѣ́? Слѣпы́й же глаго́ла єму́: учи́телю, да прозрю́. |
|
52
|
52
|
| Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом. | Іису́съ же рече́ єму́: иди́: вѣ́ра твоя́ спасе́ тя. И а́біє прозрѣ́ и по Іису́сѣ и́де въ пу́ть. |
|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| Коли наблизились до Єрусалима, до Виффагії та Вифанії, до гори Елеонської, Ісус посилає двох з учеників Своїх | И єгда́ прибли́жи[ша]ся во Ієрусали́мъ, въ Виѳсфагі́ю и Виѳа́нію, къ горѣ́ Єлео́нстѣй, посла́ два́ от учени́къ Свои́хъ |
|
2
|
2
|
| і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете осля прив’язане, на якого ніхто з людей ще не сідав; відв’язавши його, приведіть. | и глаго́ла и́ма: иди́та въ ве́сь, я́же є́сть пря́мо ва́ма: и а́біє входя́ща въ ню́, обря́щета жребя́ привя́зано, на не́же никто́же от человѣ́къ всѣ́де: отрѣ́шша є́, приведи́та: |
|
3
|
3
|
| І якщо хто скаже вам: що це ви робите, — відповідайте, що Господь потребує його; і відразу ж пошле його сюди. | и а́ще кто́ ва́ма рече́тъ: что́ твори́та сіє́? Рцы́та, я́ко Госпо́дь тре́буєтъ є́: и а́біє по́слетъ є́ сѣ́мо. |
|
4
|
4
|
| Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його. | Идо́ста же, и обрѣто́ста жребя́ привя́зано при две́рехъ внѣ́ на распу́тіи, и отрѣши́ста є́. |
|
5
|
5
|
| І деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите, навіщо відв’язуєте осля? | И нѣ́цыи от стоя́щихъ ту́ глаго́лаху и́ма: что́ дѣ́ета отрѣша́юща жребя́? |
|
6
|
6
|
| Вони відповіли їм, як велів Ісус, і ті відпустили їх. | О́на же рѣ́ста и́мъ, я́коже заповѣ́да и́ма Іису́съ: и оста́виша я́. |
|
7
|
7
|
| І привели осля до Ісуса; і поклали на нього одяг свій; і сів на нього. | И приведо́ста жребя́ ко Іису́сови: и возложи́ша на не́ ри́зы своя́, и всѣ́де на не́. |
|
8
|
8
|
| Багато хто стелив свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встилали ними дорогу. | Мно́зи же ри́зы своя́ постла́ша по пути́: друзі́и же ва́іа рѣ́заху от дре́вія и постила́ху по пути́. |
|
9
|
9
|
| І ті, які пішли попереду Нього, і ті, які супроводжували Його, викликували: осанна! Благословен, Хто гряде в ім’я Господнє! | И предходя́щіи и вслѣ́дъ гряду́щіи вопія́ху, глаго́люще: оса́нна, благослове́нъ Гряды́й во и́мя Госпо́дне, |
|
10
|
10
|
| Благословенне Царство отця нашого Давида, що гряде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! | благослове́но гряду́щеє ца́рство во и́мя Го́спода отца́ на́шего Дави́да: оса́нна въ вы́шнихъ. |
|
11
|
11
|
| І ввійшов Ісус в Єрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов до Вифанії з дванадцятьма. | И вни́де во Ієрусали́мъ Іису́съ и въ це́рковь: и согля́давъ вся́, по́здѣ уже́ су́щу часу́, изы́де въ Виѳа́нію со обѣмана́десяте. |
|
12
|
12
|
| На другий день, коли вони вийшли з Вифанії, зголоднів. | И нау́тріє изше́дшымъ и́мъ от Виѳа́ніи, взалка́: |
|
13
|
13
|
| І, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не час був для смокв. | и ви́дѣвъ смоко́вницу издале́ча, иму́щу ли́ствіє, пріи́де, а́ще у́бо что́ обря́щетъ на не́й: и прише́дъ къ не́й, ничесо́же обрѣ́те, то́кмо ли́ствіє: не у́ бо бѣ́ вре́мя смо́квамъ. |
|
14
|
14
|
| І сказав їй Ісус: віднині нехай довіку ніхто плоду твого не з’їсть. І чули те ученики Його. | И отвѣща́въ Іису́съ рече́ є́й: да не ктому́ от тебе́ во вѣ́ки никто́же плода́ снѣ́сть. И слы́шаху ученицы́ Єго́. |
|
15
|
15
|
| Прийшли до Єрусалима. Ісус, увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняйл, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав. | И пріидо́ша [па́ки] во Ієрусали́мъ. И вше́дъ Іису́съ въ це́рковь, нача́тъ изгони́ти продаю́щыя и купу́ющыя въ це́ркви: и трапе́зы торжнико́мъ и сѣда́лища продаю́щихъ го́луби испрове́рже: |
|
16
|
16
|
| І не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ. | и не дая́ше, да кто́ мимонесе́тъ сосу́дъ сквозѣ́ це́рковь. |
|
17
|
17
|
| І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? Ви ж зробили його вертепом розбійників. | И уча́ше, глаго́ля и́мъ: нѣ́сть ли пи́сано, я́ко хра́мъ Мо́й хра́мъ моли́твы нарече́тся всѣ́мъ язы́комъ? Вы́ же сотвори́сте єго́ верте́пъ разбо́йникомъ. |
|
18
|
18
|
| Почули це книжники і первосвященики і шукали, як би погубити Його, але боялися, тому що весь народ дивувався Його вченню. | И слы́шаша кни́жницы и архієре́є, и иска́ху, ка́ко Єго́ погубя́тъ: боя́хубося Єго́, я́ко ве́сь наро́дъ дивля́шеся о уче́ніи Єго́. |
|
19
|
19
|
| Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста. | И я́ко по́здѣ бы́сть, исхожда́ше во́нъ изъ гра́да. |
|
20
|
20
|
| Проходячи вранці, побачили смоковницю, що всохла до кореня. | И у́тро мимоходя́ще, ви́дѣша смоко́вницу изсо́хшу изъ коре́нія. |
|
21
|
21
|
| І, згадавши, Петро сказав Йому: Учителю, дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла. | И воспомяну́въ Пе́тръ глаго́ла Єму́: Равви́, ви́ждь, смоко́вница, ю́же прокля́лъ єси́, у́сше. |
|
22
|
22
|
| Ісус, відповідаючи, говорить їм: | И отвѣща́въ Іису́съ глаго́ла и́мъ: |
|
23
|
23
|
| майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже. | имѣ́йте вѣ́ру Бо́жію: ами́нь бо глаго́лю ва́мъ, я́ко, и́же а́ще рече́тъ горѣ́ се́й: дви́гнися и ве́рзися въ мо́ре: и не размы́слитъ въ се́рдцы своє́мъ, но вѣ́ру и́метъ, я́ко є́же глаго́летъ, быва́єтъ: бу́детъ єму́, є́же а́ще рече́тъ: |
|
24
|
24
|
| Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам. | сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ: вся́ єли́ка а́ще моля́щеся про́сите, вѣ́руйте, я́ко пріє́млете: и бу́детъ ва́мъ: |
|
25
|
25
|
| І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші. | и єгда́ стоите́ моля́щеся, отпуща́йте, а́ще что́ и́мате на кого́, да и Оте́цъ ва́шъ, И́же є́сть на небесѣ́хъ, отпу́ститъ ва́мъ согрѣше́нія ва́ша: |
|
26
|
26
|
| Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших. | а́ще ли же вы́ не отпуща́єте, ни Оте́цъ ва́шъ, И́же є́сть на небесѣ́хъ, отпу́ститъ ва́мъ согрѣше́ній ва́шихъ. |
|
27
|
27
|
| Прийшли знову до Єрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, і книжники, і старійшини | И пріидо́ша па́ки во Ієрусали́мъ. И въ це́ркви ходя́щу Єму́, пріидо́ша къ Нему́ архієре́є и кни́жницы и ста́рцы |
|
28
|
28
|
