|
Книга Притч Соломонових
|
Притчи соло'мони
|
|
Глава 1
|
Глvа, а~”
|
|
1
|
1
|
|
Притчі Соломона, сина Давидового, царя Ізраїльського,
|
При'тча соло'мона сн~а двDа и^же црsтвова въ і^ил~ьтњх#”
|
|
2
|
2
|
|
щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму;
|
разђмњти прмDрость и^ накаꙁа'нїе” раꙁђмњти же словеса` мђ'дростїи”
|
|
3
|
3
|
|
засвоїти правила розсудливости, правосуддя, суду і правоти;
|
Прїа'ти же и^ꙁви'тїе словесъ, и^ разреше'нїе гада'нїи” Раꙁђмњти же пра'вдђ и^ и^стиннђ, и^ сђ'дъ и^справля'ти”
|
|
4
|
4
|
|
простим дати розважливість, юнаку — знання і розсудливість;
|
да да'стъ неꙁло'бивымъ хђдож#ство” ѓ%трокђ же ю'нђ, чю'в#ствїе, и^ прмDрость”
|
|
5
|
5
|
|
послухає мудрий — і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради;
|
сего послђшавъ мђ'дрыи, премђдрње бђ'детъ” А^ раꙁђ'мныи, строи'телство стя'житъ”
|
|
6
|
6
|
|
щоб розуміти притчу і хитромудру мову, слова мудреців і загадки їхні.
|
раꙁђмњ'етъ же при'тча и^ те'мно сло'во” гл~анїа же прмDрыхъ и^ гада'нїа”
|
|
7
|
7
|
|
Початок мудрости — страх Господній; [добре розуміння в усіх, кого воно водить; а благоговіння до Бога — початок розуміння;] нерозумні тільки нехтують мудрість і наставляння.
|
Нача'ло прмDрости стра'хъ гн~ь” ра'зђм# же, бл~гъ всњмъ творя'щиM ю&” Бл~говњ'рїе же на б~а, и^ нача'ла чю'в#ствїа” прмDрость же и^ накаꙁа'нїе, нечести'вїи ё^ничижа'ютъ”
|
|
8
|
8
|
|
Слухай, сину мій, повчання батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї,
|
Слы'ши сн~ђ накаꙁа'нїе эTц~а твоего, и^ не эTрини накаꙁа'нїа мт~ре твоеа”
|
|
9
|
9
|
|
тому що це — прекрасний вінок для голови твоєї і прикраса для шиї твоєї.
|
Вњне'цъ бо блгDти прїимеши на твоем# връсњ, и^ гри'внђ ꙁла'тђ ѓ^ своеи# выи”
|
|
10
|
10
|
|
Сину мій! якщо будуть схиляти тебе грішники, не погоджуйся;
|
Сн~е да не прельстя'тъ тебе мђ'жи нечестивїи, не въсхощи` же
|
|
11
|
11
|
|
якщо будуть говорити: «йди з нами, зробимо засідку для убивства, підстережемо непорочного без вини,
|
а%ще ё^моля'тᲆ тя гл~ющи” пои^ди` с на'ми причасᲄи'ся крови, покры'емъ же в ꙁемли` мђжа пра'веDна беꙁ# пра'вды”
|
|
12
|
12
|
|
живих проковтнемо їх, як пекло, і — цілих, як тих, що сходять у могилу;
|
пожрем# же е^го, ја%ко а'дъ жива” и^ во'ꙁмемъ па'мять е^го эT ꙁемля`,
|
|
13
|
13
|
|
наберемо всякого дорогоцінного майна, наповнимо доми наші здобич чю;
|
стяжа'нїе е^го мно'го прїимемъ” и^спо'лнимᲆ домы наша коры'стїю,
|
|
14
|
14
|
|
жереб твій ти будеш кидати разом з нами, склад один буде в усіх нас», —
|
жре'бїи же твои положи` с на'ми” ѓ'бще же влагалище стя'жемъ вси`, и^ вре'тище е^ди'но да бђ'детъ всњмъ намъ”
|
|
15
|
15
|
|
сину мій! не ходи в путь з ними, утримай ногу твою від путі їх,
|
Не ходи` в пђть с ними, ё^клони же но'гђ твою эT стеꙁъ и'хъ”
|
|
16
|
16
|
|
тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови.
|
Но'гы бо и'хъ, на ꙁло` ри'щђтъ, и^ ско'ры сђ'ть на проли'тїе крове”
|
|
17
|
17
|
|
У очах усіх птахів даремно розставляються тенета,
|
Не бес пра'вды бо пропина'ются мрежа пернатымᲆ,
|
|
18
|
18
|
|
а роблять за сідку для їхньої крови і підстерігають їхні душі.
|
тїи бо ё^бїе'нїю ѓ^бща'ются, събира'юT себњ ꙁлаа” раꙁрђше'нїе же мђже'и ꙁаконопрестђп#никъ ꙁл^а”
|
|
19
|
19
|
|
Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним.
|
Се^ сђть пђтїе всњX творя'щихъ беꙁако'нїе, нечестїем# бо, дш~ю свою` эTе'млютъ”
|
|
20
|
20
|
|
Премудрість виголошує на вулиці, на площах підносить голос свій,
|
прмDрость въ и^схо'дищихъ пое'тся” въ пђтехъ же дръꙁнове'нїе в#во'дитъ”
|
|
21
|
21
|
|
у головних місцях зібрань проповідує, біля входів у міські ворота говорить промову свою:
|
На връсњх# же стњ'нъ забра'лныхᲆ проповњ'дђется, въ вра'тњхъ же силныхъ присњди'тъ, и^ въ вра'тњхъ гра'да дерза'ющи гл~етᲆ”
|
|
22
|
22
|
|
«доки, невігласи, будете любити неуцтво? доки буйні будуть тішитися буйством? доки нерозумні будуть ненавидіти знання?
|
е^ли'ко ё^бо лњтъ неꙁло'бивїи дръжаTся пра'вды не постыдя'тся” а^ беꙁђ'мнїи, досаже'нїю сђть по'хотницы, нечести'вїи бывше” Въꙁненавидњша чю'в#ствїе,
|
|
23
|
23
|
|
Зверніться до мого викривання: ось, я виллю на вас дух мій, сповіщу вам слова мої.
|
и^ пови'нни быша ѓ^бличе'нїемъ” Се^ преDлага'ю вамъ, моего дх~а гл~анїе” наё^чю же ваs мое^мђ словеси”
|
|
24
|
24
|
|
Я кликала, і ви не послухалися; простягала руку мою, і не було того, хто слухає;
|
Поне'же ꙁваX и^ не послђшасте мене, простира'хᲆ словеса` и^ не внима'стњ”
|
|
25
|
25
|
|
і ви відкинули всі мої поради, і викривань моїх не прийняли.
|
но эTмњта'сте моа` совњты, и^ мои'хъ ѓ^бличе'нїи не внима'сте”
|
|
26
|
26
|
|
За те і я посміюся з вашої загибелі; порадію, коли прийде на вас жах;
|
Тњм# же и^ а^ꙁъ вашеи поги'бели посмњю'ся, пора'дђю же ся всегда`, а%ще прїидетъ вамᲆ погы'бель”
|
|
27
|
27
|
|
коли прийде на вас жах, як буря, і лихо, як вихор, принесеться на вас; коли осягнуть вас скорбота і тиснява.
|
и^ли ја%ко млъва на вы внеꙁаа^пђ раꙁоре'нїе подобно бђ'рїи прїидеT, и^ли е^гда` вамъ прїидетъ печа'ль и^ гра'дђ ѓ^бъстоа'нїе”
|
|
28
|
28
|
|
Тоді будуть кликати мене, і я не почую; зранку будуть шукати мене, і не знайдуть мене.
|
Бђ'детᲆ бо е^гда` приꙁове'те мя, а%ꙁ# же не послђшаю ваs” вꙁы'щђтъ мене ꙁлїи и^ не ѓ^бря'щTђ”
|
|
29
|
29
|
|
За те, що вони зненавиділи знання і не обрали для себе страху Господнього,
|
Въꙁненавидњша бо прмDрость” и^ стра'ха гн~я, не и^ꙁво'лиша”
|
|
30
|
30
|
|
не прийняли поради моєї, знехтували усі викривання мої;
|
Не хотя'хђ бо внима'ти мои^хъ совњтъ, подража'хђ бо моа` ѓ^блече'нїа”
|
|
31
|
31
|
|
за те і будуть вони споживати від плодів шляхів своїх і насичуватися від помислів їх.
|
тњм#же ё^бо снњдя'тᲆ своиX пђтїи плоды`, и^ свое'а не'чести насы'тятся”
|
|
32
|
32
|
|
Тому що впертість невігласів уб’є їх, і безтурботність нерозумних погубить їх,
|
Зане` бо ѓ^би'дяхђ младыя ё^бїе'ни бђ'дTђ, и^спыта'нїе нечестивыя, гђ'бит#”
|
|
33
|
33
|
|
а той, хто слухає мене, буде жити безпечно і спокійно, не боячись зла».
|
Слђшаяи# же мене` всели'тся на ё^пова'нїе, и^же беꙁ#млъствиT беꙁ# стра'ха, эT всякого ꙁла”
|
|
Глава 2
|
Глvа, в~”
|
|
1
|
1
|
|
Сину мій! якщо ти приймеш слова мої і збережеш при собі заповіді мої,
|
Сн~е, а%ще прїимъ гл~ы моа и^ ꙁа'повњди в себњ с#кры'еши”
|
|
2
|
2
|
|
так що вухо твоє зробиш уважним до мудрости і нахилиш серце твоє до роздумування;
|
Послђшаетъ премђ'дрости твое` ё'хо” и^ приложи'ши срDце свое ра'зђмђ” Приложи'ша и^ в накаꙁа'нїе сн~ђ твое^мђ”
|
|
3
|
3
|
|
якщо будеш закликати знання і звертатися до розуму;
|
а%ще бо премђ'дрость призове'ши и^ ра'зђмђ даси` глаs твои” чю'в#ства же в#зы'щеши, гла'сомъ великымъ”
|
|
4
|
4
|
|
якщо будеш шукати його, як срібла, і відшукувати його, як скарб,
|
И^ а'ще вꙁы'щеши ея`, ја%ко сребра ја%ко сокровища пои'щеши ея`”
|
|
5
|
5
|
|
то зрозумієш страх Господній і знайдеш пізнання про Бога.
|
тогда раꙁђмњ'еши бо'яꙁнь гн~ю и^ ра'зђмъ бж~їи ѓ^бря'щеши”
|
|
6
|
6
|
|
Тому що Господь дає мудрість; з уст Його — знання і розум;
|
ја%ко г~ь даеT премђ'дрость, и^ эT лица` е^го поꙁна'нїе, и^ ра'ꙁђмᲆ”
|
|
7
|
7
|
|
Він зберігає для праведних спасіння; Він — щит для тих, хто ходить непорочно;
|
и^ щади'тъ и^справля'ющимъ сп~снїе” ꙁащища'етъ же ше'ствїа и^хъ,
|
|
8
|
8
|
|
Він охороняє путі правди й оберігає стежки святих Своїх.
|
съхранитъ пђть ѓ^правда'нїи” и^ пђ'ть хва'лящимъ е^го съхранитъ”
|
|
9
|
9
|
|
Тоді ти зрозумієш правду і правосуддя і прямоту, усякий добрий шлях.
|
Тогда` раꙁђмњ'еши правдђ и^ сђдъ, и^ и^справиши вся твоа бл~гаа”
|
|
10
|
10
|
|
Коли мудрість увійде в серце твоє, і знання буде приємне душі твоїй,
|
А%ще бо прїидетъ премђ'дрость в# твое` помышле'нїе, а^ чю'в#ство дш~и твоеи добро быти и^ꙁво'лится”
|
|
11
|
11
|
|
тоді розсудливість буде оберігати тебе, розум буде охороняти тебе,
|
Совњтъ до'бръ съхранитъ тя, смышле'нїе же преподобно съблюде'тъ тя”
|
|
12
|
12
|
|
щоб спасти тебе від шляху злого, від людини, яка говорить неправду,
|
да и^ꙁба'витъ тя эT пђти` ꙁла, и^ эT чл~ка гл~юща, ничто'же вњрно”
|
|
13
|
13
|
|
від тих, які залишають путі прямі, щоб ходити шляхами темряви;
|
А^ ѓ^ста'вльшеи пђти` пра'выя ходи'ти пђтемъ непра'вымᲆ,
|
|
14
|
14
|
|
від тих, які радіють, чинячи зло, захоплюються злою розпустою,
|
и^ веселя'щихся ѓ^ злыX и^ ра'дђющеся ѓ^ сверше'нїи ꙁла”
|
|
15
|
15
|
|
шляхи яких криві, і які блукають на стежках своїх;
|
и'хже пђти стропо'тни, скривлена колеса` и^хъ дале'че тя творя'тᲆ эT пђти пра'ва”
|
|
16
|
16
|
|
щоб спасти тебе від дружини іншого, від чужої, яка промовляє солодкі слова свої,
|
и^ чю'жда эT пра'веDныя мы'сли” Сн~е да не пости'гнетъ тя ꙁолъ совTњ
|
|
17
|
17
|
|
яка залишила керівника юности своєї і забула завіт Бога свого.
|
ѓ^ста'вляя ё^че'нїе ю%ности, и^ забывыи ꙁавњтъ бж~їи”
|
|
18
|
18
|
|
Дім її веде до смерти, і шляхи її — до мерців;
|
положи'лᲆ бо е%сть при смерти домъ свои, и^ въ а'дъ съ беꙁђ'мными колеса` своа”
|
|
19
|
19
|
|
ніхто з тих, що ввійшли до неї, не повертається і не вступає на путь життя.
|
Вси ходя`щеи по немъ не въꙁвратя'тся, ниже пости'гнђтъ сте'ꙁъ пра'веDных#” ни бо пости'гнетъ и^X лњта живота”
|
|
20
|
20
|
|
Тому ходи шляхом добрих і тримайся стежок праведників,
|
А%ще бо быша ходили въ пђти` бл~гы, ѓ^брњ'ли ё^бо быша стеꙁя` пра'веDных# гла'дкы”
|
|
21
|
21
|
|
бо праведні будуть жити на землі, і непорочні будуть перебувати на ній;
|
Бла'ꙁи бђ'дђтъ жи'тели на ꙁемли`, неꙁлоби'вїи же ѓ^ста'нђтъ на не'и” ја%ко пра'вїи насе'лятᲆ ꙁеMлю, прпDбнїи ѓ^ста'нђтъ на не'и”
|
|
22
|
22
|
|
а беззаконні будуть знищені з землі, і віроломні викорінені з неї.
|
Пђтїе нечести'выхъ эT ꙁемля` погы'бнђт#, ꙁаконопрестђ'пницы же, и^зри'нђт#ся эT нея`”
|
|
Глава 3
|
Глvа, г~”
|
|
1
|
1
|
|
Сину мій! повчання мого не забувай, і заповіді мої нехай зберігає серце твоє;
|
Сн~е мои= гл~ы ꙁако'на не ꙁабыва'и” гл~ы же моа`, да съблюде'тъ твое срDце”
|
|
2
|
2
|
|
бо довготи днів, літ життя і миру вони додадуть тобі.
|
длъго`тђ бо житїа`, и^ лᲇта жи'ꙁни и^ ми'ра приложитᲆ ти”
|
|
3
|
3
|
|
Милість і істина нехай не залишають тебе: обв’яжи ними шию твою, напиши їх на скрижалі серця твого,
|
Млsтыня и^ вњ'ры, да не ѓ^ста'нђтъ тебе`, приложи' же я& и^ на своеи# вы'и” и^ напиши я& на скрижа'ли срDца твоего
|
|
4
|
4
|
|
і знайдеш милість і благовоління в очах Бога і людей.
|
и^ ѓ^бря'щеши блгDть” И^ помышля'и до'брое преD бг~мъ и^ чл~кы”
|
|
5
|
5
|
|
Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій.
|
бђ'ди же ё^пова'я всњмъ срDцемъ на б~а” А^ своею премђ'дростїю не велича'ися”
|
|
6
|
6
|
|
У всіх путях твоїх пізнавай Його, і Він направить стежки твої.
|
въ всњX пђте'хъ твоиX ꙁна'и е^я`” да и^справитᲆ пђти твоа`”
|
|
7
|
7
|
|
Не будь мудрецем в очах твоїх; бійся Господа і віддаляйся від зла:
|
Не бђ'ди мђдръ ѓ^ себњ, бо'и же ся б~а и^ ё^клонися эT вся'кого ꙁла`”
|
|
8
|
8
|
|
це буде здоров’ям для тіла твого і споживою для кісток твоїх.
|
Тогда` и^сцњле'нїе бђдет# тњ'лђ твоемђ, и^ прилежа'нїе ко'стеM твоимъ”
|
|
9
|
9
|
|
Шануй Господа від майна твого і від початків усіх прибутків твоїх,
|
Чти` г~а эT пра'веDных# твои^хъ трђдо'въ, и^ нача'тъкы да'и е^мђ эT пра'веDныхъ твоихъ плодъ”
|
|
10
|
10
|
|
і наповняться скарбниці твої до надлишку, і точила твої будуть переливатися новим вином.
|
да и^спо'лнятся житница твоа` мно'жествомᲆ пшени'ца, вино' же точила твоа да и^стача'ютᲆ”
|
|
11
|
11
|
|
Покарання Господнього, сину мій, не відкидай, і не тяготися викриванням Його;
|
Сн~е не пренемага'и в ꙁако'нњ гн~и, ни ѓ^слабњ'и эT него` ѓ^блича'емъ”
|
|
12
|
12
|
|
бо кого любить Господь, того карає і благоволить до того, як батько до сина свого.
|
Е^го'же бо лю'битᲆ г~ь, того` и^ нака'зђ^етъ, и^ бїе'тъ вся'кого сн~а эTц~ъ е^го'же прїе'млетъ”
|
|
13
|
13
|
|
Блаженний муж, який здобув мудрість, і людина, яка придбала розум, —
|
Блаженъ чл~къ и^же ѓ^брњте прмDрость” и^ смертенъ и^же ё^вњдњ прмDрость”
|
|
14
|
14
|
|
тому що надбання її краще за придбання срібла, і прибутку від неї більше, ніж від золота:
|
Лђ'че бо тђ кђпова'ти, не'жели ꙁла'та и^ сребра` сокро'вища”
|
|
15
|
15
|
|
вона дорожче за дорогоцінне каміння; [ніяке зло не може противитися їй; вона добре відома всім, хто наближається до неї,] і ніщо з бажаного тобою не зрівняється з нею.
|
дража'иши е^сть ка'менїа многоцњ'ннаго” Не проти'вится е'и ничто же лђкаво, ꙁна'чна е^сть всњмъ приближа'ющимся е'и” Вся'ко же, недосто'и#но е'и е^сть”
|
|
16
|
16
|
|
Довголіття — у правиці її, а в лівій (руці) у неї — багатство і слава; [з уст її виходить правда; закон і милість вона на язиці носить;]
|
долгота` б^о житїа` и^ лњта живота`, в# десници е^я`” и^ в шђ'ици е^я`, богаTство и^ сла'ва” эT ё%стъ е^я` и^схо'дит# пра'вда, ꙁако'нъ же и^ млsть, на ја%ꙁы'цњ но'ситъ”
|
|
17
|
17
|
|
путі її — путі приємні, і всі стежки її — мирні.
|
Пђтїе е^я`, пђтїе добри” и^ вся стеꙁя е^я` ми'рны”
|
|
18
|
18
|
|
Вона — древо життя для тих, які здобувають її, — і блаженні, які зберігають її!
|
дрњво живо'тное е^сть, всњмъ дръжа'щимся е^я`” и^ въскланя'ющеся на ню, ја%ко на' г~а, тве'рда”
|
|
19
|
19
|
|
Господь премудрістю заснував землю, небеса утвердив розумом;
|
б~ъ прмDростїю ꙁе'млю ѓ^снова, ё^гото'ва же нб~са мђ'дростїю”
|
|
20
|
20
|
|
Його премудрістю розкрилися безодні, і хмари кроплять росою.
|
ра'ꙁђмомъ же е^го, бе'ꙁдны съкрђши'шася, ѓ%блацы же поточи'ша ро'сы”
|
|
21
|
21
|
|
Сину мій! не випускай їх з очей твоїх; зберігай розсудливість і розважливість,
|
Сн~е не эTпади`, съблюди' же мои совTњ и^ помышле'нїе”
|
|
22
|
22
|
|
і вони будуть життям для душі твоєї і прикрасою для шиї твоєї.
|
да поживе'тᲆ дш~а твоа, и^ блгDть бђдетъ при вы'и твое'и#” Бђ'деT же и^сцњле'нїе пло'темъ твои^мъ, и^ приложе'нїе ко'стемъ твои^мъ”
|
|
23
|
23
|
|
Тоді безпечно підеш шляхом твоїм, і нога твоя не спіткнеться.
|
да хо'диши надᲇяся в ми'ре, въ все'мъ пђти` твое^мъ” а^ нога` твоа не по'ткнется”
|
|
24
|
24
|
|
Коли ляжеш спати, — не будеш боятися; і коли заснеш, — сон твій приємним буде.
|
А%ще бо сњди'ши, беZ боја%зни бђ'деши” а%ще ли спи'ши, сла'докъ со'нъ твои”
|
|
25
|
25
|
|
Не убоїшся несподіваного страху і пагуби від нечестивих, коли вона прийде;
|
и^ не ё^бои'шися стра'ха нашеDша на тя” н^иже ё^стрњмле'нїа эT нечестивыхъ нашеDша”
|
|
26
|
26
|
|
тому що Господь буде упованням твоїм і збереже ногу твою від уловлення.
|
г~ь бо бђдетъ на всњхъ пђте'хъ твои^хъ, и^ ё^тверди'тъ но'гђ твою да не по'ткнешися”
|
|
27
|
27
|
|
Не відмовляй у благодіянні нужденному, коли рука твоя в силі зробити його.
|
Не эTи^ми бл~готвори'ти требђ'ющемђ, е^гда` и%матъ рђка твоа` помага'ти”
|
|
28
|
28
|
|
Не говори другові твоєму: «піди і прийди знову, і завтра я дам», коли ти маєш при собі. [Тому що ти не знаєш, що принесе прийдешній день.]
|
Не рци` эTше'дъ въꙁвра'щђся и^ ё'трᲇе да'м#” Си'лнђ ти сђ'щђ бл~готвори'ти, не вᲇси бо что твори'тᲆ находя'и”
|
|
29
|
29
|
|
Не замишляй проти ближнього твого зла, коли він без побоювання живе з тобою.
|
Не кђ'и на' дрђга свое^го ꙁла`, прише'лца сђща и^ ё^пова'юща на тя”
|
|
30
|
30
|
|
Не сварися з людиною без причини, коли вона не зробила зла тобі.
|
Не враждђ'и на чл~ка безђма`, да нњ'что на тя съдᲇе'тъ ꙁло`”
|
|
31
|
31
|
|
Не змагайся з людиною, яка чинить насилля, і не обирай жодного зі шляхів її;
|
Не стяжи` ꙁлыхъ мђ'жїи поноше'нїе, ни въꙁревнђи пђтемъ и^хъ”
|
|
32
|
32
|
|
тому що мерзота перед Господом розпусний, а з праведними у Нього спілкування.
|
Нечи'стᲆ бо преD г~мъ вся'къ ꙁаконопрестђ'пникᲆ” с пра'веDными же не счетава'ется”
|
|
33
|
33
|
|
Прокляття Господнє на домі нечестивого, а житло благочестивих Він благословляє.
|
Кля'тва гн~я в домњхъ нечести'выхъ” двори' же правеDныхъ блsвя'тся”
|
|
34
|
34
|
|
Якщо з кощунників Він насміхається, то смиренним дає благодать.
|
г~ь го'рдымъ проти'вится” смире'нымъ же дае'тъ блгDть”
|
|
35
|
35
|
|
Мудрі успадковують славу, а нерозумні — ганьбу.
|
Сла'вђ прмDрїи наслњ'дяT” нечести'вїи же въꙁно'сяT досаже'нїе”
|
|
Глава 4
|
Глvа, д~”
|
|
1
|
1
|
|
Слухайте, діти, настановлення батька, і пильнуйте, щоб навчитися розуму,
|
Суслы'шите дњти наказа'нїе эTч~е. и^ вне'млњте раꙁђмᲇва'ти помышле'нїе”
|
|
2
|
2
|
|
тому що я дав вам добре вчення. Не залишайте заповіді моєї.
|
даръ бл~гъ даю` вамъ, сло'ва моего не ѓ^ставля'ите”
|
|
3
|
3
|
|
Бо і я був син у батька мого, і єдиний у матері моєї, яка ніжно любила мене,
|
Сн~ъ бо быхъ и^ а'ꙁъ послђшливъ эTц~ђ, и^ вᲆзлю'бленъ сыи преD лице'мъ матере.
|
|
4
|
4
|
|
і він учив мене і говорив мені: нехай утримає серце твоє слова мої; зберігай заповіді мої, і живи.
|
ја%же гл~аста и^ ё^чяста мя” да ё^твержа'ется наше слово в# твоеM срDци. съхраня'и ꙁаповᲇди и^ не забыва'и”
|
|
5
|
5
|
|
Здобувай мудрість, здобувай розум; не забувай цього і не відхиляйся від слів вуст моїх.
|
стяжи разђм#, не ё^клонися эT гл~ъ ё^стъ моиX” ниже пре'зри гл~анїе моиX ё%стъ,
|
|
6
|
6
|
|
Не залишай її, і вона буде охороняти тебе; люби її, і вона буде оберігати тебе.
|
не ѓ^ста'ви его и^ и^ме'тся тебе. похощи е^мђ и^ съблюде'т# тя”
|
|
7
|
7
|
|
Головне — мудрість: здобувай мудрість, і всім майном твоїм здобувай розум.
|
Нача'токъ премDрости стяжа'ти премђдрость, и^ въ вся'комъ стяжа'нїи твоемᲆ, стяжи` раꙁђмђ”
|
|
8
|
8
|
|
Високо цінуй її, і вона піднесе тебе; вона прославить тебе, якщо ти приліпишся до неї;
|
взы'щи е^го и^ възнесе'тъ тя. почти` е^я` да тя ѓ^быи^метъ,
|
|
9
|
9
|
|
покладе на голову твою прекрасний вінок, доставить тобі чудовий вінець.
|
да да'стъ главњ твоеи, вњне'ць блsвнъ” вњнце'м# же пи'щномъ защи'титъ тя”
|
|
10
|
10
|
|
Слухай, сину мій, і прийми слова мої, — і примножаться тобі літа життя.
|
Слы'ши сн~е и^ прїи^ми моа словеса`, и^ ё^мно'жатся лњта живота` твое^го. да ᲄи бђ'дђтъ мно'ꙁи пђти животђ`”
|
|
11
|
11
|
|
Я вказую тобі путь мудрости, веду тебе стежками прямими.
|
пђте'мᲆ бо прмDрости ё^чю тя, наставля'ю же тебе` на тече'нїа правая”
|
|
12
|
12
|
|
Коли підеш, не буде утрудненим хід твій, і коли побіжиш, не спіткнешся.
|
а'ще бо хо'диши, не ꙁа'пнђтся стопы твоя`” а%ще ли тече'ши, не трђди'шися”
|
|
13
|
13
|
|
Міцно тримайся наставляння, не залишай, зберігай його, тому що воно — життя твоє.
|
И$ми'ся по мое накаꙁа'нїе, не эTпђсти'ся” съхрани я& себњ в животъ твои”
|
|
14
|
14
|
|
Не вступай на стежку нечестивих і не ходи шляхом злих;
|
на пђть нечести'вых# не наиди`” не възревнђ'и пђтеM законопрестђ'пникъ”
|
|
15
|
15
|
|
залиш його, не ходи ним, ухилися від нього і пройди мимо;
|
на не'м#же мњ'стᲇ а%ще во'я берђтъ, не наи^ди на то`, ё^клони'ся эT нихъ и^ ра'ꙁньстви”
|
|
16
|
16
|
|
тому що вони не заснуть, якщо не зроблять зла; пропадає сон у них, якщо вони не доведуть кого до падіння;
|
не ё^снђтъ бо а'ще зл^а не сотворя'тъ, эTи'мется со'нъ эT ниX и^ не спят#”
|
|
17
|
17
|
|
бо вони їдять хліб беззаконня і п’ють вино крадіння.
|
ти` б^о пита'ются пищею нечести'вою, вино'м# же нечести'вомъ ё^пиваюTся”
|
|
18
|
18
|
|
Путь праведних — як світило променисте, яке більше і більше світлішає до повного дня.
|
пђти же пра'веDныхъ ја%ко ѓ%гнь свњтящеся прехо'дятъ и^ просвњща'ютъ до'ндеже напра'вится дн~ь”
|
|
19
|
19
|
|
Путь же беззаконних — як темрява; вони не знають, об що спіткнуться.
|
а^ пђтїе нечести'выхъ те'мни, не вњ'дятъ бо ѓ^ что` претыка'ются”
|
|
20
|
20
|
|
Сину мій! до слів моїх дослухайся, і до промов моїх прихили вухо твоє;
|
Сн~е, моиX гл~ъ внима'и, к мои'мъ же словесем# прилагаи ё%хо твое.
|
|
21
|
21
|
|
нехай не відходять вони від очей твоїх; зберігай їх усередині серця твого:
|
да не ѓ^скђдњютъ и^сто'чницы твои`” храни` я& въ твоемъ срDци
|
|
22
|
22
|
|
тому що вони життя для того, хто знайшов їх, і здоров’я для всього тіла його.
|
животᲆ бо сђть, ѓ^брњтающимъ я&, и^ все'й плоти твоеи бђдетъ и^сцњле'нїе”
|
|
23
|
23
|
|
Більше за все бережене зберігай серце твоє, тому що з нього джерела життя.
|
всњмъ храненїеM блюди твое срDце, эT си'хъ бо сђть и^схо'дища животђ”
|
|
24
|
24
|
|
Відкинь від себе облудність уст, і лукавство язика віддали від себе.
|
эTи^ми эT себе` стропти'ва ё^ста, и^ ѓ^би'дливы ё^сᲄны, ја%ко далече эT тебе` сотвори`”
|
|
25
|
25
|
|
Очі твої нехай прямо дивляться, і вії твої нехай будуть спрямовані прямо перед тобою.
