|
Євангеліє від Матфея
|
От Матѳе́а
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового. | Кни́га родства́ Іису́са Христа́, Сы́на Дави́дова, Сы́на Авраа́мля. |
|
2
|
2
|
| Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його; | Авраа́мъ роди́ Ісаа́ка. Ісаа́къ же роди́ Іа́кова. Іа́ковъ же роди́ Іу́ду и бра́тію єго́. |
|
3
|
3
|
| Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама; | Іу́да же роди́ Фаре́са и За́ру от Ѳама́ры. Фаре́съ же роди́ Єсро́ма. Єсро́мъ же роди́ Ара́ма. |
|
4
|
4
|
| Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона; | Ара́мъ же роди́ Амінада́ва. Амінада́въ же роди́ Наассо́на. Наассо́нъ же роди́ Салмо́на. |
|
5
|
5
|
| Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея; | Салмо́нъ же роди́ Воо́за от Раха́вы. Воо́зъ же роди́ Ови́да от Ру́ѳы. Ови́дъ же роди́ Ієссе́а. |
|
6
|
6
|
| Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої; | Ієссе́й же роди́ Дави́да царя́. Дави́дъ же ца́рь роди́ Соломо́на от Урі́ины. |
|
7
|
7
|
| Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу; | Соломо́нъ же роди́ Ровоа́ма. Ровоа́мъ же роди́ Аві́ю. Аві́а же роди́ А́су. |
|
8
|
8
|
| Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію; | А́са же роди́ Іосафа́та. Іосафа́тъ же роди́ Іора́ма. Іора́мъ же роди́ Озі́ю. |
|
9
|
9
|
| Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію; | Озі́а же роди́ Іоаѳа́ма. Іоаѳа́мъ же роди́ Аха́за. Аха́зъ же роди́ Єзекі́ю. |
|
10
|
10
|
| Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію; | Єзекі́а же роди́ Манассі́ю. Манассі́а же роди́ Амо́на. Амо́нъ же роди́ Іосі́ю. |
|
11
|
11
|
| Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського. | Іосі́а же роди́ Ієхо́нію и бра́тію єго́, въ преселе́ніє Вавило́нскоє . |
|
12
|
12
|
| По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля; | По преселе́ніи же Вавило́нстѣмъ, Ієхо́ніа роди́ Салаѳі́иля. Салаѳі́иль же роди́ Зорова́веля. |
|
13
|
13
|
| Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора; | Зорова́вель же роди́ Авіу́да. Авіу́дъ же роди́ Єліаки́ма. Єліаки́мъ же роди́ Азо́ра. |
|
14
|
14
|
| Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда; | Азо́ръ же роди́ Садо́ка. Садо́къ же роди́ Ахи́ма. Ахи́мъ же роди́ Єліу́да. |
|
15
|
15
|
| Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова; | Єліу́дъ же роди́ Єлеаза́ра. Єлеаза́ръ же роди́ Матѳа́на. Матѳа́нъ же роди́ Іа́кова. |
|
16
|
16
|
| Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом. | Іа́ковъ же роди́ Іо́сифа, му́жа Марі́ина, изъ Нея́же роди́ся Іису́съ, глаго́лемый Христо́съ. |
|
17
|
17
|
| Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів. | Всѣ́хъ же родо́въ от Авраа́ма до Дави́да ро́дове четырена́десяте: и от Дави́да до преселе́нія Вавило́нскаго ро́дове четырена́десяте: и от преселе́нія Вавило́нскаго до Христа́ ро́дове четырена́десяте. |
|
18
|
18
|
| Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого. | Іису́съ Христо́во Рождество́ си́це бѣ́: обруче́ннѣй бо бы́вши Ма́тери Єго́ Марі́и Іо́сифови, пре́жде да́же не сни́тися и́ма, обрѣ́теся иму́щи во чре́вѣ от Ду́ха Свя́та. |
|
19
|
19
|
| Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її. | Іо́сифъ же му́жъ Єя́, пра́веденъ сы́й и не хотя́ Єя́ обличи́ти, восхотѣ́ та́й пусти́ти Ю́. |
|
20
|
20
|
| Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого. | Сія́ же єму́ помы́слившу, се́, А́нгелъ Госпо́день во снѣ́ яви́ся єму́, глаго́ля: Іо́сифе, сы́не Дави́довъ, не убо́йся прія́ти Маріа́мъ жены́ твоєя́: ро́ждшеєбося въ Не́й, от Ду́ха є́сть Свя́та: |
|
21
|
21
|
| Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх. | роди́тъ же Сы́на, и нарече́ши и́мя Єму́ Іису́съ: То́й бо спасе́тъ лю́ди Своя́ от грѣ́хъ и́хъ. |
|
22
|
22
|
| Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: | Сіє́ же все́ бы́сть, да сбу́дется рече́нноє от Го́спода проро́комъ, глаго́лющимъ: |
|
23
|
23
|
| ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог. | се́, Дѣ́ва во чре́вѣ пріи́метъ и роди́тъ Сы́на, и нареку́тъ и́мя Єму́ Ємману́илъ, є́же є́сть сказа́ємо: съ на́ми Бо́гъ. |
|
24
|
24
|
| Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою. | Воста́въ же Іо́сифъ от сна́, сотвори́ я́коже повелѣ́ єму́ А́нгелъ Госпо́день, и прія́тъ жену́ свою́, |
|
25
|
25
|
| І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус. | и не зна́яше Єя́, до́ндеже роди́ Сы́на Своєго́ пе́рвенца, и нарече́ и́мя Єму́ Іису́съ. |
|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи: | Іису́су же ро́ждшуся въ Виѳлеє́мѣ Іуде́йстѣмъ во дни́ И́рода царя́, се́, волсви́ отъ восто́къ пріидо́ша во Ієрусали́мъ, глаго́люще: |
|
2
|
2
|
| де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому. | гдѣ́ є́сть рожде́йся Ца́рь Іуде́йскій? Ви́дѣхомъ бо звѣзду́ Єго́ на восто́цѣ и пріидо́хомъ поклони́тися Єму́. |
|
3
|
3
|
| Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним. | Слы́шавъ же И́родъ ца́рь смути́ся, и ве́сь Ієрусали́мъ съ ни́мъ. |
|
4
|
4
|
| І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос? | И собра́въ вся́ первосвяще́нники и кни́жники людскі́я, вопроша́ше от ни́хъ: гдѣ́ Христо́съ ражда́єтся? |
|
5
|
5
|
| Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком: | Они́ же реко́ша єму́: въ Виѳлеє́мѣ Іуде́йстѣмъ, та́ко бо пи́сано є́сть проро́комъ: |
|
6
|
6
|
| і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля. | и ты́, Виѳлеє́ме, земле́ Іу́дова, ни чи́мже ме́нши єси́ во влады́кахъ Іу́довыхъ: изъ тебе́ бо изы́детъ Во́ждь, И́же упасе́тъ лю́ди Моя́ Изра́иля. |
|
7
|
7
|
| Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки | Тогда́ И́родъ та́й призва́ волхвы́, и испы́товаше от ни́хъ вре́мя я́вльшіяся звѣзды́, |
|
8
|
8
|
| і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому. | и посла́въ и́хъ въ Виѳлеє́мъ, рече́: ше́дше испыта́йте извѣ́стно о Отроча́ти: єгда́ же обря́щете, возвѣсти́те ми́, я́ко да и а́зъ ше́дъ поклоню́ся Єму́. |
|
9
|
9
|
| Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля. | Они́ же послу́шавше царя́, идо́ша. И се́, звѣзда́, ю́же ви́дѣша на восто́цѣ, идя́ше предъ ни́ми, до́ндеже прише́дши ста́ верху́, идѣ́же бѣ́ Отроча́. |
|
10
|
10
|
| Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою. | Ви́дѣвше же звѣзду́, возра́довашася ра́достію ве́лією зѣло́, |
|
11
|
11
|
| І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*. | и прише́дше въ хра́мину, ви́дѣша Отроча́ съ Марі́єю Ма́терію Єго́, и па́дше поклони́шася Єму́: и отве́рзше сокро́вища своя́, принесо́ша Єму́ да́ры, зла́то и лива́нъ и сми́рну. |
|
12
|
12
|
| І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї. | И вѣ́сть пріє́мше во снѣ́ не возврати́тися ко И́роду, ины́мъ путе́мъ отидо́ша во страну́ свою́. |
|
13
|
13
|
| Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його. | Отше́дшымъ же и́мъ, се́, А́нгелъ Госпо́день во снѣ́ яви́ся Іо́сифу, глаго́ля: воста́въ поими́ Отроча́ и Ма́терь Єго́, и бѣжи́ во Єги́петъ, и бу́ди та́мо, до́ндеже реку́ ти: хо́щетъ бо И́родъ иска́ти Отроча́те, да погуби́тъ Є́. |
|
14
|
14
|
| Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет | О́нъ же воста́въ, поя́тъ Отроча́ и Ма́терь Єго́ но́щію, и отъи́де во Єги́петъ, |
|
15
|
15
|
| і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого. | и бѣ́ та́мо до уме́ртвія И́родова: да сбу́дется рече́нноє от Го́спода проро́комъ, глаго́лющимъ: от Єги́пта воззва́хъ Сы́на Моєго́. |
|
16
|
16
|
| Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів. | Тогда́ И́родъ ви́дѣвъ, я́ко пору́ганъ бы́сть от волхво́въ, разгнѣ́вася зѣло́ и посла́въ изби́ вся́ дѣ́ти су́щыя въ Виѳлеє́мѣ и во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ єго́, от двою́ лѣ́ту и нижа́йше, по вре́мени, є́же извѣ́стно испыта́ от волхво́въ. |
|
17
|
17
|
| Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: | Тогда́ сбы́стся рече́нноє Ієремі́ємъ проро́комъ, глаго́лющимъ: |
|
18
|
18
|
| голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх. | гла́съ въ Ра́мѣ слы́шанъ бы́сть, пла́чь и рыда́ніє и во́пль мно́гъ: Рахи́ль пла́чущися ча́дъ свои́хъ, и не хотя́ше утѣ́шитися, я́ко не су́ть. |
|
19
|
19
|
| Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті | Уме́ршу же И́роду, се́, А́нгелъ Госпо́день во снѣ́ яви́ся Іо́сифу во Єги́птѣ, |
|
20
|
20
|
| і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти. | глаго́ля: воста́въ поими́ Отроча́ и Ма́терь Єго́ и иди́ въ зе́млю Изра́илеву, изомро́ша бо и́щущіи души́ Отроча́те. |
|
21
|
21
|
| Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву. | О́нъ же воста́въ, поя́тъ Отроча́ и Ма́терь Єго́ и пріи́де въ зе́млю Изра́илеву. |
|
22
|
22
|
| Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську. | Слы́шавъ же, я́ко Архела́й ца́рствуєтъ во Іуде́и вмѣ́сто И́рода отца́ своєго́, убоя́ся та́мо ити́: вѣ́сть же пріє́мь во снѣ́, отъи́де въ предѣ́лы Галіле́йскія. |
|
23
|
23
|
| І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться. | И прише́дъ всели́ся во гра́дѣ нарица́ємѣмъ Назаре́тъ: я́ко да сбу́дется рече́нноє проро́ки, я́ко Назоре́й нарече́тся. |
|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській, | Во дни́ же о́ны пріи́де Іоа́ннъ Крести́тель, проповѣ́дая въ пусты́ни Іуде́йстѣй |
|
2
|
2
|
| і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне. | и глаго́ля: пока́йтеся, прибли́жибося Ца́рствіє Небе́сноє. |
|
3
|
3
|
| Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. | Се́й бо є́сть рѣче́нный Іса́іємъ проро́комъ, глаго́лющимъ: гла́съ вопію́щаго въ пусты́ни: угото́вайте пу́ть Госпо́день, пра́вы твори́те стези́ Єго́. |
|
4
|
4
|
| Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий. | Са́мъ же Іоа́ннъ имя́ше ри́зу свою́ от вла́съ велблу́ждь, и по́ясъ усме́нъ о чреслѣ́хъ свои́хъ: снѣ́дь же єго́ бѣ́ пру́жіє и ме́дъ ди́вій. |
|
5
|
5
|
| Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська; | Тогда́ исхожда́ше къ нему́ Ієрусали́ма, и вся́ Іуде́а, и вся́ страна́ Іорда́нская, |
|
6
|
6
|
| І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. | и креща́хуся во Іорда́нѣ от него́, исповѣ́дающе грѣхи́ своя́. |
|
7
|
7
|
| А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? | Ви́дѣвъ же [Іоа́ннъ] мно́ги фарісе́и и саддуке́и гряду́щыя на креще́ніє єго́, рече́ и́мъ: рожде́нія єхі́днова, кто́ сказа́ ва́мъ бѣжа́ти от бу́дущаго гнѣ́ва? |
|
8
|
8
|
| Створіть же плід, достойний покаяння. | Сотвори́те у́бо пло́дъ досто́инъ покая́нія, |
|
9
|
9
|
| І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить: | и не начина́йте глаго́лати въ себѣ́: отца́ и́мамы Авраа́ма: глаго́лю бо ва́мъ, я́ко мо́жетъ Бо́гъ от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му: |
|
10
|
10
|
| бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь. | уже́ бо и сѣки́ра при ко́рени дре́ва лежи́тъ: вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́тъ плода́ добра́, посѣка́ємо быва́єтъ и во о́гнь вмета́ємо: |
|
11
|
11
|
| Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем; | а́зъ у́бо креща́ю вы́ водо́ю въ покая́ніє: Гряды́й же по мнѣ́ крѣ́плій мене́ є́сть, Єму́же нѣ́смь досто́инъ сапоги́ понести́: То́й вы́ крести́тъ Ду́хомъ Святы́мъ и огне́мъ: |
|
12
|
12
|
| Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим. | Єму́же лопа́та въ руцѣ́ Єго́, и отреби́тъ гумно́ Своє́, и собере́тъ пшени́цу Свою́ въ жи́тницу, пле́вы же сожже́тъ огне́мъ негаса́ющимъ. |
|
13
|
13
|
| Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього. | Тогда́ прихо́дитъ Іису́съ от Галіле́и на Іорда́нъ ко Іоа́нну крести́тися от него́. |
|
14
|
14
|
| Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? | Іоа́ннъ же возбраня́ше Єму́, глаго́ля: а́зъ тре́бую Тобо́ю крести́тися, и Ты́ ли гряде́ши ко мнѣ́? |
|
15
|
15
|
| Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його. | Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ къ нему́: оста́ви ны́нѣ: та́ко бо подоба́єтъ на́мъ испо́лнити вся́ку пра́вду. Тогда́ оста́ви Єго́. |
|
16
|
16
|
| І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього. | И крести́вся Іису́съ взы́де а́біє от воды́: и се́, отверзо́шася Єму́ небеса́, и ви́дѣ Ду́ха Бо́жія сходя́ща я́ко го́лубя и гряду́ща на Него́. |
|
17
|
17
|
| І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління. | И се́, гла́съ съ небесе́ глаго́ля: Се́й є́сть Сы́нъ Мо́й возлю́бленный, о Не́мже благоволи́хъ. |
|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол. | Тогда́ Іису́съ возведе́нъ бы́сть Ду́хомъ въ пусты́ню искуси́тися от діа́вола, |
|
2
|
2
|
| І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів. | и пости́вся дні́й четы́редесять и но́щій четы́редесять, послѣди́ взалка́. |
|
3
|
3
|
| І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало. | И присту́пль къ Нему́ искуси́тель рече́: а́ще Сы́нъ єси́ Бо́жій, рцы́, да ка́меніє сіє́ хлѣ́бы бу́дутъ. |
|
4
|
4
|
| Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих. | О́нъ же отвѣща́въ рече́: пи́сано є́сть: не о хлѣ́бѣ єди́нѣмъ жи́въ бу́детъ человѣ́къ, но о вся́цѣмъ глаго́лѣ исходя́щемъ изо у́стъ Бо́жіихъ. |
|
5
|
5
|
| Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму, | Тогда́ поя́тъ Єго́ діа́волъ во святы́й гра́дъ, и поста́ви Єго́ на крилѣ́ церко́внѣмъ, |
|
6
|
6
|
| та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. | и глаго́ла Єму́: а́ще Сы́нъ єси́ Бо́жій, ве́рзися ни́зу: пи́сано бо є́сть, я́ко А́нгеломъ Свои́мъ заповѣ́сть о Тебѣ́ [сохрани́ти Тя́], и на рука́хъ во́змутъ Тя́, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́. |
|
7
|
7
|
| Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого. | Рече́ [же] єму́ Іису́съ: па́ки пи́сано є́сть: не иску́сиши Го́спода Бо́га твоєго́. |
|
8
|
8
|
| Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню, | Па́ки поя́тъ Єго́ діа́волъ на гору́ высоку́ зѣло́, и показа́ Єму́ вся́ ца́рствія мі́ра и сла́ву и́хъ, |
|
9
|
9
|
| та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені. | и глаго́ла Єму́: сія́ вся́ Тебѣ́ да́мъ, а́ще па́дъ поклони́шимися. |
|
10
|
10
|
| Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. | Тогда́ глаго́ла єму́ Іису́съ: иди́ за Мно́ю, сатано́: пи́сано бо є́сть: Го́споду Бо́гу твоєму́ поклони́шися и Тому́ єди́ному послу́жиши. |
|
11
|
11
|
| Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому. | Тогда́ оста́ви Єго́ діа́волъ, и се́, А́нгели приступи́ша и служа́ху Єму́. |
|
12
|
12
|
| Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї. | Слы́шавъ же Іису́съ, я́ко Іоа́ннъ пре́данъ бы́сть, отъи́де въ Галіле́ю, |
|
13
|
13
|
| І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових, | и оста́вль Назаре́тъ, прише́дъ всели́ся въ Капернау́мъ въ помо́ріє, въ предѣ́лѣхъ Завуло́нихъ и Нефѳалі́млихъ: |
|
14
|
14
|
| щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить: | да сбу́дется рече́нноє Иса́іємъ проро́комъ, глаго́лющимъ: |
|
15
|
15
|
| земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників. | земля́ Завуло́ня и земля́ Нефѳалі́мля, пу́ть мо́ря объ о́нъ по́лъ Іорда́на, Галіле́а язы́къ, |
|
16
|
16
|
| Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм. | лю́діє сѣдя́щіи во тмѣ́ ви́дѣша свѣ́тъ ве́лій, и сѣдя́щымъ въ странѣ́ и сѣ́ни сме́ртнѣй, свѣ́тъ возсія́ и́мъ. |
|
17
|
17
|
| Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне. | Отто́лѣ нача́тъ Іису́съ проповѣ́дати и глаго́лати: пока́йтеся, прибли́жися бо Ца́рство Небе́сноє. |
|
18
|
18
|
| Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. | Ходя́ же при мо́ри Галіле́йстѣмъ, ви́дѣ два́ бра́та, Си́мона глаго́лемаго Петра́, и Андре́а бра́та єго́, вмета́юща мре́жи въ мо́ре, бѣ́ста бо ры́баря: |
|
19
|
19
|
| Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. | и глаго́ла и́ма: гряди́та по Мнѣ́, и сотворю́ вы́ ловца́ человѣ́комъ. |
|
20
|
20
|
| І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним. | О́на же а́біє оста́вльша мре́жи, по Не́мъ идо́ста. |
|
21
|
21
|
| І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх. | И преше́дъ отту́ду, ви́дѣ и́на два́ бра́та, Іа́кова Зеведе́єва, и Іоа́нна бра́та єго́, въ корабли́ съ Зеведе́омъ отце́мъ єю́, завязу́юща мре́жи своя́, и воззва́ я́. |
|
22
|
22
|
| Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним. | О́на же а́біє оста́вльша кора́бль и отца́ своєго́, по Не́мъ идо́ста. |
|
23
|
23
|
| І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях. | И прохожда́ше всю́ Галіле́ю Іису́съ, учя́ на со́нмищахъ и́хъ и проповѣ́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, исцѣля́я вся́къ неду́гъ и вся́ку я́зю въ лю́дехъ. |
|
24
|
24
|
| І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх. | И изы́де слу́хъ Єго́ по все́й Сирі́и: и приведо́ша къ Нему́ вся́ боля́щыя, разли́чными неду́ги и страстьми́ одержи́мы, и бѣ́сны, и мѣ́сячныя, и разсла́бленныя [жи́лами]: и исцѣли́ и́хъ. |
|
25
|
25
|
| І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана. | И по Не́мъ идо́ша наро́ди мно́зи от Галіле́и и десяти́ гра́дъ, и от Ієрусали́ма и Іуде́и, и со о́наго по́лу Іорда́на. |
|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його. | Узрѣ́въ же наро́ды, взы́де на гору́: и сѣ́дшу Єму́, приступи́ша къ Нему́ ученицы́ Єго́. |
|
2
|
2
|
| І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи: | И отве́рзъ уста́ Своя́, уча́ше и́хъ, глаго́ля: |
|
3
|
3
|
| Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. | блаже́ни ни́щіи ду́хомъ: я́ко тѣ́хъ є́сть Ца́рствіє Небе́сноє. |
|
4
|
4
|
| Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. | Блаже́ни пла́чущіи: я́ко ті́и утѣ́шатся. |
|
5
|
5
|
| Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. | Блаже́ни кро́тцыи: я́ко ті́и наслѣ́дятъ зе́млю. |
|
6
|
6
|
| Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться. | Блаже́ни а́лчущіи и жа́ждущіи пра́вды: я́ко ті́и насы́тятся. |
|
7
|
7
|
| Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. | Блаже́ни ми́лостивіи: я́ко ті́и поми́ловани бу́дутъ. |
|
8
|
8
|
| Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. | Блаже́ни чи́стіи се́рдцемъ: я́ко ті́и Бо́га у́зрятъ. |
|
9
|
9
|
| Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. | Блаже́ни миротво́рцы: я́ко ті́и сы́нове Бо́жіи нареку́тся. |
|
10
|
10
|
| Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. | Блаже́ни изгна́ни пра́вды ра́ди: я́ко тѣ́хъ є́сть Ца́рствіє Небе́сноє. |
|
11
|
11
|
| Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради. | Блаже́ни єсте́, єгда́ поно́сятъ ва́мъ, и иждену́тъ, и реку́тъ вся́къ зо́лъ глаго́лъ на вы́ лжу́ще, Мене́ ра́ди: |
|
12
|
12
|
| Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас. | ра́дуйтеся и весели́теся, я́ко мзда́ ва́ша мно́га на небесѣ́хъ: та́ко бо изгна́ша проро́ки, и́же [бѣ́ша] пре́жде ва́съ. |
|
13
|
13
|
| Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям. | Вы́ єсте́ со́ль земли́: а́ще же со́ль обуя́етъ, чи́мъ осоли́тся? Ни во что́же бу́детъ ктому́, то́чію да изсы́пана бу́детъ во́нъ и попира́єма человѣ́ки. |
|
14
|
14
|
| Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. | Вы́ єсте́ свѣ́тъ мі́ра: не мо́жетъ гра́дъ укры́тися верху́ горы́ стоя́: |
|
15
|
15
|
| І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі. | ниже́ вжига́ютъ свѣти́лника и поставля́ютъ єго́ подъ спу́домъ, но на свѣ́щницѣ, и свѣ́титъ всѣ́мъ, и́же въ хра́минѣ [су́ть]. |
|
16
|
16
|
| Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного. | Та́ко да просвѣти́тся свѣ́тъ ва́шъ предъ человѣ́ки, я́ко да ви́дятъ ва́ша до́брая дѣла́ и просла́вятъ Отца́ ва́шего, И́же на небесѣ́хъ. |
|
17
|
17
|
| Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати. | [Да] не мни́те, я́ко пріидо́хъ разори́ти зако́нъ, или́ проро́ки: не пріидо́хъ разори́ти, но испо́лнити. |
|
18
|
18
|
| Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все. | Ами́нь бо глаго́лю ва́мъ: до́ндеже пре́йдетъ не́бо и земля́, Іо́та єди́на, или́ єди́на черта́ не пре́йдетъ от зако́на, до́ндеже вся́ бу́дутъ. |
|
19
|
19
|
| Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному. | И́же а́ще разори́тъ єди́ну за́повѣдій си́хъ ма́лыхъ и научи́тъ та́ко человѣ́ки, мні́й нарече́тся въ Ца́рствіи Небе́снѣмъ: а и́же сотвори́тъ и научи́тъ, се́й ве́лій нарече́тся въ Ца́рствіи Небе́снѣмъ. |
|
20
|
20
|
| Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного. | Глаго́лю бо ва́мъ, я́ко а́ще не избу́детъ пра́вда ва́ша па́че кни́жникъ и фарісе́й, не вни́дете въ Ца́рствіє Небе́сноє. |
|
21
|
21
|
| Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду. | Слы́шасте, я́ко рече́но бы́сть дре́внимъ: не убіє́ши: и́же [бо] а́ще убіє́тъ, пови́ненъ є́сть суду́. |
|
22
|
22
|
| Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній. | А́зъ же глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́къ гнѣ́ваяйся на бра́та своєго́ всу́є пови́ненъ є́сть суду́: и́же бо а́ще рече́тъ бра́ту своєму́: рака́, пови́ненъ є́сть со́нмищу: а и́же рече́тъ: уро́де, пови́ненъ є́сть геє́ннѣ о́гненнѣй. |
|
23
|
23
|
| Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, | А́ще у́бо принесе́ши да́ръ тво́й ко олтарю́ и ту́ помяне́ши, я́ко бра́тъ тво́й и́мать нѣ́что на тя́: |
|
24
|
24
|
| залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій. | оста́ви ту́ да́ръ тво́й предъ олтаре́мъ и ше́дъ пре́жде смири́ся съ бра́томъ твои́мъ, и тогда́ прише́дъ принеси́ да́ръ тво́й. |
|
25
|
25
|
| Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю. | Бу́ди увѣщава́яся съ сопе́рникомъ твои́мъ ско́ро, до́ндеже єси́ на пути́ съ ни́мъ, да не преда́стъ тебе́ сопе́рникъ судіи́, и судія́ тя́ преда́стъ слузѣ́, и въ темни́цу вве́рженъ бу́деши: |
|
26
|
26
|
| Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*. | ами́нь глаго́лю тебѣ́: не изы́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послѣ́дній кодра́нтъ. |
|
27
|
27
|
| Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. | Слы́шасте, я́ко рѣче́но бы́сть дре́внимъ: не прелюбы́ сотвори́ши. |
|
28
|
28
|
| А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму. | А́зъ же глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́къ, и́же воззри́тъ на жену́ ко є́же вожделѣ́ти єя́, уже́ любодѣ́йствова съ не́ю въ се́рдцы своє́мъ: |
|
29
|
29
|
| Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну. | а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́етъ тя́, изми́ є́ и ве́рзи от себе́: у́не бо ти́ є́сть, да поги́бнетъ єди́нъ от у́дъ твои́хъ, а не все́ тѣ́ло твоє́ вве́ржено бу́детъ въ геє́нну [о́гненную]: |
|
30
|
30
|
| І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну. | и а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́етъ тя́, усѣцы́ ю́ и ве́рзи от себе́: у́не бо ти́ є́сть, да поги́бнетъ єди́нъ от у́дъ твои́хъ, а не все́ тѣ́ло твоє́ вве́ржено бу́детъ въ геє́нну. |
|
31
|
31
|
| Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення. | Рече́но же бы́сть, я́ко и́же а́ще пу́ститъ жену́ свою́, да да́стъ є́й кни́гу распу́стную. |
|
32
|
32
|
| А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує. | А́зъ же глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́къ отпуща́яй жену́ свою́, ра́звѣ словесе́ любодѣ́йнаго, твори́тъ ю́ прелюбодѣ́йствовати: и и́же пущени́цу по́йметъ, прелюбодѣ́йствуєтъ. |
|
33
|
33
|
| Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої. | Па́ки слы́шасте, я́ко рѣче́но бы́сть дре́внимъ: не во лжу́ клене́шися, возда́си же Го́сподеви кля́твы твоя́. |
|
34
|
34
|
| А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим; | А́зъ же глаго́лю ва́мъ не кля́тися вся́ко: ни не́бомъ, я́ко престо́лъ є́сть Бо́жій: |
|
35
|
35
|
| ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя. | ни земле́ю, я́ко подно́жіє є́сть нога́ма Єго́: ни Ієрусали́момъ, я́ко гра́дъ є́сть вели́каго Царя́: |
|
36
|
36
|
| І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити. | ниже́ главо́ю твоє́ю клени́ся, я́ко не мо́жеши вла́са єди́наго бѣ́ла или́ че́рна сотвори́ти: |
|
37
|
37
|
| Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого. | бу́ди же сло́во ва́ше: є́й, є́й: ни́, ни́: ли́шше же сею́ от непрія́зни є́сть. |
|
38
|
38
|
| Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб. | Слы́шасте, я́ко рѣче́но бы́сть: о́ко за о́ко, и зу́бъ за зу́бъ. |
|
39
|
39
|
| А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу. | А́зъ же глаго́лю ва́мъ не проти́витися злу́: но а́ще тя́ кто́ уда́ритъ въ десну́ю твою́ лани́ту, обрати́ єму́ и другу́ю: |
|
40
|
40
|
| І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку. | и хотя́щему суди́тися съ тобо́ю и ри́зу твою́ взя́ти, отпусти́ єму́ и срачи́цу: |
|
41
|
41
|
| І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два. | и а́ще кто́ тя́ по́йметъ по си́лѣ по́прище єди́но, иди́ съ ни́мъ два́. |
|
42
|
42