| і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі владу це робити? | и глаго́лаша Єму́: ко́єю о́бластію сія́ твори́ши? И кто́ Ти́ о́бласть сію́ даде́, да сія́ твори́ши? |
|
29
|
29
|
| Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю. | Іису́съ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: вопрошу́ вы и А́зъ словесе́ єди́наго, и отвѣща́йте Ми́: и реку́ ва́мъ, ко́єю о́бластію сія́ творю́: |
|
30
|
30
|
| Хрещення Іоанове з небес було чи від людей? Скажіть Мені. | креще́ніє Іоа́нново съ небесе́ ли бѣ́, или́ от человѣ́къ? Отвѣща́йте Ми́. |
|
31
|
31
|
| Ті міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому? | И мы́сляху въ себѣ́, глаго́люще: а́ще рече́мъ, съ небесе́, рече́тъ: почто́ у́бо не вѣ́ровасте єму́? |
|
32
|
32
|
| А сказати, що від людей, — боялись народу; бо всі знали, що Іоан воістину був пророк. | Но а́ще рече́мъ, от человѣ́къ: боя́хуся люді́й: вси́ бо имѣ́яху Іоа́нна, я́ко вои́стинну проро́къ бѣ́. |
|
33
|
33
|
| І сказали у відповідь Ісусові: не знаємо. Тоді Ісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю. | И отвѣща́вше глаго́лаша Іису́сови: не вѣ́мы. И отвѣща́въ Іису́съ глаго́ла и́мъ: ни А́зъ глаго́лю ва́мъ, ко́єю о́бластію сія́ творю́. |
|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обгородив плотом, і викопав виностік*, і збудував башту, і, передавши все виноградарям, від’їхав. | И нача́тъ и́мъ въ при́тчахъ глаго́лати: віногра́дъ насади́ человѣ́къ, и огради́ опло́томъ, и ископа́ точи́ло, и созда́ сто́лпъ, и предаде́ єго́ тяжа́телемъ , и отъи́де. |
|
2
|
2
|
| І послав у свій час до виноградарів слугу — одержати від виноградарів плоди з виноградника. | И посла́ къ тяжа́телемъ во вре́мя раба́, да от тяжа́тель пріи́метъ от плода́ віногра́да: |
|
3
|
3
|
| Вони ж, схопивши його, били і відіслали ні з чим. | они́ же є́мше єго́ би́ша и отосла́ша тща́. |
|
4
|
4
|
| Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відіслали з безчестям. | И па́ки посла́ къ ни́мъ друга́го раба́: и того́ ка́меніємъ би́вше, проби́ша главу́ єму́ и посла́ша безче́стна. |
|
5
|
5
|
| І знову іншого послав, і того вбили; і багатьох інших — одних били, інших вбивали. | И па́ки ино́го посла́: и того́ уби́ша: и мно́ги и́ны, о́вы у́бо бію́ще, о́вы же убива́юще. |
|
6
|
6
|
| Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого. | Єще́ у́бо єди́наго сы́на имѣ́ возлю́бленнаго своєго́, посла́ и того́ къ ни́мъ послѣди́, глаго́ля, я́ко усрамя́тся сы́на моєго́. |
|
7
|
7
|
| Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, і спадщина буде наша. | О́ни же тяжа́теле рѣ́ша къ себѣ́, я́ко се́й є́сть наслѣ́дникъ: пріиди́те, убіє́мъ єго́, и на́ше бу́детъ наслѣ́дствіє. |
|
8
|
8
|
| І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника. | И є́мше єго́ уби́ша и изверго́ша єго́ во́нъ изъ віногра́да. |
|
9
|
9
|
| Що ж зробить господар виноградника? Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим. | Что́ у́бо сотвори́тъ госпо́дь віногра́да? Пріи́детъ и погуби́тъ тяжа́тели и да́стъ віногра́дъ инѣ́мъ. |
|
10
|
10
|
| Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем. | Ни Писа́нія ли сего́ чли́ єсте́: ка́мень, єго́же не въ ряду́ сотвори́ша зи́ждущіи, се́й бы́сть во главу́ у́гла: |
|
11
|
11
|
| Це від Господа, і дивним є в очах наших. | от Го́спода бы́сть сіє́, и є́сть ди́вно во о́чію на́шею? |
|
12
|
12
|
| І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли. | И иска́ху Єго́ я́ти, и убоя́шася наро́да: разумѣ́ша бо, я́ко къ ни́мъ при́тчу рече́: и оста́вльше Єго́ отидо́ша. |
|
13
|
13
|
| І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові. | И посла́ша къ Нему́ нѣ́кія от фарісе́й и иродіа́нъ, да Єго́ обольстя́тъ сло́вомъ. |
|
14
|
14
|
| Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати? | Они́ же прише́дше глаго́лаша Єму́: Учи́телю, вѣ́мы, я́ко и́стиненъ єси́ и не ради́ши ни о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ человѣ́ковъ, но вои́стинну пути́ Бо́жію учи́ши: досто́итъ ли кинсо́нъ ке́сареви да́ти, или́ ни́? Да́мы ли, или́ не да́мы? |
|
15
|
15
|
| Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: чого спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив його. | О́нъ же вѣ́дый и́хъ лицемѣ́ріє, рече́ и́мъ: что́ Мя искуша́єте? Принеси́те Ми́ пѣ́нязь, да ви́жу. |
|
16
|
16
|
| Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони ж сказали: кесаря. | Они́ же принесо́ша. И глаго́ла и́мъ: чі́й о́бразъ сі́й и написа́ніє? Они́ же рѣ́ша Єму́: ке́саревъ. |
|
17
|
17
|
| Ісус сказав їм у відповідь: віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому. | И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: воздади́те ке́сарева ке́сареви и Бо́жія Богови. И чуди́шася о Не́мъ. |
|
18
|
18
|
| Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що не існує воскресіння, і запитали Його, кажучи: | И пріидо́ша саддуке́є къ Нему́, и́же глаго́лютъ воскресе́нію не бы́ти: и вопроси́ша Єго́, глаго́люще: |
|
19
|
19
|
| Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму. | Учи́телю, Моисе́й написа́ на́мъ, я́ко а́ще кому́ бра́тъ у́мретъ и оста́витъ жену́, а ча́дъ не оста́витъ: да по́йметъ бра́тъ єго́ жену́ єго́ и воскреси́тъ сѣ́мя бра́ту своєму́. |
|
20
|
20
|
| Було сім братів: перший узяв жінку і помер, не залишивши дітей. | Се́дмь бра́тій бѣ́: и пе́рвый поя́тъ жену́ и умира́я не оста́ви сѣ́мене: |
|
21
|
21
|
| Узяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само. | и вторы́й поя́тъ ю́ и у́мре, и ни то́й оста́ви сѣ́мене: и тре́тій та́кожде: |
|
22
|
22
|
| Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка. | и поя́ша ю́ се́дмь и не оста́виша сѣ́мене: послѣди́ же всѣ́хъ у́мре и жена́. |
|
23
|
23
|
| Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку. | Въ воскресе́ніє у́бо, єгда́ воскре́снутъ, кото́рому и́хъ бу́детъ жена́: се́дмь бо имѣ́ша ю́ жену́. |
|
24
|
24
|
| Ісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ані сили Божої? | И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: не сего́ ли ра́ди прельща́єтеся, не вѣ́дуще Писа́нія, ни си́лы Бо́жія? |
|
25
|
25
|
| Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах. | Єгда́ бо изъ ме́ртвыхъ воскре́снутъ, ни же́нятся, ни посяга́ютъ, но су́ть я́ко а́нгели на небесѣ́хъ: |
|
26
|
26