|
ѓ'чи твои`, пра'во да зри'та” и^ вњ'цњ твои` да помавае^та пра'веDнаа,
|
|
26
|
26
|
|
Обміркуй стежку для ноги твоєї, і всі путі твої нехай будуть твердими.
|
пра'ва тече'нїа твори` твои'ма нога'ма” И$ пђти твоя` и^справля'и”
|
|
27
|
27
|
|
Не ухиляйся ні праворуч, ні ліворуч; віддали ногу твою від зла,
|
не ё^клони'ся ни на' десно ни на шђ'е” Възрати' же но'гђ твою эT пђти` ꙁл^а”
|
|
28
|
28
|
|
[тому що шляхи праві спостерігає Господь, а ліві — зіпсовані.
|
пђти` б^о десны'е, вњ'сть г~ь. раꙁ#враще'ни же сђть, и^же ѓ^шђ'юю`”
|
|
29
|
29
|
|
Він же прямими зробить путі твої, і ходу твою у мирі влаштує.]
|
Ты' же права сотвори` тече'нїа твоя`” хожде'нїа твоя`, в ми'рњ вари'тъ”
|
|
Глава 5
|
Глvа, е~”
|
|
1
|
1
|
|
Сину мій! дослухайся до мудрости моєї, і прихили вухо твоє до розуму мого,
|
Сн~е мои прмDрость внима'и, к мои'мъ же словесемъ прилага'и твое ё^хо.
|
|
2
|
2
|
|
щоб дотриматися розсудливости, і щоб вуста твої зберегли знання. [Не слухай улесливої жінки;]
|
да съхрани'ши мы'сль бл~гђ” Чю'в#ствїе же моею ё^стнђ` заповᲇдаю тебњ”
|
|
3
|
3
|
|
тому що мед виливають вуста чужої дружини, і м’якша за єлей мова її;
|
Не внима'и ꙁлњ женњ меD бо ка'плетъ эT ё^сте'нъ жены любодњ'ици” ЈА/же въ врњмя наслажда'етъ твой горта'нь
|
|
4
|
4
|
|
але наслідки від неї гіркі, як полинь, гострі, як меч двогострий;
|
послњ'ди же ё^бо го'рчїе жо'лчи ѓ^бря'щеши” И$зоѓ^стре'нъ па'че меча ѓ^бою^дђ ѓ^стра”
|
|
5
|
5
|
|
ноги її сходять до смерти, стопи її досягають пекла.
|
Безђмїа бо но'ѕњ ниꙁво'дятъ прилњпля'ющая^ся е'й смертїю въ а'дъ” стопы` же е^я` не ё^твержа'ются”
|
|
6
|
6
|
|
Якби ти захотів осягнути стежку життя її, то путі її непостійні, і ти не узнаєш їх.
|
На пђти бо живо'тны не нахо'дитъ, блђ'дна же тече'нїя е^я` и^ не бл~гораꙁђ'мна”
|
|
7
|
7
|
|
Отже, діти, слухайте мене і не відступайте від слів уст моїх.
|
Ны'нњ же сн~е послђш'аи мене, и^ не эTвръꙁи моя` словеса`”
|
|
8
|
8
|
|
Тримай далі від неї путь твою і не підходь близько до дверей дому її,
|
дале'че эT нея сътвори' ти пђть твои, и^ не приближи'ся къ две'ремъ до'мђ е^я`”
|
|
9
|
9
|
|
щоб здоров’я твого не віддати іншим і років твоїх мучителеві;
|
да не предаси и%нњмъ живота` твое^го, и^ твое^го живота` неми'лостивомъ”
|
|
10
|
10
|
|
щоб не насичувалися силою твоєю чужі, і труди твої не були для чужого дому.
|
да не насытяTся и%нїи ᲄвое^а крњ'пости, а^ трђ'ды же твои въ домы тђ'ждая внидђтъ”
|
|
11
|
11
|
|
І ти будеш стогнати після, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, —
|
И$ раска'ешися напослњдокъ твои, внегда` ё^бо и^стрђтся пло'ти тњ'ла твое^го, и^ рече'ши
|
|
12
|
12
|
|
і скажеш: «навіщо я ненавидів наставляння, і серце моє зневажало викривання,
|
ка'ко въꙁненавидњ'хъ наказа'нїе. и^ эT ѓ^бличе'нїи ё^клони'ся срDце мое,
|
|
13
|
13
|
|
і я не слухав голоси вчителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх:
|
и^ не послђш'аX гла'са накаꙁа'ющаго м^я, и^ къ ё^ча'щемђ м^я не прилагаX ё%ха мое^го”
|
|
14
|
14
|
|
ледь не впав я у всяке зло серед зібрання і суспільства!»
|
Въ ма'лњ быX ѕолᲆ всякомђ, посредњ цр~кве и^ со'нмища”
|
|
15
|
15
|
|
Пий воду з твоєї водойми і ту, яка тече з твого колодязя.
|
Сн~е пїи во'ды эT свои^хъ съсђ'дъ, и^ эT свои^хъ стђде'нецъ і^ и^сто'чникᲆ,
|
|
16
|
16
|
|
Нехай [не] розливаються джерела твої по вулиці, потоки вод — по площах;
|
да прелива'ются тебњ во'ды эT твое^го и^сто'чника. и^ въ твоя` пђти` да прохо'дяT твоя` во'ды,
|
|
17
|
17
|
|
нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужим з тобою.
|
да бђ'дђтъ тебњ е^ді'номђ сђщђ, и^ да никтоже тђжDь причастится тебњ,
|
|
18
|
18
|
|
Джерело твоє нехай буде благословенним; і утішайся дружиною юности твоєї,
|
і^ и^сто'чникъ твое^я воды` да бђ'детъ тебњ свои” И$ весели'ся съ жено'ю ја%же эT ю'ности твое^я,
|
|
19
|
19
|
|
улюбленою ланню і прекрасною сарною: груди її нехай напувають тебе повсякчас, любов’ю її насолоджуйся постійно.
|
е^лень любви и^ жре'бя твоиX блгDтїи да бесњдђетъ тебњ. твояy да послњдђетᲆ тебњ, и^ да е^сть с тобо'ю въ вся'ко вре'мя” Въ все'и любви съпребыва'яи, и^ ё^мно'женъ бђ'деши.
|
|
20
|
20
|
|
І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою й обіймати груди чужої?
|
не мно'гъ бђ'ди тђ'ждїи, не'же ѓ^бя'тъ бђди рђка'ма не твое^а.
|
|
21
|
21
|
|
Бо перед очима Господа путі людини, і Він вимірює всі стежки її.
|
преD ѓ^чи'ма б^о сђть бж~їима пђтїе мђж'ђ, вся же тече'нїя е^го съꙁира'етъ”
|
|
22
|
22
|
|
Беззаконного уловлюють власні беззаконня його, і в кайданах гріха свого він утримується:
|
ꙁако'нопрестђпле'нїя б^о мђ'жа ё^лавля'ютъ, плњни'цами же грњ'хъ свои^хъ ко'ждо ꙁатяꙁа'ется”
|
|
23
|
23
|
|
він помирає без наставляння, і від великого безумства свого губиться.
|
Сеи скончава'ется съ ненаказа'нными, эT мно'жества же свое^го жи'тїя и^ꙁвръжется. и^ погиба'етъ ꙁа беꙁђ'мїе”
|
|
Глава 6
|
Глvа, ѕ~”
|
|
1
|
1
|
|
Сину мій! якщо ти поручився за ближнього твого і дав руку твою за іншого, —
|
Сн~е а^ще порђча'еши ꙁа свое^го дрђ'га, предаси свою` рђ'кђ вра'гђ”
|
|
2
|
2
|
|
ти обплутав себе словами вуст твоїх, упійманий словами вуст твоїх.
|
Сњть б^о крњ'пка мђжђ свои ё^стнњ, и^ ё^вяꙁаеT ё^стна'ми своихъ ё%стъ”
|
|
3
|
3
|
|
Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого;
|
Твори` сн~е ја%же а^ꙁъ ꙁаповњ'даю т^и и^ сп~сешися, и^деши б^о въ рђ'цњ ꙁлы'хъ ꙁа свои дрђ'гъ, бђди не ѓ^слабњя” Прогнњ'ваи же дрђ'га свое^го е^гоже спорђчи,
|
|
4
|
4
|
|
не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм;
|
не да'ждь сна` свои^ма ѓ^чи'ма, ни въꙁдрњмли вњкома свои^ма”
|
|
5
|
5
|
|
рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова.
|
да сп~сешися а^ки серна` эT тенета`, и^ а^ки пти'ца эT склепцы`”
|
|
6
|
6
|
|
Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим.
|
И$ди` къ мравїи ЭO лњ'ностиве и^ въꙁревнђ'и ви'дњвъ пђти е^я`, и^ бђ'ди тоя` мђдрњ'и,
|
|
7
|
7
|
|
Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря;
|
ѓ^на б^о тяжа'нїю не сђщђ, ни нђдя'щаго и^мђщи ни поD вла'стїю сђщи,
|
|
8
|
8
|
|
але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.]
|
гото'витᲆ с^и в# жаTвђ пи'щђ, и^ мно'го же въ лњто тво'рит# ё^гото'ванїе” И$ли и^ди къ б#челњ, и^ ё^вњжDъ ја%ко тяжа'телница е^сть, тяжа'нїе же ја%ко пречи'сто тво'риT, е^я'же ё^си'лїе цр~и и^ про'стїи къ ꙁрDа'вїю прилага'ютъ, и^ люби'ма же е^сть всњми и^ сла'вима. поне` сђщи си'лою не'мощна, н^о прмDростїю почте'на преDвидњся”
|
|
9
|
9
|
|
Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого?
|
доко'лњ ЭO лњ'ностиве въꙁлежи'ши, ко'гда же эT сна` въста'неши”
|
|
10
|
10
|
|
Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш:
|
Ма'ло ё^бо спи'ши, мало же сњди'ши, ма'ло дрњ'млеши, ма'ло же ѓ^бїе'млеши рђка'ма свои^ма пр'ьси”
|
|
11
|
11
|
|
і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.]
|
Пото'м же на'идетъ тебе` а^ки ꙁо'лъ спђтникъ ё^бо'жесᲄво, и^ нищета а^ки бл~гъ ходе'цъ теча`” А$ще ли нелњни'въ бђдеши, прїидетъ ја%ко и^сто'чникъ жа'тва твоя`, и^ нищеᲄа` ја%ко ꙁо'лъ ходецъ эT тебе` эTи%детъ”
|
|
12
|
12
|
|
Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами,
|
Мђжъ беꙁђ'менъ, и^ ꙁако'нопрестђпенъ по'идетъ въ пђти не бл~ги”
|
|
13
|
13
|
|
моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми;
|
То'и е^сть намиза'яи ѓ%комъ, и^ кле'плетъ ного'ю, и^ ё^чи'т# же помаа'нїа пе'рстомъ”
|
|
14
|
14
|
|
підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат.
|
Раꙁвраще'но же срDце кђетъ ѕл^о на вся'ко время, тако'въ и^ мяте'жь съставляеT гра'дђ”
|
|
15
|
15
|
|
Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита — без зцілення.
|
Сего ра'ди прихо'дитъ внезаа'пђ поги'бель е^мђ, раз#сњче'нїе и^ сᲆкрђше'нїе неи^сцᲇ'лно”
|
|
16
|
16
|
|
Ось шість, що ненавидить Господь, навіть сім, що мерзота для душі Його:
|
ЈА/ко ра'дђется ѓ^ всXњ и%х#же ненави'дитъ б~ъ, съкрђшаеT же ся ꙁа не ѓ^цњще'нїе дш~и”
|
|
17
|
17
|
|
очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну,
|
ѓ^ко досади'телевњ ја^ꙁы'къ непра'веденъ, рђцњ же пролива'ющи кро'вь пра'веDнаго.
|
|
18
|
18
|
|
серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства,
|
срDце кђ'ющее мы'сли ѕл^ы, и^ но'ѕњ подвиꙁа'ющися ѕл^о твори'ти и^скореня'тся”
|
|
19
|
19
|
|
лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами.
|
Раждиꙁа'етъ л#жа свњдњтель непра'веденъ, и^ насыла'етъ сђды посредњ бра'тїя”
|
|
20
|
20
|
|
Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї;
|
Сн~е храни` ꙁако'ны эTц~а твое^го, и^ не эTвръꙁи накаꙁа'нїя мт~ре свое^я.
|
|
21
|
21
|
|
нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою.
|
навяжи же я& на свою дш~ђ прsно, и^ ѓ^бяжи я& ѓ^ свое'и вы'и”
|
|
22
|
22
|
|
Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою:
|
Внегда` хо'диши води ю& и^ с тобо'ю да бђдетъ, е^гда же спи'ши да храни'тъ т^я, и^ въста'ющђ т^и гл~етъ с тобо'ю”
|
|
23
|
23
|
|
бо заповідь є світильник, і наставляння — світло, і розсудливі повчання — шлях до життя,
|
Зане` свњти'л#никъ ꙁа'повњдь ꙁако'нна и^ свњтъ, и^ пђть живо'тныи ѓ^бличе'нїе и^ накаꙁа'нїе.
|
|
24
|
24
|
|
щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої.
|
е^же съхрани'ти т^я эT жены` мђжа'ты, и^ эT наважде'нїя ја^ꙁы'ка тђж'даго”
|
|
25
|
25
|
|
Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми;
|
Сн~е да не ѓ^долњ'ет# т^и по'хоть тђж'дея доброты, ни ё^ловленъ бђ'ди твои^ма ѓ^чи'ма” Ниже да въсхити'шися эT вњ'и е^я`,
|
|
26
|
26
|
|
тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу.
|
цᲇна б^о любодњ'ицњ ја%ко е^ді'наго хлњ'ба, зане` жена мђжемъ чsтнымъ дш~а ё^лавля'етъ”
|
|
27
|
27
|
|
Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його?
|
Ввя'жетъ ли кт^о ѓ%гнь в на'дра ри'зъ своиX не вож#жеT л^и,
|
|
28
|
28
|
|
Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх?
|
и^ли настђ'пиT кт^о на ё%глїя ѓ%гнена но'гђ же свое^ю не ѓ^жже'тъ л^и.
|
|
29
|
29
|
|
Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини.
|
та'ко и^же вшедъ къ женњ` мђжа'тњ, не беꙁ мђ'ки бђ'деT ниже прикаса'яся е'и”
|
|
30
|
30
|
|
Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний;
|
Не ди'вно а^ще кт^о впаде'тъ крады'и, кра'детᲆ б^о да насы'титъ дш~ђ свою а%лчющђ”
|
|
31
|
31
|
|
але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого.
|
А/ще же впаде'тъ и^скђпится сеDми'цею, и^ вс^е и^мњ'нїе да'вᲆ и^ꙁба'витъ себе`”
|
|
32
|
32
|
|
Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це:
|
А$ прелюбодњ'и ꙁа скђ'дость ё^ма` поги'бель дш~и свое'и съдњва'етъ”
|
|
33
|
33
|
|
побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться,
|
Болњꙁни же и^ досажде'нїе тръпи'тъ, тогда` поноше'нїе е^го въ вњ'къ не потреби'тся”
|
|
34
|
34
|
|
тому що ревнощі — лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти,
|
И$спо'лнь б^о рве'нїя ја%ростнаго мђжђ е^я`, не пощади'тъ въ дн~ь сђ'да.
|
|
35
|
35
|
|
не прийме ніякого викупу і не задовольниться, скільки б ти не примножував дари.
|
не и^ꙁмњни'тъ же ни е^ді'ною м#здо'ю вра'жды, ниже раꙁрᲇши'тся мно'гими дарми”
|
|
Глава 7
|
Глvа, з~”
|
|
1
|
1
|
|
Сину мій! зберігай слова мої і заповіді мої приховай у себе. [Сину мій! шануй Господа, — і зміцнишся, і, крім Нього, не бійся нікого.]
|
Сн~е храни моя` словеса`, мояy за'повњди съкры'и въ себњ” Сн~е чти г~а и^ ё^крᲇпи'шися ра'ꙁвњ же е^го не бо'ися и%ного.
|
|
2
|
2
|
|
Зберігай заповіді мої і живи, і вчення моє, як зіниця очей твоїх.
|
храни` моя` ꙁа'повњди и^ поживе'ши, и^ словеса` же моя ја%ко ѕњни'цы ѓ%чїю.
|
|
3
|
3
|
|
Нав’яжи їх на персти твої, напиши їх на скрижалі серця твого.
|
ѓ^бложи' е^ю своя` персты, напиши' же я& на скрижа'ли срDца свое^го.
|
|
4
|
4
|
|
Скажи мудрості: «ти сестра моя!» і розум назви рідним твоїм,
|
нарци же прмDрость сестрђ себњ, а^ мђдрость зна'емђ соᲄвори себњ`.
|
|
5
|
5
|
|
щоб вони охороняли тебе від дружини іншого, від чужої, яка пом’якшує слова свої.
|
да т^я соблюдеT эT жены` тђждея и^ лђка'вы, а^ще т^я словесы` бл~ги ѓ^гл~ати начнеT
|
|
6
|
6
|
|
Ось, одного разу дивився я у вікна дому мого, крізь ґрати мої,
|
ѓ^ко'нцемᲆ б^о и^ꙁ до'мђ е^я на пђти` прини'чђщи,
|
|
7
|
7
|
|
і побачив серед недосвідчених, помітив між молодими людьми нерозумного юнака,
|
е^гоже а^ще ё%зритъ беꙁђмныхъ ча'дїи, ю%нотђ скђдоё%мна
|
|
8
|
8
|
|
який переходив площу біля рогу її і йшов по дорозі до дому її,
|
проходя'щаго ми'мо ё%глъ распђтїя до'мђ е^я`”
|
|
9
|
9
|
|
у сутінках під вечір дня, у нічній темряві і в мороці.
|
и^ гл~ющи в те'мныи ве'черъ, внегда` ё^покое'нїе бђдетъ но'щное и^ мра'чное”
|
|
10
|
10
|
|
І ось — назустріч йому жінка, в убранні блудниці, з підступним серцем,
|
Жена же сря'щеT е^го ꙁра'къ и^мђщи прелюбодњ'иничь, ја%же творитъ ю%ныхъ парити срDца. въскры'лена же е^сть и^ несы'тна,
|
|
11
|
11
|
|
галаслива і невгамовна; ноги її не живуть у домі її:
|
в домђ же безъ ё^молче'нїя но'ѕњ е^я`.
|
|
12
|
12
|
|
то на вулиці, то на площах, і біля кожного рогу чинить вона кови.
|
вре'мя нњ'кое вн^њ глђ'мится, вре'мя же на раꙁ#пђтїи^хъ на вся'комъ ё%глњ ло'витъ”
|
|
13
|
13
|
|
Вона схопила його, цілувала його, і з безсоромним обличчям говорила йому:
|
Пото'мъ прїиMши ло'бжетъ е^го, бестђдным# же лицеM прорече'тъ к немђ.
|
|
14
|
14
|
|
«мирна жертва у мене: сьогодні я звершила обітниці мої;
|
жрътва ми'рна ми` е^сть, днsе въздаю мл~твы моя`”
|
|
15
|
15
|
|
тому і вийшла назустріч тобі, щоб відшукати тебе, і — знайшла тебе;
|
Сего ра'ди и^ꙁыидо'хъ въ стрњте'нїе тебњ, любя'щи лице` твое ѓ^брᲇто'хъ т^я”
|
|
16
|
16
|
|
килимами я вбрала постіль мою, різнобарвними тканинами єгипетськими;
|
Претыка'нїемъ е^смь попя'ла ѓ%дръ мои, ковра'ми же сђгђ'быми постлаX ја%же эT е^гљ=пта”
|
|
17
|
17
|
|
спальню мою напахтила смирною, алое і корицею;
|
Желтяни'цею посы'пала е^смᲆ клњть свою`, и^ до'мъ мои кори'цею”
|
|
18
|
18
|
|
зайди, будемо упиватися ніжностями до ранку, насолодимося любов’ю,
|
Прїиди да наслади'веся любви` до ё%тра, гряди да насладиMся любо'вїю по'хоᲄи.
|
|
19
|
19
|
|
тому що чоловіка немає вдома: він вирушив у далеку дорогу;
|
нњ'сть б^о мђжа мое^го в домђ`, и^ꙁы'иде на пђть да'лече”
|
|
20
|
20
|
|
гаманець срібла взяв із собою; прийде додому до дня повномісяччя».
|
дово'лно сребра` вꙁя` съ собою, и^ ꙁа мно'ги дн~и въꙁврати'тся въ до'мъ свои”
|
|
21
|
21
|
|
Численними ласкавими словами вона звабила його, м’якістю вуст своїх оволоділа ним.
|
И$ прельсти же и& мно'гою бесњдою, тенета'ми ё^стнђ е^я` въ блђдъ въведе и&”
|
|
22
|
22
|
|
Негайно він пішов за нею, як віл йде на забій, [і як пес — на ланцюг,] і як олень — на постріл,
|
ѓ%н же а%бїе послњдђя е'и ја%коже во'лъ на заколе'нїе веде'тся, и^ ја%ко пе'съ на ё%ꙁы”
|
|
23
|
23
|
|
доки стріла не простромить печінки його; як пташка кидається в тенета, і не знає, що вони — на погибель її.
|
и^л^и ја^ко е^лень вреждеn стрњлою въ ја%тра. и^ поспњша'ет# же ся ја%ко пти'ца въ сњть, не вњдыи ја%ко ѓ^ дш~и течеT”
|
|
24
|
24
|
|
Отже, діти, слухайте мене і дослухайтеся до слів моїх.
|
Нн~њ же сн~е послђш'аи мене`, и^ внимаи гл~ы ё%стъ мои^хъ,
|
|
25
|
25
|
|
Нехай не ухиляється серце твоє на путі її, не блукай по стежках її,
|
да не ё^кло'нится в пђти` е^я` срDце твое.
|
|
26
|
26
|
|
тому що багатьох повалила вона пораненими, і багато сильних убиті нею:
|
и^ да не прелсти'шися въ ѓ^мњнахъ е^я`” Мно'ги б^о ё^ја^ꙁви'вши ниꙁведе`, и^ бесчисле'ни сђть и%х#же ё^би'ла е^сть”
|
|
27
|
27
|
|
дім її — дорога у пекло, яка сходить у внутрішні оселі смерти.
|
Пђтїе а%дови домъ е^я`, ниꙁводя'щи въ скро'вища смрътная”
|
|
Глава 8
|
Глvа, и~”
|
|
1
|
1
|
|
Чи не премудрість взиває? і чи не розум підносить голос свій?
|
Тњ'мже т^ы прмDрость проповњждь, да мђдрость тебе` послђш'аеT.
|
|
2
|
2
|
|
Вона стає на підвищених місцях, при шляху, на роздоріжжях;
|
и^ на высо'киX б^о краиX е^сть, посредњ же сᲄе'ѕь стоя'ше,
|
|
3
|
3
|
|
вона взиває біля воріт при вході в місто, біля входу в двері:
|
и^ при вра'тњхᲆ си'лныхъ присњди'тъ. въ вхо'дXњ же пое'тся”
|
|
4
|
4
|
|
«до вас, люди, взиваю я, і до синів людських голос мій!
|
Васъ ЭO чл~ци молю, и^ вᲆдаю мои гласъ сн~омъ чл~ческиM.
|
|
5
|
5
|
|
Навчіться, нерозумні, розсудливости, і дурні — розуму.
|
раꙁђмњ'ите неꙁло'биви кова'рство, и^ ненакаꙁа'нїи приложиᲄе срDце.
|
|
6
|
6
|
|
Слухайте, тому що я буду говорити важливе, і слова вуст моїх — правда;
|
послђш'аите мене` прчsтна б^о рекђ, и^ꙁнесђ эT ё^стеn моиX пра'ваа.
|
|
7
|
7
|
|
бо істину промовить язик мій, і нечестя — мерзота для вуст моїх;
|
ја^ко и%стиннњ поё^чиTся горта'нь мои, мрьз#ски же предо мно'ю ё^стны` льсти'выя”
|
|
8
|
8
|
|
усі слова вуст моїх справедливі; немає у них підступу і лукавства;
|
Сᲆ пра'вдою вс^и гл~и ё%стъ мои^хъ, ничесо'же в ни'хъ сᲄропо'тна, ни развраще'на”
|
|
9
|
9
|
|
усі вони ясні для розумного і справедливі для тих, що здобули знання.
|
Вся преди раꙁђмњва'ющиM, и^ пра'ва ѓ^брњта'ющимъ ра'ꙁђмъ”
|
|
10
|
10
|
|
Прийміть учення моє, а не срібло; краще знання, ніж добірне золото;
|
Прїимњте накаꙁа'нїе а^ не сребро`, и ра'ꙁђмъ па'че ꙁла'та и^скђшена, и^стяꙁђи'те же вњденїе паче сребра` чи'ста”
|
|
11
|
11
|
|
тому що мудрість краща за перли, і ніщо з бажаного не зрівняється з нею.
|
Лђчше б^о прмDросᲄь ка'менїа мно'гоцњнна, всяко же драго'е недосто'ино е^я` е^сть”
|
|
12
|
12
|
|
Я, премудрість, живу з розумом і шукаю розсудливого знання.
|
А$ꙁъ прмDрость всели'хъ совTњ и^ ра'ꙁђмъ и^ смы'слᲆ, а^зъ приꙁва'хъ”
|
|
13
|
13
|
|
Страх Господній — ненавидіти зло; гордість і зарозумілість і злу путь і підступні вуста я ненавиджу.
|
Стра'хъ гн~ь ненави'дитъ непра'вды, досажде'нїя же и^ горды'ню и^ пђтїи лђка'выхъ, въꙁненавидњхъ же а^ꙁъ пђти раꙁвраще'нныя ꙁлы'хъ”
|
|
14
|
14
|
|
У мене рада і правда; я розум, у мене сила.
|
Мои еs совњтъ и^ ё^твержDенїе, моя` мђ'дрость моя же и^ крњ'пость”
|
|
15
|
15
|
|
Мною царі царюють і володарі узаконюють правду;
|
Мно'ю цр~їе црsтвђютъ, и^ си'лнїи пи'шђтъ пра'вдђ”
|
|
16
|
16
|
|
мною керуються начальники і вельможі й усі судді землі.
|
Мно'ю велмо'жи велича'юTся, и^ мђчи'теле мно'ю дръжа'тъ ꙁеMлю”
|
|
17
|
17
|
|
Тих, хто любить мене, я люблю, і ті, що шукають мене, знайдуть мене;
|
И а'ꙁъ любя'щая м^я люблю`, и^щђщеи же мене` ѓ^бря'щђтъ блгDть”
|
|
18
|
18
|
|
багатство і слава у мене, скарб, що не гине, і правда;
|
Бога'тьство и^ сла'ва моя е^сть, и^ стяжа'нїе мно'гихъ и^ пра'вда.
|
|
19
|
19
|
|
плоди мої кращі за золото, і золото найчистіше, і користи від мене більше, ніж від добірного срібла.
|
лђче е^сть плоди тїи паче зла'та, и^ ка'менїа дра'га, мои' же пло'ди лђ'че сребра` и^ꙁбра'нна”
|
|
20
|
20
|
|
Я ходжу шляхом правди, стежками правосуддя,
|
Въ пђти` пра'веDныхъ хождђ, и^ посредњ сте'ѕь и%стинны живђ,
|
|
21
|
21
|
|
щоб доставити тим, хто любить мене, істотне благо, і скарбниці їхні я наповнюю. [Коли я звіщу те, що буває щодня, то не забуду перелічити те, що від віку.]
|
да раздњлю любя'щиM м^я и^мњ'нїа, и^ сокро'вища иX и^спо'лню бл~гихъ” А$ще възвњщђ вамъ быва'ющая на вся'къ дн~ь, помянђ ја%же эT вњка и^счести,
|
|
22
|
22
|
|
Господь мав мене початком путі Своєї, раніше творінь Своїх, споконвіку;
|
г~ь съꙁда м^я в нача'токъ пђтїи свои^хъ. в дњ'ла е^го
|
|
23
|
23
|
|
від віку я помазана, від початку, раніше буття землі.
|
пре'жде вњ'къ ѓ^снова мя, пре'жде сътворе'нїя ꙁемли`,
|
|
24
|
24
|
|
Я народилася, коли ще не існували безодні, коли ще не було джерел, повних води.
|
и^ пре'жде сътворе'нїя бе'ꙁдны” Пре'жде потече'нїя и^сто'чникъ во'дныхъ.
|
|
25
|
25
|
|
Я народилася раніше, ніж підняті були гори, раніше пагорбів,
|
пре'жде да'же не ё^тверди'шася го'ры, пре'жDе всXњ хо'лмъ ражDа'етъ м^я.
|
|
26
|
26
|
|
коли ще Він не створив ні землі, ні полів, ні початкових порошинок всесвіту.
|
г~ь сътвори` страны и^ не вселеnныа, и^ ко'нца вселе'н#ныя поDнбsною.
|
|
27
|
27
|
|
Коли Він готував небеса, я була там. Коли Він проводив кругову лінію по лицю безодні,
|
внегда же готовя'ше нб~о с ни'мъ бњхъ. е^гда же разлђча'ше прsтлъ свои на вњтрехъ.
|
|
28
|
28
|
|
коли утверджував угорі хмари, коли зміцнював джерела безодні,
|
вънегдаже крњ'пки творя'ше вы'шняя ѓ%блаки, и^ ја%ко тве'рды полага'ше и^сто'чники поDнбsнњи”
|
|
29
|
29
|
|
коли давав морю устав, щоб води не переступали меж його, коли покладав основи землі:
|
Є$гда же полага'ше мо'рю ё^стро'и е^го, и^ во'ды не пре'идђтъ бреговъ е^го. и^ крњ'пки ᲄворяше ѓ^снова'нїя земли`, бњ'хъ к немђ подо'бна.
|
|
30
|
30
|
|
тоді я була при Ньому художницею, і була радістю кожного дня, веселячись перед лицем Його в усі часи,
|
а^зъ бњ'хъ ра'довашеся на вся'къ же дн~ь, веселя'хся преD лицемъ е^го въ вся'ко вре'мя.