|
| Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся. | Прося́щему у тебе́ да́й, и хотя́щаго от тебе́ зая́ти не отврати́. |
|
43
|
43
|
| Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. | Слы́шасте, я́ко рѣче́но є́сть: возлю́биши и́скренняго твоєго́ и возненави́диши врага́ твоєго́. |
|
44
|
44
|
| А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, | А́зъ же глаго́лю ва́мъ: люби́те враги́ ва́шя, благослови́те клену́щыя вы́, добро́ твори́те ненави́дящымъ ва́съ, и моли́теся за творя́щихъ ва́мъ напа́сть и изгоня́щыя вы́, |
|
45
|
45
|
| щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. | я́ко да бу́дете сы́нове Отца́ ва́шего, И́же є́сть на небесѣ́хъ: я́ко со́лнце Своє́ сія́етъ на злы́я и благі́я и дожди́тъ на пра́ведныя и на непра́ведныя. |
|
46
|
46
|
| Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? | А́ще бо лю́бите лю́бящихъ ва́съ, ку́ю мзду́ и́мате? Не и мытари́ ли то́жде творя́тъ? |
|
47
|
47
|
| І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять? | И а́ще цѣлу́єте дру́ги ва́шя то́кмо, что́ ли́шше творите́? Не и язы́чницы ли та́кожде творя́тъ? |
|
48
|
48
|
| Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий. | Бу́дите у́бо вы́ соверше́ни, я́коже Оте́цъ ва́шъ Небе́сный соверше́нъ є́сть. |
|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. | Внемли́те ми́лостыни ва́шея не твори́ти предъ человѣ́ки, да ви́дими бу́дете и́ми: а́ще ли же ни́, мзды́ не и́мате от Отца́ ва́шего, И́же є́сть на небесѣ́хъ. |
|
2
|
2
|
| Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. | Єгда́ у́бо твори́ши ми́лостыню, не воструби́ предъ собо́ю, я́коже лицемѣ́ри творя́тъ въ со́нмищихъ и въ сто́гнахъ, я́ко да просла́вятся от человѣ́къ. Ами́нь глаго́лю ва́мъ, воспріє́млютъ мзду́ свою́. |
|
3
|
3
|
| У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, | Тебѣ́ же творя́щу ми́лостыню, да не увѣ́сть шу́йца твоя́, что́ твори́тъ десни́ца твоя́, |
|
4
|
4
|
| щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. | я́ко да бу́детъ ми́лостыня твоя́ въ та́йнѣ: и Оте́цъ тво́й, ви́дяй въ та́йнѣ, то́й возда́стъ тебѣ́ я́вѣ. |
|
5
|
5
|
| І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. | И єгда́ мо́лишися, не бу́ди я́коже лицемѣ́ри, я́ко лю́бятъ въ со́нмищихъ и въ сто́гнахъ путі́й стоя́ще моли́тися, я́ко да явя́тся человѣ́комъ. Ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко воспріє́млютъ мзду́ свою́. |
|
6
|
6
|
| Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. | Ты́ же, єгда́ мо́лишися, вни́ди въ клѣ́ть твою́, и затвори́въ две́ри твоя́, помоли́ся Отцу́ твоєму́, И́же въ та́йнѣ: и Оте́цъ тво́й, ви́дяй въ та́йнѣ, возда́стъ тебѣ́ я́вѣ. |
|
7
|
7
|
| А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. | Моля́щеся же не ли́шше глаго́лите, я́коже язы́чницы: мня́тъ бо, я́ко во многоглаго́ланіи своє́мъ услы́шани бу́дутъ: |
|
8
|
8
|
| Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього. | не подо́битеся у́бо и́мъ: вѣ́сть бо Оте́цъ ва́шъ, и́хже тре́буєте, пре́жде проше́нія ва́шего. |
|
9
|
9
|
| Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; | Си́це у́бо моли́теся вы́: О́тче на́шъ, И́же єси́ на небесѣ́хъ, да святи́тся и́мя Твоє́: |
|
10
|
10
|
| нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. | да пріи́детъ Ца́рствіє Твоє́: да бу́детъ во́ля Твоя́, я́ко на небеси́, и на земли́: |
|
11
|
11
|
| Хліб наш насущний дай нам сьогодні; | хлѣ́бъ на́шъ насу́щный да́ждь на́мъ дне́сь: |
|
12
|
12
|
| І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; | и оста́ви на́мъ до́лги на́шя, я́ко и мы́ оставля́емъ должнико́мъ на́шымъ: |
|
13
|
13
|
| І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь. | и не введи́ на́съ въ напа́сть, но изба́ви на́съ от лука́ваго: я́ко Твоє́ є́сть Ца́рствіє и си́ла и сла́ва во вѣ́ки. Ами́нь. |
|
14
|
14
|
| Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. | А́ще бо отпуща́єте человѣ́комъ согрѣше́нія и́хъ, отпу́ститъ и ва́мъ Оте́цъ ва́шъ Небе́сный: |
|
15
|
15
|
| А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших. | а́ще ли не отпуща́єте человѣ́комъ согрѣше́нія и́хъ, ни Оте́цъ ва́шъ отпу́ститъ ва́мъ согрѣше́ній ва́шихъ. |
|
16
|
16
|
| Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. | Єгда́ же постите́ся, не бу́дите я́коже лицемѣ́ри сѣ́тующе: помрача́ютъ бо ли́ца своя́, я́ко да явя́тся человѣ́комъ постя́щеся. Ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко воспріє́млютъ мзду́ свою́. |
|
17
|
17
|
| Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, | Ты́ же постя́ся пома́жи главу́ твою́, и лице́ твоє́ умы́й, |
|
18
|
18
|
| щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. | я́ко да не яви́шися человѣ́комъ постя́ся, но Отцу́ твоєму́, И́же въ та́йнѣ: и Оте́цъ тво́й, ви́дяй въ та́йнѣ, возда́стъ тебѣ́ я́вѣ. |
|
19
|
19
|
| Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. | Не скрыва́йте себѣ́ сокро́вищъ на земли́, идѣ́же че́рвь и тля́ тли́тъ, и идѣ́же та́тіє подко́пываютъ и кра́дутъ: |
|
20
|
20
|
| Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, | скрыва́йте же себѣ́ сокро́вище на небеси́, идѣ́же ни че́рвь, ни тля́ тли́тъ, и идѣ́же та́тіє не подко́пываютъ, ни кра́дутъ: |
|
21
|
21
|
| бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. | идѣ́же бо є́сть сокро́вище ва́ше, ту́ бу́детъ и се́рдце ва́ше. |
|
22
|
22
|
| Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; | Свѣти́лникъ тѣ́лу є́сть о́ко. А́ще у́бо бу́детъ о́ко твоє́ про́сто, все́ тѣ́ло твоє́ свѣ́тло бу́детъ: |
|
23
|
23
|
| коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява? | а́ще ли о́ко твоє́ лука́во бу́детъ, все́ тѣ́ло твоє́ те́мно бу́детъ. А́ще у́бо свѣ́тъ, и́же въ тебѣ́, тма́ є́сть, то́ тма́ кольми́? |
|
24
|
24
|
| Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*. | Никто́же мо́жетъ двѣма́ господи́нома рабо́тати: лю́бо єди́наго возлю́битъ, а друга́го возненави́дитъ: или́ єди́наго держи́тся, о друзѣ́мъ же неради́ти на́чнетъ. Не мо́жете Бо́гу рабо́тати и мамо́нѣ. |
|
25
|
25
|
| Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг? | Сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ: не пецы́теся душе́ю ва́шею, что́ я́сте, или́ что́ піє́те: ни тѣ́ломъ ва́шимъ, во что́ облече́теся. Не душа́ ли бо́лши є́сть пи́щи, и тѣ́ло оде́жди? |
|
26
|
26
|
| Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? | Воззри́те на пти́цы небе́сныя, я́ко не сѣ́ютъ, ни жну́тъ, ни собира́ютъ въ жи́тницы, и Оте́цъ ва́шъ Небе́сный пита́єтъ и́хъ. Не вы́ ли па́че лу́чши и́хъ єсте́? |
|
27
|
27
|
| Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? | Кто́ же от ва́съ пекі́йся мо́жетъ приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́нъ? |
|
28
|
28
|
| І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; | И о оде́жди что́ пече́теся? Смотри́те крі́нъ се́лныхъ, ка́ко расту́тъ: не тружда́ются, ни пряду́тъ: |
|
29
|
29
|
| кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; | глаго́лю же ва́мъ, я́ко ни Соломо́нъ во все́й сла́вѣ своє́й облече́ся, я́ко єди́нъ от си́хъ: |
|
30
|
30
|
| якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри! | а́ще же сѣ́но се́лноє, дне́сь су́ще и у́трѣ въ пе́щь вмета́ємо, Бо́гъ та́ко одѣва́єтъ, не мно́го ли па́че ва́съ, маловѣ́ри? |
|
31
|
31
|
| Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? | Не пецы́теся у́бо, глаго́люще: что́ я́мы, или́ что́ піє́мъ, или́ чи́мъ оде́ждемся? |
|
32
|
32
|
| Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. | Всѣ́хъ бо си́хъ язы́цы и́щутъ: вѣ́сть бо Оте́цъ ва́шъ Небе́сный, я́ко тре́буєте си́хъ всѣ́хъ. |
|
33
|
33
|
| Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. | Ищи́те же пре́жде Ца́рствія Бо́жія и пра́вды Єго́, и сія́ вся́ приложа́тся ва́мъ. |
|
34
|
34
|
| Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот. | Не пецы́теся у́бо на у́трей, у́треній бо собо́ю пече́тся: довлѣ́етъ дне́ви зло́ба єго́. |
|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Не судіть, щоб і вас не судили; | Не суди́те, да не суди́ми бу́дете: |
|
2
|
2
|
| бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам. | и́мже бо судо́мъ су́дите, су́дятъ ва́мъ: и въ ню́же мѣ́ру мѣ́рите, возмѣ́рится ва́мъ. |
|
3
|
3
|
| І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? | Что́ же ви́диши суче́цъ, и́же во о́цѣ бра́та твоєго́, бревна́ же, є́же є́сть во о́цѣ твоє́мъ, не чу́єши? |
|
4
|
4
|
| Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? | Или́ ка́ко рече́ши бра́ту твоєму́: оста́ви, да изму́ суче́цъ изъ очесе́ твоєго́: и се́, бревно́ во о́цѣ твоє́мъ? |
|
5
|
5
|
| Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. | Лицемѣ́ре, изми́ пе́рвѣе бревно́ изъ очесе́ твоєго́, и тогда́ у́зриши изъя́ти суче́цъ изъ очесе́ бра́та твоєго́. |
|
6
|
6
|
| Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас. | Не дади́те свята́я псо́мъ, ни помета́йте би́серъ ва́шихъ предъ свинія́ми, да не поперу́тъ и́хъ нога́ми свои́ми и вра́щшеся расто́ргнутъ вы́. |
|
7
|
7
|
| Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; | Проси́те, и да́стся ва́мъ: ищи́те, и обря́щете: толцы́те, и отве́рзется ва́мъ: |
|
8
|
8
|
| бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. | вся́къ бо прося́й пріє́млетъ, и ищя́й обрѣта́єтъ, и толку́щему отве́рзется. |
|
9
|
9
|
| Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? | Или́ кто́ є́сть от ва́съ человѣ́къ, єго́же а́ще воспро́ситъ сы́нъ єго́ хлѣ́ба, єда́ ка́мень пода́стъ єму́? |
|
10
|
10
|
| І коли попросить риби, подала б йому змію? | Или́ а́ще ры́бы про́ситъ, єда́ змію́ пода́стъ єму́? |
|
11
|
11
|
| Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього. | А́ще у́бо вы́, лука́ви су́ще, умѣ́ете дая́нія бла́га дая́ти ча́домъ ва́шымъ, кольми́ па́че Оте́цъ ва́шъ Небе́сный да́стъ бла́га прося́щымъ у Него́. |
|
12
|
12
|
| Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки. | Вся́ у́бо, єли́ка а́ще хо́щете, да творя́тъ ва́мъ человѣ́цы, та́ко и вы́ твори́те и́мъ: се́ бо є́сть зако́нъ и проро́цы. |
|
13
|
13
|
| Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними. | Вни́дите у́зкими враты́: я́ко простра́нная врата́ и широ́кій пу́ть вводя́й въ па́губу, и мно́зи су́ть входя́щіи и́мъ: |
|
14
|
14
|
| А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх. | что́ у́зкая врата́, и тѣ́сный пу́ть вводя́й въ живо́тъ, и ма́ло и́хъ є́сть, и́же обрѣта́ютъ єго́. |
|
15
|
15
|
| Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі. | Внемли́те же от лжи́выхъ проро́къ, и́же прихо́дятъ къ ва́мъ во оде́ждахъ о́вчихъ, вну́трь же су́ть во́лцы хи́щницы: |
|
16
|
16
|
| По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? | от пло́дъ и́хъ позна́єте и́хъ. Єда́ объе́млютъ от те́рнія гро́зды, или́ от ре́пія смо́квы? |
|
17
|
17
|
| Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. | Та́ко вся́ко дре́во до́броє плоды́ добры́ твори́тъ, а зло́є дре́во плоды́ злы́ твори́тъ: |
|
18
|
18
|
| Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. | не мо́жетъ дре́во добро́ плоды́ злы́ твори́ти, ни дре́во зло́ плоды́ добры́ твори́ти. |
|
19
|
19
|
| Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають. | Вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́тъ плода́ добра́, посѣка́ютъ є́ и во о́гнь вмета́ютъ. |
|
20
|
20
|
| Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. | Тѣ́мже у́бо от пло́дъ и́хъ позна́єте и́хъ. |
|
21
|
21
|
| Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. | Не вся́къ глаго́ляй Ми́: Го́споди, Го́споди, вни́детъ въ Ца́рствіє Небе́сноє: но творя́й во́лю Отца́ Моєго́, И́же є́сть на небесѣ́хъ. |
|
22
|
22
|
| Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? | Мно́зи реку́тъ Мнѣ́ во о́нъ де́нь: Го́споди, Го́споди, не въ Твоє́ ли и́мя проро́чествовахомъ, и Твои́мъ и́менемъ бѣ́сы изгони́хомъ, и Твои́мъ и́менемъ си́лы мно́ги сотвори́хомъ? |
|
23
|
23
|
| І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня. | И тогда́ исповѣ́мъ и́мъ, я́ко николи́же зна́хъ ва́съ: отиди́те от Мене́, дѣ́лающіи беззако́ніє. |
|
24
|
24
|
| Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; | Вся́къ у́бо, и́же слы́шитъ словеса́ Моя́ сія́ и твори́тъ я́, уподо́блю єго́ му́жу му́дру, и́же созда́ хра́мину свою́ на ка́мени: |
|
25
|
25
|
| І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені. | и сни́де до́ждь, и пріидо́ша рѣ́ки, и возвѣ́яша вѣ́три, и нападо́ша на хра́мину ту́: и не паде́ся, основана́ бо бѣ́ на ка́мени. |
|
26
|
26
|
| А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску; | И вся́къ слы́шай словеса́ Моя́ сія́, и не творя́ и́хъ, уподо́бится му́жу уро́диву, и́же созда́ хра́мину свою́ на песцѣ́: |
|
27
|
27
|
| І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике. | и сни́де до́ждь, и пріидо́ша рѣ́ки, и возвѣ́яша вѣ́три, и опро́шася хра́минѣ то́й, и паде́ся: и бѣ́ разруше́ніє єя́ ве́ліє. |
|
28
|
28
|
| І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його, | И бы́сть єгда́ сконча́ Іису́съ словеса́ сія́, дивля́хуся наро́ди о уче́ніи Єго́: |
|
29
|
29
|
| бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї. | бѣ́ бо учя́ и́хъ я́ко вла́сть имѣ́я, и не я́ко кни́жницы [и фарісе́є]. |
|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу. | Сше́дшу же Єму́ съ горы́, вслѣ́дъ Єго́ идя́ху наро́ди мно́зи. |
|
2
|
2
|
| І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. | И се́, прокаже́нъ прише́дъ кла́няшеся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши мя́ очи́стити. |
|
3
|
3
|
| Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази. | И просте́ръ ру́ку Іису́съ, косну́ся єму́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. И а́біє очи́стися єму́ прока́за. |
|
4
|
4
|
| І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм. | И глаго́ла єму́ Іису́съ: ви́ждь, ни кому́же повѣ́ждь: но ше́дъ покажи́ся ієре́ови и принеси́ да́ръ, єго́же повелѣ́ [въ зако́нѣ] Моисе́й, во свидѣ́телство и́мъ. |
|
5
|
5
|
| А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його: | Вше́дшу же Єму́ въ Капернау́мъ, приступи́ къ Нему́ со́тникъ, моля́ Єго́ |
|
6
|
6
|
| Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. | и глаго́ля: Го́споди, о́трокъ мо́й лежи́тъ въ дому́ разсла́бленъ, лю́тѣ стражда́. |
|
7
|
7
|
| І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. | И глаго́ла єму́ Іису́съ: А́зъ прише́дъ исцѣлю́ єго́. |
|
8
|
8
|
| Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. | И отвѣща́въ со́тникъ, рече́ [Єму́]: Го́споди, нѣ́смь досто́инъ, да подъ кро́въ мо́й вни́деши: но то́кмо рцы́ сло́во, и исцѣлѣ́етъ о́трокъ мо́й: |
|
9
|
9
|
| Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. | и́бо а́зъ человѣ́къ є́смь подъ вла́стію, имы́й подъ собо́ю во́ины: и глаго́лю сему́: иди́, и и́детъ: и друго́му: пріиди́, и прихо́дитъ: и рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, и сотвори́тъ. |
|
10
|
10
|
| Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. | Слы́шавъ же Іису́съ, удиви́ся, и рече́ гряду́щымъ по Не́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ: ни во Изра́или толи́ки вѣ́ры обрѣто́хъ. |
|
11
|
11
|
| Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; | Глаго́лю же ва́мъ, я́ко мно́зи от восто́къ и за́падъ пріи́дутъ и возля́гутъ со Авраа́момъ и Ісаа́комъ и Іа́ковомъ во Ца́рствіи Небе́снѣмъ: |
|
12
|
12
|
| А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. | сы́нове же ца́рствія изгна́ни бу́дутъ во тму́ кромѣ́шнюю: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ. |
|
13
|
13
|
| І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить. | И рече́ Іису́съ со́тнику: иди́, и я́коже вѣ́ровалъ єси́, бу́ди тебѣ́. И исцѣлѣ́ о́трокъ єго́ въ то́й ча́съ. |
|
14
|
14
|
| Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці, | И прише́дъ Іису́съ въ до́мъ Петро́въ, ви́дѣ те́щу єго́ лежа́щу и огне́мъ жего́му, |
|
15
|
15
|
| і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому. | и прикосну́ся руцѣ́ єя́, и оста́ви ю́ о́гнь: и воста́ и служа́ше єму́. |
|
16
|
16
|
| Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих, | По́здѣ же бы́вшу, приведо́ша къ Нему́ бѣ́сны мно́ги: и изгна́ ду́хи сло́вомъ и вся́ боля́щыя исцѣли́: |
|
17
|
17
|
| щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби. | да сбу́дется рѣче́нноє Іса́іємъ проро́комъ, глаго́лющимъ: То́й неду́ги на́шя прія́тъ и болѣ́зни понесе́. |
|
18
|
18
|
| А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік. | Ви́дѣвъ же Іису́съ мно́ги наро́ды о́крестъ Себе́, повелѣ́ [ученико́мъ] ити́ на о́нъ по́лъ. |
|
19
|
19
|
| Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. | И присту́пль єди́нъ кни́жникъ, рече́ Єму́: Учи́телю, иду́ по Тебѣ́, а́може а́ще и́деши. |
|
20
|
20
|
| І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити. | Глаго́ла єму́ Іису́съ: ли́си я́звины и́мутъ, и пти́цы небе́сныя гнѣ́зда: Сы́нъ же Человѣ́ческій не и́мать гдѣ́ главы́ подклони́ти. |
|
21
|
21
|
| Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого. | Другі́й же от учени́къ Єго́ рече́ Єму́: Го́споди, повели́ ми пре́жде ити́ и погребсти́ отца́ моєго́. |
|
22
|
22
|
| Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців. | Іису́съ же рече́ єму́: гряди́ по Мнѣ́ и оста́ви ме́ртвыхъ погребсти́ своя́ мертвецы́. |
|
23
|
23
|
| І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його. | И влѣ́зшу Єму́ въ кора́бль, по Не́мъ идо́ша ученицы́ Єго́. |
|
24
|
24
|
| І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав. | И се́, тру́съ вели́къ бы́сть въ мо́ри, я́коже кораблю́ покрыва́тися волна́ми: То́й же спа́ше. |
|
25
|
25
|
| Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо. | И прише́дше ученицы́ Єго́ возбуди́ша Єго́, глаго́люще: Го́споди, спаси́ ны, погиба́ємъ. |
|
26
|
26
|
| І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша. | И глаго́ла и́мъ: что́ страшли́ви єсте́, маловѣ́ри? Тогда́ воста́въ запрети́ вѣ́тромъ и мо́рю, и бы́сть тишина́ ве́лія. |
|
27
|
27
|
| Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його? | Человѣ́цы же чуди́шася, глаго́люще: кто́ є́сть Се́й, я́ко и вѣ́три и мо́ре послу́шаютъ Єго́? |
|
28
|
28
|
| І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою. | И прише́дшу Єму́ на о́нъ по́лъ, въ страну́ Гергеси́нскую, срѣто́ста Єго́ два́ бѣ́сна от гро́бъ исходя́ща, лю́та зѣло́, я́ко не мощи́ никому́ мину́ти путе́мъ тѣ́мъ. |
|
29
|
29
|
| І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас. | И се́, возопи́ста глаго́люща: что́ на́ма и Тебѣ́, Іису́се Сы́не Бо́жій? Прише́лъ єси́ сѣ́мо пре́жде вре́мене му́чити на́съ. |
|
30
|
30
|
| А віддалік паслося велике стадо свиней. | Бя́ше же дале́че от нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо. |
|
31
|
31
|
| І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. | Бѣ́си же моля́ху Єго́, глаго́люще: а́ще изго́ниши ны́, повели́ на́мъ ити́ въ ста́до свино́є. |
|
32
|
32
|
| І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді. | И рече́ и́мъ: иди́те. Они́ же изше́дше идо́ша въ ста́до свино́є: и се́, [а́біє] устреми́ся ста́до все́ по бре́гу въ мо́ре, и утопо́ша въ вода́хъ. |
|
33
|
33
|
| Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими. | Пасу́щіи же бѣжа́ша, и ше́дше во гра́дъ, возвѣсти́ша вся́, и о бѣсно́ю. |
|
34
|
34
|
| І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю. | И се́, ве́сь гра́дъ изы́де въ срѣ́теніє Іису́сови: и ви́дѣвше Єго́, моли́ша, я́ко дабы́ преше́лъ от предѣ́лъ и́хъ. |
|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста. | И влѣ́зъ въ кора́бль, пре́йде и пріи́де во Сво́й гра́дъ. |
|
2
|
2
|
| І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! | И се́, принесо́ша Єму́ разсла́блена [жи́лами], на одрѣ́ лежа́ща: и ви́дѣвъ Іису́съ вѣ́ру и́хъ, рече́ разсла́бленному: дерза́й, ча́до, отпуща́ются ти́ грѣси́ твои́. |
|
3
|
3
|
| При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує. | И се́, нѣ́цыи от кни́жникъ рѣ́ша въ себѣ́: Се́й ху́литъ. |
|
4
|
4
|
| Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? | И ви́дѣвъ Іису́съ помышле́нія и́хъ, рече́: вску́ю вы́ мы́слите лука́вая въ сердца́хъ свои́хъ? |
|
5
|
5
|
| Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? | Что́ бо є́сть удо́бѣе рещи́: отпуща́ются ти́ грѣси́: или́ рещи́: воста́ни и ходи́? |
|
6
|
6
|
| Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. | Но да увѣ́сте, я́ко вла́сть и́мать Сы́нъ Человѣ́ческій на земли́ отпуща́ти грѣхи́: тогда́ глаго́ла разсла́бленному: воста́ни, возми́ тво́й о́дръ и иди́ въ до́мъ тво́й. |
|
7
|
7
|
| І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій. | И воста́въ, [взе́мъ о́дръ сво́й,] и́де въ до́мъ сво́й. |
|
8
|
8
|
| Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям. | Ви́дѣвше же наро́ди чуди́шася и просла́виша Бо́га, да́вшаго вла́сть такову́ю человѣ́комъ. |
|
9
|
9
|
| Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним. | И преходя́ Іису́съ отту́ду, ви́дѣ человѣ́ка сѣдя́ща на мы́тницѣ, Матѳе́а глаго́лема: и глаго́ла єму́: по Мнѣ́ гряди́. И воста́въ по Не́мъ и́де. |
|
10
|
10
|
| І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його. | И бы́сть Єму́ возлежа́щу въ дому́, и се́, мно́зи мытари́ и грѣ́шницы прише́дше возлежа́ху со Іису́сомъ и со ученики́ Єго́. |
|
11
|
11
|
| Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками? | И ви́дѣвше фарісе́є, глаго́лаху ученико́мъ Єго́: почто́ съ мытари́ и грѣ́шники Учи́тель ва́шъ я́стъ и піє́тъ? |
|
12
|
12
|
| Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, | Іису́съ же слы́шавъ рече́ и́мъ: не тре́буютъ здра́віи врача́, но боля́щіи: |
|
13
|
13
|
| підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння. | ше́дше же научи́теся, что́ є́сть: ми́лости хощу́, а не же́ртвы? Не пріидо́хъ бо призва́ти пра́ведники, но грѣ́шники на покая́ніє. |
|
14
|
14
|
| Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять? | Тогда́ приступи́ша къ Нему́ ученицы́ Іоа́нновы, глаго́люще: почто́ мы́ и фарісе́є пости́мся мно́го, ученицы́ же Твои́ не постя́тся? |
|
15
|
15
|
| І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть. | И рече́ и́мъ Іису́съ: єда́ мо́гутъ сы́нове бра́чніи пла́кати, єли́ко вре́мя съ ни́ми є́сть жени́хъ? Пріи́дутъ же дні́є, єгда́ отъи́мется от ни́хъ жени́хъ, и тогда́ постя́тся. |
|
16
|
16
|
| Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша. | Никто́же бо приставля́етъ приставле́нія пла́та небѣ́лена ри́зѣ ве́тсѣ: во́зметъ бо кончи́ну свою́ от ри́зы , и го́рша дира́ бу́детъ. |
|
17
|
17
|
| Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге. | Ниже́ влива́ютъ вина́ но́ва въ мѣ́хи ве́тхи: а́ще ли же ни́, то́ просадя́тся мѣ́си, и віно́ проліє́тся, и мѣ́си поги́бнутъ: но влива́ютъ віно́ но́во въ мѣ́хи но́вы, и обоє́ соблюде́тся. |
|
18
|
18
|
| Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива. | Сія́ Єму́ глаго́лющу къ ни́мъ, се́, кня́зь нѣ́кій прише́дъ кла́няшеся Єму́, глаго́ля, я́ко дщи́ моя́ ны́нѣ у́мре: но прише́дъ возложи́ на ню́ ру́ку Твою́, и оживе́тъ. |
|
19
|
19
|
| І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його. | И воста́въ Іису́съ по не́мъ и́де, и ученицы́ Єго́. |
|
20
|
20
|
| І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його, | И се́, жена́ кровоточи́ва двана́десяте лѣ́тъ, присту́пльши созади́, прикосну́ся воскри́лію ри́зы Єго́, |
|
21
|
21
|
| бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю. | глаго́лаше бо въ себѣ́: а́ще то́кмо прикосну́ся ри́зѣ Єго́, спасе́на бу́ду. |
|
22
|
22
|
| Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу. | Іису́съ же обра́щься и ви́дѣвъ ю́, рече́: дерза́й, дщи́, вѣ́ра твоя́ спасе́ тя. И спасе́на бы́сть жена́ от часа́ того́. |
|
23
|
23
|
| Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили. | И прише́дъ Іису́съ въ до́мъ кня́жь, и ви́дѣвъ сопцы́ и наро́дъ мо́лвящь, |
|
24
|
24
|
| І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього. | глаго́ла и́мъ: отиди́те, не у́мре бо дѣви́ца, но спи́тъ. И руга́хуся Єму́. |
|
25
|
25
|
| Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала. | Єгда́ же изгна́нъ бы́сть наро́дъ, вше́дъ я́тъ ю́ за ру́ку: и воста́ дѣви́ца. |
|
26
|
26
|
| І рознеслася чутка про це по всій землі тій. | И изы́де вѣ́сть сія́ по все́й земли́ то́й. |
|
27
|
27
|
| Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів! | И преходя́щу отту́ду Іису́сови, по Не́мъ идо́ста два́ слѣпца́, зову́ща и глаго́люща: поми́луй ны́, [Іису́се] Сы́не Дави́довъ. |
|
28
|
28
|
| Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи! | Прише́дшу же Єму́ въ до́мъ, приступи́ста къ Нему́ слѣпца́, и глаго́ла и́ма Іису́съ: вѣ́руєта ли, я́ко могу́ сіє́ сотвори́ти? Глаго́ласта Єму́: є́й, Го́споди. |
|
29
|
29
|
| Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам. | Тогда́ прикосну́ся о́чію и́хъ, глаго́ля: по вѣ́рѣ ва́ю бу́ди ва́ма. |
|
30
|
30
|
| І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався. | И отверзо́стася о́чи и́ма: и запрети́ и́ма Іису́съ, глаго́ля: блюди́та, да никто́же увѣ́сть. |
|
31
|
31
|
| Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій. | О́на же изше́дша просла́виста Єго́ по все́й земли́ то́й. |
|
32
|
32
|
| Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого. | Тѣ́ма же исходя́щема, се́, приведо́ша къ Нему́ человѣ́ка нѣ́ма бѣсну́єма. |
|
33
|
33
|
| І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі. | И изгна́ну бѣ́су, проглаго́ла нѣмы́й. И диви́шася наро́ди, глаго́люще, я́ко николи́же яви́ся та́ко во Изра́или. |
|
34
|
34
|
| Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів. | Фарисе́є же глаго́лаху: о кня́зи бѣсо́встѣмъ изго́нитъ бѣ́сы. |
|
35
|
35
|
| І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях. | И прохожда́ше Іису́съ гра́ды вся́ и ве́си, учя́ на со́нмищихъ и́хъ, и проповѣ́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, и цѣля́ вся́къ неду́гъ и вся́ку я́зю въ лю́дехъ. |
|
36
|
36
|
| Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря. | Ви́дѣвъ же наро́ды, милосе́рдова о ни́хъ, я́ко бя́ху смяте́ни и отве́ржени, я́ко о́вцы не иму́щыя па́стыря. |
|
37
|
37
|
| Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало. | Тогда́ глаго́ла ученико́мъ Свои́мъ: жа́тва у́бо мно́га, дѣ́лателей же ма́ло: |
|
38
|
38
|
| Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. | моли́теся у́бо Го́споди́ну жа́твы, я́ко да изведе́тъ дѣ́латели на жа́тву Свою́. |
|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч. | И призва́ обана́десять ученики́ Своя́, даде́ и́мъ вла́сть на ду́сѣхъ нечи́стыхъ, я́ко да изго́нятъ и́хъ, и цѣли́ти вся́къ неду́гъ и вся́ку болѣ́знь. |
|
2
|
2
|
| Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його, | Два на́десятихъ же апо́столовъ имена́ су́ть сія́: пе́рвый Си́монъ, и́же нарица́єтся Пе́тръ, и Андре́й бра́тъ єго́: Іа́ковъ Зеведе́євъ и Іоа́ннъ бра́тъ єго́: |
|
3
|
3
|
| Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм, | Фили́ппъ и Варѳоломе́й: Ѳома́ и Матѳе́й мыта́рь: Іа́ковъ Алфе́євъ и Левве́й, нарѣче́нный Ѳадде́й: |
|
4
|
4
|
| Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його. | Си́монъ Канани́тъ и Іу́да Іскаріо́тскій, и́же и предаде́ Єго́. |
|
5
|
5
|
| Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте; | Сія́ обана́десять посла́ Іису́съ, заповѣ́да и́мъ, глаго́ля: на пу́ть язы́къ не иди́те и во гра́дъ Самаря́нскій не вни́дите: |
|
6
|
6
|
| а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого; | иди́те же па́че ко овца́мъ поги́бшымъ до́му Изра́илева: |
|
7
|
7
|
| ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне; | ходя́ще же проповѣ́дуйте, глаго́люще, я́ко прибли́жися Ца́рствіє Небе́сноє: |
|
8
|
8
|
| хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте. | боля́щыя исцѣля́йте, прокаже́нныя очища́йте, ме́ртвыя воскреша́йте, бѣ́сы изгоня́йте: ту́не прія́сте, ту́не дади́те. |
|
9
|
9
|
| Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої, | Не стяжи́те зла́та, ни сребра́, ни мѣ́ди при поясѣ́хъ ва́шихъ, |
|
10
|
10
|
| ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї. | ни пи́ры въ пу́ть, ни двою́ ри́зу, ни сапо́гъ, ни жезла́: досто́инъ бо є́сть дѣ́латель мзды́ своєя́. |
|
11
|
11
|
| В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете; | Въ о́ньже а́ще [коли́ждо] гра́дъ или́ ве́сь вни́дете, испыта́йте, кто́ въ не́мъ досто́инъ є́сть, и ту́ пребу́дите, до́ндеже изы́дете: |
|
12
|
12
|
| а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому. | входя́ще же въ до́мъ цѣлу́йте єго́, глаго́люще: ми́ръ до́му сему́: |
|
13
|
13
|
| І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться. | и а́ще у́бо бу́детъ до́мъ досто́инъ, пріи́детъ ми́ръ ва́шъ на́нь: а́ще ли же не бу́детъ досто́инъ, ми́ръ ва́шъ къ ва́мъ возврати́тся. |
|
14
|
14
|
| А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших. | И и́же а́ще не пріи́метъ ва́съ, ниже́ послу́шаєтъ слове́съ ва́шихъ, исходя́ще изъ до́му или́ изъ гра́да того́, оттряси́те пра́хъ но́гъ ва́шихъ: |
|
15
|
15
|
| Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому. | ами́нь глаго́лю ва́мъ: отра́днѣе бу́детъ земли́ Cодо́мстѣй и Гомо́ррстѣй въ де́нь су́дный, не́же гра́ду тому́. |
|
16
|
16
|
| Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби. | Се́, А́зъ посыла́ю ва́съ я́ко о́вцы посредѣ́ волко́въ: бу́дите у́бо му́дри я́ко змія́, и цѣ́ли я́ко го́лубіє. |
|
17
|
17
|
| Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас, | Внемли́те же от человѣ́къ: предадя́тъ бо вы́ на со́нмы, и на собо́рищихъ и́хъ бію́тъ ва́съ, |
|
18
|
18
|
| і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам. | и предъ влады́ки же и цари́ веде́ни бу́дете Мене́ ра́ди, во свидѣ́телство и́мъ и язы́комъ. |
|
19
|
19
|
| Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати, | Єгда́ же предаю́тъ вы́, не пецы́теся, ка́ко или́ что́ возглаго́лете: да́стбося ва́мъ въ то́й ча́съ, что́ возглаго́лете: |
|
20
|
20
|
| бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас. | не вы́ бо бу́дете глаго́лющіи, но Ду́хъ Отца́ ва́шего глаго́ляй въ ва́съ. |
|
21
|
21
|
| Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх; | Преда́стъ же бра́тъ бра́та на сме́рть, и оте́цъ ча́до: и воста́нутъ ча́да на роди́тели и убію́тъ и́хъ: |
|
22
|
22
|
| і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде. | и бу́дете ненави́дими всѣ́ми и́мене Моєго́ ра́ди: претерпѣ́вый же до конца́, то́й спасе́нъ бу́детъ. |
|
23
|
23
|
| Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. | Єгда́ же го́нятъ вы́ во гра́дѣ се́мъ, бѣ́гайте въ другі́й. Ами́нь бо глаго́лю ва́мъ: не и́мате сконча́ти гра́ды Изра́илевы, до́ндеже пріи́детъ Сы́нъ Человѣ́ческій. |
|
24
|
24
|
| Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого. | Нѣ́сть учени́къ надъ учи́теля [своєго́], ниже́ ра́бъ надъ господи́на своєго́: |
|
25
|
25
|
| Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його? | довлѣ́етъ ученику́, да бу́детъ я́ко учи́тель єго́, и ра́бъ я́ко госпо́дь єго́. А́ще господи́на до́му веєльзеву́ла нареко́ша, кольми́ па́че дома́шнія єго́? |
|
26
|
26
|
| Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим. | Не убо́йтеся у́бо и́хъ: ничто́же бо є́сть покрове́но, є́же не откры́єтся, и та́йно, є́же не увѣ́дѣно бу́детъ. |
|
27
|
27
|
| Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях. | Є́же глаго́лю ва́мъ во тмѣ́, рцы́те во свѣ́тѣ: и є́же во у́шы слы́шите, проповѣ́дите на кро́вѣхъ. |
|
28
|
28
|
| І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні. | И не убо́йтеся от убива́ющихъ тѣ́ло, души́ же не могу́щихъ уби́ти: убо́йтеся же па́че могу́щаго и ду́шу и тѣ́ло погуби́ти въ геє́ннѣ. |
|
29
|
29
|
| Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого; | Не двѣ́ ли пти́цѣ цѣни́тѣся єди́ному асса́рію? И ни єди́на от ни́хъ паде́тъ на земли́ безъ Отца́ ва́шего: |
|
30
|
30
|
| у вас же і волосся на голові все полічено; | ва́мъ же и вла́си главні́и вси́ изочте́ни су́ть: |
|
31
|
31
|
| не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок. | не убо́йтеся у́бо: мно́зѣхъ пти́цъ лу́чши єсте́ вы́. |
|
32
|
32
|
| Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним. | Вся́къ у́бо и́же исповѣ́сть Мя́ предъ человѣ́ки, исповѣ́мъ єго́ и А́зъ предъ Отце́мъ Мои́мъ, и́же на небесѣ́хъ: |
|
33
|
33
|
| А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним. | а и́же отве́ржется Мене́ предъ человѣ́ки, отве́ргуся єго́ и А́зъ предъ Отце́мъ Мои́мъ, и́же на небесѣ́хъ. |
|
34
|
34
|
| Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч. | Не мни́те, я́ко пріидо́хъ воврещи́ ми́ръ на зе́млю: не пріидо́хъ воврещи́ ми́ръ, но ме́чь: |
|
35
|
35
|
| Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її. | пріидо́хъ бо разлучи́ти человѣ́ка на отца́ своєго́, и дще́рь на ма́терь свою́, и невѣ́сту на свекро́вь свою́. |
|
36
|
36
|
| І вороги людини — домашні її. | И врази́ человѣ́ку дома́шніи єго́. |
|
37
|
37
|
| Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене; | И́же лю́битъ отца́ или́ ма́терь па́че Мене́, нѣ́сть Мене́ досто́инъ: и и́же лю́битъ сы́на или́ дще́рь па́че Мене́, нѣ́сть Мене́ досто́инъ: |
|
38
|
38
|
| і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене. | и и́же не пріи́метъ креста́ своєго́ и вслѣ́дъ Мене́ гряде́тъ, нѣ́сть Мене́ досто́инъ. |
|
39
|
39
|
| Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її. | Обрѣты́й ду́шу свою́ погуби́тъ ю́: а и́же погуби́тъ ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щетъ ю́. |
|
40
|
40
|
| Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене; | И́же ва́съ пріє́млетъ, Мене́ пріє́млетъ: и и́же пріє́млетъ Мене́, пріє́млетъ Посла́вшаго Мя́: |
|
41
|
41
|
| хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника. | пріє́мляй проро́ка во и́мя проро́чо, мзду́ проро́чу пріи́метъ: и пріє́мляй пра́ведника во и́мя пра́ведничо, мзду́ пра́ведничу пріи́метъ: |
|
42
|
42
|
| І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї. | и и́же а́ще напои́тъ єди́наго от ма́лыхъ си́хъ ча́шею студены́ воды́ то́кмо, во и́мя ученика́, ами́нь глаго́лю ва́мъ, не погуби́тъ мзды́ своєя́. |
|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх. | И бы́сть, єгда́ соверши́ Іису́съ заповѣ́дая обѣмана́десяте ученико́ма Свои́ма, пре́йде отту́ду учи́ти и проповѣ́дати во градѣ́хъ и́хъ. |
|
2
|
2
|
| Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх | Іоа́ннъ же слы́шавъ во узи́лищи дѣла́ Христо́ва, посла́ два́ от учени́къ свои́хъ, |
|
3
|
3
|
| запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати? | рече́ Єму́: Ты́ ли єси́ Гряды́й, или́ ино́го ча́ємъ? |
|
4
|
4
|
| І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите: | И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́ма: ше́дша возвѣсти́та Іоа́ннови, я́же слы́шита и ви́дита: |
|
5
|
5
|
| сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять; | слѣпі́и прозира́ютъ и хро́міи хо́дятъ, прокаже́нніи очища́ются и глусі́и слы́шатъ, ме́ртвіи востаю́тъ и ни́щіи благовѣству́ютъ: |
|
6
|
6
|
| і блаженний той, хто не спокуситься через Мене. | и блаже́нъ є́сть, и́же а́ще не соблазни́тся о Мнѣ́. |
|
7
|
7
|
| Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? | Тѣ́ма же исходя́щема, нача́тъ Іису́съ наро́домъ глаго́лати о Іоа́ннѣ: чесо́ изыдо́сте въ пусты́ню ви́дѣти? Тро́сть ли вѣ́тромъ коле́блему? |
|
8
|
8
|
| На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть. | Но чесо́ изыдо́сте ви́дѣти? Человѣ́ка ли въ мя́гки ри́зы облече́нна? Се́, и́же мя́гкая нося́щіи, въ домѣ́хъ ца́рскихъ су́ть. |
|
9
|
9
|
| На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка. | Но чесо́ изыдо́сте ви́дѣти? Проро́ка ли? Є́й, глаго́лю ва́мъ, и ли́шше проро́ка. |
|
10
|
10
|
| Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою. | Се́й бо є́сть, о не́мже є́сть пи́сано: се́, А́зъ посыла́ю А́нгела Моєго́ предъ лице́мъ Твои́мъ, и́же угото́витъ пу́ть Тво́й предъ Тобо́ю. |
|
11
|
11
|
| Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього. | Ами́нь глаго́лю ва́мъ, не воста́ въ рожде́нныхъ жена́ми бо́лій Іоа́нна Крести́теля: мні́й же во Ца́рствіи Небе́снѣмъ бо́лій єго́ є́сть. |
|
12
|
12
|
| Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його, | От дні́й же Іоа́нна Крести́теля досе́лѣ Ца́рствіє Небе́сноє ну́дится , и ну́ждницы восхища́ютъ є́: |
|
13
|
13
|
| бо всі пророки і закон провіщали до Іоана. | вси́ бо проро́цы и зако́нъ до Іоа́нна прореко́ша. |
|
14
|
14
|
| І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти. | И а́ще хо́щете прія́ти, то́й є́сть Иліа́ хотя́й пріити́: |
|
15
|
15
|
| Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! | имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ. |
|
16
|
16
|
| Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів, | Кому́ же уподо́блю ро́дъ се́й? Подо́бенъ є́сть дѣ́темъ сѣдя́щымъ на то́ржищихъ, и возглаша́ющымъ друго́мъ свои́мъ |
|
17
|
17
|
| кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали. | и глаго́лющымъ: писка́хомъ ва́мъ, и не пляса́сте: пла́кахомъ ва́мъ, и не рыда́сте. |
|
18
|
18
|
| Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має. | Пріи́де бо Іоа́ннъ ни яды́й, ни пія́й: и глаго́лютъ: бѣ́са и́мать. |
|
19
|
19
|
| Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх. | Пріи́де Сы́нъ Человѣ́ческій яды́й и пія́й: и глаго́лютъ: се́, человѣ́къ я́дца и вінопі́йца, мытаре́мъ дру́гъ и грѣ́шникомъ. И оправди́ся прему́дрость от ча́дъ свои́хъ. |
|
20
|
20
|
| Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися. | Тогда́ нача́тъ Іису́съ поноша́ти градово́мъ, въ ни́хже бы́ша мно́жайшыя си́лы Єго́, зане́ не пока́яшася: |
|
21
|
21
|
| Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі. | го́ре тебѣ́, Хорази́не, го́ре тебѣ́, Виѳсаи́до: я́ко а́ще въ Ти́рѣ и Сидо́нѣ бы́ша си́лы бы́ли бы́вшыя въ ва́съ, дре́вле у́бо во вре́тищи и пе́пелѣ пока́ялися бы́ша: |
|
22
|
22
|
| Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам. | оба́че глаго́лю ва́мъ Ти́ру и Сидо́ну отра́днѣе бу́детъ въ де́нь су́дный, не́же ва́мъ. |
|
23
|
23
|
| І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня. | И ты́, Капернау́ме, и́же до небе́съ вознесы́йся, до а́да сни́деши: зане́ а́ще въ Cодо́мѣхъ бы́ша си́лы бы́ли бы́вшыя въ тебѣ́, пребы́ли у́бо бы́ша до дне́шняго дне́: |
|
24
|
24
|
| Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі. | оба́че глаго́лю ва́мъ, я́ко земли́ Cодо́мстѣй отра́днѣе бу́детъ въ де́нь су́дный, не́же тебѣ́. |
|
25
|
25
|
| Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. | Въ то́ вре́мя отвѣща́въ Іису́съ рече́: исповѣ́даютися, О́тче, Го́споди небесе́ и земли́, я́ко утаи́лъ єси́ сія́ от прему́дрыхъ и разу́мныхъ и откры́лъ єси́ та́ младе́нцемъ: |
|
26
|
26
|
| Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. | е́й, О́тче, я́ко та́ко бы́сть благоволе́ніє предъ Тобо́ю. |
|
27
|
27
|
| Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити. | Вся́ Мнѣ́ пре́дана су́ть Отце́мъ Мои́мъ: и никто́же зна́єтъ Сы́на, то́кмо Оте́цъ: ни Отца́ кто́ зна́єтъ, то́кмо Сы́нъ, и єму́же а́ще во́литъ Сы́нъ откры́ти. |
|
28
|
28
|
| Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; | Пріиди́те ко Мнѣ́ вси́ тружда́ющіися и обремене́нніи, и А́зъ упоко́ю вы́: |
|
29
|
29
|
| візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; | воз ми́те и́го Моє́ на себе́ и научи́теся от Мене́, я́ко кро́токъ є́смь и смире́нъ се́рдцемъ: и обря́щете поко́й душа́мъ ва́шымъ: |
|
30
|
30
|
| бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий. | и́го бо Моє́ благо, и бре́мя Моє́ легко́ є́сть. |
|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. | Въ то́ вре́мя и́де Іису́съ въ суббо́ты сквозѣ́ сѣ́янія: ученицы́ же Єго́ взалка́ша и нача́ша востерза́ти кла́сы и я́сти. |
|
2
|
2
|
| Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. | Фарисе́є же ви́дѣвше рѣ́ша Єму́: се́, ученицы́ Твои́ творя́тъ, єго́же не досто́итъ твори́ти въ суббо́ту. |
|
3
|
3
|
| Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? | О́нъ же рече́ и́мъ: нѣ́сте ли чли́, что́ сотвори́ Дави́дъ, єгда́ взалка́ са́мъ и су́щіи съ ни́мъ? |
|
4
|
4
|
| Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам? | Ка́ко вни́де въ хра́мъ Бо́жій и хлѣ́бы предложе́нія снѣде́, и́хже не досто́йно бѣ́ єму́ я́сти, ни су́щымъ съ ни́мъ, то́кмо ієре́ємъ єди́нымъ? |
|
5
|
5
|
| Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні? | Или́ нѣ́сте чли́ въ зако́нѣ, я́ко въ суббо́ты свяще́нницы въ це́ркви суббо́ты скверня́тъ и непови́нни су́ть? |
|
6
|
6
|
| Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. | Глаго́лю же ва́мъ, я́ко це́ркве бо́лѣ є́сть здѣ́: |
|
7
|
7
|
| Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. | а́ще ли бы́сте вѣ́дали, что́ є́сть: ми́лости хощу́, а не же́ртвы, николи́же у́бо бы́сте осужда́ли непови́нныхъ: |
|
8
|
8
|
| Бо Син Людський є господарем і суботи. | Госпо́дь бо є́сть и суббо́ты Сы́нъ Человѣ́ческій. |
|
9
|
9
|
| І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги. | И преше́дъ отту́ду, пріи́де на со́нмище и́хъ. |
|
10
|
10
|
| І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його. | И се́, человѣ́къ бѣ́ ту́, ру́ку имы́й су́ху. И вопроси́ша Єго́, глаго́люще: а́ще досто́итъ въ суббо́ты цѣли́ти? Да на Него́ возглаго́лютъ. |
|
11
|
11
|
| Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її? | О́нъ же рече́ и́мъ: кто́ є́сть от ва́съ человѣ́къ, и́же и́мать овча́ єди́но, и а́ще впаде́тъ сіє́ въ суббо́ты въ я́му, не и́метъ ли є́ и и́зметъ? |
|
12
|
12
|
| Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити. | Кольми́ у́бо лу́чши є́сть человѣ́къ овча́те? Тѣ́мже досто́итъ въ суббо́ты добро́ твори́ти. |
|
13
|
13
|
| Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга. | Тогда́ глаго́ла человѣ́ку: простри́ ру́ку твою́. И простре́: и утверди́ся цѣла́ я́ко друга́я. |
|
14
|
14
|
| Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти. | Фарисе́є же ше́дше совѣ́тъ сотвори́ша на Него́, ка́ко Єго́ погубя́тъ. Іису́съ же разумѣ́въ отъи́де отту́ду. |
|
15
|
15
|
| І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх. | И по Не́мъ идо́ша наро́ди мно́зи, и исцѣли́ и́хъ всѣ́хъ: |
|
16
|
16
|
| І заборонив, щоб не являли Його. | и запрети́ и́мъ, да не я́вѣ Єго́ творя́тъ: |
|
17
|
17
|
| Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить: | я́ко да сбу́дется рече́нноє Іса́іємъ проро́комъ, глаго́лющимъ: |
|
18
|
18
|
| це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд. | се́, О́трокъ Мо́й, Єго́же изво́лихъ, Возлю́бленный Мо́й, На́ньже благоволи́ душа́ Моя́: положу́ Ду́хъ Мо́й на Не́мъ, и су́дъ язы́комъ возвѣсти́тъ: |
|
19
|
19
|
| Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його; | не пререче́тъ, ни возопіє́тъ, ниже́ услы́шитъ кто́ на распу́тіихъ гла́са Єго́: |
|
20
|
20
|
| тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги; | тро́сти сокруше́нны не прело́митъ и ле́на вне́мшася не угаси́тъ, до́ндеже изведе́тъ въ побѣ́ду су́дъ: |
|
21
|
21
|
| і на ім’я Його уповатимуть народи. | и на и́мя Єго́ язы́цы упова́ти и́мутъ. |
|
22
|
22
|
| Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити. | Тогда́ приведо́ша къ Нему́ бѣсну́ющася слѣ́па и нѣ́ма: и исцѣли́ єго́, я́ко слѣпо́му и нѣмо́му глаго́лати и гля́дати. |
|
23
|
23
|
| І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів? | И дивля́хуся вси́ наро́ди глаго́люще: єда́ Се́й є́сть [Христо́съ] Сы́нъ Дави́довъ? |
|
24
|
24
|
| Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського. | Фарисе́є же слы́шавше рѣ́ша: Се́й не изго́нитъ бѣ́сы, то́кмо о веєльзеву́лѣ кня́зи бѣсо́встѣмъ. |
|
25
|
25
|
| Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять. | Вѣ́дый же Іису́съ мы́сли и́хъ, рече́ и́мъ: вся́коє ца́рство раздѣ́льшеєся на ся́ запустѣ́етъ, и вся́къ гра́дъ или́ до́мъ раздѣли́выйся на ся́ не ста́нетъ. |
|
26
|
26
|
| І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його? | И а́ще сатана́ сатану́ изго́нитъ, на ся́ раздѣли́лся є́сть: ка́ко у́бо ста́нетъ ца́рство єго́? |
|
27
|
27
|
| І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями. | И а́ще А́зъ о веєльзеву́лѣ изгоню́ бѣ́сы, сы́нове ва́ши о ко́мъ изго́нятъ? Сего́ ра́ди ті́и ва́мъ бу́дутъ судіи́. |
|
28
|
28
|
| Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже. | А́ще ли же А́зъ о Ду́сѣ Бо́жіи изгоню́ бѣ́сы, у́бо пости́же на ва́съ Ца́рствіє Бо́жіє. |
|
29
|
29
|
| Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його. | Или́ ка́ко мо́жетъ кто́ вни́ти въ до́мъ крѣ́пкаго и сосу́ды єго́ расхи́тити, а́ще не пе́рвѣе свя́жетъ крѣ́пкаго, и тогда́ до́мъ єго́ расхи́титъ? |
|
30
|
30
|
| Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує. | И́же нѣ́сть со Мно́ю, на Мя́ є́сть: и и́же не собира́єтъ со Мно́ю, расточа́єтъ. |
|
31
|
31
|
| Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. | Сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ: вся́къ грѣ́хъ и хула́ отпу́стится человѣ́комъ: а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́стится человѣ́комъ: |
|
32
|
32
|
| І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому. | и и́же а́ще рече́тъ сло́во на Сы́на Человѣ́ческаго, отпу́стится єму́: а и́же рече́тъ на Ду́ха Свята́го, не отпу́стится єму́ ни въ се́й вѣ́къ, ни въ бу́дущій. |
|
33
|
33
|
| Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду. | Или́ сотворите́ дре́во добро́ и пло́дъ єго́ до́бръ: или́ сотворите́ дре́во зло́ и пло́дъ єго́ зо́лъ: от плода́ бо дре́во позна́но бу́детъ. |
|
34
|
34
|
| Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста. | Порожде́нія єхи́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, зли́ су́ще? От избы́тка бо се́рдца уста́ глаго́лютъ. |
|
35
|
35
|
| Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. | Благі́й человѣ́къ от блага́го сокро́вища изно́ситъ блага́я: и лука́вый человѣ́къ от лука́ваго сокро́вища изно́ситъ лука́вая. |
|
36
|
36
|
| Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: | Глаго́лю же ва́мъ, я́ко вся́ко сло́во пра́здноє, є́же а́ще реку́тъ человѣ́цы, воздадя́тъ о не́мъ сло́во въ де́нь су́дный: |
|
37
|
37
|
| бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений. | от слове́съ бо свои́хъ оправди́шися и от слове́съ свои́хъ осу́дишися. |
|
38
|
38
|
| Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити. | Тогда́ отвѣща́ша нѣ́цыи от кни́жникъ и фарісе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щемъ от Тебе́ зна́меніє ви́дѣти. |
|
39
|
39
|
| Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: ро́дъ лука́въ и прелюбодѣ́й зна́менія и́щетъ, и зна́меніє не да́стся єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ны проро́ка: |
|
40
|
40
|
| Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі. | я́коже бо бѣ́ Іо́на во чре́вѣ ки́товѣ три́ дни́ и три́ но́щы, та́ко бу́детъ и Сы́нъ Человѣ́ческій въ се́рдцы земли́ три́ дни́ и три́ но́щы. |
|
41
|
41
|
| Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону. | Му́жіє Ниневи́тстіи воста́нутъ на су́дъ съ ро́домъ си́мъ и осу́дятъ єго́, я́ко пока́яшася про́повѣдію Іо́ниною: и се́, бо́лѣ Іо́ны здѣ́. |
|
42
|
42
|
| Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона. | Цари́ца ю́жская воста́нетъ на су́дъ съ ро́домъ си́мъ и осу́дитъ и́, я́ко пріи́де от коне́цъ земли́ слы́шати прему́дрость Соломо́нову: и се́, бо́лѣ Соломо́на здѣ́. |
|
43
|
43
|
| Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. | Єгда́ же нечи́стый ду́хъ изы́детъ от человѣ́ка, прехо́дитъ сквозѣ́ безво́дная мѣ́ста, ищя́ поко́я, и не обрѣта́єтъ: |
|
44
|
44
|
| Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним. | тогда́ рече́тъ: возвращу́ся въ до́мъ мо́й, отню́дуже изыдо́хъ. И прише́дъ обря́щетъ пра́зденъ, помете́нъ и укра́шенъ: |
|
45
|
45
|
| Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому. | тогда́ и́детъ и по́йметъ съ собо́ю се́дмь и́ныхъ духо́въ лютѣ́йшихъ себе́, и вше́дше живу́тъ ту́: и бу́дутъ послѣ́дняя человѣ́ку тому́ го́рша пе́рвыхъ. Та́ко бу́детъ и ро́ду сему́ лука́вому. |
|
46
|
46
|
| Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. | Єще́ же Єму́ глаго́лющу къ наро́домъ, се́, Ма́ти [Єго́] и бра́тія Єго́ стоя́ху внѣ́, и́щуще глаго́лати Єму́. |
|
47
|
47
|
| І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою. | Рече́ же нѣ́кій Єму́: се́, Ма́ти Твоя́ и бра́тія Твоя́ внѣ́ стоя́тъ, хотя́ще глаго́лати Тебѣ́. |
|
48
|
48
|
| Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої? | О́нъ же отвѣща́въ рече́ ко глаго́лющему Єму́: кто́ є́сть Ма́ти Моя́, и кто́ су́ть бра́тія Моя́? |
|
49
|
49
|
| І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої; | И просте́ръ ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се́, ма́ти Моя́ и бра́тія Моя́: |
|
50
|
50
|
| бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя. | и́же бо а́ще сотвори́тъ во́лю Отца́ Моєго́, И́же є́сть на небесѣ́хъ, то́й бра́тъ Мо́й, и сестра́, и Ма́ти [Ми́] є́сть. |
|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря. | Въ де́нь же то́й изше́дъ Іису́съ изъ до́му, сѣдя́ше при мо́ри. |
|
2
|
2
|
| І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі. | И собра́шася къ Нему́ наро́ди мно́зи, я́коже Єму́ въ кора́бль влѣ́зти и сѣ́сти: и ве́сь наро́дъ на бре́зѣ стоя́ше. |
|
3
|
3
|
| І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти; | И глаго́ла и́мъ при́тчами мно́го, глаго́ля: се́, изы́де сѣ́яй, да сѣ́етъ: |
|
4
|
4
|
| І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його. | и сѣ́ющу єму́, о́ва падо́ша при пути́, и пріидо́ша пти́цы и позоба́ша я́: |