|
| А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? | о ме́ртвыхъ же, я́ко востаю́тъ, нѣ́сте ли чли́ въ кни́гахъ Моисе́овыхъ, при купинѣ́ я́ко рече́ єму́ Бо́гъ, глаго́ля: А́зъ Бо́гъ Авраа́мовъ и Бо́гъ Ісаа́ковъ и Бо́гъ Іа́ковль? |
|
27
|
27
|
| Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь. | Нѣ́сть Бо́гъ ме́ртвыхъ, но Бо́гъ живы́хъ: вы́ у́бо мно́го прельща́єтеся. |
|
28
|
28
|
| І приступив один з книжників, що слухав, як вони сперечалися, і бачив, як добре Ісус відповів їм, і спитав Його: яка заповідь перша з усіх заповідей? | И присту́пль єди́нъ от кни́жникъ, слы́шавъ и́хъ стяза́ющихся и ви́дѣвъ, я́ко до́брѣ отвѣща́ и́мъ, вопроси́ Єго́: ка́я є́сть пе́рвая всѣ́хъ за́повѣдій? |
|
29
|
29
|
| Ісус відповів йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний. | Іису́съ же отвѣща́ єму́: я́ко пе́рвѣйши всѣ́хъ за́повѣдій: слы́ши, Изра́илю, Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ Госпо́дь єди́нъ є́сть: |
|
30
|
30
|
| І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, — ось перша заповідь! | и возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всѣ́мъ се́рдцемъ твои́мъ, и все́ю душе́ю твоє́ю, и всѣ́мъ умо́мъ твои́мъ, и все́ю крѣ́постію твоє́ю: сія́ є́сть пе́рвая за́повѣдь. |
|
31
|
31
|
| І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає. | И втора́я подо́бна є́й: возлю́биши бли́жняго своєго́ я́ко са́мъ себе́. Бо́лшая сею́ и́на за́повѣдь нѣ́сть. |
|
32
|
32
|
| Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і немає іншого, крім Нього; | И рече́ Єму́ кни́жникъ: до́брѣ, Учи́телю, вои́стинну ре́клъ єси́, я́ко єди́нъ є́сть Бо́гъ, и нѣ́сть и́нъ ра́звѣ Єго́: |
|
33
|
33
|
| і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всепалення і жертви. | и є́же люби́ти Єго́ всѣ́мъ се́рдцемъ, и всѣ́мъ ра́зумомъ, и все́ю душе́ю, и все́ю крѣ́постію: и є́же люби́ти бли́жняго я́ко себе́, бо́лѣ є́сть всѣ́хъ всесожже́ній и же́ртвъ. |
|
34
|
34
|
| Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: ти недалеко від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його. | Іису́съ же ви́дѣвъ, я́ко смы́сленно отвѣща́, рече́ єму́: не дале́че єси́ от Ца́рствія Бо́жія. И никто́же смѣ́яше ктому́ Єго́ вопроси́ти. |
|
35
|
35
|
| Продовжуючи навчати в храмі, Ісус говорив: як це кажуть книжники, що Христос є син Давидів? | И отвѣща́въ Іису́съ глаго́лаше, учя́ въ це́ркви: ка́ко глаго́лютъ кни́жницы, я́ко Христо́съ Сы́нъ є́сть Дави́довъ? |
|
36
|
36
|
| Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх — підніжжям ніг Твоїх. | То́й бо Дави́дъ рече́ Ду́хомъ Святы́мъ: глаго́ла Госпо́дь Го́сподеви моєму́: сѣди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твои́ма. |
|
37
|
37
|
| Отже, сам Давид називає Його Господом — як же Він син йому? І багато народу слухало Його з насолодою. | Са́мъ у́бо Дави́дъ глаго́летъ Єго́ Го́спода: и отку́ду Сы́нъ єму́ є́сть? И мно́гъ наро́дъ послу́шаше Єго́ въ сла́дость. |
|
38
|
38
|
| І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях, | И глаго́лаше и́мъ во уче́ніи Своє́мъ: блюди́теся от кни́жникъ, хотя́щихъ во одѣя́ніихъ ходи́ти, и цѣлова́нія на то́ржищихъ, |
|
39
|
39
|
| сидіти спереду в синагогах і возлежати на перших місцях на бенкетах, — | и преждесѣда́нія на со́нмищихъ, и первовозлежа́нія на ве́черяхъ: |
|
40
|
40
|
| ції, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження. | пояда́юще до́мы вдови́цъ и непщева́ніємъ надо́лзѣ моля́щеся, сі́и пріи́мутъ ли́шшеє осужде́ніє. |
|
41
|
41
|
| І сів Ісус навпроти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато. | И сѣ́дъ Іису́съ пря́мо сокро́вищному храни́лищу, зря́ше, ка́ко наро́дъ ме́щетъ мѣ́дь въ сокро́вищноє храни́лище. И мно́зи бога́тіи вмета́ху мно́га. |
|
42
|
42
|
| Прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант. | И прише́дши єди́на вдови́ца убо́га, вве́рже ле́птѣ двѣ́, є́же є́сть кодра́нтъ. |
|
43
|
43
|
| Покликавши учеників Своїх, Ісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю, | И призва́въ ученики́ Своя́, рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко вдови́ца сія́ убо́гая мно́жає всѣ́хъ вве́рже вмета́ющихъ въ сокро́вищноє храни́лище: |
|
44
|
44
|
| бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій. | вси́ бо от избы́тка своєго́ вверго́ша: сія́ же от лише́нія своєго́ вся́, єли́ка имѣ́яше, вве́рже, все́ житіє́ своє́. |
|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| І коли виходив Він з храму, один з учеників Його сказав Йому: Учителю, подивись, які камені і які будівлі! | И исходя́щу Єму́ от це́ркве, глаго́ла Єму́ єди́нъ от учени́къ Єго́: Учи́телю, ви́ждь, каково́ ка́меніє и какова́ зда́нія. |
|
2
|
2
|
| Ісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? Все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені. | И отвѣща́въ Іису́съ рече́ єму́: ви́диши ли сія́ вели́кая зда́нія? Не и́мать оста́ти здѣ́ ка́мень на ка́мени, и́же не разори́тся. |
|
3
|
3
|
| І коли Він сидів на горі Елеонській проти храму, то Петро, Яків, Іоан і Андрій запитали Його на самоті: | И сѣдя́щу Єму́ на горѣ́ Єлео́нстѣй пря́мо це́ркве, вопроша́ху Єго́ єди́наго Пе́тръ и Іа́ковъ, и Іоа́ннъ и Андре́й: |
|
4
|
4
|
| скажи нам, коли це буде, і яке знамення, коли все це має скінчитися? | рцы́ на́мъ, когда́ сія́ бу́дутъ? И ко́є [бу́детъ] зна́меніє, єгда́ и́мутъ вся́ сія́ сконча́тися? |
|
5
|
5
|
| Відповідаючи їм, Ісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас, | Іису́съ же отвѣща́въ и́мъ, нача́тъ глаго́лати: блюди́теся, да не кто́ ва́съ прельсти́тъ. |
|
6
|
6
|
| бо багато хто прийде під іменем Моїм і говоритиме, що це Я; і багатьох спокусять. | Мно́зи бо пріи́дутъ во и́мя Моє́, глаго́люще, я́ко А́зъ є́смь: и мно́ги прельстя́тъ. |
|
7
|
7
|
| Коли ж почуєте про війни і воєнні чутки, не жахайтеся: бо належить цьому бути, — але це ще не кінець. | Єгда́ же услы́шите бра́ни и слы́шанія бра́немъ, не ужаса́йтеся: подоба́єтъ бо бы́ти: но не у́ кончи́на. |
|
8
|
8
|
| Бо постане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси у різних місцях, і будуть голод і заворушення; це — початок хвороб. | Воста́нетъ бо язы́къ на язы́къ, и ца́рство на ца́рство: и бу́дутъ тру́си по мѣ́стомъ, и бу́дутъ гла́ди и мяте́жи. Нача́ло болѣ́знемъ сія́. |
