Глава 22
1
І вирушили сини Ізраїлеві, і зупинилися на рівнинах Моава, при Йордані, навпроти Єрихона.
2
І бачив Валак, син Сепфорів, усе, що зробив Ізраїль аморреям;
3
і дуже боялися моавитяни народу цього, тому що він був численний; і злякалися моавитяни синів Ізраїлевих.
4
І сказали моавитяни старійшинам мадіамським: цей народ поїдає тепер усе навколо нас, як віл поїдає траву польову. Валак же, син Сепфорів, був царем моавитян у той час.
5
І послав він послів до Валаама, сина Веорового, у Пефор, що на ріці Євфраті, в землі синів народу його, щоб покликати його і сказати: ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, і живе він поряд зі мною;
6
отже, прийди, прокляни мені народ цей, тому що він сильніший за мене: можливо, тоді я зможу вразити його і вигнати його з землі; я знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, той проклятий.
7
І пішли старійшини моавитські і старійшини мадіамські, з подарунками в руках за волхвування, і прийшли до Валаама, і переказали йому слова Валакові.
8
І сказав він їм: переночуйте тут ніч, і дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І залишилися старійшини моавитські у Валаама.
9
І прийшов Бог до Валаама і сказав: які це люди в тебе?
10
Валаам сказав Богу: Валак, син Сепфорів, цар Моавитський, прислав [їх] до мене [сказати]:
11
ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, [і живе поряд зі мною]; отже, прийди, прокляни мені його; можливо, тоді я буду в стані воювати з ним і вигнати його [із землі].
12
І сказав Бог Валааму: не ходи з ними, не проклинай народу цього, бо він благословенний.
13
І встав Валаам зранку і сказав князям Валаковим: ідіть у землю вашу, бо не хоче Господь дозволити мені йти з вами.
14
І встали князі моавитські, і прийшли до Валака, і сказали [йому]: не погодився Валаам іти з нами.
15
Валак послав ще князів, більших і славніших за тих.
16
І прийшли вони до Валаама і сказали йому: так говорить Валак, син Сепфорів: не відмовся прийти до мене;
17
я виявлю до тебе велику шану і зроблю [тобі] все, що скажеш мені; прийди ж, прокляни мені народ цей.
18
І відповів Валаам і сказав рабам Валаковим: хоча б Валак давав мені повний свій дім срібла і золота, не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і зробити що-небудь мале або велике [за своєю волею];
19
втім, залишіться тут і ви на ніч, і я дізнаюся, що ще скаже мені Господь.
20
І прийшов Бог до Валаама вночі і сказав йому: якщо люди ці прийшли кликати тебе, встань, піди з ними; але тільки роби те, що Я буду говорити тобі.
21
Валаам встав уранці, осідлав ослицю свою і пішов із князями моавитськими.
22
І запалав гнів Божий за те, що він пішов, і став ангел Господній на дорозі, щоб перешкодити йому. Він їхав на ослиці своїй і з ним двоє слуг його.
23
І побачила ослиця ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і звернула ослиця з дороги, і пішла на поле; а Валаам став бити ослицю, щоб повернути її на дорогу.
24
І став ангел Господній на вузькій дорозі, між виноградниками, де з одного боку стіна і з другого боку стіна.
25
Ослиця, побачивши ангела Господнього, притулилася до стіни і притиснула ногу Валаама до стіни; і він знову став бити її.
26
Ангел Господній знову перейшов і став у вузькому місці, де нікуди звернути, ні праворуч, ні ліворуч.
27
Ослиця, побачивши ангела Господнього, лягла під Валаамом. І запалав гнів Валаама, і став він бити ослицю палицею.
28
І відкрив Господь уста ослиці, і вона сказала Валааму: що я тобі зробила, що ти б’єш мене ось уже третій раз?
29
Валаам сказав ослиці: за те, що ти наглумилася з мене; якби у мене був у руці меч, то я зараз же убив би тебе.
30
Ослиця ж сказала Валааму: чи не я твоя ослиця, на якій ти їздив спочатку до цього дня чи мала я звичку так поводитися з тобою? Він сказав: ні.
31
І відкрив Господь очі Валааму, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і схилився, і впав на лице своє.
32
І сказав йому ангел Господній: за що ти бив ослицю твою ось уже три рази? Я вийшов, щоб перешкодити [тобі], тому що шлях [твій] неправий переді Мною;
33
і ослиця, побачивши Мене, звернула від Мене ось уже тричі; якби вона не звернула від Мене, то Я убив би тебе, а її залишив би живою.
34
І сказав Валаам ангелові Господньому: згрішив я, тому що не знав, що Ти стоїш проти мене на дорозі; отже, якщо це неприємно в очах Твоїх, то я повернусь.
35
І сказав ангел Господній Валааму: піди з людьми цими, тільки говори те, що Я буду говорити тобі. І пішов Валаам із князями Валаковими.
36
Валак, почувши, що йде Валаам, вийшов назустріч йому в місто моавитське, яке на кордоні біля Арнона, що біля самої межі.
37
І сказав Валак Валааму: чи не посилав я до тебе, кликати тебе? чому ти не йшов до мене? невже я насправді не можу вшанувати тебе?
38
І сказав Валаам Валаку: ось, я й прийшов до тебе, але чи можу я що від себе сказати? що вкладе Бог в уста мої, те і буду говорити.
39
І пішов Валаам з Валаком і прийшли в Кириаф-Хуцоф.
40
І заколов Валак волів і овець, і послав до Валаама і князів, що були з ним.
41
На другий день ранком Валак узяв Валаама і звів його на висоти Ваалові, щоб він побачив звідти частину народу.