|
5
|
5
|
| Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока. | друга́я же падо́ша на ка́менныхъ, идѣ́же не имѣ́яху земли́ мно́ги, и а́біє прозябо́ша, зане́ не имѣ́яху глубины́ земли́: |
|
6
|
6
|
| Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло. | со́лнцу же возсія́вшу присвя́нуша, и зане́ не имѣ́яху коре́нія, изсхо́ша: |
|
7
|
7
|
| Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його; | друга́я же падо́ша въ те́рніи, и взы́де те́рніє и подави́ и́хъ: |
|
8
|
8
|
| інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів. | друга́я же падо́ша на земли́ до́брѣй и дая́ху пло́дъ, о́во у́бо сто́, о́во же шестьдеся́тъ, о́во же три́десять: |
|
9
|
9
|
| Хто має вуха слухати, нехай слухає! | имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ. |
|
10
|
10
|
| І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм? | И приступи́вше ученицы́ [Єго́] реко́ша єму́: почто́ при́тчами глаго́леши и́мъ? |
|
11
|
11
|
| Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано. | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: я́ко ва́мъ дано́ є́сть разумѣ́ти та́йны Ца́рствія Небе́снаго, о́нѣмъ же не дано́ є́сть: |
|
12
|
12
|
| Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має. | и́же бо и́мать, да́стся єму́ и преизбу́детъ [ему́]: а и́же не и́мать, и є́же и́мать, во́змется от него́: |
|
13
|
13
|
| Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють; | сего́ ра́ди въ при́тчахъ глаго́лю и́мъ, я́ко ви́дяще не ви́дятъ, и слы́шаще не слы́шатъ, ни разумѣ́ютъ: |
|
14
|
14
|
| і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите. | и сбыва́єтся въ ни́хъ проро́чество Іса́іино, глаго́лющеє: слу́хомъ услы́шите, и не и́мате разумѣ́ти: и зря́ще у́зрите, и не и́мате ви́дѣти: |
|
15
|
15
|
| Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх. | отолстѣ́ бо се́рдце люді́й си́хъ, и уши́ма тя́жко слы́шаша, и о́чи свои́ смежи́ша, да не когда́ у́зрятъ очи́ма, и уши́ма услы́шатъ, и се́рдцемъ уразумѣ́ютъ, и обратя́тся, и исцѣлю́ и́хъ. |
|
16
|
16
|
| Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують. | Ва́ша же блаже́нна очеса́, я́ко ви́дятъ, и у́ши ва́ши, я́ко слы́шатъ: |
|
17
|
17
|
| Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули. | ами́нь бо глаго́лю ва́мъ, я́ко мно́зи проро́цы и пра́ведницы вожделѣ́ша ви́дѣти, я́же ви́дите, и не ви́дѣша, и слы́шати, я́же слы́шите, и не слы́шаша. |
|
18
|
18
|
| Ви ж вислухайте значення притчі про сівача. | Вы́ же услы́шите при́тчу сѣ́ющаго: |
|
19
|
19
|
| До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі. | вся́кому слы́шащему сло́во Ца́рствія и не разумѣва́ющу, прихо́дитъ лука́вый и восхища́єтъ всѣ́янноє въ се́рдцы єго́: сіє́ є́сть, є́же при пути́ сѣ́янноє. |
|
20
|
20
|
| А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його, | А на ка́мени сѣ́янноє, сіє́ є́сть слы́шай сло́во и а́біє съ ра́достію пріє́млетъ є́: |
|
21
|
21
|
| але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається. | не и́мать же ко́рене въ себѣ́, но привре́мененъ є́сть: бы́вши же печа́ли или́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ется. |
|
22
|
22
|
| А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним. | А сѣ́янноє въ те́рніи, се́ є́сть слы́шай сло́во, и печа́ль вѣ́ка сего́ и ле́сть бога́тства подавля́етъ сло́во, и безъ плода́ быва́єтъ. |
|
23
|
23
|
| Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів. | А сѣ́янноє на до́брѣй земли́, се́ є́сть слы́шай сло́во и разумѣва́я: и́же у́бо пло́дъ прино́ситъ и твори́тъ о́во сто́, о́во же шестьдеся́тъ, о́во три́десять. |
|
24
|
24
|
| Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; | И́ну при́тчу предложи́ и́мъ, глаго́ля: уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє человѣ́ку, сѣ́явшу до́броє сѣ́мя на селѣ́ своє́мъ: |
|
25
|
25
|
| коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов. | спя́щымъ же человѣ́комъ, пріи́де вра́гъ єго́ и всѣ́я пле́велы посредѣ́ пшени́цы и отъи́де: |
|
26
|
26
|
| Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль. | егда́ же прозябе́ трава́ и пло́дъ сотвори́, тогда́ яви́шася и пле́веліє. |
|
27
|
27
|
| Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль? | Прише́дше же раби́ господи́на, рѣ́ша єму́: го́споди, не до́броє ли сѣ́мя сѣ́ялъ єси́ на селѣ́ твоє́мъ? Отку́ду у́бо и́мать пле́велы? |
|
28
|
28
|
| Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його? | О́нъ же рече́ и́мъ: вра́гъ человѣ́къ сіє́ сотвори́. Раби́ же рѣ́ша єму́: хо́щеши ли у́бо, да ше́дше исплеве́мъ я́? |
|
29
|
29
|
| Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю. | О́нъ же рече́ [и́мъ]: ни́: да не когда́ восторга́юще пле́велы, восто́ргнете ку́пно съ ни́ми [и] пшени́цу: |
|
30
|
30
|
| Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою. | оста́вите расти́ обоє́ ку́пно до жа́твы: и во вре́мя жа́твы реку́ жа́телемъ: собери́те пе́рвѣе пле́велы и свяжи́те и́хъ въ снопы́, я́ко сожещи́ я́: а пшени́цу собери́те въ жи́тницу мою́. |
|
31
|
31
|
| Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм. | И́ну при́тчу предложи́ и́мъ, глаго́ля: подо́бно є́сть Ца́рствіє Небе́сноє зе́рну гору́шичну, є́же взе́мъ человѣ́къ всѣ́я на селѣ́ своє́мъ, |
|
32
|
32
|
| Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його. | е́же ма́лѣйше у́бо є́сть от всѣ́хъ сѣ́менъ: єгда́ же возрасте́тъ, бо́лѣе [всѣ́хъ] зе́лій є́сть и быва́єтъ дре́во, я́ко пріити́ пти́цамъ небе́снымъ и вита́ти на вѣ́твехъ єго́. |
|
33
|
33
|
| Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне. | И́ну при́тчу глаго́ла и́мъ: подо́бно є́сть Ца́рствіє Небе́сноє ква́су, єго́же взе́мши жена́ скры́ въ са́тѣхъ тріє́хъ муки́, до́ндеже вскисо́ша вся́. |
|
34
|
34
|
| Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм, | Сія́ вся́ глаго́ла Іису́съ въ при́тчахъ наро́домъ, и безъ при́тчи ничесо́же глаго́лаше къ ни́мъ: |
|
35
|
35
|
| щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу. | я́ко да сбу́дется рече́нноє проро́комъ, глаго́лющимъ: отве́рзу въ при́тчахъ уста́ Моя́: отры́гну сокрове́нная от сложе́нія мі́ра. |
|
36
|
36
|
| Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі. | Тогда́ оста́вль наро́ды, пріи́де въ до́мъ Іису́съ. И приступи́ша къ Нему́ ученицы́ Єго́, глаго́люще: скажи́ на́мъ при́тчу пле́велъ се́лныхъ. |
|
37
|
37
|
| Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський; | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: сѣ́явый до́броє сѣ́мя є́сть Сы́нъ Человѣ́ческій: |
|
38
|
38
|
| поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого; | а село́ є́сть мі́ръ: до́броє же сѣ́мя, сі́и су́ть сы́нове Ца́рствія, а пле́веліє су́ть сы́нове непрія́зненніи: |
|
39
|
39
|
| ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели. | а вра́гъ всѣ́явый и́хъ є́сть діа́волъ: а жа́тва кончи́на вѣ́ка є́сть: а жа́тели А́нгели су́ть. |
|
40
|
40
|
| Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього: | Я́коже у́бо собира́ютъ пле́велы и огне́мъ сожига́ютъ, та́ко бу́детъ въ сконча́ніє вѣ́ка сего́: |
|
41
|
41
|
| пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, | по́слетъ Сы́нъ Человѣ́ческій А́нгелы Своя́, и соберу́тъ от Ца́рствія Єго́ вся́ собла́зны и творя́щихъ беззако́ніє |
|
42
|
42
|
| і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів. | и вве́ргутъ и́хъ въ пе́щь о́гненну: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ: |
|
43
|
43
|
| Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає! | тогда́ пра́ведницы просвѣтя́тся я́ко со́лнце въ Ца́рствіи Отца́ и́хъ. Имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ. |
|
44
|
44
|
| Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те. | Па́ки подо́бно є́сть Ца́рствіє Небе́сноє сокро́вищу сокрове́ну на селѣ́, є́же обрѣ́тъ человѣ́къ скры́, и от ра́дости єго́ и́детъ, и вся́, єли́ка и́мать, продає́тъ, и купу́єтъ село́ то́. |
|
45
|
45
|
| Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, | Па́ки подо́бно є́сть Ца́рствіє Небе́сноє человѣ́ку купцу́, и́щущу до́брыхъ би́серей, |
|
46
|
46
|
| і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її. | и́же обрѣ́тъ єди́нъ многоцѣ́ненъ би́серъ, ше́дъ продаде́ вся́, єли́ка имя́ше, и купи́ єго́. |
|
47
|
47
|
| Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини; | Па́ки подо́бно є́сть Ца́рствіє Небе́сноє не́воду вве́ржену въ мо́ре и от вся́каго ро́да собра́вшу, |
|
48
|
48
|
| коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть. | и́же єгда́ испо́лнися, извлеко́ша и́ на кра́й, и сѣ́дше избра́ша до́брыя въ сосу́ды, а злы́я изверго́ша во́нъ. |
|
49
|
49
|
| Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних, | Та́ко бу́детъ въ сконча́ніє вѣ́ка: изы́дутъ А́нгели, и отлуча́тъ злы́я от среды́ пра́ведныхъ, |
|
50
|
50
|
| і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів. | и вве́ргутъ и́хъ въ пе́щь о́гненную: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ. |
|
51
|
51
|
| І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи! | Глаго́ла и́мъ Іису́съ: разумѣ́сте ли сія́ вся́? Глаго́лаша Єму́: є́й, Го́споди. |
|
52
|
52
|
| Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе. | О́нъ же рече́ и́мъ: сего́ ра́ди вся́къ кни́жникъ, научи́вся Ца́рствію Небе́сному, подо́бенъ є́сть человѣ́ку домови́ту, и́же изно́ситъ от сокро́вища своєго́ но́вая и ве́тхая. |
|
53
|
53
|
| І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти. | И бы́сть, єгда́ сконча́ Іису́съ при́тчи сія́, пре́йде отту́ду. |
|
54
|
54
|
| І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили? | И прише́дъ во оте́чествіє Своє́, уча́ше и́хъ на со́нмищи и́хъ, я́ко диви́тися и́мъ и глаго́лати: отку́ду Сему́ прему́дрость сія́ и си́лы? |
|
55
|
55
|
| Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда? | Не Се́й ли є́сть текто́новъ Сы́нъ? Не Ма́ти ли Єго́ нарица́єтся Маріа́мъ, и бра́тія Єго́ Іа́ковъ и Іосі́й, и Си́монъ и Іу́да? |
|
56
|
56
|
| І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все? | И сестры́ Єго́ не вся́ ли въ на́съ су́ть? Отку́ду у́бо Сему́ сія́ вся́? |
|
57
|
57
|
| І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм. | И блажня́хуся о Не́мъ. Іису́съ же рече́ и́мъ: нѣ́сть проро́къ безъ че́сти, то́кмо во оте́чествіи своє́мъ и въ дому́ своє́мъ. |
|
58
|
58
|
| І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє. | И не сотвори́ ту́ си́лъ мно́гихъ за невѣ́рство и́хъ. |
|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса | Въ то́ вре́мя услы́ша И́родъ четвертовла́стникъ слу́хъ Іису́совъ |
|
2
|
2
|
| і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. | и рече́ отроко́мъ свои́мъ: се́й є́сть Іоа́ннъ Крести́тель: то́й воскре́се от ме́ртвыхъ, и сего́ ра́ди си́лы дѣ́ются о не́мъ. |
|
3
|
3
|
| Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, | И́родъ бо є́мь Іоа́нна, связа́ єго́ и всади́ въ темни́цу, Иродіа́ды ра́ди жены́ Фили́ппа бра́та своєго́: |
|
4
|
4
|
| тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її. | глаго́лаше бо єму́ Іоа́ннъ: не досто́итъ ти́ имѣ́ти єя́. |
|
5
|
5
|
| І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. | И хотя́щь єго́ уби́ти, убоя́ся наро́да, зане́ я́ко проро́ка єго́ имѣ́яху. |
|
6
|
6
|
| Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, | Дню́ же бы́вшу рождества́ И́родова, пляса́ дщи́ Иродіа́дина посредѣ́ и угоди́ И́родови: |
|
7
|
7
|
| тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила. | тѣ́мже и съ кля́твою изрече́ є́й да́ти, єго́же а́ще воспро́ситъ. |
|
8
|
8
|
| Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. | Она́ же нава́ждена ма́терію своє́ю, да́ждь ми́, рече́, здѣ́ на блю́дѣ главу́ Іоа́нна Крести́теля. |
|
9
|
9
|
| І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй. | И печа́ленъ бы́сть ца́рь: кля́твы же ра́ди и за возлежа́щихъ съ ни́мъ, повелѣ́ да́ти [е́й] |
|
10
|
10
|
| І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. | и посла́въ усѣ́кну Іоа́нна въ темни́цѣ. |
|
11
|
11
|
| І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй. | И принесо́ша главу́ єго́ на блю́дѣ и да́ша дѣви́цѣ: и отнесе́ ма́тери своє́й. |
|
12
|
12
|
| Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса. | И присту́пльше ученицы́ єго́ взя́ша тѣ́ло [его́] и погребо́ша є́: и прише́дше возвѣсти́ша Іису́сови. |
|
13
|
13
|
| І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. | И слы́шавъ Іису́съ отъи́де отту́ду въ корабли́ въ пу́сто мѣ́сто єди́нъ : и слы́шавше наро́ди по Не́мъ идо́ша пѣ́ши от градо́въ. |
|
14
|
14
|
| І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. | И изше́дъ Іису́съ ви́дѣ мно́гъ наро́дъ, и милосе́рдова о ни́хъ, и исцѣли́ неду́жныя и́хъ. |
|
15
|
15
|
| Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти. | По́здѣ же бы́вшу, приступи́ша къ Нему́ ученицы́ Єго́, глаго́люще: пу́сто є́сть мѣ́сто, и ча́съ уже́ мину́: отпусти́ наро́ды, да ше́дше въ ве́си ку́пятъ бра́шна себѣ́. |
|
16
|
16
|
| Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. | Іису́съ же рече́ и́мъ: не тре́буютъ отити́: дади́те и́мъ вы́ я́сти. |
|
17
|
17
|
| Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. | Они́ же глаго́лаша Єму́: не и́мамы здѣ́ то́кмо пя́ть хлѣ́бъ и двѣ́ ры́бѣ. |
|
18
|
18
|
| Він сказав: принесіть їх Мені сюди. | О́нъ же рече́: принеси́те Ми́ и́хъ сѣ́мо. |
|
19
|
19
|
| І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові. | И повелѣ́въ наро́домъ возлещи́ на травѣ́, и пріє́мъ пя́ть хлѣ́бъ и о́бѣ ры́бѣ, воззрѣ́въ на не́бо, благослови́ и преломи́въ даде́ ученико́мъ хлѣ́бы, ученицы́ же наро́домъ. |
|
20
|
20
|
| І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків; | И ядо́ша вси́ и насы́тишася: и взя́ша избы́тки укру́хъ, двана́десять ко́шя испо́лнь: |
|
21
|
21
|
| а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей. | яду́щихъ же бѣ́ муже́й я́ко пя́ть ты́сящъ, ра́звѣ же́нъ и дѣте́й. |
|
22
|
22
|
| І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. | И а́біє пону́ди Іису́съ ученики́ Своя́ влѣ́зти въ кора́бль и вари́ти Єго́ на о́номъ полу́ , до́ндеже отпу́ститъ наро́ды. |
|
23
|
23
|
| І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. | И отпусти́въ наро́ды, взы́де на гору́ єди́нъ помоли́тися: по́здѣ же бы́вшу, єди́нъ бѣ́ ту́. |
|
24
|
24
|
| А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. | Кора́бль же бѣ́ посредѣ́ мо́ря вла́яся волна́ми: бѣ́ бо проти́венъ вѣ́тръ. |
|
25
|
25
|
| У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. | Въ четве́ртую же стра́жу но́щи и́де къ ни́мъ Іису́съ, ходя́ по мо́рю. |
|
26
|
26
|
| І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали. | И ви́дѣвше Єго́ ученицы́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́къ є́сть: и от стра́ха возопи́ша. |
|
27
|
27
|
| Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. | А́біє же рече́ и́мъ Іису́съ, глаго́ля: дерза́йте: А́зъ є́смь, не бо́йтеся. |
|
28
|
28
|
| Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. | Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́: Го́споди, а́ще Ты́ єси́, повели́ ми пріити́ къ Тебѣ́ по вода́мъ. О́нъ же рече́: пріиди́. |
|
29
|
29
|
| Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. | И излѣ́зъ изъ корабля́ Пе́тръ, хожда́ше по вода́мъ, пріити́ ко Іису́сови: |
|
30
|
30
|
| Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! | ви́дя же вѣ́тръ крѣ́покъ, убоя́ся, и наче́нъ утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ мя. |
|
31
|
31
|
| Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався? | И а́біє Іису́съ просте́ръ ру́ку, я́тъ єго́ и глаго́ла єму́: маловѣ́ре, почто́ усумнѣ́лся єси́? |
|
32
|
32
|
| І, як увійшли вони в човен, вітер стих. | И влѣ́зшема и́ма въ кора́бль, преста́ вѣ́тръ. |
|
33
|
33
|
| Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий. | Су́щіи же въ корабли́ прише́дше поклони́шася Єму́, глаго́люще: вои́стинну Бо́жій Сы́нъ єси́. |
|
34
|
34
|
| Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську. | И преше́дше пріидо́ша въ зе́млю Геннисаре́ѳскую. |
|
35
|
35
|
| Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, | И позна́вше Єго́ му́жіє мѣ́ста того́, посла́ша во всю́ страну́ ту́, и принесо́ша къ Нему́ вся́ боля́щыя: |
|
36
|
36
|
| і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися. | и моля́ху Єго́, да то́кмо прико́снутся вскри́лію ри́зы Єго́: и єли́цы прикосну́шася, спасе́ни бы́ша. |
|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять: | Тогда́ приступи́ша ко Іису́сови и́же от Ієрусали́ма кни́жницы и фарісе́є, глаго́люще: |
|
2
|
2
|
| чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб. | почто́ ученицы́ Твои́ преступа́ютъ преда́ніє ста́рецъ? Не умыва́ютъ бо ру́къ свои́хъ, єгда́ хлѣ́бъ ядя́тъ. |
|
3
|
3
|
| Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого? | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: почто́ и вы́ преступа́єте за́повѣдь Бо́жію за преда́ніє ва́ше? |
|
4
|
4
|
| Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре. | Бо́гъ бо заповѣ́да, глаго́ля: чти́ отца́ и ма́терь: и, и́же злосло́витъ отца́ или́ ма́терь, сме́ртію да у́мретъ. |
|
5
|
5
|
| А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, | Вы́ же глаго́лете: и́же а́ще рече́тъ отцу́ или́ ма́тери: да́ръ, и́мже бы от мене́ по́льзовался єси́: |
|
6
|
6
|
| той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим. | и да не почти́тъ отца́ своєго́ или́ ма́тере : и разори́сте за́повѣдь Бо́жію за преда́ніє ва́ше. |
|
7
|
7
|
| Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: | Лицемѣ́ри, до́брѣ проро́чествова о ва́съ Іса́іа, глаго́ля: |
|
8
|
8
|
| наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; | приближа́ются Мнѣ́ лю́діє сі́и усты́ свои́ми и устна́ми чту́тъ Мя́: се́рдце же и́хъ дале́че отстои́тъ от Мене́: |
|
9
|
9
|
| але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським. | всу́є же чту́тъ Мя́, уча́ще уче́ніємъ, за́повѣдемъ человѣ́ческимъ. |
|
10
|
10
|
| І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! | И призва́въ наро́ды, рече́ и́мъ: слы́шите и разумѣ́йте: |
|
11
|
11
|
| Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину. | не входя́щеє во уста́ скверни́тъ человѣ́ка: но исходя́щеє изо у́стъ, то́ скверни́тъ человѣ́ка. |
|
12
|
12
|
| Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? | Тогда́ присту́пльше ученицы́ Єго́ рѣ́ша Єму́: вѣ́си ли, я́ко фарісе́є слы́шавше сло́во соблазни́шася? |
|
13
|
13
|
| Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться. | О́нъ же отвѣща́въ рече́: вся́къ са́дъ, єго́же не насади́ Оте́цъ Мо́й Небе́сный, искорени́тся: |
|
14
|
14
|
| Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму. | оста́вите и́хъ: вожди́ су́ть слѣ́пи слѣпце́мъ: слѣпе́цъ же слѣпца́ а́ще во́дитъ, о́ба въ я́му впаде́тася. |
|
15
|
15
|
| Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю. | Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́ Єму́: скажи́ на́мъ при́тчу сію́. |
|
16
|
16
|
| Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте? | Іису́съ же рече́ [и́мъ]: єдина́че ли и вы́ безъ ра́зума єсте́? |
|
17
|
17
|
| Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? | Не у́ ли разумѣва́єте, я́ко вся́ко, є́же вхо́дитъ во уста́, во чре́во вмѣща́єтся и афедро́номъ исхо́дитъ? |
|
18
|
18
|
| А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину, | Исходя́щая же изо у́стъ, от се́рдца исхо́дятъ, и та́ скверня́тъ человѣ́ка: |
|
19
|
19
|
| бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула. | от се́рдца бо исхо́дятъ помышле́нія зла́я, уби́йства, прелюбодѣя́нія, любодѣя́нія, татьбы́, лжесвидѣ́телства, хулы́: |
|
20
|
20
|
| Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину. | сія́ су́ть скверня́щая человѣ́ка: а є́же неумове́нныма рука́ма я́сти, не скверни́тъ человѣ́ка. |
|
21
|
21
|
| І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські. | И изше́дъ отту́ду Іису́съ, отъи́де во страны́ Ти́рскія и Сідо́нскія. |
|
22
|
22
|
| І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується. | И се́, жена́ Ханане́йска, от предѣ́лъ тѣ́хъ изше́дши, возопи́ къ Нему́ глаго́лющи: поми́луй мя́, Го́споди, Сы́не Дави́довъ, дщи́ моя́ злѣ́ бѣсну́єтся. |
|
23
|
23
|
| Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід. | О́нъ же не отвѣща́ є́й словесе́. И присту́пльше ученицы́ Єго́, моля́ху Єго́, глаго́люще: отпусти́ ю́, я́ко вопіє́тъ вслѣ́дъ на́съ. |
|
24
|
24
|
| Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого. | О́нъ же отвѣща́въ рече́: нѣ́смь по́сланъ, то́кмо ко овца́мъ поги́бшымъ до́му Изра́илева. |
|
25
|
25
|
| А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені. | Она́ же прише́дши поклони́ся Єму́, глаго́лющи: Го́споди, помози́ ми. |
|
26
|
26
|
| Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. | О́нъ же отвѣща́въ рече́: нѣ́сть добро́ отъя́ти хлѣ́ба ча́домъ и поврещи́ псо́мъ. |
|
27
|
27
|
| Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх. | Она́ же рече́: є́й, Го́споди: и́бо и пси́ ядя́тъ от крупи́цъ па́дающихъ от трапе́зы господе́й свои́хъ. |
|
28
|
28
|
| Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить. | Тогда́ отвѣща́въ Іису́съ рече́ є́й: о, же́но, ве́лія вѣ́ра твоя́: бу́ди тебѣ́ я́коже хо́щеши. И исцѣлѣ́ дщи́ єя́ от того́ часа́. |
|
29
|
29
|
| Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там. | И преше́дъ отту́ду Іису́съ, пріи́де на мо́ре Галіле́йскоє, и возше́дъ на гору́, сѣ́де ту́. |
|
30
|
30
|
| І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх. | И приступи́ша къ Нему́ наро́ди мно́зи, иму́ще съ собо́ю хромы́я, слѣпы́я, нѣмы́я, бѣ́дныя и и́ны мно́ги, и приверго́ша и́хъ къ нога́ма Іису́совыма: и исцѣли́ и́хъ: |
|
31
|
31
|
| І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого. | я́коже наро́домъ диви́тися, ви́дящимъ нѣмы́я глаго́люща, бѣ́дныя здра́вы, хромы́я ходя́щя и слѣпы́я ви́дящя: и сла́вляху Бо́га Изра́илева. |
|
32
|
32
|
| Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі. | Іису́съ же призва́въ ученики́ Своя́, рече́ [и́мъ]: милосе́рдую о наро́дѣ [се́мъ], я́ко уже́ дни́ три́ присѣдя́тъ Мнѣ́ и не и́мутъ чесо́ я́сти: и отпусти́ти и́хъ не я́дшихъ не хощу́, да не ка́ко ослабѣ́ютъ на пути́. |
|
33
|
33
|
| Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу? | И глаго́лаша Єму́ ученицы́ Єго́: отку́ду на́мъ въ пусты́ни хлѣ́би толи́цы, я́ко да насы́тится толи́къ наро́дъ? |
|
34
|
34
|
| Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби. | И глаго́ла и́мъ Іису́съ: коли́ко хлѣ́бы и́мате? Они́ же рѣ́ша: се́дмь, и ма́ло ры́бицъ. |
|
35
|
35
|
| Тоді звелів народові возлягти на землю. | И повелѣ́ наро́домъ возлещи́ на земли́, |
|
36
|
36
|
| І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові. | и пріє́мь се́дмь хлѣ́бы и ры́бы, хвалу́ возда́въ преломи́ и даде́ ученико́мъ Свои́мъ, ученицы́ же наро́домъ. |
|
37
|
37
|
| І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків, | И ядо́ша вси́ и насы́тишася: и взя́ша избы́тки укру́хъ, се́дмь ко́шницъ испо́лнь: |
|
38
|
38
|
| а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. | я́дшихъ же бя́ше четы́ре ты́сящы муже́й, ра́звѣ же́нъ и дѣте́й. |
|
39
|
39
|
| І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські. | И отпусти́въ наро́ды, влѣ́зе въ кора́бль и пріи́де въ предѣ́лы Магдали́нски. |
|
Глава 16
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба. | И приступи́ша [къ Нему́] фарісе́є и саддуке́є, искуша́юще проси́ша Єго́ зна́меніє съ небесе́ показа́ти и́мъ. |
|
2
|
2
|
| Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: ве́черу бы́вшу, глаго́лете: ве́дро, чермну́єтбося не́бо: |
|
3
|
3
|
| А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете. | и у́тру: дне́сь зима́, чермну́єтбося дряселу́я не́бо. Лицемѣ́ри, лице́ у́бо небесе́ умѣ́ете разсужда́ти, зна́меній же времено́мъ не мо́жете [искуси́ти]. |
|
4
|
4
|
| Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов. | Ро́дъ лука́въ и прелюбодѣ́йный зна́менія и́щетъ: и зна́меніє не да́стся єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ны проро́ка. И оста́вль и́хъ, отъи́де. |
|
5
|
5
|
| Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів. | И преше́дше ученицы́ Єго́ на о́нъ по́лъ, забы́ша хлѣ́бы взя́ти. |
|
6
|
6
|
| Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської. | Іису́съ же рече́ и́мъ: внемли́те и блюди́теся от ква́са фарісе́йска и саддуке́йска. |
|
7
|
7
|
| Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. | Они́ же помышля́ху въ себѣ́, глаго́люще: я́ко хлѣ́бы не взя́хомъ. |
|
8
|
8
|
| Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? | Разумѣ́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: что́ мы́слите въ себѣ́, маловѣ́ри, я́ко хлѣ́бы не взя́сте? |