|
|
31
|
31
|
|
радіючи на земному колі Його, і радість моя була із синами людськими.
|
е^гда` веселя'шеся вселе'ннђю скончаv, и^ веселя'шеся ѓ^ сн~охъ чл~ческихъ”
|
|
32
|
32
|
|
Отже, діти, послухайте мене; і блаженні ті, які зберігають путі мої!
|
нн~њ же ё^бо ча'да послђшаите мене, и^ бл~жены и^же пђти` моя` съхраняT.
|
|
33
|
33
|
|
Послухайте настанови і будьте мудрі, і не відступайте від них.
|
слы'шите прмDрость и^ ё^прмDритеся, и^ не престђпи'те”
|
|
34
|
34
|
|
Блаженна людина, яка слухає мене, пильнуючи щодня біля воріт моїх і стоячи на сторожі біля дверей моїх!
|
Бл~аженъ б^о мђ'жᲆ и^же послђш'аетъ мене, и^ чл~къ и^же пђти` моя` храни'тъ, и^ бдя'и при мои^хъ дверехъ прsно стрегїи поDбо'я мои^хъ вхо'дъ.
|
|
35
|
35
|
|
тому що, хто знайшов мене, той знайшов життя, і одержить благодать від Господа;
|
и^схо'ди б^о мои и^схо'ди живота, и^ готовается хоᲄњнїе эT г~а”
|
|
36
|
36
|
|
а той, хто грішить проти мене, наносить шкоду душі своїй: усі ненависники мої люблять смерть».
|
А$ согрњша'ющеи` вᲆ мя, нечsтвђ'етъ въ свою` дш~ю. и^ ненавидя'щеи мене`, лю'бятъ смерть”
|
|
Глава 9
|
Глvа, џ~”
|
|
1
|
1
|
|
Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його,
|
Премђдросᲄь созда` себњ храM, и^ ё^тверди` сто'лпъ се'дмь.
|
|
2
|
2
|
|
заколола жертву, розбавила вино своє і приготувала в себе трапезу;
|
закла` своя жрътве'нная, и^ чрьпа` в ча'ши свое'и вино`, и^ ё^гото'ва свою трапе'ꙁђ”
|
|
3
|
3
|
|
послала слуг своїх проголосити з височин міських:
|
Посла` своя рабы` соꙁыва'ющи съ высо'кимъ проповњда'нїемъ на чашђ гл~ющи,
|
|
4
|
4
|
|
«хто нерозумний, звернися сюди!» І бідним на розум вона сказала:
|
и^же е^сть беꙁђменъ да ё^клони'тся къ мнњ`”
|
|
5
|
5
|
|
«йдіть, їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене;
|
И$ хотя'щимᲆ ё^ма` рече, прїидњте ја^ди'те мои хлњбъ, и^ пїите вино` е^же чръпа'хъ вамъ.
|
|
6
|
6
|
|
залиште нерозумне, і живіть, і ходіть шляхом розуму».
|
ѓ^ста'вите беꙁђмїе и^ жи'ви бђдете, и^ въ вњки въцр~итеся” И$ възы'щете премђ'дрости и^ поживете, і^ и^спра'вите во свњдњнїи ра'ꙁMђ”
|
|
7
|
7
|
|
Той, хто повчає кощунника, наживе собі неславу, і той, хто викриває нечестивого — пляму собі.
|
Кажа'и ѕлы'я, прїемлетъ себњ досажде'нїе. ѓ^блича'яи же нечести'ва, поро'чна сътвори'тъ себе” ѓ^бличе'нїяy нечести'вымъ моꙁо'лїе и^мъ,
|
|
8
|
8
|
|
Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе;
|
не ѓ^блича'и нечести'выхъ да не въꙁненави'дят# тебе” ѓ^блича'и премђ'дра, и^ въꙁлюби'тъ т^я.
|
|
9
|
9
|
|
дай наставляння мудрому, і він буде ще мудрішим; навчи правдивого, і він примножить знання.
|
да'и мђ'дрђ винђ`, и^ премDђрњи бђдеT. скаꙁа'аи же пра'ведномђ, и^ приложиT прїимаᲄи”
|
|
10
|
10
|
|
Початок мудрости — страх Господній, і пізнання Святого — розум;
|
Зача'ло премђ'дрости страX гн~ь, и совњтъ ст~ыхъ ра'ꙁђмъ” А$ е'же разђмњти ꙁако'нъ, помышле'нїя еs бл~га.
|
|
11
|
11
|
|
тому що через мене примножаться дні твої, і додадуться тобі роки життя.
|
си'мъ б^о ѓ%браꙁомъ мно'го поживе'ши лTњ, и^ приложаT ти ся лњта живоᲄђ”
|
|
12
|
12
|
|
[Сину мій!] якщо ти мудрий, то мудрий для себе [і для ближніх твоїх]; і якщо буйний, то один потерпиш. [Хто утверджується на неправді, той пасе вітер, той ганяється за птахами летючими: бо він залишив путі свого виноградника і блукає стежками поля свого; проходить через безводну пустелю і землю, приречену на спрагу; збирає руками безплідне.]
|
Сн~е а^ще премрDъ бђдеши себᲇ прмDрᲆ бђдеши і^ и^скрениM своиM, а^ще л^и ѕо'лъ бђдеши е^ді'нъ почръпеши ѕла'а. сн~ъ накаꙁа'нъ премDђрᲆ бђдетъ, бђ'емђ же ра'бъство бђдеT. і^ и^же ё^твержа'ется на лжа'хъ, сеи пасе'тъ вњтры, то'же и%сто поженетъ пти'ца паря'ща, ѓ^ста'ви ё^бо пђти` свое^го виногра'да. ше'ствїя же свое^го тяжа'нїя прелесть, и^ прехо'дит же сквоѕњ пђсты'ню без#во'днђю, и^ ꙁе'млю распросте'ртђ въ жа'ждахъ събира'етъ рђка'ма непложде'нїе”
|
|
13
|
13
|
|
Жінка безрозсудна, галаслива, нерозумна, яка нічого не знає,
|
Жена` беꙁMђна и^ беꙁочи'ва, лише'на хлњба бђдетъ. и^же не вsњ стђда,
|
|
14
|
14
|
|
сідає біля дверей дому свого на стільці, на підвищених місцях міста,
|
сњде при две'реX до'мђ свое^го на столци`, ја%вњ на пђтехъ
|
|
15
|
15
|
|
щоб кликати тих, що проходять дорогою, йдуть прямо своїми шляхами:
|
приꙁыва'ющи ми'моходя'щая. пђть и^справля'ющихъ въ пђти` своя`,
|
|
16
|
16
|
|
«хто нерозумний, звернися сюди!» і бідному розумом сказала вона:
|
и^же е'сть эT ва'съ беꙁђмнњи да ё^клони'тся къ мн^њ” Лише'ным же премђдрости повелњваа гл~ющи,
|
|
17
|
17
|
|
«води вкрадені солодкі, і прихований хліб приємний».
|
хлњб# та'иныхъ въ сла'сть коснњтся, и^ во'ды татебны сла'дки пїете.
|
|
18
|
18
|
|
І він не знає, що мерці там, і що у глибині пекла закликані нею. [Але ти відскоч, не барися на місці, не зупиняй погляду твого на ній; бо таким чином ти пройдеш воду чужу. Від води чужої віддаляйся, і з джерела чужого не пий, щоб пожити довгий час, і щоб додалися тобі літа життя.]
|
се'и же не вњсть ја%ко бывыи` ё^ не'я поги'бнђтъ, и^ во днњ` а%да ѓ^брњта'ю^тся” Но эTско'чи не ꙁамедли` на мњстњ ея, ни напра'ви свое^го ѓ'ка къ не'и. та'ко б^о проидеши ја^ко во'дђ тђж'дђ, и^ преиди` рњки тђждїи. эT воды' же тђждая ѓ^ша'ися, и^ эT и^сто'чника чю'ждаго не пїи, да мно'гA лњтъ жи'въ бђдеши, и^ прило'жатᲆ ти ся лњта животђ`”
|
|
Глава 10
|
Глvа, і~”
|
|
1
|
1
|
|
Притчі Соломона. Син мудрий радує батька, а син нерозумний — засмучення для його матері.
|
Сн~ъ премђдръ веселиT эTц~а, сн~ъ же беꙁђменъ печа'ль ма'тери.
|
|
2
|
2
|
|
Не приносять користи скарби неправедні, правда ж рятує від смерти.
|
нњсть б^о по'лѕы эT бога'тества безако'нникоM, пра'вдаy и^зба'виT эT смр~ти.
|
|
3
|
3
|
|
Не допустить Господь терпіти голод душі праведного, надбання ж нечестивих вивергне.
|
не гла'домъ замори'тъ г~ь дш~а пра'ведныхъ, живо'тъ же нечести'выхᲆ раꙁорит#.
|
|
4
|
4
|
|
Лінива рука робить бідним, а рука старанна збагачує.
|
нищета` мђжа смиряеT, рђки же в#ста'нивыхъ ѓ^богащаюTся.
|
|
5
|
5
|
|
Хто збирає влітку — син розумний, а хто спить під час жнив — син безпутний.
|
сн~ъ накаꙁа'нъ премђдръ бђдетъ, безђмнаго же слђгђ прїемлеT себњ” Сп~сется эT ꙁно'я сн~ъ раꙁђмивъ, вњтротлњ'ненъ же быва'етъ на жа'твњ сн~ъ ꙁаконопрестђпенъ”
|
|
6
|
6
|
|
Благословення — на голові праведника, вуста ж беззаконних загородить насильство.
|
Блsвенїе гн~е на главњ` пра'веднаго, ё^ста' же нечести'ваго покры'етъ пла'чь беꙁго'денъ.
|
|
7
|
7
|
|
Пам’ять праведника буде благословенна, а ім’я нечестивих мерзотним.
|
па'мять пра'ведныхъ с похва'лами быва'етᲆ, и%мяy нечести'выхъ поги'бнетъ.
|
|
8
|
8
|
|
Мудрий серцем приймає заповіді, а нерозумний устами спотикнеться.
|
премDръ срDцемъ прїиметъ ꙁа'повњди, а^ ѓ^сквернеn ё^стна'ма ѓ^строптева'я ꙁапнется.
|
|
9
|
9
|
|
Хто ходить у непорочності, той ходить безпечно; а хто спотворює путі свої, той буде покараний.
|
и^же хо'дитъ про'сто хо'дитъ надњяся, раꙁвраща'я же пђти` своя не ё^таи'тся.
|
|
10
|
10
|
|
Хто мигає очима, той викликає досаду, а нерозумний устами спотикнеться.
|
намиꙁа'а ѓ%комъ со ле'стїю събира'етᲆ мђжем# ско'рбь, а^ ѓ^блича'я же не ѓ^бинђ'яся ми'ръ тво'ритъ.
|
|
11
|
11
|
|
Вуста праведника — джерело життя, вуста ж беззаконних загородить насильство.
|
и^сто'чникъ живо'тенъ в рђцњ пра'веднаго, ё^ста' же нечести'ваго покры'етъ па'гђба”
|
|
12
|
12
|
|
Ненависть збуджує розбрати, але любов покриває всі гріхи.
|
Въꙁненавидњнїе въꙁдви'жетъ побњдђ, вся' же въпре'ки гл~ющая покры'етъ любы`.
|
|
13
|
13
|
|
У вустах розумного знаходиться мудрість, але на тілі нерозумного — різка.
|
и^же эT ё^стенъ и^ꙁно'ситъ премђдрость, жеѕлоM же біеT мђжа беꙁъсръдечна”
|
|
14
|
14
|
|
Мудрі зберігають знання, але вуста нерозумного — близька загибель.
|
Премђдрїи съкры'ютъ чю'вствїя, ёста' же не ѓ^паси'ваго приближа'ются съкрђше'нїю.
|
|
15
|
15
|
|
Майно багатого — міцне місто його, біда для бідних — убогість їх.
|
стяжа'нїе бога'тыхъ гра'дъ тве'рдъ, съкрђше'нїе же нечести'выX нищета`.
|
|
16
|
16
|
|
Труди праведного — до життя, успіх нечестивого — до гріха.
|
дњла пра'ведныхъ живоT тво'рятъ, пло'д же нечести'выхъ грњси`.
|
|
17
|
17
|
|
Хто зберігає настановлення, той на путі до життя; а той, хто відкидає викривання, — блукає.
|
пђти` живо'тныя храня'тᲆ накаꙁа'нїе, накаꙁа'нїе же неи^ꙁбраnна прельща'етъ”
|
|
18
|
18
|
|
Хто приховує ненависть, у того вуста неправдиві; і хто розголошує наклепи, той нерозумний.
|
Покрива'юT вра'жды ё^стны пра'ведныхъ, и^ꙁнося'щеиy клеветы` беꙁђмнњиши сђть.
|
|
19
|
19
|
|
При багатослів’ї не минути гріха, а той, хто стримує вуста свої, — розумний.
|
и^ꙁъ мно'гъ словесъ не ё^бњжи'ши грњха`, щадя'и же гл~ы разђменъ бђдетъ.
|
|
20
|
20
|
|
Добірне срібло — язик праведного, серце ж нечестивих — нікчемність.
|
сребро` раждеже'но ја^зы'къ пра'веDнаго, срDце же нечести'выхъ и^ще'ꙁнетъ.
|
|
21
|
21
|
|
Уста праведного пасуть багатьох, а нерозумні помирають від нестачі розуму.
|
ё^стны` пра'ведныхъ ё^мњ'ютъ высо'кая, а^ беꙁђмнїи же в нищетњ` скоnчава'ются”
|
|
22
|
22
|
|
Благословення Господнє — воно збагачує і печалі з собою не приносить.
|
Блsвенїе гн~е на главњ` пра'веднаго, сїе ѓ^богаща'етъ и^ не и%мать приложи'тися е^мђ печа'ль въ срDцы.
|
|
23
|
23
|
|
Для нерозумного злочинне діяння ніби забава, а людині розумній властива мудрість.
|
смњхъ беꙁђмныхъ твориT ꙁла'я, премђдрость же мђжеви ражда'етъ мђдрость.
|
|
24
|
24
|
|
Чого страшиться нечестивий, те й осягне його, а бажання праведників виконається.
|
поги'бель нечести'выхъ прено'сится, жела'нїе пра'веднаго прїятно.
|
|
25
|
25
|
|
Як проноситься вихор, так немає більше нечестивого; а праведник — на вічній основі.
|
приходя'щиy бђри нечесᲄи'выи и^щеꙁа'етъ, праведныи же ё^клони'вся поживе'тъ въ вњки.
|
|
26
|
26
|
|
Що оцет для зубів і дим для очей, те лінивий для тих, хто посилає його.
|
ја%коже гро'здїе ꙁеле'ное па'коs ꙁђбо'мъ и^ ды'мъ ѓ^чи'ма, та'ко ꙁако'нопрестђпле'нїе творя'щимъ е&”
|
|
27
|
27
|
|
Страх Господній додає днів, літа ж нечестивих скоротяться.
|
Страхъ гн~ь прилага'етъ дн~и, дњла' же нечести'выхъ ё^маля'ются.
|
|
28
|
28
|
|
Очікування праведників — радість, а надія нечестивих загине.
|
прибли'жится пра'ведныхъ весе'лїе, ё^пова'нїе же нечести'выхъ погибаеT.
|
|
29
|
29
|
|
Путь Господня — твердиня для непорочного і страх для тих, що чинять беззаконня.
|
ё^твержде'нїе прпDбномђ бо'язнь гн~я, съкрђше'нїе творя'щиM ѕла'я.
|
|
30
|
30
|
|
Праведник повіки не завагається, нечестиві ж не будуть жити на землі.
|
пра'ведникъ въ вњки не ѓ^слабњ'етъ. нечести'вїи же не населя'тъ ꙁемли`,
|
|
31
|
31
|
|
Вуста праведника виточують мудрість, а язик зловредний відсічеться.
|
ё^ста` пра'веднаго ка'плютъ премђдрость, ја^зы'кᲆ же непра'веDнаго погі'бнетъ.
|
|
32
|
32
|
|
Вуста праведного знають благоприємне, а вуста нечестивих — розбещене.
|
ё^ста` пра'ведныхъ ка'плюT блгDть, ё^ста же нечести'выхъ эTвраща'ются”
|
|
Глава 11
|
Глvа, а~і”
|
|
1
|
1
|
|
Невірні терези — мерзота перед Господом, але правильна вага угодна Йому.
|
Мњ'рила ле'стна мръзость преD гм~ъ, мњ'рило же пра'ведно прїатно е^мђ еs.
|
|
2
|
2
|
|
Прийде гордість, прийде і посоромлення; але зі смиренними — мудрість. [Праведник, помираючи, залишає жаль; але несподівана і радісна буває погибель нечестивих.]
|
и^дњже а^ще вни'детъ досажде'нїе, т^ђ и^ ё^коре'нїе, ё^ста' же смире'нныхъ поё^чаTся премђдрости. ё^мира'ющи пра'ведникъ ѓ^ставляеT попече'нїе, преDворђче'на же бђдетъ и^ наꙁнаменова` нечесᲄи'выX погибель.
|
|
3
|
3
|
|
Непорочність прямодушних буде керувати ними, а лукавство підступних погубить їх.
|
кончи'на пра'выхъ наста'вит# и^хъ, и^ препина'нїе зако'нопрестђпникъ плени'тъ я&.
|
|
4
|
4
|
|
Не допоможе багатство у день гніву, правда ж урятує від смерти.
|
не ё^спњетъ и^мњнїе въ дн~ь ја%рости, пра'вда же и^ꙁба'вит# эT смр~ти.
|
|
5
|
5
|
|
Правда непорочного рівняє путь його, а нечестивий упаде від нечестя свого.
|
пра'вда непоро'чнаго и^спра'витъ пђти`, и^ беꙁчестїе ѓ^бы'идеT непра'вдђ.
|
|
6
|
6
|
|
Правда прямодушних спасе їх, а беззаконники будуть уловлені беззаконням своїм.
|
пра'вда мђжїи пра'выхъ и^зба'витъ и^хъ, без#совњтїемъ же ё^ловля'ются ꙁако'нопрестђпнїи.
|
|
7
|
7
|
|
Зі смертю чоловіка нечестивого зникає надія, і чекання беззаконних гине.
|
скон#ча'вшђся мђжђ пра'веднђ не погибнетъ наде'жда, а^ похва'ла нечести'выхъ погибнетъ.
|
|
8
|
8
|
|
Праведник спасається від біди, а замість нього потрапляє у неї нечестивий.
|
пра'ведныи ꙁ ло'вища и^ꙁонре'тъ, в негоже мњсᲄо предае'тся нечесᲄи'выи, ꙁако'н же нечести'въ потреби'тся.
|
|
9
|
9
|
|
Устами лицемір губить ближнього свого, а праведники прозорливістю спасаються.
|
въ ё^стXњ ꙁаконопрестђпныX сњть гражDаноM, чю'в#ствїе же праведныхъ спњшно.
|
|
10
|
10
|
|
При благоденстві праведників веселиться місто, і при погибелі нечестивих буває торжество.
|
въ бл~гиX же праведныхъ и^спра'вится гра'дъ, в поги'бели нечести'выхъ ра'дость.
|
|
11
|
11
|
|
Благословенням праведних звеличується місто, а вустами нечестивих руйнується.
|
въ блsвенїи` пра'веDныхъ въꙁнесе'тся граD, ё^сты' же нечести'выхъ раскопа'ется.
|
|
12
|
12
|
|
Бідний на розум висловлює презирство до ближнього свого; але розумна людина мовчить.
|
подража'етъ гража'ны скђдныи мђдростію, мQђ же мђдръ беꙁмо'лвїе въ'дитъ.
|
|
13
|
13
|
|
Хто ходить як пліткар, той відкриває таємницю; але вірна людина таїть справу.
|
мQђ дв^оја^ꙁыченъ эTкры'етъ совњты въ со'ньмищихъ, вњрныи же дх~омъ таи'тъ вещи.
|
|
14
|
14
|
|
При нестачі піклування падає народ, а при багатьох радниках благоденствує.
|
и^мже нњсть совњта' па'дђтся а^ки ли'ствїе, сп~сенїе же е^сть въ мно'ѕњ совњтњ.
|
|
15
|
15
|
|
Зло заподіює собі той, хто дає запоруку за стороннього; а хто ненавидить запоруку, той безпечний.
|
лђка'выи пронырђ'етъ е^гDа сᲆчета'ется с пра'веднымъ, ненави'дит же гла'са ё^твержде'на.
|
|
16
|
16
|
|
Доброзвичайна дружина здобуває славу [чоловіку, а дружина, що ненавидить правду, є верх нечестя. Лінивці бувають убогі], а працелюбні, здобувають багатство.
|
жена` блгDтна въꙁно'ситъ мђжђ сла'вы, прsтлъ же досажде'нїя ненави'дящи пра'вды. богаTства лњни'вїи скђдни быва'ютъ, въстан#ни'вїи же ё^тверьжDа'ют# богаTствомъ дш~а своя.
|
|
17
|
17
|
|
Чоловік милосердий благодіє душі своїй, а жорстокосердий руйнує плоть свою.
|
блгDть тво'риT мђ'жъ млsтивъ, раздрђша'етъ же тњло свое немлsтивыи.
|
|
18
|
18
|
|
Нечестивий робить справу ненадійну, а тому, хто сіє правду, — нагорода певна.
|
нечесᲄи'выи тво'ритᲆ дњла непрїа'ꙁнена, сњмя пра'ведныхъ м#зда` и%стин#ны.
|
|
19
|
19
|
|
Праведність веде до життя, а той, хто прагне до зла, прагне смерти своєї.
|
сн~ъ пра'веденъ ражDа'ется въ жи'знь, гоне'нїе же нечести'выхъ въ смр~ть.
|
|
20
|
20
|
|
Мерзота перед Господом — підступні серцем; але благоугодні Йому непорочні в путі.
|
ме'рꙁостны гв~и раZвраще'нны пђтїе, прїятни же и^мъ вси` непоро'чнїи въ пђте'хъ свои^хъ.
|
|
21
|
21
|
|
Можна ручитися, що порочний не залишиться непокараним; сім’я ж праведних спасеться.
|
в рђкђ рђцњ вложь непра'ведне не бђдетъ беꙁ мђкъ ѕлы'хъ, сњявыи же сњмя прїимет# м#здђ вњрнђ.
|
|
22
|
22
|
|
Що золоте кільце в носі у свині, те жінка красива і — нерозсудлива.
|
ја%коже ё^серя'зь злаT в но'ꙁдрехъ свинїи, та'коже и^ женњ` ѕлоё'мнњ лњпота`.
|
|
23
|
23
|
|
Бажання праведних є одне добро, очікування нечестивих — гнів.
|
жела'нїе пра'ведныхъ вс^е бл~го, наде'жда же нечестивыхъ поги'бнетъ”
|
|
24
|
24
|
|
Хтось сипле щедро, і йому ще додається; а інший надміру ощадливий, і однак же убожіє.
|
Сђть и^же своя` сњющеи мно'жае тво'рятъ, сђть и^ събира'ющеи тђ`ждя скђдни. вся'ка
|
|
25
|
25
|
|
Благодійна душа буде насичена, і хто напуває інших, той і сам напоєний буде.
|
дш~а блsвена про'ста, мђж# же ја%ръ не бл~гоѓ%браꙁенъ.
|
|
26
|
26
|
|
Хто утримує в себе хліб, того кляне народ; а на голові того, хто продає, — благословення.
|
съдръжа'и пшени'цђ прокля'тъ людми`, блsвенїе же гн~е на главњ` подаю'щемђ”
|
|
27
|
27
|
|
Хто прагне добра, той шукає благовоління; а хто шукає зла, до того воно і приходить.
|
Творя'и бл~гая и%щет# блгDти до'бры, вꙁы'щђщего же ѕл^а ѕло` пости'гнет# е^го.
|
|
28
|
28
|
|
Той, хто надіється на багатство своє, упаде; а праведники, як лист, будуть зеленіти.
|
надњя'ися на бога'т#ство свое ё^паде'тъ, и^ застђпа'яи пра'вдђ то'и въс#сїя'етъ.
|
|
29
|
29
|
|
Той, хто розладнує дім свій, отримає у наділ вітер, і нерозумний буде рабом мудрого серцем.
|
не сматря'яи своеh до'мђ наслњ'дитъ вњтры, порабо'тае^т же беꙁђменъ мђдрђ.
|
|
30
|
30
|
|
Плід праведника — древо життя; і мудрий привертає душі.
|
эT пло'дA пра'вдњ проꙁяба'етъ древо живота`, эTе'млют же ся безгода` дш~и зако'нопрестђпникъ.
|
|
31
|
31
|
|
Так праведнику воздається на землі, тим більше нечестивому і грішному.
|
а^ще пра'ведныи е^два` сп~сется, нечесᲄивыи же и^ грњшныи гдњ` ја^ви'тся”
|
|
Глава 12
|
Глvа, в~і”
|
|
1
|
1
|
|
Хто любить настанови, той любить знання; а хто ненавидить викриття, той невіглас.
|
Любя'и накаꙁа'нїе лю'битъ чю'в#ствїе, а^ ненавидя'и ѓ^бличе'нїя безђмеn.
|
|
2
|
2
|
|
Добрий здобуває благовоління від Господа; а людину підступну Він засудить.
|
лђче ѓ^брњты'и блгDть эT г~а, мђжъ же ꙁако'нопрестђпеn забвенъ бђдетъ”
|
|
3
|
3
|
|
Не утвердить себе людина беззаконням; корінь же праведників нерухомий.
|
Не и^спра'вится чл~къ эT ꙁако'нопрестђ'пникъ, ко'ренїя же пра'ведныхъ не эTи'мђтся.
|
|
4
|
4
|
|
Доброчесна дружина — вінець для чоловіка свого; а ганебна — як гниль у кістках його.
|
жена` раꙁђми'ва вњне'ць мђжђ свое^мђ, ја%коже че'рвь въ дре'вњ, та'коy погђбитъ мђжа жена` любодњ'ица.
|
|
5
|
5
|
|
Помисли праведних — правда, а задуми нечестивих — підступність.
|
мы'сль пра'ведныхъ сђдъ, совњты же нечести'выX льсти'вы.
|
|
6
|
6
|
|
Промови нечестивих — засідка для пролиття крови, вуста ж праведних спасають їх.
|
словеса` нечести'выхъ льсти'вы, ё^ста' же пра'ва и^ꙁба'вятся.
|
|
7
|
7
|
|
Торкнеться нечестивих нещастя — і немає їх, а дім праведних стоїть.
|
и^дњже ѓ^брати'тся нечести'выи и^сче'знетъ, хра'ми же пра'ведныхъ пребыва'юT.
|
|
8
|
8
|
|
Хвалять людину за мірою розуму її, а розбещений серцем буде у презирстві.
|
ё^ста` раꙁђмнаго хвали'ма быва'юT эT мђжа, слабосе'рдъ же порђга'нъ бђдетъ.
|
|
9
|
9
|
|
Краще простий, але який працює на себе, ніж той, хто видає себе за знатного, але має потребу у хлібі.
|
добрњи мђжъ беꙁъ че'сти себњ слђжа`, ниже и^же че'сть себњ ѓ^блага'етъ, и^ лише'нъ бђдетъ хлњба.
|
|
10
|
10
|
|
Праведний турбується і про життя худоби своєї, серце ж нечестивих жорстоке.
|
пра'ведникъ ми'лђетъ дш~а ско'тъ свои^хъ, ё^тро'ба же нечести'выхъ беꙁъми'лостивна.
|
|
11
|
11
|
|
Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом; а хто йде слідом за тими, що марно гають час, той недоумкуватий. [Хто знаходить задоволення у гаянні часу за вином, той у своєму домі залишить безславність.]
|
дњлаяй свою ꙁе'млю насы' тятся хлњба, гоня'щеи сђ'етнаа скђдны ё^мо'мъ. и^же е^сть сла'щь въ винњ` пребыва'ти, въ свои^хъ тве'рдехъ ѓ^ста'виT досажде'нїе.
|
|
12
|
12
|
|
Нечестивий бажає уловити в сіті зла; але корінь праведних твердий.
|
жела'нїя нечести'выхᲆ ѕла`, а^ ко'ренїя бл~гихъ въ тве'рдеX”
|
|
13
|
13
|
|
Нечестивий уловлюється гріхами вуст своїх; але праведник вийде з біди. [Той, хто дивиться лагідно, помилуваний буде, а той, хто зустрічається у воротах, заважає іншим.]
|
за грњхъ ё^стнђ` в#падетъ в сњти грњшникъ, и^ꙁбњжит же эT нихъ пра'ведникъ. гляда'яи гла'дко поми'лованъ бђдетъ, а^ срњта'яи въ вра'тњхъ ѓ^скорби'тъ дш~а.
|
|
14
|
14
|
|
Від плоду вуст своїх людина насичується добром, і нагорода людині — за ділами рук її.
|
эT пло'дA ё^стнђ` дш~а мђжђ напо'лнится бл~гихъ, възданїе же ё%стъ е^го да'сться е^мђ,
|
|
15
|
15
|
|
Шлях нерозумного прямий у його очах; але хто слухає поради, той мудрий.
|
пђти` бђꙁђмныхъ пра'ви предъ ни'ми. послђшае^тъ совњта мђдрыи,
|
|
16
|
16
|
|
У нерозумного відразу ж виявиться гнів його, а розсудливий ховає образу.
|
беꙁђмныи же въ прь'выи дн~ь и^сповњсть гнњвъ свои, досажде'нїе же свое таи'тъ мђдрыи,
|
|
17
|
17
|
|
Хто говорить те, що знає, той говорить правду; а у свідка неправдивого — омана.
|
и^ ја^вле'нђ вњрђ и^сповњда'етъ пра'ведныи, а^ свидњтель непра'ведныхъ льсти'въ.
|
|
18
|
18
|
|
Якийсь пустослів уражає наче мечем, а язик мудрих — лікує.
|
сђть гл~ющїи, ја%ꙁвы тво'рятъ ја%ко ме'чи, ја^ꙁы'к же премђдрыхъ и^сцеля'ютъ.
|
|
19
|
19
|
|
Вуста правдиві вічно перебувають, а неправдивий язик — тільки на мить.