|
9
|
9
|
| Стережіться ж ви самі, бо вас видаватимуть на судища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас через Мене, на свідчення перед ними. | Блюди́теся же вы́ са́ми: предадя́тъ бо вы́ въ со́нмища, и на собо́рищихъ біє́ни бу́дете: и предъ воєво́ды и цари́ веде́ни бу́дете Мене́ ра́ди, во свидѣ́телство и́мъ. |
|
10
|
10
|
| І всім народам раніш повинно бути проповідане Євангеліє. | И во всѣ́хъ язы́цѣхъ подоба́єтъ пре́жде проповѣ́датися Єва́нгелію. |
|
11
|
11
|
| Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дасться вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий. | Єгда́ же поведу́тъ вы́ предаю́ще, не пре́жде пецы́теся, что́ возглаго́лете, ни поуча́йтеся: но є́же а́ще да́стся ва́мъ въ то́й ча́съ, се́ глаго́лите: не вы́ бо бу́дете глаго́лющіи, но Ду́хъ Святы́й. |
|
12
|
12
|
| Видасть же брат брата на смерть, і батько — дітей; і постануть діти на батьків, і уб’ють їх. | Преда́стъ же бра́тъ бра́та на сме́рть, и оте́цъ ча́до: и воста́нутъ ча́да на роди́тели и убію́тъ и́хъ. |
|
13
|
13
|
| І ненавидітимуть вас усі за ім’я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться. | И бу́дете ненави́дими всѣ́ми и́мене Моєго́ ра́ди: претерпѣ́вый же до конца́, то́й спасе́нъ бу́детъ. |
|
14
|
14
|
| Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить, хто читає, нехай розуміє, тоді хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори; | Єгда́ же у́зрите ме́рзость запустѣ́нія, рече́нную Даніи́ломъ проро́комъ, стоя́щу, идѣ́же не подоба́єтъ: чты́й да разумѣ́етъ: тогда́ су́щіи во Іуде́и да бѣжа́тъ на го́ры: |
|
15
|
15
|
| а хто на покрівлі, той нехай не сходить у дім і не заходить узяти щось з дому свого; | и и́же на кро́вѣ, да не сла́зитъ въ до́мъ, ни да вни́детъ взя́ти чесо́ от до́му своєго́: |
|
16
|
16
|
| і хто на полі, нехай не вертається назад взяти одяг свій. | и и́же на селѣ́ сы́й, да не возврати́тся вспя́ть взя́ти ри́зу свою́. |
|
17
|
17
|
| Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! | Го́ре же непра́зднымъ и доя́щымъ въ ты́я дни́. |
|
18
|
18
|
| Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку. | Моли́теся же, да не бу́детъ бѣ́гство ва́ше въ зимѣ́. |
|
19
|
19
|
| Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде. | Бу́дутъ бо дні́є ті́и ско́рбь, якова́ не бы́сть такова́ от нача́ла созда́нія, є́же созда́ Бо́гъ, доны́нѣ, и не бу́детъ. |
|
20
|
20
|
| І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних, яких Він обрав, укоротить дні. | И а́ще не бы́ Госпо́дь прекрати́лъ дні́й, не бы́ у́бо спасла́ся вся́ка пло́ть: но избра́нныхъ ра́ди, и́хже избра́, прекрати́тъ дни́. |
|
21
|
21
|
| Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там, — не йміть віри. | Тогда́ а́ще кто́ рече́тъ ва́мъ: се́, здѣ́ Христо́съ, или́: се́, о́ндѣ: не ими́те вѣ́ры. |
|
22
|
22
|
| Бо встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних. | Воста́нутъ бо лжехри́сти и лжепроро́цы и дадя́тъ зна́менія и чудеса́, є́же прельсти́ти, а́ще возмо́жно, и избра́нныя. |
|
23
|
23
|
| Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе. | Вы́ же блюди́теся: се́, пре́жде рѣ́хъ ва́мъ вся́. |
|
24
|
24
|
| Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, | Но въ ты́я дни́, по ско́рби то́й, со́лнце поме́ркнетъ, и луна́ не да́стъ свѣ́та своєго́, |
|
25
|
25
|
| і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться. | и звѣ́зды бу́дутъ съ небесе́ спа́дающя, и си́лы, я́же на небесѣ́хъ, подви́жутся. |
|
26
|
26
|
| І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах, з силою і славою великою. | И тогда́ у́зрятъ Сы́на Человѣ́ческаго гряду́ща на о́блацѣхъ съ си́лою и сла́вою мно́гою. |
|
27
|
27
|
| І тоді Він пошле ангелів Своїх і збере обраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба. | И тогда́ по́слетъ А́нгелы Своя́ и собере́тъ избра́нныя Своя́ от четы́рехъ вѣ́тръ, от конца́ земли́ до конца́ не́ба. |
|
28
|
28
|
| Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. | От смоко́вницы же научи́теся при́тчи: єгда́ уже́ вѣ́твіє єя́ бу́детъ мла́до и израща́єтъ ли́ствіє, вѣ́дите, я́ко бли́зъ є́сть жа́тва: |
|
29
|
29
|
| Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях. | та́ко и вы́, єгда́ сія́ ви́дите быва́юща, вѣ́дите, я́ко бли́зъ є́сть, при две́рехъ. |
|
30
|
30
|
| Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. | Ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко не и́мать прейти́ ро́дъ се́й, до́ндеже вся́ сія́ бу́дутъ. |
|
31
|
31
|
| Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. | Не́бо и земля́ пре́йдутъ, словеса́ же Моя́ не пре́йдутъ. |
|
32
|
32
|
| Про день же той або про годину ніхто не знає: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Отець. | О дни́ же то́мъ или́ о часѣ́ никто́же вѣ́сть, ни А́нгели, и́же су́ть на небесѣ́хъ, ни Сы́нъ, то́кмо Оте́цъ. |
|
33
|
33
|
| Пильнуйте, будьте на сторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей. | Блюди́те, бди́те и моли́теся: не вѣ́сте бо, когда́ вре́мя бу́детъ. |
|
34
|
34
|
| Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати, | Я́коже человѣ́къ отходя́ оста́вль до́мъ сво́й, и да́въ рабо́мъ свои́мъ вла́сть, и кому́ждо дѣ́ло своє́, и вратарю́ повелѣ́, да бди́тъ. |
|
35
|
35
|
| так і ви: пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері, чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці. | Бди́те у́бо: не вѣ́сте бо, когда́ госпо́дь до́му пріи́детъ, ве́черъ, или́ полу́нощи, или́ въ пѣтлоглаше́ніє, или́ у́тро: |
|
36
|
36
|
| Щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали. | да не прише́дъ внеза́пу, обря́щетъ вы́ спя́щя. |
|
37
|
37
|
| А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте. | А я́же ва́мъ глаго́лю, всѣ́мъ глаго́лю: бди́те. |
|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити. | Бѣ́ же Па́сха и опрѣсно́цы по двою́ дні́ю: и иска́ху архієре́є и кни́жницы, ка́ко Єго́ ле́стію є́мше убію́тъ: |
|
2
|
2
|
| Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі. | глаго́лаху же: (но) не въ пра́здникъ, єда́ [да не] ка́ко молва́ бу́детъ лю́дска. |
|
3
|
3
|