|
9
|
9
|
| Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали? | Не у́ ли разумѣ́ете, ниже́ по́мните пя́ть хлѣ́бы пяти́мъ ты́сящамъ, и коли́ко ко́шъ взя́сте? |
|
10
|
10
|
| Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? | Ни ли се́дмь хлѣ́бы четы́ремъ ты́сящамъ, и коли́ко ко́шницъ взя́сте? |
|
11
|
11
|
| Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської? | Ка́ко не разумѣ́ете, я́ко не о хлѣ́бѣхъ рѣ́хъ ва́мъ внима́ти, [но] от ква́са фарісе́йска и саддуке́йска? |
|
12
|
12
|
| Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського. | Тогда́ разумѣ́ша, я́ко не рече́ храни́тися от ква́са хлѣ́бнаго, но от уче́нія фарісе́йска и саддуке́йска. |
|
13
|
13
|
| Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського? | Прише́дъ же Іису́съ во страны́ Кесарі́и Фили́пповы, вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля: кого́ Мя глаго́лютъ человѣ́цы бы́ти, Сы́на Человѣ́ческаго? |
|
14
|
14
|
| Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків. | Они́ же рѣ́ша: о́ви у́бо Іоа́нна Крести́теля, ині́и же Илію́, друзі́и же Ієремі́ю или́ єди́наго от проро́къ. |
|
15
|
15
|
| Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? | Глаго́ла и́мъ [Іису́съ]: вы́ же кого́ Мя глаго́лете бы́ти? |
|
16
|
16
|
| Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого. | Отвѣща́въ же Си́монъ Пе́тръ рече́: Ты́ єси́ Христо́съ, Сы́нъ Бо́га жива́го. |
|
17
|
17
|
| Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; | И отвѣща́въ Іису́съ рече́ єму́: блаже́нъ єси́, Си́моне, ва́ръ Іо́на, я́ко пло́ть и кро́вь не яви́ тебѣ́, но Оте́цъ Мо́й, и́же на небесѣ́хъ: |
|
18
|
18
|
| і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. | и А́зъ же тебѣ́ глаго́лю, я́ко ты́ єси́ Пе́тръ, и на се́мъ ка́мени сози́жду Це́рковь Мою́, и врата́ а́дова не одолѣ́ютъ є́й: |
|
19
|
19
|
| І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах. | и да́мъ ти́ ключи́ Ца́рства Небе́снаго: и є́же а́ще свя́жеши на земли́, бу́детъ свя́зано на небесѣ́хъ: и є́же а́ще разрѣши́ши на земли́, бу́детъ разрѣше́но на небесѣ́хъ. |
|
20
|
20
|
| Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос. | Тогда́ запрети́ Іису́съ ученико́мъ Свои́мъ, да ни кому́же реку́тъ, я́ко Се́й є́сть Іису́съ Христо́съ. |
|
21
|
21
|
| З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. | Отто́лѣ нача́тъ Іису́съ ска́зовати ученико́мъ Свои́мъ, я́ко подоба́єтъ Єму́ ити́ во Ієрусали́мъ и мно́го пострада́ти от ста́рецъ и архієре́й и кни́жникъ, и убіє́ну бы́ти, и въ тре́тій де́нь воста́ти. |
|
22
|
22
|
| І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою! | И поє́мь Єго́ Пе́тръ, нача́тъ прерѣца́ти Єму́ глаго́ля: милосе́рдъ Ты́, Го́споди: не и́мать бы́ти Тебѣ́ сіє́. |
|
23
|
23
|
| Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. | О́нъ же обра́щься рече́ Петро́ви: иди́ за Мно́ю, сатано́, собла́знъ Ми́ єси́: я́ко не мы́слиши я́же [су́ть] Бо́жія, но человѣ́ческая. |
|
24
|
24
|
| Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. | Тогда́ Іису́съ рече́ ученико́мъ Свои́мъ: а́ще кто́ хо́щетъ по Мнѣ́ ити́, да отве́ржется себе́ и во́зметъ кре́стъ сво́й и по Мнѣ́ гряде́тъ: |
|
25
|
25
|
| Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. | и́же бо а́ще хо́щетъ ду́шу свою́ спасти́, погуби́тъ ю́: и и́же а́ще погуби́тъ ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щетъ ю́: |
|
26
|
26
|
| Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? | ка́я бо по́льза человѣ́ку, а́ще мі́ръ ве́сь пріобря́щетъ, ду́шу же свою́ отщети́тъ? Или́ что́ да́стъ человѣ́къ измѣ́ну за ду́шу свою́? |
|
27
|
27
|
| Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. | Пріити́ бо и́мать Сы́нъ Человѣ́ческій во сла́вѣ Отца́ Своєго́ со А́нгелы Свои́ми, и тогда́ возда́стъ кому́ждо по дѣя́ніємъ єго́: |
|
28
|
28
|
| Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм. | ами́нь глаго́лю ва́мъ, [я́ко] су́ть нѣ́цыи от здѣ́ стоя́щихъ, и́же не и́мутъ вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дятъ Сы́на Человѣ́ческаго гряду́ща во Ца́рствіи Своє́мъ. |
|
Глава 17
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, | И по дне́хъ шести́хъ поя́тъ Іису́съ Петра́ и Іа́кова и Іоа́нна бра́та єго́, и возведе́ и́хъ на гору́ высоку́ єди́ны, |
|
2
|
2
|
| і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. | и преобрази́ся предъ ни́ми: и просвѣти́ся лице́ Єго́ я́ко со́лнце, ри́зы же Єго́ бы́ша бѣлы́ я́ко свѣ́тъ. |
|
3
|
3
|
| І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. | И се́, яви́стася и́мъ Моисе́й и Иліа́, съ Ни́мъ глаго́люща. |
|
4
|
4
|
| При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. | Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́ [ко] Іису́сови: Го́споди, добро́ є́сть на́мъ здѣ́ бы́ти: а́ще хо́щеши, сотвори́мъ здѣ́ три́ сѣ́ни, Тебѣ́ єди́ну, и Моисе́ови єди́ну, и єди́ну Иліи́. |
|
5
|
5
|
| Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте. | Єще́ [же] єму́ глаго́лющу, се́, о́блакъ свѣ́телъ осѣни́ и́хъ: и се́, гла́съ изъ о́блака глаго́ля: Се́й є́сть Сы́нъ Мо́й Возлю́бленный, о Не́мже благоволи́хъ: Того́ послу́шайте. |
|
6
|
6
|
| І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались. | И слы́шавше ученицы́ падо́ша ни́цы и убоя́шася зѣло́. |
|
7
|
7
|
| Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. | И присту́пль Іису́съ прикосну́ся и́хъ и рече́: воста́ните и не бо́йтеся. |
|
8
|
8
|
| Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. | Возве́дше же о́чи свои́, ни кого́же ви́дѣша, то́кмо Іису́са єди́наго. |
|
9
|
9
|
| І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. | И сходя́щымъ и́мъ съ горы́, заповѣ́да и́мъ Іису́съ, глаго́ля: ни кому́же повѣ́дите видѣ́нія, до́ндеже Сы́нъ Человѣ́ческій изъ ме́ртвыхъ воскре́снетъ. |
|
10
|
10
|
| І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? | И вопроси́ша Єго́ ученицы́ Єго́, глаго́люще: что́ у́бо кни́жницы глаго́лютъ, я́ко Иліи́ подоба́єтъ пріити́ пре́жде? |
|
11
|
11
|
| Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; | Іису́съ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: Иліа́ у́бо пріи́детъ пре́жде и устро́итъ вся́: |
|
12
|
12
|
| але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них. | глаго́лю же ва́мъ, я́ко Иліа́ уже́ пріи́де, и не позна́ша єго́, но сотвори́ша о не́мъ, єли́ка восхотѣ́ша: та́ко и Сы́нъ Человѣ́ческій и́мать пострада́ти от ни́хъ. |
|
13
|
13
|
| Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя. | Тогда́ разумѣ́ша ученицы́, я́ко о Іоа́ннѣ Крести́тели рече́ и́мъ. |
|
14
|
14
|
| Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, | И прише́дшымъ и́мъ къ наро́ду, приступи́ къ Нему́ человѣ́къ, кла́няяся Єму́ |
|
15
|
15
|
| сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду. | и глаго́ля: Го́споди, поми́луй сы́на моєго́, я́ко на но́вы ме́сяцы бѣсну́єтся и злѣ́ стра́ждетъ: мно́жицею бо па́даєтъ во о́гнь и мно́жицею въ во́ду: |
|
16
|
16
|
| Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його. | и приведо́хъ єго́ ко ученико́мъ Твои́мъ, и не возмого́ша єго́ исцѣли́ти. |
|
17
|
17
|
| Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. | Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: о, ро́де невѣ́рный и развраще́нный, доко́лѣ бу́ду съ ва́ми? Доко́лѣ терплю́ ва́мъ? Приведи́те Ми́ єго́ сѣ́мо. |
|
18
|
18
|
| І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить. | И запрети́ єму́ Іису́съ, и изы́де изъ него́ бѣ́съ: и исцѣлѣ́ о́трокъ от часа́ того́. |
|
19
|
19
|
| Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? | Тогда́ присту́пльше ученицы́ ко Іису́су на єди́нѣ, рѣ́ша: почто́ мы́ не возмого́хомъ изгна́ти єго́? |
|
20
|
20
|
| Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. | Іису́съ же рече́ и́мъ: за невѣ́рствіє ва́ше: ами́нь бо глаго́лю ва́мъ: а́ще и́мате вѣ́ру я́ко зе́рно гору́шно, рече́те горѣ́ се́й: прейди́ отсю́ду та́мо, и пре́йдетъ: и ничто́же невозмо́жно бу́детъ ва́мъ: |
|
21
|
21
|
| Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом. | се́й же ро́дъ не исхо́дитъ, то́кмо моли́твою и посто́мъ. |
|
22
|
22
|
| Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям, | Живу́щымъ же и́мъ въ Галіле́и, рече́ и́мъ Іису́съ: пре́данъ и́мать бы́ти Сы́нъ Человѣ́ческій въ ру́цѣ человѣ́комъ, |
|
23
|
23
|
| і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися. | и убію́тъ єго́, и въ тре́тій де́нь воста́нетъ. И ско́рбни бы́ша зѣло́. |
|
24
|
24
|
| Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми? | Прише́дшымъ же и́мъ въ Капернау́мъ, приступи́ша пріє́млющіи дидра́хмы къ Петро́ви и рѣ́ша: Учи́тель ва́шъ не да́стъ ли дидра́хмы? |
|
25
|
25
|
| Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих? | Глаго́ля: є́й. И єгда́ вни́де въ до́мъ, предвари́ єго́ Іису́съ, глаго́ля: что́ ти мни́тся, Си́моне? Ца́ріє зе́мстіи от кі́ихъ пріє́млютъ да́ни или́ кинсо́нъ? От свои́хъ ли сыно́въ, или́ от чужи́хъ? |
|
26
|
26
|
| Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні; | Глаго́ла Єму́ Пе́тръ: от чужи́хъ. Рече́ єму́ Іису́съ: у́бо свобо́дни су́ть сы́нове: |
|
27
|
27
|
| але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе. | но да не соблазни́мъ и́хъ, ше́дъ на мо́ре, ве́рзи у́дицу, и, ю́же пре́жде и́меши ры́бу, возми́: и отве́рзъ уста́ є́й, обря́щеши стати́ръ: то́й взе́мъ да́ждь и́мъ за Мя́ и за ся́. |
|
Глава 18
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
| У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? | Въ то́й ча́съ приступи́ша ученицы́ ко Іису́су, глаго́люще: кто́ у́бо бо́лій є́сть въ Ца́рствіи Небе́снѣмъ? |
|
2
|
2
|
| Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них | И призва́въ Іису́съ отроча́, поста́ви є́ посредѣ́ и́хъ |
|
3
|
3
|
| і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. | и рече́: ами́нь глаго́лю ва́мъ, а́ще не обратите́ся и бу́дете я́ко дѣ́ти, не вни́дете въ Ца́рство Небе́сноє: |
|
4
|
4
|
| Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному. | и́же у́бо смири́тся я́ко отроча́ сіє́, то́й є́сть бо́лій во Ца́рствіи Небе́снѣмъ: |
|
5
|
5
|
| І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; | и и́же а́ще пріи́метъ отроча́ таково́ во и́мя Моє́, Мене́ пріє́млетъ: |
|
6
|
6
|
| а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. | а и́же а́ще соблазни́тъ єди́наго ма́лыхъ си́хъ вѣ́рующихъ въ Мя́, у́не є́сть єму́, да обѣ́сится же́рновъ осе́лскій на вы́и єго́, и пото́нетъ въ пучи́нѣ морстѣ́й. |
|
7
|
7
|
| Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. | Го́ре мі́ру от собла́знъ: ну́жда бо є́сть пріити́ собла́зномъ: оба́че го́ре человѣ́ку тому́, и́мже собла́знъ прихо́дитъ. |
|
8
|
8
|
| Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. | А́ще ли рука́ твоя́ или́ нога́ твоя́ соблажня́етъ тя́, отсѣцы́ ю́ и ве́рзи от себе́: добрѣ́йше ти́ є́сть вни́ти въ живо́тъ хро́му или́ бѣ́дну , не́же двѣ́ ру́цѣ и двѣ́ но́зѣ иму́щу вве́ржену бы́ти во о́гнь вѣ́чный: |
|
9
|
9
|
| Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну. | и а́ще о́ко твоє́ соблажня́етъ тя́, изми́ є́ и ве́рзи от себе́: добрѣ́йше ти́ є́сть со єди́нѣмъ о́комъ въ живо́тъ вни́ти, не́же двѣ́ о́цѣ иму́щу вве́ржену бы́ти въ геє́нну о́гненную. |
|
10
|
10
|
| Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного. | Блюди́те, да не пре́зрите єди́наго [от] ма́лыхъ си́хъ: глаго́лю бо ва́мъ, я́ко А́нгели и́хъ на небесѣ́хъ вы́ну ви́дятъ лице́ Отца́ Моєго́ Небе́снаго. |
|
11
|
11
|
| Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле. | Пріи́де бо Сы́нъ Человѣ́ческій [взыска́ти и] спасти́ поги́бшаго. |
|
12
|
12
|
| Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала? | Что́ ва́мъ мни́тся? А́ще бу́детъ нѣ́коєму человѣ́ку сто́ ове́цъ, и заблу́дитъ єди́на от ни́хъ: не оста́витъ ли де́вятьдесятъ и де́вять въ гора́хъ и ше́дъ и́щетъ заблу́ждшія? |
|
13
|
13
|
| І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали. | и а́ще бу́детъ обрѣсти́ ю́, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко ра́дуєтся о не́й па́че, не́же о девяти́десятихъ и девяти́ не заблу́ждшихъ. |
|
14
|
14
|
| Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих. | Та́ко нѣ́сть во́ля предъ Отце́мъ ва́шимъ Небе́снымъ, да поги́бнетъ єди́нъ от ма́лыхъ си́хъ. |
|
15
|
15
|
| Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. | А́ще же согрѣши́тъ къ тебѣ́ бра́тъ тво́й, иди́ и обличи́ єго́ между́ тобо́ю и тѣ́мъ єди́нѣмъ: а́ще тебе́ послу́шаєтъ, пріобрѣ́лъ єси́ бра́та твоєго́: |
|
16
|
16
|
| Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. | а́ще ли тебе́ не послу́шаєтъ, поими́ съ собо́ю єще́ єди́наго или́ два́, да при устѣ́хъ двою́ или́ тріє́хъ свидѣ́телей ста́нетъ вся́къ глаго́лъ: |
|
17
|
17
|
| Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. | а́ще же не послу́шаєтъ и́хъ, повѣ́ждь це́ркви: а́ще же и це́рковь преслу́шаєтъ, бу́ди тебѣ́ я́коже язы́чникъ и мыта́рь. |
|
18
|
18
|
| Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. | Ами́нь [бо] глаго́лю ва́мъ: єли́ка а́ще свя́жете на земли́, бу́дутъ свя́зана на небеси́: и єли́ка а́ще разрѣшите́ на земли́, бу́дутъ разрѣше́на на небесѣ́хъ. |
|
19
|
19
|
| Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; | Па́ки ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко а́ще два́ от ва́съ совѣща́єта на земли́ о вся́цѣй ве́щи, єя́же а́ще про́сита, бу́детъ и́ма от Отца́ Моєго́, И́же на небесѣ́хъ: |
|
20
|
20
|
| бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них. | идѣ́же бо єста́ два́ или́ тріє́ со́брани во и́мя Моє́, ту́ є́смь посредѣ́ и́хъ. |
|
21
|
21
|
| Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? | Тогда́ присту́пль къ Нему́ Пе́тръ рече́: Го́споди, колькра́ты а́ще согрѣши́тъ въ мя́ бра́тъ мо́й, и отпущу́ ли єму́ до се́дмь кра́тъ? |
|
22
|
22
|
| Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім. | Глаго́ла єму́ Іису́съ: не глаго́лю тебѣ́: до се́дмь кра́тъ, но до се́дмьдесятъ кра́тъ седмери́цею. |
|
23
|
23
|
| Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; | Сего́ ра́ди уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє человѣ́ку царю́, и́же восхотѣ́ стяза́тися о словеси́ съ рабы́ свои́ми. |
|
24
|
24
|
| коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*; | Наче́ншу же єму́ стяза́тися, приведо́ша єму́ єди́наго должника́ тмо́ю тала́нтъ: |
|
25
|
25
|
| а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати. | не иму́щу же єму́ возда́ти, повелѣ́ и́ госпо́дь єго́ прода́ти, и жену́ єго́, и ча́да, и вся́, єли́ка имѣ́яше, и отда́ти. |
|
26
|
26
|
| Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. | Па́дъ у́бо ра́бъ то́й, кла́няшеся єму́, глаго́ля: го́споди, потерпи́ на мнѣ́, и вся́ ти́ возда́мъ. |
|
27
|
27
|
| Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. | Милосе́рдовавъ же госпо́дь раба́ того́, прости́ єго́ и до́лгъ отпусти́ єму́. |
|
28
|
28
|
| Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. | Изше́дъ же ра́бъ то́й, обрѣ́те єди́наго [от] клевре́тъ свои́хъ, и́же бѣ́ до́лженъ єму́ сто́мъ пѣ́нязь: и є́мь єго́ давля́ше, глаго́ля: отда́ждь ми́, и́мже [ми́] єси́ до́лженъ. |
|
29
|
29
|
| Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі. | Па́дъ у́бо клевре́тъ єго́ на но́зѣ єго́, моля́ше єго́, глаго́ля: потерпи́ на мнѣ́, и вся́ возда́мъ ти́. |
|
30
|
30
|
| Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. | О́нъ же не хотя́ше, но ве́дъ всади́ єго́ въ темни́цу, до́ндеже возда́стъ до́лжноє. |
|
31
|
31
|
| Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. | Ви́дѣвше же клевре́ти єго́ бы́вшая, сжа́лиша си́ зѣло́ и прише́дше сказа́ша господи́ну своєму́ вся́ бы́вшая. |
|
32
|
32
|
| Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. | Тогда́ призва́въ єго́ господи́нъ єго́, глаго́ла єму́: ра́бе лука́вый, ве́сь до́лгъ о́нъ отпусти́хъ тебѣ́, поне́же умоли́лъ мя́ єси́: |
|
33
|
33
|
| Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? | не подоба́ше ли и тебѣ́ поми́ловати клевре́та твоєго́, я́коже и а́зъ тя́ поми́ловахъ? |
|
34
|
34
|
| І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. | И прогнѣ́вався госпо́дь єго́, предаде́ єго́ мучи́телемъ, до́ндеже возда́стъ ве́сь до́лгъ сво́й. |
|
35
|
35
|
| Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його. | Та́ко и Оте́цъ Мо́й Небе́сный сотвори́тъ ва́мъ, а́ще не отпустите́ кі́йждо бра́ту своєму́ от серде́цъ ва́шихъ прегрѣше́нія и́хъ. |
|
Глава 19
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом. | И бы́сть єгда́ сконча́ Іису́съ словеса́ сія́, пре́йде от Галіле́и и пріи́де въ предѣ́лы Іуде́йскія объ о́нъ по́лъ Іорда́на. |
|
2
|
2
|
| За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там. | И по Не́мъ идо́ша наро́ди мно́зи, и исцѣли́ и́хъ ту́. |
|
3
|
3
|
| І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю? | И приступи́ша къ Нему́ фарісе́є искуша́юще Єго́ и глаго́лаша Єму́: а́ще досто́итъ человѣ́ку пусти́ти жену́ свою́ по вся́цѣй винѣ́? |
|
4
|
4
|
| Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: нѣ́сте ли чли́, я́ко Сотвори́вый искони́, му́жескій по́лъ и же́нскій сотвори́лъ я́ є́сть? |
|
5
|
5
|
| І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю. | И рече́: сего́ ра́ди оста́витъ человѣ́къ отца́ [своєго́] и ма́терь и прилѣпи́тся къ женѣ́ своє́й, и бу́дета о́ба въ пло́ть єди́ну, |
|
6
|
6
|
| Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. | я́коже ктому́ нѣ́ста два́, но пло́ть єди́на: є́же у́бо Бо́гъ сочета́, человѣ́къ да не разлуча́єтъ. |
|
7
|
7
|
| Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її? | Глаго́лаша Єму́: что́ у́бо Моисе́й заповѣ́да да́ти кни́гу распу́стную и отпусти́ти ю́? |
|
8
|
8
|
| Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так. | Глаго́ла и́мъ: я́ко Моисе́й по жестосе́рдію ва́шему повелѣ́ ва́мъ пусти́ти жены́ ва́шя: изнача́ла же не бы́сть та́ко: |
|
9
|
9
|
| Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб. | глаго́лю же ва́мъ, я́ко и́же а́ще пу́ститъ жену́ свою́, ра́звѣ словесе́ прелюбодѣ́йна, и ожени́тся ино́ю, прелюбы́ твори́тъ: и женя́йся пущени́цею прелюбы́ дѣ́етъ. |
|
10
|
10
|
| Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. | Глаго́лаша Єму́ ученицы́ Єго́: а́ще та́ко є́сть вина́ человѣ́ку съ жено́ю, лу́чше є́сть не жени́тися. |
|
11
|
11
|
| Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано. | О́нъ же рече́ и́мъ: не вси́ вмѣща́ютъ словесе́ сего́, но и́мже дано́ є́сть: |
|
12
|
12
|
| Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить. | су́ть бо скопцы́, и́же изъ чре́ва ма́терня роди́шася та́ко: и су́ть скопцы́, и́же скопи́шася от человѣ́къ: и су́ть скопцы́, и́же искази́ша са́ми себе́ Ца́рствія ра́ди Небе́снаго: могі́й вмѣсти́ти да вмѣсти́тъ. |
|
13
|
13
|
| Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. | Тогда́ приведо́ша къ Нему́ дѣ́ти, да ру́цѣ возложи́тъ на ни́хъ и помо́лится: ученицы́ же запрети́ша и́мъ. |
|
14
|
14
|
| Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. | Іису́съ же рече́ [и́мъ]: оста́вите дѣте́й и не возбраня́йте и́мъ пріити́ ко Мнѣ́: таковы́хъ бо є́сть Ца́рство Небе́сноє. |
|
15
|
15
|
| І, поклавши на них руки, пішов звідти. | И возло́жь на ни́хъ ру́цѣ, отъи́де отту́ду. |
|
16
|
16
|
| І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? | И се́, єди́нъ [нѣ́кій] присту́пль рече́ Єму́: Учи́телю благі́й, что́ бла́го сотворю́, да и́мамъ живо́тъ вѣ́чный? |
|
17
|
17
|
| Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей. | О́нъ же рече́ єму́: что́ Мя глаго́леши бла́га? Никто́же бла́гъ, то́кмо єди́нъ Бо́гъ: а́ще ли хо́щеши вни́ти въ живо́тъ, соблюди́ за́повѣди. |
|
18
|
18
|
| Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи; | Глаго́ла Єму́: кі́я? Іису́съ же рече́: є́же, не убіє́ши: не прелюбы́ сотвори́ши: не укра́деши: не лжесвидѣ́телствуєши: |
|
19
|
19
|
| шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе. | чти́ отца́ и ма́терь: и: возлю́биши и́скренняго твоєго́ я́ко са́мъ себе́. |
|
20
|
20
|
| Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені? | Глаго́ла Єму́ ю́ноша: вся́ сія́ сохрани́хъ от ю́ности моєя́: что́ є́смь єще́ не доконча́лъ? |
|
21
|
21
|
| Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. | Рече́ єму́ Іису́съ: а́ще хо́щеши соверше́нъ бы́ти, иди́, прода́ждь имѣ́ніє твоє́ и да́ждь ни́щымъ: и имѣ́ти и́маши сокро́вище на небеси́: и гряди́ вслѣ́дъ Мене́. |
|
22
|
22
|
| Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра. | Слы́шавъ же ю́ноша сло́во, отъи́де скорбя́: бѣ́ бо имѣ́я стяжа́нія мно́га. |
|
23
|
23
|
| Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. | Іису́съ же рече́ ученико́мъ Свои́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко неудо́бь бога́тый вни́детъ въ Ца́рствіє Небе́сноє: |
|
24
|
24
|
| І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. | па́ки же глаго́лю ва́мъ: удо́бѣе є́сть велбу́ду сквозѣ́ иглинѣ́ у́шы проити́, не́же бога́ту въ Ца́рствіє Бо́жіє вни́ти. |
|
25
|
25
|
| Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? | Слы́шавше же ученицы́ Єго́, дивля́хуся зѣло́, глаго́люще: кто́ у́бо мо́жетъ спасе́нъ бы́ти? |
|
26
|
26
|
| Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо. | Воззрѣ́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: у человѣ́къ сіє́ невозмо́жно є́сть, у Бо́га же вся́ возмо́жна. |
|
27
|
27
|
| Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? | Тогда́ отвѣща́въ Пе́тръ рече́ Єму́: се́, мы́ оста́вихомъ вся́ и вслѣ́дъ Тебе́ идо́хомъ: что́ у́бо бу́детъ на́мъ? |
|
28
|
28
|
| Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. | Іису́съ же рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко вы́ ше́дшіи по Мнѣ́, въ пакибытіє́, єгда́ ся́детъ Сы́нъ Человѣ́ческій на престо́лѣ сла́вы Своєя́, ся́дете и вы́ на двоюна́десяте престо́лу, судя́ще обѣмана́десяте колѣ́нома Изра́илевома: |
|
29
|
29
|
| І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне. | и вся́къ, и́же оста́витъ до́мъ, или́ бра́тію, или́ сестры́, или́ отца́, или́ ма́терь, или́ жену́, или́ ча́да, или́ се́ла, и́мене Моєго́ ра́ди, стори́цею пріи́метъ и живо́тъ вѣ́чный наслѣ́дитъ: |
|
30
|
30
|
| І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими. | мно́зи же бу́дутъ пе́рви послѣ́дніи, и послѣ́дни пе́рвіи. |
|
Глава 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника. | Подо́бно бо є́сть Ца́рствіє Небе́сноє человѣ́ку домови́ту, и́же изы́де ку́пно у́тро ная́ти дѣ́латели въ віногра́дъ сво́й, |
|
2
|
2
|
| І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. | и совѣща́въ съ дѣ́латели по пѣ́нязю на де́нь, посла́ и́хъ въ віногра́дъ сво́й. |
|
3
|
3
|
| А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла. | И изше́дъ въ тре́тій ча́съ, ви́дѣ и́ны стоя́щя на то́ржищи пра́здны, |
|
4
|
4
|
| І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли. | и тѣ́мъ рече́: иди́те и вы́ въ віногра́дъ мо́й, и є́же бу́детъ пра́вда, да́мъ ва́мъ. Они́ же идо́ша. |
|
5
|
5
|
| А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само. | Па́ки же изше́дъ въ шесты́й и девя́тый ча́съ, сотвори́ та́коже. |
|
6
|
6
|
| Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла? | Во єдиныйжена́десять ча́съ изше́дъ, обрѣ́те другі́я стоя́щя пра́здны и глаго́ла и́мъ: что́ здѣ́ стоите́ ве́сь де́нь пра́здни? |
|
7
|
7
|
| Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите. | Глаго́лаша єму́: я́ко никто́же на́съ ная́тъ. Глаго́ла и́мъ: иди́те и вы́ въ віногра́дъ [мо́й], и є́же бу́детъ пра́ведно, пріи́мете. |
|
8
|
8
|
| Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших. | Ве́черу же бы́вшу, глаго́ла господи́нъ віногра́да къ приста́внику своєму́: призови́ дѣ́латели и да́ждь и́мъ мзду́, наче́нъ от послѣ́днихъ до пе́рвыхъ. |
|
9
|
9
|
| І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. | И прише́дше и́же во єдиныйна́десять ча́съ, прія́ша по пѣ́нязю. |
|
10
|
10
|
| Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію. | Прише́дше же пе́рвіи мня́ху, я́ко вя́щше пріи́мутъ: и прія́ша и ті́и по пѣ́нязю: |
|
11
|
11
|
| І, одержавши, стали дорікати господареві | пріє́мше же ропта́ху на господи́на, |
|
12
|
12
|
| і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку. | глаго́люще, я́ко сі́и послѣ́дніи єди́нъ ча́съ сотвори́ша, и ра́вныхъ на́мъ сотвори́лъ и́хъ єси́, поне́сшымъ тяготу́ дне́ и ва́ръ. |
|
13
|
13
|
| Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною? | О́нъ же отвѣща́въ рече́ єди́ному и́хъ: дру́же, не оби́жу тебе́: не по пѣ́нязю ли совѣща́лъ єси́ со мно́ю? |
|
14
|
14
|
| Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі. | Возми́ твоє́ и иди́: хощу́ же и сему́ послѣ́днему да́ти, я́коже и тебѣ́: |
|
15
|
15
|
| Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий? | или́ нѣ́сть ми́ лѣ́ть сотвори́ти, є́же хощу́, во свои́хъ ми́? А́ще о́ко твоє́ лука́во є́сть, я́ко а́зъ бла́гъ є́смь? |
|
16
|
16
|
| Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних. | Та́ко бу́дутъ послѣ́дніи пе́рви, и пе́рвіи послѣ́дни: мно́зи бо су́ть зва́ни, ма́ло же избра́нныхъ. |
|
17
|
17
|
| Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм: | И восходя́ Іису́съ во Ієрусали́мъ, поя́тъ обана́десяте ученика́ єди́ны на пути́ и рече́ и́мъ: |
|
18
|
18
|
| ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть; | се́, восхо́димъ во Ієрусали́мъ, и Сы́нъ Человѣ́ческій пре́данъ бу́детъ архієре́ємъ и кни́жникомъ: и осу́дятъ Єго́ на сме́рть, |
|
19
|
19
|
| і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне. | и предадя́тъ Єго́ язы́комъ на поруга́ніє и біє́ніє и пропя́тіє: и въ тре́тій де́нь воскре́снетъ. |
|
20
|
20
|
| Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього. | Тогда́ приступи́ къ Нему́ ма́ти сы́ну Зеведе́ову съ сыно́ма свои́ма, кла́няющися и прося́щи нѣ́что от Него́. |
|
21
|
21
|
| Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм. | О́нъ же рече́ є́й: чесо́ хо́щеши? Глаго́ла єму́: рцы́, да ся́дета сія́ о́ба сы́на моя́, єди́нъ одесну́ю Тебе́, и єди́нъ ошу́юю [Тебе́], во Ца́рствіи Твоє́мъ. |
|
22
|
22
|
| Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо. | Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: не вѣ́ста, чесо́ про́сита: мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же А́зъ и́мамъ пи́ти, или́ креще́ніємъ, и́мже А́зъ креща́юся, крести́тися? Глаго́ласта єму́: мо́жева. |
|
23
|
23
|
| І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм. | И глаго́ла и́ма: ча́шу у́бо Мою́ испіє́та, и креще́ніємъ, и́мже А́зъ креща́юся, и́мате крести́тися: а є́же сѣ́сти одесну́ю Мене́ и ошу́юю Мене́, нѣ́сть Моє́ да́ти, но и́мже угото́вася от Отца́ Моєго́. |
|
24
|
24
|
| Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів. | И слы́шавше де́сять, негодова́ша о обою́ бра́ту. |
|
25
|
25
|
| Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. | Іису́съ же призва́въ и́хъ, рече́: вѣ́сте, я́ко кня́зи язы́къ госпо́дствуютъ и́ми, и вели́цыи облада́ютъ и́ми: |
|
26
|
26
|
| Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. | не та́ко же бу́детъ въ ва́съ: но и́же а́ще хо́щетъ въ ва́съ вя́щшій бы́ти, да бу́детъ ва́мъ слуга́: |
|
27
|
27
|
| І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом. | и и́же а́ще хо́щетъ въ ва́съ бы́ти пе́рвый, бу́ди ва́мъ ра́бъ: |
|
28
|
28
|
| Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох. | я́коже Сы́нъ Человѣ́ческій не пріи́де, да послу́жатъ Єму́, но послужи́ти и да́ти ду́шу Свою́ избавле́ніє за мно́гихъ. |
|
29
|
29
|
| І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу. | И исходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, по Не́мъ и́де наро́дъ мно́гъ. |
|
30
|
30
|
| І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! | И се́, два́ слѣпца́ сѣдя́ща при пути́, слы́шавша, я́ко Іису́съ мимохо́дитъ, возопи́ста, глаго́люща: поми́луй ны́, Го́споди, Сы́не Дави́довъ. |
|
31
|
31
|
| Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! | Наро́дъ же преща́ше и́ма, да умолчи́та: о́на же па́че вопія́ста, глаго́люща: поми́луй ны́, Го́споди, Сы́не Дави́довъ. |
|
32
|
32
|
| Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам? | И воста́въ Іису́съ возгласи́ я́ и рече́: что́ хо́щета, да сотворю́ ва́ма? |
|
33
|
33
|
| Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші. | Глаго́ласта Єму́: Го́споди, да отве́рзетѣся о́чи на́ю. |
|
34
|
34
|
| Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним. | Милосе́рдовавъ же Іису́съ прикосну́ся о́чію и́ма: и а́біє прозрѣ́ста и́ма о́чи, и по Не́мъ идо́ста. |
|
Глава 21
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників | И єгда́ прибли́жишася во Ієрусали́мъ и пріидо́ша въ Виѳсфагі́ю къ горѣ́ Єлео́нстѣй, тогда́ Іису́съ посла́ два́ ученика́, |
|
2
|
2
|
| і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене. | глаго́ля и́ма: иди́та въ ве́сь, я́же пря́мо ва́ма: и а́біє обря́щета осля́ привя́зано, и жребя́ съ ни́мъ: отрѣши́вша приведи́та Ми́: |
|
3
|
3
|
| І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх. | и а́ще ва́ма кто́ рече́тъ что́, рече́та, я́ко Госпо́дь єю́ тре́буєтъ: а́біє же по́слетъ я́. |
|
4
|
4
|
| Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить: | Сіє́ же все́ бы́сть, да сбу́дется рече́нноє проро́комъ, глаго́лющимъ: |
|
5
|
5
|
| скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної. | рцы́те дще́ри Сіо́новѣ: се́, Ца́рь тво́й гряде́тъ тебѣ́ кро́токъ, и всѣ́дъ на осля́ и жребя́, сы́на подъяре́мнича. |
|
6
|
6
|
| Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус: | Ше́дша же ученика́ и сотво́рша, я́коже повелѣ́ и́ма Іису́съ, |
|
7
|
7
|
| привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього. | приведо́ста осля́ и жребя́: и возложи́ша верху́ єю́ ри́зы своя́, и всѣ́де верху́ и́хъ. |
|
8
|
8
|
| Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі. | Мно́жайшіи же наро́ди постила́ху ри́зы своя́ по пути́: друзі́и же рѣ́заху вѣ́тви от дре́въ и постила́ху по пути́. |
|
9
|
9
|
| Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! | Наро́ди же предходя́щіи [ему́] и вслѣ́дствующіи зва́ху, глаго́люще: оса́нна Сы́ну Дави́дову: благослове́нъ Гряды́й во и́мя Госпо́дне: оса́нна въ вы́шнихъ. |
|
10
|
10
|
| І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? | И вше́дшу Єму́ во Ієрусали́мъ, потрясе́ся ве́сь гра́дъ, глаго́ля: кто́ єсть Се́й? |
|
11
|
11
|
| Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського. | Наро́ди же глаго́лаху: Се́й є́сть Іису́съ проро́къ, и́же от Назаре́та Галіле́йска. |
|
12
|
12
|
| І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. | И вни́де Іису́съ въ це́рковь Бо́жію и изгна́ вся́ продаю́щыя и купу́ющыя въ це́ркви, и трапе́зы торжнико́мъ испрове́рже и сѣда́лища продаю́щихъ го́луби, |
|
13
|
13
|
| І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. | и глаго́ла и́мъ: пи́сано є́сть: хра́мъ Мо́й хра́мъ моли́твы нарече́тся: вы́ же сотвори́сте и́ верте́пъ разбо́йникомъ. |
|
14
|
14
|
| І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх. | И приступи́ша къ Нему́ хро́міи и слѣпі́и въ це́ркви: и исцѣли́ и́хъ. |
|
15
|
15
|
| А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились | Ви́дѣв ше же архієре́є и кни́жницы чудеса́, я́же сотвори́, и о́троки зову́щя въ це́ркви и глаго́лющя: оса́нна Сы́ну Дави́дову, негодова́ша |
|
16
|
16
|
| і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу? | и рѣ́ша Єму́: слы́шиши ли, что́ сі́и глаго́лютъ? Іису́съ же рече́ и́мъ: є́й: нѣ́сте ли чли́ николи́же, я́ко изъ у́стъ младе́нецъ и ссу́щихъ соверши́лъ єси́ хвалу́? |
|
17
|
17
|
| І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч. | И оста́вль и́хъ, изы́де во́нъ изъ гра́да въ Виѳа́нію и водвори́ся ту́. |
|
18
|
18
|
| Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів. | У́тру же возвра́щься во гра́дъ, взалка́: |
|
19
|
19
|
| Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла. | и узрѣ́въ смоко́вницу єди́ну при пути́, пріи́де къ не́й, и ничто́же обрѣ́те на не́й, то́кмо ли́ствіє єди́но, и глаго́ла є́й: да николи́же от тебе́ плода́ бу́детъ во вѣ́ки. И а́біє и́зсше смоко́вница. |
|
20
|
20
|
| Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця? | И ви́дѣвше ученицы́ диви́шася, глаго́люще: ка́ко а́біє и́зсше смоко́вница? |
|
21
|
21
|
| Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; | Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ: а́ще и́мате вѣ́ру и не усумните́ся, не то́кмо смоко́вничноє сотворите́, но а́ще и горѣ́ се́й рече́те: дви́гнися и ве́рзися въ мо́ре, бу́детъ: |
|
22
|
22
|
| і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите. | и вся́, єли́ка а́ще воспро́сите въ моли́твѣ вѣ́рующе, пріи́мете. |
|
23
|
23
|
| І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу? | И прише́дшу Єму́ въ це́рковь, приступи́ша къ Нему́ уча́щу архієре́є и ста́рцы людсті́и, глаго́люще: ко́єю вла́стію сія́ твори́ши? И кто́ Ти даде́ вла́сть сію́? |
|
24
|
24
|
| Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю. | Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: вопрошу́ вы и А́зъ сло́во єди́но: є́же а́ще рече́те Мнѣ́, и А́зъ ва́мъ реку́, ко́єю вла́стію сія́ творю́: |
|
25
|
25
|
| Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому? | креще́ніє Іоа́нново отку́ду бѣ́? Съ небесе́ ли, или́ от человѣ́къ? Они́ же помышля́ху въ себѣ́, глаго́люще: а́ще рече́мъ, съ небесе́: рече́тъ на́мъ: почто́ у́бо не вѣ́ровасте єму́? |
|
26
|
26
|
| А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка. | А́ще ли рече́мъ, от человѣ́къ: бои́мся наро́да: вси́ бо и́мутъ Іоа́нна я́ко проро́ка. |
|
27
|
27
|
| І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю. | И отвѣща́вше Іису́сови рѣ́ша: не вѣ́мы. Рече́ и́мъ и То́й: ни А́зъ ва́мъ глаго́лю, ко́єю вла́стію сія́ творю́. |
|
28
|
28
|
| А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму. | Что́ же ся́ ва́мъ мни́тъ? Человѣ́къ нѣ́кій имя́ше два́ сы́на, и прише́дъ къ пе́рвому, рече́: ча́до, иди́ дне́сь, дѣ́лай въ віногра́дѣ моє́мъ. |
|
29
|
29
|
| Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов. | О́нъ же отвѣща́въ рече́: не хощу́: послѣди́ же раска́явся, и́де. |
|
30
|
30
|
| І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов. | И присту́пль къ друго́му, рече́ та́коже. О́нъ же отвѣща́въ рече́: а́зъ, го́споди [иду́]: и не и́де. |
|
31
|
31
|
| Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже. | Кі́й от обою́ сотвори́ во́лю о́тчу? Глаго́лаша Єму́: пе́рвый. Глаго́ла и́мъ Іису́съ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко мытари́ и любодѣ́йцы варя́ютъ вы́ въ Ца́рствіи Бо́жіи: |
|
32
|
32
|
| Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому. | пріи́де бо къ ва́мъ Іоа́ннъ [Крести́тель] путе́мъ пра́веднымъ, и не вѣ́ровасте єму́, мытари́ же и любодѣ́йцы вѣ́роваша єму́: вы́ же ви́дѣвше, не раска́ястеся послѣди́ вѣ́ровати єму́. |
|
33
|
33
|
| Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав. | И́ну при́тчу слы́шите. Человѣ́къ нѣ́кій бѣ́ домови́тъ, и́же насади́ віногра́дъ, и опло́томъ огради́ єго́, и ископа́ въ не́мъ точи́ло, и созда́ сто́лпъ, и вдаде́ и́ дѣ́лателемъ, и отъи́де. |
|
34
|
34
|
| Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди. | Єгда́ же прибли́жися вре́мя плодо́въ, посла́ рабы́ своя́ къ дѣ́лателемъ прія́ти плоды́ єго́: |
|
35
|
35
|
| Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. | и є́мше дѣ́лателе рабо́въ єго́, о́ваго у́бо би́ша, о́ваго же уби́ша, о́ваго же ка́меніємъ поби́ша. |
|
36
|
36
|
| Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само. | Па́ки посла́ и́ны рабы́ мно́жайшя пе́рвыхъ: и сотвори́ша и́мъ та́коже. |
|
37
|
37
|
| Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. | Послѣди́ же посла́ къ ни́мъ сы́на своєго́, глаго́ля: усрамя́тся сы́на моєго́. |
|
38
|
38
|
| Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його. | Дѣ́лателе же ви́дѣвше сы́на, рѣ́ша въ себѣ́: се́й є́сть наслѣ́дникъ: пріиди́те, убіє́мъ єго́ и удержи́мъ достоя́ніє єго́. |
|
39
|
39
|
| І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили. | И є́мше єго́ изведо́ша во́нъ изъ віногра́да и уби́ша. |
|
40
|
40
|
| Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями? | Єгда́ у́бо пріи́детъ господи́нъ віногра́да, что́ сотвори́тъ дѣ́лателемъ тѣ́мъ? |
|
41
|
41
|
| Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно. | Глаго́лаша Єму́: злы́хъ злѣ́ погуби́тъ и́хъ, и віногра́дъ преда́стъ и́нымъ дѣ́лателемъ, и́же воздадя́тъ єму́ плоды́ во времена́ своя́. |
|
42
|
42
|
| Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших. | Глаго́ла и́мъ Іису́съ: нѣ́сте ли чли́ николи́же въ Писа́ніихъ: ка́мень, єго́же не въ ряду́ сотвори́ша зи́ждущіи, се́й бы́сть во главу́ у́гла? От Го́спода бы́сть сіє́, и є́сть ди́вно во о́чію ва́шею . |
|
43
|
43
|
| Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його. | Сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ, я́ко отъи́мется от ва́съ Ца́рствіє Бо́жіє и да́стся язы́ку творя́щему плоды́ єго́: |
|
44
|
44
|
| І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить. | и пады́й на ка́мени се́мъ сокруши́тся: а на не́мже паде́тъ, сотры́єтъ и́. |
|
45
|
45
|
| І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. | И слы́шавше архієре́є и фарісе́є при́тчи Єго́, разумѣ́ша, я́ко о ни́хъ глаго́летъ: |
|
46
|
46
|
| І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка. | и и́щуще Єго́ я́ти, убоя́шася наро́да, поне́же я́ко проро́ка Єго́ имѣ́яху. |
|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав: | И отвѣща́въ Іису́съ, па́ки рече́ и́мъ въ при́тчахъ, глаго́ля: |
|
2
|
2
|
| Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму. | уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє человѣ́ку царю́, и́же сотвори́ бра́ки сы́ну своєму́ |
|
3
|
3
|
| І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти. | и посла́ рабы́ своя́ призва́ти зва́нныя на бра́ки: и не хотя́ху пріити́. |
|
4
|
4
|
| Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля. | Па́ки посла́ и́ны рабы́, глаго́ля: рцы́те зва́ннымъ: се́, обѣ́дъ мо́й угото́вахъ, юнцы́ мои́ и упита́нная исколе́на, и вся́ гото́ва: пріиди́те на бра́ки. |
|
5
|
5
|
| Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги. | Они́ же небре́гше отидо́ша, о́въ у́бо на село́ своє́, о́въ же на ку́пли своя́: |
|
6
|
6
|
| Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх. | про́чіи же є́мше рабо́въ єго́, досади́ша и́мъ и уби́ша и́хъ. |
|
7
|
7
|
| Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє. | И слы́шавъ ца́рь то́й разгнѣ́вася, и посла́въ во́я своя́, погуби́ уби́йцы о́ны и гра́дъ и́хъ зажже́. |
|
8
|
8
|
| Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні. | Тогда́ глаго́ла рабо́мъ свои́мъ: бра́къ у́бо гото́въ є́сть, зва́нніи же не бы́ша досто́йни: |
|
9
|
9
|
| Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля. | иди́те у́бо на исхо́дища путі́й, и єли́цѣхъ а́ще обря́щете, призови́те на бра́ки. |
|
10
|
10
|
| І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми. | И изше́дше раби́ о́ни на распу́тія, собра́ша всѣ́хъ, єли́цѣхъ обрѣто́ша, злы́хъ же и до́брыхъ: и испо́лнися бра́къ возлежа́щихъ. |
|
11
|
11
|
| Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг. | Вше́дъ же ца́рь ви́дѣти возлежа́щихъ, ви́дѣ ту́ человѣ́ка не оболче́на во одѣя́ніє бра́чноє, |
|
12
|
12
|
| І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав. | и глаго́ла єму́: дру́же, ка́ко вше́лъ єси́ сѣ́мо не имы́й одѣя́нія бра́чна? О́нъ же умолча́. |
|
13
|
13
|
| Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. | Тогда́ рече́ ца́рь слуга́мъ: связа́вше єму́ ру́цѣ и но́зѣ, возми́те єго́ и вве́рзите во тму́ кромѣ́шнюю: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ: |
|
14
|
14
|
| Бо багато покликаних, та мало обраних. | мно́зи бо су́ть зва́ни, ма́ло же избра́нныхъ. |
|
15
|
15
|
| Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові. | Тогда́ ше́дше фарісе́є, совѣ́тъ воспрія́ша, я́ко да обольстя́тъ Єго́ сло́вомъ. |
|
16
|
16
|
| І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу. | И посыла́ютъ къ Нему́ ученики́ своя́ со иродіа́ны, глаго́люще: Учи́телю, вѣ́мы, я́ко и́стиненъ єси́, и пути́ Бо́жію вои́стинну учи́ши, и неради́ши ни о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ человѣ́комъ: |
|
17
|
17
|
| Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні? | рцы́ у́бо на́мъ, что́ Ти́ ся мни́тъ? Досто́йно ли є́сть да́ти кинсо́нъ ке́сареви, или́ ни́? |
|
18
|
18
|
| Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри? | Разумѣ́въ же Іису́съ лука́вство и́хъ, рече́: что́ Мя искуша́єте, лицемѣ́ри? |
|
19
|
19
|
| Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій. | покажи́те Ми́ злати́цу кинсо́нную. Они́ же принесо́ша Єму́ пѣ́нязь. |
|
20
|
20
|
| І говорить їм: чиє це зображення і напис? | И глаго́ла и́мъ: чі́й о́бразъ се́й и написа́ніє? |
|
21
|
21
|
| Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. | [И] глаго́лаша Єму́: ке́саревъ. Тогда́ глаго́ла и́мъ: воздади́те у́бо ке́сарева ке́сареви, и Бо́жія Богови. |
|
22
|
22
|
| Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли. | И слы́шавше диви́шася: и оста́вльше Єго́ отидо́ша. |
|
23
|
23
|
| В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його: | Въ то́й де́нь приступи́ша къ Нему́ саддуке́є, и́же глаго́лютъ не бы́ти воскресе́нію, и вопроси́ша Єго́, |
|
24
|
24
|
| Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого. | глаго́люще: Учи́телю, Моисе́й рече́: а́ще кто́ у́мретъ не имы́й ча́дъ, [да] по́йметъ бра́тъ єго́ жену́ єго́ и воскреси́тъ сѣ́мя бра́та своєго́: |
|
25
|
25
|
| Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму. | бѣ́ша же въ на́съ се́дмь бра́тія: и пе́рвый оже́нься у́мре, и не имы́й сѣ́мене, оста́ви жену́ свою́ бра́ту своєму́: |
|
26
|
26
|
| Так само і другий, і третій, навіть до сьомого. | та́кожде же и вторы́й, и тре́тій, да́же до седма́го: |
|
27
|
27
|
| А після всіх померла і жінка. | послѣди́ же всѣ́хъ у́мре и жена́: |
|
28
|
28
|
| Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її. | въ воскресе́ніє у́бо, кото́раго от седми́хъ бу́детъ жена́? Вси́ бо имѣ́ша ю́. |
|
29
|
29
|
| Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої. | Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: прельща́єтеся, не вѣ́дуще Писа́нія, ни си́лы Бо́жія: |
|
30
|
30
|
| Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах. | въ воскресе́ніє бо ни же́нятся, ни посяга́ютъ, но я́ко А́нгели Бо́жіи на небеси́ су́ть: |
|
31
|
31
|
| А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом: | о воскресе́ніи же ме́ртвыхъ нѣ́сте ли чли́ рече́ннаго ва́мъ Бо́гомъ, глаго́лющимъ: |
|
32
|
32
|
| Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих. | А́зъ є́смь Бо́гъ Авраа́мовъ, и Бо́гъ Ісаа́ковъ, и Бо́гъ Іа́ковль? Нѣ́сть Бо́гъ Бо́гъ ме́ртвыхъ, но [Бо́гъ] живы́хъ. |
|
33
|
33
|
| І, чуючи, народ дивувався вченню Його. | И слы́шавше наро́ди дивля́хуся о уче́ніи Єго́. |
|
34
|
34
|
| А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом. | Фарисе́є же слы́шавше, я́ко посрами́ саддуке́и, собра́шася вку́пѣ. |
|
35
|
35
|
| І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: | И вопроси́ єди́нъ от ни́хъ законоучи́тель, искуша́я Єго́ и глаго́ля: |
|
36
|
36
|
| Учителю, яка заповідь найбільша в законі? | Учи́телю, ка́я за́повѣдь бо́лши [е́сть] въ зако́нѣ? |
|
37
|
37
|
| Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. | Іису́съ же рече́ єму́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всѣ́мъ се́рдцемъ твои́мъ, и все́ю душе́ю твоє́ю, и все́ю мы́слію твоє́ю: |
|
38
|
38
|
| Це є перша і найбільша заповідь. | сія́ є́сть пе́рвая и бо́лшая за́повѣдь: |
|
39
|
39
|
| Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. | втора́я же подо́бна є́й: возлю́биши и́скренняго твоєго́ я́ко са́мъ себе́: |
|
40
|
40
|
| На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки. | въ сію́ обою́ за́повѣдію ве́сь зако́нъ и проро́цы ви́сятъ. |
|
41
|
41
|
| Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх: | Собра́вшымся же фарісе́омъ, вопроси́ и́хъ Іису́съ, |
|
42
|
42
|
| що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів. | глаго́ля: что́ ва́мъ мни́тся о Христѣ́? Чі́й є́сть Сы́нъ? Глаго́лаша Єму́: Дави́довъ. |
|
43
|
43
|
| Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи: | Глаго́ла и́мъ: ка́ко у́бо Дави́дъ Ду́хомъ Го́спода Єго́ нарица́єтъ, глаго́ля: |
|
44
|
44
|
| сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх. | рече́ Госпо́дь Го́сподеви моєму́: сѣди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твои́ма? |
|
45
|
45
|
| Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? | А́ще у́бо Дави́дъ нарица́єтъ Єго́ Го́спода, ка́ко Сы́нъ єму́ є́сть? |
|
46
|
46
|
| І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його. | И никто́же можа́ше отвѣща́ти Єму́ словесе́: ниже́ смѣ́яше кто́ от того́ дне́ вопроси́ти Єго́ ктому́. |
|
Глава 23
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
| Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх, | Тогда́ Іису́съ глаго́ла къ наро́домъ и ученико́мъ Свои́мъ, |
|
2
|
2
|
| кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї. | глаго́ля: на Моисе́овѣ сѣда́лищи сѣдо́ша кни́жницы и фарісе́є: |
|
3
|
3
|
| Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять. | вся́ у́бо, єли́ка а́ще реку́тъ ва́мъ блюсти́, соблюда́йте и твори́те: по дѣло́мъ же и́хъ не твори́те: глаго́лютъ бо, и не творя́тъ: |
|
4
|
4
|
| Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх. | связу́ютъ бо бремена́ тя́жка и бѣ́днѣ носи́ма, и возлага́ютъ на плеща́ человѣ́ческа, пе́рстомъ же свои́мъ не хотя́тъ дви́гнути и́хъ. |
|
5
|
5
|
| Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї. | Вся́ же дѣла́ своя́ творя́тъ, да ви́дими бу́дутъ человѣ́ки: разширя́ютъ же храни́лища своя́ и велича́ютъ воскри́лія ри́зъ свои́хъ: |
|
6
|
6
|
| Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах; | лю́бятъ же преждевозлега́нія на ве́черяхъ, и преждесѣда́нія на со́нмищихъ, |
|
7
|
7
|
| і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю! | и цѣлова́нія на то́ржищихъ, и зва́тися от человѣ́къ: учи́телю, учи́телю. |
|
8
|
8
|
| Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель — Христос; усі ж ви — браття. | Вы́ же не нарица́йтеся учи́теліє: єди́нъ бо є́сть ва́шъ Учи́тель, Христо́съ: вси́ же вы́ бра́тія єсте́: |
|
9
|
9
|
| І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах. | и отца́ не зови́те себѣ́ на земли́: єди́нъ бо є́сть Оте́цъ ва́шъ, И́же на небесѣ́хъ: |
|
10
|
10
|
| І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос. | ниже́ нарица́йтеся наста́вницы: єди́нъ бо є́сть Наста́вникъ ва́шъ, Христо́съ. |
|
11
|
11
|
| Більший же з вас нехай буде вам слугою. | Бо́лій же въ ва́съ да бу́детъ ва́мъ слуга́: |
|
12
|
12
|
| Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться. | и́же бо вознесе́тся, смири́тся: и смиря́яйся вознесе́тся. |
|
13
|
13
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти. | Го́ре ва́мъ, кни́жницы и фарісе́є, лицемѣ́ри, я́ко затворя́ете Ца́рствіє Небе́сноє предъ человѣ́ки: вы́ бо не вхо́дите, ни входя́щихъ оставля́ете вни́ти. |
|
14
|
14
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете. | Го́ре ва́мъ, кни́жницы и фарісе́є, лицемѣ́ри, я́ко снѣда́єте до́мы вдови́цъ, и віно́ю дале́че моли́твы творя́ще : сего́ ра́ди ли́шшеє пріи́мете осужде́ніє. |
|
15
|
15
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас. | Го́ре ва́мъ, кни́жницы и фарісе́є, лицемѣ́ри, я́ко прехо́дите мо́ре и су́шу, сотвори́ти єди́наго прише́лца: и єгда́ бу́детъ, творите́ єго́ сы́на геє́нны сугу́бѣйша ва́съ. |
|
16
|
16
|
| Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний. | Го́ре ва́мъ, вожди́ слѣпі́и, глаго́лющіи: и́же а́ще клене́тся це́рковію, ничесо́же є́сть: а и́же клене́тся зла́томъ церко́внымъ, до́лженъ є́сть. |
|
17
|
17
|
| Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото? | Бу́и и слѣпі́и, что́ бо бо́лѣе є́сть, зла́то ли, или́ це́рковь, святя́щая зла́то? |
|
18
|
18
|
| І ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний. | И: и́же а́ще клене́тся олтаре́мъ, ничесо́же є́сть: а и́же клене́тся да́ромъ, и́же верху́ єго́, до́лженъ є́сть. |
|
19
|
19
|
| Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар? | Бу́и и слѣпі́и, что́ бо бо́лѣе, да́ръ ли, или́ олта́рь, святя́й да́ръ? |
|
20
|
20
|
| Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому. | И́же у́бо клене́тся олтаре́мъ, клене́тся и́мъ и су́щимъ верху́ єго́: |
|
21
|
21
|
| І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому. | и и́же клене́тся це́рковію, клене́тся є́ю и Живу́щимъ въ не́й: |
|
22
|
22
|
| І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому. | и клены́йся небесе́мъ клене́тся Престо́ломъ Бо́жіимъ и Сѣдя́щимъ на не́мъ. |
|
23
|
23
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину* з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати. | Го́ре ва́мъ, кни́жницы и фарісе́є, лицемѣ́ри, я́ко одеся́тствуєте мя́тву и ко́пръ и ки́минъ, и оста́висте вя́щшая зако́на, су́дъ и ми́лость и вѣ́ру: сія́ [же] подоба́ше твори́ти, и о́нѣхъ не оставля́ти. |
|
24
|
24
|
| Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте! | Вожди́ слѣпі́и, оцѣжда́ющіи комары́, велблу́ды же пожира́юще. |
|
25
|
25