|
ё^стны` и%стинны и^справля'ютъ свњдњтельство, свњдњтель же ско'ръ ја^зы'къ непра'веденъ
|
|
20
|
20
|
|
Підступність — у серці зловмисників, радість — у миротворців.
|
е^сть въ срDци кђ'ющемђ ѕла'а, хоᲄя'щеи же мирђ въꙁвеселяTся.
|
|
21
|
21
|
|
Не станеться з праведником ніякого зла, нечестиві ж будуть сповнені злом.
|
не годњ е^сᲄь пра'ведномђ ничтоy непра'ведно, нечести'вїи же и^спо'лняTся зо'лъ.
|
|
22
|
22
|
|
Мерзота перед Господом — вуста неправдиві, а ті, що говорять істину, благоугодні Йому.
|
мръзость гв~и ё^стны` льсти'выя, творя'и же вњрно прїятенъ е^мђ”
|
|
23
|
23
|
|
Чоловік розсудливий приховує знання, а серце нерозумних висловлює глупоту.
|
Мђжъ раꙁђми'въ прsтлъ чю'въствїю, срDце же беꙁђмныхъ ё^т#кнется въ клятваX.
|
|
24
|
24
|
|
Рука старанних буде панувати, а лінива буде під даниною.
|
рђка и^ꙁбра'нныхъ ё^дръжи'тъ ё^доb льсти'вїи же бђдђтъ въ плњне'нїе.
|
|
25
|
25
|
|
Туга на серці людини придушує її, а добре слово звеселяє його.
|
стра'шно слово срDце мђжђ пра'веднђ смђща'ет#, вњсть же бл~га веселиT и&.
|
|
26
|
26
|
|
Праведник указує ближньому своєму путь, а путь нечестивих вводить їх в оману.
|
раꙁђми'въ пра'ведникъ себњ дрђгъ бђдетъ, во'ля же нечести'выхъ беZ смотре'нїя. съгрњша'ющей пости'гнђтъ зла'я, пђть же нечести'выX прельсти'тъ я&.
|
|
27
|
27
|
|
Лінивий не смажить своєї дичини; а майно людини старанної дорогоцінне.
|
не ё^лђчитъ льсᲄи'выи лови'твы, стяжа'нїе же добро` мђжъ бл~гъ”
|
|
28
|
28
|
|
На путі правди — життя, і на стежці її немає смерти.
|
В пђте'хъ пра'ведныX живо'тъ, пђтїе же враждђ'ющихъ въ смр~ть”
|
|
Глава 13
|
Глvа, г~і”
|
|
1
|
1
|
|
Мудрий син слухає настанови батька, а буйний не слухає викриття.
|
Сн~ъ хђдо'женъ послђшли'въ эTц~ђ, сн~ъ же ѓ^слђшли'въ поги'бель.
|
|
2
|
2
|
|
Від плоду вуст своїх людина споживе добро, душа ж законопорушників — зло.
|
эT плоD пра'веDнаго снњсть сн~ъ бл~гъ, дш~а же зако'нопресᲄђпникъ гибнTђ беꙁъ го'да.
|
|
3
|
3
|
|
Хто зберігає вуста свої, той береже душу свою; а хто широко розкриває свій рот, тому біда.
|
и^же храниT своя ё^ста` блюде'тъ свою` дш~ђ, а^ не ѓ^паси'выи ё^стна'ма ё^страши'тъ себе`.
|
|
4
|
4
|
|
Душа лінивого бажає, але марно; а душа старанних насититься.
|
въ по'хотехъ е^сть всякъ нетя'гᲆ, рђки же въстанъливыX вᲆ прилежа'нїи.
|
|
5
|
5
|
|
Праведник ненавидить неправдиве слово, а нечестивий осоромлює і нечестить себе.
|
словесе непра'веDна ненави'дитᲆ пра'веDникъ, нечьсти'выи же стыдиTся и^ не и'мать дръꙁнове'нїя.
|
|
6
|
6
|
|
Правда зберігає непорочного в путі, а нечестя губить грішника.
|
пра'вда съхрани'тъ беZзлоби'выя, нечьсти'ваy бляди'ва тво'ритъ грᲇхъ”
|
|
7
|
7
|
|
Хтось видає себе за багатого, а в нього нічого нема; інший видає себе за бідного, а в нього багатства багато.
|
Сђть богатя'ще себе` ничесоже и^мђще, и^ сђть смиря'ющеся въ мно'ѕњ богаTствњ”
|
|
8
|
8
|
|
Багатством своїм людина викуповує життя своє, а бідний і погрози не чує.
|
И$ꙁбавле'нїе мђ'жђ дш~и свое е^го бога'тьство, ни'щїи же не посᲄоиT въ ꙁапрњще'нїи.
|
|
9
|
9
|
|
Світло праведних весело горить, світильник же нечестивих угасає. [Душі підступні блукають у гріхах, а праведники співчувають і милують.]
|
свњтъ пра'веDникоM прsно, свњтъ же нечьсти'выхъ ё^гаснетъ” дш~а же льсти'выхъ блђ'дяT въ грњсњхъ, пра'веднїи же щедрђ'ют# и^ ми'лђютъ.
|
|
10
|
10
|
|
Від зарозумілости виникає розбрат, а в тих, що радяться, — мудрість.
|
ѕлы'и же съ досажде'нїеM тво'ритъ ѕла'я, себњ же разђмњ'ющїи премђ'дрїи сђть”
|
|
11
|
11
|
|
Багатство від суєтности виснажується, а той, хто збирає працею, примножує його.
|
И$мњнїе поспњшно съ безаконїемъ ё^мале'нно быва'етъ, собира'яи же себњ съ бл~гочестїемъ и^зобилитъ” Пра'веDныи щедри'тъ и^ да'етъ,
|
|
12
|
12
|
|
Надія, яка довго не збувається, мучить серце, а бажання, що сповнилося, — як древо життя.
|
лђче есть подвиѕа'ти срDце ѓ^браща'ющеся, и^ на ё^пова'нїе ведђщ'е, дре'во б^о животно е^сть жела'нія до'бра.
|
|
13
|
13
|
|
Хто нехтує слово, той заподіює шкоду собі; а хто боїться заповіді, тому воздається.
|
и^же не послђша'етъ ве'щи и^ ве'щь не послђш'аетъ е^го, а^ боя'ися за'повњди се'и ꙁдраvствђетъ”
|
|
14
|
14
|
|
[У сина лукавого нічого немає доброго, а в розумного раба справи благоуспішні, і путь його пряма.]
|
Сн~ђ лђка'вомђ ничтоy е^сть бл~го, рабђ же мђдрђ поспњюTся дњ'ла въ бл~гое, і^ и^справя'тся е^мђ пђтїе е^го.
|
|
15
|
15
|
|
Навчання мудрого — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.
|
за'повњди мђдрђ и^сточ#никъ живота`, несмысляи же эT сњти ё%мретᲆ.
|
|
16
|
16
|
|
Добрий розум дає приємність, путь же беззаконних жорстока.
|
раꙁђмъ бл~гъ да'етᲆ блгDть, разђмњти же зако'нъ мы'сли е^сть бл~ги, пђтїе же ниꙁъмђдрђ'ющихъ въ погибели.
|
|
17
|
17
|
|
Усякий розважливий діє зі знанням, а нерозумний виставляє напоказ глупство.
|
ра'бъ хђдоh дњ'етъ с ра'ꙁђмомъ, беꙁђмныи же и^сходатаитъ себњ мђ'кђ”
|
|
18
|
18
|
|
Поганий посол потрапляє в біду, а вірний посланник — спасіння.
|
Цр~ь дръзъ въпадетъ въ ѕло, совњт же мђдрыхъ и^ꙁба'витъ е^го.
|
|
19
|
19
|
|
Убогість і посоромлення тому, хто відкидає вчення; а хто дотримується настанов, буде в честі.
|
нищета и^ беꙁъчестїе эTе'млетъ наказанїе, храня'и же ѓ^бличенїе просла'виTся”
|
|
20
|
20
|
|
Бажання, яке сповнилося, — приємне для душі; але тяжко для глупих ухилятися від зла.
|
Жела'нїя бл~говњрныхъ наслаждаюT дш~ђ, дњ'ла же нечьсти'выхъ дале'че эT ра'ꙁђма”
|
|
21
|
21
|
|
Той, хто спілкується з мудрими, стане мудрішим, а хто дружить з нерозумними, розбеститься.
|
Ходя'и же съ премђдрыM премђ'дръ бђдетъ, а^ ходя'и же съ безђмными позна'нъ бђдетъ.
|
|
22
|
22
|
|
Грішників переслідує зло, а праведникам відплачується добром.
|
съгрњша'ющая пости'гнеT ѕл^о, а^ пра'веDныя же пости'гнђтъ бл~гая”
|
|
23
|
23
|
|
Добрий залишає спадщину й онукам, а багатство грішника зберігається для праведного.
|
Бл~гъ мђжъ наслњ'дитъ сн~ы сн~овъ, щади'т же ся правеDнымъ богатество нечьсти'выX”
|
|
24
|
24
|
|
Багато хліба буває і на ниві бідних; але дехто гине від безладдя.
|
ПравеDнїи скончаю^т# въ бога'тьствњ лњта мно'га, нечести'вїи же поги'бнђтъ въско'рњ”
|
|
25
|
25
|
|
Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його.
|
И$же щадиT же'ѕлъ свои ненави'диT сн~а свое^го, а^ любя и& прилQњно накаꙁђеT”
|
|
26
|
26
|
|
Праведник їсть до ситости, а утроба беззаконних терпить нестачу.
|
ПравеDныи ја^ды'и насыщаеT дш~ђ свою`, дш~а же нечести'выX ненасыще'ни”
|
|
Глава 14
|
Глvа, д~і”
|
|
1
|
1
|
|
Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками.
|
Премђ'дрыя же'ны соꙁда'ша хра'мы, а^ беꙁђмныя раскопа'ша рђка'ма свои^ма”
|
|
2
|
2
|
|
Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його.
|
Ходя'и пра'во бои'тся г~а, а ѓ^строптеваяи пђти` своя` ё^коре'нъ бђ'детъ”
|
|
3
|
3
|
|
У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх.
|
И$ꙁъ ё^стъ безђмныхъ же'ѕлъ досажде'нїя, ё^стны же правеDныхъ храняT себе`”
|
|
4
|
4
|
|
Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів.
|
И$дњже нњсть воловъ ја%сли празDны, а^ и^дњже жи'та мно'га ја%вњ волђ` крњпость”
|
|
5
|
5
|
|
Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди.
|
Свњдњтель вњренъ не лжеT, раждиѕа'етъ же л#жа свњдњтель неправеденъ.
|
|
6
|
6
|
|
Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке.
|
въꙁы'щеши премђдрости въ ꙁлы'хъ и^ не ѓ^бря'щеши е^я`, чю'вство же эT мђдрыхъ ё^до'бно”
|
|
7
|
7
|
|
Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст.
|
Вс^я проти'вна сђть мђже`ви безђмнђ, ѓ^рђ'жїе же чю'в#ствїю ё^стны премђдрыхъ”
|
|
8
|
8
|
|
Мудрість розумного — знання путі своєї, глупство ж безрозсудних — омана.
|
Премђ'дрость хђдо'гихъ раꙁђмњетъ пђти и^хъ, ненакаꙁа'нїе же нечьсти'выхᲆ лестно”
|
|
9
|
9
|
|
Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних — благовоління.
|
домо'ве беꙁако'нныхъ длъжнђ'ютъ ѓ^цњщенїя, домове же правеDныхъ прїя'тни”
|
|
10
|
10
|
|
Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий.
|
СрDце мђж'ђ чю'вствено ѓслабля'ет# дш~ђ е^го, е^гда' же веселиTся не примњша'ется печа'ль досажде'нїя”
|
|
11
|
11
|
|
Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне.
|
домо'ве же нечьсти'выхъ и^ꙁчезнђтъ, скровища же и^справля'ющиX пребыва'ютъ”
|
|
12
|
12
|
|
Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх — дорога до смерти.
|
Є/сть пђть и^же мни'тся чл~комъ пра'въ быти, послDњнњя же е^го прїидTђ во дно а%дђ.
|
|
13
|
13
|
|
І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль.
|
къ весе'лїемъ не прилагаеTся печа'ль, кончи'на же ра'дости въ пла'чь прихо'дитъ”
|
|
14
|
14
|
|
Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра — від своїх.
|
Пђтїи свои^хъ насы'тиTся дръзосердъ, эT ꙁамышленїя же своеh мђж'ъ бл~гъ”
|
|
15
|
15
|
|
Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх.
|
Неꙁлоби'въ вњ'рђ и^метъ вся'комђ словеси`, кова'рен же прихо'дитъ в покаа'нїе”
|
|
16
|
16
|
|
Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений.
|
Премђдръ ё^боа'вся ё^кло'ниTся эT ꙁла, а^ безђмныи надњя'вся себњ смњша'ется съ беꙁако'нными”
|
|
17
|
17
|
|
Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна.
|
На'глодђшенъ мђ'жъ беꙁъ совњта тво'ритъ, мQђ же мђдръ длъготръпитъ”
|
|
18
|
18
|
|
Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням.
|
Раꙁдњля'ютъ беꙁђмнїи ѕло'бђ, ковар#ни же ё^дръжа'тъ чю'в#ствїе”
|
|
19
|
19
|
|
Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника.
|
Въсполъзнђтся ѕлїи прDе бл~гими и нечестивїи послђжатъ при две'рахᲆ пра'веDныX”
|
|
20
|
20
|
|
Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів.
|
дрђѕи въꙁненави'дятъ дрђги ни'щїа, дрђѕи же бога'тымъ мно'ѕи”
|
|
21
|
21
|
|
Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний.
|
Оу^коря'яи ё^богаго съгрњшиT, милђяи же ни'щаго бл~женъ”
|
|
22
|
22
|
|
Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих.
|
Блђдя'ще непра'веDнїи дњ'лаюT ѕлая, млsть же і^ и'стиннђ дњ'лаюT бла'ѕїи” Не свњдя'тъ млsти і^ и'стинны дњ'лателе ѕло'мъ, млsтыни же и^ вᲇра претворя'ютъ бл~гимъ
|
|
23
|
23
|
|
Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток.
|
ѓ^ всемъ пекђщися е^ді'но е^сть бл~го, и^ слащїи и^ безъ печа'ли въ ѓ^скђде'нїи бђ'дет#”
|
|
24
|
24
|
|
Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є.
|
Вњнецъ премђ'дрыхъ бога'тьствїе и^хъ, жи'тїе же беꙁђмныхъ ѕл^о”
|
|
25
|
25
|
|
Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди.
|
Изба'витъ ѕлђ` дш~ђ свњдњтель вњренъ, ражDиѕаеT л#жа свњдњтель льсти'въ”
|
|
26
|
26
|
|
У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок.
|
Въ стра'сњ гн~и ё^пова'нїе крњпости, ча'домъ же свои^мъ ѓ^ста'виT ё^твръженїе ми'рђ”
|
|
27
|
27
|
|
Страх Господній — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.
|
СтраX гн~ь и^сто'чникъ животен#, тво'риT же ё^кланя'тися эT сњти смр~тныя”
|
|
28
|
28
|
|
У численності народу — велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві.
|
Въ мно'ѕњ ја^ꙁы'цњ сла'ва цр~ю`, въ ѓ^скђдњнїи же люDстњ съкрђше'нїе си'л#номђ”
|
|
29
|
29
|
|
У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту.
|
Тръпели'въ мђж'ъ мно'гъ въ мђдрости, а^ ма'лодђшенъ крњпок# беꙁђма`”
|
|
30
|
30
|
|
Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гниль для кісток.
|
Крњпкодђшенъ мQђ срDцђ вра'чь, червъ же ко'стемъ срDце чювствено”
|
|
31
|
31
|
|
Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному.
|
ѓ^клевета'яи ё^богаh раꙁдража'етъ сътво'ршаго и&, а^ и'же чтетъ и^ ми'лђетъ ни'щаго чте'тъ сътво'ршаго и&”
|
|
32
|
32
|
|
За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію.
|
Зло'бою свое'ю эTринется нечести'выи, надњя'и же ся въ г~а свои^мъ прпDбїемъ пра'веденᲆ”
|
|
33
|
33
|
|
Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе.
|
Въ срDцы бла'ѕњ мђж'ђ почива'етᲆ премђдрость, въ срDци же беꙁђмнњ не поꙁна'ется”
|
|
34
|
34
|
|
Праведність підносить народ, а беззаконня — нечестя народів.
|
Пра'вда възно'ситъ племя`, ё^маля'ют же ся лю'дїе грњхи`.
|
|
35
|
35
|
|
Благовоління царя — до раба розумного, а гнів його — проти того, хто ганьбить його.
|
прїя'тъ быва'етᲆ цр~емъ слђга` раꙁђменъ, свои^м же бл~гоѓ^браще'нїемъ эTи^метъ досажденїе.
|
|
Глава 15
|
Глvа, е~і”
|
|
1
|
1
|
|
[Гнів губить і розумних.] Лагідна відповідь відвертає гнів, а образливе слово збуджує лють.
|
гнњв# гђби'тъ и^ мђдрыя, эTвњт же смиренъ эTи'метъ ја%рость” Сло'во же'стоко въꙁдви'жетᲆ гнњвъ.
|
|
2
|
2
|
|
Язик мудрих сповіщає добрі знання, а вуста нерозумних вивергають дурість.
|
ја^ꙁы'къ же мђ'дрыX доброё%менъ, ё^ста' же нечести'выхъ повњ'дяT ѕл^о”
|
|
3
|
3
|
|
На всякому місці очі Господні: вони бачать злих і добрих.
|
На всякоM мњстњ ѓ%чи гн~и блюдета`, ѕлыя' же и^ бл~гыя”
|
|
4
|
4
|
|
Лагідний язик — древо життя, але неприборканий — печаль духу.
|
И$сцᲇленїе ја^зы'ка дре'во животно, съблюда'яи же и^спо'лниTся дх~а”
|
|
5
|
5
|
|
Нерозумний нехтує наставляння батька свого; а хто прислуховується до викривань, той розважливий. [У багатстві правди велика сила, а нечестиві викоріняться з землі.]
|
БезMђныи порђга'ется накаꙁа'нїю эTц~а свое^го, храня'и же ꙁа'повњди хђдо'женъ еs” Въ мно'ѕњи пра'вдњ крњ'посᲄь мно'га, а нечести'вїи же эT земля` поги'бнTђ”
|
|
6
|
6
|
|
У домі праведника — достаток скарбів, а у прибутку нечестивого — безладдя.
|
въ дворXњ пра'веDныX крњпость мно'га, пло'ди же нечесᲄи'выX погибаюT”
|
|
7
|
7
|
|
Вуста мудрих поширюють знання, а серце нерозумних не так.
|
ё^ста премђ'дрыX связђ'ютъ чю'въствїя, срDце же беꙁђмныX не тве'рдо”
|
|
8
|
8
|
|
Жертва нечестивих — мерзота перед Господом, а молитва праведних благоугодна Йому.
|
Жерᲄвы безђмныхъ мръ'зость гв~и, моли'твы же и^справля'ющихᲆ прїяты иM.
|
|
9
|
9
|
|
Мерзота перед Господом — путь нечестивого, а того, хто йде шляхом правди, Він любить.
|
мръз'ость гв~и пђтїе нечести'выX, гоня'щая же правдђ лю'биT”
|
|
10
|
10
|
|
Зле покарання — тому, хто ухиляється від путі, і той, хто ненавидить викриття, загине.
|
Накаꙁанїе неѕлоби'ваго поꙁна'ваеTся эT ми'моходя'щиX, а^ ненавидя'щїи ѓ^бличенїа сконча'ются сра'мно”
|
|
11
|
11
|
|
Пекло й Аваддон відкриті перед Господом, тим більше серця синів людських.
|
А/дъ и^ пагђба ја%вњ эT г~а, ка'ко не срDца л^и чл~ческа”
|
|
12
|
12
|
|
Не любить розпусний тих, хто викриває його, і до мудрих не піде.
|
Не възлю'битъ б^о ненакаꙁа'н#ныи ѓ^блича'ющиX е^го, съ премђ'дрыми же не побе'сњдђетъ”
|
|
13
|
13
|
|
Веселе серце робить лице веселим, а при сердечній печалі дух занепадає.
|
СрDцђ веселя'щђся лице` цвите'тъ, въ скорбиy сђще дря'хло е^сᲄь”
|
|
14
|
14
|
|
Серце розумного шукає знання, вуста ж дурних споживають глупство.
|
СрDце пра'во и%щеT чю'въствїя, ё^ста же ненаказа'ныX разђмњюT въ ѕло”
|
|
15
|
15
|
|
Усі дні нещасного сумні; а в кого серце веселе, у того завжди бенкет.
|
Вс^я лњта ѓ%чи ѕлы'хъ ча'ютъ ѕла`, до'брїи же беꙁᲆмолъствђюT при'сно”
|
|
16
|
16
|
|
Краще небагато зі страхом Господнім, ніж великий скарб, і при ньому тривога.
|
Лђче ма'ла ча'сть съ бо'яꙁнїю гн~ею, не'жели бога'тьствїя ве'лїя беꙁъ бо'яꙁни”
|
|
17
|
17
|
|
Краще блюдо зелені, і при ньому любов, ніж відгодований бик, і при ньому ненависть.
|
Лђчше ё^чрежDенїе ѕе'лїемъ с любо'вїю и^ блгDтїю, неже преDставле'нїе те'лцA съ вра'ждою”
|
|
18
|
18
|
|
Запальна людина збуджує розбрат, а терпляча утишує незгоду.
|
Мђж'ъ ја%ръ притваряеT сва'ры, терпеливыи же и^ грядђщая ё^кротиT. тръпели'въ мQђ ё^кротиT сђдᲆ, нечести'выи же възъдвиѕаеT па'че”
|
|
19
|
19
|
|
Шлях лінивого — як терновий пліт, а путь праведних — гладенька.
|
Пђтїе лњни'выX постла'ни тер#нїеM, а^ борзыX глаDцы”
|
|
20
|
20
|
|
Мудрий син радує батька, а нерозумна людина зневажає матір свою.
|
Сн~ъ премђдръ веселиT эTц~а, сн~ъ же безђмеn подража'етъ мт~рь свою`”
|
|
21
|
21
|
|
Глупота — радість для недоумкуватого, а людина розумна йде прямою дорогою.
|
Несмы'сленои стеѕи` скђ'дость ё^ма`, мђж'ъ же мђ'дръ и^справля'а хо'диT”
|
|
22
|
22
|
|
Без ради розпочаті діла зруйнуються, а з великою кількістю радників вони відбудуться.
|
Прилага'етъ б^о помышленїа не чтђщимᲆ соньмищ#, въ срDцихъ же совњтныхъ пребываетъ совњтъ”
|
|
23
|
23
|
|
Радість людині у відповіді вуст її, і як добре слово вчасне!
|
Не и'мать послђша'ти ѕлыи е^го, ниже речетъ съвершена ничесоже до'бра и^ ѓ^бъщенїя”
|
|
24
|
24
|
|
Путь життя мудрого вгору, щоб ухилитися від пекла внизу.
|
Пђтїе живота` раZмышленїя разђмнаго, да ё^клони'вся эT а'да сп~сется”
|
|
25
|
25
|
|
Дім гордовитих розорить Господь, а межу вдови укріпить.
|
до'мы досадиᲄель раꙁоряеT г~ь, ё^твержаеT же предњлы вдовиw”
|
|
26
|
26
|
|
Мерзота перед Господом — думки злих, слова ж непорочних угодні Йому.
|
Мръꙁость гв~и мы'сль непра'веDна, бескверныхᲆ реченїя пречи'ста”
|
|
27
|
27
|
|
Корисливий розладнає дім свій, а той, хто ненавидить подарунки, буде жити.
|
Гђбит же себе м#здои%мецъ, не любяy м#зды` и%мать спsтися”
|
|
28
|
28
|
|
Серце праведного обмірковує відповідь, а вуста нечестивих вивергають зло. [Приємні перед Господом путі праведних; через них і вороги стають друзями.]
|
Млsтыня и^ вњра ѓ^чища'ютъ грњси`, бо'язнїюy гн~ею ё^кланя'ется вся'къ эT ѕла`.
|
|
29
|
29
|
|
Далекий Господь від нечестивих, а молитву праведників чує.
|
срDца правеDныхъ поё^ча'ются вњрњ, ё^ста' же нечести'въхъ эTвњща'ютᲆ ѕл^о”
|
|
30
|
30
|
|
Світлий погляд радує серце, добра звістка зміцнює кістки.
|
Прїя'ти гм~ъ пђтїе правеDныX мђж'ъ, тњмже и^ сихъ ради вра'ѕи дрђѕи быва'ютъ”
|
|
31
|
31
|
|
Вухо, уважне до вчення життя, перебуває між мудрими.
|
далече эTстоиT б~ъ эT нечести'выхъ, моли'твъ же правеDныхъ послђшаеT”
|
|
32
|
32
|
|
Хто відкидає наставляння, той не дбає про свою душу; а хто слухає викривання, той набуває розуму.
|
Лђче ма'ло прїятїе съ пра'вдою, нежели мно'га жи'та с непра'вдою”
|
|
33
|
33
|
|
Страх Господній навчає мудрости, і славі передує смирення.
|
СрDце мђж'ђ мы'слитъ праведная, да эT бг~а и^спра'вяTся стопы е^го”
|
|
Глава 16
|
Глvа, ѕ~і”
|
|
1
|
1
|
|
Людині належать припущення серця, але від Господа відповідь язика.
|
Зря'и ѓ^чи'ма пра'вњ веселиT срDце, вњсть же бл~га бл~житъ ко'сти”
|
|
2
|
2
|
|
Усі путі людини чисті в її очах, але Господь зважує душі.
|
Послђша'яи ѓ^бличенїи живота, посредњ премђ'дрых# въдворя'ется,
|
|
3
|
3
|
|
Віддай Господу справи твої, і наміри твої звершаться.
|
и^же не прїемлетъ накаꙁа'нїя ненави'дитъ себе`. съблюда'яи же ѓ^бличе'нїе лю'битᲆ свою` дш~ђ.
|
|
4
|
4
|
|
Усе зробив Господь заради Себе; і навіть нечестивого тримає на день біди.
|
бо'язнь гн~я наказа'нїе и^ премђдрость, и^ нача'ло сла'вы эTвњщаеT е'и. преDи%детъ же смиреныM сла'ва”
|
|
5
|
5
|
|
Мерзота перед Господом усякий гордовитий серцем; можна ручитися, що він не залишиться непокараним. [Початок доброго шляху — чинити правду; це угодніше перед Богом, ніж приносити жертви. Хто шукає Господа, знайде знання з правдою; істинно ті, що шукають Його, знайдуть мир.]
|
Чл~чьско е^сть мысль ё^гоᲄови'ти, и^ гн~е еs ја^ꙁы'ки стро'ити”
|
|
6
|
6
|
|
Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить від зла.
|
Вс^и пђтїе чл~чесᲄїи знаеми сђть прDе ѓ^чїма е^го, мᲇритеl еs дх~оM б~ъ”
|
|
7
|
7
|
|
Коли Господу вгодні путі людини, Він і ворогів її примиряє з нею.
|
эTкры'и гв~и дњ'ла твоя`, і^ и^спра'вятся помышле'нїя твоя`”
|
|
8
|
8
|
|
Краще небагато з правдою, ніж безліч прибутків з неправдою.
|
Вс^я дњ'ла смире'ннаго ја%вњ преD гм~ъ, нечsсти'вїи же въ дн~ь ѕо'лъ поги'бнђтъ”
|
|
9
|
9
|
|
Серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує ходом її.
|
Ме'рꙁо'кᲆ преD гм~ъ вся'къ высо'косе'рдыи, в# рђкђ же рђ'цњ вло'жь непра'веDныи не и^ꙁвине'тся” Нача'токъ пђти` бл~гомђ твори'ти пра'веDное, и^ прїя'та же эT б~а паче же'ртвы жре'нїа” И$щаи г~а ѓ^бря'щетъ ра'ꙁђмъ съ правдою, и^ пра'во и%щђщеи е^го ѓ^бря'щђтъ миръ” Вс^я дњ'ла гн~я съ правдою, храни'т# же ся мђж'ъ нечsти'въ въ дн~ь ѕолъ”
|
|
10
|
10
|
|
У вустах царя — слово натхненне; вуста його не повинні погрішати на суді.
|
Вряженїя въ ё^стна'хъ цр~евахъ, в сђдищи же не прелстяTся ё^ста е^го”
|
|
11
|
11
|
|
Правильні терези і вагові чаші — від Господа; від Нього ж усі гирі в торбі.
|
ЈА/ко превњса мњ'рила тако и^ правда ё^ б~а, дњла е^го мњрила праведна”
|
|
12
|
12
|
|
Мерзота для царів — діло беззаконне, тому що правдою утверджується престіл.
|
Мръꙁость цр~еви творя'и ѕла'я, съ пра'вдою б^о готовается прsтлᲆ нача'ла”
|
|
13
|
13
|
|
Приємні царю вуста правдиві, і того, хто говорить істину, він любить.
|
Прїя'ты цр~емъ ё^стны` пра'веDныхъ, словеса же пра'выхъ лю'витъ г~ь”
|
|
14
|
14
|
|
Царський гнів — вісник смерти; але мудра людина умилостивить його.
|
ЈА/рость цр~ева посо'лъ смрътенъ, мђж'ъ же прмDрᲆ и^ꙁба'вится эT него”
|
|
15
|
15
|
|
У світлому погляді царя — життя, і благовоління його — як хмара з пізнім дощем.
|
Въ свњтњ живо'тнњ сн~ъ цр~евъ, прїя'тїи же е^го ја%ко ѓ%блакъ по'зденъ”
|
|
16
|
16
|
|
Придбання мудрости набагато краще за золото, і придбання розуму переважніше за добірне срібло.
|
Оу^гнњжде'нїя прмDрости и^ꙁволенънњ'иши паче злата, вселе'нїя же мђ'дрости дра'жаиши сребра`”
|
|
17
|
17
|
|
Путь праведних — відхилення від зла: той береже душу свою, хто зберігає путь свою.