| І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову. | И су́щу Єму́ въ Виѳа́ніи, въ дому́ Си́мона прокаже́ннаго, возлежа́щу Єму́, пріи́де жена́, иму́щи алава́стръ ми́ра на́рднаго пистикі́а многоцѣ́нна: и сокру́шши алава́стръ, возлива́ше Єму́ на главу́. |
|
4
|
4
|
| Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира? | Бя́ху же нѣ́цыи негоду́юще въ себѣ́ и глаго́люще: почто́ ги́бель сія́ ми́рная бы́сть? |
|
5
|
5
|
| Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй. | можа́ше бо сіє́ продано́ бы́ти вя́щше тріє́хъ со́тъ пѣ́нязь и да́тися ни́щымъ. И преща́ху є́й. |
|
6
|
6
|
| Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене. | Іису́съ же рече́: оста́вите ю́: что́ є́й труды́ даєте́? Добро́ дѣ́ло содѣ́ла о Мнѣ́. |
|
7
|
7
|
| Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте. | Всегда́ бо ни́щыя и́мате съ собо́ю, и єгда́ хо́щете, мо́жете и́мъ добро́ твори́ти: Мене́ же не всегда́ и́мате. |
|
8
|
8
|
| Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння. | Є́же имѣ́ [возмо́же] сія́, сотвори́: предвари́ пома́зати Моє́ тѣ́ло на погребе́ніє. |
|
9
|
9
|
| Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила. | Ами́нь глаго́лю ва́мъ: идѣ́же а́ще проповѣ́стся Єва́нгеліє сіє́ во все́мъ мі́рѣ, и є́же сотвори́ сія́, глаго́лано бу́детъ въ па́мять єя́. |
|
10
|
10
|
| І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм. | И Іу́да Іскаріо́тскій, єди́нъ от обоюна́десяте, и́де ко архієре́ємъ, да преда́стъ Єго́ и́мъ. |
|
11
|
11
|
| Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його. | Они́ же слы́шавше возра́довашася и обѣща́ша єму́ сре́бреники да́ти. И иска́ше, ка́ко Єго́ въ удо́бно вре́мя преда́стъ. |
|
12
|
12
|
| У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо. | И въ пе́рвый де́нь опрѣсно́къ, єгда́ па́сху жря́ху, глаго́лаша Єму́ ученицы́ Єго́: гдѣ́ хо́щеши, ше́дше угото́ваємъ, да я́си па́сху? |
|
13
|
13
|
| І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним, | И посла́ два́ от учени́къ Свои́хъ и глаго́ла и́ма: иди́та во гра́дъ: и сря́щетъ ва́съ человѣ́къ въ скуде́льницѣ во́ду нося́: по не́мъ иди́та, |
|
14
|
14
|
| і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками? | и идѣ́же а́ще вни́детъ, рцы́та господи́ну до́му, я́ко Учи́тель глаго́летъ: гдѣ́ є́сть вита́лница, идѣ́же па́сху со ученики́ Мои́ми снѣ́мъ? |
|
15
|
15
|
| І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам. | И то́й ва́ма пока́жетъ го́рницу ве́лію, по́стлану, гото́ву: ту́ угото́вайта на́мъ. |
|
16
|
16
|
| І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску. | И изыдо́ста ученика́ Єго́, и пріидо́ста во гра́дъ, и обрѣто́ста, я́коже рече́ и́ма: и угото́васта па́сху. |
|
17
|
17
|
| Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма. | И ве́черу бы́вшу пріи́де со обѣмана́десяте. |
|
18
|
18
|
| І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене. | И возлежа́щымъ и́мъ и яду́щымъ, рече́ Іису́съ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко єди́нъ от ва́съ преда́стъ Мя́, яды́й со Мно́ю. |
|
19
|
19
|
| Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я? | Они́ же нача́ша скорбѣ́ти и глаго́лати Єму́ єди́нъ по єди́ному: єда́ а́зъ? И другі́й: єда́ а́зъ? |
|
20
|
20
|
| Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо. | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: єди́нъ от обоюна́десяте, омочи́вый со Мно́ю въ соли́ло. |
|
21
|
21
|
| Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. | Сы́нъ у́бо Человѣ́ческій и́детъ, я́коже є́сть пи́сано о Не́мъ: го́ре же человѣ́ку тому́, и́мже Сы́нъ Человѣ́ческій преда́стся: до́брѣе бы́ло бы єму́, а́ще не бы́ роди́лся человѣ́къ то́й. |
|
22
|
22
|
| І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. | И яду́щымъ и́мъ, пріє́мь Іису́съ хлѣ́бъ, [и] благослови́въ, преломи́ и даде́ и́мъ, и рече́: пріими́те, яди́те: сіє́ є́сть Тѣ́ло Моє́. |
|
23
|
23
|
| І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі. | И пріи́мъ ча́шу, хвалу́ возда́въ, даде́ и́мъ: и пи́ша от нея́ вси́. |
|
24
|
24
|
| І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається. | И рече́ и́мъ: сія́ є́сть Кро́вь Моя́ Но́ваго Завѣ́та, за мно́ги излива́єма: |
|
25
|
25
|
| Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому. | ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко ктому́ не и́мамъ пи́ти от плода́ ло́знаго до дне́ того́, єгда́ є́ пію́ но́во во Ца́рствіи Бо́жіи. |
|
26
|
26
|
| І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. | И воспѣ́вше изыдо́ша въ го́ру Єлео́нскую. |
|
27
|
27
|
| І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці. | И глаго́ла и́мъ Іису́съ, я́ко вси́ соблазните́ся о Мнѣ́ въ но́щь сію́: пи́сано бо є́сть: поражу́ па́стыря, и разы́дутся о́вцы. |
|
28
|
28
|
| По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї. | Но пото́мъ, єгда́ воскре́сну, варя́ю вы́ въ Галіле́и. |
|
29
|
29
|
| Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я. | Пе́тръ же рече́ Єму́: а́ще и вси́ соблазня́тся, но не а́зъ. |
|
30
|
30
|
| І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. | И глаго́ла єму́ Іису́съ: ами́нь глаго́лю тебѣ́, я́ко ты́ дне́сь въ но́щь сію́, пре́жде да́же втори́цею пѣ́тель не возгласи́тъ, трикра́ты отве́ржешися Мене́. |
|
31
|
31
|
| Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили. | О́нъ же мно́жає глаго́лаше па́че: а́ще [же] ми́ є́сть съ Тобо́ю и умре́ти, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде и вси́ глаго́лаху. |
|
32
|
32
|
| Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся. | И пріидо́ша въ ве́сь, є́йже и́мя Геѳсима́ніа: и глаго́ла ученико́мъ Свои́мъ: сѣди́те здѣ́, до́ндеже ше́дъ помолю́ся. |
|
33
|
33
|
| І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати. | И поя́тъ Петра́ и Іа́кова и Іоа́нна съ Собо́ю: и нача́тъ ужаса́тися и тужи́ти. |
|
34
|
34
|
| І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте. | И глаго́ла и́мъ: приско́рбна є́сть душа́ Моя́ до сме́рти: бу́дите здѣ́ и бди́те. |
|
35
|
35
|
| І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця. | И преше́дъ ма́ло, паде́ на земли́ и моля́шеся, да, а́ще возмо́жно є́сть, ми́мо и́детъ от Него́ ча́съ: |
|
36
|
36
|
| І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти. | и глаго́лаше: А́вва О́тче, вся́ возмо́жна Тебѣ́: ми́мо неси́ от Мене́ ча́шу сію́: но не є́же А́зъ хощу́, но є́же Ты́. |