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди. | Го́ре ва́мъ, кни́жницы и фарісе́є лицемѣ́ри, я́ко очища́єте внѣ́шнеє сткля́ницы и блю́да, внутрьу́ду же су́ть по́лни хище́нія и непра́вды: |
|
26
|
26
|
| Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони. | фарисе́є слѣпы́й, очи́сти пре́жде вну́треннеє сткля́ницы и блю́да, да бу́детъ и внѣ́шнеє и́ма чи́сто. |
|
27
|
27
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти. | Го́ре ва́мъ, кни́жницы и фарісе́є, лицемѣ́ри, я́ко подо́битеся гробо́мъ пова́пленымъ, и́же внѣу́ду у́бо явля́ются красны́, внутрьу́ду же по́лни су́ть косте́й ме́ртвыхъ и вся́кія нечистоты́: |
|
28
|
28
|
| Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня. | та́ко и вы́, внѣу́ду у́бо явля́етеся человѣ́комъ пра́ведни, внутрьу́ду же єсте́ по́лни лицемѣ́рія и беззако́нія. |
|
29
|
29
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам, | Го́ре ва́мъ, кни́жницы и фарісе́є, лицемѣ́ри, я́ко зи́ждете гро́бы проро́ческія, и кра́сите ра́ки пра́ведныхъ, |
|
30
|
30
|
| і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків. | и глаго́лете: а́ще бы́хомъ бы́ли во дни́ оте́цъ на́шихъ, не бы́хомъ у́бо о́бщницы и́мъ бы́ли въ кро́ви проро́къ: |
|
31
|
31
|
| Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків. | тѣ́мже са́ми свидѣ́телствуєте себѣ́, я́ко сы́нове єсте́ изби́вшихъ проро́ки: |
|
32
|
32
|
| І ви доповнюєте міру зла батьків ваших. | и вы́ испо́лните мѣ́ру оте́цъ ва́шихъ. |
|
33
|
33
|
| Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського? | Змія́, порожде́нія єхи́днова, ка́ко убѣжите́ от суда́ [огня́] геє́нскаго? |
|
34
|
34
|
| Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста. | Сего́ ра́ди, се́, А́зъ послю́ къ ва́мъ проро́ки и прему́дры и кни́жники: и от ни́хъ убіє́те и ра́спнете, и от ни́хъ біє́те на со́нмищихъ ва́шихъ, и изжене́те от гра́да во гра́дъ: |
|
35
|
35
|
| Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником. | я́ко да пріи́детъ на вы́ вся́ка кро́вь пра́ведна, пролива́ємая на земли́, от кро́ве А́веля пра́веднаго до кро́ве Заха́ріи сы́на Варахі́ина, єго́же уби́сте между́ це́рковію и олтаре́мъ. |
|
36
|
36
|
| Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей. | Ами́нь глаго́лю ва́мъ: [я́ко] пріи́дутъ вся́ сія́ на ро́дъ се́й. |
|
37
|
37
|
| Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли! | Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, изби́вый проро́ки и ка́меніємъ побива́яй по́сланныя къ тебѣ́, колькра́ты восхотѣ́хъ собра́ти ча́да твоя́, я́коже собира́єтъ ко́кошъ птенцы́ своя́ подъ крилѣ́, и не восхотѣ́сте? |
|
38
|
38
|
| Ось лишається вам дім ваш пустий. | Се́, оставля́ется ва́мъ до́мъ ва́шъ пу́стъ. |
|
39
|
39
|
| Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє! | Глаго́лю бо ва́мъ: [я́ко] не и́мате Мене́ ви́дѣти отсе́лѣ, до́ндеже рече́те: благослове́нъ Гряды́й во и́мя Госпо́дне. |
|
Глава 24
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
| І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму. | И изше́дъ Іису́съ идя́ше от це́ркве. И приступи́ша [къ Нему́] ученицы́ Єго́ показа́ти Єму́ зда́нія церко́вная. |
|
2
|
2
|
| Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано. | Іису́съ же рече́ и́мъ: не ви́дите ли вся́ сія́? Ами́нь глаго́лю ва́мъ, не и́мать оста́ти здѣ́ ка́мень на ка́мени, и́же не разори́тся. |
|
3
|
3
|
| Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку? | Сѣдя́щу же Єму́ на горѣ́ Єлео́нстѣй, приступи́ша къ Нему́ ученицы́ на єди́нѣ, глаго́люще: рцы́ на́мъ, когда́ сія́ бу́дутъ? И что́ є́сть зна́меніє Твоєго́ прише́ствія и кончи́на вѣ́ка? |
|
4
|
4
|
| Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас, | И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: блюди́те, да никто́же ва́съ прельсти́тъ: |
|
5
|
5
|
| бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять. | мно́зи бо пріи́дутъ во и́мя Моє́, глаго́люще: а́зъ є́смь Христо́съ: и мно́ги прельстя́тъ. |
|
6
|
6
|
| Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець. | Услы́шати же и́мате бра́ни и слы́шанія бра́немъ. Зри́те, не ужаса́йтеся, подоба́єтъ бо всѣ́мъ [си́мъ] бы́ти: но не тогда́ є́сть кончи́на. |
|
7
|
7
|
| Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях; | Воста́нетъ бо язы́къ на язы́къ, и ца́рство на ца́рство: и бу́дутъ гла́ди и па́губы и тру́си по мѣ́стомъ: |
|
8
|
8
|
| усе ж це — лиш початок хвороб. | вся́ же сія́ нача́ло болѣ́знемъ. |
|
9
|
9
|
| Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє. | Тогда́ предадя́тъ вы́ въ ско́рби и убію́тъ вы́: и бу́дете ненави́дими всѣ́ми язы́ки и́мене Моєго́ ра́ди. |
|
10
|
10
|
| І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного; | И тогда́ соблазня́тся мно́зи, и дру́гъ дру́га предадя́тъ, и возненави́дятъ дру́гъ дру́га: |
|
11
|
11
|
| і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять; | и мно́зи лжепроро́цы воста́нутъ и прельстя́тъ мно́гія: |
|
12
|
12
|
| і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох. | и за умноже́ніє беззако́нія, изся́кнетъ любы́ мно́гихъ. |
|
13
|
13
|
| Хто ж витерпить до кінця, той спасеться. | Претерпѣ́вый же до конца́, то́й спасе́тся. |
|
14
|
14
|
| І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець! | И проповѣ́стся сіє́ Єва́нгеліє Ца́рствія по все́й вселе́ннѣй, во свидѣ́телство всѣ́мъ язы́комъ: и тогда́ пріи́детъ кончи́на. |
|
15
|
15
|
| Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, — | Єгда́ у́бо у́зрите ме́рзость запустѣ́нія, рече́нную Даніи́ломъ проро́комъ, стоя́щу на мѣ́стѣ святѣ: и́же чте́тъ, да разумѣ́етъ: |
|
16
|
16
|
| тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори. | тогда́ су́щіи во Іуде́и да бѣжа́тъ на го́ры: |
|
17
|
17
|
| І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; | [и] и́же на кро́вѣ, да не схо́дитъ взя́ти я́же въ дому́ єго́: |
|
18
|
18
|
| і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій. | и и́же на селѣ́, да не возврати́тся вспя́ть взя́ти ри́зъ свои́хъ. |
|
19
|
19
|
| Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! | Го́ре же непра́зднымъ и доя́щымъ въ ты́я дни́. |
|
20
|
20
|
| Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу, | Моли́теся же, да не бу́детъ бѣ́гство ва́ше въ зимѣ́, ни въ суббо́ту. |
|
21
|
21
|
| бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде. | Бу́детъ бо тогда́ ско́рбь ве́лія, якова́же не была́ от нача́ла мі́ра досе́лѣ, ниже́ и́мать бы́ти. |
|
22
|
22
|
| І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні. | И а́ще не бы́ша прекрати́лися дні́є о́ны, не бы́ у́бо спасла́ся вся́ка пло́ть: избра́нныхъ же ра́ди прекратя́тся дні́є о́ны. |
|
23
|
23
|
| Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри. | Тогда́ а́ще кто́ рече́тъ ва́мъ: се́, здѣ́ Христо́съ, или́ о́ндѣ: не ими́те вѣ́ры: |
|
24
|
24
|
| Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних. | воста́нутъ бо лжехри́сти и лжепроро́цы и дадя́тъ зна́менія ве́лія и чудеса́, я́коже прельсти́ти, а́ще возмо́жно, и избра́нныя. |
|
25
|
25
|
| Ось Я наперед сказав вам. | Се́, пре́жде рѣ́хъ ва́мъ. |
|
26
|
26
|
| Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри. | А́ще у́бо реку́тъ ва́мъ: се́, въ пусты́ни є́сть, не изыди́те: се́, въ сокро́вищихъ, не ими́те вѣ́ры: |
|
27
|
27
|
| Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського. | я́коже бо мо́лнія исхо́дитъ от восто́къ и явля́ется до за́падъ, та́ко бу́детъ прише́ствіє Сы́на Человѣ́ческаго: |
|
28
|
28
|
| Бо де буде труп, там зберуться орли. | идѣ́же бо а́ще бу́детъ тру́пъ, та́мо соберу́тся орли́. |
|
29
|
29
|
| І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються. | А́біє же, по ско́рби дні́й тѣ́хъ, со́лнце поме́ркнетъ, и луна́ не да́стъ свѣ́та своєго́, и звѣ́зды спаду́тъ съ небесе́, и си́лы небе́сныя подви́гнутся: |
|
30
|
30
|
| І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою. | и тогда́ яви́тся зна́меніє Сы́на Человѣ́ческаго на небеси́: и тогда́ воспла́чутся вся́ колѣ́на земна́я и у́зрятъ Сы́на Человѣ́ческаго гряду́ща на о́блацѣхъ небе́сныхъ съ си́лою и сла́вою мно́гою: |
|
31
|
31
|
| І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх. | и по́слетъ А́нгелы Своя́ съ тру́бнымъ гла́сомъ ве́ліимъ, и соберу́тъ избра́нныя Єго́ от четы́рехъ вѣ́тръ, от коне́цъ небе́съ до коне́цъ и́хъ. |
|
32
|
32
|
| Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. | От смоко́вницы же научи́теся при́тчи: єгда́ уже́ ва́ія єя́ бу́дутъ мла́да, и ли́ствіє прозя́бнетъ, вѣ́дите, я́ко бли́зъ є́сть жа́тва: |
|
33
|
33
|
| Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях. | та́ко и вы́, єгда́ ви́дите сія́ вся́, вѣ́дите, я́ко бли́зъ є́сть, при две́рехъ. |
|
34
|
34
|
| Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. | Ами́нь глаго́лю ва́мъ, не мимои́детъ ро́дъ се́й, до́ндеже вся́ сія́ бу́дутъ: |
|
35
|
35
|
| Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. | не́бо и земля́ мимои́детъ, словеса́ же Моя́ не мимои́дутъ. |
|
36
|
36
|
| Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один. | О дни́ же то́мъ и часѣ́ никто́же вѣ́сть, ни А́нгели небе́сніи, то́кмо Оте́цъ Мо́й єди́нъ: |
|
37
|
37
|
| Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського; | я́коже [бо бы́сть во] дни́ Но́євы, та́ко бу́детъ и прише́ствіє Сы́на Человѣ́ческаго: |
|
38
|
38
|
| бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, | я́коже бо бѣ́ху во дни́ пре́жде пото́па яду́ще и пію́ще, женя́щеся и посяга́юще, до него́же дне́ вни́де Но́є въ ковче́гъ, |
|
39
|
39
|
| і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського. | и не увѣ́дѣша, до́ндеже пріи́де вода́ и взя́тъ вся́: та́ко бу́детъ и прише́ствіє Сы́на Человѣ́ческаго: |
|
40
|
40
|
| Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено; | тогда́ два́ бу́дета на селѣ́: єди́нъ поє́млется, а другі́й оставля́ется: |
|
41
|
41
|
| дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено. | двѣ́ ме́лющѣ въ же́рновахъ: єди́на поє́млется, и єди́на оставля́ется. |
|
42
|
42
|
| Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде. | Бди́те у́бо, я́ко не вѣ́сте, въ кі́й ча́съ Госпо́дь ва́шъ пріи́детъ. |
|
43
|
43
|
| Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. | Сіє́ же вѣ́дите, я́ко а́ще бы вѣ́далъ до́му влады́ка, въ ку́ю стра́жу та́ть пріи́детъ, бдѣ́лъ у́бо бы и не бы́ да́лъ подкопа́ти хра́ма своєго́. |
|
44
|
44
|
| Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський. | Сего́ ра́ди и вы́ бу́дите гото́ви: я́ко, въ о́ньже ча́съ не мните́, Сы́нъ Человѣ́ческій пріи́детъ. |
|
45
|
45
|
| Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно? | Кто́ у́бо є́сть вѣ́рный ра́бъ и му́дрый, єго́же поста́витъ господи́нъ єго́ надъ до́момъ свои́мъ, є́же дая́ти и́мъ пи́щу во вре́мя [и́хъ]? |
|
46
|
46
|
| Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так. | блаже́нъ ра́бъ то́й, єго́же, прише́дъ господи́нъ єго́, обря́щетъ та́ко творя́ща: |
|
47
|
47
|
| Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його. | ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко надъ всѣ́мъ имѣ́ніємъ свои́мъ поста́витъ єго́. |
|
48
|
48
|
| Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій, | А́ще ли же рече́тъ злы́й ра́бъ то́й въ се́рдцы своє́мъ: косни́тъ господи́нъ мо́й пріити́, |
|
49
|
49
|
| і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, — | и на́чнетъ би́ти клевре́ты своя́, я́сти же и пи́ти съ пія́ницами: |
|
50
|
50
|
| то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає. | пріи́детъ господи́нъ раба́ того́ въ де́нь, въ о́ньже не ча́єтъ, и въ ча́съ, въ о́ньже не вѣ́сть, |
|
51
|
51
|
| І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів. | и расте́шетъ єго́ полма́, и ча́сть єго́ съ невѣ́рными положи́тъ: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ. |
|
Глава 25
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
| Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові. | Тогда́ уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє десяти́мъ дѣ́вамъ, я́же прія́ша свѣти́лники своя́ и изыдо́ша въ срѣ́теніє жениху́: |
|
2
|
2
|
| П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні. | пя́ть же бѣ́ от ни́хъ мудры́ и пя́ть юро́дивы. |
|
3
|
3
|
| Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи. | Юро́дивыя же, пріє́мшя свѣти́лники своя́, не взя́ша съ собо́ю єле́а: |
|
4
|
4
|
| Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми. | му́дрыя же прія́ша єле́й въ сосу́дѣхъ со свѣти́лники свои́ми: |
|
5
|
5
|
| А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули. | косня́щу же жениху́, воздрема́шася вся́ и спа́ху. |
|
6
|
6
|
| Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому. | Полу́нощи же во́пль бы́сть: се́, жени́хъ гряде́тъ, исходи́те въ срѣ́теніє єго́. |
|
7
|
7
|
| Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої. | Тогда́ воста́ша вся́ дѣ́вы ты́я и украси́ша свѣти́лники своя́. |
|
8
|
8
|
| Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть. | Юро́дивыя же му́дрымъ рѣ́ша: дади́те на́мъ от єле́а ва́шего, я́ко свѣти́лницы на́ши угаса́ютъ. |
|
9
|
9
|
| А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі. | Отвѣща́ша же му́дрыя, глаго́люща: єда́ ка́ко не доста́нетъ на́мъ и ва́мъ: иди́те же па́че къ продаю́щымъ и купи́те себѣ́. |
|
10
|
10
|
| Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися. | Иду́щымъ же и́мъ купи́ти, пріи́де жени́хъ: и гото́выя внидо́ша съ ни́мъ на бра́ки, и затворе́ны бы́ша две́ри. |
|
11
|
11
|
| Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам. | Послѣди́ же пріидо́ша и про́чыя дѣ́вы, глаго́лющя: го́споди, го́споди, отве́рзи на́мъ. |
|
12
|
12
|
| Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас. | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, не вѣ́мъ ва́съ. |
|
13
|
13
|
| Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде. | Бди́те у́бо, я́ко не вѣ́сте дне́ ни часа́, въ о́ньже Сы́нъ Человѣ́ческій пріи́детъ. |
|
14
|
14
|
| Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє: | Я́коже бо человѣ́къ нѣ́кій отходя́ призва́ своя́ рабы́ и предаде́ и́мъ имѣ́ніє своє́: |
|
15
|
15
|
| одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав. | и о́вому у́бо даде́ пя́ть тала́нтъ, о́вому же два́, о́вому же єди́нъ, кому́ждо проти́ву си́лы єго́: и отъи́де а́біє. |
|
16
|
16
|
| Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів. | Ше́дъ же пріє́мый пя́ть тала́нтъ, дѣ́ла въ ни́хъ и сотвори́ другі́я пя́ть тала́нтъ: |
|
17
|
17
|
| Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два. | та́кожде и и́же два́, приобрѣ́те и то́й друга́я два́: |
|
18
|
18
|
| А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого. | пріє́мый же єди́нъ, ше́дъ вкопа́ [его́] въ зе́млю и скры́ сребро́ господи́на своєго́. |
|
19
|
19
|
| Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту. | По мно́зѣ же вре́мени пріи́де господи́нъ ра́бъ тѣ́хъ и стяза́ся съ ни́ми о словеси́. |
|
20
|
20
|
| Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них. | И присту́пль пя́ть тала́нтъ пріє́мый, принесе́ другі́я пя́ть тала́нтъ, глаго́ля: го́споди, пя́ть тала́нтъ ми́ єси́ пре́далъ: се́, другі́я пя́ть тала́нтъ приобрѣто́хъ и́ми. |
|
21
|
21
|
| Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. | Рече́ же єму́ госпо́дь єго́: до́брѣ, ра́бе благі́й и вѣ́рный: о ма́лѣ бы́лъ єси́ вѣ́ренъ, надъ мно́гими тя́ поста́влю: вни́ди въ ра́дость го́спода твоєго́. |
|
22
|
22
|
| Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них. | Присту́пль же и и́же два́ тала́нта пріє́мый, рече́: го́споди, два́ тала́нта ми́ єси́ пре́далъ: се́, друга́я два́ тала́нта приобрѣто́хъ и́ма. |
|
23
|
23
|
| Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. | Рече́ [же] єму́ госпо́дь єго́: до́брѣ, ра́бе благі́й и вѣ́рный: о ма́лѣ [ми́] бы́лъ єси́ вѣ́ренъ, надъ мно́гими тя́ поста́влю: вни́ди въ ра́дость го́спода твоєго́. |
|
24
|
24
|
| Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; | Присту́пль же и пріє́мый єди́нъ тала́нтъ, рече́: го́споди, вѣ́дяхъ тя́, я́ко же́стокъ єси́ человѣ́къ, жне́ши, идѣ́же не сѣ́ялъ єси́, и собира́єши идѣ́же не расточи́лъ єси́: |
|
25
|
25
|
| і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє. | и убоя́вся, ше́дъ скры́хъ тала́нтъ тво́й въ земли́: [и] се́, и́маши твоє́. |
|
26
|
26
|
| Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; | Отвѣща́въ же госпо́дь єго́ рече́ єму́: лука́вый ра́бе и лѣни́вый, вѣ́дѣлъ єси́, я́ко жну́ идѣ́же не сѣ́яхъ, и собира́ю идѣ́же не расточи́хъ: |
|
27
|
27
|
| тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. | подоба́ше у́бо тебѣ́ вда́ти сребро́ моє́ торжнико́мъ, и прише́дъ а́зъ взя́лъ бы́хъ своє́ съ ли́хвою: |
|
28
|
28
|
| Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. | возми́те у́бо от него́ тала́нтъ и дади́те иму́щему де́сять тала́нтъ: |
|
29
|
29
|
| Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має. | иму́щему бо вездѣ́ дано́ бу́детъ и преизбу́детъ: от неиму́щаго же, и є́же мни́тся имѣ́я, взя́то бу́детъ от него́: |
|
30
|
30
|
| А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! | и неключи́маго раба́ вве́рзите во тму́ кромѣ́шнюю: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ. Сія́ глаго́ля возгласи́: имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ. |
|
31
|
31
|
| Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, | Єгда́ же пріи́детъ Сы́нъ Человѣ́ческій въ сла́вѣ Своє́й и вси́ святі́и А́нгели съ Ни́мъ, тогда́ ся́детъ на престо́лѣ сла́вы Своєя́, |
|
32
|
32
|
| і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. | и соберу́тся предъ Ни́мъ вси́ язы́цы: и разлучи́тъ и́хъ дру́гъ от дру́га, я́коже па́стырь разлуча́єтъ о́вцы от ко́злищъ: |
|
33
|
33
|
| І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч. | и поста́витъ о́вцы одесну́ю Себе́, а ко́злища ошу́юю. |
|
34
|
34
|
| Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. | Тогда́ рече́тъ Ца́рь су́щымъ одесну́ю Єго́: пріиди́те, благослове́нніи Отца́ Моєго́, наслѣ́дуйте угото́ванноє ва́мъ Ца́рствіє от сложе́нія мі́ра: |
|
35
|
35
|
| Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; | взалка́хся бо, и да́сте Ми́ я́сти: возжада́хся, и напои́сте Мя́: стра́ненъ бѣ́хъ, и введо́сте Мене́: |
|
36
|
36
|
| був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. | на́гъ, и одѣ́ясте Мя́: бо́ленъ, и посѣти́сте Мене́: въ темни́цѣ бѣ́хъ, и пріидо́сте ко Мнѣ́. |
|
37
|
37
|
| Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! | Тогда́ отвѣща́ютъ Єму́ пра́ведницы, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя́ ви́дѣхомъ а́лчуща, и напита́хомъ? Или́ жа́ждуща, и напои́хомъ? |
|
38
|
38
|
| Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? | Когда́ же Тя́ ви́дѣхомъ стра́нна, и введо́хомъ? Или́ на́га, и одѣ́яхомъ? |
|
39
|
39
|
| Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? | Когда́ же Тя́ ви́дѣхомъ боля́ща, или́ въ темни́цѣ, и пріидо́хомъ къ Тебѣ́? |
|
40
|
40
|
| І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. | И отвѣща́въ Ца́рь рече́тъ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, поне́же сотвори́сте єди́ному си́хъ бра́тій Мои́хъ ме́ншихъ, Мнѣ́ сотвори́сте. |
|
41
|
41
|
| Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. | Тогда́ рече́тъ и су́щымъ ошу́юю [Єго́]: иди́те от Мене́, прокля́тіи, во о́гнь вѣ́чный, угото́ванный діа́волу и а́ггеломъ єго́: |
|
42
|
42
|
| Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; | взалка́хся бо, и не да́сте Ми́ я́сти: возжада́хся, и не напои́сте Мене́: |
|
43
|
43
|
| був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. | стра́ненъ бѣ́хъ, и не введо́сте Мене́: на́гъ, и не одѣ́ясте Мене́: бо́ленъ и въ темни́цѣ, и не посѣти́сте Мене́. |
|
44
|
44
|
| Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? | Тогда́ отвѣща́ютъ Єму́ и ті́и, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя́ ви́дѣхомъ а́лчуща, или́ жа́ждуща, или́ стра́нна, или́ на́га, или́ бо́льна, или́ въ темни́цѣ, и не послужи́хомъ Тебѣ́? |
|
45
|
45
|
| Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. | Тогда́ отвѣща́єтъ и́мъ, глаго́ля: ами́нь глаго́лю ва́мъ, поне́же не сотвори́сте єди́ному си́хъ ме́ншихъ, ни Мнѣ́ сотвори́сте. |
|
46
|
46
|
| І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне. | И и́дутъ сі́и въ му́ку вѣ́чную, пра́ведницы же въ живо́тъ вѣ́чный. |
|
Глава 26
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
| Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм: | И бы́сть, єгда́ сконча́ Іису́съ вся́ словеса́ сія́, рече́ ученико́мъ Свои́мъ: |
|
2
|
2
|
| ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття. | вѣ́сте, я́ко по двою́ дню́ Па́сха бу́детъ, и Сы́нъ Человѣ́ческій пре́данъ бу́детъ на пропя́тіє. |
|
3
|
3
|
| Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа, | Тогда́ собра́шася архієре́є и кни́жницы и ста́рцы людсті́и во дво́ръ архієре́овъ, глаго́лемаго Каіа́фы, |
|
4
|
4
|
| і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. | и совѣща́ша, да Іису́са ле́стію и́мутъ и убію́тъ: |
|
5
|
5
|
| Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі. | глаго́лаху же: но не въ пра́здникъ, да не молва́ бу́детъ въ лю́дехъ. |
|
6
|
6
|
| Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, | Іису́су же бы́вшу въ Виѳа́ніи, въ дому́ Си́мона прокаже́ннаго, |
|
7
|
7
|
| підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову. | приступи́ къ Нему́ жена́, сткля́ницу ми́ра иму́щи многоцѣ́ннаго, и возлива́ше на главу́ Єго́ возлежа́ща. |
|
8
|
8
|
| Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство? | Ви́дѣвше же ученицы́ Єго́ негодова́ша, глаго́люще: чесо́ ра́ди ги́бель сія́ [бы́сть]? |
|
9
|
9
|
| Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим. | можа́ше бо сіє́ ми́ро продано́ бы́ти на мно́зѣ и да́тися ни́щымъ. |
|
10
|
10
|
| Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене. | Разумѣ́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: что́ тружда́єте жену́? Дѣ́ло бо добро́ содѣ́ла о Мнѣ́: |
|
11
|
11
|
| Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. | всегда́ бо ни́щыя и́мате съ собо́ю, Мене́ же не всегда́ и́мате: |
|
12
|
12
|
| Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала. | возлія́вши бо сія́ ми́ро сіє́ на тѣ́ло Моє́, на погребе́ніє Мя́ сотвори́: |
|
13
|
13
|
| Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її. | ами́нь глаго́лю ва́мъ: идѣ́же а́ще проповѣ́дано бу́детъ Єва́нгеліє сіє́ во все́мъ мі́рѣ, рече́тся и є́же сотвори́ сія́, въ па́мять єя́. |
|
14
|
14
|
| Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників | Тогда́ ше́дъ єди́нъ от обоюна́десяте, глаго́лемый Іу́да Іскаріо́тскій, ко архієре́омъ, |
|
15
|
15
|
| і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. | рече́: что́ ми хо́щете да́ти, и а́зъ ва́мъ преда́мъ Єго́? Они́ же поста́виша єму́ три́десять сре́бреникъ: |
|
16
|
16
|
| І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його. | и отто́лѣ иска́ше удо́бна вре́мене, да Єго́ преда́стъ. |
|
17
|
17
|
| Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску? | Въ пе́рвый же де́нь опрѣсно́чный приступи́ша ученицы́ ко Іису́су, глаго́люще Єму́: гдѣ́ хо́щеши угото́ваємъ Ти́ я́сти па́сху? |
|
18
|
18
|
| Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми. | О́нъ же рече́: иди́те во гра́дъ ко о́нсицѣ, и рцы́те єму́: Учи́тель глаго́летъ: вре́мя Моє́ бли́зъ є́сть: у тебе́ сотворю́ па́сху со ученики́ Мои́ми. |
|
19
|
19
|
| Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску. | И сотвори́ша ученицы́, я́коже повелѣ́ и́мъ Іису́съ, и угото́ваша па́сху. |
|
20
|
20
|
| Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками. | Ве́черу же бы́вшу, возлежа́ше со обѣмана́десяте ученико́ма: |
|
21
|
21
|
| І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене. | и яду́щымъ и́мъ, рече́: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко єди́нъ от ва́съ преда́стъ Мя́. |
|
22
|
22
|
| Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи? | И скорбя́ще зѣло́, нача́ша глаго́лати Єму́ єди́нъ кі́йждо и́хъ: єда́ а́зъ є́смь, Го́споди? |
|
23
|
23
|
| Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене. | О́нъ же отвѣща́въ рече́: омочи́вый со Мно́ю въ соли́ло ру́ку, то́й Мя́ преда́стъ: |
|
24
|
24
|
| Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. | Сы́нъ у́бо Человѣ́ческій и́детъ, я́коже є́сть пи́сано о Не́мъ: го́ре же человѣ́ку тому́, и́мже Сы́нъ Человѣ́ческій преда́стся: добро́ бы бы́ло єму́, а́ще не бы́ роди́лся человѣ́къ то́й. |
|
25
|
25
|
| При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав. | Отвѣща́въ же Іу́да предая́й Єго́, рече́: єда́ а́зъ є́смь, Равви́? Глаго́ла єму́: ты́ ре́клъ єси́. |
|
26
|
26
|