|
Пђтїе живо'тнїи ё^кланя'ются эT ѕла`, долгота` б^о жи'тїя пђтїе пра'веDни” Прїемля'и накаѕа'нїе въ бл~гихъ бђдетъ, храня'и же ѓ^бличе'нїя ё^мђдри'тся” И$же храниT своя` пђти` съблюде'тъ свою дш~ђ, любя'и же живо'тъ свои щади'тъ своя` ё^ста`
|
|
18
|
18
|
|
Погибелі передує гордість, і падінню — пихатість.
|
пре'жDе съкрђше'нїя” Варя'етъ досажDе'нїе, пре'жDе паде'нїя ѕл^омышле'нїя”
|
|
19
|
19
|
|
Краще смирятися духом з лагідними, ніж розділяти здобич з гордими.
|
Лђ'че кротъкодш~енъ съ смире'нїемъ, нежели и^же раꙁдњляеT коры'сть съ досади'тели”
|
|
20
|
20
|
|
Хто веде справу розумно, той знайде благо, і хто надіється на Господа, той блаженний.
|
Раꙁђми'въ въ ве'щехᲆ ѓ^брњта'тель бл~гимъ, надњяи же ся на г~а бл~жеn”
|
|
21
|
21
|
|
Мудрий серцем назветься благорозумним, і солодкі слова додасть до навчання.
|
Раꙁђмныя и^ прмDрыа ѕлы` наричюT, бл~года'тни же въ словесњхъ па'че послђш'ани бђ'дђтъ”
|
|
22
|
22
|
|
Розум для тих, хто має його, — джерело життя, а вченість нерозумних — глупота.
|
Исто'чникъ живо'тенъ мысль стяжавшїи, накаꙁа'нїе беꙁђм'ныхъ ѕл^о”
|
|
23
|
23
|
|
Серце мудрого робить язик його мудрим і примножує знання у вустах його.
|
СрDце прмDраго раꙁђмњ'етъ ја%же ѓ^ свои^хъ е^мђ ё%стъ, въ ё^стна'хъ же носиT ра'ꙁђмъ”
|
|
24
|
24
|
|
Приємна мова — стільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток.
|
Сотове медовии словеса` до'бра, сла'сть же иX и^сцњле'нїе дш~и”
|
|
25
|
25
|
|
Є путі, які здаються людині прямими, але кінець їх шлях до смерті.
|
Сђть пђтїе мни'ми пра'ви сђще мђжђ, послњ'дняя же е^го зря'тъ во дно` а%дђ”
|
|
26
|
26
|
|
Трудящий трудиться для себе, тому що змушує його до того рот його.
|
Мђ'жъ же въ трђ'дњхъ трђжа'етъ себе, и^ꙁнђжа'етъ себњ поги'бель” Стропти'выи въ ё^стнаX свои^хъ но'ситъ себњ поги'бель,
|
|
27
|
27
|
|
Чоловік лукавий замишляє зло, і на вустах його ніби вогонь палючий.
|
мQђ же беꙁђ'менъ копа'етъ себњ ѕл^о, и^ въ ё^стнђ свою събираеT себњ ѓ%гнь”
|
|
28
|
28
|
|
Чоловік підступний сіє розбрат, і навушник розлучає друзів.
|
Мђжъ же стропти'въ распаляеT ѕл^о, и^ ꙁа'рю лестнђ възгнњща'етъ и^мъ и^ разлђча'етъ дрђ'ги”
|
|
29
|
29
|
|
Людина неблагонамірена розбещує ближнього свого і веде його на путь недобру;
|
Мђж'ъ же зако'нопрестђ'пенъ и^скђшаеT дрђ'ги и^ наво'дитъ и^хъ пђти` не бл~ги”
|
|
30
|
30
|
|
прищулює очі свої, щоб придумати підступи; закушуючи собі губи, чинить лиходійство; [він — піч злоби].
|
ё^твержа'яи ѓ%чи свои мы'слитъ раꙁвраще'нная, е^мля'и же ся ꙁа ё^стнђ свою нарица'етъ вс^я ѕла'а, се'и пе'щь е^сть ꙁло'бњ”
|
|
31
|
31
|
|
Вінець слави — сивина, яка знаходиться на шляху правди.
|
вњне'цъ хваленъ ста'рости, въ пђтеX же пра'ведныX ѓ^брњта'ется”
|
|
32
|
32
|
|
Довготерпеливий краще за хороброго, і той, хто володіє собою, краще за завойовника міста.
|
Лђ'чи мђж'ъ долготерпе'ливъ паче крњ'пкаго, мђ'жъ мђдрость и^мњяи паче дњлателя вели'каго, а^ держа'и гнњ'въ паче ниZвзя'того гра'да”
|
|
33
|
33
|
|
У полу кидається жереб, але всі рішення його — від Господа.
|
В нᲇдра вхо'дятъ вс^я сїя пра'веDныM, эT г~а же вс^я пра'веDна”
|
|
Глава 17
|
Глvа, з~і”
|
|
1
|
1
|
|
Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом.
|
Лђ'че хлњбъ съ сла'стїю въ ми'рњ, нежели доM и^спо'лнен# бл~гимъ мно'гимᲆ, и^ непра'ведномъ заколе'нїемъ со сва'ромъ.
|
|
2
|
2
|
|
Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину.
|
ра'бъ смы'сленъ ё^дръжи'тъ господина несмы'слена, въ бра'тїю же раꙁдњли'тъ и^мњнїе на ча'сти”
|
|
3
|
3
|
|
Плавильня — для срібла, і горно — для золота, а серця випробовує Господь.
|
ЈА/коже и^скђша'ется въ ѓ^гни` сребро` и^ зла'то, та'ко и^ꙁбра'н#ныхъ срDца эT г~а.
|
|
4
|
4
|
|
Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного.
|
ѕлы'и послђшаеT ја^зыка ꙁаконопрестђпна, пра'ведныи же не внимаетъ ё^сте'нъ л#жи'выхъ.
|
|
5
|
5
|
|
Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде].
|
рђга'яся ё^бо'гомђ, раꙁдражаетъ сътво'ршаго и&. и^ ра'дђя же ся ги'бнђщемђ не и^ꙁвине'тся, ми'лђяи же поми'лованъ бђдетъ”
|
|
6
|
6
|
|
Вінець старих — сини синів, і слава дітей — батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного — ні гроша.]
|
Вњне'ць ста'рости сн~ы сн~овъ, похвалаy дњтемъ эTц~ы и^хъ” Вњрномђ весь ми'ръ бога'тествъ, невњрномђ же ниже е^ді'нъ пњ'няѕь.
|
|
7
|
7
|
|
Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному — вуста неправдиві.
|
не сподоби'теся беꙁђмномђ ё^стнњ` вᲆ вњ'рђ, ни пра'веднаго ё^стнњ` въ лжђ`.
|
|
8
|
8
|
|
Подарунок — дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх.
|
м#зда` блгDть е^сть ё^ча'щимъ, и^дњже а^ще ѓ^братя'тся поспњ'ется и^м#”
|
|
9
|
9
|
|
Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга.
|
И$же таи'т# ѓ^би'ды и%щетъ любве`, і^ и^же ненави'диᲄъ съкрыва'ти раꙁъдрђша'етᲆ дрђжбы и^ домы`”
|
|
10
|
10
|
|
На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів.
|
Съкрђша'етъ преще'нїе срDце мђдраго, беꙁђмныи же и^ бїе'мъ не чю'етъ ра'нъ.
|
|
11
|
11
|
|
Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього.
|
прекосло'вїя въздви'жетъ вся'къ ѕлы'и, г~ь же а%гг~ла неми'лостивна по'слетъ на'нь”
|
|
12
|
12
|
|
Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою.
|
Въпада'етъ въ печа'ль мђжђ смы'сленђ, беꙁђмнїи же раꙁмышля'ютъ ѕла'я”
|
|
13
|
13
|
|
Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло.
|
И$же въꙁдае'тъ ѕло'е въꙁ до'брое, не подви'жется ѕло` и^ꙁ до'мђ е^го.
|
|
14
|
14
|
|
Початок сварки — як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона.
|
вла'сть даю'тъ сло'вомъ нача'ло пра'вды, преди же повњда'етъ ё^бо'жество и^ тя'жесть и^ сва'ръ.
|
|
15
|
15
|
|
Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного — обоє мерзота перед Господом.
|
и^же сђдитъ непра'ведне пра'веднаго, непра'веднаго же пра'ведне, нечи'стъ и^ мръꙁокᲆ эT г~а.
|
|
16
|
16
|
|
До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.]
|
въскђ'ю бя'ше и^мњнїе беꙁђмномђ, стяжа'ти премђдрости беꙁъсръдыи не мо'жетᲆ. и^же възно'ситъ до'мъ свои, и%щетъ съкрђше'нїа, а^ ѓ^стропᲄева'яися въ наё^че'нїе в#пада'етъ въ ѕла'я”
|
|
17
|
17
|
|
Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя.
|
Въ вся'ко время да и%маши дрђги, бра'тїя же въ бњдаX пособи'ви быва'ите” сего б^о ра'ди блгDти быва'ютъ.
|
|
18
|
18
|
|
Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого.
|
мQђ же беꙁђменъ въспле'щетъ ра'дђяся себњ, ја%коже порђча'яися и^ꙁрђчитъ дрђга свое^го, се'и же въ е^го ё^стнђ` ѓ%гнь събира'етъ.
|
|
19
|
19
|
|
Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння.
|
грњхолю'бецᲆ ра'дђеᲄся сва'ром#, а^ жестосръдыи не ё^срњщеT бл~гих#.
|
|
20
|
20
|
|
Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.
|
мђж# же премњн#ныи ја^зы'коM в#падаетъ въ ѕло`, срDце же беꙁђмнаh бо'лњзнь стяжа'вшомђ е&.
|
|
21
|
21
|
|
Породив хто дурня, — собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє.
|
не веселиTся эTц~ъ ѓ^ сн~њ ненакаꙁаnнњ, сн~ъ же мђдръ веселиT мт~рь свою.
|
|
22
|
22
|
|
Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки.
|
срDце же весе'ло бл~гъ нра'въ тво'риT, мђжђ же скърбли'вђ засы'шђтъ ко'сти.
|
|
23
|
23
|
|
Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя.
|
прие%млющђ м#ꙁдђ` бес пра'вды в ня'дра, не поспњю'тся пђтїе въ пра'вдђ. нечести'вїи же ё^клоня'ютъ пђти` пра'выя,
|
|
24
|
24
|
|
Мудрість — перед лицем розумного, а очі дурня — на краю землі.
|
лице` разђмно мђжа премђдра, ѓ%чи же бизђмныхъ на коnциX земли`.
|
|
25
|
25
|
|
Нерозумний син — досада батькові своєму і засмучення для матері своєї.
|
гнњвъ эTц~ђ сн~ъ безђменъ, и^ бо'лњꙁнь ро'ж#шеи е^го.
|
|
26
|
26
|
|
Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду.
|
т#щеты` твори'ти мђжђ пра'веднђ не добро`, ниже прпDбно кова'ти ко'ва могђтеM ѓ^ пра'ведныхъ.
|
|
27
|
27
|
|
Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний.
|
и^же щади'тъ гл~ъ и^спђститъ же'стокъ ра'ꙁђмъ, тръпели'въ же мђжъ мђдрᲆ лђчши и%щђщаго наё'ки.
|
|
28
|
28
|
|
І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої — розсудливим.
|
несмы'сленнђ въпро'шьшђ ѓ^ премђдрости, премђдрость въмњни'т ли ся е^мђ. ди'вна б^о кто` себе сътво'рь непщева'нїемъ мђдръ бы'ти”
|
|
Глава 18
|
Глvа, и~і”
|
|
1
|
1
|
|
Примхи шукає норовистий, повстає проти всього розумного.
|
Вины` и%щетъ мђжъ хотя` эTлђчитися эT дрђга, на вся'ко же вре'мя поноси'мъ быва'етъ.
|
|
2
|
2
|
|
Дурень не любить знання, а тільки б виявити свій розум.
|
не требђетъ премђдрости мђжъ скђдоё'менъ, зане` па'че во'дится безђмїемъ.
|
|
3
|
3
|
|
З приходом нечестивого приходить і презирство, а з неславою — ганьба.
|
е^гда` прїидетъ не чести'выи въ глђбинђ` ѕо'лъ неради'тъ, нахо'дит# же е^мђ досажде'нїе и^ поноше'нїе.
|
|
4
|
4
|
|
Слова вуст людських — глибокі води; джерело мудрости — струменевий потік.
|
вода` глђбо'ка сло'во въ срDци мђжђ, водаy въска'чђщїя и^сто'чникъ живо'тен#.
|
|
5
|
5
|
|
Недобре бути небезстороннім до нечестивого, щоб звергнути праведного на суді.
|
чюди'тися лицђ` нечести'вомђ не добро`, ниже прпDбно ё^кланя'ти пра'веднаго на сђдњ”
|
|
6
|
6
|
|
Вуста нерозумного йдуть на сварку, і слова його викликають побиття.
|
Оу^стны` беꙁђмнаго приво'дятъ е^го на ѕло`, ё^ста' же е^го дръ'ꙁость сме'рти приꙁыва'етъ”
|
|
7
|
7
|
|
Язик нерозумного — загибель для нього, і вуста його — сітка для душі його.
|
Оу^стнњ` беꙁђмнаго съкрђша'ютъ е^го, ё^стны' же е^го сњть дш~и”
|
|
8
|
8
|
|
[Лінивого долає страх, а душі жоноподібні будуть голодувати.]
|
Лњни'ва ниꙁлага'етъ стра'хъ, дш~и же мђжїи жена'мъ подобнымъ, въꙁъа'лчетъ”
|
|
9
|
9
|
|
Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби.
|
Не и^сцњля'яи себе ѓ^ свои^хъ дњлехъ, дрђгъ е^сть ѓ^глажда'ющемђ себе”
|
|
10
|
10
|
|
Недбайливий у роботі своїй — брат марнотратцю.
|
И$ꙁ вели'чества крњпости и%мя гн~е, къ немђ же притњка'юще пра'ведницы сп~саются”
|
|
11
|
11
|
|
Ім’я Господа — міцна вежа: втікає до неї праведник — і у безпеці.
|
И$мњнїе бога'тђ мђжђ градъ тве'рдъ, сла'ва же е^го весе'лїе повњда'етъ”
|
|
12
|
12
|
|
Майно багатого — міцне місто його, і як висока огорожа в його уяві.
|
Прежде сокрђше'нїя възно'сится срDце мђжђ, и^ пре'жде сла'вы смиря'ется”
|
|
13
|
13
|
|
Перед падінням підноситься серце людини, а смирення передує славі.
|
И$же эTвњща'етъ сло'во прежде слы'шнїя стђдъ е^мђ быва'етъ и^ поноше'нїе”
|
|
14
|
14
|
|
Хто дає відповідь не вислухавши, той нерозумний, і сором йому.
|
Гнњвъ мђжа ё^кротиT ра'бъ мђдръ, малодш~на же чл~ка кт^о ё^кро'тит#”
|
|
15
|
15
|
|
Дух людини переносить її немочі; а вражений дух — хто може підкріпити його?
|
СрDце мђ'драго стяжетъ чюв#ствїе, ё%ши же прмDрыхъ и%щета гада'нїи”
|
|
16
|
16
|
|
Серце розумного здобуває знання, і вухо мудрих шукає знання.
|
дњланїе чл~ка пространи'тъ и&, и^ съ си'лнымъ посажDа'ютъ е^го”
|
|
17
|
17
|
|
Подарунок у людини дає їй простір і до вельмож доведе її.
|
Пра'веDныи хђли'мъ е^сть эT ѕлы'хъ въ правословїи, ја%коже е^гда` ѓ^брящетъ сђпостаT ѓ^бличае^тся.
|
|
18
|
18
|
|
Перший у позові своєму правий, але приходить суперник його і досліджує її.
|
пречистыя гл~ы ё^ставляетъ молчали'выи, си'лныя же нарица'етъ непослђшливыя”
|
|
19
|
19
|
|
Жереб припиняє суперечки і вирішує між сильними.
|
БраT эT бра'та застђпаеM е^сть, ја%ко граD тве'рдъ и^ высо'къ, ё^крњпляет# же ся ја%ко ѓ^сно'вано црsтво”
|
|
20
|
20
|
|
Брат, який озлобився, неприступніший за міцне місто, і сварки подібні до запорів замку.
|
эT пло'да ё^сте'нъ свои^хъ мђж'ъ насыща'етᲆ чре'во свое, эT плода же ё^сᲄнђ е^го насытятся”
|
|
21
|
21
|
|
Від плоду вуст людини наповнюється утроба її; плодами вуст своїх вона насичується.
|
Смр~ть и живоT в рђ'кђ ја^ꙁы'ка, дръжа'щеи же е^го снњдятъ пло'дъ е^го”
|
|
22
|
22
|
|
Смерть і життя — у владі язика, і ті, що люблять його, споживуть від плодів його.
|
И$же ѓ^брящетᲆ женђ` до'брђ, ѓ^брњте блгDть, прїялъ же е^сть эT г~а кро'тость”
|
|
23
|
23
|
|
Хто знайшов [добру] дружину, той знайшов благо й одержав благодать від Господа. [Хто виганяє добру дружину, той виганяє щастя, а хто утримує перелюбницю — божевільний і нечестивий.]
|
И$же и^зго'нитъ женђ до'брђ, и^ꙁго'нитъ бл~гая” дръжа'и же любодњ'ицђ, безђ'менъ и^ нечи'стъ” Беꙁђ'мїе мђж'а и^стлњва'етъ пђти е^го, и^ б~а вини'тъ въ срDцы своеM”
|
|
24
|
24
|
|
З благанням говорить убогий, а багатий відповідає грубо.
|
Съ моле'нїи гл~етъ ё^бо'гїи, и^ бога'тыи ѓ^беZсла'виT смњшнњ”
|
|
25
|
25
|
|
Хто хоче мати друзів, той і сам повинен бути дружнім; і буває друг, більш прив’язаний, ніж брат.
|
Мђж'ъ любо'венъ къ дрђж#бњ, паче дрђ'гъ бђдеTтъ неже бра'тъ”
|
|
Глава 19
|
Глvа, џ~і”
|
|
1
|
1
|
|
Краще бідний, який ходить у своїй непорочності, ніж [багатий] із неправдивими вустами, і притім нерозумний.
|
Лђ`че е^сть ё^бо'гъ ходя'и въ простотњ` свое'и, неже бога'тъ ё^мђча'я ё^стнњ` свои`”
|
|
2
|
2
|
|
Недобре душі без знання, і хто поспішний ногами, той оступиться.
|
И$дњже нњ'сть ё^че'нїа дш~и, нњсᲄь добро`, і^ иже скоръ е^сть нога'ми потъкне'тся”
|
|
3
|
3
|
|
Глупота людини спотворює путь її, а серце її обурюється на Господа.
|
Нераꙁђ'мїе мђж'а гђ'битъ пђть е^го, б~а же вино'вна тво'ритъ срDцемъ”
|
|
4
|
4
|
|
Багатство додає багато друзів, а бідного залишає і друг його.
|
бога'тьство прилагаеT дрђги мно'ги, нищета же и^ эT сђщаго дрђг'а ё^лишаетъ”
|
|
5
|
5
|
|
Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, не врятується.
|
Свњдњтель ло'жъ без мђки не бђ'детъ, ѓ^клевета'яи же беꙁ# пра'вды не ё^бњжиT е^я`”
|
|
6
|
6
|
|
Багато хто запобігає перед знатними, і всякий — друг людині, яка дає подарунки.
|
Мно'ꙁи же ё^гажда'ютъ преD лице'мъ цр~емъ, вся'къ же ѕо'лъ быва'етъ в# поноше'нїе мђж'еви”
|
|
7
|
7
|
|
Бідного ненавидять усі брати його, тим більше друзі його віддаляються від нього: женеться за ними, щоб поговорити, але і цього немає.
|
Вся'къ и^же ё^бо'гаго бра'та ненави'дитъ, эT ꙁаповњди дале'че бђ'детъ” Помышле'нїя бл~га приближа'ются вњ'дђщимъ е^я, и^ мђж'ъ же мђ'дръ ѓ^брящеT ю&” Мно'го творя'и ѕл^а ѓ^бря'щетъ ѕло'бђ, а^ и^же раздражаеT словеса` не сп~сется”
|
|
8
|
8
|
|
Хто здобуває розум, той любить душу свою; хто спостерігає розважливість, той знаходить благо.
|
Събира'яи мђ'дрость лю'битъ себе`, а^ и^же съхраня'етъ прмDрость ѓ^бря'щетъ бл~гая”
|
|
9
|
9
|
|
Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, загине.
|
Свњдњтель ложъ не без мђ'ки бђдетъ, а^ и^же ё^бо раZжDиза'етъ ѕло'бђ поги'бнетъ эT нея”
|
|
10
|
10
|
|
Непристойна нерозумному пишність, тим більше рабові панування над князями.
|
Не по'лза е^сть беꙁђ'мномђ пи'ща, аще рабъ начнетъ съ досажде'нїемъ наси'льствовати”
|
|
11
|
11
|
|
Розсудливість робить людину повільною на гнів, і слава для неї — бути поблажливою до провин.
|
Млsтивъ мђж'ᲆ долготерпе'ливъ дш~ею, похва'ла же е^го ми'мохо'диT ꙁако'нопрестђпныя”
|
|
12
|
12
|
|
Гнів царя — як ревіння лева, а благовоління його — як роса на траву.
|
Цр~во преще'нїе, подо'бно рыка'нїю льво'вђ. ја%коже роса` на сњ'но, та'коже тихомђ неꙁло'бїе”
|
|
13
|
13
|
|
Нерозумний син — руйнування для батька свого, і сварлива дружина — стічна труба.
|
СтDђ е^сть эTц~ђ сн~ъ ненакаꙁа'нъ, и^ нечи'сты мл~твы эT ё%стъ блђдника”
|
|
14
|
14
|
|
Дім і майно — спадщина від батьків, а розумна дружина — від Господа.
|
до'мъ и^мњ'нїе раꙁдњля'ютъ эTц~ы сн~омъ, эT г~а съчета'ется жена` мђ'жеви.
|
|
15
|
15
|
|
Лінощі занурюють у сонливість, і недбайлива душа буде терпіти голод.
|
стра'хъ съдръжи'тъ ма'лъ жена`, дш~а же лњни'выхъ въꙁъа'лчюT”
|
|
16
|
16
|
|
Хто зберігає заповідь, той зберігає душу свою, а хто не дбає про путі свої, — загине.
|
И$же храниT за'повњди съблюда'етъ свою дш~ђ, а^ нерадя'и ѓ^ свои^хъ пђтеX поги'бнеT”
|
|
17
|
17
|
|
Хто благодіє бідному, дає в борг Господу, і Він воздасть йому за благодіяння його.
|
Ми'лђяи ни'ща вꙁаи^мъ даетъ бв~и, по дая'нїю же е^го възда'сть е^мђ”
|
|
18
|
18
|
|
Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся криком його.
|
наказа'и сн~а свое^го та'ко бђдетᲆ въ бл~го ё^пова'я, в# досажDенїи же не въꙁносиTся дш~ею своею”
|
|
19
|
19
|
|
Гнівливий нехай терпить покарання, тому що, коли пощадиш його, доведеться тобі ще більше карати його.
|
ѕл^оё^менъ мђ'жъ мно'го эTщети'тся, а^ще ли гђби'тель е^сть дш~ђ свою приложитъ”
|
|
20
|
20
|
|
Слухайся поради і приймай викривання, щоб стати тобі згодом мудрим.
|
Слђшаи сн~е эTц~а свое^го накаꙁа'нїе, да мђдръ бђдеши на послњдокᲆ свои”
|
|
21
|
21
|
|
Багато задумів у серці людини, але відбудеться тільки визначене Господом.
|
Мно'ги мы'сли вᲆ срDцы мђж'ђ, совTњ же гн~ь въ вњ'ки пребыва'етъ”
|
|
22
|
22
|
|
Радість людині — добродійність її, і бідна людина краще, ніж неправдива.
|
Пло'дъ мђжеви млsтыни, лђче же ни'щь пра'веденъ, не'же бога'тъ ло'жᲆ”
|
|
23
|
23
|
|
Страх Господній веде до життя, і хто має його, завжди буде задоволений, і зло не осягне його.
|
СтраX гн~ь живоT мђж'еви, а^ бестра'шныи въдвори'тся на мњ'стехъ” И$деже не блюде'тся ра'ꙁђмъ,
|
|
24
|
24
|
|
Лінивий опускає руку свою у чашу, і не хоче донести її до рота свого.
|
съкрываяи в нњдрехъ рђ'цњ свои непра'веDно, н^и въ ё^ста своя донесе е^я`”
|
|
25
|
25
|
|
Якщо ти покараєш кощунника, то і простий зробиться розсудливим; і якщо викриєш розумного, то він зрозуміє наставляння.
|
Гђби'телю раны прїе'млющђ, беꙁђм'ныи коварнњи бђдетъ” А$ще же ѓ^блича'еши мђж'а мђдра, раꙁђмњетъ чю'в#ствїе”
|
|
26
|
26
|
|
Хто розоряє батька і виганяє матір, — син соромітний і безчесний.
|
Без#чествђяи эTц~а и^ эTрњя'и мт~рь свою, срамотђ прїимеT и^ поноше'нїе”
|
|
27
|
27
|
|
Перестань, сину мій, слухати напоумлення про відхилення від висловів розуму.
|
Сн~ъ не послђшая накаꙁа'нїя эTц~а свое^го, поё^ча'ется словесе'мъ ѕло'мъ”
|
|
28
|
28
|
|
Лукавий свідок знущається із суду, і вуста беззаконних ковтають неправду.
|
Вырђча'я ѓ%трока несмы'слена, досажда'етъ ѓ^правда'нїю” Оу^ста же нечьсти'выхъ пожрђтᲆ сђды,
|
|
29
|
29
|
|
Готові суди для кощунників, і побиття — на тіло нерозумних.
|
готоваются не трђжа'ющимся ра'ны, и^ мђче'нїя подо'бно нераꙁђмњва'ющимъ”
|
|
Глава 20
|
Глvа, к~”
|
|
1
|
1
|
|
Вино — глузливе, сикера — буйна; і всякий, хто захоплюється ними, нерозумний.
|
Неви'нно вино`, и^ прокля'то еs пїянъство” И$ вся'къ ходя'и бђ'е, не бђдетъ премђдръ.
|
|
2
|
2
|
|
Гроза царя — ніби ревіння лева: хто дратує його, той грішить проти самого себе.
|
недале'че е^сть преще'нїе цр~ево ја%рости льво'вы, раꙁдража'яи же е^го и^ примњша'яися е^мь съгрњша'етъ въ свою дш~ђ.
|
|
3
|
3
|
|
Шана для людини — відстати від сварки; а всякий дурень задерикуватий.
|
сла'ва мђжђ эTвраща'тися эT клеветы`, и^ вся'къ беꙁђменъ с таковым# сплета'ется.
|
|
4
|
4
|
|
Лінивець узимку не оре: шукає влітку — і немає нічого.
|
поноси'мъ быва'етъ лњни'выи не ё^срамляеTся, такоже и^ ꙁае^мля'и пшени'цђ в жа'твђ”
|
|
5
|
5
|
|
Помисли в серці людини — глибокі води, але людина розумна вичерпує їх.
|
Вода` глђбо'ка совњтъ вᲆ срDци мђжђ, мђж# же премђдръ и^зче'рплетъ ю&.
|
|
6
|
6
|
|
Багато хто хвалить людину за милосердя, але правдиву людину хто знаходить?
|
вели'къ е^сть чл~къ и^ дра'гъ мђжъ ᲄворя'и млsть, мђжа же вњрна дњло ѓ^брњсти`.
|
|
7
|
7
|
|
Праведник ходить у своїй непорочності: блаженні діти його після нього!
|
и^же бес поро'ка живе'тъ въ пра'вдђ, бл~жены и^ дњти ѓ^ста'витъ своя”
|
|
8
|
8
|
|
Цар, який сидить на престолі суду, розганяє очима своїми все зле.
|
Є$гда` цр~ь пра'веденъ на прsтлњ ся'детъ, не ста'нетъ проти'вђ ѓ%чїю е^го ничто'же лђка'во”
|
|
9
|
9
|
|
Хто може сказати: «я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?»
|
Кто же ся похва'литъ чи'сᲄо и^мњти срDце, и^л^и кт^о дръꙁнетъ чи'стъ быти эT грњхъ.
|
|
10
|
10
|
|
Неоднакові терези, неоднакова міра, те й інше — мерзота перед Господом.
|
ѕлословя'щихъ эTц~а и^л^и мт~рь, ё^гаша'етъ свњти'лникъ свои. ѕњни'цама же ѓ%чїю свое'ю ё'зритъ т#мђ`
|
|
11
|
11
|
|
Можна узнати навіть отрока за заняттями його, чи чистою і чи правильною буде поведінка його.
|
ча'сть поспњш#ша въ прьвыхъ, и^ на послњдокъ не блsвится.
|
|
12
|
12
|
|
Вухо, що чує, й око, що бачить, — і те й інше створив Господь.
|
не рцы м#сти'ти вра'га свое^го, н^о пожди г~а да ти помо'жеT.
|
|
13
|
13
|
|
Не люби спати, щоб тобі не зубожіти; тримай відкритими очі твої, і будеш досита їсти хліб.
|
мњри'ло ма'ло и^ вели'ко, и^ мњра бњдно ра'вна, нечи'сᲄа е^сть преD гм~ъ ѓ^боя, и^ творя'и иX та'ко в животњ` свое^мъ прет#кне'тся”
|
|
14
|
14
|
|
«Погано, погано», говорить покупець, а коли відійде, хвалиться.
|
|
|
15
|
15
|
|
Є золото і багато перлів, але дорогоцінне начиння — вуста розумні.
|
|
|
16
|
16
|
|
Візьми одяг його, оскільки він заручився за чужого; і за стороннього візьми від нього заставу.
|
|
|
17
|
17
|
|
Солодкий для людини хліб, придбаний неправдою; але після рот її наповниться жорствою.
|
|
|
18
|
18
|
|
Починання одержують твердість через нараду, і після наради веди війну.