|
37
|
37
|
| Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години? | И пріи́де, и обрѣ́те и́хъ спя́щихъ, и глаго́ла Петро́ви: Си́моне, спи́ши ли? Не возмо́глъ єси́ єди́наго часа́ побдѣ́ти? |
|
38
|
38
|
| Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. | Бди́те и моли́теся, да не вни́дете въ напа́сть: ду́хъ у́бо бо́дръ, пло́ть же немощна́. |
|
39
|
39
|
| І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово. | И па́ки ше́дъ помоли́ся, то́жде сло́во ре́къ. |
|
40
|
40
|
| І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати. | И возвра́щься обрѣ́те я́ па́ки спя́ща: бя́ху бо очеса́ и́мъ тя́готна: и не вѣ́дяху, что́ бы́ша Єму́ отвѣща́ли. |
|
41
|
41
|
| І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників. | И пріи́де трети́цею и глаго́ла и́мъ: спи́те про́чеє и почива́йте: приспѣ́ коне́цъ, пріи́де ча́съ: се́, предає́тся Сы́нъ Человѣ́ческій въ ру́ки грѣ́шникомъ: |
|
42
|
42
|
| Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене. | воста́ните, и́демъ: се́, предая́й Мя́ прибли́жися. |
|
43
|
43
|
| І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин. | И а́біє, єще́ Єму́ глаго́лющу, пріи́де Іу́да, єди́нъ сы́й от обоюна́десяте, и съ ни́мъ наро́дъ мно́гъ со ору́жіємъ и дреко́льми, от архієре́й и кни́жникъ и ста́рецъ. |
|
44
|
44
|
| Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно. | Даде́ же предая́й Єго́ зна́меніє и́мъ, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, То́й є́сть: ими́те Єго́ и веди́те [Єго́] сохра́нно. |
|
45
|
45
|
| І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його. | И прише́дъ, а́біє присту́пль къ Нему́, глаго́ла [Єму́]: Равви́, Равви́. И облобыза́ Єго́. |
|
46
|
46
|
| А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його. | Они́ же возложи́ша ру́цѣ Свои́ на Него́ и я́ша Єго́. |
|
47
|
47
|
| Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо. | Єди́нъ же нѣ́кто от стоя́щихъ извле́къ но́жъ, уда́ри раба́ архієре́ова и урѣ́за єму́ у́хо. |
|
48
|
48
|
| Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти. | И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: я́ко на разбо́йника ли изыдо́сте со ору́жіємъ и дреко́льми я́ти Мя́? |
|
49
|
49
|
| Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання. | По вся́ дни́ бѣ́хъ при ва́съ въ це́ркви учя́, и не я́сте Мене́: но да сбу́дется Писа́ніє. |
|
50
|
50
|
| Тоді, залишивши Його, всі повтікали. | И оста́вльше Єго́, вси́ бѣжа́ша. |
|
51
|
51
|
| Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його. | И єди́нъ нѣ́кто ю́ноша и́де по Не́мъ, одѣ́янъ въ плащани́цу по на́гу: и я́ша того́ ю́ношу. |
|
52
|
52
|
| Але він, покинувши покривало, голим утік від них. | О́нъ же оста́вль плащани́цу, на́гъ бѣжа́ от ни́хъ. |
|
53
|
53
|
| І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини. | И ведо́ша Іису́са ко архієре́ю: и снидо́шася къ нему́ вси́ архієре́є и кни́жницы и ста́рцы. |
|
54
|
54
|
| Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню. | И Пе́тръ издале́ча вслѣ́дъ Єго́ и́де до вну́трь во дво́ръ архієре́овъ: и бѣ́ сѣдя́ со слуга́ми и грѣ́яся при свѣщи́ . |
|
55
|
55
|
| Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили. | Архієре́є же и ве́сь со́нмъ иска́ху на Іису́са свидѣ́телства, да умертвя́тъ Єго́: и не обрѣта́ху. |
|
56
|
56
|
| Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились. | Мно́зи бо лжесвидѣ́телствоваху на Него́, и ра́вна свидѣ́телства не бя́ху. |
|
57
|
57
|
| І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили: | И нѣ́цыи воста́вше лжесвидѣ́телствоваху на Него́, глаго́люще: |
|
58
|
58
|
| ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний. | я́ко мы́ слы́шахомъ Єго́ глаго́люща, я́ко А́зъ разорю́ це́рковь сію́ рукотворе́ную и треми́ де́нми и́ну нерукотворе́ну сози́жду. |
|
59
|
59
|
| Але й таке свідчення їхнє не сходилось. | И ни та́ко ра́вно бѣ́ свидѣ́телство и́хъ. |
|
60
|
60
|
| Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать? | И воста́въ архієре́й посредѣ́, вопроси́ Іису́са, глаго́ля: не отвѣщава́єши ли ничесо́же? Что́ сі́и на Тя́ свидѣ́телствуютъ? |
|
61
|
61
|
| Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного? | О́нъ же молча́ше и ничто́же отвѣщава́ше. Па́ки архієре́й вопроси́ Єго́ и глаго́ла Єму́: Ты́ ли єси́ Христо́съ, Сы́нъ Благослове́ннаго? |
|
62
|
62
|
| Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними. | Іису́съ же рече́: А́зъ є́смь: и у́зрите Сы́на Человѣ́ческаго о десну́ю сѣдя́ща си́лы и гряду́ща со о́блаки небе́сными. |
|
63
|
63
|
| Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки? | Архієре́й же растерза́въ ри́зы своя́, глаго́ла: что́ єще́ тре́буємъ свидѣ́телей? |
|
64
|
64
|
| Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти. | Слы́шасте хулу́: что́ ва́мъ мни́тся? Они́ же вси́ осуди́ша Єго́ бы́ти пови́нна сме́рти. |
|
65
|
65
|
| І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках. | И нача́ша нѣ́цыи плюва́ти На́нь, и прикрыва́ти лице́ Єго́, и му́чити Єго́, и глаго́лати Єму́: прорцы́. И слуги́ по лани́тома Єго́ бія́ху. |
|
66
|
66
|
| Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика | И су́щу Петро́ви во дворѣ́ ни́зу, пріи́де єди́на от рабы́нь архієре́овыхъ, |
|
67
|
67
|
| і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином. | и ви́дѣвши Петра́ грѣ́ющася, воззрѣ́вши на него́, глаго́ла: и ты́ съ Назаряни́номъ Іису́сомъ бы́лъ єси́. |
|
68
|
68
|
| Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень. | О́нъ же отве́ржеся, глаго́ля: не вѣ́мъ, ниже́ зна́ю, что́ ты́ глаго́леши. И изы́де во́нъ на преддво́ріє: и але́кторъ возгласи́. |
|
69
|
69
|
| Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них. | И рабы́ня ви́дѣвши єго́ па́ки, нача́тъ глаго́лати предстоя́щымъ, я́ко се́й от ни́хъ є́сть. |
|
70
|
70
|
| Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа. | О́нъ же па́ки отмета́шеся. И пома́лѣ па́ки предстоя́щіи глаго́лаху Петро́ви: вои́стинну от ни́хъ єси́: и́бо Галіле́анинъ єси́, и бесѣ́да твоя́ подо́бится. |
|
71
|
71
|
| Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите. | О́нъ же нача́ роти́тися и кля́тися, я́ко не вѣ́мъ Человѣ́ка Сего́, Єго́же вы́ глаго́лете. |