| І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. | Яду́щымъ же и́мъ, пріє́мь Іису́съ хлѣ́бъ и благослови́въ преломи́, и дая́ше ученико́мъ, и рече́: пріими́те, яди́те: сіє́ є́сть Тѣ́ло Моє́. |
|
27
|
27
|
| І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, | И пріє́мъ ча́шу и хвалу́ возда́въ, даде́ и́мъ, глаго́ля: пі́йте от нея́ вси́: |
|
28
|
28
|
| бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. | сія́ бо є́сть Кро́вь Моя́, Но́ваго Завѣ́та, я́же за мно́гія излива́єма во оставле́ніє грѣхо́въ. |
|
29
|
29
|
| Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого. | Глаго́лю же ва́мъ, я́ко не и́мамъ пи́ти отны́нѣ от сего́ плода́ ло́знаго, до дне́ того́, єгда́ є́ пію́ съ ва́ми но́во во Ца́рствіи Отца́ Моєго́. |
|
30
|
30
|
| І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. | И воспѣ́вше изыдо́ша въ го́ру Єлео́нску. |
|
31
|
31
|
| Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари. | Тогда́ глаго́ла и́мъ Іису́съ: вси́ вы́ соблазните́ся о Мнѣ́ въ но́щь сію́: пи́сано бо є́сть: поражу́ па́стыря, и разы́дутся о́вцы ста́да: |
|
32
|
32
|
| По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї. | по воскресе́ніи же Моє́мъ варя́ю вы́ въ Галіле́и. |
|
33
|
33
|
| Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь. | Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́ Єму́: а́ще и вси́ соблазня́тся о Тебѣ́, а́зъ никогда́же соблажню́ся. |
|
34
|
34
|
| Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. | Рече́ єму́ Іису́съ: ами́нь глаго́лю тебѣ́, я́ко въ сію́ но́щь, пре́жде да́же але́кторъ не возгласи́тъ, трикра́ты отве́ржешися Мене́. |
|
35
|
35
|
| Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики. | Глаго́ла єму́ Пе́тръ: а́ще ми́ є́сть и умре́ти съ Тобо́ю, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде и вси́ ученицы́ рѣ́ша. |
|
36
|
36
|
| Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там. | Тогда́ пріи́де съ ни́ми Іису́съ въ ве́сь, нарица́ємую Геѳсима́ніа, и глаго́ла ученико́мъ: сѣди́те ту́, до́ндеже ше́дъ помолю́ся та́мо. |
|
37
|
37
|
| І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити. | И поє́мъ Петра́ и о́ба сы́на Зеведе́ова, нача́тъ скорбѣ́ти и тужи́ти. |
|
38
|
38
|
| Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною. | Тогда́ глаго́ла и́мъ Іису́съ: приско́рбна є́сть душа́ Моя́ до сме́рти: пожди́те здѣ́ и бди́те со Мно́ю. |
|
39
|
39
|
| І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти. | И преше́дъ ма́ло, паде́ на лицы́ Своє́мъ, моля́ся и глаго́ля: О́тче Мо́й, а́ще возмо́жно є́сть, да мимои́детъ от Мене́ ча́ша сія́: оба́че не я́коже А́зъ хощу́, но я́коже Ты́. |
|
40
|
40
|
| І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? | И прише́дъ ко ученико́мъ, и обрѣ́те и́хъ спя́щихъ, и глаго́ла Петро́ви: та́ко ли не возмого́сте єди́наго часа́ побдѣ́ти со Мно́ю? |
|
41
|
41
|
| Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. | Бди́те и моли́теся, да не вни́дете въ напа́сть: ду́хъ у́бо бо́дръ, пло́ть же немощна́. |
|
42
|
42
|
| Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя. | Па́ки втори́цею ше́дъ помоли́ся, глаго́ля: О́тче Мо́й, а́ще не мо́жетъ сія́ ча́ша мимоити́ от Мене́, а́ще не пію́ єя́, бу́ди во́ля Твоя́. |
|
43
|
43
|
| І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли. | И прише́дъ обрѣ́те и́хъ па́ки спя́щихъ: бѣ́ста бо и́мъ о́чи отяготѣ́нѣ. |
|
44
|
44
|
| І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово. | И оста́вль и́хъ, ше́дъ па́ки, помоли́ся трети́цею, то́жде сло́во ре́къ. |
|
45
|
45
|
| Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників. | Тогда́ пріи́де ко ученико́мъ Свои́мъ и глаго́ла и́мъ: спи́те про́чеє и почива́йте: се́, прибли́жися ча́съ, и Сы́нъ Человѣ́ческій предає́тся въ ру́ки грѣ́шниковъ: |
|
46
|
46
|
| Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене. | воста́ните, и́демъ: се́, прибли́жися предая́й Мя́. |
|
47
|
47
|
| І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських. | И єще́ Єму́ глаго́лющу, се́, Іу́да, єди́нъ от обоюна́десяте, пріи́де, и съ ни́мъ наро́дъ мно́гъ со ору́жіємъ и дреко́льми, от архієре́й и ста́рецъ людски́хъ. |
|
48
|
48
|
| Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його. | Предая́й же Єго́ даде́ и́мъ зна́меніє, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, То́й є́сть: ими́те Єго́. |
|
49
|
49
|
| І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його. | И а́біє присту́пль ко Іису́сови, рече́: ра́дуйся, Равви́. И облобыза́ Єго́. |
|
50
|
50
|
| Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його. | Іису́съ же рече́ єму́: дру́же, [твори́,] на не́же єси́ прише́лъ . Тогда́ присту́пльше возложи́ша ру́цѣ на Іису́са и я́ша Єго́. |
|
51
|
51
|
| І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо. | И се́, єди́нъ от су́щихъ со Іису́сомъ, просте́ръ ру́ку, извлече́ но́жъ сво́й, и уда́ри раба́ архієре́ова, и урѣ́за єму́ у́хо. |
|
52
|
52
|
| Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть; | Тогда́ глаго́ла єму́ Іису́съ: возврати́ но́жъ тво́й въ мѣ́сто єго́: вси́ бо пріє́мшіи но́жъ ноже́мъ поги́бнутъ: |
|
53
|
53
|
| чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів? | или́ мни́тся ти́, я́ко не могу́ ны́нѣ умоли́ти Отца́ Моєго́, и предста́витъ Ми́ вя́щше не́же двана́десяте легео́на А́нгелъ? |
|
54
|
54
|
| Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути? | Ка́ко у́бо сбу́дутся Писа́нія, я́ко та́ко подоба́єтъ бы́ти? |
|
55
|
55
|
| Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене. | Въ то́й ча́съ рече́ Іису́съ наро́домъ: я́ко на разбо́йника ли изыдо́сте со ору́жіємъ и дреко́льми я́ти Мя́? По вся́ дни́ при ва́съ сѣдѣ́хъ учя́ въ це́ркви, и не я́сте Мене́. |
|
56
|
56
|
| Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися. | Се́ же все́ бы́сть, да сбу́дутся Писа́нія проро́ческая. Тогда́ ученицы́ вси́ оста́вльше Єго́ бѣжа́ша. |
|
57
|
57
|
| А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини. | [Во́ини] же є́мше Іису́са ведо́ша къ Каіа́фѣ архієре́ови, идѣ́же кни́жницы и ста́рцы собра́шася. |
|
58
|
58
|
| Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець. | Пе́тръ же идя́ше по Не́мъ издале́ча до двора́ архієре́ова: и вше́дъ вну́трь, сѣдя́ше со слуга́ми, ви́дѣти кончи́ну. |
|
59
|
59
|
| Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його, | Архієре́є же и ста́рцы и со́нмъ ве́сь иска́ху лжесвидѣ́телства на Іису́са, я́ко да убію́тъ Єго́, |
|
60
|
60
|
| і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки | и не обрѣта́ху: и мно́гимъ лжесвидѣ́телемъ присту́пльшымъ, не обрѣто́ша. По́слѣжде же приступи́вша два́ лжесвидѣ́теля, |
|
61
|
61
|
| і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його. | рѣ́ста: Се́й рече́: могу́ разори́ти це́рковь Бо́жію и треми́ де́нми созда́ти ю́. |
|
62
|
62
|
| І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать? | И воста́въ архієре́й рече́ Єму́: ничесо́же ли отвѣщава́єши, что́ сі́и на Тя́ свидѣ́телствуютъ? |
|
63
|
63
|
| Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? | Іису́съ же молча́ше. И отвѣща́въ архієре́й рече́ Єму́: заклина́ю Тя́ Бо́гомъ живы́мъ, да рече́ши на́мъ, а́ще Ты́ єси́ Христо́съ, Сы́нъ Бо́жій? |
|
64
|
64
|
| Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних. | Глаго́ла єму́ Іису́съ: ты́ ре́клъ єси́: оба́че глаго́лю ва́мъ: отсе́лѣ у́зрите Сы́на Человѣ́ческаго сѣдя́ща одесну́ю си́лы и гряду́ща на о́блацѣхъ небе́сныхъ. |
|
65
|
65
|
| Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його! | Тогда́ архієре́й растерза́ ри́зы своя́, глаго́ля, я́ко хулу́ глаго́ла: что́ єще́ тре́буємъ свидѣ́телей? Се́, ны́нѣ слы́шасте хулу́ Єго́: |
|
66
|
66
|
| Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті. | что́ ва́мъ мни́тся? Они́ же отвѣща́вше рѣ́ша: пови́ненъ є́сть сме́рти. |
|
67
|
67
|
| Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках | Тогда́ заплева́ша лице́ Єго́ и па́кости Єму́ дѣ́яху : о́віи же за лани́ту уда́риша , |
|
68
|
68
|
| і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе? | глаго́люще: прорцы́ на́мъ, Христе́, кто́ є́сть ударе́й Тя́? |
|
69
|
69
|
| Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським. | Пе́тръ же внѣ́ сѣдя́ше во дворѣ́. И приступи́ къ нему́ єди́на рабы́ня, глаго́лющи: и ты́ бы́лъ єси́ со Іису́сомъ Галіле́йскимъ. |
|
70
|
70
|
| Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш. | О́нъ же отве́ржеся предъ всѣ́ми, глаго́ля: не вѣ́мъ, что́ глаго́леши. |
|
71
|
71
|
| Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм. | Изше́дшу же єму́ ко врато́мъ, узрѣ́ єго́ друга́я, и глаго́ла су́щымъ та́мо: и се́й бѣ́ со Іису́сомъ Назоре́омъ. |
|
72
|
72
|
| І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка. | И па́ки отве́ржеся съ кля́твою, я́ко не зна́ю Человѣ́ка. |
|
73
|
73
|
| Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе. | Пома́лѣ же приступи́вше стоя́щіи, рѣ́ша Петро́ви: вои́стинну и ты́ от ни́хъ єси́, и́бо бесѣ́да твоя́ я́вѣ тя́ твори́тъ. |
|
74
|
74
|
| Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень. | Тогда́ нача́тъ роти́тися и кля́тися, я́ко не зна́ю Человѣ́ка. И а́біє пѣ́тель возгласи́. |
|
75
|
75
|
| І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко. | И помяну́ Пе́тръ глаго́лъ Іису́совъ, рече́нный єму́, я́ко пре́жде да́же пѣ́тель не возгласи́тъ, трикра́ты отве́ржешися Мене́. И изше́дъ во́нъ пла́кася го́рько. |
|
Глава 27
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
| Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його. | У́тру же бы́вшу, совѣ́тъ сотвори́ша вси́ архієре́є и ста́рцы людсті́и на Іису́са, я́ко уби́ти Єго́: |
|
2
|
2
|
| І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю. | и связа́вше Єго́ ведо́ша и преда́ша Єго́ Понті́йскому Піла́ту иге́мону. |
|
3
|
3
|
| Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, | Тогда́ ви́дѣвъ Іу́да преда́вый Єго́, я́ко осуди́ша Єго́, раска́явся возврати́ три́десять сре́бреники архієре́ємъ и ста́рцемъ, |
|
4
|
4
|
| кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам. | глаго́ля: согрѣши́хъ преда́въ кро́вь непови́нную. Они́ же рѣ́ша: что́ єсть на́мъ? Ты́ у́зриши. |
|
5
|
5
|
| І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився. | И пове́ргъ сре́бреники въ це́ркви, отъи́де: и ше́дъ удави́ся. |
|
6
|
6
|
| Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови. | Архієре́є же пріє́мше сре́бреники, рѣ́ша: недосто́йно є́сть вложи́ти и́хъ въ корва́ну, поне́же цѣна́ кро́ве є́сть. |
|
7
|
7
|
| І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх. | Совѣ́тъ же сотво́рше, купи́ша и́ми село́ скуде́льничо, въ погреба́ніє стра́ннымъ: |
|
8
|
8
|
| Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня. | тѣ́мже нарече́ся село́ то́ село́ кро́ве, до сего́ дне́: |
|
9
|
9
|
| Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, | тогда́ сбы́стся рече́нноє Ієремі́ємъ проро́комъ, глаго́лющимъ: и прія́ша три́десять сре́бреникъ, цѣ́ну Цѣне́ннаго, Єго́же цѣни́ша от сыно́въ Изра́илевъ, |
|
10
|
10
|
| і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь. | и да́ша я́ на село́ скуде́льничо, я́коже сказа́ мнѣ́ Госпо́дь. |
|
11
|
11
|
| Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш. | Іису́съ же ста́ предъ иге́мономъ. И вопроси́ Єго́ иге́монъ, глаго́ля: Ты́ ли єси́ Ца́рь Іуде́йскій? Іису́съ же рече́ єму́: ты́ глаго́леши. |
|
12
|
12
|
| І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав. | И єгда́ На́нь глаго́лаху архієре́є и ста́рцы, ничесо́же отвѣщава́ше. |
|
13
|
13
|
| Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе? | Тогда́ глаго́ла Єму́ Піла́тъ: не слы́шиши ли, коли́ка на Тя́ свидѣ́телствуютъ? |
|
14
|
14
|
| І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався. | И не отвѣща́ єму́ ни къ єди́ному глаго́лу, я́ко диви́тися иге́мону зѣло́. |
|
15
|
15
|
| На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли. | На [вся́къ] же пра́здникъ обы́чай бѣ́ иге́мону отпуща́ти єди́наго наро́ду свя́зня, єго́же хотя́ху: |
|
16
|
16
|
| Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою. | имя́ху же тогда́ свя́зана наро́чита, глаго́лемаго Вара́вву: |
|
17
|
17
|
| Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом? | собра́в шымся же и́мъ, рече́ и́мъ Піла́тъ: кого́ хо́щете [от обою́] отпущу́ ва́мъ: Вара́вву ли, или́ Іису́са глаго́лемаго Христа́? |
|
18
|
18
|
| Бо знав, що видали Його через заздрощі. | Вѣ́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́. |
|
19
|
19
|
| Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього. | Сѣдя́щу же єму́ на суди́щи, посла́ къ нему́ жена́ єго́, глаго́лющи: ничто́же тебѣ́ и Пра́веднику Тому́: мно́го бо пострада́хъ дне́сь во снѣ́ Єго́ ра́ди. |
|
20
|
20
|
| Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити. | Архієре́є же и ста́рцы наусти́ша наро́ды, да испро́сятъ Ва́равву, Іису́са же погубя́тъ. |
|
21
|
21
|
| Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. | Отвѣща́въ же иге́монъ рече́ и́мъ: кого́ хо́щете от обою́ отпущу́ ва́мъ? Они́ же рѣ́ша: Вара́вву. |
|
22
|
22
|
| Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий. | Глаго́ла и́мъ Піла́тъ: что́ у́бо сотворю́ Іису́су глаго́лемому Христу́? Глаго́лаша єму́ вси́: да ра́спятъ бу́детъ. |
|
23
|
23
|
| Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий. | Иге́монъ же рече́: ко́є у́бо зло́ сотвори́? Они́ же и́злиха вопія́ху, глаго́люще: да про́пятъ бу́детъ. |
|
24
|
24
|
| Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви. | Ви́дѣвъ же Піла́тъ, я́ко ничто́же успѣва́єтъ, но па́че молва́ быва́єтъ, пріє́мь во́ду, умы́ ру́цѣ предъ наро́домъ, глаго́ля: непови́ненъ є́смь от кро́ве Пра́веднаго Сего́: вы́ у́зрите. |
|
25
|
25
|
| Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших. | И отвѣща́вше вси́ лю́діє рѣ́ша: кро́вь Єго́ на на́съ и на ча́дѣхъ на́шихъ. |
|
26
|
26
|
| Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. | Тогда́ отпусти́ и́мъ Вара́вву: Іису́са же би́въ предаде́ [и́мъ], да Єго́ про́пнутъ. |
|
27
|
27
|
| Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів | Тогда́ во́ини иге́моновы, пріє́мше Іису́са на суди́ще, собра́ша На́нь все́ мно́жество во́инъ: |
|
28
|
28
|
| і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю; | и совле́кше Єго́, одѣ́яша Єго́ хлами́дою червле́ною: |
|
29
|
29
|
| і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський! | и спле́тше вѣне́цъ от те́рнія, возложи́ша на главу́ Єго́, и тро́сть въ десни́цу Єго́: и покло́ншеся на колѣ́ну предъ Ни́мъ руга́хуся Єму́, глаго́люще: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йскій. |
|
30
|
30
|
| І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові. | И плю́нувше На́нь, прія́ша тро́сть и бія́ху по главѣ́ Єго́. |
|
31
|
31
|
| А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття. | И єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша съ Него́ багряни́цу и облеко́ша Єго́ въ ри́зы Єго́: и ведо́ша Єго́ на пропя́тіє. |
|
32
|
32
|
| Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його. | Исходя́ще же обрѣто́ша человѣ́ка Кирине́йска, и́менемъ Си́мона: и сему́ задѣ́ша понести́ кре́стъ Єго́. |
|
33
|
33
|
| І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце, | И прише́дше на мѣ́сто нарица́ємоє Голго́ѳа, є́же є́сть глаго́лемо Кра́нієво мѣ́сто, |
|
34
|
34
|
| дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити. | да́ша єму́ пи́ти о́цетъ съ же́лчію смѣ́шенъ: и вку́шь, не хотя́ше пи́ти. |
|
35
|
35
|
| Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб; | Распе́ншіи же Єго́ раздѣли́ша ри́зы Єго́, ве́ргше жре́бія: |
|
36
|
36
|
| І, сидячи, стерегли Його там. | и сѣдя́ще стрежа́ху Єго́ ту́: |
|
37
|
37
|
| І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський. | и возложи́ша верху́ главы́ Єго́ вину́ Єго́ напи́сану: Се́й є́сть Іису́съ, Ца́рь Іуде́йскій. |
|
38
|
38
|
| Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. | Тогда́ распя́ша съ Ни́мъ два́ разбо́йника: єди́наго о десну́ю, и єди́наго о шу́юю. |
|
39
|
39
|
| Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми | Мимоходя́щіи же ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свои́ми |
|
40
|
40
|
| і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста. | и глаго́люще: Разоря́яй це́рковь и треми́ де́нми Созида́яй, спаси́ся Са́мъ: а́ще Сы́нъ єси́ Бо́жій, сни́ди со кре́ста́. |
|
41
|
41
|
| Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: | Та́кожде же и архієре́є руга́ющеся съ кни́жники и ста́рцы [и фарісе́и], глаго́лаху: |
|
42
|
42
|
| інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього; | ины́я спасе́, Себе́ ли не мо́жетъ спасти́? А́ще Ца́рь Изра́илевъ є́сть, да сни́детъ ны́нѣ со кре́ста́, и вѣ́руємъ въ Него́: |
|
43
|
43
|
| уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий. | упова́ на Бо́га: да изба́витъ ны́нѣ Єго́, а́ще хо́щетъ Єму́. Рече́ бо, я́ко Бо́жій є́смь Сы́нъ. |
|
44
|
44
|
| Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його. | То́жде же и разбо́йника распя́тая съ Ни́мъ поноша́ста Єму́. |
|
45
|
45
|
| З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої. | От шеста́го же часа́ тма́ бы́сть по все́й земли́ до часа́ девя́таго: |
|
46
|
46
|
| А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? | о девя́тѣмъ же часѣ́ возопи́ Іису́съ гла́сомъ ве́ліимъ, глаго́ля: Илі́, Илі́, ліма́ савахѳані? Є́же є́сть, Бо́же Мо́й, Бо́же Мо́й, вску́ю Мя́ єси́ оста́вилъ? |
|
47
|
47
|
| Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю. | Нѣ́цыи же от ту́ стоя́щихъ слы́шавше глаго́лаху, я́ко Илію́ глаша́єтъ Се́й. |
|
48
|
48
|
| І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити. | И а́біє те́къ єди́нъ от ни́хъ, и пріє́мь гу́бу, испо́лнивъ же о́цта, и вонзе́ на тро́сть, напая́ше Єго́. |
|
49
|
49
|
| А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його. | Про́чіи же глаго́лаху: оста́ви, да ви́димъ, а́ще пріи́детъ Иліа́ спасти́ Єго́. |
|
50
|
50
|
| Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух. | Іису́съ же, па́ки возопи́въ гла́сомъ ве́ліимъ, испусти́ ду́хъ. |
|
51
|
51
|
| І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу; | И се́, завѣ́са церко́вная раздра́ся на дво́є съ вы́шняго кра́я до ни́жняго: и земля́ потрясе́ся: и ка́меніє распаде́ся: |
|
52
|
52
|
| і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли | и гро́би отверзо́шася: и мно́га тѣлеса́ усо́пшихъ святы́хъ воста́ша: |
|
53
|
53
|
| і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом. | и изше́дше изъ гро́бъ, по воскресе́ніи Єго́, внидо́ша во святы́й гра́дъ и яви́шася мно́зѣмъ. |
|
54
|
54
|
| Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий. | Со́тникъ же и и́же съ ни́мъ стрегу́щіи Іису́са, ви́дѣвше тру́съ и бы́вшая, убоя́шася зѣло́, глаго́люще: вои́стинну Бо́жій Сы́нъ бѣ́ Се́й. |
|
55
|
55
|
| Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому; | Бя́ху же ту́ и жены́ мно́ги издале́ча зря́щя, я́же идо́ша по Іису́сѣ от Галіле́и, служа́щя Єму́: |
|
56
|
56
|
| між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих. | въ ни́хже бѣ́ Марі́а Магдали́на, и Марі́а Іа́кова и Іосі́и ма́ти, и ма́ти сы́ну Зеведе́ову. |
|
57
|
57
|
| Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса. | По́здѣ же бы́вшу, пріи́де человѣ́къ бога́тъ от Аримаѳе́а, и́менемъ Іо́сифъ, и́же и са́мъ учи́ся у Іису́са: |
|
58
|
58
|
| Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло. | се́й присту́пль къ Піла́ту, проси́ тѣлесе́ Іису́сова. Тогда́ Піла́тъ повелѣ́ да́ти тѣ́ло. |
|
59
|
59
|
| І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею | И пріє́мь тѣ́ло Іо́сифъ, обви́тъ є́ плащани́цею чи́стою |
|
60
|
60
|
| і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов. | и положи́ є́ въ но́вѣмъ своє́мъ гро́бѣ, єго́же изсѣче́ въ ка́мени: и возвали́въ ка́мень ве́лій надъ две́ри гро́ба, отъи́де. |
|
61
|
61
|
| Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу. | Бѣ́ же ту́ Марі́а Магдали́на и друга́я Марі́а, сѣдя́щѣ пря́мо гро́ба. |
|
62
|
62
|
| Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата | Во у́трій же де́нь, и́же є́сть по пятцѣ́, собра́шася архієре́є и фарісе́є къ Піла́ту, |
|
63
|
63
|
| і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну. | глаго́люще: го́споди, помяну́хомъ, я́ко льсте́цъ о́нъ рече́, єще́ сы́й жи́въ: по тріє́хъ дне́хъ воста́ну: |
|
64
|
64
|
| То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого. | повели́ у́бо утверди́ти гро́бъ до тре́тіяго дне́, да не ка́ко прише́дше ученицы́ Єго́ но́щію укра́дутъ Єго́ и реку́тъ лю́демъ: воста́ от ме́ртвыхъ: и бу́детъ послѣ́дняя ле́сть го́рша пе́рвыя. |
|
65
|
65
|
| Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте. | Рече́ же и́мъ Піла́тъ: и́мате кустоді́ю: иди́те, утверди́те, я́коже вѣ́сте. |
|
66
|
66
|
| Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать. | Они́ же ше́дше утверди́ша гро́бъ, зна́менавше ка́мень съ кустоді́єю. |
|
Глава 28
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
| Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб. | Въ ве́черъ же суббо́тный , свита́ющи во єди́ну от суббо́тъ, пріи́де Марі́а Магдали́на и друга́я Марі́а, ви́дѣти гро́бъ. |
|
2
|
2
|
| І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому. | И се́, тру́съ бы́сть ве́лій: А́нгелъ бо Госпо́день сше́дъ съ небесе́, присту́пль отвали́ ка́мень от две́рій гро́ба и сѣдя́ше на не́мъ: |
|
3
|
3
|
| Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг. | бѣ́ же зра́къ єго́ я́ко мо́лнія, и одѣя́ніє єго́ бѣло́ я́ко снѣ́гъ. |
|
4
|
4
|
| Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві; | От стра́ха же єго́ сотрясо́шася стрегу́щіи и бы́ша я́ко ме́ртви. |
|
5
|
5
|
| Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. | Отвѣща́въ же А́нгелъ рече́ жена́мъ: не бо́йтеся вы́: вѣ́мъ бо, я́ко Іису́са распя́таго и́щете: |
|
6
|
6
|
| Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь. | нѣ́сть здѣ́: воста́ бо, я́коже рече́: пріиди́те, ви́дите мѣ́сто, идѣ́же лежа́ Госпо́дь, |
|
7
|
7
|
| І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам. | и ско́ро ше́дшѣ рцы́те ученико́мъ Єго́, я́ко воста́ от ме́ртвыхъ и се́, варя́етъ вы́ въ Галіле́и: та́мо Єго́ у́зрите: се́, рѣ́хъ ва́мъ. |
|
8
|
8
|
| І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його. | И изше́дшѣ ско́ро от гро́ба со стра́хомъ и ра́достію ве́лією, теко́стѣ возвѣсти́ти ученико́мъ Єго́. |
|
9
|
9
|
| Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому. | Єгда́ же идя́стѣ возвѣсти́ти ученико́мъ Єго́, и се́, Іису́съ срѣ́те я́, глаго́ля: ра́дуйтеся. Онѣ́ же присту́пльшѣ я́стѣся за но́зѣ Єго́ и поклони́стѣся Єму́. |
|
10
|
10
|
| Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене. | Тогда́ глаго́ла и́ма Іису́съ: не бо́йтеся: иди́те, возвѣсти́те бра́тіи Моє́й, да и́дутъ въ Галіле́ю, и ту́ Мя́ ви́дятъ. |
|
11
|
11
|
| Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося. | Иду́щема же и́ма, се́, нѣ́цыи от кустоді́и прише́дше во гра́дъ, возвѣсти́ша архієре́омъ вся́ бы́вшая. |
|
12
|
12
|
| І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам | И собра́вшеся со ста́рцы, совѣ́тъ сотвори́ша, сре́бреники дово́лны да́ша во́иномъ, |
|
13
|
13
|
| і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали. | глаго́люще: рцы́те, я́ко ученицы́ Єго́ но́щію прише́дше украдо́ша Єго́, на́мъ спя́щымъ: |
|
14
|
14
|
| І якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо. | и а́ще сіє́ услы́шано бу́детъ у иге́мона, мы́ утоли́мъ єго́ и ва́съ безпеча́льны сотвори́мъ. |
|
15
|
15
|
| Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня. | Они́ же пріє́мше сре́бреники, сотвори́ша, я́коже науче́ни бы́ша. И промче́ся сло́во сіє́ во Іуде́єхъ да́же до сего́ дне́. |
|
16
|
16
|
| А одинадцять учеників пішли в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус. | Єди́ніи же на́десяте ученицы́ идо́ша въ Галіле́ю, въ го́ру, а́може повелѣ́ и́мъ Іису́съ: |
|
17
|
17
|
| І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались. | и ви́дѣвше Єго́, поклони́шася Єму́: о́ви же усумнѣ́шася. |
|
18
|
18
|
| І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі. | И присту́пль Іису́съ, рече́ и́мъ, глаго́ля: даде́ся Ми́ вся́ка вла́сть на небеси́ и на земли́: |
|
19
|
19
|
| Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, | ше́дше у́бо научи́те вся́ язы́ки, кре́стя́ще и́хъ во и́мя Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, |
|
20
|
20
|
| навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь. | уча́ще и́хъ блюсти́ вся́, єли́ка заповѣ́дахъ ва́мъ: и се́, А́зъ съ ва́ми є́смь во вся́ дни́ до сконча́нія вѣ́ка. Ами́нь. Коне́цъ є́же от Матѳе́а свята́го Єва́нгеліа: и́мать въ себѣ́ гла́въ 28, зача́лъ же церко́вныхъ 116. |