|
|
|
19
|
19
|
|
Хто ходить переносником, той відкриває таємницю; і хто широко розкриває рот, з тим не спілкуйся.
|
|
|
20
|
20
|
|
Хто лихословить батька свого і свою матір, того світильник згасне серед глибокої темряви.
|
ю%нота съ прпDбнымъ и^спра'витъ пђти` своя,
|
|
21
|
21
|
|
Спадщина, поспішно захоплена спочатку, не благословиться згодом.
|
ё'хо слы'шитъ и^ ѓ'ко ви'дитъ г~ь дњла'яи ѓ^боя”
|
|
22
|
22
|
|
Не говори: «я відплачу за зло»; залиш Господу, і Він збереже тебе.
|
Не люби` клевета'нїя да не эTпаде'ши, эTврьꙁи ѓ%чи свои` и^ насыща'ися хлᲇба.
|
|
23
|
23
|
|
Мерзота перед Господом — неоднакові гирі, і неправильні терези — не добро.
|
мръ'ꙁость гв~и сђгђба мњра, и^ мњри'ло льсти'вно нњсть эT него прїятно.
|
|
24
|
24
|
|
Від Господа спрямовуються кроки людини; людині ж як дізнатися про шлях свій?
|
эT г~а же и^справля'ются стопы` мђжеви, съгрњша'яи же како ё^бо раꙁђмњ'етъ пђти` е^го.
|
|
25
|
25
|
|
Сітка для людини — поспішно давати обітницю, і після обітниці обмірковувати.
|
сњть мђжеви ско'ра своа ѓ^свяща'ти, по моли'твњ б^о покаја%нїе быва'етъ.
|
|
26
|
26
|
|
Мудрий цар розвіє нечестивих і поверне на них колесо.
|
вњятель нечести'вымъ е^сть цр~ь мђдръ, и^ нало'жиT на' ня ко'ло”
|
|
27
|
27
|
|
Світильник Господній — дух людини, який випробовує всі глибини серця.
|
СвTњ гн~ь ѓ^заряеT дш~а чл~коM і^ помышленїа, і^же и%щеT насыщенїа чре'вђ свое^мђ.
|
|
28
|
28
|
|
Милість і істина охороняють царя, і милістю він підтримує престіл свій.
|
млsтыни и%стїн#на съхране'нїе цр~ю, и^ ѓ^бы'идеᲄъ прsтлᲆ е^го въ пра'вдђ.
|
|
29
|
29
|
|
Слава юнаків — сила їх, а прикраса старих — сивина.
|
лњпо е^сть ю%нота'м# премђдрости чю'в#ство, сла'ва же ста'рцемъ сњди'ны.
|
|
30
|
30
|
|
Рани від побиття — лікування проти зла, й удари, що проникають у нутрощі утроби.
|
съкрђше'нїя и^ досажде'нїя ё^тыка'ются ѕлы'х#, ја%ꙁвы же въ сокро'вищехъ чре'ва”
|
|
Глава 21
|
Глvа, к~а”
|
|
1
|
1
|
|
Серце царя — у руці Господа, як потоки вод: куди захоче, туди Він направляє його.
|
ЈАкоже ё^стремле'нїе во'дное, та'ко и^ срDце цр~ево в рђцњ` бж~їи” И$ а'може а^ще въсхо'щеT ѓ^брати'ти, та'мо ё^клонитъ е&”
|
|
2
|
2
|
|
Усякий шлях людини прямий в очах її; але Господь зважує серця.
|
Вся'къ мQђ ја^вляется преD собо'ю пра'веденъ, и^спыта'ет же срDца г~ь.
|
|
3
|
3
|
|
Дотримання правди і правосуддя більш угодне Господу, ніж жертва.
|
твори'ти пра'вдђ і^ и'стин#нђ гл~ати и^ꙁволено эT б~а, па'че нежели` жрътвђ кро'вьнђю.
|
|
4
|
4
|
|
Гордість очей і зарозумілість серця, які відзначають нечестивих, — гріх.
|
велича'въ мђжъ, на досажде'нїе дрьзосръ'дъ” Свњти'ло же нечести'вых# грњси`,
|
|
5
|
5
|
|
Думки старанного прагнуть достатку, а всякий поспішний терпить збиток.
|
и^ вся` помышле'нїя и^ꙁбыTкђ съсњца'ются, и^ не споспњша'ются то'кмо вся'ко въ лише'нїе.
|
|
6
|
6
|
|
Придбання скарбу неправдивим язиком — скороминучий подув тих, хто шукає смерти.
|
дњлаяи сокро'вища ја^ꙁы'комъ лжи'вымъ, сђетна го'нитъ на сњти сме'ртны.
|
|
7
|
7
|
|
Насильство нечестивих упаде на них, тому що вони зреклися дотримуватися правди.
|
и^ всегђби'тельство на нечести'выа ё^стремля'ется, не хотя'тъ б'о дњяти пра'ведная.
|
|
8
|
8
|
|
Мінливий шлях у людини розбещеної; а хто чистий, того дія пряма.
|
къ стропо'тныM стропо'тная пђти` посыла'етъ б~ъ, прчsта б^о и^ пра'ва дњла е^го.
|
|
9
|
9
|
|
Краще жити в кутку на покрівлі, ніж зі сварливою дружиною у просторому домі.
|
лђ'че жи'ти въ ё^глњ` на я'снњ, нежели` въ пова'пленнњ с непра'вдою, и^ въ хра'минњ про'стњ.
|
|
10
|
10
|
|
Душа нечестивого бажає зла: не знайде милости в очах його і друг його.
|
дш~а нечести'выхъ не поми'лђется ни эT е^ді'наго чл~ка,
|
|
11
|
11
|
|
Коли карається кощунник, простий робиться мудрим; і коли врозумляється мудрий, то він здобуває знання.
|
тщетђ` прїемлюще гђби'телю мDрᲆ бђдетъ неꙁлоби'выи. раꙁђмњ'яиy премђдрыи прїиметъ ра'ꙁђмъ,
|
|
12
|
12
|
|
Праведник спостерігає за домом нечестивого: як впадають нечестиві у нещастя.
|
раꙁђмњва'етъ пра'ведныи срDца нечести'выхъ, и^ досажDа'етъ нечесᲄи'выM ѓ^ ѕлњ`.
|
|
13
|
13
|
|
Хто затикає вухо своє від волання бідного, той і сам буде волати, — і не буде почутий.
|
и^же ꙁатыка'еᲄъ ё'ши свои` не послђшати не'мощнаго, и^ то'и призоветъ и^ не бђдетъ послђшаяи е^го.
|
|
14
|
14
|
|
Подарунок таємний гасить гнів, і дарунок у пазуху — сильну лють.
|
дая'нїе ᲄа'ино эTвращаеT гнњвы, щадя'и же дары въꙁдви'жеT ја%рость крњпкђ.
|
|
15
|
15
|
|
Дотримання правосуддя — радість для праведника і страх для тих, хто чинить зло.
|
весе'лїе пра'ведныхъ твориT сђды, и^ прпDбны же нечистъ эT злодњющихъ.
|
|
16
|
16
|
|
Людина, що збилася з путі розуму, оселиться в зібранні мерців.
|
мђж# же блђдя эT пђти` пра'ведна, в сонмищи и^споли'нъ почїетъ.
|
|
17
|
17
|
|
Хто любить веселощі, зубожіє; а хто любить вино і жир, не розбагатіє.
|
и^ мђжъ скђденъ любитъ веселїе, любя'и же вино` и^ еле'и, не ѓ^богатиTся,
|
|
18
|
18
|
|
Викупом буде за праведного нечестивий і за прямодушного — лукавий.
|
ѓ^требїе же праведникђ беꙁаконникъ.
|
|
19
|
19
|
|
Краще жити у землі пустельній, ніж з дружиною сварливою і сердитою.
|
лђче жи'ти въ ꙁемли` пђсте, неже жи'ти со женою сварли'вою и^ яꙁы'чною и^ гнњвливою.
|
|
20
|
20
|
|
Жаданий скарб і жир — у домі мудрого; а нерозумна людина марнотратить їх.
|
съкро'вище въжделњнно почїетъ въ ё^сᲄаX премђдрђ, беꙁђмнїи же мђжи пожира'юT е^го.
|
|
21
|
21
|
|
Хто дотримується правди і милости, той знайде життя, правду і славу.
|
пђть пра'вды и^ млsтыня, ѓ^бря'щетъ животъ и^ сла'вђ”
|
|
22
|
22
|
|
Мудрий входить у місто сильних і знищує укріплення, на яке вони сподівалися.
|
ГраD ё^твержа'етъ мђжъ премђдръ, и^ раꙁдрђша'ется ё^тверже'нїе на неy надњя'шася нечести'вїи”
|
|
23
|
23
|
|
Хто зберігає вуста свої і язик свій, той зберігає від біди душу свою.
|
И$же хранитъ своя ё^ста` и^ яꙁы'къ, соблюдаетъ эT печа'ли дш~ђ свою.
|
|
24
|
24
|
|
Зарозумілий злодій — кощунник ім’я йому — діє у запалі гордости.
|
дръꙁыи и ѓ^плаꙁивъ и^ яростивъ гђби'тельство нарица'ется, и^же непра'вдђ мы'слиT ꙁаконопрестђпникъ е^сть.
|
|
25
|
25
|
|
Жадоба лінивця уб’є його, тому що руки його відмовляються працювати;
|
По'хоти лњни'ваго ё^бива'ютъ, не волите б^о рђцњ е^го твориᲄи ничтоy.
|
|
26
|
26
|
|
кожного дня він сильно жадає, а праведник дає і не шкодує.
|
нечестивъ жела'етъ весь дн~ь по'хоᲄи ꙁлы`, пра'ведныи же ми'лђетъ и щедрђетъ неща'дне.
|
|
27
|
27
|
|
Жертва нечестивих — мерзота, особливо коли з лукавством приносять її.
|
жрътвы нечестивыхъ мръꙁость гв~и, и^бо беꙁако'нно прино'сятъ я&.
|
|
28
|
28
|
|
Лжесвідок загине; а людина, яка говорить те, що знає, буде говорити завжди.
|
свњдњтель б^о ло'жъ поги'бнеT, мђжъ послђшли'въ съхраня'яи речетъ.
|
|
29
|
29
|
|
Людина нечестива зухвала лицем своїм, а праведний тримає прямо путь свою.
|
нечести'въ мђжъ беꙁъчестно стои^тъ лицеM, пра'выи же самъ раꙁђмњ'етъ пђти` своя.
|
|
30
|
30
|
|
Немає мудрости, і немає розуму, і немає ради всупереч Господу.
|
нњсть премђдрость, нњсть мђжество, и^ нњсть совњтъ къ нечести'вомђ.
|
|
31
|
31
|
|
Коня готують на день битви, але перемога — від Господа.
|
ко'нь готоваеTся въ дн~ь бра'ни, а^ эT г~а же по'мощь”
|
|
Глава 22
|
Глvа, к~в”
|
|
1
|
1
|
|
Добре ім’я краще за велике багатство, і добра слава краща за срібло і золото.
|
И$зволенњ'иши же е^сть и^мя добро, неже бога'тъство мно'го, и^ лђче сребра и^ ꙁлаᲄа блгDть бл~га.
|
|
2
|
2
|
|
Багатий і бідний зустрічаються один з одним: того й іншого створив Господь.
|
бога'тъ и^ ниu срњто'ста дрђгъ дрђга, ѓ%ба же е^сть г~ь сътворилъ.
|
|
3
|
3
|
|
Розсудливий бачить біду, і ховається; а недосвідчені йдуть уперед, і караються.
|
хђдо'гъ ви'дњвъ лђка'ваго въ мђкахᲆ крњпко самъ накаꙁђется, беꙁђмнїи же мимошеDше ѓ^т#щети'шася”
|
|
4
|
4
|
|
За смиренням іде страх Господній, багатство і слава і життя.
|
ро'дъ премђдрости бо'яꙁнь гн~я, и^ бога'т#ствїе и^ сла'ва живо'тъ.
|
|
5
|
5
|
|
Терня і сіті на шляху підступного; хто береже душу свою, віддалися від них.
|
влъчецъ и^ сњть на пђтехъ стропо'тныхъ, храня'и же свою дш~ђ и^ꙁбњжи'тъ эT нихъ.
|
|
6
|
6
|
|
Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє.
|
бога'тїи ё^богими ѓ^блада'ю^тъ,
|
|
7
|
7
|
|
Багатий панує над бідним, і боржник робиться рабом позикодавця.
|
и^ раби` гм~ъ длъгъ эTдаю'тъ
|
|
8
|
8
|
|
Хто сіє неправду, пожне біду, і тростини гніву його не стане. [Людину, яка доброхітно дає, любить Бог, і нестачу діл її поповнить.]
|
сњ'явыи ꙁлое пожнетᲆ ꙁлое, ранђ же дњлы свои'ми съвръшитъ.
|
|
9
|
9
|
|
Милосердий буде благословлятися, тому що дає бідному від хліба свого. [Перемогу і честь здобуває той, хто дає дари, і навіть оволодіває душею тих, що одержують їх.]
|
мђ'жа ти'ха да'теля лю'биT г~ь, сђ'етныX же дњлъ е^го не въспомянеT.
|
|
10
|
10
|
|
Прожени кощунника, і віддалиться розбрат, і припиняться сварка і лайка.
|
ми'лђяй же ни'щаго са'м ся препита'етъ, свои б^о хлњбъ пода'сть ё^бо'гомђ” Побњжденїе и^ честь престрая'етъ даяи да'ры, дш~ђ же погђбля'етъ притяжа'ныхъ ради.
|
|
11
|
11
|
|
Хто любить чистоту серця, у того приємність на вустах, тому цар — друг.
|
и^ждени эT сонмища гђби'теля, и^ꙁы'идетъ с нимъ побњжденїе, е^гда б^о ся'деT в сонмищи всњмъ досажда'етъ”
|
|
12
|
12
|
|
Очі Господа охороняють знання, а слова законопорушника Він відкидає.
|
Лю'битъ г~ь прпDбныхъ срDца, прие^млеми же е^мђ вси непорочнїи въ пђтехъ своиX. ё^стна'ма пасеT цр~ь лю'ди своя,
|
|
13
|
13
|
|
Лінивець говорить: «лев на вулиці! посередині площі уб’ють мене!»
|
ѓ%чи же гн~и соблюда'ютъ чю'вствїе. досажа'етъ сло'вомъ законопрестђпныи
|
|
14
|
14
|
|
Глибока прірва — вуста блудниць: на кого прогнівається Господь, той упаде туди.
|
вины` и%щетъ и^ гл~етъ лњнивыи, ле'въ на стезя'хъ, на пђтех же раꙁбо'иницы.
|
|
15
|
15
|
|
Глупота прив’язалася до серця юнака, але виправна різка віддалить її від нього.
|
ја^ма глђбо'ка ё^ста` ꙁаконопрестђпныхъ, въꙁненавидњныи же эT г~а въпадется в ню. сђть пђтїе ꙁлїи преD мђжемъ, и^ не лю'биT въꙁврати'тися эT ни'хъ. въꙁвратити же ся подоба'етъ эT пђти` сᲄропо'тна зла`”
|
|
16
|
16
|
|
Хто кривдить бідного, щоб примножити своє багатство, і хто дає багатому, той зубожіє.
|
Невњждествомъ въꙁгори'тся срDце ю'наго, жеꙁлъ и^ накаꙁа'нїе далече эT него.
|
|
17
|
17
|
|
Прихили вухо твоє, і слухай слова мудрих, і серце твоє зверни до мого знання;
|
ѓ^бидя'и же ё^бога мно'го себњ ѕла сътвори'т#, и^ дае'тъ бога'томђ на ни'щемъ.
|
|
18
|
18
|
|
тому що утіхою буде, якщо ти будеш зберігати їх у серці твоєму, і вони будуть також на вустах твоїх.
|
ко словесемъ мђдрыхъ прилага'и свое ё'хо и^ ё^слы'ши моа словеса`, свое же срDце поста'ви к нимъ да раꙁђмњеши ја%ко добра сђть.
|
|
19
|
19
|
|
Щоб уповання твоє було на Господа, я вчу тебе і сьогодні, і ти пам’ятай.
|
и^ а'ще вложиши я& въ срDце твое, въꙁвеселятъ тебе сᲆ твои^ма ё^стнама.
|
|
20
|
20
|
|
Чи не писав я тобі тричі в порадах і наставляннях,
|
бђды ᲄы на г~а ё^пова'я, и^ наё^читъ т^я пђтемᲆ свои^мъ.
|
|
21
|
21
|
|
щоб навчити тебе точних слів істини, щоб ти міг передавати слова істини тим, хто посилає тебе?
|
ты' же напиши я& себњ на ё^строе'нїе, на совњтъ и^ чю'вство и^ ра'зђмъ, на широтђ срDца твое^го. наё^чю бо т^я и%стинномђ словеси, и^ разђма и%стиннаго послђшати, на эTвњты словесемъ и%стиннымъ, въпрашающимъ т^я.
|
|
22
|
22
|
|
Не будь грабіжником бідного, тому що він бідний, і не утискуй нещасного біля воріт,
|
не ё^каря'и ни'ща ꙁане` ё^богъ е^сть, и^ не досаждаи не'мощномђ въ вра'тњхъ.
|
|
23
|
23
|
|
тому що Господь вступиться у справу їх і візьме душу у грабіжників їхніх.
|
г~ь б^о сђдитъ е^мђ сђдомъ, и^ꙁба'ви свою невещественђю дш~ђ”
|
|
24
|
24
|
|
Не дружися з гнівливим і не спілкуйся з людиною запальною,
|
Не быва'и дрђгъ мђжђ гнњвли'вђ, и^ со дрђгомъ жестосръдныM не съчета'ися.
|
|
25
|
25
|
|
щоб не навчитися шляхів її і не накинути петлі на душу свою.
|
е^гда когда наё^чишися пђтеM е^го, прїимеши тенето свое'и дш~и.
|
|
26
|
26
|
|
Не будь з тих, які дають руки і ручаються за борги:
|
не вдаися въ порђче'нїе стыдяся лица`
|
|
27
|
27
|
|
якщо тобі нема чим заплатити, то для чого доводити себе, щоб узяли постіль твою з-під тебе?
|
е^да б^о не бђдеши и^мњти чиM и^скђпи'тися, и^ во'змTђ посте'лю ја%же поD ребры твои^ми.
|
|
28
|
28
|
|
Не пересувай межі давньої, яку провели батьки твої.
|
не прелага'и предњлъ вњчныхъ, ја^же положи'ша эTц~ы твои`.
|
|
29
|
29
|
|
Чи бачив ти людину моторну у своїй справі? Вона буде стояти перед царями, вона не буде стояти перед простими.
|
проꙁрива чл~ка и^ снажя въ дњле своеM, цр~еви подоба'етъ преDстоя'ти, и^ не стоя'ти преD мђжемъ немощнымᲆ”
|
|
Глава 23
|
Глvа, к~г”
|
|
1
|
1
|
|
Коли сядеш споживати їжу з володарем, то ретельно спостерігай, що перед тобою,
|
Аще ся'деши вече'ряти на трапеꙁњ си'лнаго, раꙁђмњва'я раꙁђмњва'и предъставле'нная ти.
|
|
2
|
2
|
|
і постав перешкоду в гортані твоїй, якщо ти жадібний.
|
и^ наложи` рђкђ твою вњдыи ја%же чт^о си'цево, подоба'етъ б^о тебњ ё^краша'ти себе.
|
|
3
|
3
|
|
Не захоплюйся ласими стравами його; це — оманна їжа.
|
а^ще ли насыщнњ'ишїи е^си не хощи слаждъшиM е^го, сицева'а б^о и%мать животъ лжи'выхᲆ.
|
|
4
|
4
|
|
Не піклуйся про те, щоб нажити багатство; залиш такі думки твої.
|
не належи ё^бо'гъ сы'и съ бога'тымъ, эT свое^го помышле'нїя въсᲄяза'ися.
|
|
5
|
5
|
|
Спрямуєш очі твої на нього, і — його вже немає; тому що воно зробить собі крила і, як орел, полетить до неба.
|
а^ще б^о ё^стреми'ши на него ѓ%ко свое никогдаже ја^виTся, съдњланњ б^о е^сᲄа е^мђ кри'лњ ја^ко ѓ^рлђ`, и^ ѓ^бращаеTся присᲄђпа'ющемђ к немђ.
|
|
6
|
6
|
|
Не споживай їжі у людини заздрісної і не захоплюйся ласими стравами її;
|
не вечеряи съ мђжемъ ревни'вомъ, ни похощи пи'щамъ е^го.
|
|
7
|
7
|
|
тому що, які думки у душі її, така й вона; «їж і пий», говорить вона тобі, а серце її не з тобою.
|
и'мже б^о ѓ%браꙁомъ а^ще кт^о поглоти'тъ кла'сы, сице ја%сти и^ пити с нимъ, ниже къ себњ въведе'ши е^го, ниже снњси хлњбъ свои с нимъ
|
|
8
|
8
|
|
Шматок, який ти з’їв, виблюєш, і добрі слова твої ти витратиш даремно.
|
и^ꙁблюетъ б^о и&. и^ ѓ^сквернитъ словеса` твоя добрая.
|
|
9
|
9
|
|
У вуха нерозумного не говори, тому що він знехтує розумні слова твої.
|
въ ё^шїю беꙁђмнаго ничтоже гл~и, да не когда` подража'ти начнетъ разђмная словеса` твоя.
|
|
10
|
10
|
|
Не пересувай межі давньої і на поля сиріт не заходь,
|
Не прелага'и предњлъ вњчныхъ, въ стяжа'нїе сирота'мъ не вниди.
|
|
11
|
11
|
|
тому що Захисник їх сильний; Він вступиться у справу їх з тобою.
|
и^ꙁбавля'я б^о и^хъ г~ь крњпокъ е^сть, и^ раꙁъсђдиT сђдъ и^хъ с тобою.
|
|
12
|
12
|
|
Прихили серце твоє до навчання і вуха твої — до розумних слів.
|
да'ждь въ накаꙁа'нїе срDце твое, ё%ши же свои` ё^готоваи словесемъ чю'въственымъ.
|
|
13
|
13
|
|
Не залишай юнака без покарання: якщо покараєш його різкою, він не помре;
|
не эTрњи младенца нака'ꙁовати, а^ще б^о жеꙁломъ бїеши е^го и^ не ё'мретъ эT него.
|
|
14
|
14
|
|
ти покараєш його різкою і спасеш душу його від пекла.
|
ты' же ё^бо бїяй е^го жезломъ, дш~ђ же е^го и^ꙁбавиши эT злы` см~рти”
|
|
15
|
15
|
|
Сину мій! якщо серце твоє буде мудре, то порадіє і моє серце;
|
Сн~е а^ще премђдро бђдетъ срDце твое, въꙁвеселиши и^ мое срDце.
|
|
16
|
16
|
|
і нутрощі мої будуть радіти, коли вуста твої будуть говорити справедливе.
|
и въ поё^че'нїе словесъ твои` ё^стнњ` к мои^ма ё^стна'ма, а^ще пра'ва бђдета”
|
|
17
|
17
|
|
Нехай не заздрить серце твоє грішникам, але нехай перебуває воно в усі дні у страху Господньому;
|
да не ревнђетъ срDце твое грњшникомъ, н^о въ бо'я^ꙁни гн~и бђди весь дн~ь.
|
|
18
|
18
|
|
тому що є майбутнє, і надія твоя не втрачена.
|
а^ще б^о съблюдеши я& бђдђтъ ти внђци, и^ ё^пова'нїе твое не эTстђпитъ”
|
|
19
|
19
|
|
Слухай, сину мій, і будь мудрий, і направляй серце твоє на пряму путь.
|
Слђшаи сн~е и^ премђдръ быва'и, і^ и^справля'и мы'сль срDца твое^го”
|
|
20
|
20
|
|
Не будь між тими, хто упивається вином, між тими, хто пересичується м’ясом:
|
Не бђди винопїи'ца, ниже прилага'ися мя'съ кђпова'нїю.
|
|
21
|
21
|
|
тому що п’яниця і той, хто пересичується, зубожіють, і сонливість одягне в руб’я.
|
вся'къ б^о пїяница и^ любодњи ѓ^бнища'ютъ, и^ ѓ^блечетася в растерꙁа'нная, и^ съкръпленая и^ вся сонная”
|
|
22
|
22
|
|
Слухайся батька твого: він породив тебе; і не зневажай матері твоєї, коли вона і постаріє.
|
Слђшаи сн~е рождъшаго т^я, и^ не неради е^гда состарњ'ется твоя мати.
|
|
23
|
23
|
|
Купи істину і не продавай мудрости і вчення і розуму.
|
и%стиnнђ стяжи`, и^ не эTрини мђдрости и^ ё^че'нїя и^ ра'ꙁђма.
|
|
24
|
24
|
|
Торжествує батько праведника, і хто породив мудрого, радіє за нього.
|
добрњ въспитњеT эTц~ъ пра'веденъ, ѓ^ сн~њ же премђдрᲇ весели'тся дш~а е^го.
|
|
25
|
25
|
|
Нехай веселиться батько твій і нехай торжествує мати твоя, що народила тебе.
|
да весели'тся эTц~ъ и^ мт~и ѓ^ тебњ, и^ да радђе^тся рождъшїя т^я.
|
|
26
|
26
|
|
Сину мій! віддай серце твоє мені, і очі твої нехай спостерігають за путями моїми,
|
даждь ми сн~е твое срDце, твои^ же ѓ%чи моя пђти` да соблюда'ета.
|
|
27
|
27
|
|
тому що блудниця — глибока прірва, і чужа дружина — вузький колодязь;
|
ја%ма глђбо'ка тђждїи домъ, и^ стђденець тњснъ тђждь.
|
|
28
|
28
|
|
вона, як розбійник, сидить у засідці і множить між людьми законопорушників.
|
тако б^о въскорњ поги'бнетᲆ, и^ всяk ꙁаконопрестђпниk ѓ^тя'тъ бђдеT”
|
|
29
|
29
|
|
У кого виття? у кого стогін? у кого сварки? у кого горе? у кого рани без причини? у кого багряні очі?
|
Комђ лютњ, комђ млъва, комђ сђди, комђ тђга` и^ поносъ, комђ сокрђшенїе вът#ще, комђ сини ѓ%чи,
|
|
30
|
30
|
|
У тих, які довго сидять за вином, які приходять шукати вина приправленого.
|
не пребыва'ющимъ л^и въ винњ`, и^ наꙁира'ющиM гдњ когда пи'рове быва'юT.
|
|
31
|
31
|
|
Не дивися на вино, як воно червоніє, як воно іскриться в чаші, як воно світиться рівно:
|
не ё^пиваитеся вино'мъ, н^о бесњдђите чл~комъ пра'веднымъ, и^ бесњдђите въ проходехъ” А$ще б^о на ча'шђ и^ стъкляни'цђ даси ѓ%чи свои`, послњди же походиши нажаи тръна.
|
|
32
|
32
|
|
згодом, як змій, воно вкусить, і вжалить, як аспид;
|
послњди же ја%ко эT змїя сњченъ прострется, и^ ја%ко эT кера'ста разлїется ја%дъ.
|
|
33
|
33
|
|
очі твої будуть дивитися на чужих дружин, і серце твоє заговорить про розпусне,
|
ѓ%чи твои` е^гда ё%зриᲄа женђ тђждђ, и^ ё^ста` твоя` тогда рекђтъ стропо'тная.
|
|
34
|
34
|
|
і ти будеш, як той, що спить серед моря, і як той, що спить на верхівці щогли.
|
и^ раста'еши ја%ко въ срDци мо'ря, и^ ја%ко кръмчїи въ мно'ꙁњ вълне'нїи.
|
|
35
|
35
|
|
[І скажеш:] «били мене, мені не було боляче; штовхали мене, я не відчував. Коли прокинуся, знову буду шукати того самого».
|
речеши же би'ша м^я и^ не поболњхᲆ, и^ порђга'ша ми ся а^ꙁ же не раꙁђмњхъ” когда ё%тро бђдетъ да пришедъ и^спрошђ` с ни'ми же сни'дђ”
|
|
Глава 24
|
Глvа, к~д”
|
|
1
|
1
|
|
Не ревнуй злим людям і не бажай бути з ними,
|
Сн~ђ мои не ревнђи ѕлы'мъ мђжемъ, ни въжделњ'и бы'ти с ни'ми.
|
|
2
|
2
|
|
тому що про насильство помишляє серце їх, і про зле говорять вуста їхні.
|
лжа'мъ б^о поё^ча'ется срDце и^хъ, и^ болњꙁнь ё^стнами и^хъ гл~ютъ.
|
|
3
|
3
|
|
Мудрістю влаштовується дім і розумом утверджується,
|
сᲆ премђдростїю ѕижDется хра'мъ, и^ съ раꙁђмомъ и^справля'е^тся.
|
|
4
|
4
|
|
і з умінням наповнюється він усередині всяким дорогоцінним і прекрасним майном.
|
и^ сᲆ чю'вствїемъ и^сполня'юTся съкровища, эT всего честна богаTства и^ добра”
|
|
5
|
5
|
|
Людина мудра сильна, і людина розумна зміцнює силу свою.
|
Лђчшїи премђдръ крњпкаго, мђжъ мђдросᲄь и^мњяи тяжа'теля вели'ка.
|
|
6
|
6
|
|
Тому обдумано веди війну твою, і успіх буде при багатьох нарадах.
|
съ ё^правле'нїеM быва'етъ бра'нь, по'мощь же срDцемᲆ съвњтнымъ.
|
|
7
|
7
|
|
Для нерозумного занадто високою є мудрість; біля воріт не відкриє він уст своїх.
|
прмђдросᲄь и^ мы'сль бл~га, въ вра'тњхъ премђдрыхъ. смысленыи же не ё^клонится эT ꙁако'на гн~я,
|
|
8
|
8
|
|
Хто замишляє зробити зло, того називають зловмисником.
|
н^о въмњня'ются въ собо'рехъ, ненакаꙁа'нїи ё^стрњта'ю^тся въ смр~ти,
|
|
9
|
9
|
|
Помисел глупоти — гріх, і кощунник — мерзота для людей.
|
ё^мира'ет же беꙁђмныи въ грњсехъ. нечистота` мђжа гђби'теля
|
|
10
|
10
|
|
Якщо ти в день нещастя виявився слабким, то бідна сила твоя.