|
72
|
72
|
| Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати. | И второ́є але́кторъ возгласи́. И помяну́ Пе́тръ глаго́лъ, єго́же рече́ єму́ Іису́съ, я́ко пре́жде да́же пѣ́тель не возгласи́тъ двакра́ты, отве́ржешися Мене́ трикра́ты. И наче́нъ пла́кашеся. |
|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові. | И а́біє нау́тріє совѣ́тъ сотвори́ша архієре́є со ста́рцы и кни́жники, и ве́сь со́нмъ, связа́вше Іису́са ведо́ша и преда́ша [Єго́] Піла́ту. |
|
2
|
2
|
| Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш. | И вопроси́ Єго́ Піла́тъ: Ты́ ли єси́ Ца́рь Іуде́йскій? О́нъ же отвѣща́въ рече́ єму́: ты́ глаго́леши. |
|
3
|
3
|
| І первосвященики звинувачували Його багато в чому. | И глаго́лаху на Него́ архієре́є мно́го. |
|
4
|
4
|
| Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе? | Піла́тъ же па́ки вопроси́ Єго́, глаго́ля: не отвѣщава́єши ли ничто́же? Ви́ждь, коли́ка на Тя́ свидѣ́телствуютъ. |
|
5
|
5
|
| Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався. | Іису́съ же ктому́ ничто́же отвѣща́, я́ко диви́тися Піла́ту. |
|
6
|
6
|
| На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили. | На [вся́къ] же пра́здникъ отпуща́ше и́мъ єди́наго свя́зня, єго́же проша́ху. |
|
7
|
7
|
| Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство. | Бѣ́ же нарица́ємый Вара́вва со ско́вники свои́ми свя́занъ, и́же въ ко́вѣ убі́йство сотвори́ша. |
|
8
|
8
|
| І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них. | И возопи́въ наро́дъ нача́ проси́ти, я́коже всегда́ творя́ше и́мъ. |
|
9
|
9
|
| Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? | Піла́тъ же отвѣща́ и́мъ, глаго́ля: хо́щете ли, пущу́ ва́мъ Царя́ Іуде́йска? |
|
10
|
10
|
| Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики. | Вѣ́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́ архієре́є. |
|
11
|
11
|
| Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву. | Архієре́є же поману́ша наро́ду, да па́че Вара́вву пу́ститъ и́мъ. |
|
12
|
12
|
| Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським? | Піла́тъ же отвѣща́въ па́ки рече́ и́мъ: что́ у́бо хо́щете сотворю́, Єго́же глаго́лете Царя́ Іуде́йска? |
|
13
|
13
|
| Вони знову закричали: розіпни Його. | Они́ же па́ки возопи́ша [глаго́люще]: пропни́ Єго́. |
|
14
|
14
|
| Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його! | Піла́тъ же глаго́лаше и́мъ: что́ бо зло́ сотвори́? Они́ же и́злиха вопія́ху: пропни́ Єго́. |
|
15
|
15
|
| Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. | Піла́тъ же хотя́ наро́ду хотѣ́ніє сотвори́ти, пусти́ и́мъ Вара́вву: и предаде́ Іису́са, би́въ, да про́пнутъ Єго́. |
|
16
|
16
|
| Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк, | Во́ини же ведо́ша Єго́ вну́трь двора́, є́же є́сть прето́ръ: и созва́ша всю́ спі́ру, |
|
17
|
17
|
| і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього; | и облеко́ша Єго́ въ препря́ду, и возложи́ша на Него́ спле́тше терно́въ вѣне́цъ, |
|
18
|
18
|
| і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський! | и нача́ша цѣлова́ти Єго́ [и глаго́лати]: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йскій. |
|
19
|
19
|
| І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому. | И бія́ху Єго́ по главѣ́ тро́стію, и плюва́ху на Него́, и прегиба́юще колѣ́на покланя́хуся Єму́. |
|
20
|
20
|
| Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти. | И єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша съ Него́ препря́ду и облеко́ша Єго́ въ ри́зы Своя́: и изведо́ша Єго́, да про́пнутъ Єго́. |
|
21
|
21
|
| І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його. | И задѣ́ша мимоходя́щу нѣ́коєму Си́мону Кирине́ю, гряду́щу съ села́, отцу́ Алекса́ндрову и Ру́фову, да во́зметъ кре́стъ Єго́. |
|
22
|
22
|
| І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце. | И приведо́ша Єго́ на Голго́ѳу мѣ́сто, є́же є́сть сказа́ємо Ло́бноє мѣ́сто. |
|
23
|
23
|
| І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв. | И дая́ху Єму́ пи́ти єсмирнисме́но віно́: О́нъ же не прія́тъ. |
|
24
|
24
|
| Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти. | И распе́ншіи Єго́ раздѣли́ша ри́зы Єго́, мета́юще жре́бій о ни́хъ, кто́ что́ во́зметъ. |
|
25
|
25
|
| Була третя година, і розіп’яли Його. | Бѣ́ же ча́съ тре́тій, и распя́ша Єго́. |
|
26
|
26
|
| І був напис провини Його: Цар Юдейський. | И бѣ́ написа́ніє вины́ Єго́ напи́сано: Ца́рь Іуде́йскъ. |
|
27
|
27
|
| З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього. | И съ Ни́мъ распя́ша два́ разбо́йника, єди́наго о десну́ю и єди́наго о шу́юю Єго́. |
|
28
|
28
|
| І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний. | И сбы́стся Писа́ніє, є́же глаго́летъ: и со беззако́нными вмѣни́ся. |
|
29
|
29
|
| Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш! | И мимоходя́щіи ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свои́ми и глаго́люще: уа́, разоря́яй це́рковь и треми́ де́нми созида́яй, |
|
30
|
30
|
| Спаси Себе Самого і зійди з хреста. | спаси́ся Са́мъ и сни́ди со кре́ста́. |
|
31
|
31
|
| Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти! | Та́кожде и архієре́є руга́ющеся, дру́гъ ко дру́гу съ кни́жники глаго́лаху: и́ны спасе́, Себе́ ли не мо́жетъ спасти́? |
|
32
|
32
|
| Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його. | Христо́съ, Ца́рь Изра́илевъ, да сни́детъ ны́нѣ со кре́ста́, да ви́димъ и вѣ́ру и́мемъ Єму́. И распя́тая съ Ни́мъ поноша́ста Єму́. |
|
33
|
33
|
| О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години. | Бы́вшу же часу́ шесто́му, тма́ бы́сть по все́й земли́ до часа́ девя́таго. |
|
34
|
34
|
| О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? | И въ ча́съ девя́тый возопи́ Іису́съ гла́сомъ ве́ліимъ, глаго́ля: Єлоі́, Єлоі́, лама́ савахѳані́? Є́же є́сть сказа́ємо: Бо́же Мо́й, Бо́же Мо́й, почто́ Мя́ оста́вилъ єси́? |
|
35
|
35
|
| Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе. | И нѣ́цыи от предстоя́щихъ слы́шавше, глаго́лаху: се́, Илію́ гласи́тъ. |
|
36
|
36
|
| А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його. | Те́къ же єди́нъ, и напо́лнивъ гу́бу о́цта, и возло́жь на тро́сть, напая́ше Єго́, глаго́ля: оста́вите, да ви́димъ, а́ще пріи́детъ Иліа́ сня́ти Єго́. |
|
37
|
37
|
| Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух. | Іису́съ же пу́щь гла́съ ве́лій, и́здше. |
|
38
|
38
|
| І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу. | И завѣ́са церко́вная раздра́ся на дво́є, свы́ше до ни́зу. |
|
39
|
39
|
| Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий. | Ви́дѣвъ же со́тникъ стоя́й пря́мо Єму́, я́ко та́ко возопи́въ и́здше, рече́: вои́стинну Человѣ́къ Се́й Сы́нъ бѣ́ Бо́жій. |
|
40
|
40
|
| Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія, | Бя́ху же и жены́ издале́ча зря́щя, въ ни́хже бѣ́ Марі́а Магдали́на, и Марі́а Іа́кова ма́лаго и Іосі́и ма́ти, и Саломі́а, |
|
41
|
41
|
| які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима. | я́же, и єгда́ бѣ́ въ Галіле́и, хожда́ху по Не́мъ и служа́ху Єму́: и и́ны мно́гія, я́же взыдо́ша съ Ни́мъ во Ієрусали́мъ. |
|
42
|
42
|
| І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою]. | И уже́ по́здѣ бы́вшу, поне́же бѣ́ пято́къ, є́же є́сть къ суббо́тѣ, |
|
43
|
43
|
| Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове. | пріи́де Іо́сифъ, и́же от Арімаѳе́а, благообра́зенъ совѣ́тникъ, и́же и то́й бѣ́ ча́я Ца́рствія Бо́жія, дерзну́въ вни́де къ Піла́ту, и проси́ тѣлесе́ Іису́сова. |
|
44
|
44
|
| Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер. | Піла́тъ же диви́ся, а́ще уже́ у́мре: и призва́въ со́тника, вопроси́ єго́: а́ще уже́ у́мре? |
|
45
|
45
|
| І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові. | И увѣ́дѣвъ от со́тника, даде́ тѣ́ло Іо́сифови. |
|
46
|
46
|
| Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу. | И купи́въ плащани́цу и сне́мь Єго́, обви́тъ плащани́цею: и положи́ Єго́ во гро́бъ, и́же бѣ́ изсѣ́ченъ от ка́мене: и привали́ ка́мень надъ две́ри гро́ба. |
|
47
|
47
|
| Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали. | Марі́а же Магдали́на и Марі́а Іосі́єва зря́стѣ, гдѣ́ Єго́ полага́ху. |
|
Глава 16
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| Як минула субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Ісуса. | И мину́вшей суббо́тѣ, Марі́а Магдали́на и Марі́а Іа́ковля и Саломі́а купи́ша арома́ты, да прише́дшя пома́жутъ Іису́са. |
|
2
|
2
|
| І дуже рано, в перший день після суботи, прийшли до гробу, як сходило сонце. | И зѣло́ зау́тра во єди́ну от суббо́тъ пріидо́ша на гро́бъ, возсія́вшу со́лнцу, |
|
3
|
3
|
| І говорять між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу? | и глаго́лаху къ себѣ́: кто́ отвали́тъ на́мъ ка́мень от две́рій гро́ба? |
|
4
|
4
|
| І, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий. | И воззрѣ́вшя ви́дѣша, я́ко отвале́нъ бѣ́ ка́мень: бѣ́ бо ве́лій зѣло́. |
|
5
|
5
|
| І, увійшовши у гріб, побачили юнака, який сидів праворуч і був одягнений у білу одежу; і вжахнулися. | И вше́дшя во гро́бъ, ви́дѣша ю́ношу сѣдя́ща въ десны́хъ, одѣ́яна во оде́жду бѣлу́: и ужасо́шася. |
|
6
|
6
|
| А він каже їм: не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розп’ятого. Він воскрес — Його нема тут. Ось місце, де поклали Його. | О́нъ же глаго́ла и́мъ: не ужаса́йтеся: Іису́са и́щете Назаряни́на распя́таго: воста́, нѣ́сть здѣ́: се́, мѣ́сто, идѣ́же положи́ша Єго́: |
|
7
|
7
|
| Але йдіть, скажіть ученикам Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галилеї; там Його побачите, як Він сказав вам. | но иди́те, рцы́те ученико́мъ Єго́ и Петро́ви, я́ко варя́етъ вы́ въ Галіле́и: та́мо Єго́ ви́дите, я́коже рече́ ва́мъ. |
|
8
|
8
|
| І, вийшовши, вони побігли від гробу. Охопив їх трепет і жах. І нікому нічого не сказали, бо боялися. | И изше́дшя бѣжа́ша от гро́ба: имя́ше же и́хъ тре́петъ и у́жасъ: и ни кому́же ничто́же рѣ́ша: боя́хубося. |
|
9
|
9
|
| Ісус же, воскреснувши вранці в перший після суботи день, насамперед явився Марії Магдалині, з якої вигнав сім бісів. | Воскре́съ же [Іису́съ] зау́тра въ пе́рвую суббо́ту, яви́ся пре́жде Марі́и Магдали́ни, изъ нея́же изгна́ се́дмь бѣсо́въ. |
|
10
|
10
|
| Вона пішла і сповістила тих, які були з Ним, що плакали і ридали. | Она́ [же] ше́дши возвѣсти́ съ Ни́мъ бы́вшымъ, пла́чущымся и рыда́ющымъ: |
|
11
|
11
|
| Та вони, почувши, що Він живий і що вона бачила Його, — не повірили. | и они́ слы́шавше, я́ко жи́въ є́сть и ви́дѣнъ бы́сть от нея́, не я́ша вѣ́ры. |
|
12
|
12
|
| Після цього явився в іншому образі двом з них на дорозі, коли вони йшли до села. | По си́хъ же двѣма́ от ни́хъ гряду́щема яви́ся инѣ́мъ о́бразомъ, иду́щема на село́. |
|
13
|
13
|
| І ті, повернувшись, сповістили іншим; але й тим не повірили. | И та́ ше́дша возвѣсти́ста про́чымъ: и ни тѣ́ма вѣ́ры я́ша. |
|
14
|
14
|
| Нарешті Він явився самим одинадцятьом, коли вони возлежали на вечері, і дорікав їм за невір’я і жорстокосердість, що не повірили тим, які бачили Його воскреслим. | Послѣди́ [же] возлежа́щымъ и́мъ єдиномуна́десяте яви́ся, и поноси́ невѣ́рствію и́хъ и жестосе́рдію, я́ко ви́дѣвшымъ Єго́ воста́вша не я́ша вѣ́ры. |
|
15
|
15
|
| І сказав їм: ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню. | И рече́ и́мъ: ше́дше въ мі́ръ ве́сь, проповѣ́дите Єва́нгеліє все́й тва́ри. |
|
16
|
16
|
| Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений. | И́же вѣ́ру и́метъ и крести́тся, спасе́нъ бу́детъ: а и́же не и́метъ вѣ́ры, осужде́нъ бу́детъ. |
|
17
|
17
|
| Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, | Зна́менія же вѣ́ровавшымъ сія́ послѣ́дуютъ: и́менемъ Мои́мъ бѣ́сы иждену́тъ: язы́ки возглаго́лютъ но́вы: |
|
18
|
18
|
| братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові. | змія́ во́змутъ: а́ще и что́ сме́ртно испію́тъ, не вреди́тъ и́хъ: на неду́жыя ру́ки возложа́тъ, и здра́ви бу́дутъ. |
|
19
|
19
|
| Господь же, після розмови з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога. | Госпо́дь же у́бо, по глаго́ланіи [Єго́] къ ни́мъ, вознесе́ся на небо и сѣ́де о десну́ю Бо́га. |
|
20
|
20
|
| Вони ж пішли і всюди проповідували, а Господь допомагав їм і стверджував слово наступними знаменнями. Амінь. | Они́ же изше́дше проповѣ́даша всю́ду, Го́споду поспѣ́шствующу и сло́во утвержда́ющу послѣ́дствующими зна́меньми. Ами́нь. Коне́цъ є́же от ма́рка свята́го єва́нгеліа: и́мать въ себѣ́ гла́въ 16, зача́лъ же церко́вныхъ 71. |