|
ѓ^скверня'етъ, въ дн~ь ѕолъ и^ въ дн~ь печа'ли дондеже ѓ^скђдњетъ.
|
|
11
|
11
|
|
Рятуй узятих на смерть, і невже відмовишся від приречених на убиття?
|
и^ꙁбавля'яи ведо'мыа на смр~ть, и^скђпђ прострњти не щади.
|
|
12
|
12
|
|
Чи скажеш: «ось, ми не знали цього»? А Той, Хто випробовує серця, хіба не знає? Той, Хто спостерігає за душею твоєю, знає це, і воздасть людині за ділами її.
|
а^ще ли же речеши не съвњдњ сего, раꙁђмњи ја%ко г~ь всњхъ срDца съвњ'сть. и^ съꙁда'выи дыха'нїе всMњ се'и вњсть всяческая, и^же въздасть комђждо противђ дњломъ е^го.
|
|
13
|
13
|
|
Їж, сину мій, мед, тому що він приємний, і стільник, який солодкий для гортані твоєї:
|
ја%ждь медъ сн~ђ бл~гъ б^о е^сть соᲄъ, да наслади'тся горта'нь твои.
|
|
14
|
14
|
|
таке і пізнання мудрости для душі твоєї. Якщо ти знайшов її, тобто майбутнє, і надія твоя не втрачена.
|
сице бо раꙁђмњетъ премђдрость твоя дш~а, а^ще бо ѓ^бря'щеши бђдетъ добро` ё^мрътвїе твое, и^ ё^пова'нїе твое не ѓ^ста'витъ тебе.
|
|
15
|
15
|
|
Не замислюй зла, нечестивий, проти житла праведника, не спустошуй місця спокою його,
|
не приведи нечести'ваго въ жи'ръ пра'веднаго, ни прельща'ися бес#сы'тостїю чрева.
|
|
16
|
16
|
|
бо сім разів упаде праведник, і встане; а нечестиві впадуть у погибель.
|
седмицею б^о паD пра'ведныи въста'етъ, нечести'вїи же и^ꙁнемогђтъ въ ѕлы'хъ.
|
|
17
|
17
|
|
Не радій, коли упаде ворог твій, і нехай не веселиться серце твоє, коли він спіткнеться.
|
а^ще падетъ враh твои не ѓ^бра'дђися е^мђ, въ соблажненїи же е^го не възноси'ся.
|
|
18
|
18
|
|
Інакше, побачить Господь, і неугодне буде це в очах Його, і Він відверне від нього гнів Свій.
|
ја%ко ё%зритъ г~ь и^ не годњ е^мђ бђдетъ, и^ эTврати'тъ ја%рость свою эT него.
|
|
19
|
19
|
|
Не обурюйся на злодіїв і не заздри нечестивим,
|
не ра'дђися ѓ^ ѕлодњющиX, и^ не ревнђи пђтемъ грњ шныхъ,
|
|
20
|
20
|
|
тому що злий не має майбуття, — світильник нечестивих погасне.
|
не пребђдTђ б^о внђци лђка'вныхъ, свњтило же нечести'выX ё^га'снетъ.
|
|
21
|
21
|
|
Бійся, сину мій, Господа і царя; із заколотниками не спілкуйся,
|
бо'ися б~а сн~ђ и^ цр~я, и^ ни еді'номђ же и^хъ противися.
|
|
22
|
22
|
|
тому що несподівано прийде погибель від них, і біду від них обох хто передбачить?
|
внеꙁапђ б^о стяжетъ нечести'выи, мђче'нїя бо ѓ^бою кт^о и^ꙁвњсть. слова храня'ися сн~ъ погибельства кромњ бђдетъ, прие^мляи же прїятъ себе. ничтоже ложно цр~еви да гл~ется, и^ ни е^ді'на же ложъ эT яꙁы'ка е^го да и^ꙁы'идетъ. мечъ е^сть ја^зы'къ цр~евъ а^ неплотянъ, и^же а^ще преда'нъ бђдетъ съкрђши'тся, а^ще б^о раздражиTся ја%рость е^го съ жи'лами, чл~ки гђбиT и^ ко'сти чл~чески пояда'етᲆ. и^ съжиꙁа'етъ ја^ко пла'мень, ја^ко неядо'моM бы'ти пте'нцаM ѓ%рлимъ. моиX словесъ сн~ђ бо'ися, и^ прїиM я& пока'ися”
|
|
23
|
23
|
|
Сказано також мудрими: мати упередженість на суді — недобре.
|
И$ сеy ва'мъ смы'сленныM прираꙁђмњти. срамля'тися лица на сђдњ не добро.
|
|
24
|
24
|
|
Хто говорить винному: «ти правий», того будуть проклинати народи, того будуть ненавидіти племена;
|
рекђщи нечести'вђ пра'ведеn е^сть, прокля'тъ б^о эT людїи бђ'детъ и^ въꙁненавидњнъ въ ја^ꙁы'цехъ.
|
|
25
|
25
|
|
а викривачів будуть любити, і на них прийде благословення.
|
и^ ѓ^блича'ющїи же добрњ'ишиX ја^вя'тся, на ня'же прїидетъ блsвенїе бл~го”
|
|
26
|
26
|
|
В уста цілує той, хто відповідає словами вірними.
|
И$ ё^стнњ же въꙁлю'бятъ эTвњща'ющаго словеса бл~га”
|
|
27
|
27
|
|
Зверши справи твої поза домом, закінчи їх на полі твоєму, і потім облаштовуй і дім твій.
|
Готоваи въ и^схоD дњя'нїа своя, и^ ё^готовися на село. и^ ходи въ слDњ мене и^ съꙁи'ждеши храM мои”
|
|
28
|
28
|
|
Не будь лжесвідком на ближнього твого: для чого тобі обманювати вустами твоїми?
|
Не бђ'ди свњдњтель л#живъ на свое^го граждани'на, ни пространя'ися свои^ма ё^стна'ма.
|
|
29
|
29
|
|
Не говори: «як він вчинив зі мною, так і я зроблю з ним, воздам людині за ділами її».
|
не рци и^мже ѓ^бразоM сътвори м^и эTда'мъ е^мђ и^ эTмщђ и^мже м^я преѓ^би'дњ.
|
|
30
|
30
|
|
Проходив я мимо поля чоловіка лінивого і мимо виноградника чоловіка бідного на розум:
|
ја%ко тяжа'нїе мђж'ъ беꙁђ'мныX и^ ја%ко винограD, сице и^ чл~къ хђдоё%мныи.
|
|
31
|
31
|
|
і ось, усе це заросло терням, поверхня його вкрилася кропивою, і кам’яна огорожа його зруйнувалася.
|
а^ще ѓста'виши и^хъ ѓ^лядњетъ, и^ траво'ю порастетъ ве'сь. и^ бђ'детᲆ ѓ^ста'вленъ, и^ ѓ^гра'ди же ка'менїи е^го раскопа'ются.
|
|
32
|
32
|
|
І подивився я, і взяв до серця свого, і подивився й отримав урок:
|
послњ'ди аZ покаяvся, ё^ꙁрњвъ и^збрати накаꙁа'нїе”
|
|
33
|
33
|
|
«трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш, —
|
Мало дрњмлю ма'ло же сплю, ма'ло же ѓ^бїемлю рђка'ма пе'рьси.
|
|
34
|
34
|
|
і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій — як людина озброєна».
|
а^ще же с^и твори'ши, прїидетъ преди грядђщи нищета твоя, и^ скђдота твоя ја%ко бл~гъ теча”
|
|
Глава 25
|
Глvа, к~е”
|
|
1
|
1
|
|
І це притчі Соломона, які зібрали люди Єзекії, царя Юдейського.
|
Си^ накаꙁа'нїя соло'моня нерасмотрен#ная. ја%же написа'ша дрђꙁи і^е^ꙁекїини цр~я і^ё^де'иска”
|
|
2
|
2
|
|
Слава Божа — покривати таємницею справу, а слава царів — досліджувати справу.
|
Сла'ва бж~їя кры'ти сло'во, сла'ва же цр~ева чти'ти повелњнїя е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Як небо у висоті й земля в глибині, так серце царів — недослідиме.
|
Нб~о высоко ꙁемля же глђбока, срDце же цр~ево не ѓ^блично.
|
|
4
|
4
|
|
Відокреми домішки від срібла, і вийде у срібника сосуд:
|
кђи неи^скђшено сребро и^ ѓ^цњсти'тся и^ бђдеT ѓ^цњще'нїе вс^е.
|
|
5
|
5
|
|
віддали неправедного від царя, і престіл його утвердиться правдою.
|
ё^бива'и нечести'выа преD лицемъ цр~евомъ, і^ и^спра'виши въ правдђ прsтлъ е^го.
|
|
6
|
6
|
|
Не величайся перед лицем царя, і на місці великих не ставай;
|
не горди'ся преD лицемъ цр~евомᲆ, и^ на мњстњ си'лныX не стани”
|
|
7
|
7
|
|
тому що краще, коли скажуть тобі: «йди сюди вище», ніж коли понизять тебе перед знатним, якого бачили очі твої.
|
Лђче б^о т^и е^сть е^гда` речетᲆ въꙁыити кᲆ себњ, неже ли смири'тися преD лицемъ си'лнаго.
|
|
8
|
8
|
|
Не вступай поспішно в тяжбу: інакше що будеш робити після закінчення, коли суперник твій осоромить тебе?
|
ја%же ви'дњста ѓ%чи твои гл~и, не припа'даи в# тя'жђ ско'ро, да не раска'ешися послњде. внегда т^я ё^бо про'сиT дрђ'гъ твои,
|
|
9
|
9
|
|
Веди тяжбу із суперником твоїм, але таємниці іншого не відкривай,
|
въстђпа'и въспя'ть, не неради да не поноситъ ё^бо тебњ дрђгъ”
|
|
10
|
10
|
|
щоб не докорив тобі той, хто почує це, і тоді нечестя твоє не відійде від тебе. [Любов і дружба звільняють: збережи їх для себе, щоб не зробитися тобі достойним ганьби; збережи путі твої благовпорядкованими.]
|
А$ сва'ръ твои и^ вражDа твоа не эTстђпиT, но бђ'детъ т^и ра'вна съ смр~тїю” БлгDть и^ любы свобожDаеT, в них# же ё^тверди себе да не в# поноше'нїи бђдеши. н^о съхрани пђти своя` до'брњ и^змᲇне'ны.
|
|
11
|
11
|
|
Золоті яблука у срібних прозорих посудинах — слово, сказане пристойно.
|
ја%коже ја%блоко ꙁла'то въ ё^серя'ꙁи съ сардїискимъ каменемъ, си'це рещи сло'во приё^краша'ющимъ е&”
|
|
12
|
12
|
|
Золота серга і прикраса з чистого золота — мудрий викривач для уважного вуха.
|
И ја%коже въ ёсеря'ꙁи ꙁла'томъ ка'мень мно'гоцњнныи вя'жется, си'це сло'во премђ'дро въ бл~го ё%хо послђшно”
|
|
13
|
13
|
|
Що прохолода від снігу під час жнив, те вірний посланець для того, хто посилає його: він доставляє душі господаря свого відраду.
|
ЈА/коже и^схо'дище снњ'га въ жа'твђ зно'я полꙁђетъ, та'ко вњстникъ вњренᲆ послђшавшиX е^го дш~ъ б^о хотя'щихъ е^мђ пользђетъ.
|
|
14
|
14
|
|
Що хмари і вітри без дощу, те людина, яка хвалиться подарунками, яких не дає.
|
ја%коже вњтри и^ ѓ'блацы и^ дождеве ја^вля'ющїися. та'ко и^ хваля'ющеися ѓ^ да'нїю ло'жноM.
|
|
15
|
15
|
|
Лагідністю схиляється до милости вельможа, і м’який язик переломлює кістки.
|
въ долготерпе'нїи бл~го поё^ченїе цр~ево, ја^ꙁыk же мя'кокъ съкрђша'етъ ко'сти”
|
|
16
|
16
|
|
Знайшов ти мед, — їж, скільки тобі потрібно, щоб не пересититися ним і не виблювати його.
|
МеD ѓ^брTњ ја%жDь дово'лно, да не насы'щься и^зблю'еши”
|
|
17
|
17
|
|
Не вчащай входити в дім друга твого, щоб ти не надокучив йому і він не зненавидів тебе.
|
не ё^чащаи вносити но'гђ твою къ дрђ'гђ свое^мђ, е^да ка'ко насы'щся тебе въꙁненави'диT т^я”
|
|
18
|
18
|
|
Що молот і меч і гостра стріла, те людина, яка виголошує лжесвідчення проти ближнього свого.
|
дреко'ль и^ ме'чь и^ стрњла ѓ%стра не беꙁ# грњха, та'ко и^ мђж'ъ свњдњтельствђяи на дрђга свое^го свњдњтельство лъже.
|
|
19
|
19
|
|
Що зламаний зуб і розслаблена нога, те надія на ненадійну [людину] в день біди.
|
пђти ꙁла'го и^ стопы ꙁаконопрестђпнаго поги'бнTђ въ дн~ь ꙁо'лъ.
|
|
20
|
20
|
|
Що холодний день, для того, хто знімає із себе одяг, що оцет на рану, те той, хто співає пісень сумному серцю. [Як міль одягу і черва дереву, так печаль шкодить серцю людини.]
|
ја%коже ѓ%цетъ неполеꙁно вре'дови, и^ ды'мъ ѓ^чи'ма, та'ко припаDши стра'сть въ тњ'ло срDце ѓ^скръбля'етъ. ја%ко же мо'леве в ри'зњ и^ чрьвїе въ дре'вњ, та'ко мђж'ђ ско'рбь пакоствђетъ срDце”
|
|
21
|
21
|
|
Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, напої його водою:
|
А$ще а^лчетъ враh твои насыщаи, а^ще ли жа'жDетъ напая'и е^го.
|
|
22
|
22
|
|
тому що, [роблячи це,] ти збираєш палаюче вугілля на голову його, і Господь воздасть тобі.
|
с^е бо творя ё%глїе ѓ%гньное събира'еши на главђ е^го, г~ь же въꙁда'сть тебњ бл~гая”
|
|
23
|
23
|
|
Північний вітер приносить дощ, а таємна мова — незадоволені обличчя.
|
Вњтръ сњверныи въꙁдви'жетъ ѓ%блаки, лице же бестђдно ја^ꙁы'къ раꙁдража'етъ”
|
|
24
|
24
|
|
Краще жити в кутку на покрівлі, ніж із сварливою дружиною у просторому домі.
|
Лђче жи'ти въ ё%глњ на ја%снњ, неже въ храминњ ѓ%бще съ жено'ю клевети'вою”
|
|
25
|
25
|
|
Що холодна вода для виснаженої спрагою душі, те добра звістка з далекої країни.
|
ЈА/коже вода` стђде'на дш~и жа'ждђщи бл~гопрїя'тна, та'коже вsњ бл~га эT ꙁемля` дале'ча.
|
|
26
|
26
|
|
Що збурене джерело й пошкоджена криниця, те праведник, що падає перед нечестивим.
|
ја%коже и^сто'чникъ ꙁасыша'емъ и^схо'дища водњ гђ'битъ, та'ко не лњпо правеDникђ па'сти преD нечести'вымъ”
|
|
27
|
27
|
|
Як недобре їсти багато меду, так домагатися слави не є слава.
|
ЈА/сти ме'дъ мно'го не добро, хранити же подобаеT словеса мно'га”
|
|
28
|
28
|
|
Що місто зруйноване, без стін, те людина, що не володіє духом своїм.
|
ЈА/коже храM стњна'ми раꙁоре'нами неѓ^гражDенъ, та'ко мђж'ъ чт^о творя беZ совњта”
|
|
Глава 26
|
Глvа, к~ѕ”
|
|
1
|
1
|
|
Як сніг улітку і дощ під час жнив, так честь непристойна нерозумному.
|
ЈАкоже снњ'гъ в лњᲄњ и^ до'жDь въ жа'твђ, та'ко нњсть безђмномђ чести.
|
|
2
|
2
|
|
Як горобець спурхне, як ластівка полетить, так незаслужене прокляття не збудеться.
|
ја%ко пти'ца лњтаюT и^ вра'бїеве, та'ко кля'тва тща не на'идеT ни на е^ді'наго же”
|
|
3
|
3
|
|
Бич для коня, вузда для осла, а палка для дурних.
|
ЈА/коже би'чъ коню и^ ѓ^сенъ ѓ^слђ, та'ко жезлъ ја^ꙁы'кђ ꙁаконопрестђпнђ.
|
|
4
|
4
|
|
Не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб і тобі не зробитися подібним до нього;
|
не эTвњщаи безђмнђ по ѕло'бњ е^го, да не подо'бенъ е^мђ бђ'деши.
|
|
5
|
5
|
|
не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб він не став мудрецем в очах своїх.
|
н^о эTвњщаи беꙁђмномђ къ беꙁђмїю е^го, да не ја^вляется мђ'дръ ѓ^ себњ.
|
|
6
|
6
|
|
Підрізує собі ноги, терпить неприємність той, хто дає словесне доручення дурневі.
|
эT пђтїи свои^хъ поноше'нїе тво'ритъ, и^же посыла'етъ сло'во вњстникомъ безђмнымъ.
|
|
7
|
7
|
|
Нерівно піднімаються ноги у кульгавого, — і притча у вустах дурнів.
|
эTи^метъ ше'ствїе е^го лестно и^ зако'нопрестђпно, и^з# ё'стъ беꙁђмныX не ключи'тся при'тча”
|
|
8
|
8
|
|
Що той, хто вкладає коштовний камінь у пращу, те саме той, що віддає нерозумному шану.
|
И$же привяза'етъ ка'мень въ пра'щи, подо'бенъ е^сть дающемђ беꙁђмномђ сла'вђ”
|
|
9
|
9
|
|
Що колючий терен у руці п’яного, те притча в устах дурнів.
|
Трьнїе проꙁяба'етъ в рђ'кђ пїя'ници, рабо'та же в рђка'хъ беꙁђмныхъ.
|
|
10
|
10
|
|
Сильний робить усе довільно: і нерозумного нагороджує, і всякого перехожого нагороджує.
|
мно'го трђжDа'ется вся'ка пло'ть безђмныX, съкрђша'ет# же ся съста'въ и^хъ”
|
|
11
|
11
|
|
Як пес повертається на блювотину свою, так нерозумний повторює дурість свою.
|
ЈА/ко пе'съ и^же въꙁврати'тся паки на своя блевоти'ны и^ мрьꙁо'къ бђ'детъ, та'ко беꙁђ'мныи своею ѕло'бою въꙁвра'щся на свои^хъ грњсехъ почїет#. е^сть стђ'дъ наводяи грXњ, и^ е^сть стђдъ слава и^ блгDть”
|
|
12
|
12
|
|
Чи бачив ти чоловіка, мудрого в очах своїх? На нерозумного більше надії, ніж на нього.
|
ВидXњ мђж'а непщева'вша себе мDђра быти, ё^пова'нїе же ё^бо и%мать паче беꙁђмныхъ себе”
|
|
13
|
13
|
|
Лінивець говорить: «лев на дорозі! лев на площах!»
|
Гл~етъ лњни'выи посланъ на пђть, ле'въ въ пђтехъ разбо'иницы же на стогнаX.
|
|
14
|
14
|
|
Двері качаються на гаках своїх, а лінивець на постелі своїй.
|
ја^ко две'рь ѓ^бращается на сте'жаи, та'коже лњни'выи на ло'жи свое^мъ”
|
|
15
|
15
|
|
Лінивець опускає руку свою в чашу, і йому важко донести її до рота свого.
|
Съкрыва'етъ лњни'выи рђ'кђ в на'дра своя, не мо'жетъ е^я` внести вᲆ ё^ста своа.
|
|
16
|
16
|
|
Лінивець в очах своїх мудріший за сімох, які відповідають обдумано.
|
мђдрњи себњ лњни'выи ја^вля'ется вᲆ насыщенїи до нося'щаго вњсть”
|
|
17
|
17
|
|
Хапає пса за вуха, хто, проходячи мимо, втручається в чужу сварку.
|
ЈА/коже дръжа'и ꙁа ѓ^пашъ ўа, та'ко застђпа'я тђждь сђдъ”
|
|
18
|
18
|
|
Як той, хто прикидається несповна розуму, кидає вогонь, стріли і смерть,
|
ЈА/коже и^скђше'нїи преDлага'юще словеса въ чл~цњхъ, противя'яи же ся словеси прежде пот#кнется.
|
|
19
|
19
|
|
так — чоловік, який підступно шкодить другові своєму і потім говорить: «я тільки пожартував».
|
та'ко вс^и въмђжа'юще свои^хъ дрђгъ, е^гда же ја^вяTся гл~ютъ ја%ко и^гра'я съдњяX”
|
|
20
|
20
|
|
Де немає більше дров, вогонь погасає, і де немає навушника, розбрат вщухає.
|
въ мно'ѕњхъ дре'вехъ си'ла ѓ^гневи, а^ и^дњже нњсть скоро гнњ'вна премол#ча'етъ сва'ръ”
|
|
21
|
21
|
|
Вугілля — для жару і дрова — для вогню, а людина сварлива — для розпалення сварки.
|
ѓ^съ жа'ра горђщи и^мъ ё%глемъ и^ дрова ѓ^гневи, мQђ же клевети'въ въ мятежи сва'ръ.
|
|
22
|
22
|
|
Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби.
|
словеса ё^тњша'ющихъ мя'к#ка, си же бїютъ въ сокро'вищихъ ё^тро'бы”
|
|
23
|
23
|
|
Що нечистим сріблом обкладена глиняна посудина, те полум’яні вуста і серце злісне.
|
сребро даемо ле'стїю ја%ко и^скђде'ль мниTся, ё^стны` глаDки срDце покры'ютъ скръбно.
|
|
24
|
24
|
|
Вустами своїми прикидається ворог, а у серці своєму замишляє підступи.
|
ё^стна'ма же вс^е ѓ^бещаваетъ, пла'четъ на лицы вра'гъ, въ срDцы же съдњва'етъ ле'сть”
|
|
25
|
25
|
|
Якщо він говорить і ніжним голосом, не вір йому, тому що сім мерзот у серці його.
|
А$ще т^я мо'литᲆ вра'гъ ве'лїимᲆ гла'сомъ не вњрђи е^мђ, сеDмь б^о е^сть лђкавъствїи въ дш~и е^го.
|
|
26
|
26
|
|
Якщо ненависть прикривається наодинці, то відкриється злоба його в народному зібранні.
|
дая'и вра'ждђ съставля'етъ ле'сти, эTкры'ет# же своа ле'сти бл~горазђмныи на со'нмищи.
|
|
27
|
27
|
|
Хто риє яму, той упаде в неї, і хто покотить нагору камінь, до того він повернеться.
|
иꙁрываяи ја%мђ и^скренемђ свое^мђ въпадеTся в ню`, валя же камы на' ся валитъ.
|
|
28
|
28
|
|
Неправдивий язик ненавидить уражених ним, і улесливі вуста готують падіння.
|
ја^зы'къ лжи'въ ненави'диT и%стинны, ё^ста непостоя'нна тво'рятъ нестрое'нїе”
|
|
Глава 27
|
Глvа, к~з”
|
|
1
|
1
|
|
Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, що народить той день.
|
Не хвалися на ё^треняя, не вњси б^о чт^о приживетᲆ находя'и”
|
|
2
|
2
|
|
Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, — чужий, а не язик твій.
|
да хва'литъ т^я и%скренїи а^ не твоя ё^ста`, тђждїи а^ не твои` ё^стнњ”
|
|
3
|
3
|
|
Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох.
|
Тяжко ка'мень и^ жестоносно пњсоk, гнњв же беꙁђмна'го тя'жїи ѓ%бое^го”
|
|
4
|
4
|
|
Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів?
|
безъмилостивна ја%рость и^ ѓ'стръ гнњвъ, н^о ничтоже поста'витъ рвенїе”
|
|
5
|
5
|
|
Краще відкрите викривання, ніж прихована любов.
|
Лђчше ѓ^бличенїа эTкровена та'иныя любве.
|
|
6
|
6
|
|
Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника.
|
достовњрнњ'иши сђть стрђпи дрђга, нежели во'лнаа лобꙁанїя вра'га”
|
|
7
|
7
|
|
Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке.
|
дш~а въ сы'тости сђщи сотами рђга'ется, дш~и же ни'щетнњи и^ горкое бл~го ја^вляеTся”
|
|
8
|
8
|
|
Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє.
|
ЈА/коже когда` пти'ца эTлетиT эT гнњꙁда свое^го, тако чл~кђ поработи'въшђся е^гда ё^страни'тся эT свои^хъ мњстъ.
|
|
9
|
9
|
|
Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю.
|
мљ=ры и^ виномъ и^ кадилоM красится срDце, растръꙁа'ет же ся эT бњды дш~а.
|
|
10
|
10
|
|
Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко.
|
дрђга свое^го и^л^и дрђгA эTч~а не ѓ^ставляи, вᲆ дом же бра'та свое^го не вниди беZ времени. лђчше дрђгъ блиZ неже браT да'ле живыи.
|
|
11
|
11
|
|
Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене.
|
премђдръ бђди сн~ђ да веселиTся срDце твое, и^ эTврати эT себе` поносли'ва словеса`.
|
|
12
|
12
|
|
Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються.
|
хитрыи ѕлыX находя'щего ё^крыва'ется, безђмнїи же и^ нашеDшђю тщетђ стя'жђтъ.
|
|
13
|
13
|
|
Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу.
|
эTи^ми ры'ꙁђ е^го прїиде б^о досажда'яи, и^же чђждая погђбля'ет#.
|
|
14
|
14
|
|
Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця.
|
и^же а^ще блsвиT дрђга ё%тро ве'лїемъ гла'сомъ, кленђщего ничесоже разньствова'ти непщђетъ.
|
|
15
|
15
|
|
Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина — рівні:
|
ка'пля и^згоня'тъ чл~ка въ дн~ь ꙁи'менъ и^с хра'ма свое^го, такоy и^ жена` клеветива и^с# свое^го до'мђ.
|
|
16
|
16
|
|
хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе.
|
сњверъ жесто'къ вњтръ, и^менеM же прїя'тенъ нарица'ется”
|
|
17
|
17
|
|
Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого.
|
Желњꙁо желњꙁа ѓ%стриT, мђжъ же мђж'еви лице раꙁдража'етъ.
|
|
18
|
18
|
|
Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані.
|
и^же садитъ смоко'вницђ снњсть эT плода е^я`, а^ и^же хранитъ г~а свое^го честенъ бђдетъ”
|
|
19
|
19
|
|
Як у воді лице — до лиця, так серце людини — до людини.
|
ЈА/коже сђть не подо'бна лица лицеM, си'це же и^ срDца чл~чи.
|
|
20
|
20
|
|
Пекло й Аваддон — ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.]
|
а%дъ и^ погибель не насыща'ются, такоy ѓ%чи чл~чески несы'тњ. мръꙁосᲄь гв~и ё^твержа'ющеи ѓ%чи, и^ ненакаꙁа'ннїи неё^дръжани ја^ꙁы'ка.
|
|
21
|
21
|
|
Що плавильня — для срібла, горно — для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.]
|
и^скђшенїе сребрђ и^ ꙁла'тђ раждеженїе, мQђ же и^скђша'ется ё^сты` хваля'щих# е^го” СрDце беꙁако'нника въꙁы'щетъ ѕл^а, срDце же пра'во въꙁыска'етъ ра'ꙁђма.
|
|
22
|
22
|
|
Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його.
|
аще бїеши беꙁђмнаго по'средњ сонмища срамля е^го, не эTи'меши ё^бо безђмїя е^го.
|
|
23
|
23
|
|
Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стада;
|
раꙁђмне раꙁђмњва'и дш~ђ ста'да свое^го, и^ наста'виши срDце свое въ своа ста'да”
|
|
24
|
24
|
|
тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід?
|
ја%ко не въ вњки мђж'еви дръжава и^ крᲇпость, ниже предаюT эT рода в роD.
|
|
25
|
25
|
|
Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави.
|
прилежи по'лныX зла'цњхъ, и^ по'жнеши травђ`, и^ събери сњмя дђбра'вное.
|
|
26
|
26
|
|
Вівці — на одяг тобі, і козли — на купівлю поля.
|
да и'маши ѓ%вца въ ѓ^дњнїе, чт^и по'ле да бђдђть т^и а%гньци”
|
|
27
|
27
|
|
І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм.
|
Сн~е эT мене и%маши реченїа крњпка, въ жиꙁнь свою, и^ въ жиꙁнь твои^мъ ё^гоDникомъ”
|
|
Глава 28
|
Глvа, к~и”
|
|
1
|
1
|
|
Нечестивий біжить, коли ніхто не женеться за ним; а праведник сміливий, як лев.
|
Бњгаетᲆ нечести'выи н^и е^ді'номђ же гоня'щђ, пра'ведᲆныи же ја%ко ле'въ надњя'ся.
|
|
2
|
2
|
|
Коли країна відступить від закону, тоді багато в ній начальників; а при розумному і знаючому мужі вона довговічна.
|
за грњхи нечесᲄи'выхъ сђ'ди воста'ютᲆ, мђжъ же хђдоh ёгаситъ я&,
|
|
3
|
3
|
|
Чоловік бідний і який гнобить слабких, те саме, що злива, яка змиває хліб.
|
а^ дръзыи въ нечестїе ѓ^клевета'етъ нищая” ЈА/ко до'жDь хлябныи неполезенъ,
|
|
4
|
4
|
|
Відступники від закону хвалять нечестивих, а ті, що зберігають закон, обурюються на них.
|
та'ко ѓ^ста'вивше ꙁако'нъ и^ хва'ляT нечестїе. любя'щїи же зако'нъ ѓ^градяT ѓ^ себњ стњнђ`”
|
|
5
|
5
|
|
Злі люди не розуміють справедливости, а ті, що шукають Господа, розуміють усе.
|
Мђж'и ѕлїи не раꙁђмњваюT сђ'да, и^щђщеи же г~а раꙁђмᲇва'ютᲆ ѓ^ всемъ.
|
|
6
|
6
|
|
Краще бідний, який ходить у своїй непорочності, ніж той, хто спотворює шляхи свої, хоч він і багатий.
|
лђче ни'щъ ходя'и въ и^стиннњ, нежели богатᲆ ло'жъ”
|
|
7
|
7
|
|
Той, хто зберігає закон, — син розумний, а той, хто спілкується з марнотратцями, осоромлює батька свого.
|
ХраниT законъ сн~ъ раꙁђмныи, а^ и'же пасеT несы'тость досажа'етᲆ эTц~ђ свое^мђ.
|
|
8
|
8
|
|
Хто примножує майно своє ростом і лихвою, збере його для благодійника бідних.
|
наполня'я бога'тьство свое съ лихвами и^ прибыTки, милђющемђ ни'щая събира'ет# е&”
|
|
9
|
9
|
|
Хто відхиляє вухо своє від слухання закону, того і молитва — мерзота.
|
Оу^клонивыи ё%хо свое не послђшати ꙁако'на, и^ се'и мл~твђ свою въꙁмерьз#ствова.
|
|
10
|
10
|
|
Хто спокушає праведних на путь зла, сам упаде в свою яму, а непорочні успадковують добро.
|
и^же льстиT пра'выя въ пђти ѕл^ы, въ и^стлᲇнїе самъ въпадетъ” Без#ꙁаконїи же минђ'ютъ бл~гаа, и^ не въпадTђ в ня`.
|
|
11
|
11
|
|
Чоловік багатий — мудрець в очах своїх, але розумний бідняк викриє його.
|
премђдръ быва'етᲆ ѓ^ себњ мђжъ богатъ, всякъ раꙁђмивъ ни ꙁна'ет# е^го.
|
|
12
|
12
|
|
Коли торжествують праведники, велика слава, але коли підіймаються нечестиві, люди ховаються.
|
ꙁа по'мощъ правеDнымъ мно'га быва'етъ сла'ва, въ градеX же нечесᲄивых погибнђтᲆ чл~ци.
|
|
13
|
13
|
|
Хто приховує свої злочини, той не буде мати успіху; а хто зізнається і залишає їх, той буде помилуваний.
|
покрыва'яи нечестїе свое не поспње^тся въ бл~гаа, повњда же ѓ^бличенїя въꙁлю'бленъ бђдетъ”
|
|
14
|
14
|
|
Блаженна людина, яка завжди перебуває у благоговінні; а хто озлоблює серце своє, той потрапить у біду.
|
Бл~женъ мђжъ и^же ё^страшится всего ꙁа говњнїе, а^ жестосердъ въпадетъ въ ѕла'я”
|
|
15
|
15
|
|
Як рикаючий лев і голодний ведмідь, так нечестивий володар над бідним народом.
|
Левъ а^лченъ и^ влъкъ жажденъ, тако и^же ѓ^би'диT нищая и^ ё^бога”
|
|
16
|
16
|
|
Нерозумний правитель багато робить утисків, а хто ненавидить користь, продовжить дні.
|
Цр~ь скђденъ ё^рокомъ великъ клевеTникъ быва'етᲆ, а^ ненавидя'и непра'вды долголњтъ поживетᲆ.
|
|
17
|
17
|
|
Чоловік, винний у пролитті людської крови, буде бігати до могили, щоб хто не схопив його.
|
мђжа и^же въ винњ смр~тнњ вырђчая и^ бњжа` бђдетъ, а^ не ё^твержденъ” наказаи сн~а свое^го и^ възлюби'т# тя, и^ дастъ лњпотђ твоеи дш~и, не послђша'етъ ё^бо ја^зы'ка ꙁаконопрестђпна.
|
|
18
|
18
|
|
Хто ходить непорочно, той буде неушкодженим; а хто ходить кривими путями, упаде на одній з них.
|
ходя'и правеDно поможетъ себњ, ходя'и же въ стропоᲄны пђти` ё^вяꙁнетъ.
|
|
19
|
19
|
|
Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом, а хто наслідує бездіяльних, той насититься убогістю.
|
дњла'яи свою ꙁе'млю насытится хлњба, гоня'и же пра'ꙁнDьство насытится нищети”
|
|
20
|
20
|
|
Вірна людина багата благословеннями, а хто поспішає розбагатіти, той не залишиться непокараним.
|
Мђжъ вњре досто'иныи мно'го блsвиTся, ѕлыи же не беꙁъ молъсᲄва бђдеT”
|
|
21
|
21
|
|
Бути упередженим — недобре: така людина і за шматок хліба вчинить неправду.
|
и^же не срамля'ется лица` пра'веDнаго не бл~гъ, ја%ко таковыи за ё^крђхᲆ хлњба мђжа эTдаs.
|
|
22
|
22
|
|
Поспішає до багатства заздрісна людина, і не думає, що убогість осягне її.
|
подвиѕа'етъ бо ѓбогатитися мђжъ ꙁави'дливъ, и^ не вњсть ја%ко млsтивыи ѓ^блада'етᲆ и%мъ.
|
|
23
|
23
|
|
Хто викриває людину, знайде потім більшу приязнь, ніж той, хто лестить язиком.
|
ѓ^бличаи чл~ча пђти` блDгть и%мать па'че глаDко ја^зы'чнаго.
|
|
24
|
24
|
|
Хто обкрадає батька свого і матір свою і говорить: «це не гріх», той — спільник грабіжникам.
|
и^же нђ'дитъ эTц~а и^ мт~ерь и^ мнится не съгрњшая, се'и съпричастникъ еs мђжђ нечести'вђ”
|
|
25
|
25
|
|
Пихатий розпалює сварку, а хто уповає на Господа, буде благоденствувати.
|
Несытыи мђж# сђдитъ непра'вдњ, а и^же надњеTся на г~а въ прилежанїи бђдетъ.
|
|
26
|
26
|
|
Хто сподівається на себе, той нерозумний; а хто ходить в мудрості, той буде цілий.
|
и^же надњ'ется на дерꙁо срDце и^ таковыи беꙁђменъ е^сть, а^ иже хо'дитъ въ мђдрости сп~сется”
|
|
27
|
27
|
|
Хто дає убогому, не зубожіє; а хто закриває очі свої від нього, на тому багато проклять.
|
И$же да'ет# ё^богимъ не ѓ^скђдњеT, а и'же эTвраща'етъ ѓ%ко свое въ скђдотњ бђдет# мно'ѕњ.
|
|
28
|
28
|
|
Коли підносяться нечестиві, люди ховаються, а коли вони падають, примножуються праведники.
|
на мњстњхъ нечести'выхᲆ ста'нђтъ пра'веDнїи, въ поги'бели же и^хъ и^сполня'тъ пра'веDнїи”
|
|
Глава 29
|
Глvа, к~џ”
|
|
1
|
1
|
|
Людина, яка, будучи викритою, озлоблює шию свою, раптово скрушиться, і не буде їй зцілення.
|
Лђче мђжъ ѓ^блича'я мђж'а жестовыина, въ ма'лњ б^о полꙁђ'ющемђ нњсть и^сцњленїя”
|
|
2
|
2
|
|
Коли примножуються праведники, веселиться народ, а коли панує нечестивий, народ стогне.
|
Похваленомъ быва'ющимъ пра'веDнымъ въꙁвеселя'тся лю'дїе, кня'ѕем же нечестивымъ станTђ мђжїе.
|
|
3
|
3
|
|
Чоловік, який любить мудрість, радує батька свого; а хто знається з блудницями, той марнує майно.
|
мђж'ђ любящђ премђдрость веселиTся эTц~ъ е^го, а и'же пасетъ любодњица погђбитъ бога'тесᲄво свое.
|
|
4
|
4
|
|
Цар правосуддям утверджує землю, а хто любить подарунки, розоряє її.
|
цр~ь пра'ведеn ѓ^гои'тъ ꙁе'млю, мђжъ же зако'нопрестђпникъ раскђта'етъ.
|
|
5
|
5
|
|
Чоловік, який лестить другові своєму, розстелює сіті ногам його.
|
и^же содњва'етъ на лицы свое^мђ дрђгђ мре'жю, ѓ^благаеT ѓ^ свое'и но'ѕњ.
|
|
6
|
6
|
|
У гріху злої людини — тенета для неї, а праведник веселиться і радіє.
|
согрњша'ющемђ мђжђ ве'лїя сњть, пра'веDнїи же въ ра'дости и^ въ веселїи бђдђтъ.
|
|
7
|
7
|
|
Праведник ретельно вникає у позов бідних, а нечестивий не розглядає справи.
|
ё^мње^тъ пра'веDныи сђдъ творити ё^боги'мъ, а^ нечестивїи не раꙁђмњютъ ра'ꙁђма, и^ ё^богомђ не быти ё^хо раꙁђмњва'юще”
|
|
8
|
8
|
|
Люди розпусні обурюють місто, а мудрі втихомирюють заколот.
|
Мђжи беꙁаконнїи раждиѕа'ютъ граD, мђжи же мђдрїи въꙁвраща'юT гнvњ”
|
|
9
|
9
|
|
Розумна людина, маючи суд з людиною дурною, чи сердиться, чи сміється, — не має спокою.
|
Мђжъ мђдръ сђдитъ ја^зы'комъ, мђжъ же досади'тель гнњ'ваяся посрамля'ется и^ не ё^бои^тся.
|
|
10
|
10
|
|
Кровожерливі люди ненавидять непорочного, а праведні піклуються про його життя.
|
мђжи кро'ви сђще причастници въꙁненави'дятъ прпDбныя, пра'вїи же възы'щђтъ дш~а и^х#.
|
|
11
|
11
|
|
Нерозумний весь гнів свій виливає, а мудрий стримує його.
|
весь гнњвъ свои и^ꙁно'ситъ беꙁђмныи, премђдрыи же съкрыва'етъ въ ча'сти”
|
|
12
|
12
|
|
Якщо правитель слухає неправдиві слова, то і всі службовці у нього нечестиві.
|
Цр~ю послђша'ющђ словесе непра'веDна, вс^и поD нимъ ꙁако'нопрестђпницы.
|
|
13
|
13
|
|
Бідний і лихвар зустрічаються один з одним; але світло очам того й іншого дає Господь.
|
ꙁаи^модавцђ и^ длъжникђ е^ді'нъ съ дрђгимъ съшеDшемася, посещенїе ᲄво'ритъ ѓ^бњма г~ь.
|
|
14
|
14
|
|
Якщо цар судить бідних за правдою, то престіл його назавжди утвердиться.
|
цр~ю въи%стиннђ сђдя'щђ ни'щимъ, прsтлъ е^го въ свњдњтельствњ ё^строиTся.
|
|
15
|
15
|
|
Різка і викриття дають мудрість; але отрок, залишений у нехтуванні, чинить сором своїй матері.
|
ја%ꙁвыy и^ ѓ^блеченїя да'ютъ мђдрость, ѓ%трокъ же блђдя'и срамляетᲆ роди'теля своя”
|
|
16
|
16
|
|
При примноженні нечестивих збільшується беззаконня; але праведники побачать падіння їх.
|
Мно'гомъ грњшникоM сђщимъ мно'ѕи грњси бываюT, пра'веDнїи же ѓ^ немъ пада'ющемъ ё^страбля'ютъ себе”
|
|
17
|
17
|
|
Карай сина твого, і він дасть тобі спокій, і принесе радість душі твоїй.
|
Накаꙁа'и сн~а и^ покои'тъ т^я, и^ дасть лњпотђ твое'и дш~и”
|
|
18
|
18
|
|
Без одкровення з висоти народ неприборканий, а хто дотримується закону — блаженний.
|
Не бђдетъ въ па'мять въ ја^ꙁы'цњ ꙁаконопрестђпнњ, а^ храняи ꙁаконъ блаженъ бђдетъ”
|
|
19
|
19
|
|
Словами не навчиться раб, тому що, хоча він розуміє їх, але не слухається.
|
Не накажется словесы рабъ жестокъ, а^ще б^о и^ раꙁђмњеT н^о не послђшаеT”
|
|
20
|
20
|
|
Чи бачив ти чоловіка необачного у словах своїх? на нерозумного більше надії, ніж на нього.
|
А$ще л^и ви'диши мђжа напра'сна въ словесњхъ, и^ раꙁђмњи ја%ко ё^пова'нїе и%маᲄь паче е^го беꙁђмныи”
|
|
21
|
21
|
|
Якщо з дитинства виховувати раба у розкоші, то згодом він захоче бути сином.
|
И$же ласкосердъ бђдетъ, эT ѓ^трочины поработится, послњди же ѓ^страстится ѓ^ сеM.
|
|
22
|
22
|
|
Чоловік гнівливий заводить сварку, і запальний багато грішить.
|
мђжъ прогнњвав#ся побњжденїе въздвиѕа'ет#, и^ мђжъ жестосердъ эTкрыва'етъ грњхи.
|
|
23
|
23
|
|
Гордість людини принижує її, а смиренний духом здобуває шану.
|
досажденїе мђжа смиря'етъ, а^ смиренныя ё^твержа'етъ г~ь вᲆ сла'вњ”
|
|
24
|
24
|
|
Хто ділиться зі злодієм, той ненавидить душу свою; чує він прокляття, але не оголошує про те.
|
И$же раздњля'ет# коры'сти сᲆ та'теM, ненави'дит# свое'я дш~а. а^ще же присяѕе прилегши, слы'шавше не повњдятъ
|
|
25
|
25
|
|
Острах перед людьми ставить тенета; а хто уповає на Господа, буде у безпеці.
|
ё^боа'вшеся” и^ постыдњвшеся чл~къ претъкнђтся, надњя'вся на г~а възвеселиTся. нечестїе мђжђ даеT соблажненїе, ё^пова'аи же на владђщаго сп~сется.
|
|
26
|
26
|
|
Багато хто шукає прихильного лиця правителя, але доля людини — від Господа.
|
мно'ѕи ё^гажда'ютъ преD лицемъ во'ждеи, эT г~а же събыва'ется пра'вда мђж'ђ”
|
|
27
|
27
|
|
Мерзота для праведників — людина неправедна, і мерзота для нечестивого — хто йде прямим шляхом.
|
Мерꙁость пра'веDникђ мђжъ неправеденъ, мерꙁость же ꙁаконопресᲄђпномђ и^справля'ющїися пђть. и^справля'я пђти своа и^же съ татеM причаща'ется, дш~ђ свою ꙁаклина'ю^щаго слђша'етъ и^ не ска'жетъ” И$же боиTся чл~ка скоро раꙁдрђшиTся, иже ё^пова'етᲆ на г~а въꙁдви'гнеTся. мно'ѕи въꙁы'щђтᲆ лица нача'лника и^ сђ'ди эT г~а и^схо'дитъ е^ді'нымᲆ. меrзятся пра'веDнїи мђжа нечестива, и^ мерꙁятся нечестивїи и%хже пра'ва сђть пђти. сн~ъ сохраняя слово эTц~а свое^го внњ` погђбленїа бђдеT.
|
|
Глава 30
|
Глvа, л~”
|
|
1
|
1
|
|
Слова Агура, сина Іакеєвого. Натхненні слова, які сказав цей чоловік Іфиїлу, Іфиїлу й Укалу:
|
словеса` събира'юща, сн~ђ и^зъблева'ющђ” Сїя же гл~етᲆ мђж# вњ'рђющиM бв~и. и^ не преста'ю,
|
|
2
|
2
|
|
справді, я більший невіглас, ніж будь-хто з людей, і розуму людського немає у мене,
|
беꙁђмнњи б^о е^смь эT всXњ чл~къ, и^ мђдрости чл~ческїя нњсть во мнњ”
|
|
3
|
3
|
|
і не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю.
|
Бг~ъ же наё^чи м^я премђдрости, и^ ра'зMђ ст~ыX раꙁђмXњ”
|
|
4
|
4
|
|
Хто піднімався на небо і сходив? хто зібрав вітер у пригорщі свої? хто зав’язав воду в одяг? хто поставив усі межі землі? яке ім’я йому? і яке ім’я синові його? чи знаєш?
|
кт^о в#ꙁы'иде на' нб~о и^ сниде. кт^о събра вњтры въ надра. кт^о въꙁврати во'дђ въ ри'ꙁђ. кт^о ё^дръжа конецъ весь ꙁемли. кое и^мя е^го, и^ кое и^мя ча'домъ е^го да разђмњю.
|
|
5
|
5
|
|
Усяке слово Бога чисте; Він — щит тим, хто уповає на Нього.
|
вся б^о словеса бж~їя ражDеже'на, ꙁащищаеT же самъ боја%щаяся е^го”
|
|
6
|
6
|
|
Не додавай до слів Його, щоб Він не викрив тебе, і ти не виявився неправдомовцем.
|
Не приложи'ся словесемъ е^го, да не ѓ^бличиT т^я и^ ло'жь бђдеши”
|
|
7
|
7
|
|
Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру:
|
двое прошђ ё^ тебе не эTи^ми эT мене блгDти прежDе ё^мертвїя мое^го.
|
|
8
|
8
|
|
суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом,
|
сђетно сло'во и^ ложно дале'че мене сътвори” Бога'тьства и^ нищеты не да'и же м^и, съчета'и же м^и потре'бная и^ само дово'лная”
|
|
9
|
9
|
|
щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: «хто Господь?» і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно.
|
да не насыщся ло'жь бђ'дђ, и^ рекђ кт^о м^я ви'диT. и^ли ѓ^бнища'вᲆ ё^кра'дђ, и^ кленђся въ и^мя гн~е”
|
|
10
|
10
|
|
Не лихослов раба перед господарем його, щоб він не прокляв тебе, і ти не залишився винним.
|
Не преда'жDь раба` в рђ'цњ господина, да не когда прокленетъ т^я і^ и^з#щеꙁнеши”
|
|
11
|
11
|
|
Є рід, який проклинає батька свого і не благословляє матері своєї.
|
Ча'до ѕл^о клене'тъ эTц~а, и^ мт~еръ не блsвитъ.
|
|
12
|
12
|
|
Є рід, який чистий в очах своїх, тоді як не омитий від нечистот своїх.
|
ча'до ѕл^о въ пра'вдђ себе ѓ^сђдитъ, и^схо'да же свое^го не и^спра'ви”
|
|
13
|
13
|
|
Є рід — о, які зарозумілі очі його, і як підняті вії його!
|
Ча'до ѕл^о высо'цњ ѓ%чи и%маTть, вњкома же свои^ма въꙁно'сится”
|
|
14
|
14
|
|
Є рід, у якого зуби — мечі, і щелепи — ножі, щоб пожирати бідних на землі й убогих між людьми.
|
Ча'до ѕл^о ме'чъ ꙁђ'бы свои и%мать, и^ члено'вы ја%ко сњчи'во е^же гђби'ти и^ поја^да'ти смире'нныя эT земли`, и^ ё^бо'гїя иX эT чл~къ”
|
|
15
|
15
|
|
У ненаситності дві дочки: «давай, давай!» Ось три невситимих, і чотири, які не скажуть: «достатньо!»
|
Пїя'вица и^мњ` четыри дщери любовїю възлю'блены, и^ три сїя не насыᲄи'шася ея`, и^ четвеrᲄая не ё^довлися рещи доволно м^и еs”
|
|
16
|
16
|
|
Пекло й утроба безплідна, земля, що не насичується водою, і вогонь, що не говорить: «досить!»
|
а%дъ и^ по'хоть жены и^ земля ненапое'ная водою, и^ вода и^ ѓ'гнь не рекTђ довлњеT”
|
|
17
|
17
|
|
Око, що насміхається з батька і нехтує покірністю до матері, виклюють ворони дольні, і пожеруть пташенята орлині!
|
ѓ%ко рђгая'ися эTц~ђ и^ досажда'я ста'рости мт~рьни, да и^звратяT е& вра'ни эT дебрїя, и^ да снњдяT е& птенцы ѓ^рли”
|
|
18
|
18
|
|
Три речі незбагненні для мене, і чотирьох я не розумію:
|
трїе м^и сђть невозможни раꙁђмњти, и^ четвертаго же не свњдњ.
|
|
19
|
19
|
|
путі орла на небі, путі змія на скелі, путі корабля серед моря і путі чоловіка до дівчини.
|
слњ'да ѓ%рля паря'ща по воздђхђ, и^ пђти ѕмїя полꙁящA по ка'мени, и^ стеѕя корабля пловђща по' морю, и^ пђти мђжа въ ю%носᲄи е^го.
|
|
20
|
20
|
|
Така путь і дружини перелюбної; поїла й обтерла рот свій, і говорить: «я нічого поганого не зробила».
|
та'коже и^ пђти жены` любодњица, е^гда` сътворитъ і^ и^змывшися ничто'же рече съдњя грњшно.
|
|
21
|
21
|
|
Від трьох трясеться земля, чотирьох вона не може носити:
|
треми трясется земля`, четверᲆтого же не мо'жетъ понести.
|
|
22
|
22
|
|
раба, коли він стає царем; нерозумного, коли він досита їсть хліб;
|
а^ще рабъ въцр~ится, и^ безђмныи и^сполнится пи'щею, и^ раба` а^ще и^жденеT свою госпождђ,
|
|
23
|
23
|
|
ганебну жінку, коли вона виходить заміж, і служницю, коли вона займає місце пані своєї.
|
и^ мръзка жена` а^ще ключи'тся добрђ мђжђ.
|
|
24
|
24
|
|
Ось чотири малих на землі, але вони мудріші за мудрих:
|
четыри же сђть непщђема на ꙁемли`, сїя же сђть мђдрњ'иша мђдрыхᲆ.
|
|
25
|
25
|
|
мурахи — народ несильний, але влітку заготовляють їжу свою;
|
мравїи и^мже нњсть крњпости, и^ готоваюT вᲆ жа'твђ пи'щђ”
|
|
26
|
26
|
|
гірські миші — народ слабкий, але ставлять доми свої на скелі;
|
И$ хирогри'ль ја^ꙁыk не крњпокъ, и^же сътвори'ша на ка'мени домы` своя.
|
|
27
|
27
|
|
у сарани немає царя, але виступає уся вона струнко;
|
безъцр~ьни сђть прђꙁи, и^ вою'ютъ эT е^ді'наго повелњнїя. добрњлично
|
|
28
|
28
|
|
павук лапками чіпляється, але буває у царських чертогах.
|
и^ ја%щерица рђка'ми кренящися, и^ ё^добъ ё^лавля'е^ма сђща, живетъ въ твердехъ цр~евахъ.
|
|
29
|
29
|
|
Ось троє мають струнку ходу, і четверо струнко виступають:
|
тре'тее же сђть е^же бл~гочестно ходятъ, четвертое же е^же добрњ преходитъ.
|
|
30
|
30
|
|
лев, силач між звірами, не посторониться ні перед ким;
|
скљ'менъ льво'в# крњпкїи скотъ, и^же не эTвраща'е^тся ни ё^стра'шится скотъ.
|
|
31
|
31
|
|
кінь і козел, [проводир стада,] і цар серед народу свого.
|
и^ пњтель ходя в кокошехъ до'брњ ё^крашенъ, и^ коѕеl води'тель ста'дђ, и^ цр~ь гл~яи к народђ въ ја^зы'цњ.
|
|
32
|
32
|
|
Якщо ти у зарозумілості своїй зробив дурість і помислив зле, то поклади руку на вуста;
|
а%ще въдаси` себе въ весе'лїе, и^ простреши рђкђ свою съ сва'ромъ съкрђшенъ бђдеши.
|
|
33
|
33
|
|
тому що, як збивання молока робить масло, поштовх у ніс викликає кров, так і пробудження гніву чинить сварку.
|
мльꙁи млеко, и^ бђдетъ ма'сло. а^ще л^и ноꙁдри чешеши, и^ꙁы'идетъ кро'вь. а^ще ли и^ꙁноси'ши словеса`, и^зы'идђтъ сђдїи тяжа`”
|
|
Глава 31
|
Глvа, л~а”
|
|
1
|
1
|
|
Слова Лемуїла царя. Наставляння, які дала йому мати його:
|
Моя словеса гл~ются эT б~а, цр~ево пррoчество е^гоже накаꙁа мт~и е^го”
|
|
2
|
2
|
|
що, сину мій? що, сину утроби моєї? що, сину обітниць моїх?
|
Чт^о ча'до съблюде'ши рече'нїе бж~їе, прьворо'дне тебњ гл~ю сн~е. чт^о ча'до мое^го чрњва, чт^о ча'до моиX мл~твъ.
|
|
3
|
3
|
|
Не віддавай жінкам сил твоїх, ні шляхів твоїх згубницям царів.
|
не да'ждь женњ свое^го богаTства, и^ твое^го ё^ма и^ жи'тїя, и^ послњди совњта.
|
|
4
|
4
|
|
Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям — сикеру,
|
съ совњтомъ вс^е твори, съ совњтомъ пїи вино” си'лнїи гнњвли сђть вина` да не пїюT,
|
|
5
|
5
|
|
щоб, напившись, вони не забули закону і не викривили суду всіх пригноблених.
|
да не напи'вшеся ꙁабђдTђ мђдрости, и^ пра'во сђдити не'мощнымᲆ не възмо'гTђ”
|
|
6
|
6
|
|
Дайте сикеру тому, хто гине, і вино засмученому душею;
|
да'ите слаDкое питїе не'мощ#ныM и^ вино пи'ти сђщимъ въ печалеX,
|
|
7
|
7
|
|
нехай він вип’є і забуде бідність свою і не згадає більше про своє страждання.
|
да ꙁабђдђтъ ё^божїе, и^ стрsти не въспомянђтъ ктомђ”
|
|
8
|
8
|
|
Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт.
|
Сн~е эTвръꙁи ё^ста своя` словесе'мъ бж~їиM и^ сђди всњмъ здра'во.
|
|
9
|
9
|
|
Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого.
|
эTвръꙁи ё^ста` твоя и^ сђди пра'ведне, и^ расђжда'и ё^бо'га и^ не'мощна.
|
|
10
|
10
|
|
Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли;
|
женђ` до'блю кт^о ѓ^бря'щетъ, дража'иши е^сть ка'менїя мно'гоцњнна такова'я,
|
|
11
|
11
|
|
упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку;
|
дрьза'етъ на ню срDце мђж'а е^я`” таковая б^о до'брыхъ коры'стеи не лиши'тся.
|
|
12
|
12
|
|
вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого.
|
дњлаетъ б^о мђж'ђ свое^мђ вс^е бл~го жи'тїе,
|
|
13
|
13
|
|
Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками.
|
ѓ^брњтша во'лнђ и^ ле'нъ сътвори бл~гопотре'бно рђка'ма свои^ма”
|
|
14
|
14
|
|
Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій.
|
Бы'сть ја%ко и^ кора'бль кђплю дњ'ющъ, и^здале'ча събира'етъ себњ бога'тьство.
|
|
15
|
15
|
|
Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм.
|
и^ въста'етᲆ и^ꙁ нощи и^ дасть бра'шна до'мђ, и^ дњ'ла рабы'нямъ”
|
|
16
|
16
|
|
Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник.
|
Ви'дњвше же тяжа'нїе кђпова'ше, эT пло'да рђ'кђ свое^ю насадиT тяжа'нїе.
|
|
17
|
17
|
|
Підперезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої.
|
препояса'вши крњпко чре'сла своя, ё^тверди'тъ мы'шци свои на дњ'ло.
|
|
18
|
18
|
|
Вона відчуває, що заняття її добре, і — світильник її не гасне і вночі.
|
и^ вкђси ја%ко добро е^сть дњлати, и^ не ё^гаса'етъ свњти'лниk е^я` всю но'щь”
|
|
19
|
19
|
|
Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено.
|
Ла'кти своя простира'етъ на полеꙁная, рђцњ же свои ё^твержа'етъ на вретено.
|
|
20
|
20
|
|
Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному.
|
и^ рђцњ свои эTвръꙁа'етъ ё^бо'гђ, плоD же простретъ ни'щђ.
|
|
21
|
21
|
|
Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг.
|
не пече'тся ѓ^ домђ` свое^мъ мђ'жъ е^я`, е^гда` где ꙁамеDлиT. вси б^о ё^ нея ѓ^дњни сђть,
|
|
22
|
22
|
|
Вона робить собі килими; висон і пурпур — одяг її.
|
сђгђ'ба ѓ^дњя'нїя сътвори мђж'ђ свое^мђ, эT виссо'на же и^ порфи'ры себњ ѓ^дња'нїа.
|
|
23
|
23
|
|
Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі.
|
в#зо'ренъ быва'етъ въ вра'тњхъ мђж'ь е^я`, внегда же а^ще сядетъ вᲆ со'нмищи съ ста'рцы жители ꙁемля`”
|
|
24
|
24
|
|
Вона робить покривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським.
|
ѓ^по'ны сътвори и^ эTда'сть въ кђплю финикїаномъ, ѓ^поја^са'нїя же хананњаномъ.
|
|
25
|
25
|
|
Сила і краса — одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє.
|
ё^ста же своя эTврьꙁе смы'сленно и^ ꙁако'нно, и^ чи'нᲆ нарекова ја^ꙁы'комъ свои^мъ.
|
|
26
|
26
|
|
Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її.
|
крњ'постїю и^ лњпото'ю ѓ^блече'ся, и^ весели'ся въ дн~и послњднїя”
|
|
27
|
27
|
|
Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства.
|
Тњсны стезя до'мђ е^я`, ꙁане` бра'шна лњностива не снњсть. и^ ё^ста своя эTвръꙁе смы'слено и^ ꙁако'нно,
|
|
28
|
28
|
|
Встають діти й ублажають її, — чоловік, і хвалить її:
|
млsтыня же е^я въꙁDви'гнђ чада е^я` и^ ѓ^богатњша, и^ мђжъ е^я` похвали ю&”
|
|
29
|
29
|
|
«багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх».
|
Мно'ги дще'ря стяжа'ша бога'тьство, мно'ги сътвори'ша си'лная. ты же преспњя'и превъꙁнесеся наD всњми.
|
|
30
|
30
|
|
Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали.
|
лжа ё^гожде'нїя и^ сђетны доброты же'ньски нsњ въ тебᲇ. жена б^о раꙁђмна блажена е^сть, боја%ꙁнь же гн~ю сїя да хва'литъ.
|
|
31
|
31
|
|
Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діла її!
|
дади'те е'и эT пло'да ё^сте'нъ е^я`, и^ да хва'лится въ вра'тXњ мђжъ е^я`”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.